педчитання

1. Просвітницька діяльність і педагогічні погляди
Софії Русової
Підготувала вчитель історії
Сокальської спеціалізованої
школи І-ІІІст.№3 Криштоф Н.Я.

2. Мати померла, коли Софії було 4
роки, ще трохи пізніше померли брат і
сестра. До 10 років жила в Олешні з батьком
і старшою сестрою. 1866 року вони
переїхали у Київ, Софія зразу ж поступила в
Фундукліївську гімназію, яку закінчила з
золотою медаллю 1870 року. Через рік
помер батько.
Народилася 18 лютого 1856 р. в
с. Олешня на Чернігівщині. Батько
Федір Ліндфорс був шведського
походження, а мати Анна Жерве –
французького.

3.  У 15-річному віці разом із старшою сестрою
відкривають у Києві свій перший дитячий садок. Малята
перебували в садочку до другої години, а у вечірній час
за пропозицією М. Старицького тут відбувалися заняття
аматорського драматичного гуртка.
Так вона потрапила в середовище українських
інтелігентів-просвітителів, познайомилася з Лисенками,
Старицькими, М. Драгомановим, П. Чубинським, молодим
педагогом Олександром Русовим.

4. У 1874 р. в Петербурзі Софія та
Олександр одружилися. Посадженим
батьком та за світилку на весіллі були
Микола та Ольга Лисенки, Микола в
подарунок молодим підніс власну рапсодію
на пісню "Золоті ключі". У цей період
Русови цікавилися політичним життям
столиці, відвідували вівторки у М.
Костомарова. Софія разом з чоловіком
підготувала до друку повний текст
"Кобзаря" Т. Г. Шевченка, який був виданий
у Празі в 1876 р.

5.  У творчій діяльності Русової з кінця XIX ст. можна умовно
виділити чотири періоди:
 I період – кін. ХIХ ст. до 1905 р.,
 II період – 1906-1916 рр.,
 III період – 1917-1921 рр.,
 IV період – 1921-1940 рр.

7. Михайло Русов

8.  Уже в 65-річному віці у Празі Софія
Федорівна Русова отримала високе звання
професора педагогіки. Фактично не маючи
вищої освіти. Хтось, можливо, не зможе
приховати свого скепсису й назве це фарсом.
Але це не фарс. Праці Софії Русової в царині
педагогіки досі користуються популярністю в
сучасних науковців. Її громадянську діяльність
переоцінити й узагалі неможливо. А
практичну роботу – тим більше. Хіба дитячі
притулки, школи, садочки, підручники,
монографії, статті, лекції й виступи не
слугують якнайпереконливішим доказом того,
що доля людини може бути чимось насправді
незрівнянно більшим за звання?
«Життя – це боротьба, а боротьба – це
справжнє життя», – написала свого часу інша
велика українка Олена Теліга.
А Софія Русова все своє життя доводила не
на словах, а на ділі, що боротьба, особливо коли
їй присвячене все життя, таки має безсмертний
сенс.

9. «Хай на стіні майбутньої рідної школи
висить портрет великого апостола правди
і науки Тараса Шевченка», — заповідала
Cофія Русова вчителям.
Підготувала :вчитель
історії Криштоф Н.Я.