Lection about Histology of the Respiratory System / Лекція на тему "Гістологія дихальної системи" (Author / Автор - Khodorovska Alla / Ходоровська Алла)

1. Лектор –Ходоровська Алла Анатоліївна
кандидат медичних наук, доцент кафедри
гістології, цитології та ембріології

2. Дихальна система
Це сукупність важливих органів, які забезпечують в організмі
людини зовнішнє дихання та ряд важливих не дихальних функцій.
Зовнішнє дихання – полягає у газообміні О2 та СО2 при цьому
повітря очищується від пилу та мікроорганізмів, відбувається його
зволоження і терморегуляція.
До не дихальних функцій
відносять:
Нюхова функція
Голосоутворення
Депонування крові
Участь у згортанні крові
Синтез деяких гормонів
Регуляції водно-сольового
обміну
Імунний захист

3. Основні відділи дихальної системи
Верхній відділ забезпечує виконання не респіраторних
функцій, а саме:
проведення повітря, його зволоження, зігрівання або
охолодження, очищення від пилу та мікроорганізмів.
А також забезпечує голосоутворення, нюх, імунний
захист, терморегуляцію, депонування крові, бере
участь у регуляції згортанні крові, водно-сольовому та
ліпідному обмінах та виконує ендокринну функцію.
Повітроносні шляхи забезпечують проведення повітря.
Респіраторний відділ забезпечує дихальну функцію,
яка полягає в обміні О2 та СО2 між кров’ю та
повітрям, що вдихається та здійснюється в альвеолах

4. Верхній відділ
До цього відділу
відносять:
• носову порожнину,
• параназальні пазухи,
• Евстахіеву трубу,
• гортань,
• носоглотку,
• глотку.

5. Повітроносні шляхи
Позалегеневі повітроносні шляхи:
•носова порожнина
•носоглотка
•гортань
•трахея
• позалегеневі бронхи
(головні та великі бронхи)
Внутрішньолегеневі повітроносні
шляхи:
•середні бронхи
•малі бронхи
•термінальні бронхіоли

6. Респіраторний відділ
Представлений легенями, які забезпечують дихальну
функцію, яка полягає в обміні О2 та СО2 між кров’ю та
повітрям, що вдихається та здійснюється в альвеолах легень.
О2
СО2
альвеола легеньальвеола легень

7. носова порожнина
параназальні пазухи
гортань
носоглотка
глотка
Верхній відділ
Носова порожнина
складається з:
 переддвір'я
власне носової порожнини
(де є дихальна та нюхова
ділянки)
Повітря через зовнішні
отвори (ніздрі) поступає в
порожнину носа, яка
розділена кістково-хрящовою
перегородкою на дві
симетричні половини. Через
внутрішні отвори порожнина
носа поєднується з
носоглоткою.

8. Дихальна ділянка власне носової порожнини вистелена
слизовою оболонкою прикріпленої до окістя до складу якої входить:
 епітелій (одношаровий багаторядний призматичний війчастий )
власна пластинка (пухка сполучна тканина)
Дихальна ділянка власне носової порожнини вистелена
слизовою оболонкою прикріпленої до окістя до складу якої входить:
 епітелій (одношаровий багаторядний призматичний війчастий )
власна пластинка (пухка сполучна тканина)
В епітелії розрізняють 4 типи клітин:
 Війчасті
 Келихоподібні
 Базальні
 Мікроворсинчасті
Війчасті клітини на апікальній поверхні 200 - 250
війок, які здатні коливатися 16 –17 раз в секунду у
протилежному напрямку повітрю, що вдихається.
Синдром Картагенера спадкове захворювання
“циліопатій” відсутність руху війок.
Келихоподібні клітини – це одноклітинні залози, що
секретують слизовий секрет за мерокриновим
типом, який містить Іg, що виробляють
плазматичні клітини та має антимікробні
властивості, а також зволожує вільну поверхню
епітелію.

9. зовнішній 2 мкм (це гель – в'язкий,
міцний та еластичний сприяє прилипанню
мікроорганізмів, перешкоджає занурення
їх до епітелію та пересихання його, погано
проникний для H2O).
внутрішній 5 мкм (це золь, який
забезпечує вільне переміщення війок).
Механізм очищення слизової оболонки від пилу та мікроорганізмів
полягає в їх осіданні на ії поверхні, внаслідок добового
проходження повітря (10 000 л/добу) носить назву -
мукоціліарний транспорт, який включає:
прилипання до слизу, який вкриває поверхню
видалення шляхом переміщення слизу війчастими клітинами
зовнішній
внутрішній
Слиз – складається з 2 шарів:
 Порушення мукоціліарного транспорту виникає внаслідок:
гіперсекреції слизу ( у курців та хворих на муковісцидоз)
відсутності руху війок Синдром Картагенера

10. Келихоподібні
клітини

11. Мікроворсинчасті клітини:
 щіточкові
 каймисті розташовуються
між війчастими клітинами,
на апікальній поверхні
містять короткі
мікроворсинки, за
допомогою яких виконують
функцію хеморецепторів.
Базальні клітини є малоспеціалізованими камбіальними
клітинами, які здатні до мітотичного поділу і шляхом
диференціації з них утворюються нові війчасті та слизові
клітини.
Мікроворсинчасті клітини
Війчасті клітини

12. Одношаровий багаторядний призматичний
війчастий епітелій

13. Епітелій верхніх повітроносних шляхів:
одношаровий багаторядний призматичний війчастий –
(респіраторний)
в самих дистальних відділах:
одношаровий кубічний
У людини в ньому виявляються клітини 7 основних
типів:
1) війчасті;
2) келихоподібні;
3) вставні – низькі (базальні) і високі (проміжні);
4) безвійчасті;
5) бронхіолярні екзокриноцити (клітини Клара);
6) ендокринні (клітини Кульчицького) APUD-серии;
7) дендритні (клітини Лангерганса).

14. Секреторні клітини Клара мають куполоподібний вигляд апікальна
поверхня яких виступає в просвіт. Ці клітини містять гранули, які
необхідні для розщеплення та утворення сурфактанту, який
виробляється альвеолоцитами ІІ типу. В цитоплазмі цих клітин
добре розвинута аЕПС, яка містить ферменти, які приймають участь
детоксикації хімічних сполук, тому кількість цих клітин збільшена у
курців.
Ендокринні (клітини
Кульчицького) накопичують
секретоподібні гранули:
 бомбезин, норадреналін
 кальцитонін, серотонін
На базальному полюсі містяться
синапси чутливих нейронів,
тому існує думка про
рецепторну функцію цих клітин.
Дендритні (клітини Лангерганса)
мають відростки це
антигенпрезентуючі клітини
схожі на макрофаги
стимулюють проліферацію
лімфоцитів в 10-100 разів краще, клітини Клара
розщеплення та
утворення сурфактанту
мікроворсинчасті безвійчасті
чутливий
нейрон

15. Секреторні клітини Клара мають куполоподібний вигляд
Забарвлення: гаматоксилін-еозином
клітини Клара
гемокапіляр

16. війчасті
келихоподібна
ендокринні
(клітини
Кульчицького)
базальні
безвійчасті
Клітини одношарового багаторядного
призматичного війчастого епітелію

17. Гортань
Сполучає глотку із трахеєю,
забезпечує не тільки
проведення повітря, а ще
звукоутворення.
Вхід у гортань обмежений
спереду надгортанником, з
боків – надгортанними
складками,
позаду – черпакоподібними
хрящами.
• Середній відділ гортані знизу
обмежений голосовими
зв’язками.

18. Гортань
Фіброзно-хрящова оболонка складається із
гіалінового (щитовидний, перстневидний та
черпакоподібний) та еластичного
(надгортанника, клиновидний та
рожковидний) хрящів, які оточені щільною
волокнистою сполучною тканиною.
Адвентиційна оболонка представлена
пухкою волокнистою сполучною тканиною.
Голосові складки Багатошаровим
плоским
незроговілим
епітелієм
власна пластинка
Стінка гортані має у своєму складі 3 оболонки:
Слизова оболонка за винятком голосових зв’язок вкрита:
 Епітелієм одношаровим багаторядним призматичним війчастим
з великою кількістю келихоподібних клітин. У ділянці голосових
складок (справжні та несправжні) багатошаровий плоский
незроговілий епітелій.
 Власна пластинка (пухка сполучна тканина) слизової оболонки
містить кінцеві відділи білково – слизових залоз. Біля основи
надгортанного хряща знаходяться скупчення лімфатичних
вузликів, які називаються гортанним мигдаликом.
!

19. Власна пластинка пухка
сполучна тканина в якій є окремо
розташовані циркулярно пучки
гладеньких міоцитів та лімфатичні
вузлики.
одношаровий багаторядний
призматичний війчастий епітелій
Стінка трахеї має у своєму складі 4 оболонки:
Слизова оболонка не утворює складок представлена:
 епітелієм (одношаровим багаторядним призматичним війчастим),
до складу якого входять:
• війчасті,
• келихоподібні,
• базальні клітини та з’являються:
• ендокринні клітини (клітини Кульчицького) пірамідної форми, в
базальній частині яких містяться секреторні гранули. Вони
належать до АPUD системи та продукують пептидні гормони і
біогенні аміни, які забезпечують скорочення гладенької
мускулатури дихальних шляхів.
Трахея
•Слизова
•Підслизова основа
•Фіброзно-хрящова
•Адвентаційна

20. Трахея
• Підслизова оболонка утворена пухкою волокнистою сполучною
тканиною, в якій знаходяться кінцеві відділи слизово-білкових залоз,
секрет яких виводиться на поверхню епітелію.
•Фіброзно-хрящова оболонка представлена 16-20 гіаліновими хрящовими
не зімкненими на задній стінці кільцями, які з’єднані пучками
гладеньких міоцитів. Завдяки такій будові задня стінка трахеї є м’якою,
вона розтягується і не перешкоджає проходженню їжі по стравоходу,
який прилягає позаду трахеї.
•Адвентиційна оболонка
складається з пухкої
волокнистої сполучної
тканини і з’єднує трахею
з іншими органами
середостіння.
Хрящові кільця
Трахея
пучки гладеньких
міоцитів

21. просвіт
стравоходу
хрящові кільця
просвіт трахеї
пучки гладеньких міоцитів
Поперечний зріз трахеї та стравоходу
(забарвлення гематоксилін-еозином)

22. просвіт стравоходу
просвіт трахеї
Поперечний зріз трахеї та стравоходу
(забарвлення гематоксилін-еозином)

23. І
ІІ
ІІІ
ІV
1
2
3
І – слизова оболонка;
ІІ – підслизова оболонка;
ІІІ – фіброзно-хрящова оболонка;
IV – адвентаційна оболонка;
1 – одношаровий багаторядний
призматичний війчастий
епітелій;
2 – кінцеві відділи залоз;
3 – ізогенні групи хондроцитів
гіалінового хряща.

24. Слизова оболонка трахеї

25. Бронхіальне дерево
Трахея ділиться на 2
головних бронха
(правий та лівий), які
входять у ворота та йдуть
відповідно до правої і лівої
легень.
У ворота також входять
артерії і виходять вени та
лімфатичні судини.
Все це оточено щільною
сполучною тканиною
утворюючи
корінь легень.
бронхи

26. Бронхіальне дерево
позалегеневі
часточкові бронхи (великі бронхи 1-го
порядку),
зональні бронхи (великі бронхи 2-го
порядку - по 4 в кожній легені)
внутрішньолегеневі
сегментні бронхи (по 10 в кожній
легені)
субсегментні бронхи (середні бронхи
3-5-го порядку),
малі бронхи
термінальні бронхіоли
бронхи
Головні бронхи (правий та лівий)поділяються на:

27. Бронхіальне дерево
Візуальна ілюстрація

28. Бронхіальне дерево

29. ГОЛОВНИЙ
БРОНХ
І. Слизова оболонка (не утворює складок):
Одношаровий багаторядний
призматичний війчастий епітелій:
війчасті клітини;
келихоподібні клітини;
базальні клітини;
eндокринні клітини;
Власна пластинка (пухка сполучна
тканина).
М’язова пластинка містить
гладенькі міоцити
(на відміну від трахеї де ії немає):
ІІ. Підслизова основа (пухка сполучна тканина):
групами розташовані кінцеві відділи
білково-слизових залоз.
ІІІ. Фіброзно-хрящова оболонка:
побудована із суцільних замкнених
кілець гіалінового хряща.
IV. Адвентиційна оболонка:
пухка волокниста сполучна тканина.
ГОЛОВНІ БРОНХИ (правий і лівий)
(діаметр близько 15 мм)
ГОЛОВНИЙ
БРОНХ

30. ВЕЛИКИЙ БРОНХ
(діаметр від 15 до 5 мм)
І.Слизова болонка
(утворює складки):
Одношаровий
багаторядний
призматичний
війчастий епітелій:
війчасті клітини;
келихоподібні;
Власна пластинка
(велика кількість
еластичних волокон)
М’язова пластинка
слизової оболонки
(гладенькі міоцити)
ІІ.Підслизова основа:
Велику кількість
кінцевих відділів
білково-слизових залоз
ІІІ.Фіброзно-хрящова:
Хрящові пластинки
гіалінового хряща
IV.Адвентиційна
оболонка
СЕРЕДНІЙ БРОНХ
(діаметр від 5 до 2 мм)
І.Слизова оболонка
(зменшення товщини):
Одношаровий
багаторядний
призматичний
війчастий епітелій
з'являються клітини
клітини Клара
безвійчасті клітини
мікроворсинчасті
Власна пластинка
слизової оболонки
М’язова пластинка
слизової оболонки
(гладенькі міоцити)
ІІ.Підслизова основа:
Кінцеві відділи
білково-слизових залоз
ІІІ.Фіброзно-хрящова:
Острівці гіалінового
(еластичного) хряща
IV.Адвентиційна
оболонка
МАЛИЙ БРОНХ
(діаметр від 2 до 0,5 мм)
І.Слизова оболонка:
Одношаровий
дворядний кубічний
війчастий епітелій
війчасті клітини;
келихоподібні
клітини (поодинокі)
Власна пластинка
слизової оболонки
М’язова пластинка
(сильний розвиток
циркулярних пучків
гладеньких міоцитів)
II.Підслизова основа
(пухка сполучна
тканина залоз немає)
ІІІ.Фіброзно-хрящова
Відсутня
IV.Адвентиційна
оболонка
ТЕРМІНАЛЬНІ БРОНХІОЛИ
(діаметр біля 0,5 мм)
І.Слизова оболонка:
Одношаровий кубічний
війчастий епітелій
секреторні клітини Клара
безвійчасті клітини
мікроворсинчасті клітини
Власна пластинка м
поздовжньо спрямова
еластичні волокна, між яким
залягають окремі пучк
гладеньких міоцитів.
М’язова пластинка
Відсутня
ІІ.Підслизова основа
Відсутня
ІІІ.Фіброзно-хрящова
Відсутня
IV.Адвентиційна оболонк
Внутрішньолегеневі

31. Власна пластинка слизової оболонки ТЕРМІНАЛЬНОЇ
БРОНХІОЛИ має поздовжньо спрямовані еластичні волокна,
між якими залягають окремі пучки гладеньких міоцитів.
Це дає змогу бронхіолам легко розтягуватися при вдиху та
повертатися у висхідне положення при видиху.
пучки
гладеньких
міоцитів

32. ВЕЛИКИЙ БРОНХ
(діаметр від 15 до 5 мм)
І.Слизова оболонка
(утворює складки):
ІІ.Підслизова основа:
Велику кількість
кінцевих відділів
білково-слизових залоз
ІІІ.Фіброзно-хрящова
оболонка:
Хрящові пластинки
гіалінового хряща
IV.Адвентиційна
оболонка
СЕРЕДНІЙ БРОНХ
(діаметр від 5 до 2 мм)
І.Слизова оболонка
(зменшення товщини):
ІІ.Підслизова основа:
Кінцеві відділи
білково-слизових
залоз
ІІІ.Фіброзно-хрящова
оболонка:
Острівці гіалінового
(еластичного) хряща
IV.Адвентиційна
оболонка
МАЛИЙ БРОНХ
(діаметр від 2 до 0,5 мм)
І.Слизова оболонка:
(сильний розвиток
циркулярних пучків
гладеньких міоцитів у
складі м’язової
пластинки)
II.Підслизова основа
Не містить залоз.
ІІІ. Відсутня_______
IV.Адвентиційна
оболонка
ТЕРМІНАЛЬНІ БРОНХІОЛИ
(діаметр біля 0,5 мм)
І.Слизова оболонка
(утворює складки)
ІІ . Відсутня______
ІІІ . Відсутня
IV. Адвентиційна
оболонка

33. ГОЛОВНИЙ
БРОНХ
ВЕЛИКИЙ
БРОНХ
СЕРЕДНІЙ
БРОНХ
МАЛИЙ
БРОНХ
термінальна
бронхіола
ТРАХЕЯ
ЛЕГЕНЕВИЙ
АЦИНУС

34. Термінальна бронхіола

35. У хворих на бронхіальну астму виникають порушення
функціонування пучків гладенькіх міоцитів це призводить
до спазму циркулярних термінальних бронхіол.
Міоцити при бронхіальній астміМіоцити при бронхіальній астміМіоцити в норміМіоцити в нормі

36. У хворих на
бронхіальну астму
виникають
порушення
функціонування
(спазм)
циркулярних
пучків гладенькіх
міоцитів
термінальних
бронхіол, що
супроводжується
накопиченням
слизу та
затрудженим
диханням.

37. Респіраторний відділ
легень складається з структурно-
функціональних одиниць ацинусів,
які розділені тонкими прошарками
сполучної тканини;
12-18 ацинусів утворюють
легеневу часточку.
Ацинус – ділянка розгалуження
однієї термінальної бронхіоли, яка
утворює систему:
 альвеолярних (респіраторних)
бронхіол трьох порядків (I, II, III),
 альвеолярних (респіраторних)
ходів,
альвеолярних мішечків, які
здійснюють функцію газообміну
між кров’ю та повітрям альвеол.
альвеолярні
ходи
альвеолярні
мішечки

38. Морфологічна будова
ацинуса
1 – термінальна бронхіола;
2 – альвеолярні ходи;
3 – альвеолярні мішечки;
4 – легеневі альвеоли.

39. Морфологічна будова ацинуса

40. Альвеолярні бронхіоли I порядку -1200 мкм
Утворюються в результаті поділу
термінальних бронхіол. Вистелені
одношаровим кубічним
війчастим епітелієм (містить
війчасті клітини та Клара)
Епітелій кубічний місцями
зникає і його місце на базальній
мембрані займає альвеола –
округлий утвір, який вистелений
плоскими клітинами.
(до 800 мкм), утворюються в
результаті поділу бронхіоли I
порядку, їх стінка містить більшу
кількість альвеол.
альвеоли
Альвеолярні бронхіоли ІI порядку
I порядку
ІI порядку

41. Альвеолярні
бронхіоли
ІІI порядку
до 500 мкм, їх стінка має ще
більше альвеол.
Кожна альвеолярна бронхіола III
порядку утворюється в
результаті поділу бронхіоли II
порядку.
Альвеолярні ходи
Відгалужуються від
альвеолярних бронхіол.
Їх стінка утворена десятками
альвеол, між якими поодиноко
розташовуються пучки
гладеньких міоцитів.
альвеоли
альвеоли

42. Альвеолярні мішечки
Представлені скупченням
альвеол, які не мають власної
стінки і побудовані з кількох
альвеол, що розташовані одна
біля одної.
Альвеола – це пухирець
діаметром 200-300 мкм
заповнений повітрям, через
стінку якого відбувається
газообмін.
У легенях людини 300-500
млн. альвеол площею до 150м.
між
2

43. Альвеолярні мішечки
між
2
пори Кона
Альвеоли
з’єднані між собою за
допомогою
міжальвеолярних пор
або пор Кона та
оточені густою
капілярною сіткою і
сполучною тканиною,
що разом утворюють
інтерстиційну
тканину.

44. Ацинус, який оплітають
кровоносні капіляри та
еластичні волокна
 Ззовні альвеоли огортають
кровоносні капіляри, що проходять
в міжальвеолярні перегородки, а
також мережа еластичних волокон,
яка оплітає альвеоли.
Крім еластичних волокон,
навколо альвеол розташовується
підтримуюча мережа тонких
колагенових волокон та клітин
фібробластів.
Це надає паренхімі легень високу
еластичність, необхідну при
дихальних рухах. При зменшенні
вмісту еластичних елементів
розвивається емфізема
легень. Альвеоли і легені в
цілому весь час перебувають в як
би роздутому стані.

45. емфіземи легень
Норма
Зниження еластичності легень
супроводжується патологічним
розширенням повітряних просторів
кінцевих бронхіол, що призводить
до захворювання дихальних шляхів
«емфіземи легень».
Зниження еластичності
Інфекційне захворювання
бактеріальної етіології яке
характеризується вогнищевим
ураженням респіраторних відділів
легень та наявністю
внутрішньоальвеолярної ексудації.
«пневмонія».
Бактеріальне вогнищеве ураження
альвеол та наявність
внутрішньоальвеолярної ексудації
призводить до інфекційного
захворювання
«пневмонії».
пневмонія
внутрішньо-альвеолярний
ексудат

46. До складу стінки
альвеол входять
клітини:
респіраторні
(альвеолоцити І типу),
секреторні
(альвеолоцити ІІ типу)
альвеолярні
макрофаги.
Будова стінки альвеол
альвеола
альвеола

47. Це сплощені клітини неправильної форми з широкими цитоплазматичними
відростками, які лежать на базальній мембрані. Їх цитоплазма містить
слабо розвинуті органели та
велику кількість піноцитозних пухірців.
альвеолоцити
І типу
альвеолоцити
ІІ типу
Респіраторні альвеолоцити
( альвеолоцити І типу)
Вони вкривають до
95-97% всієї
альвеолярної
поверхні та входять
до складу
аерогематичного
бар’єру і виконують
функцію газообміну.
альвеолярні
макрофаги
Гемо-
капіляр

48. МакрофагМакрофаг
СУРФАКТАНТСУРФАКТАНТ
О2О2
Альвеолоцити ІІ типу
Альвеолоцити І типуАльвеолоцити І типу
Альвеолоцити ІІ типу

49. Секреторні альвеолоцити
(альвеолоцити ІІ типу)
Вкривають лише 3%
поверхні альвеол – це
великі, кубічної форми в
цитоплазмі яких містить
секреторні осміофільні
гранули, які містять
пластинчасті тільця –
цитофосфолипосоми.
Вміст гранул виділяється,
з формуванням на
поверхні поверхнево
активних речовин (ПАВ)
ліпопротеїнової природи –
сурфактант.

50. Вміст гранул виділяється, з формуванням на поверхні
поверхнево активних речовин (ПАВ) ліпопротеїнової
природи – сурфактант. Це тонка плівка, яка вкриває
альвеоли зсередини і контактує з повітрям.
Сурфактант
включає дві фази:
гіпофазу – внутрішню рідку, яка складається з тубулярного
мієліну;
апофазу – поверхневу мономолекулярну плівку фосфоліпідів, які
направлені в порожнину альвеоли гідрофобними ділянками
фосфоліпідів (хвостики).
Секреторні альвеолоцити
(альвеолоцити ІІ типу )

51. Сурфактант
включає дві фази:
гіпофаза
(тубулярний
мієлін);
апофаза –
поверхнево
мономолекулярна
плівка
фосфоліпідів, які
направлені в
порожнину
альвеоли
гідрофобними
ділянками.
МакрофагМакрофаг
СУРФАКТАНТСУРФАКТАНТ
О2О2
Альвеолоцити ІІ типу
Альвеолоцити І типуАльвеолоцити І типу
Альвеолоцити ІІ типу
Цитофосфолипосоми
Тубулярний мієлін
Плівка фосфоліпідів

52. Сурфактант
Оновлення сурфактанту
біля 10-40 % напротязі 1 години.
Поглинається та секретується
альвеолоцитами ІІ типу.
Основні його функції:
запобігає злипанню альвеол
під час видиху;
сприяє формування
протинабрякового бар’єру, який
запобігає виділенню рідини з
інтерстицію у просвіт альвеол;
стимулює активність
альвеолярних макрофагів;
має бактерицидну дію.

53. Сурфактант
Сурфактант виробляється на при кінці
внутрішньоутробного розвитку та існує в легенях до моменту
народження в достатній кількості для забезпечення
нормального дихання. За рахунок ПАВ у своєму складі він не
допускає склеювання легеневих альвеол при диханні.
При відсутності або недостатній
кількості сурфактанту виникає
“синдром дихальної недостатності”
(у недоношених дітей).
В результаті порушення
ембріонального розвитку
альвеолоцитів ІІ типу.

54. Це – клітини, що належать до макрофагічної системи організму,
мають моноцитарне походження вони є високоактивними фіксованими
фагоцитами, які рухаються по поверхні альвеолярної вистелки і очищують
її від пилу та мікроорганізмів.
альвеолоцити
ІІ типу
Альвеолярні макрофаги
альвеолярні
макрофаги
Гемо-
капіляр
Вони володіють високою
активністю ферментів лізосом
тасинтезують:
•цитокіни,
•гормони
•лізоцим
•простогландини
•ІЛ-1
•інтерферон
•гранулоцитопоетини
•протипухлинні фактори
Після фагоцитозу макрофаги
переміщуються в респіраторні
бронхи та в мокроту.

55. Альвеолярні макрофаги
Ці клітини здатні фагоцитувати вугільний пил тому їх
називають “пиловими клітинами”, а при фагацитуванні
еритроцитів, які з’являються у порожнині альвеол називають
“клітинами серцевої недостатності”.
У цьому випадку макрофаги наповнюються залізовмісним
пігментом – гемосидерином, який виникає при руйнуванні
гемоглобіну.

56. Альвеолярні макрофаги
Активність альвеолярних макрофагів знижується:
при палінні (хоча кількість їх у курців збільшена)
голодуванні
 переохолодженні.

57. Аерогематичний
бар’єр
Це бар’єр між повітрям, яке
циркулює в респіраторному відділі та
кров’ю, яка циркулює по
кровоносних судинах легень.
Система
структур, яка
його утворює,
забезпечує
обмін газів, а
саме О2 та
CO2.

59. Аерогематични
й бар’єр
Включає наступні
компоненти:
•шар сурфактанту, який
вистилає внутрішню
поверхню альвеоли;
• без’ядерну ділянку
цитоплазми респіраторного
альвеолоцита;
•дві базальні мембрани
альвеоли та гемокапіляра;
• без’ядерну ділянку
цитоплазми ендотеліоцита.
1
2
3
4
5
6
7
1 – сурфактант; 2 – без’ядерна ділянка
респіраторного альвеоцита; 3 – базальна
мембрана; 4 – без’ядерна ділянка
ендотеліоцита; 5 – ядро ендотеліоцита;
6 – просвіт гемокапіляра; 7 – еритроцит.

60. Плевра
•Вісцеральна плевра щільно
зростається з легенями містить
гладенькі міоцити, еластичні та
колагенові волокна, які переходять в
інтерстиційну тканину.
•Парієтальна плевра вкриває
зовнішню стінку плевральної
порожнини; в ній є незначна
кількість еластичних волокон та
гладеньких м’язових клітин.
Кожний листок вкритий
одношаровим плоским епітелієм
(мезотелієм), під яким розміщується
тонкий шар сполучної тканини з
колагеновими і еластичними
волокнами.
Між листками є вузький щілинний
простір, заповнений рідиною, що
забезпечує взаємне ковзання
Це серозна оболонка легень,
що складається з двох листків:
вісцерального
парієтального