2. Такому народові, який
не має своєї школи й
не дбає про неї,
призначені економічні
злидні і культурна
смерть.
С. Русова
3. • Педагог і громадська
діячка, одна з піонерок
українського жіночого
руху, 1917 р. – член
Української Центральної
Ради, в Міністерстві
Освіти за гетьманату
очолювала департамент
дошкільної та
позашкільної освіти.
Софія Федорівна
Русова
(1856-1940)
4. • Активна у дерусифікації
шкіл, у влаштуванні курсів
українознавства, підготовці
українських шкільних
підручників і в укладанні
плану й програми єдиної
трудової школи, яка мала
мати національний
характер і базуватися на
теорії державно –
громадського виховання.
7. Мова – найголовніший засіб для розвитку
розуму.
Мова повинна бути простою, ясною,
красивою, має стояти на чолі
гуманістичного навчання і виховання.
8. В національній школі необхідним є
вивчення стародавньої мови свого
народу.
Бажано, щоб місцеві діалекти, в яких
більше архаїчних висловлювань, форм,
не щезли під впливом літературної
мови, навпаки, потроху входили в
літературу, збагачували її народними
виразами.
Школа повинна ставитися до різних
діалектів з увагою, а не висміювати їх
слова і вирази.
9. Вивчення літератури має проводитись з
I ступеня дитсадка, складається з
народних казок, пісень, загадок,
прислів’їв.
10. В школах література має бути
заснована на народній творчості,
народних думах і історичних піснях –
чудовому матеріалі для читання і
декламації.
11. Крім народної літератури, національна школа
використовує твори найкращих письменників –
демократів і гарячих патріотів: М. Коцюбинського,
Л. Українки, Г. Чупринки та ін. Національна школа
потребує самостійної роботи учнів; письмові праці
мусять бути дуже різноманітними.
12. Шкільний театр допомагає навчати учнів вільно,
коректно і красиво володіти мовою. При школі
мусить існувати маленький шкільний кооператив з
касою взаємної допомоги учням, який має бути
засобом соціального виховання і товариської
допомоги.
13. Вивчення історії і релігії сприяють розвитку
національної свідомості.
Види
історичного
навчання
Історичні
оповідання
Досліди,
наукові
праці
Релігійне навчання має нести морально –
життєвий напрямок: хорові співи, духовні і
церковні.
14. С. Русова вважала необхідним виховання
дітей згідно з релігійним підходом, бо
прищепити дитині національні риси можна
лише орієнтуючись на специфіку природи,
історії рідного краю на певній території, не
забуваючи про загальноприйняті в Україні
національні символи, обереги, звичаї, традиції.
16. Національне мистецтво має велике
значення для естетичного виховання.
Школи повинні будуватись в
національному стилі: рушники,
портрети, квіти, народні інструменти,
гончарство.
17. Для дорослого населення також потрібно
організувати національну школу,
викладати рідну мову, історію, географію,
а для піднесення свідомості утворити
національні хори, театр, бібліотеку.
18. Бути гарним
шкільним вчителем –
це бути справжнім
реформатором
майбутнього життя
України.
Моральний авторитет учителя
повинен стояти високо, як старшого
товариша, з ним обмірковують всі
шкільні справи (бібліотека, театр,
екскурсії)
19. Доводячи необхідність національної школи,
С. Русова підкреслювала, що, навчаючи
любити і свідомо ставитись до свого народу,
до свого краю, ми навчаємося шанувати і
других людей, що живуть поруч з нами:
“Замість зненависті та страшного
національного егоїзму треба виплекати в собі
таку людяність, виробити такі дружні
взаємини, при яких війна стала би
неможливим пережитком..”
21. Велика місія учителя національної
школи – в його руках майбутність
народу, бо діти у відбудові української
держави мають зробити свою культуру,
свої національні скарби.
22. Керівництво і організацію справами
шкільної освіти потрібно передати до
рук органів місцевого самоврядування,
до складу яких входили б і вчителі.
При школі мусить існувати маленький
шкільний кооператив з касою
взаємодопомоги учням. Він має бути
засобом соціального виховання і
товариської допомоги: мати кошти для
придбання по дешевих цінах книг і
підручників, зошитів, матеріальної
допомоги учням.
23. Національна школа і система освіти має
забезпечувати учням високий рівень
розумового , фізичного, естетичного,
морального розвитку, працелюбства,
усвідомлення національної гідності, прав і
обов’язків громадянина.
24. Використані джерела
• Берегиня української національної школи. // Календар знаменних і пам’ятних
дат на 1 кв. 1996 р. – с.82
• Чередниченко Д. Софія Русова і сучасна школа // Українська мова і
література в школі – 1992 - №1 – с.38-42
• Мамновська Н.В. Концепція мовної освіти і мовленнєвого розвитку дітей у
педагогічній спадшині Софії Русової // Педагогіка і психологія – 1999р. №1 –
с.129-135
• https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BE
%D0%B2%D0%B0_%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%8F_
%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD
%D0%B0
• http://subject.com.ua/psychology/history_pedagog/27.html
• http://studentam.net.ua/content/view/7814/97/
