Шістнадцятий випуск інформаційного бюлетеня висвітлює досвід роботи бібліотек області у вихованні молоді шляхом використання народних традицій У випуск включено сценарії масових заходів, представлено огляд статей періодики, які познайомлять з досвідом роботи колег у даному напрямі. Випуск розрахований на бібліотекарів, методистів, вчителів, вихователів, студентів.

2. Миколаїв, 2017
Випуск 16
УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ, НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ
ТА РЕЛІГІЙ МИКОЛАЇВСЬКОЇ
ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСНА
БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ЮНАЦТВА
БІБЛІО+
інформаційний бюлетеньінформаційний бюлетень

3. 2
Бібліо+
Бібліо+ : інформаційний бюлетень : вип. 16 / уклад. Н.
В. Драгуновська. — Миколаїв : ОБЮ, 2017. — 35 с.
Шістнадцятий випуск інформаційного бюлетеня висвітлює
досвід роботи бібліотек області у вихованні молоді шляхом
використання народних традицій У випуск включено сценарії
масових заходів, представлено огляд статей періодики, які
познайомлять з досвідом роботи колег у даному напрямі.
Випуск розрахований на бібліотекарів, методистів, вчителів,
вихователів, студентів.
© Миколаївська обласна бібліотека для
юнацтва, 2017

4. 3
Бібліо+
БібліовступБібліовступ
В умовах розбудови України перед нами стоїть складне і
відповідальне завдання — виховувати високоморальне, національно
свідоме покоління, патріотів своєї Батьківщини, спадкоємців і
продовжувачів національних традицій.
Національні традиції та звичаї завжди були духовною основою
життя українців. Вони формувалися протягом багатьох століть і є
складовою частиною не лише історії нашого народу, а й сьогодення.
Вони стали одним із головних чинників відродження українського
народу, його національної свідомості та людської гідності. І кожен з
нас є спадкоємцем цього великого скарбу, продовжувачем традицій
народної культури.
Формування творчої особистості нерозривно зв'язане з
відродженням нації, демократизацією і гуманізацією суспільства, а
поглиблення свідомості молоді дасть їм можливість розв'язувати як
щоденні, так і масштабні завдання в їх подальшому житті. Виховання
такої особистості вимагає удосконалення патріотичного виховання,
врахування особливостей розвитку суверенної України, її потреб у
відродженні нації, використання традиційного вміння і бажання
українського народу працювати на благо держави.
А наша мета — закласти паростки духовності в молоде
покоління.

5. 4
Бібліо+
БібліоформатБібліоформат
Виховання молоді шляхом використання народних
традицій
Драгуновська Н. В., провідний методист
науково-методичного відділу МОБЮ
Через систему традицій кожен народ відтворює себе, свою духовну
культуру, характер і психології у своїх дітях.
М. Стельмахович
Український народ має багату й оригінальну культуру, надбану
численними поколіннями. З давніх часів до нас ідуть життєва
мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в
українських звичаях, святах, обрядах, фольклорі. Це — світовідчуття
та світосприймання нашого народу. Українські традиції пояснюють
та обґрунтовують взаємини між людьми, між людьми і природою,
духовну цінність кожної окремої людини і народу взагалі.
До виховного процесу не повною мірою включаються: принцип
національного виховання, принцип культуровідповідності, принцип
народності, які передбачають створення умов для засвоєння новим
покоління історії свого народу, його мови, засвоєння і примноження
духовної культури, національних традицій, звичаїв, забезпечуючи
духовну єдність поколінь.
Національне і громадянське виховання має здійснюватися
впродовж усього процесу навчання дітей та молоді. Воно має
забезпечити всебічний розвиток, гармонійність і цілісність
особистості, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу
народу, його духовності й культури, формування громадянина
України, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору і
діяльності (Національна доктрина розвитку освіти України у XXІ ст.).
Молоді потрібно оволодіти цілісною національною культурою,
духовністю, не виключаючи вищі здобутки культури, духовності
цивілізованих народів. За своїм змістом і спрямуванням таке
виховання має гармонійно поєднувати могутню культуру і духовну
“трійцю” — історію, сучасне і майбутнє нашої нації і держави. Вона
покликана утверджувати в серцях і душах, реальних справах,

6. 5
Бібліо+
діяльності і поведінці кожного школяра культурно-духовні традиції,
цінності рідного народу, вищі здобутки світової цивілізації.
Одним із найважливіших завдань теорії і практики є патріотичне
виховання, яке повинно здійснюватися ще з раннього дитинства.
Важливим напрямом є залучення до народознавства. Підлітків
ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і
народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми
поколіннями, виховують розуміння сенсу життя, інтерес до родинних
і народних традицій.
Кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є
спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість,
народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки
тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка,
петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово
отримують уявлення про втілену в художній і предметній творчості
своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються
знання про характерні для рідного краю професії людей, про
конкретних їх представників.
Першоосновою формування моральної культури є усна народна
творчість, через яку молодь отримує уявлення про культуру і побут
свого народу, засвоюють національні традиції, в яких минуле тісно
переплітається із сьогоденням. Залучення до народної культури
очищає душу, пробиває джерельця доброти і любові. Світ такий
великий, життя таке дивовижне, а традиції допомагають збагатити
його.
У невичерпній спадщині духовної культури нашого народу є
особлива, винятково важлива її частина — вишивка — духовний
символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла
материнських рук.
Миколаївською обласною бібліотекою для юнацтва за
інформаційної підтримки центральних районних бібліотек
Миколаївщини проведено обласний молодіжний конкурс “Читаємо
вишиванку як книгу”. Його мета — сприяння збереженню народних
традицій Миколаївщини, виховання у молоді інтересу до вивчення
спадщини українського народу. До Оргкомітету надійшло 22 роботи
від учасників з 9 районів області: Арбузинського, Баштанського,

7. 6
Бібліо+
Врадіївського, Єланецького, Кривоозерського, Миколаївського,
Новобузького, Первомайського, Снігурівського.
В конкурсних роботах досліджено значення символів, кольорів,
стилів вишивання, що відповідають окремому району (місцевості,
селищу) Миколаївської області; подано зразки вишивок або їх
фотографії, графічні схеми; зібрано додаткову інформацію. При
оцінюванні конкурсних робіт враховувалися: відповідність тематиці і
предмету конкурсу — наявність графічної схеми орнаменту,
візерунка вишивки, яка розповсюджена саме в місцевості
конкурсанта; описання значення символів і кольорів вишивки;
додатковий матеріал (фотографії, малюнки, безпосередньо зразок
вишивки); посилання на історичні, філософські, фольклорні та
етнографічні аспекти.
Журі визначило переможців обласного молодіжного конкурсу
“Читаємо вишиванку як книгу”. Перше місце посіла Богдана Тиць з с.
Христофорівка Баштанського району, студентка І курсу
Миколаївського коледжу культури і мистецтв (59 балів); друге місце
— Юлія Стокротян, учениця Єланецької ЗОШ (53 бали); третє місце
— Марина Шапка, учениця Інгульської ЗОШ Баштанського району
(51 бал). Також запрошені до роботи в журі фахівці відзначили
роботу Ірини Бондаренко з с. Багачівка Кривоозерського району (50
балів).
БібліодосвідБібліодосвід
Відродження народних традицій в бібліотеках
області
Арбузинська ЦБС
Бібліотекарі Арбузинської ЦБС у рамках програми розвитку
краєзнавства проводили дні краєзнавства «Черпаю сили з рідної
землі», «Хай квітне земля від роду до роду», «Крізь плин століть і
гомін сьогодення», «Героїчне минуле нашого села»; дні інформації
«Село, село, краса моя і слава», «Рідний край, до тебе я горнуся…»;
інформаційний коктейль «Мій рідний край, ти — неповторний»;

8. 7
Бібліо+
краєзнавчі вечори «Козацтво — слава України», «Лине козацька
слава з далеких віків».
Агрономійська сбф Арбузинської ЦБС реалізує комплексну
краєзнавчу програму «Повернення до витоків». Мета програми
полягає у збереженні і примноженні звичаїв, традицій і обрядів
рідного краю. В рамках програми були проведені заходи, направлені
на пізнання та вивчення традицій і звичаїв нашого краю: день
краєзнавства «Чарівний серцю, милий край», народознавчий вечір «Є
в квітах і травах цілюща сила», свято вишиванки «Моя вишиванка —
душа України», свято врожаю «Ой на горі зацвіли ожинки…»,
краєзнавчий вечір «Мій край, мій народ, його минуле», вечір
задушевної розмови «Пісня для мами».
Баштанська ЦБС
Багато цікавих масових заходів із залученням користувачів до
проведення народних обрядів та свят проводиться у бібліотеках
Баштанської ЦБС, а саме: народознавче свято «Українські вечорниці»
(Виноградівська сбф), фольклорна година «Стрітення відзначаємо,
Весну-красну закликаємо» (Мар’ївська сбф), українські вечорниці
(Христофорівська сбф), патріотична акція «Одягни вишиванку» та
флешмоб «Вишиванки, наче райдуги світанки» (ЦРБ).
Багато чудових вражень, захоплюючих емоцій та нової корисної
інформації отримала молодь, яка взяла участь у краєзнавчому квесті
«Про батьківський край у книги запитай». Дві команди юних
дослідників, «Ріднокрай» та «Баштанчани», долаючи перешкоди та
проходячи етап за етапом, дізналися багато цікавого про минуле і
сучасне рідного міста.
Веселинівська ЦБС
Популяризація літературної спадщини письменників-земляків
— один з пріоритетних напрямків бібліотек Веселинівщини. Ряд
заходів було присвячено життю та творчості Бориса Мозолевського і
Анатолія Харлановича: урок літератури «Борис Мозолевський:
вчений, поет, громадянин», година цікавих повідомлень «Скіфська
пектораль — безцінний скарб», поетичний марафон «Південний край
— прекрасна сторона». Учні змагалися за звання кращого читця

9. 8
Бібліо+
поезії. Серед поезій Харлановича є цілий ряд творів, присвячених Б.
Мозолевському — однокласнику і товаришу.
Цікавим було засідання клубу «Книголюб», присвячене
українській народній пісні «Люблю коли народ співає мій…».
Присутні з цікавістю слухали завідуючу відділом обслуговування Л.
М. Гордович, яка розповіла легенду про пісню та її різновиди. Красу
української пісні для присутніх розкрило вокальне тріо «Любисток»
районного Будинку культури. Всі члени клубу з задоволенням
підспівували артистам. Для присутніх було оформлено книжкову
викладку «Українська пісня — душа народу».
Врадіївська ЦБС
З метою популяризації літератури про звичаї, традиції, обряди
українського народу в бібліотеках Врадіївської ЦБС відбулися:
години народознавства «Веселкове свято писанки» та «Обереги
рідного дому», народознавчий конкурс «Глибини мудрості народу
нехай нас розуму навчать», народознавчі уроки «Зі скарбів рідного
краю» і «Оберіг української родини — рушник», зустріч з
майстринею-вишивальницею.
У центральній районній бібліотеці для молоді було проведено
годину духовності «Ясен світ народився», експрес-інформацію
«Писанка — символ життя», «Величне свято — Воскресіння». У
сільських бібліотеках відбулися: народознавча година «Із вишневого
саду», українські вечорниці «Ой дай, боже, вечір, щоб повечоріло,
щоб моє серденько тай розвеселіло» (Н-Павлівська сбф); урок
народознавства «Там бере початок Україна, де росте біля хати
калина» (В-Веселівська сбф); година українознавства «Народні
традиції і ремесла»; тематичний вечір «Пісня — душа українського
народу» (Доброжанівська сбф); літературно-музична година «Посади
калину біля серця, щоб вона цвіла в душі» (Краснопільська сбф);
святкові гуляння «Горять купальські вогні» (Сирівська сбф); урок
народознавства «На Андрія робиться дівкам надія» (Адамівська сбф).
Уже традиційно святкували Івана Купала користувачі
Врадіївської міської бібліотеки-філії №1. Це було неперевершене
театралізоване дійство. Бібліотекар разом з вихователями та
учасниками заходу відтворили стародавнє святкове дійство, участь у
якому взяли “водяний”, “русалоньки”, а також дівчата та хлопці, які

10. 9
Бібліо+
співали пісні, перескакували через багаття, обливалися водою, плели
вінки.
БібліоісторіяБібліоісторія
Традиції Запорозької Січі
За матеріалами статті “Традиції Запорозької Січі”
(Позакласний час. — 2015. — № 9.)
Що таке “Козацький курінь”?
Запорозькі козаки слово “курінь” вживали у подвійному
значенні: житло і військово-адміністративна одиниця.
Запорозька Січ ділилася на 38 куренів. Кожен, хто вступав до
товариства, приписувався до певного куреня. Кожний курінь мав своє
господарство і назву, найчастіше за назвою місцевості, з якої
походили козаки цього куреня, — Полтавський, Уманський,
Канівський, Корсунський, Батуринський та інші.
На чолі куреня стояв курінний отаман. Отамана обирала курінна
козацька рада. Він мав широкі військово-адміністративні компетенції
та вирішував деякі судові справи.
Звалися поділи Війська Запорозького куренями через те, що у
перші часи існування Січі запорожці жили у куренях. Це були
своєрідні казарми, в яких розміщувалось 100-150 осіб.
Ці споруди вкривалися очеретом, а зверху ще й звіриними
шкурами, щоб було зимою тепліше. Коли Військо Запорозьке
виступало у похід суходолом, то поділялося воно не на курені, а на
полки (паланки) так, що полк складався з козаків трьох і чотирьох
куренів.
Першого січня кожного року у Січі скликалася рада, у якій
брали участь з однаковими правами всі запорожці, і на тій раді
всякий курінь обирав собі на весь рік курінного отамана й кухаря, а
після того всі курені разом обирали кошового отамана, військового
суддю, писаря й осавула та ще підстарших: скарбника, пушкаря,
довбиша, хорунжого, бунчужного й інших урядових осіб.

11. 10
Бібліо+
Як минав день на Січі?
Козаки за загальним сигналом вставали до сходу сонця і йшли
на річку купатися. Купалися у будь-яку пору року, а також і взимку.
Після купання всі йшли на службу до січової церкви, а потім сідали в
курені за стіл до гарячого сніданку.
Після сніданку деякий час запорожці витрачали на прання,
лагодження одягу, зброї, човнів, укріплень. Потім розпочинали
бойову підготовку. Сюди входили герці на конях, фехтування,
стрільба з вогнепальної зброї, долання рівчаків та загорож на конях,
бій на шаблях “до першої крові”, змагання куренів тощо. Знання та
вміння будувати оборонні споруди з землі і возів, будувати човни,
вести бойові дії на воді козаки здобували під час підготовки й
здійснення походів.
Рівно в полудень із фортечної гармати лунав постріл. За цим
сигналом козаки йшли обідати. Після обіду співали пісні, думи,
слухали розповіді, гру кобзарів. Спалахували запальні козацькі танці.
Водночас за розпорядженням курінного отамана частина козаків
готувалася до виконання службових обов'язків у фортеці Січі, а також
за її межами. При повному озброєнні ці воїни йшли на січовий
майдан, шикувалися у лави прикордонних загонів для охорони
січових шляхів, переправ на Дніпрі і Бузі, роз'їздів та варти на
січових вежах і човнах.
Надвечір дзвонили дзвони січової церкви, закликаючи козаків на
молитву. У храмі співав хор січової школи. Після молитви козаки
йшли вечеряти до куренів.
Повечерявши, козаки грали на скрипці, сопілці, бандурі, бубнах,
співали пісень.
Через деякий час Січ, за винятком вартових на фортечних вежах
та козацьких розвідників, занурювалася у сон.
Які були звичаї та традиції у козаків?
У великій шані в козаків перебувало побратимство. Кожен козак
віддавав своє життя за волю родичів і побратимів. На знак
побратимства вони мінялися хрестами з тіла. Козаки дарували один
одному коней, зброю. В боях билися поруч й рятували один одного

12. 11
Бібліо+
або захищали своїм тілом. Побратимство було однією із причин
непереможності козаків.
Повернувшись із походу, козаки починали гуляти. Але вживати
спиртне на Січі було заборонено. За пияцтво, як і за зраду,
передбачалася смертна кара. У кожній армії світу не було таких
жорстких вимог.
Відгулявши кілька днів, козаки поверталися в буденне життя і
бралися кожен до свого діла: хто латав взуття, хто прав свій одяг чи
лагодив зброю, інші поралися біля човна та коней, займалися
господарством. Юнаки змагалися у верховій їзді, стрільбі, пробували
себе в кулачних боях.
Проганяючи ворога з рідного краю, козаки брали чимало
хлопців із собою на Січ і віддавали в науку до куренів. Коли
хлопчикові виповнювалося 14 років, той козак, що привіз його, брав
свого вихованця в поміч, щоб той чистив зброю, порався біля коня,
всіляко допомагав у походах.
За злочини призначалися різні покарання і страти.
Застосовувалися: прив'язування до гармати за зневагу до начальства
та за грошовий борг; шмагання нагаєм за злодійство.
Найпопулярнішою стратою було забивання киями. Також
використовували шибениці. Найстрашнішим було закопування
злочинця живим у землю.
Чим харчувалися козаки?
Популярною їжею на Січі були кашоподібні страви з різних
зернових: соломаха, тетеря, щерба, братко. Також часто готувалися й
кулеші. Однією з особливостей харчування козаків було незначне
споживання печеного хліба, адже борошно не завжди було в
достатній кількості. Крім того, випікання хліба вимагало великої
кількості людей, значних затрат праці і часу. Картопля ж з'явилась
набагато пізніше. До столу, який на Січі звався “сирном”, подавали
такі страви:
соломаху, тобто житнє борошно, густо зварене з водою й засмажене
олією;
тетерю — рідку пшоняну кашу, до якої під час кипіння додавалось
кисле житнє тісто. В крутому вигляді тетерю вживали з рибною

13. 12
Бібліо+
юшкою, жиром, молоком чи просто водою. Її подавали до обіду, це
була улюблена страва козаків;
щербу — рідко зварене борошно на риб'ячій юшці;
братко — рідку пшоняну кашу з домішкою замість кислого житнього
тіста пшеничним чи будь-яким іншим прісним.
Їжу запивали різними напоями з посуду, який називався
михайлик, чи коряк, місткістю від 3 до 5 наших чарок. Рідку страву
їли ложками, тверду брали руками.
На вечерю часто подавали гречані галушки з часником або
юшку, зварену з риби. Риби в той час було безліч: осетри, білуга,
севрюга, стерлядь, сом, короп, лящ, чехоня, оселедець. Її в'ялили,
сушили, солили, виготовляли риб'ячий жир, вживали рибу як
вареною, так і печеною. Риба була суттєвим додатком до раціону
харчування козаків як улітку, так і взимку.
На запорозьких землях водилось багато диких тварин: дикі коні,
кози, олені, вепри, сайгаки, ведмеді, зайці. Велика кількість
різноманітних птахів селилась поблизу річок і озер, а саме дрохви,
тетеруки, куріпки, фазани, качки, гуси, кулики тощо.
БібліознавцямБібліознавцям
Вікторина «Звичаї української родини»
Хід вікторини
Звучить мелодійна українська музика
Ведучий: Усіх тих, хто вивчає історію та культуру свого народу, його
звичаї та обряди, усну народну творчість, ми запрошуємо взяти
участь у вікторині «Звичаї української родини».
Ведуча: Сьогодні грають 4 команди. За допомогою жеребкування
визначимо пари команд, які гратимуть у перших двох турах між
собою. У третьому турі беруть участь переможці двох попередніх. У
четвертому турі гратимуть дві команди, які за результатами
попередніх змагань наберуть більшу кількість балів.
Звучить фрагмент української народної мелодії, проводиться
жеребкування

14. 13
Бібліо+
Ведучий: Оголошуємо результати жеребкування. (Ведучий називає
команди, які змагатимуться між собою у двох перших турах).
Ведуча: Запрошуємо учасників першого туру за ігрові столи.
Команди займають місця за ігровими столами
Ведучий: Увага! Оголошуємо правила проведення гри.
1. Запитання зачитується один раз.
2. Час для обговорення варіанту відповіді 30 секунд.
3. Про готовність відповіді команда повідомляє піднятою сигнальною
карткою.
4. Сигнальну картку піднімає капітан команди лише після звукового
сигналу.
5. За правильну відповідь нараховується 1 бал.
6. Якщо на запитання жодна з команд не запропонувала правильної
відповіді, то наступне запитання оцінюється у 2 бали.
7. Команда втрачає право відповідати, якщо сигнальна картка була
піднята до звукового сигналу; команда запропонувала неправильну
відповідь; прозвучала підказка.
8. Рахунок гри відображається на табло.
Ведуча: Команди готові? Уболівальники готові? Розпочинаємо.
Ведучий: Український народний одяг — це культурна спадщина, що
її ми дістали від своїх предків.
Ведуча: Оголошуємо тему першого туру — «Українське національне
вбрання».
Звучить українська народна мелодія
Ведучий: Увага! Запитання першого туру.
1. З якою метою у давнину скіфи прикрашали візерунками шви на
одязі? (Для захисту від злої сили)
2. Як називається зимовий одяг з овечих шкур, хутром усередину?
(Кожух)
3. Простий у виготовленні, практичний, придатний для захисту від
сонця і від дощу, він був справжньою ознакою українця-хлібороба.

15. 14
Бібліо+
Головний убір, який носили влітку чоловіки різного віку. Цей
капелюх… (Бриль)
4. Заміжні жінки ховали волосся під шапочку, пошиту з бавовняної
чи шовкової тканини. Як вона називалась? (Очіпок)
5. У давнину в Україні використовували фарби для фарбування
тканин та шкіри, які отримували з рослин. Як ви думаєте, яку фарбу
можна отримати із ягід терну (червону), із коріння споришу (синю), із
кропиви (зелену).
6. Звичай оздоблювати жіночу шию широко розповсюджений у всіх
народів. Але українські красуні особливо полюбляли намисто із
коралів. Як називається таке намисто? (Добре намисто)
7. Ця річ належить до важливого елементу чоловічого вбрання. Вона
настільки ж характерна та неодмінна у щоденному вжитку, як
сорочка, штани чи шапка. Чоловік без неї не виходив із хати і не
рушав у дорогу. Це символ не лише козацької, а власне чоловічої
приналежності. На вашу думку, що це за річ? (Люлька)
Ведуча: Дякуємо членам команд та капітанам. (Оголошує
результати першого туру) Привітаємо учасників гри оплесками. За
ігрові столи запрошуємо учасників другого туру.
Ведучий: У другому турі грають. (Називає команди та капітанів)
Обереги — від «оберігати». Обереги — добрі охоронці оселі та її
мешканців. Це давні символи. Серед символіки, широко
використовуваної українським народом в повсякденному житті, а
нині несправедливо призабутої, — символіка використання квітів,
трав та дерев.
Ведуча: Тема другого туру — «Цілющі трави». Запитання:
1. Це зілля має чарівну силу, свіжість і дивні пахощі. Татари завжди
брали його з собою в походи й розводили у завойованих землях, бо
знали з досвіду, що зілля очищає водойми, вбиває хвороботворні
бактерії та комах-паразитів. Що це за зілля? (Татар-зілля — аїр)
2. З давніх-давен ці рослини клали до колисок, щоб охоронити
дитину від усякої нечисті та недоброго ока, їх освячують, як обереги.
(Терлич і тоя)

16. 15
Бібліо+
3. Ця квітка, за легендою, може не лише приспати, а й провіщати.
Жодна зла сила не підступиться, якщо висушену квітку носити з
собою. Якщо її покласти під ріг будинку, то в домівці завжди будуть
злагода і мир. Що це за квітка? (Сон-трава)
4. В цій квітці поєднані три кольори. Вона є символом цноти й
невинності.
Фіолетовий — смуток, жовтий — здивування, білий — надія. Що це
за квітка? (Фіалка триколірна або братки)
5. Що за рослина вважалась в Україні символом надії або розлуки? Її
плодами оздоблюють коровай та гільце. (Калина)
6. Освячена, вона зберігалася в хаті й широко застосовувалася як
лікувальний засіб і як оберіг. Побутувало повір’я: де вона є, не
вдарить блискавка, вона перепиняє дорогу в дім нечистій силі,
особливо відьмам. Що це за рослина? (Верба)
7. Зелений четвер ще мав назву Русалчиного Великодня. За повір’ям,
цього дня виходять русалки. Не можна було працювати, ходити в
поле і на річку поодинці. Обов’язково мати при собі рослини-обереги
від русалок. Про які рослини йдеться? (Любисток та полин)
8. За стародавніми переказами, ластівка вилікувала своїх осліплених
пташенят соком цієї рослини. Тому одна із її назв — ластівчине зілля.
Широко використовуються її лікувальні властивості. До речі, це
єдина в Україні рослина із соком оранжевого кольору. Назвіть її.
(Чистотіл)
Ведучий: Дякуємо членам команд та капітанам. (Оголошує
результати другого туру) Привітаємо учасників гри оплесками. За
ігрові столи запрошуємо учасників третього туру.
Звучить «Козацький марш», команди займають місця за ігровими
столами
Ведуча: Серед народних знань, які несправедливо призабуті або
просто не беруться до уваги, є вироблена система передбачення
погоди, побудована на основі багатовікових спостережень.
Ведучий: Оголошуємо тему третього туру — «Народний
прогностик».
Завдання: продовжіть речення з народного прогностику.

17. 16
Бібліо+
1. Якщо сніг випаде ранньої осені — чекай на ранню весну.
2. Довгі бурульки — чекай затяжної весни.
3. Випадає рясна роса звечора — перед сухою теплою погодою.
4. Як закувала зозуля, то морозів більше не буде.
5. Ластівки літають низько над землею — на дощ.
6. Грім у вересні — осінь тепла і довга.
7. Кульбаба стуляє кульку парасолькою перед дощем.
8. «Плачуть» верба, черемха, вільха, осока — на дощову погоду.
9. Блискавка без грому ранньої весни віщує посушливе літо.
Ведучий оголошує результати третього туру
Ведуча: Кожне свято багатолике, супроводжується багатьма
символічними дійствами. Фінальний тур нашої ігрової програми
присвячений символам, що побутували в свята. Оголошуємо тему —
«Обрядові страви».
Запитання:
1. Масляна — це останній тиждень перед Великим постом. Яка
головна страва на Масляну? (Вареники з сиром і сметаною, млинці
та галушки)
2. З випікання якого обрядового хліба завжди починається весілля?
(Коровай)
3. На яке свято випікають обрядові коржики «шулики»? (14 серпня —
День святих Маковеїв)
4. В цей день у церкві святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки.
(Свято Спаса)
5. До свята Петра і Павла готувались колись в Україні: білили
хати, оздоблювали рушниками стіни, вбирали подвір’я. Ранком у цей
день, звичайно йшли до церкви. Повернувшись з церкви, люди
розговлялись… (Мандриками-сирниками)
6. На Київщині був добрий звичай, що вже забувся. На свято Сорока
мучеників випікали… (Жайворонків)
7. Обов’язкова страва на Різдвяному столі українців...(Кутя)

18. 17
Бібліо+
8. На Свят-вечір подавали 12 обов’язкових страв, назвіть їх. (Варений
горох, варена квасоля, смажена капуста, смажена риба, варена
картопля, гриби, гречана каша з молоком, голубці з пшоном,
вареники, коржі з маком, кутя та узвар)
Ведучий: Дякуємо членам усіх команд та їх капітанам. (Оголошує
результати четвертого туру, вітає команду-переможця).
Привітаємо усіх учасників оплесками.
Ведуча: Хай щастить вам!
Звучить українська народна мелодія.
БібліосценарійБібліосценарій
Літературно-поетична мандрівка «Квітка півдня,
польова царівна — рідна Маложенівка моя»
Єловенко С., бібліотекар Маложенівської
сільської бібліотеки-філії Єланецької ЦБС
Мета: виховувати у читачів почуття патріотизму, національної
гідності, любові до рідного краю, пошану до предків та історії.
Оформлення: у центрі сцени або зали розміщено надпис «Квітка
півдня, польова царівна — рідна Маложенівка моя». Зліва —
фотовиставка «Моє село з вишневими садами» (з фотографіями
краєвидів села, вулиць, мешканців села та окраси села — лелечої
сім’ї). Справа — карта Єланецького району з позначенням села
Маложенівки та надписом «Господи, благослови всіх хто в’їжджає в
це село, дай крила всім, хто виїжджає з нього, даруй здоров’я, мир,
спокій, віру та надію на віки всім, хто залишається в ньому».
На сцену виходять ведучі: доросла жінка, одягнена в українське
вбрання, (бібліотекар) та дівчинка у вишиванці.
Бібліотекар:Як душа заболіє думками
Про усе, що давно відцвіло,
Я вернусь польовими стежками,
Пригорнутись до тебе, село.
Дівчинка:Мабуть, природа довго мудрувала,
Коли творила мій чудовий край,

19. 18
Бібліо+
І з фарбами уміло чаклувала,
Щоб мальовничий був, неначе рай.
Тут все найкраще: й неба височінь,
Й волошки в житі і цілющі трави,
Й лелечий клекіт, навіть сонця тінь
І м’ятні вечори, й туман над ставом.
Бібліотекар: Таку красу не можна не любити!
Тут степ сягає аж за небокрай…
Лікують душу рідні краєвиди
Й Швейцарії Малої водограй.
Куточок любий — ліки для душі
І вірний талісман в житті стрімкому,
До болю рідна стежка в спориші
З доріг далеких нас веде додому.
Ведучий: Сучасне село Маложенівка з’явилося 225 років тому. Воно
об’єднує в собі три старих села: Маложенівку, Богодарівку, Петрино
(Петро-Анівку). Засновниками цих сіл були офіцери Багрєєв,
Пулєвич, Воронін, яким за гарну службу подарувала ці землі
Катерина ІІ. Чисельність жителів збільшилася завдяки переселенню
кріпосних селян з Курщини, Смоленщини, Орловщини, Полтавщини
та Київщини. Наше село заснував офіцер Воронін, назвавши його на
честь своєї доньки Жені.
Ведуча: Колись село займало значно більшу територію, ніж сьогодні.
На одній із його околиць був великий маєток пана, на межі сіл
Маложенівка та Богодарівка — «бариня» збудувала церкву, яка мала
бути її усипальницею. На правому березі річки в Петрино був
збудований театр, а на пагорбі величезний маєток іншого пана,
оточений чудовим яблуневим садом. Сьогодні про це свідчать лише
назви: Панський ставок, Птичня, Пойдунські скелі, Ковбаня.
Ведучий: Скільки змін відбулося в цьому маленькому мальовничому
куточку за 225 років! Створення колгоспів, радгоспів, розбудова
інфраструктури села, поява нових вулиць, а потім — війна, що
зруйнувала всі плани мирної розбудови села.
Дівчинка:І знову йде весна, і журавлі
Додому клином туги повертають

20. 19
Бібліо+
Й нагадують вони моїй сім’ї
Про тих, кого давно з нами немає…
Ведуча: Схиляємо голови низько, щоб шану героям віддати.
Вшануймо їх пам'ять хвилиною мовчання. (Покладання квітів до
Монумента Слави)
Виходять ведучі — юнак і дівчина.
Дівчина: (вірш супроводжує показ краєвидів села на
мультимедійному екрані)
Наймиліший в світі, мій куточку,
Рідна Маложенівко моя,
Ти стоїш, мов дівчина в віночку,
І в цім краї народилась я.
Серед ковилових краєвидів
Полю вітер ніжно промовля,
Що краси такої ще не видів,
Рідна з діда-прадіда земля.
Тут ставочку зорі шепчуть казку,
Тут живуть кохання, ніжність, ласка,
Тут квітує соняховий килим,
І сміється сонцю гречка мило.
Квітку півдня, польову царівну,
Жайвір славить піснею в полях,
Єланецький степ не має рівних,
Тут в червоних маках спить земля.
Я до тебе, краю любий, лину,
Щоб напитись запахів полинних,
В чебрецевій купелі омитись,
І медовим травам помолитись.
А як розіб’ється у життєвім морі
Мій вітрильник-мрія об камінь-біду,
Я до тебе, краю, шлях знайду по зорях,
До землі твоєї зцілитись прийду!
Юнак: Село… Найрідніші вулички, наймиліші серцю будиночки, що
потопають у зелені садків і мереживі квітів. Вулиця Володимира

21. 20
Бібліо+
Розкидного… Він назавжди залишиться в наших серцях. Нехай тут
лунає тільки щирий дитячий сміх, а матері ніколи не проводжають
нею своїх синів на війну.
Час і досі не загоїв рани,
Й забуття ріка не поспіша,
Там в горах далекого Афгану
Залишилась синова душа.
Птахою летить вона до хати,
Де найкращі в світі небо й сонце,
Крильми-вітром обіймає матір,
Стукає дощами у віконце…
Дівчина: Моє село, ти пісня солов’їна,
Куточок болю, радості й надій,
Ти — квітка у віночку України
І тиха гавань спогадів і мрій.
Моє село, ти мрія бджоляра,
Закоханого в пахощі медові,
Ти — танець вітру в океані трав,
Спів жайворонка в морі колосковім.
Моє село, ти пристань для лелек,
Скарбничка трав — цілителів народу,
Ти — пересохлий без водиці став
Й забутий гречки смак із рідного заводу.
Все зачаровує: і неба голубінь,
І сиві ранки, й сонця ніжний промінь,
І тихі вулички, що губляться в садах
І маложенівчан щоденний гомін.
Моя колиско, де знайти слова,
Щоб передати, як тебе люблю я?
Твоя історія, як ниточка жива,
Життя для кожного і вишива й малює.
Ти найрідніше місце на землі,
Як серденько, у кожного єдине,
І мріє кожен із односельчан,
Щоб ти не зникло з карти України.

22. 21
Бібліо+
Ведуча: Сьогодні незалежність нашої України і маленької
батьківщини боронять і наші односельці (на мультимедійному екрані
демонструються слайди про воїнів АТО)
Вірю, житимуть вічно на моїй Україні
Рідна мамина мова і пісні солов’їні,
Синьоокі волошки в золотавому полі,
Рушники й вишиванки українцям на долю.
Люба ненько моя, ти не згинеш в руїні,
Дзвоном храмів великих зупиниш війну,
Не поділить ніхто твій народ, Україно,
Прапор вільний, як вітер, зустріне весну.
Нехай ці обереги завжди нагадують вам про рідну домівку, де ніжно
пахнуть соняхи і м’ята, а квітка безсмертник буде символом нашої
незламності і віри.
(Діти дарують воїнам АТО свої обереги).
Дівчина: Рідна домівка, рідна сім’я — тут виростає доля твоя. А щоб
доля завжди була до тебе прихильною, шануй свій рідний край, свою
домівку і свою родину. Пам’ятай звідки ти родом, чий ти син чи
донька.
Всі стежки злились в одну дорогу,
Що веде до рідного порогу,
Де квітують чорнобривці рясно
І шепочуть: «Повертайтесь вчасно.
Коли хата ще сміється сонцю,
Плодоносить вишня під віконцем,
Коли є кому ще вас зустріти,
Повертайтесь до гніздечка, діти».
Час конем завжди біжить по колу,
Цвіт із вишень опаде додолу,
Буде й ваше серденько щеміти,
Що давно не були вдома діти.
Бо батькам не так багато й треба,
Не зірок, не місяця із неба,
І не хліба, не води відерце,
Просто пригорнути вас до серця.

23. 22
Бібліо+
У сценарії літературно-поетичної мандрівки використані власні
твори автора — Світлани Єловенко.
БібліодійствоБібліодійство
Театралізоване дійство «З Різдвом Христовим,
Україно!»
Павлова А. С., завідуюча Степівською
бібліотекою-філією Миколаївської ЦБС
Мета: пробудження інтересу читачів до національної культури,
історичного минулого, мистецтва, до кращих творів української
літератури, усної народної творчості, до самобутніх ремесел
українського народу.
Дійові особи: учасники театру «Знайка» Степівської сільської
бібліотеки та учасники дитячого ансамблю «Степівчата» БК в
українських костюмах, а також “Янгол”, “Коза”, “Міхоноша”,
“Лікар”, “колядники”.
Всі учасники заходять з піснею «За вікном чорна хмара в’ється»
1 вед. Добрий вечір, господарі, у вашій оселі!
Прийміть кращі побажання на свята веселі.
2 вед. Хай вам радість усміхнеться зіркою ясною,
Хай вінчається вам праця славою гучною.
Янгол: Добрі маємо новини для старого і дитини.
Весь світ нині звеселився, бо Син Божий народився.
Пісня «Син Божий народився»
1 вед. Шановні, пробачте, але ми не самі йдем,
А за народним звичаєм і козу ведем.
Від хати до хати сіру волохату,
З довгими ногами, з крутими рогами!
Крутить коза хвостом — буде житечко кустом!
Де коза ногою — там жито копою,
А ще куди рогом — туди сіно стогом!
Козак. От яка коза в мене!

24. 23
Бібліо+
Дівчина. Ой візьмися, козю, в боки, й покажи нам свої скоки!
Коза падає
Всі учасники. Лікаря, лікаря швидше! Коза помирає!
Лікар (слухає). Ой-ой, ледве дихає коза, але буде жити. Мабуть, дуже
їсти хоче.
Діти (підносять сіно). Поїж сінця. Не хоче. Може, водички? Ні, не
хоче, а, може, ковбаси? (після ковбаси коза починає стрибати та
танцювати під пісню «Ого-го коза, ого-го сірая»)
Скоч, козуню, до полиці, чи нема там паляниці,
Скоч, козуню, до стола, чи нема там пирога.
Дайте козі вівса, а нам хай буде ковбаса.
Дайте козі ячменю, а нам грошей повну жменю!
Козак. Та годі вже козі скакати, час і пісню заспівати!
Пісня «Ой сивая зозуленька»
1 вед. Шановні господарі! Хай завжди вам щастя ллється,
Хай в сім’ї добро ведеться.
2 вед. Хай здоров’я з вами буде і Господь вас не забуде!
Хай смачна кутя удасться і в сім’ї панує щастя!
1 вед. Шановні господарі! Хай у ваші вікна стукає колядка, а на столі
— і свічка, і кутя. Вже сповістила зіронька на небі, що в яслах
народилося дитя. А оченята сповнені любові і посмішка весела і
легка. В різдвяну ніч хай вас благословляє Ісусика малесенька рука!
Козак. Дозвольте заколядувати, з Різдвом Христовим привітати!
Колядник 1. Колядую, колядую, ковбасу у печі чую,
Ви, шановні, не гуляйте, ковбасу з печі виймайте.
Колядник 2. Дайте пиріг, бо потягнем хату за ріг!
Колядник 3. Колядина, колядина, а я дівчина калина,
Чобітки корковенькі, будьте з празником здоровенькі!
Колядник 4. Коляд, коляд, колядочка, а я в батька одна дочка.
Мене не питайте, копієчку дайте,
Я в кишеньку покладу і нікому не скажу!

25. 24
Бібліо+
Колядник 5. Колядин, колядин, а я в батька один син.
В коротенькім кожушку, винесіть пампушку!
Колядник 6. Колядин, колядин, а я в батька не один син.
Коротенька курточка, винесіть бубличка!
Міхоноша. А я з мішком походжаю, коляду збираю.
Вечір добрий, дайте пиріг довгий.
І пошвидше там виносьте, та дітей не морозьте!
1 вед. Шановні господарі!
Хай любов і щира згода, живуть поміж вами,
Будьте дужі і щасливі з вашими дітками!
2 вед. Щоб щасливо і багато провели Різдвяні свята,
Щоб весела коляда мир у хату принесла!
Янгол: Хай Різдво у вишиванці розбудить вас щасливо вранці,
Зігріє сонцем і любов’ю, і подарує вам здоров’я!
Хай різдвяне янголятко принесе кохання в хатку,
Поцілунки і дарунки тільки вищого ґатунку.
Посміхайтесь та радійте, цілий рік на крилах мрійте.
Дівчина: Хай Різдво з тим завітає, чого серце забажає.
Хай несе у кожну хату щастя, радості багато.
Куті смачної, коляди гучної,
Щасливого Різдва і на весь Рік добра!
Янгол: Пречистая Мати, просять діти вірні,
Сповни наші просьби, сердечні й покірні.
Дай щоб ми невинні у мирі зростали,
Тебе й Твого Сина завжди прославляли!
Зволь нам, Мати Божа, силу й долю дати,
Для рідного краю жити і навчатись!
Зволь над рідним краєм зіркою ясніти,
Просять тебе нині українські діти!
Дівчина: З Святим Різдвом вітаємо!
Всім здоров’я бажаємо!
Господарю на воли, господині на квочки,
Хлопцям-дівчатам на гуляння,
Христу Богу — вихваляння!

26. 25
Бібліо+
Козак: Хай в день святого Різдва дзвенить усюди коляда,
Щастя велике Вам звіщає, радійте, святкуйте!
Всі разом: Христос ся рождає! Славімо його!
Пісня «Нова радість стала»
БібліооберегиБібліообереги
Народознавче свято «Спогади дитинства»
Гордович Л. М., завідуюча відділу
обслуговування Веселинівської ЦРБ
Мета: поглибити та розширити уявлення молоді про українські
народні традиції, обряди, спосіб життя, духовну творчість, обереги;
розвивати бажання вивчати та відроджувати історичне минуле свого
народу, його культуру, звичаї.
Оформлення: пересувна виставка «Дитинство: іграшка дитяча»,
виставка-експозиція «Обереги нашого дому».
Бібліотекар 1: Доброго дня, шановні гості нашого свята. Сьогодні ми
зібралися на захід, присвячений дню Святої Катерини. Тож хай Ваш
ангел-охоронець оберігає Вас і дарує Вам многії і славнії літа!
Бібліотекар 2: Та ми в минуле прагнем повернути,
Коли прапрадіди ось тут жили.
І пригадати нині призабуте:
Які вони традиції несли,
Які були в них звичаї і жарти,
Пісні і думи, прагнення мети...
Минуле забувати нам не варто,
Щоб у майбутнє праведно іти.
Бібліотекар 1: Нема в людини місця дорожчого, ніж те, де вона
народилась, землі, на якій зросла. Щоб по-справжньому любити
рідний край, його слід добре знати, а для цього необхідно вивчати
його історію, мову, культуру. А на нашій рідній Веселинівщині живе,
працює, творить така людина. Це Ніна Іванівна Денисюк. Вона
краєзнавець, великий ентузіаст, патріот рідної землі і людина
великого серця. Саме завдяки її зусиллям, невтомній праці в архівах,

27. 26
Бібліо+
збору інформації та першоджерел до нас повертаються замовчувані
та невідомі сторінки історії рідної землі.
Бібліотекар 2: Ніна Іванівна народилася в селі Катеринівка
Веселинівського району. Безмежно люблячи свою рідну землю, вона
знаходить все нові й нові крупинки невідомого і ділиться з нами
знаннями про історичне минуле нашої маленької батьківщини, про
долю людей, що проживали тут. Ніна Іванівна — автор більше 30
книжок — це народознавчі та історичні нариси, розвідки з історії
краю, збірки поезії, твори для дітей. Про Ніну Іванівну можна
говорити багато, однак краще надамо їй слово для презентації власної
нової книги «Всі ми родом із дитинства».
Слово Н. І. Денисюк, далі пісня «Дитинства криниця» у її
авторському виконанні.
Бібліотекар 1: О Веселинівщино, мій рідний краю,
І рідна річка Чичиклія…
Я вас ізмалку полюбила,
Милуюсь вами я щодня.
Розпустяться червоно квіти
Й заквітнуть весняні сади,
Березоньки нахилять віти
До кришталевої води.
Яскраве сонечко сміється,
Після дощу веселка виграє.
А рідний край, немов людини серце,
І усміхається й співає.
Коли дорослішими стали,
Порозумнішали коли,
Ми цього краю не забули,
Бо тут пройшли найкращії роки.
Бібліотекар 2: Денисюк Ніна Іванівна створила ініціативну групу по
збору експонатів для створення музею історії села, який відкрито в
приміщенні Катеринівського сільського будинку культури в 2000
році. А з 2007 року музею надано статус «народного». Та сказати, що
Ніна Іванівна просто ентузіаст, — це не сказати нічого. У 2009 році в
Катеринівці створено ще один музей — етнографічний. Ніна Іванівна

28. 27
Бібліо+
придбала будинок німецького пастора, автентичний будинок німця-
колоніста, і влаштувала в цьому будинку експозицію. Екскурсії, що
проводить сама Ніна Іванівна, надзвичайно цікаві та пізнавальні.
Господиня демонструє оригінальні експонати, зібрані по
катеринівських скринях і з інших сіл. Все це вражає. Ніна Іванівна
повністю відданого своїй улюбленій справі, якій віддає і знання, і
гостинність, і душевне тепло. А зараз Ніна Іванівна розповість про
пересувну виставку «Дитинство: іграшка дитяча».
Презентація виставки Н. І. Денисюк.
Бібліотекар 1: Давайте трохи розважимось, згадаємо дитинство та
пограємо в гру «Ти іди веселий бубон».
Н. І. Денисюк проводить гру: «Ти котись веселий бубон, далі, далі по
руках, в кого є великий бубон, той повідає всім нам: розкаже вірш,
заспіває, затанцює, розкаже цікавий епізод з дитинства, поділиться
спогадами».
Бібліотекар 2: У 2008 році Ніна Іванівна Денисюк удостоєна звання
«Людини року Миколаївщини» у номінації «Культура та мистецтво»,
нагороджена грамотою Міністерства культури і туризму України,
грамотами управління культури, облдержадміністрації,
райдержадміністрації та районної ради. Хочеться побажати Ніні
Іванівні від всіх нас
Хай Ангел-Хранитель вночі
Запалить Вам три свічі.
Перша свіча —за любов:
Даруйте її знов і знов.
Друга — за доброту,
правду і прямоту.
Третя свіча — оберіг
Від всіх негараздів і лих.
Бібліотекар 1: З сивої давнини прийшов до нас звичай прикрашати
оселі оберегами. Найчастіше їх виготовляють з природних матеріалів,
що символізують для людини здоров'я, затишок в родині, любов та
щастя. Іноді самі назви звичних нам рослин підказують, яку роль
вони відіграють у житті людини. Член читацького клубу
«Книголюб», людина, закохана в природу рідного краю, травниця,

29. 28
Бібліо+
майстриня Таїсія Василівна Вікол збирає лікарські трави, з
природних матеріалів робить обереги, створює букети з сухих квітів.
Вона розповість нам про обереги, як ними користуватися, яке
значення має кожна квітка чи травинка в оберезі.
Розповідь Т. В. Вікол про обереги.
Бібліотекар 2: Ось і підійшла до кінця наша зустріч з історією,
минулим, нашим дитинством. Хай Пресвята Катерина стелить Вам
шлях до щастя, любові та родинної злагоди! Хай Пресвята Катерина
буде Вам Провідницею, Заступницею і Порадницею у житті! Вітаємо
усіх Катерин, Катрусь, Катериненків, Катеринчуків з іменинами! Хай
Ваш ангел оберігає Вас і дарує многії і славнії літа!
Бібліотекар 1: Для вас пролунає пісня «Катерино, Катериночко!» в
авторському виконанні Ніни Іванівни Денисюк.
Ми несем по землі те ім’я,
Хай всміхається ніжно калина.
Ми несем по землі те ім’я,
Яке здавна всі звуть Катерина.
Ми вклоняємось низько батькам,
Гордимося, що так нас назвали,
Ми спасибі говоримо вам,
Що життя нам усім дарували.
Приспів:
Катерино, Катериночко, — гарне це ім’я жіноче,
Катерино, Катериночко, — доля бачить щастя хоче,
Катерино, Катериночко, — хай вітають тебе люди,
Твоя доля україночки світлою хай завжди буде!
У піснях і поемах живе і ніколи не вмре Катерина,
Бо цим гордим прекрасним ім’ям
Вже пишається вся Україна.
Над селом хай лелеки летять,
Бо роки зупиняти несила.
Катерина у назві села
Своє ім’я назавжди лишила.

30. 29
Бібліо+
Приспів:
Катерино, Катериночко, — гарне це ім’я жіноче,
Катерино, Катериночко, — доля бачить щастя хоче,
Катерино, Катериночко, — хай вітають тебе люди,
Твоя доля україночки світлою хай завжди буде!
Вдячні долі ви будьте за те,
Що вам гарне ім’я дарували.
З давніх пір моя рідна земля
Найдорожчого ім’я не знала.
Ви несіть по землі те ім’я,
Хай всміхається ніжно калина.
Ви несіть по землі те ім’я,
Яке здавна всі звуть Катерина.
Приспів:
Катерино, Катериночко, — гарне це ім’я жіноче,
Катерино, Катериночко, — доля бачить щастя хоче,
Катерино, Катериночко, — хай вітають тебе люди,
Твоя доля україночки світлою хай завжди буде!
БібліообрядБібліообряд
«Свято Івана Купала»
Свято Івана Купала : сценарій // Благослови,
мати : уроки українського народознавства в
школі (5-8 класи). — Київ : Освіта, 1995. — С.
51-57. — (Педагогічний досвід)
Мета: розкрити суть купальського обряду, показати красу й
неповторність найпоетичнішого свята природи.
Обладнання: рушники, народний одяг, купальські вінки, квіти,
зелень, свічки, фотографії зі свята Купала.
Звучить пісня
Купала на Йвана!
Купала на Йвана!
На Купала нічка мала,

31. 30
Бібліо+
Купала на Йвана!
На калину роса впала,
В нас на вулиці Купала,
Купала на Йвана...
Ведучий 1. Коли відлунали весняні співи, відсвяткували Зелену
неділю та провели в жито русалок, молодь готувалася до прекрасного
свята, свята розквітлої природи, свята літнього сонцестояння — Івана
Купала. День Івана Купала — це якраз середина літа, коли сонце
стоїть найвище і квіти, трави, дерева буяють у зелені, набувають
цілющої сили.
Ведуча 2. Звідки походить назва “Купала”? Можливо, від того, що в
давнину у слов'ян була прекрасна богиня літнього сонця й води
Купал? А, може, від чарівної легенди мого дитинства?
Ведучий 1. Існує легенда про чоловіка, який пішов у ліс працювати.
Натомився за день і заснув. І якраз під кущем папороті. А це
відбувалося саме в ніч на Івана Купала. Коли він прокинувся, то
побачив, що коло нього розцвіла квітка блакитним цвітом. Він
здогадався, що то папороть і зірвав її. І відразу в лісі здійнявся
страшенний вітер, дерева валяться, гілки, коріння — все летить на
нього. Він понісся з тією квіткою звідти. Коли чує ззаду такий крик,
лемент. Здалося йому, що його хата горить, люди біжать з відрами,
кричать: «Рятуйте!». А він знав, що не можна оглядатися назад. І не
оглянувся, і йде далі. Коли чує — ззаду плачуть, голосять: померла
його мати, і просять: «Оглянься!». Але він знов не оглянувся. І тут
привиділось чоловіку, що дочку його схопили розбійники.
Знущаються над нею, а вона кричить: «Ой, таточку, ой рятуйте!». Він
не витерпів і оглянувся. І відразу не стало ні вітру, ні бурі, ні
розбійників, ні квітки папороті.
Дівчина. Коли я була малою, моя бабуся наказували мені...
Бабуся. Ти, Людо, завтра раненько вставай, бо завтра Івана Купайла,
то буде сонце купатися. Тільки треба дуже рано, щоб побачити, як
воно сходить. Вийдеш туди, на горбок, аж за цвинтар, та й побачиш.
Дівчина. А як воно купається?

32. 31
Бібліо+
Бабуся. Як? Ото зійде, то зараз хмарка підпливе до його маленька, і
воно в хмарі пірнає, купається, і всяким — зеленим, червоним,
голубим, рожевим, жовтим — всяким переливається.
Дівчина. А ви бачили?
Бабуся. Бачила! Щороку на Івана сонце купається, рано й увечері в
ставку, треба тільки раненько встати.
Дівчина. Але я мала була, завжди забувала.
Ведучий 1. А тепер давайте заглянемо в глибоку давнину і
подумаємо, що ж означав купальський обряд. Яким він був?
Ведуча 2. День літнього сонцестояння — це переломний момент у
житті природи, коли день найдовший, а ніч найкоротша. Після того
дня природа і сонце починали ніби повільно вмирати. Наближалася
зима. І треба було допомогти їм здолати цю зиму, смерть. А як саме?
Ведучий 1. Спалити!
Ведуча 2. Як же уявляли давні народи смерть, що приходила до
природи?
Ведучий 1. Це була солом'яна лялька, одягнута в жіночий одяг.
Ведуча 2. Хто її робив?
Ведучий 1. Дівчата і хлопці. Вони водили навколо неї хороводи, а
тоді оплакували її. Потім ляльку розривали або спалювали. Співали
«Помело».
Ведуча 2. Справді, це була смерть або зима. Палили її навесні й
улітку народи Європи. І називали її Мареною, Марою або Мариною.
Те, що ви розповіли щойно,— дуже давній обряд.
Ведучий 1. Згодом люди забули значення цього обряду, бо перестали
вірити в страшну смерть. Перестали палити те солом'яне опудало.
Його замінило гарно вбране стрічками дерево — верба, сосна або
клен, яке люди називали Мариною або Маринонькою. І хороводи та
всі інші обряди відбувалися навколо дерева. Все було настільки
поетично, що свято Івана Купала в Україні збереглося і до наших
днів. Пригадаємо, як все було.
Ведуча 2. Відбувалося воно завжди біля річки, ставка, озера, на лузі.
Збиралися хлопці і дівчата. Хлопці несли з собою хмиз для вогнища,

33. 32
Бібліо+
а дівчата починали свято обрядом плетіння вінків. Кожна дівчина
намагалася сплести якнайкращий вінок, бо він на Купала був
чарівний — мав знайти її судженого! Тому дівчата вставали вранці і з
росою збирали квіти, вплітали у вінок барвінок, м'яту пахучу,
васильки запашні, полин, щоб відлякувати русалок, і навіть папороть.
А яку чудову пісню співали дівчата при цьому!
Ведуча 2. «Заплету віночок». Давайте її заспіваємо. Це чарівна пісня.
(Співають)
Ведучий 1. Поки дівчата плели вінки, хлопці вирубували гілку верби
— ту, яка мала бути за Мариноньку або Купайлицю. Якщо хлопців
довго не було, дівчата співали їм:
Ой ти, молода молодице,
Ой вийди, вийди на вулицю,
Та винеси нам Купайлицю,
Бо наші хлопці недбайливці,
Не вирубали Купайлиці.
Ведуча 2. Аж тут і хлопці йшли.
Несли гілку верби й також співали:
Наше Купайло з верби, з верби,
А ти, дівчино, прийди, прийди!
А вже Купайло заквітчане,
Прийшло дівчатко засмучене!
Ведучий 1. Хлопці встановлювали дерево на лузі, а дівчата починали
вбирати його — заквітчувати. А чим вбирали Купало?
Ведуча 2. Вінками, квітами, стрічками, намистом. І співали при
цьому купальські пісні:
Ой на Івана на Купайла,
Ой там Купайло купалося,
На бережечку сушилося,
На полотенці білилося.
Ведучий 1. Дівчата приносили з собою на свято також по дві свічки.
Після того, як Купало заквітчали, кожна дівчина одну свічку
закріплювала на Мариноньці і запалювала її. І відразу вся Маринка
засвічувалася. Це дуже гарне видовище. І тоді починалися хороводи
навколо Мариноньки, ігри, де хлопець чи дівчина вибирали собі пару.

34. 33
Бібліо+
Хороводи дівчата теж водили із свічками. Запалювали другу свічку і
тримали весь вечір її у руці. Неповторний, прекрасний такий
хоровод! Тож стаємо всі у хоровод!
Ведуча 2. А хто здогадається, чому саме приносили свічки? Навіщо
був потрібний вогонь на дереві, в руках у дівчини? Щоб оберігатись
від нечистої сили, бо вогонь — від сонця запалений.
Ведучий 1. Хороводи та ігри тривали допізна. А потім дерево
розламували і спалювали. Робили велике вогнище. І поки воно горіло,
починались веселі забави та пересварювання дівчат і хлопців, співали
купальські пісні («Ой на городі бур'ян поріс», «Скакала жабка над
річкою», «На Купала була», «Ой там на Купала»).
Ой летіло помело
Через наше село,
Стовпом дим, стовпом дим.
Сіло спочивати на дядькову хату.
Стовпом дим, стовпом дим.
А дядькова хата загорілася,
Та й горить, та й горить.
А Йванкова голова засмалилася,
Та й курить, та й курить.
А Маруся з радощами носить воду пригорщами,
Та й гасить, та й гасить.
А вогнище вже вщухало.
Що тоді відбувалося?
Ведуча 2. Дівчата і хлопці попарно стрибали через вогнище.
Стрибання через вогонь має триєдину символіку: очищення вогнем,
заклинання врожаю і ворожіння на шлюб.
Ведучий 1. Навіщо?
Ведуча 2. Існує повір'я, що ті, хто не роз'єднає руки над вогнищем,
восени одружаться. Коли вже вогнище догорає, починається
найпоетичніше, найкрасивіше в святі — пускання вінків на воду.
Заплету віночок, заплету шовковий,
На щастя, на долю, на чорнії брови.
Та й пущу віночок на биструю воду,
На щастя, на долю, на милого вроду.

35. 34
Бібліо+
Та й поплив віночок тихо за водою.
На щастя, на долю милому зі мною.
Усі дівчата йдуть до річки. Кожна знімає з голови свій чарівний вінок
і запалює свічку. Ту свічку ставить у вінок і пускає його на воду.
Навіщо це робити?
Ведучий 1. Дівчата гадають на долю. Хто вінок знайде, той буде її
нареченим.
Ведуча 2. Дівчина вибирає свою долю. (Виконують пісню «Ой на
Івана...»)
Дівчата співають на березі, а далеко по воді, на річці, пливе багато-
багато вінків, і золотисті вогники мерехтять вночі, відлякуючи від
вінка усе зле, ваблячи, милуючи око.
Ведучий 1. Потім дівчата співають прощальну пісню:
Ой, в новому колодязі, в новому,
Вже пора нам, дівчатонька, додому.
Ведуча 2. І розходяться. Кожна йде збирати лікарські трави, які на
Івана Купала мають особливу цілющу силу. В цю ніч цілющі навіть
роса й вода. Тому багато хто намагається скупатися або хоча б
покачатися по росі. А хлопці вирушають в ліс шукати чарівний цвіт
папороті. Так закінчується одне з найпрекрасніших свят.

36. 35
Бібліо+
БІБЛІОНАВІГАТОРБІБЛІОНАВІГАТОР
Бібліовступ ............................................................................................ 3
Бібліоформат ........................................................................................ 4
Драгуновська Н. В. Виховання молоді шляхом використання народних
традицій
Бібліодосвід .......................................................................................... 6
Відродження народних традицій в бібліотеках області
Бібліоісторія ......................................................................................... 9
Традиції Запорозької Січі
Бібліознавцям ...................................................................................... 12
Вікторина «Звичаї української родини»
Бібліосценарій ..................................................................................... 17
Єловенко С. Літературно-поетична мандрівка «Квітка півдня,
польова царівна — рідна Маложенівка моя»
Бібліодійство ....................................................................................... 22
Павлова А. С. Театралізоване дійство «З Різдвом Христовим,
Україно!»
Бібліообереги ....................................................................................... 25
Гордович Л. М. Народознавче свято «Спогади дитинства»
Бібліообряд .......................................................................................... 29
«Свято Івана Купала»

37. 36
Бібліо+
Відповідальний
за випуск: директор обласної бібліотеки для юнацтва
Ткаченко Н. В.
Укладач: провідний методист науково-методичного відділу
Драгуновська Н.В.
Редактор: бібліотекар відділу автоматизації бібліотечних процесів
Гервасьєва Т. М.
Комп’ютерне
макетування: завідуюча відділом автоматизації бібліотечних процесів
Намесник С. А.
Миколаївська обласна бібліотека для юнацтва
т/ф: (0512) 37-62-33, е-mail: unbib.mk@gmail.com, unbib.mk.ua
54001, вул. Велика Морська, 92, м. Миколаїв, Україна