Uploaded bycacds_ukraine
485 views

Newsletter 1 03-2016(43-4)

kremlins war against Ukraine

Embed presentation

Download to read offline
Безпековий огляд ЦДАКР №4 (43) 1 березня 2016 Редакційна колегія Зміст
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2016 2 Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому середовищі України. Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України. Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української влади. @2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР Редакційна колегія: Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно- промислових проектів ЦДАКР Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань Члени Редакційної колегії: Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.) Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно- консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпеки Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпеки Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review» Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпеки Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.) Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2016 3 ЗМІСТ Загальні оцінки У дзеркалі експертноі думки Аналітичні розробки Основні виклики та ризики для України у другій половині лютого 2016 року Форум «Оборона и безопасность-16». Между теорией и практикой Скандальний фільм «Україна: маски революції» у контексті інформаційної війни Полет по нисходящей: Россию выдавливают из космоса Боевые роботы России – на подходе? Синдром «Волині» або кому вигідно й надалі сварити поляків і українців
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2016 4 Триваюче посилення негативних тенденцій розвитку ситуації довкола та всередині України залишається головним трендом останніх тижнів. При цьому, саме внутрішні загрози та виклики створюють найбільшу небезпеку Українській Державі. Не- здатність керівництва та політикуму України розпочати реальні реформи в усіх сферах суспільного та держав- ного життя накопичує негативний потенціал, який, за певних умов, може зруйнувати не лише здобутки Революції Гідності, а й підвалини Української державності. Розвал коаліції після невдалого голосування Верховної Ради за від- ставку уряду Яценюка став відправ- ною точкою для запуску механізму підготовки до переформатування влади та, не виключено, позачерго- вих парламентських виборів. Полі- тичні сили почали розіграш власних комбінацій, спрямованих на отри- мання максимальних дивідендів від урядової кризи. Між тим, навіть від- ставка генпрокурора Шокіна не змо- гла врятувати Президента України Петра Порошенка від шквалу крити- ки за, начебто, організовану на за- мовлення олігархів парламентську виставу для врятування прем‘єр- міністра Яценюка. Довіра до Прези- дента, Верховної Ради та уряду впала до найнижчого після Революції Гід- ності рівня. У суспільстві наростає невдоволення і розчарування діями влади. Не менше розчарування стосов- но українських очільників відчува- ється і з боку країн ЄС. Візит до Киє- ва міністрів закордонних справ Німеччини та Франції — Франк- Вальтера Штайнмайєра та Жан- Марка Еро продемонстрував над- звичайну тривогу Заходу за подальший розвиток ситуації в України. Ключовою фразою, яка по- казує мету візиту керівників німець- кого та французького МЗС до Києва, Загальні оцінки Основні виклики та ризики для України у другій половині лютого 2016 року Саме внутрішні загрози та викли- ки створюють найбільшу небезпе- ку Українській Державі
5 можна вважати заяву Франк- Вальтера Штайнмайєра: «У випадку продовження реформ і нульової то- лерантності до корупції Берлін буде допомагати Україні у консультаціях із МВФ». Тобто, мова йде, фактично, про ультиматум, який означає, що якщо українське керівництво негай- но не розпочне реальні реформи, За- хід може відмовити Україні у виді- ленні чергового траншу МВФ. Що означатиме подальшу валютну тур- булентність, посилення соціально- економічних проблем і зростання шансів на реванш колишньої Партії регіонів на позачергових парламент- ських виборах. При цьому, шанси на реванш ре- гіоналів зростають через те, що укра- їнське державне керівництво потра- пилоунебезпечнупастку:відсутність реформ надзвичайно послабило по- зиції України на переговорах з Захо- дом, який, окрім реформаторського порядку денного, просуває ще й «миротворчий алгоритм», закладе- ний Мінським процесом. В результа- ті, українські очільники мають неве- ликий простір для маневру, обговорюючи з західними партнера- ми перспективи «зворотної інтегра- ції» окупованого Донбасу в україн- ське правове поле. На фоні розкручування теми позачергових парламентських виборів поспішна реінтеграція Донбасу може призвес- ти до посилення позицій колишніх регіоналів за рахунок підтримки електорату з окупованих територій. В результаті, наступний склад укра- їнського парламенту знову може мати проросійську більшість, що призведе до подальшої дестабілізації ситуації в країні і реалізації задумів Путіна щодо руйнації України. Симптоматичними у цьому плані є події на Майдані незалежності 20- 21 лютого, коли люди у військовій формі, які назвалися представника- ми невідомої до цього часу організа- ції «Революційні праві сили», захо- пили кілька приміщень готелю «Козацький» і встановили на площі військові намети. Жодної аргумента- ції щодо причин захоплення готелю в центрі Києва представники «РПС» не навели і, в подальшому, так само без причин, вони звільнили «Ко- зацький». Безвідносно політсил та цілей проведення цієї акції, росій- ська пропаганда у повній мірі вико- ристала це шоу для розкручування теми «третього майдану», «зради ідей революції» та «злочинців, які отримали владу, обдуривши народ». Можна зробити припущення, що в найближчий час ці теми будуть максимально використовуватися Кремлем для розхитування ситуації в Україні. При цьому, українське дер- жавне керівництво має бути свідо- мим того, що у випадку подальшого гальмування реформ, зусилля Росії впадуть на благодатний ґрунт і мо- жуть викликати незворотні деструк- тивні процеси в нашій державі. Окремо слід відзначити, що про- вал реформ в Україні зумовлює й Безвідносно політсил та цілей проведення цієї акції, російська пропаганда у повній мірі використа- ла це шоу для розкручування теми «третього майдану», «зради ідей революції» та «злочинців, які отри- мали владу, обдуривши народ»
6 ослаблення позицій України на зо- внішній арені. Відчувається, що Україна знову втрачає динаміку суб’єкта міжнародних відносин і по- вертається на звичні позиції об’єкта «світової закуліси». Сирійський кон- флікт, євроатлантичні процеси, події в інших регіонах світу фактично зна- ходяться за бортом української полі- тики. Ослаблена країна, яка фактич- нознаходитьсяустанівійнизРосією, однак навіть у таких умовах не здат- на до самодисципліни для швидкого реформування не лише економіки, але й армії та флоту, навряд чи може зацікавити когось як союзник чи партнер у розіграші чергового світо- вого пасьянсу. Державне керівни- цтво України явно досягло критич- ної межі як внутрішньої, так і зовнішньої довіри. Якщо в найближ- чий час не будуть здійснені карди- нальні кроки для виправлення ситу- ації, Україна опиниться на межі чергової державної катастрофи. Головні ризики військового характеру Ситуація у зоні російсько-укра- їнського конфлікту залишається на- пруженою та нестабільною. Росій- ські регулярні та нерегулярні війська продовжували здійснювати провокації, намагаючись тримати ініціативу у зоні конфлікту — то до- водячи обстановку до межі віднов- лення повномасштабних бойових дій, то, раптом, припиняючи обстрі- ли та відходячи із займаних пози- цій. Зокрема, всередині лютого ро- сіяни повністю звільнили селище Широкине поблизу Маріуполя. До- стеменно невідомо, чим був викли- канийцейманеврросійськихвійськ. Однак, враховуючи те, що на 3 бе- резня планується чергове засідання міністрів закордонних справ «Нор- мандської четвірки», на якому очі- кується (як висловився МЗС ФРН Штайнмайєр) «здійснення рішучих кроків» щодо врегулювання росій- сько-українського конфлікту, не ви- ключено, що звільнення Широки- ного буде презентовано паном Лавровим, як доказ намагання Росії виконати Мінські домовленості. При цьому, враховуючи попере- дній досвід, можна припустити, що на інших ділянках фронту російські війська можуть активізувати прово- кації і навіть здійснити активні на- ступальні дії, створюючи відповід- нийфондляпроведенняпереговорів під російський диктат. Між тим, ймовірність початку широкомасш- табних бойових дій у зоні російсько- українського конфлікту у найближ- чий час є невисокою. Виклики для України на міжнародній арені Процес врегулювання російсько- українського конфлікту залишається ключовим міжнародним чинником, який впливає на Україну. Очевидно, що головною темою візиту міністрів закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра та Ослаблена країна, яка фактично знаходиться у стані війни з Росією, однак навіть у таких умовах не здатна до самодисципліни для швидкого реформування не лише економіки, але й армії та флоту, навряд чи може зацікавити когось як союзник чи партнер у розіграші чергового світового пасьянсу
7 Франції - Жана-Марка Еро до Києва, який відбувся 23 лютого, окрім пи- тань просування реформ в Україні, було обговорення перспектив вирі- шення конфлікту між Україною та Росією. Оглядачі помітили позитив- ні зміни у риториці європейських партнерів України. Наразі вже не йшлося про внесення змін до Кон- ституції України. Не виключено, що українській стороні вдалося довести небезпечність того шляху «ламання Конституції через коліно», який на- магалися нав‘язати Києву європейці з подачі Москви. В результаті був би запущений механізм внутрішньої руйнації України, що не тільки не призвело б до вирішення російсько- українського конфлікту, а, навпаки, призвело б до розпалювання кон- флікту з новою силою. Натомість МЗС ФРН та Франції назвали пріо- ритетом підготовку нового закону про вибори для забезпечення вибор- чих процесів на території окупова- ного Донбасу. Між тим, українська сторона звертає увагу на те, що, по суті, Захід не відійшов від російської логіки ви- конання Мінську-2, відповідно до якої спочатку треба внести зміни до українського законодавства, провес- ти вибори, а вже потім виводити ро- сійські війська з Донбасу та переда- вати Україні контроль над кордоном з Росією. При цьому, МЗС ФРН Штайнма- йєр анонсував на 3 березня, коли зберуться міністри закордонних справ «Нормандського формату», здійснення рішучих кроків у перего- ворному процесі. Це означає, що на зустрічі 3 березня Росія буде продо- вжувати доводити необхідність вне- сення змін до українського законо- давства, а Захід буде тиснути на Україну піти на такі кроки для почат- ку позитивних змін в процесі врегу- лювання конфлікту. Найбільш не- безпечним є те, що Київ, втративши довірузахіднихпартнерівчерезгаль- мування внутрішніх реформ, вже не має можливості зберігати самостій- ну позицію і буде вимушений піти на поступки Москві, сподіваючись на позитивне рішення Заходу щодо під- тримки виділення Україні наступно- го траншу МВФ. Виходячи з цього, 3 березня мож- на очікувати дійсно важливих, але, не виключено, негативних для Украї- ни, рішень щодо врегулювання ро- сійсько-українського конфлікту, які можуть в подальшому призвести до загострення внутрішньої ситуації в нашій країні. Виклики у площині економіки Ключовим питанням подальшо- го розвитку економічної ситуації в Україні залишається невизначеність рішення щодо виділення Україні на- ступного траншу МВФ, а також до- помоги з боку США та ФРН. Як і прогнозувалось, остаточної домовленості між МВФ та україн- ським керівництвом щодо умов на- дання траншу досягнуто не було. По суті, Захід не відійшов від росій- ської логіки виконання Мінську-2
8 Обіцянка Президента, що гроші МВФ надійдуть вже у лютому вико- нана не була. А після невдалої «від- ставки» уряду Яценюка, розвалу ко- аліції та виникнення глибокої політичної кризи в країні, питання виділення траншу взагалі відійшло на другий план. Це посилює волатильність курсу гривні, знижує довіру до банківсько- го сектору, посилює відтік капіталу і у сукупності з іншими негативними економічними факторами суттєво дестабілізує соціально-економічну обстановку. В цих умовах, Росія здійснює ці- леспрямовані кроки щодо посилен- ня свого впливу на фінансову систе- му України, збільшуючи можливості для руйнації нашої держави зсереди- ни. Зокрема, п’ять «дочок» росій- ських банків («ВТБ БАНК» /Банк ВТБ,Росія/;«Акціонернийкомерцій- ний промислово-інвестиційний банк /Промінвестбанк/»; Державна корпорація «Банк розвитку та зо- внішньоекономічної діяльності / Внєшекономбанк, Росія/; «Сбєрбанк Росії» /Сбербанк России/; «АЛЬФА- БАНК» /Альфа банк, Росія/; «БМ БАНК» /Акціонерний комерційний банк «Банк Москви»/), де частка ро- сійського капіталу перевищує 90 %, займають, за приблизними експерт- ними оцінками, від 15 до 20% банків- ської системи України. За останній рік ця частка суттєво зросла. Більше того, відбувається витіснення росій- ським капіталом європейських бан- ків з теренів України. Найсвіжіший приклад — це продаж «Укрсоцбан- ку» групою «Юнікредіт» російській «Альфа-Груп». В результаті, Росія через свої бан- ківські структури, які працюють в Україні, може ефективно впливати на ситуацію на валютному ринку, розкручуючи ажіотаж та паніку, і, таким чином, здійснювати додатко- вий тиск на курс гривні, породжую- чи додаткову соціально-економічну напруженість в Україні. Основні виклики всередині держави На сьогоднішній день, головним внутрішнім викликом розвитку дер- жави залишається відсутність про- гресу в реалізації реформ та гальму- ванняпроцесустворенняефективної системи боротьби з корупцією. Яскравим прикладом загального становища є ситуація в українській оборонній промисловості. Незважа- ючи на гучні оптимістичні заяви з боку уповноважених представників президентської вертикалі, ситуація у цій стратегічно важливій галузі про- довжує погіршуватися. До цього часу не створено систе- му реалізації військово-технічної по- літики (ВТП). Фактично, мова йде про консервацію відверто корупцій- ної схеми «контролювання потоків» в оборонній сфері, створеної за часів Януковича. При цьому, коаліційна угода 2014 року серед пріоритетних завдань містить пункт про створен- Росія здійснює цілеспрямовані кроки щодо посилення свого впливу на фінансову систему України, збільшу- ючи можливості для руйнації нашої держави зсередини Мова йде про консервацію відверто корупційної схеми «контролювання потоків» в оборонній сфері, створе- ної за часів Януковича
9 ня при Кабінеті Міністрів міжвідом- чого органу з розвитку ОПК, що має замикатисянапершоговіце-прем’єр- міністра. Але через два роки після початку війни на цьому шляху не зроблено нічого. На рівні РНБО та Адміністрації Президента існує цикл прийняття рішень та вироблення за- сад військово-технічної політики. Однак, системи їх реалізації в держа- ві не створено, що зводить нанівець всі зусилля на стратегічному рівні і породжує сприятливий клімат для корупційних схем. Зокрема, ДК «Укроборонпром», створений Яну- ковичем і, по суті, непотрібний в су- часній ефективній системі ВТП, на сьогоднішній день одночасно вико- нує дві несумісні для бізнесової структури функції — розробника і реалізатора військово-технічної по- літики, що є ідеальним ґрунтом для корупції та зловживань. При цьому, в Україні зараз відсутній орган, структура чи організація, яка несе відповідальність за виконання вій- ськово-технічної політики. У зв‘язку з цим, регулярно зриваються плани щодо виконання державного обо- ронного замовлення, здійснюються неаргументовані закупівлі закордон- ної військової техніки і за це ніхто не відповідає. В результаті, породжу- ються умови, які ще більше сприя- ють корупції. Крім того, вперше з часів набуття Україною незалежності в оборонно- промисловійгалузістворенонадмір- ну та незрозумілу атмосферу закри- тості від громадянського суспільства та експертів. Неурядові організації та аналітичні центри не допускають- ся до інформації щодо здійснення військово-технічних проектів з аргу- ментацією захисту державної таєм- ниці. Однак, існують підозри, що за цими обмеженнями стоїть бажання приховати корупційні схеми та обо- рудки. В цих умовах ЦДАКР закликає негайно розпочати прозорий (з залу- ченням фахових аналітичних цен- трів) процес підготовки змін для глибокого реформування галузі, який би передбачав формування системи реалізації ВТП в Україні — зі створенням органу виконавчої влади з повнотою відповідальності за реалізацію ВТП, ліквідацією пара- зитуючого «Укроборонпрому» та подальшими кроками з реформу- вання галузі (у тому числі, привати- зації та корпоратизації державних оборонних підприємств). Безздійсненнятакихкроківвжеу найближчий час існує ризик суттє- вого руйнування української обо- ронної промисловості і нанесення критичної шкоди оборонному по- тенціалу України. ДК «Укроборонпром», створений Януковичем і, по суті, непотрібний в сучасній ефективній системі ВТП, на сьогоднішній день одночасно вико- нує дві несумісні для бізнесової структури функції — розробника і реалізатора військово-технічної політики, що є ідеальним ґрунтом для корупції та зловживань
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2016 10 18 февраля в Киеве прошел пер- вый инвестиционный форум «Обо- рона и безопасность-16», основной целью которого стало развитие во- енно-технического сотрудничества (ВТС) и создание условий для ин- вестиций в сфере оборонной про- мышленности Украины. Boeing, Airbus, Thales International, Micro- soft Corp., PCO SA, Sagem Defense Securite, Elbit Systems, Caterpillar Inc, Renault Trucks Defense, Honey- well Defense and Space Int., Orbital ATK, STC Delta, — вот далеко не полный, многообещающий пере- чень иностранных участников. Мероприятие, которое прошло под патронатом Минобороны Украины и Госконцерна «Укробо- ронпром», имело две составляю- щие. Первая — официальная и символическая, направленная на поддержку и ободрение Украины как партнера Запада в чувствитель- ной области — создания современ- ных вооружений и военной техни- ки (ВВТ), в том числе, с использованием технологий стран НАТО. Главные официальные по- сылки НАТО тут линейны, они связаны с ободрением воющей на- ции и расшифровки не требуют: Альянс готов помогать Украине. Неслучайно практически синхрон- но с форумом в стране работали группы специалистов НАТО, опре- деляющие конкретику в обещан- ной помощи при развитии Сил Форум «Оборона и безопасность-16». Между теорией и практикой У дзеркалі експертноі думки Валентин Бадрак, директор Центра исследований армии, конверсии и разоружения Главные официальные посылки НАТО тут линейны, они связаны с ободре- нием воющей нации и расшифровки не требуют: Альянс готов помо- гать Украине
11 специальных операций. Вторая со- ставляющая форума — реальное изучение дел и определение, дей- ствительно ли возможны совмест- ные проекты в области ВТС с Укра- иной и инвестиции. Безусловно, положительным является факт реально глубокого диалога, в котором уровень взаим- ного доверия уже превышает когда- то достигнутый в 2008-2009 годах. Тут есть и объективные причины. Во-первых, Украина преврати- лась в оружейный рынок — страна впервые за свою новую историю начала перевооружаться. И когда в ходе форума секретарь Совета на- циональной безопасности и оборо- ны Украины (СНБОУ) Александр Турчинов заявил о высокой конку- рентоспособности оружия украин- ского производства, это в самом деле не лукавство или преувеличе- ние. Это правда, существенно от- личающая Украину от стран Цен- тральной и Восточной Европы, успевших вскочить в натовский поезд. И это отличие — второй важ- нейший аспект, не учесть который не имеет права ни Брюссель, ни Киев. Живя исключительно за счет экспорта, оборонка сохранила ряд оружейных школ, а некоторые (как разработки и производство легкой бронетехники) создала с нуля. В этом и определенный вызов для компаний стран Альянса — укра- инские менеджеры уже научились настороженно смотреть на предло- жения относительно прямого им- порта (а если вспомнить, что ряд оборонных предприятий в Украи- не градообразующие, то влияние на электорат в случае импорта бу- дет прогнозируемо отрицатель- ным). К счастью, позорные сделки типа закупки за миллионы долла- ров старых британских военных машин Saxon, абсолютно непригод- ных для войны, уже не повторяют- ся. Но и натовские эксперты пока еще слишком осторожно реагиру- ют на призыв А.Турчинова начать инвестиции в украинский оборон- пром. Не столько вследствие явно- го преувеличения секретаря СНБОУ о том, что государство го- тово восстановить оборонно-про- мышленного комплекс и военный потенциал 20-30-летней давности. Западные специалисты теряются в декларациях о приоритетах Украи- ны. Даже вкладывая в оружие по миллиарду долларов ежегодно (фактически на уровне соседней Польши), сделать это невозможно, а с тремя сотнями миллионов — тем более. Но это и не нужно. Укра- ине необходимо сосредоточиться на тех прорывных направлениях, которые составят будущий щит сдерживания. К примеру, идею соз- дания современного ракетного оружия стоит максимально разви- вать, но не распыляясь. Не отвлека- ясь, к примеру, на современное стрелковое оружие, которое Укра- Западные специалисты теряются в декларациях о приоритетах Украины Украине необходимо сосредото- читься на тех прорывных направле- ниях, которые составят будущий щит сдерживания
12 ина никогда не создавала и не соз- даст («Форт» не в счет, — это сугу- бо национальный паллиатив, автор же говорит о невозможности ли- дерства в направлении, когда стра- на не владеет даже технологией производства стволов). То же каса- ется и боевой авиации, зачем-то упомянутой чиновником в потен- циальном списке. Если бы действи- тельно был годовой миллиард дол- ларов, можно было бы взять китайский планер и создать нечто похожее на российский Як-130 или пакистанский JF-17. Но нужно ли? Этого пока не скажет ни Генштаб, ни СНБОУ… ЦИАКР, к примеру, уверен в отсутствии перспектив у национального боевого самолета. Куда важнее развивать беспилот- ные платформы, превращая их в боевые системы — разведыватель- ные и ударные. И тут как раз нуж- ны инвестиции, совместные проек- ты. В этом контексте совершенно справедливо А.Турчинов констати- ровал недостаточный уровень ВТС с западными партнерами страны. Очень примечательным было участие в форуме посла США в Украине Джеффри Пайетта. Его риторика очень показательна: «Во- йна против коррупции — это часть войны против Кремля». Акценты США понять не сложно. Посол за- метил, что США готовы предоста- вить Украине широкую поддержку, и эффективные результаты такой борьбы позволят достичь многих целей, включая улучшение инве- стиционного климата и выход на внешние рынки вооружений. И дал еще одну значительную посылку украинской власти: «Руководство «Укроборонпрома» заявило, что Украина хочет стать одним из веду- щих экспортеров оружия. И это ре- ально, возможности для этого есть. Но это произойдет в том случае, если Украина проведет реформу оборонного сектора и проявит ре- шительность в борьбе с коррупци- ей». Ключевые посылки: корруп- ция и реформа ОПК. И там, и там у Киева результаты жиденькие. Разочарование Запада в дея- тельности украинской власти по- ступательно возрастает. Любопыт- но, что в один день с форумом появилось интервью с бывшим по- слом США в Украине Стивеном Пайфером. В роли эксперта он куда более откровенен действующего дипломата. И утверждает, что За- пад может прийти к выводу, что ситуацию в Украине невозможно исправить. «На сегодняшний день в Вашингтоне существует серьез- ное разочарование не только ходом реформ в Украине, но также и не- значительным прогрессом в борьбе с коррупцией». Пайфер четко гово- рит о существовании коррупции, в том числе, на высшем политиче- ском уровне. Так что политическая составляющая, увы, пока не спо- собствует развитию ВТС и масси- рованным инвестициям. Ключевые посылки: коррупция и реформа ОПК. И там, и там у Киева результаты жиденькие
13 Теперь поясним в чем проблемы непосредственно украинской обо- ронной промышленности, и поче- му инвестиционный климат в Украине пока невозможно назвать благоприятным. Более всего Запад раздражен ручным управлением в секторе безопасности и обороны. В обо- ронной промышленности этот процесс давно приобрел карика- турные формы, а в целом отноше- нием к ОПК власть тормозит его развитие. О том, что страна нужда- ется в органе управления и коорди- нации оборонной промышленно- стью, эксперты твердят со времени парламентских слушаний в июле 2014 г. Более того, и Коалиционное соглашение 2014 года предписыва- ло создать при Кабинете мини- стров межведомственный орган по развитию ОПК, замыкающийся в своей вертикали на первого вице- премьер-министра. Но и через два года после начала войны система не сформирована, ОПК считается вотчиной президента и управляет- ся через СНБОУ. Разумеется, СНБОУ как аналитический центр по выработке стратегических ре- шений должен принимать ключе- вое участие в выработке военно- технической политики (ВТП). Именно политики, а не определе- ния конкретных тактических ша- гов. А реализовывать ВТП (в части ответственности и создания усло- вий для разработок и производств) должна исполнительная власть. Внутри правительственной струк- туры должны функционировать авторитетные органы — институт генеральных конструкторов и на- учно-технический совет. Для при- нятия судьбоносных решений их не может подменять «Укроборон- пром», который вообще является ненужной паразитирующей над- стройкой и ныне как раз приводит в действие механизмы ручного ре- жима управления. Исполняя сразу две несовместимые функции — разработчика и реализатора ВТП, что есть превосходной почвой для коррупции и различных злоупо- треблений. Естественно, это хоро- шо видят на Западе. И пользуются. Потому что в государстве нет структуры, аргументировано определяющей, что лучше заку- пить у отечественных предприя- тий, а что логичнее путем опера- тивного налаживания совместного с иностранными партнерами про- изводства. Главные риски ручного режи- ма  — отсутствие всякой ответ- ственности. О позорной закупке машин Saxon упоминалось выше. Но за это не только никто не отве- тил, но даже невозможно получить ответ, кто дал отмашку для такой сделки (кстати, с солидными ко- миссионными для «Укроборонпро- ма»). Никто не может точно ска- зать, кто и по какой причине сорвал в 2015 году производство отече- Более всего Запад раздражен ручным управлением в секторе безопасности и обороны Внутри правительственной структуры должны функциониро- вать авторитетные органы - ин- ститут генеральных конструкто- ров и научно-технический совет. Для принятия судьбоносных реше- ний их не может подменять «Укро- боронпром», который вообще является ненужной паразитирую- щей надстройкой и ныне как раз приводит в действие механизмы ручного режима управления
14 ственных легкобронированных ма- шин «Дозор-Б». Или вот еще при- мер: ныне «Укроборонпром» с пафосом говорит о намерении реа- лизовать совместный с американ- ским Textron проект лицензионно- го производства военных бронированных автомобилей HUMVEE, которые в США уже сняты с вооружения и имеют весь- ма уставшие характеристики (за- пущены в производство были в 1984 году). Не исключено, что та- кая программа будет реализовы- ваться как искусственно навязан- ная, и она существенно ударит по национальным проектам. По про- изводству того самого «Дозора-Б», по проектам «АвтоКрАЗа». А еще порядка пяти украинских предпри- ятий разрабатывают и производят подобную технику. Стоит ли их «убивать» открытием еще одного многомиллионного проекта. ЦИ- АКР, к примеру, убежден, что для Украины были бы более важными проекты в других сферах, напри- мер, в совместном производстве систем связи или космической раз- ведки. Эти примеры — прямое следствие непродуманной ВТП и отсутствия системы. Кстати, эта политика (ВТП) не может быть тайной от налогопла- тельщиков — должен действовать открытый парламентский и обще- ственный гражданский контроль. В стране нет ни того, ни другого. А эксперту, автору этих строк, руко- водство «Укроборонпрома» в от- местку за критику деятельности, воспретило выступать на форуме, о котором сейчас речь (несмотря на то, что он был определен одним из спикеров). Этот эпизод отража- ет уровень готовности к диалогу с общественностью. К сожалению, не соответствует западным нормам и национальная законодательная база. То, что не приняты законы о создании и про- изводстве вооружений и военной техники, о ВТС, об офсетных сдел- ках, о государственно-частном партнерстве и еще некоторые дру- гие, не только тормозит ВТС, но и создает неравные права отече- ственных предприятий. Например, разработчики не получают роялти, а ценообразование весьма туман- но. Правила игры на отечествен- ном рынке настолько смутны, что потенциальному инвестору просто опасно вкладывать деньги. В усло- виях, когда ориентиров попросту нет, а лучшие показатели ТТХ во- все не гарантируют интереса заказ- чика, работа на украинском рынке становится сомнительной и для за- падных компаний, и для отече- ственного частного бизнеса. Да, правительство утвердило и государственную целевую оборон- ную программу развития вооруже- ний и военной техники (ВВТ) до 2020 г., внесло правки в многостра- дальный документ о гособоронза- казе. Но в сопоставлении со спора- Разработчики не получают роялти, а ценообразование весьма туманно
15 дичностью и безсистемностью это слишком мало. Потому, когда на форуме А.Турчинов называет раз- витие оборонно-промышленного потенциала стратегическим на- правлением реформирования без- опасности — оборонного сектора нашей страны, специалисты лишь пожимают плечами: условия то для реализации этого направления не созданы. Наконец, самое главное. Разу- меется, ни «Укроборонпром», ни даже СНБОУ не обладает полномо- чиями для изменения ситуации и реформы оборонной промышлен- ности. Длительное наблюдение за функционированием оборонно- промышленного сегмента показы- вают, что дать ход реформе сегодня во власти только одного челове- ка — Президента Украины. Дать ход реформе сегодня во влас- ти только одного человека – Прези- дента Украины
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2016 16 Бурхлива реакція на фільм французького режисера Поля Мо- рейри «Ukraine: les masques de la revolution» («Україна: маски рево- люції»), що був показаний на при- ватному французькому каналі «Canal +», поставила перед нами питання засвоєння уроків інфор- маційної війни, розгорнутої Крем- лем проти України. Вже можна констатувати, що таких уроків із попередніх періодів Києвом винесено не було. Примі- ром, це стосується інформаційного супроводження російсько-україн- ської «газової війни» 2008-2009 ро- ків. Тоді Росія легко впоралася із завданням заплямувати імідж на- шої держави, однак це було лише прелюдією майбутніх інформацій- них війн проти України. Скандальний фільм загалом присвячено формуванню Правого сектора, батальйону «Азов» та пар- тії «Свобода». Також в ньому йдеть- ся про трагічну пожежу в Одесі 2 травня 2014 року. Автор, П.Морей- ра відверто маніпулює, стверджую- чи, що прагне відійти від спроще- ної ідеї, розповсюдженої у Франції про події в Україні, а саме: присут- ність «ввічливих людей на Заході та поганих на Сході». Можливо, саме тому у стрічці наголос зроблено на «екстремістських націоналістич- них батальйонах в Україні, які ста- ли загрозою для уряду» та на «кри- вавій бійні в Одесі». За словами Оксана Мітрофанова, старший науковий співробітник Державної Установи «Інститут всесвітньої історії НАН України», кандидат політичних наук Скандальний фільм «Україна: маски революції» у контексті інформаційної війни
17 П.Морейри, він хотів виявити роль ультраправих бойовиків в револю- ції та подати загибель людей в Оде- сі як доказ небезпеки цих ультра- правих в принципі. Загалом численні французькі журналісти, які працюють в Украї- ні, а також французькі науковці ви- ступили із заявами та чіткими вка- зівками на перекручення фактів у фільмі. Зокрема, 18 французьких журналістів-фахівців з даної тема- тики надрукували відкритий лист, в якому зазначили, що вони шоко- вані фактичними помилками, по- данням неперевіреної інформації та маніпуляціями з монтажем. А журналіст найвпливовішої газети «Le Monde» Бенуа Віткін написав у цій газеті, що Поль Морейра «дає викривлену картину українського конфлікту». Утім, слід враховувати і той чинник, що Україна не є достатньо відомою для французької аудито- рії, адже традиційно перебувала поза історичною зоною зацікавле- ності французів. Тому маніпулюва- ти історичними фактами щодо України, показуючи фільми фран- цузьким глядачам, не так вже й важко. Також, не варто залишати поза увагою факт негативного впливу нащадків російської білої еміграції на формування іміджу незалежної України у Франції. Згід- но із спостереженнями колишньо- го посла Франції в Україні, наша держава є недостатньо відомою у Франції. Україна є більш відомою і зрозумілою для Німеччини, ніж для Франції через контакти колиш- ніх НДР та УРСР, не кажучи вже про історичну присутність німців в регіоні. Після радянської революції Франція стала осередком росій- ської білої еміграції, яка загалом формувала імперський погляд на розвиток подій. Україна сповна відчула це на собі в 2014-2015 роках. Але, схоже, в силових сценаріях, написаних поза межами нашої країни, ніяк не передбачалося, що «беззахисне ягня», від якого швидко відкусили ласий шматок у вигляді Криму, ви- явиться не таким вже й безпорад- ним. Зовсім не очікувано, коли Українська Армія знаходилася в жахливому стані, до справи взяли- ся добровольчі батальйони. Безу- мовно, легко критикувати діяль- ність даних структур. Але, між іншим, варто замислитися — кому насправді вигідне заплямування іміджу даних структур, які є своє- рідним сигналом будь-якому по- тенційному агресору, що українці готові дати відсіч навіть в умовах панування силових детермінант у міжнародній політиці? Такі оче- видні для українця тези дуже важ- ко донести наразі французькій ау- диторії. Так, французький викладач іс- торії у коледжі Ж.Плюшар поди- вився фільм та поділився своїми враженнями. Недоліком фільму, на Численні французькі журналісти, які працюють в Україні, а також фран- цузькі науковці виступили із заява- ми та чіткими вказівками на пере- кручення фактів у фільмі Варто замислитися — кому на- справді вигідне заплямування іміджу даних структур, які є своєрідним сигналом будь-якому потенційному агресору, що українці готові дати відсіч навіть в умовах панування силових детермінант у міжнарод- ній політиці?
18 думку Ж.Плюшара, є те, що, праг- нучи відійти від «спрощеної ідеї ввічливих українських революціо- нерів та злих проросійських ліде- рів», П.Морейра подає ще більш примітивне бачення України як пі- шака у протистоянні сильних світу цього. Режисер вважає, що, по- перше, Україна може потрапити під управління ультранаціоналіс- тичних партій, по-друге, Україна знаходиться під впливом США. Останнє, на думку автора фільму, означає, що вона стала місцем бо- ротьби між двома великими дер- жавами. П.Морейра підкреслює у своєму репортажі, що радикальні дії націоналістів спричинили реак- цію російськомовного населення Сходу та Півдня, наприклад, такі дії як бажання заборонити росій- ську мову, ідея про російськомов- них як громадян другого сорту та навіть жертв. На думку П.Морей- ри, «Українська революція створи- ла монстра, який обернеться проти свого творця». Цікавим у фільмі, на думку Ж.Плюшара, є початок ви- вчення відносин між новим урядом і воєнізованими групами, згаду- вання подій в Одесі та нагадуван- ня про безкарність осіб, відпові- дальних за вбивства. Втім, Ж.Плюшар підсумовує, що журналіст П.Морейра зовсім не знає політичну, лінгвістичну та іс- торичну ситуацію в Україні. Він на- магається вразити спрощеними ідеями: поділ України на українців та росіян, подання націоналістів як неонацистів, використовує пере- більшення — батальйон «Азов» розглядається як потужна структу- ра, яка володіє власним заводом з виробництва сучасних танків… У його репортажі немає жодної згад- ки про поточний контекст перебігу подій, а саме: фактично відсутня інформація про російську агресію, є лише незначна згадка про війну на сході України. Деякі основні міжнародні актори відсутні — не подано ролі представників ЄС. Не вказано на боротьбу українських націоналістів з корупцією. Обсто- юється теза про Україну як об’єкт, а не суб’єкт. Звідси ж випливає і фак- тична відсутність згадки про сам український народ. На відміну від одіозного П.Морейри необхідно надавати різноманітні погляди на події, а не підтасовувати факти. Показово, що дещо специфіч- ний погляд існує у певному вій- ськовому середовищі Франції щодо українських добровольчих баталь- йонів. Приміром, превалює пози- ція, відповідно до якої у Франції не дуже вірять у процес інтеграції до- бровольчих батальйонів в офіційні структури. Він буцімто відбуваєть- ся на папері і лише місцями у ре- альності через носіння офіційної форми. Проте, цього недостатньо, щоб змінити дух та ментальність цих добровольців. Потрібно про- вадити їхнє перенавчання. Це складний та довготерміновий про-
19 цес. Є певна недовіра щодо цих лю- дей, як і їх противників, які пере- жили жахливі події. Тому що йдеться про українців, які вбивали українців… На цьому прикладі ми бачимо наскільки неоднозначною є картина сприйняття навіть на до- сить серйозному рівні, особливо в контексті превалювання в тому числі нав’язаною Кремлем думки про громадянський конфлікт в Україні. Києву, між тим, треба було зро- бити належні висновки з інформа- ційної війни під час газової війни 2008-2009 рр. і усвідомити, що по- дібні провокаційні заходи й надалі виникатимуть у інформаційній сфері. Відтак, доцільним є опрацю- вання асиметричних відповідей. Чому саме асиметричних? Тому що симетрична підготовка сфальсифі- кованих матеріалів щодо історії по- тужного у інформаційній сфері су- сіда означатиме працю на смітник тієї ж історії. Отож варто підготувати доку- ментальні фільми про події в Укра- їні із залученням науковців. На- приклад, у Франції коментар для такого фільму міг би дати колиш- ній дипломат, доктор історичних наук Антуан Аржаковський, який видав книгу «Розбрат України з Ро- сією». Слід залучати вузькоспеціа- лізованих спеціалістів у сфері су- часної політики окремої держави, академічних науковців України, які мають суттєвий досвід та розумін- ня нюансів менталітету окремої іноземної країни. Для французьких глядачів могли б дати коментарі ві- тчизняні дослідники французької політики французькою мовою, для німецьких — вітчизняні науковці німецькою і так далі. В Національ- ній академії наук України є компе- тентні фахівці, які цілком здатні посприяти даній справі, що і було б корисним для іміджу власне держа- ви замість розмов про відсутність користі від НАНУ. Врешті-решт, час скористатися потенціалом до- свідчених науковців для відповіді на інформаційні атаки, а не безпо- радно дивуватися діяльності «ко- рисних ідіотів» В.Путіна. Насамкінець зауважимо, що А. Аржаковський наголошує: «між- народне співтовариство має знати про жорстоку інформаційну війну між Росією та Україною. Європей- ські інтелектуали мають підтриму- вати європейські ідеали, замість того, щоб боягузливо відвертатися від євразійської ідеології Кремля. Важко собі уявити в мирній атмос- фері Заходу ту ідеологічну війну, яка ведеться на російсько-україн- ському фронті»… Слід залучати вузькоспеціалізованих спеціалістів у сфері сучасної політи- ки окремої держави, академічних науковців України, які мають сут- тєвий досвід та розуміння нюансів менталітету окремої іноземної країни Час скористатися потенціалом досвідчених науковців для відповіді на інформаційні атаки, а не безпо- радно дивуватися діяльності «ко- рисних ідіотів» В.Путіна
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2016 20 Российская космонавтика сей- час переживает один из самых тра- гических моментов своей истории, сравнимый разве что с полной раз- рухой 1990-х годов. Одновременно на российские космические пред- приятия «благодаря» недальновид- ности руководителей свалился це- лый комплекс стратегических проблем, решение которых назна- чено на ближайшие несколько лет. К 2020-2025 годам российским предприятиям космической отрас- ли поставлены задачи полного им- портозамещения, начала серийного производства нового семейства ра- кетоносителей «Ангара» и ее серти- фикацит для пилотируемых поле- тов, разработки нового транспортно-пассажирского кора- бля. Обсуждается возможность создания собственной космической станции, а также полета на Луну. Кроме того, Россия в это же время запланировала ввод нового космо- дрома на Дальнем Востоке. Но гло- бальные, стратегические решения на фоне явной переоценки своих возможностей начали «спотыкать- ся». Так, изначально принятая про- грамма по импортозамещению пре- вратилась в лихорадочный поиск новых поставщиков. И это на фоне того, что для создания спутника Россия вынуждена заказывать 90% всей электроники за рубежом. Проект целого семейства ракет «Ангара» пока «съежился» до двух Полет по нисходящей: Россию выдавливают из космоса Олег Катков, интернет-издание «Обозреватель»
21 типов ракет: легкой — для замены конверсионных версий баллисти- ческих ракет; и тяжелой — для за- мены «Протона». Но в итоге они оказались значительно дороже первоначальных планов и более старых ракет. Даже уникальная монополия России на пилотируемые запуски к МКС уже в следующем году может прерваться из-за разработок новых американских космических кора- блей Starliner (CST-100) от Boeing и Dragon V2 от SpaceX. «Наследство» Королева Главный сегмент российского ракетостроения — это модернизи- рованные ракеты советских разра- боток — «Союз» и «Протон», родом из 1960-70-х годов прошлого века. Именно они используются для обе- спечения работы Международной космической станции, пусков для нужд России и коммерческих запу- сков, составляющих большую часть всех российских пусков. Даже учитывая тот факт, что российский коммерческий опера- тор, дочерняя компания Космиче- ского Центра им. М.В. Хруничева International Launch Services, не по- пала под санкции, она ощущает ве- сомые потери заказов на запуски. Причинами стали постепенный от- каз Запада от услуг России на фоне ее агрессии в Украине, а также уси- ленная конкуренция со стороны Европейского космического агент- ства, NASA, частной американской компании SpaceX, а также Индии, которая активно продвигает свою ракету PSLV. Причины падения спроса на пуски с помощью «Протон-М» оз- вучил сам генеральный конструк- тор ГКНПЦ м. Хруничева Алек- сандр Медведев летом прошлого года: «В отличие от предыдущих лет, за последние три года замед- лился рост массы космических ап- паратов, на которые мы рассчиты- вали, особенно в определенном диапазоне. Вес спутников стал снижаться, так как стали появ- ляться электрореактивные двига- тели. Это позволило разработчику снижать массу полезной нагрузки. Получилось, что востребован- ность в больших энергоподъем- ных характеристиках «Протона» снизилась». Это он признался, се- туя на то, что заказчики устреми- лись к более дешевым ракетам Falcon от SpaceX. Для сохранения позиций на рынке России пришлось даже при- бегнуть к «агрессивному марке- тингу». Так, в сентябре 2015 года компания объявила о снижении цены на пуск не только для буду- щих клиентов, но и на уже заказан- ные пуски, снизив стоимость на 25%. Теперь новая цена запуска «Протон-М» — 65 миллионов дол- ларов. Кроме того компания готова перенести пуски на более поздний срок по желанию заказчика. Даже уникальная монополия России на пилотируемые запуски к МКС уже в следующем году может прерваться
22 Примечательно, что стоимость пуска «Протон-М» уже не в первый раз испытывает колебания. В кон- це 1990-х годов этот ракетоноси- тель с разгонным блоком стоил 65- 80 миллионов долларов. В 2004-м, в рамках борьбы за клиентов, стои- мость была снижена до рекордных 25 млн, чтобы спустя шесть лет под- няться до своего максимума в 200- 300 миллионов долларов и вновь на- чать падение. Показательно и количество российских пусков, ко- торые, начиная с 2010 года, неуклон- но росли (например, с 23 до 27 в 2013 году). Из них 9-11 были ком- мерческими, а 8-9 совершались для обслуживания Международной космической станции. Но начиная с агрессии России в Украине количе- ство пусков пошло на убыль. В 2014 году было совершено 26 пусков, из них — 4 коммерческих, а в 2015 — только 17, из них коммерческих — опять же 4. Запад решил ограничить сотруд- ничество с Россией и в проекте ис- пользования ракет «Союз-СТ-Б» с космодрома Куру во Французской Гвиане, которые с 2014 года три раза использовались для вывода аппара- тов европейской навигационной си- стемы Galileo. В 2016 году Европей- ское космическое агентство решило отказаться от сотрудничества с Рос- сией. В этом году будет совершен только один запуск российской ра- кеты, после чего для запуска спут- ников Galileo будет использован Ariane-5. «За раз европейский носи- тель тяжелого класса способен вы- вести на орбиту четыре аппарата Galileo, в отличие от российской ра- кеты среднего класса, которая мо- жет вывести только два спутни- ка»,  — объяснил решение глава Европейского космического агент- ства Йоханн-Дитрих Вернер. Важно отметить, что объяснить действия ЕКА с точки зрения эко- номии достаточно сложно, ведь стоимость пуска «Союз-СТ-Б» по- рядка 80 миллионов долларов, в то время как запуск ракеты Ariane-5 обходится около 190 миллионов долларов. Кроме того, европейцы не только готовы переплачивать, но и ставят под вопрос существо- вания всей программы «Союз на Куру», для которой был построен новый стартовый комплекс. Несмотря на первоначальное предложение российского вице- премьера Дмитрия Рогозина от- правлять США своих астронавтов на батуте, Россия все же решила остаться в проекте МКС до 2024- 2025 годов. Но сохранить свое уни- кальное монопольное положение доставщика экипажей «Роскосмос» сможет только до 2017-2018 годов. Пока Starliner (CST-100) от Boeing и Dragon-V2 от SpaceX не начнут пи- лотируемые миссии. В тоже время зависимость МКС от российских космических грузовиков «Про- гресс» также продолжает снижать- ся на фоне все более частых поле- В 2016 году Европейское космическое агентство решило отказаться от сотрудничества с Россией. В этом году будет совершен только один запуск российской ракеты, после чего для запуска спутников Galileo будет использован Ariane-5
23 тов частных кораблей Dragon и Cygnus. В свою очередь «Роскос- мос» продолжает вынашивать пла- ны о собственной космической станции, которая должна начать функционировать по предвари- тельным планам в 2024 году. Ее ос- новой должны стать три модуля, которые Россия собирается доба- вить к своему сегменту МКС после 2017 года. Сама идея «националь- ной станции» неоднократно под- вергалась в России резкой критике, в том числе, и в вопросе нахожде- ния средств на такой дорогостоя- щий проект. Новые разработки Несмотря на санкции, Россия продолжает разработку своих но- вых космических систем — семей- ство ракетоносителей «Ангара», а также новый космический корабль «Федерация». На данный момент успехи в их разработке далеки от первоначальных планов, которые были сформированы в конце 2000-х годов. Так, первые тестовые пуски «Ангары» были сдвинуты на 9 лет, до 2014 года. А первоначаль- ный план по созданию целого се- мейства ракет путем добавления дополнительных модулей терпит огромные трудности. Так, Россия на данный момент испытала толь- ко легкую версию («Ангара-А1.2») и тяжелую («Ангара-А5»). До сих пор не испытанными остаются версии в среднем классе (вариант «Ангара-А3»), которая должна за- менить ракетоноситель «Союз» и «Зенит», а также еще одной тяже- лой версии «Ангара-А7». О целесообразности разработ- ки «Ангары» как замены «Прото- на» красноречиво говорит тот факт, что возможности тяжелой версии «А5» по запуску груза на низкую опорную орбиту лишь на 1-2 тонны выше, чем у разработки времен Королева. При этом цена пуска «Ангара-А5», как признался ее конструктор Александр Медве- дев, на 30-40% дороже, и эта разни- ца будет устранена лишь к 2025 году. В тоже время сроки испыта- ний нового семейства ракет прод- лятся до 2020 года. А размещение на «Ангаре» пилотируемого кора- бля будет возможным лишь после 2021 года, признался генеральный конструктор Центра им. Хруниче- ва. А значит, ближайшие пять лет Россия будет вынуждена продол- жать пуски «Союзов», детища ле- гендарного уроженца Житомира Сергея Королева. На фоне все еще отсутствующе- го нового ракетоносителя весьма неспешным темпом продвигаются в России и работы над новым кос- мическим кораблем, получившим название «Федерация». И именно в нем в отличие от других наработок Россия полностью ощутила весь гнет программы «импортозамеще- ния» из-за обширного использова- ния зарубежной электроники. Как
24 и в случае с «Ангарой» сроки были кардинально сдвинуты от первона- чального 2015 года — для беспи- лотного и 2018 года — для пилоти- руемого, до 2021 и 2024 годов соответственно. Дело в том, что экспорт любой продукции военно- го или двойного назначения в США регулируется нормами International Traffic in Arms Regulations. В соот- ветствии с этими правилами лю- бой экспорт электроники в воен- ной и космической отрасли может проходить только с разрешения Госдепартамента США. И до похо- лодания отношений Россия в США успешно закупала компонентов на 2 миллиарда долларов в год. А с 2013 года, когда случился скандал с Эдвардом Сноуденом, Вашингтон предпочел ограничить продажи электроники. Критическая зависимость В целом Российская космонав- тика критически зависит от совре- менной электроники, доля которой в готовой продукции может дохо- дить до 90%. Россия крепко «села» на партнерство с иностранными компаниями и терпит огромные сложности в производстве соб- ственной электроники. Так, новые российские спутни- ки связи «Сфера-В» оказались на- столько тяжелыми из-за использо- вания исключительно российских комплектующих, что их не может поднять на высокоэллиптическую орбиту даже «Протон». Вместо них будут использовать «Меридиан», собранный на той же платформе, что и «Глонасс-М», в котором ши- роко используются западные ком- поненты. Судя по назначению «Сфера-В» и его замены на «Мери- диан», речь идет о невозможности вывода нового спутника на орбиту типа «Молния» с апогеем около 40 тыс. км. Учитывая возможности «Протона», вес «Сферы-В» превы- шает 3 тонны. «Меридиан» весит в два раза меньше и выводится раке- тоносителем среднего класса типа «Союз». При этом качество закупа- емой электронной базы оставляет желать лучшего. Например, в 2009 году Россия потеряла два спутника системы «Глонасс-М» из-за отказа работы микросхемы тайваньского производства категории Industry, не предназначенной для работы в космосе. А новая версия спутников навигации «Глонасс-К» спроекти- рованы «преимущественно на им- портной электронной компонент- ной базе», признался в 2015 году генеральный директор «Россий- ских космических систем» Андрей Тюлин. Весьма показательным с точки зрения влияния санкций оказался и проект космического телескопа «Спектр-УФ», задуманный еще в начале 1990-х годов. Для его реали- зации Россия решила привлечь ряд иностранных партнеров, которые с 2014 года начали выходить из про- Российская космонавтика крити- чески зависит от современной электроники, доля которой в готовой продукции может дохо- дить до 90%
25 екта. Вначале проект покинула компания E2v из Великобритании, поставлявшая полупроводниковые детекторы. Затем, сославшись на финансовые трудности, проект по- кинула Испания, которая разраба- тывала камеры. В итоге в конце 2015 года было принято решение полностью заморозить проект. В целом валовая часть элек- тронной начинки телекоммуника- ционных спутников для России из- готавливается за рубежом, например, вся серия спутников «Экспресс». Часть из них была соз- дана французской компанией Thales Alenia Space. Эта компания известна своей способностью ра- ботать со странами, пребывающи- ми под санкциями США. Напри- мер с Китаем, который также находится под запретом получения продукции по списку International Traffic in Arms Regulations. Еще в 2007 году Пекин вывел на орбиту спутник Chinasat-6B производства этой компании. По официальной версии ее руководства Thales Alenia Space освоила полный цикл разра- ботки и производства спутников связи без применения американ- ских чипов и комплектующих. В отношении России, компания, которая в 2013 году создала в Рос- сии совместное предприятие с АО «Информационные спутниковые системы» имени академика М. Ф. Решетнёва», также задекларирова- ла свое полное подчинение всем требованиям. «Thales Alenia Space не будет развивать сотрудничество с Россией в военной сфере, без со- блюдения законов США, Франции и других стран, в том числе и режи- ма International Traffic in Arms Regulations», — заявила компания в декабре 2014 года, добавив, что выполнение всех контрактов с РФ в военной сфере остановлено… Но очередной запуск спутника от Thales Alenia Space «Экспресс- АМ8», изготовленного для России, прошел 14 сентября 2015 года. Поиски партнеров В целом Кремль вынужден ис- кать новых партнеров по всему миру, пытаясь получить стабиль- ный источник поставок комплек- тующих. В прошлом году Рогозин даже отправился в Пекин для пере- говоров. «Мы заинтересованы в электронно-компонентной базе космического назначения. Часть типо-номинала изготавливается в Китае, и мы могли бы, изменив ло- гистику поставок, не срывать про- изводство космических аппаратов, в которых нуждается сегодня наша орбитальная группировка», — вы- сказался российский вице-премьер Дмитрий Рогозин во время визита в Китай летом прошлого года. До- бавив, что взамен Россия может на- чать поставку двигателей и других компонентов. В свою очередь, Пекин не стал долго размышлять, резко взвинтив Некоторые китайские поставщики электронной компонентной базы, в том числе и для космоса, с выгодой воспользовались введенными про- тив России санкциями. Они просто подняли цены в три-четыре раза при сохранении китайского каче- ства
26 цены на комплектующие, посето- вал президент НП «ГЛОНАСС» Александр Гурко. «Я знаю, что не- которые китайские поставщики электронной компонентной базы, в том числе и для космоса, с выгодой воспользовались введенными про- тив России санкциями. Они просто подняли цены в три-четыре раза при сохранении китайского каче- ства. В ситуации, когда российским компаниям-интеграторам негде ку- пить целый ряд комплектующих, китайские коллеги практически сравняли цены с европейскими и американскими производителями. Эта тенденция, видимо, продол- жится и в будущем», — заявил Гур- ко в конце 2015 года. Таким обра- зом, Китай решил вполне с капиталистическим расчетом вос- пользоваться тяжелой ситуацией в России, которой деваться особо больше некуда. В итоге Рогозин за- явил, что решение удалось найти на собственных мощностях. «Мы нашли решения в том, чтобы пол- ностью за 1,5-2 года перейти на на- циональную компонентную базу», — заявил в октябре 2015 года российский вице-премьер. При этом он не стал разъяснять все ме- ханизмы, но вполне возможно, что речь идет о создании совместного предприятия с европейским гиган- том Airbus Defence and Space, с ко- торым было подписано соглашение на выставке МАКС-2015. «У нас с Airbus подготовлена совместная программа по разработке и произ- водству большой номенклатуры радиотехнических систем и моду- лей космического назначения», — заявил глава предприятия «Рос- сийские космические системы» Андрей Тюлин. При этом, по мнению россий- ских экспертов, такое сотрудниче- ство выгодно европейцам. «Орга- низация совместного предприятия здесь сейчас выгодна Airbus, как компании, которая настроена про- должать работать в России. Созда- ние промышленного производства в России позволит им минимизи- ровать риски, связанные с постав- ками в страну, в отношении кото- ройдействуютстрогиеограничения в плане продаж продукции двой- ного назначения», — заявил Ан- дрей Ионин, член-корреспондент Российской академии космонавти- ки им. Циолковского, в интервью российскому изданию «Известия». Правда, остается открытым вопрос о результативности такой коопера- ции на фоне недавнего продления ЕС санкций в отношении РФ еще на полгода, до лета 2016 года. Влияние Украины Далеко не последний вклад в ту- манное будущее российской космо- навтики внес и Киев, который разо- рвал сотрудничество с Москвой. В результате чего Россия лишилась сразу двух ракетоносителей легкого класса. Речь идет о конверсионных
27 ракетах «Днепр» и «Рокот». Первая была «завязана» на ее изготовите- ле  — днепропетровском «Южма- ше», вторая — на харьковском «Хар- троне», который работал с системой управления разгонного блока «Бриз-КМ» для «Рокота». В итоге за- менить все пуски легких ракет пла- нируется облегченной версией «Со- юза» и «Ангары». Стоимость легкой, без боковых ускорителей, «Союз- 2.1.в» по расчетам может составить до 30 миллионов долларов. В то вре- мя как запуск «Рокота» стоит поряд- ка 20 миллионов долларов, а «Дне- пра» - по данным за 2014 год - около 24 миллионов долларов. По грузоподъемности «Союз- 2.1.в» занимает среднее положение, превосходя на полтонны показате- ли «Рокота» и уступая «Днепру» столько же. В это же время стои- мость пуска легкой «Ангара 1.2» пока неизвестна, но маловероятно, что они будут ниже стоимости за- пуска конверсионных версий бал- листических ракет или «обкатан- ного» «Союза». Кроме того разрыв сотрудничества Украины с Россией лишил «Роскосмос» одной из по- следних наработок времен СССР, ракеты среднего класса «Зенит», которая активно использовалась в программах «Морской старт» и «Наземный старт». Стоимость за- пуска этой ракеты колебалась в пределах 60-100 миллионов долла- ров при возможности вывода на низкую опорную орбиту до 13,7 тонн с космодрома «Байконур». Ее возможности значительно превы- шают характеристики ракеты «Союз-2.1б», которая выводит око- ло 8 тонн при стоимости в 50 мил- лионов долларов. Потеря «Зенита» сказалась и на отказе от него в совместном казах- станско-российском проекте «Бай- терек». Суть проекта, стартовавше- го еще в 2004 году, в замене токсичного «Протона» при запу- сках с Байконура. Проект несколь- ко раз сумел метнуться от исполь- зования «Ангары» к «Зениту», пока летом 2014 года вновь не был вы- бран российский проект. В 2021 году, по словам первого вице-пре- мьера Казахстана Бакытжана Са- гинтаева, начнутся работы по соз- данию стартового комплекса. Сухой остаток Сейчас российская космонав- тика фактически оказалась залож- ником частых смен векторов раз- вития с попытками охватить малоосвоенные отрасли и завер- шить дорогостоящие проекты, по- путно назначая новые цели. При- мер той же «Ангары», которая изначально планировалась как единый ракетный комплекс с мно- жеством однотипных ракет, от легкой до сверхтяжелой, показы- вает огромные пробелы в страте- гическом планировании. На прак- тике он свелся к созданию лишь легкой и тяжелой ракеты, с весьма
28 посредственными конкурентны- ми способностями. В то время как ниша средних ракет плотно закре- пилась за ветераном «Союзом», который как минимум до 2020-х годов будет в России единствен- ным средством доставки космо- навтов на орбиту. Огромным провалом планиро- вания можно считать и фактиче- ский проигрыш в гонке за сверх- тяжелый ракетоноситель с грузоподъемностью 100 тонн. Уг- наться за американской Space Launch System, которая должна стартовать в 2017 году, у России шансов уже нет. Как и возможно- сти относительно быстро разрабо- тать и запустить нечто подобное, пускай к тому же 2020 году. Даже без влияния санкций Запада такое положение «Роскомоса», назна- чившего полет на Луну в 2030-м году, в то время когда NASA на эти же годы планирует полеты на Марс, можно считать патовым. В это же время, санкции Запада и программа импортозамещения заставляют российскую космонав- тику топтаться на месте, в попытке за считанные годы наверстать упу- щенные десятилетия. К этому сто- ит добавить и общие экономиче- ские потери России из-за низких цен на нефть, которые заставили Кремль срезать бюджет «Роскосмо- са» на 2016-2025 гг. сразу на треть - с 2 до 1,4 триллионов рублей. Огромным провалом планирования можно считать и фактический проигрыш в гонке за сверхтяжелый ракетоноситель с грузоподъемностью 100 тонн
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2016 29 Как сообщалось, в декабре 2015 г на полях гражданской войны в Сирии, произошло событие, ко- торое, хоть и имело некоторый ре- зонанс в прессе, но далеко не тот, который заслужило. Если это со- бытие действительно произошло, то по значимости его можно было бы сравнить с первой в мире ата- кой танков, которые были исполь- зованы английской армией против германских войск 15 сентября 1916 г во Франции на реке Сомме. Тогда, несмотря на то, что из 49 танков Mark.1, которые англичане подго- товили для атаки, фактически на- ступало 18 (остальные сломались или застряли в болоте), они смогли продвинуться вглубь обороны на 5 км, причём потери в этой операции оказались в 20 раз меньше обыч- ных. Хотя из-за малого количества танков фронт не удалось прорвать, новый вид боевой техники показал свои возможности, и выяснилось, что танки имеют большое будущее. Кстати, наше событие произошло почти через сто лет после дебюта танков, что очень символично. Так что же случилось в Сирии, в дека- бре 2015 г? В этот день состоялось насту- пление подразделений сирийской армии при поддержке российских специалистов и (как сообщалось) боевых роботов на стратегическую высоту 754,5 в одном из предгор- ных районов провинции Латакия. Аналітичні розробки Боевые роботы России – на подходе? В атаке якобы участвовало 10 разведывательно-ударных роботизированных комплексов (6 «Платформа-М» и 4 «Платформа Арго»), которые взаимодействовали с самоходными гаубицами (СГ) «Ака- ция» и сирийскими войсками Юрий Бараш, член Экспертного Совета ЦИАКР
30 В атаке якобы участвовало 10 раз- ведывательно-ударных роботизи- рованных комплексов (6 «Платформа-М» и 4 «Платформа Арго»), которые взаимодействова- ли с самоходными гаубицами (СГ) «Акация» и сирийскими войсками. Разведку осуществляли беспилот- ные летательные аппараты (БЛА). Сбор информации, управление ро- ботами и целеуказание для СГ «Акация» осуществлялись при по- мощи расположенной на расстоя- нии 5 км командной машины но- вой автоматизированной системы управления (АСУ) «Андромеда-Д». Ход боя отслеживался в Москве в Национальном центре управления обороной с командного пункта Генштаба России через полевой центр этой АСУ. Командующий атакой на высо- ту в режиме реального времени ру- ководил боем, операторы боевых роботов (как сообщалось), нахо- дясь в Москве, вели атаку, каждый видел как свой участок боя, так и всю картину в целом. Если эти со- общения достоверны, то в Сирии Россия впервые апробировала со- вершенно новые высокотехнологи- ческие способы ведения боевых действий. Боевые роботы первыми пошли в атаку. Приблизившись на 100-120 м к укреплениям боевиков, они открыли огонь. Боевики отве- тили, и по обнаруженным огневым точкам тут же нанесли удары СГ «Акация». За роботами на расстоя- нии 150-200 м наступала сирийская пехота, «зачищая» высоту. Бой длился всего 20 минут, и после него «боевики в ужасе бежали, бросая убитых и раненых». Противник по- терял убитыми 70 человек, у прави- тельственных войск были ранены четверо. Утверждается, что подобные действия Россия и Сирия планиру- ют развернуть в ближайшее время при наступлении на второй по важ- ности город в Сирии — Алеппо. По данным военных аналитиков, при- менение боевых роботов в услови- ях города — это наиболее эффек- тивный вид боевых действий, позволяющих сохранить жизни солдат и офицеров, ведущих насту- пление. Если информация о плани- руемом применении боевых робо- тов при штурме Алеппо верна, то успех сирийских войск и ополче- ния вполне вероятен. Сообщалось, что в последнее время сирийские повстанцы все чаще сталкиваются с боевыми ро- ботами «Платформа-М» и «Плат- форма Арго», которые способны действовать как днем, так и ночью. Гусеничныйробот«Платформа-М», оснащенный полуавтоматической системой управления огнём, объе- диняет разведывательные и боевые функции: он не только собирает информацию и ищет цели, но и уничтожает их, а также обеспечи- вает пехоту огневой поддержкой. Колёсный робот «Платформа По данным военных аналитиков, применение боевых роботов в условиях города – это наиболее эффективный вид боевых действий, позволяющих сохранить жизни солдат и офицеров, ведущих насту- пление
31 Арго» — вооружённый вездеход, предназначенный для участия в операциях на пересеченной мест- ности в горах. В декабре 2015 г президент Пу- тин говорил о том, что Сирия явля- ется отличным полигоном для тре- нировки и обучения российских военных, но о боевых роботах он не сообщал. Источники в Министерстве обороны (МО) РФ официально не подтверждают, но и не опроверга- ют факт использования боевых ро- ботов, а также других элементов сетецентрических видов боевых действий в Сирии. Начальник Генштаба ВС РФ, ге- нерал армии В. Герасимов недавно рассказал о планах МО России пол- ностью «автоматизировать» войну в Сирии. Но о наземных боевых роботах он не упоминал. Военный эксперт генерал-лей- тенант Ю. Неткачев допустил «воз- можность использования в Сирии новых видов самых современных и перспективных вооружений и апробации их при ведении совре- менного боя. Но эта тема по понят- ным причинам закрытая». Полковник М. Хамзатов, быв- ший помощник Главкома СВ Рос- сии по координации научно-техни- ческого развития, также считает, что в мире наступила эпоха робо- тов и она наступает в российской армии. «Сильная сторона роботов в том, что они способны заменить людей при решении широкого спектра особо тяжелых или особо опасных боевых задач. Например, роботы могут быть очень полезны при ведении боевых действий в ус- ловиях современного города, эф- фективно решая сложные боевые задачи при ведении разведки или боя в различных труднодоступных местах и т.п.». Впрочем, комменти- ровать ситуацию о применении бо- евых роботов в Сирии полковник отказался, поскольку «официаль- ных сообщений на этот счет не по- ступало» [1, 2, 3]. На возможное присутствие рос- сийских боевых роботов, БЛА и АСУ «Андромеда-Д» в Сирии ука- зывали многочисленные фотогра- фии и видео в социальных сетях, но их достоверность не подтверди- лась. При этом ряд экспертов обосно- ванно сомневаются в факте приме- нения российских боевых роботов в Сирии. Например, указывается на отсутствие его официального подтверждения, и на то, что впер- вые это сообщение появилось на российском сайте «не имеющим журналистской репутации» и за- тем было широко растиражирова- но российской «патриотической» прессой. В итоге делается вывод, что это сообщение — ложное [4]. Можно предположить, что оно рас- пространяется пропагандистами Кремля с целью восхваления успе- хов российского оружия в Сирии и На возможное присутствие россий- ских боевых роботов, БЛА и АСУ «Андромеда-Д» в Сирии указывали многочисленные фотографии и видео в социальных сетях, но их достоверность не подтвердилась
32 запугивания тех, кого они считают врагами России. Впрочем, достоверность этого сообщения не имеет большого зна- чения, поскольку ясно, что сейчас развитию боевых роботов в ВС России и без этого уделяется очень большое внимание. Ещё в июне 2013 г при МО РФ был создан Главный научно-иссле- довательский испытательный центр робототехники. В феврале 2014 г он получил статус юридиче- ского лица и был переформирован в федеральное государственное бюджетное учреждение «Главный научно-исследовательский испы- тательский центр робототехни- ки», финансируемый из бюджет- ных средств МО. Он получил задачу стать головным исполните- лем НИОКР в области робототех- ники, создавать и развивать лабо- раторную, испытательную и производственную базу и привле- кать на договорной основе соис- полнителей для выполнения гос- заказа и НИОКР [5]. В ноябре 2014 г в ВС России была принята концепция развития и боевого применения робототех- нических комплексов на период до 2025 года. Об этом сообщил член коллегии Военно-промышленной комиссии РФ О. Мартьянов, кото- рый руководил межведомственной рабочей группой по развитию и применению роботов. Согласно этой концепции, доля робототех- нических средств в общей структу- ре ВВТ должна составить до 30%. По оценкам специалистов, 2017- 2018 годы должны стать этапными в плане развития и поставок в во- йска различных робототехниче- ских комплексов, а также их при- менения на поле боя. Согласно плану, в 2017-2018 годах в россий- ские войска начнутся поставки различного рода робототехниче- ских комплексов, разработанных ОПК России. «Конечно, мы пока отстаём от ведущих армий Запада в использо- вании робототехнических средств и их применения на поле боя. Но, тем не менее, наши боевые роботы всё больше применяются на вой- сковых учениях, поступают в вой- ска: проделывают проходы в мин- но-взрывных заграждениях…, специальные роботы тушат пожа- ры в труднодоступных ме- стах…», — отмечал О. Мартьянов. Он также сообщил, что с приняти- ем концепции боевого применения робототехнических комплексов ситуация в корне изменилась. В концепции определены конкрет- ные рубежи по созданию техноло- гических циклов, робототехниче- ских средств, намечены этапы их создания для видов ВС и родов во- йск, определены сроки разработки нормативов их использования, в т.ч., в каких подразделениях они будут применяться. По его словам, в будущем в каждый военный
33 округ и флот ВС войдут роты бое- вых роботов. Их появление потре- бует создания тактики их примене- ния в боевых условиях, а также внесения необходимых поправок и уточнений в боевые уставы и на- ставления [6]. В декабре 2014 г президент РФ подписал указ о создании Нацио- нального центра развития техно- логий и базовых элементов робото- техники. К основным функциям центра отнесены организация ра- бот по развитию ключевых техно- логий производства робототехни- ческих комплексов военного, специального и двойного назначе- ния, разработка эффективных ком- понентов робототехники россий- ского производства и др. [4]. То, что вопросам разработки и снабжения войск роботизирован- ными комплексами в Минобороны России сегодня уделяется самое пристальное внимание, подтвер- дил начальник Главного управле- ния научно-исследовательской де- ятельности и технологического сопровождения передовых техно- логий (инновационных исследова- ний) Минобороны России полков- ник В. Преснухин. Он подтвердил, что для проведения прикладных научных исследований и испыта- ний в области разработки и созда- ния робототехнических комплек- сов военного назначения в структуре МО сформирован «Глав- ный научно-исследовательский ис- пытательный центр робототехни- ки», наделённый полномочиями головной научно-исследователь- ской организации в данной обла- сти. Создана также комиссия по развитию робототехники, которую возглавил лично министр обороны РФ С. Шойгу. В ходе стратегиче- ских командно-штабных учений «Центр-2015» С. Шойгу уже озна- комился с возможностями практи- ческого использования робототех- нических комплексов военного назначения. В частности, на поли- гоне Донгуз министру были пока- заны роботы, устраивающие про- ходы в минно-взрывных заграждениях, тушащие пожары, выполняющие иные специальные задачи в особой обстановке [7]. История создания боевых ро- ботов. Идея создания боевых ма- шин, которые могли бы управлять- ся дистанционно, пришла к советским конструкторам еще до Великой Отечественной войны. Разрабатывать специальную маши- ну для этих целей не стали, а ис- пользовали уже проверенную тех- нику. Платформой для создания телетанка (как тогда его называли) стал танк Т-26. Позже они получи- ли обозначение ТТ-26. Также в ка- честве телетанков применяли БТ-7. Телетанк предполагалось исполь- зовать для разрушения загражде- ний, установки дымовых завес и разведки минных полей. Боевые телетанки планировали вооружить
34 радиоуправляемым пулеметом, ог- неметом и установками для пуска боевых газов. Первые испытания были проведены в 1938-1939 годах. На телетанк устанавливалась спе- циальная аппаратура, позволяю- щая управлять им на расстоянии до 4 км из танка управления, одна- ко была возможность управлять телетанком непосредственно из ка- бины. При необходимости могла быть задействована система само- ликвидации с подрывом взрывчат- ки. Но испытания показали, что при управлении телетанками мог- ли возникать помехи в радиосвязи, создаваемые линиями электропе- редачи. Телетанки использовались в со- ветско-финской войне, но боевые действия показали, что их приме- нение неэффективно. Во время Ве- ликой Отечественной войны теле- танки не использовались. В 80-х годах интерес к телеуправ- ляемым танкам проявило МО РФ. По его заказу во ВНИИ «Сигнал» (г. Ковров) была разработана система дистанционного управления тан- ком Т-72Б. На нём были размещены несколько видеокамер, передающих изображение оператору и датчики спутниковой навигации. Система радиосвязи с двумя радиоканалами, работающими в разных частотных диапазонах, обеспечивала устойчи- вое управление танком на расстоя- нии 4 км. В качестве подвижного пункта дистанционного управления был использован автомобиль ЗИЛ- 131. Система позволяла произво- дить поиск и распознавание цели по видеоизображению, наводить воо- ружение на цель в ручном режиме и обеспечивать сопровождение цели. Оператор мог дистанционно кон- тролировать запас топлива в баках, следить за оборотами двигателя и другими показателями. Испытания показали, что система дистанцион- ного управления танком позволяла управлять танком и в определённой степени — его вооружением [8]. Как сообщил начальник отдела робототехники ВНИИ «Сигнал» А. Малышев, танк-робот заинтересо- вал военных, но реализовать боль- шинство предложенных возмож- ностей на существовавшей в то время элементной базе не получа- лось. В т.ч. не удалось с высокой эффективностью дистанционно управлять вооружением. «Не было нужной электроники, оптико-электронных систем с вы- соким разрешением и дальностью. Но самое главное — отсутствовали мощные вычислители. Нам вместе с соисполнителями пришлось са- мостоятельно разрабатывать мало- габаритные вычислители, рассчи- тывать для них всю математику и т.  д.», — перечислял возникшие проблемы Малышев. Несмотря на определённые ре- зультаты, достигнутые при созда- нии танка-робота, проект был остановлен. Наступили 90-е годы,
35 распался СССР, и МО уже не мог- ло выделить необходимое финан- сирование для продолжения ра- бот [9]. Военные наземные мобильные роботы подразделяются: • По назначению: на боевые, разве- дывательные, патрульные, охран- ные,сапёрные(разминирования), транспортные, эвакуационные, пожарные и др. • По типу движителя: на гусенич- ные и колёсные. • По типу управления: на управля- емых оператором, полуавтоном- ных и автономных. • По весу (условно): на сверхлёг- кие (до 0,5 т), лёгкие (1-3 т), сред- ние (6-8 т), тяжёлые (18-20 т) и сверхтяжёлые (св. 40 т). Ниже приведен ряд роботизи- рованных комплексов, которые разработаны и разрабатываются в России. Многофункциональный робо- тотехнический комплекс «Метал- лист» был создан Ковровским электромеханическим заводом и относится к сверхлегкому классу. Он способен производить разведку и вести огонь из лёгкого стрелково- го оружия. «Металлист» управляется по кабелю на 200 м или по радио на 500 м. Робот имеет скорость до 7 км/ч, способен ездить по снегу глу- биной до 15 см и преодолевать во- дные преграды глубиной до 10 см. Комплекс работает в режиме дви- жения в течение часа, в режиме на- блюдения — св. 12 ч. Вес робота 50 кг, длина — 0,7 м, ширина — 0,65 м, высота — 0,55 м. На роботе устанавливается снайперская винтовка ВСК-94 или пистолет Ярыгина. Оружие может наводиться по горизонтали и вести огонь на дальность 25 м. Кроме того, есть специальный механизм для метания на 7 м гранат РГ-60ТБ, РДГ-М РГ-60з, РГР и «Заря-2». К роботу можно подключить гром- коговоритель, модуль для вынос- ных камер и контейнер для достав- ки спецсредств. Достоинствами комплекса яв- ляются малые размеры и вес, низ- кая цена, недостатками — отсут- ствие брони, низкая скорость и проходимость. Комплекс использу- ется в подразделениях МВД и спец- наза при проведении антитеррори- стических и других операций [8]. Мобильный робототехниче- ский комплекс МРК-27-БТ был разработан в СТКБ прикладной робототехники МГТУ им. Баумана. Он предназначен для подавления огневых точек противника, унич- тожения живой силы, ведения огня по сооружениям и технике против- ника. Робот управляется по кабелю на расстоянии 200 м, по радио — на 500 м. Он имеет гусеничную базу, вес 180 кг, скорость 2,5 км/ч и авто- номность 4 ч. Оборудование вклю- чает 4 цветные видеокамеры, воо- Многофункциональный робототех- нический комплекс «Металлист» был создан Ковровским электромеханическим заводом и относится к сверхлегкому классу. Он способен производить разведку и вести огонь из лёгкого стрелкового оружия
36 ружение — 7,62-мм пулемет «Печенег», 2 гранатомета РШГ-2, 2 огнемета РПО-А «Шмель» и 6 ды- мовых гранат. Достоинствами комплекса яв- ляются малые размеры и вес, низ- кая цена, недостатками — слабая броня, низкая скорость и проходи- мость. Комплекс впервые был по- казан на выставке INTERPOLITEX в 2009 г [8]. Разведывательно-ударная ро- бототехническая система (РУРС) разработана в Московском кон- структорском бюро. Она предна- значена для патрулирования, про- ведения разведки и огневой поддержки, может вывозить ране- ных с поля боя. Шасси робота колёсное 4х4. Движение и стрельба может осу- ществляться в автоматическом ре- жиме, а может контролироваться оператором на расстоянии не- сколько километров. Особенно- стью роботов является то, что они способны работать в команде. Ро- бот имеет видеокамеры и теплови- зоры, он обладает функцией само- стоятельного обнаружения цели и ее сопровождения. Система может составлять трехмерную карту местности в ближней зоне на осно- ве данных, получаемых от датчи- ков и сканеров. Вес робота до 500 кг. Он развивает скорость до 80 км/ч благодаря гибридному двига- телю, и преодолевает вплавь во- дные преграды, даже реки. На ма- шину может быть установлен автоматический гранатомет АГ-30, пулеметПКТилиогнемет«Шмель». Также предусмотрена система са- моуничтожения. РУРС была пред- ставлена на выставке инноваций МО России в 2013 г [8]. Универсальный роботизиро- ванныйкомплекс«Платформа-М» создан ОАО «Научно-исследова- тельский технологический инсти- тут (НИТИ) «Прогресс». Первыми демонстрациями комплекса стали его показы в мае и июне 2015 г на параде Победы и учениях в Кали- нинграде. Позднее разработчики показали его на «Дне инноваций Минобороны РФ» в августе 2015 г. Комплекс предназначен для реше- ния широкого круга задач на поле боя: ведение разведки, обнаруже- ние и поражение стационарных и подвижных целей, огневая под- держка подразделений, патрулиро- вание и охрана важных объектов. В зависимости от полезной нагрузки, робот может ставить дымовые за- весы, осуществлять дистанцион- ную постановку мин и проделы- вать проходы в минных полях, доставлять различные грузы. Робот представляет собой уни- версальную самоходную гусенич- ную дистанционно-управляемую платформу с размещенной на ней полезной нагрузкой. При собствен- ном весе до 800 кг робот способен нести до 300 кг полезной нагрузки. В условиях прямой видимости на
37 дальности до 1,5 км «Платформа М» может передвигаться со скоро- стью до 12 км/ч, преодолевать пре- пятствия высотой (глубиной) 0,21 м и уклон (подъём) не менее 25 град. Время непрерывного движе- ния не менее 10 ч. Броня защищает от 5,45-мм пуль. Длина робота до 1,6 м, ширина и высота — до 1,2 м. В качестве полезной нагрузки на «Платформе-М» могут разме- щаться средства поражения (7,62- мм пулемет ПКТ или автоматиче- ский гранатомёт АГ-30, до 4 гранатометов РПГ-26 или до 2 ПТУР «Корнет»), комплекс оптико- электронной разведки (РЛС «Фара», тепловизор, дальномер, видеокамеры), спецсредства для обнаружения различных веществ, минный заградитель КТПН-3, трал для разминирования, громкогово- рители и другие средства. Достоинствами комплекса яв- ляются небольшие размеры и вес, разнообразное вооружение (в т.ч. ПТУР) и невысокая цена, недостат- ками — слабая броня, низкая ско- рость и проходимость. В настоящее время комплекс «Платформа-М» выпускается для испытаний, его серийное производство намечено с 2018 г [10]. Боевой роботизированный комплекс (РБТК) «Платформа Арго» создан Государственным на- учным центром «Центральный на- учно-исследовательский и опытно- конструкторский институт робототехники и технической ки- бернетики». Комплекс предназна- чен для разведки и патрулирова- ния местности, поражения живой силы, а также небронированной или легкобронированной техники. Во время морских десантных опе- раций дистанционно управляемый робот способен обеспечить огне- вую поддержку десантно-штурмо- вым группам, вести разведку на по- бережье, доставлять на берег грузы подразделениям, ведущим бой. Комплекс включает модернизи- рованный колёсный 8х8 вездеход «Арго», вооруженный боевым мо- дулем, который управляется дис- танционно. Вездеход «Арго» имеет защищенное днище, низкий центр тяжести, колеса со специальным протектором и возможностью ис- пользовать гусеницы. Характеристики робота: пол- ный вес до 1,02 т, скорость до 20 км/ч (по воде — до 5 км/ч), время непрерывной работы не менее 20 ч, длина робота до 3,35 м, ширина — до 1,85 м, высота — до 1,65 м. Воо- ружение: пулемет ПКТ и 5 грана- томётов (3 РПГ-26 и 2 РШГ-2). Достоинствами комплекса яв- ляются небольшой вес, плавучесть и невысокая цена, недостатками — слабая броня, малая скорость и проходимость. В настоящее время выпущена опытная партия ком- плекса для испытаний [11]. Мобильный робототехниче- ский комплекс военного назначе-
38 ния МРК-002-БГ-57 «Волк-2» был создан Ижевским радиозаводом в сотрудничестве с «Уралвагонзаво- дом» специально для РВСН. Ком- плекс должен использоваться для защиты подразделений мобильных ракетных комплексов «Тополь», «Тополь-М» и «Ярс», а также ста- ционарных комплексов МБР. Ком- плекс способен вести разведку и наблюдение, а также выполнять па- трулирование и уничтожение раз- ных целей. Для наблюдения за обстановкой «Волк-2» оснащается оптико-элек- тронной системой, которая позво- ляют производить обнаружение разных объектов в любых погод- ных условиях и в любое время су- ток. Робот имеет несколько телека- мер, тепловизор и баллистический вычислитель лазерный дальномер, гиростабилизаторы оружейной платформы. «Волк-2» работает в автоматическом и полуавтомати- ческом режиме, управляется дис- танционно по защищённому ради- оканалу и действует на удалении до 5 км от оператора. Робот «Волк-2» имеет специ- альное гусеничное шасси. Вес его 1,1 т, скорость до 35 км/ч, запас хода 250 км. Время непрерывной работы — 10 ч. Длина робота до 3 м, ширина — до 1,8 м, высота — до 1,26 м. Машина бронирована и имеет боевой модуль с набором прицельного оборудования, кото- рое обеспечивает автоматический захват и удержание цели в движе- нии. В качестве вооружения моду- ля может использоваться стабили- зированный пулемет (7,62-мм ПКТ или 12,7-мм «Корд»), либо 30-мм автоматический гранатомет АГ-30. Создан усовершенствованный вариант робота МРК ВН с улуч- шенными характеристиками (на- пример, скорость увеличена до 45 км/ч). Комплекс «Волк-2» посту- пил в РВСН, его испытания плани- руется завершить в 2016 г [12]. Многофункциональный робо- тотехнический комплекс «Нерех- та» создаётся заводом им. Дегтярёва совместно с Фондом перспектив- ных исследований. Комплекс пред- назначен для разведки, корректи- ровки огня, огневой поддержки и перевозки грузов. Боевой робот «Нерехта» имеет гусеничную базу, приводится в движение электродвигателями и может управляться на дальности до 20 км. Многофункциональность комплекса обеспечивается за счёт замены на ней модулей (разведыва- тельного, боевого, транспортного). Всего имеются 18 разных модулей. Боевой модуль вооружён пулемё- том ПКТ или 12,7-мм «Корд», авто- матическим гранатомётом АГ-30, транспортный модуль может пере- возить до 700 кг груза. Впервые комплекс «Нерехта» был показан на «Дне инноваций Министерства обороны России —
39 2015». Он будет готов начать испы- тания в 2016 г [13]. Боевой многофункциональ- ный робототехнический ком- плекс «Уран-9» создан в корпора- ции «Ростех». Он предназначен для дистанционной разведки и огневой поддержки общевойсковых, разве- дывательных и антитеррористиче- ских подразделений. Комплекс бу- дет особенно полезен при проведении локальных войсковых и антитеррористических операций, в том числе, в населенных пунктах. В состав комплекса входят два робота разведки и огневой под- держки, тягач для их транспорти- ровки и подвижный пункт управ- ления на шасси грузового автомобиля КамАЗ. База робота гусеничная, его вес 8 т. Предпола- гается, что в перспективе робот получит электрическую транс- миссию. Вооружение робота включает 30-мм автоматическую пушку 2А72 и спаренный с ней пулемет ПКТ, 4 ПТУР «Атака» и 4 ПЗРК «Игла». Состав вооружения может варьи- роваться в зависимости от требо- ваний заказчика. Роботы оснаще- ны системой предупреждения о лазерном облучении и оборудова- нием для обнаружения, распозна- вания и сопровождения целей. Роботы семейства «Уран» успешно прошли испытания на по- лигоне. В их ходе отрабатывались задачи инженерной разведки мест- ности, поражения целей на пре- дельной дальности из автоматиче- ских пушек и пулеметов, а также задачи уничтожения бронетанко- вой техники с помощью ПТУР. Достоинствами комплекса яв- ляются сильное и разнообразное вооружение (пушка, ПТРК, ПЗРК), недостатками — слабая броня и высокая цена. В 2016 г Рособоро- нэкспорт (входит в «Ростех») пла- нирует начать продвижение на международный рынок комплекса «Уран-9» [14]. Робототехнический комплекс разминирования «Уран-6» создан ОАО «766 УПТК» (Управление про- изводственно-технологической комплектации, Московская об- ласть). Он предназначен для проде- лывания проходов в минных полях и сплошного разминирования ур- банизированных участков местно- сти, горных и мелколесистых тер- риторий от противотанковых и противопехотных мин, а также других взрывоопасных предметов. Робот-сапер представляет со- бой гусеничный самоходный ради- оуправляемый минный трал. В за- висимости от задач, которые ставятся перед комплексом, на него может быть установлено до 5 раз- личных тралов, а также бульдозер- ных отвалов. Оператор может управлять комплексом дистанци- онно, на удалении до 1 км (на устройстве имеется 4 видеокамеры, которые обеспечивают круговой Робототехнический комплекс разминирования «Уран-6» создан ОАО «766 УПТК» (Управление произ- водственно-технологической комп- лектации, Московская область). Он предназначен для проделывания проходов в минных полях и сплошно- го разминирования урбанизированных участков мест- ности, горных и мелколесистых территорий от противотанковых и противопехотных мин, а также других взрывоопасных предметов
40 обзор). «Уран-6» может отличить снаряд от авиабомбы или мины. Комплекс в состоянии обнаружить, идентифицировать и по команде уничтожить любой взрывоопас- ный предмет, мощность которого не превышает 60 кг в тротиловом эквиваленте. При этом робот обе- спечивает полную безопасность личного состава. Обнаруженные на местности боеприпасы «Уран-6» обезвреживает, разрушая их физи- ческим способом, либо приводя в действие. Вес робота-сапера 6-7 т в зави- симости от комплектации (с бой- ковым тралом — 6,8 т). База трак- торная и отличается от базы робота «Уран-9». «Уран-6» оснащён двига- телем в 190 л.с., что обеспечивает ему высокую удельную мощ- ность  — 32-37 л.с. на тонну. Ско- рость движения — до 5 км/ч, высо- та преодолеваемых препятствий до 1,2 м. Длина робота 4,455 м, шири- на — 2,015 м, высота — до 1,49 м. Данный комплекс может осна- щаться пятью различными смен- ными инструментами: бойковым, катковым и фрезерным тралами, а также бульдозерным отвалом и ме- ханическим схватом. Ширина по- лосы сплошного траления 1,6 м. Несколько видов трала использу- ются для обеспечения возможно- сти работы с различными типами грунтов. К примеру, катковый трал используется на твердых поверхно- стях. Он представляет собой набор насаженных на ось тяжелых вал- ков, которые катятся по поверхно- сти земли впереди робота-сапера. Бойковый трал используется на мягких грунтах и действует по- другому: на валу на специальных цепях раскручиваются бойки, ко- торые развивают скорость до 600- 700 об/мин и молотят по грунту, вспахивая землю на глубину до 35 см. Фрезерный трал обладает отда- ленным сходством с культивато- ром. Цель у всех этих устройств одна — разрушить обнаруженное на местности взрывное устройство или подвести его к подрыву. При этом робот-сапер «Уран-6» спроек- тирован таким образом, что прямо перед ним могут постоянно гре- меть довольно сильные взрывы. Робот имеет бронирование, а его инструменты в состоянии выдер- жать подрывы взрывных устройств мощностью до 60 кг в тротиловом эквиваленте. Двигаясь по ровной местности, робот-сапер «Уран-6» может производить разминирова- ние со скоростью до 3 км/ч, а на ка- менистой местности его скорость работы снижается до 0,5 км/ч. Для российских саперов, кото- рые работают на Кавказе, роботы- сапёры «Уран-6» оказались крайне необходимы. Данный комплекс успешно прошёл приемо-сдаточ- ные испытания в Сунженском рай- оне Чечни, где занимался сплош- ной очисткой лесных массивов и сельскохозяйственных угодий от
41 взрывоопасных предметов. С кон- ца июля по конец августа 2014 г ро- бот-сапер «Уран-6» сумел очистить до 80 тыс. кв. м полей, уничтожив до 50 взрывоопасных предметов. За это время не было никаких по- ломок или сбоев в работе комплек- са. Также были произведены расче- ты, которые показали, что один робот-сапер «Уран-6» за день в со- стоянии выполнить объем работы, для которого потребовалось бы 20 саперов. Опытная эксплуатации ком- плекса проводилась и в высокогор- ной местности Веденского района Чечни на высоте 1,6 км над уров- нем моря. Здесь сохранились мин- ные поля, обезвредить которые, ис- пользуя обыкновенные инженерные средства, было доста- точно трудно. При этом из-за свое- го веса (6-7 т) в горы данный ро- бот-сапер забрасывали с помощью тяжелого вертолета Ми-26. Первая серийная партия робо- тов-саперов «Уран-6» начала по- ступать на вооружение войск Юж- ного ВО в 2015 г [15]. Робототехнический комплекс пожаротушения «Уран-14» созда- вался тем же разработчиком и на той же базе, что и комплекс разми- нирования «Уран-6». Комплекс предназначен для тушения пожа- ров на взрывоопасных объектах. Дальности подачи сплошной водя- ной струи до 50 м, объём цистерны в 2 тыс. л. Возможно подключение к внешнему источнику воды. При скрытом очаге специальное инфра- красное оборудование способно нацеливать водяную струю под большим давлением непосред- ственно в зону возгорания. Первый этап исследовательских учений с применением аэромобиль- ной группы робототехнических комплексов «Уран-6» и «Уран-14» начался 24 октября 2014 г. Комплек- сы перебрасывались на место уче- ний самолётами Ил-76. По замыслу организаторов учений, робототех- ническая группа в составе комплек- сов «Уран-6» и «Уран-14» действова- ла в районе с высокой опасностью подрыва разнообразных артилле- рийских боеприпасов в местах бу- шующих пожаров. Два робота дей- ствовалипараллельнодругсдругом. Робот-сапер «Уран-6» занимался разминированием условного склада с боеприпасами, а робот-пожарный «Уран-14» ликвидировал там возго- рание. Учения проводились в Под- московье, в Николо-Урюпино, под руководством специалистов из Главного управления научно-иссле- довательской деятельности и техно- логического сопровождения пере- довых технологий Минобороны РФ. Целью учений было выяснить, сколько средств, сил и времени по- надобится на приведение в готов- ность данной аэромобильной груп- пы и можно ли поставить данную группу на боевое дежурство в со- ставе расчетов Национального
42 центра управления обороной Рос- сии [15]. Многофункциональный робо- тотехнический комплекс «Удар» создан ВНИИ «Сигнал», входящим в холдинг «Высокоточные ком- плексы». Комплекс предназначен для обеспечения боевых действий боевых и разведывательных под- разделений и частей, подразделе- ний технического и тылового обе- спечения СВ и спецназа. В его составе может быть мобильный робот, разведывательный БЛА вер- толётного типа и пункт дистанци- онного управления на шасси Урал- 4320. Ударно-разведывательный ком- плекс «Удар» — первый в своем классе образец боевой машины, обладающей огневыми и броневы- ми характеристиками штатной БМП мотострелковых подразделе- ний и при этом управляемой дис- танционно. Робот комплекса выполнен на унифицированной гусеничной базе БМП-3 производства ОАО «Курганмашзавод», а унифициро- ванный дистанционно управляе- мый боевой модуль «Бумеранг- БМ» создан в тульском ОАО «КБ приборостроения». Этот модуль уже используется на перспектив- ных БМП (тяжелой Т-15 «Барба- рис», средних Б-11 «Курганец-25» и К-17 «Бумеранг»). База БМП-3 20-тонного класса хорошо отработана и имеет ди- зельный двигатель мощностью 660 л.с., обеспечивающий скорость до 70 км/ч (на плаву — до 10 км/ч). Комплексы динамической и актив- ной защиты защищают робот от ПТУР и гранатомётов. Компактный боевой модуль «Бумеранг-БМ» имеет механизмы крепления и вертикального наве- дения ствольного оружия, системы подачи боеприпасов, аппаратуру наведения и связи. Вооружение мо- дуля составляет 30-мм пушка 2А42 с боекомплектом 500 выстрелов (дальность стрельбы до 4 км), пуле- мет ПКТ с боезапасом 2000 патро- нов и 4 ПТУР «Корнет» (дальность стрельбы до 8/10 км). Система управления огнем (СУО) модуля позволяет операто- рам комплекса вести поиск целей одновременно в различных спек- тральных диапазонах, в пассивном и активном режиме. Машина мо- жет вести одновременный обстрел двух целей, в т.ч. из автоматиче- ской пушки по воздушным целям с использованием автомата сопрово- ждения. СУО автоматическая, об- ладает возможностями наносить удары с места, на ходу, на плаву, всеми типами боеприпасов, в лю- бое время суток. Система также обеспечивает автоматический по- иск целей, в том числе замаскиро- ванных, ведет огонь по внешнему целеуказанию. За точность работы прицельного оборудования отве- чают сразу два блока. Дистанцион-
43 ное управление машиной, как предполагают, осуществляется с помощью выносных пунктов (пультов) управления, отвечающих за движение платформы и приме- нение вооружения, в том числе распознавание целей и наведения на него оружия. Система сопряже- на с бортовой цифровой схемой управления и передачи информа- ции, бортовым комплексом аудио- и видео средств корректировки движения, кругового обзора и тех- нологической связи. Она в какой- то степени схожа с технологиями, уже опробованными на БМП «Кур- ганец». Управление безэкипажным боевым модулем «Бумеранг-БМ» на «Курганце» может тоже осу- ществляться дистанционно — по командам, отдаваемым операто- ром, находящимся вне машины. Машина может действовать и с экипажем. Также создаётся инже- нерный и транспортно-эвакуаци- онный варианты робота «Удар». Ударно-разведывательный ро- бот сможет не только поражать про- тивника огнём бортового оружия, но и выдавать целеуказания для авиации и артиллерии, других удар- ных робототехнических комплек- сов. В состав оборудования инже- нерной машины на базе «Удара» будут входить устройства не только для разбора завалов и ликвидации разрушений, но и для работы со взрывоопасными предметами, в частности, многопозиционный ма- нипулятор. Транспортный робот будет способен перевозить разное имущество и личный состав, а так- же эвакуировать раненых с поля боя. Впервые комплекс «Удар» был продемонстрирован на «Дне инно- ваций МО России — 2015» [7, 9, 16]. Боевой робототехнический комплекс на базе танка Т-90 соз- даётся корпорацией «Уралвагонза- вод». Речь идёт об оснащении си- стемойдистанционногоуправления танка Т-90. О возможности подоб- ной модернизации и о начале таких работ рассказал 12 октября 2015 г заместитель гендиректора корпора- ции «Уралвагонзавод» по спецтех- нике В. Халитов. По его словам, управлять таким танком-роботом оператор сможет на расстоянии 3-5 км [7]. Ещё сообщалось, что на базе перспективного танка Т-14 «Арма- та» также планируется создать ро- ботизированный комплекс. Комплекс управления группа- ми боевых роботов «Уникум», как сообщалось, был создан концер- ном «Системы управления» АО «Объединённой приборострои- тельной корпорации», входящей в «Ростех». Комплекс позволяет ав- томатизировано управлять группа- ми роботов различного назначе- ния. Он может одновременно управлять 10-ю робототехнически- ми комплексами. На поле боя ком- плексы якобы могут действовать как независимо, так и в составе группировки. «Уникум» может са- Ударно-разведывательный робот сможет не только поражать противника огнём бортового ору- жия, но и выдавать целеуказания для авиации и артиллерии, других ударных робототехнических комп- лексов
44 мостоятельно распределять роли внутри группы, заменять выведен- ных из строя роботов, занимать роботами важные позиции, а так- же поражать цели в автоматиче- ском режиме и по запросу операто- ра. В корпорации уверяют, что это ещё один шаг к «созданию искус- ственного интеллекта, наделяюще- го механизмы почти человечески- ми возможностями. Это первая в России система такого уровня, ко- торая успешно прошла испытания, признана готовой и принята госу- дарственным заказчиком» [17]. Тактика применения боевых роботов. Для боевых роботов уже разрабатывается и тактика приме- нения. В частности, доктор техни- ческих наук, профессор МГТУ им. Баумана Л. Орленко, проанализи- ровал процесс атаки существую- щий мотострелковой роты (МСР) СВ России, усиленной танковым взводом (всего 103 чел., 10 БМП и 3 танка) взводного опорного пункта противника и пришёл к выводу, что скорость атаки пешего строя будет мала (5-7 км/ч), преодоление минного поля затруднено, а воору- жение спешенной пехоты слабо, что в совокупности приведёт к большим потерям в пехоте и БМП. Причём он утверждает, что внедре- ние новых танков и БМП (Т-14, Т-15, Б-11 и К-17) мало изменит си- туацию. Для того чтобы при атаке укре- плённой обороны существенно со- кратить потери, автор предлагает создать роботизированные роты (РР), вооружённые кроме танков и БМП также штурмовыми машина- ми (ШМ) и дистанционно управля- емыми боевыми роботами (ДУБР, или танки разминирования). Управление ДУБР предполагается по кабелю или радиоканалу. При этом автор ссылается на опыт экспериментов 80-х годов по созданию робототехнического комплекса на базе Т-72Б, обеспечи- вающего дистанционное управле- ние на расстояние до 4 км (с помо- щью ретрансляторов — намного больше). Для экономии средств и време- ни автор предлагает создать ШМ и ДУБР на базе существующих тан- ков, в частности ШМ — путём ре- конструкции их с заменой боевого отделения новым, оснащённым 152-мм гаубицей с углом возвыше- ния до 60 град., горизонтальным механизмом заряжания и осколоч- но-фугасными снарядами (в т.ч. управляемыми с дальностью стрельбы до 13 км) от гаубицы «Мста», 30-мм пушкой и 7,62-мм пулемётом, а ДУБР — путём осна- щения их средствами дистанцион- ного управления, разведки и мин- ными тралами. Автор предлагает при использо- вании системы из 4-х типов машин (ДУБР, ШМ, танков и БМП) при про- рыве укрепленной обороны приме- нять тактику атаки в 3 эшелона:
45 • В 1-ом эшелоне атакуют 6 ДУБР с минными тралами. Их основ- ная задача — проделать проходы в минных полях для боевых ма- шин с экипажами и провести разведку боем. ДУБР останавли- ваются у переднего края оборо- ны на расстоянии, безопасном от разрыва своих снарядов, и уничтожают огнём с места ожив- шие огневые точки и пехоту в 1-й траншее. • Во 2-ом эшелоне 3 танка и 3 ШМ переходят в атаку за ДУБР на расстоянии 0,2-2 км. Расстояние зависит от времени обстрела обороны, и чем оно длиннее, тем больше должно быть расстояние между первым и вторым эшело- нами. После прорыва танков и ШМ в опорный пункт взвода они подавляют те огневые точки, которые уцелели во время ракет- ного, артиллерийского, мино- метного и бомбового удара по обороне. • В 3-ем эшелоне двигаются 7 БМП, десант которых спешива- ется у края обороны под при- крытием огня ДУБР, танков и ШМ. Мотострелки подавляют оставшуюся живую силу и гото- вятся к отражению контратаки. Затем аналогичная атака прово- дится на 2-ю линию обороны и так далее. Таким образом, в операции уча- ствуют 6 ДУБР (1-й эшелон), 3 ШМ и 3 танка (2-й эшелон) и 7 БМП (3-й эшелон). Всего в атакующей роте 82 чел., что на 21 меньше списочно- го состава современной МСР, ата- кующей в одном эшелоне, но в 3 линии, как этого требует устав. Стоимость нового вооружения роты с ДУБР и ШМ выше, зато люд- ские потери будут минимальными, а вероятность прорыва обороны становится максимальной. Автор утверждает, что РР не имеют принципиальных недостат- ков. Они атакуют в 3-4 раза бы- стрее, эффективно преодолевают минные поля, обеспечивают луч- шую защищенность мотострелков при атаке. По огневой мощи (коли- чество ОФС в залпе) РР в 7 раз пре- восходят МСР, она способна вести эффективную борьбу на дистанции до 13 км. Перед атакующими подразделе- ниями стоит задача противодей- ствия современным противотанко- вым средствам, а также системам РЭБ. Для ее решения боевые маши- ны должны обладать как индиви- дуальной, так и коллективной за- щитой. Атакующие роты должны являться разведывательно-удар- ным комплексом, включенным в единую систему управления такти- ческим звеном. Сравнение состава и структуры МСР и РР, которые непосредствен- но участвуют в атаке, показывает, что в обеих ротах по 13 боевых ма- шин с экипажами, но в РР имеется дополнительно 6 танков-роботов.
46 Численность солдат и офицеров, принимающих участие в атаке, в МСР и РР соответственно 103 и 82 человека, но огневая мощь РР выше в 7 раз. Если сравнить состав и струк- туру тех подразделений мотострел- ковой и роботизированной бригад (МСБр и РБр), которые участвуют в атаке на укрепленную оборону, то в них число машин с экипажами одинаково, но в РБр дополнитель- но имеется 54 танка-робота, хотя в МСБр на 280 солдат и офицеров больше. Автор предлагает из танков, со- стоящих на вооружении СВ Рос- сии, сформировать роботизиро- ванные бригады, способные прорывать укрепленную оборону. Например, для создания 30 РБр надо реконструировать 2430 тан- ков: 810 — в штурмовые машины и 1620 — в роботов. Предлагается ис- пользовать технику, снимаемую с вооружения, но сохранившую бое- способность, что является наибо- лее быстрым и дешевым способом. При этом автор допускает более длительный и дорогой путь созда- ния роботизированных бригад — разработку новых специализиро- ванных машин для решения перечисленных задач [18]. Недостатки подобной такти- ки — перед фронтом обороняюще- гося взвода из пяти боевых машин (например, 4 БМП М2А3 и танк М1А2) поочерёдно появляются по 6-7 боевых машин, что нарушает принцип массирования сил. А главное — при поражении 6 тан- ков-роботов разминирования 1-го эшелона атака роты срывается. Анализ достоинств и недостат- ков военных робототехнических комплексов. Об основном досто- инстве этих комплексов (сохране- нии жизней своих солдат и офице- ров) уже неоднократно говорилось. Например, роботы разминирова- ния проделают проходы в минных полях, атака боевых роботов отвле- чёт на них огонь противника, при- ведёт к израсходованию боеприпа- сов и ПТУР, позволит выявить и подавить артиллерией огневые точки, сломить волю к сопротивле- нию и обратить в бегство. После этого остаётся без потерь захватить позиции врага своей механизиро- ванной пехотой. В начале примене- ния боевых роботов будет действо- вать эффект внезапности, значительно повышающий эффек- тивность их использования. Кроме того, исправные и управ- ляемые боевые роботы абсолютно «верны» державе, «беспрекослов- но» подчиняются командованию и безупречно «храбры». Но робототехническим ком- плексам присущ очень серьёзный технический недостаток, делающий невозможным их применение про- тив технологически развитого про- тивника. Сейчас в этих комплексах используются не автономные робо- Исправные и управляемые боевые роботы абсолютно «верны» держа- ве, «беспрекословно» подчиняются командованию и безупречно «храбры»
47 ты, способные действовать само- стоятельно, а дистанционно управ- ляемые оператором и полуавтономные. То есть, достаточ- но будет прервать связь операторов с этими роботами средствами РЭБ, и они станут недееспособными и не смогут выполнять поставленные за- дачи, или круг этих задач будет рез- ко ограничен программой, а боевое применение, связанное с поражени- ем противника, станет невозможно. Пока искусственный интеллект раз- вит недостаточно, ему нельзя будет доверить открывать огонь без санк- ции человека-оператора, т.к. суще- ствует возможность поражения не только противника, но и своих во- йск, и даже мирного населения. Кроме того, боевые роботы мо- гут успешно уничтожаться, причём теми же средствами, что и суще- ствующая бронетехника. К приме- ру, сверхлёгкие и лёгкие (до 3 т) ро- боты «Металлист», МРК-27-БТ, РУРС, «Платформа-М», «Платфор- ма Арго», «Волк-2» и «Нерехта» — огнём 7,62-мм, 12,7-мм и 14,5-мм пулемётов, средние (6-8 т) роботы «Уран-6/9/14» — огнём 12,7-мм и 14,5-мм пулемётов и гранатомётов, тяжёлые (18-20 т) роботы «Удар» — огнём 30-мм и 100-мм пушек, а тан- ки-роботы Т-90 — огнём 125-мм пушек и ПТУР. Известны недостатки автоном- ных в управлении боевых роботов, как и возможные способы преодо- ления этих недостатков: • Роботы управляются микроэ- лектроникой, поэтому их можно вывести из строя, подорвав по- близости специальный заряд, ге- нерирующий электромагнитный импульс. Но для защиты от им- пульса есть особые экраны? и используется соответствующая элементная база. • Роботы не смогут передвигаться по сильнопересечённой местно- сти из-за несовершенства систе- мы управления при столкнове- нии с незнакомой средой. Но оборудованные сенсорами и ЭВМ роботы могут строить мо- дели окружающей среды и при адекватной механизации будут способны преодолевать препят- ствия. • Роботы не «думают» и не «учат- ся», они используют шаблонную тактику, поэтому их легко унич- тожать. Но роботы, обмениваясь информацией с другими робота- ми, могут получать от них ин- формацию об опасности и обхо- дить опасные участки или прятаться за укрытиями. Кроме того, роботы можно хорошо бронировать. • Можно узнать алгоритмы, по ко- торым управляются роботы, и предсказывать их действия в за- данной ситуации. Но можно ввести в программу действий элементы непредсказуемости. • Роботов легко дезориентиро- вать, выставив на поле боя маке- Можно узнать алгоритмы, по которым управляются роботы, и предсказывать их действия в за- данной ситуации. Но можно ввести в программу действий элементы непредсказуемости
48 ты вооружения, по которым они истратят свой боекомплект. Но в ЭВМ роботов можно заложить сигнатуры подлинного вооруже- ния, сравнивая с которыми ро- боты определят ложные цели. • Технически сложные роботы требуют специального обслужи- вания и ремонта, поэтому раз- вернуть их вдали от крупных баз невозможно. Но роботы могут иметь модульную конструкцию, а также встроенные механизмы самодиагностики и самовосста- новления [19, 20]. Пока в военных целях использу- ются более простые роботы (управ- ляемые дистанционно оператором и полуавтономные), но ведутся ра- боты по созданию автономных ро- ботов. Создание полностью авто- номных боевых роботов в России было невозможно в первую оче- редь по техническим причинам (отсутствие необходимых техноло- гий, элементной базы и программ- ного обеспечения). Кроме того, как сообщил военный эксперт В. Му- раховский: «На вооружение робо- тотехнические комплексы пока не приняты по ряду вопросов, ключе- вой из них — кто будет принимать решение на огневое поражение? Никто в мире пока не решился это доверить искусственному интел- лекту. А если человек-оператор вы- полняет эту функцию, то нужно предоставить ему абсолютно на- дежный канал связи с машиной, что пока выглядит сомнительно с точки зрения надежности в усло- виях применения средств РЭБ обе- ими сторонами конфликта. Кроме того, если будет поврежден оскол- ком или снарядом робототехниче- ский компьютер, то у машины, что называется, мозг съедет набе- крень — и еще вопрос, для кого эта машина будет опаснее — для своих, или чужих» [21]. Тем не менее, если верить российской прессе, сапёр- ные, разведывательные, и даже бо- евые роботы разрабатываются в России очень активно, и принятие их на вооружение намечено на 2017-2018 годы. Опыт США. В 2003-2009 годы в США осуществлялась программа создания «Боевых систем будуще- го» (FCS). Они должны были состо- ять из 18 интегрированных «син- хронизированных» систем вооружения, а также оснащения солдат, объединённых сетью связи и управления. В т.ч. среди этих си- стем вооружения планировалось создать 3 типа роботов — назем- ных машин без экипажа: малая пе- реносная для разведки SUGV (вес 14 кг), многоцелевая в вариантах ARV-A-L (боевая, 2,5 т) и MULE (обеспечения и разминирования), вооружённая роботизированная машина ARV-A/R (6 т). На про- грамму было потрачено 18,2 млрд. долл., но она была отменена. Про- грамма сопровождалась задержка- ми и перерасходом средств, но од-
49 ной из главных причин её отмены было невозможность обеспечить эффективное управление всеми этими системами (в т.ч. роботизи- рованными) [22]. А ведь известно, что уровень развития робототех- ники в США значительно выше, чем в России. Пропагандистский эффект «роботизации» российской ар- мии. Кремлёвская пропаганда ак- тивнейшим образом освещает планы перевооружения ВС Рос- сии, в т.ч. робототехническими комплексами. При этом желаемое зачастую выдаётся за действитель- ное. Вернёмся к случаю в Сирии — МО России не подтверждает офи- циально факт применения боевых роботов (которого действительно не было), но и не опровергает его. В интернете полно видеоклипов, на которых показаны успешные испытания российских боевых ро- ботов, но эти клипы сделаны либо штатными пропагандистами Кремля, либо «патриотами-люби- телями». Боевые роботы показы- ваются на выставках — но в стати- ческой демонстрации, либо при выполнении простейших функ- ций. Анонсировалось даже, что боевые роботы на колёсном и гу- сеничном ходу со стрелковым и пушечным вооружением впервые смогут принять участие в параде Победы 9 мая 2015 г. Но они там так и не появились — видимо, ру- ководство решило перестрахо- ваться (вдруг робот сломается, и станет перед Мавзолеем, как танк «Армата» на репетиции?) [23]. Заключение. Для СВ России разрабатывается целый ряд назем- ных робототехнических комплек- сов, выполняющих боевые, разве- дывательные, инженерные и другие задачи. В первую очередь, очевидно, найдут применение ин- женерные и разведывательные ро- боты, а затем — боевые. При этом вес боевых роботов может быть от 50 кг до 50 т (от роботов-разведчи- ков с пулемётом и гранатомётами до роботов-боевых машин с 30-мм пушками и ПТУР, а также танков- роботов), броня — от противо- пульной до противоснарядной, управление — от операторного до полуавтономного. В настоящее время они испытываются, а их принятие на вооружение намече- но на 2017-2018 годы. Однако можно уверенно предположить, что технические, экономические, организационные и прочие труд- ности в ОПК России (в т.ч. про- блемы замещения импорта эле- ментной и программной баз) приведут затягиванию разработок минимум до 2024-2025 годов. Сей- час разработка робототехниче- ских комплексов в России исполь- зуется, в основном, в пропагандистских целях. Однако в перспективе ВС Украины долж- ны ожидать развёртывания в СВ России таких комплексов и гото- Кремлёвская пропаганда активней- шим образом освещает планы перевооружения ВС России, в т.ч. робототехническими комплексами. При этом желаемое зачастую выдаётся за действительное
50 виться к принятию ответных мер  — как симметричных, так и асимметричных. ЛИТЕРАТУРА 1. Мухин В. Минобороны РФ обкатывает терминаторов в Сирии // http://www.ng.ru/ armies/2016-01-20/2_siria.html 2. 2. Мануков С. Боевые роботы РФ в Сирии // http://politikus.ru/ army/print:page,1,68225-boevye- roboty-rf-v-sirii.html 3. ВДВ: ударных роботов поддер- жит «Андромеда-Д» // http:// voenpolit.su/army/1706-vdv- udarnyh-robotov-podderzhit- andromeda-d.html 4. Толер А. Использовала ли Рос- сия боевых роботов в Сирии? // http://inosmi.ru/ military/20160117/235078297. html 5. О создании федерального государственного бюджетного учреждения «Главный научно- исследовательский испытатель- ский центр робототехники». Распоряжение от 15 февраля 2014 г №205-р // http:// government.ru/dep_news/10610/ 6. Военные РФ уже приняли концепцию развития робото- техники до 2025 года // http:// newsru.com/world/18jan2016/ rurobotsinsyria.html 7. Сергеев Д. Танки-роботы поко- ряют армию РФ: как нанести сокрушительный «Удар» с пульта // http://tvzvezda.ru/news/ forces/content/201510150907- gdgm.htm 8. Боевые роботы России // http:// smartnews.ru/articles/17566.html 9. Рамм А. «Удар» ещё «Удар» // http://vpk-news.ru/articles/28600 10. «Платформа-М»: Роботизиро- ванный комплекс широких возможностей // http://www. arms-expo.ru/news/ perspektivnye_razrabotki/ platforma_m_robotizirovannyy_ kompleks_shirokikh_ vozmozhnostey/ 11. Россия испытала боевой робо- тизированный комплекс // http://sdelanounas.ru/blogs/44395/ 12. Рябов К. РВСН испытают новый роботизированный комплекс // http://topwar.ru/44316-rvsn- ispytayut-novyy-robotizirovannyy- kompleks.html 13. Впервые показан новейший рос- сийский боевой робот «Нерех- та» // http://naked-science.ru/ article/tech/vpervye-pokazan- noveishii-ross 14. Россия решила поставлять на экспорт боевых роботов «Уран- 9» // http://www.vz.ru/ news/2015/12/30/786798.html 15. Робот-сапёр «Уран-6» // http:// topwar.ru/62494-robot-saper- uran-6.html 16. Романов Л. Новейший гусенич- ный БМП-робот «Удар» осна- щён одним из лучших боевых модулей в мире // http://warfiles.
51 ru/show-97081-noveyshiy- gusenichnyy-bmp-robot-udar- osnaschen-odnim-iz-luchshih- boevyh-moduley-v-mire.html 17. Автономные боевые роботы приняты на службу в Россий- скую армию // http://rusvesna.su/ future/1445287674 18. Орленко Л. Прорывные роботы // http://vpk-news.ru/ articles/27159 19. Недостатки боевых роботов, как их рисуют, часть 1 // https://dxdt. ru/2011/03/04/3544/ 20. Недостатки боевых роботов, как их рисуют, часть 2 // https://dxdt. ru/2011/05/05/3692/ 21. Для Минобороны разработали нового боевого робота // http:// izvestia.ru/news/587526 22. Бараш Ю. На западном фронте // Акцент. — 2005. — №9-10. — С.66-76 23. В параде Победы 9 мая впервые могут принять участие боевые роботы // https://russian.rt.com/ article/81667
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2016 52 Хто найбільшою мірою виграє від «волинського нарративу», в якому немає місця для українців у ролях, інших ніж винуватців поль- ських бід? В Польщі останнім часом знято декілька важливих кінокартин, які торкаються важких аспектів най- новішої історії країни, і зроблено це з різних політичних перспектив. На цьому тлі досить відчутно виді- ляється фільм Войцєха Смажов- ського Wołyń («Волинь»). Постає запитання — наскільки вдалий сьогодні політичний момент для екранізації такої картини… Поточна політична ситуація не є єдиною причиною, щоб визнати екранізацію цього фільму непра- вильним ходом. Окрім очевидних протипоказань, таких як справжня війна в Україні, ми можемо спосте- рігати зростаючу активність Росії в інформаційній війні. Вона помітна не лише в Україні, але й в усій Єв- ропі. До неї залучені і певні заанга- жовані проросійські осередки в Польщі. Ця активність приймає різні форми — починаючи з дій в Інтернеті, як політичного лобію- вання і закінчуючи діями чисто провокаційними, прикладом чого є руйнування пам’ятників на поль- сько-українському прикордонні. Коли ми говоримо про політич- не лобіювання, то йдеться про пе- реконування, щоб Польща зберіга- ла нейтралітет у питанні конфлікту Синдром «Волині» або кому вигідно й надалі сварити поляків і українців Петро Тима, польський історик, політолог, журналіст та публіцист, з 2006 року — голова Об’єднання українців у Польщі Ми можемо спостерігати зростаю- чу активність Росії в інформаційній війні. Вона помітна не лише в Украї- ні, але й в усій Європі
53 в Україні — не була активною ані політично, ані економічно, ані у військовій площині. У крайній формі це в тому числі й мусовані пропозиції побудувати на кордоні стіну. Може скластися враження, що домінуючим посилом польської політики є все ж таки антиросій- ська позиція. А це, скоріше, не сприяє російській пропаганді. На перший погляд, так справді і є. Проте, існує і маргінес основної те- чії. Наприклад, є такі люди, як Ма- теуш Піскорскі та його угрупуван- ня «Зміна» або структури крайніх правих — «Фаланга», Oboz Wielkiej Polski, а також політики, що були пов’язані раніше з Лігою Поль- ських Родин (Liga Polskich Rodzin), які, виступаючи особисто або пре- зентуючи свої книжки чи матеріа- ли в пресі, намагаються «збалансо- вувати» такого роду підхід. Приміром, дивовижною є різка зміна поглядів Павла Кукіза. Спо- чатку, у період протестів на київ- ському Майдані він приходив під українське посольство у Варшаві і навіть скомпонував пісню, якою підтримував українську револю- цію, також співав для людей на майданній сцені в Києві. В одному з інтерв’ю навіть говорив, що його місією є їздити світом та перекону- вати людей культури і політики щодо підтримки України. І раптом, під час ескалації бойових дій на Донбасі, атак сепаратистів та ак- тивної, майже не прихованої вій- ськової агресії з боку Росії, Кукіз заявляє, що «жодної зброї Києву не давати, бо в Україні правлять бан- дерівці». Продовженням цієї мета- морфози є його політичний, перед- виборний союз з націоналістами, що в результаті вилилося в антиу- країнські дії на форумі парламенту депутатів фракції «Кукіз’15». Під час правління Кваснєвсько- го такі питання, як «Волинь» підні- малися активними осередками, але такими, що не перебували у мейн- стримі, — я кажу про 1990-ті роки. Проте, вони нав’язували свій фор- мат дискусії, який не сприймає українська сторона. Тим часом, вже у 2013 році відбулася дискусія на форумі парламенту, яка перейшла всі можливі форми діалогу довкола історії. З одного боку — емоції та популізм, з іншого — фактичні дії на користь Росії... Ми мали справу зі співпрацею представників польських політич- них партій з російськими агентами впливу, в тому числі Вадимом Ко- лесніченком (в той час — нардепа Верховної Ради України), який приїжджав до Польщі та перекону- вав наших політиків, щоб поль- ський парламент прийняв постано- ву про «волинську різню», запропоновану Партією регіонів та... комуністами. В. Колесніченко — колишній член ПР, а зараз націоналістичної, російської партії «Родина» — це най- В. Колесніченко — колишній член ПР, а зараз націоналістичної, російської партії «Родина» — це найкращий кращий приклад намагань втягну- ти Польщу в російську концепцію підпорядкування України з допомо- гою міцних ідеологічних порівнянь: з одного боку - фашисти, з іншого - прихильники демократії і водночас союзники Росії
54 кращий кращий приклад намагань втягнути Польщу в російську кон- цепцію підпорядкування України з допомогою міцних ідеологічних по- рівнянь: з одного боку — фашисти, з іншого — прихильники демократії і водночас союзники Росії. Лобіюючи російські інтереси в Україні, В.Колесніченко вміло грав «європейською» хартією регіональ- них мов та мов меншин, конвенці- єю Ради Європи про захист мен- шин, організовував виставки та «антифашистські» конференції — ця мова відрізнялася від мови яв- них ворогів української держав- ності. І в т.ч. завдяки такому образу В.Колесніченко перетворився в серйозного партнера польських партій. Це були представники коалі- ційної тоді партії PSL (Польська на- родна партія — Polskie Stronnictwo Ludowe), які робили промоушн по- статі Колесніченка, запрошували його як гостя на роковини подій на Волині, вели з ним розмови, і на- віть запрошували на дебати до пар- ламенту. Цікаво, що також частина тодішньої опозиції з партії «Право та справедливість» (нині правляча партія в польському Сеймі) була ним зачарована. В свою чергу, коли йдеться про ту ж PSL, ця партія у питаннях України, починаючи з кінця 1990-их років співпрацювала з досить сумнівними осередками, в т.ч. із такими істориками, як Віктор Поліщук з Канади. В своєму офісі на вулиці Гжи- бовській у Варшаві PSL також орга- нізовувала конференції, на які за- прошували, наприклад, Богдана Порембу — відомого режисера, який однозначно асоціюється з польським націоналізмом, та ін- ших вкрай антиукраїнських персо- нажів. У багатьох регіонах країни саме політики були ініціаторами антиукраїнських постанов облас- них рад або псевдонаукових конфе- ренцій на тему минулого. Спільним знаменником цих заходів були дії, які з одного боку концентрувалися на мартирологах, трагедії поль- ського населення, а з іншого — були націлені на сучасну Україну, яка не є в зоні російського впливу. Багаторазово з’являлися думки по- літиків SLD (Союз лівих демокра- тів,SojuszLewicyDemokratycznej) — наприклад, виступи Міллера щодо історичних питань, які входили в цю течію. Коротше кажучи, досить давно стало ясно, що це не є маргі- нес. Так, політики SLD, як і PSL, на- разі застосовували також й еконо- мічні аргументи, що через санкції проти Росії можуть понести втрати і польські виробники. Так, сьогодні SLD сьогодні поза парламентом, а PSL ледве подолала виборний бар’єр. Проте, пам’ятаймо, що вагомість такого курсу підкріплювала частина ЗМІ, без критики приймаючи погляди цих політиків, а також лідерів т.зв. кресових середовищ (так назива-
55 ють середовище нащадків поляків, що проживали на східних рубежах ІІ Речи Посполитої). Приголомшу- ючі описи жорстокості, мова ідео- логії та пропаганди, замовчування питання українських мирних жертв — це основні складові цих «антидебатів». Більше того, такі дії призводять до серйозних наслідків на польсько-українських прикор- донних територіях. Кожного разу, коли отець вірменського похо- дження Ісакович-Залескі (відомий своїми антиукраїнськими заявами польський священик) відвідував Перемишль, Ярослав, Грубешів або Холм, всюди зустрічали його орга- ни місцевого самоврядування або підпорядковані їм культурні інсти- туції. Зали переповнюються натов- пом людей, його публікації доступ- ні в майже кожній провінційній книгарні. Звичайно, можна при- меншувати значення Ісаковича-За- леського, проте, коли представни- ки провідних політичних партій висловлюються з приводу історич- них питань в схожій манері, це стає справжньою проблемою. З од- ного боку, маємо людей, які пра- цюють заради діалогу, з іншого — маємо зовсім протилежну тенденцію. Росії сьогодні є дуже вигідним різкий перехід від питан- ня вшанування пам’яті жертв Во- лині до діяльності, спрямованої в бік України. З російської точки зору слід будувати та підсилювати такий перехід. Режисера Войцеха Смажовсько- го важко запідозрити в сприянні політичним інтересам Путіна. По- передній його фільм Roza, скоріше, дає підстави зарахувати його до прихильників критичної історії. Однак, Смажовскі не працює у ва- куумі. Фільм «Волинь» має чіткий сценарій, а першим науковим кон- сультантом в режисера була пані Єва Сємашко. Ця авторка не лише говорить про трагедію польського населення Волині та Галичини, не лише досліджує кількість жертв, але також висловлюється з приво- ду питань, пов’язаних з сучасною політикою. Сємашко пропагує по- літку ізоляціонізму, наприклад, ви- ступала проти Ющенка у період по- маранчевої революції. У 2003 році у виданні Rzeczpospolita (провідна щоденна газета Польщі) було над- руковано її відомий текст на цю тему «Правда передусім» (Prawda przede wszystkim). В інших публіка- ціях та інтерв’ю вона послідовно відстоювала тезис про націоналіс- тичну загрозу серед українських еліт сучасності. На її думку, Ющен- ко був націоналістом не тому, що реалізовував конкретну політику пам’яті, а тому, що не вписувався в «кресову» схему розмови про ми- нуле: або на коліна і вибачайтеся, та й так — як говорив Я.Куронь (Яцек Куронь — польський опози- ціонер, палкий прихильник поль- сько-українського зближення) — буде погано, бо не так лежите, не
56 так б’єтеся в груди або ви націона- лісти. Те саме бачимо сьогодні у відношенні до Петра Порошенка, який не є вихідцем із Західної Укра- їни та якому важко буде припису- вати погляди крайнього націона- ліста. В останні місяці ситуація вигля- дає таким чином, що ВО «Свобода» після Майдану втратила значення, бо скомпрометувала себе проектом змін щодо російської мови та вплу- туванням частини її політиків у сумнівні схеми. Запропонованого нею міністра оборони не було впи- сано золотими буквами в історію України, так як і генпрокурора — їх вже давно немає в уряді. В ниніш- ній владній команді немає людей, пов’язаних зі «Свободою», яка не є значимою силою в парламенті, на- віть на місцевому рівні, наприклад, у Львові. Звичайно можна сказати, що «з’явився Правий Сектор», але насправді це дітище Майдану. Створили його парамілітарні, не пов’язані між собою групи, ідеоло- гічно зорієнтовані на різні відтінки спадщини ОУН, але з самого по- чатку це не був політичний проект. Після Майдану було створено пар- тію, але окрім фронту та ряду кри- зових моментів, ПС не відіграє сут- тєвої ролі в реальному політичному житті України. На Донбасі боролися добро- вольчі батальйони, які були осеред- ком для багатьох націоналістів. Це стосується не лише батальйонів т.зв. Добровольчого Українського Корпусу Правого сектора, але та- кож й батальйону ОУН чи баталь- йонів, пов’язаних з ВО «Свобода». У певний момент під час війни на сході України саме добровольці та волонтери замінили державу. Час- тина командирів відчула свою силу та намагається знайти своє місце поза чисто мілітарною сферою. І можуть проявити себе, як деструк- тивний елемент. Час від часу в Україні виникає ситуація, коли в пунктах пересікання корумпованої влади та тіньової економіки з’являються люди з добровольчих батальйонів. Слабкість держави та її відсутність в окремих сферах життя дають привід для того, щоб нішу заповнювали мотивовані люди, в яких є зброя та які вміють боротися. Залишається запитання: наскільки Українська Держава, яка зараз модернізує армію та інші служби зуміє опанувати ситуацію? Певний крок було зроблено — час- тина батальйонів підпорядковуєть- ся армії, вони перестали бути окре- мими одиницями, які самі вибирають собі командирів, неві- домо звідки мають зброю та згідно з якими принципів функціонують. Так було, наприклад, з «Айдаром». Раптом з’явилися два «Айдари» двох командирів, а кожен говорив щось інше. Одні боролися, інші ро- били з цього бізнес; виявилось, що декілька айдарівців пов’язані з олі- гархом з оточення Януковича... Слабкість держави та її відсут- ність в окремих сферах життя дають привід для того, щоб нішу заповнювали мотивовані люди, в яких є зброя та які вміють бороти- ся. Залишається запитання: на- скільки Українська Держава, яка зараз модернізує армію та інші служби зуміє опанувати ситуацію?
57 Проте, в певний момент з’явилася держава, яка робить спроби це впо- рядкувати, а ідеологічні критерії відходять на другий план. Звичай- но, як «Свобода», так і Правий сек- тор, коли потрібно, вживають наці- ональну риторику, особливо, коли мова йде про Донбас та поточну політику. Але в цьому більше піару і створення відповідного іміджу. Неможливо конструктивно вес- ти етнонаціоналістичний дискурс, зрозуміти традиції ОУН для фор- мування свідомості сучасних укра- їнців та розуміння ними націо- нальних інтересів, якщо взяти на озброєння польську історичну оптику, тобто сприймати ОУН ви- ключно як елемент польсько-укра- їнського конфлікту. Тим часом, з точки зору українців, найважливі- шим є антирадянська складова, тобто боротьба націоналістів з Червоною Армією та НКВС. Цей антисовєтський елемент україн- ського націоналізму існує в свідо- мості польських істориків, але для більшості громадян існує виключ- но антипольська складова. І на жаль мушу визнати, що це не є польське know-how — насправді, це скопійована російська модель. В російських документальних фільмах, які стосуються вересня 1939 року, як і в польській публіцис- тиці можна прочитати, що ОУН ра- зом з німцями брала участь в агресії проти Польщі. Це цілковита підміна понять та порушення всіх пропо- рцій — наприклад, коли мова йде про масштаби українських виступів проти ІІ Речі Посполитої (РП) та масштаби участі українців  — гро- мадян Польщі — в її захисті під час оборони у вересні 1939 року. Хорошим прикладом є історія полковника Петра Дяченка, петлю- рівця, а в період ІІ РП офіцера Польського Війська, який у вересні 1939 року захищав Польщу, а потім перейшов на бік Німеччини. Під час окупації був командиром Укра- їнського Легіону Самооборони, який базувався у Варшаві під час варшавського повстання. Його іс- торію часто експонують та навколо неї будують весь нарратив про український колабораціонізм з на- цистами, але нічого не згадується про українських офіцерів, які у 1918–1921 роках боролись за неза- лежну Україну, а потім в польських мундирах гинули під час вересне- вої кампанії 1939-го, в Катині чи як повстанці в ході варшавського по- встання у столиці. Під час вересневої кампанії у Польському Війську служило 100– 120 тис. солдатів українського по- ходження, з них загинуло 8 тис., а кільканадцять тисяч були поране- ні. Багато з них потрапило в полон та були відправлені до Сибіру. В свою чергу, у підпорядкованому німцям батальйоні «Нахтігаль» було 300 українців, в батальйоні «Роланд» — більше 200. Звичайно, була ще поліція в німецькій службі Це не є польське know-how – на- справді, це скопійована російська модель
58 та 14 дивізія СС «Галичина», але треба на це дивитися в контексті чисельності колабораціоністських російських підрозділів або інших національностей, яких було значно більше. Водночас, мало відомою та дуже промовистою є варшавська біогра- фія полковника Семена Федоронька та його сім’ї. Федоронько родом з околиць Сянока, був офіцером армії Петлюри. Після ризької угоди опи- нився на території ІІ РП, був капела- ном православних солдатів Поль- ського Війська, а потім загинув у Катині, як польський офіцер. Його син Олександр, загинув як пілот Ко- ролівських Повітряних Сил, а двоє інших — Орест та В’ячеслав — як варшавські повстанці. Біля право- славного собору на варшавській Празі (район Варшави) знаходиться пам’ятник, а на вольському право- славному кладовищі символічна могила всієї сім’ї. А український контекст вар- шавського повстання в польській свідомості все ж таки залишається однозначним — йдеться про кола- бораціонізм з німцями та вбивства мирних мешканців. Саме тому і слід згадувати історію родини Фе- доронько. Участь українців у при- душенні повстання та їх масові злочини — це приклад перемоги пропаганди над історією. Декілька польських істориків неодноразово вказували на те, що більшість сил, які жорстко придушували повстан- ня, становили не українці, а підроз- діли, які складалися з росіян, кал- миків та інших національностей СРСР. Українці з дивізії «Галичина» становили маргінес, і немає дока- зів, що вони брали участь у злочи- нах проти мирних жителів. Як «кількісно», так і «якісно» більшу роль відігравали солдати наполо- вину поляка Камінського з РОА (русская освободительная армия) або росіяни з армії генерала Власо- ва. Однак в т.ч. саме завдяки рома- ну Романа Братного, а також масо- вому повторюванню спогадів, в яких усіх солдатів Гітлера зі Сходу називали «українцями», маємо сформовану таку, а не іншу карти- ну ситуації. Проте, проблема є ширшою, оскільки ідеться не лише про відмо- ву від пропагандистських кліше, але також про знання та свідомість на тему участі українців на боці анти- гітлерівської коаліції. В самій Украї- ні під час домінування радянського нарративу пробують показувати іншу картину ІІ Світової Війни, осо- бливо тих солдатів-українців, які боролися, наприклад, в канадській або американській арміях. До цих пір зовсім не багато говорилося про українців з армії Андерса, які поховані під Монте Кассіно. Ці речі відомі історикам, але вони не існу- ють для українського (як і поль- ського) суспільства. Причиною цього є багаторічний нарратив Ве- ликої Вітчизняної Війни як єдино-
59 го — з розмежуванням на україн- ських «фашистів» та звичайно численніших та «хороших» україн- ців в лавах Червоної Армії. В Червоній армії під час війни служило 6–7 мільйонів українців. Власне у збройних формуваннях ОУН та підрозділах УПА служило в різні періоди від 15 до 35 тисяч. Вбитих, репресованих, виселених або відправлених до таборів за ре- альну або надуману націоналістич- ну діяльність було звісно набагато більше: згідно з документом з архі- ву Берії 1954 року в сутичках з Чер- воною армією «українські націона- лісти» втратили 153 тис. убитих, 134 тис. арештованих та ще близь- ко 200 тисяч депортованих до табо- рів українців. Втрати ЧА, НКВС та прихильників радянської влади оцінювалось у 30 тис. Звичайно, весь радянський період терміни «Бандера» чи «буржуазний націо- наліст» були клеймом. В свою чергу, з кінця 1980-их років в Польщі неодноразово стверджувалось, що на заході Укра- їни перемагають націоналісти, Конгрес Українських націоналістів чи УНА-УНСО. Але це маргінальні угрупування, як мають у ВР Украї- ни по кілька депутатів. За те, пере- важно не помічався цілий ряд ра- дянських елементів, тобто комуністичної партії, речників ім- перських інтересів Росії або зви- чайних опортуністів, які окрадали Україну у всі можливі способи. Якщо подивитися на націоналіс- тичний рух крізь призму Польщі, то націоналісти справді мають свої структури, видають книжки, газе- ти, визнають схожу ідеологію, але чи можуть взяти владу в свої руки? Це неможливо, принаймні з декіль- кох причин: як наприклад, орієнта- ції молодого покоління на Європу, регіонального різноманіття Украї- ни, громадянського суспільства, нарешті відсутності єдності в лавах середовищ, які ототожнюють себе з традиціями ОУН. Водночас, остан- ні дослідження громадської думки показують, що саме в Західній Україні присутня найбільша сим- патія до поляків. (Так, за даними соцопитувань проведених Rating Group Ukraine на замовлення Між- народного Республіканського Ін- ституту (США) у березні 2014 року, позитивно до поляків ставляться 79% мешканців Західної України, загалом в Україні — 50%). Також у Польщі присутні побо- ювання щодо антисемітських на- строїв в Україні — це, мабуть, най- популярніший аргумент не лише російської пропаганди. Насправді ж у нещодавніх списках осіб, які вважаються найбільшими автори- тетами України на перших позиці- ях опинилися Йосип Зісельс та Се- мен Глузман. Зісельс — це лідер єврейської громади, дисидент. Глузман — психіатр, публіцист, вільний коментатор та дисидент, особа активна в різних суспільних
60 проектах, цілком незалежна полі- тично. Ці особи функціонують в Києві, вони відомі, виступають в ЗМІ, з ними рахуються політики різних партій. Деякі євреї стали на бік України не лише декларативно, а й також організовуючи підтрим- ку в Ізраїлі, збираючи гроші на лі- кування поранених або поїхавши воювати в добровольчих батальйо- нах. Якщо хтось хоче знайти анти- семітизм в Україні, звичайно, він його знайде. У вересні 2014 року було осквернено малюнками свас- тик пам’ятник жертвам Бабиного Яру в Києві. Водночас, за ініціати- вою одного з равінів у короткий час під Києвом було побудовано Анатівку (центр для вимушених переселенців зі сходу України). В Польщі переважає думка, що в Західній Україні події на Волині 1943 року не вважаються злочи- ном, а решта українців просто ні- чого про це не знає. Однак ситуація однозначно не така, що теми Воли- ні взагалі не існує. Коли Ярослав Грицак надрукував свою книжку «Страсті за націоналізмом», київ- ська «Критика» організувала довгу дискусію на тему націоналізму та колабораціонізму, в якій взяли участь провідні панелісти з Украї- ни та української діаспори. Серед молодшого покоління цю тему під- німають Олександр Зайцев або Ан- дрій Портнов, які не аналізують ОУН та український підпільний рух в ідеологічних категоріях і да- лекі від апологізму. Звичайно, є та- кож й ідеологічні роботи... У 2013 році тема «Волині» пройшла через основні українські ЗМІ, а в найпо- пулярнішому talk-show України у Савіка Шустера обговорювали цю тему провідні українські історики, політики, в т.ч. з Польщі. Декілька телеканалів транслювали докумен- тальні фільми, в яких героями були, наприклад, уродженець «кре- сів» полковник Хермашевський чи історик Гжегож Мотика. Можна зосередитись на діяль- ності Володимира В’ятровича і го- ворити, що це єдине бачення в Україні, але це просто неправда. Протягом останніх років акценти в історіографії та історичній політи- ці змінюються в декількох питан- нях. Наприклад, під час всього правління Кучми, тобто до 2004 року, дуже мало говорилося про період Української Народної Рес- публіки на чолі з Симоном Петлю- рою, але ще до Майдану — завдяки історикам та пасіонаріям, а також роману Василя Шкляра «Чорний ворон» — почались розмови про Холодний Яр, це неподалік Черкас, де українські підрозділи боролись до 1920-их років з більшовиками. Планується зйомка фільму на цю тему, а роковини 95 річниці ство- рення Холодноярської Республіки перетворились в елемент націо- нального нарративу, в якому ОУН взагалі немає, за те існує централь- но-українська традиція, козацька,
61 петлюрівська та загалом продер- жавна. Коротше кажучи, це все весь час переварюється. Проте, з польської боку видно в першу чергу, що десь поставлено пам’ятник Бандері... Натомість в Західній Україні, де найбільший відсоток туристів ста- новлять поляки, окрім давніх ву- лиць Міцкевича чи Словацького з’являються магазини з польськи- ми вивісками, люди починають вживати назву Станіслав, замість Івано-Франківськ, а знання поль- ської мови є декларацією європей- ських устремлінь. Все це свідчить, що польська спадщина на цій тери- торії не є знищеною: або освоюєть- ся заново, або для тамтешніх людей завжди була чимось важливим. Нав’язування викривлень, що в За- хідній Україні в кожному місті сто- ять пам’ятники Бандері, а в лісах кургани УПА та, що це бастіон на- ціоналізму, є цілковитим непоро- зумінням. Однак слід пам’ятати, що окрім воєнних історій та довоєнних пи- тань історичної пам’яті маємо на- багато свіжіші питання до вирі- шення. Візьмемо, наприклад, т.зв. ленінопад, тобто масове повален- ня пам’ятників радянських часів або зміни назв вулиць та міст — це спроба закінчення чогось, що не було зроблено після 1991 року. Для мене не меншою проблемою від глорифікації націоналізму (якщо дивитися на Україну в контексті пам’яті, пам’ятників, нарративу) є, наприклад, пам’ятник чекістам у центрі Миколаєва, існуючий ще зовсім недавно провулок Чекістів у Києві чи ціла низка міст та місте- чок, в яких стоять пам’ятники та таблиці не лише асоційованим з тоталітарною системою, але на- пряму причетним до організації Великого Голодомору в Україні у 1932–33 роках, відповідальним за мільйонні жертви та спустошення, з якими Україна не може впора- тись по сьогоднішній день! А від- сутність критичного ставлення, бажання очиститись, багато не- розкритих травм ніколи не ведуть до чогось хорошого. Добрим при- кладом є Іспанія, де відсутність вирішення питання похованих або непохованих по обидва боки гро- мадянської війни 1936 року і на сьогодні день викликає політичні емоції. Впорядкування історичної пам’яті — це довгий процес, а пер- цепція на історію України ХХ сто- ліття виключно з польської пер- спективи не дає шансу зрозуміти не лише давню, але й сучасну Україну. В Польщі дискусія про Єдвабне (польське містечко, в якому під час ІІ світової війни за участі місцевих поляків було вбито євреїв, символ польського покаяння за антисемі- тизм) відбулась після 11–12 років від переломного моменту, але в польському випадку, це був період відчуття безпеки та відносно на-
62 дійного майбутнього. Постає пи- тання — чи подібна дискусія про «Волинь» на сьогоднішні можлива в Україні? Дискусія про «Волинь» вже йде. Напрацювання істориків Ігоря Ільюшина або Володимира Кири- чука, тексти Ярослава Грицака, Олександра Зайцева, Івана Ольхов- ського, телепередачі та докумен- тальні фільми з’явилися не лише після Майдану, але ще до Помаран- чевої революції, наприклад, у 2003 році та й раніше. Звичайно, публіч- на дискусія не проходила настільки масштабно, як в Польщі про Єд- вабне. Поки що це дискусія на рівні інтелектуалів та найважливіших ЗМІ. Телевізійна дискусія про «Во- линь» у 2013 році, про яку я вже згадував, відбувалася за участі представників всіх можливих полі- тичних течій: від «Свободи» до Партії регіонів. Наскільки україн- ське суспільство сприйняло цю дискусію, наскільки вона відіграла свою роль — не відомо... Однак точно не можна говори- ти, що дискусії немає. Принаймні з 2003 року за цим йдуть дослідні та видавничі проекти, які більш- менш намагаються торкатися цієї теми. На жаль, масштаби та тираж публікацій віддзеркалювали не найкращий стан українських гума- нітарних наук. Проте, погляньмо на польсько-українські питання дещо в іншому ключі, тобто в кон- тексті історичних дебатів в Захід- ній Європі. Коли в Західній Німеч- чині почалася справжня дискусія про нацизм? Хіба не в 1968 році? А коли французи відкрилися у пи- танні своєї участі в Голокості — не лише чиновників уряду Віші, але також пересічних французів? У 1970-х роках… Як видно з західних прикладів, такого роду процеси вимагають ро- ків та залежать від багатьох факто- рів — стану еліт, економічної ситуа- ції,стосунківізсусідами.Наприклад, польський тиск щодо питання жертв Волині та Галичини приму- сив українців не лише до відповідей на постулати, які напливають з Вар- шави, але також до більшої актив- ності в дослідженні власного мину- лого періоду ІІ світової війни та післявоєнного періоду. Проте, це викликає також інший наслідок — відродження пам’яті українських травм у стосунках з Польщею. Спи- сок в цьому випадку також не є ко- ротким: зрада союзників в Ризі у 1921 році, пацифікація Галичини у 1930 році, знищення церков на Холмщині у 1938 році, вбивства українських мирних жителів у пері- од ІІ світової війни та після її закін- чення, переселення близько 500 тис. українців з території Польщі до СРСР і нарешті акція «Вісла». Це драми, які торкнулися багатьох українських сімей, за цим слідували також нищення інституцій культу- ри, храмів, грабіж майна, брутальна пропаганда... Польський тиск щодо питання жертв Волині та Галичини примусив українців не лише до відповідей на постулати, які напливають з Вар- шави, але також до більшої актив- ності в дослідженні власного мину- лого періоду ІІ світової війни та післявоєнного періоду
63 В Україні лише після 1991 року почали про це говорити, лише з 1990-х років почали ставити пам’ятники депортованим з Поль- щі, друкувати книжки на ці теми. Автоматично ця пам’ять почала до- ходити до загалу суспільства — не лише в Польщі маємо серед еліт на- щадків «кресов’ян», але також се- ред українських еліт є діти тих, які постраждали з польських рук. Використання в Польщі опису для цивільних втрат з українського боку слів-ключів таких, як «акції у відповідь» не закривають та не зні- мають з української дискусії питан- ня українських жертв та травма- тичнихепізодівукраїнськоїпам’яті. Цей аспект також треба брати до уваги, коли хочеш проводити діалог. Коли йдеться про темп при- своєння та опрацювання різних елементів колективної пам’яті, окрім польської та української мо- делі маємо у Європі ще інші, ма- буть, цікавіші приклади. У 1990-х роках в Румунії масово ставили пам’ятники Антонеску та глорифі- кували його постать. Лише тоді, коли Румунія приєдналася до ЄС, в цьому питанні погляди поміня- лися, а частину пам’ятників де- монтовано. Щодо України треба брати до уваги триваючу війну на сході кра- їни, мілітарну загрозу з боку Росії та внутрішньоукраїнські переду- мови. А більшість поляків, навіть тих, які позитивно налаштовані до України, не хочуть зрозуміти цих передумов. Весь час формулюється очікування, що момент порозумін- ня настане тут і зараз, та і ще на чітко визначених, польських умо- вах. В цю схему, на жаль, вписуєть- ся згаданий фільм Смажовського. Він обґрунтовує цей фільм в т.ч. тим, що це була замовчувана тема, що еліти через політичну корек- тність або геополітичні розрахун- ки відкладали її у довгу шухляду, що не випускалося на цю тему кни- жок, що нарешті треба про це голо- сно сказати. Але, якщо поглянемо в будь-яку книгарню, знайдемо там цілу низку публікацій. І це не питання останніх кіль- кох років. Поруч з новими книжка- ми знайдемо передрук Czerwonych nocy Генрика Цибульського, спога- дів командира підрозділів «самоо- борони» з Волині, які у період ПНР (Польської народної республіки — офіційна назва Польщі у 1952–1989 роках — ред.) були передруковані декілька разів та й ще великим ти- ражем. Або монографію Шоти і Щесняка Droga donikad. Polska wojna z UPA, яку вперше опубліко- вано у 1970-х роках. Це не так, як стверджує більшість учасників польсько-українських дискусій, що в ПНР про «Волинь» взагалі не пи- салося, а лише в обмін можна було говорити про боротьбу з УПА піс- ля 1945 року в Бєщадах або Лю- блінському воєводстві, про що, приміром, розповідають Luny w Використання в Польщі опису для цивільних втрат з українського боку слів-ключів таких, як «акції у відпо- відь» не закривають та не зніма- ють з української дискусії питання українських жертв та травматич- них епізодів української пам’яті
64 Bieszczadach Яна Герхарда. Наукові дослідження не проводились, але в пресі та спогадах тема була присут- ня. Попри це, Смажовскі в багатьох інтерв’ю підтримує цей стереотип, що це забуте, витіснене і що не можна було про це говорити. І, на жаль, фільм може всю цю ситуацію лише розбурхати, викликаючи не- гативні емоції через викривлення. Коли Смажовскі описує україн- ськогополіцейського,кількістьйого поганих прикмет зашкалює настіль- ки, що важко його не зненавидіти. Сам режисер говорить, що намага- ється це зважувати, що покаже дві сторони медалі і що «нікому це не сподобається» — ані польським, ані українським націоналістам. І справ- ді в сценарії з’являється польський поліцейський в німецькій службі, який пацифікує українське село. Проте, головний нарратив — це все ж таки українські ґвалти, паління домів та відрубування голів соки- рою. Чітко, однозначно, гострими кольорами намальований ворог в стилі фільму Ogniomistrz Kalen. І зараз люди, які не носять на собі тягар цієї травми, не отримали вдо- ма цієї картини польсько-україн- ського конфлікту, раптом отриму- ють такий ідеологічний подарунок, воєнну історію поляків та україн- ців в пігулці. Будь ласка, ось втілен- ня зла, примітивні селяни, колабо- ранти, бандерівці, УПА, садисти, гірші за гітлерівців, які вбили 100, 150, 200 тисяч поляків або навіть півмільйона, бо і такі цифри пода- ють найбільш запальні «кресові» публіцисти. Такий фільм буде сприяти роз- повсюдженню, закріпленню такої картинки українця, яка вже існує, яка від століть будувалась на при- кордонні. Мстивий гайдамака, зрадник РП, підступний «поп» — такі картини це спеціальність не лише кінематографії та літератури ПНР, бо знайдемо її також в поль- ській літературі часів поділу Поль- щі та ІІ РП. Для того, щоб витрима- ти дещо дистанцію до теми «бандерівців» рекомендую книжку Дороти Сапи Miedzy polską wyspą a ukrainskim morzem. А сам фільм Смажовського, на мою думку, не внесе нічого творчого до дискусії чи пам’яті про польські жертви з Волині, тому що, скоріше, в ньому не буде місця на рефлексію, задум про те, що все це відбувалося під час тотальної війни, що існував ці- лий ланцюжок причин. Не забуваючи ні про диспро- порцію кількості жертв, ні про вину конкретних українських ко- мандирів та політиків, мусимо пам’ятати хоча б про те, що існує проблема українських жертв. Коли говоримо про колабораціонізм, не може бути так, що говоримо ви- ключно про українських колабо- рантів, особливо на Волині. В се- редовищі спеціалістів про це йде мова, але в публічній дискусії не- має навіть спроби зрозуміти, що
65 одним з елементів, який впливав на динаміку волинського конфлікту була участь значної частини поля- ків в німецькій адміністрації еко- номічної та кримінальної поліції чи поліційних батальйонів, т.зв. Schutzmannschaften. Разом з довоєнними історія- ми — голодом землі та загальною економічною ситуацією, поль- ською колонізацією, відношенням адміністрації до місцевого населен- ня, пропагандою, яка напливала з СРСР, активністю комуністів та ОУН — все це загострювало ситуа- цію. Треба пам’ятати про специфі- ку цього конкретного місця. До ві- йни Волинь була найбільш цивілізаційно відсталим та бідним регіоном ІІ РП, де винятково силь- ними були впливи прорадянських комуністів з Комуністичної партії Західної України. Тамтешній експе- римент воєводи Юзевського — спроба завоювання прихильності українського населення лібераль- ною національною політикою та витіснення «прометейського» впливу на Радянську Україну — був втілюваний лише до певного мо- менту. У 1930-х роках правління в Польщі перейшло до ендецького крила (прихильників націоналіс- тично зорієнтованої партії Narodowa Demokracja) та перемо- гла концепція «вирішення україн- ського питання» через «закріплен- ня польського елементу на Сході», тобто пацифікації сіл з допомогою армії, перехрещення православних на римських католиків, тощо. Тоді на цій території сильнішими стали впливи ОУН. Про це все ми собі можемо по- говорити з польськими істориками Гжегожем Мотикою, Влодзімєжем Менджецкім або Томашом Стрий- кем, з журналістами як Павел Смо- ленські чи Магдалена Гжебалков- ска. А решта легко потрапляє в течію одностороннього бачення: зосереджуючись на «геноциді» та його масштабах. І саме його масш- таби та жорстокість мають бути виправданням для того, що вже не маємо про що говорити, а в україн- ців лише один вихід — викреслен- ня Бандери та УПА з підручників історії. А з іншого боку весь час не вистачає цього, про що колись пи- сав Данієль Бовуа, тобто поглибле- них дебатів про різні виміри поль- ської присутності на цих територіях. Звичайно маємо на- працювання Єжи Томашовського, які стосувалися міжвоєнного два- дцятиріччя, роботи Анджея Хой- новського, книжки Ришарда То- жецького про «українське питання», маємо «Реконструкцію націй» Снайдера та «Український трикутник» згаданого Бовуа. Зда- ється, що все вже сказано, дослі- джено... Однак, схоже, що цього не до- статньо, бо маємо справу паралель- но з протилежною тенденцією. Зга- дана пані Єва Сємашко раптом
66 говорить, і це друкується у видав- ництві Інституту Національної Пам’яті (ІНП), що переслідування українців — це вигадка, витвір «по- літичної коректності», що насправ- ді в ІІ РП не було з цим жодних проблем. Її повторюють інші істо- рики, такі як Чеслав Партач, Луци- на Кулінська та багато інших. В чергових телерепортажах презен- товані люди, які говорять, що нія- кого конфлікту не було — ми гово- рили польською, вони українською, всі зустрічалися на свята і т.д. Так, звичайно бувало, але була й інша реальність. Така, про яку пи- сав, наприклад, Данило Шумук, уродженець Волині, той самий, який в польських та радянських тюрмах та таборах просидів 42 роки... Походив з польсько-україн- ської сім’ї. Він згадує відсутність альтернативи — хочеш працювати на державній посаді, переходиш на римський католицизм і тоді маєш роботу, можеш купити землю і т.д. Все це підґрунтя, в т.ч. суспільний конфлікт: факт, що землі з аграрної реформи не розподіляли для укра- їнців, обмеження для державної служби... Так, петлюрівці служили в поль- ській армії. Але вже українські мо- білізовані не могли бути офіцера- ми, а деякі роди військ та спеціальностей були для них недо- ступними... Саме всі ці нюанси бу- дують глибше розуміння польсько- українських стосунків. Також і те, що згарище на Волині розпалили та крапку на «і» в цьому конфлікті поставили совєти (про це писав Мірек Чех). Також вони врешті- решт вигнали поляків з Волині та Галичини. До 1980-их років в Укра- їні відбувалися широко висвітлені в ЗМІ процеси українських націо- налістів, також у контексті злочи- нів проти мирного польського на- селення. Про це все майже не говориться. Також про те, що по польський бік кордону також були випадки регулярних воєнних зло- чинів, що публічно визнали один раз Гжегож Мотика та один раз Лу- каш Камінські, голова ІНП. Водно- час, весь апарат ІНП намагається певною мірою легітимізувати ці злочини формулою, як сказала пані Сємашко, «превентивних акцій у відповідь». Розслідування злочинів проти українців — це винятки. А коли про це все намагаюся го- ворити, одразу чую, що я «релати- візую», що з українського боку це була концепція геноциду, а з поль- ського — «жертви акцій у відпо- відь». Але чи можна вимірювати масштаби людського терпіння та втрат в такий спосіб? Якщо з укра- їнського боку мирних жертв було 20 тис., вони взагалі не рахуються лише тому, що це менше ніж 60 чи навіть 100 тис. поляків? Скільки інституцій в Польщі повністю розібралося з проблемою відповідальності з польського боку, в т.ч. інституцій, які репрезенту- Розслідування злочинів проти укра- їнців — це винятки
67 ють державу? Звичайно, «Карта» опублікувала Egzekutora Дембсько- го в Піскоровіцах, де націоналіс- тичне підпілля вбило місцевих українців, в школі висить пам’ятна дошка, а на місцевому цвинтарі по- будовано капличку. І це елемент єв- ропейських масштабів: люди звід- там не бояться конфронтації. Всі, які загинули, були місцевими: хтось з української, хтось з поль- ської сім’ї. Але вже декілька кіло- метрів далі домінує «кресовий» на- рратив — лозунги «Волинь», «геноцид» спадають в усіх можли- вих формах. За те немає місця для пам’яті також реальних, але укра- їнських жертв з територій над Ся- ном: жертв Польського Народного Війська чи польського підпілля. Те саме в Бєщадах та на Люблінщині. Декілька місяців тому мала міс- це хвиля осквернень українських пам’ятників на польсько-україн- ському прикордонні, в Монастирі, в Грушовичах чи Радружі. Зняті на камеру фільми хуліганів дуже швидко розповсюджував потім те- леканал донбаських сепаратистів, як приклад правильного спротиву європейців проти бандерівського фашизму. Є ряд ознак, що ці «спон- танні дії» були провокацією росій- ських спецслужб. З іншого боку ко- ментатори «кресових» осередків підкреслювали, що ці пам’ятники були нелегальними. Кожен з цих пам’ятників має власну специфіку. У випадку Грушо- вичів влада казала, що пам’ятник мав лише «символьне» значення, але в його ініціаторів були документи, тобто підтверджені нотаріусом зі- знання свідка, що саме в цьому місці поховані вояки УПА. Оскільки в християнській традиції кожен заслу- говує на поховання, вшанування мало підстави, хоча можна спереча- тися, який характер воно повинно мати, яким там повинен бути надпис і т.п. У випадку Монастиря це було легально підтверджено, хоча і після різних пертурбацій, визначення міс- ця поховання упівців та мирних мешканців села, які загинули під час його пацифікації НКВС. В свою чер- гу, пам’ятник в Радружі офіційно є нелегальним «символічним пам’ятником», але українці, вивезені з цього села в СРСР і які його побу- дували, стверджують, що там справ- ді поховані люди. Також є символічні пам’ятні знаки, де мешканці даного села зібрали інформацію про всіх за- гиблих — як тих, яких знайдено, так і тих, які пропали без вісті (напри- клад, у випадку села Молодич непо- далік Ярослава). У 2015 році ми мали справу з хвилею руйнувань цих пам’ятників виключно в одному ключі — фарбу- вання на них біло-червоних кольо- рів, знаків Підпільної Польщі, вста- новлення дошки з лайкою, як це мало місце в Радружі або повне руй- нування, як наприклад, у Вербиці. А до цього всього ці акції знімались на відео, а фільми розміщувались на Для «народного мера» Донецька, пана Губарєва, раптом важливим стає пам’ятник в далеких польських Грушовичах, який, до речі, місцевим не заважав. Це дає вагомий привід замислитись, кому це все вигідне і хто за цим стоїть…
68 сайті «Novorossiya Today». Частина цих пам’ятників було зруйновано неодноразово, і навіть попри те, що з’явилися інтерв’ю з ймовірними «героями» цих заходів, нікого з них не затримано. Разом з тим ми дізна- ємось, що для «народного мера» До- нецька, пана Губарєва, раптом важ- ливим стає пам’ятник в далеких польських Грушовичах, який, до речі, місцевим не заважав. Це дає вагомий привід замислитись, кому це все вигідне і хто за цим стоїть… Як на це все реагувати? Коли провокування польсько-україн- ського конфлікту явно на руку чу- жим інтересам? Це справді запитання про стан польської держави, бо чому стільки років в справі Грушовичів, де пам’ятник стоїть уже кільканадцять років, по сьогоднішній день не зна- йдено задовільної формули, щоб ви- рішити конфлікт, опрацювати фор- мулу через копіткий діалог? Аналогічно із Монастирем — там було нелегальне вшанування, тому представники нашої громади сіли за стіл разом з секретарем Ради Охоро- ни Пам’яті Боротьби та Мучеництва (РОПБтМ) Анджеєм Пжевозьнікєм та вирішили яким буде надпис та форма пам’ятника. Протягом усіх років, аж до його руйнації в травні 2015 року, не було з ним жодних про- блем. У випадку інших вшанувань ніхто не брав такої ініціативи, а відо- мий історик, теперішній секретар РОПБтМАнджейКунерт,у2013році авторитарно та публічно заявив, що пам’ятник у Грушовичах треба де- монтувати, бо в Польщі не місце для вшановування злочинців та вбивць польського народу. Таким чином за- початковано певний «механізм до- зволеності»  — зараз з’являються спеціалісти від соціотехніки та про- вокацій, які спокійно руйнують пам’ятник за пам’ятником, а причет- них звісно важко знайти. Наскільки далеко все це пішло, свідчить доля дошки на цвинтарі солдатів Петлюри в Перемишлі. Це при тому, що якраз Симон Петлюра в Польщі сприймається без контра- версій. І все ж таки, напередодні 95-ї річниці підписання союзу Пілсуд- ський-Петлюра на Військовому Цвинтарі в Пікулицях неподалік Перемишля встановлено дошку зі скандальним змістом. Роковини, в основному релігійного характеру, організовані українською громадою на цвинтарі солдатів УНР у Пере- мишлі названо «націоналістичними та антипольськими». Здавалось, що це питання вже не має викликати ніяких негативних асоціацій — ці солдати не були ворогами Польщі, а спільно боролись проти більшови- ків.Іпоприце,з’являєтьсятамзміст, який не міститься у формулі вшану- вання союзників та, тим більше, українців, які проживали там спо- конвічно. Цей випадок демонструє, наскільки великою є проблема став- лення до «кресової» спадщини та які різні люди на цьому спекулюють.
69 І ми маємо потенційне джерело конфлікту. Дивом по український бік не сталося щось схоже, бо тако- го роду «нелегальні», на цей раз польські, пам’ятні знаки є на укра- їнській території прикордоння. Їхнє створення виглядало, як пра- вило, таким чином: колишні меш- канці села їхали в якесь місце, спонтанно купували будматеріали, а потім домовлялися з головою ра- йону і не дивилися на юридичні нюанси, міжнародні регуляції чи двохсторонні угоди. Зрештою, по український бік довго не існувало інституції, яка займалась би питан- нями вшанування пам’яті. Так чи інакше, конфлікти на цій території можуть і надалі бути спровоковані, бо свого часу забракло волі, щоб узгодити їхню легалізацію. Ясна річ, що Петлюрою ніхто в Європі грати не буде, але Бандерою та УПА вже грають дуже інтенсивно. Як правильно казала Оксана За- бужко: війна на Донбасі є другоряд- ним фронтом, важливішим є інфор- маційний фронт поза Україною. Ця інформаційна війна, яка апе- лює до страхів та викривлень вмон- тованих в пострадянське суспіль- ство — саме це найнебезпечніше... Це видно також у Польщі після 2013 року. Ми наразі маємо цілу прикордонну територію, де відбу- вався брутальний конфлікт, по обидва боки гинули люди. І поруч з польськими жертвами, прізвища яких фігурували в різних формах вшанування та публічного нарра- тиву, включаючи пам’ятник гене- ралу Свєрчевському в Яблонках, була також тема неіснуючих укра- їнських жертв. Завдяки ЗМІ та діям різних осе- редків, в т.ч. політичним партіям, з’явився все ж таки «волинський нарратив», в якому немає місця ні місцевій специфіці, ні українцям в ролі, іншій ніж причини польсько- го нещастя. Символом такого підходу на пам’яті є відома реконструкція Во- линської різні в Радимні, тобто міс- ті, де в 1940-х роках до 50% мешкан- ців становили українці, а зараз немає там сліду ані церков, ані укра- їнців. І це в селах поблизу, де підроз- діли Сільських Батальйонів (Bataliony Chłopskie) та інші форму- вання вбивали за один раз по кілька десятків українців. На жаль, вже склалися умови, коли в Польщі і на- далі буде дуже легко грати пам’яттю конфлікту, медійним посилом та ха- ризмою окремих осіб, які в будь- який момент, на кожному рівні, для кожної громади готові презентува- ти саме такий ракурс, саме таку картинку польсько-українських стосунків. Неважко здогадатися, хто від цього сьогодні отримує найбіль- ший зиск… Переклад українською — Павло Кост, член експертної ради ЦДАКР Ми маємо потенційне джерело конфлікту Війна на Донбасі є другорядним фронтом, важливішим є інформа- ційний фронт поза Україною Завдяки ЗМІ та діям різних осеред- ків, в т.ч. політичним партіям, з’явився все ж таки «волинський нарратив», в якому немає місця ні місцевій специфіці, ні українцям в ролі, іншій ніж причини польського нещастя

More Related Content

PDF
Newsletter 16 03-2016(44-5) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 02 2016(42 3)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 02-2016(41-2) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Bulletin cacds 16_1
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 31 05-2016(49-10)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 08-2016(54-15)
bycacds_ukraine
 
PDF
bulletin cacds
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 16 05-2016(48-9)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 16 03-2016(44-5) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 02 2016(42 3)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 02-2016(41-2) (1)
bycacds_ukraine
 
Bulletin cacds 16_1
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 05-2016(49-10)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 08-2016(54-15)
bycacds_ukraine
 
bulletin cacds
bycacds_ukraine
 
Newsletter 16 05-2016(48-9)
bycacds_ukraine
 

What's hot

PDF
Newsletter 1 07-2016(51-12)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 07-2016(52-13) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 11-2016(60-21)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 10-2016(57-18) (3)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 16 01-2017(64-1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 30 12-2016(63-24)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 08-2016(53-14) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 17 10-2016(58-19) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 12-2016(62-23)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 31 01-2017(66-3)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 12-2016(61-22)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 03-2017(68-5)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 31 01-2017(65-2)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 10-2015(34-18)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 03-2017(67-4)
bycacds_ukraine
 
PDF
Bulletin cacds 10(26)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 31 05-2017(73-10)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 05-2015(25-9)
byCACDS2
 
PDF
Newsletter 14 04-2017(70-7) (2)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 30 06-2017(75-12)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 1 07-2016(51-12)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 07-2016(52-13) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 11-2016(60-21)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 10-2016(57-18) (3)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 16 01-2017(64-1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 30 12-2016(63-24)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 08-2016(53-14) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 17 10-2016(58-19) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 12-2016(62-23)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 01-2017(66-3)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 12-2016(61-22)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 03-2017(68-5)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 01-2017(65-2)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 10-2015(34-18)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 03-2017(67-4)
bycacds_ukraine
 
Bulletin cacds 10(26)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 05-2017(73-10)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 05-2015(25-9)
byCACDS2
 
Newsletter 14 04-2017(70-7) (2)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 30 06-2017(75-12)
bycacds_ukraine
 

Viewers also liked

PDF
Newsletter 31 03-2016(45-6)
bycacds_ukraine
 
PPTX
Wetlands
bykaseyidunn
 
PDF
Bulletin 15
bycacds_ukraine
 
PDF
PERUSAHAAN JASA CONSULTING ( 085262245981 )
byPT.Jeklindo Persada Consulting 085262245981
 
PDF
BIRO JASA CONSULTING PT.JEKLINDO PERSADA (CEPAT, MURAH DAN TERJAMIN) O8526224...
byPT.Jeklindo Persada Consulting 085262245981
 
PDF
Buletin 4 (20)
bycacds_ukraine
 
PDF
Buletin cacds
bycacds_ukraine
 
PDF
PENGURUSAN IJIN PERUSAHAAN ( PT.JEKLINDO PERSADA ) HUB: 085262245981
byPT.Jeklindo Persada Consulting 085262245981
 
PDF
PENGURUSAN IJIN PERUSAHAAN ( PT.JEKLINDO PERSADA ) HUB: 085262245981
byPT.Jeklindo Persada Consulting 085262245981
 
PDF
Holistic approach towards risk management
byPureValueAdvisors
 
PDF
148x210 druzya putina-08-12
bycacds_ukraine
 
PPTX
Pp
bythaidan007
 
DOCX
PT. JEKLINDO CONSULTING ( URUS DOKUMEN PERIJINAN PERUSAHAAN ) 085262245981
byPT.Jeklindo Persada Consulting 085262245981
 
PDF
URUS IZIN DOKUMEN PERUSAHAAN (085262245981)
byPT.Jeklindo Persada Consulting 085262245981
 
DOCX
URUS SIUJK ( PT. JEKLINDO CONSULTING ) 085262245981
byPT.Jeklindo Persada Consulting 085262245981
 
PPTX
The 10 most ugliest people found on the Internet
byLeatitia Voges
 
PDF
PENGURUSAN IZIN DOKUMEN PERUSAHAAN PT. JEKLINDO CONSULTING - 085262245981 ( M...
byPT.Jeklindo Persada Consulting 085262245981
 
PDF
Buletin cacds 19 (3)
bycacds_ukraine
 
DOCX
URUS API-P, API-U, API EKSPRES, API EXPAYET, PERPANJANG API, DLL
byPT.Jeklindo Persada Consulting 085262245981
 
PDF
bulletin cacds 15 09-2015(33-17)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 03-2016(45-6)
bycacds_ukraine
 
Wetlands
bykaseyidunn
 
Bulletin 15
bycacds_ukraine
 
PERUSAHAAN JASA CONSULTING ( 085262245981 )
byPT.Jeklindo Persada Consulting 085262245981
 
BIRO JASA CONSULTING PT.JEKLINDO PERSADA (CEPAT, MURAH DAN TERJAMIN) O8526224...
byPT.Jeklindo Persada Consulting 085262245981
 
Buletin 4 (20)
bycacds_ukraine
 
Buletin cacds
bycacds_ukraine
 
PENGURUSAN IJIN PERUSAHAAN ( PT.JEKLINDO PERSADA ) HUB: 085262245981
byPT.Jeklindo Persada Consulting 085262245981
 
PENGURUSAN IJIN PERUSAHAAN ( PT.JEKLINDO PERSADA ) HUB: 085262245981
byPT.Jeklindo Persada Consulting 085262245981
 
Holistic approach towards risk management
byPureValueAdvisors
 
148x210 druzya putina-08-12
bycacds_ukraine
 
Pp
bythaidan007
 
PT. JEKLINDO CONSULTING ( URUS DOKUMEN PERIJINAN PERUSAHAAN ) 085262245981
byPT.Jeklindo Persada Consulting 085262245981
 
URUS IZIN DOKUMEN PERUSAHAAN (085262245981)
byPT.Jeklindo Persada Consulting 085262245981
 
URUS SIUJK ( PT. JEKLINDO CONSULTING ) 085262245981
byPT.Jeklindo Persada Consulting 085262245981
 
The 10 most ugliest people found on the Internet
byLeatitia Voges
 
PENGURUSAN IZIN DOKUMEN PERUSAHAAN PT. JEKLINDO CONSULTING - 085262245981 ( M...
byPT.Jeklindo Persada Consulting 085262245981
 
Buletin cacds 19 (3)
bycacds_ukraine
 
URUS API-P, API-U, API EKSPRES, API EXPAYET, PERPANJANG API, DLL
byPT.Jeklindo Persada Consulting 085262245981
 
bulletin cacds 15 09-2015(33-17)
bycacds_ukraine
 

Similar to Newsletter 1 03-2016(43-4)

PDF
Ризики та Виклики, аналітичний бюлетень №5 ЦДАКР
bycacds_ukraine
 
PDF
Bulletin cacds (30-14)
bycacds_ukraine
 
PDF
Bulletin 16
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 31 10-2017(83-20) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 01-2018(88-1)
bycacds_ukraine
 
PDF
buletin cacds 6 (22)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 31 08-2017(79-16)
bycacds_ukraine
 
PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 10 (97)
bycacds-info
 
PDF
Newsletter 30 05-2018(97-10)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 12-2017(86-23)
bycacds_ukraine
 
PDF
Buletin 7(23)
bycacds_ukraine
 
PDF
buletin cacds 7 (23)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 12-2017(85-22)
bycacds_ukraine
 
PDF
buletin 10 cacds
bycacds_ukraine
 
Ризики та Виклики, аналітичний бюлетень №5 ЦДАКР
bycacds_ukraine
 
Bulletin cacds (30-14)
bycacds_ukraine
 
Bulletin 16
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 10-2017(83-20) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 01-2018(88-1)
bycacds_ukraine
 
buletin cacds 6 (22)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 08-2017(79-16)
bycacds_ukraine
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 10 (97)
bycacds-info
 
Newsletter 30 05-2018(97-10)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 12-2017(86-23)
bycacds_ukraine
 
Buletin 7(23)
bycacds_ukraine
 
buletin cacds 7 (23)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 12-2017(85-22)
bycacds_ukraine
 
buletin 10 cacds
bycacds_ukraine
 

More from cacds_ukraine

PDF
Newsletter 15 06-2018(98-11)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 05-2018(96-9)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 05-2018(96-9)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 27 04-2018(95-8)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 02 04-2018(93-6)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 03-2018(92-5)
bycacds_ukraine
 
PDF
Uz eng 02
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 28 02-2018(91-4)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 02-2018(90-3)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 02-2018(89-2)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 28 12-2018(87-24)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 11-2017(84-21)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 16 10-2017(82-19) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 29 09-2017(81-18)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 14 09-2017(80-17)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 08-2017(78-15)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 08-2017(77-14)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 14 07-2017(76-13)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 06-2017(74-11)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 06-2018(98-11)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 05-2018(96-9)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 05-2018(96-9)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 27 04-2018(95-8)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 02 04-2018(93-6)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 03-2018(92-5)
bycacds_ukraine
 
Uz eng 02
bycacds_ukraine
 
Newsletter 28 02-2018(91-4)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 02-2018(90-3)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 02-2018(89-2)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 28 12-2018(87-24)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 11-2017(84-21)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 16 10-2017(82-19) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 29 09-2017(81-18)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 14 09-2017(80-17)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 08-2017(78-15)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 08-2017(77-14)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 14 07-2017(76-13)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 06-2017(74-11)
bycacds_ukraine
 

Newsletter 1 03-2016(43-4)

  • 1.
    Безпековий огляд ЦДАКР№4 (43) 1 березня 2016 Редакційна колегія Зміст
  • 2.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 1 березня 2016 2 Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому середовищі України. Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України. Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української влади. @2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР Редакційна колегія: Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно- промислових проектів ЦДАКР Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань Члени Редакційної колегії: Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.) Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно- консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпеки Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпеки Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review» Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпеки Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.) Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)
  • 3.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 1 березня 2016 3 ЗМІСТ Загальні оцінки У дзеркалі експертноі думки Аналітичні розробки Основні виклики та ризики для України у другій половині лютого 2016 року Форум «Оборона и безопасность-16». Между теорией и практикой Скандальний фільм «Україна: маски революції» у контексті інформаційної війни Полет по нисходящей: Россию выдавливают из космоса Боевые роботы России – на подходе? Синдром «Волині» або кому вигідно й надалі сварити поляків і українців
  • 4.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 1 березня 2016 4 Триваюче посилення негативних тенденцій розвитку ситуації довкола та всередині України залишається головним трендом останніх тижнів. При цьому, саме внутрішні загрози та виклики створюють найбільшу небезпеку Українській Державі. Не- здатність керівництва та політикуму України розпочати реальні реформи в усіх сферах суспільного та держав- ного життя накопичує негативний потенціал, який, за певних умов, може зруйнувати не лише здобутки Революції Гідності, а й підвалини Української державності. Розвал коаліції після невдалого голосування Верховної Ради за від- ставку уряду Яценюка став відправ- ною точкою для запуску механізму підготовки до переформатування влади та, не виключено, позачерго- вих парламентських виборів. Полі- тичні сили почали розіграш власних комбінацій, спрямованих на отри- мання максимальних дивідендів від урядової кризи. Між тим, навіть від- ставка генпрокурора Шокіна не змо- гла врятувати Президента України Петра Порошенка від шквалу крити- ки за, начебто, організовану на за- мовлення олігархів парламентську виставу для врятування прем‘єр- міністра Яценюка. Довіра до Прези- дента, Верховної Ради та уряду впала до найнижчого після Революції Гід- ності рівня. У суспільстві наростає невдоволення і розчарування діями влади. Не менше розчарування стосов- но українських очільників відчува- ється і з боку країн ЄС. Візит до Киє- ва міністрів закордонних справ Німеччини та Франції — Франк- Вальтера Штайнмайєра та Жан- Марка Еро продемонстрував над- звичайну тривогу Заходу за подальший розвиток ситуації в України. Ключовою фразою, яка по- казує мету візиту керівників німець- кого та французького МЗС до Києва, Загальні оцінки Основні виклики та ризики для України у другій половині лютого 2016 року Саме внутрішні загрози та викли- ки створюють найбільшу небезпе- ку Українській Державі
  • 5.
    5 можна вважати заявуФранк- Вальтера Штайнмайєра: «У випадку продовження реформ і нульової то- лерантності до корупції Берлін буде допомагати Україні у консультаціях із МВФ». Тобто, мова йде, фактично, про ультиматум, який означає, що якщо українське керівництво негай- но не розпочне реальні реформи, За- хід може відмовити Україні у виді- ленні чергового траншу МВФ. Що означатиме подальшу валютну тур- булентність, посилення соціально- економічних проблем і зростання шансів на реванш колишньої Партії регіонів на позачергових парламент- ських виборах. При цьому, шанси на реванш ре- гіоналів зростають через те, що укра- їнське державне керівництво потра- пилоунебезпечнупастку:відсутність реформ надзвичайно послабило по- зиції України на переговорах з Захо- дом, який, окрім реформаторського порядку денного, просуває ще й «миротворчий алгоритм», закладе- ний Мінським процесом. В результа- ті, українські очільники мають неве- ликий простір для маневру, обговорюючи з західними партнера- ми перспективи «зворотної інтегра- ції» окупованого Донбасу в україн- ське правове поле. На фоні розкручування теми позачергових парламентських виборів поспішна реінтеграція Донбасу може призвес- ти до посилення позицій колишніх регіоналів за рахунок підтримки електорату з окупованих територій. В результаті, наступний склад укра- їнського парламенту знову може мати проросійську більшість, що призведе до подальшої дестабілізації ситуації в країні і реалізації задумів Путіна щодо руйнації України. Симптоматичними у цьому плані є події на Майдані незалежності 20- 21 лютого, коли люди у військовій формі, які назвалися представника- ми невідомої до цього часу організа- ції «Революційні праві сили», захо- пили кілька приміщень готелю «Козацький» і встановили на площі військові намети. Жодної аргумента- ції щодо причин захоплення готелю в центрі Києва представники «РПС» не навели і, в подальшому, так само без причин, вони звільнили «Ко- зацький». Безвідносно політсил та цілей проведення цієї акції, росій- ська пропаганда у повній мірі вико- ристала це шоу для розкручування теми «третього майдану», «зради ідей революції» та «злочинців, які отримали владу, обдуривши народ». Можна зробити припущення, що в найближчий час ці теми будуть максимально використовуватися Кремлем для розхитування ситуації в Україні. При цьому, українське дер- жавне керівництво має бути свідо- мим того, що у випадку подальшого гальмування реформ, зусилля Росії впадуть на благодатний ґрунт і мо- жуть викликати незворотні деструк- тивні процеси в нашій державі. Окремо слід відзначити, що про- вал реформ в Україні зумовлює й Безвідносно політсил та цілей проведення цієї акції, російська пропаганда у повній мірі використа- ла це шоу для розкручування теми «третього майдану», «зради ідей революції» та «злочинців, які отри- мали владу, обдуривши народ»
  • 6.
    6 ослаблення позицій Українина зо- внішній арені. Відчувається, що Україна знову втрачає динаміку суб’єкта міжнародних відносин і по- вертається на звичні позиції об’єкта «світової закуліси». Сирійський кон- флікт, євроатлантичні процеси, події в інших регіонах світу фактично зна- ходяться за бортом української полі- тики. Ослаблена країна, яка фактич- нознаходитьсяустанівійнизРосією, однак навіть у таких умовах не здат- на до самодисципліни для швидкого реформування не лише економіки, але й армії та флоту, навряд чи може зацікавити когось як союзник чи партнер у розіграші чергового світо- вого пасьянсу. Державне керівни- цтво України явно досягло критич- ної межі як внутрішньої, так і зовнішньої довіри. Якщо в найближ- чий час не будуть здійснені карди- нальні кроки для виправлення ситу- ації, Україна опиниться на межі чергової державної катастрофи. Головні ризики військового характеру Ситуація у зоні російсько-укра- їнського конфлікту залишається на- пруженою та нестабільною. Росій- ські регулярні та нерегулярні війська продовжували здійснювати провокації, намагаючись тримати ініціативу у зоні конфлікту — то до- водячи обстановку до межі віднов- лення повномасштабних бойових дій, то, раптом, припиняючи обстрі- ли та відходячи із займаних пози- цій. Зокрема, всередині лютого ро- сіяни повністю звільнили селище Широкине поблизу Маріуполя. До- стеменно невідомо, чим був викли- канийцейманеврросійськихвійськ. Однак, враховуючи те, що на 3 бе- резня планується чергове засідання міністрів закордонних справ «Нор- мандської четвірки», на якому очі- кується (як висловився МЗС ФРН Штайнмайєр) «здійснення рішучих кроків» щодо врегулювання росій- сько-українського конфлікту, не ви- ключено, що звільнення Широки- ного буде презентовано паном Лавровим, як доказ намагання Росії виконати Мінські домовленості. При цьому, враховуючи попере- дній досвід, можна припустити, що на інших ділянках фронту російські війська можуть активізувати прово- кації і навіть здійснити активні на- ступальні дії, створюючи відповід- нийфондляпроведенняпереговорів під російський диктат. Між тим, ймовірність початку широкомасш- табних бойових дій у зоні російсько- українського конфлікту у найближ- чий час є невисокою. Виклики для України на міжнародній арені Процес врегулювання російсько- українського конфлікту залишається ключовим міжнародним чинником, який впливає на Україну. Очевидно, що головною темою візиту міністрів закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра та Ослаблена країна, яка фактично знаходиться у стані війни з Росією, однак навіть у таких умовах не здатна до самодисципліни для швидкого реформування не лише економіки, але й армії та флоту, навряд чи може зацікавити когось як союзник чи партнер у розіграші чергового світового пасьянсу
  • 7.
    7 Франції - Жана-МаркаЕро до Києва, який відбувся 23 лютого, окрім пи- тань просування реформ в Україні, було обговорення перспектив вирі- шення конфлікту між Україною та Росією. Оглядачі помітили позитив- ні зміни у риториці європейських партнерів України. Наразі вже не йшлося про внесення змін до Кон- ституції України. Не виключено, що українській стороні вдалося довести небезпечність того шляху «ламання Конституції через коліно», який на- магалися нав‘язати Києву європейці з подачі Москви. В результаті був би запущений механізм внутрішньої руйнації України, що не тільки не призвело б до вирішення російсько- українського конфлікту, а, навпаки, призвело б до розпалювання кон- флікту з новою силою. Натомість МЗС ФРН та Франції назвали пріо- ритетом підготовку нового закону про вибори для забезпечення вибор- чих процесів на території окупова- ного Донбасу. Між тим, українська сторона звертає увагу на те, що, по суті, Захід не відійшов від російської логіки ви- конання Мінську-2, відповідно до якої спочатку треба внести зміни до українського законодавства, провес- ти вибори, а вже потім виводити ро- сійські війська з Донбасу та переда- вати Україні контроль над кордоном з Росією. При цьому, МЗС ФРН Штайнма- йєр анонсував на 3 березня, коли зберуться міністри закордонних справ «Нормандського формату», здійснення рішучих кроків у перего- ворному процесі. Це означає, що на зустрічі 3 березня Росія буде продо- вжувати доводити необхідність вне- сення змін до українського законо- давства, а Захід буде тиснути на Україну піти на такі кроки для почат- ку позитивних змін в процесі врегу- лювання конфлікту. Найбільш не- безпечним є те, що Київ, втративши довірузахіднихпартнерівчерезгаль- мування внутрішніх реформ, вже не має можливості зберігати самостій- ну позицію і буде вимушений піти на поступки Москві, сподіваючись на позитивне рішення Заходу щодо під- тримки виділення Україні наступно- го траншу МВФ. Виходячи з цього, 3 березня мож- на очікувати дійсно важливих, але, не виключено, негативних для Украї- ни, рішень щодо врегулювання ро- сійсько-українського конфлікту, які можуть в подальшому призвести до загострення внутрішньої ситуації в нашій країні. Виклики у площині економіки Ключовим питанням подальшо- го розвитку економічної ситуації в Україні залишається невизначеність рішення щодо виділення Україні на- ступного траншу МВФ, а також до- помоги з боку США та ФРН. Як і прогнозувалось, остаточної домовленості між МВФ та україн- ським керівництвом щодо умов на- дання траншу досягнуто не було. По суті, Захід не відійшов від росій- ської логіки виконання Мінську-2
  • 8.
    8 Обіцянка Президента, щогроші МВФ надійдуть вже у лютому вико- нана не була. А після невдалої «від- ставки» уряду Яценюка, розвалу ко- аліції та виникнення глибокої політичної кризи в країні, питання виділення траншу взагалі відійшло на другий план. Це посилює волатильність курсу гривні, знижує довіру до банківсько- го сектору, посилює відтік капіталу і у сукупності з іншими негативними економічними факторами суттєво дестабілізує соціально-економічну обстановку. В цих умовах, Росія здійснює ці- леспрямовані кроки щодо посилен- ня свого впливу на фінансову систе- му України, збільшуючи можливості для руйнації нашої держави зсереди- ни. Зокрема, п’ять «дочок» росій- ських банків («ВТБ БАНК» /Банк ВТБ,Росія/;«Акціонернийкомерцій- ний промислово-інвестиційний банк /Промінвестбанк/»; Державна корпорація «Банк розвитку та зо- внішньоекономічної діяльності / Внєшекономбанк, Росія/; «Сбєрбанк Росії» /Сбербанк России/; «АЛЬФА- БАНК» /Альфа банк, Росія/; «БМ БАНК» /Акціонерний комерційний банк «Банк Москви»/), де частка ро- сійського капіталу перевищує 90 %, займають, за приблизними експерт- ними оцінками, від 15 до 20% банків- ської системи України. За останній рік ця частка суттєво зросла. Більше того, відбувається витіснення росій- ським капіталом європейських бан- ків з теренів України. Найсвіжіший приклад — це продаж «Укрсоцбан- ку» групою «Юнікредіт» російській «Альфа-Груп». В результаті, Росія через свої бан- ківські структури, які працюють в Україні, може ефективно впливати на ситуацію на валютному ринку, розкручуючи ажіотаж та паніку, і, таким чином, здійснювати додатко- вий тиск на курс гривні, породжую- чи додаткову соціально-економічну напруженість в Україні. Основні виклики всередині держави На сьогоднішній день, головним внутрішнім викликом розвитку дер- жави залишається відсутність про- гресу в реалізації реформ та гальму- ванняпроцесустворенняефективної системи боротьби з корупцією. Яскравим прикладом загального становища є ситуація в українській оборонній промисловості. Незважа- ючи на гучні оптимістичні заяви з боку уповноважених представників президентської вертикалі, ситуація у цій стратегічно важливій галузі про- довжує погіршуватися. До цього часу не створено систе- му реалізації військово-технічної по- літики (ВТП). Фактично, мова йде про консервацію відверто корупцій- ної схеми «контролювання потоків» в оборонній сфері, створеної за часів Януковича. При цьому, коаліційна угода 2014 року серед пріоритетних завдань містить пункт про створен- Росія здійснює цілеспрямовані кроки щодо посилення свого впливу на фінансову систему України, збільшу- ючи можливості для руйнації нашої держави зсередини Мова йде про консервацію відверто корупційної схеми «контролювання потоків» в оборонній сфері, створе- ної за часів Януковича
  • 9.
    9 ня при КабінетіМіністрів міжвідом- чого органу з розвитку ОПК, що має замикатисянапершоговіце-прем’єр- міністра. Але через два роки після початку війни на цьому шляху не зроблено нічого. На рівні РНБО та Адміністрації Президента існує цикл прийняття рішень та вироблення за- сад військово-технічної політики. Однак, системи їх реалізації в держа- ві не створено, що зводить нанівець всі зусилля на стратегічному рівні і породжує сприятливий клімат для корупційних схем. Зокрема, ДК «Укроборонпром», створений Яну- ковичем і, по суті, непотрібний в су- часній ефективній системі ВТП, на сьогоднішній день одночасно вико- нує дві несумісні для бізнесової структури функції — розробника і реалізатора військово-технічної по- літики, що є ідеальним ґрунтом для корупції та зловживань. При цьому, в Україні зараз відсутній орган, структура чи організація, яка несе відповідальність за виконання вій- ськово-технічної політики. У зв‘язку з цим, регулярно зриваються плани щодо виконання державного обо- ронного замовлення, здійснюються неаргументовані закупівлі закордон- ної військової техніки і за це ніхто не відповідає. В результаті, породжу- ються умови, які ще більше сприя- ють корупції. Крім того, вперше з часів набуття Україною незалежності в оборонно- промисловійгалузістворенонадмір- ну та незрозумілу атмосферу закри- тості від громадянського суспільства та експертів. Неурядові організації та аналітичні центри не допускають- ся до інформації щодо здійснення військово-технічних проектів з аргу- ментацією захисту державної таєм- ниці. Однак, існують підозри, що за цими обмеженнями стоїть бажання приховати корупційні схеми та обо- рудки. В цих умовах ЦДАКР закликає негайно розпочати прозорий (з залу- ченням фахових аналітичних цен- трів) процес підготовки змін для глибокого реформування галузі, який би передбачав формування системи реалізації ВТП в Україні — зі створенням органу виконавчої влади з повнотою відповідальності за реалізацію ВТП, ліквідацією пара- зитуючого «Укроборонпрому» та подальшими кроками з реформу- вання галузі (у тому числі, привати- зації та корпоратизації державних оборонних підприємств). Безздійсненнятакихкроківвжеу найближчий час існує ризик суттє- вого руйнування української обо- ронної промисловості і нанесення критичної шкоди оборонному по- тенціалу України. ДК «Укроборонпром», створений Януковичем і, по суті, непотрібний в сучасній ефективній системі ВТП, на сьогоднішній день одночасно вико- нує дві несумісні для бізнесової структури функції — розробника і реалізатора військово-технічної політики, що є ідеальним ґрунтом для корупції та зловживань
  • 10.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 1 березня 2016 10 18 февраля в Киеве прошел пер- вый инвестиционный форум «Обо- рона и безопасность-16», основной целью которого стало развитие во- енно-технического сотрудничества (ВТС) и создание условий для ин- вестиций в сфере оборонной про- мышленности Украины. Boeing, Airbus, Thales International, Micro- soft Corp., PCO SA, Sagem Defense Securite, Elbit Systems, Caterpillar Inc, Renault Trucks Defense, Honey- well Defense and Space Int., Orbital ATK, STC Delta, — вот далеко не полный, многообещающий пере- чень иностранных участников. Мероприятие, которое прошло под патронатом Минобороны Украины и Госконцерна «Укробо- ронпром», имело две составляю- щие. Первая — официальная и символическая, направленная на поддержку и ободрение Украины как партнера Запада в чувствитель- ной области — создания современ- ных вооружений и военной техни- ки (ВВТ), в том числе, с использованием технологий стран НАТО. Главные официальные по- сылки НАТО тут линейны, они связаны с ободрением воющей на- ции и расшифровки не требуют: Альянс готов помогать Украине. Неслучайно практически синхрон- но с форумом в стране работали группы специалистов НАТО, опре- деляющие конкретику в обещан- ной помощи при развитии Сил Форум «Оборона и безопасность-16». Между теорией и практикой У дзеркалі експертноі думки Валентин Бадрак, директор Центра исследований армии, конверсии и разоружения Главные официальные посылки НАТО тут линейны, они связаны с ободре- нием воющей нации и расшифровки не требуют: Альянс готов помо- гать Украине
  • 11.
    11 специальных операций. Втораясо- ставляющая форума — реальное изучение дел и определение, дей- ствительно ли возможны совмест- ные проекты в области ВТС с Укра- иной и инвестиции. Безусловно, положительным является факт реально глубокого диалога, в котором уровень взаим- ного доверия уже превышает когда- то достигнутый в 2008-2009 годах. Тут есть и объективные причины. Во-первых, Украина преврати- лась в оружейный рынок — страна впервые за свою новую историю начала перевооружаться. И когда в ходе форума секретарь Совета на- циональной безопасности и оборо- ны Украины (СНБОУ) Александр Турчинов заявил о высокой конку- рентоспособности оружия украин- ского производства, это в самом деле не лукавство или преувеличе- ние. Это правда, существенно от- личающая Украину от стран Цен- тральной и Восточной Европы, успевших вскочить в натовский поезд. И это отличие — второй важ- нейший аспект, не учесть который не имеет права ни Брюссель, ни Киев. Живя исключительно за счет экспорта, оборонка сохранила ряд оружейных школ, а некоторые (как разработки и производство легкой бронетехники) создала с нуля. В этом и определенный вызов для компаний стран Альянса — укра- инские менеджеры уже научились настороженно смотреть на предло- жения относительно прямого им- порта (а если вспомнить, что ряд оборонных предприятий в Украи- не градообразующие, то влияние на электорат в случае импорта бу- дет прогнозируемо отрицатель- ным). К счастью, позорные сделки типа закупки за миллионы долла- ров старых британских военных машин Saxon, абсолютно непригод- ных для войны, уже не повторяют- ся. Но и натовские эксперты пока еще слишком осторожно реагиру- ют на призыв А.Турчинова начать инвестиции в украинский оборон- пром. Не столько вследствие явно- го преувеличения секретаря СНБОУ о том, что государство го- тово восстановить оборонно-про- мышленного комплекс и военный потенциал 20-30-летней давности. Западные специалисты теряются в декларациях о приоритетах Украи- ны. Даже вкладывая в оружие по миллиарду долларов ежегодно (фактически на уровне соседней Польши), сделать это невозможно, а с тремя сотнями миллионов — тем более. Но это и не нужно. Укра- ине необходимо сосредоточиться на тех прорывных направлениях, которые составят будущий щит сдерживания. К примеру, идею соз- дания современного ракетного оружия стоит максимально разви- вать, но не распыляясь. Не отвлека- ясь, к примеру, на современное стрелковое оружие, которое Укра- Западные специалисты теряются в декларациях о приоритетах Украины Украине необходимо сосредото- читься на тех прорывных направле- ниях, которые составят будущий щит сдерживания
  • 12.
    12 ина никогда несоздавала и не соз- даст («Форт» не в счет, — это сугу- бо национальный паллиатив, автор же говорит о невозможности ли- дерства в направлении, когда стра- на не владеет даже технологией производства стволов). То же каса- ется и боевой авиации, зачем-то упомянутой чиновником в потен- циальном списке. Если бы действи- тельно был годовой миллиард дол- ларов, можно было бы взять китайский планер и создать нечто похожее на российский Як-130 или пакистанский JF-17. Но нужно ли? Этого пока не скажет ни Генштаб, ни СНБОУ… ЦИАКР, к примеру, уверен в отсутствии перспектив у национального боевого самолета. Куда важнее развивать беспилот- ные платформы, превращая их в боевые системы — разведыватель- ные и ударные. И тут как раз нуж- ны инвестиции, совместные проек- ты. В этом контексте совершенно справедливо А.Турчинов констати- ровал недостаточный уровень ВТС с западными партнерами страны. Очень примечательным было участие в форуме посла США в Украине Джеффри Пайетта. Его риторика очень показательна: «Во- йна против коррупции — это часть войны против Кремля». Акценты США понять не сложно. Посол за- метил, что США готовы предоста- вить Украине широкую поддержку, и эффективные результаты такой борьбы позволят достичь многих целей, включая улучшение инве- стиционного климата и выход на внешние рынки вооружений. И дал еще одну значительную посылку украинской власти: «Руководство «Укроборонпрома» заявило, что Украина хочет стать одним из веду- щих экспортеров оружия. И это ре- ально, возможности для этого есть. Но это произойдет в том случае, если Украина проведет реформу оборонного сектора и проявит ре- шительность в борьбе с коррупци- ей». Ключевые посылки: корруп- ция и реформа ОПК. И там, и там у Киева результаты жиденькие. Разочарование Запада в дея- тельности украинской власти по- ступательно возрастает. Любопыт- но, что в один день с форумом появилось интервью с бывшим по- слом США в Украине Стивеном Пайфером. В роли эксперта он куда более откровенен действующего дипломата. И утверждает, что За- пад может прийти к выводу, что ситуацию в Украине невозможно исправить. «На сегодняшний день в Вашингтоне существует серьез- ное разочарование не только ходом реформ в Украине, но также и не- значительным прогрессом в борьбе с коррупцией». Пайфер четко гово- рит о существовании коррупции, в том числе, на высшем политиче- ском уровне. Так что политическая составляющая, увы, пока не спо- собствует развитию ВТС и масси- рованным инвестициям. Ключевые посылки: коррупция и реформа ОПК. И там, и там у Киева результаты жиденькие
  • 13.
    13 Теперь поясним вчем проблемы непосредственно украинской обо- ронной промышленности, и поче- му инвестиционный климат в Украине пока невозможно назвать благоприятным. Более всего Запад раздражен ручным управлением в секторе безопасности и обороны. В обо- ронной промышленности этот процесс давно приобрел карика- турные формы, а в целом отноше- нием к ОПК власть тормозит его развитие. О том, что страна нужда- ется в органе управления и коорди- нации оборонной промышленно- стью, эксперты твердят со времени парламентских слушаний в июле 2014 г. Более того, и Коалиционное соглашение 2014 года предписыва- ло создать при Кабинете мини- стров межведомственный орган по развитию ОПК, замыкающийся в своей вертикали на первого вице- премьер-министра. Но и через два года после начала войны система не сформирована, ОПК считается вотчиной президента и управляет- ся через СНБОУ. Разумеется, СНБОУ как аналитический центр по выработке стратегических ре- шений должен принимать ключе- вое участие в выработке военно- технической политики (ВТП). Именно политики, а не определе- ния конкретных тактических ша- гов. А реализовывать ВТП (в части ответственности и создания усло- вий для разработок и производств) должна исполнительная власть. Внутри правительственной струк- туры должны функционировать авторитетные органы — институт генеральных конструкторов и на- учно-технический совет. Для при- нятия судьбоносных решений их не может подменять «Укроборон- пром», который вообще является ненужной паразитирующей над- стройкой и ныне как раз приводит в действие механизмы ручного ре- жима управления. Исполняя сразу две несовместимые функции — разработчика и реализатора ВТП, что есть превосходной почвой для коррупции и различных злоупо- треблений. Естественно, это хоро- шо видят на Западе. И пользуются. Потому что в государстве нет структуры, аргументировано определяющей, что лучше заку- пить у отечественных предприя- тий, а что логичнее путем опера- тивного налаживания совместного с иностранными партнерами про- изводства. Главные риски ручного режи- ма  — отсутствие всякой ответ- ственности. О позорной закупке машин Saxon упоминалось выше. Но за это не только никто не отве- тил, но даже невозможно получить ответ, кто дал отмашку для такой сделки (кстати, с солидными ко- миссионными для «Укроборонпро- ма»). Никто не может точно ска- зать, кто и по какой причине сорвал в 2015 году производство отече- Более всего Запад раздражен ручным управлением в секторе безопасности и обороны Внутри правительственной структуры должны функциониро- вать авторитетные органы - ин- ститут генеральных конструкто- ров и научно-технический совет. Для принятия судьбоносных реше- ний их не может подменять «Укро- боронпром», который вообще является ненужной паразитирую- щей надстройкой и ныне как раз приводит в действие механизмы ручного режима управления
  • 14.
    14 ственных легкобронированных ма- шин«Дозор-Б». Или вот еще при- мер: ныне «Укроборонпром» с пафосом говорит о намерении реа- лизовать совместный с американ- ским Textron проект лицензионно- го производства военных бронированных автомобилей HUMVEE, которые в США уже сняты с вооружения и имеют весь- ма уставшие характеристики (за- пущены в производство были в 1984 году). Не исключено, что та- кая программа будет реализовы- ваться как искусственно навязан- ная, и она существенно ударит по национальным проектам. По про- изводству того самого «Дозора-Б», по проектам «АвтоКрАЗа». А еще порядка пяти украинских предпри- ятий разрабатывают и производят подобную технику. Стоит ли их «убивать» открытием еще одного многомиллионного проекта. ЦИ- АКР, к примеру, убежден, что для Украины были бы более важными проекты в других сферах, напри- мер, в совместном производстве систем связи или космической раз- ведки. Эти примеры — прямое следствие непродуманной ВТП и отсутствия системы. Кстати, эта политика (ВТП) не может быть тайной от налогопла- тельщиков — должен действовать открытый парламентский и обще- ственный гражданский контроль. В стране нет ни того, ни другого. А эксперту, автору этих строк, руко- водство «Укроборонпрома» в от- местку за критику деятельности, воспретило выступать на форуме, о котором сейчас речь (несмотря на то, что он был определен одним из спикеров). Этот эпизод отража- ет уровень готовности к диалогу с общественностью. К сожалению, не соответствует западным нормам и национальная законодательная база. То, что не приняты законы о создании и про- изводстве вооружений и военной техники, о ВТС, об офсетных сдел- ках, о государственно-частном партнерстве и еще некоторые дру- гие, не только тормозит ВТС, но и создает неравные права отече- ственных предприятий. Например, разработчики не получают роялти, а ценообразование весьма туман- но. Правила игры на отечествен- ном рынке настолько смутны, что потенциальному инвестору просто опасно вкладывать деньги. В усло- виях, когда ориентиров попросту нет, а лучшие показатели ТТХ во- все не гарантируют интереса заказ- чика, работа на украинском рынке становится сомнительной и для за- падных компаний, и для отече- ственного частного бизнеса. Да, правительство утвердило и государственную целевую оборон- ную программу развития вооруже- ний и военной техники (ВВТ) до 2020 г., внесло правки в многостра- дальный документ о гособоронза- казе. Но в сопоставлении со спора- Разработчики не получают роялти, а ценообразование весьма туманно
  • 15.
    15 дичностью и безсистемностьюэто слишком мало. Потому, когда на форуме А.Турчинов называет раз- витие оборонно-промышленного потенциала стратегическим на- правлением реформирования без- опасности — оборонного сектора нашей страны, специалисты лишь пожимают плечами: условия то для реализации этого направления не созданы. Наконец, самое главное. Разу- меется, ни «Укроборонпром», ни даже СНБОУ не обладает полномо- чиями для изменения ситуации и реформы оборонной промышлен- ности. Длительное наблюдение за функционированием оборонно- промышленного сегмента показы- вают, что дать ход реформе сегодня во власти только одного челове- ка — Президента Украины. Дать ход реформе сегодня во влас- ти только одного человека – Прези- дента Украины
  • 16.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 1 березня 2016 16 Бурхлива реакція на фільм французького режисера Поля Мо- рейри «Ukraine: les masques de la revolution» («Україна: маски рево- люції»), що був показаний на при- ватному французькому каналі «Canal +», поставила перед нами питання засвоєння уроків інфор- маційної війни, розгорнутої Крем- лем проти України. Вже можна констатувати, що таких уроків із попередніх періодів Києвом винесено не було. Примі- ром, це стосується інформаційного супроводження російсько-україн- ської «газової війни» 2008-2009 ро- ків. Тоді Росія легко впоралася із завданням заплямувати імідж на- шої держави, однак це було лише прелюдією майбутніх інформацій- них війн проти України. Скандальний фільм загалом присвячено формуванню Правого сектора, батальйону «Азов» та пар- тії «Свобода». Також в ньому йдеть- ся про трагічну пожежу в Одесі 2 травня 2014 року. Автор, П.Морей- ра відверто маніпулює, стверджую- чи, що прагне відійти від спроще- ної ідеї, розповсюдженої у Франції про події в Україні, а саме: присут- ність «ввічливих людей на Заході та поганих на Сході». Можливо, саме тому у стрічці наголос зроблено на «екстремістських націоналістич- них батальйонах в Україні, які ста- ли загрозою для уряду» та на «кри- вавій бійні в Одесі». За словами Оксана Мітрофанова, старший науковий співробітник Державної Установи «Інститут всесвітньої історії НАН України», кандидат політичних наук Скандальний фільм «Україна: маски революції» у контексті інформаційної війни
  • 17.
    17 П.Морейри, він хотіввиявити роль ультраправих бойовиків в револю- ції та подати загибель людей в Оде- сі як доказ небезпеки цих ультра- правих в принципі. Загалом численні французькі журналісти, які працюють в Украї- ні, а також французькі науковці ви- ступили із заявами та чіткими вка- зівками на перекручення фактів у фільмі. Зокрема, 18 французьких журналістів-фахівців з даної тема- тики надрукували відкритий лист, в якому зазначили, що вони шоко- вані фактичними помилками, по- данням неперевіреної інформації та маніпуляціями з монтажем. А журналіст найвпливовішої газети «Le Monde» Бенуа Віткін написав у цій газеті, що Поль Морейра «дає викривлену картину українського конфлікту». Утім, слід враховувати і той чинник, що Україна не є достатньо відомою для французької аудито- рії, адже традиційно перебувала поза історичною зоною зацікавле- ності французів. Тому маніпулюва- ти історичними фактами щодо України, показуючи фільми фран- цузьким глядачам, не так вже й важко. Також, не варто залишати поза увагою факт негативного впливу нащадків російської білої еміграції на формування іміджу незалежної України у Франції. Згід- но із спостереженнями колишньо- го посла Франції в Україні, наша держава є недостатньо відомою у Франції. Україна є більш відомою і зрозумілою для Німеччини, ніж для Франції через контакти колиш- ніх НДР та УРСР, не кажучи вже про історичну присутність німців в регіоні. Після радянської революції Франція стала осередком росій- ської білої еміграції, яка загалом формувала імперський погляд на розвиток подій. Україна сповна відчула це на собі в 2014-2015 роках. Але, схоже, в силових сценаріях, написаних поза межами нашої країни, ніяк не передбачалося, що «беззахисне ягня», від якого швидко відкусили ласий шматок у вигляді Криму, ви- явиться не таким вже й безпорад- ним. Зовсім не очікувано, коли Українська Армія знаходилася в жахливому стані, до справи взяли- ся добровольчі батальйони. Безу- мовно, легко критикувати діяль- ність даних структур. Але, між іншим, варто замислитися — кому насправді вигідне заплямування іміджу даних структур, які є своє- рідним сигналом будь-якому по- тенційному агресору, що українці готові дати відсіч навіть в умовах панування силових детермінант у міжнародній політиці? Такі оче- видні для українця тези дуже важ- ко донести наразі французькій ау- диторії. Так, французький викладач іс- торії у коледжі Ж.Плюшар поди- вився фільм та поділився своїми враженнями. Недоліком фільму, на Численні французькі журналісти, які працюють в Україні, а також фран- цузькі науковці виступили із заява- ми та чіткими вказівками на пере- кручення фактів у фільмі Варто замислитися — кому на- справді вигідне заплямування іміджу даних структур, які є своєрідним сигналом будь-якому потенційному агресору, що українці готові дати відсіч навіть в умовах панування силових детермінант у міжнарод- ній політиці?
  • 18.
    18 думку Ж.Плюшара, єте, що, праг- нучи відійти від «спрощеної ідеї ввічливих українських революціо- нерів та злих проросійських ліде- рів», П.Морейра подає ще більш примітивне бачення України як пі- шака у протистоянні сильних світу цього. Режисер вважає, що, по- перше, Україна може потрапити під управління ультранаціоналіс- тичних партій, по-друге, Україна знаходиться під впливом США. Останнє, на думку автора фільму, означає, що вона стала місцем бо- ротьби між двома великими дер- жавами. П.Морейра підкреслює у своєму репортажі, що радикальні дії націоналістів спричинили реак- цію російськомовного населення Сходу та Півдня, наприклад, такі дії як бажання заборонити росій- ську мову, ідея про російськомов- них як громадян другого сорту та навіть жертв. На думку П.Морей- ри, «Українська революція створи- ла монстра, який обернеться проти свого творця». Цікавим у фільмі, на думку Ж.Плюшара, є початок ви- вчення відносин між новим урядом і воєнізованими групами, згаду- вання подій в Одесі та нагадуван- ня про безкарність осіб, відпові- дальних за вбивства. Втім, Ж.Плюшар підсумовує, що журналіст П.Морейра зовсім не знає політичну, лінгвістичну та іс- торичну ситуацію в Україні. Він на- магається вразити спрощеними ідеями: поділ України на українців та росіян, подання націоналістів як неонацистів, використовує пере- більшення — батальйон «Азов» розглядається як потужна структу- ра, яка володіє власним заводом з виробництва сучасних танків… У його репортажі немає жодної згад- ки про поточний контекст перебігу подій, а саме: фактично відсутня інформація про російську агресію, є лише незначна згадка про війну на сході України. Деякі основні міжнародні актори відсутні — не подано ролі представників ЄС. Не вказано на боротьбу українських націоналістів з корупцією. Обсто- юється теза про Україну як об’єкт, а не суб’єкт. Звідси ж випливає і фак- тична відсутність згадки про сам український народ. На відміну від одіозного П.Морейри необхідно надавати різноманітні погляди на події, а не підтасовувати факти. Показово, що дещо специфіч- ний погляд існує у певному вій- ськовому середовищі Франції щодо українських добровольчих баталь- йонів. Приміром, превалює пози- ція, відповідно до якої у Франції не дуже вірять у процес інтеграції до- бровольчих батальйонів в офіційні структури. Він буцімто відбуваєть- ся на папері і лише місцями у ре- альності через носіння офіційної форми. Проте, цього недостатньо, щоб змінити дух та ментальність цих добровольців. Потрібно про- вадити їхнє перенавчання. Це складний та довготерміновий про-
  • 19.
    19 цес. Є певнанедовіра щодо цих лю- дей, як і їх противників, які пере- жили жахливі події. Тому що йдеться про українців, які вбивали українців… На цьому прикладі ми бачимо наскільки неоднозначною є картина сприйняття навіть на до- сить серйозному рівні, особливо в контексті превалювання в тому числі нав’язаною Кремлем думки про громадянський конфлікт в Україні. Києву, між тим, треба було зро- бити належні висновки з інформа- ційної війни під час газової війни 2008-2009 рр. і усвідомити, що по- дібні провокаційні заходи й надалі виникатимуть у інформаційній сфері. Відтак, доцільним є опрацю- вання асиметричних відповідей. Чому саме асиметричних? Тому що симетрична підготовка сфальсифі- кованих матеріалів щодо історії по- тужного у інформаційній сфері су- сіда означатиме працю на смітник тієї ж історії. Отож варто підготувати доку- ментальні фільми про події в Укра- їні із залученням науковців. На- приклад, у Франції коментар для такого фільму міг би дати колиш- ній дипломат, доктор історичних наук Антуан Аржаковський, який видав книгу «Розбрат України з Ро- сією». Слід залучати вузькоспеціа- лізованих спеціалістів у сфері су- часної політики окремої держави, академічних науковців України, які мають суттєвий досвід та розумін- ня нюансів менталітету окремої іноземної країни. Для французьких глядачів могли б дати коментарі ві- тчизняні дослідники французької політики французькою мовою, для німецьких — вітчизняні науковці німецькою і так далі. В Національ- ній академії наук України є компе- тентні фахівці, які цілком здатні посприяти даній справі, що і було б корисним для іміджу власне держа- ви замість розмов про відсутність користі від НАНУ. Врешті-решт, час скористатися потенціалом до- свідчених науковців для відповіді на інформаційні атаки, а не безпо- радно дивуватися діяльності «ко- рисних ідіотів» В.Путіна. Насамкінець зауважимо, що А. Аржаковський наголошує: «між- народне співтовариство має знати про жорстоку інформаційну війну між Росією та Україною. Європей- ські інтелектуали мають підтриму- вати європейські ідеали, замість того, щоб боягузливо відвертатися від євразійської ідеології Кремля. Важко собі уявити в мирній атмос- фері Заходу ту ідеологічну війну, яка ведеться на російсько-україн- ському фронті»… Слід залучати вузькоспеціалізованих спеціалістів у сфері сучасної політи- ки окремої держави, академічних науковців України, які мають сут- тєвий досвід та розуміння нюансів менталітету окремої іноземної країни Час скористатися потенціалом досвідчених науковців для відповіді на інформаційні атаки, а не безпо- радно дивуватися діяльності «ко- рисних ідіотів» В.Путіна
  • 20.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 1 березня 2016 20 Российская космонавтика сей- час переживает один из самых тра- гических моментов своей истории, сравнимый разве что с полной раз- рухой 1990-х годов. Одновременно на российские космические пред- приятия «благодаря» недальновид- ности руководителей свалился це- лый комплекс стратегических проблем, решение которых назна- чено на ближайшие несколько лет. К 2020-2025 годам российским предприятиям космической отрас- ли поставлены задачи полного им- портозамещения, начала серийного производства нового семейства ра- кетоносителей «Ангара» и ее серти- фикацит для пилотируемых поле- тов, разработки нового транспортно-пассажирского кора- бля. Обсуждается возможность создания собственной космической станции, а также полета на Луну. Кроме того, Россия в это же время запланировала ввод нового космо- дрома на Дальнем Востоке. Но гло- бальные, стратегические решения на фоне явной переоценки своих возможностей начали «спотыкать- ся». Так, изначально принятая про- грамма по импортозамещению пре- вратилась в лихорадочный поиск новых поставщиков. И это на фоне того, что для создания спутника Россия вынуждена заказывать 90% всей электроники за рубежом. Проект целого семейства ракет «Ангара» пока «съежился» до двух Полет по нисходящей: Россию выдавливают из космоса Олег Катков, интернет-издание «Обозреватель»
  • 21.
    21 типов ракет: легкой— для замены конверсионных версий баллисти- ческих ракет; и тяжелой — для за- мены «Протона». Но в итоге они оказались значительно дороже первоначальных планов и более старых ракет. Даже уникальная монополия России на пилотируемые запуски к МКС уже в следующем году может прерваться из-за разработок новых американских космических кора- блей Starliner (CST-100) от Boeing и Dragon V2 от SpaceX. «Наследство» Королева Главный сегмент российского ракетостроения — это модернизи- рованные ракеты советских разра- боток — «Союз» и «Протон», родом из 1960-70-х годов прошлого века. Именно они используются для обе- спечения работы Международной космической станции, пусков для нужд России и коммерческих запу- сков, составляющих большую часть всех российских пусков. Даже учитывая тот факт, что российский коммерческий опера- тор, дочерняя компания Космиче- ского Центра им. М.В. Хруничева International Launch Services, не по- пала под санкции, она ощущает ве- сомые потери заказов на запуски. Причинами стали постепенный от- каз Запада от услуг России на фоне ее агрессии в Украине, а также уси- ленная конкуренция со стороны Европейского космического агент- ства, NASA, частной американской компании SpaceX, а также Индии, которая активно продвигает свою ракету PSLV. Причины падения спроса на пуски с помощью «Протон-М» оз- вучил сам генеральный конструк- тор ГКНПЦ м. Хруничева Алек- сандр Медведев летом прошлого года: «В отличие от предыдущих лет, за последние три года замед- лился рост массы космических ап- паратов, на которые мы рассчиты- вали, особенно в определенном диапазоне. Вес спутников стал снижаться, так как стали появ- ляться электрореактивные двига- тели. Это позволило разработчику снижать массу полезной нагрузки. Получилось, что востребован- ность в больших энергоподъем- ных характеристиках «Протона» снизилась». Это он признался, се- туя на то, что заказчики устреми- лись к более дешевым ракетам Falcon от SpaceX. Для сохранения позиций на рынке России пришлось даже при- бегнуть к «агрессивному марке- тингу». Так, в сентябре 2015 года компания объявила о снижении цены на пуск не только для буду- щих клиентов, но и на уже заказан- ные пуски, снизив стоимость на 25%. Теперь новая цена запуска «Протон-М» — 65 миллионов дол- ларов. Кроме того компания готова перенести пуски на более поздний срок по желанию заказчика. Даже уникальная монополия России на пилотируемые запуски к МКС уже в следующем году может прерваться
  • 22.
    22 Примечательно, что стоимость пуска«Протон-М» уже не в первый раз испытывает колебания. В кон- це 1990-х годов этот ракетоноси- тель с разгонным блоком стоил 65- 80 миллионов долларов. В 2004-м, в рамках борьбы за клиентов, стои- мость была снижена до рекордных 25 млн, чтобы спустя шесть лет под- няться до своего максимума в 200- 300 миллионов долларов и вновь на- чать падение. Показательно и количество российских пусков, ко- торые, начиная с 2010 года, неуклон- но росли (например, с 23 до 27 в 2013 году). Из них 9-11 были ком- мерческими, а 8-9 совершались для обслуживания Международной космической станции. Но начиная с агрессии России в Украине количе- ство пусков пошло на убыль. В 2014 году было совершено 26 пусков, из них — 4 коммерческих, а в 2015 — только 17, из них коммерческих — опять же 4. Запад решил ограничить сотруд- ничество с Россией и в проекте ис- пользования ракет «Союз-СТ-Б» с космодрома Куру во Французской Гвиане, которые с 2014 года три раза использовались для вывода аппара- тов европейской навигационной си- стемы Galileo. В 2016 году Европей- ское космическое агентство решило отказаться от сотрудничества с Рос- сией. В этом году будет совершен только один запуск российской ра- кеты, после чего для запуска спут- ников Galileo будет использован Ariane-5. «За раз европейский носи- тель тяжелого класса способен вы- вести на орбиту четыре аппарата Galileo, в отличие от российской ра- кеты среднего класса, которая мо- жет вывести только два спутни- ка»,  — объяснил решение глава Европейского космического агент- ства Йоханн-Дитрих Вернер. Важно отметить, что объяснить действия ЕКА с точки зрения эко- номии достаточно сложно, ведь стоимость пуска «Союз-СТ-Б» по- рядка 80 миллионов долларов, в то время как запуск ракеты Ariane-5 обходится около 190 миллионов долларов. Кроме того, европейцы не только готовы переплачивать, но и ставят под вопрос существо- вания всей программы «Союз на Куру», для которой был построен новый стартовый комплекс. Несмотря на первоначальное предложение российского вице- премьера Дмитрия Рогозина от- правлять США своих астронавтов на батуте, Россия все же решила остаться в проекте МКС до 2024- 2025 годов. Но сохранить свое уни- кальное монопольное положение доставщика экипажей «Роскосмос» сможет только до 2017-2018 годов. Пока Starliner (CST-100) от Boeing и Dragon-V2 от SpaceX не начнут пи- лотируемые миссии. В тоже время зависимость МКС от российских космических грузовиков «Про- гресс» также продолжает снижать- ся на фоне все более частых поле- В 2016 году Европейское космическое агентство решило отказаться от сотрудничества с Россией. В этом году будет совершен только один запуск российской ракеты, после чего для запуска спутников Galileo будет использован Ariane-5
  • 23.
    23 тов частных кораблейDragon и Cygnus. В свою очередь «Роскос- мос» продолжает вынашивать пла- ны о собственной космической станции, которая должна начать функционировать по предвари- тельным планам в 2024 году. Ее ос- новой должны стать три модуля, которые Россия собирается доба- вить к своему сегменту МКС после 2017 года. Сама идея «националь- ной станции» неоднократно под- вергалась в России резкой критике, в том числе, и в вопросе нахожде- ния средств на такой дорогостоя- щий проект. Новые разработки Несмотря на санкции, Россия продолжает разработку своих но- вых космических систем — семей- ство ракетоносителей «Ангара», а также новый космический корабль «Федерация». На данный момент успехи в их разработке далеки от первоначальных планов, которые были сформированы в конце 2000-х годов. Так, первые тестовые пуски «Ангары» были сдвинуты на 9 лет, до 2014 года. А первоначаль- ный план по созданию целого се- мейства ракет путем добавления дополнительных модулей терпит огромные трудности. Так, Россия на данный момент испытала толь- ко легкую версию («Ангара-А1.2») и тяжелую («Ангара-А5»). До сих пор не испытанными остаются версии в среднем классе (вариант «Ангара-А3»), которая должна за- менить ракетоноситель «Союз» и «Зенит», а также еще одной тяже- лой версии «Ангара-А7». О целесообразности разработ- ки «Ангары» как замены «Прото- на» красноречиво говорит тот факт, что возможности тяжелой версии «А5» по запуску груза на низкую опорную орбиту лишь на 1-2 тонны выше, чем у разработки времен Королева. При этом цена пуска «Ангара-А5», как признался ее конструктор Александр Медве- дев, на 30-40% дороже, и эта разни- ца будет устранена лишь к 2025 году. В тоже время сроки испыта- ний нового семейства ракет прод- лятся до 2020 года. А размещение на «Ангаре» пилотируемого кора- бля будет возможным лишь после 2021 года, признался генеральный конструктор Центра им. Хруниче- ва. А значит, ближайшие пять лет Россия будет вынуждена продол- жать пуски «Союзов», детища ле- гендарного уроженца Житомира Сергея Королева. На фоне все еще отсутствующе- го нового ракетоносителя весьма неспешным темпом продвигаются в России и работы над новым кос- мическим кораблем, получившим название «Федерация». И именно в нем в отличие от других наработок Россия полностью ощутила весь гнет программы «импортозамеще- ния» из-за обширного использова- ния зарубежной электроники. Как
  • 24.
    24 и в случаес «Ангарой» сроки были кардинально сдвинуты от первона- чального 2015 года — для беспи- лотного и 2018 года — для пилоти- руемого, до 2021 и 2024 годов соответственно. Дело в том, что экспорт любой продукции военно- го или двойного назначения в США регулируется нормами International Traffic in Arms Regulations. В соот- ветствии с этими правилами лю- бой экспорт электроники в воен- ной и космической отрасли может проходить только с разрешения Госдепартамента США. И до похо- лодания отношений Россия в США успешно закупала компонентов на 2 миллиарда долларов в год. А с 2013 года, когда случился скандал с Эдвардом Сноуденом, Вашингтон предпочел ограничить продажи электроники. Критическая зависимость В целом Российская космонав- тика критически зависит от совре- менной электроники, доля которой в готовой продукции может дохо- дить до 90%. Россия крепко «села» на партнерство с иностранными компаниями и терпит огромные сложности в производстве соб- ственной электроники. Так, новые российские спутни- ки связи «Сфера-В» оказались на- столько тяжелыми из-за использо- вания исключительно российских комплектующих, что их не может поднять на высокоэллиптическую орбиту даже «Протон». Вместо них будут использовать «Меридиан», собранный на той же платформе, что и «Глонасс-М», в котором ши- роко используются западные ком- поненты. Судя по назначению «Сфера-В» и его замены на «Мери- диан», речь идет о невозможности вывода нового спутника на орбиту типа «Молния» с апогеем около 40 тыс. км. Учитывая возможности «Протона», вес «Сферы-В» превы- шает 3 тонны. «Меридиан» весит в два раза меньше и выводится раке- тоносителем среднего класса типа «Союз». При этом качество закупа- емой электронной базы оставляет желать лучшего. Например, в 2009 году Россия потеряла два спутника системы «Глонасс-М» из-за отказа работы микросхемы тайваньского производства категории Industry, не предназначенной для работы в космосе. А новая версия спутников навигации «Глонасс-К» спроекти- рованы «преимущественно на им- портной электронной компонент- ной базе», признался в 2015 году генеральный директор «Россий- ских космических систем» Андрей Тюлин. Весьма показательным с точки зрения влияния санкций оказался и проект космического телескопа «Спектр-УФ», задуманный еще в начале 1990-х годов. Для его реали- зации Россия решила привлечь ряд иностранных партнеров, которые с 2014 года начали выходить из про- Российская космонавтика крити- чески зависит от современной электроники, доля которой в готовой продукции может дохо- дить до 90%
  • 25.
    25 екта. Вначале проектпокинула компания E2v из Великобритании, поставлявшая полупроводниковые детекторы. Затем, сославшись на финансовые трудности, проект по- кинула Испания, которая разраба- тывала камеры. В итоге в конце 2015 года было принято решение полностью заморозить проект. В целом валовая часть элек- тронной начинки телекоммуника- ционных спутников для России из- готавливается за рубежом, например, вся серия спутников «Экспресс». Часть из них была соз- дана французской компанией Thales Alenia Space. Эта компания известна своей способностью ра- ботать со странами, пребывающи- ми под санкциями США. Напри- мер с Китаем, который также находится под запретом получения продукции по списку International Traffic in Arms Regulations. Еще в 2007 году Пекин вывел на орбиту спутник Chinasat-6B производства этой компании. По официальной версии ее руководства Thales Alenia Space освоила полный цикл разра- ботки и производства спутников связи без применения американ- ских чипов и комплектующих. В отношении России, компания, которая в 2013 году создала в Рос- сии совместное предприятие с АО «Информационные спутниковые системы» имени академика М. Ф. Решетнёва», также задекларирова- ла свое полное подчинение всем требованиям. «Thales Alenia Space не будет развивать сотрудничество с Россией в военной сфере, без со- блюдения законов США, Франции и других стран, в том числе и режи- ма International Traffic in Arms Regulations», — заявила компания в декабре 2014 года, добавив, что выполнение всех контрактов с РФ в военной сфере остановлено… Но очередной запуск спутника от Thales Alenia Space «Экспресс- АМ8», изготовленного для России, прошел 14 сентября 2015 года. Поиски партнеров В целом Кремль вынужден ис- кать новых партнеров по всему миру, пытаясь получить стабиль- ный источник поставок комплек- тующих. В прошлом году Рогозин даже отправился в Пекин для пере- говоров. «Мы заинтересованы в электронно-компонентной базе космического назначения. Часть типо-номинала изготавливается в Китае, и мы могли бы, изменив ло- гистику поставок, не срывать про- изводство космических аппаратов, в которых нуждается сегодня наша орбитальная группировка», — вы- сказался российский вице-премьер Дмитрий Рогозин во время визита в Китай летом прошлого года. До- бавив, что взамен Россия может на- чать поставку двигателей и других компонентов. В свою очередь, Пекин не стал долго размышлять, резко взвинтив Некоторые китайские поставщики электронной компонентной базы, в том числе и для космоса, с выгодой воспользовались введенными про- тив России санкциями. Они просто подняли цены в три-четыре раза при сохранении китайского каче- ства
  • 26.
    26 цены на комплектующие,посето- вал президент НП «ГЛОНАСС» Александр Гурко. «Я знаю, что не- которые китайские поставщики электронной компонентной базы, в том числе и для космоса, с выгодой воспользовались введенными про- тив России санкциями. Они просто подняли цены в три-четыре раза при сохранении китайского каче- ства. В ситуации, когда российским компаниям-интеграторам негде ку- пить целый ряд комплектующих, китайские коллеги практически сравняли цены с европейскими и американскими производителями. Эта тенденция, видимо, продол- жится и в будущем», — заявил Гур- ко в конце 2015 года. Таким обра- зом, Китай решил вполне с капиталистическим расчетом вос- пользоваться тяжелой ситуацией в России, которой деваться особо больше некуда. В итоге Рогозин за- явил, что решение удалось найти на собственных мощностях. «Мы нашли решения в том, чтобы пол- ностью за 1,5-2 года перейти на на- циональную компонентную базу», — заявил в октябре 2015 года российский вице-премьер. При этом он не стал разъяснять все ме- ханизмы, но вполне возможно, что речь идет о создании совместного предприятия с европейским гиган- том Airbus Defence and Space, с ко- торым было подписано соглашение на выставке МАКС-2015. «У нас с Airbus подготовлена совместная программа по разработке и произ- водству большой номенклатуры радиотехнических систем и моду- лей космического назначения», — заявил глава предприятия «Рос- сийские космические системы» Андрей Тюлин. При этом, по мнению россий- ских экспертов, такое сотрудниче- ство выгодно европейцам. «Орга- низация совместного предприятия здесь сейчас выгодна Airbus, как компании, которая настроена про- должать работать в России. Созда- ние промышленного производства в России позволит им минимизи- ровать риски, связанные с постав- ками в страну, в отношении кото- ройдействуютстрогиеограничения в плане продаж продукции двой- ного назначения», — заявил Ан- дрей Ионин, член-корреспондент Российской академии космонавти- ки им. Циолковского, в интервью российскому изданию «Известия». Правда, остается открытым вопрос о результативности такой коопера- ции на фоне недавнего продления ЕС санкций в отношении РФ еще на полгода, до лета 2016 года. Влияние Украины Далеко не последний вклад в ту- манное будущее российской космо- навтики внес и Киев, который разо- рвал сотрудничество с Москвой. В результате чего Россия лишилась сразу двух ракетоносителей легкого класса. Речь идет о конверсионных
  • 27.
    27 ракетах «Днепр» и«Рокот». Первая была «завязана» на ее изготовите- ле  — днепропетровском «Южма- ше», вторая — на харьковском «Хар- троне», который работал с системой управления разгонного блока «Бриз-КМ» для «Рокота». В итоге за- менить все пуски легких ракет пла- нируется облегченной версией «Со- юза» и «Ангары». Стоимость легкой, без боковых ускорителей, «Союз- 2.1.в» по расчетам может составить до 30 миллионов долларов. В то вре- мя как запуск «Рокота» стоит поряд- ка 20 миллионов долларов, а «Дне- пра» - по данным за 2014 год - около 24 миллионов долларов. По грузоподъемности «Союз- 2.1.в» занимает среднее положение, превосходя на полтонны показате- ли «Рокота» и уступая «Днепру» столько же. В это же время стои- мость пуска легкой «Ангара 1.2» пока неизвестна, но маловероятно, что они будут ниже стоимости за- пуска конверсионных версий бал- листических ракет или «обкатан- ного» «Союза». Кроме того разрыв сотрудничества Украины с Россией лишил «Роскосмос» одной из по- следних наработок времен СССР, ракеты среднего класса «Зенит», которая активно использовалась в программах «Морской старт» и «Наземный старт». Стоимость за- пуска этой ракеты колебалась в пределах 60-100 миллионов долла- ров при возможности вывода на низкую опорную орбиту до 13,7 тонн с космодрома «Байконур». Ее возможности значительно превы- шают характеристики ракеты «Союз-2.1б», которая выводит око- ло 8 тонн при стоимости в 50 мил- лионов долларов. Потеря «Зенита» сказалась и на отказе от него в совместном казах- станско-российском проекте «Бай- терек». Суть проекта, стартовавше- го еще в 2004 году, в замене токсичного «Протона» при запу- сках с Байконура. Проект несколь- ко раз сумел метнуться от исполь- зования «Ангары» к «Зениту», пока летом 2014 года вновь не был вы- бран российский проект. В 2021 году, по словам первого вице-пре- мьера Казахстана Бакытжана Са- гинтаева, начнутся работы по соз- данию стартового комплекса. Сухой остаток Сейчас российская космонав- тика фактически оказалась залож- ником частых смен векторов раз- вития с попытками охватить малоосвоенные отрасли и завер- шить дорогостоящие проекты, по- путно назначая новые цели. При- мер той же «Ангары», которая изначально планировалась как единый ракетный комплекс с мно- жеством однотипных ракет, от легкой до сверхтяжелой, показы- вает огромные пробелы в страте- гическом планировании. На прак- тике он свелся к созданию лишь легкой и тяжелой ракеты, с весьма
  • 28.
    28 посредственными конкурентны- ми способностями.В то время как ниша средних ракет плотно закре- пилась за ветераном «Союзом», который как минимум до 2020-х годов будет в России единствен- ным средством доставки космо- навтов на орбиту. Огромным провалом планиро- вания можно считать и фактиче- ский проигрыш в гонке за сверх- тяжелый ракетоноситель с грузоподъемностью 100 тонн. Уг- наться за американской Space Launch System, которая должна стартовать в 2017 году, у России шансов уже нет. Как и возможно- сти относительно быстро разрабо- тать и запустить нечто подобное, пускай к тому же 2020 году. Даже без влияния санкций Запада такое положение «Роскомоса», назна- чившего полет на Луну в 2030-м году, в то время когда NASA на эти же годы планирует полеты на Марс, можно считать патовым. В это же время, санкции Запада и программа импортозамещения заставляют российскую космонав- тику топтаться на месте, в попытке за считанные годы наверстать упу- щенные десятилетия. К этому сто- ит добавить и общие экономиче- ские потери России из-за низких цен на нефть, которые заставили Кремль срезать бюджет «Роскосмо- са» на 2016-2025 гг. сразу на треть - с 2 до 1,4 триллионов рублей. Огромным провалом планирования можно считать и фактический проигрыш в гонке за сверхтяжелый ракетоноситель с грузоподъемностью 100 тонн
  • 29.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 1 березня 2016 29 Как сообщалось, в декабре 2015 г на полях гражданской войны в Сирии, произошло событие, ко- торое, хоть и имело некоторый ре- зонанс в прессе, но далеко не тот, который заслужило. Если это со- бытие действительно произошло, то по значимости его можно было бы сравнить с первой в мире ата- кой танков, которые были исполь- зованы английской армией против германских войск 15 сентября 1916 г во Франции на реке Сомме. Тогда, несмотря на то, что из 49 танков Mark.1, которые англичане подго- товили для атаки, фактически на- ступало 18 (остальные сломались или застряли в болоте), они смогли продвинуться вглубь обороны на 5 км, причём потери в этой операции оказались в 20 раз меньше обыч- ных. Хотя из-за малого количества танков фронт не удалось прорвать, новый вид боевой техники показал свои возможности, и выяснилось, что танки имеют большое будущее. Кстати, наше событие произошло почти через сто лет после дебюта танков, что очень символично. Так что же случилось в Сирии, в дека- бре 2015 г? В этот день состоялось насту- пление подразделений сирийской армии при поддержке российских специалистов и (как сообщалось) боевых роботов на стратегическую высоту 754,5 в одном из предгор- ных районов провинции Латакия. Аналітичні розробки Боевые роботы России – на подходе? В атаке якобы участвовало 10 разведывательно-ударных роботизированных комплексов (6 «Платформа-М» и 4 «Платформа Арго»), которые взаимодействовали с самоходными гаубицами (СГ) «Ака- ция» и сирийскими войсками Юрий Бараш, член Экспертного Совета ЦИАКР
  • 30.
    30 В атаке якобыучаствовало 10 раз- ведывательно-ударных роботизи- рованных комплексов (6 «Платформа-М» и 4 «Платформа Арго»), которые взаимодействова- ли с самоходными гаубицами (СГ) «Акация» и сирийскими войсками. Разведку осуществляли беспилот- ные летательные аппараты (БЛА). Сбор информации, управление ро- ботами и целеуказание для СГ «Акация» осуществлялись при по- мощи расположенной на расстоя- нии 5 км командной машины но- вой автоматизированной системы управления (АСУ) «Андромеда-Д». Ход боя отслеживался в Москве в Национальном центре управления обороной с командного пункта Генштаба России через полевой центр этой АСУ. Командующий атакой на высо- ту в режиме реального времени ру- ководил боем, операторы боевых роботов (как сообщалось), нахо- дясь в Москве, вели атаку, каждый видел как свой участок боя, так и всю картину в целом. Если эти со- общения достоверны, то в Сирии Россия впервые апробировала со- вершенно новые высокотехнологи- ческие способы ведения боевых действий. Боевые роботы первыми пошли в атаку. Приблизившись на 100-120 м к укреплениям боевиков, они открыли огонь. Боевики отве- тили, и по обнаруженным огневым точкам тут же нанесли удары СГ «Акация». За роботами на расстоя- нии 150-200 м наступала сирийская пехота, «зачищая» высоту. Бой длился всего 20 минут, и после него «боевики в ужасе бежали, бросая убитых и раненых». Противник по- терял убитыми 70 человек, у прави- тельственных войск были ранены четверо. Утверждается, что подобные действия Россия и Сирия планиру- ют развернуть в ближайшее время при наступлении на второй по важ- ности город в Сирии — Алеппо. По данным военных аналитиков, при- менение боевых роботов в услови- ях города — это наиболее эффек- тивный вид боевых действий, позволяющих сохранить жизни солдат и офицеров, ведущих насту- пление. Если информация о плани- руемом применении боевых робо- тов при штурме Алеппо верна, то успех сирийских войск и ополче- ния вполне вероятен. Сообщалось, что в последнее время сирийские повстанцы все чаще сталкиваются с боевыми ро- ботами «Платформа-М» и «Плат- форма Арго», которые способны действовать как днем, так и ночью. Гусеничныйробот«Платформа-М», оснащенный полуавтоматической системой управления огнём, объе- диняет разведывательные и боевые функции: он не только собирает информацию и ищет цели, но и уничтожает их, а также обеспечи- вает пехоту огневой поддержкой. Колёсный робот «Платформа По данным военных аналитиков, применение боевых роботов в условиях города – это наиболее эффективный вид боевых действий, позволяющих сохранить жизни солдат и офицеров, ведущих насту- пление
  • 31.
    31 Арго» — вооружённыйвездеход, предназначенный для участия в операциях на пересеченной мест- ности в горах. В декабре 2015 г президент Пу- тин говорил о том, что Сирия явля- ется отличным полигоном для тре- нировки и обучения российских военных, но о боевых роботах он не сообщал. Источники в Министерстве обороны (МО) РФ официально не подтверждают, но и не опроверга- ют факт использования боевых ро- ботов, а также других элементов сетецентрических видов боевых действий в Сирии. Начальник Генштаба ВС РФ, ге- нерал армии В. Герасимов недавно рассказал о планах МО России пол- ностью «автоматизировать» войну в Сирии. Но о наземных боевых роботах он не упоминал. Военный эксперт генерал-лей- тенант Ю. Неткачев допустил «воз- можность использования в Сирии новых видов самых современных и перспективных вооружений и апробации их при ведении совре- менного боя. Но эта тема по понят- ным причинам закрытая». Полковник М. Хамзатов, быв- ший помощник Главкома СВ Рос- сии по координации научно-техни- ческого развития, также считает, что в мире наступила эпоха робо- тов и она наступает в российской армии. «Сильная сторона роботов в том, что они способны заменить людей при решении широкого спектра особо тяжелых или особо опасных боевых задач. Например, роботы могут быть очень полезны при ведении боевых действий в ус- ловиях современного города, эф- фективно решая сложные боевые задачи при ведении разведки или боя в различных труднодоступных местах и т.п.». Впрочем, комменти- ровать ситуацию о применении бо- евых роботов в Сирии полковник отказался, поскольку «официаль- ных сообщений на этот счет не по- ступало» [1, 2, 3]. На возможное присутствие рос- сийских боевых роботов, БЛА и АСУ «Андромеда-Д» в Сирии ука- зывали многочисленные фотогра- фии и видео в социальных сетях, но их достоверность не подтверди- лась. При этом ряд экспертов обосно- ванно сомневаются в факте приме- нения российских боевых роботов в Сирии. Например, указывается на отсутствие его официального подтверждения, и на то, что впер- вые это сообщение появилось на российском сайте «не имеющим журналистской репутации» и за- тем было широко растиражирова- но российской «патриотической» прессой. В итоге делается вывод, что это сообщение — ложное [4]. Можно предположить, что оно рас- пространяется пропагандистами Кремля с целью восхваления успе- хов российского оружия в Сирии и На возможное присутствие россий- ских боевых роботов, БЛА и АСУ «Андромеда-Д» в Сирии указывали многочисленные фотографии и видео в социальных сетях, но их достоверность не подтвердилась
  • 32.
    32 запугивания тех, когоони считают врагами России. Впрочем, достоверность этого сообщения не имеет большого зна- чения, поскольку ясно, что сейчас развитию боевых роботов в ВС России и без этого уделяется очень большое внимание. Ещё в июне 2013 г при МО РФ был создан Главный научно-иссле- довательский испытательный центр робототехники. В феврале 2014 г он получил статус юридиче- ского лица и был переформирован в федеральное государственное бюджетное учреждение «Главный научно-исследовательский испы- тательский центр робототехни- ки», финансируемый из бюджет- ных средств МО. Он получил задачу стать головным исполните- лем НИОКР в области робототех- ники, создавать и развивать лабо- раторную, испытательную и производственную базу и привле- кать на договорной основе соис- полнителей для выполнения гос- заказа и НИОКР [5]. В ноябре 2014 г в ВС России была принята концепция развития и боевого применения робототех- нических комплексов на период до 2025 года. Об этом сообщил член коллегии Военно-промышленной комиссии РФ О. Мартьянов, кото- рый руководил межведомственной рабочей группой по развитию и применению роботов. Согласно этой концепции, доля робототех- нических средств в общей структу- ре ВВТ должна составить до 30%. По оценкам специалистов, 2017- 2018 годы должны стать этапными в плане развития и поставок в во- йска различных робототехниче- ских комплексов, а также их при- менения на поле боя. Согласно плану, в 2017-2018 годах в россий- ские войска начнутся поставки различного рода робототехниче- ских комплексов, разработанных ОПК России. «Конечно, мы пока отстаём от ведущих армий Запада в использо- вании робототехнических средств и их применения на поле боя. Но, тем не менее, наши боевые роботы всё больше применяются на вой- сковых учениях, поступают в вой- ска: проделывают проходы в мин- но-взрывных заграждениях…, специальные роботы тушат пожа- ры в труднодоступных ме- стах…», — отмечал О. Мартьянов. Он также сообщил, что с приняти- ем концепции боевого применения робототехнических комплексов ситуация в корне изменилась. В концепции определены конкрет- ные рубежи по созданию техноло- гических циклов, робототехниче- ских средств, намечены этапы их создания для видов ВС и родов во- йск, определены сроки разработки нормативов их использования, в т.ч., в каких подразделениях они будут применяться. По его словам, в будущем в каждый военный
  • 33.
    33 округ и флотВС войдут роты бое- вых роботов. Их появление потре- бует создания тактики их примене- ния в боевых условиях, а также внесения необходимых поправок и уточнений в боевые уставы и на- ставления [6]. В декабре 2014 г президент РФ подписал указ о создании Нацио- нального центра развития техно- логий и базовых элементов робото- техники. К основным функциям центра отнесены организация ра- бот по развитию ключевых техно- логий производства робототехни- ческих комплексов военного, специального и двойного назначе- ния, разработка эффективных ком- понентов робототехники россий- ского производства и др. [4]. То, что вопросам разработки и снабжения войск роботизирован- ными комплексами в Минобороны России сегодня уделяется самое пристальное внимание, подтвер- дил начальник Главного управле- ния научно-исследовательской де- ятельности и технологического сопровождения передовых техно- логий (инновационных исследова- ний) Минобороны России полков- ник В. Преснухин. Он подтвердил, что для проведения прикладных научных исследований и испыта- ний в области разработки и созда- ния робототехнических комплек- сов военного назначения в структуре МО сформирован «Глав- ный научно-исследовательский ис- пытательный центр робототехни- ки», наделённый полномочиями головной научно-исследователь- ской организации в данной обла- сти. Создана также комиссия по развитию робототехники, которую возглавил лично министр обороны РФ С. Шойгу. В ходе стратегиче- ских командно-штабных учений «Центр-2015» С. Шойгу уже озна- комился с возможностями практи- ческого использования робототех- нических комплексов военного назначения. В частности, на поли- гоне Донгуз министру были пока- заны роботы, устраивающие про- ходы в минно-взрывных заграждениях, тушащие пожары, выполняющие иные специальные задачи в особой обстановке [7]. История создания боевых ро- ботов. Идея создания боевых ма- шин, которые могли бы управлять- ся дистанционно, пришла к советским конструкторам еще до Великой Отечественной войны. Разрабатывать специальную маши- ну для этих целей не стали, а ис- пользовали уже проверенную тех- нику. Платформой для создания телетанка (как тогда его называли) стал танк Т-26. Позже они получи- ли обозначение ТТ-26. Также в ка- честве телетанков применяли БТ-7. Телетанк предполагалось исполь- зовать для разрушения загражде- ний, установки дымовых завес и разведки минных полей. Боевые телетанки планировали вооружить
  • 34.
    34 радиоуправляемым пулеметом, ог- неметоми установками для пуска боевых газов. Первые испытания были проведены в 1938-1939 годах. На телетанк устанавливалась спе- циальная аппаратура, позволяю- щая управлять им на расстоянии до 4 км из танка управления, одна- ко была возможность управлять телетанком непосредственно из ка- бины. При необходимости могла быть задействована система само- ликвидации с подрывом взрывчат- ки. Но испытания показали, что при управлении телетанками мог- ли возникать помехи в радиосвязи, создаваемые линиями электропе- редачи. Телетанки использовались в со- ветско-финской войне, но боевые действия показали, что их приме- нение неэффективно. Во время Ве- ликой Отечественной войны теле- танки не использовались. В 80-х годах интерес к телеуправ- ляемым танкам проявило МО РФ. По его заказу во ВНИИ «Сигнал» (г. Ковров) была разработана система дистанционного управления тан- ком Т-72Б. На нём были размещены несколько видеокамер, передающих изображение оператору и датчики спутниковой навигации. Система радиосвязи с двумя радиоканалами, работающими в разных частотных диапазонах, обеспечивала устойчи- вое управление танком на расстоя- нии 4 км. В качестве подвижного пункта дистанционного управления был использован автомобиль ЗИЛ- 131. Система позволяла произво- дить поиск и распознавание цели по видеоизображению, наводить воо- ружение на цель в ручном режиме и обеспечивать сопровождение цели. Оператор мог дистанционно кон- тролировать запас топлива в баках, следить за оборотами двигателя и другими показателями. Испытания показали, что система дистанцион- ного управления танком позволяла управлять танком и в определённой степени — его вооружением [8]. Как сообщил начальник отдела робототехники ВНИИ «Сигнал» А. Малышев, танк-робот заинтересо- вал военных, но реализовать боль- шинство предложенных возмож- ностей на существовавшей в то время элементной базе не получа- лось. В т.ч. не удалось с высокой эффективностью дистанционно управлять вооружением. «Не было нужной электроники, оптико-электронных систем с вы- соким разрешением и дальностью. Но самое главное — отсутствовали мощные вычислители. Нам вместе с соисполнителями пришлось са- мостоятельно разрабатывать мало- габаритные вычислители, рассчи- тывать для них всю математику и т.  д.», — перечислял возникшие проблемы Малышев. Несмотря на определённые ре- зультаты, достигнутые при созда- нии танка-робота, проект был остановлен. Наступили 90-е годы,
  • 35.
    35 распался СССР, иМО уже не мог- ло выделить необходимое финан- сирование для продолжения ра- бот [9]. Военные наземные мобильные роботы подразделяются: • По назначению: на боевые, разве- дывательные, патрульные, охран- ные,сапёрные(разминирования), транспортные, эвакуационные, пожарные и др. • По типу движителя: на гусенич- ные и колёсные. • По типу управления: на управля- емых оператором, полуавтоном- ных и автономных. • По весу (условно): на сверхлёг- кие (до 0,5 т), лёгкие (1-3 т), сред- ние (6-8 т), тяжёлые (18-20 т) и сверхтяжёлые (св. 40 т). Ниже приведен ряд роботизи- рованных комплексов, которые разработаны и разрабатываются в России. Многофункциональный робо- тотехнический комплекс «Метал- лист» был создан Ковровским электромеханическим заводом и относится к сверхлегкому классу. Он способен производить разведку и вести огонь из лёгкого стрелково- го оружия. «Металлист» управляется по кабелю на 200 м или по радио на 500 м. Робот имеет скорость до 7 км/ч, способен ездить по снегу глу- биной до 15 см и преодолевать во- дные преграды глубиной до 10 см. Комплекс работает в режиме дви- жения в течение часа, в режиме на- блюдения — св. 12 ч. Вес робота 50 кг, длина — 0,7 м, ширина — 0,65 м, высота — 0,55 м. На роботе устанавливается снайперская винтовка ВСК-94 или пистолет Ярыгина. Оружие может наводиться по горизонтали и вести огонь на дальность 25 м. Кроме того, есть специальный механизм для метания на 7 м гранат РГ-60ТБ, РДГ-М РГ-60з, РГР и «Заря-2». К роботу можно подключить гром- коговоритель, модуль для вынос- ных камер и контейнер для достав- ки спецсредств. Достоинствами комплекса яв- ляются малые размеры и вес, низ- кая цена, недостатками — отсут- ствие брони, низкая скорость и проходимость. Комплекс использу- ется в подразделениях МВД и спец- наза при проведении антитеррори- стических и других операций [8]. Мобильный робототехниче- ский комплекс МРК-27-БТ был разработан в СТКБ прикладной робототехники МГТУ им. Баумана. Он предназначен для подавления огневых точек противника, унич- тожения живой силы, ведения огня по сооружениям и технике против- ника. Робот управляется по кабелю на расстоянии 200 м, по радио — на 500 м. Он имеет гусеничную базу, вес 180 кг, скорость 2,5 км/ч и авто- номность 4 ч. Оборудование вклю- чает 4 цветные видеокамеры, воо- Многофункциональный робототех- нический комплекс «Металлист» был создан Ковровским электромеханическим заводом и относится к сверхлегкому классу. Он способен производить разведку и вести огонь из лёгкого стрелкового оружия
  • 36.
    36 ружение — 7,62-ммпулемет «Печенег», 2 гранатомета РШГ-2, 2 огнемета РПО-А «Шмель» и 6 ды- мовых гранат. Достоинствами комплекса яв- ляются малые размеры и вес, низ- кая цена, недостатками — слабая броня, низкая скорость и проходи- мость. Комплекс впервые был по- казан на выставке INTERPOLITEX в 2009 г [8]. Разведывательно-ударная ро- бототехническая система (РУРС) разработана в Московском кон- структорском бюро. Она предна- значена для патрулирования, про- ведения разведки и огневой поддержки, может вывозить ране- ных с поля боя. Шасси робота колёсное 4х4. Движение и стрельба может осу- ществляться в автоматическом ре- жиме, а может контролироваться оператором на расстоянии не- сколько километров. Особенно- стью роботов является то, что они способны работать в команде. Ро- бот имеет видеокамеры и теплови- зоры, он обладает функцией само- стоятельного обнаружения цели и ее сопровождения. Система может составлять трехмерную карту местности в ближней зоне на осно- ве данных, получаемых от датчи- ков и сканеров. Вес робота до 500 кг. Он развивает скорость до 80 км/ч благодаря гибридному двига- телю, и преодолевает вплавь во- дные преграды, даже реки. На ма- шину может быть установлен автоматический гранатомет АГ-30, пулеметПКТилиогнемет«Шмель». Также предусмотрена система са- моуничтожения. РУРС была пред- ставлена на выставке инноваций МО России в 2013 г [8]. Универсальный роботизиро- ванныйкомплекс«Платформа-М» создан ОАО «Научно-исследова- тельский технологический инсти- тут (НИТИ) «Прогресс». Первыми демонстрациями комплекса стали его показы в мае и июне 2015 г на параде Победы и учениях в Кали- нинграде. Позднее разработчики показали его на «Дне инноваций Минобороны РФ» в августе 2015 г. Комплекс предназначен для реше- ния широкого круга задач на поле боя: ведение разведки, обнаруже- ние и поражение стационарных и подвижных целей, огневая под- держка подразделений, патрулиро- вание и охрана важных объектов. В зависимости от полезной нагрузки, робот может ставить дымовые за- весы, осуществлять дистанцион- ную постановку мин и проделы- вать проходы в минных полях, доставлять различные грузы. Робот представляет собой уни- версальную самоходную гусенич- ную дистанционно-управляемую платформу с размещенной на ней полезной нагрузкой. При собствен- ном весе до 800 кг робот способен нести до 300 кг полезной нагрузки. В условиях прямой видимости на
  • 37.
    37 дальности до 1,5км «Платформа М» может передвигаться со скоро- стью до 12 км/ч, преодолевать пре- пятствия высотой (глубиной) 0,21 м и уклон (подъём) не менее 25 град. Время непрерывного движе- ния не менее 10 ч. Броня защищает от 5,45-мм пуль. Длина робота до 1,6 м, ширина и высота — до 1,2 м. В качестве полезной нагрузки на «Платформе-М» могут разме- щаться средства поражения (7,62- мм пулемет ПКТ или автоматиче- ский гранатомёт АГ-30, до 4 гранатометов РПГ-26 или до 2 ПТУР «Корнет»), комплекс оптико- электронной разведки (РЛС «Фара», тепловизор, дальномер, видеокамеры), спецсредства для обнаружения различных веществ, минный заградитель КТПН-3, трал для разминирования, громкогово- рители и другие средства. Достоинствами комплекса яв- ляются небольшие размеры и вес, разнообразное вооружение (в т.ч. ПТУР) и невысокая цена, недостат- ками — слабая броня, низкая ско- рость и проходимость. В настоящее время комплекс «Платформа-М» выпускается для испытаний, его серийное производство намечено с 2018 г [10]. Боевой роботизированный комплекс (РБТК) «Платформа Арго» создан Государственным на- учным центром «Центральный на- учно-исследовательский и опытно- конструкторский институт робототехники и технической ки- бернетики». Комплекс предназна- чен для разведки и патрулирова- ния местности, поражения живой силы, а также небронированной или легкобронированной техники. Во время морских десантных опе- раций дистанционно управляемый робот способен обеспечить огне- вую поддержку десантно-штурмо- вым группам, вести разведку на по- бережье, доставлять на берег грузы подразделениям, ведущим бой. Комплекс включает модернизи- рованный колёсный 8х8 вездеход «Арго», вооруженный боевым мо- дулем, который управляется дис- танционно. Вездеход «Арго» имеет защищенное днище, низкий центр тяжести, колеса со специальным протектором и возможностью ис- пользовать гусеницы. Характеристики робота: пол- ный вес до 1,02 т, скорость до 20 км/ч (по воде — до 5 км/ч), время непрерывной работы не менее 20 ч, длина робота до 3,35 м, ширина — до 1,85 м, высота — до 1,65 м. Воо- ружение: пулемет ПКТ и 5 грана- томётов (3 РПГ-26 и 2 РШГ-2). Достоинствами комплекса яв- ляются небольшой вес, плавучесть и невысокая цена, недостатками — слабая броня, малая скорость и проходимость. В настоящее время выпущена опытная партия ком- плекса для испытаний [11]. Мобильный робототехниче- ский комплекс военного назначе-
  • 38.
    38 ния МРК-002-БГ-57 «Волк-2»был создан Ижевским радиозаводом в сотрудничестве с «Уралвагонзаво- дом» специально для РВСН. Ком- плекс должен использоваться для защиты подразделений мобильных ракетных комплексов «Тополь», «Тополь-М» и «Ярс», а также ста- ционарных комплексов МБР. Ком- плекс способен вести разведку и наблюдение, а также выполнять па- трулирование и уничтожение раз- ных целей. Для наблюдения за обстановкой «Волк-2» оснащается оптико-элек- тронной системой, которая позво- ляют производить обнаружение разных объектов в любых погод- ных условиях и в любое время су- ток. Робот имеет несколько телека- мер, тепловизор и баллистический вычислитель лазерный дальномер, гиростабилизаторы оружейной платформы. «Волк-2» работает в автоматическом и полуавтомати- ческом режиме, управляется дис- танционно по защищённому ради- оканалу и действует на удалении до 5 км от оператора. Робот «Волк-2» имеет специ- альное гусеничное шасси. Вес его 1,1 т, скорость до 35 км/ч, запас хода 250 км. Время непрерывной работы — 10 ч. Длина робота до 3 м, ширина — до 1,8 м, высота — до 1,26 м. Машина бронирована и имеет боевой модуль с набором прицельного оборудования, кото- рое обеспечивает автоматический захват и удержание цели в движе- нии. В качестве вооружения моду- ля может использоваться стабили- зированный пулемет (7,62-мм ПКТ или 12,7-мм «Корд»), либо 30-мм автоматический гранатомет АГ-30. Создан усовершенствованный вариант робота МРК ВН с улуч- шенными характеристиками (на- пример, скорость увеличена до 45 км/ч). Комплекс «Волк-2» посту- пил в РВСН, его испытания плани- руется завершить в 2016 г [12]. Многофункциональный робо- тотехнический комплекс «Нерех- та» создаётся заводом им. Дегтярёва совместно с Фондом перспектив- ных исследований. Комплекс пред- назначен для разведки, корректи- ровки огня, огневой поддержки и перевозки грузов. Боевой робот «Нерехта» имеет гусеничную базу, приводится в движение электродвигателями и может управляться на дальности до 20 км. Многофункциональность комплекса обеспечивается за счёт замены на ней модулей (разведыва- тельного, боевого, транспортного). Всего имеются 18 разных модулей. Боевой модуль вооружён пулемё- том ПКТ или 12,7-мм «Корд», авто- матическим гранатомётом АГ-30, транспортный модуль может пере- возить до 700 кг груза. Впервые комплекс «Нерехта» был показан на «Дне инноваций Министерства обороны России —
  • 39.
    39 2015». Он будетготов начать испы- тания в 2016 г [13]. Боевой многофункциональ- ный робототехнический ком- плекс «Уран-9» создан в корпора- ции «Ростех». Он предназначен для дистанционной разведки и огневой поддержки общевойсковых, разве- дывательных и антитеррористиче- ских подразделений. Комплекс бу- дет особенно полезен при проведении локальных войсковых и антитеррористических операций, в том числе, в населенных пунктах. В состав комплекса входят два робота разведки и огневой под- держки, тягач для их транспорти- ровки и подвижный пункт управ- ления на шасси грузового автомобиля КамАЗ. База робота гусеничная, его вес 8 т. Предпола- гается, что в перспективе робот получит электрическую транс- миссию. Вооружение робота включает 30-мм автоматическую пушку 2А72 и спаренный с ней пулемет ПКТ, 4 ПТУР «Атака» и 4 ПЗРК «Игла». Состав вооружения может варьи- роваться в зависимости от требо- ваний заказчика. Роботы оснаще- ны системой предупреждения о лазерном облучении и оборудова- нием для обнаружения, распозна- вания и сопровождения целей. Роботы семейства «Уран» успешно прошли испытания на по- лигоне. В их ходе отрабатывались задачи инженерной разведки мест- ности, поражения целей на пре- дельной дальности из автоматиче- ских пушек и пулеметов, а также задачи уничтожения бронетанко- вой техники с помощью ПТУР. Достоинствами комплекса яв- ляются сильное и разнообразное вооружение (пушка, ПТРК, ПЗРК), недостатками — слабая броня и высокая цена. В 2016 г Рособоро- нэкспорт (входит в «Ростех») пла- нирует начать продвижение на международный рынок комплекса «Уран-9» [14]. Робототехнический комплекс разминирования «Уран-6» создан ОАО «766 УПТК» (Управление про- изводственно-технологической комплектации, Московская об- ласть). Он предназначен для проде- лывания проходов в минных полях и сплошного разминирования ур- банизированных участков местно- сти, горных и мелколесистых тер- риторий от противотанковых и противопехотных мин, а также других взрывоопасных предметов. Робот-сапер представляет со- бой гусеничный самоходный ради- оуправляемый минный трал. В за- висимости от задач, которые ставятся перед комплексом, на него может быть установлено до 5 раз- личных тралов, а также бульдозер- ных отвалов. Оператор может управлять комплексом дистанци- онно, на удалении до 1 км (на устройстве имеется 4 видеокамеры, которые обеспечивают круговой Робототехнический комплекс разминирования «Уран-6» создан ОАО «766 УПТК» (Управление произ- водственно-технологической комп- лектации, Московская область). Он предназначен для проделывания проходов в минных полях и сплошно- го разминирования урбанизированных участков мест- ности, горных и мелколесистых территорий от противотанковых и противопехотных мин, а также других взрывоопасных предметов
  • 40.
    40 обзор). «Уран-6» можетотличить снаряд от авиабомбы или мины. Комплекс в состоянии обнаружить, идентифицировать и по команде уничтожить любой взрывоопас- ный предмет, мощность которого не превышает 60 кг в тротиловом эквиваленте. При этом робот обе- спечивает полную безопасность личного состава. Обнаруженные на местности боеприпасы «Уран-6» обезвреживает, разрушая их физи- ческим способом, либо приводя в действие. Вес робота-сапера 6-7 т в зави- симости от комплектации (с бой- ковым тралом — 6,8 т). База трак- торная и отличается от базы робота «Уран-9». «Уран-6» оснащён двига- телем в 190 л.с., что обеспечивает ему высокую удельную мощ- ность  — 32-37 л.с. на тонну. Ско- рость движения — до 5 км/ч, высо- та преодолеваемых препятствий до 1,2 м. Длина робота 4,455 м, шири- на — 2,015 м, высота — до 1,49 м. Данный комплекс может осна- щаться пятью различными смен- ными инструментами: бойковым, катковым и фрезерным тралами, а также бульдозерным отвалом и ме- ханическим схватом. Ширина по- лосы сплошного траления 1,6 м. Несколько видов трала использу- ются для обеспечения возможно- сти работы с различными типами грунтов. К примеру, катковый трал используется на твердых поверхно- стях. Он представляет собой набор насаженных на ось тяжелых вал- ков, которые катятся по поверхно- сти земли впереди робота-сапера. Бойковый трал используется на мягких грунтах и действует по- другому: на валу на специальных цепях раскручиваются бойки, ко- торые развивают скорость до 600- 700 об/мин и молотят по грунту, вспахивая землю на глубину до 35 см. Фрезерный трал обладает отда- ленным сходством с культивато- ром. Цель у всех этих устройств одна — разрушить обнаруженное на местности взрывное устройство или подвести его к подрыву. При этом робот-сапер «Уран-6» спроек- тирован таким образом, что прямо перед ним могут постоянно гре- меть довольно сильные взрывы. Робот имеет бронирование, а его инструменты в состоянии выдер- жать подрывы взрывных устройств мощностью до 60 кг в тротиловом эквиваленте. Двигаясь по ровной местности, робот-сапер «Уран-6» может производить разминирова- ние со скоростью до 3 км/ч, а на ка- менистой местности его скорость работы снижается до 0,5 км/ч. Для российских саперов, кото- рые работают на Кавказе, роботы- сапёры «Уран-6» оказались крайне необходимы. Данный комплекс успешно прошёл приемо-сдаточ- ные испытания в Сунженском рай- оне Чечни, где занимался сплош- ной очисткой лесных массивов и сельскохозяйственных угодий от
  • 41.
    41 взрывоопасных предметов. Скон- ца июля по конец августа 2014 г ро- бот-сапер «Уран-6» сумел очистить до 80 тыс. кв. м полей, уничтожив до 50 взрывоопасных предметов. За это время не было никаких по- ломок или сбоев в работе комплек- са. Также были произведены расче- ты, которые показали, что один робот-сапер «Уран-6» за день в со- стоянии выполнить объем работы, для которого потребовалось бы 20 саперов. Опытная эксплуатации ком- плекса проводилась и в высокогор- ной местности Веденского района Чечни на высоте 1,6 км над уров- нем моря. Здесь сохранились мин- ные поля, обезвредить которые, ис- пользуя обыкновенные инженерные средства, было доста- точно трудно. При этом из-за свое- го веса (6-7 т) в горы данный ро- бот-сапер забрасывали с помощью тяжелого вертолета Ми-26. Первая серийная партия робо- тов-саперов «Уран-6» начала по- ступать на вооружение войск Юж- ного ВО в 2015 г [15]. Робототехнический комплекс пожаротушения «Уран-14» созда- вался тем же разработчиком и на той же базе, что и комплекс разми- нирования «Уран-6». Комплекс предназначен для тушения пожа- ров на взрывоопасных объектах. Дальности подачи сплошной водя- ной струи до 50 м, объём цистерны в 2 тыс. л. Возможно подключение к внешнему источнику воды. При скрытом очаге специальное инфра- красное оборудование способно нацеливать водяную струю под большим давлением непосред- ственно в зону возгорания. Первый этап исследовательских учений с применением аэромобиль- ной группы робототехнических комплексов «Уран-6» и «Уран-14» начался 24 октября 2014 г. Комплек- сы перебрасывались на место уче- ний самолётами Ил-76. По замыслу организаторов учений, робототех- ническая группа в составе комплек- сов «Уран-6» и «Уран-14» действова- ла в районе с высокой опасностью подрыва разнообразных артилле- рийских боеприпасов в местах бу- шующих пожаров. Два робота дей- ствовалипараллельнодругсдругом. Робот-сапер «Уран-6» занимался разминированием условного склада с боеприпасами, а робот-пожарный «Уран-14» ликвидировал там возго- рание. Учения проводились в Под- московье, в Николо-Урюпино, под руководством специалистов из Главного управления научно-иссле- довательской деятельности и техно- логического сопровождения пере- довых технологий Минобороны РФ. Целью учений было выяснить, сколько средств, сил и времени по- надобится на приведение в готов- ность данной аэромобильной груп- пы и можно ли поставить данную группу на боевое дежурство в со- ставе расчетов Национального
  • 42.
    42 центра управления оборонойРос- сии [15]. Многофункциональный робо- тотехнический комплекс «Удар» создан ВНИИ «Сигнал», входящим в холдинг «Высокоточные ком- плексы». Комплекс предназначен для обеспечения боевых действий боевых и разведывательных под- разделений и частей, подразделе- ний технического и тылового обе- спечения СВ и спецназа. В его составе может быть мобильный робот, разведывательный БЛА вер- толётного типа и пункт дистанци- онного управления на шасси Урал- 4320. Ударно-разведывательный ком- плекс «Удар» — первый в своем классе образец боевой машины, обладающей огневыми и броневы- ми характеристиками штатной БМП мотострелковых подразделе- ний и при этом управляемой дис- танционно. Робот комплекса выполнен на унифицированной гусеничной базе БМП-3 производства ОАО «Курганмашзавод», а унифициро- ванный дистанционно управляе- мый боевой модуль «Бумеранг- БМ» создан в тульском ОАО «КБ приборостроения». Этот модуль уже используется на перспектив- ных БМП (тяжелой Т-15 «Барба- рис», средних Б-11 «Курганец-25» и К-17 «Бумеранг»). База БМП-3 20-тонного класса хорошо отработана и имеет ди- зельный двигатель мощностью 660 л.с., обеспечивающий скорость до 70 км/ч (на плаву — до 10 км/ч). Комплексы динамической и актив- ной защиты защищают робот от ПТУР и гранатомётов. Компактный боевой модуль «Бумеранг-БМ» имеет механизмы крепления и вертикального наве- дения ствольного оружия, системы подачи боеприпасов, аппаратуру наведения и связи. Вооружение мо- дуля составляет 30-мм пушка 2А42 с боекомплектом 500 выстрелов (дальность стрельбы до 4 км), пуле- мет ПКТ с боезапасом 2000 патро- нов и 4 ПТУР «Корнет» (дальность стрельбы до 8/10 км). Система управления огнем (СУО) модуля позволяет операто- рам комплекса вести поиск целей одновременно в различных спек- тральных диапазонах, в пассивном и активном режиме. Машина мо- жет вести одновременный обстрел двух целей, в т.ч. из автоматиче- ской пушки по воздушным целям с использованием автомата сопрово- ждения. СУО автоматическая, об- ладает возможностями наносить удары с места, на ходу, на плаву, всеми типами боеприпасов, в лю- бое время суток. Система также обеспечивает автоматический по- иск целей, в том числе замаскиро- ванных, ведет огонь по внешнему целеуказанию. За точность работы прицельного оборудования отве- чают сразу два блока. Дистанцион-
  • 43.
    43 ное управление машиной,как предполагают, осуществляется с помощью выносных пунктов (пультов) управления, отвечающих за движение платформы и приме- нение вооружения, в том числе распознавание целей и наведения на него оружия. Система сопряже- на с бортовой цифровой схемой управления и передачи информа- ции, бортовым комплексом аудио- и видео средств корректировки движения, кругового обзора и тех- нологической связи. Она в какой- то степени схожа с технологиями, уже опробованными на БМП «Кур- ганец». Управление безэкипажным боевым модулем «Бумеранг-БМ» на «Курганце» может тоже осу- ществляться дистанционно — по командам, отдаваемым операто- ром, находящимся вне машины. Машина может действовать и с экипажем. Также создаётся инже- нерный и транспортно-эвакуаци- онный варианты робота «Удар». Ударно-разведывательный ро- бот сможет не только поражать про- тивника огнём бортового оружия, но и выдавать целеуказания для авиации и артиллерии, других удар- ных робототехнических комплек- сов. В состав оборудования инже- нерной машины на базе «Удара» будут входить устройства не только для разбора завалов и ликвидации разрушений, но и для работы со взрывоопасными предметами, в частности, многопозиционный ма- нипулятор. Транспортный робот будет способен перевозить разное имущество и личный состав, а так- же эвакуировать раненых с поля боя. Впервые комплекс «Удар» был продемонстрирован на «Дне инно- ваций МО России — 2015» [7, 9, 16]. Боевой робототехнический комплекс на базе танка Т-90 соз- даётся корпорацией «Уралвагонза- вод». Речь идёт об оснащении си- стемойдистанционногоуправления танка Т-90. О возможности подоб- ной модернизации и о начале таких работ рассказал 12 октября 2015 г заместитель гендиректора корпора- ции «Уралвагонзавод» по спецтех- нике В. Халитов. По его словам, управлять таким танком-роботом оператор сможет на расстоянии 3-5 км [7]. Ещё сообщалось, что на базе перспективного танка Т-14 «Арма- та» также планируется создать ро- ботизированный комплекс. Комплекс управления группа- ми боевых роботов «Уникум», как сообщалось, был создан концер- ном «Системы управления» АО «Объединённой приборострои- тельной корпорации», входящей в «Ростех». Комплекс позволяет ав- томатизировано управлять группа- ми роботов различного назначе- ния. Он может одновременно управлять 10-ю робототехнически- ми комплексами. На поле боя ком- плексы якобы могут действовать как независимо, так и в составе группировки. «Уникум» может са- Ударно-разведывательный робот сможет не только поражать противника огнём бортового ору- жия, но и выдавать целеуказания для авиации и артиллерии, других ударных робототехнических комп- лексов
  • 44.
    44 мостоятельно распределять роли внутригруппы, заменять выведен- ных из строя роботов, занимать роботами важные позиции, а так- же поражать цели в автоматиче- ском режиме и по запросу операто- ра. В корпорации уверяют, что это ещё один шаг к «созданию искус- ственного интеллекта, наделяюще- го механизмы почти человечески- ми возможностями. Это первая в России система такого уровня, ко- торая успешно прошла испытания, признана готовой и принята госу- дарственным заказчиком» [17]. Тактика применения боевых роботов. Для боевых роботов уже разрабатывается и тактика приме- нения. В частности, доктор техни- ческих наук, профессор МГТУ им. Баумана Л. Орленко, проанализи- ровал процесс атаки существую- щий мотострелковой роты (МСР) СВ России, усиленной танковым взводом (всего 103 чел., 10 БМП и 3 танка) взводного опорного пункта противника и пришёл к выводу, что скорость атаки пешего строя будет мала (5-7 км/ч), преодоление минного поля затруднено, а воору- жение спешенной пехоты слабо, что в совокупности приведёт к большим потерям в пехоте и БМП. Причём он утверждает, что внедре- ние новых танков и БМП (Т-14, Т-15, Б-11 и К-17) мало изменит си- туацию. Для того чтобы при атаке укре- плённой обороны существенно со- кратить потери, автор предлагает создать роботизированные роты (РР), вооружённые кроме танков и БМП также штурмовыми машина- ми (ШМ) и дистанционно управля- емыми боевыми роботами (ДУБР, или танки разминирования). Управление ДУБР предполагается по кабелю или радиоканалу. При этом автор ссылается на опыт экспериментов 80-х годов по созданию робототехнического комплекса на базе Т-72Б, обеспечи- вающего дистанционное управле- ние на расстояние до 4 км (с помо- щью ретрансляторов — намного больше). Для экономии средств и време- ни автор предлагает создать ШМ и ДУБР на базе существующих тан- ков, в частности ШМ — путём ре- конструкции их с заменой боевого отделения новым, оснащённым 152-мм гаубицей с углом возвыше- ния до 60 град., горизонтальным механизмом заряжания и осколоч- но-фугасными снарядами (в т.ч. управляемыми с дальностью стрельбы до 13 км) от гаубицы «Мста», 30-мм пушкой и 7,62-мм пулемётом, а ДУБР — путём осна- щения их средствами дистанцион- ного управления, разведки и мин- ными тралами. Автор предлагает при использо- вании системы из 4-х типов машин (ДУБР, ШМ, танков и БМП) при про- рыве укрепленной обороны приме- нять тактику атаки в 3 эшелона:
  • 45.
    45 • В 1-омэшелоне атакуют 6 ДУБР с минными тралами. Их основ- ная задача — проделать проходы в минных полях для боевых ма- шин с экипажами и провести разведку боем. ДУБР останавли- ваются у переднего края оборо- ны на расстоянии, безопасном от разрыва своих снарядов, и уничтожают огнём с места ожив- шие огневые точки и пехоту в 1-й траншее. • Во 2-ом эшелоне 3 танка и 3 ШМ переходят в атаку за ДУБР на расстоянии 0,2-2 км. Расстояние зависит от времени обстрела обороны, и чем оно длиннее, тем больше должно быть расстояние между первым и вторым эшело- нами. После прорыва танков и ШМ в опорный пункт взвода они подавляют те огневые точки, которые уцелели во время ракет- ного, артиллерийского, мино- метного и бомбового удара по обороне. • В 3-ем эшелоне двигаются 7 БМП, десант которых спешива- ется у края обороны под при- крытием огня ДУБР, танков и ШМ. Мотострелки подавляют оставшуюся живую силу и гото- вятся к отражению контратаки. Затем аналогичная атака прово- дится на 2-ю линию обороны и так далее. Таким образом, в операции уча- ствуют 6 ДУБР (1-й эшелон), 3 ШМ и 3 танка (2-й эшелон) и 7 БМП (3-й эшелон). Всего в атакующей роте 82 чел., что на 21 меньше списочно- го состава современной МСР, ата- кующей в одном эшелоне, но в 3 линии, как этого требует устав. Стоимость нового вооружения роты с ДУБР и ШМ выше, зато люд- ские потери будут минимальными, а вероятность прорыва обороны становится максимальной. Автор утверждает, что РР не имеют принципиальных недостат- ков. Они атакуют в 3-4 раза бы- стрее, эффективно преодолевают минные поля, обеспечивают луч- шую защищенность мотострелков при атаке. По огневой мощи (коли- чество ОФС в залпе) РР в 7 раз пре- восходят МСР, она способна вести эффективную борьбу на дистанции до 13 км. Перед атакующими подразделе- ниями стоит задача противодей- ствия современным противотанко- вым средствам, а также системам РЭБ. Для ее решения боевые маши- ны должны обладать как индиви- дуальной, так и коллективной за- щитой. Атакующие роты должны являться разведывательно-удар- ным комплексом, включенным в единую систему управления такти- ческим звеном. Сравнение состава и структуры МСР и РР, которые непосредствен- но участвуют в атаке, показывает, что в обеих ротах по 13 боевых ма- шин с экипажами, но в РР имеется дополнительно 6 танков-роботов.
  • 46.
    46 Численность солдат иофицеров, принимающих участие в атаке, в МСР и РР соответственно 103 и 82 человека, но огневая мощь РР выше в 7 раз. Если сравнить состав и струк- туру тех подразделений мотострел- ковой и роботизированной бригад (МСБр и РБр), которые участвуют в атаке на укрепленную оборону, то в них число машин с экипажами одинаково, но в РБр дополнитель- но имеется 54 танка-робота, хотя в МСБр на 280 солдат и офицеров больше. Автор предлагает из танков, со- стоящих на вооружении СВ Рос- сии, сформировать роботизиро- ванные бригады, способные прорывать укрепленную оборону. Например, для создания 30 РБр надо реконструировать 2430 тан- ков: 810 — в штурмовые машины и 1620 — в роботов. Предлагается ис- пользовать технику, снимаемую с вооружения, но сохранившую бое- способность, что является наибо- лее быстрым и дешевым способом. При этом автор допускает более длительный и дорогой путь созда- ния роботизированных бригад — разработку новых специализиро- ванных машин для решения перечисленных задач [18]. Недостатки подобной такти- ки — перед фронтом обороняюще- гося взвода из пяти боевых машин (например, 4 БМП М2А3 и танк М1А2) поочерёдно появляются по 6-7 боевых машин, что нарушает принцип массирования сил. А главное — при поражении 6 тан- ков-роботов разминирования 1-го эшелона атака роты срывается. Анализ достоинств и недостат- ков военных робототехнических комплексов. Об основном досто- инстве этих комплексов (сохране- нии жизней своих солдат и офице- ров) уже неоднократно говорилось. Например, роботы разминирова- ния проделают проходы в минных полях, атака боевых роботов отвле- чёт на них огонь противника, при- ведёт к израсходованию боеприпа- сов и ПТУР, позволит выявить и подавить артиллерией огневые точки, сломить волю к сопротивле- нию и обратить в бегство. После этого остаётся без потерь захватить позиции врага своей механизиро- ванной пехотой. В начале примене- ния боевых роботов будет действо- вать эффект внезапности, значительно повышающий эффек- тивность их использования. Кроме того, исправные и управ- ляемые боевые роботы абсолютно «верны» державе, «беспрекослов- но» подчиняются командованию и безупречно «храбры». Но робототехническим ком- плексам присущ очень серьёзный технический недостаток, делающий невозможным их применение про- тив технологически развитого про- тивника. Сейчас в этих комплексах используются не автономные робо- Исправные и управляемые боевые роботы абсолютно «верны» держа- ве, «беспрекословно» подчиняются командованию и безупречно «храбры»
  • 47.
    47 ты, способные действоватьсамо- стоятельно, а дистанционно управ- ляемые оператором и полуавтономные. То есть, достаточ- но будет прервать связь операторов с этими роботами средствами РЭБ, и они станут недееспособными и не смогут выполнять поставленные за- дачи, или круг этих задач будет рез- ко ограничен программой, а боевое применение, связанное с поражени- ем противника, станет невозможно. Пока искусственный интеллект раз- вит недостаточно, ему нельзя будет доверить открывать огонь без санк- ции человека-оператора, т.к. суще- ствует возможность поражения не только противника, но и своих во- йск, и даже мирного населения. Кроме того, боевые роботы мо- гут успешно уничтожаться, причём теми же средствами, что и суще- ствующая бронетехника. К приме- ру, сверхлёгкие и лёгкие (до 3 т) ро- боты «Металлист», МРК-27-БТ, РУРС, «Платформа-М», «Платфор- ма Арго», «Волк-2» и «Нерехта» — огнём 7,62-мм, 12,7-мм и 14,5-мм пулемётов, средние (6-8 т) роботы «Уран-6/9/14» — огнём 12,7-мм и 14,5-мм пулемётов и гранатомётов, тяжёлые (18-20 т) роботы «Удар» — огнём 30-мм и 100-мм пушек, а тан- ки-роботы Т-90 — огнём 125-мм пушек и ПТУР. Известны недостатки автоном- ных в управлении боевых роботов, как и возможные способы преодо- ления этих недостатков: • Роботы управляются микроэ- лектроникой, поэтому их можно вывести из строя, подорвав по- близости специальный заряд, ге- нерирующий электромагнитный импульс. Но для защиты от им- пульса есть особые экраны? и используется соответствующая элементная база. • Роботы не смогут передвигаться по сильнопересечённой местно- сти из-за несовершенства систе- мы управления при столкнове- нии с незнакомой средой. Но оборудованные сенсорами и ЭВМ роботы могут строить мо- дели окружающей среды и при адекватной механизации будут способны преодолевать препят- ствия. • Роботы не «думают» и не «учат- ся», они используют шаблонную тактику, поэтому их легко унич- тожать. Но роботы, обмениваясь информацией с другими робота- ми, могут получать от них ин- формацию об опасности и обхо- дить опасные участки или прятаться за укрытиями. Кроме того, роботы можно хорошо бронировать. • Можно узнать алгоритмы, по ко- торым управляются роботы, и предсказывать их действия в за- данной ситуации. Но можно ввести в программу действий элементы непредсказуемости. • Роботов легко дезориентиро- вать, выставив на поле боя маке- Можно узнать алгоритмы, по которым управляются роботы, и предсказывать их действия в за- данной ситуации. Но можно ввести в программу действий элементы непредсказуемости
  • 48.
    48 ты вооружения, покоторым они истратят свой боекомплект. Но в ЭВМ роботов можно заложить сигнатуры подлинного вооруже- ния, сравнивая с которыми ро- боты определят ложные цели. • Технически сложные роботы требуют специального обслужи- вания и ремонта, поэтому раз- вернуть их вдали от крупных баз невозможно. Но роботы могут иметь модульную конструкцию, а также встроенные механизмы самодиагностики и самовосста- новления [19, 20]. Пока в военных целях использу- ются более простые роботы (управ- ляемые дистанционно оператором и полуавтономные), но ведутся ра- боты по созданию автономных ро- ботов. Создание полностью авто- номных боевых роботов в России было невозможно в первую оче- редь по техническим причинам (отсутствие необходимых техноло- гий, элементной базы и программ- ного обеспечения). Кроме того, как сообщил военный эксперт В. Му- раховский: «На вооружение робо- тотехнические комплексы пока не приняты по ряду вопросов, ключе- вой из них — кто будет принимать решение на огневое поражение? Никто в мире пока не решился это доверить искусственному интел- лекту. А если человек-оператор вы- полняет эту функцию, то нужно предоставить ему абсолютно на- дежный канал связи с машиной, что пока выглядит сомнительно с точки зрения надежности в усло- виях применения средств РЭБ обе- ими сторонами конфликта. Кроме того, если будет поврежден оскол- ком или снарядом робототехниче- ский компьютер, то у машины, что называется, мозг съедет набе- крень — и еще вопрос, для кого эта машина будет опаснее — для своих, или чужих» [21]. Тем не менее, если верить российской прессе, сапёр- ные, разведывательные, и даже бо- евые роботы разрабатываются в России очень активно, и принятие их на вооружение намечено на 2017-2018 годы. Опыт США. В 2003-2009 годы в США осуществлялась программа создания «Боевых систем будуще- го» (FCS). Они должны были состо- ять из 18 интегрированных «син- хронизированных» систем вооружения, а также оснащения солдат, объединённых сетью связи и управления. В т.ч. среди этих си- стем вооружения планировалось создать 3 типа роботов — назем- ных машин без экипажа: малая пе- реносная для разведки SUGV (вес 14 кг), многоцелевая в вариантах ARV-A-L (боевая, 2,5 т) и MULE (обеспечения и разминирования), вооружённая роботизированная машина ARV-A/R (6 т). На про- грамму было потрачено 18,2 млрд. долл., но она была отменена. Про- грамма сопровождалась задержка- ми и перерасходом средств, но од-
  • 49.
    49 ной из главныхпричин её отмены было невозможность обеспечить эффективное управление всеми этими системами (в т.ч. роботизи- рованными) [22]. А ведь известно, что уровень развития робототех- ники в США значительно выше, чем в России. Пропагандистский эффект «роботизации» российской ар- мии. Кремлёвская пропаганда ак- тивнейшим образом освещает планы перевооружения ВС Рос- сии, в т.ч. робототехническими комплексами. При этом желаемое зачастую выдаётся за действитель- ное. Вернёмся к случаю в Сирии — МО России не подтверждает офи- циально факт применения боевых роботов (которого действительно не было), но и не опровергает его. В интернете полно видеоклипов, на которых показаны успешные испытания российских боевых ро- ботов, но эти клипы сделаны либо штатными пропагандистами Кремля, либо «патриотами-люби- телями». Боевые роботы показы- ваются на выставках — но в стати- ческой демонстрации, либо при выполнении простейших функ- ций. Анонсировалось даже, что боевые роботы на колёсном и гу- сеничном ходу со стрелковым и пушечным вооружением впервые смогут принять участие в параде Победы 9 мая 2015 г. Но они там так и не появились — видимо, ру- ководство решило перестрахо- ваться (вдруг робот сломается, и станет перед Мавзолеем, как танк «Армата» на репетиции?) [23]. Заключение. Для СВ России разрабатывается целый ряд назем- ных робототехнических комплек- сов, выполняющих боевые, разве- дывательные, инженерные и другие задачи. В первую очередь, очевидно, найдут применение ин- женерные и разведывательные ро- боты, а затем — боевые. При этом вес боевых роботов может быть от 50 кг до 50 т (от роботов-разведчи- ков с пулемётом и гранатомётами до роботов-боевых машин с 30-мм пушками и ПТУР, а также танков- роботов), броня — от противо- пульной до противоснарядной, управление — от операторного до полуавтономного. В настоящее время они испытываются, а их принятие на вооружение намече- но на 2017-2018 годы. Однако можно уверенно предположить, что технические, экономические, организационные и прочие труд- ности в ОПК России (в т.ч. про- блемы замещения импорта эле- ментной и программной баз) приведут затягиванию разработок минимум до 2024-2025 годов. Сей- час разработка робототехниче- ских комплексов в России исполь- зуется, в основном, в пропагандистских целях. Однако в перспективе ВС Украины долж- ны ожидать развёртывания в СВ России таких комплексов и гото- Кремлёвская пропаганда активней- шим образом освещает планы перевооружения ВС России, в т.ч. робототехническими комплексами. При этом желаемое зачастую выдаётся за действительное
  • 50.
    50 виться к принятиюответных мер  — как симметричных, так и асимметричных. ЛИТЕРАТУРА 1. Мухин В. Минобороны РФ обкатывает терминаторов в Сирии // http://www.ng.ru/ armies/2016-01-20/2_siria.html 2. 2. Мануков С. Боевые роботы РФ в Сирии // http://politikus.ru/ army/print:page,1,68225-boevye- roboty-rf-v-sirii.html 3. ВДВ: ударных роботов поддер- жит «Андромеда-Д» // http:// voenpolit.su/army/1706-vdv- udarnyh-robotov-podderzhit- andromeda-d.html 4. Толер А. Использовала ли Рос- сия боевых роботов в Сирии? // http://inosmi.ru/ military/20160117/235078297. html 5. О создании федерального государственного бюджетного учреждения «Главный научно- исследовательский испытатель- ский центр робототехники». Распоряжение от 15 февраля 2014 г №205-р // http:// government.ru/dep_news/10610/ 6. Военные РФ уже приняли концепцию развития робото- техники до 2025 года // http:// newsru.com/world/18jan2016/ rurobotsinsyria.html 7. Сергеев Д. Танки-роботы поко- ряют армию РФ: как нанести сокрушительный «Удар» с пульта // http://tvzvezda.ru/news/ forces/content/201510150907- gdgm.htm 8. Боевые роботы России // http:// smartnews.ru/articles/17566.html 9. Рамм А. «Удар» ещё «Удар» // http://vpk-news.ru/articles/28600 10. «Платформа-М»: Роботизиро- ванный комплекс широких возможностей // http://www. arms-expo.ru/news/ perspektivnye_razrabotki/ platforma_m_robotizirovannyy_ kompleks_shirokikh_ vozmozhnostey/ 11. Россия испытала боевой робо- тизированный комплекс // http://sdelanounas.ru/blogs/44395/ 12. Рябов К. РВСН испытают новый роботизированный комплекс // http://topwar.ru/44316-rvsn- ispytayut-novyy-robotizirovannyy- kompleks.html 13. Впервые показан новейший рос- сийский боевой робот «Нерех- та» // http://naked-science.ru/ article/tech/vpervye-pokazan- noveishii-ross 14. Россия решила поставлять на экспорт боевых роботов «Уран- 9» // http://www.vz.ru/ news/2015/12/30/786798.html 15. Робот-сапёр «Уран-6» // http:// topwar.ru/62494-robot-saper- uran-6.html 16. Романов Л. Новейший гусенич- ный БМП-робот «Удар» осна- щён одним из лучших боевых модулей в мире // http://warfiles.
  • 51.
    51 ru/show-97081-noveyshiy- gusenichnyy-bmp-robot-udar- osnaschen-odnim-iz-luchshih- boevyh-moduley-v-mire.html 17. Автономные боевые роботы принятына службу в Россий- скую армию // http://rusvesna.su/ future/1445287674 18. Орленко Л. Прорывные роботы // http://vpk-news.ru/ articles/27159 19. Недостатки боевых роботов, как их рисуют, часть 1 // https://dxdt. ru/2011/03/04/3544/ 20. Недостатки боевых роботов, как их рисуют, часть 2 // https://dxdt. ru/2011/05/05/3692/ 21. Для Минобороны разработали нового боевого робота // http:// izvestia.ru/news/587526 22. Бараш Ю. На западном фронте // Акцент. — 2005. — №9-10. — С.66-76 23. В параде Победы 9 мая впервые могут принять участие боевые роботы // https://russian.rt.com/ article/81667
  • 52.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 1 березня 2016 52 Хто найбільшою мірою виграє від «волинського нарративу», в якому немає місця для українців у ролях, інших ніж винуватців поль- ських бід? В Польщі останнім часом знято декілька важливих кінокартин, які торкаються важких аспектів най- новішої історії країни, і зроблено це з різних політичних перспектив. На цьому тлі досить відчутно виді- ляється фільм Войцєха Смажов- ського Wołyń («Волинь»). Постає запитання — наскільки вдалий сьогодні політичний момент для екранізації такої картини… Поточна політична ситуація не є єдиною причиною, щоб визнати екранізацію цього фільму непра- вильним ходом. Окрім очевидних протипоказань, таких як справжня війна в Україні, ми можемо спосте- рігати зростаючу активність Росії в інформаційній війні. Вона помітна не лише в Україні, але й в усій Єв- ропі. До неї залучені і певні заанга- жовані проросійські осередки в Польщі. Ця активність приймає різні форми — починаючи з дій в Інтернеті, як політичного лобію- вання і закінчуючи діями чисто провокаційними, прикладом чого є руйнування пам’ятників на поль- сько-українському прикордонні. Коли ми говоримо про політич- не лобіювання, то йдеться про пе- реконування, щоб Польща зберіга- ла нейтралітет у питанні конфлікту Синдром «Волині» або кому вигідно й надалі сварити поляків і українців Петро Тима, польський історик, політолог, журналіст та публіцист, з 2006 року — голова Об’єднання українців у Польщі Ми можемо спостерігати зростаю- чу активність Росії в інформаційній війні. Вона помітна не лише в Украї- ні, але й в усій Європі
  • 53.
    53 в Україні —не була активною ані політично, ані економічно, ані у військовій площині. У крайній формі це в тому числі й мусовані пропозиції побудувати на кордоні стіну. Може скластися враження, що домінуючим посилом польської політики є все ж таки антиросій- ська позиція. А це, скоріше, не сприяє російській пропаганді. На перший погляд, так справді і є. Проте, існує і маргінес основної те- чії. Наприклад, є такі люди, як Ма- теуш Піскорскі та його угрупуван- ня «Зміна» або структури крайніх правих — «Фаланга», Oboz Wielkiej Polski, а також політики, що були пов’язані раніше з Лігою Поль- ських Родин (Liga Polskich Rodzin), які, виступаючи особисто або пре- зентуючи свої книжки чи матеріа- ли в пресі, намагаються «збалансо- вувати» такого роду підхід. Приміром, дивовижною є різка зміна поглядів Павла Кукіза. Спо- чатку, у період протестів на київ- ському Майдані він приходив під українське посольство у Варшаві і навіть скомпонував пісню, якою підтримував українську револю- цію, також співав для людей на майданній сцені в Києві. В одному з інтерв’ю навіть говорив, що його місією є їздити світом та перекону- вати людей культури і політики щодо підтримки України. І раптом, під час ескалації бойових дій на Донбасі, атак сепаратистів та ак- тивної, майже не прихованої вій- ськової агресії з боку Росії, Кукіз заявляє, що «жодної зброї Києву не давати, бо в Україні правлять бан- дерівці». Продовженням цієї мета- морфози є його політичний, перед- виборний союз з націоналістами, що в результаті вилилося в антиу- країнські дії на форумі парламенту депутатів фракції «Кукіз’15». Під час правління Кваснєвсько- го такі питання, як «Волинь» підні- малися активними осередками, але такими, що не перебували у мейн- стримі, — я кажу про 1990-ті роки. Проте, вони нав’язували свій фор- мат дискусії, який не сприймає українська сторона. Тим часом, вже у 2013 році відбулася дискусія на форумі парламенту, яка перейшла всі можливі форми діалогу довкола історії. З одного боку — емоції та популізм, з іншого — фактичні дії на користь Росії... Ми мали справу зі співпрацею представників польських політич- них партій з російськими агентами впливу, в тому числі Вадимом Ко- лесніченком (в той час — нардепа Верховної Ради України), який приїжджав до Польщі та перекону- вав наших політиків, щоб поль- ський парламент прийняв постано- ву про «волинську різню», запропоновану Партією регіонів та... комуністами. В. Колесніченко — колишній член ПР, а зараз націоналістичної, російської партії «Родина» — це най- В. Колесніченко — колишній член ПР, а зараз націоналістичної, російської партії «Родина» — це найкращий кращий приклад намагань втягну- ти Польщу в російську концепцію підпорядкування України з допомо- гою міцних ідеологічних порівнянь: з одного боку - фашисти, з іншого - прихильники демократії і водночас союзники Росії
  • 54.
    54 кращий кращий прикладнамагань втягнути Польщу в російську кон- цепцію підпорядкування України з допомогою міцних ідеологічних по- рівнянь: з одного боку — фашисти, з іншого — прихильники демократії і водночас союзники Росії. Лобіюючи російські інтереси в Україні, В.Колесніченко вміло грав «європейською» хартією регіональ- них мов та мов меншин, конвенці- єю Ради Європи про захист мен- шин, організовував виставки та «антифашистські» конференції — ця мова відрізнялася від мови яв- них ворогів української держав- ності. І в т.ч. завдяки такому образу В.Колесніченко перетворився в серйозного партнера польських партій. Це були представники коалі- ційної тоді партії PSL (Польська на- родна партія — Polskie Stronnictwo Ludowe), які робили промоушн по- статі Колесніченка, запрошували його як гостя на роковини подій на Волині, вели з ним розмови, і на- віть запрошували на дебати до пар- ламенту. Цікаво, що також частина тодішньої опозиції з партії «Право та справедливість» (нині правляча партія в польському Сеймі) була ним зачарована. В свою чергу, коли йдеться про ту ж PSL, ця партія у питаннях України, починаючи з кінця 1990-их років співпрацювала з досить сумнівними осередками, в т.ч. із такими істориками, як Віктор Поліщук з Канади. В своєму офісі на вулиці Гжи- бовській у Варшаві PSL також орга- нізовувала конференції, на які за- прошували, наприклад, Богдана Порембу — відомого режисера, який однозначно асоціюється з польським націоналізмом, та ін- ших вкрай антиукраїнських персо- нажів. У багатьох регіонах країни саме політики були ініціаторами антиукраїнських постанов облас- них рад або псевдонаукових конфе- ренцій на тему минулого. Спільним знаменником цих заходів були дії, які з одного боку концентрувалися на мартирологах, трагедії поль- ського населення, а з іншого — були націлені на сучасну Україну, яка не є в зоні російського впливу. Багаторазово з’являлися думки по- літиків SLD (Союз лівих демокра- тів,SojuszLewicyDemokratycznej) — наприклад, виступи Міллера щодо історичних питань, які входили в цю течію. Коротше кажучи, досить давно стало ясно, що це не є маргі- нес. Так, політики SLD, як і PSL, на- разі застосовували також й еконо- мічні аргументи, що через санкції проти Росії можуть понести втрати і польські виробники. Так, сьогодні SLD сьогодні поза парламентом, а PSL ледве подолала виборний бар’єр. Проте, пам’ятаймо, що вагомість такого курсу підкріплювала частина ЗМІ, без критики приймаючи погляди цих політиків, а також лідерів т.зв. кресових середовищ (так назива-
  • 55.
    55 ють середовище нащадківполяків, що проживали на східних рубежах ІІ Речи Посполитої). Приголомшу- ючі описи жорстокості, мова ідео- логії та пропаганди, замовчування питання українських мирних жертв — це основні складові цих «антидебатів». Більше того, такі дії призводять до серйозних наслідків на польсько-українських прикор- донних територіях. Кожного разу, коли отець вірменського похо- дження Ісакович-Залескі (відомий своїми антиукраїнськими заявами польський священик) відвідував Перемишль, Ярослав, Грубешів або Холм, всюди зустрічали його орга- ни місцевого самоврядування або підпорядковані їм культурні інсти- туції. Зали переповнюються натов- пом людей, його публікації доступ- ні в майже кожній провінційній книгарні. Звичайно, можна при- меншувати значення Ісаковича-За- леського, проте, коли представни- ки провідних політичних партій висловлюються з приводу історич- них питань в схожій манері, це стає справжньою проблемою. З од- ного боку, маємо людей, які пра- цюють заради діалогу, з іншого — маємо зовсім протилежну тенденцію. Росії сьогодні є дуже вигідним різкий перехід від питан- ня вшанування пам’яті жертв Во- лині до діяльності, спрямованої в бік України. З російської точки зору слід будувати та підсилювати такий перехід. Режисера Войцеха Смажовсько- го важко запідозрити в сприянні політичним інтересам Путіна. По- передній його фільм Roza, скоріше, дає підстави зарахувати його до прихильників критичної історії. Однак, Смажовскі не працює у ва- куумі. Фільм «Волинь» має чіткий сценарій, а першим науковим кон- сультантом в режисера була пані Єва Сємашко. Ця авторка не лише говорить про трагедію польського населення Волині та Галичини, не лише досліджує кількість жертв, але також висловлюється з приво- ду питань, пов’язаних з сучасною політикою. Сємашко пропагує по- літку ізоляціонізму, наприклад, ви- ступала проти Ющенка у період по- маранчевої революції. У 2003 році у виданні Rzeczpospolita (провідна щоденна газета Польщі) було над- руковано її відомий текст на цю тему «Правда передусім» (Prawda przede wszystkim). В інших публіка- ціях та інтерв’ю вона послідовно відстоювала тезис про націоналіс- тичну загрозу серед українських еліт сучасності. На її думку, Ющен- ко був націоналістом не тому, що реалізовував конкретну політику пам’яті, а тому, що не вписувався в «кресову» схему розмови про ми- нуле: або на коліна і вибачайтеся, та й так — як говорив Я.Куронь (Яцек Куронь — польський опози- ціонер, палкий прихильник поль- сько-українського зближення) — буде погано, бо не так лежите, не
  • 56.
    56 так б’єтеся вгруди або ви націона- лісти. Те саме бачимо сьогодні у відношенні до Петра Порошенка, який не є вихідцем із Західної Укра- їни та якому важко буде припису- вати погляди крайнього націона- ліста. В останні місяці ситуація вигля- дає таким чином, що ВО «Свобода» після Майдану втратила значення, бо скомпрометувала себе проектом змін щодо російської мови та вплу- туванням частини її політиків у сумнівні схеми. Запропонованого нею міністра оборони не було впи- сано золотими буквами в історію України, так як і генпрокурора — їх вже давно немає в уряді. В ниніш- ній владній команді немає людей, пов’язаних зі «Свободою», яка не є значимою силою в парламенті, на- віть на місцевому рівні, наприклад, у Львові. Звичайно можна сказати, що «з’явився Правий Сектор», але насправді це дітище Майдану. Створили його парамілітарні, не пов’язані між собою групи, ідеоло- гічно зорієнтовані на різні відтінки спадщини ОУН, але з самого по- чатку це не був політичний проект. Після Майдану було створено пар- тію, але окрім фронту та ряду кри- зових моментів, ПС не відіграє сут- тєвої ролі в реальному політичному житті України. На Донбасі боролися добро- вольчі батальйони, які були осеред- ком для багатьох націоналістів. Це стосується не лише батальйонів т.зв. Добровольчого Українського Корпусу Правого сектора, але та- кож й батальйону ОУН чи баталь- йонів, пов’язаних з ВО «Свобода». У певний момент під час війни на сході України саме добровольці та волонтери замінили державу. Час- тина командирів відчула свою силу та намагається знайти своє місце поза чисто мілітарною сферою. І можуть проявити себе, як деструк- тивний елемент. Час від часу в Україні виникає ситуація, коли в пунктах пересікання корумпованої влади та тіньової економіки з’являються люди з добровольчих батальйонів. Слабкість держави та її відсутність в окремих сферах життя дають привід для того, щоб нішу заповнювали мотивовані люди, в яких є зброя та які вміють боротися. Залишається запитання: наскільки Українська Держава, яка зараз модернізує армію та інші служби зуміє опанувати ситуацію? Певний крок було зроблено — час- тина батальйонів підпорядковуєть- ся армії, вони перестали бути окре- мими одиницями, які самі вибирають собі командирів, неві- домо звідки мають зброю та згідно з якими принципів функціонують. Так було, наприклад, з «Айдаром». Раптом з’явилися два «Айдари» двох командирів, а кожен говорив щось інше. Одні боролися, інші ро- били з цього бізнес; виявилось, що декілька айдарівців пов’язані з олі- гархом з оточення Януковича... Слабкість держави та її відсут- ність в окремих сферах життя дають привід для того, щоб нішу заповнювали мотивовані люди, в яких є зброя та які вміють бороти- ся. Залишається запитання: на- скільки Українська Держава, яка зараз модернізує армію та інші служби зуміє опанувати ситуацію?
  • 57.
    57 Проте, в певниймомент з’явилася держава, яка робить спроби це впо- рядкувати, а ідеологічні критерії відходять на другий план. Звичай- но, як «Свобода», так і Правий сек- тор, коли потрібно, вживають наці- ональну риторику, особливо, коли мова йде про Донбас та поточну політику. Але в цьому більше піару і створення відповідного іміджу. Неможливо конструктивно вес- ти етнонаціоналістичний дискурс, зрозуміти традиції ОУН для фор- мування свідомості сучасних укра- їнців та розуміння ними націо- нальних інтересів, якщо взяти на озброєння польську історичну оптику, тобто сприймати ОУН ви- ключно як елемент польсько-укра- їнського конфлікту. Тим часом, з точки зору українців, найважливі- шим є антирадянська складова, тобто боротьба націоналістів з Червоною Армією та НКВС. Цей антисовєтський елемент україн- ського націоналізму існує в свідо- мості польських істориків, але для більшості громадян існує виключ- но антипольська складова. І на жаль мушу визнати, що це не є польське know-how — насправді, це скопійована російська модель. В російських документальних фільмах, які стосуються вересня 1939 року, як і в польській публіцис- тиці можна прочитати, що ОУН ра- зом з німцями брала участь в агресії проти Польщі. Це цілковита підміна понять та порушення всіх пропо- рцій — наприклад, коли мова йде про масштаби українських виступів проти ІІ Речі Посполитої (РП) та масштаби участі українців  — гро- мадян Польщі — в її захисті під час оборони у вересні 1939 року. Хорошим прикладом є історія полковника Петра Дяченка, петлю- рівця, а в період ІІ РП офіцера Польського Війська, який у вересні 1939 року захищав Польщу, а потім перейшов на бік Німеччини. Під час окупації був командиром Укра- їнського Легіону Самооборони, який базувався у Варшаві під час варшавського повстання. Його іс- торію часто експонують та навколо неї будують весь нарратив про український колабораціонізм з на- цистами, але нічого не згадується про українських офіцерів, які у 1918–1921 роках боролись за неза- лежну Україну, а потім в польських мундирах гинули під час вересне- вої кампанії 1939-го, в Катині чи як повстанці в ході варшавського по- встання у столиці. Під час вересневої кампанії у Польському Війську служило 100– 120 тис. солдатів українського по- ходження, з них загинуло 8 тис., а кільканадцять тисяч були поране- ні. Багато з них потрапило в полон та були відправлені до Сибіру. В свою чергу, у підпорядкованому німцям батальйоні «Нахтігаль» було 300 українців, в батальйоні «Роланд» — більше 200. Звичайно, була ще поліція в німецькій службі Це не є польське know-how – на- справді, це скопійована російська модель
  • 58.
    58 та 14 дивізіяСС «Галичина», але треба на це дивитися в контексті чисельності колабораціоністських російських підрозділів або інших національностей, яких було значно більше. Водночас, мало відомою та дуже промовистою є варшавська біогра- фія полковника Семена Федоронька та його сім’ї. Федоронько родом з околиць Сянока, був офіцером армії Петлюри. Після ризької угоди опи- нився на території ІІ РП, був капела- ном православних солдатів Поль- ського Війська, а потім загинув у Катині, як польський офіцер. Його син Олександр, загинув як пілот Ко- ролівських Повітряних Сил, а двоє інших — Орест та В’ячеслав — як варшавські повстанці. Біля право- славного собору на варшавській Празі (район Варшави) знаходиться пам’ятник, а на вольському право- славному кладовищі символічна могила всієї сім’ї. А український контекст вар- шавського повстання в польській свідомості все ж таки залишається однозначним — йдеться про кола- бораціонізм з німцями та вбивства мирних мешканців. Саме тому і слід згадувати історію родини Фе- доронько. Участь українців у при- душенні повстання та їх масові злочини — це приклад перемоги пропаганди над історією. Декілька польських істориків неодноразово вказували на те, що більшість сил, які жорстко придушували повстан- ня, становили не українці, а підроз- діли, які складалися з росіян, кал- миків та інших національностей СРСР. Українці з дивізії «Галичина» становили маргінес, і немає дока- зів, що вони брали участь у злочи- нах проти мирних жителів. Як «кількісно», так і «якісно» більшу роль відігравали солдати наполо- вину поляка Камінського з РОА (русская освободительная армия) або росіяни з армії генерала Власо- ва. Однак в т.ч. саме завдяки рома- ну Романа Братного, а також масо- вому повторюванню спогадів, в яких усіх солдатів Гітлера зі Сходу називали «українцями», маємо сформовану таку, а не іншу карти- ну ситуації. Проте, проблема є ширшою, оскільки ідеться не лише про відмо- ву від пропагандистських кліше, але також про знання та свідомість на тему участі українців на боці анти- гітлерівської коаліції. В самій Украї- ні під час домінування радянського нарративу пробують показувати іншу картину ІІ Світової Війни, осо- бливо тих солдатів-українців, які боролися, наприклад, в канадській або американській арміях. До цих пір зовсім не багато говорилося про українців з армії Андерса, які поховані під Монте Кассіно. Ці речі відомі історикам, але вони не існу- ють для українського (як і поль- ського) суспільства. Причиною цього є багаторічний нарратив Ве- ликої Вітчизняної Війни як єдино-
  • 59.
    59 го — зрозмежуванням на україн- ських «фашистів» та звичайно численніших та «хороших» україн- ців в лавах Червоної Армії. В Червоній армії під час війни служило 6–7 мільйонів українців. Власне у збройних формуваннях ОУН та підрозділах УПА служило в різні періоди від 15 до 35 тисяч. Вбитих, репресованих, виселених або відправлених до таборів за ре- альну або надуману націоналістич- ну діяльність було звісно набагато більше: згідно з документом з архі- ву Берії 1954 року в сутичках з Чер- воною армією «українські націона- лісти» втратили 153 тис. убитих, 134 тис. арештованих та ще близь- ко 200 тисяч депортованих до табо- рів українців. Втрати ЧА, НКВС та прихильників радянської влади оцінювалось у 30 тис. Звичайно, весь радянський період терміни «Бандера» чи «буржуазний націо- наліст» були клеймом. В свою чергу, з кінця 1980-их років в Польщі неодноразово стверджувалось, що на заході Укра- їни перемагають націоналісти, Конгрес Українських націоналістів чи УНА-УНСО. Але це маргінальні угрупування, як мають у ВР Украї- ни по кілька депутатів. За те, пере- важно не помічався цілий ряд ра- дянських елементів, тобто комуністичної партії, речників ім- перських інтересів Росії або зви- чайних опортуністів, які окрадали Україну у всі можливі способи. Якщо подивитися на націоналіс- тичний рух крізь призму Польщі, то націоналісти справді мають свої структури, видають книжки, газе- ти, визнають схожу ідеологію, але чи можуть взяти владу в свої руки? Це неможливо, принаймні з декіль- кох причин: як наприклад, орієнта- ції молодого покоління на Європу, регіонального різноманіття Украї- ни, громадянського суспільства, нарешті відсутності єдності в лавах середовищ, які ототожнюють себе з традиціями ОУН. Водночас, остан- ні дослідження громадської думки показують, що саме в Західній Україні присутня найбільша сим- патія до поляків. (Так, за даними соцопитувань проведених Rating Group Ukraine на замовлення Між- народного Республіканського Ін- ституту (США) у березні 2014 року, позитивно до поляків ставляться 79% мешканців Західної України, загалом в Україні — 50%). Також у Польщі присутні побо- ювання щодо антисемітських на- строїв в Україні — це, мабуть, най- популярніший аргумент не лише російської пропаганди. Насправді ж у нещодавніх списках осіб, які вважаються найбільшими автори- тетами України на перших позиці- ях опинилися Йосип Зісельс та Се- мен Глузман. Зісельс — це лідер єврейської громади, дисидент. Глузман — психіатр, публіцист, вільний коментатор та дисидент, особа активна в різних суспільних
  • 60.
    60 проектах, цілком незалежнаполі- тично. Ці особи функціонують в Києві, вони відомі, виступають в ЗМІ, з ними рахуються політики різних партій. Деякі євреї стали на бік України не лише декларативно, а й також організовуючи підтрим- ку в Ізраїлі, збираючи гроші на лі- кування поранених або поїхавши воювати в добровольчих батальйо- нах. Якщо хтось хоче знайти анти- семітизм в Україні, звичайно, він його знайде. У вересні 2014 року було осквернено малюнками свас- тик пам’ятник жертвам Бабиного Яру в Києві. Водночас, за ініціати- вою одного з равінів у короткий час під Києвом було побудовано Анатівку (центр для вимушених переселенців зі сходу України). В Польщі переважає думка, що в Західній Україні події на Волині 1943 року не вважаються злочи- ном, а решта українців просто ні- чого про це не знає. Однак ситуація однозначно не така, що теми Воли- ні взагалі не існує. Коли Ярослав Грицак надрукував свою книжку «Страсті за націоналізмом», київ- ська «Критика» організувала довгу дискусію на тему націоналізму та колабораціонізму, в якій взяли участь провідні панелісти з Украї- ни та української діаспори. Серед молодшого покоління цю тему під- німають Олександр Зайцев або Ан- дрій Портнов, які не аналізують ОУН та український підпільний рух в ідеологічних категоріях і да- лекі від апологізму. Звичайно, є та- кож й ідеологічні роботи... У 2013 році тема «Волині» пройшла через основні українські ЗМІ, а в найпо- пулярнішому talk-show України у Савіка Шустера обговорювали цю тему провідні українські історики, політики, в т.ч. з Польщі. Декілька телеканалів транслювали докумен- тальні фільми, в яких героями були, наприклад, уродженець «кре- сів» полковник Хермашевський чи історик Гжегож Мотика. Можна зосередитись на діяль- ності Володимира В’ятровича і го- ворити, що це єдине бачення в Україні, але це просто неправда. Протягом останніх років акценти в історіографії та історичній політи- ці змінюються в декількох питан- нях. Наприклад, під час всього правління Кучми, тобто до 2004 року, дуже мало говорилося про період Української Народної Рес- публіки на чолі з Симоном Петлю- рою, але ще до Майдану — завдяки історикам та пасіонаріям, а також роману Василя Шкляра «Чорний ворон» — почались розмови про Холодний Яр, це неподалік Черкас, де українські підрозділи боролись до 1920-их років з більшовиками. Планується зйомка фільму на цю тему, а роковини 95 річниці ство- рення Холодноярської Республіки перетворились в елемент націо- нального нарративу, в якому ОУН взагалі немає, за те існує централь- но-українська традиція, козацька,
  • 61.
    61 петлюрівська та загаломпродер- жавна. Коротше кажучи, це все весь час переварюється. Проте, з польської боку видно в першу чергу, що десь поставлено пам’ятник Бандері... Натомість в Західній Україні, де найбільший відсоток туристів ста- новлять поляки, окрім давніх ву- лиць Міцкевича чи Словацького з’являються магазини з польськи- ми вивісками, люди починають вживати назву Станіслав, замість Івано-Франківськ, а знання поль- ської мови є декларацією європей- ських устремлінь. Все це свідчить, що польська спадщина на цій тери- торії не є знищеною: або освоюєть- ся заново, або для тамтешніх людей завжди була чимось важливим. Нав’язування викривлень, що в За- хідній Україні в кожному місті сто- ять пам’ятники Бандері, а в лісах кургани УПА та, що це бастіон на- ціоналізму, є цілковитим непоро- зумінням. Однак слід пам’ятати, що окрім воєнних історій та довоєнних пи- тань історичної пам’яті маємо на- багато свіжіші питання до вирі- шення. Візьмемо, наприклад, т.зв. ленінопад, тобто масове повален- ня пам’ятників радянських часів або зміни назв вулиць та міст — це спроба закінчення чогось, що не було зроблено після 1991 року. Для мене не меншою проблемою від глорифікації націоналізму (якщо дивитися на Україну в контексті пам’яті, пам’ятників, нарративу) є, наприклад, пам’ятник чекістам у центрі Миколаєва, існуючий ще зовсім недавно провулок Чекістів у Києві чи ціла низка міст та місте- чок, в яких стоять пам’ятники та таблиці не лише асоційованим з тоталітарною системою, але на- пряму причетним до організації Великого Голодомору в Україні у 1932–33 роках, відповідальним за мільйонні жертви та спустошення, з якими Україна не може впора- тись по сьогоднішній день! А від- сутність критичного ставлення, бажання очиститись, багато не- розкритих травм ніколи не ведуть до чогось хорошого. Добрим при- кладом є Іспанія, де відсутність вирішення питання похованих або непохованих по обидва боки гро- мадянської війни 1936 року і на сьогодні день викликає політичні емоції. Впорядкування історичної пам’яті — це довгий процес, а пер- цепція на історію України ХХ сто- ліття виключно з польської пер- спективи не дає шансу зрозуміти не лише давню, але й сучасну Україну. В Польщі дискусія про Єдвабне (польське містечко, в якому під час ІІ світової війни за участі місцевих поляків було вбито євреїв, символ польського покаяння за антисемі- тизм) відбулась після 11–12 років від переломного моменту, але в польському випадку, це був період відчуття безпеки та відносно на-
  • 62.
    62 дійного майбутнього. Постаєпи- тання — чи подібна дискусія про «Волинь» на сьогоднішні можлива в Україні? Дискусія про «Волинь» вже йде. Напрацювання істориків Ігоря Ільюшина або Володимира Кири- чука, тексти Ярослава Грицака, Олександра Зайцева, Івана Ольхов- ського, телепередачі та докумен- тальні фільми з’явилися не лише після Майдану, але ще до Помаран- чевої революції, наприклад, у 2003 році та й раніше. Звичайно, публіч- на дискусія не проходила настільки масштабно, як в Польщі про Єд- вабне. Поки що це дискусія на рівні інтелектуалів та найважливіших ЗМІ. Телевізійна дискусія про «Во- линь» у 2013 році, про яку я вже згадував, відбувалася за участі представників всіх можливих полі- тичних течій: від «Свободи» до Партії регіонів. Наскільки україн- ське суспільство сприйняло цю дискусію, наскільки вона відіграла свою роль — не відомо... Однак точно не можна говори- ти, що дискусії немає. Принаймні з 2003 року за цим йдуть дослідні та видавничі проекти, які більш- менш намагаються торкатися цієї теми. На жаль, масштаби та тираж публікацій віддзеркалювали не найкращий стан українських гума- нітарних наук. Проте, погляньмо на польсько-українські питання дещо в іншому ключі, тобто в кон- тексті історичних дебатів в Захід- ній Європі. Коли в Західній Німеч- чині почалася справжня дискусія про нацизм? Хіба не в 1968 році? А коли французи відкрилися у пи- танні своєї участі в Голокості — не лише чиновників уряду Віші, але також пересічних французів? У 1970-х роках… Як видно з західних прикладів, такого роду процеси вимагають ро- ків та залежать від багатьох факто- рів — стану еліт, економічної ситуа- ції,стосунківізсусідами.Наприклад, польський тиск щодо питання жертв Волині та Галичини приму- сив українців не лише до відповідей на постулати, які напливають з Вар- шави, але також до більшої актив- ності в дослідженні власного мину- лого періоду ІІ світової війни та післявоєнного періоду. Проте, це викликає також інший наслідок — відродження пам’яті українських травм у стосунках з Польщею. Спи- сок в цьому випадку також не є ко- ротким: зрада союзників в Ризі у 1921 році, пацифікація Галичини у 1930 році, знищення церков на Холмщині у 1938 році, вбивства українських мирних жителів у пері- од ІІ світової війни та після її закін- чення, переселення близько 500 тис. українців з території Польщі до СРСР і нарешті акція «Вісла». Це драми, які торкнулися багатьох українських сімей, за цим слідували також нищення інституцій культу- ри, храмів, грабіж майна, брутальна пропаганда... Польський тиск щодо питання жертв Волині та Галичини примусив українців не лише до відповідей на постулати, які напливають з Вар- шави, але також до більшої актив- ності в дослідженні власного мину- лого періоду ІІ світової війни та післявоєнного періоду
  • 63.
    63 В Україні лишепісля 1991 року почали про це говорити, лише з 1990-х років почали ставити пам’ятники депортованим з Поль- щі, друкувати книжки на ці теми. Автоматично ця пам’ять почала до- ходити до загалу суспільства — не лише в Польщі маємо серед еліт на- щадків «кресов’ян», але також се- ред українських еліт є діти тих, які постраждали з польських рук. Використання в Польщі опису для цивільних втрат з українського боку слів-ключів таких, як «акції у відповідь» не закривають та не зні- мають з української дискусії питан- ня українських жертв та травма- тичнихепізодівукраїнськоїпам’яті. Цей аспект також треба брати до уваги, коли хочеш проводити діалог. Коли йдеться про темп при- своєння та опрацювання різних елементів колективної пам’яті, окрім польської та української мо- делі маємо у Європі ще інші, ма- буть, цікавіші приклади. У 1990-х роках в Румунії масово ставили пам’ятники Антонеску та глорифі- кували його постать. Лише тоді, коли Румунія приєдналася до ЄС, в цьому питанні погляди поміня- лися, а частину пам’ятників де- монтовано. Щодо України треба брати до уваги триваючу війну на сході кра- їни, мілітарну загрозу з боку Росії та внутрішньоукраїнські переду- мови. А більшість поляків, навіть тих, які позитивно налаштовані до України, не хочуть зрозуміти цих передумов. Весь час формулюється очікування, що момент порозумін- ня настане тут і зараз, та і ще на чітко визначених, польських умо- вах. В цю схему, на жаль, вписуєть- ся згаданий фільм Смажовського. Він обґрунтовує цей фільм в т.ч. тим, що це була замовчувана тема, що еліти через політичну корек- тність або геополітичні розрахун- ки відкладали її у довгу шухляду, що не випускалося на цю тему кни- жок, що нарешті треба про це голо- сно сказати. Але, якщо поглянемо в будь-яку книгарню, знайдемо там цілу низку публікацій. І це не питання останніх кіль- кох років. Поруч з новими книжка- ми знайдемо передрук Czerwonych nocy Генрика Цибульського, спога- дів командира підрозділів «самоо- борони» з Волині, які у період ПНР (Польської народної республіки — офіційна назва Польщі у 1952–1989 роках — ред.) були передруковані декілька разів та й ще великим ти- ражем. Або монографію Шоти і Щесняка Droga donikad. Polska wojna z UPA, яку вперше опубліко- вано у 1970-х роках. Це не так, як стверджує більшість учасників польсько-українських дискусій, що в ПНР про «Волинь» взагалі не пи- салося, а лише в обмін можна було говорити про боротьбу з УПА піс- ля 1945 року в Бєщадах або Лю- блінському воєводстві, про що, приміром, розповідають Luny w Використання в Польщі опису для цивільних втрат з українського боку слів-ключів таких, як «акції у відпо- відь» не закривають та не зніма- ють з української дискусії питання українських жертв та травматич- них епізодів української пам’яті
  • 64.
    64 Bieszczadach Яна Герхарда.Наукові дослідження не проводились, але в пресі та спогадах тема була присут- ня. Попри це, Смажовскі в багатьох інтерв’ю підтримує цей стереотип, що це забуте, витіснене і що не можна було про це говорити. І, на жаль, фільм може всю цю ситуацію лише розбурхати, викликаючи не- гативні емоції через викривлення. Коли Смажовскі описує україн- ськогополіцейського,кількістьйого поганих прикмет зашкалює настіль- ки, що важко його не зненавидіти. Сам режисер говорить, що намага- ється це зважувати, що покаже дві сторони медалі і що «нікому це не сподобається» — ані польським, ані українським націоналістам. І справ- ді в сценарії з’являється польський поліцейський в німецькій службі, який пацифікує українське село. Проте, головний нарратив — це все ж таки українські ґвалти, паління домів та відрубування голів соки- рою. Чітко, однозначно, гострими кольорами намальований ворог в стилі фільму Ogniomistrz Kalen. І зараз люди, які не носять на собі тягар цієї травми, не отримали вдо- ма цієї картини польсько-україн- ського конфлікту, раптом отриму- ють такий ідеологічний подарунок, воєнну історію поляків та україн- ців в пігулці. Будь ласка, ось втілен- ня зла, примітивні селяни, колабо- ранти, бандерівці, УПА, садисти, гірші за гітлерівців, які вбили 100, 150, 200 тисяч поляків або навіть півмільйона, бо і такі цифри пода- ють найбільш запальні «кресові» публіцисти. Такий фільм буде сприяти роз- повсюдженню, закріпленню такої картинки українця, яка вже існує, яка від століть будувалась на при- кордонні. Мстивий гайдамака, зрадник РП, підступний «поп» — такі картини це спеціальність не лише кінематографії та літератури ПНР, бо знайдемо її також в поль- ській літературі часів поділу Поль- щі та ІІ РП. Для того, щоб витрима- ти дещо дистанцію до теми «бандерівців» рекомендую книжку Дороти Сапи Miedzy polską wyspą a ukrainskim morzem. А сам фільм Смажовського, на мою думку, не внесе нічого творчого до дискусії чи пам’яті про польські жертви з Волині, тому що, скоріше, в ньому не буде місця на рефлексію, задум про те, що все це відбувалося під час тотальної війни, що існував ці- лий ланцюжок причин. Не забуваючи ні про диспро- порцію кількості жертв, ні про вину конкретних українських ко- мандирів та політиків, мусимо пам’ятати хоча б про те, що існує проблема українських жертв. Коли говоримо про колабораціонізм, не може бути так, що говоримо ви- ключно про українських колабо- рантів, особливо на Волині. В се- редовищі спеціалістів про це йде мова, але в публічній дискусії не- має навіть спроби зрозуміти, що
  • 65.
    65 одним з елементів,який впливав на динаміку волинського конфлікту була участь значної частини поля- ків в німецькій адміністрації еко- номічної та кримінальної поліції чи поліційних батальйонів, т.зв. Schutzmannschaften. Разом з довоєнними історія- ми — голодом землі та загальною економічною ситуацією, поль- ською колонізацією, відношенням адміністрації до місцевого населен- ня, пропагандою, яка напливала з СРСР, активністю комуністів та ОУН — все це загострювало ситуа- цію. Треба пам’ятати про специфі- ку цього конкретного місця. До ві- йни Волинь була найбільш цивілізаційно відсталим та бідним регіоном ІІ РП, де винятково силь- ними були впливи прорадянських комуністів з Комуністичної партії Західної України. Тамтешній експе- римент воєводи Юзевського — спроба завоювання прихильності українського населення лібераль- ною національною політикою та витіснення «прометейського» впливу на Радянську Україну — був втілюваний лише до певного мо- менту. У 1930-х роках правління в Польщі перейшло до ендецького крила (прихильників націоналіс- тично зорієнтованої партії Narodowa Demokracja) та перемо- гла концепція «вирішення україн- ського питання» через «закріплен- ня польського елементу на Сході», тобто пацифікації сіл з допомогою армії, перехрещення православних на римських католиків, тощо. Тоді на цій території сильнішими стали впливи ОУН. Про це все ми собі можемо по- говорити з польськими істориками Гжегожем Мотикою, Влодзімєжем Менджецкім або Томашом Стрий- кем, з журналістами як Павел Смо- ленські чи Магдалена Гжебалков- ска. А решта легко потрапляє в течію одностороннього бачення: зосереджуючись на «геноциді» та його масштабах. І саме його масш- таби та жорстокість мають бути виправданням для того, що вже не маємо про що говорити, а в україн- ців лише один вихід — викреслен- ня Бандери та УПА з підручників історії. А з іншого боку весь час не вистачає цього, про що колись пи- сав Данієль Бовуа, тобто поглибле- них дебатів про різні виміри поль- ської присутності на цих територіях. Звичайно маємо на- працювання Єжи Томашовського, які стосувалися міжвоєнного два- дцятиріччя, роботи Анджея Хой- новського, книжки Ришарда То- жецького про «українське питання», маємо «Реконструкцію націй» Снайдера та «Український трикутник» згаданого Бовуа. Зда- ється, що все вже сказано, дослі- джено... Однак, схоже, що цього не до- статньо, бо маємо справу паралель- но з протилежною тенденцією. Зга- дана пані Єва Сємашко раптом
  • 66.
    66 говорить, і цедрукується у видав- ництві Інституту Національної Пам’яті (ІНП), що переслідування українців — це вигадка, витвір «по- літичної коректності», що насправ- ді в ІІ РП не було з цим жодних проблем. Її повторюють інші істо- рики, такі як Чеслав Партач, Луци- на Кулінська та багато інших. В чергових телерепортажах презен- товані люди, які говорять, що нія- кого конфлікту не було — ми гово- рили польською, вони українською, всі зустрічалися на свята і т.д. Так, звичайно бувало, але була й інша реальність. Така, про яку пи- сав, наприклад, Данило Шумук, уродженець Волині, той самий, який в польських та радянських тюрмах та таборах просидів 42 роки... Походив з польсько-україн- ської сім’ї. Він згадує відсутність альтернативи — хочеш працювати на державній посаді, переходиш на римський католицизм і тоді маєш роботу, можеш купити землю і т.д. Все це підґрунтя, в т.ч. суспільний конфлікт: факт, що землі з аграрної реформи не розподіляли для укра- їнців, обмеження для державної служби... Так, петлюрівці служили в поль- ській армії. Але вже українські мо- білізовані не могли бути офіцера- ми, а деякі роди військ та спеціальностей були для них недо- ступними... Саме всі ці нюанси бу- дують глибше розуміння польсько- українських стосунків. Також і те, що згарище на Волині розпалили та крапку на «і» в цьому конфлікті поставили совєти (про це писав Мірек Чех). Також вони врешті- решт вигнали поляків з Волині та Галичини. До 1980-их років в Укра- їні відбувалися широко висвітлені в ЗМІ процеси українських націо- налістів, також у контексті злочи- нів проти мирного польського на- селення. Про це все майже не говориться. Також про те, що по польський бік кордону також були випадки регулярних воєнних зло- чинів, що публічно визнали один раз Гжегож Мотика та один раз Лу- каш Камінські, голова ІНП. Водно- час, весь апарат ІНП намагається певною мірою легітимізувати ці злочини формулою, як сказала пані Сємашко, «превентивних акцій у відповідь». Розслідування злочинів проти українців — це винятки. А коли про це все намагаюся го- ворити, одразу чую, що я «релати- візую», що з українського боку це була концепція геноциду, а з поль- ського — «жертви акцій у відпо- відь». Але чи можна вимірювати масштаби людського терпіння та втрат в такий спосіб? Якщо з укра- їнського боку мирних жертв було 20 тис., вони взагалі не рахуються лише тому, що це менше ніж 60 чи навіть 100 тис. поляків? Скільки інституцій в Польщі повністю розібралося з проблемою відповідальності з польського боку, в т.ч. інституцій, які репрезенту- Розслідування злочинів проти укра- їнців — це винятки
  • 67.
    67 ють державу? Звичайно,«Карта» опублікувала Egzekutora Дембсько- го в Піскоровіцах, де націоналіс- тичне підпілля вбило місцевих українців, в школі висить пам’ятна дошка, а на місцевому цвинтарі по- будовано капличку. І це елемент єв- ропейських масштабів: люди звід- там не бояться конфронтації. Всі, які загинули, були місцевими: хтось з української, хтось з поль- ської сім’ї. Але вже декілька кіло- метрів далі домінує «кресовий» на- рратив — лозунги «Волинь», «геноцид» спадають в усіх можли- вих формах. За те немає місця для пам’яті також реальних, але укра- їнських жертв з територій над Ся- ном: жертв Польського Народного Війська чи польського підпілля. Те саме в Бєщадах та на Люблінщині. Декілька місяців тому мала міс- це хвиля осквернень українських пам’ятників на польсько-україн- ському прикордонні, в Монастирі, в Грушовичах чи Радружі. Зняті на камеру фільми хуліганів дуже швидко розповсюджував потім те- леканал донбаських сепаратистів, як приклад правильного спротиву європейців проти бандерівського фашизму. Є ряд ознак, що ці «спон- танні дії» були провокацією росій- ських спецслужб. З іншого боку ко- ментатори «кресових» осередків підкреслювали, що ці пам’ятники були нелегальними. Кожен з цих пам’ятників має власну специфіку. У випадку Грушо- вичів влада казала, що пам’ятник мав лише «символьне» значення, але в його ініціаторів були документи, тобто підтверджені нотаріусом зі- знання свідка, що саме в цьому місці поховані вояки УПА. Оскільки в християнській традиції кожен заслу- говує на поховання, вшанування мало підстави, хоча можна спереча- тися, який характер воно повинно мати, яким там повинен бути надпис і т.п. У випадку Монастиря це було легально підтверджено, хоча і після різних пертурбацій, визначення міс- ця поховання упівців та мирних мешканців села, які загинули під час його пацифікації НКВС. В свою чер- гу, пам’ятник в Радружі офіційно є нелегальним «символічним пам’ятником», але українці, вивезені з цього села в СРСР і які його побу- дували, стверджують, що там справ- ді поховані люди. Також є символічні пам’ятні знаки, де мешканці даного села зібрали інформацію про всіх за- гиблих — як тих, яких знайдено, так і тих, які пропали без вісті (напри- клад, у випадку села Молодич непо- далік Ярослава). У 2015 році ми мали справу з хвилею руйнувань цих пам’ятників виключно в одному ключі — фарбу- вання на них біло-червоних кольо- рів, знаків Підпільної Польщі, вста- новлення дошки з лайкою, як це мало місце в Радружі або повне руй- нування, як наприклад, у Вербиці. А до цього всього ці акції знімались на відео, а фільми розміщувались на Для «народного мера» Донецька, пана Губарєва, раптом важливим стає пам’ятник в далеких польських Грушовичах, який, до речі, місцевим не заважав. Це дає вагомий привід замислитись, кому це все вигідне і хто за цим стоїть…
  • 68.
    68 сайті «Novorossiya Today».Частина цих пам’ятників було зруйновано неодноразово, і навіть попри те, що з’явилися інтерв’ю з ймовірними «героями» цих заходів, нікого з них не затримано. Разом з тим ми дізна- ємось, що для «народного мера» До- нецька, пана Губарєва, раптом важ- ливим стає пам’ятник в далеких польських Грушовичах, який, до речі, місцевим не заважав. Це дає вагомий привід замислитись, кому це все вигідне і хто за цим стоїть… Як на це все реагувати? Коли провокування польсько-україн- ського конфлікту явно на руку чу- жим інтересам? Це справді запитання про стан польської держави, бо чому стільки років в справі Грушовичів, де пам’ятник стоїть уже кільканадцять років, по сьогоднішній день не зна- йдено задовільної формули, щоб ви- рішити конфлікт, опрацювати фор- мулу через копіткий діалог? Аналогічно із Монастирем — там було нелегальне вшанування, тому представники нашої громади сіли за стіл разом з секретарем Ради Охоро- ни Пам’яті Боротьби та Мучеництва (РОПБтМ) Анджеєм Пжевозьнікєм та вирішили яким буде надпис та форма пам’ятника. Протягом усіх років, аж до його руйнації в травні 2015 року, не було з ним жодних про- блем. У випадку інших вшанувань ніхто не брав такої ініціативи, а відо- мий історик, теперішній секретар РОПБтМАнджейКунерт,у2013році авторитарно та публічно заявив, що пам’ятник у Грушовичах треба де- монтувати, бо в Польщі не місце для вшановування злочинців та вбивць польського народу. Таким чином за- початковано певний «механізм до- зволеності»  — зараз з’являються спеціалісти від соціотехніки та про- вокацій, які спокійно руйнують пам’ятник за пам’ятником, а причет- них звісно важко знайти. Наскільки далеко все це пішло, свідчить доля дошки на цвинтарі солдатів Петлюри в Перемишлі. Це при тому, що якраз Симон Петлюра в Польщі сприймається без контра- версій. І все ж таки, напередодні 95-ї річниці підписання союзу Пілсуд- ський-Петлюра на Військовому Цвинтарі в Пікулицях неподалік Перемишля встановлено дошку зі скандальним змістом. Роковини, в основному релігійного характеру, організовані українською громадою на цвинтарі солдатів УНР у Пере- мишлі названо «націоналістичними та антипольськими». Здавалось, що це питання вже не має викликати ніяких негативних асоціацій — ці солдати не були ворогами Польщі, а спільно боролись проти більшови- ків.Іпоприце,з’являєтьсятамзміст, який не міститься у формулі вшану- вання союзників та, тим більше, українців, які проживали там спо- конвічно. Цей випадок демонструє, наскільки великою є проблема став- лення до «кресової» спадщини та які різні люди на цьому спекулюють.
  • 69.
    69 І ми маємопотенційне джерело конфлікту. Дивом по український бік не сталося щось схоже, бо тако- го роду «нелегальні», на цей раз польські, пам’ятні знаки є на укра- їнській території прикордоння. Їхнє створення виглядало, як пра- вило, таким чином: колишні меш- канці села їхали в якесь місце, спонтанно купували будматеріали, а потім домовлялися з головою ра- йону і не дивилися на юридичні нюанси, міжнародні регуляції чи двохсторонні угоди. Зрештою, по український бік довго не існувало інституції, яка займалась би питан- нями вшанування пам’яті. Так чи інакше, конфлікти на цій території можуть і надалі бути спровоковані, бо свого часу забракло волі, щоб узгодити їхню легалізацію. Ясна річ, що Петлюрою ніхто в Європі грати не буде, але Бандерою та УПА вже грають дуже інтенсивно. Як правильно казала Оксана За- бужко: війна на Донбасі є другоряд- ним фронтом, важливішим є інфор- маційний фронт поза Україною. Ця інформаційна війна, яка апе- лює до страхів та викривлень вмон- тованих в пострадянське суспіль- ство — саме це найнебезпечніше... Це видно також у Польщі після 2013 року. Ми наразі маємо цілу прикордонну територію, де відбу- вався брутальний конфлікт, по обидва боки гинули люди. І поруч з польськими жертвами, прізвища яких фігурували в різних формах вшанування та публічного нарра- тиву, включаючи пам’ятник гене- ралу Свєрчевському в Яблонках, була також тема неіснуючих укра- їнських жертв. Завдяки ЗМІ та діям різних осе- редків, в т.ч. політичним партіям, з’явився все ж таки «волинський нарратив», в якому немає місця ні місцевій специфіці, ні українцям в ролі, іншій ніж причини польсько- го нещастя. Символом такого підходу на пам’яті є відома реконструкція Во- линської різні в Радимні, тобто міс- ті, де в 1940-х роках до 50% мешкан- ців становили українці, а зараз немає там сліду ані церков, ані укра- їнців. І це в селах поблизу, де підроз- діли Сільських Батальйонів (Bataliony Chłopskie) та інші форму- вання вбивали за один раз по кілька десятків українців. На жаль, вже склалися умови, коли в Польщі і на- далі буде дуже легко грати пам’яттю конфлікту, медійним посилом та ха- ризмою окремих осіб, які в будь- який момент, на кожному рівні, для кожної громади готові презентува- ти саме такий ракурс, саме таку картинку польсько-українських стосунків. Неважко здогадатися, хто від цього сьогодні отримує найбіль- ший зиск… Переклад українською — Павло Кост, член експертної ради ЦДАКР Ми маємо потенційне джерело конфлікту Війна на Донбасі є другорядним фронтом, важливішим є інформа- ційний фронт поза Україною Завдяки ЗМІ та діям різних осеред- ків, в т.ч. політичним партіям, з’явився все ж таки «волинський нарратив», в якому немає місця ні місцевій специфіці, ні українцям в ролі, іншій ніж причини польського нещастя