война кремля против Украины

1. Безпековий огляд ЦДАКР № 2 (65)
31 січня 2017
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2016
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-
промислових проектів ЦДАКР
Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2016
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики та ризики для України
у другій половині січня 2017 року
Регулювання закупівель, експорту/імпорту озброєнь і
військової техніки в Україні. Особливості і шляхи удосконалення
Для достижения своих целей Украина должна быть интересна
другим странам как партнер
Державно приватне партнерство як фактор ліквідації недоліків
співпраці держави з приватними оборонними підприємствами
Щит от враждебных небес. ПВО Воздушных Сил Украины:
состояние, проблемы, потенциал развития

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2016
4
Початок 2017 року без перебіль-
шення став новою точкою біфурка-
ції для існуючого світового порядку.
Інавгурація 45-го президента США
Дональда Трампа і його перші кроки
на посаді підтвердили попередні
оцінки аналітиків про подальше
зростання глобальної турбулент-
ності через прагнення американ-
ського президента радикально змі-
нити внутрішню та зовнішню
парадигму розвитку Сполучених
Штатів. З іншого боку, заочно реф-
лексуючи на протекціонізм Д.Трам-
па, китайський лідер Сі Цзиньпін
виступив на щорічному економіч-
ному форумі в Давосі з підтримкою
глобалізації та подальшого погли-
блення міжнародного співробітни-
цтва у вирішенні проблем, які за-
грожують людству. Парадоксальна
«рокіровка» традиційних позицій
США та Китаю демонструє глибину
змін, які очікує світову систему вже
в найближчий час.
США, які до останнього часу ви-
ступали лідером процесу глобаліза-
ції, вважаючи саме максимальну ін-
теграцію світових потужностей в
економіці запорукою прогресивно-
го розвитку людства, в особі Трампа
запропонували новий тренд – про-
текціонізм, зведений до абсолюту та
часом резонуючий з традиційним
націоналізмом першої половини 20-
го століття.
Інавгураційна промова Трампа
більше схожа на виступ президента
США часів Великої депресії, а не лі-
дера країни, яка останні десятиліття
була світовим оплотом ліберальних
цінностей. Більш того, у словах 45-
го президента подекуди промайну-
ли ідеї явно соціалістично-комуніс-
тичного походження, які, є надія,
використані лише як технологічні
прийоми популістського штибу. Зо-
крема, Трамп закликав американців
об’єднатися, щоб «відбудувати
США» і пообіцяв їм «передати вла-
Загальні
оцінки
Основні виклики та ризики для України у
другій половині січня 2017 року
Парадоксальна «рокіровка» тради-
ційних позицій США та Китаю
демонструє глибину змін, які очікує
світову систему вже в найближчий
час

5. 5
ду народу». Чого варті його слова,
що «…народ знову став провідни-
ком нації. Забуті чоловіки і жінки
нашої країни більше не будуть забу-
ті» (згадуються слова гімну КПРС –
«Інтернаціоналу» - «Хто був нічим,
той стане всім»).
Трамп звинувачує попередні
американські уряди за те, що вони
«…збагачували чужу індустрію, бо-
ронили чужі кордони, підтримува-
ли військо інших держав, витратили
трильйони і трильйони доларів,
поки американська інфраструктура
гнила і розкладалася». І повідомляє
про панацею для США: «Протекціо-
нізм забезпечить нам процвітання
та силу», конкретизуючи свою ідею
традиційними націоналістичними
гаслами: «Америка - понад усе… Ку-
пуй американське, наймай амери-
канців».
Повною протилежністю на цьо-
му фоні виглядає виступ Сі Цзинь-
піня на Давоському економічному
форумі. Китай, фактично, оголосив
новий план глобалізації, заснова-
ний на китайському лідерстві, ініці-
ативах, підтримці, інвестиціях. Сі
Цзиньпінь заявив про наміри доби-
тися соціального та економічного
прогресу, запрошуючи країни світу
приєднатися до договорів про віль-
ну торгівлю, інвестувати в країни,
що розвиваються, відкривати до-
ступ до національних та глобальних
ринків. На тлі «закриття Америки»,
китайські заклики до об’єднання
Азії, Європи та Африки в рамках
спільних економічних проектів ви-
глядають ще більш контрастно. Ки-
тай пропонує власний «План Мар-
шалла», оголошуючи наміри
інвестувати та сприяти економічно-
му зростанню через відкриті ринки
всім країнам світу.
Саме ці метаморфози, де США
під впливом націонал-протекціо-
нізму руйнують глобальні зв’язки, а
Китай оголошує про своє лідерство
у глобальній економіці, й характе-
ризують головні тенденції подаль-
шого розвитку світової системи: з
двома полюсами – США та Китаєм,
які будуть формувати два проти-
лежні табори та два протилежні
тренди – агресивного американ-
ського протекціонізму та
нав’язливого китайського глобаліз-
му. Знову ж таки парадоксальним у
цьому розподілі полюсів є те, що го-
ловним борцем за протекціонізм є
колиска ліберальних цінностей в
особі США, а драйвером глобалізму
виступає комуністичний Китай,
який на дух не сприймає ліберальні
принципи розвитку суспільства.
Саме ця парадоксальність вказує
на штучність заявлених концепцій
обох глобальних гравців. Очевидно,
що США не стануть, насправді, «на-
ціонал-соціалістичною Америкою»,
де будуть переслідувати за мусуль-
манську віру чи за те, що ти мекси-
канець. Навряд США зможуть ство-
рити умови для реалізації принципу
«купуй американське, наймай аме-
риканця» без руйнівних наслідків
Мова може йти про остаточне
формування двох полюсів глобаль-
ного протистояння, яке виходить
на новий рівень

6. 6
для власної економіки. Так само, й
Китай навряд чи зможе стати ліде-
ром глобалізації, користуючись за-
повітами Маркса-Енгельса. Нато-
мість, мова може йти про остаточне
формування двох полюсів глобаль-
ного протистояння, яке виходить на
новий рівень.
Нова адміністрація США вже за-
явила про вихід з договору Трансти-
хоокеанського партнерства та мож-
ливість відмови від визнання
«політики одного Китаю». До остан-
нього часу, це визнання дозволяло
комуністичному режиму Китаю за-
безпечитиповнулегітимністьвочах
світового співтовариства та безпе-
решкодно здійснювати свою політи-
ку на світовій арені. Відмова Трампа
від «політики одного Китаю» може
нанести потужний удар по глобаль-
них позиціях КНР, підірвавши ки-
тайську економіку. Більш того, ад-
міністрація Трампа заявляє про
посилення військово-морської по-
тужності США з метою протидії го-
ловному китайському проекту з
розширення своєї могутності в Азії
- поступовому захопленню аквато-
рії Південно-Китайського моря за
рахунок розбудови військової інф-
раструктури на штучних островах.
Мова йде про те, що США оголо-
шують Китаю дипломатичну, торгі-
вельну війну й підкріплюють це вій-
ськово-морськими засобами, які
мають показати китайцям серйоз-
ність намірів Трампа. Китай, у свою
чергу, заявив про наміри захищати
«невід’ємні» території Китаю в Пів-
денно-Китайському морі. У цьому
ж аспекті слід розглядати й інфор-
маційні повідомлення щодо переки-
дання міжконтинентальних баліс-
тичних ракет ЗС КНР на північний
схід Китаю, звідки ці МБР здатні
вразити практично всю територію
США.
Очевидним є розгортання ново-
го стратегічного напруження між
США та Китаєм, наслідком якого
стане переформатування глобаль-
ної системи координат (включаючи,
в тому числі, й економічні принци-
пи функціонування світової систе-
ми). У цьому плані, як для США, так
і для Китаю життєво важливим є
питання формування клубу союз-
ників, які зможуть посилити потен-
ціали лідерів. США вже можуть го-
ворити про залучення на свою
сторону Великобританії з її Спів-
дружністю. Найбільш ймовірно, що,
після певного торгу, до Трампа до-
лучиться й ЄС. У цьому ж аспекті
доцільно розглядати й «танці»
Трампа довкола Росії. Залучення
Москви до антикитайського пулу
стало б важливою перемогою для
Трампа. Суперечливі заяви нового
американського президента про
можливість зняття санкцій проти
Росії свідчать про початок торгу,
який має за мету досягти стратегіч-
ної домовленості між Білим домом
та Кремлем щодо встановлення но-
вих правил гри в умовах протисто-
яння США-Китай. Безумовно, для

7. 7
Трампа залучення Путіна до анти-
китайського клубу значить набагато
більше, ніж повернення окупованих
Росією Криму та Донбасу Україні.
Тому, українське питання для ново-
го президента США є лише однією з
розмінних монет в більш важливій
грі.
В той же час, пропозиція Трампа
Путіну визначитися, на чий бік схи-
литься Росія, ставить Кремль у по-
зицію цугцванга. Якщо Путін вирі-
шить приєднатися до Заходу (в
обмін на пропозиції стосовно знят-
тя санкцій та «вирішення україн-
ського питання» на умовах Кремля),
Росія займе надзвичайно уразливу
позицію між Китаєм та Заходом.
Зважаючи на військову слабкість
РФ на кордонах з КНР, а також фак-
тичну відсутність військово-мор-
ських сил Росії на Тихому океані,
Москва може отримати стратегічну
проблему, яку навряд чи зможе ви-
рішити (хоча Путін та його оточен-
ня буде до кінця блефувати з Кита-
єм, говорячи про «потужність»
російського ядерного потенціалу
стримування). З іншого боку, від-
критий перехід на сторону Китаю у
протистоянні з США та Заходом та-
кож абсолютно не відповідає інтер-
есам Кремля через фінансово-еко-
номічні та політико-дипломатичні
причини.
Тому, найбільш ймовірно, Росія
буде намагатися не ставати відкри-
то на будь-яку сторону (США чи
Китаю) і тягнути час, розраховуючи
на ослаблення однієї зі сторін кон-
флікту. Це означає, що у коротко-
терміновій перспективі Кремль буде
вести постійний торг з Вашингто-
ном та Пекіном без чіткого оголо-
шення позицій, намагаючись отри-
мати додаткові дивіденди на
кожному з етапів торгу. Іншими
словами, для Кремля стрімко закри-
вається «вікно можливостей» для
вільних дій на міжнародній арені,
яке відкрилося у 2016 році. Росія
буде діяти в суттєво обмеженому
форматі, який буде визначатися
США та Китаєм.
Натомість, для України розпочи-
нається новий етап розвитку, який
відкриває широкі можливості для
зайняття нових позицій на регіо-
нальній та глобальній сцені. Однак,
для цього потрібні цілеспрямовані
та активні дії широким фронтом як
у зовнішньому, так і внутрішньому
вимірі, не виключаючи військовий
(в нових умовах, Україна може пере-
глянути свої підходи до ведення бо-
йовихдійнаДонбасіізайнятибільш
активну позицію з точки зору по-
стійного тиску на російські окупа-
ційні війська з метою створення не-
прийнятних умов їх перебування на
території України).
Найближчі тижні для України
будуть характеризуватися надзви-
чайно напруженими дипломатич-
ними процесами, у тому числі, до-
вкола конкретних проблем
врегулювання російсько-україн-
ського конфлікту. Особливістю цих
Для Кремля стрімко закривається
«вікно можливостей» для вільних
дій на міжнародній арені, яке відкри-
лося у 2016 році. Росія буде діяти в
суттєво обмеженому форматі,
який буде визначатися США та
Китаєм
Особливістю цих процесів стане
фактичне виключення України з
процесу переговорів

8. 8
процесів стане фактичне виключен-
ня України з процесу переговорів.
Специфіка переговорів Трампа та
Путіна може бути такою, що узго-
джені позиції США та РФ будуть
повідомлятися учасникам Нор-
мандського формату (ФРН, Фран-
ція, Україна) і пропонуватися до
імплементації. Найбільш ймовірно,
генеральною лінією Кремля в пере-
говорах з Білим домом стане приму-
шення України виконати Мінські
домовленості за російським алго-
ритмом.
Така ситуація, на фоні подаль-
шого ослаблення Євросоюзу, фор-
мує для України потужні виклики й
загрози, які потребують зосередже-
ної реакції української влади. У цьо-
му плані, найбільш важливою, по-
ряд з дипломатичними кроками,
має стати інтенсифікація розбудови
оборонного сектора (в тому числі,
створення систем озброєння стри-
мування), реформування всіх сфер
життєдіяльності суспільства, а та-
кож модернізація внутрішнього ви-
значення ситуації довкола конфлік-
ту з Росією. Зокрема, вважається за
доцільне чітко визначити статус
окупованих територій Донбасу (як
варіант – уніфікувати статус окупо-
ваних територій Донбасу зі стату-
сом окупованого Криму) і, відповід-
но, сформувати чітку систему
відносин з окупованими територія-
ми.
Крім того, для України критично
важливим є не допустити перетину
«червоних ліній» в ході нового ра-
унду Мінського процесу у тіні адмі-
ністрації Трампа (тобто: спочатку
безпека, потім політичний процес;
вивід російських військ; закриття
кордонів, потім вибори). Будь-яке
послаблення позиції України при-
зведе до того, що Росія отримає мак-
симальну перемогу: зняття санкцій,
зміцнення партнерства з США,
«вштовхування» до України проро-
сійського Донбасу з подальшою дес-
табілізацією та знищенням неза-
лежної України.
Головні ризики воєнного
характеру
За оцінкою ЦДАКР, в найближ-
чий час через сукупність зовніш-
ньополітичних факторів, які тис-
нуть на Росію (насамперед, через
кроки Трампа на формування анти-
китайської коаліції), спричинить
одночасну активізацію бойових дій
на оперативно-тактичному рівні в
зоні російсько-українського кон-
флікту на Донбасі та зниження рів-
ня стратегічної воєнної загрози до-
вкола України.
Стабілізація військово-страте-
гічної обстановки довкола України
має короткострокову тенденцію до
стабілізації. Це викликано перефор-
матуванням глобальної системи
після приходу до влади нового пре-
зидента США. В цих умовах, Мо-
сква зайняла підкреслено «паци-
фістську» позицію і намагається
підійти до торгів з Вашингтоном на

9. 9
максимально «конструктивних» по-
зиціях, включивши до переговорно-
го кошику максимум козирних карт
(Україна, Сирія, Іран, ядерне роз-
зброєння, Китай тощо). Тому, на пе-
ріод переговорів/торгів між Путі-
ним та Трампом (протягом кількох
наступних тижнів) можна прогно-
зувати зниження ймовірності ши-
рокомасштабного наступу з боку
РФ.
В той же час, в зоні російсько-
українського конфлікту на окупова-
ному Донбасі можливе постійне за-
гострення ситуації та підвищення
інтенсивності обстрілів, а також
провокаційних дій російських оку-
паційних військ. Росія буде намага-
тись використати постійне заго-
стрення на Донбасі для
шантажування Заходу з метою по-
силення тиску на Україну. Запеклі
боєзіткнення в районі Авдіївки, які
розпочалися 29 січня підтверджу-
ють цю тактику росіян і потребують
постійної уваги українського вій-
ськового командування.
Протягом другої половини січня
2017 року, інтенсивність обстрілів з
боку окупаційних військ досягала
60 і більше випадків за добу, що
вище, ніж у попередні кілька тиж-
нів. Найбільш інтенсивно окупанти
діяли на Маріупольському напрям-
ку, де по Лебединському вогонь вела
122-мм артилерія, танки та 82-мм
міномети противника. 120-мм та 82-
мм міномети – по Широкиному, Во-
дяному, Талаківці, Гнутовому, Лебе-
динському, Опитному та
Павлополю. На Донецькому на-
прямку зі 152-мм артилерії окупан-
ти обстрілювали позиції бійців у ра-
йоні Авдіївки. З гранатометів та
великокаліберних кулеметів стріля-
ли по Зайцевому та Луганському, а з
мінометів різних калібрів — по Ав-
діївці та Троїцькому. На Лугансько-
му напрямку — з протитанкових
ракетних комплексів — Новозва-
нівку, з мінометів та гранатометів —
Троїцьке, Новозванівку, Кримське
та Новоолександрівку.
При цьому, інформація, яка над-
ходить з окупованих територій Дон-
басу вказує на високу ймовірність
подальшого загострення ситуації.
Зокрема, посилюється протистоян-
ня між окремими так званими
«представниками влади» окупантів.
Лише 27 січня було повідомлено
про смерть колишнього «лідера
ЛНР» Валерія Болотова та «заступ-
ника міністра промисловості і тор-
гівлі ДНР» Сергія Третьякова. У ін-
формаційному просторі
озвучуються різні версії смерті обох
військових злочинців. Однак, безу-
мовно, поряд з іншими фактами, це
є свідченням загострення проти-
стояння всередині окупаційної вла-
ди, що може пояснюватися, в тому
числі, зменшенням фінансових вли-
вань Кремля в структури, що забез-
печують окупаційний режим на
Донбасі.
Ще одним фактором, який може
призвести до подальшого обмежен-

10. 10
ня фінансового забезпечення оку-
пантів та, відповідно, посилення су-
перечок всередині так званих «ДНР/
ЛНР», є розпочата ветеранами АТО
25 січня 2017 року блокада заліз-
ничного сполучення з окупованими
територіями. Поки що реакція на
блокаду викликає досить мляву пу-
блічну реакцію можливих зацікав-
лених сторін з обох боків розмежу-
вальної лінії. Однак, цілком
очевидно, що за умови продовжен-
ня та розширення блокади на всі за-
лізничні вузли, з яких відправля-
ються потяги на окуповану
територію, система постачання ву-
гілля та інших товарів промислово-
го та широкого вжитку, яка діяла
останній час, буде зруйнована. Це,
безумовно, призведе до суттєвого
погіршення економічної ситуації на
окупованій території та вдарить по
бізнес-інтересам «окупаційної» вла-
ди. В результаті, окупанти можуть
розпочати здійснювати провокації
(наприклад, обстріл мирного насе-
лення, яке знаходить в місцях бло-
кування залізниці), шантажуючи
Україну зняти блокаду. Також, бло-
када зачепить корупційні зв’язки у
відповідних структурах та бізнесо-
вих колах України, тому можливо
очікувати тиск (у тому числі, в ін-
формаційному просторі) на учасни-
ків блокади. В цій ситуації державна
влада України мусить зайняти чітку
позицію і принципово визначитися
з подальшим статусом окупованого
Донбасу, очоливши процес блоку-
вання переміщення будь-яких ван-
тажів до та з окупованих території.
Це, в тому числі, суттєво посилить
морально-психологічний стан вій-
ськовослужбовців ЗСУ та НГУ, які
знаходяться у зоні бойових дій і не
розуміють активного бізнесу з во-
рогом, який щоденно вбиває їхніх
побратимів.
Виклики для України
на міжнародній арені
Курс нового президента США на
переформатування глобального по-
рядку, який веде до стратегічного
протистояння з Китаєм, суттєво
змінює ситуацію довкола України.
Глухий кут, в якому опинився Пу-
тін, у зв’язку з необхідністю вибору
союзника – Заходу чи Китаю, стрім-
ко закриває вікно можливостей, яке
відкрилось для Росії всередині ми-
нулого року. Кремль вимушений
слідувати за ініціативами Д.Трампа
і намагатися, не оголошуючи від-
крито перехід на сторону Заходу,
виторгувати максимально можливі
бонуси, насамперед - зняття санкцій
та карт-бланш на дії в Україні, а та-
кож на всьому пострадянському
просторі.
Найближчі тижні стануть черго-
вим критичним періодом для Украї-
ни з точки зору визначення власної
суб’єктності в нових умовах гло-
бальної турбулентності. Цілком
ймовірно, що формат переговорів
між Трампом та Путіним, в тому
числі, стосовно російсько-україн-

11. 11
ського конфлікту, не буде передба-
чати участі власне України. Очевид-
но, що йдучи на торг з Трампом,
Путін буде вимагати, щоб рішення,
які будуть ухвалені Кремлем та Бі-
лим домом були обов’язковими для
виконання учасниками Норманд-
ського формату. В умовах високої
ймовірності приходу до влади у
Франції та ФРН лояльних до Росії
політиків, можна припустити, що
Париж та Берлін також стануть на
сторону Москви в ході «виконання
Мінських домовленостей». В ре-
зультаті, може скластися ситуація,
коли перед Києвом будуть ставити-
ся жорсткі умови з вимогами негай-
но виконати «свою частину
зобов’язань» (тобто, змінити Кон-
ституцію, провести вибори, амніс-
тувати військових злочинців). Тиск
буде продовжуватися до тих пір,
поки окуповані території не будуть
втиснуті у політичне та економічне
поле України, в результаті чого з Ро-
сії знімуть санкції, а Кремль отри-
має нові важелі для дестабілізації
України.
Враховуючи це, для України про-
тягом наступних кількох місяців
надважливим завданням стане чіт-
ке позиціонування на міжнародній
арені щодо недопущення реалізації
російського алгоритму Мінських
домовленостей. В цьому плані, до-
цільно провести ревізію внутріш-
нього законодавства і чітко визна-
чити статус окупованих територій
Донбасу, уніфікувавши їх зі стату-
сом Криму. Це суттєво посилить по-
зицію України в переговорах з но-
вою адміністрацією США та новим
керівництвом Франції та Німеччи-
ни, які будуть намагатись вже з пер-
ших тижнів перебування при владі
забезпечити вирішення власних
проблем за рахунок України.
Додатковими негативними ас-
пектами, які безпосередньо зачіпа-
тимуть Україну, можуть стати нові
конфлікти, які намагається спрово-
кувати Росія. Мова, насамперед, йде
про Білорусь та Балкани. Протиріч-
чя (як в політичній, так і економіч-
ній сферах) між Мінськом та Мо-
сквою досягають свого апогею,
президент Білорусі О.Лукашенко не
погоджується на умови Кремля
щодо розміщення російських військ
на білоруській території і продо-
вжує грати свою гру, що не задо-
вольняє Москву. В цих умовах Росія
може вдатися до широкого арсеналу
інструментів та сценаріїв (аж до фі-
зичного усунення О.Лукашенка) з
метою отримання повного контро-
лю над РБ.
На Балканах РФ розігрує сцена-
рій розпалювання нової серії міжет-
нічних конфліктів, які б підірвали
останні підвалини стабільності в
ЄС і створили цілий ряд проблем
для країн Європи, включаючи про-
вокування нових потоків біженців.
Це може остаточно розколоти ЄС і
відкрити перед Росією можливості
щодо посилення свого впливу на
Європейському континенті.
Для України протягом наступних
кількох місяців надважливим за-
вданням стане чітке позиціонуван-
ня на міжнародній арені щодо недо-
пущення реалізації російського
алгоритму Мінських домовленос-
тей

12. 12
Виклики у площині економіки
Ситуація в економіці залишаєть-
ся вкрай нестабільною. Уряд демон-
струє впевненість та позитивні очі-
кування щодо результатів останніх
реформ у податковому законодав-
стві та ряду заходів з виведення еко-
номіки з тіні. Зокрема, як заявив го-
лова Державної фіскальної служби
України Роман Насіров, у січні 2017
року зафіксовано найбільший по-
казник за всю історію адміністру-
вання ПДВ - платниками задекларо-
вано до сплати 22,4 млрд. гривень
ПДВ. «Таких цифр ще ніколи не
було, це на сьогодні рекордний для
нас результат», - зазначив голова
ДФС. За його словами, у січні плат-
никами податків задекларовано
майже вдвічі більше, ніж середньо-
місячне декларування податку за сі-
чень-грудень 2016 року. При цьому,
у грудні 2016 року також було вста-
новлено рекорд зі збору ПДВ - 16,6
млрд гривень. Як вважають пред-
ставники уряду, ці багаторазові
збільшення розмірів сплати подат-
ків є свідченням ефективності кро-
ків з детінізації економіки. При цьо-
му, за прогнозами ДФС, у 2017 році
прогнозується збільшення платежів
до Державного бюджету на 99,5
млрд грн, або на 19,2% у порівнянні
з 2016 роком.
В той же час, негативний вплив
на макроекономічну ситуацію здій-
снює невизначеність з надходжен-
ням чергового траншу МВФ, термін
виділення якого вже кілька разів пе-
реносили через «технічні питання».
Реформування різних галузей еко-
номіки та життєдіяльності держави
поки що не призвело до відчутних
результатів. Більш того, кроки щодо
радикальних змін викликають запе-
клий супротив корумпованої систе-
ми, яка склалась за останні 25 років.
Яскравим прикладом цього є ре-
формування системи охорони
здоров’я, де зацементована система
«розпилу» державних коштів (які за
обсягами дорівнюють оборонному
бюджету України) чинить шалений
опір команді реформаторів у Мініс-
терстві охорони здоров’я. Експерти
вважають, що саме за результатами
зусиль реформаторів української
медицини можна буде говорити про
реальні наміри дій уряду.
Також, поки що відсутні прак-
тичні позитивні наслідки від подво-
єння з 1 січня 2017 року мінімальної
зарплатні до 3200 грн. Поки що ці
кроки розцінюються суспільством,
в основному, як популізм влади, а
підвищення мінімальної зарплати
пов’язується з падінням курсу грив-
ні. Це активно використовується як
опозиційними силами, які не втра-
чають надію на позачергові парла-
ментські вибори, так і п’ятою коло-
ною та російськими спецслужбами,
які намагаються дестабілізувати си-
туацію і руками українців знову
привести до влади проросійські по-
літсили.
В той же час, якщо вже в люто-
му-березні місяці (саме на цей пері-

13. 13
од опозиційні сили планують черго-
вий наступ з метою провокування
політичної кризи і запуску механіз-
му позачергових парламентських
виборів) стануть відчутними ре-
зультати подвійного підвищення
мінімальної зарплатні, а курс гривні
буде втриманий у прогнозованих
урядом рамках, це може призвести
до соціальної розрядки і певним чи-
ном стабілізує економічну ситуацію
в країні.
Основні виклики в середині
держави
ЦДАКР вважає, що в найближ-
чий час слід очікувати подальшої
активізації РФ щодо використання
внутрішніх аспектів розвитку нашої
держави з метою максимального
ослаблення України в рамках реалі-
зації стратегічного плану щодо її
руйнування та «переформатуван-
ня». Через радикальну зміну міжна-
родного ландшафту, протягом най-
ближчих тижнів Росія буде
вимушена знизити використання
військового тиску стратегічного
рівня, зробивши основну ставку на
внутрішню дестабілізацію України,
використовуючи для цього зовніш-
ній тиск з метою імплементації Мін-
ських домовленостей за російським
сценарієм.
В той же час, ЦДАКР відзначає
неготовність української влади до
протидії цим заходам РФ. Більш
того існують окремі ознаки того,
що, з невизначених причин, урядові
структури намагаються легалізува-
ти російський (очевидно, схвалений
ФРН та Францією) сценарій, впро-
ваджуючи концепції, юридичні по-
няття та схеми, які фактично запе-
речують російську агресію та
окупацію Донбасу і перекладають
всі акценти на внутрішньоукраїн-
ську парадигму. Таким чином, йде
повзучий процес переведення ро-
сійсько-українського конфлікту у
площину «внутрішньої громадян-
ської війни», що є головним завдан-
ням Кремля у протистоянні з Украї-
ною.
Зокрема, Міністерство з питань
тимчасово окупованих територій
почало активно запускати в інфор-
маційний простір маніпулятивні
дискусії щодо доцільності викорис-
тання поняття «ефективний контр-
оль» для визначення ситуації на
окупованих територіях Донбасу. Як
вважають чиновники МінТОТ, си-
туацію на Донбасі не можна харак-
теризувати як окупація, на цих те-
риторіях відсутній окупант, а
воюють там проти України «недер-
жавні збройні угруповання». Мін-
ТОТ вводить в обіг ще ряд сумнів-
них тверджень (в тому числі, що на
окупованому Донбасі не створені
окупаційні органи влади), які руй-
нують всю політику України протя-
гом останніх 3 років щодо визнання
Росії агресором та окупантом з усі-
ма наступними наслідками. Фак-
тично, МінТОТ пропонує Україні та
міжнародному співтовариству по-
Через радикальну зміну міжнародно-
го ландшафту, протягом найближ-
чих тижнів Росія буде вимушена
знизити використання військового
тиску стратегічного рівня, зробив-
ши основну ставку на внутрішню
дестабілізацію України, використо-
вуючи для цього зовнішній тиск з
метою імплементації Мінських
домовленостей за російським сцена-
рієм

14. 14
годитисьзпозицієюРосії,якаствер-
джує, що не бере участі у конфлікті
проти України, а «ополченці» (за
версією МінТОТ – «недержавні
збройні угруповання») – є громадя-
нами України, які воюють проти
«Київського режиму».
Навіть поверховий аналіз «роз-
робок» МінТОТ показує, що це ма-
ніпулятивні та надумані тверджен-
ня,якінемаютьжодноговідношення
до міжнародного права та україн-
ського законодавства. Поняття
«ефективний контроль» відсутній у
міжнародному праві, а ситуація на
окупованому Донбасі чітко відпові-
дає визначенню терміну «окупація».
На думку ЦДАКР, такі дії Мін-
ТОТ мають виключно деструктивні
дії та грають на руку Росії, яка, ви-
користовуючи відповідні заяви
українського міністерства, безумов-
но, спробує переконати нову адміні-
страцію США та керівництво євро-
пейських країн, що в Україні дійсно
відбувається громадянська війна, де
воюють «державні» та «недержавні»
збройні формування. Наслідки та-
кої «аналітичної» роботи можуть
бути руйнівними для Української
Держави. Додаткове занепокоєння
викликає відсутність фахової реак-
ції на ці дії МінТОТ з боку Мініс-
терства закордонних справ, яке по-
винно офіційно й публічно
визначити хибність чи правдивість
висновків МінТОТ про статус оку-
пованих територій.
У зв’язку з цим, ЦДАКР закли-
кає українську владу та експертне
середовище провести широке обго-
ворення заяв МінТОТ стосовно від-
сутності ознак окупації Донбасу з
подальшим внесенням до Верховної
Ради пропозицій щодо чіткого зако-
нодавчого визначення статусу оку-
пованих територій на Донбасі (як
варіант – уніфікація статусу окупо-
ваного Донбасу зі статусом окупо-
ваного Криму).

15. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2016
15
Что ждёт Трампа и Америку
Вопрос о будущем политиче-
ском курсе США можно рассма-
тривать только в общем контексте.
И дело не только в отношении к
России. Последние президентские
выборы в США были невиданны-
ми до сих пор. За последние 35 лет
американский политический исте-
блишмент научился приводить к
власти тех, кого сам хотел. Эта си-
стема стала совершенной ещё со
времен Р. Рейгана. Часто говорят,
что он был великим президентом,
который подобрал отличную ко-
манду. Наоборот, это команда его
выбрала: человека, который умел
общаться с массами, но в то же вре-
мя средней руки политика. Главные
идеи, в том числе рейганомика, ему
лично не принадлежали.
Или, например, Барак Обама. За
два года до выборов о нем никто не
слышал. К моменту открытие изби-
рательных участков с помощью те-
левидения была организована це-
лая «обамомания». Он ничего
особенного не обещал (кроме ре-
формы здравоохранения), но стал
популярнейшим человеком. Он не
успел приступить к исполнению
своих обязанностей, как ему при-
судили Нобелевскую премию мира.
Это потому, что политический ис-
теблишмент решил: нужно пока-
зать миру, что Америка оконча-
тельно преодолела расизм. Таким
же образом три года назад было
Для достижения своих целей Украина
должна быть интересна другим странам
как партнер
У дзеркалі
експертноі
думки
Георгий Сигуа,
доктор экономических наук,
советник Украинского Кредитно-Банковского союза,
первый грузинский дипломат в Украине (1993-1997)
За последние 35 лет американский
политический истеблишмент на-
учился приводить к власти тех, кого
сам хотел

16. 16
решено, что сейчас пришла очередь
женщины-президента.
Обычно наряду с уже согласо-
ванной кандидатурой выставляет-
ся заведомо непроходная фигура,
чтобы за неё люди точно не прого-
лосовали, а часто, чтобы голосова-
ли против нее (а, значит, за желае-
мую). Например, против Обамы
выдвинули Маккейна – политиче-
ски нефотогеничного человека.
Этот метод использовался и во
Франции: Жак Ширак вторично
победил только потому, что люди
голосовали против Жана-Мари Ле
Пен. В России также против Ельци-
на противопоставили коммуниста
Зюганова заведомо предполагая,
что люди будут голосовать против
него. В результате Ельцин, имея до
выборов рейтинг в 6%, набрал во
втором туре 65%. И сейчас Трампу
позволили выйти в финал только
потому, что все воспринимали его
как «непроходную» фигуру. Даже
республиканская партия его не
сильно поддерживала. Трампа вы-
двинули для того, чтобы он прои-
грал. Российское вмешательство в
выборы путем хакерских атак (и не
только) как раз и повлияло на те
решающие несколько процентов
голосов. Это был явный прокол по-
литического истеблишмента и раз-
ведывательных служб. Владимира
Путина сильно недооценили как
стратега.
То есть, у Трампа сейчас очень
серьёзная оппозиция не только в
Конгрессе и Сенате, но и в его соб-
ственной партии. Большинству ре-
спубликанцев он неугоден. Это
важно понимать для прогноза его
дальнейших действий. Любой ком-
промисс с Россией, даже самый не-
обходимый и разумный, будут рас-
ценивать как «благодарность» за
победу и предательство нацио-
нальных интересов. Как следствие
возможен даже импичмент при
первом удобном случае. Или при-
знание нелегитимным, в виду рос-
сийского вмешательства в выборы.
Потому у Трампа довольно слож-
ная ситуация, в которой у него нет
свободы действий. Часто онгово-
рит, что упразднит некоторые по-
следние указы Барака Обамы. Но,
скорее всего, Конгресс не разрешит
такое сделать. А в условиях кон-
фликта между разными ветвями
власти существует очень большая
опасность развития политического
кризиса. России как раз и нужно
ослабление консолидированной
позиции американского политику-
ма, отсутствия единства с Европой
и обострения коллизий с Латин-
ской Америкой. Мало кто обраща-
ет внимание на некоторую схо-
жесть подходов Трампа во внешней
политике с доктриной Монро и
даже с политикой «большой дубин-
ки».
Некоторые наши политики го-
ворят, что Трамп – волевой чело-
век, который не один раз становил-
ся банкротом, а потом опять
Обычно наряду с уже согласованной
кандидатурой выставляется заве-
домо непроходная фигура, чтобы за
неё люди точно не проголосовали, а
часто, чтобы голосовали против
нее (а, значит, за желаемую)
Трампа выдвинули для того, чтобы
он проиграл
Любой компромисс с Россией, даже
самый необходимый и разумный,
будут расценивать как «благодар-
ность» за победу и предательство
национальных интересов. Как след-
ствие возможен даже импичмент
при первом удобном случае

17. 17
успешным бизнесменом. Я с этим
не согласен. Банкротство раньше
было эксцессом и причиной для са-
моубийства. Сейчасэто средство
обогащения. В Украине это также
происходит. Собственники банка
скупают за счет его активов цен-
ные бумаги, недвижимость или
предприятия. Потом банк объяв-
ляется банкротом, а владельцы
миллиардерами. Трамп поступал
также, только путем перевода денег
в оффшоры. С таким прошлым он
казался всем непроходной канди-
датурой, но, увы, все получилось
наоборот.
Европа и популизм
Сегодня бытует убеждение, что
ЕС разваливается, и у него нет бу-
дущего. Я с этим в корне не согла-
сен. ЕС – это величайший проект в
истории человечества. 28 госу-
дарств отказались от большей ча-
сти своего суверенитета, чтобы
объединиться. Для меня – это на-
чало объединения человечества.
Может через 200 лет на Земле будет
единое планетарное государство.
Те политики, которые предвкуша-
ют дезинтеграцию, пытаются заво-
евать симпатии части избирателей,
которые считают себя национали-
стами. К сожалению, сегодня боль-
шинство политиков популисты,
иначе они просто не добьются
успеха на выборах. Социальный
или национальный популизм – это
всего лишь демагогические ин-
струменты убеждения.
Brexit произошел, да. Но Ан-
глия, в отличие от остальных 27
стран Европы, никогда не была
полностью интегрирована в Евро-
союз. В вопросах политики, напри-
мер, в ходе войны в Ираке, Брита-
ния поддержала сторону США.
Финансовая, так же как и судебная
система этой страны, вовсе не была
гармонизирована в соответствии с
европейскими правилами. Полной
интеграции никогда не было. На
Евросоюз выход Британии не будет
иметь катастрофических послед-
ствий. Но, например, выход Фран-
ции с ЕС будет означать начало его
развала, так как эта страна, нарав-
не с Германией и Италией, состав-
ляет его ядро.
Что делать Украине в новых
геополитических реалиях
Миром правит интерес и праг-
матичность. Украина должна быть
интересна другим странам. Европа
и США ввели санкции против РФ
не потому, что они нас любят, а по-
тому что это наказание (и довольно
мягкое) за нарушения современно-
го мирового порядка. Очень инте-
ресна в этом смысле последняя
пресс конференция Барака Обамы
как Президента. Он назвал дей-
ствия России «хулиганскими». Та-
кая недипломатичная лексика мно-
гих удивила. Однако от этой фразы
веет снисходительностью: Обама
отчитал Путина как учитель троеч-
Те политики, которые предвкуша-
ют дезинтеграцию, пытаются
завоевать симпатии части избира-
телей, которые считают себя
националистами. К сожалению,
сегодня большинство политиков
популисты, иначе они просто не
добьются успеха на выборах

18. 18
ника, но с нескрываемым желани-
ем помириться. Если бы что-то по-
добное натворило менее крупное
государство, это назвали бы пре-
ступлением. Мало того, может, во-
рвались бы в эту страну (как, на-
пример,вИрак)длявосстановления
демократии. Но Россия – ядерная
держава. Потому не «агрессия» и
«преступление», а «хулиганство».
Но Россию нужно унять, а ино-
гда Украина этому сама препят-
ствует. По мнению многих «экспер-
тов», большой ошибкой президента
Порошенко было игнорирование
Трампа и ставка на Клинтон. Я счи-
таю, что все подобные личностные
моменты не так важны в большой
политике. Через месяц или два о
подобном никто даже не вспомнит.
Главное – реальные цели госу-
дарств. Ошибки Украины в другом.
В первую очередь, это непоследова-
тельные действия в отношении
России. Слишком долго не было
выработано понятной и однознач-
ной позиции: украинские санкции
в первое время были много мягче,
чем европейские.
Кроме того, Украина энергети-
чески до сих пор зависима от Рос-
сии. В реальности диверсификация
происходит медленно. До 2005 года
мы получали газ из трёх источни-
ков. Во-первых, Украина сама до-
бывала около 20 млрд. куб. м. газа.
Во-вторых, газ с Российской Феде-
рации. Вице-премьер-министр
Юлия Тимошенко в 2000 году за-
ключила договор сроком на 10 лет
о поставках газа по цене 50 дол. за
100 куб.м. За транзит российского
газа в Европу (тогда это составляло
около 130 млрд. куб. м.) Украина
получала большую скидку. Факти-
чески это была выгодная бартерная
сделка. В-третьих, остальное необ-
ходимое количество газа закупали
в Туркменистане за 44 дол. В 2005
году сделка с Россией была аннули-
рована по инициативе Виктора
Ющенко, в январе 2006 года был
заключен новый договор, по кото-
рому Украина порвала с Туркмени-
станом. В итоге Украина утратила
третий источник поставки дешёво-
го газа и стала зависимой от Рос-
сии, а совместное предприятие Ро-
сУкрЭнерго было причиной
коррупции и махинаций на протя-
жении многих лет. До сих пор об-
щество не требует расследований
по этому делу. Одна страна не
должна зависеть в стратегических
вопросах от другой больше, чем на
25-30%.Кстати Германия тоже сей-
час нарушает этот принцип эконо-
мической безопасности: 39% упо-
требляемого газа она получает из
России. И потому Ангела Меркель
поступала бы ещё резче, если бы не
этот фактор.
Тогда этой ситуацией восполь-
зовалась Россия. Поскольку в ра-
диусе двух тысяч километров у
Туркменистана покупателей газа
нет, он был вынужден тогда его
контрактовать с Россией на годы
По мнению многих «экспертов»,
большой ошибкой президента
Порошенко было игнорирование
Трампа и ставка на Клинтон. Я
считаю, что все подобные
личностные моменты не так
важны в большой политике
Одна страна не должна зависеть в
стратегических вопросах от другой
больше, чем на 25-30%

19. 19
вперед. Вместо того, чтобы дивер-
сифицировать источники поставок
энергоносителей Украина оказалась
на 100% зависима от весьма сомни-
тельной оффшорной компании-мо-
нополиста с уставным капиталом в
11 тыс. дол. – РосУкрЭнерго. Это
было государственное преступле-
ние, не имеющее аналогов.
Следующая ошибка Украины –
это отсутствие как-либо диплома-
тических реакций в критический
момент, что свидетельствует об от-
сутствии политического курса как
такового. Когда в 2010 году были
озвучены проекты Северного и
Южного потока, Украина просто
промолчала. Почему? Ведь это была
явная антиукраинская политика.
Германия на тот момент поступала
как враг Украины, исключая ее из
зоны своих непосредственных эко-
номических интересов. Эти проек-
ты начинались при президентстве
В. Ющенко, продолжались при В.
Януковиче. Украину сдала свои по-
зиции не только в экономическом
плане, но и в политическом. После
этого страны Европы стали менее
заинтересованы в стабильности и
безопасности нашей страны. Поче-
му немецкому руководству не сде-
лали предложение инвестировать
вдовое меньше в украинскую газо-
транспортную систему, вместо со-
вершенно невыгодного Северного
потока? Вопрос риторический.
Для того, чтобы оценить совре-
менную ситуацию, многие процес-
сы должны стать прозрачными.
Например, закупки энергетическо-
го угля. Не так давно Украина на-
чала его импорт с Южной Африки.
Но ведь это абсурд: уголь не тот
продукт, который выгодно транс-
портировать на дальние расстоя-
ния. В принципе африканский
уголь не может стоить дешевле, чем
европейский. Потом оказалось, что
привезенный африканский уголь
очень низкого качества. В резуль-
тате от этого контракта отказались,
объявили его коррупционной схе-
мой и заключили новый договор с
Россией. И это 2014 год.
Недавно была оглашена полная
энергетическая независимость от
Российской Федерации. Украина
стала покупать российский газ с
Европы. Для этого был заключен
договор с компанией-посредни-
ком, а цена повысилась с 125-145
долл. До 185 дол. «Успех» очевиден.
Согласно всем международным до-
говорам, реэкспорт невозможен
без согласия экспортера. То есть
все сделки Украины согласованы с
российской стороной. Но зачем
тогда компания-посредник? Газ
якобы доходит до Словакии, а по-
том перегоняется обратно в Украи-
ну, хотя подобный реверс очень не-
выгодный и технически сложный.
Видимо, кто-то заинтересован в
таких непрозрачных схемах.
В любом случае, Европа не хо-
чет ещё больше обострять отноше-
ния с Россией. РФ – это огромный
Следующая ошибка Украины – это
отсутствие как-либо дипломати-
ческих реакций в критический мо-
мент, что свидетельствует об
отсутствии политического курса
как такового
В любом случае, Европа не хочет
ещё больше обострять отношения
с Россией. РФ – это огромный рынок
сбыта и доступ к многочисленным
сырьевым ресурсам. А полностью
терять такого партнера ни одна
из стран ЕС не будет

20. 20
рынок сбыта и доступ к многочис-
ленным сырьевым ресурсам. А
полностью терять такого партнера
ни одна из стран ЕС не будет.
А что же Украина? Она не инте-
грирована как в культурное, так и в
экономическое пространство Ев-
ропы. Украина 25 лет отторгала
крупных высокотехнологичных
инвесторов Запада, раздавая путем
приватизации все государствен-
ные предприятия некомпетентно-
му в экономических вопросах по-
литическому классу и
криминалитету, а в лучшем случае
своим же «красным директорам».
Если бы в украинской экономике
присутствовали такие крупные за-
падные компании, как, например,
Volkswagen и Ford (в конце 90-х обе
корпорации добивались создания
своих предприятий в Украине, но
не были допущены), голландский
Phillips и другие компании-лидеры,
то у нашей страны появилось бы
сильное лобби в западных полити-
ческих кругах. Во всяком случае,
голландское правительство не за-
блокировало бы Соглашение об ас-
социации с Евросоюзом. В резуль-
тате у нас двойной ущерб.
Экономический – Украина отгоро-
дилась от новейших технологий и
не допустила европейский капитал.
И политический. Все наши отно-
шения с Европой ограничиваются
торговлей. В отличие от Эстонии и
Латвии мы не стали членами ЕС,
НАТО и даже Организации эконо-
мического сотрудничества и раз-
вития (ОЭСР). Надеюсь, что эти
ошибки будут учтены при ныне
объявленной большой приватиза-
ции. Хотя это будет трудно при та-
ком неблагоприятном инвестици-
онном климате в Украине.

21. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2016
21
Протягом останніх десятиліть у
світовій оборонній промисловості
cклалась стійка тенденція до наро-
щування частки приватного секто-
ру. Це означає, що централізована
вертикаль управління оборонними
підприємствами поступово витіс-
няється комплексною науково-ви-
робничою мережею, яка поєднує
як державні так і приватні підпри-
ємства.
Нині держави НАТО та партне-
ри Альянсу активно залучають
приватний сектор в межах ОПК за-
вдяки таким механізмам як аутсор-
синг (виробництво озброєнь і по-
слуг із матеріально-технічного
забезпечення, технічна підтримка
військового обладнання та об’єктів
інфраструктури), приватизація (як
джерело надходження додаткових
коштів) і державно-приватне парт-
нерство (залучення інвестицій
приватного сектору в рамках вій-
ськових проектів).
В той же час, в умовах перма-
нентних бойових дій на Донбасі і
експансіоністської політики Крем-
ля в регіоні, для розвитку націо-
нальної оборонної промисловості
України першочергового значення
набуває потенціал вітчизняного
виробника для самостійного забез-
печення потреб ЗСУ в усіх видах і
типах сучасного озброєння. Відпо-
відно, вдосконалення структури
українського оборонно-промисло-
вого комплексу (ОПК) може отри-
Державно приватне партнерство як фак-
тор ліквідації недоліків співпраці держави
з приватними оборонними підприємствами
Володимир Солов’ян,
керівник зовнішньополітичних проектів ЦДАКР
Нині держави НАТО та партнери
Альянсу активно залучають приват-
ний сектор в межах ОПК завдяки
таким механізмам як аутсорсинг

22. 22
мати необхідний імпульс саме за-
вдяки залученню потенціалу
приватного бізнесу через активну
реалізацію різноманітних проектів
у межах державно-приватного
партнерства (ДПП).
Сьогодні в Україні чинне зако-
нодавство не дозволяє застосову-
вати механізми ДПП у сфері націо-
нальної безпеки та оборони. В
серпні 2015 року з’явився законо-
проект, який мав ліквідувати цю
прогалину. Втім, до сесійної зали
парламенту документ так і не по-
трапив, адже одразу після розгляду
в профільному комітеті був відкли-
каний. Але уже в жовтні минулого
року голова Комітету Верховної
Ради з питань національної безпе-
ки і оборони (до того ж політик
тривалий час був одночасно голо-
вою Наглядової ради ДК «Укробо-
ронпром») Сергій Пашинський
розповів про підготовку нового за-
конопроекту, який «забезпечить
такі схеми співпраці в ОПК, які б
захищали як приватних інвесторів,
так і інтереси держави».
Віталій Немілостивий, почес-
ний голова корпорації «УкрІнн-
Маш», екс-перший заступник міні-
стра Промполітики, звертає увагу
на те, що «В Україні діє закон «Про
державно-приватне партнерство»,
який регулює відносини держави і
бізнесу в багатьох сферах, зокрема
в енергетиці, охороні здоров’я, ма-
шинобудуванні, будівництві, на-
данні соціальних послуг і т. д. Ви-
никає питання – навіщо
підприємства оборонного комп-
лексу виокремлювати, а не діяти в
рамках чинного закону?».
Справді, як свідчить світова
практика, перш ніж утвердитись у
сфері оборонної промисловості,
ДПП стало одним із наріжних ка-
менів економічної, соціальної та
інноваційної політики більшості
європейських держав. Велика Бри-
танія першою серед європейських
країн обрала шлях якісних пере-
творень, запровадивши в 1992 р.
нову концепцію управління дер-
жавною власністю – так звану «Іні-
ціативу приватного фінансування».
Протягом наступних років інші
країни ЄС запровадили схожі зако-
нодавчі акти (спершу на національ-
ному рівні, а в 2004 році набули
чинності відповідні директиви
ЄС), які регулюють публічно-при-
ватне партнерство, зокрема і щодо
оборонних спроможностей.
Та незалежно від того, яким
шляхом підуть українські парла-
ментарі, регулювання державно-
приватних відносин у сфері вітчиз-
няної оборонної промисловості
виходить далеко за рамки питання
про новий закон чи зміни до вже іс-
нуючого. Технічний директор ТОВ
«Проксімус» - інженерної компанії,
яка здійснює розробку та виробни-
цтво продукції у сфері телекомуні-
кацій і системної інтеграції, Олег
Кривушкін відзначає негативний
фактор численних колізій у нор-
Сьогодні в Україні чинне законодав-
ство не дозволяє застосовувати
механізми ДПП у сфері національної
безпеки та оборони
Велика Британія першою серед
європейських країн обрала шлях
якісних перетворень, запровадивши
в 1992 р. нову концепцію управління
державною власністю – так звану
«Ініціативу приватного фінансуван-
ня»
За словами представника ТОВ «Про-
ксімус», на вітчизняному ринку
озброєнь незмінною залишається
ситуація, за якої «якщо виробни-
цтво орієнтоване на експорт,
простіше виготовляти за кордоном

23. 23
мативно-правовій базі, яка регу-
лює діяльність приватних оборон-
них підприємств: «Досить часто
постанови Кабміну, накази Мініс-
терства оборони та інші підзаконні
акти повністю суперечать чинним
законам. До того ж чиновники, які
планують державне оборонне за-
мовлення, зазвичай керуються саме
підзаконними актами». За словами
представника ТОВ «Проксімус», на
вітчизняному ринку озброєнь не-
змінною залишається ситуація, за
якої «якщо виробництво орієнто-
ване на експорт, простіше виготов-
ляти за кордоном. Експортувати з
України досить складно - на затвер-
дження необхідної документації
іноді йдуть роки. А час - це осно-
вний ресурс в даній галузі».
Той факт, що на відміну від ком-
паній державної форми власності,
підприємства приватного сектору
мають більше можливостей для за-
лучення іноземних інвестицій та
участі у міжнародних проектах, мав
би стати ключовою перевагою за-
провадження ДПП в українських ре-
аліях. Однак неефективне державне
управління та несприятливий інвес-
тиційний клімат, сукупно з непрозо-
рим механізмом захисту прав влас-
ності інвесторів наразі фактично
унеможливлює такий сценарій.
«В такій ситуації, коли держав-
ні та приватні підприємства пере-
бувають на нерівноправних пози-
ціях, про серйозні інвестиції у
вітчизняний ОПК не може йти
мова. Приватному підприємцю для
того, щоб продати продукцію за
кордон потрібно питати дозволу у
свого конкурента – «Укроборонп-
рому». Доки діє це обмеження но-
вий закон нічого не змінить», - за-
уважує Віталій Немілостивий.
На прикладі комплексу радіопе-
решкод «Анклав», заступник голо-
ви правління АТ ХК «Укрспецтех-
ніка» Михайло Прохоренко звертає
увагу на позитивні зрушення у під-
ході деяких оборонних відомств до
співпраці з приватними підприєм-
цями: «Воєнно-наукове управління
Генерального штабу ЗСУ повірило і
підтримало нас («Укрспецтехніці» -
авт.) при створенні «Анклаву».
Саме це відомство створило комі-
сію, завдяки якій ми успішно про-
вели випробування виробу в зоні
АТО, в реальних бойових умовах.
Також Центральне управління ра-
діоелектронної боротьби (РЕБ) ЗС
України приділяє достатньо уваги
збору інформації і рекомендацій
від організацій, які вже використо-
вують даний виріб. Контакт між
«Укрспецтехнікою» і Центральним
управлінням РЕБ на сьогодні нала-
годжено досить тісно. Таке ділове
співробітництво дає надію на ство-
рення нових перспективних зраз-
ків озброєння і технічних засобів
радіоелектронної боротьби». В той
же час, подібна взаємодія не прине-
се помітного результату, доки не
буде віддзеркалена в Держоборон-
замовленні.

24. 24
Про що ж, власне, говорять дані
оборонного замовлення? В 2016
році держава «оцінила» свої потре-
би щодо наукового та матеріально-
технічного забезпечення НБО в
13,5 млрд гривень. При цьому на
долю ДК «Укроборонпром», до
якого входило 135 оборонних під-
приємств, припало лише 4,4 млрд
грн. Таким чином, дві третини обо-
ронної продукції виробляють саме
приватні підприємства (разом під-
приємствами Міноборони, які спе-
ціалізуються на сервісі – ремонті
ОВТ). Ще більш промовистою ста-
тистика стає у порівняні з показни-
ком 2015 року, коли понад 60% дер-
жоборонзамовлення дісталося
«Укроборонпрому».
Однак сьогодні приватному сек-
тору й надалі нав’язуються нерівні
умови у порівнянні з підприєм-
ствами ДК «Укроборонпром». З
року в рік приватний сектор в обо-
ронній галузі затискається лещата-
ми неповороткої бюрократії, ко-
рупції, упереджених тендерів і
замовлень, які часто дублюють ви-
робництва і ускладненням участі у
демонстраціях та виставках. Розви-
ток українського приватного обо-
ронно-промислового сектору галь-
мують такі фактори як ручне,
непрозоре та інколи невиправдано
утаємничене управління; недоско-
нала нормативно-правова база і
відсутність реалістичної концепції
розвитку. Часто це призводить до
абсурдної ситуації, коли різні ко-
лективи паралельно розробляють
однотипні технологічні проекти.
Уникнути розпорошення зу-
силь і забезпечити необхідні пара-
метри для нормалізації державно-
приватних відносин в сфері ОПК
України можливо лише через до-
тримання належних умов, до яких
міжнародний досвід відносить:
• рівномірний розподіл ризику і
відповідальності між державним
і приватними секторами;
• конкурентне і змагальне середо-
вище державних закупівель. Без-
посередньою умовою для цього є
інформованість приватних
виробників про потреби обо-
ронного відомства в реалізації
військово-технічних проектів,
обсяги, параметри і номенклату-
ру державного оборонного за-
мовлення і програми озброєння;
• прозору та чітку нормативно-
правову базу, яка б фіксувала
особливості відбору приватного
партнера для укладення угоди
про ДПП;
• створення спеціалізованого цен-
тру розвитку ДПП у сфері
військово-технічного забезпе-
чення оборони країни.
Нині ефективність та резуль-
тативність державного управлін-
ня у сфері ОПК усе частіше вирі-
шується завдяки залученню
структур приватного сектору,
адже в його межах новаторські
ідеї впроваджуються в рази дина-
мічніше, ніж у державному. Нато-
Однак сьогодні приватному сектору
й надалі нав’язуються нерівні умови
у порівнянні з підприємствами ДК
«Укроборонпром»

25. 25
мість розвиток ОПК виключно
силами державних інститутів є
малоефективним в умовах гло-
бального ринку. Успішна реаліза-
ція такого партнерства дозволить
підвищити якість виробленого
озброєння, ефективніше залучати
цивільні технології та забезпечи-
ти ефективність бюджетних ін-
вестицій в ОПК.