kremlins war against Ukraine

1. Безпековий огляд ЦДАКР №10 (49)
31 травня 2016
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 травня 2016
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-
промислових проектів ЦДАКР
Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 травня 2016
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики та ризики для України у другій половині
травня 2016 року
Щодо можливостей удосконалення функціонування оборонної
промисловості України
«Ми чітко бачимо зв’язок між російським вторгненням у Крим
та процесами у східному Середземномор’ї»
«Реалізм», що розхитує основи європейської безпеки
«Мінський глухий кут»: військовий аспект
Беларусь. Тучи над «заповедником социализма»
Противостояние на украинской границе. Потенциальный
противник Украины

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 травня 2016
4
Друга половина травня та чер-
вень ц.р. мають тенденції до поси-
лення політичного напруження,
при цьому для України існують чи-
сельні виклики як всередині дер-
жави, так і зовнішні, що виникли
внаслідок збільшення тиску. По-
точні ризики пов’язані із перехрес-
тям важливих подій, які прямо
впливають на формування майбут-
нього Української Держави. Клю-
човою з таких подій стає липневий
саміт НАТО, який з одного боку,
визначить рівень успіхів чинної
української влади у проведенні ре-
форм та реалізації поточного етапу
боротьби із корупцією. Оцінки дій
української влади безпосередньо
впливатимуть на рівень майбут-
ньої допомоги Україні з боку Захо-
ду, зокрема, США.
Але ще більше ця подія вплива-
тиме на ймовірність реалізації За-
ходом ідеї замирення з окупованим
Росією Донбасом, який нашпигова-
ний російською агентурою, вій-
ськовими і активно діючими агіта-
торськими структурами. Захід у
своєму бажанні досягти прогнозо-
ваного спокою та покращення від-
носин з Росією вже не робить таєм-
ниці із готовності поступитися
інтересами України та схвалити
ідею консервування конфлікту в
регіоні Донбасу.
В разі виконання Києвом реко-
мендацій Заходу Україна без сумні-
ву зіткнеться у недалекому майбут-
ньому із руйнівною перспективою
реваншу з боку проросійських кіл в
Україні. Передусім, можливий роз-
виток політичних сил, згуртованих
під вивіскою «Опозиційний блок»
та створення інших антиукраїн-
ських проектів, потужних політич-
них рухів і структур. Додатковою
проблемою для України стає пер-
спектива примусу Європи забути
про окупацію Криму остаточно.
З іншого боку, саміт НАТО несе
Загальні
оцінки
Основні виклики та ризики для України
у другій половині травня 2016 року
Захід у своєму бажанні досягти
прогнозованого спокою та покра-
щення відносин з Росією вже не
робить таємниці із готовності
поступитися інтересами України
та схвалити ідею консервування
конфлікту в регіоні Донбасу

5. 5
й перспективи продовження санк-
цій відносно Росії, яка все більше
занурюється в економічну кризу.
Цей фактор також стає викликом
для України, оскільки Кремль, очо-
люваний українофобом Володими-
ром Путіним, все більше демон-
струє готовність до радикальних
дій, в тому числі, і розвитку руйнів-
ного військового сценарію – не
шляхом розгортання повномасш-
табної війни, а внаслідок цілеспря-
мованого використання важких
озброєнь, нищення території, ура-
ження особового складу ЗСУ. Зо-
крема, наприкінці травня збільши-
лася кількість обстрілів важким
озброєнням, що свідчить про ство-
рення Москвою одного з пікових
моментів. Обстріли Кремль, як і
раніше, використовує як фактор
тиску на Україну, однак та тлі за-
вершення в Росії штучно створеної
«Справи Савченко» Путін розрахо-
вує отримати козирі в очах Заходу
– через активне включення в робо-
ту лобістів Росії в Європі. Війна
низької інтенсивності, яку підтри-
мує Путін через підконтрольне
професійне угруповання в Донбасі,
є фактором чутливої нестабільнос-
ті, спрямованої на підрив влади
України зсередини. На жаль, Путі-
ну інколи грають на руку дії самої
української влади, яка значні зу-
силля концентрує передусім на за-
кріплення своїх позицій. Водночас,
слід звернути увагу й на зростання
впливу в українському суспільстві
груп з радикальними настроями,
які, серед іншого, штучно піджив-
люються Кремлем шляхом за з ме-
тою демонізації на російських теле-
каналах (як, наприклад, було з
Правим Сектором).
Отже, найбільшою небезпекою
у найближчому майбутньому для
України стає перспектива прове-
дення виборів на окупованих тери-
торіях сходу. Умови реалізації такої
ідеї створюють ризики руйнації
української державності. Так, укра-
їнсько-російський кордон не
контролюється Україною, утворені
Росією ДНР і ЛНР керуються з
Кремля та постійно підживлюють-
ся зброєю й боєприпасами. В разі
забезпечення владою України ам-
ністії усім учасникам терористич-
ної війни, відновлення виплат пен-
сій і соціальної допомоги, а головне,
проведення Конституційної ре-
форми з наданням означеним тери-
торіям «особливого статусу» із
можливістю формувати і контро-
лювати свою прокуратуру, міліцію,
суди, - вплив на політику всієї
України може мати катастрофічні
наслідки.
Головні ризики військового
характеру
Головні воєнні ризики для Укра-
їни в цей час пов’язані із подаль-
шим проведенням війни низької
інтенсивності з розширенням її
масштабів та якості. Тенденції та-
кого характеру не лише існують, а й
Війна низької інтенсивності, яку
підтримує Путін через підконтр-
ольне професійне угруповання в
Донбасі, є фактором чутливої
нестабільності, спрямованої на
підрив влади України зсередини
Найбільшою небезпекою у найближ-
чому майбутньому для України стає
перспектива проведення виборів на
окупованих територіях сходу

6. 6
набирають обертів. Навесні ц.р. те-
рористи проросійського угрупо-
вання на Донбасі перейшли від ве-
дення постійної розвідки бойових
порядків сил оборони з допомогою
безпілотників до використання
ударних безпілотних комплексів.
Вперше використання ударних
дронів було зафіксовано ще всере-
дині лютого 2016 року, і з часом не-
безпека застосування безпілотної
авіації для ураження позицій ЗСУ
та важливих військових об’єктів
зросла.
У цьому контексті варто звер-
нути увагу на той факт, що ще у січ-
ні поточного року Міноборони РФ
поширило інформацію про поча-
ток льотних випробувань першого
російського безпілотника ударного
типу, здатного розвивати швид-
кість до 800 км/год і піднімати в по-
вітря чверть тонни корисного на-
вантаження і озброєнь, включаючи
ракети класу «повітря – земля».
Незважаючи на значну частину
фейкових повідомлень в РФ, варто
визнати факт суттєвого відставан-
ня оснащення ЗСУ у цьому най-
важливішому сегменті переозбро-
єння.
Серед іншого, Генеральний
штаб Збройних сил України визнає
не лише наявність значного керо-
ваного Росією угруповання, але й
створення нових потужних бойо-
вих спроможностей Росії. Зокрема,
начальник Генштабу ЗСУ Віктор
Муженко вважає (інтерв’ю від 28
травня, УНІАН), що це угрупован-
ня налічує близько 40 тисяч добре
вишколених військовослужбовців:
найманців та приблизно 6-7 тисяч
військовослужбовців регулярних
російських збройних сил. «Ми
представляємо нашим партнерам
на різних рівнях документальне
підтвердження присутності росій-
ських військ і говоримо про загро-
зи Україні не лише з південно-схід-
ного напрямку, не лише з Донбасу,
а взагалі», - зазначає генерал. Серед
іншого, керівник Генштабу під-
креслює небезпеку мілітаризації
Криму та укріплення військових
баз безпосередньо поблизу україн-
ських кордонів. За його інформаці-
єю, на захопленому півострові на-
рощується військова присутність,
вдосконалюється інфраструктура,
проводяться навчання, а нові вій-
ськові частини і нові бази розгор-
таються на території Росії – в райо-
ніБогучара,Воронежа,Смоленська.
Москва активно маніпулює ін-
формацією про передислокацію
своїх сил, намагаючись вплинути
проведенням маневрів на рішення
європейських політиків. Так, з 23
травня було повідомлено про здій-
снення перебазування понад де-
сятка бойових літаків МіГ-29СМТ і
Су-34 (повідомлення прес-служби
ЗВО ЗС РФ). Немає сумніву, що РФ
здійснює перебазування в Крим
команд винищувальної, бомбарду-
вальної, армійської і штурмової
авіації з метою залякування, в той

7. 7
же час, не виключається проведен-
ня активних провокацій напере-
додні саміту НАТО.
Виклики для України на
міжнародній арені
Протягом останніх трьох міся-
ців міжнародна арена перетвори-
лася на головний фронт протисто-
янняагресіїРосії.Удругійполовині
травня відбулося декілька непере-
січних подій, про які слід згадати.
Передусім важливо зазначити,
що Міжнародний суд у Гаазі при-
йняв на розгляд доповідь депутата
польського Сейму Малгожати Го-
севської про військові злочини ро-
сійських військовослужбовців і на-
йманців в окупованих районах
Донецької та Луганської областей.
27 травня ЗМІ поінформували, що
Україна та низка європейських кра-
їн наполягають на заснуванні три-
буналу по Донбасу. Так, у Гаазі роз-
глянуть доповідь про злочини РФ,
а документ може лягти в основу
трибуналу щодо Донбасу. Повідо-
мляється, що на 157 сторінках до-
кументу відображені показання
свідків страт і жертв тортур, які Го-
севська зафіксувала під час поїздки
у Донбас у 2014 році. Крім того, до-
повідь містить копії розстрільних
«наказів», підписаних колишнім
ватажком угруповання ДНР Ігорем
Гіркіним-Стрєлковим. Доповідь
про військові злочини Росії в Укра-
їні може стати наступним вагомим
кроком після презентації в Євро-
парламенті доповідей «Російські
військові злочини на сході Украї-
ни» і «28 заручників Кремля» (5
квітня ц.р.). Важливо, що звіти ста-
ли результатом спільної роботи
української місії в ЄС і євродепута-
тів. Це означає збільшення проти-
вників сучасної політики Кремля в
Європі. Крім того, досягнуто до-
мовленості про представлення в
ООН інформації про іноземних на-
йманців, що воюють на Донбасі.
Так, встановлено особи 176 на-
йманців, які воюють у складі теро-
ристичних організацій ЛНР та
ДНР, причому більшість з них – ро-
сіяни.
Важливою подією найближчого
майбутнього стане розгляд Євро-
союзом питання про продовження
або зняття санкцій проти Росії, за-
проваджених після анексії Криму.
У цьому контексті слід звернути
особливу увагу на те, що росій-
ський президент Володимир Путін
особисто здійснює активні кроки
щодо інформаційно-психологічно-
го впливу на лідерів країн Заходу. З
одного боку, особиста участь Путі-
на у здійсненні інформаційно-пси-
хологічних операцій свідчить про
досить суттєве погіршення стано-
вища всередині РФ. З іншого - про
плани Кремля досягти лояльності
Заходу шляхом вибіркового впливу
на окремих членів західної коаліції.
Контекст нинішньої операції скла-
дає особисто підписана Путіним
стаття для грецької газети «Катіме-
У Гаазі розглянуть доповідь про
злочини РФ, а документ може
лягти в основу трибуналу щодо
Донбасу

8. 8
ріні» перед офіційною поїздкою до
Греції (27 травня), в якій він «нага-
дав» Афінам про ключову роль РФ
у незалежності Греції. Маніпуляції
Кремля щодо розхитування пози-
ції Греції спрямовані на розкол
НАТО та ЄС, а основною метою на
цьому етапі є досягнення сприяння
Західних країн у проведенні вибо-
рів в окупованих регіонах сходу
України на тлі неофіційного визна-
ння країнами Заходу приналеж-
ності до РФ захопленого Криму.
Незважаючи на наявну заяву пре-
зидента Європейської Ради До-
нальда Туска щодо продовження
санкцій проти Росії (оскільки
остання не продемонструвала не-
обхідного прогресу у виконанні
Мінських угод), існує занепокоєн-
ня фахівців занадто м’якою та обе-
режною позицією Франції, зокре-
ма, визнанням президента Франсуа
Оланда начебто «суттєвого кроку
Росії» у виконанні Мінських угод.
Більше того, реакція прем’єр-
міністра Греції Алексіса Ціпраса
виявилася прогнозовано проросій-
ською: 28 травня він назвав санкції
Заходу щодо Росії непродуктивни-
ми.
Показово, що й міністр закор-
донних справ Німеччини Франк-
Вальтер Штайнмайєр зауважив (26
травня), що країнам Євросоюзу
цим літом буде складніше домови-
тися про продовження санкцій
проти Росії, ніж в минулому році.
Слід додати, що візит президента
Росії Путіна до Греції наприкінці
травня став першою за півроку по-
їздкою російського президента в
країну Євросоюзу. Після повернен-
ня Україні Надії Савченко Путін
кардинально змінив риторику та
зафіксував (у тій самій статті грець-
кій газеті «Катімеріні») необхід-
ність вибудовування рівноправно-
го, справді партнерського діалогу з
Євросоюзом, позначивши, що «у
Москви і Євросоюзу немає
нерозв’язних протиріч». Означені
події мають вкрай негативний кон-
текст для України та свідчать про
готовність певної кількості країн
вести подвійну гру, намагаючись
зберігати максимально можливу
лояльність до нинішньої російської
влади.
Натомість в іншій країні НАТО
відбулися позитивні для України
зміни, які варто оперативно вико-
ристовувати для розвитку ситуації
і створення європейського бар’єру
для ворожої Росії. А саме, у другій
половині травня в Туреччині відбу-
лася очікувана зміна глави уряду, у
ході якої збільшилися можливості
України для співпраці та розгор-
тання спільних проектів у галузях
економіки та безпеки. Виконавчий
директор Центру Близькосхідних
досліджень Ігор Семиволос
(інтерв’ю газеті «День», 24 травня)
зазначив з цього приводу: «Для нас
Туреччина є зараз важливими со-
юзником проти Росії. Погані осо-
бисті відносини Путіна та Ердогана
Показово, що й міністр закордонних
справ Німеччини Франк-Вальтер
Штайнмайєр зауважив (26 травня),
що країнам Євросоюзу цим літом
буде складніше домовитися про
продовження санкцій проти Росії,
ніж в минулому році

9. 9
Повернення економіки РФ до
колишніх темпів зростання (5-7%)
на рік практично неможливе,
навіть якщо ціни на нафту будуть
вище 50 дол. за барель
«На даний момент російська
економіка перебуває у стані
стагнації

10. 10
якраз дають нам шанс співпрацю-
вати з останнім». Він серед іншого
також нагадав про значний потен-
ціал у сфері військово-технічної
співпраці.
Ще одна позитивна подія
пов’язана із заявою в середині
травня голови Комітету Сенату
США з питань Збройних сил Джо-
на Маккейна, який поінформував
про деталі прийнятого напередодні
в Комітеті бюджету Пентагону на
наступний рік, зазначивши, що
Україна може отримати півмільяр-
да на оборону, та висловивши не-
вдоволення залежністю космічної
галузі США від російських ракет-
них двигунів, внаслідок чого про-
довжується спонсорство оточення
Путіна. За словами відомого кон-
гресмена, проект закону про обо-
ронний бюджет США на 2017 фі-
нансовий рік «уповноважує
виділити до 500 млн. дол. з метою
забезпечення допомоги у сфері без-
пеки в Україні, в тому числі, ле-
тального озброєння».
Виклики у площині економіки
Слід звернути увагу на матеріали
Мінекономрозвитку Росії, підготов-
лені до засідання Економічної ради
при президенті РФ на 22 травня
2016 року. Так, у документі зазнача-
ється, що повернення економіки РФ
до колишніх темпів зростання (5-
7%) на рік практично неможливе,
навіть якщо ціни на нафту будуть
вище 50 дол. за барель.
За висновками російського Мі-
некономрозвитку, це пов’язано із
глибокими структурними зміна-
ми світової економіки, що перехо-
дить у стан «нової нормальності».
Варто мати на увазі, що середня
ціна на нафту Urals в квітні 2016
року становила 39,63 дол. за ба-
рель, прогноз Мінекономрозвит-
ку на найближчі три роки розра-
хований виходячи з 40 дол. за
барель. «На даний момент росій-
ська економіка перебуває у стані
стагнації. Спад у значній мірі за-
вершився, економічний цикл
близький до нижньої точки. В
окремих моментах ми вже бачимо
ознаки відновлення, яке тривати-
ме в середньостроковому періо-
ді», — зазначено у документах.
Крім того, згідно з даними Мі-
некономрозвитку РФ, потенційне
зростання російської економіки
становить близько 2% в рік, але
його можна збільшити до 4% через
ефективне використання трудо-
вих ресурсів та стимулювання ін-
вестицій.
Подібні висновки відображу-
ють частину палітри сучасних
економічних складнощів РФ, які
підштовхують владу цієї країни
до рішучих дій відносно Заходу
та країн, які Кремль відносить до
зони своїх інтересів. Україні слід
очікувати на подальшу прихова-
ну боротьбу та підривну діяль-
ність Росії на економічному
фронті.

11. 11
Основні виклики всередині
держави
Факт стрімкого наближення са-
міту НАТО надає поштовху україн-
ській владі щодо здійснення окре-
мих показових кроків, які
спрямовані на подолання гальму-
вання у проведенні реформ, насам-
перед, в оборонній сфері.
Так, 25 травня Рада національ-
ної безпеки і оборони України
(РНБОУ) затвердила Стратегічний
оборонний бюлетень, а 29 травня
президент України Петро Поро-
шенко підписав відповідний Указ
щодо введення в дію даного рішен-
ня РНБОУ. Відомо, що документ
буде офіційно презентований на
саміті НАТО в Варшаві в липні.
Сам факт ухвалення документу до-
дає позитиву у реалізацію потенці-
алу відносин України із Заходом.
Хоча він і має низку недоліків. Зо-
крема, лише до кінця 2019 року за-
плановано завершити реорганіза-
цію Генерального штабу. Це
питання стало одним із найбільш
складних в ході переговорів з екс-
пертами НАТО. Відомо, що україн-
ське військове керівництво прагну-
ло максимально зберегти переваги,
які надає їм нинішня система дво-
владдя, коли і міністр оборони, і
начальник Генштабу безпосеред-
ньо підпорядковуються президен-
ту. Так само представники Альянсу
наполягли на тому, щоб Генштаб
поступово перейшов в підпорядку-
вання міністра оборони, як це при-
йнято на Заході. Зрештою було ви-
рішено, що модель НАТО в Україні
буде повністю впроваджена до кін-
ця 2020 року. Тобто, сторони дося-
гли консенсусу шляхом поступок
чинній українській владі.
Другим важливим питанням є
розвиток Сил спеціальних опера-
цій (ССО), оскільки в Україні воно
стало одним з факторів оцінки обо-
ронного реформування, яке триває
за умов допомоги НАТО. Саме тому
наприкінці травня начальник Гене-
рального штабу Збройних сил
України Віктор Муженко відзвіту-
В цілому можна відзначити наяв-
ність певних досягнень оборонного
реформування, однак проблемними
питаннями залишаються створен-
ня у виконавчій владі сучасної систе-
ми управління оборонною промисло-
вістю та налагодження прозорого й
ефективного процесу переозброєн-
ня ЗСУ і інших військових формувань
держави

12. 12
вався перед громадськістю з цього
приводу (йдеться про вище згадане
інтерв’ю УНІАН 28 травня). Так,
генерал розповів про успіхи ре-
формування Сил спеціальних опе-
рацій, повідомивши про випуск 29
інструкторів, роботу над створен-
ням навчального центру ССО (пер-
ша черга якого має бути завершена
до кінця цього року, що включати-
ме необхідну інфраструктуру, на-
вчальні корпуси, приміщення для
проживання особового складу, на-
вчально-матеріальну базу для під-
готовки військовослужбовців). Ке-
рівник Генштабу зазначив, що усі
роботи профінансовані з бюджету
Міноборони, а у питаннях допомо-
ги західних партнерів Генштаб спо-
дівається на отримання тренаже-
рів, екіпіровки, обладнання для
стрільбищ. На сьогодні, за інфор-
мацією Муженка, зафіксовано, що
кількість бажаючих і система від-
бору побудована таким чином, що
відібрано буде лише приблизно
кожного десятого. Щодо майбут-
ньої чисельності ССО Муженко
повідомив, що «буде більше, ніж
одна тисяча людей», а «спектр опе-
рацій широкий - від інформаційно-
психологічних до розвідувальних».
В цілому можна відзначити на-
явність певних досягнень оборон-
ного реформування, однак про-
блемнимипитаннямизалишаються
створення у виконавчій владі су-
часної системи управління оборон-
ною промисловістю та налагоджен-
ня прозорого й ефективного
процесу переозброєння ЗСУ і ін-
ших військових формувань держа-
ви.
Як важливий та необхідний
крок варто згадати, що Україна вве-
ла санкції проти керівництва про-
пагандистських ЗМІ Росії. З 27
травня у санкційний список потра-
пили 17 прізвищ. Віднині керівни-
цтву пропагандистських ЗМІ Росії
заборонено з’являтися в Україні
(президент Порошенко своїм ука-
зом ввів у дію рішення РНБО від 20
травня 2016 року про персональні
санкції щодо 17 осіб, причетних до
антиукраїнської пропаганди). У пе-
реліку осіб, які потрапили до санк-
ційного списку, зокрема, є гене-
ральний директор телекомпанії
«Первый канал» Костянтин Ернст,
головний редактор сайту Novorus.
info Андрій Сурков, власник хол-
дингу «Правда.Ру» Вадим Горше-
нін, генеральний директор інфор-
маційного агентства «ТАСС»
Сергій Михайлов, колишній гене-
ральний директор телеканалу
LifeNews Ашот Габрелянов, голо-
вний редактор телеканалу Russia
Today Маргарита Симоньян. Цей
крок влади слід вітати як спрямо-
ваний на послідовність і систем-
ність у боротьбі із країною-агресо-
ром. Можна згадати, що станом на
кінець грудня 2015 року у санацій-
ному списку вже було 83 прізвища,
в основному російських акторів і
співаків.

13. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 травня 2016
13
Станом на травень 2016 року
сегмент оборонної промисловості
(тут і далі до вказаного сегменту фа-
хівці Центру досліджень армії, кон-
версії і роззброєння (ЦДАКР) від-
носять державні та приватні
підприємства, КБ, НДІ, що здатні
виробляти продукцію та послуги
оборонного і подвійного призна-
чення) характеризується наявністю
низки недоліків, які суттєво заважа-
ють реалізовувати технологічний
потенціал та інтегруватися у захід-
ний (світовий) оборонно-промис-
ловий простір. Ключовими з них є
«ручне», непрозоре та інколи неви-
правдано утаємничене управління,
недостатня нормативно-правова
база, відсутність реалістичної кон-
цепції розвитку та відповідної Дер-
жавної цільової програми, а також
стратегії реструктуризації і прива-
тизації означених підприємств. Такі
підходи до того ж гальмують розви-
ток приватного оборонно-промис-
лового сектору, що має виключний
потенціал (детальніше про стан та
перспективи ОПК України читати у
додатку до листа). З метою удоско-
налення функціонування оборон-
ної промисловості ЦДАКР пропо-
нує розглянути можливості
наступних дій влади.
А. Удосконалення системи управ-
ління (на рівні виконавчої влади).
А.1. Вкрай необхідне оператив-
не прийняття реалістичної Дер-
Щодо можливостей удосконалення функ-
ціонування оборонної промисловості
України
У дзеркалі
експертноі
думки
(Підготовлено ЦДАКР, обговорено та доповнено неурядовою Експертною
радою 18.05.16 за участю керівництва комітетів ВРУ з питань національної
безпеки і оборони та з питань промислової політики і підприємництва)
«Ручне», непрозоре та інколи неви-
правдано утаємничене управління,
недостатня нормативно-правова
база, відсутність реалістичної
концепції розвитку та відповідної
Державної цільової програми, а
також стратегії реструктуризації і
приватизації означених підприємств

14. 14
жавної цільової програми розви-
тку оборонної промисловості.
Важливо, щоб ідеологія переозбро-
єння української армії ґрунтувала-
ся на досягненні ЗСУ до 2020-22
років спроможності ведення ефек-
тивної безконтактної війни. Водно-
час ситуація вимагає акцентування
уваги на глибокій модернізації
озброєнь і військової техніки ра-
дянського виробництва, що дозво-
лить забезпечити поточні потреби
ЗСУ та удосконалити виробничі
потужності для реалізації ключо-
вих завдань переозброєння армії і
посилення позицій на міжнародно-
му ринку озброєнь. Така програма,
на погляд експертів, має серед ін-
шого враховувати питання побудо-
ви: 1) дієвої вертикалі управління
та координації ОПК; 2) створення
умов для реструктуризації, акціо-
нування та приватизації частини
оборонних об’єктів; 3) сформувати
умови для військово-технічного
співробітництва.
Б.2. Новий уряд при створенні в
системі виконавчої влади цен-
трального органу управління і ко-
ординації оборонною промисло-
вістю передбачити (ймовірно
Державного агентства з питань
ОПК та космосу):
1) Поступову ліквідацію недієз-
датної надбудови у вигляді «Укро-
боронпрому» і створення умов для
«замикання» вертикалі управління
на першого віце-прем’єр-міністра
України.
2) Збереження та розвиток сис-
тему відповідальності через удо-
сконалення роботи інститутів Ге-
неральних конструкторів та
Науково-технічної ради.
3) Створення умов для макси-
мального залучення приватного
сектору у розбудову ОПК та розви-
ток озброєнь шляхом: прийняття
низки законів або постанов Уряду
(закони перелічені нижче), що ви-
значатимуть права власності, спла-
ту роялті, умови прозорого залу-
чення до формування і виконання
держоборонзамовлення (через
створення спеціального реєстру
розробок та проведення відкритих
тендерів).
4) Сприяння посиленню парла-
ментського та громадського (через
профільні неурядові організації та
ЗМІ) за сектором безпеки у частині
переозброєння та реформування
оборонної промисловості.
Б.3. Уряду варто створити на-
лежну систему нагляду за форму-
ванням та виконанням держобо-
ронзамовлення, зокрема, за
дотриманням якості робіт та вико-
нання термінів. Така структура має
бути інтегрована у центральний
орган виконавчої влади зі спеціаль-
ним статусом (згадане вище Агент-
ство) або окреме Міністерство обо-
ронної промисловості, водночас
успіх її роботи залежить в тому
числі від тісної взаємодії з замов-
никами (МОУ, МВС та ін.). У якості
окремої пропозиції Уряду пропо-
Державного агентства з питань
ОПК та космосу

15. 15
нується розглянути можливість
виведення за рамки держоборонза-
мовлення декількох стратегічних
проектів, що мають виключне зна-
чення для обороноздатності дер-
жави. Зокрема, реалізацію ракет-
них програм, ймовірно, також
створення розвідувальних та удар-
них безпілотних комплексів.
Б.4. Уряд має змінити корумпова-
ну та застарілу систему замовлень,
коли імпорт здійснюється через спе-
цекспортерів (ДК «Укрспецекспорт»
та дочірні фірми). Замовники (МОУ,
МВС, СБУ, ДПСУ, СЗР) мають заку-
повувати напряму, без урахування
комісійних для спецекспортерів.
Б.5. (внесено особисто головою
Комітету ВРУ Пашинським С.В.,
схвалено Експертною радою). Уряд
має забезпечити дерегуляцію екс-
порту озброєнь та військової техні-
ки у бік зміни існуючої системи та
забезпечення можливості підпри-
ємств ОПК здійснювати зовнішньо-
економічну діяльність на умовах
отримання ліцензії і інформування
Державну службу експортного
контролю про її ведення. Міністер-
ство оборони України за рішенням
Уряду має оптимізувати методику
ціноутворення на продукцію та по-
слуги оборонного і подвійного
призначення та, серед іншого, здій-
снювати військову прийомку лише
на кінцевому етапі (по готовності
продукції), без контролю витрат
підприємства. Крім того, в методи-
ку ціноутворення передбачити
обов’язкове включення роялті для
розробників озброєнь і військової
техніки.
Б.6. (внесено особисто головою
Комітету ВРУ Пашинським С.В.,
схвалено Експертною радою). Уря-
ду з метою забезпечення належної
підготовки умов для залучення іно-
земних інвестицій і технологій під-
готувати програму реструктуриза-
ції, акціонування та приватизації
об’єктів ОПК України.
Б.7. (внесено особисто головою
Комітету ВРУ Пашинським С.В.,
схвалено Експертною радою). Уряд
при створенні вище згаданого цен-
трального органу виконавчої влади
зі спеціальним статусом має перед-
бачити створення Наглядової та
Громадської рад.
Б. Удосконалення законодавчої
бази.
Після аналізу потреб оборон-
них підприємств ЦДАКР дійшов
висновку щодо необхідності при-
йняття наступних законів України.
Б.1. «Про виробництво озбро-
єнь і військової техніки». Цей за-
конопроект має визначити «прави-
ла гри» на внутрішньому ринку,
створити рівні та прозорі умови
для державних і приватних підпри-
ємств, забезпечити право роялті
для підприємств-розробників, ди-
ференційовано розв’язати питання
такої перешкоди ініціативним роз-
робкам як ліцензування та низку
інших.
Замовники (МОУ, МВС, СБУ, ДПСУ,
СЗР) мають закуповувати напряму,
без урахування комісійних для спе-
цекспортерів

16. 16
Б.2. «Про гарантування прав
інвестицій і інвестиції в ОПК
України» (раніше законопроект
мав назву «Про державно-приват-
не партнерство»). Прийняття тако-
го закону забезпечить створення
позитивного інвестиційного кліма-
ту, умови та правила повернення
інвестицій, включно для іноземних
компаній; свого часу в Україні лу-
нали інвестиційні скандали, що
вже створили негативний імідж –
найбільш голосний та резонансний
був пов’язаний із «видавленням» з
ринку компанії Immersion, яка
вкладала ресурси у виробництво
високоточної зброї).
Б.3. «Про військово-технічне
співробітництво». Закон, який має
не тільки регламентувати правила
спільного з іноземними компанія-
ми створення озброєнь і військової
техніки, але й визначатиме питан-
ня експорту і імпорту такої про-
дукції; крім того, варто розглянути,
щоб даний закон зафіксував право
замовників (Міноборони, МВС та
інших) щодо здійснення прямого,
без спецекспортерів, імпорту обо-
ронної продукції, а також ліквіду-
вав заборонну систему самого обо-
ронного експорту, замінивши її
повідомлюючою, а поряд з правом
«Укрспецекспорту» здійснювати
маркетинг і укладати угоди визна-
ти право самих підприємств вести
зовнішньоекономічну діяльність.
Б.4. «Про офсетні угоди». За-
кон дозволить отримувати компен-
саційні інвестиції при здійсненні
імпорту озброєнь і військової тех-
ніки, а також налагоджувати за ра-
хунок експортера високотехноло-
гічні виробничі або сервісні лінії ;
це питання також можна вирішити
шляхом прийняття відповідної по-
станови КМУ.
А.5. «Про особливості здій-
снення закупівель товарів, робіт і
послуг для гарантованого забез-
печення потреб оборони»
(31.03.16 Верховна Рада провалила
цей знаковий законопроект для
обороноздатності держави
(№4288). Сутність цього законо-
проекту дозволяє Міноборони
швидко і прозоро здійснювати від-
повідні закупівлі.
Крім того, необхідним стало за-
конодавче забезпечення системи
парламентського контролю та роз-
ширення його шляхом виведення з
меж суто Комітету ВРУ з питань
національної безпеки і оборони до
«між комітетської» структури, до
якої включити народних депутатів
з Комітету ВРУ з питань промисло-
вої політики та підприємництва,
бюджетного комітету ВРУ та ін-
ших. Важливо, що на цій позиції
особливо наполягають західні
партнери, що лунало під час не-
формальних зустрічей у ході Безпе-
ковогофорумууКиєві(14-15.04.16).
Ці закони дозволять змінити
ставлення в Україні до потенціалу
приватних оборонних підпри-
ємств, ставлення західних оборон-
Законодавче забезпечення системи
парламентського контролю

17. 17
них компаній до інвестицій в Украї-
ну в рамках військово-технічного
співробітництва, ліквідувати не-
конкурентне і абсолютно непрозоре
для підприємств оборонного секто-
ра середовище. Але головне, що таке
законодавче поле створить умови
для розробки та реалізації воєнно-
технічної політики держави.
Потенціал оборонної промис-
ловості України залишається висо-
ким. Світова практика свідчить, що
виробництво зброї та військової
техніки в Україні має важливе зна-
чення не тільки для сектора безпе-
ки держави, але також і для зрос-
тання економіки, посилення
міжнародного іміджу держави.
Внаслідок передусім трьох ключо-
вих чинників: по-перше, оборонна
промисловість, або ОПК є високо-
технологічним сектором, і його
розвиненість є візитною карткою
держави (як, наприклад, здатність
виробляти літаки або ракети-но-
сії); по-друге, розвиток ОПК перед-
бачає обмін сучасними технологія-
ми на ринку та відчутний вплив на
міжнародній арені (саме таким є
сучасний досвід Туреччини, ПАР,
Польщі); по-третє, протягом остан-
ніх двох-трьох десятиліть суттєво
набрала обертів тенденція «переті-
кання» оборонних технологій у ци-
вільний сектор (наприклад, таке
технологічне досягнення як від-
новлення матеріалів шляхом напи-
лення спочатку використалося для
лопаток винищувача, а потім пере-
йшло у сектор модернізації бульдо-
зерів).
На цей час у загальному обсязі
експорту України сировинних ре-
сурсів і продукції з різним ступе-
нем переробки, частка високотех-
нологічної продукції становить
менше 3%. При цьому половина з
цих 3% - експорт озброєння і комп-
лектуючих до систем військового і
подвійного призначення. Отже,
експорт продукції оборонної про-
мисловості певною мірою забезпе-
чує присутність України на високо-
технологічних ринках. Це вже не
кажучи про забезпечення безпеки
держави.
Україна має вражаючий потен-
ціал ОПК та серйозні національні
традиції – країна успадкувала
близько 30% ОПК СРСР у вигляді
1820 підприємств. Нині залишило-
ся понад 200, але й вони мають ви-
ключне технологічне і політичне
значення (в тому числі, політичне:
низка підприємств є «містоутво-
рювані» та відіграють виключну
електоральну і економічну роль у
містах – АТ «Мотор Січ» з майже
30-ма тис. співробітників впливає
на електоральні настрої Запоріж-
жя, заводи Павлограду чи Шостки
ще більше і т.д.).
Водночас, на цей час склався
вражаючий дисбаланс у розвитку
ОПК, що варто врахувати як по-
літикам, так і представникам ве-
ликого бізнесу. А саме, 135 обо-
ронних підприємств знаходяться у
Потенціал оборонної промисловос-
ті України залишається високим

18. 18
веденні ГК «Укроборонпром» (з
них 6 спецекспортерів, тобто посе-
редників збройної торгівлі, та май-
же півтора десятка заводів і КБ де-
факто знаходяться на окупованій
Росією території, деякі з них вже
виконують російські замовлення).
Значною частиною оборонних під-
приємств володіють Державне кос-
мічне агентство України (майже 25
підприємств) та Міністерство обо-
рони України (16 профільних заво-
дів, переважно підприємства з від-
новлення озброєнь та військової
техніки). Деякі підприємства нале-
жать окремим міністерствам (на-
приклад, НВО «Форт» належить
МВС, Запорізьке ДП «Радіоприлад»
у веденні СБУ і т.д.)
Однак ще понад три десятки
підприємств є приватними. Важли-
во наголосити, що дві третини обо-
ронної продукції виробляють саме
приватні підприємства, які самі
складають лише восьму частину ві-
тчизняного ОПК.
Координація діяльністю під-
приємств ОПК відсутня, при цьо-
му приватним підприємствам
нав’язані нерівні умови у порівнян-
ні із підприємствами ДК «Укробор-
нпром» (це стосується як участі у
держоборонзамовленні через упе-
редженість тендерів та прийняття
рішень у сфері надання замовлень,
так і участі у демонстраціях та ви-
ставках). Більше того, зафіксовано
низку зловживань ДК «Укробор-
нпром». Зокрема, бажання зібрати
розробки приватних підприємств у
галузі створення безпілотних
комплексів з метою організації ви-
робництва на одному з заводів ДК
«Укроборнпром» без урахування
інтересів розробників. Або ство-
рення дублюючих виробництв без
урахування інтересів приватних
підприємств (наприклад, намір
опанувати виробництво редукто-
рів для вертольотів на державному
підприємстві, незважаючи на наяв-
ність такого виробництва на АТ
«Мотор Січ»). Крім того, керівни-
цтво ДК «Укроборонпром» здій-
снює необґрунтовану зміну керів-
ників оборонних підприємств,
нерідко призначаючи некомпе-
тентних менеджерів. Вердикт екс-
пертного середовища (Експертна
рада включає понад тридцять най-
більш авторитетних експертів
України з різних сегментів галузі
безпеки держави) одностайний: ДК
«Укроборнпром» у нинішньому ви-
гляді не має права на існування!
З огляду на необхідність залу-
чення іноземних інвестицій та тех-
нологій (у першу чергу для ство-
рення нових виробничих
потужностей на українських під-
приємствах ОПК) важливим та
цілком логічним було б забезпечен-
ня розвитку приватних підпри-
ємств шляхом створення для цього
належних умов. Саме такий підхід
дозволить зберегти експортний по-
тенціал країни та унеможливити
«тотальну імпортизацію» оборон-
Важливо наголосити, що дві трети-
ни оборонної продукції виробляють
саме приватні підприємства, які
самі складають лише восьму части-
ну вітчизняного ОПК
ДК «Укроборнпром» у нинішньому
вигляді не має права на існування!

19. 19
ного сектору (ознаки цього існу-
ють, зокрема, у нав’язуванні тієї чи
іншої продукції оборонного при-
значення, наполегливим відмовам
щодо отримання комплектуючих
та технологій західного виробни-
цтва, обережний підхід до створен-
ня спільних виробництв сучасного
типу).
Досвід успішних у розвитку
ОПК країн (до речі, більшість з
яких мають набагато біднішу, ніж у
України, сировинну базу та старто-
ві можливості) довели, що володін-
ня оборонними технологіями є чи
не єдиним невичерпним ресурсом
- на відміну від нафти, газу, металу.
Зокрема, Туреччиною практично з
нуля за останні тридцять років
була створена національна оборон-
на промисловість, а нині турецька
оборонна промисловість не тільки
в змозі забезпечити свою армію
власною продукцією на 80 - 90%,
але й стала активним гравцем сві-
тового ринку озброєнь. Те ж саме
можна сказати про Китай, ПАР,
Польщу, Туреччину та навіть Індію.
Попередній аналіз досвіду країн
з розвинутим ОПК свідчить, що до
загальних умов вдалого викорис-
тання ОПК як локомотива націо-
нальної економіки можна віднести
наступні:
1. В інтересах безпеки держави
приймається рішення в значній
мірі покладатися на власне ви-
робництво ОВТ (що не виключає
отриманняіноземнихтехнологій).
2. У національному ОПК накопи-
чено достатній науково-техноло-
гічний потенціал, який в значній
мірі затребуваний цивільним
сектором економіки.
3. У державі досягнуто достатньо-
го рівня ефективного менедж-
менту, створені сприятливі за-
гальні нормативно-правові та
фінансові умови для забезпечен-
ня стабільного економічного
зростання.
4. У курсі на розвиток ОПК в ін-
тересах безпеки помітна суміж-
на активна експортна політика
щодо продукції оборонного при-
значення.
5. Здійснюється ефективна дер-
жавна політика в сфері оборон-
них розробок. Вирішальна роль
державної підтримки НДДКР.
6. Здійснюється ефективна офсет-
на політика.
7. Здійснюється гнучка і ефективна
політика в сферах захисту інте-
лектуальної власності (в тому чис-
лі, іноземних та приватних струк-
тур) та трансферу технологій.
8. Досягнуто високий ступінь по-
літичної гнучкості в частині вій-
ськово-технічної політики (на-
приклад, нерідко підприємства
звільняються від частини подат-
ків, зокрема, шляхом утворення
технопарків).
9. Забезпечено ефективне зовніш-
ньополітичне лобіювання про-
дукції вітчизняного ОПК на зо-
внішніх ринках.

20. 20
Слід відзначити парадоксаль-
ність ситуації з українською оборон-
ною промисловістю: за всіма канона-
ми в українську оборонну
промисловість за умов війни за два
роки повинні вливатися мільярдні
інвестиції, але всупереч логіці вла-
дою не було зроблено реальних кро-
ків для формування нової системи
військово-технічної політики держа-
ви. Більше того, ДК «Укроборонп-
ром», який, як відомо, було створено
як корупційну схему «контролю по-
токів» в оборонній сфері за часів
президентства Януковича, залиша-
ється структурою, що підмінює со-
бою профільне міністерство. При
цьому нерідко ДК демонструє слаб-
кість або, навіть, неприпустимість
підходів у здійсненні менеджменту.
У якості прикладів провалу оборон-
но-промислових завдань «Укробо-
ронпромом» можна згадати нездат-
ність налагодження серійного
виробництва танків і бронеавтомо-
білів «Дозор-Б» (керівництво «Укро-
боронпрому»планувалов2015р.ви-
пустити 50 таких бронеавтомобілів,
а у квітні 2015 р. навіть заявило про
плани виробництва до 150 машин,
станом на квітень 2016 р. серійне ви-
робництво «Дозор-Б» так і не нала-
годжено, випущено 10 машин).
Варто згадати, що ще в коалі-
ційній угоді 2014 р. серед пріори-
тетних завдань містився пункт про
створення при Кабінеті Міністрів
міжвідомчого органу з розвитку
ОПК, який повинен замикатися на
першого віце-прем’єр-міністра.
Але через два роки після початку
війни у цій площині не зроблено
змін. Таким чином, система при-
йняття та реалізації в структурі ви-
конавчої влади практично досі від-
сутня. Це – на тлі відсутності низки
необхідних законів, - зводить нані-
вець всі зусилля на стратегічному
рівні і породжує сприятливий клі-
мат для корупційних схем. «Укро-
боронпром», фактично керуючи
військово-технічною сферою дер-
жави, не несе ніякої відповідаль-
ності за результати своїх експери-
ментів.Аджеценеорганвиконавчої
влади, а фінансово-промислова
група.
В разі відсутності перелічених у
наданому документі заходів протя-
гом наступних 5 – 7 років україн-
ська оборонна промисловість вия-
виться неконкурентоспроможною
з західними оборонними компані-
ями, та рішення у сфері оборонних
закупівель відбуватимуться на ко-
ристь західних виробників, україн-
ський потенціал знищуватиметься
(абоЗСУтаМВСнав’язуватимуться
неякісні озброєння, що створить
загрозу у побудові оборони).

21. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 травня 2016
21
Як представник експертного се-
редовища Туреччини я вражений
рівнем і професіоналізму, і відкри-
тості обговорення експертним се-
редовищем України питань міжна-
родної безпеки. Відкритість і
відвертість, як на мене, є величез-
ною користю для країн, чиї пред-
ставники на експертному рівні чіт-
ко формулюють державні інтереси.
Це – величезний плюс для України,
і це, водночас, є тим, чого бракує
сьогодні Туреччині…
Певний період часу наша влада
не зовсім дозволяла відкрито обго-
ворювати як внутрішню, так і зо-
внішню політику держави. З 2010-
гороку,маюпідставистверджувати,
нам бракує такої свободи у вислов-
люваннях думок, в тому числі,
щодо міжнародної політики Анка-
ри. Мені здається, що Туреччина
зробила декілька помилок з точки
зору зовнішньої політики, і нашій
державі слід зараз продемонстру-
вати, чи є вона дійсно європей-
ською державою - країною, що
прагне стати членом ЄС.
Що ще варто зазначити в цьому
контексті? Коли ми подивимось на
звіти Європейського Союзу сто-
совно Туреччини від кінця 1990-х
років, ми побачимо, що політика
Туреччини відповідає політиці до-
бросусідства Європи. Однак з 2010-
го року ми також бачимо певний
крен Анкари від цієї лінії, коли змі-
нюється ставлення до своїх сусідів
«Ми чітко бачимо зв’язок між російським
вторгненням у Крим та процесами у
східному Середземномор’ї»
Глен Грант (Glen Grant),
ад’юнкт — викладач Центру цивільно-військових відносин Військово-морської
школи післядипломної освіти, Монтеррей, США
Туреччина зробила декілька помилок
з точки зору зовнішньої політики, і
нашій державі слід зараз продемон-
струвати, чи є вона дійсно європей-
ською державою - країною, що праг-
не стати членом ЄС

22. 22
та союзників. І таким чином, від-
кривається новий простір для різ-
них маневрів щодо зовнішньої по-
літики Туреччини, зокрема, щодо
нових дій на Близькому Сході. Коли
ми проаналізуємо міжнародну по-
літику Анкари у даному контексті,
ми зможемо зрозуміти, як вона
певною мірою переорієнтувалася з
європейського вектору на Близь-
кий схід, починаючи саме з 2010-го
року. Ми побачимо, що ці зміни –
структурні…
Я не хочу сказати, що Туреччи-
на «полишає» Захід. Проте, Анкара
чітко почала окреслювати авто-
номні сфери впливу, автономні, не-
залежні сфери національних інтер-
есів щодо сусідніх держав. Ми
бачимо, що зовнішня політика Ту-
реччини - це не те саме, що вну-
трішня політика, коли головна пар-
тія, яка була при владі з 2002-го
року, формувала й міжнародні прі-
оритети. Донедавна Туреччина
вважала, що Росія є прогнозованим
гравцем у Сирії. Москва нібито ко-
ординувала свої дії у Сирії через
різні механізми, зокрема, через різ-
номанітних посередників, і ми та-
ким чином мали зв’язки з Росією.
Незважаючи на втручання Кремля
в Сирію, у Близькосхідний регіон
загалом та східні райони Середзем-
номорського регіону… В результаті
ми отримали послаблення, а зго-
дом і саботаж турецьких позицій. І
нещодавно ми побачили, до чого це
призвело…
На цьому тлі для Туреччини
зростає вага Чорноморського регіо-
ну, а обстановка в регіоні пояснює
відповідальність і багатогранність
підходів Анкари. Насамперед, Ту-
реччина безпосередньо захищає
Босфор. І безпека цієї протоки є го-
ловним державним пріоритетом в
контексті Чорноморського регіону
та його безпеки. До анексії Криму
Туреччині в принципі більше не
було чого додати в цьому плані. Од-
нак після російського вторгнення у
Крим і після російського військово-
го втручання в Сирії ми чітко бачи-
мо певні зв’язки між цими процеса-
ми.Намоюдумку,вцьомуконтексті
є досить чітка кореляція між ситуа-
цією довкола Криму та процесами у
східному Середземномор’ї. Адже,
щодо обох випадків ми можемо го-
ворити і про розподіл газових ре-
сурсів, і про спроби формування
нових геополітичних реалій.
Ми бачимо зв’язки із ситуацією
довкола східних країн Середземно-
морського регіону, де спостеріга-
ється серйозний конфлікт між Ту-
реччиною та Ізраїлем. Не слід
також забувати, про те, що був і
продовжує жевріти серйозний кон-
флікт між Туреччиною та Кіпром.
«Кіпрське питання» я б взагалі на-
звав би одним із ключових пере-
шкод до членства Туреччини у Єв-
росоюзі.
Крім того, американський флот
у Середземноморському регіоні,
французький флот, по суті, пере-
В результаті ми отримали посла-
блення, а згодом і саботаж турець-
ких позицій. І нещодавно ми побачи-
ли, до чого це призвело
Ситуація із Кримом також впливає
на ці геополітичні розклади, адже
неважко побачити зв’язок між
подіями в обох регіонах

23. 23
творюють східне Середземномор’я
на потенційну гарячу точку для
спалаху потенційних конфліктів.
Ситуація із Кримом також впливає
на ці геополітичні розклади, адже
неважко побачити зв’язок між по-
діями в обох регіонах.
Ситуація для Туреччини у цьо-
му контексті послаблюється двома
основними аспектами. Перший —
пов’язаний з внутрішнім політич-
ним режимом. Бо Туреччина зараз
насправді відходить від демокра-
тичних принципів і рухається дещо
назад відносно прогресу, який був
досягнутий у напрямку демократії
за останні роки. Крім того, посла-
блюються певні ситуативні союзи
із західними партнерами. Тому що
зараз їм важко відстоювати полі-
тичні погляди та інтереси Туреччи-
ни, наприклад, у Сирії. І це грає на
руку Кремлю. Росія, насправді,
отримує вигоду від внутрішніх
проблем Туреччини.
Другий аспект. Туреччина є над-
то амбітною країною. Ми бачили,
що Туреччина могла б бути плат-
формою для мирного діалогу у різ-
них регіонах — Чорноморському,
Близькосхідному, Кавказькому…
Проте, коли Анкара надто сильно
починає втручатися у політики су-
сідніх країн, її впливи настільки
зростають, що в результаті ми
отримуємо відповідну реакцію від
цих країн, яка далеко не завжди по-
зитивна. Тому, на мій погляд, Ту-
реччині доцільно переглянути
свою зовнішню політику, зробити
її більш продуманою і гнучкою для
того, щоб не виглядати надто
«нав’язливою» зі своїми втручан-
нями. До того ж ми маємо харак-
терний приклад Росії, на яку нам не
слід бути схожими…
У цьому контексті, я би хотів
згадати певний поворот у стосун-
ках між Туреччиною та Україною.
Ми знаємо, що наші країни мають
сталі зв’язки, зокрема, щодо співп-
раці у сфері оборони. Ми маємо за
статистичними даними значне
зростання торгівлі в період 2003-
2014 рр. Торгівля між нашими кра-
їнами обчислюється мільярдами
доларів… Нещодавно Анкара і
Київ провели ряд зустрічей різного
рівня в оборонній сфері. Безумов-
но, Росія буде розглядати такі кро-
ки як певну загрозу для себе. Однак
таких контактів сьогодні неможна
уникнути. Середземноморський та
Чорноморський регіони мають
певні очікування щодо забезпечен-
ня миру, в тому числі, з огляду на
військову присутність. І погли-
блення стосунків між нашими кра-
їнами є просто неминучим.
На завершення я б хотів ще раз
наголосити на ролі об’єднаної Єв-
ропи у даному контексті. ЄС має
допомагати встановити мир у Се-
редземноморському та Чорномор-
ському регіонах, активніше засто-
совуючим’яку,однакдоситьвагому
силу. Так, вирішення конфліктів
мирним шляхом є важливим, пев-
Росія, насправді, отримує вигоду від
внутрішніх проблем Туреччини

24. 24
ний прогрес ми тут спостерігаємо.
Проте, я не переконаний, що в най-
ближчій перспективі мир у згада-
ний регіонах буде досягнуто. Мову,
скоріше, слід вести про подальше
погіршення ситуації та поглиблен-
ня загрозливих тенденцій, що від-
даляють від суто мирного вирішен-
ня нагальних геополітичних
питань.

25. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 травня 2016
25
Про базиси російської
інформаційної війни проти ЄС
Російська інформаційна війна є
багатовекторною, тож Захід не по-
винен залишати її без відповіді.
Перш за все, ми маємо викривати
брехню, оперувати фактами, про-
тистояти атакам так званих «тро-
лів», а також виявляти численні
джерела впливу, які Росія розгор-
тає в західних країнах. Звісно, у
всіх на слуху такі ресурси як «Раша
Тудей» (RT) або «Спутник», однак є
чимало інших, набагато підступні-
ших медіа-ресурсів, які, на перший
погляд не асоціюються з Росією.
Зрештою, кремлівська пропаганда,
яка поширюється безпосередньо
через засоби масової інформації, -
не єдиний засіб впливу. Москва та-
кож ляльководить політиками, вче-
ними та експертами, які лобіюють
вимоги Кремля, мавпуючи ключо-
ві меседжі російської пропаганди.
Є й такі, яких ми зазвичай нази-
ваємо «корисними ідіотами» - вони
часом сприяють позиції Кремля, не
усвідомлюючи це. У даному разі
страшилки про «українських на-
цистів», «російських лібералів»,
змову ЦРУ і Моссада не найнебез-
печніші елементи інформаційної
війни, адже вони не впливають на
широку аудиторію. Значно більшої
шкоди завдає маніпуляція «делі-
катними» аргументами і побре-
хеньками на кшталт: «Росія - най-
кращий союзник Заходу у війні з
Російська інформаційна війна є
багатовекторною, тож Захід не
повинен залишати її без відповіді
Значно більшої шкоди завдає маніпу-
ляція «делікатними» аргументами і
побрехеньками
«Реалізм», що розхитує основи
європейської безпеки
Ніколас Тензер,
президент Центру вивчення та дослідження політичних рішень
(Франція)

26. 26
тероризмом» або «США і НАТО
агресивно налаштовані стосовно
Росії». Дискурс про уявне прини-
ження Росії значно більш деструк-
тивний і агресивний. Також варто
згадати про так званий «реалістич-
ний» аргумент: «Росія занадто
сильна, щоб її ігнорувати, тож, хо-
четься нам того чи ні, ми повинні з
нею взаємодіяти». Насправді ж
оперування таким аргументом є
спробою реабілітувати Москву і
закрити очі на порушення прав
людини, які Кремль чинить як у са-
мій Росії, так і поза її межами. Та-
кий «реалізм», на моє переконан-
ня, розхитує основи європейської
безпеки.
Ми чудово знаємо, що багато
ультраправих політиків заграють із
Путіним. Не гребують цим і єврос-
кептики та ліві радикали. В той же
час у багатьох країнах, у тому числі
і у Франції, деякі консерватори і на-
віть соціалісти, м’яко кажучи, над-
то прихильно сприймають позиції
Кремля і навіть виступають за ска-
сування санкцій. Переважно це ті
ж політики, які дивляться крізь
пальці на геноцид, вчинений Баша-
ром Асадом у Сирії і, звісно, росій-
ську агресію в Україні. На відміну
від крайніх правих політиків, вони,
певно, не проти демократичних і
ліберальних цінностей, але на
практиці виходить якраз навпаки.
Вони захоплюються сильним ліде-
ром і не переймаються питанням
свобод і прав людини, а отже пере-
бувають поза парадигмою євро-
пейського мислення. На жаль, лібе-
ральні політики правого і лівого
політичного спектру не доклада-
ють зусиль для розвінчання цих
протиріч і брехні. Зазвичай закиди,
які цілковито суперечать основним
європейським цінностям, залиша-
ються без відповіді.
ЄС і США мають не лише пари-
рувати удар, але й самі формувати
порядок денний в інформаційному
середовищі. Що це означає на прак-
тиці? Зазвичай європейські лідери,
опонуючи російській пропаганді,
не протиставляють їй європейські
цінності, не наголошують на тому,
що метою Росіє є знищення єдності
Європи. Вони говорять про еконо-
міку, залишаючи без уваги питання
геополітики. В європейському ін-
формаційному дискурсі вкрай
мало говориться про цінність єв-
ропейської моделі, яку варто захи-
щати і розбудовувати. І це також
пояснює, чому путінська пропаган-
да, нажаль, спрацьовує.
Уроки для України та ЄС після
референдуму в Нідерландах
Референдум у Голландії вказав
українському уряду, громадянсько-
му суспільству та інтелектуальній
еліті на необхідність пропагувати
вашу країну на європейській «сце-
ні». Нажаль, доводиться констату-
вати, що багато людей в Європі не
знають про Україну і те що сталося
на Майдані, коли люди гинули за
Багато ультраправих політиків
заграють із Путіним. Не гребують
цим і євроскептики та ліві радикали
ЄС і США мають не лише парирува-
ти удар, але й самі формувати
порядок денний в інформаційному
середовищі