війна кремля проти України

1. Безпековий огляд ЦДАКР № 24 (63)
30 грудня 2016
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 грудня 2016
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-
промислових проектів ЦДАКР
Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 грудня 2016
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Виклики та ризики для України: підсумки 2016 року
Войска ПВО России: этап перевооружения
ЦДАКР взяв участь у створенні обєднання оборонних
підприємств України
«Увімкніть Україну» или война телебашен
Між зрадою і перемогою: вітчизняний оборонний сектор і ЗМІ
Республика «Шериф»: что поменяется после смены лидера
неконтролируемого Приднестровья

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 грудня 2016
4
Фахівці Центру досліджень ар-
мії, конверсії та роззброєння про-
понують власні підсумки 2016 року
у сфері безпеки і оборони, які суттє-
во впливатимуть на початок і першу
половину 2017 року.
Протягом 2016 року війна на
знищення України продовжувалася
Кремлем із використанням усіх
можливих засобів. При цьому слід
відзначити тенденцію переведення
війни у більш приховану політичну
площину. Відповідно, слід очікува-
ти, що найбільш небезпечна стадія
московського наступу ще попере-
ду, – вона співпадатиме із моментом
найбільшого ослаблення чинної
влади. Враховуючи безпрецедентне
ослаблення власне путінської Росії
та намагання Кремля встановити
новий формат відносин зі США,
варто розглядати можливість кри-
тичного моменту в 2017 році.
Війна протягом трьох років не
об’єднала Україну. Більше того, вна-
слідок паліативних стратегій чинної
влади спостерігається соціальний
розкол українського суспільства (у
той час коли патріотично налашто-
вана частина веде реальну війну з
російськими окупантами та на-
йманцями на сході країни, інша час-
тина повністю відсторонена від цих
подій – цьому сприяє не лише аген-
турна мережа РФ, але й дії власне
української влади).
Рік 25-ї річниці відновлення
Україною незалежності характерний
різними, у тому числі, суперечливи-
ми трендами у галузі політики безпе-
ки. З одного боку, є досягнення укра-
їнської дипломатії, існує єдність ЄС
та США щодо збереження санкцій
проти Росії, що стало результатом
використання дипломатичних, ін-
формаційнихтаекономічнихінстру-
ментів. Але разом з цим набирає
обертів тенденція щодо розчаруван-
ня Західного світу нереалізованими
шансами та можливостями для
Загальні
оцінки
Виклики та ризики для України:
підсумки 2016 року
Найбільш небезпечна стадія мос-
ковського наступу ще попереду, -
вона співпадатиме із моментом
найбільшого ослаблення чинної
влади
Набирає обертів тенденція щодо
розчарування Західного світу
нереалізованими шансами та
можливостями для України через
дії нинішньої влади, що системно
себе компрометує

5. 5
України через дії нинішньої влади,
що системно себе компрометує.
Вибори президента в США ста-
ли подією, що може суттєво змінити
безпекову ситуацію довкола Украї-
ни. Так, соратник Трампа, колишній
спікер Палати представників Ньют
Гінгріч вже зазначив, що новообра-
ний президент США може скасува-
ти до 70 відсотків указів президента
Барака Обами. «Я думаю, що в пер-
ші дні після свого призначення він
скасує 60% або 70% указів, які йому
дістануться у спадок від Барака
Обами, просто наклавши вето на
різноманітні укази, які Обама не
зміг провести через Конгрес». Звіс-
но, це збільшує зовнішньополітичні
ризики для України.
І все ж, наприкінці грудня від-
булася дуже вагома позитивна подія
щодо України: світ фактично визнав
Росію окупантом. А саме, Генераль-
на асамблея ООН схвалила резолю-
цію під назвою «Стан з правами лю-
дини у Автономній Республіці Крим
та місті Севастополь (Україна)». Ро-
сію віднині визнають державою-
окупантом, а Крим — окупованою
територією. 70 країн підтримали ре-
золюцію, 77 утрималися, а 26 країн
проголосували проти. При цьому,
варто запам’ятати деякі країни, що
голосували проти: Білорусь, Вірме-
нія, Китай, Індія, Іран, Казахстан,
Південна Африка, Сербія, Узбекис-
тан. Йдеться про низку країн, із
якими Україна має достатньо тісне
співробітництво.
До цього слід додати, що у по-
точному році американський сена-
тор Джон Маккейн та німецький
парламентарій, голова комітету
Бундестагу із зовнішньої політики
Норберт Рьотген визнали Путіна
злочинцем. Це дуже важливі епізо-
ди року, які можуть призвести до
незворотних наслідків для ниніш-
нього хазяїна Кремля.
Масштабна російсько-українська
війна – малоймовірна
Виклик великомасштабної війни
не зник, але різко зменшився. Цьо-
му сприяли передусім такі тенденції
та події у ЗСУ: різке покращення
оперативного реагування на рівні
рот-батальйонів у зоні бойового зі-
ткнення, суттєве покращення бойо-
вого вишколу, в тому числі, на опе-
ративно-стратегічному рівні, значне
покращення стану матеріально-тех-
нічного забезпечення військ та пе-
реозброєння. Хоча на стратегічно-
му рівні системне переозброєння
поки що не відбувається, Україна
йде шляхом створення повного ци-
клу виробництва бойових ракет та
вже випробувала вітчизняний ана-
лог крилатої ракети. На цьому етапі
Кремль визнав лінійний наступ із
застосуванням своїх ЗС недоціль-
ним та неможливим. У цьому кон-
тексті слід вітати намір влади збіль-
шити Державний оборонне
замовлення України на 2017 рік на
10-20% порівняно з 2016 роком (по-
відомлення Міністерства економіч-
Світ фактично визнав Росію
окупантом
На цьому етапі Кремль визнав
лінійний наступ із застосуванням
своїх ЗС недоцільним та
неможливим

6. 6
ного розвитку і торгівлі, 28 грудня),
що дає підстави сподіватися саме на
нарощування технічних засобів у
зоні бойових дій.
На цей час Москва обрала шлях
виснажливої війни низької інтен-
сивності, яка в разі продовження
українським керівництвом курсу на
пасивну оборону, у 2017 році може
негативно вплинути на морально-
бойовий дух військ. Навпаки, пере-
хід до активної оборони за умов
розвитку тенденції нарощування
сучасних озброєнь і військової тех-
ніки, застосування у бойових діях
виключно професійного ядра (але зі
зміною мотиваційного пакету, який
зробить професіоналізацію ЗСУ ре-
альною справою) здатен переламати
хід війни та вимусити Кремль по-
вністю перейти до політично-ди-
пломатичної війни з відмовою від
використання воєнного важеля.
Водночас, відкидати можливість
великомасштабної війни не можна.
Більше того, фахівці спостерігають
перехід власне воєнної загрози у
хронічну форму. В разі конфронта-
ції РФ та США можна очікувати ма-
сованих ударів та наступу РФ – на
цей час слід констатувати підготов-
ку населення РФ потужною пропа-
гандистською машиною. Навіть
більше: Москва впроваджує тези ві-
йни для зондування й вивчення ре-
акції світу й власного населення.
Саме наприкінці року було розкру-
чено у ЗМІ найгірший сценарій роз-
витку ситуації, коли РФ вирішує за-
діяти увесь бойовий арсенал,
включно з ВПС, ВМС, використан-
ням балістичних ракет тощо.
Росія веде інформаційні війни та
постійно змінює підходи у
проведенні інформаційно-
психологічних операцій
Зокрема, за публікацію у ЗМІ за-
мовних матеріалів про звернення до
президента України різноманітних
«трудових колективів» із прохан-
ням відновити економічні відноси-
ни з Росією агенти російського
впливу пропонують від 500 до 1000
дол. США (повідомлення україн-
ських ЗМІ 27 грудня).
Слід казати про тенденцію мо-
дернізації російських впливів до
більш якісних і таких, що відбува-
ються через треті країни або через
використання нових лідерів гро-
мадської думки як агентів впливу.
Москва взяла курс на
впровадження небезпечної ідеї
замирення
Як вже відзначали експерти
ЦДАКР, 1 грудня президент РФ Во-
лодимир Путін затвердив нову кон-
цепції зовнішньої політики Росії.
Документ значною мірою присвяче-
но пошуку нових форматів відно-
син з США, небезпечних для Украї-
ни. Щодо України у документі
вказується, що «Російська Федера-
ція зацікавлена в розвитку всього
різноманіття політичних, економіч-
них, культурних і духовних зв’язків

7. 7
із Україною на основі взаємоповаги,
вибудовування партнерських від-
носин у разі дотримання своїх наці-
ональних інтересів». Більше того, в
концепції зазначається, що війна на
Донбасі є «внутрішньоукраїнським
конфліктом». Отже, на тлі посилен-
ня тисків на Київ збоку Москви
просувається вкрай небезпечна ідея
«замирення».
Виклики для України на
міжнародній арені залишаються
вкрай небезпечними
Зокрема, ідея новообраного пре-
зидента США Трампа щодо діалогу з
Путіним хоча й відкидає поки що
«перезавантаження», може насправ-
ді трансформуватися у загрозливу
для України тенденцію. Українські
експерти переважно вважають, що
Трамп вибудовуватиме прагматичні
відносини з РФ, однак не виключена
й негативна реакція частини амери-
канського суспільства через сформо-
вану недовіру до Росії та її лідера. А
деякі впливові американці вже піш-
ли у наступ. Зокрема, сенатор від
штату Арізона Джон Маккейн (12
грудня) назвав Путіна «злочинцем»
та висловив переконання, що До-
нальд Трамп дослухатиметься до по-
радівестимеполітикустосовноРосії
з позиції сили.
І, хоча президент США Барак
Обама підписав указ про нові санк-
ції щодо Росії через кібератаки під
час президентських виборів (пові-
домлення 29 грудня, обмеження
стосуються шести осіб і п’яти росій-
ських організацій, включаючи ФСБ,
анонсовано висилку з країни 35 ро-
сійських дипломатів), варто очіку-
вати все ж таки іншого повороту у
зовнішній політиці США.
На певну проблему наприкінці
2016 року перетворилися й відноси-
ни з Ізраїлем: прем’єр цієї країни
розпорядився мінімізувати контак-
ти з Україною (26 грудня) – так Не-
таньяху відреагував на голосування
членів Ради Безпеки ООН за резо-
люцію щодо єврейських поселень
на західному березі річки Йордан.
Україна фактично втратила
потужного сусіда як союзника
Збиття російського військового
літака турецькими ППО, потім нео-
чікуване зближення Росії та Туреч-
чини і, як наслідок, домовленість
про будівництво газопроводу «Ту-
рецький потік» - усе це ланки нега-
тивної тенденції щодо зближення
РФ та Туреччини, при цьому інтер-
еси України, на жаль, залишати-
муться поза увагою даного процесу.
Більше того, Туреччина та США
наприкінці року обмінялися нега-
тивними посланнями. Згідно із зая-
вою президента Туреччини Ердога-
на, США та їхні союзники в операції
у Сирії надавали підтримку екстре-
містським угрупованням, в тому
числі «Ісламській державі» (ІДІЛ). А
Держдепартамент США відкинув ці
звинувачення і назвав їх «сміхот-
ворними».
На тлі посилення тисків на Київ
збоку Москви просувається вкрай
небезпечна ідея «замирення»
Ідея новообраного президента США
Трампа щодо діалогу з Путіним хоча
й відкидає поки що «перезаванта-
ження», може насправді трансфор-
муватися у загрозливу для України
тенденцію

8. 8
Росія не наважується будувати
міст в Крим
Наприкінці року стало відомо,
що конкурс на будівництво заліз-
ничних підходів до Керченської
мосту, що мав вести до окупованого
Криму, не відбувся, оскільки на ньо-
го не надійшло жодної заявки. За
умовами конкурсу, побудувати за-
лізницю до Керченської мосту по-
трібно було до листопада 2019 року,
а контракт оцінювався у 16,9 млрд.
рублів. Отже, путінський режим
отримав ще один логічний удар –
рефлексію окупації українських те-
риторій.
Україна залишається не дуже
привабливою країною для бізнесу
Наприкінці року стало відомо,
що за версією журналу Forbs Украї-
на посіла 74 місце у рейтингу най-
кращих країн для бізнесу (до першої
десятки рейтингу загалом виданням
включено сім європейських країн, а
також Гонконг, Нову Зеландію та
Канаду). При цьому Україна посіла
у рейтингу 74-те місце, між Індоне-
зією та Вірменією, а автори відзна-
чили, що окупація Росією Криму і
триваюча агресія на сході України
шкодять економічному зростанню.
Цікаво, що Польща у рейтингу по-
сідає 31-е місце, Угорщина – 41-е,
Грузія – 43-е, Румунія – 45-е, Молдо-
ва – 77-е, а Росія – 79-е.
Водночас, Україна отримала дру-
гий транш фінансової допомоги ЄС
у сумі 55,125 млн. євро згідно з Уго-
дою про фінансування, укладеною
між Урядом України та Європей-
ською комісією у 2014 році. Йдеться
про угоду, яка також відома за на-
звою «Контракт з будівництва дер-
жави» (State building contract) та пе-
редбачає надання безповоротної
допомоги до бюджету України.
Крім того, у грудні 2016 року
нижня палата Конгресу США схва-
лила надання військової допомоги
Україні на суму 350 млн. доларів у
2017 році.
Корупція та розчарування
населення як головні виклики
Українській Державі
Корупція, як зазначалося вище,
знову стає найбільшим подразни-
ком для країн, що підтримують
Україну. Корупція та пов’язані із
нею прояви і зловживання, не лише
гальмують розвиток держави, але й
створюють загрозу загальнонаціо-
нального характеру.
Слід звернути увагу на вже зга-
дувану публікацію Die Welt (12 груд-
ня), яка стала типовою відносно
України у даний час. А саме, видан-
ня вказує на те, що Україна втрачає
своїх останніх помічників через ко-
рупцію. Захід засумнівався у ефек-
тивності своєї допомоги Україні.
«Боротьба з корупцією застопори-
лася, правоохоронні органи не ста-
ли достатньо незалежними, а олі-
гархи впливають на політичні
партії», - це загальні тези повідо-
млень про Україну, які дедалі ство-
Корупція та пов’язані із нею прояви і
зловживання, не лише гальмують
розвиток держави, але й створю-
ють загрозу загальнонаціонального
характеру
Захід засумнівався у ефективності
своєї допомоги Україні

9. 9
рюють небезпечні впливи. Варто
нагадати, що в середині квітня 2016
року авторитетне британське ви-
дання The Financial Times писало,
що Україна ризикує повторити свою
недавню історію.
Вигадані цінності на тлі деградації
еліт та суспільства
Безвізовий режим можна окрес-
лити як найбільш цікаву українцям
подію. Або фантом, досить добре
оформленийтаприкрашенийштуч-
ним уявленням про краще, більш
яскраве життя.
…А зростання бідності в Україні
перетворилося на суцільну загрозу.
Деякі фахівці, наприклад, виконав-
чий секретар Комітету з системного
аналізуПрезидіїНАНУкраїниЮрій
Костюченко каже про спотворення
інформаційного поля, роз’єднання
політичних та інтелектуальних еліт,
поширення паніки, зневіри, соці-
альної апатії (http://www.
radiosvoboda.org/a/28198298.html).
Плюс він також відзначає, що на-
брала обертів тенденція радикаліза-
ції суспільства. При цьому, на пере-
конання фахівця, «суттєвою
проблемою і викликом є те, що на-
ціональні й міжнародні політичні
еліти замінюють реальну політику
політтехнологіями».
Ідеї, що нав’язуються
Варто стримано сприймати со-
ціологію. Будь-яку. І про рейтинг
Путіна, і про сприйняття суспіль-
ством душогубів на кшталт Сталіна
чи Івана Грозного, і про готовність
суспільства реагувати на ті чи інші
події.
І все ж, не можна не звернути
увагу на таку інформацію: якщо мі-
тинги та демонстрації відбудуться,
20% населення готові взяти в них
участь. Не готові до участі в протес-
тах - 62%. Майдан-3 у 2017 році при-
пускає 38% респондентів. Це ре-
зультати соціологічного
опитування, проведеного Фондом
«Демократичні ініціативи» імені
Ілька Кучеріва спільно з соціологіч-
ною службою Центру Разумкова
(16-20 грудня 2016 року в рамках
проекту MATRA посольства Нідер-
ландів).
Найбільш негативні внутрішні
тенденції
Значна кількість оглядачів авто-
ритетних видань та іноземних екс-
пертів, що так чи інакше говорять
про українські підсумки 2016 року,
на різний манер обіграють тезу про
«вбивче зволікання з принципови-
ми рішеннями».
Має місце тотальне розчаруван-
ня населення України діяльністю
влади, зокрема, найвищих посадо-
вих осіб держави. Протягом другої
половини року відбувалося перео-
смислення ролі та місії чинного
президента України, а також його
оточення. Запровадження електро-
нної системи декларування активів
та статків шокувало суспільство. Та
Суттєвою проблемою і викликом є
те, що національні й міжнародні
політичні еліти замінюють реальну
політику політтехнологіями

10. 10
й викликало досить неоднозначну
реакцію низки іноземних країн. За
умов вдалого поширення публіка-
цій народного депутата Олександра
Онищенка, поширення інформації
щодо «офшорного скандалу» та ви-
світлення у ЗМІ іспанських маєтків
самого Петра Порошенка та його
найближчого оточення у 2017 році
можливі негативні публічні реакції
окремих груп населення.
Усе це набирає обертів на тлі по-
ширенні популізму та агресії, вті-
лення в усі сегменти буття ідеології
примітивних стосунків. Крім того,
збільшується доступність для насе-
лення як традиційних, так і новітніх
видів озброєнь, що не може не ви-
кликати занепокоєності.
Зовнішній вигляд майбутніх ЗС
України фактично не визначено
Через три роки після війни вій-
ськово-політичне керівництво
України не визначилось, яку армію
будує.
«Через три роки українська ар-
мія повністю буде контрактною», –
завило Міноборони 29 грудня, за-
значивши, що «за «нормами
мирного часу» на службу приймуть
250 тис. чоловік». При цьому обіця-
на Держпрограма розвитку ЗСУ до
кінця 2016 року так і не з’явилася.
«На сьогодні у ЗСУ прийняті по-
над 67 тис. осіб на військову службу
за контрактом. У тому числі, понад
7,5 тис. офіцерів». Враховуючи, що
офіцери – це завжди професійна
складова (навіть коли, як в СРСР, іс-
нують ганебні механізми для штуч-
ного утримання офіцерів), йдеться
про 59,5 тисяч. Насправді про ре-
альний показник професіоналізації
ЗСУ можна буде говорити, коли ста-
не відомий інший критерій – кіль-
кість «відпливу», тобто звільнення
контрактників (при цьому, без ура-
хування механізмів знову таки їх
штучного утримання).
Проблема національного лідера
залишається гострою
Рейтинг чинного президента По-
рошенка у 2016 році різко впав. Від-
повідне дослідження проведено на
замовлення Українського інституту
майбутнього у листопаді 2016 року.
На відкрите запитання «Чи є зараз в
Україні політичний лідер / лідери,
яким ви довіряєте?» 70% опитаних
відзначили, що такого лідера в на-
шій країні немає. Серед тих респон-
дентів, які вважають, що лідери у
нас є, найбільшою довірою користу-
ється Ю.Тимошенко (18,8%) та
П.Порошенко (13,9%). Також в чис-
лі лідерів були названі О.Ляшко,
М.Саакашвілі та А.Садовий (по
7-8%). Зі згаданих політиків хіба що
Садового можна не звинувачувати у
популізмі. Отже, таке положення
справ є вкрай негативним, оскільки
свідчить про впливовість та дієвість
маніпуляцій та інформаційних тех-
нологій. Відтак, хоча за П.Порошен-
ка нині голосувало б близько 21,1%
з тих, хто пішов би на вибори, його

11. 11
позиції залишаються недосяжними
для інших потенційних кандидатів.
Згідно із дослідженням оглядача
«Дзеркала тижня» Олександра
Шульги (який використовував дані
досліджень Інституту соціології
НАН України, Київського міжна-
родного інституту соціології, Соціо-
логічної групи Рейтинг, Соціологіч-
ної служби Центру Разумкова,
Фонду «Демократичні ініціативи ім.
Ілька Кучеріва», що проводилися
впродовж 2016 р.; http://gazeta.dt.ua/
SOCIUM/suspilstvo-2016-12-
pidsumkovih-tez-_.html), «абсолют-
на більшість діяльністю чинних го-
лови держави та уряду повністю чи
скоріше незадоволена. Таких на кі-
нець року — 81%. Протилежної
думки дотримуються лише 16%. Як
наслідок — на цьому етапі відносна
більшість бажає дострокових вибо-
рів — як парламентських, так і пре-
зидентських, а також не бажає пере-
обрання чинного президента на
другий строк».
Загалом у суспільстві
домінують негативні настрої
та розчарування…
Аналіз матеріалів фахівців (до-
слідників у сфері вивчення гро-
мадської думки) та власні спосте-
реження експертів ЦДАКР
свідчать, що найбільш гострими
на кінець поточного року вияви-
лися такі почуття співвітчизників:
зростання роздратування й недо-
віри, наявна тривога та невизначе-
ність. Є підстави казати, що не
зникла й надія, однак домінуючи-
ми залишилися саме негативні
думки й емоції – внаслідок нереа-
лізованих бажань та сподівань. Це
є вкрай небезпечною тенденцією
та має стати важливим сигналом
для влади. До речі, неприємне від-
криття, що переважна більшість
представників влади тримає гроші
в готівці, викликало не стільки
обурення населення, скільки
стрімке зростання недовіри. А та-
кож зменшило рівень бажання че-
кати результатів обіцяних реформ.
У суспільстві України кінця 2016
панує небезпечне для влади то-
тальне невдоволення нею.
Потрібні зміни в управлінні
оборонною промисловістю
та в ідеології побудови оборони
З одного боку, Київ має продо-
вжувати перемовини щодо надан-
ня країні передових оборонних
озброєнь та технологій для ство-
рення нових виробництв. З іншого,
за відсутності змін західні оборон-
ні компанії не наважаться на збли-
ження з Україною. Ці питання ціл-
ком у зоні компетенції та
відповідальності влади, зокрема,
Президента України.
Додає негативу й те, що залиша-
ються нерозв’язаними важливі для
суспільства вузли у сфері націо-
нальної безпеки (експерти ЦДАКР
вказували на це у випуску «ВіР»
№23, однак змушені повторити). А
Найбільш гострими на кінець по-
точного року виявилися такі почут-
тя співвітчизників: зростання
роздратування й недовіри, наявна
тривога та невизначеність
У суспільстві України кінця 2016
панує небезпечне для влади то-
тальне невдоволення нею

12. 12
саме, до сфери запитань та претен-
зій до воєнно-політичного керів-
ництва України слід віднести від-
сутність результатів розслідування
стосовно збитого над Луганським
аеропортом Іл-76 та Іловайської
трагедії, а також щодо сумнівних
успіхів Державного концерну
«Укроборонпром». Останній зви-
нувачується у невиконанні замов-
лень з поставок озброєнь у війська,
а також тотальній корупції. Це є
наявними свідченнями відсутності
ефективного демократичного ци-
вільного контролю над сектором
безпеки, що додає козирів зовніш-
ньому агресору.
Експерти ЦДАКР вимушені
вкотре наголосити, що відсутність
ефективного діалогу чинної укра-
їнської влади з народом вже пере-
творилася на виклик власне владі,
на реальну загрозу їй. Це також
створює тепличні умови для воро-
га щодо реалізації реваншизму або
хоча б окремих змін, особливо в
умовах пошуку Кремлем нових
форматів відносин із США. На тлі
потужних, поступово зростаючих
загроз Україна й надалі залиша-
ється вразливою та привабливою
для ворога мішенню.
Україна все ж таки важлива для
Європи
Є підстави завершити огляд
важливою позитивною тезою. А
саме, голова комітету закордонних
справ Європейського парламенту
Ельмар Брок зазначив наприкінці
грудня поточного року, що Украї-
на - «це країна, яка має стратегічне
значення для Європи». Він додав,
що «успіх демократичної України —
це найкраща відповідь популіст-
ським настроям у Європі». Це відбу-
лося під час дискусії щодо Стратегії
зовнішньої політики України в меж-
ах проекту «Аудит зовнішньої полі-
тики України».
Отже, у таких суперечливих
умовах Київ має постійно доводити
світові, що співпраця з Україною
буде успішною та корисною.
На тлі потужних, поступово зрос-
таючих загроз Україна й надалі
залишається вразливою та прива-
бливою для ворога мішенню
Київ має постійно доводити світові,
що співпраця з Україною буде успіш-
ною та корисною

13. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 грудня 2016
13
Рішення створити неурядове
об’єднання українських підпри-
ємств і організацій, які є виробни-
ками/розробниками продукції обо-
ронноготаподвійногопризначення,
було прийняте під час ХІІІ Міжна-
родної спеціалізованої виставки
«Зброя та безпека-2016» керівника-
ми декількох десятків таких струк-
тур. На цей час завершується юри-
дичне оформлення об’єднання під
назвою «Ліга оборонних підпри-
ємств України» (далі - Ліга).
Створення Ліги пов’язано із на-
міром об’єднати зусилля приватних
підприємств оборонної промисло-
вості навколо удосконалення вну-
трішньої кооперації, налагодження
ефективного державно-приватного
партнерства у оборонно-промисло-
вій сфері, реалізації спільних зусиль
щодо удосконалення маркетингу
оборонної продукції приватних під-
приємств як всередині держави, так
і на ринках іноземних держав. Голо-
вним напрямом роботи Ліги визна-
чено участь її членів у ефективному
та якісному переозброєнню Зброй-
них сил України. Ліга планує плідно
співпрацювати з Урядом України та
усіма українськими оборонно-про-
мисловими структурами, а також
використовувати прямі комунікації
з такими ж асоціаціями оборонної
промисловості іноземних держав,
що є світовою практикою. З метою
розвитку комунікацій Ліга має на-
мір вперше в історії України створи-
ти реєстр перспективних розробок
озброєнь і військової техніки.
Варто підкреслити, що на цей
час кількість вітчизняних приват-
них підприємств оборонної про-
мисловості вже перевищує кількість
державних підприємств. Саме при-
ватні підприємства виробляють дві
третини оборонної продукції дер-
жави, а гнучкість приватного секто-
ЦДАКР взяв участь у створенні обєднання
оборонних підприємств України
У дзеркалі
експертноі
думки
Саме приватні підприємства виро-
бляють дві третини оборонної
продукції держави, а гнучкість при-
ватного сектору дозволяє ствер-
джувати, що саме такі високотех-
нологічні виробництва здатні
перетворитися на локомотив націо-
нальної економіки

14. 14
ру дозволяє стверджувати, що саме
такі високотехнологічні виробни-
цтва здатні перетворитися на локо-
мотив національної економіки.
У зв’язку з означеним Ліга ви-
ступає за поступову зміну колиш-
ніх радянських механізмів та про-
цедур на внутрішньому ринку
озброєнь. А саме, у напрямку ство-
рення рівних прав для діяльності
приватних і державних підпри-
ємств, певних змін у нормативно-
правовій базі, що регламентує
функціонування ОПК. Окремим
напрямком зусиль Ліги стане фор-
мування умов для інвестицій дер-
жави у новітні розробки і виробни-
цтвоозброєньтавійськовоїтехніки
та заохочення держави для парт-
нерства у проектах з державними
гарантіями закупівель в рамках
державного оборонного замовлен-
ня (за умов відповідності технічних
характеристик). А також створен-
ня нових умов для використання
можливостей військово-технічно-
го співробітництва з метою ство-
рення спільних з іноземними ком-
паніями виробництв, залучення
нових технологій в Україну, а також
для залучення інвестицій провід-
них світових компаній.
Ліга передбачає представлення
владі України альтернативні можли-
вості розвитку ОПК України на
основі передового західного досвіду.
Серед першочергових завдань
представники Ліги визначили на-
ступні:
1. Розробка (внесення змін), екс-
пертне та наукове забезпечен-
ня, а також супроводження
прийняття необхідних законів,
наприклад, щодо виробництва
озброєнь, військової та спеці-
альної техніки,гарантування
прав інвестицій і інвестиції в
ОПК України, державно-при-
ватного партнерства, військо-
во-технічного співробітництва
і інших законодавчих актів.
2. Сприяння посиленню парла-
ментського та громадського
контролю за сектором безпеки
у частині забезпечення перео-
зброєння Сектору оборони та
безпеки України новітніми
зразками та реформування
оборонної промисловості.
3. Сприяння зняттю штучних пе-
решкод в чинних підзаконних
актах формуванню партнер-
ства приватного сектору з уря-
довими, насамперед, силовими
структурами України та грома-
дянським суспільством з метою
максимального сприяння до-
сягненню гарантованих спро-
можностей ефективного захис-
ту і оборони держави в умовах
ведення війни нової генерації.
4. Формування і публічне супро-
водження привабливої моделі
для західних інвестицій в
ОПК, а також співробітництво
з провідними західними ком-
паніями, фондами і грантами у
сфері новітніх технологій по-
Ліга передбачає представлення
владі України альтернативні мож-
ливості розвитку ОПК України на
основі передового західного досвіду

15. 15
двійного використання, в тому
числі, трансферу технологій в
Україну.
5. Забезпечення демонополізації
експорту озброєнь та військо-
вої техніки у бік зміни існуючої
системи та забезпечення мож-
ливості підприємств ОПК здій-
снювати зовнішньоекономічну
діяльність на умовах отриман-
ня ліцензії (по спрощеним про-
цедурам) і інформування Дер-
жавної служби експортного
контролю про її ведення.

16. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 грудня 2016
16
На третий год необъявленной во-
йны Украина постепенно начинает
втягиваться в информационное про-
тивостояние, которое ведет Россия
на ее территории. В 2014 году расши-
рение пророссийских анклавов шло
военным путем, а без возрождения
украинской армии никакая пропа-
ганда не могла остановить наступле-
ние вооруженных боевиков. Однако
сейчас, когда сепаратисты не в состо-
янии продвинуться вглубь Украины,
а украинская армия не может осво-
бодить Донбасс и Крым, из-за опас-
ности российского вторжения, ин-
формационная война снова вышла
на первый план.
Пока стороны конфликта пыта-
ются переломить ход событий на
международной арене или в зоне
АТО, разворачивается стратегиче-
ская информационная битва за
Украину. «Гибридные» оккупанты
интенсивно промывают мозги жи-
телям временно захваченных тер-
риторий и пытаются жестко кон-
тролировать там информационное
пространство, подавляя инако-
мыслие. Параллельно Россия игра-
ет на более открытом украинском
информационном поле, в надежде
привести к власти пророссийские,
или хотя бы более лояльные по от-
ношению к Кремлю силы или про-
сто дестабилизировать обстановку
в стране. В свое время в Грузии по-
сле прямой военной агрессии Рос-
сии в 2008 году, в 2012 году к власти
«Увімкніть Україну» или война телебашен
Александр Комаровский,
обозреватель издания «Главное»

17. 17
в Грузии пришел намного более ло-
яльный к Кремлю политик Бидзи-
на Иванишвили. А в Молдове, на
территории которой при содей-
ствии РФ существует сепаратист-
ский анклав Приднестровье, пре-
зидентские выборы выиграл
откровенно пророссийский канди-
дат Игорь Додон.
В Украине очередные прези-
дентские и парламентские выборы
должны состояться не раньше 2019
года. Однако при существующем
положении дел российской власти
повезет, если у нее хватит денег на
уже развязанные авантюры и на
выборы президента России в 2018
году. У Кремля попросту нет вре-
мени на ожидание прихода более
лояльных украинских политиков,
поэтому он делает ставку на деста-
билизацию Украины здесь и сей-
час, тем более что украинская по-
литическая элита сама дает
многочисленные поводы для обо-
снованного недовольства граждан.
Соответственно, Украине нужно
вести как оборонительную инфор-
мационную войну на своей терри-
тории, так и наступательную войну
за умы сограждан, оставшихся на
оккупированной территории. Чему
способствует тот факт, что эконо-
мических проблем на территориях,
подконтрольных «ЛНР/ДНР», а
также в аннексированном Крыму,
более чем достаточно.
На примере войны в Грузии,
Молдове, Украине, а также роли
РФ в карабахском конфликте, мож-
но уверенно утверждать, что
Кремль взял на вооружение визан-
тийскую стратегию внешнеполити-
ческого воздействия на окружаю-
щие страны, работая на раскол,
ослабление и стравливание сосе-
дей. При этом ресурсы российско-
го государства тратятся не на улуч-
шение жизни сограждан, а на
ухудшение ситуации у соседей. Это
создает иллюзию того, что в самой
России ситуация не настолько пло-
хая и дает гипотетический шанс
втянуть соседние государства в
зону российского влияния. Благо-
получные страны Запада, напро-
тив, работают на стабилизацию со-
седей, поскольку беженцы из
проблемных стран стремятся в Ев-
ропу, а конфликты плохо сказыва-
ются на мировой экономике. К сло-
ву, в исторической перспективе
Византию ее стратегия не уберегла
от гибели, зато двусмысленное и
уклончивое поведение до сих пор
иногда называют «византийским»,
хотя империя, давшая название
этому выражению, была уничтоже-
на еще в 15-м веке.
Информационное гетто «ЛДНР»
Первое, что сделали сепарати-
сты в захваченных районах Дон-
басса – отключили весной 2014
года украинские каналы и радио. И
начали гнать плотный поток про-
паганды, чтобы поднять местных
жителей на борьбу с «киевской
У Кремля попросту нет времени на
ожидание прихода более лояльных
украинских политиков, поэтому он
делает ставку на дестабилизацию
Украины здесь и сейчас
Кремль взял на вооружение визан-
тийскую стратегию внешнеполи-
тического воздействия на окружа-
ющие страны

18. 18
хунтой». Поднять людей на братоу-
бийственную войну получилось не
очень успешно. Зато теперь в
«ЛДНР» создана альтернативная
реальность, в которой главарь
«ЛНР» Игорь Плотницкий забо-
тится о народе, рассказывая, по ка-
кой цене нужно продавать курицу
и куда пойти министру, чтобы
взять картошки. Вождь «ДНР»
Александр Захарченко угрожает
захватить Киев, Берлин и Брита-
нию, а также дарует «второе граж-
данство» российскому актеру Ива-
ну Охлобыстину. В этой
параллельной реальности в квази-
республиках кипит жизнь: в ВУЗах
проходят «международные» кон-
ференции с участием представите-
лей России и выехавших за рубеж
соотечественников (по скайпу), го-
товится Олимпиада между «ДНР»
и «ЛНР», засылаются «послы» в Че-
хию и устанавливаются диплома-
тические отношения с еще одним
проектом РФ – Южной Осетией.
А вдоль границ «республик» бро-
дят польские наемники, инструк-
тора США и фашисты, которые
только и мечтают о том, как бы по-
работить и одновременно уничто-
жить население Донбасса.
В этой связи удивляет неспеш-
ность, с которой Украина восста-
навливает свое вещание на оккупи-
рованных территориях, чтобы
нарушить информационную идил-
лию сепаратистов. Понятно, что на
оккупированных территориях есть
интернет, где при желании можно
найти альтернативную информа-
цию. Однако основу «русского
мира» все-таки составляют люди,
которые черпают информацию из
телевизора.
По состоянию на август 2016
года в Министерстве информполи-
тики заявили, что на Донбассе
установлено 62 передатчика для ве-
щания украинских теле- и радио-
станций. При этом в качестве по-
мощи Украина получила
передатчики из Польши (9), Литвы
(15), Латвии и США (по три). Одна-
ко значительная территория севера
Донецкой области осталась без
украинского вещания после того,
как в июле 2014 года в ходе боев
была уничтожена телебашня на
горе Карачун под Славянском.
Строительство новой вышки,
которая позволит вещать в радиусе
61 км, началось только в июле 2016
года и завершилось в декабре. Так-
же в начале декабря началось стро-
ительство 150-метровой башни на
Чонгаре, которую планируют до-
строить к концу года, и которая бу-
дет вести украинское вещание на
захваченный Россией Крым. Окку-
пационные власти Крыма сразу же
пообещали глушить украинский
сигнал, что говорит об их обеспо-
коенности и правильности этой
инициативы. При этом, в украин-
ском Нацсовете по телевидению и
радиовещанию заверяют, что за-
глушить сигнал будет проблема-
Удивляет неспешность, с которой
Украина восстанавливает свое
вещание на оккупированных терри-
ториях, чтобы нарушить информа-
ционную идиллию сепаратистов

19. 19
тично. Мощность башни на Чонга-
ре составит 5 киловатт,
соответственно, России нужно бу-
дет запустить «глушилки» большей
мощности, что для существующего
в условиях тяжелого энергодефи-
цита Крыма будет большой про-
блемой.
В Херсонской области на грани-
це с оккупированным Крымом для
информационной войны также ак-
тивно используют оригинальные
антипутинские билборды, на кото-
рых периодически меняют сюжеты.
В этом смысле Украина имеет су-
щественный козырь. Жители окку-
пированных территорий регулярно
ездят на подконтрольную Киеву
территорию за пенсиями, докумен-
тами, продуктами, в гости к родным
и т.п. И могут лично убедиться, что
нарисованная пророссийской про-
пагандой картинка кардинально от-
личается от реальности.
По мере обострения борьбы те-
левизора с холодильником боеви-
ки и оккупационные власти нерв-
ничают все сильнее, закручивают
гайки и усиливают репрессии. В
ноябре Госпогранслужба Украины
получила информацию, что Россия
урезала финансирование боевиков
на Донбассе, из-за чего начались
задержки с выплатами заработных
плат работникам «бюджетной сфе-
ры», стипендий студентам, а также
денежного довольствия сотрудни-
кам «силовых структур». А работ-
никам отдельных заведений начали
платить зарплату в натуральной
форме – продуктами питания из
состава гуманитарной помощи.
В качестве ответа на экономиче-
ские трудности, 30 ноября боевики
опубликовали видео задержания в
оккупированном Луганске местно-
го блогера Эдуарда Неделяева, ко-
торый под ником Edward Ned раз-
мещал на своих страницах в
соцсетях критические посты о про-
исходящем в «ЛНР» и поддержи-
вал Украину.
Так называемое министерство
государственной безопасности
«ДНР» по данным группы «Инфор-
мационное сопротивление» разы-
скивает распространителей листо-
вок с информацией о программе
Службы безопасности Украины
«Тебя ждут дома», которая позво-
ляет обратиться с заявлением в
правоохранительные органы Укра-
ины о добровольном отказе от уча-
стия в террористических организа-
циях. По мнению руководства
боевиков, программа СБУ несет
серьезную угрозу для их морально-
психологического состояния.
Обострилась ситуация и на
фронте, где пророссийские боеви-
ки штурмуют позиции украинской
армии на Светлодарской дуге под
Дебальцево, параллельно заявляя,
что это они отбиваются от украин-
ских атак. Грохот канонады должен
заглушить урчание в желудках у
людей, проживающих на оккупи-
рованной территории.
По мере обострения борьбы теле-
визора с холодильником боевики и
оккупационные власти нервничают
все сильнее, закручивают гайки и
усиливают репрессии

20. 20
В Крыму также оккупационные
власти с все большим раздражени-
ем наблюдают за открытыми сто-
ронниками Украины. 14 декабря на
аннексированном полуострове
предъявили обвинение в незакон-
ном приобретении и хранении бое-
припасов украинскому активисту,
крымчанину Владимиру Балуху.
Обыски у Балуха уже проводились
раньше. Тогда боеприпасов у него
не «находили», зато изъяли украин-
ский флаг, который активист вешал
на крыше своего дома. 16 декабря в
Севастополе сотрудники ФСБ при-
ехали на работу к проукраинскому
активисту Игорю Мовенко и увезли
его с собой. Дома у Мовенко прове-
ли обыск, где, по словам его жены,
тоже очень заинтересовались укра-
инскими флагами.
Государство Украина просто
обязано поддерживать проукра-
инских граждан, проживающих на
оккупированных территориях, но
остающихся верными Родине. В
том числе, четко обозначив свое
присутствие в теле и радиоэфире.
Наличие проукраинского сопро-
тивления заставляет оккупантов
нервничать и усиливать репрес-
сии, что вызывает все более жест-
кую реакцию мировой обществен-
ности.
19 декабря Генассамблея ООН
приняла резолюцию о нарушении
прав человека в Крыму и Севасто-
поле, где впервые назвала РФ госу-
дарством-оккупантом, а АР Крым
– временно оккупированной тер-
риторией. Наличие проукраинской
оппозиции, с которой борются си-
ловыми методами, наглядно пока-
зывает мировой общественности,
что Крым по-прежнему остается
территорией Украины, которая
удерживается в составе РФ исклю-
чительно силой. Включение окку-
пированных территорий в украин-
ское информационное поле
позволит местным жителям сохра-
нять надежду и затрудняет их по-
глощение «русским миром». Что, в
свою очередь, приближает физиче-
ское восстановление территори-
альной целостности Украины.
Государство Украина просто обяза-
но поддерживать проукраинских
граждан, проживающих на
оккупированных территориях, но
остающихся верными Родине

21. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 грудня 2016
21
Так вже сталося завдяки нашо-
му неадекватному північному сусі-
ду, що у важкому і неоднозначному
процесі реформування українсько-
го державного організму після пе-
ремоги Революції Гідності одне з
центральних місць посів націо-
нальний оборонний сектор. Це
«гидке каченя» попередніх 25 років
нашої незалежності несподівано
виявилося гарантом виживання не
лише української нації, але й кож-
ного її громадянина. Сьогодні тут
зосереджена величезна кількість
ресурсів і зусиль як держави, так і
волонтерів, громадських активістів
і наших західних партнерів.
Наскільки ж успішні ці зусилля?
Чи є ця сфера реформована, або чи
відповідає її реформування тим зо-
внішнім викликам, які постають
перед Україною в умовах війни?
Сьогодні ці питання як ніколи тур-
бують українське суспільство, яке
активно шукає відповіді на них
там, де звикло: в телевізорі, на ра-
діо, в пресі і, головним чином, Ін-
тернеті. Які ж відповіді воно там
може отримати? Відповідей цих, як
правило, дві. І вони вже давно на-
були значення інтернет-мемів: це
«зрада» і «перемога».
Об’єктивно треба сказати, що
сьогодні будь-яке питання полі-
тичного або громадського життя
нашої країни постійно перебуває в
ситуації коливання між цими дво-
ма крайніми станами суспільної
Між зрадою і перемогою: вітчизняний
оборонний сектор і ЗМІ
Ігор Левченко,
член експертної ради ЦДАКР
Будь-яке питання політичного або
громадського життя нашої країни
постійно перебуває в ситуації коли-
вання між цими двома крайніми
станами суспільної свідомості

22. 22
свідомості. «Зрада» і «перемога»
невідривно супроводжують сучас-
ну українську державу, як її «інь» і
«янь». В них змішане все: війна і
криза, реформи і корупція, ідеали
майдану і п’ята колонна, любі друзі
і «скотиняки». І чого тут більше –
нерозуміння, політичної боротьби,
чи інформаційних впливів воро-
га – сказати зразу важко.
Всі ці явища присутні й у ви-
світленні процесу реформування
такого складного і багатогранного
явища, як оборонний сектор краї-
ни. Зрозуміло, що йому притаман-
ні ті ж самі проблеми і негативні
явища, що й іншим елементам дер-
жавного організму. Але фактор на-
явності зовнішньої загрози і вій-
ськової агресії з боку Росії грає тут
найбільш помітну роль. Однією з
головних задач керівництва країни
в умовах зовнішньої агресії є не
лише швидко перебудувати націо-
нальний оборонний сектор для
ефективної протидії ворогу, але й
створити атмосферу довіри до сво-
їх дій і, головне, впевненості в пе-
ремозі як у тих, хто бореться зі
зброєю в руках, так і у всього сус-
пільства у недаремності його зу-
силь і страждань.
Відповідно, задача нашого воро-
га абсолютно протилежна – підірва-
ти довіру до влади, військового ке-
рівництва, віру в перемогу, посіяти
паніку і зневіру в масах. При цьому,
ставка робиться не на детальний
професійний аналіз, а на спекуляції
і емоційну складову. Найбільш по-
ширено такі методи використову-
ються під час активних бойових дій,
особливо це було помітно на пер-
шому році війни. Хоча і зараз час від
часу в інформаційному просторі
розганяються «хвилі» зради: при-
йняли якійсь закон – погано, не
прийняли – ще гірше.
Найбільш показовим для де-
монстрації таких «хвиль» можна
вважати «чорні» інформаційні кам-
панії, які в останній час супрово-
джують практично всі високі при-
значення в силовому блоці. Є певна
закономірність: кожний новий
призначенець отримує свою по-
рцію чорного піару, але за пару днів
ця «хвиля» сходить. Якщо ні – мож-
ливо звинувачення небезпідставні,
але це більш характерно для «пра-
воохоронців», а не для «оборон-
ців».
Якщо ж відкинути «російський
фактор», то і тоді лишається цілий
ряд чинників, які в той чи інший
спосіб впливають на подачу сус-
пільству інформації про оборон-
ний сектор. На кожному з них мож-
на зупинитися окремо.
Одним з перших, який вдався
взнаки ще на початку 2014 року,
став низький рівень підготовки ві-
тчизняної «медіа-братії» до профе-
сійного висвітлення військової те-
матики. Як вже було зазначено,
сфера оборони ніколи раніше не
була в пріоритеті, тому і журналіс-
тів, які спеціалізувалися на цій
Найбільш показовим для демон-
страції таких «хвиль» можна
вважати «чорні» інформаційні
кампанії, які в останній час супрово-
джують практично всі високі при-
значення в силовому блоці
Актуалізація ж оборонної темати-
ки викликала запит суспільства на
відповідну інформацію, що, в свою
чергу, породило безліч новоявлених
«військових експертів», більшість з
яких взагалі ніколи не були дотичні
до оборонної і військової тематики

23. 23
темі, були одиниці. Актуалізація ж
оборонної тематики викликала за-
пит суспільства на відповідну ін-
формацію, що, в свою чергу, поро-
дило безліч новоявлених
«військових експертів», більшість з
яких взагалі ніколи не були дотичні
до оборонної і військової тематики.
Звичайно, на сьогодні вже є бага-
то професійних фахівців від пера, а
оборонна тематика посідає одне з
ключових місць в контенті вітчиз-
няних засобів масової інформації.
Але жага сенсацій, гонитва за екс-
клюзивом, притаманна всій вітчиз-
няній журналістиці, час від часу не
тільки грає злий жарт з їх авторами,
але і може нанести шкоду. Отже,
підвищення медіаграмотності ві-
тчизняних медіа у військових і обо-
ронних питаннях все ще на часі.
Важливим чинником, який
впливає на подачу інформації про
реформування оборонного сектору,
виступає політичний PR та політич-
на боротьба як представників вла-
ди, так і їх опонентів. Останні якраз
і полюбляють поганяти «зраду», але
доречність цього в умовах війни є
сумнівною. Влада, в свою чергу,
будь-яку подію або реформу нама-
гається максимально використати
для власного піару, що інколи ви-
глядає смішно. При цьому, всі
успішно обзавелися арміями «бо-
тів» і «тролів» і мочать опонентів, як
кажуть, з усіх стволів.
Крім цього, оборонний сектор
сьогодні – це 5% внутрішнього ва-
лового продукту – величезні кошти,
до того ж ще державні. Бажаючих
взяти участь у їх освоєнні достат-
ньо, а методи їх освоєння не завжди
прозорі. В результаті ми знову бачи-
мо інформаційні «хвилі» про «кар-
тонну» броню вітчизняних БТРів з
одного боку, або «відмінні якості»
нової машини, яка була зліплена на-
швикоруч якоюсь черговою компа-
нією «Рога і Копита», що ще вчора
торгувала туалетним папером, з ін-
шого. І тут не гребують самовосхва-
лянням як приватні, так і державні
структури, коли за добре змонтова-
ними відеороликами часто більше
нічого немає.
В принципі, картина, намальо-
вана вище характерна більшості
сфер діяльності українського дер-
жавного організму. Але тепер, в си-
туації агресії з боку Росії, це ство-
рює цілий ряд нових небезпек для
обороноздатності країни. Це було
добре продемонстровано на почат-
ку 2014 року, коли росіяни май-
стерно ляльководили нашими до-
морощеними майстрами «всьо
парєшать» і «развєсті как котят»,
привівши війну на нашу землю. А
потім викинули їх на смітник істо-
рії як використаний широковідо-
мий гумовий виріб №1: кого в Рос-
тов, а кого головою вниз з 22
поверху.
Отже тут, на інформаційному
полі, ворог майстерно використо-
вує наші внутрішні конфлікти і су-
перечки, активно атакуючи інфор-

24. 24
маційно, підриваючи як наш
авторитет перед союзниками, так і
віру українців у здатність держави
ефективно оборонятися і посилю-
вати цю здатність. Але ми вже на-
вчилися оборонятися і на цьому,
інформаційному, фронті. Докладає
руку і держава – вже системно лу-
нають, приміром, інформаційні па-
сажі, які генеруються в нетрях
РНБО. В той же час, діяльність го-
ловного інформаційного бійця –
«Мінстеця» – залишається мало-
зрозумілою і на широкий загал
«ніби не видною».
Але головною проблемою роботи
держави в інформаційній сфері за-
лишається «реакційність», тобто ре-
агування на інформаційні впливи
Росії,щонатретьомуроцівійниєне-
припустимим. Давно пора перейти
до власного формування інформа-
ційного порядку денного і змусити,
таким чином, реагувати на нього вже
нашого ворога. Чому так відбуваєть-
ся? Звісно, тут присутній і певний
непрофесіоналізм виконавців, час-
то – тяжіння до внутріполітичної
доцільності. Але головним чинни-
ком, скоріш за все, виступає неповне
розуміння українським політику-
мом, як в принципі і суспільством,
або небажання усвідомлення Росії як
ворога, і війни, як єдино можливого
з цим ворогом способу буття.
І знову основну надію дає україн-
ський народ. Інформаційне волон-
терство і громадянська ініціатива
створили цілий інформаційний клас-
тер в оборонній сфері. І саме він, не
обмежений інструкціями і нормати-
вами, внутріполітичними розклада-
ми і зобов’язаннями здійснює ефек-
тивне і оперативне інформування
нашогосуспільстваусферіоборонної
діяльності, доносить інформацію до
закордонних партнерів і протистоїть
ворогу. Це – блогери, ЖЖурнальщи-
ки, різні новостворені інформаційні
ресурси і навіть окремі особи.
Крім цього все ж таки існують у
вітчизняному інформаційному про-
сторі інформаційні ресурси, де
можна отримати не тільки вичерп-
ну інформацію з питань розвитку
українського оборонного сектору,
але і її аналіз, проблеми і пропозиції
тощо. Вони традиційно мають висо-
ку якість матеріалів і авторитет у
споживачів. Емоціям вони проти-
ставляють високий професіоналізм
і глибокий аналіз оборонної про-
блематики. Отже, у «маленького
українця» все ж існує можливість
вдало пройти у вітчизняному ін-
формаційному морі між «зрадою» і
«перемогою» – цими Сціллою і Ха-
рибдою нашого сьогодення.
Тож будемо допитливими і ша-
нуймося, бо ми того варті!
Головною проблемою роботи дер-
жави в інформаційній сфері залиша-
ється «реакційність», тобто реагу-
вання на інформаційні впливи Росії,
що на третьому році війни є непри-
пустимим
Інформаційне волонтерство і
громадянська ініціатива створили
цілий інформаційний кластер в
оборонній сфері

25. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 грудня 2016
25
На выборах в Приднестровье
(«ПМР») 11 декабря с.г. победил
ставленник холдинга-монополиста
«Шериф» Вадим Красносельский с
результатом около 62%. Действую-
щий же президент набрал менее
28%. Предвыборные заявления всех
кандидатов достаточно схожи – за
сближение с Россией. Из 6 претен-
дентов на президентское кресло
четверо были откровенно техниче-
скими. Все они критиковали как
Шевчука, так и Красносельского и
восхваляли «старшего брата».
Не проповедовать здесь «рус-
ский мир» или даже умалчивать о
сближении с Россией попросту
«политически неприлично», поэто-
му мероприятие скорее напомина-
ло не выборы, а конкурс слоганов.
К примеру, победивший Вадим
Красносельский заявлял, что его
программа – это программа «Еди-
ной России» (политическая партия
РФ, которую возглавлял Владимир
Путин). К слову, по молдавскому
законодательству запрещено ис-
пользование иностранной полити-
ческой символики и реквизитов в
местной предвыборной кампании.
Так, и сам Евгений Шевчук исполь-
зовал изображения Иосифа Кобзо-
на, якобы призывающего поддер-
жать действующего президента.
Кобзон же является депутатом Гос-
думы РФ.
Победивший Вадим Красно-
сельский до октября 2016 года за-
Республика «Шериф»: что поменяется
после смены лидера неконтролируемого
Приднестровья
Марианна Присяжнюк,
специально для ЦИАКР
Не проповедовать здесь «русский
мир» или даже умалчивать о сбли-
жении с Россией попросту «полити-
чески неприлично»

26. 26
нимал должность председателя Вер-
ховного Совета «ПМР». В это время
он инициировал введение уголов-
ной ответственности за публичные
действия и высказывания против
миротворческой миссии РФ либо
отвержение заслуг России в поддер-
жании мира и стабильности, чем и
продемонстрировал свою предан-
ность Кремлю в преддверии «воле-
изъявления». В период с 2012 года
по ноябрь 2015 года Красносель-
ский был советником председателя
совета директоров фирмы «Интер-
днестрком» (IDC) — единственного
в регионе оператора мобильной
связи, который входит в группу
компаний «Шериф». До этого он
успел дослужиться до генерала вну-
тренних дел в местной милиции.
Кандидатуру Красносельского на
предстоящих выборах поддерживал
местный телеканал «ТСВ», учреж-
денный основателями «Шерифа» —
Виктором Гушаном и Ильей Казма-
лы. Этот же телеканал открыто
критиковал деятельность главного
оппонента Красносельского – Евге-
ния Шевчука.
Попытка действующего прези-
дента «ПМР» Евгения Шевчука
пройти на второй срок закончи-
лась провалом. До президентства
Шевчук занимал должность вице-
директора того же «Шерифа», по-
сле чего был депутатом Верховного
совета трех созывов. В 2006 году
стал первым председателем партии
«Обновление», финансируемой
«Шерифом». Однако в 2010 году
Шевчука попросили покинуть
ряды «Обновления», и уже в 2015
году на парламентских выборах эта
партия получила большинство. На
парламентские выборы Шевчук по-
шел со своей новой партией «Воз-
рождение» и проиграл. Еще тогда
Шевчук делал попытки опротесто-
вать результаты, но ему это не уда-
лось, и конфронтация между эти-
ми группами перешла в «высокие
кабинеты».
В марте 2016 года «Обновление»
возглавила Галина Антюфеева, за-
меститель председателя Верховно-
го Совета, то есть заместитель в то
время Вадима Красносельского.
Однако за время пребывания «у
руля» Евгению Шевчуку удалось
сосредоточить в своих руках опре-
деленный административный ре-
сурс: в его подчинении были спец-
службы, а также ряд СМИ.
Кроме того, озорной Шевчук
стал «без разрешения» заводить
связи на стороне – как в Украине,
так и в Молдове. В ПМР при Шев-
чуке развернули экспорт на Евро-
пу, но по бумагам как молдавские
производители. Таким образом
Приднестровье пыталось скромно
«подавать голос».
Кремль открыто не высказывал
определенной поддержки ни в
адрес Шевчука, ни в адрес Красно-
сельского. Предположительно
Красносельский был более жела-
тельным из-за своей демонстра-