kremlins war against Ukraine

1. Безпековий огляд ЦДАКР №4 (43)
1 березня 2016
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2016
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-
промислових проектів ЦДАКР
Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2016
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики та ризики для України у другій половині
лютого 2016 року
Форум «Оборона и безопасность-16». Между теорией и
практикой
Скандальний фільм «Україна: маски революції» у контексті
інформаційної війни
Полет по нисходящей: Россию выдавливают из космоса
Боевые роботы России – на подходе?
Синдром «Волині» або кому вигідно й надалі сварити поляків і
українців

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2016
4
Триваюче посилення негативних
тенденцій розвитку ситуації довкола
та всередині України залишається
головним трендом останніх тижнів.
При цьому, саме внутрішні загрози
та виклики створюють найбільшу
небезпеку Українській Державі. Не-
здатність керівництва та політикуму
України розпочати реальні реформи
в усіх сферах суспільного та держав-
ного життя накопичує негативний
потенціал, який, за певних умов,
може зруйнувати не лише здобутки
Революції Гідності, а й підвалини
Української державності.
Розвал коаліції після невдалого
голосування Верховної Ради за від-
ставку уряду Яценюка став відправ-
ною точкою для запуску механізму
підготовки до переформатування
влади та, не виключено, позачерго-
вих парламентських виборів. Полі-
тичні сили почали розіграш власних
комбінацій, спрямованих на отри-
мання максимальних дивідендів від
урядової кризи. Між тим, навіть від-
ставка генпрокурора Шокіна не змо-
гла врятувати Президента України
Петра Порошенка від шквалу крити-
ки за, начебто, організовану на за-
мовлення олігархів парламентську
виставу для врятування прем‘єр-
міністра Яценюка. Довіра до Прези-
дента, Верховної Ради та уряду впала
до найнижчого після Революції Гід-
ності рівня. У суспільстві наростає
невдоволення і розчарування діями
влади.
Не менше розчарування стосов-
но українських очільників відчува-
ється і з боку країн ЄС. Візит до Киє-
ва міністрів закордонних справ
Німеччини та Франції — Франк-
Вальтера Штайнмайєра та Жан-
Марка Еро продемонстрував над-
звичайну тривогу Заходу за
подальший розвиток ситуації в
України. Ключовою фразою, яка по-
казує мету візиту керівників німець-
кого та французького МЗС до Києва,
Загальні
оцінки
Основні виклики та ризики для України у
другій половині лютого 2016 року
Саме внутрішні загрози та викли-
ки створюють найбільшу небезпе-
ку Українській Державі

5. 5
можна вважати заяву Франк-
Вальтера Штайнмайєра: «У випадку
продовження реформ і нульової то-
лерантності до корупції Берлін буде
допомагати Україні у консультаціях
із МВФ». Тобто, мова йде, фактично,
про ультиматум, який означає, що
якщо українське керівництво негай-
но не розпочне реальні реформи, За-
хід може відмовити Україні у виді-
ленні чергового траншу МВФ. Що
означатиме подальшу валютну тур-
булентність, посилення соціально-
економічних проблем і зростання
шансів на реванш колишньої Партії
регіонів на позачергових парламент-
ських виборах.
При цьому, шанси на реванш ре-
гіоналів зростають через те, що укра-
їнське державне керівництво потра-
пилоунебезпечнупастку:відсутність
реформ надзвичайно послабило по-
зиції України на переговорах з Захо-
дом, який, окрім реформаторського
порядку денного, просуває ще й
«миротворчий алгоритм», закладе-
ний Мінським процесом. В результа-
ті, українські очільники мають неве-
ликий простір для маневру,
обговорюючи з західними партнера-
ми перспективи «зворотної інтегра-
ції» окупованого Донбасу в україн-
ське правове поле. На фоні
розкручування теми позачергових
парламентських виборів поспішна
реінтеграція Донбасу може призвес-
ти до посилення позицій колишніх
регіоналів за рахунок підтримки
електорату з окупованих територій.
В результаті, наступний склад укра-
їнського парламенту знову може
мати проросійську більшість, що
призведе до подальшої дестабілізації
ситуації в країні і реалізації задумів
Путіна щодо руйнації України.
Симптоматичними у цьому плані
є події на Майдані незалежності 20-
21 лютого, коли люди у військовій
формі, які назвалися представника-
ми невідомої до цього часу організа-
ції «Революційні праві сили», захо-
пили кілька приміщень готелю
«Козацький» і встановили на площі
військові намети. Жодної аргумента-
ції щодо причин захоплення готелю
в центрі Києва представники «РПС»
не навели і, в подальшому, так само
без причин, вони звільнили «Ко-
зацький». Безвідносно політсил та
цілей проведення цієї акції, росій-
ська пропаганда у повній мірі вико-
ристала це шоу для розкручування
теми «третього майдану», «зради
ідей революції» та «злочинців, які
отримали владу, обдуривши народ».
Можна зробити припущення, що
в найближчий час ці теми будуть
максимально використовуватися
Кремлем для розхитування ситуації
в Україні. При цьому, українське дер-
жавне керівництво має бути свідо-
мим того, що у випадку подальшого
гальмування реформ, зусилля Росії
впадуть на благодатний ґрунт і мо-
жуть викликати незворотні деструк-
тивні процеси в нашій державі.
Окремо слід відзначити, що про-
вал реформ в Україні зумовлює й
Безвідносно політсил та цілей
проведення цієї акції, російська
пропаганда у повній мірі використа-
ла це шоу для розкручування теми
«третього майдану», «зради ідей
революції» та «злочинців, які отри-
мали владу, обдуривши народ»

6. 6
ослаблення позицій України на зо-
внішній арені. Відчувається, що
Україна знову втрачає динаміку
суб’єкта міжнародних відносин і по-
вертається на звичні позиції об’єкта
«світової закуліси». Сирійський кон-
флікт, євроатлантичні процеси, події
в інших регіонах світу фактично зна-
ходяться за бортом української полі-
тики. Ослаблена країна, яка фактич-
нознаходитьсяустанівійнизРосією,
однак навіть у таких умовах не здат-
на до самодисципліни для швидкого
реформування не лише економіки,
але й армії та флоту, навряд чи може
зацікавити когось як союзник чи
партнер у розіграші чергового світо-
вого пасьянсу. Державне керівни-
цтво України явно досягло критич-
ної межі як внутрішньої, так і
зовнішньої довіри. Якщо в найближ-
чий час не будуть здійснені карди-
нальні кроки для виправлення ситу-
ації, Україна опиниться на межі
чергової державної катастрофи.
Головні ризики військового
характеру
Ситуація у зоні російсько-укра-
їнського конфлікту залишається на-
пруженою та нестабільною. Росій-
ські регулярні та нерегулярні
війська продовжували здійснювати
провокації, намагаючись тримати
ініціативу у зоні конфлікту — то до-
водячи обстановку до межі віднов-
лення повномасштабних бойових
дій, то, раптом, припиняючи обстрі-
ли та відходячи із займаних пози-
цій. Зокрема, всередині лютого ро-
сіяни повністю звільнили селище
Широкине поблизу Маріуполя. До-
стеменно невідомо, чим був викли-
канийцейманеврросійськихвійськ.
Однак, враховуючи те, що на 3 бе-
резня планується чергове засідання
міністрів закордонних справ «Нор-
мандської четвірки», на якому очі-
кується (як висловився МЗС ФРН
Штайнмайєр) «здійснення рішучих
кроків» щодо врегулювання росій-
сько-українського конфлікту, не ви-
ключено, що звільнення Широки-
ного буде презентовано паном
Лавровим, як доказ намагання Росії
виконати Мінські домовленості.
При цьому, враховуючи попере-
дній досвід, можна припустити, що
на інших ділянках фронту російські
війська можуть активізувати прово-
кації і навіть здійснити активні на-
ступальні дії, створюючи відповід-
нийфондляпроведенняпереговорів
під російський диктат. Між тим,
ймовірність початку широкомасш-
табних бойових дій у зоні російсько-
українського конфлікту у найближ-
чий час є невисокою.
Виклики для України на
міжнародній арені
Процес врегулювання російсько-
українського конфлікту залишається
ключовим міжнародним чинником,
який впливає на Україну. Очевидно,
що головною темою візиту міністрів
закордонних справ Німеччини
Франка-Вальтера Штайнмаєра та
Ослаблена країна, яка фактично
знаходиться у стані війни з Росією,
однак навіть у таких умовах не
здатна до самодисципліни для
швидкого реформування не лише
економіки, але й армії та флоту,
навряд чи може зацікавити когось
як союзник чи партнер у розіграші
чергового світового пасьянсу

7. 7
Франції - Жана-Марка Еро до Києва,
який відбувся 23 лютого, окрім пи-
тань просування реформ в Україні,
було обговорення перспектив вирі-
шення конфлікту між Україною та
Росією. Оглядачі помітили позитив-
ні зміни у риториці європейських
партнерів України. Наразі вже не
йшлося про внесення змін до Кон-
ституції України. Не виключено, що
українській стороні вдалося довести
небезпечність того шляху «ламання
Конституції через коліно», який на-
магалися нав‘язати Києву європейці
з подачі Москви. В результаті був би
запущений механізм внутрішньої
руйнації України, що не тільки не
призвело б до вирішення російсько-
українського конфлікту, а, навпаки,
призвело б до розпалювання кон-
флікту з новою силою. Натомість
МЗС ФРН та Франції назвали пріо-
ритетом підготовку нового закону
про вибори для забезпечення вибор-
чих процесів на території окупова-
ного Донбасу.
Між тим, українська сторона
звертає увагу на те, що, по суті, Захід
не відійшов від російської логіки ви-
конання Мінську-2, відповідно до
якої спочатку треба внести зміни до
українського законодавства, провес-
ти вибори, а вже потім виводити ро-
сійські війська з Донбасу та переда-
вати Україні контроль над кордоном
з Росією.
При цьому, МЗС ФРН Штайнма-
йєр анонсував на 3 березня, коли
зберуться міністри закордонних
справ «Нормандського формату»,
здійснення рішучих кроків у перего-
ворному процесі. Це означає, що на
зустрічі 3 березня Росія буде продо-
вжувати доводити необхідність вне-
сення змін до українського законо-
давства, а Захід буде тиснути на
Україну піти на такі кроки для почат-
ку позитивних змін в процесі врегу-
лювання конфлікту. Найбільш не-
безпечним є те, що Київ, втративши
довірузахіднихпартнерівчерезгаль-
мування внутрішніх реформ, вже не
має можливості зберігати самостій-
ну позицію і буде вимушений піти на
поступки Москві, сподіваючись на
позитивне рішення Заходу щодо під-
тримки виділення Україні наступно-
го траншу МВФ.
Виходячи з цього, 3 березня мож-
на очікувати дійсно важливих, але,
не виключено, негативних для Украї-
ни, рішень щодо врегулювання ро-
сійсько-українського конфлікту, які
можуть в подальшому призвести до
загострення внутрішньої ситуації в
нашій країні.
Виклики у площині економіки
Ключовим питанням подальшо-
го розвитку економічної ситуації в
Україні залишається невизначеність
рішення щодо виділення Україні на-
ступного траншу МВФ, а також до-
помоги з боку США та ФРН.
Як і прогнозувалось, остаточної
домовленості між МВФ та україн-
ським керівництвом щодо умов на-
дання траншу досягнуто не було.
По суті, Захід не відійшов від росій-
ської логіки виконання Мінську-2

8. 8
Обіцянка Президента, що гроші
МВФ надійдуть вже у лютому вико-
нана не була. А після невдалої «від-
ставки» уряду Яценюка, розвалу ко-
аліції та виникнення глибокої
політичної кризи в країні, питання
виділення траншу взагалі відійшло
на другий план.
Це посилює волатильність курсу
гривні, знижує довіру до банківсько-
го сектору, посилює відтік капіталу і
у сукупності з іншими негативними
економічними факторами суттєво
дестабілізує соціально-економічну
обстановку.
В цих умовах, Росія здійснює ці-
леспрямовані кроки щодо посилен-
ня свого впливу на фінансову систе-
му України, збільшуючи можливості
для руйнації нашої держави зсереди-
ни. Зокрема, п’ять «дочок» росій-
ських банків («ВТБ БАНК» /Банк
ВТБ,Росія/;«Акціонернийкомерцій-
ний промислово-інвестиційний
банк /Промінвестбанк/»; Державна
корпорація «Банк розвитку та зо-
внішньоекономічної діяльності /
Внєшекономбанк, Росія/; «Сбєрбанк
Росії» /Сбербанк России/; «АЛЬФА-
БАНК» /Альфа банк, Росія/; «БМ
БАНК» /Акціонерний комерційний
банк «Банк Москви»/), де частка ро-
сійського капіталу перевищує 90 %,
займають, за приблизними експерт-
ними оцінками, від 15 до 20% банків-
ської системи України. За останній
рік ця частка суттєво зросла. Більше
того, відбувається витіснення росій-
ським капіталом європейських бан-
ків з теренів України. Найсвіжіший
приклад — це продаж «Укрсоцбан-
ку» групою «Юнікредіт» російській
«Альфа-Груп».
В результаті, Росія через свої бан-
ківські структури, які працюють в
Україні, може ефективно впливати
на ситуацію на валютному ринку,
розкручуючи ажіотаж та паніку, і,
таким чином, здійснювати додатко-
вий тиск на курс гривні, породжую-
чи додаткову соціально-економічну
напруженість в Україні.
Основні виклики всередині
держави
На сьогоднішній день, головним
внутрішнім викликом розвитку дер-
жави залишається відсутність про-
гресу в реалізації реформ та гальму-
ванняпроцесустворенняефективної
системи боротьби з корупцією.
Яскравим прикладом загального
становища є ситуація в українській
оборонній промисловості. Незважа-
ючи на гучні оптимістичні заяви з
боку уповноважених представників
президентської вертикалі, ситуація у
цій стратегічно важливій галузі про-
довжує погіршуватися.
До цього часу не створено систе-
му реалізації військово-технічної по-
літики (ВТП). Фактично, мова йде
про консервацію відверто корупцій-
ної схеми «контролювання потоків»
в оборонній сфері, створеної за часів
Януковича. При цьому, коаліційна
угода 2014 року серед пріоритетних
завдань містить пункт про створен-
Росія здійснює цілеспрямовані кроки
щодо посилення свого впливу на
фінансову систему України, збільшу-
ючи можливості для руйнації нашої
держави зсередини
Мова йде про консервацію відверто
корупційної схеми «контролювання
потоків» в оборонній сфері, створе-
ної за часів Януковича

9. 9
ня при Кабінеті Міністрів міжвідом-
чого органу з розвитку ОПК, що має
замикатисянапершоговіце-прем’єр-
міністра. Але через два роки після
початку війни на цьому шляху не
зроблено нічого. На рівні РНБО та
Адміністрації Президента існує цикл
прийняття рішень та вироблення за-
сад військово-технічної політики.
Однак, системи їх реалізації в держа-
ві не створено, що зводить нанівець
всі зусилля на стратегічному рівні і
породжує сприятливий клімат для
корупційних схем. Зокрема, ДК
«Укроборонпром», створений Яну-
ковичем і, по суті, непотрібний в су-
часній ефективній системі ВТП, на
сьогоднішній день одночасно вико-
нує дві несумісні для бізнесової
структури функції — розробника і
реалізатора військово-технічної по-
літики, що є ідеальним ґрунтом для
корупції та зловживань. При цьому,
в Україні зараз відсутній орган,
структура чи організація, яка несе
відповідальність за виконання вій-
ськово-технічної політики. У зв‘язку
з цим, регулярно зриваються плани
щодо виконання державного обо-
ронного замовлення, здійснюються
неаргументовані закупівлі закордон-
ної військової техніки і за це ніхто не
відповідає. В результаті, породжу-
ються умови, які ще більше сприя-
ють корупції.
Крім того, вперше з часів набуття
Україною незалежності в оборонно-
промисловійгалузістворенонадмір-
ну та незрозумілу атмосферу закри-
тості від громадянського суспільства
та експертів. Неурядові організації
та аналітичні центри не допускають-
ся до інформації щодо здійснення
військово-технічних проектів з аргу-
ментацією захисту державної таєм-
ниці. Однак, існують підозри, що за
цими обмеженнями стоїть бажання
приховати корупційні схеми та обо-
рудки.
В цих умовах ЦДАКР закликає
негайно розпочати прозорий (з залу-
ченням фахових аналітичних цен-
трів) процес підготовки змін для
глибокого реформування галузі,
який би передбачав формування
системи реалізації ВТП в Україні —
зі створенням органу виконавчої
влади з повнотою відповідальності
за реалізацію ВТП, ліквідацією пара-
зитуючого «Укроборонпрому» та
подальшими кроками з реформу-
вання галузі (у тому числі, привати-
зації та корпоратизації державних
оборонних підприємств).
Безздійсненнятакихкроківвжеу
найближчий час існує ризик суттє-
вого руйнування української обо-
ронної промисловості і нанесення
критичної шкоди оборонному по-
тенціалу України.
ДК «Укроборонпром», створений
Януковичем і, по суті, непотрібний в
сучасній ефективній системі ВТП, на
сьогоднішній день одночасно вико-
нує дві несумісні для бізнесової
структури функції — розробника і
реалізатора військово-технічної
політики, що є ідеальним ґрунтом
для корупції та зловживань

10. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2016
10
18 февраля в Киеве прошел пер-
вый инвестиционный форум «Обо-
рона и безопасность-16», основной
целью которого стало развитие во-
енно-технического сотрудничества
(ВТС) и создание условий для ин-
вестиций в сфере оборонной про-
мышленности Украины. Boeing,
Airbus, Thales International, Micro-
soft Corp., PCO SA, Sagem Defense
Securite, Elbit Systems, Caterpillar
Inc, Renault Trucks Defense, Honey-
well Defense and Space Int., Orbital
ATK, STC Delta, — вот далеко не
полный, многообещающий пере-
чень иностранных участников.
Мероприятие, которое прошло
под патронатом Минобороны
Украины и Госконцерна «Укробо-
ронпром», имело две составляю-
щие. Первая — официальная и
символическая, направленная на
поддержку и ободрение Украины
как партнера Запада в чувствитель-
ной области — создания современ-
ных вооружений и военной техни-
ки (ВВТ), в том числе, с
использованием технологий стран
НАТО. Главные официальные по-
сылки НАТО тут линейны, они
связаны с ободрением воющей на-
ции и расшифровки не требуют:
Альянс готов помогать Украине.
Неслучайно практически синхрон-
но с форумом в стране работали
группы специалистов НАТО, опре-
деляющие конкретику в обещан-
ной помощи при развитии Сил
Форум «Оборона и безопасность-16».
Между теорией и практикой
У дзеркалі
експертноі
думки
Валентин Бадрак,
директор Центра исследований армии, конверсии и разоружения
Главные официальные посылки НАТО
тут линейны, они связаны с ободре-
нием воющей нации и расшифровки
не требуют: Альянс готов помо-
гать Украине

11. 11
специальных операций. Вторая со-
ставляющая форума — реальное
изучение дел и определение, дей-
ствительно ли возможны совмест-
ные проекты в области ВТС с Укра-
иной и инвестиции.
Безусловно, положительным
является факт реально глубокого
диалога, в котором уровень взаим-
ного доверия уже превышает когда-
то достигнутый в 2008-2009 годах.
Тут есть и объективные причины.
Во-первых, Украина преврати-
лась в оружейный рынок — страна
впервые за свою новую историю
начала перевооружаться. И когда в
ходе форума секретарь Совета на-
циональной безопасности и оборо-
ны Украины (СНБОУ) Александр
Турчинов заявил о высокой конку-
рентоспособности оружия украин-
ского производства, это в самом
деле не лукавство или преувеличе-
ние. Это правда, существенно от-
личающая Украину от стран Цен-
тральной и Восточной Европы,
успевших вскочить в натовский
поезд.
И это отличие — второй важ-
нейший аспект, не учесть который
не имеет права ни Брюссель, ни
Киев. Живя исключительно за счет
экспорта, оборонка сохранила ряд
оружейных школ, а некоторые (как
разработки и производство легкой
бронетехники) создала с нуля. В
этом и определенный вызов для
компаний стран Альянса — укра-
инские менеджеры уже научились
настороженно смотреть на предло-
жения относительно прямого им-
порта (а если вспомнить, что ряд
оборонных предприятий в Украи-
не градообразующие, то влияние
на электорат в случае импорта бу-
дет прогнозируемо отрицатель-
ным). К счастью, позорные сделки
типа закупки за миллионы долла-
ров старых британских военных
машин Saxon, абсолютно непригод-
ных для войны, уже не повторяют-
ся. Но и натовские эксперты пока
еще слишком осторожно реагиру-
ют на призыв А.Турчинова начать
инвестиции в украинский оборон-
пром. Не столько вследствие явно-
го преувеличения секретаря
СНБОУ о том, что государство го-
тово восстановить оборонно-про-
мышленного комплекс и военный
потенциал 20-30-летней давности.
Западные специалисты теряются в
декларациях о приоритетах Украи-
ны. Даже вкладывая в оружие по
миллиарду долларов ежегодно
(фактически на уровне соседней
Польши), сделать это невозможно,
а с тремя сотнями миллионов —
тем более. Но это и не нужно. Укра-
ине необходимо сосредоточиться
на тех прорывных направлениях,
которые составят будущий щит
сдерживания. К примеру, идею соз-
дания современного ракетного
оружия стоит максимально разви-
вать, но не распыляясь. Не отвлека-
ясь, к примеру, на современное
стрелковое оружие, которое Укра-
Западные специалисты теряются в
декларациях о приоритетах
Украины
Украине необходимо сосредото-
читься на тех прорывных направле-
ниях, которые составят будущий
щит сдерживания

12. 12
ина никогда не создавала и не соз-
даст («Форт» не в счет, — это сугу-
бо национальный паллиатив, автор
же говорит о невозможности ли-
дерства в направлении, когда стра-
на не владеет даже технологией
производства стволов). То же каса-
ется и боевой авиации, зачем-то
упомянутой чиновником в потен-
циальном списке. Если бы действи-
тельно был годовой миллиард дол-
ларов, можно было бы взять
китайский планер и создать нечто
похожее на российский Як-130 или
пакистанский JF-17. Но нужно ли?
Этого пока не скажет ни Генштаб,
ни СНБОУ… ЦИАКР, к примеру,
уверен в отсутствии перспектив у
национального боевого самолета.
Куда важнее развивать беспилот-
ные платформы, превращая их в
боевые системы — разведыватель-
ные и ударные. И тут как раз нуж-
ны инвестиции, совместные проек-
ты. В этом контексте совершенно
справедливо А.Турчинов констати-
ровал недостаточный уровень ВТС
с западными партнерами страны.
Очень примечательным было
участие в форуме посла США в
Украине Джеффри Пайетта. Его
риторика очень показательна: «Во-
йна против коррупции — это часть
войны против Кремля». Акценты
США понять не сложно. Посол за-
метил, что США готовы предоста-
вить Украине широкую поддержку,
и эффективные результаты такой
борьбы позволят достичь многих
целей, включая улучшение инве-
стиционного климата и выход на
внешние рынки вооружений. И дал
еще одну значительную посылку
украинской власти: «Руководство
«Укроборонпрома» заявило, что
Украина хочет стать одним из веду-
щих экспортеров оружия. И это ре-
ально, возможности для этого есть.
Но это произойдет в том случае,
если Украина проведет реформу
оборонного сектора и проявит ре-
шительность в борьбе с коррупци-
ей». Ключевые посылки: корруп-
ция и реформа ОПК. И там, и там у
Киева результаты жиденькие.
Разочарование Запада в дея-
тельности украинской власти по-
ступательно возрастает. Любопыт-
но, что в один день с форумом
появилось интервью с бывшим по-
слом США в Украине Стивеном
Пайфером. В роли эксперта он куда
более откровенен действующего
дипломата. И утверждает, что За-
пад может прийти к выводу, что
ситуацию в Украине невозможно
исправить. «На сегодняшний день
в Вашингтоне существует серьез-
ное разочарование не только ходом
реформ в Украине, но также и не-
значительным прогрессом в борьбе
с коррупцией». Пайфер четко гово-
рит о существовании коррупции, в
том числе, на высшем политиче-
ском уровне. Так что политическая
составляющая, увы, пока не спо-
собствует развитию ВТС и масси-
рованным инвестициям.
Ключевые посылки: коррупция и
реформа ОПК. И там, и там у Киева
результаты жиденькие

13. 13
Теперь поясним в чем проблемы
непосредственно украинской обо-
ронной промышленности, и поче-
му инвестиционный климат в
Украине пока невозможно назвать
благоприятным.
Более всего Запад раздражен
ручным управлением в секторе
безопасности и обороны. В обо-
ронной промышленности этот
процесс давно приобрел карика-
турные формы, а в целом отноше-
нием к ОПК власть тормозит его
развитие. О том, что страна нужда-
ется в органе управления и коорди-
нации оборонной промышленно-
стью, эксперты твердят со времени
парламентских слушаний в июле
2014 г. Более того, и Коалиционное
соглашение 2014 года предписыва-
ло создать при Кабинете мини-
стров межведомственный орган по
развитию ОПК, замыкающийся в
своей вертикали на первого вице-
премьер-министра. Но и через два
года после начала войны система
не сформирована, ОПК считается
вотчиной президента и управляет-
ся через СНБОУ. Разумеется,
СНБОУ как аналитический центр
по выработке стратегических ре-
шений должен принимать ключе-
вое участие в выработке военно-
технической политики (ВТП).
Именно политики, а не определе-
ния конкретных тактических ша-
гов. А реализовывать ВТП (в части
ответственности и создания усло-
вий для разработок и производств)
должна исполнительная власть.
Внутри правительственной струк-
туры должны функционировать
авторитетные органы — институт
генеральных конструкторов и на-
учно-технический совет. Для при-
нятия судьбоносных решений их
не может подменять «Укроборон-
пром», который вообще является
ненужной паразитирующей над-
стройкой и ныне как раз приводит
в действие механизмы ручного ре-
жима управления. Исполняя сразу
две несовместимые функции —
разработчика и реализатора ВТП,
что есть превосходной почвой для
коррупции и различных злоупо-
треблений. Естественно, это хоро-
шо видят на Западе. И пользуются.
Потому что в государстве нет
структуры, аргументировано
определяющей, что лучше заку-
пить у отечественных предприя-
тий, а что логичнее путем опера-
тивного налаживания совместного
с иностранными партнерами про-
изводства.
Главные риски ручного режи-
ма — отсутствие всякой ответ-
ственности. О позорной закупке
машин Saxon упоминалось выше.
Но за это не только никто не отве-
тил, но даже невозможно получить
ответ, кто дал отмашку для такой
сделки (кстати, с солидными ко-
миссионными для «Укроборонпро-
ма»). Никто не может точно ска-
зать, кто и по какой причине сорвал
в 2015 году производство отече-
Более всего Запад раздражен
ручным управлением в секторе
безопасности и обороны
Внутри правительственной
структуры должны функциониро-
вать авторитетные органы - ин-
ститут генеральных конструкто-
ров и научно-технический совет.
Для принятия судьбоносных реше-
ний их не может подменять «Укро-
боронпром», который вообще
является ненужной паразитирую-
щей надстройкой и ныне как раз
приводит в действие механизмы
ручного режима управления

14. 14
ственных легкобронированных ма-
шин «Дозор-Б». Или вот еще при-
мер: ныне «Укроборонпром» с
пафосом говорит о намерении реа-
лизовать совместный с американ-
ским Textron проект лицензионно-
го производства военных
бронированных автомобилей
HUMVEE, которые в США уже
сняты с вооружения и имеют весь-
ма уставшие характеристики (за-
пущены в производство были в
1984 году). Не исключено, что та-
кая программа будет реализовы-
ваться как искусственно навязан-
ная, и она существенно ударит по
национальным проектам. По про-
изводству того самого «Дозора-Б»,
по проектам «АвтоКрАЗа». А еще
порядка пяти украинских предпри-
ятий разрабатывают и производят
подобную технику. Стоит ли их
«убивать» открытием еще одного
многомиллионного проекта. ЦИ-
АКР, к примеру, убежден, что для
Украины были бы более важными
проекты в других сферах, напри-
мер, в совместном производстве
систем связи или космической раз-
ведки. Эти примеры — прямое
следствие непродуманной ВТП и
отсутствия системы.
Кстати, эта политика (ВТП) не
может быть тайной от налогопла-
тельщиков — должен действовать
открытый парламентский и обще-
ственный гражданский контроль.
В стране нет ни того, ни другого. А
эксперту, автору этих строк, руко-
водство «Укроборонпрома» в от-
местку за критику деятельности,
воспретило выступать на форуме,
о котором сейчас речь (несмотря
на то, что он был определен одним
из спикеров). Этот эпизод отража-
ет уровень готовности к диалогу с
общественностью.
К сожалению, не соответствует
западным нормам и национальная
законодательная база. То, что не
приняты законы о создании и про-
изводстве вооружений и военной
техники, о ВТС, об офсетных сдел-
ках, о государственно-частном
партнерстве и еще некоторые дру-
гие, не только тормозит ВТС, но и
создает неравные права отече-
ственных предприятий. Например,
разработчики не получают роялти,
а ценообразование весьма туман-
но. Правила игры на отечествен-
ном рынке настолько смутны, что
потенциальному инвестору просто
опасно вкладывать деньги. В усло-
виях, когда ориентиров попросту
нет, а лучшие показатели ТТХ во-
все не гарантируют интереса заказ-
чика, работа на украинском рынке
становится сомнительной и для за-
падных компаний, и для отече-
ственного частного бизнеса.
Да, правительство утвердило и
государственную целевую оборон-
ную программу развития вооруже-
ний и военной техники (ВВТ) до
2020 г., внесло правки в многостра-
дальный документ о гособоронза-
казе. Но в сопоставлении со спора-
Разработчики не получают роялти,
а ценообразование весьма туманно

15. 15
дичностью и безсистемностью это
слишком мало. Потому, когда на
форуме А.Турчинов называет раз-
витие оборонно-промышленного
потенциала стратегическим на-
правлением реформирования без-
опасности — оборонного сектора
нашей страны, специалисты лишь
пожимают плечами: условия то для
реализации этого направления не
созданы.
Наконец, самое главное. Разу-
меется, ни «Укроборонпром», ни
даже СНБОУ не обладает полномо-
чиями для изменения ситуации и
реформы оборонной промышлен-
ности. Длительное наблюдение за
функционированием оборонно-
промышленного сегмента показы-
вают, что дать ход реформе сегодня
во власти только одного челове-
ка — Президента Украины.
Дать ход реформе сегодня во влас-
ти только одного человека – Прези-
дента Украины

16. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2016
16
Бурхлива реакція на фільм
французького режисера Поля Мо-
рейри «Ukraine: les masques de la
revolution» («Україна: маски рево-
люції»), що був показаний на при-
ватному французькому каналі
«Canal +», поставила перед нами
питання засвоєння уроків інфор-
маційної війни, розгорнутої Крем-
лем проти України.
Вже можна констатувати, що
таких уроків із попередніх періодів
Києвом винесено не було. Примі-
ром, це стосується інформаційного
супроводження російсько-україн-
ської «газової війни» 2008-2009 ро-
ків. Тоді Росія легко впоралася із
завданням заплямувати імідж на-
шої держави, однак це було лише
прелюдією майбутніх інформацій-
них війн проти України.
Скандальний фільм загалом
присвячено формуванню Правого
сектора, батальйону «Азов» та пар-
тії «Свобода». Також в ньому йдеть-
ся про трагічну пожежу в Одесі 2
травня 2014 року. Автор, П.Морей-
ра відверто маніпулює, стверджую-
чи, що прагне відійти від спроще-
ної ідеї, розповсюдженої у Франції
про події в Україні, а саме: присут-
ність «ввічливих людей на Заході та
поганих на Сході». Можливо, саме
тому у стрічці наголос зроблено на
«екстремістських націоналістич-
них батальйонах в Україні, які ста-
ли загрозою для уряду» та на «кри-
вавій бійні в Одесі». За словами
Оксана Мітрофанова,
старший науковий співробітник Державної Установи «Інститут всесвітньої
історії НАН України», кандидат політичних наук
Скандальний фільм «Україна: маски
революції» у контексті інформаційної
війни

17. 17
П.Морейри, він хотів виявити роль
ультраправих бойовиків в револю-
ції та подати загибель людей в Оде-
сі як доказ небезпеки цих ультра-
правих в принципі.
Загалом численні французькі
журналісти, які працюють в Украї-
ні, а також французькі науковці ви-
ступили із заявами та чіткими вка-
зівками на перекручення фактів у
фільмі. Зокрема, 18 французьких
журналістів-фахівців з даної тема-
тики надрукували відкритий лист,
в якому зазначили, що вони шоко-
вані фактичними помилками, по-
данням неперевіреної інформації
та маніпуляціями з монтажем. А
журналіст найвпливовішої газети
«Le Monde» Бенуа Віткін написав у
цій газеті, що Поль Морейра «дає
викривлену картину українського
конфлікту».
Утім, слід враховувати і той
чинник, що Україна не є достатньо
відомою для французької аудито-
рії, адже традиційно перебувала
поза історичною зоною зацікавле-
ності французів. Тому маніпулюва-
ти історичними фактами щодо
України, показуючи фільми фран-
цузьким глядачам, не так вже й
важко. Також, не варто залишати
поза увагою факт негативного
впливу нащадків російської білої
еміграції на формування іміджу
незалежної України у Франції. Згід-
но із спостереженнями колишньо-
го посла Франції в Україні, наша
держава є недостатньо відомою у
Франції. Україна є більш відомою і
зрозумілою для Німеччини, ніж
для Франції через контакти колиш-
ніх НДР та УРСР, не кажучи вже
про історичну присутність німців в
регіоні. Після радянської революції
Франція стала осередком росій-
ської білої еміграції, яка загалом
формувала імперський погляд на
розвиток подій.
Україна сповна відчула це на
собі в 2014-2015 роках. Але, схоже,
в силових сценаріях, написаних
поза межами нашої країни, ніяк не
передбачалося, що «беззахисне
ягня», від якого швидко відкусили
ласий шматок у вигляді Криму, ви-
явиться не таким вже й безпорад-
ним. Зовсім не очікувано, коли
Українська Армія знаходилася в
жахливому стані, до справи взяли-
ся добровольчі батальйони. Безу-
мовно, легко критикувати діяль-
ність даних структур. Але, між
іншим, варто замислитися — кому
насправді вигідне заплямування
іміджу даних структур, які є своє-
рідним сигналом будь-якому по-
тенційному агресору, що українці
готові дати відсіч навіть в умовах
панування силових детермінант у
міжнародній політиці? Такі оче-
видні для українця тези дуже важ-
ко донести наразі французькій ау-
диторії.
Так, французький викладач іс-
торії у коледжі Ж.Плюшар поди-
вився фільм та поділився своїми
враженнями. Недоліком фільму, на
Численні французькі журналісти, які
працюють в Україні, а також фран-
цузькі науковці виступили із заява-
ми та чіткими вказівками на пере-
кручення фактів у фільмі
Варто замислитися — кому на-
справді вигідне заплямування іміджу
даних структур, які є своєрідним
сигналом будь-якому потенційному
агресору, що українці готові дати
відсіч навіть в умовах панування
силових детермінант у міжнарод-
ній політиці?

18. 18
думку Ж.Плюшара, є те, що, праг-
нучи відійти від «спрощеної ідеї
ввічливих українських революціо-
нерів та злих проросійських ліде-
рів», П.Морейра подає ще більш
примітивне бачення України як пі-
шака у протистоянні сильних світу
цього. Режисер вважає, що, по-
перше, Україна може потрапити
під управління ультранаціоналіс-
тичних партій, по-друге, Україна
знаходиться під впливом США.
Останнє, на думку автора фільму,
означає, що вона стала місцем бо-
ротьби між двома великими дер-
жавами. П.Морейра підкреслює у
своєму репортажі, що радикальні
дії націоналістів спричинили реак-
цію російськомовного населення
Сходу та Півдня, наприклад, такі
дії як бажання заборонити росій-
ську мову, ідея про російськомов-
них як громадян другого сорту та
навіть жертв. На думку П.Морей-
ри, «Українська революція створи-
ла монстра, який обернеться проти
свого творця». Цікавим у фільмі, на
думку Ж.Плюшара, є початок ви-
вчення відносин між новим урядом
і воєнізованими групами, згаду-
вання подій в Одесі та нагадуван-
ня про безкарність осіб, відпові-
дальних за вбивства.
Втім, Ж.Плюшар підсумовує,
що журналіст П.Морейра зовсім не
знає політичну, лінгвістичну та іс-
торичну ситуацію в Україні. Він на-
магається вразити спрощеними
ідеями: поділ України на українців
та росіян, подання націоналістів як
неонацистів, використовує пере-
більшення — батальйон «Азов»
розглядається як потужна структу-
ра, яка володіє власним заводом з
виробництва сучасних танків… У
його репортажі немає жодної згад-
ки про поточний контекст перебігу
подій, а саме: фактично відсутня
інформація про російську агресію,
є лише незначна згадка про війну
на сході України. Деякі основні
міжнародні актори відсутні — не
подано ролі представників ЄС. Не
вказано на боротьбу українських
націоналістів з корупцією. Обсто-
юється теза про Україну як об’єкт, а
не суб’єкт. Звідси ж випливає і фак-
тична відсутність згадки про сам
український народ. На відміну від
одіозного П.Морейри необхідно
надавати різноманітні погляди на
події, а не підтасовувати факти.
Показово, що дещо специфіч-
ний погляд існує у певному вій-
ськовому середовищі Франції щодо
українських добровольчих баталь-
йонів. Приміром, превалює пози-
ція, відповідно до якої у Франції не
дуже вірять у процес інтеграції до-
бровольчих батальйонів в офіційні
структури. Він буцімто відбуваєть-
ся на папері і лише місцями у ре-
альності через носіння офіційної
форми. Проте, цього недостатньо,
щоб змінити дух та ментальність
цих добровольців. Потрібно про-
вадити їхнє перенавчання. Це
складний та довготерміновий про-

19. 19
цес. Є певна недовіра щодо цих лю-
дей, як і їх противників, які пере-
жили жахливі події. Тому що
йдеться про українців, які вбивали
українців… На цьому прикладі ми
бачимо наскільки неоднозначною є
картина сприйняття навіть на до-
сить серйозному рівні, особливо в
контексті превалювання в тому
числі нав’язаною Кремлем думки
про громадянський конфлікт в
Україні.
Києву, між тим, треба було зро-
бити належні висновки з інформа-
ційної війни під час газової війни
2008-2009 рр. і усвідомити, що по-
дібні провокаційні заходи й надалі
виникатимуть у інформаційній
сфері. Відтак, доцільним є опрацю-
вання асиметричних відповідей.
Чому саме асиметричних? Тому що
симетрична підготовка сфальсифі-
кованих матеріалів щодо історії по-
тужного у інформаційній сфері су-
сіда означатиме працю на смітник
тієї ж історії.
Отож варто підготувати доку-
ментальні фільми про події в Укра-
їні із залученням науковців. На-
приклад, у Франції коментар для
такого фільму міг би дати колиш-
ній дипломат, доктор історичних
наук Антуан Аржаковський, який
видав книгу «Розбрат України з Ро-
сією». Слід залучати вузькоспеціа-
лізованих спеціалістів у сфері су-
часної політики окремої держави,
академічних науковців України, які
мають суттєвий досвід та розумін-
ня нюансів менталітету окремої
іноземної країни. Для французьких
глядачів могли б дати коментарі ві-
тчизняні дослідники французької
політики французькою мовою, для
німецьких — вітчизняні науковці
німецькою і так далі. В Національ-
ній академії наук України є компе-
тентні фахівці, які цілком здатні
посприяти даній справі, що і було б
корисним для іміджу власне держа-
ви замість розмов про відсутність
користі від НАНУ. Врешті-решт,
час скористатися потенціалом до-
свідчених науковців для відповіді
на інформаційні атаки, а не безпо-
радно дивуватися діяльності «ко-
рисних ідіотів» В.Путіна.
Насамкінець зауважимо, що
А. Аржаковський наголошує: «між-
народне співтовариство має знати
про жорстоку інформаційну війну
між Росією та Україною. Європей-
ські інтелектуали мають підтриму-
вати європейські ідеали, замість
того, щоб боягузливо відвертатися
від євразійської ідеології Кремля.
Важко собі уявити в мирній атмос-
фері Заходу ту ідеологічну війну,
яка ведеться на російсько-україн-
ському фронті»…
Слід залучати вузькоспеціалізованих
спеціалістів у сфері сучасної політи-
ки окремої держави, академічних
науковців України, які мають сут-
тєвий досвід та розуміння нюансів
менталітету окремої іноземної
країни
Час скористатися потенціалом
досвідчених науковців для відповіді
на інформаційні атаки, а не безпо-
радно дивуватися діяльності «ко-
рисних ідіотів» В.Путіна

20. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2016
20
Российская космонавтика сей-
час переживает один из самых тра-
гических моментов своей истории,
сравнимый разве что с полной раз-
рухой 1990-х годов. Одновременно
на российские космические пред-
приятия «благодаря» недальновид-
ности руководителей свалился це-
лый комплекс стратегических
проблем, решение которых назна-
чено на ближайшие несколько лет.
К 2020-2025 годам российским
предприятиям космической отрас-
ли поставлены задачи полного им-
портозамещения, начала серийного
производства нового семейства ра-
кетоносителей «Ангара» и ее серти-
фикацит для пилотируемых поле-
тов, разработки нового
транспортно-пассажирского кора-
бля. Обсуждается возможность
создания собственной космической
станции, а также полета на Луну.
Кроме того, Россия в это же время
запланировала ввод нового космо-
дрома на Дальнем Востоке. Но гло-
бальные, стратегические решения
на фоне явной переоценки своих
возможностей начали «спотыкать-
ся». Так, изначально принятая про-
грамма по импортозамещению пре-
вратилась в лихорадочный поиск
новых поставщиков. И это на фоне
того, что для создания спутника
Россия вынуждена заказывать 90%
всей электроники за рубежом.
Проект целого семейства ракет
«Ангара» пока «съежился» до двух
Полет по нисходящей: Россию
выдавливают из космоса
Олег Катков,
интернет-издание «Обозреватель»

21. 21
типов ракет: легкой — для замены
конверсионных версий баллисти-
ческих ракет; и тяжелой — для за-
мены «Протона». Но в итоге они
оказались значительно дороже
первоначальных планов и более
старых ракет.
Даже уникальная монополия
России на пилотируемые запуски к
МКС уже в следующем году может
прерваться из-за разработок новых
американских космических кора-
блей Starliner (CST-100) от Boeing и
Dragon V2 от SpaceX.
«Наследство» Королева
Главный сегмент российского
ракетостроения — это модернизи-
рованные ракеты советских разра-
боток — «Союз» и «Протон», родом
из 1960-70-х годов прошлого века.
Именно они используются для обе-
спечения работы Международной
космической станции, пусков для
нужд России и коммерческих запу-
сков, составляющих большую
часть всех российских пусков.
Даже учитывая тот факт, что
российский коммерческий опера-
тор, дочерняя компания Космиче-
ского Центра им. М.В. Хруничева
International Launch Services, не по-
пала под санкции, она ощущает ве-
сомые потери заказов на запуски.
Причинами стали постепенный от-
каз Запада от услуг России на фоне
ее агрессии в Украине, а также уси-
ленная конкуренция со стороны
Европейского космического агент-
ства, NASA, частной американской
компании SpaceX, а также Индии,
которая активно продвигает свою
ракету PSLV.
Причины падения спроса на
пуски с помощью «Протон-М» оз-
вучил сам генеральный конструк-
тор ГКНПЦ м. Хруничева Алек-
сандр Медведев летом прошлого
года: «В отличие от предыдущих
лет, за последние три года замед-
лился рост массы космических ап-
паратов, на которые мы рассчиты-
вали, особенно в определенном
диапазоне. Вес спутников стал
снижаться, так как стали появ-
ляться электрореактивные двига-
тели. Это позволило разработчику
снижать массу полезной нагрузки.
Получилось, что востребован-
ность в больших энергоподъем-
ных характеристиках «Протона»
снизилась». Это он признался, се-
туя на то, что заказчики устреми-
лись к более дешевым ракетам
Falcon от SpaceX.
Для сохранения позиций на
рынке России пришлось даже при-
бегнуть к «агрессивному марке-
тингу». Так, в сентябре 2015 года
компания объявила о снижении
цены на пуск не только для буду-
щих клиентов, но и на уже заказан-
ные пуски, снизив стоимость на
25%. Теперь новая цена запуска
«Протон-М» — 65 миллионов дол-
ларов. Кроме того компания готова
перенести пуски на более поздний
срок по желанию заказчика.
Даже уникальная монополия России
на пилотируемые запуски к МКС
уже в следующем году может
прерваться

22. 22
Примечательно, что стоимость
пуска «Протон-М» уже не в первый
раз испытывает колебания. В кон-
це 1990-х годов этот ракетоноси-
тель с разгонным блоком стоил 65-
80 миллионов долларов. В 2004-м, в
рамках борьбы за клиентов, стои-
мость была снижена до рекордных
25 млн, чтобы спустя шесть лет под-
няться до своего максимума в 200-
300 миллионов долларов и вновь на-
чать падение. Показательно и
количество российских пусков, ко-
торые, начиная с 2010 года, неуклон-
но росли (например, с 23 до 27 в
2013 году). Из них 9-11 были ком-
мерческими, а 8-9 совершались для
обслуживания Международной
космической станции. Но начиная с
агрессии России в Украине количе-
ство пусков пошло на убыль. В 2014
году было совершено 26 пусков, из
них — 4 коммерческих, а в 2015 —
только 17, из них коммерческих —
опять же 4.
Запад решил ограничить сотруд-
ничество с Россией и в проекте ис-
пользования ракет «Союз-СТ-Б» с
космодрома Куру во Французской
Гвиане, которые с 2014 года три раза
использовались для вывода аппара-
тов европейской навигационной си-
стемы Galileo. В 2016 году Европей-
ское космическое агентство решило
отказаться от сотрудничества с Рос-
сией. В этом году будет совершен
только один запуск российской ра-
кеты, после чего для запуска спут-
ников Galileo будет использован
Ariane-5. «За раз европейский носи-
тель тяжелого класса способен вы-
вести на орбиту четыре аппарата
Galileo, в отличие от российской ра-
кеты среднего класса, которая мо-
жет вывести только два спутни-
ка», — объяснил решение глава
Европейского космического агент-
ства Йоханн-Дитрих Вернер.
Важно отметить, что объяснить
действия ЕКА с точки зрения эко-
номии достаточно сложно, ведь
стоимость пуска «Союз-СТ-Б» по-
рядка 80 миллионов долларов, в то
время как запуск ракеты Ariane-5
обходится около 190 миллионов
долларов. Кроме того, европейцы
не только готовы переплачивать,
но и ставят под вопрос существо-
вания всей программы «Союз на
Куру», для которой был построен
новый стартовый комплекс.
Несмотря на первоначальное
предложение российского вице-
премьера Дмитрия Рогозина от-
правлять США своих астронавтов
на батуте, Россия все же решила
остаться в проекте МКС до 2024-
2025 годов. Но сохранить свое уни-
кальное монопольное положение
доставщика экипажей «Роскосмос»
сможет только до 2017-2018 годов.
Пока Starliner (CST-100) от Boeing и
Dragon-V2 от SpaceX не начнут пи-
лотируемые миссии. В тоже время
зависимость МКС от российских
космических грузовиков «Про-
гресс» также продолжает снижать-
ся на фоне все более частых поле-
В 2016 году Европейское космическое
агентство решило отказаться от
сотрудничества с Россией. В этом
году будет совершен только один
запуск российской ракеты, после
чего для запуска спутников Galileo
будет использован Ariane-5

23. 23
тов частных кораблей Dragon и
Cygnus. В свою очередь «Роскос-
мос» продолжает вынашивать пла-
ны о собственной космической
станции, которая должна начать
функционировать по предвари-
тельным планам в 2024 году. Ее ос-
новой должны стать три модуля,
которые Россия собирается доба-
вить к своему сегменту МКС после
2017 года. Сама идея «националь-
ной станции» неоднократно под-
вергалась в России резкой критике,
в том числе, и в вопросе нахожде-
ния средств на такой дорогостоя-
щий проект.
Новые разработки
Несмотря на санкции, Россия
продолжает разработку своих но-
вых космических систем — семей-
ство ракетоносителей «Ангара», а
также новый космический корабль
«Федерация». На данный момент
успехи в их разработке далеки от
первоначальных планов, которые
были сформированы в конце
2000-х годов. Так, первые тестовые
пуски «Ангары» были сдвинуты на
9 лет, до 2014 года. А первоначаль-
ный план по созданию целого се-
мейства ракет путем добавления
дополнительных модулей терпит
огромные трудности. Так, Россия
на данный момент испытала толь-
ко легкую версию («Ангара-А1.2»)
и тяжелую («Ангара-А5»). До сих
пор не испытанными остаются
версии в среднем классе (вариант
«Ангара-А3»), которая должна за-
менить ракетоноситель «Союз» и
«Зенит», а также еще одной тяже-
лой версии «Ангара-А7».
О целесообразности разработ-
ки «Ангары» как замены «Прото-
на» красноречиво говорит тот
факт, что возможности тяжелой
версии «А5» по запуску груза на
низкую опорную орбиту лишь на
1-2 тонны выше, чем у разработки
времен Королева. При этом цена
пуска «Ангара-А5», как признался
ее конструктор Александр Медве-
дев, на 30-40% дороже, и эта разни-
ца будет устранена лишь к 2025
году. В тоже время сроки испыта-
ний нового семейства ракет прод-
лятся до 2020 года. А размещение
на «Ангаре» пилотируемого кора-
бля будет возможным лишь после
2021 года, признался генеральный
конструктор Центра им. Хруниче-
ва. А значит, ближайшие пять лет
Россия будет вынуждена продол-
жать пуски «Союзов», детища ле-
гендарного уроженца Житомира
Сергея Королева.
На фоне все еще отсутствующе-
го нового ракетоносителя весьма
неспешным темпом продвигаются
в России и работы над новым кос-
мическим кораблем, получившим
название «Федерация». И именно в
нем в отличие от других наработок
Россия полностью ощутила весь
гнет программы «импортозамеще-
ния» из-за обширного использова-
ния зарубежной электроники. Как

24. 24
и в случае с «Ангарой» сроки были
кардинально сдвинуты от первона-
чального 2015 года — для беспи-
лотного и 2018 года — для пилоти-
руемого, до 2021 и 2024 годов
соответственно. Дело в том, что
экспорт любой продукции военно-
го или двойного назначения в США
регулируется нормами International
Traffic in Arms Regulations. В соот-
ветствии с этими правилами лю-
бой экспорт электроники в воен-
ной и космической отрасли может
проходить только с разрешения
Госдепартамента США. И до похо-
лодания отношений Россия в США
успешно закупала компонентов на
2 миллиарда долларов в год. А с
2013 года, когда случился скандал с
Эдвардом Сноуденом, Вашингтон
предпочел ограничить продажи
электроники.
Критическая зависимость
В целом Российская космонав-
тика критически зависит от совре-
менной электроники, доля которой
в готовой продукции может дохо-
дить до 90%. Россия крепко «села»
на партнерство с иностранными
компаниями и терпит огромные
сложности в производстве соб-
ственной электроники.
Так, новые российские спутни-
ки связи «Сфера-В» оказались на-
столько тяжелыми из-за использо-
вания исключительно российских
комплектующих, что их не может
поднять на высокоэллиптическую
орбиту даже «Протон». Вместо них
будут использовать «Меридиан»,
собранный на той же платформе,
что и «Глонасс-М», в котором ши-
роко используются западные ком-
поненты. Судя по назначению
«Сфера-В» и его замены на «Мери-
диан», речь идет о невозможности
вывода нового спутника на орбиту
типа «Молния» с апогеем около 40
тыс. км. Учитывая возможности
«Протона», вес «Сферы-В» превы-
шает 3 тонны. «Меридиан» весит в
два раза меньше и выводится раке-
тоносителем среднего класса типа
«Союз». При этом качество закупа-
емой электронной базы оставляет
желать лучшего. Например, в 2009
году Россия потеряла два спутника
системы «Глонасс-М» из-за отказа
работы микросхемы тайваньского
производства категории Industry,
не предназначенной для работы в
космосе. А новая версия спутников
навигации «Глонасс-К» спроекти-
рованы «преимущественно на им-
портной электронной компонент-
ной базе», признался в 2015 году
генеральный директор «Россий-
ских космических систем» Андрей
Тюлин.
Весьма показательным с точки
зрения влияния санкций оказался
и проект космического телескопа
«Спектр-УФ», задуманный еще в
начале 1990-х годов. Для его реали-
зации Россия решила привлечь ряд
иностранных партнеров, которые с
2014 года начали выходить из про-
Российская космонавтика крити-
чески зависит от современной
электроники, доля которой в
готовой продукции может дохо-
дить до 90%

25. 25
екта. Вначале проект покинула
компания E2v из Великобритании,
поставлявшая полупроводниковые
детекторы. Затем, сославшись на
финансовые трудности, проект по-
кинула Испания, которая разраба-
тывала камеры. В итоге в конце
2015 года было принято решение
полностью заморозить проект.
В целом валовая часть элек-
тронной начинки телекоммуника-
ционных спутников для России из-
готавливается за рубежом,
например, вся серия спутников
«Экспресс». Часть из них была соз-
дана французской компанией
Thales Alenia Space. Эта компания
известна своей способностью ра-
ботать со странами, пребывающи-
ми под санкциями США. Напри-
мер с Китаем, который также
находится под запретом получения
продукции по списку International
Traffic in Arms Regulations. Еще в
2007 году Пекин вывел на орбиту
спутник Chinasat-6B производства
этой компании. По официальной
версии ее руководства Thales Alenia
Space освоила полный цикл разра-
ботки и производства спутников
связи без применения американ-
ских чипов и комплектующих.
В отношении России, компания,
которая в 2013 году создала в Рос-
сии совместное предприятие с АО
«Информационные спутниковые
системы» имени академика М. Ф.
Решетнёва», также задекларирова-
ла свое полное подчинение всем
требованиям. «Thales Alenia Space
не будет развивать сотрудничество
с Россией в военной сфере, без со-
блюдения законов США, Франции
и других стран, в том числе и режи-
ма International Traffic in Arms
Regulations», — заявила компания
в декабре 2014 года, добавив, что
выполнение всех контрактов с РФ
в военной сфере остановлено… Но
очередной запуск спутника от
Thales Alenia Space «Экспресс-
АМ8», изготовленного для России,
прошел 14 сентября 2015 года.
Поиски партнеров
В целом Кремль вынужден ис-
кать новых партнеров по всему
миру, пытаясь получить стабиль-
ный источник поставок комплек-
тующих. В прошлом году Рогозин
даже отправился в Пекин для пере-
говоров. «Мы заинтересованы в
электронно-компонентной базе
космического назначения. Часть
типо-номинала изготавливается в
Китае, и мы могли бы, изменив ло-
гистику поставок, не срывать про-
изводство космических аппаратов,
в которых нуждается сегодня наша
орбитальная группировка», — вы-
сказался российский вице-премьер
Дмитрий Рогозин во время визита
в Китай летом прошлого года. До-
бавив, что взамен Россия может на-
чать поставку двигателей и других
компонентов.
В свою очередь, Пекин не стал
долго размышлять, резко взвинтив
Некоторые китайские поставщики
электронной компонентной базы, в
том числе и для космоса, с выгодой
воспользовались введенными про-
тив России санкциями. Они просто
подняли цены в три-четыре раза
при сохранении китайского каче-
ства