тема 1

1. ПЕДАГОГІКА ЯК
НАУКА
виконала студентка 32 групи
Кукуруза Ольга

2.  1 частина: рівні, завдання, структура,
течії, функції, етапи.
 2 частина: розвиток української
педагогічної думки XX ст.Софія Русова,
Г. Ващенко, А. Макаренко і
В. Сухомлинський.

3. 1 частина.
Педагогіка як наука
 це сукупність теоретичних і прикладних
наук, що вивчають процеси виховання,
навчання і розвитку особистості
людини.
 Предметом педагогіки є дослідження
законів і закономірностей педагогічних
явищ і процесів, теоретичне
обґрунтування змісту, принципів,
методів і форм навчання та виховання.

4. Розрізняють такі її рівні:
 а) вищий рівень - філософський;
 б) другий рівень – опора на загальнонаукові
принципи, форми, підходи до відображення
дійсності.;
 в) третій рівень – конкретна наукова
методологія;
 г) четвертий рівень – дисциплінарна
методологія, що стосується частини науки.
 д) п’ятий рівень – методологія
міждисциплінарних досліджень.

5. Структура педагогіки
 Відображає зв’язки і відносини, що
склалися в ході історичного розвитку
різних галузей педагогічних знань,
визначає місце кожної з педагогічних
наук, її роль для педагогічної практики.

6. Зв*язок з іншими галузями

7. Завдання педагогіки :
 вдосконалення змісту освіти;
 розробка нових засобів навчання;
 підготовка підручників;
 комп’ютеризація;
 виявлення шляхів посилення виховної ролі
уроку;
 вдосконалення змісту і методики виховання;
 вдосконалення політехнічної підготовки
учнів, їх професійної орієнтації і підготовки до
праці.

8. В зарубіжній педагогіці багато
різноманітних течій:
1. філософські напрямки: екзистенціалізм,
неотомізм, прагматизм, неопозитивізм, що
абсолютизує роль природничих наук;
2. психолого – педагогічний напрямок:
експериментальна педагогіка, психоаналіз
(неофрейдизм);
3. соціальний напрямок: педагогіка ноосфери,
нового мислення.

9. Виховання в розвитку і
формування особистості людини
виконує такі функції:
 організовує діяльність, в якій розвивається і
формується особистість;
 підбирає зміст для розвитку і формування
особистості;
 усуває впливи, які можуть негативно
позначитись на розвитку і формуванні
особистості;
 ізолює особистість від несприятливих для її
розвитку і формування умов.

10. Вікова періодизація розвитку
особистості
– це поділ цілісного життєвого циклу людини на
вікові відрізки (періоди), що вимірюються
роками. В педагогіці шкільний вік поділяють
на :
 молодший шкільний вік (6-7 до 11-12 років;
 середній шкільний вік (підлітковий) ( від 12 до
15 років)
 старший шкільний вік (юнацький) (від 15 до 18
років).

11. Вікова періодизація психічного
розвитку людини

12. Етапами процесу виховання є:
 виділення конкретних рис і властивостей
особистості, які передбачається виховати;
 вивчення вихованця і діагностика –
проектування його особистості на основі
зразка – ідеалу;
 засвоєння вихованцем виділених рис і
властивостей;
 організація досвіду поведінки відповідно до
ідеалу;
 спонукання вихованця до самостійної роботи
над вдосконаленням своєї особистості.

13. 2 частина
Внесок у розвиток української
педагогічної думки XX ст.
 Значний внесок зробили видатні
педагоги як:
 Софія Русова;
 Г. Ващенко;
 А. Макаренко;
 В. Сухомлинський.

14. Софія Федорівна Русова
(1856—1940)

15. Софія Федорівна Русова
 — активний громадський діяч, перша жінка
педагог-теоретик в Україні, письменниця.
 Першим кроком у педагогічній діяльності
Софії Русової було створення разом із
сестрою Марією у 1871р. у Києві першого
Фребелівського дитячого садка для дітей
простих людей. Згодом він перетворився на
осередок української національної культури: у
вечірні години тут збиралися члени
аматорського драматичного гуртка.

16. Григорій Григорович Ващенко
(1878—1967)

17. Григорій Григорович Ващенко
 — один із творців української освітньо-виховної системи.
 Г. Ващенко пропонував таку структуру системи освіти у вільній Україні:
 1) передшкільне і шкільне виховання: материнський догляд або ясла
(до 3-х років), дитячий садок (від 3-х до 6-ти років);
 2) початкова школа (6—14 років);
 3) середня школа: класична гімназія, реальна школа, середні технічні
школи, учительська семінарія, середня агрономічна школа, середня
медична школа (14—18 років);
 4) висока школа: університет, високі технічні школи, педагогічний
інститут, академія мистецтва, консерваторія, військова академія (18 —
22-23 роки);
 5) позашкільна освіта;
 6) науково-дослідні установи: Академія наук, Академія педагогічних
наук.

18. Антон Семенович Макаренко
(1888—1939)

19. Антон Семенович Макаренко
 — один із найвідоміших педагогів, який збагатив
світову педагогіку, вніс великий доробок у теорію
виховання. У 1920— 1927 рр. очолював трудову
колонію для неповнолітніх правопорушників, а з 1927
по 1935 рік — комуну ім. Дзержинського у Харкові. З
1935 р. — заступник начальника відділу дитячих
колоній НКВС, а з 1937 р. цілковито поринув у
літературну роботу.
 Серед основних рис макаренківської педагогіки слід
відзначити: діалектичне розрізнення методики
навчання і методики виховання; єдність вивчення
дитини та її виховання; єдність виховання дітей і
організації їхнього життя; поєднання вивчення основ
наук з продуктивною працею учнів; науково
організовану систему всіх впливів; посилення уваги
до дитячого колективу.

20. Василь Олександрович
Сухомлинський (1918—1970)

21. Василь Олександрович
Сухомлинський — видатний український педагог, засновник гуманістичної,
новаторської педагогіки. З 1948 по 1970 рік — директор
Павлиської середньої школи. Кандидат педагогічних наук, член-
кореспондент АПН СРСР.
 Важливим аспектом педагогічної спадщини В. Сухомлинського є
її гуманізм. Він має виявлятися в таких якостях і рисах
особистості, як талант доброти, потреба в служінні людям —
радість самовіддачі. Особливе місце має посісти почуття любові
до матері і лицарське ставлення до жінки. На його думку, той, хто
вміє любити матір, любитиме і батьківщину, і людство.
 Значне місце в педагогічній системі В. Сухомлинського відведено
проблемам трудового виховання школярів.