Uploaded bycacds_ukraine
277 views

Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)

Война России против Украины

Embed presentation

Downloaded 13 times
Безпековий огляд ЦДАКР № 7 (94) 16 квітня 2018 Редакційна колегія Зміст
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 квітня 2018 2 Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому середовищі України. Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України. Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української влади. @2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР Редакційна колегія: Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР Копчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКР Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань Члени Редакційної колегії: Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.) Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно- консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпеки Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпеки Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review» Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпеки Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.) Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 квітня 2018 3 ЗМІСТ Загальні оцінки У дзеркалі експертноі думки Аналітичні розробки Основні виклики та ризики для України у першій половині квітня 2018 року Еще две дивизии на юге России: для чего? Потрібна термінова програма реанімації авіабудівної галузі Територіальна оборона країни: британський досвід Cухопутний компонент сил спеціальних операцій Турецької Республіки
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 квітня 2018 4 Фахівці Центру досліджень ар- мії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) пропонують свій аналіз ключових тенденцій у сфері безпе- ки і оборони першої половини квітня 2018 року. Головні ризики воєнного характеру Наприкінці березня Тристорон- ня контактна група з врегулювання ситуації на Донбасі погодила Вели- коднє перемир’я, яке мало запра- цювати 30 березня. Попри те, що черговий режим припинення вог- ню було підкріплено спільною зая- вою лідерів країн Нормандської четвірки, в якій сторони «підкрес- лили важливість ретельного до- тримання (перемир’я - ЦДАКР) та забезпечення ефективного моніто- рингу і верифікації з боку СММ ОБСЄ», затишшя в зоні конфлікту в перший же день було зірване бо- йовиками. За даними прес-центру штабу АТО, за період з початку «дії» миру по 15 квітня, російські окупаційні війська здійснили 632 обстріли по- зицій українських військових, вна- слідок чого 2 захисника Вітчизни загинули, 26 зазнали поранень. Бо- йовики продовжують активно за- стосовувати гранатомети різних систем та великокаліберні кулеме- ти, стрілецьку зброю, а з військо- вої техніки - танки та БМП. Також українська сторона відзначає акти- візацію роботи снайперів та пові- тряної розвідки диспозицій підроз- ділів ЗСУ. При цьому ворог не гребує відверто терористичною практикою, а саме здійснює запус- ки безпілотних літальних апаратів (БПЛА), начинених вибухівкою. На початку квітня перебіг бойо- вих дій на Донбасі вкотре нагадав про численні загрози життю ци- вільного населення. Так, за повідо- мленням Донецької військово-ци- Загальні оцінки Основні виклики та ризики для України у першій половині квітня 2018 року
5 вільної адміністрації, в ніч на 11 квітня сепаратисти завдали удару по житлових кварталах старої Ав- діївки. Також поблизу селі Піщано- го на Луганщині на протитанковій міні підірвався автомобіль із сім’єю з чотирьох осіб. При цьому окупаційна адміні- страція Росії в ОРДЛО вже навіть не намагається зберегти «хорошу міну при поганій грі», коли мова за- ходить про дотримання Мінських домовленостей. Підтвердженням цього є численні звіти Спеціальної моніторингової місії (СММ) ОБСЄ про цинічні порушення бойовика- ми режиму відведення важких озброєнь від лінії розмежування. Так, нещодавно міжнародні спо- стерігачі повідомили, що незаконні військові формування розмістили значну кількість військової техніки на околицях тимчасово окуповано- го Луганська. Лише на місцевому летовищі в СММ ОБСЄ зафіксува- ли 7 одиниць танків Т-72, 7 реак- тивних систем залпового вогню БМ-21 «Град», 7 одиниць самохід- них гаубиць 2С1, 7 зенітних ракет- них комплексів 9К35, та 10 одиниць буксируваних гаубиць різної моди- фікації. Водночас, у районах насе- лених пунктів Бугаївка та Круглик, що в Луганській області, спостері- гачі підтвердили факт розташуван- ня 40 одиниць танків. Ймовірно, ця та інша техніка опиниться на вулицях «столиць» так званих ДНР і ЛНР 9 травня з нагоди Дня Перемоги. Водночас із наближенням травневих свят зрос- тає ймовірність провокацій з боку бойовиків. Метою такої активності ворога є поповнення арсеналу ін- формаційних озброєнь в гібридній війні з Україною та мобілізація на- селення непідконтрольних терито- рій навколо штампів та симулякрів російської пропаганди. Отож, 9 травня може стати від- правною точкою масштабної кам- панії щодо посилення інформацій- ного впливу Кремля в Україні у контексті президентських та парла- ментських виборів 2019 року. У зв’язку з цим в ЦДАКР вважають, що бажання скомпрометувати українську владу напередодні вхо- дження країни на завершальні ета- пи електоральних циклів обумов- лює високу ймовірність локальних ескалацій напруженості на Донбасі в наступному році. Водночас, 13 квітня заступник голови Служби безпеки України Віктор Кононенко заявив про наявність інформації про плани Росії створити переду- мови для введення військ на укра- їнську територію восени цього року під приводом захисту прав російськомовного населення. Відтак, конвенційна складова агресивної зовнішньої політики РФ, яку Кремль проектує на Укра- їну, заслуговує на особливо пиль- ну увагу з боку керівництва дер- жави та міжнародної спільноти. Виступаючи на 11-му Київському Із наближенням травневих свят зростає ймовірність провокацій з боку бойовиків Бажання скомпрометувати українську владу напередодні вход- ження країни на завершальні етапи електоральних циклів обумовлює високу ймовірність локальних ескалацій напруженості на Донбасі в наступному році
6 безпековому форумі, Секретар РНБО Олександр Турчинов, зая- вив таке: «На донецькому опера- тивному напрямку нам протисто- їть 8-а російська армія, а 150-а дивізія цієї армії уже впритул роз- горнулась на нашому кордоні і го- това до ведення бою. На чорно- морсько-азовському 49-а армія в другому ешелоні знаходиться 58-а армія Північного військового округу Російської Федерації. На півночі над нами нависає 20-а ар- мія Західного військового округу». Всього за оцінкою РНБО Росія може розгорнути на українському напрямку 260 тисяч військовос- лужбовців, 3500 танків, 11 тисяч БМП. На погляд фахівців ЦДАКР, дана статистика враховує сукупну чисельність сил РФ поблизу укра- їнського кордону, але не може ста- ти вагомим аргументом для Захід- них партнерів Києва, оскільки їй бракує обґрунтованого аналізу на- ступального потенціалу відповід- них з’єднань російської армії. Водночас такі оцінки ідуть уроз- різ із даними Міноборони України. Так, за словами міністра Степана Полторака, Росія зосередила по- близу України військове угрупу- вання чисельністю понад 77 тисяч людей. «На нашому кордоні вона зосередила 19 батальйонних так- тичних груп першого і другого еше- лонів чисельністю понад 77 тисяч осіб. До складу угруповання вхо- дить майже тисяча танків, 2,3 тися- чі бойових машин, понад 1,1 тисячі артилерійських систем і приблизно 400 систем залпового вогню», – за- значив міністр. Зважаючи на активну військову присутність РФ, в тому числі, по- близу неконтрольованої Києвом ді- лянки державного кордону в Доне- цькій та Луганській областях, у ЦДАКР підтримують ініціативу СММ ОБСЄ щодо відкриття нових передових патрульних баз у містах на території ОРДЛО, зокрема біля кордону з Росією. Такий крок стане вагомим поступом на шляху до ре- алізації проекту миротворчої місії ООН на Донбасі. Навіть більше, протидія з боку Кремля та його ма- ріонеток стане вагомим аргумен- том української сторони в контек- сті міжнародного визнання Росії воюючою стороною на Донбасі. Питання миротворців на Донбасі розкололо Нормандську четвірку? Днями президент України Пе- тро Порошенко заявив, що більше 40 держав готові долучитись до ми- ротворчої місії ООН на Донбасі. Активно «вербувати» інші країни до контингенту миротворців Київ почав після Мюнхенської конфе- ренції з безпеки 2018 року, напере- додні якої було оприлюднено «до- повідь Расмуссена» про миротворців ООН на сході Украї- ни. Наразі рано говорити про кон- кретні параметри місії, відтак по- точні перемовини мають виключно Конвенційна складова агресивної зовнішньої політики РФ, яку Кремль проектує на Україну, заслуговує на особливо пильну увагу з боку керів- ництва держави та міжнародної спільноти
7 рамковий характер. Вочевидь треті країни чекають поки країни-члени Радбезу ООН вийдуть на єдине рі- шення. Втім це не означає, що ди- пломатичні зусилля офіційного Києва є передчасними. Відповід- ний порядок денний на міждер- жавних переговорах фіксує поло- ження України як сторони, що прагне до мирного врегулювання збройного конфлікту на Донбасі і є щирою у прагненні замирити регі- он через механізм міжнародної ми- ротворчості. До того ж такий під- хід виводить проблематику війни на сході нашої держави на широку міжнародну арену, робить всю сві- тову спільноту причетною до про- блематики російської агресії. Вочевидь такий сценарій ви- кликає роздратування в Москві, яка прагне загорнути власну інтер- венцію на Донбасі в обгортку гро- мадянської війни. Тому сьогодні головним каменем спотикання за- лишається позиція Кремля щодо мандату миротворців та кола кра- їн-учасників гіпотетичної місії. Обережний оптимізм щодо готов- ності російського керівництва до- тримуватись конструктиву, який міг зажевріти після Дубайської зу- стрічі спецпредставника Держдепу США по Україні Курта Волкера та помічника Путіна Владислава Суркова, нещодавно поспішили розвіяти в Кремлі. Так, російський лідер у телефонній розмові з кан- цлеркою Німеччини Ангелою Мер- кель повернувся до старої росій- ської «миротворчої» формули, заявивши про можливість введен- ня миротворців ООН на Донбас лише як охорони спостерігачів ОБСЄ. Враховуючи, що ця позиція Кремля була зафіксована ще у ве- ресні минулого року в російському проекті резолюції Ради Безпеки ООН про розміщення миротвор- чого контингенту на Донбасі, Захід поки що не спромігся змінити ба- чення російського керівництва че- рез формат Волкера-Суркова. Враховуючи це, в найближчі мі- сяці головна ставка може знову бути зроблена на Нормандський формат, який забуксував з літа ми- нулого року через вибори та коалі- ціаду у Франції та Німеччині. Принаймні питання відрядження миротворчого контингенту ООН на Донбас буде темою номер один в ході запланованої тристоронньої зустрічі президентів України, Франції та ФРН, яка відбудеться у травні в німецькому місті Аахен. У вітчизняному медіапросторі вже з’явилось чимало оцінок в яких трансформація нормандської «чет- вірки» у «трійку» інтерпретується мало не як успіх української дипло- матії. Така динаміка перемовин і справді вказує на намагання Києва, Берліну та Парижу виробити спіль- ну позицію в питанні миротворців. Однак без участі російської сторо- ни така зустріч передбачає біль- шою мірою звіряння годинників, Захід поки що не спромігся змінити бачення російського керівництва через формат Волкера-Суркова
8 аніж вироблення конкретних рі- шень. Та обставина, що Путіна не за- просили в Аахен, свідчить про сут- тєві розбіжності в позиціях сторін, тож миротворців ООН на Донбасі в поточному році ми навряд чи по- бачимо. Менше з тим, зустріч ліде- рів України, Франції та ФРН відбу- деться на тлі інтенсивного діалогу з Кремлем, оскільки проблематика Донбасу є елементом коаліційної угоди в Німеччині, що засвідчує непідробний інтерес Берліну до уникнення сценарію замороження конфлікту. Окрім того, з огляду на велику ймовірність отримання Берліном місця в Раді безпеки ООН на 2019-2020 роки, питання миротворців в Україні може стати головним кейсом для німецької ди- пломатії в найближчі роки. Україні збережуть статус країни-транзитера Відсутність російського прези- дента за столом переговорів не означає ізоляції РФ з боку європей- ських столиць. Так, в травні прези- дент Франції Еммануель Макрон зустрінеться з Путіним на полях Петербурзького економічного фо- руму. З іншого боку, Берлін не пла- нує відмовлятись від Північного потоку-2, фактично закриваючи очі на політичну складову енерго- проекту. Власне, тема нового газопрово- ду, який становить пряму загрозу енергетичній безпеці України, була ключовою в ході квітневого візиту президента Порошенка до Німеч- чини. Український лідер обгово- рив дане питання з канцлером Ан- гелою Меркель, президентом Франком-Вальтером Штайнмає- ром, президентом Бундестагу Воль- фгангом Шойбле і міністром закор- донних справ Гайко Маасом. На спільному брифінгу з Порошенко Меркель приміряла на себе роль за- хисника інтересів України. Зокрема вона повідомила, що в телефонній розмові з Путіним висловила ба- чення що «не може бути ситуації, за якої Україна через «Північний потік-2» не матиме жодного зна- чення як транзитна країна». Окрім того, канцлерка визнала, що будів- ництво газопроводу містить полі- тичну складову. Згодом з Меркель солідаризувався прем’єр-міністр Данії Ларс Люкке Расмуссен, за сло- вами якого Копенгаген хоче узго- дити будівництво Північного пото- ку-2 зі збереженням транзитної ролі України. Як би там не було, в даному ви- падку предметне значення має роз- мова про конкретні об’єми транзи- ту газу через Україну після 2019 року. Газпром і раніше не заперечу- вав що продовжить прокачку газу через українську ГТС після введен- ня в експлуатацію Північного пото- ку-2. Росіяни ведуть мову про 10-15 млрд. кубів для газотранспортної системи, яка розрахована на 142 Проблематика Донбасу є елемен- том коаліційної угоди в Німеччині, що засвідчує непідробний інтерес Берліну до уникнення сценарію замороження конфлікту. Окрім того, з огляду на велику ймовір- ність отримання Берліном місця в Раді безпеки ООН на 2019-2020 роки, питання миротворців в Україні може стати головним кейсом для німецької дипломатії в найближчі роки.
9 млрд. транзиту. Вочевидь, при за- вантаженні на 7%-10%, вітчизняна ГТС швидко перетвориться в збит- ковий актив. Водночас заявлені Ро- сією об’єми транзиту (10-15 млрд. кубів) становитимуть близько 5-8% сукупного обсягу експортованого Росією до ЄС газу (сьогодні цей по- казник складає 46-48%). В цій ситу- ації, з точки зору фахівців ЦДАКР, Україні варто докласти диплома- тичних зусиль для того щоб у мовою реалізації Північного потоку-2 було зобов’язання РФ щодо збереження нинішніх об’ємів транзиту газу че- рез українську ГТС. Окрім того, до- цільною вбачається основна лінія критики проекту, якої дотримуєть- ся українське керівництво на між- народній арені, – а саме акцентуван- ня уваги на небезпеках політичного та енергетичного характеру внаслі- док втрати Україною статусу тран- зитера російського газу до Європи. Про що говоритимуть генерали РФ та НАТО? Зустріч головкома військ США і НАТО в Європі Кертіса Скапаротті та глави Генштабу ЗС Росії Валерія Герасимова була анонсована на сі- чень 2018 року. Запланована роз- мова воєначальників РФ та альян- су тет-та-тет так і не відбулась у вказаний період. Втім наприкінці березня з’явилась інформація що переговори Скапаротті-Герасимов таки відбудуться впродовж третьо- го тижня квітня. За оцінкою ЦДАКР, централь- ними темами для обговорення ста- нуть такі: • вплив військових операцій РФ та коаліції на чолі з США в Сирії на безпеку Європи (вказаний аспект особливо актуальний у зв’язку з нещодавніми ракетни- ми ударами США, Франції та Великобританії по об’єктах, що є ланками програми хімічної зброї); • обговорення заходів щодо уник- нення збройних інцидентів, осо- бливо внаслідок хибної інтерпретації намірів іншої сто- рони в умовах інтенсифікації військових навчань; • режим ядерного шантажу Захо- ду, який Путін включив напередодні виборів президента РФ. У зв’язку з цим, на початку квітня генсек НАТО Єнс Стол- тенберг загострив увагу міжнародної спільноти до зро- стання ролі ядерного стриму- вання: «Після закінчення холодної війни ми всі думали, що ядерне стримування буде менш значущим, але в даний час ми спостерігаємо, що воно насправді стало більш важли- вим. […] Старі ядерні держави, зокрема Росія, модернізують ядерні можливості і у зв’язку з цим необхідно, щоб НАТО збе- реглонадійніісильніможливості стримування і, звичайно, ядерні сили є невід’ємною частиною
10 надійного стримування для всіх союзників», - підсумував Стол- тенберг. В ЦДАКР вважають, що місія ООН на Донбасі навряд чи опи- ниться у фокусі переговорів Скапа- ротті та Герасимова, оскільки дана тема потребує політичного узго- дження, про що йшлося вище. Вод- ночас, російська сторона може ви- магати від керівництва Альянсу відхилити інтеграційні ініціативи Києва напередодні саміту НАТО, який відбудеться в липні 2018 р. Попри спроби налагодити діа- лог з РФ через структури НАТО, Вашингтон не забуває про політи- ку стримування РФ, в тому числі, в Балтійському регіоні. Так, США мають намір виділити Естонії, Лит- ві та Латвії 170 млн. доларів на при- дбання боєприпасів і навчання вій- ськовослужбовців. При цьому частина коштів (3 млн.), буде ви- трачена на «протидію дезінформа- ції з боку Росії». Тим часом в Литві розпочалися навчання протитан- кових підрозділів НАТО «Мисли- вець-2018», на яких будуть відпра- цьовувати оборонні дії на випадок військового вторгнення Росії. Санкцій забагато не буває В квітні список американських санкцій розширився ще на 26 осіб з путінського «двору» і 14 компаній, що належать російським олігархам. Нові заходи проти громадян і ком- паній РФ вводяться відповідно до закону про протидію противникам США за допомогою санкцій (CAATS). Принципова відмінність цього режиму санкцій полягає в тому, що обмеження зачіпають не лише безпосередніх фігурантів, але й їхніх контрагентів, якщо ті про- водили «істотні транзакції» в ін- тересах осіб зі списку. ПопритещотакізаходиВашинг- тону завдали чималих збитків на- ближеним до Кремля товстосумам і зробили великий бізнес РФ токсич- ним на території США, варто заува- жити, що на даному етапі фактор санкцій не є достатнім аргументом для хоча би часткової корекції полі- тики Росії. Насправді олігархи в Ро- сії давно еволюціонували в клас державних менеджерів, активи яких фактично належать єдиній кремлів- ській корпорації. Реального впливу на вироблення політичних рішень «підсанкційні» російські багатії не мають. Зрештою, в якості «компен- сації за незручності» частина втра- чених внаслідок дії санкцій статків лояльних «олігархів» буде компен- сована за рахунок федерального бю- джету РФ. Тож, за оцінкою ЦДАКР, у своїх зовнішньополітичних розрахун- ках, в тому числі і щодо України, Кремль не зважатиме на гаманці кількох десятків представників ро- сійського списку Форбс. Дієвими у середньостроковій чи навіть ко- Російська сторона може вимагати від керівництва Альянсу відхилити інтеграційні ініціативи Києва напе- редодні саміту НАТО, який відбу- деться в липні 2018 р. Що на даному етапі фактор санкцій не є достатнім аргументом для хоча би часткової корекції політики Росії Дієвими у середньостроковій чи навіть короткостроковій перспек- тиві антиросійські санкції стануть лише у тому випадку, якщо їхній об’єм буде пропорційний тим обме- женням, які змусили дати задній хід Іран та КНДР. Питання про готов- ність Заходу до такого кроку є з розряду риторичних
11 роткостроковій перспективі анти- російські санкції стануть лише у тому випадку, якщо їхній об’єм буде пропорційний тим обмежен- ням, які змусили дати задній хід Іран та КНДР. Питання про готов- ність Заходу до такого кроку є з розряду риторичних.
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 квітня 2018 12 Експерти Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) після проведеного аналі- зу констатують катастрофічний стан літакобудування та галузі та закликають уряд терміново ство- рити і реалізувати програму реані- мації авіабудівної галузі. При цьо- му в ЦДАКР вважають, що проект стратегії відродження авіабудуван- ня до 2022 р., який нині розробля- ється в уряді, не відображає повно- ти лиха і не може врятувати галузь від катастрофи. Згідно з пропозиціями ЦДАКР, до удосконаленої програми мають увійти наступні пункти. 1. Перейти від виробництва лі- таків-демонстраторів до серійної продукції шляхом формування суттєвого за обсягом замовлення купувати Україна в особі відомств- замовників і вітчизняних авіапере- візників. Для перших повинен бути сформований нормальний держза- мовлення, для других - пільгові умови придбання, знову-таки, за підтримки держави. Йдеться пере- дусім про літаки сімейства Ан- 148/158/178 та Ан-132. Для реаліза- ції цих кроків має бути створено урядовий орган, що виробляє і реа- лізовує військово-промислову по- літику (або має відбутися суттєве переформатування під ці завдання Мінекономрозвитку). Більш правильним решенням було б створити літакобудівний Потрібна термінова програма реанімації авіабудівної галузі У дзеркалі експертноі думки Підготовлено експертами ЦДАКР В ЦДАКР вважають, що проект стратегії відродження авіабудуван- ня до 2022 р., який нині розробляєть- ся в уряді, не відображає повноти лиха і не може врятувати галузь від катастрофи
13 консорціум (з поступовим вклю- ченням в нього й приватних під- приємств), вивести його з-під юрисдикції ГК «Укроборонпром», сформувати наглядову раду за участю недержавних експертів, і почати реалізацію поетапного пла- ну виведення галузі з кризи в ре- жимі повної прозорості. Зокрема, коли в 1979 р. бразиль- ський Embraer з’явився на світово- му авіакосмічному Le Bourget з ма- леньким літачком, гіганти, в тому числі ОКБ Антонова, що демон- стрували у Парижі військові тран- спортники, навіть не звернули ува- ги на нову амбітну підприємство. Вже у 2013 році, виводячи на світо- вий ринок новий військовий тран- спортник КС-390 (ще тільки плану- ючи підняти його в небо у другій половині 2014 роки), бразильська влада почали інвестиційний про- ект в розвиток КС-390 в розмірі 2,4 млрд. дол. - у вигляді прямих за- мовлень. Такий приклад є показо- вим для України, яка на межі втра- ти літакобудівної галузі. Хоча на підтримку всього ві- тчизняного авіабудування на п’ять років українські чиновники при- пускають направити з державного бюджету кошти в сумі 7,5 млрд грн. (така цифра фігурує у проекті роз- порядження уряду щодо реалізації концепції відродження українсько- го авіабудування), вона не є достат- ньою в умовах необхідності заку- півлі агрегатів іноземного виробництва. На прямі замовлення мають спрямовуватися щонаймен- ше 2,5 – 3 млрд. грн щороку. 2. Негайно повинні бути пере- глянуті затверджені парламентом пільги для ввезення іноземних ре- гіональних літаків в Україні (їх ВРУ продовжила до 2023 року - для повітряних машин з вагою від 10 до 30 тон і місткістю від 44 до 110 пасажирів - тобто прямих кон- курентів Ан-140, Ан-148, Ан-158). До цього ж пункту відноситься і прийняття рішень на прямий ім- порт. Наприклад, експертні орга- нізації засмучені одноосібним прийняттям міністром МВС А. Аваковим рішення закупити у Франції гігантську партію з 55 вертольотів виробництва компа- нії Airbus Helicopters. До речі, за такі гроші можна побудувати близько десятка різних типів літа- ків Антонова - для Міноборони, МНС, ДПСУ. Саме для страховки від подібних рішень потрібен єди- ний урядовий орган. 3. Для заміщення російських комплектуючих український авіа- пром повинен сформувати і зро- бити пропозиції щодо комплекта- ції літаків західними агрегатами - під час закупівлі та експлуатації їх на ринках третіх країн. Шлях цей неблизький, але у ньому є сенс. Так, не можна не погодитися з конструкторами ДП «Антонов», що заміщення російських комп- лектуючих Ан-148/158/178 та ін- На прямі замовлення мають спря- мовуватися щонайменше 2,5 – 3 млрд. грн щороку
14 ших машин є практично повним перепроектуванням. Але без роз- герметизації законсервованої і від цього дещо протухлої галузі її не врятувати. До цього ж пункту належить невідкладне проведен- ня реструктуризації і акціонуван- ня всіх підприємств літакобуду- вання - з метою приватизації. Ще на рівні 2004 р. ЦДАКР пропону- вав залишити в державній влас- ності тільки КБ літакобудування, а 100-відсоткові пакети акцій се- рійних виробництв реалізувати інвесторам, переважно західним. Час показав справедливість цієї ідеї ... 4. На найвищому рівні має бути вирішено питання кредитування авіапрому під невеликі річні про- центні ставки, в тому числі, через іноземні банки під державні гаран- тії уряду України. Вже згадана вище Бразилія для розвитку Embraer при кредитуванні встановила кредитну ставку в 3-3,5%. 5. Необхідна повна ревізія ка- дрової політики в галузі. Зокрема, припинити призначення на клю- чові посади людей, які не мають відношення до авіабудування. А також вкрай важливо відмовити- ся від сумнівних послуг осіб, ра- ніше звільнених з фірми Антоно- ва за вчинки, несумісні з кодексом честі українського літакобудівни- ка (нині відомо, що багато «ко- лишніх» просто рвуться в мене- джери ДП «Антонов» – серед них є й такі, що передавали обладнан- ня російської стороні або «злива- ли» ціни іранській стороні в ході переговорів про продаж техноло- гії виробництва Ан-140). У будь-якому випадку слід ро- зуміти, що йдеться про ризики повної втрати Україною літакобу- дування як передової високотех- нологічної галузі, яка разом із ра- кетно-космічною галуззю складала найвагомішу визитівку країни. Необхідна повна ревізія кадрової політики в галузі. А також вкрай важливо відмовитися від сумнівних послуг осіб, раніше звільнених з фірми Антонова за вчинки, несуміс- ні з кодексом честі українського літакобудівника
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 квітня 2018 15 Витоки появи у Великій Брита- нії сил територіальної оборони ся- гають епохи середньовіччя. У но- вітній історії офіційною датою їх заснування вважається 1 квітня 1908 р., коли на підставі закону «Про територіальні та резервні сили»1 , прийнятого роком раніше, у британській армії були проведе- ні певні військові реформи. Згідно з цим законодавчим актом, відбу- лося об’єднання цивільних Добро- вольчих сил та кавалерійських підрозділів Територіальних до- 1  Territorial and Reserve Forces Act 1907. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Territorial_and_ Reserve_Forces_Act_1907 бровольчих частин йоменів2 , а ко- лишня міліція3 перетворилася на спеціальний резерв регулярної ар- мії. З початком цього процесу була уніфікована штатна структура різ- норідних підрозділів, які отрима- ли однакову військову форму, екі- пірування та оснащення і після реорганізації стали територіаль- ними батальйонами регулярної англійської армії. Водночас, кілька 2  Йомени – соціальний прошарок, з якого у давні часи набирали слуг для лицарів, а у се- редні віки – лучників до королівської армії. Після англійської революції у XVII столітті цей прошарок почав зникати з історичної арени, але сам термін зберігся у назві іррегу- лярних військових частин. 3  Міліція у Великій Британії виконувала роль народного ополчення. Територіальна оборона країни: британський досвід Володимир Паливода, старший науковий співробітник відділу проблем національної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень
16 полків зберегли свою унікальність та залишили деякі ознаки ідентич- ності. На час створення територі- альні сил нараховували у своїх ла- вах 269 тисяч осіб. Їх основним завданням була територіальна оборона Британських островів, окремі підрозділи залучалися до охорони правопорядку в містах та селищах у ролі констеблів4 та ба- льї5 . Пізніше функції територіаль- них сил розширювалися й особо- вий склад став залучатися до посилення регулярних частин британської армії. Підрозділи «територіалів», як правило, несли службу лише у меж- ах власної країни, але у період Пер- шої світової війни понад 70 баталь- йонів добровільно вирушило воювати на французькому театрі воєнних дій, а потім – до Єгипту, Індії та інших колоній Британської імперії. У 1918 р. територіальні сили були розформовані, але вже за два роки почався новий набір до цього формування, яке отримало назву Територіальна армія (ТА). З враху- ванням тогочасних реалій, у складі ТА зменшувалась кількість піхот- них батальйонів та кавалерії. За- мість скорочених частин створю- вались артилерійські підрозділи, на озброєння «територіалів» над- 4  Констебль - нижчий поліцейський чин. 5  Бальї - суддя, який займався розглядом справ щодо тяжб, грабунків та вбивств. ходили бронеавтомобілі. У 1922 р. були сформовані 2 бригади проти- повітряної оборони, які мали захи- щати Лондон від нальотів ворожої авіації. Під час Другої світової війни чисельність ТА збільшилась майже вдвічі – до 440 тисяч осіб. Після її закінчення «територіалів» знову скоротили, та з початком холодної війни британський уряд був зму- шений зміцнювати допоміжні сили британської армії, створюючи на- Плакат часів Другої світової війни. Джерело: https://en.wikipedia.org/wiki/ File:Volunteer_with_Me_for_the_Territo- rial_Army_Art.IWMPST14588.jpg
17 віть нові підрозділи ТА (зокрема, у Північній Ірландії). У 1950-і роки частина армійських резервістів брала участь у Корейській війні та у військовому конфлікті, відомому як Суецька криза. У 1967 р. відбулася наступна ре- організація ТА з ліквідацією її пол- кової та дивізійної структури. Під- розділи новоствореного Територіального та добровольчого армійського резерву (TДАР) були розділені на чотири категорії: TДАР I – могли бути використа- ні для проведення будь-яких опе- рацій; TДАР II – могли бути задіяні в операціях НАТО, зокрема, для під- тримки рейнського угрупування британської армії на території ФРН; TДАР III – суто територіальна оборона; TДАР IV – корпус підготовки офіцерів-резервістів6 . У 1998 р., за висновками Стра- тегічного оборонного огляду, чи- сельність ТА7 поступово піддавала- ся скороченню і на 2006 р. становила 34 тисячі осіб. За штат- ним розкладом мало бути 42 тися- чі, але британці неохоче записува- лись на службу в «територіали». 6  Wienand Drenth. The Territorial Army 1967- 2000. – [Електронний ресурс]. – Режим до- ступу: https://www.orbat85.nl/documents/ The%20Territorial%20Army%201967-2000.pdf 7  У 1979 р. TДАР повернуто попередню на- зву  - Територіальна армія. У відповідності до плану «Май- бутні резерви-2020», розробленого міністерством оборони Великої Британії у 2011 р., були передбачені певні зміни у системі підготовки армійських резервістів (за прикла- дом підрозділів Національної гвар- дії США). ТА вкотре змінила назву, ставши тепер Армійським резер- вом (АР)8 . Також заплановано, що його кількість складатиме 35 тисяч резервістів при 84 тисячах військо- вослужбовців Сухопутних військ ЗС Великої Британії (на 2017 р. це співвідношення оцінювалось, як 26 тисяч до 80 тисяч). АР поділяється на три види під- розділів: національного рівня, регі- онального рівня і так звані спонсо- ровані. Усього в країні - 236 підрозділів АР, дислокованих у 206 містах. Підрозділів першого рів- ня  – лише 14, і вони більш спеціа- лізовані, ніж регіональні. Посади у них адресовані кандидатам, які ма- ють відповідний досвід та кваліфі- кацію у громадянському житті, за такими напрямками: зв’язок, меди- цина, інженерні науки, управління персоналом, логістика, розвідка (зокрема, лінгвістика). Обов’язковий термін навчання ста- новить як мінімум 19 днів (зазви- чай, складається з двох вихідних та 15 днів щорічного тренувального 8  Territorial Army «to be renamed the Army Reserve». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bbc.com/news/uk- politics-19940848
18 табору). Недоліком служби у цих підрозділах є те, що «територіалам» доводиться подорожувати на зна- чну відстань до свої частин. Водно- час усі витрати на відрядження від- шкодовуються, а кількість навчань протягом року менша, ніж у під- розділах інших видів. Підрозділи регіонального рів- ня (їх налічується 222) розосеред- жені по всій країні і мають різну спеціалізацію: піхотні, технічні, логістичні, зв’язку. Більшість з них не потребують спеціальних нави- чок. Обов’язковий термін навчан- ня становить як мінімум 27 днів (зокрема, два тижні щорічного тренувального табору), яке прово- диться у вихідні дні, а іноді й у ве- чірній час. Останній вид підрозділів ство- рюється на основі угоди між ком- панією та МО Великої Британії. Особи, які висловили бажання проходити службу в АР, продовжу- ють працювати за своїми цивіль- ними спеціальностями, але у рам- ках завдань, поставлених перед АР. Близько 2 тисяч таких резервістів служили в Іраку та Афганістані. Для добровольців, які хочуть долучитися до АР, існує спеціаль- ний веб-сайт - http://www.armyjobs. mod.uk. На цій сторінці викладені базові вимоги до кандидатів: вік від 17 до 43 років; громадянство Вели- кої Британії, Ірландії чи однієї з держав Британської Співдружнос- ті; 5-річний ценз проживання у країні на момент подачі заяви про прийом до АР. Якщо кандидат відповідає цим вимогам, він повинен звернутися до Військового бюро інформації і кар’єри, яке є першим етапом на шляху до служби у АР, і пройти там співбесіду з одним із професійних радників стосовно усіх аспектів цієї служби. Потім доброволець має зробити наступне. По-перше, вибрати вид підрозділу (найпро- стіше можна потрапити до підроз- ділів регіонального рівня, які наби- рають особовий склад з місцевих жителів). По-друге, встановити контакт з вибраним підрозділом і домовитися про його відвідання для вивчення умов і прийняття остаточного рішення про вступ на службу. По-третє, отримати запро- шення на кваліфікаційну співбесі- ду. Якщо доброволець вибирає під- розділ національного рівня, то йому прийдеться пройти її вже під час відвідання підрозділу. По- четверте, виконати фізичні та пси- хологічні тести. У разі їх успішного виконання, особа вважається фор- мально прийнятою до АР і може розпочати базову підготовку. Кандидати на офіцерські поса- ди, крім зазначеного, повинні мати ще й вищу освіту і виконати низку тестів на придатність і вміння ке- рувати підлеглими. У разі отриман- ня позитивної оцінки, такі канди- дати проходять курс підготовки, який складається з декількох моду-
19 лів і загалом триває 59 днів, у на- вчальному центрі або у Королів- ській військовій академії у Сандхерсті. Базова підготовка для тих, хто вже зарахований на службу до АР, зазвичай, триває близько року. У підрозділах регіонального рівня вона проходить у вихідні у самому підрозділі або в одному з багатьох міжрегіональних навчальних цен- трів АР. Для бійців підрозділів на- ціонального рівня ця підготовка проводиться на подібних засадах на базі підрозділів регіонального рівня або на централізованих чоти- ритижневих курсах. У ході базової підготовки «територіали» вивча- ють статути, військову терміноло- гію, основи тактики, штатне озбро- єння, правила першої допомоги, картографію. Підготовка завершу- ється двотижневими табірними зборами при одному з армійських навчальних центрів та виконанням серії випускних тестів. Після цього боєць АР відбуває у розпоряджен- ня свого підрозділу, де й проходить службу, згідно з визначеними обов’язками. За участь у навчаннях «терито- ріали» отримують грошову винаго- роду, яка розраховується на основі річного грошового забезпечення солдата регулярної армії з тією ж спеціальністю, військовим зван- ням та досвідом. Гроші виплачу- ються один раз на квартал за кож- ний повний день навчання. Новобранець АР отримує 35 фун- тів стерлінгів за день, після закін- чення базової підготовки сума збільшується до 43 фунтів стерлін- гів, а потім зростає залежно від по- Джерело: https://www.examiner.co.uk/news/west-yorkshire-news/new-era-army-reservists- huddersfield-7064097
20 садових обов’язків та звання. Раз на квартал також компенсуються витрати на поїздки, харчування тощо. Після виконання вимог про- ходження мінімального річного навчання (27 днів у підрозділі регі- онального рівня або 19 днів у під- розділі національного рівня), «те- риторіал» отримує щорічну додаткову винагороду, яка протя- гом п’яти років може зрости від квоти 424 до понад 1600 фунтів стерлінгів. Якщо боєць АР бере участь у за- рубіжних операціях, він отримує доплату за різницю з його цивіль- ною заробітною платою (якщо вона є) і право на оплачувану відпустку при поверненні. Крім фінансових переваг, АР пропонує «територіалам» додатко- ві бонуси: екскурсії з пригодами, заняття спортом або товариські за- ходи (вечірки для друзів і рідних). Екскурсії організовуються у на- вчальних центрах як за кордоном, так і у Великій Британії, зазвичай, у рамках відпочинку під кінець на- вчального процесу. Вони фінансу- ються різними спортивними това- риствами АР, а «територіали» мають можливість отримати додат- кові кваліфікації, наприклад, з дай- вінгу, стрибків з парашутом чи аль- пінізму. Наступним бонусом є можливість займатися індивіду- альними чи командними видами спорту. Кожний підрозділ АР має власних інструкторів з фізичного виховання, які допомагають «тери- торіалам» вибирати та розвивати спортивні уподобання.
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 квітня 2018 21 Сучасна Турецька Республіка перетворилася на потужну регіо- нальну державу із помітною полі- тико-культурною та економічною експансією на євразійському про- сторі, сильною армією та спец- службами. Держава на практиці створює певні передумови для тво- рення «Великого Турану», демон- струє пострадянським країнам й тюркомовним народам Росії, Украї- ни, Китаю зразок динамічної соці- ально-економічної моделі розви- тку й захисту традиційних цивілізаційних цінностей при збе- реженні світської моделі держави із інституціональною демократією. Відбулося відчутне зростання економічного й воєнно-технічного потенціалу Туреччини, у тому чис- лі – за рахунок прискореного роз- витку власного ВПК (який у 2016 р. сягнув обсягу в 8 млрд. доларів, з яких 2 млрд. надійшли від експорту озброєнь) та закупівлі сучасної зброї. Це, поряд із тривалим пере- бування при владі прихильників пантюркістського курсу (ще у 1992 р. тодішній прем’єр-міністр Сулей- ман Демірель висунув гасло тво- рення навколо Анкари «тюрксько- го світу від Адріатики до Великого китайського муру»), відчутними націоналістичними настроями та впливовими позиціями відповід- них партій у суспільстві, достатньо сильною консолідацією населення навколо харизматичного націо- Cухопутний компонент сил спеціальних операцій Турецької Республіки Дмитро Вєдєнєєв, доктор історичних наук, полковник запасу Андрій Слюсаренко, кандидат історичних наук, полковник
22 нального лідера Реджепа Ердогана, створили передумови для посилен- ня зовнішньополітичної самостій- ності та активності, що супрово- джується мілітаризацією держави. Країна намагається демонстру- вати особливу позицію у воєнно- політичній діяльності НАТО (відо- ма, зокрема, відмова Анкари у 2003 р. дозволити вторгнення із своєї території американських військ у північний Ірак в ході військової кампанії проти режиму Саддама Хусейна). Туреччина веде жорстку боротьбу із курдським сепаратиз- мом, попри його підтримку США, енергійно втрутилася у бойові дії в Сирії, займає рішучу й прагматич- ну позицію у стосунках з Ізраїлем та з арабським світом. Анкара до- тримується політики гнучкого об- стоювання власних (передовсім, економічних та воєнно-технічних) інтересів у відносинах з Росією. Не- абияку зацікавленість Туреччини виявляє в українських справах, на- магаючись, зокрема, створити дов- гострокові економіко-бізнесові по- зиції у південних регіонах України, енергійно застосовує освітньо- культурні та гуманітарно-релігійні важелі впливу (т.зв. «м’яку силу») для утвердження у середовищі тюркомовних народів України, пе- редовсім – кримських татар. Міжнародна активність Анкари спирається на мілітарну потугу та модернізацію збройних сил (вклю- чаючи створення власної ракетної зброї та закупівлю новітніх засобів ППО). Країна традиційно приділяє підвищену увагу розвитку військ спеціального призначення, які пе- ретворилися у сили спеціальних операцій (ССО, їх загальна чисель- ність, з урахуванням відповідних формувань жандармерії та поліції, сягає 50 тис. чол., і поступається за цим покажчиком, імовірно, лише США) та виступають важливим й дієвим важелем зовнішньої воєнно- політичної активності Туреччини. Бойові можливості ССО Туреччини зросли і в ході реалізації масштаб- ного Плану модернізації збройних сил (до 2016 р.). Самі ССО склада- ються із відповідних компонентів у складі Сухопутних військ (СВ), ВМС, ВПС, військ жандармерії та поліції. По суті, створено націо- нальну модель ССО, основу якої складає їх сухопутний компонент. Вже з кінця 1940-х рр. налаго- джується співробітництво з ЦРУ США та розвідками західноєвро- пейських спецслужб по лінії робо- ти проти СРСР та інших соціаліс- тичних країн Східної Європи. Зокрема, глава турецької розвідки Тефік-бей особисто опікувався спільним з англійською розвідкою МІ-6 закидування до радянського Закавказзя груп грузинських полі- темігрантів на чолі із Жорданія, проти завдяки своєчасній виперед- жувальній інформації відомого агента радянської розвідки «Тома» (Кіма Філбі, який займав керівні
23 посади в британській розвідці) емі- сарів були затримані. У 1952 р. Туреччина (яка до 1943 р. включно була у приязних відно- синах з нацистською Німеччиною, постачала їй стратегічну сировину та не виключала нападу на СРСР) вступила в НАТО, у 1955 р. – до во- єнно-політичного блоку СЕНТО, а у 1959 р. підписала угоду з США про воєнне співробітництво, на її території розміщуються американ- ські військові бази, стартові пози- ції ракетних середньої дальності із ядерними зарядами (виведені після врегулювання Карибської кризи). Саме у період ескалації «холодної війни», у 1953 р., створюється пер- ша структура із розвідувально-під- ривними функціями – Відділ спеці- альної війни (GLADIO). Творення власне військ СпП збройних сил (ЗС) Туреччини по- чинається з 1949 р., коли у складі збройних сил організували «1-у по- вітряно-десантну групу» (фактич- но - взвод) у складі гвардійського полку, до якої з 1958 р. додалася 2-а, у 1963 р. – 3-я повітряно-десантні групи. Вони ж десантувалися у по- вному складі та відіграли активну роль під час успішного вторгнення Туреччини на о. Кіпр в січні 1974 р. та окупації північної частини ост- рову. Від початку підготовку ту- рецьких спецпризначенців-коман- Джерело: http://vestikavkaza.ru/news/Turetskie-kommandos-vzyali-pod-kontrol-siriyskiy- Dzharablus-SMI.html
24 дос здійснювали американські інструктори в піхотній школі в м. Чанкири. На основі досвіду згаданої опе- рації, війська спеціального призна- чення незабаром розрослися до трьох окремих бригад по 5 тис. бій- ців у кожній, а саме: повітряно-де- сантної, парашутної командос й парашутної морської піхоти. В основу підготовки військ СпП по- клали західні стандарти, подібні британській SAS та американсько- му елітному загону «Дельта». На основі бригади військ СпП могло бути сформовано 50 розвідуваль- но-диверсійних загонів по 12-14 чол. кожний із глибиною виведен- ня в тил противника на 250 км. Тоді ж, у 1960-1970-і рр., в умо- вах підготовки до можливої масш- табної війни з СРСР та країнами Варшавського договору, було ви- значено специфічну модель добір- них військ Туреччини, яка сполу- чала готовність як до спеціальних акцій (глибинної розвідки, дивер- сій тощо) у разі війни із регуляр- ною армію сильного противника, так і можливість їх бойового засто- сування в операціях основних сил. Згадана повітряно-десантна брига- да СпП, зокрема, мала артилерій- ський дивізіон, решта – роти вогне- вої підтримки. Крім того, у складі Сухопутних військ (СВ) додатково запровадили дві окремі бригади командос, бри- гаду командос 4-го армійського корпусу, окремий полк командос 7-го армійського корпусу. Такі бри- гади СВ мали за штатом 6700 чол., з яких 160 – офіцерів, розвідувальну роту й 4 батальйони командос, а на озброєнні - 24 безвідткатних гар- мат, 18 106-мм та 40 81-мм міноме- ти, 6 комплексів протитанкових ке- рованих ракет, понад 200 радіостанцій. На випадок серйоз- ної війни мобілізаційні можливос- ті дозволяють додатково розгорну- ти шість бригад військ спецпризначення, п’ять із яких ви- значалися для боротьби с розвіду- вально-диверсійними формуван- нями на власній території. Було налагоджено дворічну базову під- готовку командних кадрів спецп- ризначенців СВ у розвідувальних школах та на основі військового училища в Егридирі, щорічно ви- пускалися 50 офіцерів та 250 унтер- офіцерів. Уже у 1980-і рр. сукупна чисель- ність військ спецпризначення (включаючи командос та морські формування) ЗС Туреччини дося- гала 30 тис. вояків, а в особливий період могла зростати до 60 тис. Необхідно враховувати, що спеці- альні дії на суходолі могли вести і добірні частини спецпризначення ВМС країни, які включали два за- гони бойових пловців: підводний оборонний (SAS, захист від дивер- сій військово-морських баз, стоя- нок флоту тощо) та підводний ударний (SAT або «Дельфін»).
25 Останній міг застосовуватися, у т.ч., для ведення розвідки на сухо- долі, здійснення бойових рейдів по тилах противника силами малих груп, контртерористичних опера- цій (всі бійці SAT навчалися пара- шутній справі). До того ж у 1967 р. утворюються жандармські війська спеціального призначення, котрі до 1990-х рр. розрослися до 6 жандармських полків (по три батальйони у кож- ному) і 6 жандармських батальйо- нів командос. У мирний час вони несли охоронно-поліцейську служ- бу у важкодоступних місцевостях Східної Анатолії та на островах в Егейському морі (відповідно, на власних островах архіпелагу були розміщені і підрозділи спецпризна- чення Греції, відносини з якою на- були напруги після збройного кон- фліктунаКіпріу1974р.).Увоєнний час жандармські елітні війська пла- нувалося збільшити до шести бри- гад із передачею їх командуванню Сухопутних військ. Оскільки військові кола та армія як така традиційно відіграють ви- ключну роль у регулюванні політич- ного життя країни (виступаючи, зо- крема, гарантом світської моделі розвитку Туреччини, її достатньо самостійної позиції у зовнішній по- літиці), то на еволюції розвідуваль- но-спеціального компоненту ЗС по- значалися і перевороти, які здійснювали мілітарні кола. Як вва- жають дослідники, потужний ім- пульс реорганізації національного розвідувального співтовариства на- дав воєнний переворот 1980 р., піс- ля якого почалася реалізація довго- строкової програми модернізації системи управління силовими структурами, розвідувальними ор- ганами включно. Природно, що сили спецприз- начення (найбільш розвинуті у складі СВ ЗС Туреччини), слугують інструментом воєнно-розвідуваль- ної діяльності та взаємодіють із ар- мійською спецслужбою – Головним розвідувальним управлінням Гене- рального штабу (ГРУ ГШ) ЗС Ту- реччини. Базовим правовим актом, який регламентує діяльність вій- ськової розвідки Туреччини вва- жається закон «Про Генеральний штаб ЗС Туреччини» від 31 липня 1970 р., який визначає принципи, пріоритети та головні програми, якими керується начальник Гене- рального штабу у підготовці до ві- йни збройних сил Туреччини (у т.ч. у сфері розвідки). Відповідно до за- кону начальник Генерального шта- бу видав директиву «Обов’язки та відповідальність Генерального штабу», згідно з якою обов’язки в галузі розвідки покладені на на- чальника Головного розвідуваль- ного управління Генерального шта- бу. Для здійснення спеціальних операцій важливо те, що закон на- дав відповідні права силам і засо- бам розвідки щодо операцій з пере- слідування та захоплення членів
26 терористичних організацій і пред- ставників антиурядових сил у т.ч. і за кордоном. ГРУ є основним органом вій- ськової розвідки збройних сил Ту- реччини, підпорядковується безпо- середньо начальнику ГШ ЗС. ГРУ ГШ здійснює стратегічну (у т.ч. агентурну) військову розвідку в ін- тересах командування збройних сил. Оперативна й тактична (вій- ськова) розвідка ведеться в інтере- сах оперативних об’єднань (з’єднань), організується підрозді- лами військової розвідки за видами (родами) збройних сил. В цілому, об’єктовими пріоритетами ГРУ ви- ступають Російська Федерація, Україна, Греція, грецька частина Кі- пру, Болгарія, Сербія і Чорногорія, Македонія, Іран, Сирія, Вірменія, а також озброєний воєнно-політич- ний рух курдів, радикальних ісла- містських формувань на кшталт ІДІЛ тощо. Серед основних завдань армійської розвідки реалізація яких потребує залучення (забезпечення) оперативно-бойових дій ССО, мож- на виокремити такі як: • планування розвідувальних за- ходів у країні та закордоном; • підготовка диверсійно-розвіду- вальних груп для проведення спеціальних операцій у тилу про- тивника; • контррозвідувальний захист формувань ЗС Туреччини; • виконання розвідувальних і спе- ціальних завдань у рамках анти- терористичних операцій (бо- ротьбизкурдськимсепаратизмом як у країні, так і за її межами) в Джерело: http://factmil.com/publ/strana/turcija/sily_specialnogo_naznachenija_tureckoj_ respubliki_2013/29-1-0-295
27 Південно-Східній Анатолії та Північному Іраку, прикордонних регіонах Сирії); • організація координації і взаємо- дії з іншими національними спецслужбами з питань отриман- нярозвідувальнихданихвійсько- вого характеру. Власне Командування сил спе- цоперацій (начальник – посада корпусного генерала) як функціо- нальний компонент військової ор- ганізації держави було створено на базі ГШ ЗС Туреччини у 1992 р. і підпорядковується начальнику Го- ловного оперативного управління ГШ. Розглянемо сучасну організа- цію сухопутного компоненту ССО Туреччини. Відповідно до концеп- туальних та нормативно-статутних уявлень ССО збройних сил Туреч- чини можуть бути задіяні в мир- ний та воєнний час, на території противника під час бойових дій, в умовах загострення міжнародної та внутріполітичної обстановки. При цьому пріоритетними форма- ми і методами оперативно-бойових дій вважаються ведення спеціаль- ної розвідки, проведення диверсій, антитерористичні заходи, рейдові операції в тилу противника, пошу- ково-рятувальні дії тощо. Керівництво військами СпП СВ здійснює командування СВ, а певні частини СпП напряму включені до складу ССО та підпорядковані на- чальнику ГШ. У ССО є Команду- вання тилу із батальйоном тилового забезпечення, Школа спеціальних операцій. Для аеромобільного за- безпечення спецоперацій існує спе- ціальний авіаційний полк. Підрозділом центрального під- порядкування виступає добірний підрозділ СпП СВ (підрозділ пошу- ку та порятунку у ранзі бригади), вояки якого (до 340 осіб) ретельно відбираються із професіоналів усіх родів військ. За тактикою дій, фор- мам і методам застосування та під- готовки дана структура ідентична загону відомому «Дельта» ССО США, і визначається для антитеро- ристичних дій, звільнення заруч- ників і полонених. Структурно складається із штабу, 4 батальйо- нів, підрозділів забезпечення, для виконання спецзавдань підрозділ може виставити одночасно 6 груп по 12-14 співробітників. Відомо про існування бригади спеціальних операцій центрально- го підпорядкування (до 640 осіб), куди входять штаб, 8 батальйонів та підрозділи забезпечення. Ба- тальйон здатен виставити 6 груп по 12 бійців. Загалом бригада в змозі сформувати до 48 розвідувально- диверсійних груп (РДГ) по 10-12 чол., або до 100 РДГ по 5-6 бійців. В частині служать виключно профе- сіонали із знанням двох і більше іноземних мов, обов’язковою під- готовкою до агентурно-оператив- ної роботи. Батальйон взаємодії із цивіль- ним населенням (до 250 чол., штаб,
28 штабна рота, три спеціальні роти) слугує базою розгортання та спеці- альної підготовки загонів парти- занського руху у разі такої необхід- ності в особливий період. Основу ж сухопутного компо- ненту ССО складають чотири бри- гади командос, бригада гірських ко- мандос та два окремих полка командос. Бригади й окремі полки командос СВ входять організаційно до складу польових армій та опера- тивно підпорядковуються їх шта- бам. Загальна чисельність сил СпП СВ сягає 40 тис. чол. Основними функціями цих частин виступають: • розвідка стратегічних об’єктів противника й системи їх оборони; • проведення диверсій на основі здобутої розвідувальної інфор- мації; • приховані дії у тилу противника в інтересах основних військ; • розгортання партизанського руху у запіллі противника; • здійснення антитерористичних заходів; • визволення заручників, полоне- них тощо. Частини командос СВ дислоку- ються переважно на кордонах з Іраком та Сирією, для зручності боротьби із військовими форму- ваннями (пешмерга) Курдської ро- бітничої партії (КРП) та інших курдських організацій, які висту- пають за створення держави Кур- дистан, а також радикальними іс- ламістськими угрупованнями. Структуру бригади командос (до 6000 осіб) утворюють три ба- тальйони, батарея причепної арти- лерії, підрозділи підтримки: вогне- вої, зв’язку, постачання, інженерної та медичної. На озброєнні коман- дос, окрім різноманітної автома- тичної зброї (включаючи і кулеме- ти MG3, FN MAG, 12,7-мм М2НВ, 40-мм гранатомети М79 и М203), перебувають 60-мм міномети М2, 81-мм UTI, 107-мм Ml06ASP, 120- мм HY12DL, ПТРК «Мілан», «Тоу» та 106-мм безвідкатні гармати RCL М40 («Кобра»). Транспортні засоби представле- ні багатоцільовими легковими ав- томобілями підвищеної прохіднос- ті «Ленд Ровер Дефендер» різних марок, броньовані автомобілі в розвідувальному варіанті «Акреп», військові вантажівки «Ml51» і «М37». Профільна підготовка командос поділяється на оперативну й спеці- альну. Оперативна підготовка но- сить загальновійськовий характер, вивчається і захист від зброї масо- вого ураження. Тактичний вишкіл передбачає вивчення методів гли- бинної та польової розвідки, іно- земних мов, вогневої, інженерної, топографічної справи, , тактики проведення антитерористичних та пошуково-рятувальних операцій тощо. Вельми напруженою є спеці- альна фізична підготовка, у межах якої, зокрема, передбаченні марш- кидки на відстань 100 км із виклад-
29 кою до 40 кг, подолання перешкод, отримання практичних навичок мистецтва близького бою, стрибки з парашутом, підводне занурення тощо. До сухопутного компоненту ССО відносяться і сили СпП жан- дармерії: бригада й тактичний полк командос, а також спецбатальйон командос «Булугу», котрий у воєн- ний час передається у розпоря- дження командування сухопутних військ. «Булугу» складається із трьох рот, якими керують органи поліції тих місцевостей, куди вони передані для несення служби та ви- конання завдань за призначенням. Батальйон може використовувати- ся у повному складі для реалізації завдань штабу жандармерії Туреч- чини. На спецбатальйон поклада- ються проведення контртерорис- тичних заходів, звільнення заручників, придушення антиуря- дових виступів й підтримання пра- вопорядку у проблемних регіонах. Підготовка особового складу час- тин СпП жандармерії ведеться у Школі жандармерії (м. Фоча) за участю висококваліфікованих ар- мійських інструкторів. Турецький спецназ намагається використати для набуття специ- фічного бойового досвіду локальні війни та збройні конфлікти. Пред- ставники (інструктори) Націо- нальної розвідувальної організації (МІТ), ГРУ ГШ та військ СпП Ту- реччини брали участь в Афганській війні 1979–1989 рр., у 1992–1996 рр. воювали проти сербів в Боснії, ста- жувалися у албанських бойовиків «Армії визволення Косово». В між- усобній війні (з 1992 р.) в Афганіс- тані Анкара підтримувала збройне угруповання узбеків генерала Дус- тума, який знайшов притулок у Стамбулі після поразки у боях з та- лібами. Під час вірмено-азербай- джанського збройного конфлікту навколо Нагірного Карабаху пред- ставники різних спецформувань Туреччини виступали на стороні Азербайджану, причому з їх допо- могою у Баку відбувся військовий переворот 1992 р., до влади прий- шов лідер протурецького Народно- го фронту Абульфаз Ельчибей. Піс- ля ж приходу до керма влітку 1993 р. Гейдара Алієва, бійці СпП ГРУ та МІТ охороняли Ельчибея у рідно- му селі Терекі, евакуювали його до Анкари (де він помер у 2000 р.). Особливої напругою й жорсто- кістю відзначилося бойове засто- сування спец підрозділів Туреччи- ни у багатолітньому протистоянні із курдським воєнно-політичним рухом (складовою якого є Курд- ська робітнича партія - КРП), ме- тою якого виступаю створення «незалежного Курдистану», із включенням туди частини терито- рії Туреччини та інших суміжних держав, у вирі якого Анкара не ва- гається навіть ускладнення відно- син із США. У ході операцій про- ти курдів на південному сході
30 Анатолії застосовувалися спецгру- па МІТ «Бордові берети», армій- ські спецпризначенці та «гірські командос». Вони переходили кор- дони із Іраком та Сирією, громили бази КРП, захоплювали або лікві- довували польових командирів пешмерги. Отже, Туреччина стала одним із піонерів створення ССО як са- мостійного компоненту сектору безпеки і оборони держави. Ство- рено (із урахуванням світового досвіду) оригінальну національну структурно-функціональну мо- дель сил спецоперацій, для якої властиві централізоване управлін- ня, багатовидовий характер із пе- ревагою спеціальних частин сухопутних військ, багатофункці- ональність із пріоритетним наго- лосом на розвідувально-диверсій- ному забезпеченні бойових дій основних армійських сил у проти- стоянні із сильним зовнішнім про- тивником, а також велика чисель- ність (кілька процентів від загальної чисельності збройних сил). Вони ж мають і можливості для участі у загальновійськових бойових діях. ССО мають власні навчальні заклади та інфраструк- туру тилового й транспортного за- безпечення, а також значні мобілі- заційні можливості для розгортання в особливий період. Основу частин СпП СВ ЗС Ту- реччини складають високомобіль- ні частини, хоча у 1990-х рр. сухо- путний компонент ССО поповнився елітними, компактни- ми підрозділами для виконання особливо складних завдань. Части- ни спецпризначення ССО набули Джерело: http://sof-mag.ru/spec_arms/turki_beret.html
31 серйозного оперативно-бойового досвіду в локальних збройних кон- фліктах, насамперед – у сфері про- тидії повстансько-партизанськими й терористичним угрупованням, а також у міжнародних місіях ми- ротворчого й стабілізаційного ха- рактеру. ЛІТЕРАТУРА 1. Бадрак В. Армии ХХI столе- тия звон мечей и стон булата // Зер- кало недели. – 2013. – 25 января. 2. Вооруженные силы зарубежных государств: Информа- ционно-аналитический сборник. – М.: Воениздат, 2009. – 528 с. 3. Мишелетти Э. Элитные вооруженные силы. ¬– М.: Поля- рис, 1998. – 160 с. 4. Райан М., Мэнн К., Стилуэлл А. Энциклопедия сил специально- го назначения. – М.: Эксмо, 2004. – 256 с. 5. Справка о войсках специаль- ного назначения армий основных империалистических государств. – М.: ГРУ ГШ, 1974. – 48 с. 6. Силы специальных операций армий капиталистических госу- дарств. – М.: ГРУ ГШ, 1990. – 432 с. 7. Веденеев Д. Спецслужбы и войска спецназначения Турции // Тайны секретных служб. – 2007. – № 5. – С.55 – 70. 8. Веденеев Д. Теневая сила «но- вой Османской империи»: специальные службы Турецкой Республики // Камуфляж. – 2012. – № 6. – С.28–31. 9. Янкович В.М., Єзерський М.Р. Сили спеціальних операцій суміж- них з Україною держав (структура, завдання, система підготовки).– К.: Національний університет оборо- ни України імені Івана Черняхів- ського, 2012. – 54 с. 10. Ткаченко О., Черков В. Силы специального назначения Турец- кой Республики (2013) // Зарубеж- ное военное обозрение. – 2013. – №10. – С. 35– 41.
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 квітня 2018 32 16-го февраля 2018 г газета «Из- вестия» разразилась сенсационной статьёй под названием «Северный Кавказ укрепили новыми дивизия- ми» [1], которая сообщила о плани- руемом развёртывании в 58-й обще- войсковой армии Южного военного округа ВС России двух новых мото- стрелковых дивизий (МСД). Но- вость эта, действительно, резонанс- ная. У статьи было три автора (Н Сурков, А. Рамм и Е. Андреев), по- стоянно пишущие на военные темы, а в качестве комментатора привлек- ли известного военного эксперта, отставного полковника В. Мурахов- ского. Источником новости являл- ся, как это часто бывало, неназывае- мый источник в Министерстве обороны РФ. Естественно, эта сен- сация заслужила того, чтобы не только перепечатать указанную ста- тью, но и прокомментировать её. Статья [1], приведена ниже (с не- большими сокращениями). Минобороны начало беспреце- дентную реорганизацию главной ударной силы на юге России – 58-й армии. Она будет значительно уси- лена за счет формирования двух новых мотострелковых дивизий. Для их размещения будут раскон- сервированы существующие и соз- даны новые военные городки в Моздоке и Владикавказе. Часть 58-й армии будет передислоциро- вана в Ставропольский и Красно- дарский края. Аналітичні розробки Еще две дивизии на юге России: для чего? Юрий Бараш, член Экспертного Совета ЦИАКР
33 Как сообщило Минобороны, в конце 2018 г в составе 58-й общево- йсковой армии начнется формиро- вание сразу двух новых мотострел- ковых дивизий. Они будут создаваться на базе существующих 19-й и 136-й отдельных мотострел- ковых бригад (ОМСбр) путем до- бавления дополнительных бата- льонов и полков. Вооружить их предполагается БМП-3 и новейши- ми танками Т-72Б3. 19-я ОМСбр вновь превратится в полнокровную дивизию (в 2008 г она была сокращена до бригады). В связи с этим увеличится количе- ство гарнизонов. Под Владикавка- зом для размещения частей диви- зии будут возвращены в строй ряд военных городков, большой гарни- зон также появится в Моздоке. В полноценную дивизию будет преобразована и 136-я ОМСбр, дислоцированная в дагестанском Буйнакске. У нее тоже появятся но- вые гарнизоны, в том числе, база в селе Ботлих. Там имеются большой, современный военный городок и хорошо оснащенный полигон. Важный элемент ведущейся ре- организации – оснащение суще- ствующих и вновь создаваемых ча- стей и подразделений новейшей техникой. Так, мотострелковые подразделения получат самую мощную серийную БМП-3, а тан- ковые – вооружат последней моди- фикацией модернизированных Т-72Б3. Эти машины отличаются от предыдущих версий усиленной броневой защитой и более мощ- ным двигателем – 1120 л.с. Эксперт В. Мураховский сооб- щил, что усиление 58-й армии – часть мероприятий по созданию ядра общевойсковых армий в Юж- ном и Западном округах на основе дивизионных структур. По его сло- вам, необходимо сформировать силы общего назначения, которые будут гарантированно сдерживать угрозу со стороны НАТО. – Опыт боевых действий и уче- ний показал, что дивизия – более самодостаточное соединение, чем бригада. Последней обычно требу- ется усиление средствами боевого и технического обеспечения и ог- невыми, – отметил эксперт. – Ди- визия более приспособлена к физи- ко-географическим особенностям европейской части России, где большие пространства и значи- тельная протяженность линий со- прикосновения и фронтов. 19-я ОМСбр была создана в 2009 г в рамках военной реформы на базе 19-й мотострелковой диви- зии. Эта дивизия активно участво- вала во многих крупных операциях Великой Отечественной войны. 136-я ОМСбр, сформированная в 1993г,в1999гсыгралабольшуюроль в боевых действиях в Дагестане [1]. КОММЕНТАРИЙ начнём с на- звания статьи. Авторы её явно по- торопились – «Северный Кавказ» ещё не «укрепили новыми дивизи-
34 ями». Произойдёт это не ранее, чем через 4 года. В статье сказано, что формирование дивизий начнётся только в конце 2018 г. На такую ра- боту обычно отводилось 2 года, а реально требовалось 3 года. Тем более, что каждая из данных диви- зий будет формироваться на базе одной бригады (а не трёх, как, на- пример, 42-я МСД), что замедлит процесс развёртывания. Известно, например, что во 2-й гв. МСД и 4-й гв. ТД, каждая из которых начала формироваться из одной бригады в 2013 г, до сих пор не хватает по од- ному полку (во 2-й МСД – мото- стрелковому и в 4-й ТД – танково- му). В 3-й и 144-й МСД, которые разворачивались с 2016 г, не хвата- ет по одному мотострелковому полку, а в 150-й МСД – мотострел- кового и танкового полков. «Часть 58-й армии будет пере- дислоцирована в Ставропольский и Краснодарский края». Отсюда можно сделать однозначный вы- вод – армия будет частично пере- мещена на запад (от источника «военной угрозы для России на юге» – Грузии), ближе к планируе- мому ТВД – Украине. Ведь Ставро- польский и Краснодарский края граничат с Ростовской областью, а та – непосредственно с Украиной. Кстати, из всей 58-й армии только одно её соединение дислоцируется сейчас в Ставропольском крае – 78-я отд. бригада МТО. Все осталь- ные соединения и части располо- жены южнее и восточнее: в Северной Осетии (5 бригад, в т.ч. 19-я ОМСбр, 34-я управления, 12-я ракетная, 100-я разведывательная, 67-я зенитная ракетная), Чечне (42- я гв. МСД), Дагестане (136-я ОМСбр), Южной Осетии (4-я во- енная база), Ингушетии (291-я ар- тиллерийская бригада, 40-й отд. полк РХБЗ), Кабардино-Балкарии (31-й инженерно-сапёрный полк). С учётом того, что в 58-й армии сейчас уже есть одна дивизия (42-я гв. МСД), с появлением в ней еще двух дивизий, эта армия станет са- мым сильным объединением в СВ России (1-я гв. ТА и 20-я гв. ОА имеют всего по две дивизии). И эта самая сильная 58-я армия будет на- целена на Украину! Нацелена так же, как 20-я гв. ОА и 1-я гв. ТА За- падного ВО, 8-я гв. ОА Южного ВО. Подтверждает это в своей ста- тье и российский военный эксперт, капитан 1-го ранга запаса С. Ищен- ко: «Выходит, именно с территории Украины, а не на границах с Поль- шей или Норвегией, российский Генеральный штаб прогнозирует возникновение наиболее вероят- ных военных угроз. Потому что ни в Калининградской, ни в Ленин- градской, ни в Мурманской обла- стях, ни в Карелии о формирова- нии дивизий пока речи не идет. И тот факт, что пара новых мо- тострелковых соединений, кото- рые начинают разворачиваться в составе 58-й армии, встанет не
35 только на Северном Кавказе, но и в Краснодарском и в Ставрополь- ском краях, нисколько не отменяет этой догадки. Ибо в случае серьез- ной войны с Кубани и со Ставропо- лья до украинских пределов – ру- кой подать. А там и 1-я гвардейская танковая армия подкатит…. Так что если наш Генштаб гово- рит: «Украина!», выходит – навер- няка Украина. Поэтому и старые, и новые дивизии разворачиваются в этом направлении» [2]. Но только уточним, что не «с территории Украины… российский Генераль- ный штаб прогнозирует возникно- вение наиболее вероятных воен- ных угроз», а он планирует создать «наиболее вероятную военную угрозу» Украине на этом направле- нии с территории России. А другой российский «эксперт» прямо пишет, что «основная» цель многократного усиления 58-й ар- мии – «иметь достаточно мощный и мобильный кулак, который, ког- да придёт время «решать пробле- му» Украины, образует южный клин наступающей группировки». «Они [дивизии] будут созда- ваться на базе существующих 19-й и 136-й отдельных мотострелковых бригад путем добавления дополни- тельных батальонов и полков. Воо- ружить их предполагается БМП-3 и новейшими танками Т-72Б3» [обр. 2016 г]. Можно предполо- жить, что такая дивизия будет раз- ворачиваться с организационной структурой 42-й гв. МСД, тоже входящей в 58-ю армию (если она будет ориентирована против Гру- зии или угрозы из Афганистана), или со структурой 144-й МСД, вхо- дящей в 20-ю ОА Западного ВО (если она будет ориентирована против Украины). В 42-й МСД 5 полков (3 мото- стрелковых, самоходный артилле- рийский и зенитный ракетный), противотанковый д-н, 6 отд. б-нов (танковый, разведывательный, свя- зи, инженерно-сапёрный, матери- ального обеспечения, медицин- ский) и 3 отд. роты (БПЛА, РЭБ и РХБЗ). В дивизии 11 тыс. чел., 102 танка Т-72Б3, 260 БТР-82А, 43 БТР- 80, 129 МТ-ЛБ/БМП-3, 6 СТС «Тигр», 18 миномётов «Поднос» и 36 «Сани», 18 СГ «Гвоздика» и 72 «Мста-С», 18 РСЗО «Град», 6 пушек «Рапира» и 12 СПТРК «Штурм-С», 8 ЗРК «Стрела-10» и 16 «Тор», 8 ЗПРК «Тунгуска», 6 ЗУ-23 и 27 ПЗРК «Игла». В 42-й МСД два мотострелко- вых полка на БТР-82А (один, об- легчённый, без танкового б-на) и один полк – на МТ-ЛБ (перевоору- жается на БМП-3). Но в статье ука- зано, что новые дивизии будет ос- нащены БМП-3, поэтому можно предположить, что они будут в двух полках дивизии (в третьем, облегчённом – БТР-82А). Также там указано, что новые дивизии бу- дут переоснащены последней мо- дификацией Т-72Б3 обр. 2016 г, ко-
36 торые поступят в два полка дивизии на БМП-3 (два б-на по 31 танку) и отд. танковый б-н (40 тан- ков). В новую дивизию также будет введено по д-ну РСЗО «Ураган» и ЗРК «Бук-М2/3», а в д-нах мото- стрелковых полков СГ «Мста-С» вероятно будут заменены на «Гвоздика-М». Отсюда в новой дивизии после развёртывания по штату может быть 11 тыс. чел., 102 танка Т-72Б3 обр.2016г,св.240БМП-3и130БТР- 82А, 17 БТР-80, 18 82-мм миномё- тов «Поднос» и 36 120-мм «Сани», 54 122-мм СГ 2С1/2С1М «Гвоздика-М» и 36 152-мм «Мста- СМ», 18 122-мм РСЗО «Торнадо-Г» и 8 220-мм «Ураган»/«Ураган-1М», 6 пушек «Рапира» и 12 СПТРК «Штурм-С»/«Хризантема-С», 8 ЗРК «Стрела-10/10МН», 8 «Тор-М1/2», 12 «Бук-М1/2/3», 8 ЗПРК «Тунгуска»/«Панцирь-СМ», 6 ЗУ-23 и 27 ПЗРК «Игла»/«Верба». В 144-й МСД сейчас 5 полков (2 мотострелковых, танковый, само- ходный артиллерийский и зенит- ный ракетный), а подразделения обеспечения как в 42-й МСД. В ди- визии 156 танков Т-72Б3, 129 БМП- 2, 130 БТР-82А, 17 БТР-80, 44 мино- мёта «Сани», 54 СГ «Гвоздика» и 36 «Мста-С», 18 РСЗО «Торнадо-Г», 6 пушек «Рапира» и 12 СПТРК «Штурм-С», 12 ЗРК «Стрела-10» и 16 «Тор-М1», 12 ЗПРК «Тунгуска». В 144-й МСД два мотострелко- вых полка (один на БМП-2 и один на БТР-82А), планируется развер- нуть третий. Но в статье указано, что новые дивизии будет оснаще- ны БМП-3, поэтому можно пред- положить, что они войдут в два мо- тострелковых полка дивизии (в третьем будут БТР-82А). Также там указано, что новые дивизии будут переоснащены последней модифи- кацией Т-72Б3М обр. 2016 г, кото- рые поступят в 3 мотострелковых полка (3 б-на по 31 танку) и танко- вый полк (94 танка). В новую диви- зию также будет введено по д-ну РСЗО «Ураган» и ЗРК «Бук-М2/3». Отсюда в новой дивизии после развёртывания по штату может быть 12,6 тыс. чел.,187 танков Т-72Б3М обр. 2016 г, 280 БМП-3, 130 БТР-82А, 17 БТР-80, 62 миномёта «Сани», 72 СГ 2С1/2С1М «Гвоздика-М»и362С19М1/2«Мста- СМ», 18 РСЗО «Град»/«Торнадо-Г» и 8 «Ураган»/«Ураган-1М», 6 пушек «Рапира» и 12 СПТРК «Штурм- С»/«Хризантема-С», 16 ЗРК «Стрела-10/10МН», 16 «Тор-М1/2» и 12 «Бук-М2/3», 16 ЗПРК «Тунгуска»/«Панцирь-СМ». Каждая дивизия будет развёр- тываться на базе отд. мотострелко- вой бригады, включающей 9 б-нов (3 мотострелковых, танковый, раз- ведывательный, СпН, инженерно- сапёрный, связи, МО), 6 артд-нов (2 самоходных гаубичных, реак- тивный, противотанковый, зенит- ный и зенитный ракетный), 7 рот (снайперов, БПЛА, РЭБ, РХБЗ, ре-
37 монтная, медицинская, комендант- ская) и др. В 19-й/136-й отд. мотострелко- вой бригаде св. 4 тыс. чел., 41 танк Т-90А/Т-72Б3, 120 БМП-3, 9 БТР- 82А, 27 БТР-80, 15 МТ-ЛБ), 6 СТС ”Тигр”, 4 БРДМ-2, 18 миномётов «Сани», 36 СГ «Мста-С»/«Акация», 18 РСЗО «Торнадо-Г»/«Град», 6 пу- шек «Рапира», 12 СПТРК «Штурм-С», 12 БМ ЗРК «Тор» и 6 «Стрела-10», 6 ЗПРК «Тунгуска», 27 ПЗРК «Игла». Необходимо отме- тить, что 19-я и 136-я бригады ос- нащены самым современным в СВ России вооружением (танки Т-90А/Т-72Б3, БМП-3, БТР-82А, СТС ”Тигр”, СГ «Мста-С», РСЗО «Торнадо-Г», ЗРК «Тор»), что об- легчит формирование новых, отно- сительно современных дивизий. В новой дивизии штата 42-й МСД три мотострелковых полка бу- дут разворачиваться на базе налич- ных мотострелковых б-нов. Но их всего три, поэтому в дивизии надо будет вновь сформировать ещё ряд полковых подразделений: 2 танко- вых б-на, 6 мотострелковых б-нов наБМП-3,3д-нанаСГ«Гвоздика-М», 3 зенитных д-на (на ЗРК «Стрела- 10/10МН» и «Тор-М1/2», ЗПРК «Тунгуска»/«Панцирь-СМ») и дру- гие подразделения. В новой дивизии штата 144-й МСД три мотострелковых полка бу- дут разворачиваться на базе налич- ных мотострелковых б-нов, а танко- вый полк – на базе танкового б-на. Но при этом в дивизии надо будет вновь сформировать ещё ряд пол- ковых подразделений: 5 танковых б-нов, 7 мотострелковых б-нов на БМП-3, 4 д-на на СГ «Гвоздика-М», 4 зенитных д-на (на ЗРК «Стрела- 10/10МН» и «Тор-М1/2», ЗПРК «Тунгуска»/«Панцирь-СМ») и дру- гие подразделения. Также в дивизии обоих штатов надо будет сформировать артполк с двумя наличными д-нами СГ «Мста-С/СМ» и д-ном «Торнадо-Г», развернуть зенитный ракетный д-н на ЗРК «Бук-М1/2/3» и меди- цинский б-н. В дивизии можно бу- дет использовать бригадный про- тивотанковый д-н и бригадные отд. б-ны (танковый, разведыватель- ный, инженерно-сапёрный, связи, МО) и отд. роты (БПЛА, РЭБ, РХБЗ). При этом их организация несколько изменится. В сумме, в 19-й и 136-й бригадах уже есть св. 8 тыс. чел., 41 танк Т-90А и 41 Т-72Б3, 240 БМП-3, 18 БТР-82А, 54 БТР-80, 30 МТ-ЛБ, 12 СТС ”Тигр”, 8 БРДМ-2, 36 миномё- тов «Сани», 36 СГ «Мста-С» и 36 «Акация», 18 РСЗО «Торнадо-Г» и 18 «Град», 12 пушек «Рапира», 24 СПТРК «Штурм-С», 24 БМ ЗРК «Тор» и 12 «Стрела-10», 12 ЗПРК «Тунгуска», 54 ПЗРК «Игла». Чтобы развернуть две новые дивизии по штатам 42-й/144-й МСД дополнительно понадобится 14/17,2 тыс. чел., св. 200/до 380 мо- дернизированных танков Т-72Б3М
38 обр.2016 г, 240/320 БМП-3, 240 БТР-82А, 108/144 модернизирован- ных СГ 2С1М «Гвоздика-М» и 36 2С19М1/2 «Мста-СМ», 16 РСЗО «Ураган»/новых «Ураган-1М», 2 комплекта д-нов новых ЗРК «Бук-М2/3» (в т.ч. 24 СОУ), 16/24 БМ новых ЗРК «Тор-М2», 16/24 БМ новых ЗРПК «Панцирь-СМ», 16/24 БМ модернизированных ЗРК «Стрела-10МН» и др. вооружение. До поступления модернизирован- ного и нового ВВТ, дивизии будут оснащены тем, что было в 19-й и 136-й бригадах. Оценка возможностей ОПК России по производству вооруже- ния для двух новых дивизий пока- зывает, что он может за год модер- низировать 200 танков Т-72Б до уровня Т-72Б3 обр.2016 г, 20 СГ 2С19 до 2С19М2, 30 2С3 и 2С19 до 2С3М и 2С19М1, 30 РСЗО «Град» до «Торнадо-Г», выпустить 100 но- вых БМП-3 и 100 БТР-82А, 4 ком- плекта д-на ЗРК «Тор-М2» и 4 ком- плекта д-на ЗРК «Бук-М2/3. То есть, возможности ОПК позволяют ос- настить эти две новые дивизии во- оружением за 2-3 года (при усло- вии, что остальные соединения СВ такого вооружения не получат). Гораздо сложнее будет обеспе- чить эти дивизии квалифициро- ванными офицерами, прапорщи- ками и подготовленными контрактными сержантами и сол- датами. Опыт формирования 3-й и 144-й МСД показывает, что тут бу- дут проблемы, которые позволят создать в каждой дивизии к исходу 2-го года формирования лишь 3-4 батальонные тактические группы, а к исходу 3-го – 6-8. Кроме того, потребуется вос- становить ряд военных городков, реорганизовать учебную базу и усилить армейские формирования тылового обеспечения. В случае же развёртывания части этих дивизий в Ставропольском и Краснодар- ском краях, возникнет необходи- мость строительства новых воен- ных городков, что ещё больше затянет сроки. «Важный элемент ведущейся реорганизации – оснащение суще- ствующих и вновь создаваемых ча- стей и подразделений новейшей техникой. Так, мотострелковые подразделения получат самую мощную серийную БМП-3, а тан- ковые – вооружат последней моди- фикацией модернизированных Т-72Б3. Эти машины отличаются от предыдущих версий усиленной броневой защитой и более мощ- ным двигателем – 1120 л.с.» Насчёт «новейшей техники» ав- торы статьи явно погорячились. БМП-3 уже 30 лет (она принята на вооружение в 1987 г) и выпуще- но их было всего 500 ед. Они состо- ят в 19-й, 20-й и 136-й ОМСбр (по 120 ед.), 27-й ОМСбр (42 ед.) и 6-й ОТбр (37 ед.), а также в 4-х учебных центрах. Заказано ещё 200 ед. и они поступают в 150-ю и 42-ю МСД. Но
39 БМП-3 уже морально устарела. Хотя она имеет мощное вооруже- ние и высокую мобильность, бро- невая и противоминная защита у неё слабые. Разработаны модифи- кации: БМП-3М (с новым двигате- лем, СУО, дополнительной боко- вой бронёй и КАЗ «Арена-Э»), БМП-3 с КОЭП «Штора-1», БМП-3 с ДЗ «Кактус», БМП-3 с боевым мо- дулем «Бахча-У», БМП-3М «Дра- гун» с новым двигателем спереди и тремя вариантами вооружения, а также БМП-3 с боевым модулем АУ220М (57-мм пушка). Сейчас выпускается лишь БМП-3М с до- полнительной бронёй, защищаю- щей спереди от 30-мм снарядов и сбоку от 12,7-мм пуль, но это счи- тается недостаточным. Танк Т-72Б ещё старше. Он был принят на вооружение в 1985 г, а модернизированные Т-72Б3 – в 2011 г и Т-72Б3М в 2016 г. Всего вы- пущено до. 1000 Т-72Б3 и 150 Т-72Б3М обр. 2016 г (ещё 150 по- следних заказано). Т-72Б3М обр. 2016 г имеет ДЗ «Реликт», пушку 2А46М-5-01, двигатель В-92С2Ф, автоматизированную коробку пе- редач, цифровой дисплей и телека- меру заднего обзора. Несмотря на то, что Т-72Б3 по ряду параметров приближается к Т-90А, а Т-72Б3М даже превосходит, эти танки счи- таются морально устаревшими. А представители «новейшей техники» БМП Б-11 «Курганец-25» и танки Т-14 «Армата» поступят войска не ранее 2020 г (если прой- дут испытания и будут средства на закупку), причём лишь в экспери- ментальную «дивизию будущего» – 2-ю гв. МСД. «Эксперт В. Мураховский сооб- щил, что усиление 58-й армии – часть мероприятий по созданию ядра общевойсковых армий в Юж- ном и Западном округах на основе дивизионных структур. По его сло- вам, необходимо сформировать силы общего назначения, которые будут гарантированно сдерживать угрозу со стороны НАТО». Насчёт «угрозы со стороны НАТО» отставной полковник Му- раховский тоже погорячился (на- верно вспомнил наставления зам- политов советской армии). Обратимся к географической карте. Местами дислокации двух новых дивизий в 58-й армии указа- ны Северная Осетия и Дагестан. Хотя написано, что «часть 58-й ар- мии будет передислоцирована в Ставропольский и Краснодарский края», но какая это часть, и что туда будет передислоцировано, не- известно. Но даже с учётом этой передис- локации, наиболее близко располо- женная к 58-й армии страна НАТО – Турция, с которой Россия сейчас вовсю дружит и даже по- ставляет ей ЗРС С-400 (то есть не видит с её стороны никакой «угро- зы»). Дальше, через Чёрное море расположена Румыния, но её ВС
40 настолько слабы, что «угрозы» аб- солютно не представляют. Един- ственная «угроза» из Румынии – дислоцированная там батальонная тактическая группа СВ США. Правда, неясно, как она нападёт на Краснодарский край, но даже если это произойдёт, 58-я армия с ней, несомненно, справится. Какой же исторический путь прошли эти две бригады/дивизии, чтобы стать перспективными ди- визиями 58-й армии? «19-я ОМСбр была создана в 2009 г в рамках военной реформы на базе 19-й мотострелковой диви- зии. Эта дивизия активно участво- вала во многих крупных операциях Великой Отечественной войны». История 19-й дивизии и 19-й бри- гады приведена ниже. Мотострелковая дивизия, кото- рую планируют создать на базе 19-й отд. мотострелковой бригады, оче- видно, тоже будет иметь номер 19. 19-я стрелковая дивизия отличи- лась во время Великой Отечествен- ной войны, участвовала в битве за Москву, в боях за Ельню и Псков. После распада СССР 19-я мото- стрелковая дивизия принимала участие в Первой и Второй чечен- ских войнах и в войне против Гру- зии 2008 г. С декабря 1994 г по но- ябрь 1996 г дивизия воевала в Чечне. Она участвовала во взятии Грозного, штурме президентского дворца, Шатоя, Бамута, Старого Ачхоя и других населенных пун- ктов. В Чечне дивизия потеряла 287 солдат и офицеров. В состав 19-й МСД (штаб во Владикавказе) в 2008 г входили: • 135-й мотострелковый полк (Прохладный респ. Кабардино- Балкария); • 429-й мотострелковый полк (Моздок); • 503-й гв. и 693-й гв. мотострел- ковые полки (Владикавказ); • 292-й самоходный артиллерий- ский полк (Владикавказ); • 481-й зенитный ракетный полк (на ЗРК «Оса-АК»); • 1329-й отд. противотанковый артиллерийский д-н; • девять отд. б-нов во Владикавказе (141-й отд. танковый, 405-й связи, 239-й разведывательный, 1493-й гв. инженерно-саперный, 344-й ремонтно-восстановительный, 1096-й материального обеспече- ния, 1077-й РЭБ, 532-й РХБЗ, 135- й отд. медицинский) [3]. Можно предположить, что пол- ки и б-ны новой 19-й дивизии бу- дут носить те же номера. В 2008 г в дивизии было 13,17 тыс. чел., 128 танков (8 Т-64 и 120 Т-72), 479 ББМ (89 БМП-1, 135 БМП-2, 54 БТР-70, 120 БТР-80, 81 МТ-ЛБ), 157 артсистем (36 мино- мётов «Сани», 108 СГ «Акация», 13 РСЗО «Град»), 39 СПТРК «Штурм-С», 20 ЗРК «Оса-АКМ» и другое вооружение. К июню 2009 г дивизия была пе- реформирована в бригаду. Извест-
41 но, что 19-я бригада принимала участие в войне против Украины, в частности, военнослужащие из рот снайперов, БПЛА и РЭБ, а батареи РСЗО «Град» и СГ «Мста-С» об- стреливали цели в Украине с тер- ритории России. «136-я ОМСбр, сформирован- ная в 1993 г, в 1999 г сыграла боль- шую роль в боевых действиях в Да- гестане». История 136-й дивизии и 136-й бригады приведена ниже. Мотострелковая дивизия, кото- рую планируют создать на базе 136- й отд. мотострелковой бригады, очевидно, тоже будет иметь номер 136. Всего в Советской армии было три стрелковые дивизии с таким но- мером. Видимо, 136-я бригада по- лучила номер 136-й дивизии 3-го формирования, созданной в мае 1943 г на базе 118-й и 140-й стрелко- вых бригад. В действующей армии дивизия с перерывами воевала с ав- густа 1943 г по май 1945  г. Она уча- ствовала в форсировании Днепра, взятии Киева, Модлина, Торуни, Данцига, форсировании Одера и ос- вобождении Пренцлау. По оконча- нии войны дивизия вошла в состав ГСВГ и была расформирована ле- том 1945 г. В 1945 г 136-я стрелковая диви- зия имела 269-й, 342-й и 358-й стрелковые полки, 343-й артполк, 259-й отд. самоходно-артиллерий- ский дивизион (259-й отд. истреби- тельно-противотанковый дивизи- он), три отд. батальона (42-й сапёрный, 546-й связи, 203-й меди- ко-санитарный), три отд. роты (194-я разведывательная, 284-я хи- мической защиты и 37-я автотран- спортная). В 1945 г дивизия была расформирована. Можно предпо- ложить, что полки и б-ны новой 136-й дивизии будут носить те же номера. 136-я ОМСбр была сформиро- вана в Буйнакске в декабре 1993 г. В начале 1997 г бригада, вместе с 204- м мотострелковым полком, были переформированы в 136-ю гвар- дейскую ОМСБр, которой переда- ли награды и знамя 204-го полка. Бригада участвовала в боевых дей- ствиях в Чечне с 1995 по 1996 годы. В дальнейшем ряд военнослу- жащих бригады оказались органи- заторами тяжких преступлений и были осуждены. В частности, они участвовали в продаже противопе- хотных мин МОН-90 боевикам-ис- ламистам. В результате, 9 мая 2002 г при теракте в Каспийске погибли 45 и были ранены св. 170 человек, в т.ч 27 из 77-й бригады морской пе- хоты. Другие военнослужащие продавали чеченцам гранатомёты и автоматы. Кроме того, с 1997 по 1999 год из расположения части ис- чезло 46 человек, большинство из них оказалось в чеченском плену. Из всех бригад, 136-я ОМСбр была первой по числу похищенных в рабство военнослужащих. 136-я бригада имеет 3 места дислокации: г. Буйнакск, с. Герей-
42 Авлак и с. Ботлих, в респ. Дагестан. Сообщалось, что на вооружении бригады находились танки Т-90А, БМП-2 и БМП-3, БТР-82А, СТС «Тигр», миномёты 2С12, СГ «Ака- ция», РСЗО «Град», ПТРК «Кор- нет», СПТРК «Штурм-С», ЗРК «Стрела-10» и «Тор-М1», ЗПРК «Тунгуска» и ЗСУ «Шилка». 136-я бригада принимала уча- стие в войне против Украины – на- пример, из её состава была сфор- мирована батальонная тактическая группа, включавшая усиленную танковую роту и сводную артилле- рийскую группу, которая участво- вала в боях за луганский аэропорт. Насколько же станет сильнее 58-я армия после преобразования 19-й и 136-й мотострелковых бри- гад в дивизии? Сейчас 58-я армия имеет 42-ю мотострелковую дивизию, 8 отд. бригад (19-ю и 136-ю мотострелко- вые, 12-ю ракетную, 291-ю артил- лерийскую, 67-ю зенитную ракет- ную, 100-ю разведывательную, 34-ю управления, 78-ю МТО), 4-ю гв. военную базу и 2 полка (31-й инженерно-сапёрный и 40-й РХБЗ), а также 12-й отд. б-н РЭБ (см. ПРИ- ЛОЖЕНИЕ). В 58-й армии до 27,5 тыс. чел., 225 танков (41 Т-72БМ, 143 Т-72Б3, 41 Т-90А), 945+ ББМ (240+ БМП-3, 120 БМП-2, 278 БТР-82А, 133 БТР- 80, 174 МТ-ЛБ), 18 СТС «Тигр», 12 БРДМ-2, 426 артсистем (18 мино- мётов «Поднос» и 90 «Сани», 18 СГ «Гвоздика», 72 «Акация» и 108 «Мста-С», 18 гаубиц «Мста-Б», 12 СП «Малка», 8 СМ «Тюльпан», 54 РСЗО«Град»,18РСЗО«Торнадо-Г», 8 «Ураган» и 2 «Смерч»), 14 СПУ ОТРК «Искандер-М», 96 ПТ систем (30 пушек «Рапира», 48 СПТРК «Штурм-С» и 18 «Хризантема-С»), 242 БМ зенитных систем (26 ЗРК «Стрела-10» и 40 «Тор», 30 СОУ и 15 ПЗУ ЗРК «Бук-М1», 26 ЗПРК «Тунгуска», 6 ЗУ-23 и 108 ПЗРК «Игла»). После развёртывания двух мо- тострелковых дивизий, в 58-й ар- мии станет 3 мотострелковые ди- визии (42-я, 19-я и 136-я), 6 отд. бригад (12-я ракетная, 291-я артил- лерийская, 67-я зенитная ракетная, 100-я разведывательная, 34-я управления, 78-я МТО), 4-я гв. во- енная база и 2 полка (31-й инже- нерно-сапёрный и 40-й РХБЗ), а также 12-й отд. б-н РЭБ. В армии, в зависимости от штата новых диви- зий (42-й или 144-й МСД), будет 41,5/44,7 тыс. чел., 347/517 танков (41 Т-72 БМ и 306/476 Т-72Б3), 1377/1457+ ББМ (480/560+ БМП-3, 120 БМП-2, 520 БТР-82А, 113 БТР- 80, 144 МТ-ЛБ), 6 СТС «Тигр», 4 БРДМ-2, 674 артсистемы (18 мино- мётов «Поднос» и 178 «Сани», 162 СГ «Гвоздика-М», 36 «Акация-М» и 144 «Мста-СМ», 18 гаубиц «Мста-Б», 12 СП «Малка», 8 СМ «Тюльпан», 54 РСЗО «Град», 18 «Торнадо-Г», 24 «Ураган» и 2 «Смерч»), 14 СПУ ОТРК
43 «Искандер-М», 96 ПТ систем (30 пушек «Рапира», 48 СПТРК «Штурм-С» и 18 «Хризантема-С»), 269 БМ зенитных систем (46 ЗРК «Стрела-10/10МН»и48«Тор-М1/2», 54 СОУ и 15 ПЗУ ЗРК «Бук-М1/2/3», 46 ЗПРК «Тунгуска»/«Панцирь- СМ», 6 ЗУ-23 и 54 ПЗРК «Игла»/«Верба»). При этом боевую мощь 58-й ар- мии в начале 2022 г по сравнению с 2018 г, планируется значительно увеличить, в т.ч.: • по личному составу – с 27,5 тыс. чел. до 41,5-44,7 тыс. чел. (в 1,5- 1,6 раз); • по танкам – с 225 до 347-517 (в 1,5-2,3 раза); • по ББМ – с 945 до 1377-1457 (в 1,4-1,5 раз); • по артсистемам – с 426 до 674 (в 1,6 раз); • по зенитным системам – 242 до 269 (в 1,1 раз). То есть армия резко увеличит свою ударную силу (в 1,5-2,3 раза) и огневую мощь (в 1,6 раз). Прои- зойдёт и качественное усиление ар- мии за счёт модернизированного вооружения (танки Т-72Б3 обр.2016 г, СГ «Гвоздика-М» и «Мста-СМ», РСЗО «Торнадо-Г», ЗРК «Стрела-10МН») и нового во- оружения (БМП-3, БТР-82А, РСЗО «Ураган-1М», ЗРПК «Панцирь- СМ», ЗРК «Тор-М2» и «Бук-М2/3», ПЗРК «Верба»). При этом значи- тельно вырастут возможности ПВО. Выбор штата (42-й или 144-й МСД) новых 19-й и 136-й дивизий, очевидно, будет зависеть от наибо- лее вероятного направления их бу- дущих действий. Можно предположить следую- щие направления будущих дей- ствий 58-й армии: 1. Против ВС Грузии. Этот ва- риант исключить нельзя, тем более, что в 2008 г уже была российско- грузинская война. Но ВС Грузии насчитывают всего 20,65 тыс. чел. (в т.ч. СВ 17,75 тыс. чел. и ВВС 1,3 тыс. чел.). Они включают 9 бригад (5 пехотных, спецназа, 2 артилле- рийские и инженерную), 6 б-нов (2 морской пехоты, связи, РТР, воен- ной полиции, медицинский), и имеют 123 танка, 260 ББМ (в т.ч. 71 БМП-1/2), 240 артсистем (в т.ч. 67 СГ и 37 РСЗО), 40+ противотанко- вых систем и 23-36 БМ ЗРК (6-12 СОУ и 3-6 ПЗУ «Бук-М1», 14-18 БМ «Оса-АК/АКМ»), а также 12 штур- мовиков Су-25 и 6 ударных верто- лётов Ми-24. А 58-я армия (27,5 тыс. чел. СВ) включает мотострел- ковую дивизию, 8 бригад (2 мото- стрелковые, ракетную, артилле- рийскую, зенитную ракетную, разведывательную, управления и МТО), военную базу в Южной Осе- тии (усиленную бригаду) и 2 полка, имеет 225 танка, 945+ ББМ (в т.ч. 638 БМП), 426 артсистем (в т.ч. 210 СГ и 82 РСЗО), 96+ противотанко- вых систем и 85 БМ ЗРК (30 СОУ и 15 ПЗУ «Бук-М1», 40 БМ «Тор»). И
44 это не считая 49-й армии, включа- ющей 7 бригад (2 мотострелковые, ракетную, артиллерийскую, зенит- ную ракетную, управления и МТО), военную базу в Абхазии (усилен- ную бригаду) и 3 полка, плюс 7-я десантно-штурмовая дивизия, 4-я армия ВВС и ПВО, а также Черно- морский флот. То есть наличных сил более чем достаточно не только для защиты Южной Осетии и Аб- хазии, но и для полного разгрома ВС Грузии. Поэтому абсолютно нет необходимости разворачивать в 58-й армии ещё две дивизии про- тив Грузии. 2. Против ВС Украины. Этот вариант наиболее реален, его под- тверждают планы передислокации части 58-й армии ближе к украин- ской границе. Тем более, что рос- сийские «эксперты» прямо пишут, что «основная» цель усиления 58-й армии – «иметь достаточно мощ- ный и мобильный кулак, который, когда придёт время «решать про- блему» Украины, образует южный клин наступающей группировки». Также нельзя исключить того, что новые дивизии в 58-й армии будут создаваться для имитации угрозы Украине и психологического на неё давления. 3. Против ВС НАТО на терри- тории Украины. Вот как об этом пи- шет «эксперт» С. Ищенко: «Однако не может же быть, чтобы вся эта си- лища готовилась к битве с одной только Украиной, которая четыре года грызет, да все не в состоянии разгрызть даже несчастный малень- кий Донбасс? Ведь, по подсчетам специалистов, даже сегодня, безо всяких новых дивизий, у границ этой страны Россия в состоянии быстро сосредоточить могучую группировку в составе приблизи- тельно 300 тысяч солдат и офице- ров, до 1500 танков и сотен САУ и артиллерийских систем. Для раз- грома одних лишь ВСУ и этого с из- бытком. Зачем же затевать что-то дополнительное? По логике, пола- гаю, можно предположить един- ственный кажущийся невероят- ным, но на самом деле, видимо, реалистичный сценарий: при опре- деленных военно-политических ус- ловиях страны НАТО окончательно плюют на мнение Москвы, и к вос- торгу Киева все же вводят свои крупные воинские контингенты на территорию Украины. Затем уже ее используют в качестве плацдарма для нападения на Россию» [2]. Дан- ный вариант даже не рассматрива- ется по той простой причине, что это откровенный бред. Он добав- лен в перечень вариантов лишь по- тому, что был высказан. Однако нельзя исключить того, что новые дивизии в 58-й армии будут созда- ваться для имитации угрозы стра- нам НАТО и психологического на них давления. 4. Против угрозы талибов и бо- евиков ИГ из Афганистана. Этот вариант теоретически возможен, но
45 маловероятен. Не исключено, что усиленная создаваемыми дивизия- ми 58-я армия (или её будущая 136- я дивизия из Дагестана) предназна- чены не только «против Украины и НАТО» (как утверждают эксперты), но и против угрозы из Афганиста- на. Но для развёртывания армии на Центрально-Азиатском ТВД (цели- ком или частично), её необходимо перевезти через Каспийское море на российских гражданских судах в Таджикистан или Казахстан. Согла- сятся ли эти страны на подобный вариант (особенно, Таджикистан)? ЗАКЛЮЧЕНИЕ. В феврале 2018 г в российской прессе появи- лось сообщение о планах развёрты- вании в 58-й общевойсковой армии Южного военного округа ВС Рос- сии двух новых мотострелковых ди- визий. Для их размещения будут расконсервированы существующие и созданы новые военные городки в Моздоке, Владикавказе и Ботлихе, а часть 58-й армии будет передисло- цирована в Ставропольский и Крас- нодарский края. Дивизии будут соз- даваться на базе существующих 19-й и 136-й отд. мотострелковых бригад, и вооружаться БМП-3 и танками Т-72Б3 обр. 2016 г. Россий- ский эксперт утверждает, что усиле- ние 58-й армии  – часть мероприя- тий по созданию в Южном и Западном округах армий на основе дивизий, «которые будут гаранти- рованно сдерживать угрозу со сто- роны НАТО». Но завершиться развертывание этих дивизий не ранее, чем через 4 года (начнётся в конце 2018 г, по плану на это выделят 2 года, а ре- ально потребуется 3 или более). Ведь каждая из новых дивизий бу- дет формироваться на базе 1 брига- ды, а не 2-3. Известно, например, что 7 российских дивизий, которые начали формироваться в 2016 г, и даже в 2013 г, до сих пор не имеют полного штата (в них не хватает по 1 общевойсковому полку). Исходя из того, что часть 58-й армии будет передислоцирована в Ставропольский и Краснодарский края, можно утверждать, что ар- мия будет частично перемещена ближе к планируемому ТВД – Укра- ине, т.к. Ставропольский и Красно- дарский края граничат с Ростов- ской областью, а та – с Украиной. Пока же лишь армейская бригада МТО дислоцируется в Ставрополь- ском крае, а остальные формирова- ния – южнее и восточнее.. Учитывая, что в 58-й армии уже есть одна дивизия, с появлением в ней еще двух эта армия станет са- мым сильным объединением в СВ России (1-я гв. ТА и 20-я гв. ОА имеют лишь по 2 дивизии). И эта самая сильная 58-я армия будет на- целена на Украину. Российский «эксперт» утверждает, что «основ- ная» цель усиления 58-й армии – «иметь достаточно мощный и мо- бильный кулак, который, когда придёт время решать проблему
46 Украины, образует южный клин наступающей группировки». Можно предположить, что две новые дивизии будет разворачи- ваться по штату 42-й гв. МСД, тоже входящей в 58-ю армию (если она будет ориентирована против Гру- зии или угрозы из Афганистана), или по штату 144-й МСД, входя- щей в 20-ю ОА Западного ВО (если она будет ориентирована против Украины). В 42-й МСД 5 полков (3 мото- стрелковых, самоходный артилле- рийский и зенитный ракетный), противотанковый д-н, 6 отд. б-нов (танковый, разведывательный, свя- зи, инженерно-сапёрный, матери- ального обеспечения, медицин- ский) и 3 отд. роты (БПЛА, РЭБ и РХБЗ). В дивизии 11 тыс. чел., 102 танка, 432 ББМ (в т.ч. 260 БТР-82А), 162 артсистемы (в т.ч., 90 СГ «Гвоз- дика» и «Мста-С», 18 РСЗО «Град»), 18 противотанковых и 38 (без учё- та ПЗРК) зенитных систем. В новой дивизии по штату 42-й МСД после перевооружения мо- жет быть 11 тыс. чел., 102 танка, 387 ББМ (в т.ч. 240 БМП-3 и 130 БТР- 82А), 170 артсистем (в т.ч. 54 СГ «Гвоздика-М» и 36 «Мста-СМ», 18 РСЗО «Торнадо-Г» и 8 «Ураган»), 18 противотанковых и 42 зенитные системы (в т.ч. 12 СОУ «Бук-М1/2/3»). В новой дивизии по штату 144-й МСД отд. танковый б-н будет раз- вёрнут в танковый полк, и может быть 12,6 тыс. чел., 187 танков, 427 ББМ (в т.ч. 280 БМП-3 и 130 БТР- 82А), 196 артсистем (в т.ч. 72 СГ «Гвоздика-М» и 36 «Мста-СМ», 18 РСЗО «Град»/«Торнадо-Г» и 8 «Ура- ган»/« Ураган-1М»), 18 противо- танковых и 60 зенитных систем (в т.ч. 12 СОУ «Бук-М1/2/3»). Чтобы развернуть две новые дивизии по штатам 42-й/144-й МСД дополнительно понадобится 14/17,2 тыс. чел., св. 200/до 380 мо- дернизированных танков Т-72Б3М, 240/320 БМП-3, 240 БТР-82А, 108/144 модернизированных СГ «Гвоздика-М» и 36 «Мста-СМ», 16 РСЗО «Ураган»/«Ураган-1М», 2 комплекта д-нов новых ЗРК «Бук-М2/3» (в т.ч. 24 СОУ), 16/24 БМ новых ЗРК «Тор-М2», 16/24 БМ новых ЗРПК «Панцирь-СМ», 16/24 БМ модернизированных ЗРК «Стрела-10МН» и др. вооружение. ОПК России может за год мо- дернизировать 200 танков Т-72Б до уровня Т-72Б3 обр.2016 г, 20 СГ 2С19 до 2С19М2, 30 2С3 и 2С19 до 2С3М и 2С19М1, 30 РСЗО «Град» до «Торнадо-Г», выпустить 100 но- вых БМП-3 и 100 БТР-82А, 4 ком- плекта д-на ЗРК «Тор-М2» и 4 ком- плекта д-на ЗРК «Бук-М2/3. То есть, возможности ОПК позволят осна- стить эти две новые дивизии воо- ружением за 2-3 года (при условии, что остальные соединения СВ та- кого вооружения не получат). Гораздо сложнее будет обеспе- чить эти две дивизии офицерами,
47 прапорщиками, контрактными сержантами и солдатами. Опыт формирования 3-й и 144-й МСД показывает, что тут будут пробле- мы, которые позволят создать в каждой дивизии к исходу 2-го года формирования лишь 3-4 батальон- ные тактические группы, а к исходу 3-го – 6-8. Кроме того, потребуется восстановить ряд военных город- ков, реорганизовать учебную базу и усилить армейские формирова- ния тылового обеспечения. В слу- чае же развёртывания части этих дивизий в Ставропольском и Крас- нодарском краях, возникнет необ- ходимость строительства новых военных городков, что ещё больше затянет сроки. Новые дивизии будут осна- щаться не «новейшей техникой», а лишь самой новой, из выпускаю- щейся ОПК России серийно. БМП-3 уже 30 лет (на вооруже- нии с 1987 г) и выпущено их было 500 ед. (заказано ещё 200 ед.). Но она морально устарела. Хотя БМП- 3 имеет мощное вооружение и вы- сокую мобильность, броневая и противоминная защита у неё сла- бые. Сейчас выпускается БМП-3М с дополнительной бронёй, но это считается недостаточным. Танк Т-72Б ещё старше. Он на вооружение с 1985 г, а модернизи- рованные Т-72Б3 – с 2011 г и Т-72Б3М с 2016 г. Всего выпущено до. 1000 Т-72Б3 и 150 Т-72Б3М обр. 2016 г (ещё 150 последних заказа- но). Хотя Т-72Б3 по ряду параме- тров приближается к Т-90А, а Т-72Б3М даже превосходит, эти танки считаются морально уста- ревшими. А представители «новейшей техники» БМП Б-11 «Курганец-25» и танки Т-14 «Армата» поступят войска не ранее 2020 г, причём лишь в экспериментальную «диви- зию будущего» (2-ю гв. МСД). 58-я армия после преобразова- ния 19-й и 136-й мотострелковых бригад в дивизии станет значи- тельно сильнее. Сейчас она имеет мотострелковую дивизию, 8 отд. бригад (2 мотострелковые, ракет- ную, артиллерийскую, зенитную ракетную, разведывательную, управления, МТО), военную базу и 2 полка (инженерно-сапёрный и РХБЗ), а также отд. б-н РЭБ. В 58-й армии до 27,5 тыс. чел., 225 танков, 945+ ББМ, 426 артсистем, 14 СПУ ОТРК «Искандер-М», 96 ПТ систем и 242 зенитных систем. После развёртывания на базе двух мотострелковых бригад двух дивизий, в 58-й армии, в зависимо- сти от штата новых дивизий (42-й или 144-й МСД), будет 41,5/44,7 тыс. чел., 347/517 танков, 1377/1457+ ББМ, 674 артсистемы, 14 СПУ ОТРК, 96 ПТ систем, 269 зенитных систем. При этом чис- ленность личного состава и коли- чество вооружения 58-й армии в начале 2022 г по сравнению с 2018 г, планируется значительно увели-
48 чить, в т.ч.: личного состава в 1,5- 1,6 раз; танков в 1,5-2,3 раза; ББМ в 1,4-1,5 раз; артсистем в 1,6 раз; зе- нитных систем в 1,1 раз. То есть 58-я армия резко увели- чит свою ударную силу (в 1,5-2,3 раза) и огневую мощь (в 1,6 раз). Произойдёт и качественное усиле- ние армии за счёт поступления мо- дернизированного вооружения (танки Т-72Б3М обр.2016 г, СГ «Гвоздика-М» и «Мста-СМ», РСЗО «Торнадо-Г», ЗРК «Стрела-10МН») и нового вооружения (БМП-3, БТР-82А, РСЗО «Ураган-1М», ЗРПК «Панцирь-СМ», ЗРК «Тор-М2» и «Бук-М2/3», ПЗРК «Верба»). При этом значительно усилится ПВО. Выбор штата (42-й или 144-й МСД) новых 19-й и 136-й дивизий, очевидно, будет зависеть от наибо- лее вероятного направления их бу- дущих действий. Можно предположить следую- щие направления будущих дей- ствий 58-й армии: • Против ВС Грузии. Этот вариант исключить нельзя, тем более, что в 2008 г уже была российско-гру- зинская война. Но ВС Грузии на- считывают всего 20,65 тыс. чел. (в т.ч. СВ 17,75 тыс. чел.). Они включают 9 бригад ( в т.ч. 5 пе- хотных, спецназа, 2 артиллерий- ские), и 6 отд. б-нов (в т.ч. 2 мор- ской пехоты), и имеют 123 танка, 260 ББМ, 240 артсистем, 40+ противотанковых систем и 23-36 БМ ЗРК, а также 12 штурмови- ков и 6 ударных вертолётов. А 58-я армия (27,5 тыс. чел. СВ) включает мотострелковую диви- зию, 8 бригад (в т.ч. 2 мотострел- ковые, ракетную, артиллерий- скую и зенитную ракетную), военную базу в Южной Осетии и 2 полка, имеет 225 танка, 945+ ББМ, 426 артсистем, 96+ проти- вотанковых систем и 85 БМ ЗРК. И это не считая 49-й армии, включающей 7 бригад (в т.ч. 2 мотострелковые, ракетную, ар- тиллерийскую, зенитную ракет- ную), военную базу в Абхазии и 3 полка, плюс 7-я десантно- штурмовая дивизия, 4-я армия ВВС и ПВО, а также Черномор- ский флот. То есть наличных сил более чем достаточно не только для защиты Южной Осетии и Абхазии, но и для полного раз- грома ВС Грузии. Поэтому абсо- лютно нет необходимости раз- ворачивать в 58-й армии ещё две дивизии против Грузии. • Против ВС Украины. Этот вари- ант наиболее реален, его под- тверждают планы передислока- ции части 58-й армии ближе к украинской границе. Тем более, что российские «эксперты» пря- мо пишут, что «основная» цель усиления 58-й армии – «иметь достаточно мощный и мобиль- ный кулак, который, когда при- дёт время «решать проблему» Украины, образует южный клин наступающей группировки». Также нельзя исключить того,
49 что новые дивизии в 58-й армии будут создаваться для имитации угрозы Украине и психологиче- ского на них давления. • Против ВС НАТО на террито- рии Украины. Данный вариант даже не рассматривается по той простой причине, что это откро- венный бред. Однако нельзя ис- ключить того, что новые диви- зии в 58-й армии будут созда- ваться для имитации угрозы странам НАТО и психологиче- ского на них давления. • Против угрозы талибов и боеви- ков ИГ из Афганистана. Этот ва- риант теоретически возможен, но маловероятен. Не исключено, что усиленная создаваемыми ди- визиями 58-я армия (или её бу- дущая 136-я дивизия из Дагеста- на) предназначены не только «против Украины и НАТО», но и против угрозы из Афганистана. Но для развёртывания армии на Центрально-Азиатском ТВД (це- ликом или частично), её необхо- димо перевезти через Каспий- ское море на российских гражданских судах в Таджики- стан или Казахстан. Согласятся ли эти страны на подобный ва- риант (особенно, Таджикистан)? ПРИЛОЖЕНИЕ 58-я ОБЩЕВОЙСКОВАЯ АР- МИЯ (штаб Владикавказ, респ. Се- верная Осетия) по состоянию на февраль 2018 г: • 42-я гв. МСД (Чеченская респ., п. Ханкала, Калиновская, Шали и Борзой): формировалась в 2016-2017 гг. на базе 8-й, 17-й и 18-й ОМСбр. • 291-й гв. МСп (п. Борзой): 3 мотострелковых б-на, 3 д-на (гаубичный самоходный, ре- активный, зенитный ракет- но-артиллерийский), 8 рот (снайперов, разведыватель- ная, связи, инженерно-са- перная, разграждения, мате- риального обеспечения (МО), ремонтная, комен- дантская), взвод РХБЗ. В полку 130 БТР-82А, 26 БТР- 80, 6 СТС ”Тигр”, 18 82-мм миномётов 2Б14 «Поднос», 18 СГ «Гвоздика», 6 ЗСУ ЗУ- 23 на МТ-ЛБ, 27 ПЗРК «Игла». • 70-й гв. МСп (п. Шали): 5 б-нов (3 мотострелковых, тан- ковый, спецназа), 2 д-на (гау- бичный, зенитный ракетно- артиллерийский), 6 рот (снайперов, разведыватель- ная, инженерно-саперная, связи, ремонтная, МО), 2 взвода (РХБЗ и комендант- ский). В полку 31 Т-72Б3, 129 МТ-ЛБМ 6МБ и МТ-ЛБ ВМК (перевооружается на БМП- 3?), 18 миномётов «Сани», 18 СГ«Мста-С»,4БМЗРК«Стре- ла-10», 4 ЗПРК «Тунгуска». • 71-й гв. МСп (ст. Калинов- ская): 5 б-нов (3 мотострел-
50 ковых, танковый, СПн), 2 д-на (гаубичный самоход- ный, зенитный ракетно-ар- тиллерийский), 6 рот (снай- перов, разведывательная, инженерно-саперная, связи, ремонтная, МО), 2 взвода (РХБЗ, комендантский). На вооружении: 31 Т-72Б3, 147 БТР-80/82А, 18 миномётов «Сани», 18 СГ «Мста-С», 4 БМ ЗРК «Стрела-10», 4 ЗПРК «Тунгуска». • Отд. танковый б-н: 4 танко- вые роты, 7 взводов (разве- дывательный, инженерно- саперный, РХБЗ, связи, ремонтный, МО, хозяй- ственный). В б-не 40 Т-72Б3. • 50-й гв. САп (п. Шали): 3 д-на (2 гаубичных самоход- ных, реактивный), 2 батареи (артиллерийской разведки, управления), 2 роты (ре- монтная, МО), комендант- ский взвод. В полку 36 СГ 2С19М1 «Мста-С, 18 РСЗО 2Б26 «Град». • 1203-й (?) ЗРп ЗРК 9К330 «Тор»: КП (КСА «Барнаул-Т»), 5 батарей (4 зенитных ракетных по 4 БМ 9А330, техническая), 2 роты (ремонтная и МО). В полку 16 БМ. • отд. противотанковый д-н. • 5 отд. б-нов (разведыватель- ный, п. Ханкала, 478(?)-й связи, 539(?)-й инженерно- сапёрный, 474(?)-й МО, 106(?)-й медицинский). • 3 отд. роты (БПЛА, РЭБ и РХБЗ). • 19-я ОМСбр (п. Спутник, Влади- кавказ) включает 9 б-нов (3 мо- тострелковых, танковый, разве- дывательный, спецназа, инженерно-сапёрный, связи, МО), 6 артд-нов (2 самоходных гаубичных, реактивный, проти- вотанковый, зенитный и зенит- ный ракетный), 7 рот (снайпе- ров, БПЛА, РЭБ, РХБЗ, ремонтная, медицинская, комен- дантская) и др. В бригаде 40 тан- ков Т-90А, 1 Т-90К, 120 БМП-3, 9 БТР-82А, 27 БТР-80, 6 СТС ”Тигр”, 4 БРДМ-2, 15 МТ-ЛБ, 18 миномётов «Сани», 36 СГ «Мста-С» («Мста-СМ»?), 18 РСЗО «Торнадо-Г», 6 пушек «Ра- пира», 12 СПТРК «Штурм-С», 12 БМ ЗРК «Тор» и 6 «Стрела-10», 6 ЗПРК «Тунгуска», 27 ПЗРК «Игла». • 136-я гв. ОМСбр (Буйнакск, респ. Дагестан) по организации как 19-я ОМСбр, в бригаде 40 танковТ-72Б3(Т-90А?),1Т-72БК (Т-90К), 120 БМП-3, 9 БТР-82А, 27БТР-80,6СТС”Тигр”,4БРДМ- 2, 15 МТ-ЛБ, 18 миномётов «Сани», 36 СГ «Акация», 18 РСЗО «Град», 6 пушек «Рапира», 12 СПТРК «Штурм-С», ? ПТРК «Корнет», 12 БМ ЗРК «Тор-М1» и 6 «Стрела-10», 6 ЗПРК «Тунгу- ска», 27 ПЗРК «Игла»..
51 • 4-я гв. ВБ (Южная Осетия, Цхин- вали и п. Джава) включает типо- вую ОМСбр, но с б-ном спецназа и без зенитного ракетного д-на. В ОМСбр: 40 Т-72БМ, 1 Т-72БК, 120 БМП-2 (БМП-3?), 36 БТР-80, 15 МТ-ЛБ, 4 БРДМ-2, 18 миномё- тов «Сани», 36 СГ «Акация», 18 РСЗО «Град», 6 пушек «Рапира», 12 СПТРК «Штурм-С», 6 БМ ЗРК «Стрела-10», 6 ЗПРК «Тунгуска», 27 ПЗРК «Игла». В составе базы также есть: • Зенитный ракетный д-н ЗРК 9К37«Бук-М1»:КП9С470M1, СОЦ 9С18M1 «Купол-М1», взвод связи и 3 зенитные ра- кетные батареи с 2 СОУ 9А310M1 и 1 ПЗУ 9А39 в каждой, подразделения тех- нического обеспечения и об- служивания. • Реактивная артиллерийская батарея РСЗО 9К58 «Смерч» (439-й РеАбр): 2 БМ 9А52 (9А52-2) и 1 ТЗМ 9Т234 (9Т234-2. • Ракетная батарея ОТРК «Искандер-М» (1-й РБр): 2 СПУ 9П78-1 и 2 ТЗМ 9Т250. • 12-я ракетная бригада ОТРК 9К720 «Искандер-М» (Моздок, респ. Северная Осетия): 5 д-нов (3 ракетных, ракетно-техниче- ский, снабжения и сопровожде- ния), батарея управления. В каждом ракетном д-не 2 батареи по 2 СПУ и 2 ТЗМ. Всего: 12 СПУ 9П78-1, 12 транспортно-за- ряжающих машин (ТЗМ) 9Т250, 11 командно-штабных машин (КШМ) 9С552, 14 машин жизне- обеспечения, 1 пункт подготов- ки информации 9С920, 1 маши- на регламентно-технического обслуживания, 9 машин связи Р-145БМ. • 291-я артиллерийская бригада (респ. Ингушетия, ст. Троицкая): 6 артиллерийских д-нов (само- ходный пушечный, самоходный минометный, гаубичный, реак- тивный, противотанковый, раз- ведывательный) батарея управ- ления, 2 роты обеспечения (МО и технического), 2 взвода (инже- нерно-саперный и РХБЗ). В бри- гаде 12 самоходных 203-мм пу- шек «Малка», 8 самоходных 240-мм миномётов «Тюльпан», 18 152-мм гаубиц «Мста-Б», 8 220- мм РСЗО «Ураган», 6 пушек «Ра- пира»,18СПТРК«Хризантема-С», 3 ПРП-4М, 2 АЗК-7. • 67-я зенитная ракетная бригада на ЗРК 9К37 «Бук-М1» (Влади- кавказ): 4 зенитных ракетных д-на со своими командными пунктами (КП) 9С470M1, СОЦ 9С18M1 «Купол-М1», взводом связи и тремя зенитными ракет- ными батареями с 2 СОУ 9А310M1 и 1 ПЗУ 9А39 в каж- дой, подразделения техническо- го обеспечения и обслуживания. 24 СОУ 9А310M1 и 12 ПЗУ 9А39. Сообщалось о перевооружении на ЗРК «Бук-М3».
52 • 100-я отд. разведывательная бригада (респ. Северная Осетия, Моздок-7): 3 б-на (разведыва- тельный, радиоэлектронной раз- ведки и управления), 4 роты (БПЛА, МО, технического обе- спечения и комендантская), от- ряд психологических операций, инженерный взвод, группа ради- охимической разведки, мед- пункт. В бригаде 12 ГАЗ-2975 «Тигр», 4 РХМ-4, комплекс РЭБ РБ-341В «Леер-3» с БПЛА «Ор- лан-10», БПЛА «Вird Еye-400» и «Searcher MK2». • разведывательная рота СпН (об- наружения целей для ОТРК «Искандер-М»). На вооружении: СТС ”Тигр” и Iveco LMV ”Рысь”, БА «Тайфун». • 34-я бригада управления (Влади- кавказ): 3 б-на связи (связи поле- вой, мобильных узлов, связи ли- нейный), 2 роты (полевых автоматизированных пунктов управления и охраны, 2 взвода (автомобильно-ремонтный и МО). В бригаде 8 БТР-80. • 31-й инженерно-сапёрный полк (Кабардино-Балкария, Прохлад- ный): 3 б-на (инженерно-сапер- ный, понтонно-переправочный, инженерно-технический), 5 взводов (инженерной разведки, связи, обеспечения, ремонтный и комендантский), медпункт. • 40-й отд. полк РХБЗ (Ингуше- тия, ст. Троицкая): 4 б-на (2 РХБЗ, огнеметный, аэрозольно- го противодействия), рота РХБ разведки, 3 взвода (связи, МО, технический), медпункт. В полку 3 ТОС-1А «Солнцепёк», РПО-А «Шмель», РПО ПДМ-А «Приз», машины радиационной и хими- ческой разведки РХМ-4-01, раз- ведывательные химические ма- шины РХМ-6, машины тепловой обработки ВВТ ТМС-65У, маши- ны специальной обработки воо- ружения и специальной техники АРС-14КМ машины постановки дымовых завес ТДА-2К. • 78-я отд. бригада материально- технического обеспечения (Ставропольский край, Буден- новск). • 12-й отд. б-н радиоэлектронной борьбы (Владикавказ) [4]. ЛИТЕРАТУРА 1. Сурков Н., Рамм А. и Андре- ев Е. Северный Кавказ укрепили дивизиями // https://iz.ru/705714/ nikolai-surkov-aleksei-ramm- evgenii-andreev/severnyi-kavkaz- ukrepili-diviziiami 2. Ищенко С. Россия-НАТО: Накануне новой Полтавской битвы // http://svpressa.ru/war21/ article/193405/ 3. 19-я мотострелковая Воро- нежско-Шумлинская Краснозна- менная орденов Суворова и Трудо- вого Красного Знамени дивизия // http s : / / w w w. pr i z y v n i k . i n fo / e n t r i e s / 3 4 7 2 - 1 9 - y a _ motostrelkovaya_voronejsko-
53 shumlinskaya_krasnoznamennaya_ ordenov_suvorova_i_trudovogo_ krasnogo_znameni_diviziya 4. Южный военный округ (ЮВО) // http://milkavkaz.com/index. php/voorujonnie-cili-racii/vo-cv/u-vo

More Related Content

PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 23 (110)
bycacds-info
 
PDF
Newsletter 28 04-2017(71-8)
bycacds_ukraine
 
PDF
бюлетень 9 72
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 06-2017(74-11)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 31 05-2016(49-10)
bycacds_ukraine
 
PDF
Buletin 4 (20)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 08-2016(53-14) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 22 (109)
bycacds-info
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 23 (110)
bycacds-info
 
Newsletter 28 04-2017(71-8)
bycacds_ukraine
 
бюлетень 9 72
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 06-2017(74-11)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 05-2016(49-10)
bycacds_ukraine
 
Buletin 4 (20)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 08-2016(53-14) (1)
bycacds_ukraine
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 22 (109)
bycacds-info
 

What's hot

PDF
Newsletter 14 04-2017(70-7) (2)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 1 07-2016(51-12)
bycacds_ukraine
 
PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 16 (103)
bycacds-info
 
PDF
Newsletter 15 03-2017(68-5)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 16 01-2017(64-1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 08-2017(78-15)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 1 03-2016(43-4)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 07-2016(52-13) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 08-2016(54-15)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 12-2017(86-23)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 02-2016(41-2) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 31 05-2017(73-10)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 12-2017(85-22)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 30 06-2017(75-12)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 03-2017(67-4)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 16 10-2017(82-19) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
bulletin cacds
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 16 05-2016(48-9)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 11-2016(60-21)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 14 07-2017(76-13)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 14 04-2017(70-7) (2)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 1 07-2016(51-12)
bycacds_ukraine
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 16 (103)
bycacds-info
 
Newsletter 15 03-2017(68-5)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 16 01-2017(64-1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 08-2017(78-15)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 1 03-2016(43-4)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 07-2016(52-13) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 08-2016(54-15)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 12-2017(86-23)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 02-2016(41-2) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 05-2017(73-10)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 12-2017(85-22)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 30 06-2017(75-12)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 03-2017(67-4)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 16 10-2017(82-19) (1)
bycacds_ukraine
 
bulletin cacds
bycacds_ukraine
 
Newsletter 16 05-2016(48-9)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 11-2016(60-21)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 14 07-2017(76-13)
bycacds_ukraine
 

Similar to Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)

PDF
Newsletter 14 04-2017(70-7) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
bulletin cacds 5(21)
bycacds_ukraine
 
PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 21 (108)
bycacds-info
 
PDF
Newsletter 02 04-2018(93-6)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 02-2018(90-3)
bycacds_ukraine
 
PDF
Buletin (29-13)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 10-2015(34-18)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 12-2016(62-23)
bycacds_ukraine
 
PDF
Bulletin cacds 24 (8)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 16 03-2016(44-5) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 31 10-2017(83-20) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 14 09-2017(80-17)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 05-2015(25-9)
byCACDS2
 
PDF
Buletin 7(23)
bycacds_ukraine
 
PDF
buletin cacds 7 (23)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 27 04-2018(95-8)
bycacds_ukraine
 
PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 10 (97)
bycacds-info
 
PDF
Newsletter 30 05-2018(97-10)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 31 08-2017(79-16)
bycacds_ukraine
 
PDF
Bulletin cacds 10(26)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 14 04-2017(70-7) (1)
bycacds_ukraine
 
bulletin cacds 5(21)
bycacds_ukraine
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 21 (108)
bycacds-info
 
Newsletter 02 04-2018(93-6)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 02-2018(90-3)
bycacds_ukraine
 
Buletin (29-13)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 10-2015(34-18)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 12-2016(62-23)
bycacds_ukraine
 
Bulletin cacds 24 (8)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 16 03-2016(44-5) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 10-2017(83-20) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 14 09-2017(80-17)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 05-2015(25-9)
byCACDS2
 
Buletin 7(23)
bycacds_ukraine
 
buletin cacds 7 (23)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 27 04-2018(95-8)
bycacds_ukraine
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 10 (97)
bycacds-info
 
Newsletter 30 05-2018(97-10)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 08-2017(79-16)
bycacds_ukraine
 
Bulletin cacds 10(26)
bycacds_ukraine
 

More from cacds_ukraine

PDF
Newsletter 15 06-2018(98-11)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 03-2018(92-5)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 08-2017(77-14)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 28 02-2018(91-4)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 05-2018(96-9)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 05-2018(96-9)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 02-2018(89-2)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 29 09-2017(81-18)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 28 12-2018(87-24)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 01-2018(88-1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 11-2017(84-21)
bycacds_ukraine
 
PDF
Uz eng 02
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 06-2018(98-11)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 03-2018(92-5)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 08-2017(77-14)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 28 02-2018(91-4)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 05-2018(96-9)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 05-2018(96-9)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 02-2018(89-2)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 29 09-2017(81-18)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 28 12-2018(87-24)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 01-2018(88-1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 11-2017(84-21)
bycacds_ukraine
 
Uz eng 02
bycacds_ukraine
 

Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)

  • 1.
    Безпековий огляд ЦДАКР№ 7 (94) 16 квітня 2018 Редакційна колегія Зміст
  • 2.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 16 квітня 2018 2 Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому середовищі України. Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України. Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української влади. @2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР Редакційна колегія: Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР Копчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКР Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань Члени Редакційної колегії: Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.) Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно- консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпеки Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпеки Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review» Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпеки Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.) Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)
  • 3.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 16 квітня 2018 3 ЗМІСТ Загальні оцінки У дзеркалі експертноі думки Аналітичні розробки Основні виклики та ризики для України у першій половині квітня 2018 року Еще две дивизии на юге России: для чего? Потрібна термінова програма реанімації авіабудівної галузі Територіальна оборона країни: британський досвід Cухопутний компонент сил спеціальних операцій Турецької Республіки
  • 4.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 16 квітня 2018 4 Фахівці Центру досліджень ар- мії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) пропонують свій аналіз ключових тенденцій у сфері безпе- ки і оборони першої половини квітня 2018 року. Головні ризики воєнного характеру Наприкінці березня Тристорон- ня контактна група з врегулювання ситуації на Донбасі погодила Вели- коднє перемир’я, яке мало запра- цювати 30 березня. Попри те, що черговий режим припинення вог- ню було підкріплено спільною зая- вою лідерів країн Нормандської четвірки, в якій сторони «підкрес- лили важливість ретельного до- тримання (перемир’я - ЦДАКР) та забезпечення ефективного моніто- рингу і верифікації з боку СММ ОБСЄ», затишшя в зоні конфлікту в перший же день було зірване бо- йовиками. За даними прес-центру штабу АТО, за період з початку «дії» миру по 15 квітня, російські окупаційні війська здійснили 632 обстріли по- зицій українських військових, вна- слідок чого 2 захисника Вітчизни загинули, 26 зазнали поранень. Бо- йовики продовжують активно за- стосовувати гранатомети різних систем та великокаліберні кулеме- ти, стрілецьку зброю, а з військо- вої техніки - танки та БМП. Також українська сторона відзначає акти- візацію роботи снайперів та пові- тряної розвідки диспозицій підроз- ділів ЗСУ. При цьому ворог не гребує відверто терористичною практикою, а саме здійснює запус- ки безпілотних літальних апаратів (БПЛА), начинених вибухівкою. На початку квітня перебіг бойо- вих дій на Донбасі вкотре нагадав про численні загрози життю ци- вільного населення. Так, за повідо- мленням Донецької військово-ци- Загальні оцінки Основні виклики та ризики для України у першій половині квітня 2018 року
  • 5.
    5 вільної адміністрації, вніч на 11 квітня сепаратисти завдали удару по житлових кварталах старої Ав- діївки. Також поблизу селі Піщано- го на Луганщині на протитанковій міні підірвався автомобіль із сім’єю з чотирьох осіб. При цьому окупаційна адміні- страція Росії в ОРДЛО вже навіть не намагається зберегти «хорошу міну при поганій грі», коли мова за- ходить про дотримання Мінських домовленостей. Підтвердженням цього є численні звіти Спеціальної моніторингової місії (СММ) ОБСЄ про цинічні порушення бойовика- ми режиму відведення важких озброєнь від лінії розмежування. Так, нещодавно міжнародні спо- стерігачі повідомили, що незаконні військові формування розмістили значну кількість військової техніки на околицях тимчасово окуповано- го Луганська. Лише на місцевому летовищі в СММ ОБСЄ зафіксува- ли 7 одиниць танків Т-72, 7 реак- тивних систем залпового вогню БМ-21 «Град», 7 одиниць самохід- них гаубиць 2С1, 7 зенітних ракет- них комплексів 9К35, та 10 одиниць буксируваних гаубиць різної моди- фікації. Водночас, у районах насе- лених пунктів Бугаївка та Круглик, що в Луганській області, спостері- гачі підтвердили факт розташуван- ня 40 одиниць танків. Ймовірно, ця та інша техніка опиниться на вулицях «столиць» так званих ДНР і ЛНР 9 травня з нагоди Дня Перемоги. Водночас із наближенням травневих свят зрос- тає ймовірність провокацій з боку бойовиків. Метою такої активності ворога є поповнення арсеналу ін- формаційних озброєнь в гібридній війні з Україною та мобілізація на- селення непідконтрольних терито- рій навколо штампів та симулякрів російської пропаганди. Отож, 9 травня може стати від- правною точкою масштабної кам- панії щодо посилення інформацій- ного впливу Кремля в Україні у контексті президентських та парла- ментських виборів 2019 року. У зв’язку з цим в ЦДАКР вважають, що бажання скомпрометувати українську владу напередодні вхо- дження країни на завершальні ета- пи електоральних циклів обумов- лює високу ймовірність локальних ескалацій напруженості на Донбасі в наступному році. Водночас, 13 квітня заступник голови Служби безпеки України Віктор Кононенко заявив про наявність інформації про плани Росії створити переду- мови для введення військ на укра- їнську територію восени цього року під приводом захисту прав російськомовного населення. Відтак, конвенційна складова агресивної зовнішньої політики РФ, яку Кремль проектує на Укра- їну, заслуговує на особливо пиль- ну увагу з боку керівництва дер- жави та міжнародної спільноти. Виступаючи на 11-му Київському Із наближенням травневих свят зростає ймовірність провокацій з боку бойовиків Бажання скомпрометувати українську владу напередодні вход- ження країни на завершальні етапи електоральних циклів обумовлює високу ймовірність локальних ескалацій напруженості на Донбасі в наступному році
  • 6.
    6 безпековому форумі, Секретар РНБООлександр Турчинов, зая- вив таке: «На донецькому опера- тивному напрямку нам протисто- їть 8-а російська армія, а 150-а дивізія цієї армії уже впритул роз- горнулась на нашому кордоні і го- това до ведення бою. На чорно- морсько-азовському 49-а армія в другому ешелоні знаходиться 58-а армія Північного військового округу Російської Федерації. На півночі над нами нависає 20-а ар- мія Західного військового округу». Всього за оцінкою РНБО Росія може розгорнути на українському напрямку 260 тисяч військовос- лужбовців, 3500 танків, 11 тисяч БМП. На погляд фахівців ЦДАКР, дана статистика враховує сукупну чисельність сил РФ поблизу укра- їнського кордону, але не може ста- ти вагомим аргументом для Захід- них партнерів Києва, оскільки їй бракує обґрунтованого аналізу на- ступального потенціалу відповід- них з’єднань російської армії. Водночас такі оцінки ідуть уроз- різ із даними Міноборони України. Так, за словами міністра Степана Полторака, Росія зосередила по- близу України військове угрупу- вання чисельністю понад 77 тисяч людей. «На нашому кордоні вона зосередила 19 батальйонних так- тичних груп першого і другого еше- лонів чисельністю понад 77 тисяч осіб. До складу угруповання вхо- дить майже тисяча танків, 2,3 тися- чі бойових машин, понад 1,1 тисячі артилерійських систем і приблизно 400 систем залпового вогню», – за- значив міністр. Зважаючи на активну військову присутність РФ, в тому числі, по- близу неконтрольованої Києвом ді- лянки державного кордону в Доне- цькій та Луганській областях, у ЦДАКР підтримують ініціативу СММ ОБСЄ щодо відкриття нових передових патрульних баз у містах на території ОРДЛО, зокрема біля кордону з Росією. Такий крок стане вагомим поступом на шляху до ре- алізації проекту миротворчої місії ООН на Донбасі. Навіть більше, протидія з боку Кремля та його ма- ріонеток стане вагомим аргумен- том української сторони в контек- сті міжнародного визнання Росії воюючою стороною на Донбасі. Питання миротворців на Донбасі розкололо Нормандську четвірку? Днями президент України Пе- тро Порошенко заявив, що більше 40 держав готові долучитись до ми- ротворчої місії ООН на Донбасі. Активно «вербувати» інші країни до контингенту миротворців Київ почав після Мюнхенської конфе- ренції з безпеки 2018 року, напере- додні якої було оприлюднено «до- повідь Расмуссена» про миротворців ООН на сході Украї- ни. Наразі рано говорити про кон- кретні параметри місії, відтак по- точні перемовини мають виключно Конвенційна складова агресивної зовнішньої політики РФ, яку Кремль проектує на Україну, заслуговує на особливо пильну увагу з боку керів- ництва держави та міжнародної спільноти
  • 7.
    7 рамковий характер. Вочевидьтреті країни чекають поки країни-члени Радбезу ООН вийдуть на єдине рі- шення. Втім це не означає, що ди- пломатичні зусилля офіційного Києва є передчасними. Відповід- ний порядок денний на міждер- жавних переговорах фіксує поло- ження України як сторони, що прагне до мирного врегулювання збройного конфлікту на Донбасі і є щирою у прагненні замирити регі- он через механізм міжнародної ми- ротворчості. До того ж такий під- хід виводить проблематику війни на сході нашої держави на широку міжнародну арену, робить всю сві- тову спільноту причетною до про- блематики російської агресії. Вочевидь такий сценарій ви- кликає роздратування в Москві, яка прагне загорнути власну інтер- венцію на Донбасі в обгортку гро- мадянської війни. Тому сьогодні головним каменем спотикання за- лишається позиція Кремля щодо мандату миротворців та кола кра- їн-учасників гіпотетичної місії. Обережний оптимізм щодо готов- ності російського керівництва до- тримуватись конструктиву, який міг зажевріти після Дубайської зу- стрічі спецпредставника Держдепу США по Україні Курта Волкера та помічника Путіна Владислава Суркова, нещодавно поспішили розвіяти в Кремлі. Так, російський лідер у телефонній розмові з кан- цлеркою Німеччини Ангелою Мер- кель повернувся до старої росій- ської «миротворчої» формули, заявивши про можливість введен- ня миротворців ООН на Донбас лише як охорони спостерігачів ОБСЄ. Враховуючи, що ця позиція Кремля була зафіксована ще у ве- ресні минулого року в російському проекті резолюції Ради Безпеки ООН про розміщення миротвор- чого контингенту на Донбасі, Захід поки що не спромігся змінити ба- чення російського керівництва че- рез формат Волкера-Суркова. Враховуючи це, в найближчі мі- сяці головна ставка може знову бути зроблена на Нормандський формат, який забуксував з літа ми- нулого року через вибори та коалі- ціаду у Франції та Німеччині. Принаймні питання відрядження миротворчого контингенту ООН на Донбас буде темою номер один в ході запланованої тристоронньої зустрічі президентів України, Франції та ФРН, яка відбудеться у травні в німецькому місті Аахен. У вітчизняному медіапросторі вже з’явилось чимало оцінок в яких трансформація нормандської «чет- вірки» у «трійку» інтерпретується мало не як успіх української дипло- матії. Така динаміка перемовин і справді вказує на намагання Києва, Берліну та Парижу виробити спіль- ну позицію в питанні миротворців. Однак без участі російської сторо- ни така зустріч передбачає біль- шою мірою звіряння годинників, Захід поки що не спромігся змінити бачення російського керівництва через формат Волкера-Суркова
  • 8.
    8 аніж вироблення конкретнихрі- шень. Та обставина, що Путіна не за- просили в Аахен, свідчить про сут- тєві розбіжності в позиціях сторін, тож миротворців ООН на Донбасі в поточному році ми навряд чи по- бачимо. Менше з тим, зустріч ліде- рів України, Франції та ФРН відбу- деться на тлі інтенсивного діалогу з Кремлем, оскільки проблематика Донбасу є елементом коаліційної угоди в Німеччині, що засвідчує непідробний інтерес Берліну до уникнення сценарію замороження конфлікту. Окрім того, з огляду на велику ймовірність отримання Берліном місця в Раді безпеки ООН на 2019-2020 роки, питання миротворців в Україні може стати головним кейсом для німецької ди- пломатії в найближчі роки. Україні збережуть статус країни-транзитера Відсутність російського прези- дента за столом переговорів не означає ізоляції РФ з боку європей- ських столиць. Так, в травні прези- дент Франції Еммануель Макрон зустрінеться з Путіним на полях Петербурзького економічного фо- руму. З іншого боку, Берлін не пла- нує відмовлятись від Північного потоку-2, фактично закриваючи очі на політичну складову енерго- проекту. Власне, тема нового газопрово- ду, який становить пряму загрозу енергетичній безпеці України, була ключовою в ході квітневого візиту президента Порошенка до Німеч- чини. Український лідер обгово- рив дане питання з канцлером Ан- гелою Меркель, президентом Франком-Вальтером Штайнмає- ром, президентом Бундестагу Воль- фгангом Шойбле і міністром закор- донних справ Гайко Маасом. На спільному брифінгу з Порошенко Меркель приміряла на себе роль за- хисника інтересів України. Зокрема вона повідомила, що в телефонній розмові з Путіним висловила ба- чення що «не може бути ситуації, за якої Україна через «Північний потік-2» не матиме жодного зна- чення як транзитна країна». Окрім того, канцлерка визнала, що будів- ництво газопроводу містить полі- тичну складову. Згодом з Меркель солідаризувався прем’єр-міністр Данії Ларс Люкке Расмуссен, за сло- вами якого Копенгаген хоче узго- дити будівництво Північного пото- ку-2 зі збереженням транзитної ролі України. Як би там не було, в даному ви- падку предметне значення має роз- мова про конкретні об’єми транзи- ту газу через Україну після 2019 року. Газпром і раніше не заперечу- вав що продовжить прокачку газу через українську ГТС після введен- ня в експлуатацію Північного пото- ку-2. Росіяни ведуть мову про 10-15 млрд. кубів для газотранспортної системи, яка розрахована на 142 Проблематика Донбасу є елемен- том коаліційної угоди в Німеччині, що засвідчує непідробний інтерес Берліну до уникнення сценарію замороження конфлікту. Окрім того, з огляду на велику ймовір- ність отримання Берліном місця в Раді безпеки ООН на 2019-2020 роки, питання миротворців в Україні може стати головним кейсом для німецької дипломатії в найближчі роки.
  • 9.
    9 млрд. транзиту. Вочевидь,при за- вантаженні на 7%-10%, вітчизняна ГТС швидко перетвориться в збит- ковий актив. Водночас заявлені Ро- сією об’єми транзиту (10-15 млрд. кубів) становитимуть близько 5-8% сукупного обсягу експортованого Росією до ЄС газу (сьогодні цей по- казник складає 46-48%). В цій ситу- ації, з точки зору фахівців ЦДАКР, Україні варто докласти диплома- тичних зусиль для того щоб у мовою реалізації Північного потоку-2 було зобов’язання РФ щодо збереження нинішніх об’ємів транзиту газу че- рез українську ГТС. Окрім того, до- цільною вбачається основна лінія критики проекту, якої дотримуєть- ся українське керівництво на між- народній арені, – а саме акцентуван- ня уваги на небезпеках політичного та енергетичного характеру внаслі- док втрати Україною статусу тран- зитера російського газу до Європи. Про що говоритимуть генерали РФ та НАТО? Зустріч головкома військ США і НАТО в Європі Кертіса Скапаротті та глави Генштабу ЗС Росії Валерія Герасимова була анонсована на сі- чень 2018 року. Запланована роз- мова воєначальників РФ та альян- су тет-та-тет так і не відбулась у вказаний період. Втім наприкінці березня з’явилась інформація що переговори Скапаротті-Герасимов таки відбудуться впродовж третьо- го тижня квітня. За оцінкою ЦДАКР, централь- ними темами для обговорення ста- нуть такі: • вплив військових операцій РФ та коаліції на чолі з США в Сирії на безпеку Європи (вказаний аспект особливо актуальний у зв’язку з нещодавніми ракетни- ми ударами США, Франції та Великобританії по об’єктах, що є ланками програми хімічної зброї); • обговорення заходів щодо уник- нення збройних інцидентів, осо- бливо внаслідок хибної інтерпретації намірів іншої сто- рони в умовах інтенсифікації військових навчань; • режим ядерного шантажу Захо- ду, який Путін включив напередодні виборів президента РФ. У зв’язку з цим, на початку квітня генсек НАТО Єнс Стол- тенберг загострив увагу міжнародної спільноти до зро- стання ролі ядерного стриму- вання: «Після закінчення холодної війни ми всі думали, що ядерне стримування буде менш значущим, але в даний час ми спостерігаємо, що воно насправді стало більш важли- вим. […] Старі ядерні держави, зокрема Росія, модернізують ядерні можливості і у зв’язку з цим необхідно, щоб НАТО збе- реглонадійніісильніможливості стримування і, звичайно, ядерні сили є невід’ємною частиною
  • 10.
    10 надійного стримування длявсіх союзників», - підсумував Стол- тенберг. В ЦДАКР вважають, що місія ООН на Донбасі навряд чи опи- ниться у фокусі переговорів Скапа- ротті та Герасимова, оскільки дана тема потребує політичного узго- дження, про що йшлося вище. Вод- ночас, російська сторона може ви- магати від керівництва Альянсу відхилити інтеграційні ініціативи Києва напередодні саміту НАТО, який відбудеться в липні 2018 р. Попри спроби налагодити діа- лог з РФ через структури НАТО, Вашингтон не забуває про політи- ку стримування РФ, в тому числі, в Балтійському регіоні. Так, США мають намір виділити Естонії, Лит- ві та Латвії 170 млн. доларів на при- дбання боєприпасів і навчання вій- ськовослужбовців. При цьому частина коштів (3 млн.), буде ви- трачена на «протидію дезінформа- ції з боку Росії». Тим часом в Литві розпочалися навчання протитан- кових підрозділів НАТО «Мисли- вець-2018», на яких будуть відпра- цьовувати оборонні дії на випадок військового вторгнення Росії. Санкцій забагато не буває В квітні список американських санкцій розширився ще на 26 осіб з путінського «двору» і 14 компаній, що належать російським олігархам. Нові заходи проти громадян і ком- паній РФ вводяться відповідно до закону про протидію противникам США за допомогою санкцій (CAATS). Принципова відмінність цього режиму санкцій полягає в тому, що обмеження зачіпають не лише безпосередніх фігурантів, але й їхніх контрагентів, якщо ті про- водили «істотні транзакції» в ін- тересах осіб зі списку. ПопритещотакізаходиВашинг- тону завдали чималих збитків на- ближеним до Кремля товстосумам і зробили великий бізнес РФ токсич- ним на території США, варто заува- жити, що на даному етапі фактор санкцій не є достатнім аргументом для хоча би часткової корекції полі- тики Росії. Насправді олігархи в Ро- сії давно еволюціонували в клас державних менеджерів, активи яких фактично належать єдиній кремлів- ській корпорації. Реального впливу на вироблення політичних рішень «підсанкційні» російські багатії не мають. Зрештою, в якості «компен- сації за незручності» частина втра- чених внаслідок дії санкцій статків лояльних «олігархів» буде компен- сована за рахунок федерального бю- джету РФ. Тож, за оцінкою ЦДАКР, у своїх зовнішньополітичних розрахун- ках, в тому числі і щодо України, Кремль не зважатиме на гаманці кількох десятків представників ро- сійського списку Форбс. Дієвими у середньостроковій чи навіть ко- Російська сторона може вимагати від керівництва Альянсу відхилити інтеграційні ініціативи Києва напе- редодні саміту НАТО, який відбу- деться в липні 2018 р. Що на даному етапі фактор санкцій не є достатнім аргументом для хоча би часткової корекції політики Росії Дієвими у середньостроковій чи навіть короткостроковій перспек- тиві антиросійські санкції стануть лише у тому випадку, якщо їхній об’єм буде пропорційний тим обме- женням, які змусили дати задній хід Іран та КНДР. Питання про готов- ність Заходу до такого кроку є з розряду риторичних
  • 11.
    11 роткостроковій перспективі анти- російськісанкції стануть лише у тому випадку, якщо їхній об’єм буде пропорційний тим обмежен- ням, які змусили дати задній хід Іран та КНДР. Питання про готов- ність Заходу до такого кроку є з розряду риторичних.
  • 12.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 16 квітня 2018 12 Експерти Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) після проведеного аналі- зу констатують катастрофічний стан літакобудування та галузі та закликають уряд терміново ство- рити і реалізувати програму реані- мації авіабудівної галузі. При цьо- му в ЦДАКР вважають, що проект стратегії відродження авіабудуван- ня до 2022 р., який нині розробля- ється в уряді, не відображає повно- ти лиха і не може врятувати галузь від катастрофи. Згідно з пропозиціями ЦДАКР, до удосконаленої програми мають увійти наступні пункти. 1. Перейти від виробництва лі- таків-демонстраторів до серійної продукції шляхом формування суттєвого за обсягом замовлення купувати Україна в особі відомств- замовників і вітчизняних авіапере- візників. Для перших повинен бути сформований нормальний держза- мовлення, для других - пільгові умови придбання, знову-таки, за підтримки держави. Йдеться пере- дусім про літаки сімейства Ан- 148/158/178 та Ан-132. Для реаліза- ції цих кроків має бути створено урядовий орган, що виробляє і реа- лізовує військово-промислову по- літику (або має відбутися суттєве переформатування під ці завдання Мінекономрозвитку). Більш правильним решенням було б створити літакобудівний Потрібна термінова програма реанімації авіабудівної галузі У дзеркалі експертноі думки Підготовлено експертами ЦДАКР В ЦДАКР вважають, що проект стратегії відродження авіабудуван- ня до 2022 р., який нині розробляєть- ся в уряді, не відображає повноти лиха і не може врятувати галузь від катастрофи
  • 13.
    13 консорціум (з поступовимвклю- ченням в нього й приватних під- приємств), вивести його з-під юрисдикції ГК «Укроборонпром», сформувати наглядову раду за участю недержавних експертів, і почати реалізацію поетапного пла- ну виведення галузі з кризи в ре- жимі повної прозорості. Зокрема, коли в 1979 р. бразиль- ський Embraer з’явився на світово- му авіакосмічному Le Bourget з ма- леньким літачком, гіганти, в тому числі ОКБ Антонова, що демон- стрували у Парижі військові тран- спортники, навіть не звернули ува- ги на нову амбітну підприємство. Вже у 2013 році, виводячи на світо- вий ринок новий військовий тран- спортник КС-390 (ще тільки плану- ючи підняти його в небо у другій половині 2014 роки), бразильська влада почали інвестиційний про- ект в розвиток КС-390 в розмірі 2,4 млрд. дол. - у вигляді прямих за- мовлень. Такий приклад є показо- вим для України, яка на межі втра- ти літакобудівної галузі. Хоча на підтримку всього ві- тчизняного авіабудування на п’ять років українські чиновники при- пускають направити з державного бюджету кошти в сумі 7,5 млрд грн. (така цифра фігурує у проекті роз- порядження уряду щодо реалізації концепції відродження українсько- го авіабудування), вона не є достат- ньою в умовах необхідності заку- півлі агрегатів іноземного виробництва. На прямі замовлення мають спрямовуватися щонаймен- ше 2,5 – 3 млрд. грн щороку. 2. Негайно повинні бути пере- глянуті затверджені парламентом пільги для ввезення іноземних ре- гіональних літаків в Україні (їх ВРУ продовжила до 2023 року - для повітряних машин з вагою від 10 до 30 тон і місткістю від 44 до 110 пасажирів - тобто прямих кон- курентів Ан-140, Ан-148, Ан-158). До цього ж пункту відноситься і прийняття рішень на прямий ім- порт. Наприклад, експертні орга- нізації засмучені одноосібним прийняттям міністром МВС А. Аваковим рішення закупити у Франції гігантську партію з 55 вертольотів виробництва компа- нії Airbus Helicopters. До речі, за такі гроші можна побудувати близько десятка різних типів літа- ків Антонова - для Міноборони, МНС, ДПСУ. Саме для страховки від подібних рішень потрібен єди- ний урядовий орган. 3. Для заміщення російських комплектуючих український авіа- пром повинен сформувати і зро- бити пропозиції щодо комплекта- ції літаків західними агрегатами - під час закупівлі та експлуатації їх на ринках третіх країн. Шлях цей неблизький, але у ньому є сенс. Так, не можна не погодитися з конструкторами ДП «Антонов», що заміщення російських комп- лектуючих Ан-148/158/178 та ін- На прямі замовлення мають спря- мовуватися щонайменше 2,5 – 3 млрд. грн щороку
  • 14.
    14 ших машин єпрактично повним перепроектуванням. Але без роз- герметизації законсервованої і від цього дещо протухлої галузі її не врятувати. До цього ж пункту належить невідкладне проведен- ня реструктуризації і акціонуван- ня всіх підприємств літакобуду- вання - з метою приватизації. Ще на рівні 2004 р. ЦДАКР пропону- вав залишити в державній влас- ності тільки КБ літакобудування, а 100-відсоткові пакети акцій се- рійних виробництв реалізувати інвесторам, переважно західним. Час показав справедливість цієї ідеї ... 4. На найвищому рівні має бути вирішено питання кредитування авіапрому під невеликі річні про- центні ставки, в тому числі, через іноземні банки під державні гаран- тії уряду України. Вже згадана вище Бразилія для розвитку Embraer при кредитуванні встановила кредитну ставку в 3-3,5%. 5. Необхідна повна ревізія ка- дрової політики в галузі. Зокрема, припинити призначення на клю- чові посади людей, які не мають відношення до авіабудування. А також вкрай важливо відмовити- ся від сумнівних послуг осіб, ра- ніше звільнених з фірми Антоно- ва за вчинки, несумісні з кодексом честі українського літакобудівни- ка (нині відомо, що багато «ко- лишніх» просто рвуться в мене- джери ДП «Антонов» – серед них є й такі, що передавали обладнан- ня російської стороні або «злива- ли» ціни іранській стороні в ході переговорів про продаж техноло- гії виробництва Ан-140). У будь-якому випадку слід ро- зуміти, що йдеться про ризики повної втрати Україною літакобу- дування як передової високотех- нологічної галузі, яка разом із ра- кетно-космічною галуззю складала найвагомішу визитівку країни. Необхідна повна ревізія кадрової політики в галузі. А також вкрай важливо відмовитися від сумнівних послуг осіб, раніше звільнених з фірми Антонова за вчинки, несуміс- ні з кодексом честі українського літакобудівника
  • 15.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 16 квітня 2018 15 Витоки появи у Великій Брита- нії сил територіальної оборони ся- гають епохи середньовіччя. У но- вітній історії офіційною датою їх заснування вважається 1 квітня 1908 р., коли на підставі закону «Про територіальні та резервні сили»1 , прийнятого роком раніше, у британській армії були проведе- ні певні військові реформи. Згідно з цим законодавчим актом, відбу- лося об’єднання цивільних Добро- вольчих сил та кавалерійських підрозділів Територіальних до- 1  Territorial and Reserve Forces Act 1907. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Territorial_and_ Reserve_Forces_Act_1907 бровольчих частин йоменів2 , а ко- лишня міліція3 перетворилася на спеціальний резерв регулярної ар- мії. З початком цього процесу була уніфікована штатна структура різ- норідних підрозділів, які отрима- ли однакову військову форму, екі- пірування та оснащення і після реорганізації стали територіаль- ними батальйонами регулярної англійської армії. Водночас, кілька 2  Йомени – соціальний прошарок, з якого у давні часи набирали слуг для лицарів, а у се- редні віки – лучників до королівської армії. Після англійської революції у XVII столітті цей прошарок почав зникати з історичної арени, але сам термін зберігся у назві іррегу- лярних військових частин. 3  Міліція у Великій Британії виконувала роль народного ополчення. Територіальна оборона країни: британський досвід Володимир Паливода, старший науковий співробітник відділу проблем національної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень
  • 16.
    16 полків зберегли своюунікальність та залишили деякі ознаки ідентич- ності. На час створення територі- альні сил нараховували у своїх ла- вах 269 тисяч осіб. Їх основним завданням була територіальна оборона Британських островів, окремі підрозділи залучалися до охорони правопорядку в містах та селищах у ролі констеблів4 та ба- льї5 . Пізніше функції територіаль- них сил розширювалися й особо- вий склад став залучатися до посилення регулярних частин британської армії. Підрозділи «територіалів», як правило, несли службу лише у меж- ах власної країни, але у період Пер- шої світової війни понад 70 баталь- йонів добровільно вирушило воювати на французькому театрі воєнних дій, а потім – до Єгипту, Індії та інших колоній Британської імперії. У 1918 р. територіальні сили були розформовані, але вже за два роки почався новий набір до цього формування, яке отримало назву Територіальна армія (ТА). З враху- ванням тогочасних реалій, у складі ТА зменшувалась кількість піхот- них батальйонів та кавалерії. За- мість скорочених частин створю- вались артилерійські підрозділи, на озброєння «територіалів» над- 4  Констебль - нижчий поліцейський чин. 5  Бальї - суддя, який займався розглядом справ щодо тяжб, грабунків та вбивств. ходили бронеавтомобілі. У 1922 р. були сформовані 2 бригади проти- повітряної оборони, які мали захи- щати Лондон від нальотів ворожої авіації. Під час Другої світової війни чисельність ТА збільшилась майже вдвічі – до 440 тисяч осіб. Після її закінчення «територіалів» знову скоротили, та з початком холодної війни британський уряд був зму- шений зміцнювати допоміжні сили британської армії, створюючи на- Плакат часів Другої світової війни. Джерело: https://en.wikipedia.org/wiki/ File:Volunteer_with_Me_for_the_Territo- rial_Army_Art.IWMPST14588.jpg
  • 17.
    17 віть нові підрозділиТА (зокрема, у Північній Ірландії). У 1950-і роки частина армійських резервістів брала участь у Корейській війні та у військовому конфлікті, відомому як Суецька криза. У 1967 р. відбулася наступна ре- організація ТА з ліквідацією її пол- кової та дивізійної структури. Під- розділи новоствореного Територіального та добровольчого армійського резерву (TДАР) були розділені на чотири категорії: TДАР I – могли бути використа- ні для проведення будь-яких опе- рацій; TДАР II – могли бути задіяні в операціях НАТО, зокрема, для під- тримки рейнського угрупування британської армії на території ФРН; TДАР III – суто територіальна оборона; TДАР IV – корпус підготовки офіцерів-резервістів6 . У 1998 р., за висновками Стра- тегічного оборонного огляду, чи- сельність ТА7 поступово піддавала- ся скороченню і на 2006 р. становила 34 тисячі осіб. За штат- ним розкладом мало бути 42 тися- чі, але британці неохоче записува- лись на службу в «територіали». 6  Wienand Drenth. The Territorial Army 1967- 2000. – [Електронний ресурс]. – Режим до- ступу: https://www.orbat85.nl/documents/ The%20Territorial%20Army%201967-2000.pdf 7  У 1979 р. TДАР повернуто попередню на- зву  - Територіальна армія. У відповідності до плану «Май- бутні резерви-2020», розробленого міністерством оборони Великої Британії у 2011 р., були передбачені певні зміни у системі підготовки армійських резервістів (за прикла- дом підрозділів Національної гвар- дії США). ТА вкотре змінила назву, ставши тепер Армійським резер- вом (АР)8 . Також заплановано, що його кількість складатиме 35 тисяч резервістів при 84 тисячах військо- вослужбовців Сухопутних військ ЗС Великої Британії (на 2017 р. це співвідношення оцінювалось, як 26 тисяч до 80 тисяч). АР поділяється на три види під- розділів: національного рівня, регі- онального рівня і так звані спонсо- ровані. Усього в країні - 236 підрозділів АР, дислокованих у 206 містах. Підрозділів першого рів- ня  – лише 14, і вони більш спеціа- лізовані, ніж регіональні. Посади у них адресовані кандидатам, які ма- ють відповідний досвід та кваліфі- кацію у громадянському житті, за такими напрямками: зв’язок, меди- цина, інженерні науки, управління персоналом, логістика, розвідка (зокрема, лінгвістика). Обов’язковий термін навчання ста- новить як мінімум 19 днів (зазви- чай, складається з двох вихідних та 15 днів щорічного тренувального 8  Territorial Army «to be renamed the Army Reserve». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bbc.com/news/uk- politics-19940848
  • 18.
    18 табору). Недоліком службиу цих підрозділах є те, що «територіалам» доводиться подорожувати на зна- чну відстань до свої частин. Водно- час усі витрати на відрядження від- шкодовуються, а кількість навчань протягом року менша, ніж у під- розділах інших видів. Підрозділи регіонального рів- ня (їх налічується 222) розосеред- жені по всій країні і мають різну спеціалізацію: піхотні, технічні, логістичні, зв’язку. Більшість з них не потребують спеціальних нави- чок. Обов’язковий термін навчан- ня становить як мінімум 27 днів (зокрема, два тижні щорічного тренувального табору), яке прово- диться у вихідні дні, а іноді й у ве- чірній час. Останній вид підрозділів ство- рюється на основі угоди між ком- панією та МО Великої Британії. Особи, які висловили бажання проходити службу в АР, продовжу- ють працювати за своїми цивіль- ними спеціальностями, але у рам- ках завдань, поставлених перед АР. Близько 2 тисяч таких резервістів служили в Іраку та Афганістані. Для добровольців, які хочуть долучитися до АР, існує спеціаль- ний веб-сайт - http://www.armyjobs. mod.uk. На цій сторінці викладені базові вимоги до кандидатів: вік від 17 до 43 років; громадянство Вели- кої Британії, Ірландії чи однієї з держав Британської Співдружнос- ті; 5-річний ценз проживання у країні на момент подачі заяви про прийом до АР. Якщо кандидат відповідає цим вимогам, він повинен звернутися до Військового бюро інформації і кар’єри, яке є першим етапом на шляху до служби у АР, і пройти там співбесіду з одним із професійних радників стосовно усіх аспектів цієї служби. Потім доброволець має зробити наступне. По-перше, вибрати вид підрозділу (найпро- стіше можна потрапити до підроз- ділів регіонального рівня, які наби- рають особовий склад з місцевих жителів). По-друге, встановити контакт з вибраним підрозділом і домовитися про його відвідання для вивчення умов і прийняття остаточного рішення про вступ на службу. По-третє, отримати запро- шення на кваліфікаційну співбесі- ду. Якщо доброволець вибирає під- розділ національного рівня, то йому прийдеться пройти її вже під час відвідання підрозділу. По- четверте, виконати фізичні та пси- хологічні тести. У разі їх успішного виконання, особа вважається фор- мально прийнятою до АР і може розпочати базову підготовку. Кандидати на офіцерські поса- ди, крім зазначеного, повинні мати ще й вищу освіту і виконати низку тестів на придатність і вміння ке- рувати підлеглими. У разі отриман- ня позитивної оцінки, такі канди- дати проходять курс підготовки, який складається з декількох моду-
  • 19.
    19 лів і загаломтриває 59 днів, у на- вчальному центрі або у Королів- ській військовій академії у Сандхерсті. Базова підготовка для тих, хто вже зарахований на службу до АР, зазвичай, триває близько року. У підрозділах регіонального рівня вона проходить у вихідні у самому підрозділі або в одному з багатьох міжрегіональних навчальних цен- трів АР. Для бійців підрозділів на- ціонального рівня ця підготовка проводиться на подібних засадах на базі підрозділів регіонального рівня або на централізованих чоти- ритижневих курсах. У ході базової підготовки «територіали» вивча- ють статути, військову терміноло- гію, основи тактики, штатне озбро- єння, правила першої допомоги, картографію. Підготовка завершу- ється двотижневими табірними зборами при одному з армійських навчальних центрів та виконанням серії випускних тестів. Після цього боєць АР відбуває у розпоряджен- ня свого підрозділу, де й проходить службу, згідно з визначеними обов’язками. За участь у навчаннях «терито- ріали» отримують грошову винаго- роду, яка розраховується на основі річного грошового забезпечення солдата регулярної армії з тією ж спеціальністю, військовим зван- ням та досвідом. Гроші виплачу- ються один раз на квартал за кож- ний повний день навчання. Новобранець АР отримує 35 фун- тів стерлінгів за день, після закін- чення базової підготовки сума збільшується до 43 фунтів стерлін- гів, а потім зростає залежно від по- Джерело: https://www.examiner.co.uk/news/west-yorkshire-news/new-era-army-reservists- huddersfield-7064097
  • 20.
    20 садових обов’язків тазвання. Раз на квартал також компенсуються витрати на поїздки, харчування тощо. Після виконання вимог про- ходження мінімального річного навчання (27 днів у підрозділі регі- онального рівня або 19 днів у під- розділі національного рівня), «те- риторіал» отримує щорічну додаткову винагороду, яка протя- гом п’яти років може зрости від квоти 424 до понад 1600 фунтів стерлінгів. Якщо боєць АР бере участь у за- рубіжних операціях, він отримує доплату за різницю з його цивіль- ною заробітною платою (якщо вона є) і право на оплачувану відпустку при поверненні. Крім фінансових переваг, АР пропонує «територіалам» додатко- ві бонуси: екскурсії з пригодами, заняття спортом або товариські за- ходи (вечірки для друзів і рідних). Екскурсії організовуються у на- вчальних центрах як за кордоном, так і у Великій Британії, зазвичай, у рамках відпочинку під кінець на- вчального процесу. Вони фінансу- ються різними спортивними това- риствами АР, а «територіали» мають можливість отримати додат- кові кваліфікації, наприклад, з дай- вінгу, стрибків з парашутом чи аль- пінізму. Наступним бонусом є можливість займатися індивіду- альними чи командними видами спорту. Кожний підрозділ АР має власних інструкторів з фізичного виховання, які допомагають «тери- торіалам» вибирати та розвивати спортивні уподобання.
  • 21.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 16 квітня 2018 21 Сучасна Турецька Республіка перетворилася на потужну регіо- нальну державу із помітною полі- тико-культурною та економічною експансією на євразійському про- сторі, сильною армією та спец- службами. Держава на практиці створює певні передумови для тво- рення «Великого Турану», демон- струє пострадянським країнам й тюркомовним народам Росії, Украї- ни, Китаю зразок динамічної соці- ально-економічної моделі розви- тку й захисту традиційних цивілізаційних цінностей при збе- реженні світської моделі держави із інституціональною демократією. Відбулося відчутне зростання економічного й воєнно-технічного потенціалу Туреччини, у тому чис- лі – за рахунок прискореного роз- витку власного ВПК (який у 2016 р. сягнув обсягу в 8 млрд. доларів, з яких 2 млрд. надійшли від експорту озброєнь) та закупівлі сучасної зброї. Це, поряд із тривалим пере- бування при владі прихильників пантюркістського курсу (ще у 1992 р. тодішній прем’єр-міністр Сулей- ман Демірель висунув гасло тво- рення навколо Анкари «тюрксько- го світу від Адріатики до Великого китайського муру»), відчутними націоналістичними настроями та впливовими позиціями відповід- них партій у суспільстві, достатньо сильною консолідацією населення навколо харизматичного націо- Cухопутний компонент сил спеціальних операцій Турецької Республіки Дмитро Вєдєнєєв, доктор історичних наук, полковник запасу Андрій Слюсаренко, кандидат історичних наук, полковник
  • 22.
    22 нального лідера РеджепаЕрдогана, створили передумови для посилен- ня зовнішньополітичної самостій- ності та активності, що супрово- джується мілітаризацією держави. Країна намагається демонстру- вати особливу позицію у воєнно- політичній діяльності НАТО (відо- ма, зокрема, відмова Анкари у 2003 р. дозволити вторгнення із своєї території американських військ у північний Ірак в ході військової кампанії проти режиму Саддама Хусейна). Туреччина веде жорстку боротьбу із курдським сепаратиз- мом, попри його підтримку США, енергійно втрутилася у бойові дії в Сирії, займає рішучу й прагматич- ну позицію у стосунках з Ізраїлем та з арабським світом. Анкара до- тримується політики гнучкого об- стоювання власних (передовсім, економічних та воєнно-технічних) інтересів у відносинах з Росією. Не- абияку зацікавленість Туреччини виявляє в українських справах, на- магаючись, зокрема, створити дов- гострокові економіко-бізнесові по- зиції у південних регіонах України, енергійно застосовує освітньо- культурні та гуманітарно-релігійні важелі впливу (т.зв. «м’яку силу») для утвердження у середовищі тюркомовних народів України, пе- редовсім – кримських татар. Міжнародна активність Анкари спирається на мілітарну потугу та модернізацію збройних сил (вклю- чаючи створення власної ракетної зброї та закупівлю новітніх засобів ППО). Країна традиційно приділяє підвищену увагу розвитку військ спеціального призначення, які пе- ретворилися у сили спеціальних операцій (ССО, їх загальна чисель- ність, з урахуванням відповідних формувань жандармерії та поліції, сягає 50 тис. чол., і поступається за цим покажчиком, імовірно, лише США) та виступають важливим й дієвим важелем зовнішньої воєнно- політичної активності Туреччини. Бойові можливості ССО Туреччини зросли і в ході реалізації масштаб- ного Плану модернізації збройних сил (до 2016 р.). Самі ССО склада- ються із відповідних компонентів у складі Сухопутних військ (СВ), ВМС, ВПС, військ жандармерії та поліції. По суті, створено націо- нальну модель ССО, основу якої складає їх сухопутний компонент. Вже з кінця 1940-х рр. налаго- джується співробітництво з ЦРУ США та розвідками західноєвро- пейських спецслужб по лінії робо- ти проти СРСР та інших соціаліс- тичних країн Східної Європи. Зокрема, глава турецької розвідки Тефік-бей особисто опікувався спільним з англійською розвідкою МІ-6 закидування до радянського Закавказзя груп грузинських полі- темігрантів на чолі із Жорданія, проти завдяки своєчасній виперед- жувальній інформації відомого агента радянської розвідки «Тома» (Кіма Філбі, який займав керівні
  • 23.
    23 посади в британськійрозвідці) емі- сарів були затримані. У 1952 р. Туреччина (яка до 1943 р. включно була у приязних відно- синах з нацистською Німеччиною, постачала їй стратегічну сировину та не виключала нападу на СРСР) вступила в НАТО, у 1955 р. – до во- єнно-політичного блоку СЕНТО, а у 1959 р. підписала угоду з США про воєнне співробітництво, на її території розміщуються американ- ські військові бази, стартові пози- ції ракетних середньої дальності із ядерними зарядами (виведені після врегулювання Карибської кризи). Саме у період ескалації «холодної війни», у 1953 р., створюється пер- ша структура із розвідувально-під- ривними функціями – Відділ спеці- альної війни (GLADIO). Творення власне військ СпП збройних сил (ЗС) Туреччини по- чинається з 1949 р., коли у складі збройних сил організували «1-у по- вітряно-десантну групу» (фактич- но - взвод) у складі гвардійського полку, до якої з 1958 р. додалася 2-а, у 1963 р. – 3-я повітряно-десантні групи. Вони ж десантувалися у по- вному складі та відіграли активну роль під час успішного вторгнення Туреччини на о. Кіпр в січні 1974 р. та окупації північної частини ост- рову. Від початку підготовку ту- рецьких спецпризначенців-коман- Джерело: http://vestikavkaza.ru/news/Turetskie-kommandos-vzyali-pod-kontrol-siriyskiy- Dzharablus-SMI.html
  • 24.
    24 дос здійснювали американські інструкторив піхотній школі в м. Чанкири. На основі досвіду згаданої опе- рації, війська спеціального призна- чення незабаром розрослися до трьох окремих бригад по 5 тис. бій- ців у кожній, а саме: повітряно-де- сантної, парашутної командос й парашутної морської піхоти. В основу підготовки військ СпП по- клали західні стандарти, подібні британській SAS та американсько- му елітному загону «Дельта». На основі бригади військ СпП могло бути сформовано 50 розвідуваль- но-диверсійних загонів по 12-14 чол. кожний із глибиною виведен- ня в тил противника на 250 км. Тоді ж, у 1960-1970-і рр., в умо- вах підготовки до можливої масш- табної війни з СРСР та країнами Варшавського договору, було ви- значено специфічну модель добір- них військ Туреччини, яка сполу- чала готовність як до спеціальних акцій (глибинної розвідки, дивер- сій тощо) у разі війни із регуляр- ною армію сильного противника, так і можливість їх бойового засто- сування в операціях основних сил. Згадана повітряно-десантна брига- да СпП, зокрема, мала артилерій- ський дивізіон, решта – роти вогне- вої підтримки. Крім того, у складі Сухопутних військ (СВ) додатково запровадили дві окремі бригади командос, бри- гаду командос 4-го армійського корпусу, окремий полк командос 7-го армійського корпусу. Такі бри- гади СВ мали за штатом 6700 чол., з яких 160 – офіцерів, розвідувальну роту й 4 батальйони командос, а на озброєнні - 24 безвідткатних гар- мат, 18 106-мм та 40 81-мм міноме- ти, 6 комплексів протитанкових ке- рованих ракет, понад 200 радіостанцій. На випадок серйоз- ної війни мобілізаційні можливос- ті дозволяють додатково розгорну- ти шість бригад військ спецпризначення, п’ять із яких ви- значалися для боротьби с розвіду- вально-диверсійними формуван- нями на власній території. Було налагоджено дворічну базову під- готовку командних кадрів спецп- ризначенців СВ у розвідувальних школах та на основі військового училища в Егридирі, щорічно ви- пускалися 50 офіцерів та 250 унтер- офіцерів. Уже у 1980-і рр. сукупна чисель- ність військ спецпризначення (включаючи командос та морські формування) ЗС Туреччини дося- гала 30 тис. вояків, а в особливий період могла зростати до 60 тис. Необхідно враховувати, що спеці- альні дії на суходолі могли вести і добірні частини спецпризначення ВМС країни, які включали два за- гони бойових пловців: підводний оборонний (SAS, захист від дивер- сій військово-морських баз, стоя- нок флоту тощо) та підводний ударний (SAT або «Дельфін»).
  • 25.
    25 Останній міг застосовуватися,у т.ч., для ведення розвідки на сухо- долі, здійснення бойових рейдів по тилах противника силами малих груп, контртерористичних опера- цій (всі бійці SAT навчалися пара- шутній справі). До того ж у 1967 р. утворюються жандармські війська спеціального призначення, котрі до 1990-х рр. розрослися до 6 жандармських полків (по три батальйони у кож- ному) і 6 жандармських батальйо- нів командос. У мирний час вони несли охоронно-поліцейську служ- бу у важкодоступних місцевостях Східної Анатолії та на островах в Егейському морі (відповідно, на власних островах архіпелагу були розміщені і підрозділи спецпризна- чення Греції, відносини з якою на- були напруги після збройного кон- фліктунаКіпріу1974р.).Увоєнний час жандармські елітні війська пла- нувалося збільшити до шести бри- гад із передачею їх командуванню Сухопутних військ. Оскільки військові кола та армія як така традиційно відіграють ви- ключну роль у регулюванні політич- ного життя країни (виступаючи, зо- крема, гарантом світської моделі розвитку Туреччини, її достатньо самостійної позиції у зовнішній по- літиці), то на еволюції розвідуваль- но-спеціального компоненту ЗС по- значалися і перевороти, які здійснювали мілітарні кола. Як вва- жають дослідники, потужний ім- пульс реорганізації національного розвідувального співтовариства на- дав воєнний переворот 1980 р., піс- ля якого почалася реалізація довго- строкової програми модернізації системи управління силовими структурами, розвідувальними ор- ганами включно. Природно, що сили спецприз- начення (найбільш розвинуті у складі СВ ЗС Туреччини), слугують інструментом воєнно-розвідуваль- ної діяльності та взаємодіють із ар- мійською спецслужбою – Головним розвідувальним управлінням Гене- рального штабу (ГРУ ГШ) ЗС Ту- реччини. Базовим правовим актом, який регламентує діяльність вій- ськової розвідки Туреччини вва- жається закон «Про Генеральний штаб ЗС Туреччини» від 31 липня 1970 р., який визначає принципи, пріоритети та головні програми, якими керується начальник Гене- рального штабу у підготовці до ві- йни збройних сил Туреччини (у т.ч. у сфері розвідки). Відповідно до за- кону начальник Генерального шта- бу видав директиву «Обов’язки та відповідальність Генерального штабу», згідно з якою обов’язки в галузі розвідки покладені на на- чальника Головного розвідуваль- ного управління Генерального шта- бу. Для здійснення спеціальних операцій важливо те, що закон на- дав відповідні права силам і засо- бам розвідки щодо операцій з пере- слідування та захоплення членів
  • 26.
    26 терористичних організацій іпред- ставників антиурядових сил у т.ч. і за кордоном. ГРУ є основним органом вій- ськової розвідки збройних сил Ту- реччини, підпорядковується безпо- середньо начальнику ГШ ЗС. ГРУ ГШ здійснює стратегічну (у т.ч. агентурну) військову розвідку в ін- тересах командування збройних сил. Оперативна й тактична (вій- ськова) розвідка ведеться в інтере- сах оперативних об’єднань (з’єднань), організується підрозді- лами військової розвідки за видами (родами) збройних сил. В цілому, об’єктовими пріоритетами ГРУ ви- ступають Російська Федерація, Україна, Греція, грецька частина Кі- пру, Болгарія, Сербія і Чорногорія, Македонія, Іран, Сирія, Вірменія, а також озброєний воєнно-політич- ний рух курдів, радикальних ісла- містських формувань на кшталт ІДІЛ тощо. Серед основних завдань армійської розвідки реалізація яких потребує залучення (забезпечення) оперативно-бойових дій ССО, мож- на виокремити такі як: • планування розвідувальних за- ходів у країні та закордоном; • підготовка диверсійно-розвіду- вальних груп для проведення спеціальних операцій у тилу про- тивника; • контррозвідувальний захист формувань ЗС Туреччини; • виконання розвідувальних і спе- ціальних завдань у рамках анти- терористичних операцій (бо- ротьбизкурдськимсепаратизмом як у країні, так і за її межами) в Джерело: http://factmil.com/publ/strana/turcija/sily_specialnogo_naznachenija_tureckoj_ respubliki_2013/29-1-0-295
  • 27.
    27 Південно-Східній Анатолії та ПівнічномуІраку, прикордонних регіонах Сирії); • організація координації і взаємо- дії з іншими національними спецслужбами з питань отриман- нярозвідувальнихданихвійсько- вого характеру. Власне Командування сил спе- цоперацій (начальник – посада корпусного генерала) як функціо- нальний компонент військової ор- ганізації держави було створено на базі ГШ ЗС Туреччини у 1992 р. і підпорядковується начальнику Го- ловного оперативного управління ГШ. Розглянемо сучасну організа- цію сухопутного компоненту ССО Туреччини. Відповідно до концеп- туальних та нормативно-статутних уявлень ССО збройних сил Туреч- чини можуть бути задіяні в мир- ний та воєнний час, на території противника під час бойових дій, в умовах загострення міжнародної та внутріполітичної обстановки. При цьому пріоритетними форма- ми і методами оперативно-бойових дій вважаються ведення спеціаль- ної розвідки, проведення диверсій, антитерористичні заходи, рейдові операції в тилу противника, пошу- ково-рятувальні дії тощо. Керівництво військами СпП СВ здійснює командування СВ, а певні частини СпП напряму включені до складу ССО та підпорядковані на- чальнику ГШ. У ССО є Команду- вання тилу із батальйоном тилового забезпечення, Школа спеціальних операцій. Для аеромобільного за- безпечення спецоперацій існує спе- ціальний авіаційний полк. Підрозділом центрального під- порядкування виступає добірний підрозділ СпП СВ (підрозділ пошу- ку та порятунку у ранзі бригади), вояки якого (до 340 осіб) ретельно відбираються із професіоналів усіх родів військ. За тактикою дій, фор- мам і методам застосування та під- готовки дана структура ідентична загону відомому «Дельта» ССО США, і визначається для антитеро- ристичних дій, звільнення заруч- ників і полонених. Структурно складається із штабу, 4 батальйо- нів, підрозділів забезпечення, для виконання спецзавдань підрозділ може виставити одночасно 6 груп по 12-14 співробітників. Відомо про існування бригади спеціальних операцій центрально- го підпорядкування (до 640 осіб), куди входять штаб, 8 батальйонів та підрозділи забезпечення. Ба- тальйон здатен виставити 6 груп по 12 бійців. Загалом бригада в змозі сформувати до 48 розвідувально- диверсійних груп (РДГ) по 10-12 чол., або до 100 РДГ по 5-6 бійців. В частині служать виключно профе- сіонали із знанням двох і більше іноземних мов, обов’язковою під- готовкою до агентурно-оператив- ної роботи. Батальйон взаємодії із цивіль- ним населенням (до 250 чол., штаб,
  • 28.
    28 штабна рота, триспеціальні роти) слугує базою розгортання та спеці- альної підготовки загонів парти- занського руху у разі такої необхід- ності в особливий період. Основу ж сухопутного компо- ненту ССО складають чотири бри- гади командос, бригада гірських ко- мандос та два окремих полка командос. Бригади й окремі полки командос СВ входять організаційно до складу польових армій та опера- тивно підпорядковуються їх шта- бам. Загальна чисельність сил СпП СВ сягає 40 тис. чол. Основними функціями цих частин виступають: • розвідка стратегічних об’єктів противника й системи їх оборони; • проведення диверсій на основі здобутої розвідувальної інфор- мації; • приховані дії у тилу противника в інтересах основних військ; • розгортання партизанського руху у запіллі противника; • здійснення антитерористичних заходів; • визволення заручників, полоне- них тощо. Частини командос СВ дислоку- ються переважно на кордонах з Іраком та Сирією, для зручності боротьби із військовими форму- ваннями (пешмерга) Курдської ро- бітничої партії (КРП) та інших курдських організацій, які висту- пають за створення держави Кур- дистан, а також радикальними іс- ламістськими угрупованнями. Структуру бригади командос (до 6000 осіб) утворюють три ба- тальйони, батарея причепної арти- лерії, підрозділи підтримки: вогне- вої, зв’язку, постачання, інженерної та медичної. На озброєнні коман- дос, окрім різноманітної автома- тичної зброї (включаючи і кулеме- ти MG3, FN MAG, 12,7-мм М2НВ, 40-мм гранатомети М79 и М203), перебувають 60-мм міномети М2, 81-мм UTI, 107-мм Ml06ASP, 120- мм HY12DL, ПТРК «Мілан», «Тоу» та 106-мм безвідкатні гармати RCL М40 («Кобра»). Транспортні засоби представле- ні багатоцільовими легковими ав- томобілями підвищеної прохіднос- ті «Ленд Ровер Дефендер» різних марок, броньовані автомобілі в розвідувальному варіанті «Акреп», військові вантажівки «Ml51» і «М37». Профільна підготовка командос поділяється на оперативну й спеці- альну. Оперативна підготовка но- сить загальновійськовий характер, вивчається і захист від зброї масо- вого ураження. Тактичний вишкіл передбачає вивчення методів гли- бинної та польової розвідки, іно- земних мов, вогневої, інженерної, топографічної справи, , тактики проведення антитерористичних та пошуково-рятувальних операцій тощо. Вельми напруженою є спеці- альна фізична підготовка, у межах якої, зокрема, передбаченні марш- кидки на відстань 100 км із виклад-
  • 29.
    29 кою до 40кг, подолання перешкод, отримання практичних навичок мистецтва близького бою, стрибки з парашутом, підводне занурення тощо. До сухопутного компоненту ССО відносяться і сили СпП жан- дармерії: бригада й тактичний полк командос, а також спецбатальйон командос «Булугу», котрий у воєн- ний час передається у розпоря- дження командування сухопутних військ. «Булугу» складається із трьох рот, якими керують органи поліції тих місцевостей, куди вони передані для несення служби та ви- конання завдань за призначенням. Батальйон може використовувати- ся у повному складі для реалізації завдань штабу жандармерії Туреч- чини. На спецбатальйон поклада- ються проведення контртерорис- тичних заходів, звільнення заручників, придушення антиуря- дових виступів й підтримання пра- вопорядку у проблемних регіонах. Підготовка особового складу час- тин СпП жандармерії ведеться у Школі жандармерії (м. Фоча) за участю висококваліфікованих ар- мійських інструкторів. Турецький спецназ намагається використати для набуття специ- фічного бойового досвіду локальні війни та збройні конфлікти. Пред- ставники (інструктори) Націо- нальної розвідувальної організації (МІТ), ГРУ ГШ та військ СпП Ту- реччини брали участь в Афганській війні 1979–1989 рр., у 1992–1996 рр. воювали проти сербів в Боснії, ста- жувалися у албанських бойовиків «Армії визволення Косово». В між- усобній війні (з 1992 р.) в Афганіс- тані Анкара підтримувала збройне угруповання узбеків генерала Дус- тума, який знайшов притулок у Стамбулі після поразки у боях з та- лібами. Під час вірмено-азербай- джанського збройного конфлікту навколо Нагірного Карабаху пред- ставники різних спецформувань Туреччини виступали на стороні Азербайджану, причому з їх допо- могою у Баку відбувся військовий переворот 1992 р., до влади прий- шов лідер протурецького Народно- го фронту Абульфаз Ельчибей. Піс- ля ж приходу до керма влітку 1993 р. Гейдара Алієва, бійці СпП ГРУ та МІТ охороняли Ельчибея у рідно- му селі Терекі, евакуювали його до Анкари (де він помер у 2000 р.). Особливої напругою й жорсто- кістю відзначилося бойове засто- сування спец підрозділів Туреччи- ни у багатолітньому протистоянні із курдським воєнно-політичним рухом (складовою якого є Курд- ська робітнича партія - КРП), ме- тою якого виступаю створення «незалежного Курдистану», із включенням туди частини терито- рії Туреччини та інших суміжних держав, у вирі якого Анкара не ва- гається навіть ускладнення відно- син із США. У ході операцій про- ти курдів на південному сході
  • 30.
    30 Анатолії застосовувалися спецгру- паМІТ «Бордові берети», армій- ські спецпризначенці та «гірські командос». Вони переходили кор- дони із Іраком та Сирією, громили бази КРП, захоплювали або лікві- довували польових командирів пешмерги. Отже, Туреччина стала одним із піонерів створення ССО як са- мостійного компоненту сектору безпеки і оборони держави. Ство- рено (із урахуванням світового досвіду) оригінальну національну структурно-функціональну мо- дель сил спецоперацій, для якої властиві централізоване управлін- ня, багатовидовий характер із пе- ревагою спеціальних частин сухопутних військ, багатофункці- ональність із пріоритетним наго- лосом на розвідувально-диверсій- ному забезпеченні бойових дій основних армійських сил у проти- стоянні із сильним зовнішнім про- тивником, а також велика чисель- ність (кілька процентів від загальної чисельності збройних сил). Вони ж мають і можливості для участі у загальновійськових бойових діях. ССО мають власні навчальні заклади та інфраструк- туру тилового й транспортного за- безпечення, а також значні мобілі- заційні можливості для розгортання в особливий період. Основу частин СпП СВ ЗС Ту- реччини складають високомобіль- ні частини, хоча у 1990-х рр. сухо- путний компонент ССО поповнився елітними, компактни- ми підрозділами для виконання особливо складних завдань. Части- ни спецпризначення ССО набули Джерело: http://sof-mag.ru/spec_arms/turki_beret.html
  • 31.
    31 серйозного оперативно-бойового досвіду влокальних збройних кон- фліктах, насамперед – у сфері про- тидії повстансько-партизанськими й терористичним угрупованням, а також у міжнародних місіях ми- ротворчого й стабілізаційного ха- рактеру. ЛІТЕРАТУРА 1. Бадрак В. Армии ХХI столе- тия звон мечей и стон булата // Зер- кало недели. – 2013. – 25 января. 2. Вооруженные силы зарубежных государств: Информа- ционно-аналитический сборник. – М.: Воениздат, 2009. – 528 с. 3. Мишелетти Э. Элитные вооруженные силы. ¬– М.: Поля- рис, 1998. – 160 с. 4. Райан М., Мэнн К., Стилуэлл А. Энциклопедия сил специально- го назначения. – М.: Эксмо, 2004. – 256 с. 5. Справка о войсках специаль- ного назначения армий основных империалистических государств. – М.: ГРУ ГШ, 1974. – 48 с. 6. Силы специальных операций армий капиталистических госу- дарств. – М.: ГРУ ГШ, 1990. – 432 с. 7. Веденеев Д. Спецслужбы и войска спецназначения Турции // Тайны секретных служб. – 2007. – № 5. – С.55 – 70. 8. Веденеев Д. Теневая сила «но- вой Османской империи»: специальные службы Турецкой Республики // Камуфляж. – 2012. – № 6. – С.28–31. 9. Янкович В.М., Єзерський М.Р. Сили спеціальних операцій суміж- них з Україною держав (структура, завдання, система підготовки).– К.: Національний університет оборо- ни України імені Івана Черняхів- ського, 2012. – 54 с. 10. Ткаченко О., Черков В. Силы специального назначения Турец- кой Республики (2013) // Зарубеж- ное военное обозрение. – 2013. – №10. – С. 35– 41.
  • 32.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 16 квітня 2018 32 16-го февраля 2018 г газета «Из- вестия» разразилась сенсационной статьёй под названием «Северный Кавказ укрепили новыми дивизия- ми» [1], которая сообщила о плани- руемом развёртывании в 58-й обще- войсковой армии Южного военного округа ВС России двух новых мото- стрелковых дивизий (МСД). Но- вость эта, действительно, резонанс- ная. У статьи было три автора (Н Сурков, А. Рамм и Е. Андреев), по- стоянно пишущие на военные темы, а в качестве комментатора привлек- ли известного военного эксперта, отставного полковника В. Мурахов- ского. Источником новости являл- ся, как это часто бывало, неназывае- мый источник в Министерстве обороны РФ. Естественно, эта сен- сация заслужила того, чтобы не только перепечатать указанную ста- тью, но и прокомментировать её. Статья [1], приведена ниже (с не- большими сокращениями). Минобороны начало беспреце- дентную реорганизацию главной ударной силы на юге России – 58-й армии. Она будет значительно уси- лена за счет формирования двух новых мотострелковых дивизий. Для их размещения будут раскон- сервированы существующие и соз- даны новые военные городки в Моздоке и Владикавказе. Часть 58-й армии будет передислоциро- вана в Ставропольский и Красно- дарский края. Аналітичні розробки Еще две дивизии на юге России: для чего? Юрий Бараш, член Экспертного Совета ЦИАКР
  • 33.
    33 Как сообщило Минобороны,в конце 2018 г в составе 58-й общево- йсковой армии начнется формиро- вание сразу двух новых мотострел- ковых дивизий. Они будут создаваться на базе существующих 19-й и 136-й отдельных мотострел- ковых бригад (ОМСбр) путем до- бавления дополнительных бата- льонов и полков. Вооружить их предполагается БМП-3 и новейши- ми танками Т-72Б3. 19-я ОМСбр вновь превратится в полнокровную дивизию (в 2008 г она была сокращена до бригады). В связи с этим увеличится количе- ство гарнизонов. Под Владикавка- зом для размещения частей диви- зии будут возвращены в строй ряд военных городков, большой гарни- зон также появится в Моздоке. В полноценную дивизию будет преобразована и 136-я ОМСбр, дислоцированная в дагестанском Буйнакске. У нее тоже появятся но- вые гарнизоны, в том числе, база в селе Ботлих. Там имеются большой, современный военный городок и хорошо оснащенный полигон. Важный элемент ведущейся ре- организации – оснащение суще- ствующих и вновь создаваемых ча- стей и подразделений новейшей техникой. Так, мотострелковые подразделения получат самую мощную серийную БМП-3, а тан- ковые – вооружат последней моди- фикацией модернизированных Т-72Б3. Эти машины отличаются от предыдущих версий усиленной броневой защитой и более мощ- ным двигателем – 1120 л.с. Эксперт В. Мураховский сооб- щил, что усиление 58-й армии – часть мероприятий по созданию ядра общевойсковых армий в Юж- ном и Западном округах на основе дивизионных структур. По его сло- вам, необходимо сформировать силы общего назначения, которые будут гарантированно сдерживать угрозу со стороны НАТО. – Опыт боевых действий и уче- ний показал, что дивизия – более самодостаточное соединение, чем бригада. Последней обычно требу- ется усиление средствами боевого и технического обеспечения и ог- невыми, – отметил эксперт. – Ди- визия более приспособлена к физи- ко-географическим особенностям европейской части России, где большие пространства и значи- тельная протяженность линий со- прикосновения и фронтов. 19-я ОМСбр была создана в 2009 г в рамках военной реформы на базе 19-й мотострелковой диви- зии. Эта дивизия активно участво- вала во многих крупных операциях Великой Отечественной войны. 136-я ОМСбр, сформированная в 1993г,в1999гсыгралабольшуюроль в боевых действиях в Дагестане [1]. КОММЕНТАРИЙ начнём с на- звания статьи. Авторы её явно по- торопились – «Северный Кавказ» ещё не «укрепили новыми дивизи-
  • 34.
    34 ями». Произойдёт этоне ранее, чем через 4 года. В статье сказано, что формирование дивизий начнётся только в конце 2018 г. На такую ра- боту обычно отводилось 2 года, а реально требовалось 3 года. Тем более, что каждая из данных диви- зий будет формироваться на базе одной бригады (а не трёх, как, на- пример, 42-я МСД), что замедлит процесс развёртывания. Известно, например, что во 2-й гв. МСД и 4-й гв. ТД, каждая из которых начала формироваться из одной бригады в 2013 г, до сих пор не хватает по од- ному полку (во 2-й МСД – мото- стрелковому и в 4-й ТД – танково- му). В 3-й и 144-й МСД, которые разворачивались с 2016 г, не хвата- ет по одному мотострелковому полку, а в 150-й МСД – мотострел- кового и танкового полков. «Часть 58-й армии будет пере- дислоцирована в Ставропольский и Краснодарский края». Отсюда можно сделать однозначный вы- вод – армия будет частично пере- мещена на запад (от источника «военной угрозы для России на юге» – Грузии), ближе к планируе- мому ТВД – Украине. Ведь Ставро- польский и Краснодарский края граничат с Ростовской областью, а та – непосредственно с Украиной. Кстати, из всей 58-й армии только одно её соединение дислоцируется сейчас в Ставропольском крае – 78-я отд. бригада МТО. Все осталь- ные соединения и части располо- жены южнее и восточнее: в Северной Осетии (5 бригад, в т.ч. 19-я ОМСбр, 34-я управления, 12-я ракетная, 100-я разведывательная, 67-я зенитная ракетная), Чечне (42- я гв. МСД), Дагестане (136-я ОМСбр), Южной Осетии (4-я во- енная база), Ингушетии (291-я ар- тиллерийская бригада, 40-й отд. полк РХБЗ), Кабардино-Балкарии (31-й инженерно-сапёрный полк). С учётом того, что в 58-й армии сейчас уже есть одна дивизия (42-я гв. МСД), с появлением в ней еще двух дивизий, эта армия станет са- мым сильным объединением в СВ России (1-я гв. ТА и 20-я гв. ОА имеют всего по две дивизии). И эта самая сильная 58-я армия будет на- целена на Украину! Нацелена так же, как 20-я гв. ОА и 1-я гв. ТА За- падного ВО, 8-я гв. ОА Южного ВО. Подтверждает это в своей ста- тье и российский военный эксперт, капитан 1-го ранга запаса С. Ищен- ко: «Выходит, именно с территории Украины, а не на границах с Поль- шей или Норвегией, российский Генеральный штаб прогнозирует возникновение наиболее вероят- ных военных угроз. Потому что ни в Калининградской, ни в Ленин- градской, ни в Мурманской обла- стях, ни в Карелии о формирова- нии дивизий пока речи не идет. И тот факт, что пара новых мо- тострелковых соединений, кото- рые начинают разворачиваться в составе 58-й армии, встанет не
  • 35.
    35 только на СеверномКавказе, но и в Краснодарском и в Ставрополь- ском краях, нисколько не отменяет этой догадки. Ибо в случае серьез- ной войны с Кубани и со Ставропо- лья до украинских пределов – ру- кой подать. А там и 1-я гвардейская танковая армия подкатит…. Так что если наш Генштаб гово- рит: «Украина!», выходит – навер- няка Украина. Поэтому и старые, и новые дивизии разворачиваются в этом направлении» [2]. Но только уточним, что не «с территории Украины… российский Генераль- ный штаб прогнозирует возникно- вение наиболее вероятных воен- ных угроз», а он планирует создать «наиболее вероятную военную угрозу» Украине на этом направле- нии с территории России. А другой российский «эксперт» прямо пишет, что «основная» цель многократного усиления 58-й ар- мии – «иметь достаточно мощный и мобильный кулак, который, ког- да придёт время «решать пробле- му» Украины, образует южный клин наступающей группировки». «Они [дивизии] будут созда- ваться на базе существующих 19-й и 136-й отдельных мотострелковых бригад путем добавления дополни- тельных батальонов и полков. Воо- ружить их предполагается БМП-3 и новейшими танками Т-72Б3» [обр. 2016 г]. Можно предполо- жить, что такая дивизия будет раз- ворачиваться с организационной структурой 42-й гв. МСД, тоже входящей в 58-ю армию (если она будет ориентирована против Гру- зии или угрозы из Афганистана), или со структурой 144-й МСД, вхо- дящей в 20-ю ОА Западного ВО (если она будет ориентирована против Украины). В 42-й МСД 5 полков (3 мото- стрелковых, самоходный артилле- рийский и зенитный ракетный), противотанковый д-н, 6 отд. б-нов (танковый, разведывательный, свя- зи, инженерно-сапёрный, матери- ального обеспечения, медицин- ский) и 3 отд. роты (БПЛА, РЭБ и РХБЗ). В дивизии 11 тыс. чел., 102 танка Т-72Б3, 260 БТР-82А, 43 БТР- 80, 129 МТ-ЛБ/БМП-3, 6 СТС «Тигр», 18 миномётов «Поднос» и 36 «Сани», 18 СГ «Гвоздика» и 72 «Мста-С», 18 РСЗО «Град», 6 пушек «Рапира» и 12 СПТРК «Штурм-С», 8 ЗРК «Стрела-10» и 16 «Тор», 8 ЗПРК «Тунгуска», 6 ЗУ-23 и 27 ПЗРК «Игла». В 42-й МСД два мотострелко- вых полка на БТР-82А (один, об- легчённый, без танкового б-на) и один полк – на МТ-ЛБ (перевоору- жается на БМП-3). Но в статье ука- зано, что новые дивизии будет ос- нащены БМП-3, поэтому можно предположить, что они будут в двух полках дивизии (в третьем, облегчённом – БТР-82А). Также там указано, что новые дивизии бу- дут переоснащены последней мо- дификацией Т-72Б3 обр. 2016 г, ко-
  • 36.
    36 торые поступят вдва полка дивизии на БМП-3 (два б-на по 31 танку) и отд. танковый б-н (40 тан- ков). В новую дивизию также будет введено по д-ну РСЗО «Ураган» и ЗРК «Бук-М2/3», а в д-нах мото- стрелковых полков СГ «Мста-С» вероятно будут заменены на «Гвоздика-М». Отсюда в новой дивизии после развёртывания по штату может быть 11 тыс. чел., 102 танка Т-72Б3 обр.2016г,св.240БМП-3и130БТР- 82А, 17 БТР-80, 18 82-мм миномё- тов «Поднос» и 36 120-мм «Сани», 54 122-мм СГ 2С1/2С1М «Гвоздика-М» и 36 152-мм «Мста- СМ», 18 122-мм РСЗО «Торнадо-Г» и 8 220-мм «Ураган»/«Ураган-1М», 6 пушек «Рапира» и 12 СПТРК «Штурм-С»/«Хризантема-С», 8 ЗРК «Стрела-10/10МН», 8 «Тор-М1/2», 12 «Бук-М1/2/3», 8 ЗПРК «Тунгуска»/«Панцирь-СМ», 6 ЗУ-23 и 27 ПЗРК «Игла»/«Верба». В 144-й МСД сейчас 5 полков (2 мотострелковых, танковый, само- ходный артиллерийский и зенит- ный ракетный), а подразделения обеспечения как в 42-й МСД. В ди- визии 156 танков Т-72Б3, 129 БМП- 2, 130 БТР-82А, 17 БТР-80, 44 мино- мёта «Сани», 54 СГ «Гвоздика» и 36 «Мста-С», 18 РСЗО «Торнадо-Г», 6 пушек «Рапира» и 12 СПТРК «Штурм-С», 12 ЗРК «Стрела-10» и 16 «Тор-М1», 12 ЗПРК «Тунгуска». В 144-й МСД два мотострелко- вых полка (один на БМП-2 и один на БТР-82А), планируется развер- нуть третий. Но в статье указано, что новые дивизии будет оснаще- ны БМП-3, поэтому можно пред- положить, что они войдут в два мо- тострелковых полка дивизии (в третьем будут БТР-82А). Также там указано, что новые дивизии будут переоснащены последней модифи- кацией Т-72Б3М обр. 2016 г, кото- рые поступят в 3 мотострелковых полка (3 б-на по 31 танку) и танко- вый полк (94 танка). В новую диви- зию также будет введено по д-ну РСЗО «Ураган» и ЗРК «Бук-М2/3». Отсюда в новой дивизии после развёртывания по штату может быть 12,6 тыс. чел.,187 танков Т-72Б3М обр. 2016 г, 280 БМП-3, 130 БТР-82А, 17 БТР-80, 62 миномёта «Сани», 72 СГ 2С1/2С1М «Гвоздика-М»и362С19М1/2«Мста- СМ», 18 РСЗО «Град»/«Торнадо-Г» и 8 «Ураган»/«Ураган-1М», 6 пушек «Рапира» и 12 СПТРК «Штурм- С»/«Хризантема-С», 16 ЗРК «Стрела-10/10МН», 16 «Тор-М1/2» и 12 «Бук-М2/3», 16 ЗПРК «Тунгуска»/«Панцирь-СМ». Каждая дивизия будет развёр- тываться на базе отд. мотострелко- вой бригады, включающей 9 б-нов (3 мотострелковых, танковый, раз- ведывательный, СпН, инженерно- сапёрный, связи, МО), 6 артд-нов (2 самоходных гаубичных, реак- тивный, противотанковый, зенит- ный и зенитный ракетный), 7 рот (снайперов, БПЛА, РЭБ, РХБЗ, ре-
  • 37.
    37 монтная, медицинская, комендант- ская)и др. В 19-й/136-й отд. мотострелко- вой бригаде св. 4 тыс. чел., 41 танк Т-90А/Т-72Б3, 120 БМП-3, 9 БТР- 82А, 27 БТР-80, 15 МТ-ЛБ), 6 СТС ”Тигр”, 4 БРДМ-2, 18 миномётов «Сани», 36 СГ «Мста-С»/«Акация», 18 РСЗО «Торнадо-Г»/«Град», 6 пу- шек «Рапира», 12 СПТРК «Штурм-С», 12 БМ ЗРК «Тор» и 6 «Стрела-10», 6 ЗПРК «Тунгуска», 27 ПЗРК «Игла». Необходимо отме- тить, что 19-я и 136-я бригады ос- нащены самым современным в СВ России вооружением (танки Т-90А/Т-72Б3, БМП-3, БТР-82А, СТС ”Тигр”, СГ «Мста-С», РСЗО «Торнадо-Г», ЗРК «Тор»), что об- легчит формирование новых, отно- сительно современных дивизий. В новой дивизии штата 42-й МСД три мотострелковых полка бу- дут разворачиваться на базе налич- ных мотострелковых б-нов. Но их всего три, поэтому в дивизии надо будет вновь сформировать ещё ряд полковых подразделений: 2 танко- вых б-на, 6 мотострелковых б-нов наБМП-3,3д-нанаСГ«Гвоздика-М», 3 зенитных д-на (на ЗРК «Стрела- 10/10МН» и «Тор-М1/2», ЗПРК «Тунгуска»/«Панцирь-СМ») и дру- гие подразделения. В новой дивизии штата 144-й МСД три мотострелковых полка бу- дут разворачиваться на базе налич- ных мотострелковых б-нов, а танко- вый полк – на базе танкового б-на. Но при этом в дивизии надо будет вновь сформировать ещё ряд пол- ковых подразделений: 5 танковых б-нов, 7 мотострелковых б-нов на БМП-3, 4 д-на на СГ «Гвоздика-М», 4 зенитных д-на (на ЗРК «Стрела- 10/10МН» и «Тор-М1/2», ЗПРК «Тунгуска»/«Панцирь-СМ») и дру- гие подразделения. Также в дивизии обоих штатов надо будет сформировать артполк с двумя наличными д-нами СГ «Мста-С/СМ» и д-ном «Торнадо-Г», развернуть зенитный ракетный д-н на ЗРК «Бук-М1/2/3» и меди- цинский б-н. В дивизии можно бу- дет использовать бригадный про- тивотанковый д-н и бригадные отд. б-ны (танковый, разведыватель- ный, инженерно-сапёрный, связи, МО) и отд. роты (БПЛА, РЭБ, РХБЗ). При этом их организация несколько изменится. В сумме, в 19-й и 136-й бригадах уже есть св. 8 тыс. чел., 41 танк Т-90А и 41 Т-72Б3, 240 БМП-3, 18 БТР-82А, 54 БТР-80, 30 МТ-ЛБ, 12 СТС ”Тигр”, 8 БРДМ-2, 36 миномё- тов «Сани», 36 СГ «Мста-С» и 36 «Акация», 18 РСЗО «Торнадо-Г» и 18 «Град», 12 пушек «Рапира», 24 СПТРК «Штурм-С», 24 БМ ЗРК «Тор» и 12 «Стрела-10», 12 ЗПРК «Тунгуска», 54 ПЗРК «Игла». Чтобы развернуть две новые дивизии по штатам 42-й/144-й МСД дополнительно понадобится 14/17,2 тыс. чел., св. 200/до 380 мо- дернизированных танков Т-72Б3М
  • 38.
    38 обр.2016 г, 240/320БМП-3, 240 БТР-82А, 108/144 модернизирован- ных СГ 2С1М «Гвоздика-М» и 36 2С19М1/2 «Мста-СМ», 16 РСЗО «Ураган»/новых «Ураган-1М», 2 комплекта д-нов новых ЗРК «Бук-М2/3» (в т.ч. 24 СОУ), 16/24 БМ новых ЗРК «Тор-М2», 16/24 БМ новых ЗРПК «Панцирь-СМ», 16/24 БМ модернизированных ЗРК «Стрела-10МН» и др. вооружение. До поступления модернизирован- ного и нового ВВТ, дивизии будут оснащены тем, что было в 19-й и 136-й бригадах. Оценка возможностей ОПК России по производству вооруже- ния для двух новых дивизий пока- зывает, что он может за год модер- низировать 200 танков Т-72Б до уровня Т-72Б3 обр.2016 г, 20 СГ 2С19 до 2С19М2, 30 2С3 и 2С19 до 2С3М и 2С19М1, 30 РСЗО «Град» до «Торнадо-Г», выпустить 100 но- вых БМП-3 и 100 БТР-82А, 4 ком- плекта д-на ЗРК «Тор-М2» и 4 ком- плекта д-на ЗРК «Бук-М2/3. То есть, возможности ОПК позволяют ос- настить эти две новые дивизии во- оружением за 2-3 года (при усло- вии, что остальные соединения СВ такого вооружения не получат). Гораздо сложнее будет обеспе- чить эти дивизии квалифициро- ванными офицерами, прапорщи- ками и подготовленными контрактными сержантами и сол- датами. Опыт формирования 3-й и 144-й МСД показывает, что тут бу- дут проблемы, которые позволят создать в каждой дивизии к исходу 2-го года формирования лишь 3-4 батальонные тактические группы, а к исходу 3-го – 6-8. Кроме того, потребуется вос- становить ряд военных городков, реорганизовать учебную базу и усилить армейские формирования тылового обеспечения. В случае же развёртывания части этих дивизий в Ставропольском и Краснодар- ском краях, возникнет необходи- мость строительства новых воен- ных городков, что ещё больше затянет сроки. «Важный элемент ведущейся реорганизации – оснащение суще- ствующих и вновь создаваемых ча- стей и подразделений новейшей техникой. Так, мотострелковые подразделения получат самую мощную серийную БМП-3, а тан- ковые – вооружат последней моди- фикацией модернизированных Т-72Б3. Эти машины отличаются от предыдущих версий усиленной броневой защитой и более мощ- ным двигателем – 1120 л.с.» Насчёт «новейшей техники» ав- торы статьи явно погорячились. БМП-3 уже 30 лет (она принята на вооружение в 1987 г) и выпуще- но их было всего 500 ед. Они состо- ят в 19-й, 20-й и 136-й ОМСбр (по 120 ед.), 27-й ОМСбр (42 ед.) и 6-й ОТбр (37 ед.), а также в 4-х учебных центрах. Заказано ещё 200 ед. и они поступают в 150-ю и 42-ю МСД. Но
  • 39.
    39 БМП-3 уже моральноустарела. Хотя она имеет мощное вооруже- ние и высокую мобильность, бро- невая и противоминная защита у неё слабые. Разработаны модифи- кации: БМП-3М (с новым двигате- лем, СУО, дополнительной боко- вой бронёй и КАЗ «Арена-Э»), БМП-3 с КОЭП «Штора-1», БМП-3 с ДЗ «Кактус», БМП-3 с боевым мо- дулем «Бахча-У», БМП-3М «Дра- гун» с новым двигателем спереди и тремя вариантами вооружения, а также БМП-3 с боевым модулем АУ220М (57-мм пушка). Сейчас выпускается лишь БМП-3М с до- полнительной бронёй, защищаю- щей спереди от 30-мм снарядов и сбоку от 12,7-мм пуль, но это счи- тается недостаточным. Танк Т-72Б ещё старше. Он был принят на вооружение в 1985 г, а модернизированные Т-72Б3 – в 2011 г и Т-72Б3М в 2016 г. Всего вы- пущено до. 1000 Т-72Б3 и 150 Т-72Б3М обр. 2016 г (ещё 150 по- следних заказано). Т-72Б3М обр. 2016 г имеет ДЗ «Реликт», пушку 2А46М-5-01, двигатель В-92С2Ф, автоматизированную коробку пе- редач, цифровой дисплей и телека- меру заднего обзора. Несмотря на то, что Т-72Б3 по ряду параметров приближается к Т-90А, а Т-72Б3М даже превосходит, эти танки счи- таются морально устаревшими. А представители «новейшей техники» БМП Б-11 «Курганец-25» и танки Т-14 «Армата» поступят войска не ранее 2020 г (если прой- дут испытания и будут средства на закупку), причём лишь в экспери- ментальную «дивизию будущего» – 2-ю гв. МСД. «Эксперт В. Мураховский сооб- щил, что усиление 58-й армии – часть мероприятий по созданию ядра общевойсковых армий в Юж- ном и Западном округах на основе дивизионных структур. По его сло- вам, необходимо сформировать силы общего назначения, которые будут гарантированно сдерживать угрозу со стороны НАТО». Насчёт «угрозы со стороны НАТО» отставной полковник Му- раховский тоже погорячился (на- верно вспомнил наставления зам- политов советской армии). Обратимся к географической карте. Местами дислокации двух новых дивизий в 58-й армии указа- ны Северная Осетия и Дагестан. Хотя написано, что «часть 58-й ар- мии будет передислоцирована в Ставропольский и Краснодарский края», но какая это часть, и что туда будет передислоцировано, не- известно. Но даже с учётом этой передис- локации, наиболее близко располо- женная к 58-й армии страна НАТО – Турция, с которой Россия сейчас вовсю дружит и даже по- ставляет ей ЗРС С-400 (то есть не видит с её стороны никакой «угро- зы»). Дальше, через Чёрное море расположена Румыния, но её ВС
  • 40.
    40 настолько слабы, что«угрозы» аб- солютно не представляют. Един- ственная «угроза» из Румынии – дислоцированная там батальонная тактическая группа СВ США. Правда, неясно, как она нападёт на Краснодарский край, но даже если это произойдёт, 58-я армия с ней, несомненно, справится. Какой же исторический путь прошли эти две бригады/дивизии, чтобы стать перспективными ди- визиями 58-й армии? «19-я ОМСбр была создана в 2009 г в рамках военной реформы на базе 19-й мотострелковой диви- зии. Эта дивизия активно участво- вала во многих крупных операциях Великой Отечественной войны». История 19-й дивизии и 19-й бри- гады приведена ниже. Мотострелковая дивизия, кото- рую планируют создать на базе 19-й отд. мотострелковой бригады, оче- видно, тоже будет иметь номер 19. 19-я стрелковая дивизия отличи- лась во время Великой Отечествен- ной войны, участвовала в битве за Москву, в боях за Ельню и Псков. После распада СССР 19-я мото- стрелковая дивизия принимала участие в Первой и Второй чечен- ских войнах и в войне против Гру- зии 2008 г. С декабря 1994 г по но- ябрь 1996 г дивизия воевала в Чечне. Она участвовала во взятии Грозного, штурме президентского дворца, Шатоя, Бамута, Старого Ачхоя и других населенных пун- ктов. В Чечне дивизия потеряла 287 солдат и офицеров. В состав 19-й МСД (штаб во Владикавказе) в 2008 г входили: • 135-й мотострелковый полк (Прохладный респ. Кабардино- Балкария); • 429-й мотострелковый полк (Моздок); • 503-й гв. и 693-й гв. мотострел- ковые полки (Владикавказ); • 292-й самоходный артиллерий- ский полк (Владикавказ); • 481-й зенитный ракетный полк (на ЗРК «Оса-АК»); • 1329-й отд. противотанковый артиллерийский д-н; • девять отд. б-нов во Владикавказе (141-й отд. танковый, 405-й связи, 239-й разведывательный, 1493-й гв. инженерно-саперный, 344-й ремонтно-восстановительный, 1096-й материального обеспече- ния, 1077-й РЭБ, 532-й РХБЗ, 135- й отд. медицинский) [3]. Можно предположить, что пол- ки и б-ны новой 19-й дивизии бу- дут носить те же номера. В 2008 г в дивизии было 13,17 тыс. чел., 128 танков (8 Т-64 и 120 Т-72), 479 ББМ (89 БМП-1, 135 БМП-2, 54 БТР-70, 120 БТР-80, 81 МТ-ЛБ), 157 артсистем (36 мино- мётов «Сани», 108 СГ «Акация», 13 РСЗО «Град»), 39 СПТРК «Штурм-С», 20 ЗРК «Оса-АКМ» и другое вооружение. К июню 2009 г дивизия была пе- реформирована в бригаду. Извест-
  • 41.
    41 но, что 19-ябригада принимала участие в войне против Украины, в частности, военнослужащие из рот снайперов, БПЛА и РЭБ, а батареи РСЗО «Град» и СГ «Мста-С» об- стреливали цели в Украине с тер- ритории России. «136-я ОМСбр, сформирован- ная в 1993 г, в 1999 г сыграла боль- шую роль в боевых действиях в Да- гестане». История 136-й дивизии и 136-й бригады приведена ниже. Мотострелковая дивизия, кото- рую планируют создать на базе 136- й отд. мотострелковой бригады, очевидно, тоже будет иметь номер 136. Всего в Советской армии было три стрелковые дивизии с таким но- мером. Видимо, 136-я бригада по- лучила номер 136-й дивизии 3-го формирования, созданной в мае 1943 г на базе 118-й и 140-й стрелко- вых бригад. В действующей армии дивизия с перерывами воевала с ав- густа 1943 г по май 1945  г. Она уча- ствовала в форсировании Днепра, взятии Киева, Модлина, Торуни, Данцига, форсировании Одера и ос- вобождении Пренцлау. По оконча- нии войны дивизия вошла в состав ГСВГ и была расформирована ле- том 1945 г. В 1945 г 136-я стрелковая диви- зия имела 269-й, 342-й и 358-й стрелковые полки, 343-й артполк, 259-й отд. самоходно-артиллерий- ский дивизион (259-й отд. истреби- тельно-противотанковый дивизи- он), три отд. батальона (42-й сапёрный, 546-й связи, 203-й меди- ко-санитарный), три отд. роты (194-я разведывательная, 284-я хи- мической защиты и 37-я автотран- спортная). В 1945 г дивизия была расформирована. Можно предпо- ложить, что полки и б-ны новой 136-й дивизии будут носить те же номера. 136-я ОМСбр была сформиро- вана в Буйнакске в декабре 1993 г. В начале 1997 г бригада, вместе с 204- м мотострелковым полком, были переформированы в 136-ю гвар- дейскую ОМСБр, которой переда- ли награды и знамя 204-го полка. Бригада участвовала в боевых дей- ствиях в Чечне с 1995 по 1996 годы. В дальнейшем ряд военнослу- жащих бригады оказались органи- заторами тяжких преступлений и были осуждены. В частности, они участвовали в продаже противопе- хотных мин МОН-90 боевикам-ис- ламистам. В результате, 9 мая 2002 г при теракте в Каспийске погибли 45 и были ранены св. 170 человек, в т.ч 27 из 77-й бригады морской пе- хоты. Другие военнослужащие продавали чеченцам гранатомёты и автоматы. Кроме того, с 1997 по 1999 год из расположения части ис- чезло 46 человек, большинство из них оказалось в чеченском плену. Из всех бригад, 136-я ОМСбр была первой по числу похищенных в рабство военнослужащих. 136-я бригада имеет 3 места дислокации: г. Буйнакск, с. Герей-
  • 42.
    42 Авлак и с.Ботлих, в респ. Дагестан. Сообщалось, что на вооружении бригады находились танки Т-90А, БМП-2 и БМП-3, БТР-82А, СТС «Тигр», миномёты 2С12, СГ «Ака- ция», РСЗО «Град», ПТРК «Кор- нет», СПТРК «Штурм-С», ЗРК «Стрела-10» и «Тор-М1», ЗПРК «Тунгуска» и ЗСУ «Шилка». 136-я бригада принимала уча- стие в войне против Украины – на- пример, из её состава была сфор- мирована батальонная тактическая группа, включавшая усиленную танковую роту и сводную артилле- рийскую группу, которая участво- вала в боях за луганский аэропорт. Насколько же станет сильнее 58-я армия после преобразования 19-й и 136-й мотострелковых бри- гад в дивизии? Сейчас 58-я армия имеет 42-ю мотострелковую дивизию, 8 отд. бригад (19-ю и 136-ю мотострелко- вые, 12-ю ракетную, 291-ю артил- лерийскую, 67-ю зенитную ракет- ную, 100-ю разведывательную, 34-ю управления, 78-ю МТО), 4-ю гв. военную базу и 2 полка (31-й инженерно-сапёрный и 40-й РХБЗ), а также 12-й отд. б-н РЭБ (см. ПРИ- ЛОЖЕНИЕ). В 58-й армии до 27,5 тыс. чел., 225 танков (41 Т-72БМ, 143 Т-72Б3, 41 Т-90А), 945+ ББМ (240+ БМП-3, 120 БМП-2, 278 БТР-82А, 133 БТР- 80, 174 МТ-ЛБ), 18 СТС «Тигр», 12 БРДМ-2, 426 артсистем (18 мино- мётов «Поднос» и 90 «Сани», 18 СГ «Гвоздика», 72 «Акация» и 108 «Мста-С», 18 гаубиц «Мста-Б», 12 СП «Малка», 8 СМ «Тюльпан», 54 РСЗО«Град»,18РСЗО«Торнадо-Г», 8 «Ураган» и 2 «Смерч»), 14 СПУ ОТРК «Искандер-М», 96 ПТ систем (30 пушек «Рапира», 48 СПТРК «Штурм-С» и 18 «Хризантема-С»), 242 БМ зенитных систем (26 ЗРК «Стрела-10» и 40 «Тор», 30 СОУ и 15 ПЗУ ЗРК «Бук-М1», 26 ЗПРК «Тунгуска», 6 ЗУ-23 и 108 ПЗРК «Игла»). После развёртывания двух мо- тострелковых дивизий, в 58-й ар- мии станет 3 мотострелковые ди- визии (42-я, 19-я и 136-я), 6 отд. бригад (12-я ракетная, 291-я артил- лерийская, 67-я зенитная ракетная, 100-я разведывательная, 34-я управления, 78-я МТО), 4-я гв. во- енная база и 2 полка (31-й инже- нерно-сапёрный и 40-й РХБЗ), а также 12-й отд. б-н РЭБ. В армии, в зависимости от штата новых диви- зий (42-й или 144-й МСД), будет 41,5/44,7 тыс. чел., 347/517 танков (41 Т-72 БМ и 306/476 Т-72Б3), 1377/1457+ ББМ (480/560+ БМП-3, 120 БМП-2, 520 БТР-82А, 113 БТР- 80, 144 МТ-ЛБ), 6 СТС «Тигр», 4 БРДМ-2, 674 артсистемы (18 мино- мётов «Поднос» и 178 «Сани», 162 СГ «Гвоздика-М», 36 «Акация-М» и 144 «Мста-СМ», 18 гаубиц «Мста-Б», 12 СП «Малка», 8 СМ «Тюльпан», 54 РСЗО «Град», 18 «Торнадо-Г», 24 «Ураган» и 2 «Смерч»), 14 СПУ ОТРК
  • 43.
    43 «Искандер-М», 96 ПТсистем (30 пушек «Рапира», 48 СПТРК «Штурм-С» и 18 «Хризантема-С»), 269 БМ зенитных систем (46 ЗРК «Стрела-10/10МН»и48«Тор-М1/2», 54 СОУ и 15 ПЗУ ЗРК «Бук-М1/2/3», 46 ЗПРК «Тунгуска»/«Панцирь- СМ», 6 ЗУ-23 и 54 ПЗРК «Игла»/«Верба»). При этом боевую мощь 58-й ар- мии в начале 2022 г по сравнению с 2018 г, планируется значительно увеличить, в т.ч.: • по личному составу – с 27,5 тыс. чел. до 41,5-44,7 тыс. чел. (в 1,5- 1,6 раз); • по танкам – с 225 до 347-517 (в 1,5-2,3 раза); • по ББМ – с 945 до 1377-1457 (в 1,4-1,5 раз); • по артсистемам – с 426 до 674 (в 1,6 раз); • по зенитным системам – 242 до 269 (в 1,1 раз). То есть армия резко увеличит свою ударную силу (в 1,5-2,3 раза) и огневую мощь (в 1,6 раз). Прои- зойдёт и качественное усиление ар- мии за счёт модернизированного вооружения (танки Т-72Б3 обр.2016 г, СГ «Гвоздика-М» и «Мста-СМ», РСЗО «Торнадо-Г», ЗРК «Стрела-10МН») и нового во- оружения (БМП-3, БТР-82А, РСЗО «Ураган-1М», ЗРПК «Панцирь- СМ», ЗРК «Тор-М2» и «Бук-М2/3», ПЗРК «Верба»). При этом значи- тельно вырастут возможности ПВО. Выбор штата (42-й или 144-й МСД) новых 19-й и 136-й дивизий, очевидно, будет зависеть от наибо- лее вероятного направления их бу- дущих действий. Можно предположить следую- щие направления будущих дей- ствий 58-й армии: 1. Против ВС Грузии. Этот ва- риант исключить нельзя, тем более, что в 2008 г уже была российско- грузинская война. Но ВС Грузии насчитывают всего 20,65 тыс. чел. (в т.ч. СВ 17,75 тыс. чел. и ВВС 1,3 тыс. чел.). Они включают 9 бригад (5 пехотных, спецназа, 2 артилле- рийские и инженерную), 6 б-нов (2 морской пехоты, связи, РТР, воен- ной полиции, медицинский), и имеют 123 танка, 260 ББМ (в т.ч. 71 БМП-1/2), 240 артсистем (в т.ч. 67 СГ и 37 РСЗО), 40+ противотанко- вых систем и 23-36 БМ ЗРК (6-12 СОУ и 3-6 ПЗУ «Бук-М1», 14-18 БМ «Оса-АК/АКМ»), а также 12 штур- мовиков Су-25 и 6 ударных верто- лётов Ми-24. А 58-я армия (27,5 тыс. чел. СВ) включает мотострел- ковую дивизию, 8 бригад (2 мото- стрелковые, ракетную, артилле- рийскую, зенитную ракетную, разведывательную, управления и МТО), военную базу в Южной Осе- тии (усиленную бригаду) и 2 полка, имеет 225 танка, 945+ ББМ (в т.ч. 638 БМП), 426 артсистем (в т.ч. 210 СГ и 82 РСЗО), 96+ противотанко- вых систем и 85 БМ ЗРК (30 СОУ и 15 ПЗУ «Бук-М1», 40 БМ «Тор»). И
  • 44.
    44 это не считая49-й армии, включа- ющей 7 бригад (2 мотострелковые, ракетную, артиллерийскую, зенит- ную ракетную, управления и МТО), военную базу в Абхазии (усилен- ную бригаду) и 3 полка, плюс 7-я десантно-штурмовая дивизия, 4-я армия ВВС и ПВО, а также Черно- морский флот. То есть наличных сил более чем достаточно не только для защиты Южной Осетии и Аб- хазии, но и для полного разгрома ВС Грузии. Поэтому абсолютно нет необходимости разворачивать в 58-й армии ещё две дивизии про- тив Грузии. 2. Против ВС Украины. Этот вариант наиболее реален, его под- тверждают планы передислокации части 58-й армии ближе к украин- ской границе. Тем более, что рос- сийские «эксперты» прямо пишут, что «основная» цель усиления 58-й армии – «иметь достаточно мощ- ный и мобильный кулак, который, когда придёт время «решать про- блему» Украины, образует южный клин наступающей группировки». Также нельзя исключить того, что новые дивизии в 58-й армии будут создаваться для имитации угрозы Украине и психологического на неё давления. 3. Против ВС НАТО на терри- тории Украины. Вот как об этом пи- шет «эксперт» С. Ищенко: «Однако не может же быть, чтобы вся эта си- лища готовилась к битве с одной только Украиной, которая четыре года грызет, да все не в состоянии разгрызть даже несчастный малень- кий Донбасс? Ведь, по подсчетам специалистов, даже сегодня, безо всяких новых дивизий, у границ этой страны Россия в состоянии быстро сосредоточить могучую группировку в составе приблизи- тельно 300 тысяч солдат и офице- ров, до 1500 танков и сотен САУ и артиллерийских систем. Для раз- грома одних лишь ВСУ и этого с из- бытком. Зачем же затевать что-то дополнительное? По логике, пола- гаю, можно предположить един- ственный кажущийся невероят- ным, но на самом деле, видимо, реалистичный сценарий: при опре- деленных военно-политических ус- ловиях страны НАТО окончательно плюют на мнение Москвы, и к вос- торгу Киева все же вводят свои крупные воинские контингенты на территорию Украины. Затем уже ее используют в качестве плацдарма для нападения на Россию» [2]. Дан- ный вариант даже не рассматрива- ется по той простой причине, что это откровенный бред. Он добав- лен в перечень вариантов лишь по- тому, что был высказан. Однако нельзя исключить того, что новые дивизии в 58-й армии будут созда- ваться для имитации угрозы стра- нам НАТО и психологического на них давления. 4. Против угрозы талибов и бо- евиков ИГ из Афганистана. Этот вариант теоретически возможен, но
  • 45.
    45 маловероятен. Не исключено,что усиленная создаваемыми дивизия- ми 58-я армия (или её будущая 136- я дивизия из Дагестана) предназна- чены не только «против Украины и НАТО» (как утверждают эксперты), но и против угрозы из Афганиста- на. Но для развёртывания армии на Центрально-Азиатском ТВД (цели- ком или частично), её необходимо перевезти через Каспийское море на российских гражданских судах в Таджикистан или Казахстан. Согла- сятся ли эти страны на подобный вариант (особенно, Таджикистан)? ЗАКЛЮЧЕНИЕ. В феврале 2018 г в российской прессе появи- лось сообщение о планах развёрты- вании в 58-й общевойсковой армии Южного военного округа ВС Рос- сии двух новых мотострелковых ди- визий. Для их размещения будут расконсервированы существующие и созданы новые военные городки в Моздоке, Владикавказе и Ботлихе, а часть 58-й армии будет передисло- цирована в Ставропольский и Крас- нодарский края. Дивизии будут соз- даваться на базе существующих 19-й и 136-й отд. мотострелковых бригад, и вооружаться БМП-3 и танками Т-72Б3 обр. 2016 г. Россий- ский эксперт утверждает, что усиле- ние 58-й армии  – часть мероприя- тий по созданию в Южном и Западном округах армий на основе дивизий, «которые будут гаранти- рованно сдерживать угрозу со сто- роны НАТО». Но завершиться развертывание этих дивизий не ранее, чем через 4 года (начнётся в конце 2018 г, по плану на это выделят 2 года, а ре- ально потребуется 3 или более). Ведь каждая из новых дивизий бу- дет формироваться на базе 1 брига- ды, а не 2-3. Известно, например, что 7 российских дивизий, которые начали формироваться в 2016 г, и даже в 2013 г, до сих пор не имеют полного штата (в них не хватает по 1 общевойсковому полку). Исходя из того, что часть 58-й армии будет передислоцирована в Ставропольский и Краснодарский края, можно утверждать, что ар- мия будет частично перемещена ближе к планируемому ТВД – Укра- ине, т.к. Ставропольский и Красно- дарский края граничат с Ростов- ской областью, а та – с Украиной. Пока же лишь армейская бригада МТО дислоцируется в Ставрополь- ском крае, а остальные формирова- ния – южнее и восточнее.. Учитывая, что в 58-й армии уже есть одна дивизия, с появлением в ней еще двух эта армия станет са- мым сильным объединением в СВ России (1-я гв. ТА и 20-я гв. ОА имеют лишь по 2 дивизии). И эта самая сильная 58-я армия будет на- целена на Украину. Российский «эксперт» утверждает, что «основ- ная» цель усиления 58-й армии – «иметь достаточно мощный и мо- бильный кулак, который, когда придёт время решать проблему
  • 46.
    46 Украины, образует южныйклин наступающей группировки». Можно предположить, что две новые дивизии будет разворачи- ваться по штату 42-й гв. МСД, тоже входящей в 58-ю армию (если она будет ориентирована против Гру- зии или угрозы из Афганистана), или по штату 144-й МСД, входя- щей в 20-ю ОА Западного ВО (если она будет ориентирована против Украины). В 42-й МСД 5 полков (3 мото- стрелковых, самоходный артилле- рийский и зенитный ракетный), противотанковый д-н, 6 отд. б-нов (танковый, разведывательный, свя- зи, инженерно-сапёрный, матери- ального обеспечения, медицин- ский) и 3 отд. роты (БПЛА, РЭБ и РХБЗ). В дивизии 11 тыс. чел., 102 танка, 432 ББМ (в т.ч. 260 БТР-82А), 162 артсистемы (в т.ч., 90 СГ «Гвоз- дика» и «Мста-С», 18 РСЗО «Град»), 18 противотанковых и 38 (без учё- та ПЗРК) зенитных систем. В новой дивизии по штату 42-й МСД после перевооружения мо- жет быть 11 тыс. чел., 102 танка, 387 ББМ (в т.ч. 240 БМП-3 и 130 БТР- 82А), 170 артсистем (в т.ч. 54 СГ «Гвоздика-М» и 36 «Мста-СМ», 18 РСЗО «Торнадо-Г» и 8 «Ураган»), 18 противотанковых и 42 зенитные системы (в т.ч. 12 СОУ «Бук-М1/2/3»). В новой дивизии по штату 144-й МСД отд. танковый б-н будет раз- вёрнут в танковый полк, и может быть 12,6 тыс. чел., 187 танков, 427 ББМ (в т.ч. 280 БМП-3 и 130 БТР- 82А), 196 артсистем (в т.ч. 72 СГ «Гвоздика-М» и 36 «Мста-СМ», 18 РСЗО «Град»/«Торнадо-Г» и 8 «Ура- ган»/« Ураган-1М»), 18 противо- танковых и 60 зенитных систем (в т.ч. 12 СОУ «Бук-М1/2/3»). Чтобы развернуть две новые дивизии по штатам 42-й/144-й МСД дополнительно понадобится 14/17,2 тыс. чел., св. 200/до 380 мо- дернизированных танков Т-72Б3М, 240/320 БМП-3, 240 БТР-82А, 108/144 модернизированных СГ «Гвоздика-М» и 36 «Мста-СМ», 16 РСЗО «Ураган»/«Ураган-1М», 2 комплекта д-нов новых ЗРК «Бук-М2/3» (в т.ч. 24 СОУ), 16/24 БМ новых ЗРК «Тор-М2», 16/24 БМ новых ЗРПК «Панцирь-СМ», 16/24 БМ модернизированных ЗРК «Стрела-10МН» и др. вооружение. ОПК России может за год мо- дернизировать 200 танков Т-72Б до уровня Т-72Б3 обр.2016 г, 20 СГ 2С19 до 2С19М2, 30 2С3 и 2С19 до 2С3М и 2С19М1, 30 РСЗО «Град» до «Торнадо-Г», выпустить 100 но- вых БМП-3 и 100 БТР-82А, 4 ком- плекта д-на ЗРК «Тор-М2» и 4 ком- плекта д-на ЗРК «Бук-М2/3. То есть, возможности ОПК позволят осна- стить эти две новые дивизии воо- ружением за 2-3 года (при условии, что остальные соединения СВ та- кого вооружения не получат). Гораздо сложнее будет обеспе- чить эти две дивизии офицерами,
  • 47.
    47 прапорщиками, контрактными сержантами исолдатами. Опыт формирования 3-й и 144-й МСД показывает, что тут будут пробле- мы, которые позволят создать в каждой дивизии к исходу 2-го года формирования лишь 3-4 батальон- ные тактические группы, а к исходу 3-го – 6-8. Кроме того, потребуется восстановить ряд военных город- ков, реорганизовать учебную базу и усилить армейские формирова- ния тылового обеспечения. В слу- чае же развёртывания части этих дивизий в Ставропольском и Крас- нодарском краях, возникнет необ- ходимость строительства новых военных городков, что ещё больше затянет сроки. Новые дивизии будут осна- щаться не «новейшей техникой», а лишь самой новой, из выпускаю- щейся ОПК России серийно. БМП-3 уже 30 лет (на вооруже- нии с 1987 г) и выпущено их было 500 ед. (заказано ещё 200 ед.). Но она морально устарела. Хотя БМП- 3 имеет мощное вооружение и вы- сокую мобильность, броневая и противоминная защита у неё сла- бые. Сейчас выпускается БМП-3М с дополнительной бронёй, но это считается недостаточным. Танк Т-72Б ещё старше. Он на вооружение с 1985 г, а модернизи- рованные Т-72Б3 – с 2011 г и Т-72Б3М с 2016 г. Всего выпущено до. 1000 Т-72Б3 и 150 Т-72Б3М обр. 2016 г (ещё 150 последних заказа- но). Хотя Т-72Б3 по ряду параме- тров приближается к Т-90А, а Т-72Б3М даже превосходит, эти танки считаются морально уста- ревшими. А представители «новейшей техники» БМП Б-11 «Курганец-25» и танки Т-14 «Армата» поступят войска не ранее 2020 г, причём лишь в экспериментальную «диви- зию будущего» (2-ю гв. МСД). 58-я армия после преобразова- ния 19-й и 136-й мотострелковых бригад в дивизии станет значи- тельно сильнее. Сейчас она имеет мотострелковую дивизию, 8 отд. бригад (2 мотострелковые, ракет- ную, артиллерийскую, зенитную ракетную, разведывательную, управления, МТО), военную базу и 2 полка (инженерно-сапёрный и РХБЗ), а также отд. б-н РЭБ. В 58-й армии до 27,5 тыс. чел., 225 танков, 945+ ББМ, 426 артсистем, 14 СПУ ОТРК «Искандер-М», 96 ПТ систем и 242 зенитных систем. После развёртывания на базе двух мотострелковых бригад двух дивизий, в 58-й армии, в зависимо- сти от штата новых дивизий (42-й или 144-й МСД), будет 41,5/44,7 тыс. чел., 347/517 танков, 1377/1457+ ББМ, 674 артсистемы, 14 СПУ ОТРК, 96 ПТ систем, 269 зенитных систем. При этом чис- ленность личного состава и коли- чество вооружения 58-й армии в начале 2022 г по сравнению с 2018 г, планируется значительно увели-
  • 48.
    48 чить, в т.ч.:личного состава в 1,5- 1,6 раз; танков в 1,5-2,3 раза; ББМ в 1,4-1,5 раз; артсистем в 1,6 раз; зе- нитных систем в 1,1 раз. То есть 58-я армия резко увели- чит свою ударную силу (в 1,5-2,3 раза) и огневую мощь (в 1,6 раз). Произойдёт и качественное усиле- ние армии за счёт поступления мо- дернизированного вооружения (танки Т-72Б3М обр.2016 г, СГ «Гвоздика-М» и «Мста-СМ», РСЗО «Торнадо-Г», ЗРК «Стрела-10МН») и нового вооружения (БМП-3, БТР-82А, РСЗО «Ураган-1М», ЗРПК «Панцирь-СМ», ЗРК «Тор-М2» и «Бук-М2/3», ПЗРК «Верба»). При этом значительно усилится ПВО. Выбор штата (42-й или 144-й МСД) новых 19-й и 136-й дивизий, очевидно, будет зависеть от наибо- лее вероятного направления их бу- дущих действий. Можно предположить следую- щие направления будущих дей- ствий 58-й армии: • Против ВС Грузии. Этот вариант исключить нельзя, тем более, что в 2008 г уже была российско-гру- зинская война. Но ВС Грузии на- считывают всего 20,65 тыс. чел. (в т.ч. СВ 17,75 тыс. чел.). Они включают 9 бригад ( в т.ч. 5 пе- хотных, спецназа, 2 артиллерий- ские), и 6 отд. б-нов (в т.ч. 2 мор- ской пехоты), и имеют 123 танка, 260 ББМ, 240 артсистем, 40+ противотанковых систем и 23-36 БМ ЗРК, а также 12 штурмови- ков и 6 ударных вертолётов. А 58-я армия (27,5 тыс. чел. СВ) включает мотострелковую диви- зию, 8 бригад (в т.ч. 2 мотострел- ковые, ракетную, артиллерий- скую и зенитную ракетную), военную базу в Южной Осетии и 2 полка, имеет 225 танка, 945+ ББМ, 426 артсистем, 96+ проти- вотанковых систем и 85 БМ ЗРК. И это не считая 49-й армии, включающей 7 бригад (в т.ч. 2 мотострелковые, ракетную, ар- тиллерийскую, зенитную ракет- ную), военную базу в Абхазии и 3 полка, плюс 7-я десантно- штурмовая дивизия, 4-я армия ВВС и ПВО, а также Черномор- ский флот. То есть наличных сил более чем достаточно не только для защиты Южной Осетии и Абхазии, но и для полного раз- грома ВС Грузии. Поэтому абсо- лютно нет необходимости раз- ворачивать в 58-й армии ещё две дивизии против Грузии. • Против ВС Украины. Этот вари- ант наиболее реален, его под- тверждают планы передислока- ции части 58-й армии ближе к украинской границе. Тем более, что российские «эксперты» пря- мо пишут, что «основная» цель усиления 58-й армии – «иметь достаточно мощный и мобиль- ный кулак, который, когда при- дёт время «решать проблему» Украины, образует южный клин наступающей группировки». Также нельзя исключить того,
  • 49.
    49 что новые дивизиив 58-й армии будут создаваться для имитации угрозы Украине и психологиче- ского на них давления. • Против ВС НАТО на террито- рии Украины. Данный вариант даже не рассматривается по той простой причине, что это откро- венный бред. Однако нельзя ис- ключить того, что новые диви- зии в 58-й армии будут созда- ваться для имитации угрозы странам НАТО и психологиче- ского на них давления. • Против угрозы талибов и боеви- ков ИГ из Афганистана. Этот ва- риант теоретически возможен, но маловероятен. Не исключено, что усиленная создаваемыми ди- визиями 58-я армия (или её бу- дущая 136-я дивизия из Дагеста- на) предназначены не только «против Украины и НАТО», но и против угрозы из Афганистана. Но для развёртывания армии на Центрально-Азиатском ТВД (це- ликом или частично), её необхо- димо перевезти через Каспий- ское море на российских гражданских судах в Таджики- стан или Казахстан. Согласятся ли эти страны на подобный ва- риант (особенно, Таджикистан)? ПРИЛОЖЕНИЕ 58-я ОБЩЕВОЙСКОВАЯ АР- МИЯ (штаб Владикавказ, респ. Се- верная Осетия) по состоянию на февраль 2018 г: • 42-я гв. МСД (Чеченская респ., п. Ханкала, Калиновская, Шали и Борзой): формировалась в 2016-2017 гг. на базе 8-й, 17-й и 18-й ОМСбр. • 291-й гв. МСп (п. Борзой): 3 мотострелковых б-на, 3 д-на (гаубичный самоходный, ре- активный, зенитный ракет- но-артиллерийский), 8 рот (снайперов, разведыватель- ная, связи, инженерно-са- перная, разграждения, мате- риального обеспечения (МО), ремонтная, комен- дантская), взвод РХБЗ. В полку 130 БТР-82А, 26 БТР- 80, 6 СТС ”Тигр”, 18 82-мм миномётов 2Б14 «Поднос», 18 СГ «Гвоздика», 6 ЗСУ ЗУ- 23 на МТ-ЛБ, 27 ПЗРК «Игла». • 70-й гв. МСп (п. Шали): 5 б-нов (3 мотострелковых, тан- ковый, спецназа), 2 д-на (гау- бичный, зенитный ракетно- артиллерийский), 6 рот (снайперов, разведыватель- ная, инженерно-саперная, связи, ремонтная, МО), 2 взвода (РХБЗ и комендант- ский). В полку 31 Т-72Б3, 129 МТ-ЛБМ 6МБ и МТ-ЛБ ВМК (перевооружается на БМП- 3?), 18 миномётов «Сани», 18 СГ«Мста-С»,4БМЗРК«Стре- ла-10», 4 ЗПРК «Тунгуска». • 71-й гв. МСп (ст. Калинов- ская): 5 б-нов (3 мотострел-
  • 50.
    50 ковых, танковый, СПн),2 д-на (гаубичный самоход- ный, зенитный ракетно-ар- тиллерийский), 6 рот (снай- перов, разведывательная, инженерно-саперная, связи, ремонтная, МО), 2 взвода (РХБЗ, комендантский). На вооружении: 31 Т-72Б3, 147 БТР-80/82А, 18 миномётов «Сани», 18 СГ «Мста-С», 4 БМ ЗРК «Стрела-10», 4 ЗПРК «Тунгуска». • Отд. танковый б-н: 4 танко- вые роты, 7 взводов (разве- дывательный, инженерно- саперный, РХБЗ, связи, ремонтный, МО, хозяй- ственный). В б-не 40 Т-72Б3. • 50-й гв. САп (п. Шали): 3 д-на (2 гаубичных самоход- ных, реактивный), 2 батареи (артиллерийской разведки, управления), 2 роты (ре- монтная, МО), комендант- ский взвод. В полку 36 СГ 2С19М1 «Мста-С, 18 РСЗО 2Б26 «Град». • 1203-й (?) ЗРп ЗРК 9К330 «Тор»: КП (КСА «Барнаул-Т»), 5 батарей (4 зенитных ракетных по 4 БМ 9А330, техническая), 2 роты (ремонтная и МО). В полку 16 БМ. • отд. противотанковый д-н. • 5 отд. б-нов (разведыватель- ный, п. Ханкала, 478(?)-й связи, 539(?)-й инженерно- сапёрный, 474(?)-й МО, 106(?)-й медицинский). • 3 отд. роты (БПЛА, РЭБ и РХБЗ). • 19-я ОМСбр (п. Спутник, Влади- кавказ) включает 9 б-нов (3 мо- тострелковых, танковый, разве- дывательный, спецназа, инженерно-сапёрный, связи, МО), 6 артд-нов (2 самоходных гаубичных, реактивный, проти- вотанковый, зенитный и зенит- ный ракетный), 7 рот (снайпе- ров, БПЛА, РЭБ, РХБЗ, ремонтная, медицинская, комен- дантская) и др. В бригаде 40 тан- ков Т-90А, 1 Т-90К, 120 БМП-3, 9 БТР-82А, 27 БТР-80, 6 СТС ”Тигр”, 4 БРДМ-2, 15 МТ-ЛБ, 18 миномётов «Сани», 36 СГ «Мста-С» («Мста-СМ»?), 18 РСЗО «Торнадо-Г», 6 пушек «Ра- пира», 12 СПТРК «Штурм-С», 12 БМ ЗРК «Тор» и 6 «Стрела-10», 6 ЗПРК «Тунгуска», 27 ПЗРК «Игла». • 136-я гв. ОМСбр (Буйнакск, респ. Дагестан) по организации как 19-я ОМСбр, в бригаде 40 танковТ-72Б3(Т-90А?),1Т-72БК (Т-90К), 120 БМП-3, 9 БТР-82А, 27БТР-80,6СТС”Тигр”,4БРДМ- 2, 15 МТ-ЛБ, 18 миномётов «Сани», 36 СГ «Акация», 18 РСЗО «Град», 6 пушек «Рапира», 12 СПТРК «Штурм-С», ? ПТРК «Корнет», 12 БМ ЗРК «Тор-М1» и 6 «Стрела-10», 6 ЗПРК «Тунгу- ска», 27 ПЗРК «Игла»..
  • 51.
    51 • 4-я гв.ВБ (Южная Осетия, Цхин- вали и п. Джава) включает типо- вую ОМСбр, но с б-ном спецназа и без зенитного ракетного д-на. В ОМСбр: 40 Т-72БМ, 1 Т-72БК, 120 БМП-2 (БМП-3?), 36 БТР-80, 15 МТ-ЛБ, 4 БРДМ-2, 18 миномё- тов «Сани», 36 СГ «Акация», 18 РСЗО «Град», 6 пушек «Рапира», 12 СПТРК «Штурм-С», 6 БМ ЗРК «Стрела-10», 6 ЗПРК «Тунгуска», 27 ПЗРК «Игла». В составе базы также есть: • Зенитный ракетный д-н ЗРК 9К37«Бук-М1»:КП9С470M1, СОЦ 9С18M1 «Купол-М1», взвод связи и 3 зенитные ра- кетные батареи с 2 СОУ 9А310M1 и 1 ПЗУ 9А39 в каждой, подразделения тех- нического обеспечения и об- служивания. • Реактивная артиллерийская батарея РСЗО 9К58 «Смерч» (439-й РеАбр): 2 БМ 9А52 (9А52-2) и 1 ТЗМ 9Т234 (9Т234-2. • Ракетная батарея ОТРК «Искандер-М» (1-й РБр): 2 СПУ 9П78-1 и 2 ТЗМ 9Т250. • 12-я ракетная бригада ОТРК 9К720 «Искандер-М» (Моздок, респ. Северная Осетия): 5 д-нов (3 ракетных, ракетно-техниче- ский, снабжения и сопровожде- ния), батарея управления. В каждом ракетном д-не 2 батареи по 2 СПУ и 2 ТЗМ. Всего: 12 СПУ 9П78-1, 12 транспортно-за- ряжающих машин (ТЗМ) 9Т250, 11 командно-штабных машин (КШМ) 9С552, 14 машин жизне- обеспечения, 1 пункт подготов- ки информации 9С920, 1 маши- на регламентно-технического обслуживания, 9 машин связи Р-145БМ. • 291-я артиллерийская бригада (респ. Ингушетия, ст. Троицкая): 6 артиллерийских д-нов (само- ходный пушечный, самоходный минометный, гаубичный, реак- тивный, противотанковый, раз- ведывательный) батарея управ- ления, 2 роты обеспечения (МО и технического), 2 взвода (инже- нерно-саперный и РХБЗ). В бри- гаде 12 самоходных 203-мм пу- шек «Малка», 8 самоходных 240-мм миномётов «Тюльпан», 18 152-мм гаубиц «Мста-Б», 8 220- мм РСЗО «Ураган», 6 пушек «Ра- пира»,18СПТРК«Хризантема-С», 3 ПРП-4М, 2 АЗК-7. • 67-я зенитная ракетная бригада на ЗРК 9К37 «Бук-М1» (Влади- кавказ): 4 зенитных ракетных д-на со своими командными пунктами (КП) 9С470M1, СОЦ 9С18M1 «Купол-М1», взводом связи и тремя зенитными ракет- ными батареями с 2 СОУ 9А310M1 и 1 ПЗУ 9А39 в каж- дой, подразделения техническо- го обеспечения и обслуживания. 24 СОУ 9А310M1 и 12 ПЗУ 9А39. Сообщалось о перевооружении на ЗРК «Бук-М3».
  • 52.
    52 • 100-я отд.разведывательная бригада (респ. Северная Осетия, Моздок-7): 3 б-на (разведыва- тельный, радиоэлектронной раз- ведки и управления), 4 роты (БПЛА, МО, технического обе- спечения и комендантская), от- ряд психологических операций, инженерный взвод, группа ради- охимической разведки, мед- пункт. В бригаде 12 ГАЗ-2975 «Тигр», 4 РХМ-4, комплекс РЭБ РБ-341В «Леер-3» с БПЛА «Ор- лан-10», БПЛА «Вird Еye-400» и «Searcher MK2». • разведывательная рота СпН (об- наружения целей для ОТРК «Искандер-М»). На вооружении: СТС ”Тигр” и Iveco LMV ”Рысь”, БА «Тайфун». • 34-я бригада управления (Влади- кавказ): 3 б-на связи (связи поле- вой, мобильных узлов, связи ли- нейный), 2 роты (полевых автоматизированных пунктов управления и охраны, 2 взвода (автомобильно-ремонтный и МО). В бригаде 8 БТР-80. • 31-й инженерно-сапёрный полк (Кабардино-Балкария, Прохлад- ный): 3 б-на (инженерно-сапер- ный, понтонно-переправочный, инженерно-технический), 5 взводов (инженерной разведки, связи, обеспечения, ремонтный и комендантский), медпункт. • 40-й отд. полк РХБЗ (Ингуше- тия, ст. Троицкая): 4 б-на (2 РХБЗ, огнеметный, аэрозольно- го противодействия), рота РХБ разведки, 3 взвода (связи, МО, технический), медпункт. В полку 3 ТОС-1А «Солнцепёк», РПО-А «Шмель», РПО ПДМ-А «Приз», машины радиационной и хими- ческой разведки РХМ-4-01, раз- ведывательные химические ма- шины РХМ-6, машины тепловой обработки ВВТ ТМС-65У, маши- ны специальной обработки воо- ружения и специальной техники АРС-14КМ машины постановки дымовых завес ТДА-2К. • 78-я отд. бригада материально- технического обеспечения (Ставропольский край, Буден- новск). • 12-й отд. б-н радиоэлектронной борьбы (Владикавказ) [4]. ЛИТЕРАТУРА 1. Сурков Н., Рамм А. и Андре- ев Е. Северный Кавказ укрепили дивизиями // https://iz.ru/705714/ nikolai-surkov-aleksei-ramm- evgenii-andreev/severnyi-kavkaz- ukrepili-diviziiami 2. Ищенко С. Россия-НАТО: Накануне новой Полтавской битвы // http://svpressa.ru/war21/ article/193405/ 3. 19-я мотострелковая Воро- нежско-Шумлинская Краснозна- менная орденов Суворова и Трудо- вого Красного Знамени дивизия // http s : / / w w w. pr i z y v n i k . i n fo / e n t r i e s / 3 4 7 2 - 1 9 - y a _ motostrelkovaya_voronejsko-
  • 53.