Конкурс приурочений до 150-річчя від дня народження Михайла Грушевського.

1. Наукова діяльність
Михайла
Грушевського
Пов’язана з Прикарпаттям
На основі автобіографії М.С.Грушевського
Тисменичанська загальноосвітня школа І –ІІІ ст.

2. Життя до Прикарпаття
Я походжу з давньої (звісної з ХVІІІ в.), але бідної
духовної родини Грушів, пізніше Грушевських, що
загніздилася в Чигиринськім повіті.
Були се переважно дячки, паламарі, але дідові мойому
Федорові вдалось дійти священства і перейти під Київ, до
села Лісників, і се помогло батьку мойому Сергію вийти на
дорогу, хоч він рано зіставсь сиротою, але завдяки енергії
й здібностям осягнув вищу освіту й, не принявши
священня, віддався діяльности педагогічній, був спочатку
"професором" в семінаріях переяславсько-полтавській і
київській, потім директором народніх шкіл на Кавказі, а
бувши автором одного популярного в Росії підручника
слов'янської мови, не тільки міг забезпечити нам, дітям,
можливість, не журячись за хлібом насущним, віддаватися
науковій роботі замолоду, а й зіставив по собі досить
значний маєток — в значній части призначений ним знов-
таки на ціли гуманітарні (стипендії й школу). Мати —
Глафіра Опокова— походила з широко розгалуженої в
полуднево-західній Київщині священичої родини. Я був їх
старший син, роджений 17 вересня ст. ст. 1866р. в Холмі,
де батько був тоді (дуже коротко) учителем "греко-
уніятської" гімназії. Виростав на Кавказі, куди батько
перейшов в 1869р.Одначе, під впливом оповідань батька,
що заховав тепле прив'язання до всього українського —
мови, пісні, традиції, в мені рано збудилося й
усвідомилося національне українське почуття,
піддержуване книжками, тими рідкими поїздками на
Україну, що малювалася тому в авреолі далекої "вітчини",
і контрастом чужеплеменної й чужомовної "чужини".

3. Нарешті історія бере гору над статистикою;
Це був великий момент в моїм житті. Мені тоді скінчилось дев'ятнадцять літ, і
я був у останнім класі гімназії. Батько — педагог за професією і покликанням
— умисно віддав мене до школи пізно, до класу значно нижчого, ніж мої
можливості, аби я не мав труднощів в науці; і вона справді не завдавала мені
труда, хоч я вважався кращим учнем не тільки свого класу, але й цілої
гімназії. Я мав багато вільного часу, і, ставши бібліотекарем великої і гарної
гімназійної бібліотеки, я, можна сказати — плавав у книжному морі і
впивався ним. Письменство, літературна праця ввижались мені найкращим
уділом на землі, а загострене національне почуття і культ громадського
обов'язку, прищеплений батьками, в сумі зробили для мене свого роду
завданням життя — вести роботу на ниві українського письменства, в
інтересах українського життя.
Обставини склалися так, що мої батьки, щиро прив'язані до рідної
Київщини, опинилися на Кавказі, серед російської і зросійщеної людності, і
тільки раз на три роки мій батько діставав довшу вакаційну відпустку, котру
використовував для об'їзду широко розгалуженої рідні своєї, а ще більше —
моєї матері. Він використовував ці об'їзди на те, щоб скріпити й поглибити в
мені пієтизм до рідного краю, його природної краси, етнографічних
особливостей, мови, пісні, поезії. Не бувши активним українцем в
теперішньому розумінні, але відзначаючись поетичним почуттям, він
відчував живо красу українського життя і його традиції і передав це мені.
Тільки те, що в його спокійній, ясній, зрівноваженій натурі жило більш
пасивно, в сфері внутрішніх переживань, майже не впливаючи на його
діяльність, в моїй напруженій, нервовій вдачі набирало характеру
домінуючого стимулу для мого мислення, уяви й чуття. Я був самітним
мрійним молодиком, заглибленим у свої внутрішні переживання; годинами
міряючи чи то стежки батьківського садка, чи то порожній, незвичайно до

4. Прикарпаття
Поступово Грушевський стає
керівником всього науково-
культурного життя Галичини: з
1895 року працює редактором
«Записок Наукового
Товариства імені Шевченка», а
у 1897 році був обраний
головою цього товариства. У
1899 році Грушевський брав
активну участь у створенні
Української національно-
демократичної партії в
Галичині.

5. Золотий матеріал для
українського люду
Його студентська робота «Історія
Київської Землі від смерті Ярослава до
кінця 14 століття .» отримала золоту
медаль. «Я намагався ,-пише
Грушевський,-вгадати
характер…підмінити своєрідні відмінності
історії Київської землі ,що виділяють її з
ряду інших земель, її так би мовити
індивідуальну фізіономію, нарешті –
знайти опосередковуючі ланки ,що
зв’язують досліджувану епоху київської
історії з попередньою і наступною», а
праця «Барське староство» була захищена
як магістерська дисертація. І хоча, як
зазначив сам Грушевський у своїй
«Автобіографії», його «задушевною
гадкою, до певної міри питання чести своєї
і свого покоління… було написання
суцільної історії України» .Учений ніколи
не був байдужий до Прикарпаття. Власне
ці його краєзнавчі дослідження,
починаючи від географічного опису та
історії Галицького, а згодом Галицько –
Волинського князівств ,органічно ввійшли
до «Історії України –Руси»

6. Великий внесок
до історії України
Грушевський , узявши за основу Галицько-
Волинський літопис, аналізує складний період боротьби за
галицький престол. Історик грунтовно вивчав постійну
антикнязівську політику бояр. Грушевський з’ясував
причини ,які сприяли перемозі Данила Романовича над
боярством. Грушевський спростував поширене в
історіографії твердження, нібито Галицько-Волинський
літопис не має початку. На думку історика , «1205 рік
зовсім раціональна вихідна точка для літописця, що
збирався описати історію Данила –почати від смерти його
батька й тих змішань, які по ній виникли». Таки чином
Грушевський відтворив понад 230 дат подій Галицько-
Волинського літопису. Грушевський дбав про збереження
пам’яток мистецтва ,зокрема гуцульського.

7. Запізнання з гуцулами
Видатний історик дбав про розвиток і збереження
пам’яток гуцульського народного мистецтва. З листів до
Грушевського довідуємося, що йому висилали
мистецькі вироби і самі народні майстри. До своєї
колекції Грушевський замовляв вироби у славних
майстрів- М. Шкрібляка , та інших. Грушевський
опублікував декілька статей, в яких пропагував народне
і образотворче мистецтво на гуцульську тематику. В
статті «Гуцульська виставка» Грушевський докладно
проаналізував характер виставки ,що відбулася в
Косові. Незважаючи на те, що виставка була проведена
нашвидкуруч ,а її організатори займали анти українські
позиції, усе-таки були зроблені написи українською
мовою поряд з польськими і виставлений український
синьо-жовтий прапор. Вона за словами Грушевського
,дуже цікава, бо показала ‘’ багатство гуцульського
промислу, сього найбільш аристократичного кута не
тільки України, а може й цілої Слов’янщини’’

8. "Так. ми - Київська Русь, але разом з
тим український народ, осібний
народ, з своєю осібною мовою,
історією, письменством, культурою".

9. «Народність і територія стрілися саме на порозі
історичного життя нашого народу і утворили першу
підставу його розмовою».
Михайло Грушевський - це вчений світового рівня, творча спадщина якого
вражає своїм тематичним діапазоном, енциклопедичністю, фундаментальністю.
Його перу належить близько двох тисяч праць з історії, соціології, літератури,
етнографії, фольклору. Ще й досі неповною мірою досліджено його публіцистику,
епістолярний доробок. Та насамперед він увійшов у вітчизняну історію як її великий
літописець, автор фундаментальної «Історії України-Руси», справедливо названої
метрикою нашого народу. Створена ним цілісна концепція українського історичного
процесу увібрала в себе кращі здобутки сучасної йому світової української науки,
була осяяна високою свідомістю і тому стала стрижневою ідеєю українського
відродження. Михайло Грушевський - блискучий, неперевершений організатор
наукового життя, голова Наукового товариства імені Шевченка, Українського
наукового товариства, історичної секції Він належить до тих політиків, які сповна
пізнали велич і насолоду тріумфу і гіркоту поразки, але до кінця залишилися вірними
ідеї всього життя - самоствердженню свого народу. Однією з провідних ліній
компетенції національного державотворення Михайла Грушевського виступає ідея
соборності українських земель.

10. Привіт (М. Грушевський)
Нове життя (м.Станіслав).
1919-17 квітня

12. Рукопис
Михайла і Марії
Грушевських до
господаря
Ілька Дячука
в
с. Криворівні

13. Висновок
Михайло Грушевський –політик ,історик,
громадський діяч, але перш за все, він людина, яка
за свою позицію, за свою думку зазнавала репресій
з боку царських стартапів. Він та людина, яка
надихає творити в ім’я України і українців. Йому
довіряли всі: починаючи від гуцулів, закінчуючи
кримськими татарами . Він хотів донести до свого
народу, що ми повинні вивчати історію, і вчитися над
помилками історичних діячів ,тому що колесо історії
крутиться назад. Якщо б нам випала нагода змінити
Україну і світ на краще, ми б скористалися, але не
знаючи історії ,змін на краще не вийшло б. Його
великою і корисною науковою діяльністю пишається
кожен свідомий українець.150-річчя від Дня
народження Великого Генія України припало на
важкі часи для його дітей ,але пам’ять про нього
буде жити завжди в наших серцях.

14. Література
Грушевський М. «Історія України»
М. Грушевський «Автобіографія 1926»
«М. Грушевський і Прикарпаття»
Б. Гаврилів, В. Педич, В. Передерко
Грушевський М. Галицьке боярство
Щоденник М.С.Грушевського