Війна Кремля проти України

1. Безпековий огляд ЦДАКР № 17 (80)
15 вересня 2017
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2017
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКР
Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2017
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики та ризики для України у першій половині
вересня 2017 року
Щодо підсумків першого року здійснення оборонної
реформи в Україні
Учения «Запад-2017» как потенциальная провокация Кремля
Погляд на можливу нову кадрову політику для Збройних Сил
України
Чим загрожує Україні молдовський сценарій
Служба військової контррозвідки Польщі: досвід, який може
бути цікавим

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2017
4
За оцінками ЦДАКР, перша по-
ловина вересня ц.р. характеризу-
ється збереженням напруженості
обстановки довкола України, в ре-
зультаті продовження Росією вій-
ськової агресії на сході країни, на-
рощування своєї військової
присутності вздовж східного кор-
дону та в сусідній Білорусі, а також
та посилення своїх невійськових
методів гібридної агресії, серед
яких на перший план вийшли ініці-
ативи щодо «умиротворення» си-
туації на сході України.
Останнє, зокрема, зумовлено
тим, що Кремлю якнайшвидше не-
обхідно домогтись зняття західних
санкцій, адже, там прекрасно розу-
міють, що час грає проти нього.
При цьому експерти ЦДАКР звер-
тають увагу на те, що окрім хитро
розставлених «миротворчих» пас-
ток Кремля, Україні доведеться
мати справу з тиском й окремих
своїх західних партнерів, які поба-
чили в цьому прекрасну нагоду як-
найшвидше вирішити такий «не-
зручний» для них конфлікт на
Донбасі і повернутись до business
as usual з агресором.
Поряд з цим, як зазначають екс-
перти ЦДАКР, починаючи з верес-
ня ц.р. стан та розвиток безпекової
ситуації довкола України багато в
чому залежатиме й від розвитку
внутріполітичної обстановки,
який, в свою чергу, відбуватиметь-
ся в рамках тих умов, які були
сформовані бурхливим початком
нового політичного сезону в країні.
В даному контексті слід відмітити й
те, що вже з перших його днів окре-
мі політичні гравці своїми діями
продемонстрували, що в інтересах
досягнення власних політичних ці-
лей, вони можуть і будуть нехтува-
ти питаннями безпеки та іміджу
держави. Це, в свою чергу, свідчить
про те, що Україна вкотре опини-
лась на порозі гострої політичної
Загальні
оцінки
Основні виклики та ризики для України у
першій половині вересня 2017 року
Окрім хитро розставлених «миро-
творчих» пасток Кремля, Україні
доведеться мати справу з тиском й
окремих своїх західних партнерів, які
побачили в цьому прекрасну нагоду
якнайшвидше вирішити такий «не-
зручний» для них конфлікт на Донбасі
і повернутись до business as usual з
агресором

5. 5
боротьби, кінцевий результат якої,
залежно від цілей її учасників –
зміна, або ж утримання діючого в
країні політичного режиму. Такий
розвиток ситуації загрожує, по-
перше, тим, що основним бенефіці-
аром українських внутріполітич-
них баталій стане країна-агресор,
для якої зміна влади в Києві є од-
ним з основних завдань в процесі
знищення української держави і
яка, для цього докладатиме макси-
мум зусиль. По-друге, діючій владі
буде вкрай важко концентрувати
свою увагу одночасно на протисто-
янні російській агресії та продо-
вженні реформ в державі та на
утриманні власних позицій і полі-
тичної ситуації в країні під контр-
олем, чим безумовно спробує ско-
ристатись Кремль.
Головні ризики воєнного
характеру
Ситуація в зоні російсько-укра-
їнського конфлікту на початку ве-
ресня характеризувалась як напру-
жена і нестабільна. Незважаючи на
певне затишшя, пов’язане із вве-
денням наприкінці серпня т.зв.
«шкільного перемир’я» в подаль-
шому російсько-терористичній
війська суттєво збільшили кіль-
кість обстрілів, тим самим вкотре
проігнорувавши досягнуті з ними
домовленості. Загострення безпе-
кової ситуації на сході України під-
твердила і Спеціальна моніторин-
гова місія ОБСЄ. Зокрема, 10
вересня перший заступник голови
ОБСЄ в Україні Александр Хуг за-
значив, що «це був третій за рівнем
інтенсивності насильства тиждень
від початку минулого року». Най-
більш інтенсивно противник об-
стрілював позиції українських під-
розділів на донецькому і
маріупольському напрямках, зо-
крема, в районі н.п. Зайцеве, Авді-
ївка, шахти «Бутівка», Мар’їнка,
Красногорівка, Невельське, Павло-
піль, Гнутове, Талаковка і Широки-
но. На луганському напрямку най-
більш гарячою точкою залишався
район н.п. Станиця Луганська. Та-
кож в районі н.п. Авдіївка, Черма-
лик, Талаківка і Широкино відзна-
чалась активізація діяльності ДРГ
противника.
Поряд з використанням військо-
вих важелів впливу на Україну у ви-
гляді періодичного загострення об-
становки на Донбасі, початок
вересня ознаменувався й включен-
ням Кремлем одного зі своїх гібрид-
них важелів, а саме: миротворчого.
Так, 5 вересня постійний представ-
ник РФ при ООН Василь Небензя
заявив, що Росія направила в Орга-
нізацію проект резолюції щодо роз-
міщення миротворців на лінії зі-
ткнення в Донбасі. За задумом
Кремля, розгортання миротворчого
контингенту ООН в тимчасово оку-
пованій частині Донбасу повинне
здійснюватись для охорони місії
ОБСЄ «на лінії розмежування і ні на
яких інших територіях» (пізніше

6. 6
Путін погодився на те, щоб мирот-
ворча місія ООН захищала спосте-
рігачів ОБСЄ всюди, де вони знахо-
дяться у відповідності до Мінських
угод) і «лише після внесення Украї-
ною принципово важливих попра-
вок в закон про особливий статус»
регіону. При цьому Кремль наполя-
гає на тому, щоб дане питання обго-
ворювалось з його маріонетками з
т.зв. «ДНР/ЛНР».
За оцінками ЦДАКР, вдягаючи
на голову миротворчу каску,
Кремль переслідує декілька цілей:
перехопити в Києва ініціативу
щодо «умиротворення» ситуації на
Донбасі, схилити Київ до виконан-
ня політичної частини Мінських
домовленостей, тобто домогтися
внесення змін в Конституцію до
виведення окупаційних військ і
озброєння з Донбасу, продемон-
струвати світовій спільноті свої
миролюбні наміри і хоча б частко-
во очистити заплямовану війнами
на Донбасі і в Сирії репутацію та
закласти основи для подальших пе-
реговорів про послаблення чи
зняття західних санкцій.
ЦДАКР вважає, що така пози-
ція є неприйнятною для України з
огляду на такі взаємопов’язані чин-
ники:
• поява на Донбасі миротворців
ООН для охорони співробітни-
ків ОБСЄ ніяк не вирішує пи-
тання присутності в регіоні ро-
сійських найманців, регулярних
військ та озброєння;
• внесення вигідних Кремлю по-
правок в закон про особливий
статус Донбасу, дозволить йому
навіть у разі виведення своїх
військ, найманців і озброєння з
тимчасово окупованих терито-
рій зберегти свій вплив на регі-
он, а з ним – і на решту України.
• включення в переговорний про-
цес ватажків самопроголошених
т.зв. «республік» стане вагомим
приводом для визнання їх
суб’єктності;
• у разі прийняття російської про-
позиції існує перспектива замо-
роження конфлікту на невизна-
чений термін.
Окрім власне факту хитро роз-
ставлених російських «миротвор-
чих пасток», ЦДАКР звертає увагу
й на існування ризику, що Україну
до них будуть підштовхувати і дея-
кі її західні партнери. Наприклад,
відомий своїми проросійськими
симпатіями Міністр закордонних
справ Німеччини Зігмар Габріель
вже заявив, що він «дуже радий» з
приводу російської миротворчої
пропозиції. «Ця пропозиція по ми-
ротворчій місії ООН на сході Укра-
їни демонструє, що зовнішня полі-
тика Росії зазнала змін, і ми не
повинні втратити цей шанс...», - за-
значив він. Тобто німецький мі-
ністр чітко дав зрозуміти, що для
лідера ЄС є важливим будь-яке
мирне вирішення конфлікту на
Донбасі, яке стане передумовою
для повернення до business as usual
Вдягаючи на голову миротворчу
каску, Кремль переслідує декілька
цілей: перехопити в Києва
ініціативу щодо «умиротворення»
ситуації на Донбасі, схилити Київ до
виконання політичної частини
Мінських домовленостей, тобто
домогтися внесення змін в
Конституцію до виведення
окупаційних військ і озброєння з
Донбасу, продемонструвати
світовій спільноті свої миролюбні
наміри і хоча б частково очистити
заплямовану війнами на Донбасі і в
Сирії репутацію та закласти основи
для подальших переговорів про
послаблення чи зняття західних
санкцій

7. 7
з Росією. Відтак, ЦДАКР вкотре на-
голошує на вірогідності зростання
тиску на Україну з боку її західних
партнерів з метою вирішення кон-
флікту на Донбасі за рахунок укра-
їнських інтересів.
На фоні миротворчих ініціатив
Кремля, показовою є інформація,
яку озвучив заступник міністра з
питань тимчасово окупованих те-
риторій і внутрішньо переміщених
осіб Юрій Гримчак про те що, ро-
сійські військові почали вивозити з
Донбасу окремі зразки власного
новітнього ОВТ, зокрема, комплек-
си РЕБ, контрбатарейні системи,
безпілотники. За оцінкою ЦДАКР
це може свідчити про те, що в
Кремлі серйозно розглядають пи-
тання допуску до окупованих тери-
торій миротворців ООН і виріши-
ли до їх появи там замести всі сліди
своєї військової присутності. Адже,
у разі якщо миротворці на власні
очі побачать на Донбасі новітні ро-
сійські розробки, то пояснити сві-
товій спільноті, що вони були при-
дбані у воєнторзі Кремлю буде
вкрай важко.
Незважаючи на показову миро-
любність, Кремль одночасно про-
довжує демонструвати, що завжди
готовий включити свій воєнний
важіль впливу на Україну. Про це
яскраво свідчать як коментарі Во-
лодимира Путіна, так і прокремлів-
ських політиків стосовно питання
надання Україні летального озбро-
єння. За словами російського пре-
зидента, «по-перше, це ніяк не
вплине на зміну ситуації, натомість
може збільшитись кількість жертв,
а по-друге, у разі, якщо ж США все-
таки вирішать надати сучасну
зброю Україні, проросійські бойо-
вики можуть направити свою
зброю «в інші зони конфлікту, які
чутливі для тих, хто створює про-
блеми для них». Для того, щоб ди-
пломатична заява свого лідера була
більш зрозумілою для особливо
охочих допомогти Україні, депутат
російської Держдуми Леонід Ка-
лашников переклав її на просту
мову: «Вони що мир несуть з ле-
тальною зброєю? ... Росія
зобов’язана буде тоді втрутитися і
поставити зброю на південний
схід. Вже відкрито і явно», - заявив
російський депутат.
Ще одним фактором, який про-
довжує впливати на безпекову ситу-
ацію довкола України, є російсько-
білоруські військові навчання
«Захід-2017». Як заявляли раніше
експерти ЦДАКР, незважаючи на
широку інформаційну кампанію,
розгорнуту в українських та євро-
пейських ЗМІ, ймовірність прове-
дення під час даних навчань військо-
вої операції проти країн Балтії,
Польщі або України, з огляду на ряд
об’єктивних причин, є досить низь-
кою. В той же час, в ЦДАКР не ви-
ключають, що під час навчань, на
території Білорусі, а також на кордо-
ні з Україною, будуть проведені ряд
провокацій, спрямованих на дис-

8. 8
кредитацію України та україно-біло-
руських відносин. Про ймовірність
такого сценарію можна говорити з
огляду на наявний в України досвід
«дестабілізації» обстановки в Біло-
русі під час проведення в ній загаль-
нодержавних заходів. В даному кон-
тексті слід пригадати напруження
двосторонніх відносин, які мали
місце в березні ц.р. і були зумовлені
такими подіями, як постановочний
«прорив» україно-білоруського кор-
дону, звинувачення Олександром
Лукашенком України в підготовці
бойовиків для дестабілізації обста-
новки в Білорусі, заяви білоруських
спецслужб про наявність у них ін-
формації про плани щодо переки-
дання в Білорусь бойовиків з Украї-
ни, зокрема, послідовників
УНА-УНСО, чи розміщення в біло-
руських ЗМІ інформації про причет-
ність українських дипломатів і полі-
тиків до перекидання груп
українських націоналістів, ветеранів
АТО через Польщу і Литву в Біло-
русь на «День Волі». А нещодавня
заява першого заступника Мінобо-
рони Білорусі генерал-майора Олега
Бєлоконєва про те, що «з 11 по 20 ве-
ресня на півночі Рівненської обл. ор-
ганізація «Правий сектор» планує
розмістити озброєні загони загаль-
ною чисельністю до 200 чоловік для
недопущення «вторгнення» підроз-
ділів ЗС РФ з боку Білорусі в період
проведення і підготовки навчання
«Захід-2017», лише підтверджує зро-
блені в ЦДАКР висновки.
Виклики для України
на міжнародній арені
В першій половині вересня ува-
га України була прикута до Білору-
сі не лише через підготовку до про-
ведення військових навчань
«Захід-2017», але й через викраден-
ня російськими спецслужбами на її
території громадянина України
Павла Гриба.
Затримання Павла Гриба відбу-
лось 25 серпня - на наступний день
після перетину ним кордону з Біло-
руссю. Білоруська сторона лише 31
серпня підтвердила факт перетину
ним кордону. А вже 7 вересня, укра-
їнський МЗС повідомив, що Павло
Гриб знаходиться в СІЗО російсько-
го Краснодара і що його звинувачу-
ють у тероризмі. Сам Павло Гриб,
під час зустрічі з адвокатом, якого
до нього пустили аж 11 вересня,
розповів, що його вивезли з Гомеля
невідомі люди і передали іншим не-
відомим, а приблизно через пару
днів в Смоленській області був
оформлений протокол затримання.
Це вже не перший випадок за-
тримання українських громадян на
території сусідньої держави. Про-
те, якщо раніше для українців (Ві-
талія Сизова, Сергія Жадана), все
обійшлось «легким переляком» і
вимогою негайно залишити тери-
торію Білорусі, то для Павла Гриба
ситуація є більш невтішною і схо-
же, що Україна отримала ще одного
«бранця», а Кремль – черговий ін-
струмент для тиску на Україну.

9. 9
Ситуація з Павлом Грибом є по-
казовою й тому, що вперше на те-
риторії Білорусі російські спец-
служби провели операцію, по суті,
без узгодження з місцевими коле-
гами. Очевидно, що спецоперація
російських спецслужб стала сюрп-
ризом й для самого Олександра Лу-
кашенка, який явно не очікував та-
кого «подарунку» від свого
стратегічного союзника.
В даному контексті слід також
зазначити, що й російські військо-
ві, які беруть участь у навчаннях
«Захід-2017», ведуть себе подібно
до своїх колег зі спецслужб і почу-
вають себе на території Білорусі
більш ніж вільно. Це, зокрема,
можна побачити з сюжету на теле-
каналі «Белсат», в якому йдеться
про те, що білоруську правозахис-
ницю Наталію Горячко російські
військові не пустили відвідати сво-
го сина, який проходить строкову
службу і перебуває на військовому
полігоні під Борисовим. При цьому
початок сюжету супроводжується
титрами «російський солдат вже на
білоруській землі і почувається тут
повним господарем».
З огляду на вищезазначене, ви-
сновком для України має бути лише
один: відсутність жодних ілюзій
стосовно поведінки Білорусі (або її
відсутності) у разі, якщо в Кремлі
буде прийнято рішення про вико-
ристання білоруського плацдарму
для наступу на Україну. В свою чер-
гу, підставивши О.Лукашенка ви-
краденням на території його краї-
ни українського громадянина,
Кремль вкотре продемонстрував
йому, що хазяїн в Союзній державі
лише один, і що він не терпітиме
ніяких самостійних кроків Білорусі
в бік України, як на кшталт тих, що
мали місце в квітні ц.р.
Що стосується відносин з інши-
ми сусідами України, зокрема, кра-
їнами-членами ЄС, то на початку
вересня на перший план їх порядку
денного вкотре вийшло питання
становища в Україні національних
меншин. Приводом до цього стало
прийняття 5 вересня Верховною
радою України Закону «Про осві-
ту», в якому міститься стаття, від-
повідно до якої діти з національних
меншин навчатимуться державною
мовою, а мову національної мен-
шини вивчатимуть як окрему дис-
ципліну.
Свій протест з приводу ухвален-
ня Закону «Про освіту» вже висло-
вили офіційні органи Румунії, Поль-
щі, Молдови а також Угорщини,
реакція якої, з-поміж інших країн,
була найбільш емоційною. Так, мі-
ністр закордонних справ Угорщини
дозволив собі назвати даний закон
ганебним і заявити, що «Україна
встромила Угорщині ножа в спину,
внісши зміни до закону про освіту,
який сильно порушує права угор-
ської меншини». На додаток в МЗС
Угорщини пригрозили припинен-
ням підтримки українських ініціа-
тив у міжнародних організаціях.
Ситуація з Павлом Грибом є показо-
вою й тому, що вперше на
території Білорусі російські спец-
служби провели операцію, по суті,
без узгодження з місцевими колега-
ми. Очевидно, що спецоперація
російських спецслужб стала сюрпри-
зом й для самого Олександра Лука-
шенка, який явно не очікував такого
«подарунку» від свого
стратегічного союзника

10. 10
На перший погляд надмірна емо-
ційність окремих сусідів України
викликає певне здивування, адже,
відповідно до нового закону, ніхто
забирати у нацменшин право ви-
вчати їх мову не збирається. В той
же час, реакція угорської та інших
сторін на прийнятий закону про
освіту має цілком логічне пояснен-
ня. По-перше, влада цих країн отри-
мала чергову нагоду продемонстру-
вати своїм виборцям, що вона не
забуває і переймається долею своїх
нацменшин в інших країнах. По-
друге, новий закон про освіту пору-
шує для них випрацювану роками
схему безкоштовного отримання
інтелектуальних і робочих кадрів з
України. Справа в тому, що в Украї-
ні склалась така ситуація, коли діти
нацменшин, закінчуючи школу за
бюджетні кошти, не володіють укра-
їнською мовою. Без її знання вони
не можуть бути кандидатами на
вступ в українські ВНЗ чи займати
посади в органах державної влади.
Єдиним виходом для них тоді зали-
шається навчання і робота в країні,
мовою якої вони володіють. Крім
того, що не менш важливо, існуван-
ня в українських прикордонних ре-
гіонах окремих етнічних груп, які
ототожнюють себе більше з країна-
ми-сусідами, аніж з Україною, надає
їм певні важелі впливу на ці регіони,
а також на двосторонні відносини з
нашою державою загалом.
Для мінімізації ймовірних ризи-
ків погіршення двосторонніх від-
носин з країнами-сусідами, україн-
ській сторонні - в складі
представників МЗС, Міносвіти та
профільного комітету Верховної
ради - доцільно було б організува-
ти зустріч з послами країн ЄС і по-
яснити їм деталі закону і як він буде
працювати, а також й те, що поло-
ження про мову в новому Законі
«Про освіту» цілком відповідає
Конституції України і Європей-
ській хартії регіональних мов або
мов меншин. В той же час, подібну
роботу слід провести й з відповід-
ними українськими державними
посадовцями, які будучи на відпо-
відальних посадах, не думають про
наслідки і дозволяють собі вислов-
лювання, що не відповідають ін-
тересам держави.
Продовжує викликати занепо-
коєння ситуація і в сусідній Мол-
дові, яку Кремль руками проросій-
ського президента Ігоря Додона
намагається втягнути в тенета
«русского міра». Зокрема, на сьо-
годні відмічається загострення
протистояння між президентом з
однієї сторони та парламентом і
урядом країни – з іншої. Одним із
останніх прикладів такого проти-
стояння стала ситуація навколо
участі молдовських військових у
навчаннях Rapid Trident-2017, які в
цей час проходять на території
України. Зокрема, президент при-
йняв рішення призупинити Поста-
нову Уряду про участь молдавських
військових у цих навчаннях. Після

11. 11
того, як всупереч його забороні
військові все ж вирушили на на-
вчання до України, він наказав
провести перевірки у військових
частинах.
Крім того, президент, продо-
вжує свої спроби будь-яким спосо-
бом домогтись переформатування
влади в країні і розширення своїх
повноважень. Так, після того, як
спроба з проведенням консульта-
тивного референдуму провали-
лась, І.Додон вирішив піти іншим
шляхом і заявив про бажання про-
вести 24 вересня по всій країні ак-
ції протесту. При цьому він заявив,
що намічені дії «будуть лише пре-
людією до можливого відсторонен-
ня влади».
В цілому, розвиток ситуації в
Молдові вкотре підтверджує зро-
блені раніше висновки ЦДАКР, що
в сусідній країні продовжується
відпрацювання Кремлем сценарію,
який включає в себе три основні
складові: повну зміну розкладу по-
літичних сил в країні на власну ко-
ристь (політичним або силовим
шляхом) разом зі зміною форми її
державного устрою (через федера-
лізацію), проросійську переорієн-
тацію держави зі вступом її до вій-
ськово-політичних та економічних
об’єднань під егідою РФ, а також
закріплення досягнутого через
встановлення цілковитого контро-
лю над країною. У разі успіху реалі-
зації сценарію в Молдові, Кремль
отримає для себе не лише черговий
плацдарм для дестабілізації ситуа-
ції в Чорноморському регіоні, а й
відпрацьований алгоритм дій,
який, цілком реально, спробує реа-
лізувати в Україні.
Основні виклики
всередині держави
На початку вересня основні ви-
клики в середині держави були
сформовані в результаті впливу як
внутрішніх, так і зовнішніх чинни-
ків. Серед внутрішніх чинників, які
мали найбільший вплив на ситуа-
цію в Україні і ймовірно в найближ-
чій перспективі визначатимуть хід
її розвитку, слід відмітити повер-
неннядоУкраїниекс-головиОдесь-
кої ОДА Міхеїла Саакашвілі. Точні-
ше спосіб, у який він це здійснив.
Так, ввечері 10 вересня, прихиль-
ники Міхеїла Саакашвілі прорва-
лися через польсько-українську ді-
лянку кордону біля ПП «Шегині»
та завели лідера «Руху нових сил» і
супроводжуючих його політиків,
серед яких зокрема, були Юлія
Тимошенко та Валентин Наливай-
ченко, на територію України. В ре-
зультаті, Держприкордонслужба
України зробила офіційну заяву
про масове незаконне порушення
кордону, в результаті якого, за да-
ними МВС, 12 поліцейських і 5
прикордонників отримали тілесні
ушкодження.
Ситуація з проривом державно-
го кордону та участі в цьому укра-
їнських політиків дає підстави вва-
У разі успіху реалізації сценарію в
Молдові, Кремль отримає для себе
не лише черговий плацдарм для
дестабілізації ситуації в Чорно-
морському регіоні, а й
відпрацьований алгоритм дій, який,
цілком реально, спробує реалізувати
в Україні

12. 12
жати,щонезважаючинатриваючий
в країні процес реформ, в Україні
ще досить сильними є небезпечні
анархічні тенденції. А також про-
демонструвала, що перед Україною
з’явилась загроза поринання у вир
внутріполітичної боротьби з непе-
редбачуваними наслідками, де
власні амбіції її учасників, стояти-
муть вище за інтереси держави.
Для воюючої країни така перспек-
тива рівноцінна самогубству, адже,
відкриває широке поле для дій для
агресора, при чому не тільки в
Україні, але й на міжнародній аре-
ні. Для нас же спроби заручитись
міжнародною підтримкою для про-
тидії Росії ставатимуть дедалі важ-
чими. За такого сценарію ні про яке
летальне озброєння вже не зможе
йти мови, як і про українські пер-
спективи в ЄС та НАТО. Натомість
все привабливішими для Заходу
ставатимуть «миротворчі» ініціа-
тиви Кремля, як і гучнішими става-
тимуть заклики «миротворців»,
приміром, з ФРН.
Генератором зовнішніх дестабі-
лізуючих чинників вже традицій-
но виступала країна-агресор Ро-
сія. Ставка Кремля цього разу була
зроблена на розхитування ситуа-
ції в Україні шляхом організації
протестних акцій і терористичних
актів.
Зокрема, на 6 вересня у Львові
російська агентура планувала про-
вести так звані «Збори матерів
учасників АТО», під час яких – під-
дати критиці державну політику, в
першу чергу, на Сході України, і за-
кликати до припинення антитеро-
ристичної операції на будь-яких
умовах. За даними СБУ, організато-
ром заходу виявилась мешканка
Волині і одна з провідних функціо-
нерів «Російського культурного
центру», яка за 400 грн. змогла на-
йняти майже 100 пенсіонерів і сту-
дентів, які повинні були імітувати
родичів учасників АТО.
З одного боку слід віддати на-
лежне СБУ, яка розкрила і попере-
дила заплановану російськими
спецслужбами провокацію, а з ін-
шого – задати просте запитання:
чому на третьому році війни в
Україні безперешкодно діє росій-
ська агентура під прикриттям різ-
них культурних центрів, ЗМІ, гро-
мадських організацій тощо?
Окреме запитання й до україн-
ських громадян, для яких питання
безпеки держави коштує всього
400 гривень…
Крім того, сам факт, що прово-
кація планувалась у Львові вкотре
свідчить, що нестабільність Крем-
лю потрібна не тільки на Донбасі
чи сході, але на всій території
України.
Ознаменувалась перша полови-
на вересня й черговим терактом в
українській столиці з виразним ро-
сійським почерком. Так, 8 вересня
в Києві в районі Бессарабської пло-
щі був підірваний автомобіль, за
кермом якого знаходився боєць ба-
Перед Україною з’явилась загроза
поринання у вир внутріполітичної
боротьби з непередбачуваними
наслідками, де власні амбіції її
учасників, стоятимуть вище за
інтереси держави. Для воюючої
країни така перспектива рівноцінна
самогубству

13. 13
тальйону ім. Шейха Мансура -
Тимур Махаурі. За різними даними
загиблий був співробітником спец-
служб Грузії та глибоко залучений
в світ чеченської громади в Туреч-
чині і володів інформацією про ро-
сійську агентуру в ній. Також його
називали «особистим ворогом»
глави Чечні Рамзана Кадирова.
Тобто і мотив, і почерк (анало-
гічний тому, який був при вбивстві
начальника управління спецрезер-
ву ГУР МО Максима Шаповала,
полковника контррозвідки Олек-
сандра Хараберюша, журналіста
Павла Шеремета тощо) свідчить,
що вбивство Тимура Махаурі є чер-
говим прикладом того, що росій-
ські спецслужби розгорнули широ-
комасштабну терористичну війну в
Україні проти всіх, хто представляє
для Кремля реальну загрозу. З ін-
шого боку, черговий теракт в цен-
трі столиці спрямований на заля-
кування українського населення,
підриву авторитету місцевих спец-
служб і правоохоронних органів, а
також посилення загального неза-
доволення діючою в країні владою.
Вагомим ризиком для безпеки
держави залишається ситуація в
українському ОПК, яка, в свою
чергу, негативно впливає на стан
переозброєння Української Армії.
Важливою подією вересня в
секторі безпеки і оборони держави
стало засідання РНБО України, за
результатами якого було прийнято
рішення про збільшення фінансу-
вання оборонного бюджету на на-
ступний рік до 163,268 млрд. грн.
При цьому, як зазначив Секретар
РНБО Олександр Турчинов, окрім
збільшення фінансування ЗС Укра-
їни, «пріоритетним напрямом бю-
джетного фінансування також ви-
значені створення нових видів
озброєння та військової техніки,
зокрема, виробництво сучасного
високоточного ракетного та арти-
лерійського озброєння, бронетан-
кової техніки, боєприпасів та висо-
коточних засобів ураження;
виконання Державної цільової
програми створення та виробни-
цтва боєприпасів та продуктів спе-
ціальної хімії».
Рішення РНБО України набуває
ще більшої ваги особливо після
того, як Президент України в рам-
ках свого виступу у Верховній Раді
зі щорічним посланням про вну-
трішнє і зовнішнє становище краї-
ни заявив, що на сьогодні україн-
ські військові воюють зброєю 20-го
століття і що необхідно виводити
українське озброєння на рівень 21-
го. Крім того він додав, що Росія
при цьому в модернізації військо-
вої техніки і зброї «значно виперед-
жає» Україну.
Цим він фактично визнав, що
філософія переозброєння, яка ба-
зується на поставках лише того, що
здатна зробити частка ОПК під ви-
віскою «Укроборонпром», не ви-
правдовує себе и потребує карди-
нальних змін. Це також визнання
Вагомим ризиком для безпеки дер-
жави залишається ситуація в
українському ОПК, яка, в свою чергу,
негативно впливає на стан
переозброєння Української Армії
філософія переозброєння, яка
базується на поставках лише того,
що здатна зробити частка ОПК під
вивіскою «Укроборонпром», не
виправдовує себе и потребує карди-
нальних змін

14. 14
того, що за 2,5 роки війни не
з’явилася ані програма розвитку
ОПК, як і не були використані й
очевидні можливості посилення
його потенціалу. У виконавчій вла-
ді досі не створена вертикаль
управління ОПК, за рідкісним ви-
нятком не використовуються ініці-
ативи приватного сектора, не залу-
чаються іноземні та приватні
інвестиції, не здійснюється прива-
тизація частини ОПК.
Для виходу з ситуації що скла-
лась, на думку ЦДАКР, просте
збільшення фінансування ОПК без
його глибинного реформування не
зумовить підвищення боєздатності
Української Армії, а відтак і оборо-
ноздатності країни загалом. Необ-
хідно якщо не ліквідувати «Укро-
боронпром», то хоча б перенести
функції координації і управління
ним до Кабміну. При цьому власне
«Укроборонпром» можна було б
підпорядкувати головному замов-
нику – Міноборони. Стратегію ж
«ручного» управління і піару необ-
хідно замінити реальною військо-
во-технічною політикою. Для цьо-
го в центральному органі
виконавчої влади зі спеціальним
статусом доцільно створити нагля-
дову і громадську ради. В проти-
вному випадку, навіть в умовах
збільшення наших оборонних ви-
датків, ми ще довго чекатимемо на
появу в Україні патронного заводу,
чи появу у військах в необхідній
кількості сучасного новітнього
озброєння, а не відремонтованої (в
кращому випадку) і пофарбованої
застарілої зброї 20-го століття…

15. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2017
15
Приближение даты начала ши-
рокомасштабных российско-бело-
русских военных маневров «За-
пад-2017», которые должны пройти
в период с 14 по 20 сентября на тер-
ритории Республики Беларусь, не-
спроста вызывает в экспертном со-
обществе ряд вопросов. Прежде
всего, из-за их масштабов и не очень
ясных целей, а главное-из-за боль-
шого количества привлекаемой во-
енной техники, включая танки и
авиацию. Несмотря на широкое об-
суждение этих учений в СМИ, мно-
гое в них пока еще остается «за ка-
дром».
Приближающиеся масштабные
маневры «Запад-2017» эксперты не
случайно рассматривают в качестве
реальной возможности для очеред-
ной провокации Кремля, причем це-
лями могут быть как Украина (воз-
можность военного удара со
стороны белорусской границы), так
и Польша или Литва. Руководство
Генерального Штаба ВС Украины не
случайно обратило внимание на та-
кую угрозу и заявило о готовности в
случае необходимости парировать
возможные военные удары.
Что же касается Польши и стран
Балтии, членов НАТО, то в соответ-
ствии с решением Варшавского сам-
мита НАТО 2016 года, на их терри-
тории с 2016 года уже размещены
воинские контингенты Альянса. По
мнению политолога, советника ми-
нистра иностранных дел Польши
Учения «Запад-2017» как потенциальная
провокация Кремля
У дзеркалі
експертноі
думки
Владимир Заблоцкий
эксперт Defense Express
Приближающиеся масштабные
маневры «Запад-2017» эксперты не
случайно рассматривают в качестве
реальной возможности для очеред-
ной провокации Кремля, причем
целями могут быть как Украина
(возможность военного удара со
стороны белорусской границы), так
и Польша или Литва

16. 16
профессора Пшемыслава Журав-
ского вель Граевского, до тех пор,
пока США не будут втянуты в боль-
шую войну в другом месте, напри-
мер, в Северной Корее, масштабы
потенциальных российских прово-
каций будут все же ограничены
определенными рамками.
Так, например, в ходе предстоя-
щих российско-белорусских манев-
ров можно будет ожидать очеред-
ных нарушений воздушного
пространства стран НАТО россий-
скими самолетами. В то же время,
осознание этого факта в НАТО по-
зволяет заранее планировать реак-
цию на них и организовать соответ-
ствующие контрмеры. К числу
последних можно отнести организа-
цию контрманевров НАТО на Бал-
тике, визиты боевых кораблей стран
НАТО в порты Польши и стран Бал-
тии и т.п. Наличие российской угро-
зы способствует оживлению воен-
ной промышленности Запада, что
влечет за собой увеличение военных
расходов и дальнейшее развитие во-
енной инфраструктуры, особенно
на восточном фланге НАТО.
При этом польские эксперты в
принципе пока исключают возмож-
ность открытой военной провока-
ции Кремля против стран НАТО,
принимая во внимание огромную
разницу в военных потенциалах сто-
рон в пользу Альянса. Вместе с тем,
принимая во внимание склонность
российской стороны к гибридной
агрессии и тайным операциям, нель-
зя исключать и совершенно неожи-
данных вариантов развития собы-
тий, которые могут осложнить
обстановку в регионе.
Прежде всего, следствием указан-
ных маневров могут стать изменения
в самой Белоруссии, поскольку там
потребуется разместить российскую
военную инфраструктуру. И в слу-
чае, если по окончании учений «За-
пад-2017» российские войска оста-
нутся на территории Белоруссии, в
непосредственной близости от гра-
ниц НАТО, это окажет влияние на
военно-политическую обстановку в
регионе и в Европе в целом.
Наконец, учения «Запад-2017»
сами по себе могут стать инструмен-
том для определенных изменений в
пользу Кремля (например, в рамках
воссоздания Путиным «империи») в
самой Белоруссии. Напомним, в
этих учениях будут задействованы,
только по официальным данным, до
12,7 тыс. военных, в т.ч. 3 тыс. – из
РФ, а также до 700 единиц военной
техники.
В свою очередь, западные экс-
перты считают эти цифры занижен-
ными. Так, например, британская
«Guardian» полагает, что в учениях
могут участвовать до 100 тыс солдат
и офицеров, сотни единиц броне-
техники, авиация и артиллерия. Од-
новременно, по единому плану, бу-
дут проходить учения ВС РФ в
западных регионах страны, в Кали-
нинградской области и на Балтий-
ском море.
Наличие российской угрозы способ-
ствует оживлению военной про-
мышленности Запада, что влечет
за собой увеличение военных расхо-
дов и дальнейшее развитие военной
инфраструктуры, особенно на
восточном фланге НАТО
Британская “Guardian” полагает,
что в учениях могут участвовать
до 100 тыс солдат и офицеров,
сотни единиц бронетехники, авиа-
ция и артиллерия

17. 17
Согласно легенде учений, озву-
ченной 12 июля 2017 года на пленар-
ном заседании Форума ОБСЕ по со-
трудничествувЕвроперуководством
генерального штаба Республики Бе-
ларусь, на них будут отрабатываться
«только оборонительные» задачи. В
частности, в рамках сценария уче-
ний «Северные» (Союзное государ-
ство Республики Беларусь и Россий-
ской Федерации) подвергаются
внешней агрессии со стороны коа-
лиции трех вымышленных «Запад-
ных» государств – Весбарии, Лубе-
нии и Вейшнории.
Последние будут «стремиться
добиться раскола в государствен-
ных отношениях между субъектами
союза «Северных»» (!). Иначе гово-
ря, «Западные» пытаются расколоть
союз Беларуси и России, ухудшить
социально-экономическую обста-
новку в первой, добиться там смены
руководства, после чего «Западные»
собираются ввести свои войска на
территорию всей страны. «Север-
ные», соответственно, должны этим
планам помешать.
При этом организаторы не
скрывают, что Весбария – это Лит-
ва, западная и центральная часть
Латвии; Лубения – северо-восточ-
ная часть Польши и юго-западная
часть Литвы, включая Сувалкский
коридор (!);
а Вейшнория – это северо-запад-
ная часть Беларуси, включающая в
себя почти всю Гродненскую об-
ласть, северо-западную часть Мин-
ской области и западную часть Ви-
тебской области.
Как справедливо отмечает Ан-
дрей Илларионов, историческим на-
званием территории, какая сейчас
была названа «Вейшнорией», явля-
ется «Черная Русь» – термин, суще-
ствующий, как минимум, с середи-
ны 14 века. Аналитик также
отмечает, что существует несколько
версий происхождения этого назва-
ния. Согласно одной из них, «Черная
Русь» появилась одновременно с
«Белой Русью», причем каждый из
них обозначал особый правовой и
налоговый режимы, предоставлен-
ные различным древнерусским зем-
лям при их вхождении в состав Ве-
ликого Княжества Литовского.
Характерно, как заметил бело-
русский экономист Сергей Чалый,
названная Вейшнорией часть терри-
тории Беларуси – это районы с са-
мым высоким процентом граждан,
голосовавших на президентских вы-
борах 1994 года за оппонента Алек-
сандра Лукашенко лидера Белорус-
ского Народного Фронта Зенона
Позняка. Это также высокий про-
цент проживания белорусов с силь-
ной национальной/европейской
идентичностью, а также этнических
поляков, соответственно, исповеду-
ющих католицизм.
Обращает на себя внимание раз-
вернутая накануне учений в Бело-
руссии не без участия спецслужб
широкая риторика, имеющая целью
вовлечение общественности в не-
Названная Вейшнорией часть тер-
ритории Беларуси – это районы с
самым высоким процентом граж-
дан, голосовавших на президент-
ских выборах 1994 года за оппонен-
та Александра Лукашенко лидера
Белорусского Народного Фронта
Зенона Позняка

18. 18
кую патриотическую виртуальную
игру под названием «Создадим но-
вое государство Вейшнория», экспе-
риментируя с гербами и гимнами.
Обратной стороной медали здесь
оказывается обоснование озабочен-
ности новоявленных защитников
русского языка и православия на
территории Беларуси «национали-
стической угрозой».
Это можно рассматривать и в ка-
честве информационно-психологи-
ческой подготовки к будущим опе-
рациям по защите «мирного
населения» от «белорусских наци-
стов». А вся затея с учениями может
оказаться частью тщательно проду-
манной в российском Генштабе и
уже осуществляемой операции по
подготовке расчленения Беларуси с
последующим включением послед-
ней в состав РФ по крымскому сце-
нарию.
Но и это не все. За кадром оста-
лись важные подробности, пока
мало известные даже экспертному
сообществу. Да, учения – учениями,
отработают Минск и Москва на
Вейшнории свой сценарий по про-
тиводействию агрессии Запада с
привлечением широкого набора сил
и средств, от «возмущенной обще-
ственности» до использования рос-
сийских войск на белорусской тер-
ритории, но нельзя исключать и
вовсе неожиданных вариантов раз-
вития событий.
Так, принимая во внимание
склонность Кремля к проведению
тайных операций, нельзя исключать
и привлечения «зеленых человеч-
ков» к реализации совсем других,
агрессивных планов Кремля на вос-
точномфлангеНАТО.Так,несекрет,
что спецслужбы РФ и полностью за-
висимой от них Беларуси активно
стараются использовать в своих це-
лях этнические меньшинства, в дан-
ном случае, поляков, украинцев, ли-
товцев и представителей других
народов.
С учетом изложенного выше
нельзя исключать такого развития
событий, когда по команде из Крем-
ля его агентура спровоцирует реаль-
ные беспорядки в той же Беларуси
(если это будет польская диаспора,
представится удобный случай обви-
нить во всем Варшаву, если
литовская-то Вильнюс) или Литве.
Отношения Польши с Литвой в
известной степени напоминают ее
отношения с Украиной, с историче-
скими спорами, общим прошлым и
нерешенностью целого ряда нако-
пившихся проблем. Причем обычно
Варшава пытается манипулировать
историей в свою пользу. Таким об-
разом, Кремлю остается только во-
время подыграть в ситуации и по-
средством тайных операций еще
более осложнить отношения между
двумя странами.
Кроме того, напомним, РФ давно
рассматривает вариант захвата т.н.
Сувалкского коридора, обеспечив
тем самым сухопутное сообщение с
Калининградской областью. А
А вся затея с учениями может
оказаться частью тщательно
продуманной в российском Геншта-
бе и уже осуществляемой операции
по подготовке расчленения Белару-
си с последующим включением
последней в состав РФ по крымско-
му сценарию.
С учетом изложенного выше нельзя
исключать такого развития собы-
тий, когда по команде из Кремля его
агентура спровоцирует реальные
беспорядки в той же Беларуси
РФ давно рассматривает вариант
захвата т.н. Сувалкского коридора,
обеспечив тем самым сухопутное
сообщение с Калининградской обла-
стью

19. 19
устроить это вполне можно как раз
по крымско-донбасскому сценарию,
забросив туда спецназ и использо-
вав местную польскую общину, ко-
торая считается и пророссийской, и
антилитовской. При поддержке из-
вне, там будет объявлено о создании
некой «республики», желательно с
выходом к границе с РФ и с последу-
ющей просьбой о включении в ее со-
став. Далее все события будут раз-
виваться по известному сценарию,
включая «референдумы» о «незави-
симости». Будет ли у этой проблемы
военное решение, как и насколько
оперативно сумеет на это среагиро-
вать НАТО?
Одновременно некие пророс-
сийские по сути, но проукраин-
ские по форме силы будут прово-
цировать «майдан» в Варшаве,
используя для этого реально скла-
дывающуюся в Польше ситуацию
и неудачи польского правитель-
ства в экономической области. Эти
силы известны и активно действу-
ют в Польше, намереваясь кроме
всего внести раскол в отношения
Варшавы с Киевом, который яко-
бы «вмешивается во внутренние
дела РП».
Таким образом, несмотря на
мирные заверения Москвы и Мин-
ска, обстановка указывает на вполне
реальную угрозу создания Кремлем
новых очагов напряженности и кон-
фронтации в Европе, для которых
проведение масштабных военных
учений «Запад-2017» будет только
прикрытием для массированной пе-
реброски войск и боевой техники
ближе к восточному флангу НАТО.
Причем это будет долговременная
угроза.
Одновременно некие пророссийские
по сути, но проукраинские по форме
силы будут провоцировать «май-
дан» в Варшаве

20. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2017
20
Кадри вирішують все. Ніби то
всі чули цей вислів, всі його знають,
і ніби визнають вірним. Але здаєть-
ся, кожен його розуміє по своєму.
Сутність його проста – попереду
воза ставиться мета, якої треба до-
сягти, а вже сам віз збирається з
необхідних кадрів. Відповідні ка-
дри підбираються під конкретну
мету – ось квінтесенція будь якої
раціональної позитивної кадрової
політики в будь якій організації. В
тому числі так має бути і в армії. А
чи є так насправді в Збройних Си-
лах України? Чесно визнаємо – ні.
За мирного часу українська армія
імовірного противника не мала, ре-
ально до війни не готувалась. Ме-
тою її існування була імітація бурх-
ливої діяльності та формування
стійких кланових структур для роз-
пилювання тих бюджетних стру-
мочків, які до неї затікали. Рушій-
ною силою армійських соціальних
ліфтів були внутрішньо кланові (се-
редній командний рівень) та зо-
внішньо кланові (політичні, вищий
командний рівень) зв’язки. Військо-
вий професіоналізм був абсолютно
знецінений. Набуті офіцерами й ге-
нералами знання, вміння, навички
реально не цікавили нікого. Кадрова
політика в українській армії мирно-
го часу закономірно переконфігуру-
валась під неприглядну головну
мету її існування. Її ознаками стала:
• максимальна формалізація про-
цесу кадрового просування
Погляд на можливу нову кадрову політику
для Збройних Сил України
Віктор Покуса,
автор відкритого звернення до військово-політичного керівництва України,
полковник запасу
За мирного часу українська армія
імовірного противника не мала,
реально до війни не готувалась
Військовий професіоналізм був абсо-
лютно знецінений. Набуті
офіцерами й генералами знання,
вміння, навички реально не цікавили
нікого

21. 21
складними процедурами, якими
більш сильні і стійкі клани, що
вже склалися, контролювали ви-
никнення і розвиток нових кон-
куруючих кланів;
• вирішальна роль в ключових ка-
дрових питаннях волюнтарист-
ського рішення командної вер-
тикалі, за рахунок чого військові
клани оперативно вирішували
свої питання і проблеми.
Одним з ключових наслідків та-
кої кадрової політики стала надзви-
чайно закостеніла негнучка кадро-
ва систему ЗСУ. До вирішення будь
яких часткових проблем, бойових і
не бойових, вона намагалася підхо-
дити у сформованому й зцементо-
ваному за зовсім іншими критерія-
ми кадровому складі. І всі
закономірні при цьому невдачі за-
вжди намагалася списати на факто-
ри непереборної сили, а не на свою
кадрову неміч.
З такою кадровою політикою і
сформованими нею слабкими про-
фесійними кадрами, особливо в ви-
щому (військово політичному)
ешелоні, українська армія вступила
в 2014 році в Російсько-Українську
у війну. Не в останню чергу її на-
слідками стали втрата Криму та
військові поразки 2014 – 2015 років.
Під тиском об’єктивних непере-
борних обставин і потреб бойової
обстановки, кадри і (неформальна)
кадрова політика у військовій ланці
(рота, батальйон, полк, бригада) по-
чали стрімко мінятися. Її головними
рушійними силами стали РЕАЛЬНІ
професійні, організаційні і вольові
якості командирів і начальників, які
НЕОБХІДНІ в бойовій обстановці і в
бою. Тим чи іншим неформальним
чи цілком легальним шляхом нездат-
ні командирські і начальницькі ка-
дри витіснялися з низової військової
ланки, та замінялися реально спро-
можними, які часто виконували ко-
мандирські функції на неформаль-
них началах (здатні сержанти
працювали за командирів рот, лейте-
нанти – капітани за командирів ба-
тальйонів і т. д., а формальні коман-
дири в кращому випадку сиділи в
ролі бійців в окопах, в гіршому – са-
моусувалися в пиятиці, на «больнич-
ку» та іншими шляхами).
Але, на жаль, таких же тоталь-
них кадрових змін в середній і ви-
щій командній ланці армії не відбу-
лося. Головною причиною цього
став тиск зверху політичного апа-
рату держави, який був зацікавле-
ний у збереженні контролю за ЗСУ
через стару кланову систему
зв’язків. Консервації старих нездат-
них генеральських і офіцерських
кадрів середнього та вищого ко-
мандного ешелону також посприяв
досить короткий за часом період
військових невдач, який не дозво-
лив багатьом з них в повній мірі
проявити свою дурість, а провали
інших - замовчати, забалакати та
списати на «несистемність», «него-
товність», «і у Наполеона було своє
Ватерлоо» тощо.
На жаль, таких же тотальних
кадрових змін в середній і вищій
командній ланці армії не відбулося.
Головною причиною цього став тиск
зверху політичного апарату держа-
ви, який був зацікавлений у
збереженні контролю за ЗСУ через
стару кланову систему зв’язків

22. 22
Само собою, старі довоєнні ге-
неральські кадри настояли на збе-
реженні старої ж довоєнної кадро-
вої політики в ЗСУ, за допомогою
якої вони відбулись, досягли свого
положення й продовжують його
утримувати. Зі зниженням інтен-
сивності бойових дій на фронті під
тиском діючої кадрової політики в
низову військову ланку в певній
мірі були повернуті нездатні ко-
мандирські й начальницькі кадри.
Стара політична система україн-
ської держави консервує вищий ко-
мандний склад армії. Стара армій-
ська верхівка консервує вигідну для
себе стару кадрову політику. Інтен-
сивні бойові дії на фронті припини-
лися, і тиск знизу, з військової лан-
ки на середню й вищу командні
ланки ослаб або й припинився.
Знову встановився баланс, в якому
егоїстичний інтерес збереження
стійкості політичних і військових
кланів переважає інтерес забезпе-
чення обороноздатності держави
та необхідної боєздатності зброй-
них сил.
Кадрова політика в армії – це
все одно, що питання відношення
до влади в політичній системі дер-
жави. Інша, нова кадрова політика
– це означає автоматично інша,
нова армія. Бо інші принципи ка-
дрової політики в армії, що: 1) ви-
ходять з суспільно корисної мети
забезпечення максимальної боєз-
датності, 2) дотримуються твердо і
послідовно – неодмінно й автома-
тично змінять конфігурацію кадро-
вого складу армії зверху донизу під
свої вимоги.
Що можливо удосконалити в
рамках сучасної діючої кадрової по-
літики в ЗСУ? Принципово - нічого.
Знову таким самим волюнта-
ристським чином вибрати нові пер-
сональні прізвища та одним махом
замінити на них старі кадри вищо-
го, середнього ешелону? Це можли-
во, якщо Верховний Головнокоман-
дувач ЗСУ з якоїсь причини
переорієнтується на нову, більш
суспільно корисну мету існування
нашої армії, а саме – забезпечення її
максимальної боєздатності. До цьо-
го часу старі армійські кадри його
задовольняли, бо цілком відповіда-
ють тим критично важливим функ-
ціям, яких він від них очікує. А саме
– абсолютній персональній вірнос-
ті і повному контролю за армій-
ською масою. А боєздатність? Ну
чимось потрібно жертвувати… Але
якщо навіть уявити неможливе, і
якщо це станеться, то чи буде це
дійсно новою кадровою політикою?
Напевне ні. Всі зміни відбудуться в
рамках старої політики волюнта-
ристських рішень, які лише похит-
нуть старі армійські клани і на їх
місце поставлять інші. Нові «ка-
дри» все одно весь час будуть
пам’ятати - хто, як і за що їх призна-
чив. І рано чи пізно обов’язково
підуть шляхом попередників, ство-
рюючи й цементуючи власні стійкі
армійські клани та придушуючи ін-
Знову встановився баланс, в якому
егоїстичний інтерес збереження
стійкості політичних і військових
кланів переважає інтерес забезпе-
чення обороноздатності держави
та необхідної боєздатності зброй-
них сил

23. 23
ших, з тої чи іншої причини «неу-
годних». Існуюча система їх зламає,
пережує й виплюне.
Можливо, в рамках нової кадро-
вої політики на командні посади
призначати тільки учасників АТО,
офіцерів з бойовим досвідом? Так
зараз в нашій армії куди не плюнь,
попадеш в учасника АТО з бойовим
досвідом. Трактування понять дуже
широкі, під участь в АТО і бойовий
досвід можна підставити кого і що
завгодно. Всі необхідні для волюн-
таристсько-кланового кадрового
просування особи давно вже обза-
велися в біографії реальними чи не
дуже епізодами, які можливо трак-
тувати як бойовий досвід. Це буде
не нова кадрова політика, а чергова
її імітація.
Ставити на перший план фізич-
ні кондиції, знання англійської
мови (пріснозвісні стандарти
НАТО), професійні знання, показа-
ні в академічних класах? Це буде
класичний підхід невоюючої армії.
Скільки таких офіцерів - фізично
підтягнутих, з гарними оцінками в
дипломах, з англійською «від зубів»
- не спроміглися проявити себе в
умовах реальних бойових дій на
Східному фронті? Ключові для бо-
йового командира вольові й психо-
логічні (взаємодії з бойовим колек-
тивом) якості в тестовому режимі
виявити практично неможливо.
Тестовий підхід буде штампувати
переважно парадно-показових, а не
бойових офіцерів.
Можливо, все поставити на кон-
курсне змагання? Саму ідею дис-
кредитує організація конкурсного
відбору самою системою, вище ке-
рівництво якої не зацікавлене у
втраті волюнтаристського контро-
лю за кадровою політикою. Тому
для них завжди є можливість вихо-
лостити правила, процедури й ре-
зультати конкурсу. Я сам особисто
бачив, брав участь, і навіть вигра-
вав кадрові конкурсні відбори, в
яких конечний результат був визна-
чений ще до їх початку. Система
сама себе не спроможна змінити –
це закон природи непереборної
сили. Тому будь які конкурсні від-
бори, організовані нею і всередині
неї, будуть вихолощені й поставле-
ні на обслуговування її інтересів.
З якого боку не глянь, стара ар-
мійська кадрова система, як її не
підкрашуй, для реально воюючої
армії, або для такої, що готується до
серйозної війни, нежиттєздатна. Те,
що стара кадрова система була збе-
режена в українській армії, на чет-
вертий рік війни чинить на неї най-
більш руйнівний вплив. Офіцери,
сержанти і солдати з реальним бо-
йовим досвідом нею не цінуються,
не утримуються, і навіть відверто
відштовхуються. Волюнтаризм і
особиста емпатія продовжують
правити бал в системі кадрового
відбору.
То що ж необхідно зробити, щоб
побачити обриси нової кадрової по-
літики в ЗСУ? Яка їх докорінно змі-
Тестовий підхід буде штампувати
переважно парадно-показових, а не
бойових офіцерів
Те, що стара кадрова система була
збережена в українській армії, на
четвертий рік війни чинить на неї
найбільш руйнівний вплив

24. 24
нить відповідно до об’єктивних по-
треб забезпечення найвищої
боєздатності. Не під абстрактні
«стандарти НАТО», а під конкретні
умови в’яло текучого збройного
конфлікту з Росією, що повсякчас
загрожує перерости в широкомасш-
табну війну. Поїхати, піддивитися,
як це робиться в США, Британії,
Франції, Ізраїлю? Ні, то інші сус-
пільно-політичні системи, інші умо-
ви, інший менталітет. Не треба ста-
вати черговими смішними жерцями
культу Карго, як того намагаються
робити наші напівосвічені високо-
посадовці-дилетанти. Достатньо до-
їхати до першої лінії наших же око-
півнаСхідномуфронті,розплющити
очі і побачити, як же в реальних бо-
йових умовах стихійним чином
складаються ієрархічні відносини в
військових колективах. І звідти чер-
пати знання й натхнення.
1) Особисті знання, вміння, на-
вички й 2) бойова злагодженість
військових колективів – ось два з
чотирьох (3) безперервне й повне
забезпечення військ бойовими
комплектами й матеріальними за-
собами; 4) цілеспрямоване, опера-
тивне й стійке управління війська-
ми) основних критеріїв
забезпечення високої боєздатності
військ. В певній мірі всі ці фактори,
а особливо перші два з них підляга-
ють врегулюванню саме через вій-
ськову кадрову політику.
«Забезпечення найвищої боєз-
датності українських Збройних Сил
- сьогодні і зараз, в умовах війни,
що ведеться, та можливого її роз-
ширення за масштабом і інтенсив-
ністю, з конкретним військових
противником – російською Федера-
цією» - ось та мета, якій має підпо-
рядковуватись нова кадрова полі-
тика в ЗСУ. Її інструментами мають
бути нові принципи, а не нові імена
й прізвища. Нові персоналії в керів-
ництві з’являться автоматично, як
тільки нові принципи кадрової по-
літики запрацюють.
Безперервне нарощування осо-
бистої професійної навченості, ви-
ховання стійких злагоджених вій-
ськових колективів, висока
гнучкість переформатування ка-
дрового складу під виконання кон-
кретних часткових завдань – ось
орієнтири, на які має бути спрямо-
вана нова кадрова політика в нашій
армії.
Її основоположними принципа-
ми мають стати:
• наскрізна ієрархічна однорід-
ність, руйнування застарілих ка-
тегорійних перешкод і внутріш-
ньо армійської ворожнечі; будь
який рядовий солдат повинен
мати реальну можливість стати
офіцером, генералом, будь який
генерал, офіцер колись
обов’язково був рядовим солда-
том, будь який військовий ко-
мандир – це в першу чергу сол-
дат, а вже потім - начальник;
• всі командирські й начальницькі
кадри народжуються, відбува-