SlideShare a Scribd company logo
1 of 53
Download to read offline
Безпековий огляд ЦДАКР № 7 (94)
16 квітня 2018
Редакційна колегія Зміст
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 квітня 2018
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКР
Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 квітня 2018
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики та ризики для України у першій половині
квітня 2018 року
Еще две дивизии на юге России: для чего?
Потрібна термінова програма реанімації авіабудівної галузі
Територіальна оборона країни: британський досвід
Cухопутний компонент сил спеціальних операцій Турецької
Республіки
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 квітня 2018
4
Фахівці Центру досліджень ар-
мії, конверсії та роззброєння
(ЦДАКР) пропонують свій аналіз
ключових тенденцій у сфері безпе-
ки і оборони першої половини
квітня 2018 року.
Головні ризики воєнного
характеру
Наприкінці березня Тристорон-
ня контактна група з врегулювання
ситуації на Донбасі погодила Вели-
коднє перемир’я, яке мало запра-
цювати 30 березня. Попри те, що
черговий режим припинення вог-
ню було підкріплено спільною зая-
вою лідерів країн Нормандської
четвірки, в якій сторони «підкрес-
лили важливість ретельного до-
тримання (перемир’я - ЦДАКР) та
забезпечення ефективного моніто-
рингу і верифікації з боку СММ
ОБСЄ», затишшя в зоні конфлікту
в перший же день було зірване бо-
йовиками.
За даними прес-центру штабу
АТО, за період з початку «дії» миру
по 15 квітня, російські окупаційні
війська здійснили 632 обстріли по-
зицій українських військових, вна-
слідок чого 2 захисника Вітчизни
загинули, 26 зазнали поранень. Бо-
йовики продовжують активно за-
стосовувати гранатомети різних
систем та великокаліберні кулеме-
ти, стрілецьку зброю, а з військо-
вої техніки - танки та БМП. Також
українська сторона відзначає акти-
візацію роботи снайперів та пові-
тряної розвідки диспозицій підроз-
ділів ЗСУ. При цьому ворог не
гребує відверто терористичною
практикою, а саме здійснює запус-
ки безпілотних літальних апаратів
(БПЛА), начинених вибухівкою.
На початку квітня перебіг бойо-
вих дій на Донбасі вкотре нагадав
про численні загрози життю ци-
вільного населення. Так, за повідо-
мленням Донецької військово-ци-
Загальні
оцінки
Основні виклики та ризики для України у
першій половині квітня 2018 року
5
вільної адміністрації, в ніч на 11
квітня сепаратисти завдали удару
по житлових кварталах старої Ав-
діївки. Також поблизу селі Піщано-
го на Луганщині на протитанковій
міні підірвався автомобіль із сім’єю
з чотирьох осіб.
При цьому окупаційна адміні-
страція Росії в ОРДЛО вже навіть
не намагається зберегти «хорошу
міну при поганій грі», коли мова за-
ходить про дотримання Мінських
домовленостей. Підтвердженням
цього є численні звіти Спеціальної
моніторингової місії (СММ) ОБСЄ
про цинічні порушення бойовика-
ми режиму відведення важких
озброєнь від лінії розмежування.
Так, нещодавно міжнародні спо-
стерігачі повідомили, що незаконні
військові формування розмістили
значну кількість військової техніки
на околицях тимчасово окуповано-
го Луганська. Лише на місцевому
летовищі в СММ ОБСЄ зафіксува-
ли 7 одиниць танків Т-72, 7 реак-
тивних систем залпового вогню
БМ-21 «Град», 7 одиниць самохід-
них гаубиць 2С1, 7 зенітних ракет-
них комплексів 9К35, та 10 одиниць
буксируваних гаубиць різної моди-
фікації. Водночас, у районах насе-
лених пунктів Бугаївка та Круглик,
що в Луганській області, спостері-
гачі підтвердили факт розташуван-
ня 40 одиниць танків.
Ймовірно, ця та інша техніка
опиниться на вулицях «столиць»
так званих ДНР і ЛНР 9 травня з
нагоди Дня Перемоги. Водночас із
наближенням травневих свят зрос-
тає ймовірність провокацій з боку
бойовиків. Метою такої активності
ворога є поповнення арсеналу ін-
формаційних озброєнь в гібридній
війні з Україною та мобілізація на-
селення непідконтрольних терито-
рій навколо штампів та симулякрів
російської пропаганди.
Отож, 9 травня може стати від-
правною точкою масштабної кам-
панії щодо посилення інформацій-
ного впливу Кремля в Україні у
контексті президентських та парла-
ментських виборів 2019 року. У
зв’язку з цим в ЦДАКР вважають,
що бажання скомпрометувати
українську владу напередодні вхо-
дження країни на завершальні ета-
пи електоральних циклів обумов-
лює високу ймовірність локальних
ескалацій напруженості на Донбасі
в наступному році. Водночас, 13
квітня заступник голови Служби
безпеки України Віктор Кононенко
заявив про наявність інформації
про плани Росії створити переду-
мови для введення військ на укра-
їнську територію восени цього
року під приводом захисту прав
російськомовного населення.
Відтак, конвенційна складова
агресивної зовнішньої політики
РФ, яку Кремль проектує на Укра-
їну, заслуговує на особливо пиль-
ну увагу з боку керівництва дер-
жави та міжнародної спільноти.
Виступаючи на 11-му Київському
Із наближенням травневих свят
зростає ймовірність провокацій з
боку бойовиків
Бажання скомпрометувати
українську владу напередодні вход-
ження країни на завершальні етапи
електоральних циклів обумовлює
високу ймовірність локальних
ескалацій напруженості на Донбасі
в наступному році
6
безпековому форумі, Секретар
РНБО Олександр Турчинов, зая-
вив таке: «На донецькому опера-
тивному напрямку нам протисто-
їть 8-а російська армія, а 150-а
дивізія цієї армії уже впритул роз-
горнулась на нашому кордоні і го-
това до ведення бою. На чорно-
морсько-азовському 49-а армія в
другому ешелоні знаходиться 58-а
армія Північного військового
округу Російської Федерації. На
півночі над нами нависає 20-а ар-
мія Західного військового округу».
Всього за оцінкою РНБО Росія
може розгорнути на українському
напрямку 260 тисяч військовос-
лужбовців, 3500 танків, 11 тисяч
БМП. На погляд фахівців ЦДАКР,
дана статистика враховує сукупну
чисельність сил РФ поблизу укра-
їнського кордону, але не може ста-
ти вагомим аргументом для Захід-
них партнерів Києва, оскільки їй
бракує обґрунтованого аналізу на-
ступального потенціалу відповід-
них з’єднань російської армії.
Водночас такі оцінки ідуть уроз-
різ із даними Міноборони України.
Так, за словами міністра Степана
Полторака, Росія зосередила по-
близу України військове угрупу-
вання чисельністю понад 77 тисяч
людей. «На нашому кордоні вона
зосередила 19 батальйонних так-
тичних груп першого і другого еше-
лонів чисельністю понад 77 тисяч
осіб. До складу угруповання вхо-
дить майже тисяча танків, 2,3 тися-
чі бойових машин, понад 1,1 тисячі
артилерійських систем і приблизно
400 систем залпового вогню», – за-
значив міністр.
Зважаючи на активну військову
присутність РФ, в тому числі, по-
близу неконтрольованої Києвом ді-
лянки державного кордону в Доне-
цькій та Луганській областях, у
ЦДАКР підтримують ініціативу
СММ ОБСЄ щодо відкриття нових
передових патрульних баз у містах
на території ОРДЛО, зокрема біля
кордону з Росією. Такий крок стане
вагомим поступом на шляху до ре-
алізації проекту миротворчої місії
ООН на Донбасі. Навіть більше,
протидія з боку Кремля та його ма-
ріонеток стане вагомим аргумен-
том української сторони в контек-
сті міжнародного визнання Росії
воюючою стороною на Донбасі.
Питання миротворців на Донбасі
розкололо Нормандську четвірку?
Днями президент України Пе-
тро Порошенко заявив, що більше
40 держав готові долучитись до ми-
ротворчої місії ООН на Донбасі.
Активно «вербувати» інші країни
до контингенту миротворців Київ
почав після Мюнхенської конфе-
ренції з безпеки 2018 року, напере-
додні якої було оприлюднено «до-
повідь Расмуссена» про
миротворців ООН на сході Украї-
ни. Наразі рано говорити про кон-
кретні параметри місії, відтак по-
точні перемовини мають виключно
Конвенційна складова агресивної
зовнішньої політики РФ, яку Кремль
проектує на Україну, заслуговує на
особливо пильну увагу з боку керів-
ництва держави та міжнародної
спільноти
7
рамковий характер. Вочевидь треті
країни чекають поки країни-члени
Радбезу ООН вийдуть на єдине рі-
шення. Втім це не означає, що ди-
пломатичні зусилля офіційного
Києва є передчасними. Відповід-
ний порядок денний на міждер-
жавних переговорах фіксує поло-
ження України як сторони, що
прагне до мирного врегулювання
збройного конфлікту на Донбасі і є
щирою у прагненні замирити регі-
он через механізм міжнародної ми-
ротворчості. До того ж такий під-
хід виводить проблематику війни
на сході нашої держави на широку
міжнародну арену, робить всю сві-
тову спільноту причетною до про-
блематики російської агресії.
Вочевидь такий сценарій ви-
кликає роздратування в Москві,
яка прагне загорнути власну інтер-
венцію на Донбасі в обгортку гро-
мадянської війни. Тому сьогодні
головним каменем спотикання за-
лишається позиція Кремля щодо
мандату миротворців та кола кра-
їн-учасників гіпотетичної місії.
Обережний оптимізм щодо готов-
ності російського керівництва до-
тримуватись конструктиву, який
міг зажевріти після Дубайської зу-
стрічі спецпредставника Держдепу
США по Україні Курта Волкера та
помічника Путіна Владислава
Суркова, нещодавно поспішили
розвіяти в Кремлі. Так, російський
лідер у телефонній розмові з кан-
цлеркою Німеччини Ангелою Мер-
кель повернувся до старої росій-
ської «миротворчої» формули,
заявивши про можливість введен-
ня миротворців ООН на Донбас
лише як охорони спостерігачів
ОБСЄ. Враховуючи, що ця позиція
Кремля була зафіксована ще у ве-
ресні минулого року в російському
проекті резолюції Ради Безпеки
ООН про розміщення миротвор-
чого контингенту на Донбасі, Захід
поки що не спромігся змінити ба-
чення російського керівництва че-
рез формат Волкера-Суркова.
Враховуючи це, в найближчі мі-
сяці головна ставка може знову
бути зроблена на Нормандський
формат, який забуксував з літа ми-
нулого року через вибори та коалі-
ціаду у Франції та Німеччині.
Принаймні питання відрядження
миротворчого контингенту ООН
на Донбас буде темою номер один в
ході запланованої тристоронньої
зустрічі президентів України,
Франції та ФРН, яка відбудеться у
травні в німецькому місті Аахен. У
вітчизняному медіапросторі вже
з’явилось чимало оцінок в яких
трансформація нормандської «чет-
вірки» у «трійку» інтерпретується
мало не як успіх української дипло-
матії. Така динаміка перемовин і
справді вказує на намагання Києва,
Берліну та Парижу виробити спіль-
ну позицію в питанні миротворців.
Однак без участі російської сторо-
ни така зустріч передбачає біль-
шою мірою звіряння годинників,
Захід поки що не спромігся змінити
бачення російського керівництва
через формат Волкера-Суркова
8
аніж вироблення конкретних рі-
шень.
Та обставина, що Путіна не за-
просили в Аахен, свідчить про сут-
тєві розбіжності в позиціях сторін,
тож миротворців ООН на Донбасі
в поточному році ми навряд чи по-
бачимо. Менше з тим, зустріч ліде-
рів України, Франції та ФРН відбу-
деться на тлі інтенсивного діалогу з
Кремлем, оскільки проблематика
Донбасу є елементом коаліційної
угоди в Німеччині, що засвідчує
непідробний інтерес Берліну до
уникнення сценарію замороження
конфлікту. Окрім того, з огляду на
велику ймовірність отримання
Берліном місця в Раді безпеки
ООН на 2019-2020 роки, питання
миротворців в Україні може стати
головним кейсом для німецької ди-
пломатії в найближчі роки.
Україні збережуть статус
країни-транзитера
Відсутність російського прези-
дента за столом переговорів не
означає ізоляції РФ з боку європей-
ських столиць. Так, в травні прези-
дент Франції Еммануель Макрон
зустрінеться з Путіним на полях
Петербурзького економічного фо-
руму. З іншого боку, Берлін не пла-
нує відмовлятись від Північного
потоку-2, фактично закриваючи
очі на політичну складову енерго-
проекту.
Власне, тема нового газопрово-
ду, який становить пряму загрозу
енергетичній безпеці України, була
ключовою в ході квітневого візиту
президента Порошенка до Німеч-
чини. Український лідер обгово-
рив дане питання з канцлером Ан-
гелою Меркель, президентом
Франком-Вальтером Штайнмає-
ром, президентом Бундестагу Воль-
фгангом Шойбле і міністром закор-
донних справ Гайко Маасом. На
спільному брифінгу з Порошенко
Меркель приміряла на себе роль за-
хисника інтересів України. Зокрема
вона повідомила, що в телефонній
розмові з Путіним висловила ба-
чення що «не може бути ситуації,
за якої Україна через «Північний
потік-2» не матиме жодного зна-
чення як транзитна країна». Окрім
того, канцлерка визнала, що будів-
ництво газопроводу містить полі-
тичну складову. Згодом з Меркель
солідаризувався прем’єр-міністр
Данії Ларс Люкке Расмуссен, за сло-
вами якого Копенгаген хоче узго-
дити будівництво Північного пото-
ку-2 зі збереженням транзитної
ролі України.
Як би там не було, в даному ви-
падку предметне значення має роз-
мова про конкретні об’єми транзи-
ту газу через Україну після 2019
року. Газпром і раніше не заперечу-
вав що продовжить прокачку газу
через українську ГТС після введен-
ня в експлуатацію Північного пото-
ку-2. Росіяни ведуть мову про 10-15
млрд. кубів для газотранспортної
системи, яка розрахована на 142
Проблематика Донбасу є елемен-
том коаліційної угоди в Німеччині,
що засвідчує непідробний інтерес
Берліну до уникнення сценарію
замороження конфлікту. Окрім
того, з огляду на велику ймовір-
ність отримання Берліном місця в
Раді безпеки ООН на 2019-2020 роки,
питання миротворців в Україні
може стати головним кейсом для
німецької дипломатії в найближчі
роки.
9
млрд. транзиту. Вочевидь, при за-
вантаженні на 7%-10%, вітчизняна
ГТС швидко перетвориться в збит-
ковий актив. Водночас заявлені Ро-
сією об’єми транзиту (10-15 млрд.
кубів) становитимуть близько 5-8%
сукупного обсягу експортованого
Росією до ЄС газу (сьогодні цей по-
казник складає 46-48%). В цій ситу-
ації, з точки зору фахівців ЦДАКР,
Україні варто докласти диплома-
тичних зусиль для того щоб у мовою
реалізації Північного потоку-2 було
зобов’язання РФ щодо збереження
нинішніх об’ємів транзиту газу че-
рез українську ГТС. Окрім того, до-
цільною вбачається основна лінія
критики проекту, якої дотримуєть-
ся українське керівництво на між-
народній арені, – а саме акцентуван-
ня уваги на небезпеках політичного
та енергетичного характеру внаслі-
док втрати Україною статусу тран-
зитера російського газу до Європи.
Про що говоритимуть генерали РФ
та НАТО?
Зустріч головкома військ США і
НАТО в Європі Кертіса Скапаротті
та глави Генштабу ЗС Росії Валерія
Герасимова була анонсована на сі-
чень 2018 року. Запланована роз-
мова воєначальників РФ та альян-
су тет-та-тет так і не відбулась у
вказаний період. Втім наприкінці
березня з’явилась інформація що
переговори Скапаротті-Герасимов
таки відбудуться впродовж третьо-
го тижня квітня.
За оцінкою ЦДАКР, централь-
ними темами для обговорення ста-
нуть такі:
•	 вплив військових операцій РФ
та коаліції на чолі з США в Сирії
на безпеку Європи (вказаний
аспект особливо актуальний у
зв’язку з нещодавніми ракетни-
ми ударами США, Франції та
Великобританії по об’єктах, що є
ланками програми хімічної
зброї);
•	 обговорення заходів щодо уник-
нення збройних інцидентів, осо-
бливо внаслідок хибної
інтерпретації намірів іншої сто-
рони в умовах інтенсифікації
військових навчань;
•	 режим ядерного шантажу Захо-
ду, який Путін включив
напередодні виборів президента
РФ. У зв’язку з цим, на початку
квітня генсек НАТО Єнс Стол-
тенберг загострив увагу
міжнародної спільноти до зро-
стання ролі ядерного стриму-
вання: «Після закінчення
холодної війни ми всі думали,
що ядерне стримування буде
менш значущим, але в даний час
ми спостерігаємо, що воно
насправді стало більш важли-
вим. […] Старі ядерні держави,
зокрема Росія, модернізують
ядерні можливості і у зв’язку з
цим необхідно, щоб НАТО збе-
реглонадійніісильніможливості
стримування і, звичайно, ядерні
сили є невід’ємною частиною
10
надійного стримування для всіх
союзників», - підсумував Стол-
тенберг.
В ЦДАКР вважають, що місія
ООН на Донбасі навряд чи опи-
ниться у фокусі переговорів Скапа-
ротті та Герасимова, оскільки дана
тема потребує політичного узго-
дження, про що йшлося вище. Вод-
ночас, російська сторона може ви-
магати від керівництва Альянсу
відхилити інтеграційні ініціативи
Києва напередодні саміту НАТО,
який відбудеться в липні 2018 р.
Попри спроби налагодити діа-
лог з РФ через структури НАТО,
Вашингтон не забуває про політи-
ку стримування РФ, в тому числі, в
Балтійському регіоні. Так, США
мають намір виділити Естонії, Лит-
ві та Латвії 170 млн. доларів на при-
дбання боєприпасів і навчання вій-
ськовослужбовців. При цьому
частина коштів (3 млн.), буде ви-
трачена на «протидію дезінформа-
ції з боку Росії». Тим часом в Литві
розпочалися навчання протитан-
кових підрозділів НАТО «Мисли-
вець-2018», на яких будуть відпра-
цьовувати оборонні дії на випадок
військового вторгнення Росії.
Санкцій забагато не буває
В квітні список американських
санкцій розширився ще на 26 осіб з
путінського «двору» і 14 компаній,
що належать російським олігархам.
Нові заходи проти громадян і ком-
паній РФ вводяться відповідно до
закону про протидію противникам
США за допомогою санкцій
(CAATS). Принципова відмінність
цього режиму санкцій полягає в
тому, що обмеження зачіпають не
лише безпосередніх фігурантів, але
й їхніх контрагентів, якщо ті про-
водили «істотні транзакції» в ін-
тересах осіб зі списку.
ПопритещотакізаходиВашинг-
тону завдали чималих збитків на-
ближеним до Кремля товстосумам і
зробили великий бізнес РФ токсич-
ним на території США, варто заува-
жити, що на даному етапі фактор
санкцій не є достатнім аргументом
для хоча би часткової корекції полі-
тики Росії. Насправді олігархи в Ро-
сії давно еволюціонували в клас
державних менеджерів, активи яких
фактично належать єдиній кремлів-
ській корпорації. Реального впливу
на вироблення політичних рішень
«підсанкційні» російські багатії не
мають. Зрештою, в якості «компен-
сації за незручності» частина втра-
чених внаслідок дії санкцій статків
лояльних «олігархів» буде компен-
сована за рахунок федерального бю-
джету РФ.
Тож, за оцінкою ЦДАКР, у своїх
зовнішньополітичних розрахун-
ках, в тому числі і щодо України,
Кремль не зважатиме на гаманці
кількох десятків представників ро-
сійського списку Форбс. Дієвими у
середньостроковій чи навіть ко-
Російська сторона може вимагати
від керівництва Альянсу відхилити
інтеграційні ініціативи Києва напе-
редодні саміту НАТО, який відбу-
деться в липні 2018 р.
Що на даному етапі фактор санкцій
не є достатнім аргументом для
хоча би часткової корекції політики
Росії
Дієвими у середньостроковій чи
навіть короткостроковій перспек-
тиві антиросійські санкції стануть
лише у тому випадку, якщо їхній
об’єм буде пропорційний тим обме-
женням, які змусили дати задній хід
Іран та КНДР. Питання про готов-
ність Заходу до такого кроку є з
розряду риторичних
11
роткостроковій перспективі анти-
російські санкції стануть лише у
тому випадку, якщо їхній об’єм
буде пропорційний тим обмежен-
ням, які змусили дати задній хід
Іран та КНДР. Питання про готов-
ність Заходу до такого кроку є з
розряду риторичних.
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 квітня 2018
12
Експерти Центру досліджень
армії, конверсії та роззброєння
(ЦДАКР) після проведеного аналі-
зу констатують катастрофічний
стан літакобудування та галузі та
закликають уряд терміново ство-
рити і реалізувати програму реані-
мації авіабудівної галузі. При цьо-
му в ЦДАКР вважають, що проект
стратегії відродження авіабудуван-
ня до 2022 р., який нині розробля-
ється в уряді, не відображає повно-
ти лиха і не може врятувати галузь
від катастрофи.
Згідно з пропозиціями ЦДАКР,
до удосконаленої програми мають
увійти наступні пункти.
1. Перейти від виробництва лі-
таків-демонстраторів до серійної
продукції шляхом формування
суттєвого за обсягом замовлення
купувати Україна в особі відомств-
замовників і вітчизняних авіапере-
візників. Для перших повинен бути
сформований нормальний держза-
мовлення, для других - пільгові
умови придбання, знову-таки, за
підтримки держави. Йдеться пере-
дусім про літаки сімейства Ан-
148/158/178 та Ан-132. Для реаліза-
ції цих кроків має бути створено
урядовий орган, що виробляє і реа-
лізовує військово-промислову по-
літику (або має відбутися суттєве
переформатування під ці завдання
Мінекономрозвитку).
Більш правильним решенням
було б створити літакобудівний
Потрібна термінова програма реанімації
авіабудівної галузі
У дзеркалі
експертноі
думки
Підготовлено експертами ЦДАКР
В ЦДАКР вважають, що проект
стратегії відродження авіабудуван-
ня до 2022 р., який нині розробляєть-
ся в уряді, не відображає повноти
лиха і не може врятувати галузь від
катастрофи
13
консорціум (з поступовим вклю-
ченням в нього й приватних під-
приємств), вивести його з-під
юрисдикції ГК «Укроборонпром»,
сформувати наглядову раду за
участю недержавних експертів, і
почати реалізацію поетапного пла-
ну виведення галузі з кризи в ре-
жимі повної прозорості.
Зокрема, коли в 1979 р. бразиль-
ський Embraer з’явився на світово-
му авіакосмічному Le Bourget з ма-
леньким літачком, гіганти, в тому
числі ОКБ Антонова, що демон-
стрували у Парижі військові тран-
спортники, навіть не звернули ува-
ги на нову амбітну підприємство.
Вже у 2013 році, виводячи на світо-
вий ринок новий військовий тран-
спортник КС-390 (ще тільки плану-
ючи підняти його в небо у другій
половині 2014 роки), бразильська
влада почали інвестиційний про-
ект в розвиток КС-390 в розмірі 2,4
млрд. дол. - у вигляді прямих за-
мовлень. Такий приклад є показо-
вим для України, яка на межі втра-
ти літакобудівної галузі.
Хоча на підтримку всього ві-
тчизняного авіабудування на п’ять
років українські чиновники при-
пускають направити з державного
бюджету кошти в сумі 7,5 млрд грн.
(така цифра фігурує у проекті роз-
порядження уряду щодо реалізації
концепції відродження українсько-
го авіабудування), вона не є достат-
ньою в умовах необхідності заку-
півлі агрегатів іноземного
виробництва. На прямі замовлення
мають спрямовуватися щонаймен-
ше 2,5 – 3 млрд. грн щороку.
2. Негайно повинні бути пере-
глянуті затверджені парламентом
пільги для ввезення іноземних ре-
гіональних літаків в Україні (їх
ВРУ продовжила до 2023 року -
для повітряних машин з вагою від
10 до 30 тон і місткістю від 44 до
110 пасажирів - тобто прямих кон-
курентів Ан-140, Ан-148, Ан-158).
До цього ж пункту відноситься і
прийняття рішень на прямий ім-
порт. Наприклад, експертні орга-
нізації засмучені одноосібним
прийняттям міністром МВС А.
Аваковим рішення закупити у
Франції гігантську партію з 55
вертольотів виробництва компа-
нії Airbus Helicopters. До речі, за
такі гроші можна побудувати
близько десятка різних типів літа-
ків Антонова - для Міноборони,
МНС, ДПСУ. Саме для страховки
від подібних рішень потрібен єди-
ний урядовий орган.
3. Для заміщення російських
комплектуючих український авіа-
пром повинен сформувати і зро-
бити пропозиції щодо комплекта-
ції літаків західними агрегатами
- під час закупівлі та експлуатації
їх на ринках третіх країн. Шлях
цей неблизький, але у ньому є
сенс. Так, не можна не погодитися
з конструкторами ДП «Антонов»,
що заміщення російських комп-
лектуючих Ан-148/158/178 та ін-
На прямі замовлення мають спря-
мовуватися щонайменше 2,5 – 3
млрд. грн щороку
14
ших машин є практично повним
перепроектуванням. Але без роз-
герметизації законсервованої і
від цього дещо протухлої галузі її
не врятувати. До цього ж пункту
належить невідкладне проведен-
ня реструктуризації і акціонуван-
ня всіх підприємств літакобуду-
вання - з метою приватизації. Ще
на рівні 2004 р. ЦДАКР пропону-
вав залишити в державній влас-
ності тільки КБ літакобудування,
а 100-відсоткові пакети акцій се-
рійних виробництв реалізувати
інвесторам, переважно західним.
Час показав справедливість цієї
ідеї ...
4. На найвищому рівні має бути
вирішено питання кредитування
авіапрому під невеликі річні про-
центні ставки, в тому числі, через
іноземні банки під державні гаран-
тії уряду України. Вже згадана вище
Бразилія для розвитку Embraer при
кредитуванні встановила кредитну
ставку в 3-3,5%.
5. Необхідна повна ревізія ка-
дрової політики в галузі. Зокрема,
припинити призначення на клю-
чові посади людей, які не мають
відношення до авіабудування. А
також вкрай важливо відмовити-
ся від сумнівних послуг осіб, ра-
ніше звільнених з фірми Антоно-
ва за вчинки, несумісні з кодексом
честі українського літакобудівни-
ка (нині відомо, що багато «ко-
лишніх» просто рвуться в мене-
джери ДП «Антонов» – серед них
є й такі, що передавали обладнан-
ня російської стороні або «злива-
ли» ціни іранській стороні в ході
переговорів про продаж техноло-
гії виробництва Ан-140).
У будь-якому випадку слід ро-
зуміти, що йдеться про ризики
повної втрати Україною літакобу-
дування як передової високотех-
нологічної галузі, яка разом із ра-
кетно-космічною галуззю
складала найвагомішу визитівку
країни.
Необхідна повна ревізія кадрової
політики в галузі. А також вкрай
важливо відмовитися від сумнівних
послуг осіб, раніше звільнених з
фірми Антонова за вчинки, несуміс-
ні з кодексом честі українського
літакобудівника
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 квітня 2018
15
Витоки появи у Великій Брита-
нії сил територіальної оборони ся-
гають епохи середньовіччя. У но-
вітній історії офіційною датою їх
заснування вважається 1 квітня
1908 р., коли на підставі закону
«Про територіальні та резервні
сили»1
, прийнятого роком раніше,
у британській армії були проведе-
ні певні військові реформи. Згідно
з цим законодавчим актом, відбу-
лося об’єднання цивільних Добро-
вольчих сил та кавалерійських
підрозділів Територіальних до-
1 	 Territorial and Reserve Forces Act 1907. –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://en.wikipedia.org/wiki/Territorial_and_
Reserve_Forces_Act_1907
бровольчих частин йоменів2
, а ко-
лишня міліція3
перетворилася на
спеціальний резерв регулярної ар-
мії. З початком цього процесу була
уніфікована штатна структура різ-
норідних підрозділів, які отрима-
ли однакову військову форму, екі-
пірування та оснащення і після
реорганізації стали територіаль-
ними батальйонами регулярної
англійської армії. Водночас, кілька
2 	 Йомени – соціальний прошарок, з якого у
давні часи набирали слуг для лицарів, а у се-
редні віки – лучників до королівської армії.
Після англійської революції у XVII столітті
цей прошарок почав зникати з історичної
арени, але сам термін зберігся у назві іррегу-
лярних військових частин.
3 	 Міліція у Великій Британії виконувала роль
народного ополчення.
Територіальна оборона країни:
британський досвід
Володимир Паливода, старший науковий співробітник
відділу проблем національної безпеки
Національного інституту стратегічних досліджень
16
полків зберегли свою унікальність
та залишили деякі ознаки ідентич-
ності. На час створення територі-
альні сил нараховували у своїх ла-
вах 269 тисяч осіб. Їх основним
завданням була територіальна
оборона Британських островів,
окремі підрозділи залучалися до
охорони правопорядку в містах та
селищах у ролі констеблів4
та ба-
льї5
. Пізніше функції територіаль-
них сил розширювалися й особо-
вий склад став залучатися до
посилення регулярних частин
британської армії.
Підрозділи «територіалів», як
правило, несли службу лише у меж-
ах власної країни, але у період Пер-
шої світової війни понад 70 баталь-
йонів добровільно вирушило
воювати на французькому театрі
воєнних дій, а потім – до Єгипту,
Індії та інших колоній Британської
імперії.
У 1918 р. територіальні сили
були розформовані, але вже за два
роки почався новий набір до цього
формування, яке отримало назву
Територіальна армія (ТА). З враху-
ванням тогочасних реалій, у складі
ТА зменшувалась кількість піхот-
них батальйонів та кавалерії. За-
мість скорочених частин створю-
вались артилерійські підрозділи,
на озброєння «територіалів» над-
4 	 Констебль - нижчий поліцейський чин.
5 	 Бальї - суддя, який займався розглядом
справ щодо тяжб, грабунків та вбивств.
ходили бронеавтомобілі. У 1922 р.
були сформовані 2 бригади проти-
повітряної оборони, які мали захи-
щати Лондон від нальотів ворожої
авіації.
Під час Другої світової війни
чисельність ТА збільшилась майже
вдвічі – до 440 тисяч осіб. Після її
закінчення «територіалів» знову
скоротили, та з початком холодної
війни британський уряд був зму-
шений зміцнювати допоміжні сили
британської армії, створюючи на-
Плакат часів Другої світової війни.
Джерело: https://en.wikipedia.org/wiki/
File:Volunteer_with_Me_for_the_Territo-
rial_Army_Art.IWMPST14588.jpg
17
віть нові підрозділи ТА (зокрема, у
Північній Ірландії). У 1950-і роки
частина армійських резервістів
брала участь у Корейській війні та
у військовому конфлікті, відомому
як Суецька криза.
У 1967 р. відбулася наступна ре-
організація ТА з ліквідацією її пол-
кової та дивізійної структури. Під-
розділи новоствореного
Територіального та добровольчого
армійського резерву (TДАР) були
розділені на чотири категорії:
TДАР I – могли бути використа-
ні для проведення будь-яких опе-
рацій;
TДАР II – могли бути задіяні в
операціях НАТО, зокрема, для під-
тримки рейнського угрупування
британської армії на території
ФРН;
TДАР III – суто територіальна
оборона;
TДАР IV – корпус підготовки
офіцерів-резервістів6
.
У 1998 р., за висновками Стра-
тегічного оборонного огляду, чи-
сельність ТА7
поступово піддавала-
ся скороченню і на 2006 р.
становила 34 тисячі осіб. За штат-
ним розкладом мало бути 42 тися-
чі, але британці неохоче записува-
лись на службу в «територіали».
6 	 Wienand Drenth. The Territorial Army 1967-
2000. – [Електронний ресурс]. – Режим до-
ступу: https://www.orbat85.nl/documents/
The%20Territorial%20Army%201967-2000.pdf
7 	 У 1979 р. TДАР повернуто попередню на-
зву  - Територіальна армія.
У відповідності до плану «Май-
бутні резерви-2020», розробленого
міністерством оборони Великої
Британії у 2011 р., були передбачені
певні зміни у системі підготовки
армійських резервістів (за прикла-
дом підрозділів Національної гвар-
дії США). ТА вкотре змінила назву,
ставши тепер Армійським резер-
вом (АР)8
. Також заплановано, що
його кількість складатиме 35 тисяч
резервістів при 84 тисячах військо-
вослужбовців Сухопутних військ
ЗС Великої Британії (на 2017 р. це
співвідношення оцінювалось, як 26
тисяч до 80 тисяч).
АР поділяється на три види під-
розділів: національного рівня, регі-
онального рівня і так звані спонсо-
ровані. Усього в країні - 236
підрозділів АР, дислокованих у 206
містах. Підрозділів першого рів-
ня  – лише 14, і вони більш спеціа-
лізовані, ніж регіональні. Посади у
них адресовані кандидатам, які ма-
ють відповідний досвід та кваліфі-
кацію у громадянському житті, за
такими напрямками: зв’язок, меди-
цина, інженерні науки, управління
персоналом, логістика, розвідка
(зокрема, лінгвістика).
Обов’язковий термін навчання ста-
новить як мінімум 19 днів (зазви-
чай, складається з двох вихідних та
15 днів щорічного тренувального
8 	 Territorial Army «to be renamed the Army
Reserve». – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.bbc.com/news/uk-
politics-19940848
18
табору). Недоліком служби у цих
підрозділах є те, що «територіалам»
доводиться подорожувати на зна-
чну відстань до свої частин. Водно-
час усі витрати на відрядження від-
шкодовуються, а кількість навчань
протягом року менша, ніж у під-
розділах інших видів.
Підрозділи регіонального рів-
ня (їх налічується 222) розосеред-
жені по всій країні і мають різну
спеціалізацію: піхотні, технічні,
логістичні, зв’язку. Більшість з них
не потребують спеціальних нави-
чок. Обов’язковий термін навчан-
ня становить як мінімум 27 днів
(зокрема, два тижні щорічного
тренувального табору), яке прово-
диться у вихідні дні, а іноді й у ве-
чірній час.
Останній вид підрозділів ство-
рюється на основі угоди між ком-
панією та МО Великої Британії.
Особи, які висловили бажання
проходити службу в АР, продовжу-
ють працювати за своїми цивіль-
ними спеціальностями, але у рам-
ках завдань, поставлених перед АР.
Близько 2 тисяч таких резервістів
служили в Іраку та Афганістані.
Для добровольців, які хочуть
долучитися до АР, існує спеціаль-
ний веб-сайт - http://www.armyjobs.
mod.uk. На цій сторінці викладені
базові вимоги до кандидатів: вік від
17 до 43 років; громадянство Вели-
кої Британії, Ірландії чи однієї з
держав Британської Співдружнос-
ті; 5-річний ценз проживання у
країні на момент подачі заяви про
прийом до АР.
Якщо кандидат відповідає цим
вимогам, він повинен звернутися
до Військового бюро інформації і
кар’єри, яке є першим етапом на
шляху до служби у АР, і пройти там
співбесіду з одним із професійних
радників стосовно усіх аспектів
цієї служби. Потім доброволець
має зробити наступне. По-перше,
вибрати вид підрозділу (найпро-
стіше можна потрапити до підроз-
ділів регіонального рівня, які наби-
рають особовий склад з місцевих
жителів). По-друге, встановити
контакт з вибраним підрозділом і
домовитися про його відвідання
для вивчення умов і прийняття
остаточного рішення про вступ на
службу. По-третє, отримати запро-
шення на кваліфікаційну співбесі-
ду. Якщо доброволець вибирає під-
розділ національного рівня, то
йому прийдеться пройти її вже під
час відвідання підрозділу. По-
четверте, виконати фізичні та пси-
хологічні тести. У разі їх успішного
виконання, особа вважається фор-
мально прийнятою до АР і може
розпочати базову підготовку.
Кандидати на офіцерські поса-
ди, крім зазначеного, повинні мати
ще й вищу освіту і виконати низку
тестів на придатність і вміння ке-
рувати підлеглими. У разі отриман-
ня позитивної оцінки, такі канди-
дати проходять курс підготовки,
який складається з декількох моду-
19
лів і загалом триває 59 днів, у на-
вчальному центрі або у Королів-
ській військовій академії у
Сандхерсті.
Базова підготовка для тих, хто
вже зарахований на службу до АР,
зазвичай, триває близько року. У
підрозділах регіонального рівня
вона проходить у вихідні у самому
підрозділі або в одному з багатьох
міжрегіональних навчальних цен-
трів АР. Для бійців підрозділів на-
ціонального рівня ця підготовка
проводиться на подібних засадах
на базі підрозділів регіонального
рівня або на централізованих чоти-
ритижневих курсах. У ході базової
підготовки «територіали» вивча-
ють статути, військову терміноло-
гію, основи тактики, штатне озбро-
єння, правила першої допомоги,
картографію. Підготовка завершу-
ється двотижневими табірними
зборами при одному з армійських
навчальних центрів та виконанням
серії випускних тестів. Після цього
боєць АР відбуває у розпоряджен-
ня свого підрозділу, де й проходить
службу, згідно з визначеними
обов’язками.
За участь у навчаннях «терито-
ріали» отримують грошову винаго-
роду, яка розраховується на основі
річного грошового забезпечення
солдата регулярної армії з тією ж
спеціальністю, військовим зван-
ням та досвідом. Гроші виплачу-
ються один раз на квартал за кож-
ний повний день навчання.
Новобранець АР отримує 35 фун-
тів стерлінгів за день, після закін-
чення базової підготовки сума
збільшується до 43 фунтів стерлін-
гів, а потім зростає залежно від по-
Джерело: https://www.examiner.co.uk/news/west-yorkshire-news/new-era-army-reservists-
huddersfield-7064097
20
садових обов’язків та звання. Раз
на квартал також компенсуються
витрати на поїздки, харчування
тощо. Після виконання вимог про-
ходження мінімального річного
навчання (27 днів у підрозділі регі-
онального рівня або 19 днів у під-
розділі національного рівня), «те-
риторіал» отримує щорічну
додаткову винагороду, яка протя-
гом п’яти років може зрости від
квоти 424 до понад 1600 фунтів
стерлінгів.
Якщо боєць АР бере участь у за-
рубіжних операціях, він отримує
доплату за різницю з його цивіль-
ною заробітною платою (якщо вона
є) і право на оплачувану відпустку
при поверненні.
Крім фінансових переваг, АР
пропонує «територіалам» додатко-
ві бонуси: екскурсії з пригодами,
заняття спортом або товариські за-
ходи (вечірки для друзів і рідних).
Екскурсії організовуються у на-
вчальних центрах як за кордоном,
так і у Великій Британії, зазвичай, у
рамках відпочинку під кінець на-
вчального процесу. Вони фінансу-
ються різними спортивними това-
риствами АР, а «територіали»
мають можливість отримати додат-
кові кваліфікації, наприклад, з дай-
вінгу, стрибків з парашутом чи аль-
пінізму. Наступним бонусом є
можливість займатися індивіду-
альними чи командними видами
спорту. Кожний підрозділ АР має
власних інструкторів з фізичного
виховання, які допомагають «тери-
торіалам» вибирати та розвивати
спортивні уподобання.
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 квітня 2018
21
Сучасна Турецька Республіка
перетворилася на потужну регіо-
нальну державу із помітною полі-
тико-культурною та економічною
експансією на євразійському про-
сторі, сильною армією та спец-
службами. Держава на практиці
створює певні передумови для тво-
рення «Великого Турану», демон-
струє пострадянським країнам й
тюркомовним народам Росії, Украї-
ни, Китаю зразок динамічної соці-
ально-економічної моделі розви-
тку й захисту традиційних
цивілізаційних цінностей при збе-
реженні світської моделі держави із
інституціональною демократією.
Відбулося відчутне зростання
економічного й воєнно-технічного
потенціалу Туреччини, у тому чис-
лі – за рахунок прискореного роз-
витку власного ВПК (який у 2016 р.
сягнув обсягу в 8 млрд. доларів, з
яких 2 млрд. надійшли від експорту
озброєнь) та закупівлі сучасної
зброї. Це, поряд із тривалим пере-
бування при владі прихильників
пантюркістського курсу (ще у 1992
р. тодішній прем’єр-міністр Сулей-
ман Демірель висунув гасло тво-
рення навколо Анкари «тюрксько-
го світу від Адріатики до Великого
китайського муру»), відчутними
націоналістичними настроями та
впливовими позиціями відповід-
них партій у суспільстві, достатньо
сильною консолідацією населення
навколо харизматичного націо-
Cухопутний компонент сил спеціальних
операцій Турецької Республіки
Дмитро Вєдєнєєв,
доктор історичних наук, полковник запасу
Андрій Слюсаренко,
кандидат історичних наук, полковник
22
нального лідера Реджепа Ердогана,
створили передумови для посилен-
ня зовнішньополітичної самостій-
ності та активності, що супрово-
джується мілітаризацією держави.
Країна намагається демонстру-
вати особливу позицію у воєнно-
політичній діяльності НАТО (відо-
ма, зокрема, відмова Анкари у 2003
р. дозволити вторгнення із своєї
території американських військ у
північний Ірак в ході військової
кампанії проти режиму Саддама
Хусейна). Туреччина веде жорстку
боротьбу із курдським сепаратиз-
мом, попри його підтримку США,
енергійно втрутилася у бойові дії в
Сирії, займає рішучу й прагматич-
ну позицію у стосунках з Ізраїлем
та з арабським світом. Анкара до-
тримується політики гнучкого об-
стоювання власних (передовсім,
економічних та воєнно-технічних)
інтересів у відносинах з Росією. Не-
абияку зацікавленість Туреччини
виявляє в українських справах, на-
магаючись, зокрема, створити дов-
гострокові економіко-бізнесові по-
зиції у південних регіонах України,
енергійно застосовує освітньо-
культурні та гуманітарно-релігійні
важелі впливу (т.зв. «м’яку силу»)
для утвердження у середовищі
тюркомовних народів України, пе-
редовсім – кримських татар.
Міжнародна активність Анкари
спирається на мілітарну потугу та
модернізацію збройних сил (вклю-
чаючи створення власної ракетної
зброї та закупівлю новітніх засобів
ППО). Країна традиційно приділяє
підвищену увагу розвитку військ
спеціального призначення, які пе-
ретворилися у сили спеціальних
операцій (ССО, їх загальна чисель-
ність, з урахуванням відповідних
формувань жандармерії та поліції,
сягає 50 тис. чол., і поступається за
цим покажчиком, імовірно, лише
США) та виступають важливим й
дієвим важелем зовнішньої воєнно-
політичної активності Туреччини.
Бойові можливості ССО Туреччини
зросли і в ході реалізації масштаб-
ного Плану модернізації збройних
сил (до 2016 р.). Самі ССО склада-
ються із відповідних компонентів у
складі Сухопутних військ (СВ),
ВМС, ВПС, військ жандармерії та
поліції. По суті, створено націо-
нальну модель ССО, основу якої
складає їх сухопутний компонент.
Вже з кінця 1940-х рр. налаго-
джується співробітництво з ЦРУ
США та розвідками західноєвро-
пейських спецслужб по лінії робо-
ти проти СРСР та інших соціаліс-
тичних країн Східної Європи.
Зокрема, глава турецької розвідки
Тефік-бей особисто опікувався
спільним з англійською розвідкою
МІ-6 закидування до радянського
Закавказзя груп грузинських полі-
темігрантів на чолі із Жорданія,
проти завдяки своєчасній виперед-
жувальній інформації відомого
агента радянської розвідки «Тома»
(Кіма Філбі, який займав керівні
23
посади в британській розвідці) емі-
сарів були затримані.
У 1952 р. Туреччина (яка до 1943
р. включно була у приязних відно-
синах з нацистською Німеччиною,
постачала їй стратегічну сировину
та не виключала нападу на СРСР)
вступила в НАТО, у 1955 р. – до во-
єнно-політичного блоку СЕНТО, а
у 1959 р. підписала угоду з США
про воєнне співробітництво, на її
території розміщуються американ-
ські військові бази, стартові пози-
ції ракетних середньої дальності із
ядерними зарядами (виведені після
врегулювання Карибської кризи).
Саме у період ескалації «холодної
війни», у 1953 р., створюється пер-
ша структура із розвідувально-під-
ривними функціями – Відділ спеці-
альної війни (GLADIO).
Творення власне військ СпП
збройних сил (ЗС) Туреччини по-
чинається з 1949 р., коли у складі
збройних сил організували «1-у по-
вітряно-десантну групу» (фактич-
но - взвод) у складі гвардійського
полку, до якої з 1958 р. додалася 2-а,
у 1963 р. – 3-я повітряно-десантні
групи. Вони ж десантувалися у по-
вному складі та відіграли активну
роль під час успішного вторгнення
Туреччини на о. Кіпр в січні 1974 р.
та окупації північної частини ост-
рову. Від початку підготовку ту-
рецьких спецпризначенців-коман-
Джерело: http://vestikavkaza.ru/news/Turetskie-kommandos-vzyali-pod-kontrol-siriyskiy-
Dzharablus-SMI.html
24
дос здійснювали американські
інструктори в піхотній школі в м.
Чанкири.
На основі досвіду згаданої опе-
рації, війська спеціального призна-
чення незабаром розрослися до
трьох окремих бригад по 5 тис. бій-
ців у кожній, а саме: повітряно-де-
сантної, парашутної командос й
парашутної морської піхоти. В
основу підготовки військ СпП по-
клали західні стандарти, подібні
британській SAS та американсько-
му елітному загону «Дельта». На
основі бригади військ СпП могло
бути сформовано 50 розвідуваль-
но-диверсійних загонів по 12-14
чол. кожний із глибиною виведен-
ня в тил противника на 250 км.
Тоді ж, у 1960-1970-і рр., в умо-
вах підготовки до можливої масш-
табної війни з СРСР та країнами
Варшавського договору, було ви-
значено специфічну модель добір-
них військ Туреччини, яка сполу-
чала готовність як до спеціальних
акцій (глибинної розвідки, дивер-
сій тощо) у разі війни із регуляр-
ною армію сильного противника,
так і можливість їх бойового засто-
сування в операціях основних сил.
Згадана повітряно-десантна брига-
да СпП, зокрема, мала артилерій-
ський дивізіон, решта – роти вогне-
вої підтримки.
Крім того, у складі Сухопутних
військ (СВ) додатково запровадили
дві окремі бригади командос, бри-
гаду командос 4-го армійського
корпусу, окремий полк командос
7-го армійського корпусу. Такі бри-
гади СВ мали за штатом 6700 чол., з
яких 160 – офіцерів, розвідувальну
роту й 4 батальйони командос, а на
озброєнні - 24 безвідткатних гар-
мат, 18 106-мм та 40 81-мм міноме-
ти, 6 комплексів протитанкових ке-
рованих ракет, понад 200
радіостанцій. На випадок серйоз-
ної війни мобілізаційні можливос-
ті дозволяють додатково розгорну-
ти шість бригад військ
спецпризначення, п’ять із яких ви-
значалися для боротьби с розвіду-
вально-диверсійними формуван-
нями на власній території. Було
налагоджено дворічну базову під-
готовку командних кадрів спецп-
ризначенців СВ у розвідувальних
школах та на основі військового
училища в Егридирі, щорічно ви-
пускалися 50 офіцерів та 250 унтер-
офіцерів.
Уже у 1980-і рр. сукупна чисель-
ність військ спецпризначення
(включаючи командос та морські
формування) ЗС Туреччини дося-
гала 30 тис. вояків, а в особливий
період могла зростати до 60 тис.
Необхідно враховувати, що спеці-
альні дії на суходолі могли вести і
добірні частини спецпризначення
ВМС країни, які включали два за-
гони бойових пловців: підводний
оборонний (SAS, захист від дивер-
сій військово-морських баз, стоя-
нок флоту тощо) та підводний
ударний (SAT або «Дельфін»).
25
Останній міг застосовуватися, у
т.ч., для ведення розвідки на сухо-
долі, здійснення бойових рейдів по
тилах противника силами малих
груп, контртерористичних опера-
цій (всі бійці SAT навчалися пара-
шутній справі).
До того ж у 1967 р. утворюються
жандармські війська спеціального
призначення, котрі до 1990-х рр.
розрослися до 6 жандармських
полків (по три батальйони у кож-
ному) і 6 жандармських батальйо-
нів командос. У мирний час вони
несли охоронно-поліцейську служ-
бу у важкодоступних місцевостях
Східної Анатолії та на островах в
Егейському морі (відповідно, на
власних островах архіпелагу були
розміщені і підрозділи спецпризна-
чення Греції, відносини з якою на-
були напруги після збройного кон-
фліктунаКіпріу1974р.).Увоєнний
час жандармські елітні війська пла-
нувалося збільшити до шести бри-
гад із передачею їх командуванню
Сухопутних військ.
Оскільки військові кола та армія
як така традиційно відіграють ви-
ключну роль у регулюванні політич-
ного життя країни (виступаючи, зо-
крема, гарантом світської моделі
розвитку Туреччини, її достатньо
самостійної позиції у зовнішній по-
літиці), то на еволюції розвідуваль-
но-спеціального компоненту ЗС по-
значалися і перевороти, які
здійснювали мілітарні кола. Як вва-
жають дослідники, потужний ім-
пульс реорганізації національного
розвідувального співтовариства на-
дав воєнний переворот 1980 р., піс-
ля якого почалася реалізація довго-
строкової програми модернізації
системи управління силовими
структурами, розвідувальними ор-
ганами включно.
Природно, що сили спецприз-
начення (найбільш розвинуті у
складі СВ ЗС Туреччини), слугують
інструментом воєнно-розвідуваль-
ної діяльності та взаємодіють із ар-
мійською спецслужбою – Головним
розвідувальним управлінням Гене-
рального штабу (ГРУ ГШ) ЗС Ту-
реччини. Базовим правовим актом,
який регламентує діяльність вій-
ськової розвідки Туреччини вва-
жається закон «Про Генеральний
штаб ЗС Туреччини» від 31 липня
1970 р., який визначає принципи,
пріоритети та головні програми,
якими керується начальник Гене-
рального штабу у підготовці до ві-
йни збройних сил Туреччини (у т.ч.
у сфері розвідки). Відповідно до за-
кону начальник Генерального шта-
бу видав директиву «Обов’язки та
відповідальність Генерального
штабу», згідно з якою обов’язки в
галузі розвідки покладені на на-
чальника Головного розвідуваль-
ного управління Генерального шта-
бу. Для здійснення спеціальних
операцій важливо те, що закон на-
дав відповідні права силам і засо-
бам розвідки щодо операцій з пере-
слідування та захоплення членів
26
терористичних організацій і пред-
ставників антиурядових сил у т.ч. і
за кордоном.
ГРУ є основним органом вій-
ськової розвідки збройних сил Ту-
реччини, підпорядковується безпо-
середньо начальнику ГШ ЗС. ГРУ
ГШ здійснює стратегічну (у т.ч.
агентурну) військову розвідку в ін-
тересах командування збройних
сил. Оперативна й тактична (вій-
ськова) розвідка ведеться в інтере-
сах оперативних об’єднань
(з’єднань), організується підрозді-
лами військової розвідки за видами
(родами) збройних сил. В цілому,
об’єктовими пріоритетами ГРУ ви-
ступають Російська Федерація,
Україна, Греція, грецька частина Кі-
пру, Болгарія, Сербія і Чорногорія,
Македонія, Іран, Сирія, Вірменія, а
також озброєний воєнно-політич-
ний рух курдів, радикальних ісла-
містських формувань на кшталт
ІДІЛ тощо. Серед основних завдань
армійської розвідки реалізація яких
потребує залучення (забезпечення)
оперативно-бойових дій ССО, мож-
на виокремити такі як:
•	 планування розвідувальних за-
ходів у країні та закордоном;
•	 підготовка диверсійно-розвіду-
вальних груп для проведення
спеціальних операцій у тилу про-
тивника;
•	 контррозвідувальний захист
формувань ЗС Туреччини;
•	 виконання розвідувальних і спе-
ціальних завдань у рамках анти-
терористичних операцій (бо-
ротьбизкурдськимсепаратизмом
як у країні, так і за її межами) в
Джерело: http://factmil.com/publ/strana/turcija/sily_specialnogo_naznachenija_tureckoj_
respubliki_2013/29-1-0-295
27
Південно-Східній Анатолії та
Північному Іраку, прикордонних
регіонах Сирії);
•	 організація координації і взаємо-
дії з іншими національними
спецслужбами з питань отриман-
нярозвідувальнихданихвійсько-
вого характеру.
Власне Командування сил спе-
цоперацій (начальник – посада
корпусного генерала) як функціо-
нальний компонент військової ор-
ганізації держави було створено на
базі ГШ ЗС Туреччини у 1992 р. і
підпорядковується начальнику Го-
ловного оперативного управління
ГШ. Розглянемо сучасну організа-
цію сухопутного компоненту ССО
Туреччини. Відповідно до концеп-
туальних та нормативно-статутних
уявлень ССО збройних сил Туреч-
чини можуть бути задіяні в мир-
ний та воєнний час, на території
противника під час бойових дій, в
умовах загострення міжнародної
та внутріполітичної обстановки.
При цьому пріоритетними форма-
ми і методами оперативно-бойових
дій вважаються ведення спеціаль-
ної розвідки, проведення диверсій,
антитерористичні заходи, рейдові
операції в тилу противника, пошу-
ково-рятувальні дії тощо.
Керівництво військами СпП СВ
здійснює командування СВ, а певні
частини СпП напряму включені до
складу ССО та підпорядковані на-
чальнику ГШ. У ССО є Команду-
вання тилу із батальйоном тилового
забезпечення, Школа спеціальних
операцій. Для аеромобільного за-
безпечення спецоперацій існує спе-
ціальний авіаційний полк.
Підрозділом центрального під-
порядкування виступає добірний
підрозділ СпП СВ (підрозділ пошу-
ку та порятунку у ранзі бригади),
вояки якого (до 340 осіб) ретельно
відбираються із професіоналів усіх
родів військ. За тактикою дій, фор-
мам і методам застосування та під-
готовки дана структура ідентична
загону відомому «Дельта» ССО
США, і визначається для антитеро-
ристичних дій, звільнення заруч-
ників і полонених. Структурно
складається із штабу, 4 батальйо-
нів, підрозділів забезпечення, для
виконання спецзавдань підрозділ
може виставити одночасно 6 груп
по 12-14 співробітників.
Відомо про існування бригади
спеціальних операцій центрально-
го підпорядкування (до 640 осіб),
куди входять штаб, 8 батальйонів
та підрозділи забезпечення. Ба-
тальйон здатен виставити 6 груп по
12 бійців. Загалом бригада в змозі
сформувати до 48 розвідувально-
диверсійних груп (РДГ) по 10-12
чол., або до 100 РДГ по 5-6 бійців. В
частині служать виключно профе-
сіонали із знанням двох і більше
іноземних мов, обов’язковою під-
готовкою до агентурно-оператив-
ної роботи.
Батальйон взаємодії із цивіль-
ним населенням (до 250 чол., штаб,
28
штабна рота, три спеціальні роти)
слугує базою розгортання та спеці-
альної підготовки загонів парти-
занського руху у разі такої необхід-
ності в особливий період.
Основу ж сухопутного компо-
ненту ССО складають чотири бри-
гади командос, бригада гірських ко-
мандос та два окремих полка
командос. Бригади й окремі полки
командос СВ входять організаційно
до складу польових армій та опера-
тивно підпорядковуються їх шта-
бам. Загальна чисельність сил СпП
СВ сягає 40 тис. чол. Основними
функціями цих частин виступають:
•	 розвідка стратегічних об’єктів
противника й системи їх оборони;
•	 проведення диверсій на основі
здобутої розвідувальної інфор-
мації;
•	 приховані дії у тилу противника
в інтересах основних військ;
•	 розгортання партизанського
руху у запіллі противника;
•	 здійснення антитерористичних
заходів;
•	 визволення заручників, полоне-
них тощо.
Частини командос СВ дислоку-
ються переважно на кордонах з
Іраком та Сирією, для зручності
боротьби із військовими форму-
ваннями (пешмерга) Курдської ро-
бітничої партії (КРП) та інших
курдських організацій, які висту-
пають за створення держави Кур-
дистан, а також радикальними іс-
ламістськими угрупованнями.
Структуру бригади командос
(до 6000 осіб) утворюють три ба-
тальйони, батарея причепної арти-
лерії, підрозділи підтримки: вогне-
вої, зв’язку, постачання, інженерної
та медичної. На озброєнні коман-
дос, окрім різноманітної автома-
тичної зброї (включаючи і кулеме-
ти MG3, FN MAG, 12,7-мм М2НВ,
40-мм гранатомети М79 и М203),
перебувають 60-мм міномети М2,
81-мм UTI, 107-мм Ml06ASP, 120-
мм HY12DL, ПТРК «Мілан», «Тоу»
та 106-мм безвідкатні гармати RCL
М40 («Кобра»).
Транспортні засоби представле-
ні багатоцільовими легковими ав-
томобілями підвищеної прохіднос-
ті «Ленд Ровер Дефендер» різних
марок, броньовані автомобілі в
розвідувальному варіанті «Акреп»,
військові вантажівки «Ml51» і
«М37».
Профільна підготовка командос
поділяється на оперативну й спеці-
альну. Оперативна підготовка но-
сить загальновійськовий характер,
вивчається і захист від зброї масо-
вого ураження. Тактичний вишкіл
передбачає вивчення методів гли-
бинної та польової розвідки, іно-
земних мов, вогневої, інженерної,
топографічної справи, , тактики
проведення антитерористичних та
пошуково-рятувальних операцій
тощо. Вельми напруженою є спеці-
альна фізична підготовка, у межах
якої, зокрема, передбаченні марш-
кидки на відстань 100 км із виклад-
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)

More Related Content

What's hot

Newsletter 14 07-2017(76-13)
Newsletter 14 07-2017(76-13)Newsletter 14 07-2017(76-13)
Newsletter 14 07-2017(76-13)cacds_ukraine
 
Newsletter 1 07-2016(51-12)
Newsletter 1 07-2016(51-12)Newsletter 1 07-2016(51-12)
Newsletter 1 07-2016(51-12)cacds_ukraine
 
Newsletter 14 04-2017(70-7) (2)
Newsletter 14 04-2017(70-7) (2)Newsletter 14 04-2017(70-7) (2)
Newsletter 14 04-2017(70-7) (2)cacds_ukraine
 
Newsletter 15 03-2017(68-5)
Newsletter 15 03-2017(68-5)Newsletter 15 03-2017(68-5)
Newsletter 15 03-2017(68-5)cacds_ukraine
 
Newsletter 16 05-2016(48-9)
Newsletter 16 05-2016(48-9)Newsletter 16 05-2016(48-9)
Newsletter 16 05-2016(48-9)cacds_ukraine
 
Newsletter 15 08-2017(78-15)
Newsletter 15 08-2017(78-15)Newsletter 15 08-2017(78-15)
Newsletter 15 08-2017(78-15)cacds_ukraine
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 16 (103)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 16 (103)ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 16 (103)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 16 (103)cacds-info
 
Newsletter 15 08-2016(54-15)
Newsletter 15 08-2016(54-15)Newsletter 15 08-2016(54-15)
Newsletter 15 08-2016(54-15)cacds_ukraine
 
Newsletter 31 05-2017(73-10)
Newsletter 31 05-2017(73-10)Newsletter 31 05-2017(73-10)
Newsletter 31 05-2017(73-10)cacds_ukraine
 
Newsletter 15 07-2016(52-13) (1)
Newsletter 15 07-2016(52-13) (1)Newsletter 15 07-2016(52-13) (1)
Newsletter 15 07-2016(52-13) (1)cacds_ukraine
 
Newsletter 16 01-2017(64-1)
Newsletter 16 01-2017(64-1)Newsletter 16 01-2017(64-1)
Newsletter 16 01-2017(64-1)cacds_ukraine
 
Newsletter 15 11-2016(60-21)
Newsletter 15 11-2016(60-21)Newsletter 15 11-2016(60-21)
Newsletter 15 11-2016(60-21)cacds_ukraine
 
Newsletter 16 10-2017(82-19) (1)
Newsletter 16 10-2017(82-19) (1)Newsletter 16 10-2017(82-19) (1)
Newsletter 16 10-2017(82-19) (1)cacds_ukraine
 
Newsletter 30 06-2017(75-12)
Newsletter 30 06-2017(75-12)Newsletter 30 06-2017(75-12)
Newsletter 30 06-2017(75-12)cacds_ukraine
 
Newsletter 01 03-2017(67-4)
Newsletter 01 03-2017(67-4)Newsletter 01 03-2017(67-4)
Newsletter 01 03-2017(67-4)cacds_ukraine
 
Newsletter 15 12-2017(86-23)
Newsletter 15 12-2017(86-23)Newsletter 15 12-2017(86-23)
Newsletter 15 12-2017(86-23)cacds_ukraine
 
Newsletter 01 12-2017(85-22)
Newsletter 01 12-2017(85-22)Newsletter 01 12-2017(85-22)
Newsletter 01 12-2017(85-22)cacds_ukraine
 
Newsletter 01 02-2016(41-2) (1)
Newsletter 01 02-2016(41-2) (1)Newsletter 01 02-2016(41-2) (1)
Newsletter 01 02-2016(41-2) (1)cacds_ukraine
 
Newsletter 1 03-2016(43-4)
Newsletter 1 03-2016(43-4)Newsletter 1 03-2016(43-4)
Newsletter 1 03-2016(43-4)cacds_ukraine
 

What's hot (20)

Newsletter 14 07-2017(76-13)
Newsletter 14 07-2017(76-13)Newsletter 14 07-2017(76-13)
Newsletter 14 07-2017(76-13)
 
Newsletter 1 07-2016(51-12)
Newsletter 1 07-2016(51-12)Newsletter 1 07-2016(51-12)
Newsletter 1 07-2016(51-12)
 
Newsletter 14 04-2017(70-7) (2)
Newsletter 14 04-2017(70-7) (2)Newsletter 14 04-2017(70-7) (2)
Newsletter 14 04-2017(70-7) (2)
 
Newsletter 15 03-2017(68-5)
Newsletter 15 03-2017(68-5)Newsletter 15 03-2017(68-5)
Newsletter 15 03-2017(68-5)
 
Newsletter 16 05-2016(48-9)
Newsletter 16 05-2016(48-9)Newsletter 16 05-2016(48-9)
Newsletter 16 05-2016(48-9)
 
Newsletter 15 08-2017(78-15)
Newsletter 15 08-2017(78-15)Newsletter 15 08-2017(78-15)
Newsletter 15 08-2017(78-15)
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 16 (103)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 16 (103)ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 16 (103)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 16 (103)
 
Newsletter 15 08-2016(54-15)
Newsletter 15 08-2016(54-15)Newsletter 15 08-2016(54-15)
Newsletter 15 08-2016(54-15)
 
Newsletter 31 05-2017(73-10)
Newsletter 31 05-2017(73-10)Newsletter 31 05-2017(73-10)
Newsletter 31 05-2017(73-10)
 
Newsletter 15 07-2016(52-13) (1)
Newsletter 15 07-2016(52-13) (1)Newsletter 15 07-2016(52-13) (1)
Newsletter 15 07-2016(52-13) (1)
 
bulletin cacds
bulletin cacdsbulletin cacds
bulletin cacds
 
Newsletter 16 01-2017(64-1)
Newsletter 16 01-2017(64-1)Newsletter 16 01-2017(64-1)
Newsletter 16 01-2017(64-1)
 
Newsletter 15 11-2016(60-21)
Newsletter 15 11-2016(60-21)Newsletter 15 11-2016(60-21)
Newsletter 15 11-2016(60-21)
 
Newsletter 16 10-2017(82-19) (1)
Newsletter 16 10-2017(82-19) (1)Newsletter 16 10-2017(82-19) (1)
Newsletter 16 10-2017(82-19) (1)
 
Newsletter 30 06-2017(75-12)
Newsletter 30 06-2017(75-12)Newsletter 30 06-2017(75-12)
Newsletter 30 06-2017(75-12)
 
Newsletter 01 03-2017(67-4)
Newsletter 01 03-2017(67-4)Newsletter 01 03-2017(67-4)
Newsletter 01 03-2017(67-4)
 
Newsletter 15 12-2017(86-23)
Newsletter 15 12-2017(86-23)Newsletter 15 12-2017(86-23)
Newsletter 15 12-2017(86-23)
 
Newsletter 01 12-2017(85-22)
Newsletter 01 12-2017(85-22)Newsletter 01 12-2017(85-22)
Newsletter 01 12-2017(85-22)
 
Newsletter 01 02-2016(41-2) (1)
Newsletter 01 02-2016(41-2) (1)Newsletter 01 02-2016(41-2) (1)
Newsletter 01 02-2016(41-2) (1)
 
Newsletter 1 03-2016(43-4)
Newsletter 1 03-2016(43-4)Newsletter 1 03-2016(43-4)
Newsletter 1 03-2016(43-4)
 

Similar to Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 17 (104)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 17 (104)ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 17 (104)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 17 (104)cacds-info
 
Newsletter 14 04-2017(70-7) (1)
Newsletter 14 04-2017(70-7) (1)Newsletter 14 04-2017(70-7) (1)
Newsletter 14 04-2017(70-7) (1)cacds_ukraine
 
bulletin cacds 5(21)
bulletin cacds 5(21)bulletin cacds 5(21)
bulletin cacds 5(21)cacds_ukraine
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 21 (108)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 21 (108)ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 21 (108)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 21 (108)cacds-info
 
Bulletin cacds 17 08-2015(31-15)
Bulletin cacds 17 08-2015(31-15)Bulletin cacds 17 08-2015(31-15)
Bulletin cacds 17 08-2015(31-15)cacds_ukraine
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 14 (101)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 14 (101)ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 14 (101)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 14 (101)cacds-info
 
Newsletter 02 04-2018(93-6)
Newsletter 02 04-2018(93-6)Newsletter 02 04-2018(93-6)
Newsletter 02 04-2018(93-6)cacds_ukraine
 
Newsletter 15 02-2018(90-3)
Newsletter 15 02-2018(90-3)Newsletter 15 02-2018(90-3)
Newsletter 15 02-2018(90-3)cacds_ukraine
 
Newsletter 01 08-2017(77-14)
Newsletter 01 08-2017(77-14)Newsletter 01 08-2017(77-14)
Newsletter 01 08-2017(77-14)cacds_ukraine
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 20 (107)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 20 (107)ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 20 (107)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 20 (107)cacds-info
 
Newsletter 01 10-2015(34-18)
Newsletter 01 10-2015(34-18)Newsletter 01 10-2015(34-18)
Newsletter 01 10-2015(34-18)cacds_ukraine
 
Newsletter 01 10-2016(57-18) (3)
Newsletter 01 10-2016(57-18) (3)Newsletter 01 10-2016(57-18) (3)
Newsletter 01 10-2016(57-18) (3)cacds_ukraine
 
Newsletter 15 12-2016(62-23)
Newsletter 15 12-2016(62-23)Newsletter 15 12-2016(62-23)
Newsletter 15 12-2016(62-23)cacds_ukraine
 
Newsletter 14 09-2017(80-17)
Newsletter 14 09-2017(80-17)Newsletter 14 09-2017(80-17)
Newsletter 14 09-2017(80-17)cacds_ukraine
 
Bulletin cacds 24 (8)
Bulletin cacds 24 (8)Bulletin cacds 24 (8)
Bulletin cacds 24 (8)cacds_ukraine
 
Newsletter 16 03-2016(44-5) (1)
Newsletter 16 03-2016(44-5) (1)Newsletter 16 03-2016(44-5) (1)
Newsletter 16 03-2016(44-5) (1)cacds_ukraine
 

Similar to Newsletter 16 04-2018(94-7) (1) (20)

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 17 (104)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 17 (104)ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 17 (104)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 17 (104)
 
Newsletter 14 04-2017(70-7) (1)
Newsletter 14 04-2017(70-7) (1)Newsletter 14 04-2017(70-7) (1)
Newsletter 14 04-2017(70-7) (1)
 
bulletin cacds 5(21)
bulletin cacds 5(21)bulletin cacds 5(21)
bulletin cacds 5(21)
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 21 (108)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 21 (108)ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 21 (108)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 21 (108)
 
Bulletin cacds 17 08-2015(31-15)
Bulletin cacds 17 08-2015(31-15)Bulletin cacds 17 08-2015(31-15)
Bulletin cacds 17 08-2015(31-15)
 
Buletin (31-15)
Buletin (31-15)Buletin (31-15)
Buletin (31-15)
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 14 (101)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 14 (101)ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 14 (101)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 14 (101)
 
Newsletter 02 04-2018(93-6)
Newsletter 02 04-2018(93-6)Newsletter 02 04-2018(93-6)
Newsletter 02 04-2018(93-6)
 
Newsletter 15 02-2018(90-3)
Newsletter 15 02-2018(90-3)Newsletter 15 02-2018(90-3)
Newsletter 15 02-2018(90-3)
 
Newsletter 01 08-2017(77-14)
Newsletter 01 08-2017(77-14)Newsletter 01 08-2017(77-14)
Newsletter 01 08-2017(77-14)
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 20 (107)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 20 (107)ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 20 (107)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 20 (107)
 
buleten #8
buleten #8buleten #8
buleten #8
 
Newsletter 01 10-2015(34-18)
Newsletter 01 10-2015(34-18)Newsletter 01 10-2015(34-18)
Newsletter 01 10-2015(34-18)
 
Buletin (29-13)
Buletin (29-13)Buletin (29-13)
Buletin (29-13)
 
Newsletter 01 10-2016(57-18) (3)
Newsletter 01 10-2016(57-18) (3)Newsletter 01 10-2016(57-18) (3)
Newsletter 01 10-2016(57-18) (3)
 
Newsletter 15 12-2016(62-23)
Newsletter 15 12-2016(62-23)Newsletter 15 12-2016(62-23)
Newsletter 15 12-2016(62-23)
 
Newsletter 14 09-2017(80-17)
Newsletter 14 09-2017(80-17)Newsletter 14 09-2017(80-17)
Newsletter 14 09-2017(80-17)
 
Bulletin cacds 24 (8)
Bulletin cacds 24 (8)Bulletin cacds 24 (8)
Bulletin cacds 24 (8)
 
buletin 10 cacds
buletin 10 cacdsbuletin 10 cacds
buletin 10 cacds
 
Newsletter 16 03-2016(44-5) (1)
Newsletter 16 03-2016(44-5) (1)Newsletter 16 03-2016(44-5) (1)
Newsletter 16 03-2016(44-5) (1)
 

More from cacds_ukraine

Newsletter 15 06-2018(98-11)
Newsletter 15 06-2018(98-11)Newsletter 15 06-2018(98-11)
Newsletter 15 06-2018(98-11)cacds_ukraine
 
Newsletter 30 05-2018(97-10)
Newsletter 30 05-2018(97-10)Newsletter 30 05-2018(97-10)
Newsletter 30 05-2018(97-10)cacds_ukraine
 
Newsletter 15 05-2018(96-9)
Newsletter 15 05-2018(96-9)Newsletter 15 05-2018(96-9)
Newsletter 15 05-2018(96-9)cacds_ukraine
 
Newsletter 15 05-2018(96-9)
Newsletter 15 05-2018(96-9)Newsletter 15 05-2018(96-9)
Newsletter 15 05-2018(96-9)cacds_ukraine
 
Newsletter 27 04-2018(95-8)
Newsletter 27 04-2018(95-8)Newsletter 27 04-2018(95-8)
Newsletter 27 04-2018(95-8)cacds_ukraine
 
Newsletter 15 03-2018(92-5)
Newsletter 15 03-2018(92-5)Newsletter 15 03-2018(92-5)
Newsletter 15 03-2018(92-5)cacds_ukraine
 
Newsletter 28 02-2018(91-4)
Newsletter 28 02-2018(91-4)Newsletter 28 02-2018(91-4)
Newsletter 28 02-2018(91-4)cacds_ukraine
 
Newsletter 01 02-2018(89-2)
Newsletter 01 02-2018(89-2)Newsletter 01 02-2018(89-2)
Newsletter 01 02-2018(89-2)cacds_ukraine
 
Newsletter 15 01-2018(88-1)
Newsletter 15 01-2018(88-1)Newsletter 15 01-2018(88-1)
Newsletter 15 01-2018(88-1)cacds_ukraine
 
Newsletter 28 12-2018(87-24)
Newsletter 28 12-2018(87-24)Newsletter 28 12-2018(87-24)
Newsletter 28 12-2018(87-24)cacds_ukraine
 
Newsletter 15 11-2017(84-21)
Newsletter 15 11-2017(84-21)Newsletter 15 11-2017(84-21)
Newsletter 15 11-2017(84-21)cacds_ukraine
 
Newsletter 31 10-2017(83-20) (1)
Newsletter 31 10-2017(83-20) (1)Newsletter 31 10-2017(83-20) (1)
Newsletter 31 10-2017(83-20) (1)cacds_ukraine
 
Newsletter 29 09-2017(81-18)
Newsletter 29 09-2017(81-18)Newsletter 29 09-2017(81-18)
Newsletter 29 09-2017(81-18)cacds_ukraine
 
Newsletter 31 08-2017(79-16)
Newsletter 31 08-2017(79-16)Newsletter 31 08-2017(79-16)
Newsletter 31 08-2017(79-16)cacds_ukraine
 

More from cacds_ukraine (15)

Newsletter 15 06-2018(98-11)
Newsletter 15 06-2018(98-11)Newsletter 15 06-2018(98-11)
Newsletter 15 06-2018(98-11)
 
Newsletter 30 05-2018(97-10)
Newsletter 30 05-2018(97-10)Newsletter 30 05-2018(97-10)
Newsletter 30 05-2018(97-10)
 
Newsletter 15 05-2018(96-9)
Newsletter 15 05-2018(96-9)Newsletter 15 05-2018(96-9)
Newsletter 15 05-2018(96-9)
 
Newsletter 15 05-2018(96-9)
Newsletter 15 05-2018(96-9)Newsletter 15 05-2018(96-9)
Newsletter 15 05-2018(96-9)
 
Newsletter 27 04-2018(95-8)
Newsletter 27 04-2018(95-8)Newsletter 27 04-2018(95-8)
Newsletter 27 04-2018(95-8)
 
Newsletter 15 03-2018(92-5)
Newsletter 15 03-2018(92-5)Newsletter 15 03-2018(92-5)
Newsletter 15 03-2018(92-5)
 
Uz eng 02
Uz eng 02Uz eng 02
Uz eng 02
 
Newsletter 28 02-2018(91-4)
Newsletter 28 02-2018(91-4)Newsletter 28 02-2018(91-4)
Newsletter 28 02-2018(91-4)
 
Newsletter 01 02-2018(89-2)
Newsletter 01 02-2018(89-2)Newsletter 01 02-2018(89-2)
Newsletter 01 02-2018(89-2)
 
Newsletter 15 01-2018(88-1)
Newsletter 15 01-2018(88-1)Newsletter 15 01-2018(88-1)
Newsletter 15 01-2018(88-1)
 
Newsletter 28 12-2018(87-24)
Newsletter 28 12-2018(87-24)Newsletter 28 12-2018(87-24)
Newsletter 28 12-2018(87-24)
 
Newsletter 15 11-2017(84-21)
Newsletter 15 11-2017(84-21)Newsletter 15 11-2017(84-21)
Newsletter 15 11-2017(84-21)
 
Newsletter 31 10-2017(83-20) (1)
Newsletter 31 10-2017(83-20) (1)Newsletter 31 10-2017(83-20) (1)
Newsletter 31 10-2017(83-20) (1)
 
Newsletter 29 09-2017(81-18)
Newsletter 29 09-2017(81-18)Newsletter 29 09-2017(81-18)
Newsletter 29 09-2017(81-18)
 
Newsletter 31 08-2017(79-16)
Newsletter 31 08-2017(79-16)Newsletter 31 08-2017(79-16)
Newsletter 31 08-2017(79-16)
 

Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)

  • 1. Безпековий огляд ЦДАКР № 7 (94) 16 квітня 2018 Редакційна колегія Зміст
  • 2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 квітня 2018 2 Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому середовищі України. Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України. Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української влади. @2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР Редакційна колегія: Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР Копчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКР Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань Члени Редакційної колегії: Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.) Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно- консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпеки Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпеки Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review» Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпеки Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.) Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)
  • 3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 квітня 2018 3 ЗМІСТ Загальні оцінки У дзеркалі експертноі думки Аналітичні розробки Основні виклики та ризики для України у першій половині квітня 2018 року Еще две дивизии на юге России: для чего? Потрібна термінова програма реанімації авіабудівної галузі Територіальна оборона країни: британський досвід Cухопутний компонент сил спеціальних операцій Турецької Республіки
  • 4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 квітня 2018 4 Фахівці Центру досліджень ар- мії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) пропонують свій аналіз ключових тенденцій у сфері безпе- ки і оборони першої половини квітня 2018 року. Головні ризики воєнного характеру Наприкінці березня Тристорон- ня контактна група з врегулювання ситуації на Донбасі погодила Вели- коднє перемир’я, яке мало запра- цювати 30 березня. Попри те, що черговий режим припинення вог- ню було підкріплено спільною зая- вою лідерів країн Нормандської четвірки, в якій сторони «підкрес- лили важливість ретельного до- тримання (перемир’я - ЦДАКР) та забезпечення ефективного моніто- рингу і верифікації з боку СММ ОБСЄ», затишшя в зоні конфлікту в перший же день було зірване бо- йовиками. За даними прес-центру штабу АТО, за період з початку «дії» миру по 15 квітня, російські окупаційні війська здійснили 632 обстріли по- зицій українських військових, вна- слідок чого 2 захисника Вітчизни загинули, 26 зазнали поранень. Бо- йовики продовжують активно за- стосовувати гранатомети різних систем та великокаліберні кулеме- ти, стрілецьку зброю, а з військо- вої техніки - танки та БМП. Також українська сторона відзначає акти- візацію роботи снайперів та пові- тряної розвідки диспозицій підроз- ділів ЗСУ. При цьому ворог не гребує відверто терористичною практикою, а саме здійснює запус- ки безпілотних літальних апаратів (БПЛА), начинених вибухівкою. На початку квітня перебіг бойо- вих дій на Донбасі вкотре нагадав про численні загрози життю ци- вільного населення. Так, за повідо- мленням Донецької військово-ци- Загальні оцінки Основні виклики та ризики для України у першій половині квітня 2018 року
  • 5. 5 вільної адміністрації, в ніч на 11 квітня сепаратисти завдали удару по житлових кварталах старої Ав- діївки. Також поблизу селі Піщано- го на Луганщині на протитанковій міні підірвався автомобіль із сім’єю з чотирьох осіб. При цьому окупаційна адміні- страція Росії в ОРДЛО вже навіть не намагається зберегти «хорошу міну при поганій грі», коли мова за- ходить про дотримання Мінських домовленостей. Підтвердженням цього є численні звіти Спеціальної моніторингової місії (СММ) ОБСЄ про цинічні порушення бойовика- ми режиму відведення важких озброєнь від лінії розмежування. Так, нещодавно міжнародні спо- стерігачі повідомили, що незаконні військові формування розмістили значну кількість військової техніки на околицях тимчасово окуповано- го Луганська. Лише на місцевому летовищі в СММ ОБСЄ зафіксува- ли 7 одиниць танків Т-72, 7 реак- тивних систем залпового вогню БМ-21 «Град», 7 одиниць самохід- них гаубиць 2С1, 7 зенітних ракет- них комплексів 9К35, та 10 одиниць буксируваних гаубиць різної моди- фікації. Водночас, у районах насе- лених пунктів Бугаївка та Круглик, що в Луганській області, спостері- гачі підтвердили факт розташуван- ня 40 одиниць танків. Ймовірно, ця та інша техніка опиниться на вулицях «столиць» так званих ДНР і ЛНР 9 травня з нагоди Дня Перемоги. Водночас із наближенням травневих свят зрос- тає ймовірність провокацій з боку бойовиків. Метою такої активності ворога є поповнення арсеналу ін- формаційних озброєнь в гібридній війні з Україною та мобілізація на- селення непідконтрольних терито- рій навколо штампів та симулякрів російської пропаганди. Отож, 9 травня може стати від- правною точкою масштабної кам- панії щодо посилення інформацій- ного впливу Кремля в Україні у контексті президентських та парла- ментських виборів 2019 року. У зв’язку з цим в ЦДАКР вважають, що бажання скомпрометувати українську владу напередодні вхо- дження країни на завершальні ета- пи електоральних циклів обумов- лює високу ймовірність локальних ескалацій напруженості на Донбасі в наступному році. Водночас, 13 квітня заступник голови Служби безпеки України Віктор Кононенко заявив про наявність інформації про плани Росії створити переду- мови для введення військ на укра- їнську територію восени цього року під приводом захисту прав російськомовного населення. Відтак, конвенційна складова агресивної зовнішньої політики РФ, яку Кремль проектує на Укра- їну, заслуговує на особливо пиль- ну увагу з боку керівництва дер- жави та міжнародної спільноти. Виступаючи на 11-му Київському Із наближенням травневих свят зростає ймовірність провокацій з боку бойовиків Бажання скомпрометувати українську владу напередодні вход- ження країни на завершальні етапи електоральних циклів обумовлює високу ймовірність локальних ескалацій напруженості на Донбасі в наступному році
  • 6. 6 безпековому форумі, Секретар РНБО Олександр Турчинов, зая- вив таке: «На донецькому опера- тивному напрямку нам протисто- їть 8-а російська армія, а 150-а дивізія цієї армії уже впритул роз- горнулась на нашому кордоні і го- това до ведення бою. На чорно- морсько-азовському 49-а армія в другому ешелоні знаходиться 58-а армія Північного військового округу Російської Федерації. На півночі над нами нависає 20-а ар- мія Західного військового округу». Всього за оцінкою РНБО Росія може розгорнути на українському напрямку 260 тисяч військовос- лужбовців, 3500 танків, 11 тисяч БМП. На погляд фахівців ЦДАКР, дана статистика враховує сукупну чисельність сил РФ поблизу укра- їнського кордону, але не може ста- ти вагомим аргументом для Захід- них партнерів Києва, оскільки їй бракує обґрунтованого аналізу на- ступального потенціалу відповід- них з’єднань російської армії. Водночас такі оцінки ідуть уроз- різ із даними Міноборони України. Так, за словами міністра Степана Полторака, Росія зосередила по- близу України військове угрупу- вання чисельністю понад 77 тисяч людей. «На нашому кордоні вона зосередила 19 батальйонних так- тичних груп першого і другого еше- лонів чисельністю понад 77 тисяч осіб. До складу угруповання вхо- дить майже тисяча танків, 2,3 тися- чі бойових машин, понад 1,1 тисячі артилерійських систем і приблизно 400 систем залпового вогню», – за- значив міністр. Зважаючи на активну військову присутність РФ, в тому числі, по- близу неконтрольованої Києвом ді- лянки державного кордону в Доне- цькій та Луганській областях, у ЦДАКР підтримують ініціативу СММ ОБСЄ щодо відкриття нових передових патрульних баз у містах на території ОРДЛО, зокрема біля кордону з Росією. Такий крок стане вагомим поступом на шляху до ре- алізації проекту миротворчої місії ООН на Донбасі. Навіть більше, протидія з боку Кремля та його ма- ріонеток стане вагомим аргумен- том української сторони в контек- сті міжнародного визнання Росії воюючою стороною на Донбасі. Питання миротворців на Донбасі розкололо Нормандську четвірку? Днями президент України Пе- тро Порошенко заявив, що більше 40 держав готові долучитись до ми- ротворчої місії ООН на Донбасі. Активно «вербувати» інші країни до контингенту миротворців Київ почав після Мюнхенської конфе- ренції з безпеки 2018 року, напере- додні якої було оприлюднено «до- повідь Расмуссена» про миротворців ООН на сході Украї- ни. Наразі рано говорити про кон- кретні параметри місії, відтак по- точні перемовини мають виключно Конвенційна складова агресивної зовнішньої політики РФ, яку Кремль проектує на Україну, заслуговує на особливо пильну увагу з боку керів- ництва держави та міжнародної спільноти
  • 7. 7 рамковий характер. Вочевидь треті країни чекають поки країни-члени Радбезу ООН вийдуть на єдине рі- шення. Втім це не означає, що ди- пломатичні зусилля офіційного Києва є передчасними. Відповід- ний порядок денний на міждер- жавних переговорах фіксує поло- ження України як сторони, що прагне до мирного врегулювання збройного конфлікту на Донбасі і є щирою у прагненні замирити регі- он через механізм міжнародної ми- ротворчості. До того ж такий під- хід виводить проблематику війни на сході нашої держави на широку міжнародну арену, робить всю сві- тову спільноту причетною до про- блематики російської агресії. Вочевидь такий сценарій ви- кликає роздратування в Москві, яка прагне загорнути власну інтер- венцію на Донбасі в обгортку гро- мадянської війни. Тому сьогодні головним каменем спотикання за- лишається позиція Кремля щодо мандату миротворців та кола кра- їн-учасників гіпотетичної місії. Обережний оптимізм щодо готов- ності російського керівництва до- тримуватись конструктиву, який міг зажевріти після Дубайської зу- стрічі спецпредставника Держдепу США по Україні Курта Волкера та помічника Путіна Владислава Суркова, нещодавно поспішили розвіяти в Кремлі. Так, російський лідер у телефонній розмові з кан- цлеркою Німеччини Ангелою Мер- кель повернувся до старої росій- ської «миротворчої» формули, заявивши про можливість введен- ня миротворців ООН на Донбас лише як охорони спостерігачів ОБСЄ. Враховуючи, що ця позиція Кремля була зафіксована ще у ве- ресні минулого року в російському проекті резолюції Ради Безпеки ООН про розміщення миротвор- чого контингенту на Донбасі, Захід поки що не спромігся змінити ба- чення російського керівництва че- рез формат Волкера-Суркова. Враховуючи це, в найближчі мі- сяці головна ставка може знову бути зроблена на Нормандський формат, який забуксував з літа ми- нулого року через вибори та коалі- ціаду у Франції та Німеччині. Принаймні питання відрядження миротворчого контингенту ООН на Донбас буде темою номер один в ході запланованої тристоронньої зустрічі президентів України, Франції та ФРН, яка відбудеться у травні в німецькому місті Аахен. У вітчизняному медіапросторі вже з’явилось чимало оцінок в яких трансформація нормандської «чет- вірки» у «трійку» інтерпретується мало не як успіх української дипло- матії. Така динаміка перемовин і справді вказує на намагання Києва, Берліну та Парижу виробити спіль- ну позицію в питанні миротворців. Однак без участі російської сторо- ни така зустріч передбачає біль- шою мірою звіряння годинників, Захід поки що не спромігся змінити бачення російського керівництва через формат Волкера-Суркова
  • 8. 8 аніж вироблення конкретних рі- шень. Та обставина, що Путіна не за- просили в Аахен, свідчить про сут- тєві розбіжності в позиціях сторін, тож миротворців ООН на Донбасі в поточному році ми навряд чи по- бачимо. Менше з тим, зустріч ліде- рів України, Франції та ФРН відбу- деться на тлі інтенсивного діалогу з Кремлем, оскільки проблематика Донбасу є елементом коаліційної угоди в Німеччині, що засвідчує непідробний інтерес Берліну до уникнення сценарію замороження конфлікту. Окрім того, з огляду на велику ймовірність отримання Берліном місця в Раді безпеки ООН на 2019-2020 роки, питання миротворців в Україні може стати головним кейсом для німецької ди- пломатії в найближчі роки. Україні збережуть статус країни-транзитера Відсутність російського прези- дента за столом переговорів не означає ізоляції РФ з боку європей- ських столиць. Так, в травні прези- дент Франції Еммануель Макрон зустрінеться з Путіним на полях Петербурзького економічного фо- руму. З іншого боку, Берлін не пла- нує відмовлятись від Північного потоку-2, фактично закриваючи очі на політичну складову енерго- проекту. Власне, тема нового газопрово- ду, який становить пряму загрозу енергетичній безпеці України, була ключовою в ході квітневого візиту президента Порошенка до Німеч- чини. Український лідер обгово- рив дане питання з канцлером Ан- гелою Меркель, президентом Франком-Вальтером Штайнмає- ром, президентом Бундестагу Воль- фгангом Шойбле і міністром закор- донних справ Гайко Маасом. На спільному брифінгу з Порошенко Меркель приміряла на себе роль за- хисника інтересів України. Зокрема вона повідомила, що в телефонній розмові з Путіним висловила ба- чення що «не може бути ситуації, за якої Україна через «Північний потік-2» не матиме жодного зна- чення як транзитна країна». Окрім того, канцлерка визнала, що будів- ництво газопроводу містить полі- тичну складову. Згодом з Меркель солідаризувався прем’єр-міністр Данії Ларс Люкке Расмуссен, за сло- вами якого Копенгаген хоче узго- дити будівництво Північного пото- ку-2 зі збереженням транзитної ролі України. Як би там не було, в даному ви- падку предметне значення має роз- мова про конкретні об’єми транзи- ту газу через Україну після 2019 року. Газпром і раніше не заперечу- вав що продовжить прокачку газу через українську ГТС після введен- ня в експлуатацію Північного пото- ку-2. Росіяни ведуть мову про 10-15 млрд. кубів для газотранспортної системи, яка розрахована на 142 Проблематика Донбасу є елемен- том коаліційної угоди в Німеччині, що засвідчує непідробний інтерес Берліну до уникнення сценарію замороження конфлікту. Окрім того, з огляду на велику ймовір- ність отримання Берліном місця в Раді безпеки ООН на 2019-2020 роки, питання миротворців в Україні може стати головним кейсом для німецької дипломатії в найближчі роки.
  • 9. 9 млрд. транзиту. Вочевидь, при за- вантаженні на 7%-10%, вітчизняна ГТС швидко перетвориться в збит- ковий актив. Водночас заявлені Ро- сією об’єми транзиту (10-15 млрд. кубів) становитимуть близько 5-8% сукупного обсягу експортованого Росією до ЄС газу (сьогодні цей по- казник складає 46-48%). В цій ситу- ації, з точки зору фахівців ЦДАКР, Україні варто докласти диплома- тичних зусиль для того щоб у мовою реалізації Північного потоку-2 було зобов’язання РФ щодо збереження нинішніх об’ємів транзиту газу че- рез українську ГТС. Окрім того, до- цільною вбачається основна лінія критики проекту, якої дотримуєть- ся українське керівництво на між- народній арені, – а саме акцентуван- ня уваги на небезпеках політичного та енергетичного характеру внаслі- док втрати Україною статусу тран- зитера російського газу до Європи. Про що говоритимуть генерали РФ та НАТО? Зустріч головкома військ США і НАТО в Європі Кертіса Скапаротті та глави Генштабу ЗС Росії Валерія Герасимова була анонсована на сі- чень 2018 року. Запланована роз- мова воєначальників РФ та альян- су тет-та-тет так і не відбулась у вказаний період. Втім наприкінці березня з’явилась інформація що переговори Скапаротті-Герасимов таки відбудуться впродовж третьо- го тижня квітня. За оцінкою ЦДАКР, централь- ними темами для обговорення ста- нуть такі: • вплив військових операцій РФ та коаліції на чолі з США в Сирії на безпеку Європи (вказаний аспект особливо актуальний у зв’язку з нещодавніми ракетни- ми ударами США, Франції та Великобританії по об’єктах, що є ланками програми хімічної зброї); • обговорення заходів щодо уник- нення збройних інцидентів, осо- бливо внаслідок хибної інтерпретації намірів іншої сто- рони в умовах інтенсифікації військових навчань; • режим ядерного шантажу Захо- ду, який Путін включив напередодні виборів президента РФ. У зв’язку з цим, на початку квітня генсек НАТО Єнс Стол- тенберг загострив увагу міжнародної спільноти до зро- стання ролі ядерного стриму- вання: «Після закінчення холодної війни ми всі думали, що ядерне стримування буде менш значущим, але в даний час ми спостерігаємо, що воно насправді стало більш важли- вим. […] Старі ядерні держави, зокрема Росія, модернізують ядерні можливості і у зв’язку з цим необхідно, щоб НАТО збе- реглонадійніісильніможливості стримування і, звичайно, ядерні сили є невід’ємною частиною
  • 10. 10 надійного стримування для всіх союзників», - підсумував Стол- тенберг. В ЦДАКР вважають, що місія ООН на Донбасі навряд чи опи- ниться у фокусі переговорів Скапа- ротті та Герасимова, оскільки дана тема потребує політичного узго- дження, про що йшлося вище. Вод- ночас, російська сторона може ви- магати від керівництва Альянсу відхилити інтеграційні ініціативи Києва напередодні саміту НАТО, який відбудеться в липні 2018 р. Попри спроби налагодити діа- лог з РФ через структури НАТО, Вашингтон не забуває про політи- ку стримування РФ, в тому числі, в Балтійському регіоні. Так, США мають намір виділити Естонії, Лит- ві та Латвії 170 млн. доларів на при- дбання боєприпасів і навчання вій- ськовослужбовців. При цьому частина коштів (3 млн.), буде ви- трачена на «протидію дезінформа- ції з боку Росії». Тим часом в Литві розпочалися навчання протитан- кових підрозділів НАТО «Мисли- вець-2018», на яких будуть відпра- цьовувати оборонні дії на випадок військового вторгнення Росії. Санкцій забагато не буває В квітні список американських санкцій розширився ще на 26 осіб з путінського «двору» і 14 компаній, що належать російським олігархам. Нові заходи проти громадян і ком- паній РФ вводяться відповідно до закону про протидію противникам США за допомогою санкцій (CAATS). Принципова відмінність цього режиму санкцій полягає в тому, що обмеження зачіпають не лише безпосередніх фігурантів, але й їхніх контрагентів, якщо ті про- водили «істотні транзакції» в ін- тересах осіб зі списку. ПопритещотакізаходиВашинг- тону завдали чималих збитків на- ближеним до Кремля товстосумам і зробили великий бізнес РФ токсич- ним на території США, варто заува- жити, що на даному етапі фактор санкцій не є достатнім аргументом для хоча би часткової корекції полі- тики Росії. Насправді олігархи в Ро- сії давно еволюціонували в клас державних менеджерів, активи яких фактично належать єдиній кремлів- ській корпорації. Реального впливу на вироблення політичних рішень «підсанкційні» російські багатії не мають. Зрештою, в якості «компен- сації за незручності» частина втра- чених внаслідок дії санкцій статків лояльних «олігархів» буде компен- сована за рахунок федерального бю- джету РФ. Тож, за оцінкою ЦДАКР, у своїх зовнішньополітичних розрахун- ках, в тому числі і щодо України, Кремль не зважатиме на гаманці кількох десятків представників ро- сійського списку Форбс. Дієвими у середньостроковій чи навіть ко- Російська сторона може вимагати від керівництва Альянсу відхилити інтеграційні ініціативи Києва напе- редодні саміту НАТО, який відбу- деться в липні 2018 р. Що на даному етапі фактор санкцій не є достатнім аргументом для хоча би часткової корекції політики Росії Дієвими у середньостроковій чи навіть короткостроковій перспек- тиві антиросійські санкції стануть лише у тому випадку, якщо їхній об’єм буде пропорційний тим обме- женням, які змусили дати задній хід Іран та КНДР. Питання про готов- ність Заходу до такого кроку є з розряду риторичних
  • 11. 11 роткостроковій перспективі анти- російські санкції стануть лише у тому випадку, якщо їхній об’єм буде пропорційний тим обмежен- ням, які змусили дати задній хід Іран та КНДР. Питання про готов- ність Заходу до такого кроку є з розряду риторичних.
  • 12. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 квітня 2018 12 Експерти Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) після проведеного аналі- зу констатують катастрофічний стан літакобудування та галузі та закликають уряд терміново ство- рити і реалізувати програму реані- мації авіабудівної галузі. При цьо- му в ЦДАКР вважають, що проект стратегії відродження авіабудуван- ня до 2022 р., який нині розробля- ється в уряді, не відображає повно- ти лиха і не може врятувати галузь від катастрофи. Згідно з пропозиціями ЦДАКР, до удосконаленої програми мають увійти наступні пункти. 1. Перейти від виробництва лі- таків-демонстраторів до серійної продукції шляхом формування суттєвого за обсягом замовлення купувати Україна в особі відомств- замовників і вітчизняних авіапере- візників. Для перших повинен бути сформований нормальний держза- мовлення, для других - пільгові умови придбання, знову-таки, за підтримки держави. Йдеться пере- дусім про літаки сімейства Ан- 148/158/178 та Ан-132. Для реаліза- ції цих кроків має бути створено урядовий орган, що виробляє і реа- лізовує військово-промислову по- літику (або має відбутися суттєве переформатування під ці завдання Мінекономрозвитку). Більш правильним решенням було б створити літакобудівний Потрібна термінова програма реанімації авіабудівної галузі У дзеркалі експертноі думки Підготовлено експертами ЦДАКР В ЦДАКР вважають, що проект стратегії відродження авіабудуван- ня до 2022 р., який нині розробляєть- ся в уряді, не відображає повноти лиха і не може врятувати галузь від катастрофи
  • 13. 13 консорціум (з поступовим вклю- ченням в нього й приватних під- приємств), вивести його з-під юрисдикції ГК «Укроборонпром», сформувати наглядову раду за участю недержавних експертів, і почати реалізацію поетапного пла- ну виведення галузі з кризи в ре- жимі повної прозорості. Зокрема, коли в 1979 р. бразиль- ський Embraer з’явився на світово- му авіакосмічному Le Bourget з ма- леньким літачком, гіганти, в тому числі ОКБ Антонова, що демон- стрували у Парижі військові тран- спортники, навіть не звернули ува- ги на нову амбітну підприємство. Вже у 2013 році, виводячи на світо- вий ринок новий військовий тран- спортник КС-390 (ще тільки плану- ючи підняти його в небо у другій половині 2014 роки), бразильська влада почали інвестиційний про- ект в розвиток КС-390 в розмірі 2,4 млрд. дол. - у вигляді прямих за- мовлень. Такий приклад є показо- вим для України, яка на межі втра- ти літакобудівної галузі. Хоча на підтримку всього ві- тчизняного авіабудування на п’ять років українські чиновники при- пускають направити з державного бюджету кошти в сумі 7,5 млрд грн. (така цифра фігурує у проекті роз- порядження уряду щодо реалізації концепції відродження українсько- го авіабудування), вона не є достат- ньою в умовах необхідності заку- півлі агрегатів іноземного виробництва. На прямі замовлення мають спрямовуватися щонаймен- ше 2,5 – 3 млрд. грн щороку. 2. Негайно повинні бути пере- глянуті затверджені парламентом пільги для ввезення іноземних ре- гіональних літаків в Україні (їх ВРУ продовжила до 2023 року - для повітряних машин з вагою від 10 до 30 тон і місткістю від 44 до 110 пасажирів - тобто прямих кон- курентів Ан-140, Ан-148, Ан-158). До цього ж пункту відноситься і прийняття рішень на прямий ім- порт. Наприклад, експертні орга- нізації засмучені одноосібним прийняттям міністром МВС А. Аваковим рішення закупити у Франції гігантську партію з 55 вертольотів виробництва компа- нії Airbus Helicopters. До речі, за такі гроші можна побудувати близько десятка різних типів літа- ків Антонова - для Міноборони, МНС, ДПСУ. Саме для страховки від подібних рішень потрібен єди- ний урядовий орган. 3. Для заміщення російських комплектуючих український авіа- пром повинен сформувати і зро- бити пропозиції щодо комплекта- ції літаків західними агрегатами - під час закупівлі та експлуатації їх на ринках третіх країн. Шлях цей неблизький, але у ньому є сенс. Так, не можна не погодитися з конструкторами ДП «Антонов», що заміщення російських комп- лектуючих Ан-148/158/178 та ін- На прямі замовлення мають спря- мовуватися щонайменше 2,5 – 3 млрд. грн щороку
  • 14. 14 ших машин є практично повним перепроектуванням. Але без роз- герметизації законсервованої і від цього дещо протухлої галузі її не врятувати. До цього ж пункту належить невідкладне проведен- ня реструктуризації і акціонуван- ня всіх підприємств літакобуду- вання - з метою приватизації. Ще на рівні 2004 р. ЦДАКР пропону- вав залишити в державній влас- ності тільки КБ літакобудування, а 100-відсоткові пакети акцій се- рійних виробництв реалізувати інвесторам, переважно західним. Час показав справедливість цієї ідеї ... 4. На найвищому рівні має бути вирішено питання кредитування авіапрому під невеликі річні про- центні ставки, в тому числі, через іноземні банки під державні гаран- тії уряду України. Вже згадана вище Бразилія для розвитку Embraer при кредитуванні встановила кредитну ставку в 3-3,5%. 5. Необхідна повна ревізія ка- дрової політики в галузі. Зокрема, припинити призначення на клю- чові посади людей, які не мають відношення до авіабудування. А також вкрай важливо відмовити- ся від сумнівних послуг осіб, ра- ніше звільнених з фірми Антоно- ва за вчинки, несумісні з кодексом честі українського літакобудівни- ка (нині відомо, що багато «ко- лишніх» просто рвуться в мене- джери ДП «Антонов» – серед них є й такі, що передавали обладнан- ня російської стороні або «злива- ли» ціни іранській стороні в ході переговорів про продаж техноло- гії виробництва Ан-140). У будь-якому випадку слід ро- зуміти, що йдеться про ризики повної втрати Україною літакобу- дування як передової високотех- нологічної галузі, яка разом із ра- кетно-космічною галуззю складала найвагомішу визитівку країни. Необхідна повна ревізія кадрової політики в галузі. А також вкрай важливо відмовитися від сумнівних послуг осіб, раніше звільнених з фірми Антонова за вчинки, несуміс- ні з кодексом честі українського літакобудівника
  • 15. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 квітня 2018 15 Витоки появи у Великій Брита- нії сил територіальної оборони ся- гають епохи середньовіччя. У но- вітній історії офіційною датою їх заснування вважається 1 квітня 1908 р., коли на підставі закону «Про територіальні та резервні сили»1 , прийнятого роком раніше, у британській армії були проведе- ні певні військові реформи. Згідно з цим законодавчим актом, відбу- лося об’єднання цивільних Добро- вольчих сил та кавалерійських підрозділів Територіальних до- 1  Territorial and Reserve Forces Act 1907. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Territorial_and_ Reserve_Forces_Act_1907 бровольчих частин йоменів2 , а ко- лишня міліція3 перетворилася на спеціальний резерв регулярної ар- мії. З початком цього процесу була уніфікована штатна структура різ- норідних підрозділів, які отрима- ли однакову військову форму, екі- пірування та оснащення і після реорганізації стали територіаль- ними батальйонами регулярної англійської армії. Водночас, кілька 2  Йомени – соціальний прошарок, з якого у давні часи набирали слуг для лицарів, а у се- редні віки – лучників до королівської армії. Після англійської революції у XVII столітті цей прошарок почав зникати з історичної арени, але сам термін зберігся у назві іррегу- лярних військових частин. 3  Міліція у Великій Британії виконувала роль народного ополчення. Територіальна оборона країни: британський досвід Володимир Паливода, старший науковий співробітник відділу проблем національної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень
  • 16. 16 полків зберегли свою унікальність та залишили деякі ознаки ідентич- ності. На час створення територі- альні сил нараховували у своїх ла- вах 269 тисяч осіб. Їх основним завданням була територіальна оборона Британських островів, окремі підрозділи залучалися до охорони правопорядку в містах та селищах у ролі констеблів4 та ба- льї5 . Пізніше функції територіаль- них сил розширювалися й особо- вий склад став залучатися до посилення регулярних частин британської армії. Підрозділи «територіалів», як правило, несли службу лише у меж- ах власної країни, але у період Пер- шої світової війни понад 70 баталь- йонів добровільно вирушило воювати на французькому театрі воєнних дій, а потім – до Єгипту, Індії та інших колоній Британської імперії. У 1918 р. територіальні сили були розформовані, але вже за два роки почався новий набір до цього формування, яке отримало назву Територіальна армія (ТА). З враху- ванням тогочасних реалій, у складі ТА зменшувалась кількість піхот- них батальйонів та кавалерії. За- мість скорочених частин створю- вались артилерійські підрозділи, на озброєння «територіалів» над- 4  Констебль - нижчий поліцейський чин. 5  Бальї - суддя, який займався розглядом справ щодо тяжб, грабунків та вбивств. ходили бронеавтомобілі. У 1922 р. були сформовані 2 бригади проти- повітряної оборони, які мали захи- щати Лондон від нальотів ворожої авіації. Під час Другої світової війни чисельність ТА збільшилась майже вдвічі – до 440 тисяч осіб. Після її закінчення «територіалів» знову скоротили, та з початком холодної війни британський уряд був зму- шений зміцнювати допоміжні сили британської армії, створюючи на- Плакат часів Другої світової війни. Джерело: https://en.wikipedia.org/wiki/ File:Volunteer_with_Me_for_the_Territo- rial_Army_Art.IWMPST14588.jpg
  • 17. 17 віть нові підрозділи ТА (зокрема, у Північній Ірландії). У 1950-і роки частина армійських резервістів брала участь у Корейській війні та у військовому конфлікті, відомому як Суецька криза. У 1967 р. відбулася наступна ре- організація ТА з ліквідацією її пол- кової та дивізійної структури. Під- розділи новоствореного Територіального та добровольчого армійського резерву (TДАР) були розділені на чотири категорії: TДАР I – могли бути використа- ні для проведення будь-яких опе- рацій; TДАР II – могли бути задіяні в операціях НАТО, зокрема, для під- тримки рейнського угрупування британської армії на території ФРН; TДАР III – суто територіальна оборона; TДАР IV – корпус підготовки офіцерів-резервістів6 . У 1998 р., за висновками Стра- тегічного оборонного огляду, чи- сельність ТА7 поступово піддавала- ся скороченню і на 2006 р. становила 34 тисячі осіб. За штат- ним розкладом мало бути 42 тися- чі, але британці неохоче записува- лись на службу в «територіали». 6  Wienand Drenth. The Territorial Army 1967- 2000. – [Електронний ресурс]. – Режим до- ступу: https://www.orbat85.nl/documents/ The%20Territorial%20Army%201967-2000.pdf 7  У 1979 р. TДАР повернуто попередню на- зву  - Територіальна армія. У відповідності до плану «Май- бутні резерви-2020», розробленого міністерством оборони Великої Британії у 2011 р., були передбачені певні зміни у системі підготовки армійських резервістів (за прикла- дом підрозділів Національної гвар- дії США). ТА вкотре змінила назву, ставши тепер Армійським резер- вом (АР)8 . Також заплановано, що його кількість складатиме 35 тисяч резервістів при 84 тисячах військо- вослужбовців Сухопутних військ ЗС Великої Британії (на 2017 р. це співвідношення оцінювалось, як 26 тисяч до 80 тисяч). АР поділяється на три види під- розділів: національного рівня, регі- онального рівня і так звані спонсо- ровані. Усього в країні - 236 підрозділів АР, дислокованих у 206 містах. Підрозділів першого рів- ня  – лише 14, і вони більш спеціа- лізовані, ніж регіональні. Посади у них адресовані кандидатам, які ма- ють відповідний досвід та кваліфі- кацію у громадянському житті, за такими напрямками: зв’язок, меди- цина, інженерні науки, управління персоналом, логістика, розвідка (зокрема, лінгвістика). Обов’язковий термін навчання ста- новить як мінімум 19 днів (зазви- чай, складається з двох вихідних та 15 днів щорічного тренувального 8  Territorial Army «to be renamed the Army Reserve». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bbc.com/news/uk- politics-19940848
  • 18. 18 табору). Недоліком служби у цих підрозділах є те, що «територіалам» доводиться подорожувати на зна- чну відстань до свої частин. Водно- час усі витрати на відрядження від- шкодовуються, а кількість навчань протягом року менша, ніж у під- розділах інших видів. Підрозділи регіонального рів- ня (їх налічується 222) розосеред- жені по всій країні і мають різну спеціалізацію: піхотні, технічні, логістичні, зв’язку. Більшість з них не потребують спеціальних нави- чок. Обов’язковий термін навчан- ня становить як мінімум 27 днів (зокрема, два тижні щорічного тренувального табору), яке прово- диться у вихідні дні, а іноді й у ве- чірній час. Останній вид підрозділів ство- рюється на основі угоди між ком- панією та МО Великої Британії. Особи, які висловили бажання проходити службу в АР, продовжу- ють працювати за своїми цивіль- ними спеціальностями, але у рам- ках завдань, поставлених перед АР. Близько 2 тисяч таких резервістів служили в Іраку та Афганістані. Для добровольців, які хочуть долучитися до АР, існує спеціаль- ний веб-сайт - http://www.armyjobs. mod.uk. На цій сторінці викладені базові вимоги до кандидатів: вік від 17 до 43 років; громадянство Вели- кої Британії, Ірландії чи однієї з держав Британської Співдружнос- ті; 5-річний ценз проживання у країні на момент подачі заяви про прийом до АР. Якщо кандидат відповідає цим вимогам, він повинен звернутися до Військового бюро інформації і кар’єри, яке є першим етапом на шляху до служби у АР, і пройти там співбесіду з одним із професійних радників стосовно усіх аспектів цієї служби. Потім доброволець має зробити наступне. По-перше, вибрати вид підрозділу (найпро- стіше можна потрапити до підроз- ділів регіонального рівня, які наби- рають особовий склад з місцевих жителів). По-друге, встановити контакт з вибраним підрозділом і домовитися про його відвідання для вивчення умов і прийняття остаточного рішення про вступ на службу. По-третє, отримати запро- шення на кваліфікаційну співбесі- ду. Якщо доброволець вибирає під- розділ національного рівня, то йому прийдеться пройти її вже під час відвідання підрозділу. По- четверте, виконати фізичні та пси- хологічні тести. У разі їх успішного виконання, особа вважається фор- мально прийнятою до АР і може розпочати базову підготовку. Кандидати на офіцерські поса- ди, крім зазначеного, повинні мати ще й вищу освіту і виконати низку тестів на придатність і вміння ке- рувати підлеглими. У разі отриман- ня позитивної оцінки, такі канди- дати проходять курс підготовки, який складається з декількох моду-
  • 19. 19 лів і загалом триває 59 днів, у на- вчальному центрі або у Королів- ській військовій академії у Сандхерсті. Базова підготовка для тих, хто вже зарахований на службу до АР, зазвичай, триває близько року. У підрозділах регіонального рівня вона проходить у вихідні у самому підрозділі або в одному з багатьох міжрегіональних навчальних цен- трів АР. Для бійців підрозділів на- ціонального рівня ця підготовка проводиться на подібних засадах на базі підрозділів регіонального рівня або на централізованих чоти- ритижневих курсах. У ході базової підготовки «територіали» вивча- ють статути, військову терміноло- гію, основи тактики, штатне озбро- єння, правила першої допомоги, картографію. Підготовка завершу- ється двотижневими табірними зборами при одному з армійських навчальних центрів та виконанням серії випускних тестів. Після цього боєць АР відбуває у розпоряджен- ня свого підрозділу, де й проходить службу, згідно з визначеними обов’язками. За участь у навчаннях «терито- ріали» отримують грошову винаго- роду, яка розраховується на основі річного грошового забезпечення солдата регулярної армії з тією ж спеціальністю, військовим зван- ням та досвідом. Гроші виплачу- ються один раз на квартал за кож- ний повний день навчання. Новобранець АР отримує 35 фун- тів стерлінгів за день, після закін- чення базової підготовки сума збільшується до 43 фунтів стерлін- гів, а потім зростає залежно від по- Джерело: https://www.examiner.co.uk/news/west-yorkshire-news/new-era-army-reservists- huddersfield-7064097
  • 20. 20 садових обов’язків та звання. Раз на квартал також компенсуються витрати на поїздки, харчування тощо. Після виконання вимог про- ходження мінімального річного навчання (27 днів у підрозділі регі- онального рівня або 19 днів у під- розділі національного рівня), «те- риторіал» отримує щорічну додаткову винагороду, яка протя- гом п’яти років може зрости від квоти 424 до понад 1600 фунтів стерлінгів. Якщо боєць АР бере участь у за- рубіжних операціях, він отримує доплату за різницю з його цивіль- ною заробітною платою (якщо вона є) і право на оплачувану відпустку при поверненні. Крім фінансових переваг, АР пропонує «територіалам» додатко- ві бонуси: екскурсії з пригодами, заняття спортом або товариські за- ходи (вечірки для друзів і рідних). Екскурсії організовуються у на- вчальних центрах як за кордоном, так і у Великій Британії, зазвичай, у рамках відпочинку під кінець на- вчального процесу. Вони фінансу- ються різними спортивними това- риствами АР, а «територіали» мають можливість отримати додат- кові кваліфікації, наприклад, з дай- вінгу, стрибків з парашутом чи аль- пінізму. Наступним бонусом є можливість займатися індивіду- альними чи командними видами спорту. Кожний підрозділ АР має власних інструкторів з фізичного виховання, які допомагають «тери- торіалам» вибирати та розвивати спортивні уподобання.
  • 21. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 квітня 2018 21 Сучасна Турецька Республіка перетворилася на потужну регіо- нальну державу із помітною полі- тико-культурною та економічною експансією на євразійському про- сторі, сильною армією та спец- службами. Держава на практиці створює певні передумови для тво- рення «Великого Турану», демон- струє пострадянським країнам й тюркомовним народам Росії, Украї- ни, Китаю зразок динамічної соці- ально-економічної моделі розви- тку й захисту традиційних цивілізаційних цінностей при збе- реженні світської моделі держави із інституціональною демократією. Відбулося відчутне зростання економічного й воєнно-технічного потенціалу Туреччини, у тому чис- лі – за рахунок прискореного роз- витку власного ВПК (який у 2016 р. сягнув обсягу в 8 млрд. доларів, з яких 2 млрд. надійшли від експорту озброєнь) та закупівлі сучасної зброї. Це, поряд із тривалим пере- бування при владі прихильників пантюркістського курсу (ще у 1992 р. тодішній прем’єр-міністр Сулей- ман Демірель висунув гасло тво- рення навколо Анкари «тюрксько- го світу від Адріатики до Великого китайського муру»), відчутними націоналістичними настроями та впливовими позиціями відповід- них партій у суспільстві, достатньо сильною консолідацією населення навколо харизматичного націо- Cухопутний компонент сил спеціальних операцій Турецької Республіки Дмитро Вєдєнєєв, доктор історичних наук, полковник запасу Андрій Слюсаренко, кандидат історичних наук, полковник
  • 22. 22 нального лідера Реджепа Ердогана, створили передумови для посилен- ня зовнішньополітичної самостій- ності та активності, що супрово- джується мілітаризацією держави. Країна намагається демонстру- вати особливу позицію у воєнно- політичній діяльності НАТО (відо- ма, зокрема, відмова Анкари у 2003 р. дозволити вторгнення із своєї території американських військ у північний Ірак в ході військової кампанії проти режиму Саддама Хусейна). Туреччина веде жорстку боротьбу із курдським сепаратиз- мом, попри його підтримку США, енергійно втрутилася у бойові дії в Сирії, займає рішучу й прагматич- ну позицію у стосунках з Ізраїлем та з арабським світом. Анкара до- тримується політики гнучкого об- стоювання власних (передовсім, економічних та воєнно-технічних) інтересів у відносинах з Росією. Не- абияку зацікавленість Туреччини виявляє в українських справах, на- магаючись, зокрема, створити дов- гострокові економіко-бізнесові по- зиції у південних регіонах України, енергійно застосовує освітньо- культурні та гуманітарно-релігійні важелі впливу (т.зв. «м’яку силу») для утвердження у середовищі тюркомовних народів України, пе- редовсім – кримських татар. Міжнародна активність Анкари спирається на мілітарну потугу та модернізацію збройних сил (вклю- чаючи створення власної ракетної зброї та закупівлю новітніх засобів ППО). Країна традиційно приділяє підвищену увагу розвитку військ спеціального призначення, які пе- ретворилися у сили спеціальних операцій (ССО, їх загальна чисель- ність, з урахуванням відповідних формувань жандармерії та поліції, сягає 50 тис. чол., і поступається за цим покажчиком, імовірно, лише США) та виступають важливим й дієвим важелем зовнішньої воєнно- політичної активності Туреччини. Бойові можливості ССО Туреччини зросли і в ході реалізації масштаб- ного Плану модернізації збройних сил (до 2016 р.). Самі ССО склада- ються із відповідних компонентів у складі Сухопутних військ (СВ), ВМС, ВПС, військ жандармерії та поліції. По суті, створено націо- нальну модель ССО, основу якої складає їх сухопутний компонент. Вже з кінця 1940-х рр. налаго- джується співробітництво з ЦРУ США та розвідками західноєвро- пейських спецслужб по лінії робо- ти проти СРСР та інших соціаліс- тичних країн Східної Європи. Зокрема, глава турецької розвідки Тефік-бей особисто опікувався спільним з англійською розвідкою МІ-6 закидування до радянського Закавказзя груп грузинських полі- темігрантів на чолі із Жорданія, проти завдяки своєчасній виперед- жувальній інформації відомого агента радянської розвідки «Тома» (Кіма Філбі, який займав керівні
  • 23. 23 посади в британській розвідці) емі- сарів були затримані. У 1952 р. Туреччина (яка до 1943 р. включно була у приязних відно- синах з нацистською Німеччиною, постачала їй стратегічну сировину та не виключала нападу на СРСР) вступила в НАТО, у 1955 р. – до во- єнно-політичного блоку СЕНТО, а у 1959 р. підписала угоду з США про воєнне співробітництво, на її території розміщуються американ- ські військові бази, стартові пози- ції ракетних середньої дальності із ядерними зарядами (виведені після врегулювання Карибської кризи). Саме у період ескалації «холодної війни», у 1953 р., створюється пер- ша структура із розвідувально-під- ривними функціями – Відділ спеці- альної війни (GLADIO). Творення власне військ СпП збройних сил (ЗС) Туреччини по- чинається з 1949 р., коли у складі збройних сил організували «1-у по- вітряно-десантну групу» (фактич- но - взвод) у складі гвардійського полку, до якої з 1958 р. додалася 2-а, у 1963 р. – 3-я повітряно-десантні групи. Вони ж десантувалися у по- вному складі та відіграли активну роль під час успішного вторгнення Туреччини на о. Кіпр в січні 1974 р. та окупації північної частини ост- рову. Від початку підготовку ту- рецьких спецпризначенців-коман- Джерело: http://vestikavkaza.ru/news/Turetskie-kommandos-vzyali-pod-kontrol-siriyskiy- Dzharablus-SMI.html
  • 24. 24 дос здійснювали американські інструктори в піхотній школі в м. Чанкири. На основі досвіду згаданої опе- рації, війська спеціального призна- чення незабаром розрослися до трьох окремих бригад по 5 тис. бій- ців у кожній, а саме: повітряно-де- сантної, парашутної командос й парашутної морської піхоти. В основу підготовки військ СпП по- клали західні стандарти, подібні британській SAS та американсько- му елітному загону «Дельта». На основі бригади військ СпП могло бути сформовано 50 розвідуваль- но-диверсійних загонів по 12-14 чол. кожний із глибиною виведен- ня в тил противника на 250 км. Тоді ж, у 1960-1970-і рр., в умо- вах підготовки до можливої масш- табної війни з СРСР та країнами Варшавського договору, було ви- значено специфічну модель добір- них військ Туреччини, яка сполу- чала готовність як до спеціальних акцій (глибинної розвідки, дивер- сій тощо) у разі війни із регуляр- ною армію сильного противника, так і можливість їх бойового засто- сування в операціях основних сил. Згадана повітряно-десантна брига- да СпП, зокрема, мала артилерій- ський дивізіон, решта – роти вогне- вої підтримки. Крім того, у складі Сухопутних військ (СВ) додатково запровадили дві окремі бригади командос, бри- гаду командос 4-го армійського корпусу, окремий полк командос 7-го армійського корпусу. Такі бри- гади СВ мали за штатом 6700 чол., з яких 160 – офіцерів, розвідувальну роту й 4 батальйони командос, а на озброєнні - 24 безвідткатних гар- мат, 18 106-мм та 40 81-мм міноме- ти, 6 комплексів протитанкових ке- рованих ракет, понад 200 радіостанцій. На випадок серйоз- ної війни мобілізаційні можливос- ті дозволяють додатково розгорну- ти шість бригад військ спецпризначення, п’ять із яких ви- значалися для боротьби с розвіду- вально-диверсійними формуван- нями на власній території. Було налагоджено дворічну базову під- готовку командних кадрів спецп- ризначенців СВ у розвідувальних школах та на основі військового училища в Егридирі, щорічно ви- пускалися 50 офіцерів та 250 унтер- офіцерів. Уже у 1980-і рр. сукупна чисель- ність військ спецпризначення (включаючи командос та морські формування) ЗС Туреччини дося- гала 30 тис. вояків, а в особливий період могла зростати до 60 тис. Необхідно враховувати, що спеці- альні дії на суходолі могли вести і добірні частини спецпризначення ВМС країни, які включали два за- гони бойових пловців: підводний оборонний (SAS, захист від дивер- сій військово-морських баз, стоя- нок флоту тощо) та підводний ударний (SAT або «Дельфін»).
  • 25. 25 Останній міг застосовуватися, у т.ч., для ведення розвідки на сухо- долі, здійснення бойових рейдів по тилах противника силами малих груп, контртерористичних опера- цій (всі бійці SAT навчалися пара- шутній справі). До того ж у 1967 р. утворюються жандармські війська спеціального призначення, котрі до 1990-х рр. розрослися до 6 жандармських полків (по три батальйони у кож- ному) і 6 жандармських батальйо- нів командос. У мирний час вони несли охоронно-поліцейську служ- бу у важкодоступних місцевостях Східної Анатолії та на островах в Егейському морі (відповідно, на власних островах архіпелагу були розміщені і підрозділи спецпризна- чення Греції, відносини з якою на- були напруги після збройного кон- фліктунаКіпріу1974р.).Увоєнний час жандармські елітні війська пла- нувалося збільшити до шести бри- гад із передачею їх командуванню Сухопутних військ. Оскільки військові кола та армія як така традиційно відіграють ви- ключну роль у регулюванні політич- ного життя країни (виступаючи, зо- крема, гарантом світської моделі розвитку Туреччини, її достатньо самостійної позиції у зовнішній по- літиці), то на еволюції розвідуваль- но-спеціального компоненту ЗС по- значалися і перевороти, які здійснювали мілітарні кола. Як вва- жають дослідники, потужний ім- пульс реорганізації національного розвідувального співтовариства на- дав воєнний переворот 1980 р., піс- ля якого почалася реалізація довго- строкової програми модернізації системи управління силовими структурами, розвідувальними ор- ганами включно. Природно, що сили спецприз- начення (найбільш розвинуті у складі СВ ЗС Туреччини), слугують інструментом воєнно-розвідуваль- ної діяльності та взаємодіють із ар- мійською спецслужбою – Головним розвідувальним управлінням Гене- рального штабу (ГРУ ГШ) ЗС Ту- реччини. Базовим правовим актом, який регламентує діяльність вій- ськової розвідки Туреччини вва- жається закон «Про Генеральний штаб ЗС Туреччини» від 31 липня 1970 р., який визначає принципи, пріоритети та головні програми, якими керується начальник Гене- рального штабу у підготовці до ві- йни збройних сил Туреччини (у т.ч. у сфері розвідки). Відповідно до за- кону начальник Генерального шта- бу видав директиву «Обов’язки та відповідальність Генерального штабу», згідно з якою обов’язки в галузі розвідки покладені на на- чальника Головного розвідуваль- ного управління Генерального шта- бу. Для здійснення спеціальних операцій важливо те, що закон на- дав відповідні права силам і засо- бам розвідки щодо операцій з пере- слідування та захоплення членів
  • 26. 26 терористичних організацій і пред- ставників антиурядових сил у т.ч. і за кордоном. ГРУ є основним органом вій- ськової розвідки збройних сил Ту- реччини, підпорядковується безпо- середньо начальнику ГШ ЗС. ГРУ ГШ здійснює стратегічну (у т.ч. агентурну) військову розвідку в ін- тересах командування збройних сил. Оперативна й тактична (вій- ськова) розвідка ведеться в інтере- сах оперативних об’єднань (з’єднань), організується підрозді- лами військової розвідки за видами (родами) збройних сил. В цілому, об’єктовими пріоритетами ГРУ ви- ступають Російська Федерація, Україна, Греція, грецька частина Кі- пру, Болгарія, Сербія і Чорногорія, Македонія, Іран, Сирія, Вірменія, а також озброєний воєнно-політич- ний рух курдів, радикальних ісла- містських формувань на кшталт ІДІЛ тощо. Серед основних завдань армійської розвідки реалізація яких потребує залучення (забезпечення) оперативно-бойових дій ССО, мож- на виокремити такі як: • планування розвідувальних за- ходів у країні та закордоном; • підготовка диверсійно-розвіду- вальних груп для проведення спеціальних операцій у тилу про- тивника; • контррозвідувальний захист формувань ЗС Туреччини; • виконання розвідувальних і спе- ціальних завдань у рамках анти- терористичних операцій (бо- ротьбизкурдськимсепаратизмом як у країні, так і за її межами) в Джерело: http://factmil.com/publ/strana/turcija/sily_specialnogo_naznachenija_tureckoj_ respubliki_2013/29-1-0-295
  • 27. 27 Південно-Східній Анатолії та Північному Іраку, прикордонних регіонах Сирії); • організація координації і взаємо- дії з іншими національними спецслужбами з питань отриман- нярозвідувальнихданихвійсько- вого характеру. Власне Командування сил спе- цоперацій (начальник – посада корпусного генерала) як функціо- нальний компонент військової ор- ганізації держави було створено на базі ГШ ЗС Туреччини у 1992 р. і підпорядковується начальнику Го- ловного оперативного управління ГШ. Розглянемо сучасну організа- цію сухопутного компоненту ССО Туреччини. Відповідно до концеп- туальних та нормативно-статутних уявлень ССО збройних сил Туреч- чини можуть бути задіяні в мир- ний та воєнний час, на території противника під час бойових дій, в умовах загострення міжнародної та внутріполітичної обстановки. При цьому пріоритетними форма- ми і методами оперативно-бойових дій вважаються ведення спеціаль- ної розвідки, проведення диверсій, антитерористичні заходи, рейдові операції в тилу противника, пошу- ково-рятувальні дії тощо. Керівництво військами СпП СВ здійснює командування СВ, а певні частини СпП напряму включені до складу ССО та підпорядковані на- чальнику ГШ. У ССО є Команду- вання тилу із батальйоном тилового забезпечення, Школа спеціальних операцій. Для аеромобільного за- безпечення спецоперацій існує спе- ціальний авіаційний полк. Підрозділом центрального під- порядкування виступає добірний підрозділ СпП СВ (підрозділ пошу- ку та порятунку у ранзі бригади), вояки якого (до 340 осіб) ретельно відбираються із професіоналів усіх родів військ. За тактикою дій, фор- мам і методам застосування та під- готовки дана структура ідентична загону відомому «Дельта» ССО США, і визначається для антитеро- ристичних дій, звільнення заруч- ників і полонених. Структурно складається із штабу, 4 батальйо- нів, підрозділів забезпечення, для виконання спецзавдань підрозділ може виставити одночасно 6 груп по 12-14 співробітників. Відомо про існування бригади спеціальних операцій центрально- го підпорядкування (до 640 осіб), куди входять штаб, 8 батальйонів та підрозділи забезпечення. Ба- тальйон здатен виставити 6 груп по 12 бійців. Загалом бригада в змозі сформувати до 48 розвідувально- диверсійних груп (РДГ) по 10-12 чол., або до 100 РДГ по 5-6 бійців. В частині служать виключно профе- сіонали із знанням двох і більше іноземних мов, обов’язковою під- готовкою до агентурно-оператив- ної роботи. Батальйон взаємодії із цивіль- ним населенням (до 250 чол., штаб,
  • 28. 28 штабна рота, три спеціальні роти) слугує базою розгортання та спеці- альної підготовки загонів парти- занського руху у разі такої необхід- ності в особливий період. Основу ж сухопутного компо- ненту ССО складають чотири бри- гади командос, бригада гірських ко- мандос та два окремих полка командос. Бригади й окремі полки командос СВ входять організаційно до складу польових армій та опера- тивно підпорядковуються їх шта- бам. Загальна чисельність сил СпП СВ сягає 40 тис. чол. Основними функціями цих частин виступають: • розвідка стратегічних об’єктів противника й системи їх оборони; • проведення диверсій на основі здобутої розвідувальної інфор- мації; • приховані дії у тилу противника в інтересах основних військ; • розгортання партизанського руху у запіллі противника; • здійснення антитерористичних заходів; • визволення заручників, полоне- них тощо. Частини командос СВ дислоку- ються переважно на кордонах з Іраком та Сирією, для зручності боротьби із військовими форму- ваннями (пешмерга) Курдської ро- бітничої партії (КРП) та інших курдських організацій, які висту- пають за створення держави Кур- дистан, а також радикальними іс- ламістськими угрупованнями. Структуру бригади командос (до 6000 осіб) утворюють три ба- тальйони, батарея причепної арти- лерії, підрозділи підтримки: вогне- вої, зв’язку, постачання, інженерної та медичної. На озброєнні коман- дос, окрім різноманітної автома- тичної зброї (включаючи і кулеме- ти MG3, FN MAG, 12,7-мм М2НВ, 40-мм гранатомети М79 и М203), перебувають 60-мм міномети М2, 81-мм UTI, 107-мм Ml06ASP, 120- мм HY12DL, ПТРК «Мілан», «Тоу» та 106-мм безвідкатні гармати RCL М40 («Кобра»). Транспортні засоби представле- ні багатоцільовими легковими ав- томобілями підвищеної прохіднос- ті «Ленд Ровер Дефендер» різних марок, броньовані автомобілі в розвідувальному варіанті «Акреп», військові вантажівки «Ml51» і «М37». Профільна підготовка командос поділяється на оперативну й спеці- альну. Оперативна підготовка но- сить загальновійськовий характер, вивчається і захист від зброї масо- вого ураження. Тактичний вишкіл передбачає вивчення методів гли- бинної та польової розвідки, іно- земних мов, вогневої, інженерної, топографічної справи, , тактики проведення антитерористичних та пошуково-рятувальних операцій тощо. Вельми напруженою є спеці- альна фізична підготовка, у межах якої, зокрема, передбаченні марш- кидки на відстань 100 км із виклад-