война Кремля против Украины

1. Безпековий огляд ЦДАКР № 16 (79)
31 серпня 2017
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 серпня 2017
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКР
Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 серпня 2017
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики та ризики для України у другій половині
серпня 2017 року
Час змінювати існуючі правила функціонування ОПК України
Росгвардия: новые опричники России
Заява ЦДАКР за результатами засідання Експертної Ради 28
серпня
Кремль готовится к новому наступлению, а Украина способна
превратиться в актив для Запада
Санкції проти Росії. Інформаційний фронт
Реформа системи керівництва і командування збройними
силами Республіки Польща

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 серпня 2017
4
Експерти ЦДАКР констатують
збереження високого рівня загроз
для України, спричинених праг-
ненням РФ зруйнувати Українську
державу, використовуючи широ-
кий арсенал інструментів та важе-
лів впливу. При цьому, спостеріга-
ється чергова переорієнтація
зусиль Кремль з воєнних засобів
тиску на Україну на політичні, ін-
формаційні, економічні, соціальні
засоби внутрішньої дестабілізації.
ЦДАКР вказує на зростання ак-
тивності проросійських рухів в
Україні, роботу агентури та вико-
ристання різних інформаційних
каналів для провокування дестабі-
лізації ситуації, створення підґрун-
тя для розвалу держави зсередини
внаслідок зниження довіри до чин-
ної влади з боку широких верств
населення.
На фоні потужної турбулент-
ності нового політичного сезону,
ЦДАКР прогнозує високу ймовір-
ність проведення Кремлем інфор-
маційно-психологічних операцій,
підривних дій, терористичних ак-
тів, спрямованих на провокування
внутрішньої нестабільності в Укра-
їні. Ключовим у цьому плані буде
здатність влади вийти з замкненого
кола «невиразних» реформ, проде-
монструвати бажання боротися за
цілі, проголошені під час Революції
Гідності і не допустити руйнації де-
мократичного політичного табору,
що неминуче призведе до реваншу
прокремлівських сил і, навіть, зни-
щення Української держави.
Головні ризики воєнного
характеру
Ситуація в зоні російсько-укра-
їнського конфлікту залишається
напруженою і нестабільною. Після
провалу так званого «хлібного
перемир’я», 25 серпня 2017 року
сторониоголосилипочаток«шкіль-
ного перемир’я», у зв’язку з набли-
Загальні
оцінки
Основні виклики та ризики для України
у другій половині серпня 2017 року
На фоні потужної турбулентності
нового політичного сезону, ЦДАКР
прогнозує високу ймовірність прове-
дення Кремлем інформаційно-
психологічних операцій, підривних
дій, терористичних актів, спрямова-
них на провокування внутрішньої
нестабільності в Україні

5. 5
женням нового навчального року.
Між тим, «шкільне перемир’я» від-
разу було порушено російськими
окупаційними військами. Вже 28
серпня представники Спеціальної
моніторингової місії ОБСЄ в Укра-
їні повідомили, що з часу оголо-
шення «шкільного перемир’я» на
Донбасі було зафіксовано понад
600 порушень режиму припинення
вогню, констатуючи зрив домовле-
ностей. З іншого боку, СММ ОБСЄ
повідомила про суттєве зниження
(на 65%) обстрілів у серпні у порів-
нянні з липнем ц.р. Бойові зіткнен-
ня, як і раніше, відбувалися у відо-
мих гарячих точках (райони
Попасної та Первомайська, у три-
кутнику Авдіївки, Ясинуватої та
Донецького летовища, на півдні зі
сходу та північного сходу від Марі-
уполя, а також у районах на півден-
ний захід та південний схід від
Світлодарська).
В той же час, на фоні відсутності
будь-якого прогресу у реалізації Мін-
ських домовленостей через небажан-
ня Росії визнавати свою агресію про-
ти України та окупацію частини
Донбасу, викликає занепокоєність
чергове посилення тиску на україн-
ську сторону з боку західних партне-
рів. Зокрема, 28 серпня канцлер Ні-
меччини Ангела Меркель та
президент Франції Еммануель Ма-
крон закликали Росію та Україну до-
класти більше зусиль для повного
припинення вогню на сході України.
«Ми наполегливо закликаємо прези-
дентів Путіна і Порошенко повністю
виконати дані ними зобов’язання,
відкрито та чітко підтримати
перемир’я і забезпечити передачу
відповідних інструкцій військовим і
силам на місцях», – йдеться у заяві.
Одночасно, заступник голови
СММ ОБСЄ Александр Хуг заявив,
що Мінські угоди не дозволяють
ведення вогню у відповідь. Зокре-
ма, він вказав, що в Мінських уго-
дах «немає жодного положення,
яке б дозволяло вести вогонь у від-
повідь», стверджуючи, що це також
є порушенням режиму припинен-
ня вогню.
Таким чином, лідери ФРН та
Франції, фактично, прирівняли
країну-агресора та країну-жертву,
закликавши українську сторону
змиритися з тим, що російські вій-
ська окупували українську тери-
торію і цілеспрямовано та плано-
мірно вбивають українських
військових та цивільних, руйну-
ють об’єкти української промис-
ловості та інфраструктури. При
цьому, ОБСЄ, своєю заявою про
заборону «вогню у відповідь», від-
мовило Україні у праві захищати
свою територію, а Українській ар-
мії виконувати свою основну
функцію – захищати територіаль-
ну цілісність та суверенітет нашої
держави. Іншими словами, росій-
ські окупаційні війська (які не ви-
знають свою присутність на укра-
їнській території, а ОБСЄ та
західні партнери роблять вигляд,
ОБСЄ, своєю заявою про заборону
«вогню у відповідь», відмовило
Україні у праві захищати свою
територію, а Українській армії
виконувати свою основну функцію –
захищати територіальну цілісність
та суверенітет нашої держави

6. 6
що вони їх не помічають в Україні)
можуть безкарно знаходитися на
українській території, обстрілюва-
ти українські війська, а ЗСУ та
інші силові відомства не мають
право придушувати ці обстріли,
оскільки, це не дозволяється Мін-
ськими домовленостями.
Такі неоднозначні сигнали від за-
хідних партнерів можуть свідчити,
що вони повернулися до своєї тра-
диційної тактики (яку вони практи-
кували протягом 2014-2016 рр.) – не
визнавати офіційно окупацію Дон-
басу Росією та здійснювати тиск на
Україну з метою «замороження»
конфлікту на Донбасі за рахунок
українських інтересів (внесення
змін до Конституції та створення
проросійського анклаву у складі
України) з подальшим скасуванням
антиросійських санкцій і повернен-
ня до «business as usual» з РФ.
Це підтверджує припущення
ЦДАКР, що у новому політичному
сезоні, найбільш важким завдан-
ням для української влади щодо
врегулювання конфлікту з Росією
стане переконання західних парт-
нерів, що новий підхід України до
врегулювання конфлікту з Росією
(який викладений у проекті Закону
України «Про особливості держав-
ної політики з відновлення держав-
ного суверенітету України над тим-
часово окупованою територією
Донецької та Луганської областей
України» і базується на визнанні
Росії агресором і окупантом) не
призведе до загострення конфлікту
і зриву Мінських домовленостей.
Адже до цього часу, Захід уникає
називати Росію агресором. Більш
того, в Мінських угодах Росія, яка
почала агресивну загарбницьку ві-
йну проти України, окупувала і
анексувала Крим, окупувала Дон-
бас, ввела на українську територію
десятки тисяч російських військо-
вослужбовців і тисячі одиниць
збройної техніки – має такий же
статус посередника-миротворця,
як Німеччина і Франція.
Вже в найближчий час, коли
проект згаданого Закону України
буде внесено на розгляд Верховної
Ради, стане зрозуміло чи наважать-
ся ФРН та Франція підтримати ви-
моги України стосовно дотриман-
ня Росією норм міжнародного
права чи продовжать сподіватися
на швидке відновлення бізнесу з
агресором за рахунок тиску на кра-
їну-жертву.
ЦДАКР наголошує, що якщо за-
хідні партнери не відмовляться від
цинічної позиції тиску на Україну з
метою «врегулювання» конфлікту з
Росією за рахунок українських на-
ціональних інтересів, з великою
ймовірністю можуть виникнути
передумови для внутрішньої деста-
білізації України, котра в умовах
конфлікту з Росією може мати не-
передбачувані наслідки для Україн-
ської держави, аж до дезінтеграції
та руйнування (чого власне доби-
вається Росія).
Такі неоднозначні сигнали від
західних партнерів можуть
свідчити, що вони повернулися до
своєї традиційної тактики (яку вони
практикували протягом 2014-2016
рр.) – не визнавати офіційно
окупацію Донбасу Росією та
здійснювати тиск на Україну з
метою «замороження» конфлікту
на Донбасі за рахунок українських
інтересів (внесення змін до
Конституції та створення
проросійського анклаву у складі
України) з подальшим скасуванням
антиросійських санкцій і повернення
до «business as usual» з РФ

7. 7
Іншим аспектом, який буде про-
тягом наступного місяця формува-
ти виклики для України є прове-
дення спільних стратегічних
навчань ЗС РФ та ЗС РБ «За-
пад-2017». Незважаючи на широку
інформаційну кампанію, розгорну-
ту в українських та європейських
ЗМІ, яка інколи має панічні нотки,
ЦДАКР вважає, що, насправді, го-
ловна загроза від «Запад-2017» по-
лягає не в можливості проведення
загарбницької операції проти кра-
їн Балтії, Польщі або України під
приводом навчань (як стверджу-
ють деякі ЗМІ та аналітики) та не в
намірах залишити особовий склад
та озброєння ЗС РФ на території
Білорусі. Перше є малоймовірним,
особливо, на фоні підготовки Путі-
на до виборів у березні 2018 року. А
друге не має великого сенсу, оскіль-
ки, ЗС РБ і, відповідно, вся інфра-
структура ЗС РБ на території Біло-
русі з 1997 року входить до складу
Об’єднаного угруповання військ
(сил) Союзної держави РФ-РБ, ви-
конуючи роль першого ешелону.
Відповідно, питання забезпечення
особовим складом, озброєнням та
військовою технікою російських
військ в РБ у воєнний час відпра-
цьовуються вже 20 років і зараз не
потребують окремих зусиль.
В цих умовах, в ході навчань
«Запад-2017» питання перекидан-
ня сил та засобів ЗС РФ на терито-
рію Білорусі можуть відпрацьову-
ватися не для довгострокового
розміщення на білоруській терито-
рії, а з метою відпрацювання пи-
тань формування спільних угрупо-
вань ЗС РБ-РФ (які будуть діяти
під єдиним командуванням ГШ ЗС
РФ) в ході наступальних операцій
проти України, Польщі та країн
Балтії. За оцінкою ЦДАКР, саме цей
факт – тобто, відпрацювання по-
вного переходу ЗС РБ під команду-
вання ГШ ЗС РФ для застосування
проти сусідніх країн - становлять
найбільшу загрозу для України,
Польщі та країн Балтії. В результа-
ті, за будь-яких змін курсу держав-
ного керівництва Білорусі, збройні
сили та інші силові структури РБ,
фактично, залишаться частиною
ЗС РФ і будуть виконувати коман-
ди не президента Білорусі, а прези-
дента Росії.
Між тим, цей аспект має серед-
ньостроковий та довгостроковий
ефект. Тому, ЦДАКР не очікує ре-
ального загострення воєнно-полі-
тичної обстановки на фоні прове-
дення навчань «Запад-2017» у
вересні ц.р. При цьому, Росія може
використати нагнітання обстанов-
ки довкола навчань для проведен-
ня інформаційно-психологічної
операції проти країн Заходу та з
фокусом на внутрішню російську
аудиторію. Суть операції: проде-
монструвати, що Росія є на цей час
настільки потужною у військовому
плані, що лише від згадування про
військові навчання ЗС РФ у євро-
пейців починається паніка і вони
Росія може використати нагнітан-
ня обстановки довкола навчань для
проведення інформаційно-психоло-
гічної операції проти країн Заходу
та з фокусом на внутрішню росій-
ську аудиторію

8. 8
скоро будуть готові домовлятися
про зняття санкцій, забудуть про
Крим і примусять Україну викону-
вати російські умови припинення
конфлікту на Донбасі.
Окрім деструктивного впливу
на єдність ЄС та НАТО стосовно
протидії російській агресії, резуль-
тати цієї операції можуть бути ви-
користані для підвищення рейтин-
гу Путіна на фоні підготовки до
президентських виборів в РФ.
Виклики для України
на міжнародній арені
Продовжуючи позитивну тен-
денцію липня ц.р., коли відбулись
кілька знакових для української
міжнародної політики подій (Рада
ЄС остаточно ухвалила Угоду про
асоціацію з Україною, в Києві відбу-
лись саміт Україна-ЄС та засідання
Комісії Україна-НАТО, Київ відвіда-
ли з візитами ключові фігури євро-
пейської та євроатлантичної політи-
ки), у серпні Україна знову добилась
ряду зовнішньополітичних успіхів.
Головним з них, очевидно, став
візит до України та участь у параді
до Дня незалежності міністра обо-
рони США Джеймса Меттіса та ке-
рівників оборонних відомств
Польщі, Туреччини, Естонії, Латвії,
Литви, Чорногорії, Грузії, Молдови,
Великої Британії. Так само, як і
участь у параді військовослужбов-
ців Великої Британії, Грузії, Естонії,
Канади, Латвії, Литви, Молдови,
Польщі, Румунії, США.
Участь очільників силових ві-
домств країн НАТО та країн-парт-
нерів в українському параді, окрім
потужного інформаційного ефек-
ту, який спричинив істерику в ро-
сійських ЗМІ, має цілком практич-
незначеннязточкизорувизначення
подальших геополітичних конфігу-
рацій довкола України.
Виходячи з того, що запрошен-
ня на парад в Києві розсилалися
збройним силам всіх членів Альян-
су, участь в цьому заході саме зга-
даних країн надає можливість чіт-
ко визначити розклад, який існує
на євроатлантичному просторі – в
тому числі, по відношенню до Укра-
їни, Росії та перспектив врегулю-
вання російсько-українського кон-
флікту.
Після приходу до влади нової
адміністрації США відбувався до-
сить заплутаний та «тягучий» про-
цес визначення її реальних зовніш-
ньополітичних пріоритетів. І якраз
на параді в Києві, ці пріоритети
були нарешті чітко сформульовані.
В тому числі, й з точки зору най-
ближчих союзників США в Європі.
ЦДАКР вказував, що на цей час іс-
нують суттєві розбіжності в пози-
ціях та інтересах країн Західної Єв-
ропи (насамперед, ФРН, Франції,
Італії, Іспанії) та Східної Європи
(Польщі, Румунії, Латвії, Литви, Ес-
тонії). Не кажучи вже про Велико-
британію та Туреччину. На Майда-
ні Незалежності 24 серпня 2017
року вишикувалась та група членів

9. 9
НАТО, яка має намір підтримувати
Україну і готова до більш рішучих
дій для протидії агресії Кремля.
За оцінкою ЦДАКР саме ця кон-
фігурація може стати основою для
формування нового воєнно-полі-
тичного блоку, який існуватиме па-
ралельно з НАТО. В ЦДАКР існу-
ють побоювання, що при
виникнення ситуації, яка буде ви-
магати активацію статті 5 Вашинг-
тонського договору про спільну
оборону НАТО (наприклад, у ви-
падку агресії Росії проти країн Бал-
тії), країни Західної Європи утри-
маються від підтримки рішення
щодо застосування військової сили
проти РФ. Тобто, ефективність
НАТО як дієвого інструменту за-
безпечення безпеки та оборони
його членів, на цей час, є сумнів-
ною. Більш визначено можна
спрогнозувати солідарність та
узгодженість дій в кризовій ситуа-
ції таких країн як США, Канада, Ве-
ликобританія, Польща, Латвія,
Литва, Естонія, Румунія, Україна,
Грузія. Саме ці країни можуть
сформувати «справжній Альянс»,
готовий до протидії російській
агресії.
Участь або неучасть частини
країн цього «справжнього Альян-
су» в НАТО не буде перешкоджати
ефективності нового блоку за умо-
ви участі в ньому США, котрі не-
суть левову частку відповідальнос-
ті за існування та діяльність НАТО
і тому можуть гарантувати відсут-
ність негативних наслідків для ін-
ших членів «старого» Альянсу, вна-
слідок, наприклад, прямої участі
Польщі чи Естонії у бойових діях
проти РФ.
Мається на увазі, що якщо уяви-
ти, що у новому блоці будуть брати
участь лише, наприклад, Польща,
країни Балтії та Україна, то, скажі-
мо, ФРН може висунути претензію
до Польщі та країн Балтії, що вони,
вступаючи у відкритий конфлікт з
Росією, втягують інших членів
Альянсу у збройне протистояння з
Москвою (оскільки, за статтею 5
вони повинні вступати на захист
один одного). Якщо ж у новий блок
ввійдуть США і нададуть іншим
учасникам блоку свої гарантії без-
пеки, то члени НАТО з Західної Єв-
ропи можуть не перейматися мож-
ливістю бути втягнутими у
непрогнозовані ситуації, оскільки,
США нестимуть відповідальність
за дії учасників нового блоку.
Таке переформатування євро-
пейських членів НАТО та участь у
новій конфігурації України та Гру-
зії стане поганою новиною для Ро-
сії. З одного боку, Москва, таким
чином, втратить надію на розвал
НАТО через внутрішні протиріччя
(оскільки, ці протиріччя будуть мі-
німізовані за рахунок зняття відпо-
відальності «Старої Європи» за
протидію Росії у Східній Європі). З
іншого – новий блок буде мати
ефективні військові сили (в тому
числі, за рахунок участі України)

10. 10
для протидії ЗС РФ, а також дієві
політичні інструменти для швид-
кого прийняття рішень щодо від-
биття російської агресії (на відміну
від НАТО, де, за нинішніх розкла-
дів, консенсус щодо застосування
збройних сил країн Альянсу проти
Росії є практично неможливим).
В той же час, початок формуван-
ня цієї нової геополітичної конфігу-
рації, яка, безумовно, може покра-
щитистановищеУкраїниіпосилити
її можливості щодо протидії РФ,
очевидно, може викликати надзви-
чайно агресивну реакцію Росії, ко-
тра буде намагатися продемонстру-
вати невигідність та недоцільність
зближення з Україною. Це вже в
найближчий час може призвести до
суттєвого підвищення рівня всього
спектру загроз для України – від за-
грози скоєння терористичних актів
та активізації бойових дій на Донба-
сі, до активізації зусиль щодо вну-
трішньополітичної дестабілізації та
демонстрації нездатності Україн-
ської держави розвиватися, здій-
снювати реформи, боротися з ко-
рупцією. Одним з потужних
напрямків у цьому плані може бути
проведення антиукраїнських ін-
формаційних операцій в міжнарод-
ному медійному просторі.
Виклики для України
у інформаційній сфері
За оцінкою ЦДАКР, саме з цієї
точки зору (тобто, намагання не
допустити формування нової гео-
політичної конфігурації в Європі за
участі США та України) слід роз-
глядати антиукраїнську інформа-
ційну операцію, проведену з залу-
ченням авторитетних західних
експертів та видань, щодо публіка-
ції статті у The New York Times
«Північно-корейські ракетні успі-
хи пов’язані з українським заво-
дом, свідчить розслідування».
Фахівці ЦДАКР вказують, що
головними завданнями спланова-
ної російськими спецслужбами ін-
формаційної операції проти Украї-
ни, можуть бути такі:
• Створення умов для прикриття
Росією власних поставок ракет-
них технологій до КНДР з пере-
ключенням уваги західних спец-
служб та експертів на Україну;
• Недопущення формування но-
вого рівня відносин між
Україною та США, який почав
формуватися після візиту Пре-
зидента України до Вашингтону
та початку роботи спецпред-
ставника Курта Волкера;
• Зрив процесу підготовки
рішення адміністрації США
щодо передачі Україні летально-
го озброєння – цей процес може
бути затягнутий на невизначе-
ний термін, аж до закінчення
розслідування припущень, ви-
кладених у статті.
• Формування умов для розвалу
міжнародної коаліції підтримки
України та, як наслідок – зняття
з Росії санкцій за Крим та Донбас
Початок формування цієї нової
геополітичної конфігурації, яка,
безумовно, може покращити ста-
новище України і посилити її
можливості щодо протидії РФ,
очевидно, може викликати надзви-
чайно агресивну реакцію Росії, ко-
тра буде намагатися продемон-
струвати невигідність та
недоцільність зближення з Україною
Одним з потужних напрямків у
цьому плані може бути проведення
антиукраїнських інформаційних
операцій в міжнародному медійному
просторі

11. 11
(адже як можна підтримувати
країну, яка поставляє ракетні
технології одіозному режиму, що
загрожує ядерним знищенням
США та їх союзникам).
ЦДАКР вважає, що російські
спецслужби, плануючи інформа-
ційну операцію про «ракетні двигу-
ни з України» могли сподіватися
досягти ефекту «кольчужного
скандалу», коли, через опублікова-
ні в пресі припущення щодо поста-
вок Україною РЛС «Кольчуга» Іра-
ку, було нанесено потужного удару
по вищому державному керівни-
цтву України, міжнародному імі-
джу України та, безумовно, змінено
вектор внутрішнього та зовніш-
нього розвитку нашої держави
(хоча, в подальшому, факт поста-
вок українських «Кольчуг» Багдаду
так і не було доведено).
Подібний алгоритм може бути
розіграний і в даному випадку: ке-
рівництву США буде доведено ін-
формацію, що Україна начебто по-
ставила ракетні двигуни КНДР,
чим кардинально посилила ракетні
можливості північно-корейського
режиму і, як наслідок, багаторазо-
во посилила загрозу для Сполуче-
них Штатів. Це перетворює Украї-
ну з потенційного союзника США
на ворожу державу. Розслідування
цієї гіпотези може зайняти місяці, а
можливо, й роки. При цьому, не-
важливо, що встановить слідство.
Головне, що буде створено негатив-
ний імідж України, втрачено час та
згаяно можливості для побудови
союзницьких відносин між Ва-
шингтоном та Києвом.
ЦДАКР, враховуючи поточний
міжнародний контекст та активіза-
цію зусиль Росії щодо дестабілізації
ситуації в Україні, прогнозує високу
ймовірність проведення вже в най-
ближчий час подібних антиукраїн-
ських інформаційних операцій.
Загроза перекриття
Керченської протоки
За оцінкою ЦДАКР, окремою за-
грозою, яка може вже в найближ-
чій перспективі вплинути на роз-
виток ситуації в Україні, може бути
перекриття/обмеження Росією суд-
ноплавства через Керченську про-
току під приводом будівництва
моста, який повинен з’єднати тери-
торію РФ з окупованим Кримом.
Починаючи з серпня ц.р., Росія
почала в односторонньому поряд-
ку перекривати Керченську прото-
ку під приводом проведення мон-
тажних робіт на будівництві моста.
Жодного узгодження з Україною
перекриття протоки, яка є однією з
важливих транспортних артерій
для української економіки, Росія не
здійснювала.
Як вважає член Експертної ради
ЦДАКР, заступник міністра оборо-
ни України (2014) адмірал І.Каба-
ненко, ці дії Росії є не просто техно-
логічними обмеженнями
судноплавства Керченською про-
токою у зв’язку з монтажем кон-
ЦДАКР, враховуючи поточний
міжнародний контекст та
активізацію зусиль Росії щодо
дестабілізації ситуації в Україні,
прогнозує високу ймовірність прове-
дення вже в найближчий час
подібних антиукраїнських
інформаційних операцій

12. 12
струкцій Керченського мосту, а,
найбільш ймовірно, новим етапом
війни Росії проти України з вико-
ристанням економічних інстру-
ментів. Метою цих дій Росії є обме-
ження, а надалі – припинення
морського експорту-імпорту в пор-
тах Маріуполя та Бердянська. Важ-
ливими у цьому плані є параметри
арок майбутнього мосту за висо-
тою: обмеження висоти суден до 33
метрів означають, що до Маріупо-
ля та Бердянська не зможуть про-
ходити близько 30-50% суден, які
до останнього часу заходили до
цих українських портів.
В результаті, на період будівни-
цтва конструкцій мосту над Керч-
Єнікальским каналом (протягом
2017-2019 рр.) Росія буде постійно
обмежувати рух суден до Маріуполя
та Бердянська, без узгодження з
українською стороною. А після за-
кінчення будівництва Росія зможе
штучно зменшити тоннаж суден до/з
українських портів Азовського моря
майже вдвічі. Як наслідок, це може
прямо вдарити по діяльності портів
Маріуполя та Бердянська, а також
промисловим підприємствам регіо-
ну, що може викликати загострення
соціально-економічної обстановки
як в Маріуполі та Бердянську, так і в
інших населених пунктах примор-
ського напрямку.
Ця ситуація може бути викорис-
тана Росією для створення умов для
внутрішньої дестабілізації України,
в тому числі, й для підготовки під-
ґрунтя для реалізації задуму ство-
рення сухопутного коридору з РФ до
Криму через українську територію.
У зв’язку з цим, ЦДАКР пропо-
нує негайно винести цю проблему
на розгляд РНБО України для ви-
роблення комплексу системних за-
ходів з метою недопущення реалі-
зації вказаних задумів Кремля.
Основні виклики
всередині держави
На фоні вказаних загроз та ви-
кликів воєнного, інформаційного,
економічного, дипломатичного ха-
рактеру, розвиток ситуації всере-
дині країни набуває ключового
значення. За оцінкою ЦДАКР, по-
чаток нового політичного сезону
може супроводжуватися суттєви-
ми турбулентностями як всередині
політикуму, так і владних структур.
Цим може скористатися Росія, яка
вкотре буде намагатися розхитати
обстановку та спровокувати полі-
тичну кризу в Україні з подальшим
розкручуванням спіралі протестів,
масових заворушень, конфліктів.
Позачергові вибори, які можуть
слідувати за цією кризою можуть
звести нанівець реформаторські
зусилля за останні три роки і зро-
бити можливим реванш проросій-
ських політичних сил.
За оцінкою експертів ЦДАКР,
поки що спрогнозувати в яких
трендах буде проходити початок
нового сезону практично немож-
ливо. І хоча вихідна обстановка є

13. 13
зрозумілою (в парламенті розпо-
чнеться важкий процес впрова-
дження найбільш наболілих ре-
форм – медичної, пенсійної,
судової, земельної, а також ухва-
лення нової концепції деокупації
Донбасу на основі так званого «за-
кону Турчинова»), як саме буде від-
буватися цей процес, наскільки
успішними будуть спроби рефор-
маторів пробити галузевих лобіс-
тів та переконати західних партне-
рів, сказати надзвичайно важко.
Крім того, інсайдери з політич-
ного середовища повідомляють
про можливі тектонічні зміни у
розкладах провідних політичних
сил з прицілом на чергові (або по-
зачергові) парламентські та прези-
дентські вибори. Зокрема, з різних
джерел надходить інформація про
можливість об’єднання політичних
сил Арсена Авакова та Юлії Тимо-
шенко. Очевидно, що цей союз
може призвести до потужного пе-
реформатування всього сучасного
політичного олімпу України. При
цьому, об’єднання нинішніх сорат-
ників та противників БПП, може
створити великі проблеми для пре-
зидентської політичної сили та її
перспектив на наступних виборах.
Відповідно, реакція Банкової, як і
ходи нового політичного альянсу
(якщо інформація про це
об’єднання підтвердиться), можуть
бути широкоамплітудними та без-
компромісними. Що, знову ж таки,
створює відкрите поле для діяль-
ності проросійських сил, п’ятої ко-
лони, російських спецслужб, які з
задоволенням сприймуть це «вікно
можливостей» для реалізації своїх
задумів та операцій для руйнації
Української держави.
Також, надходять повідомлення
щодо «перезавантаження» складу
уряду – у всякому разі, кількох мі-
ністрів. Точні кандидатури не на-
зиваються, однак, якщо зважати на
можливі переформатування коалі-
ції та основних політичних сил,
склад уряду може змінитися у біль-
шій мірі, ніж про це зараз гово-
риться в експертному середовищі
та медіа.
Пам’ятаючи про те, що до цього
часу не були названі кандидати на
пост голови Національного банку,
то прогноз на вересень-жовтень ц.р.
виглядає надзвичайно тривожно.
Фактично, протягом двох наступ-
них місяців стане зрозумілим, чи
вийде Україна на фінішну пряму ра-
дикальних реформ з прицілом на
чергові парламентські та президент-
ські вибори і перспективою опти-
містичного сценарію подальшого
розвитку чи знову повторить траге-
дію першого Майдану з повним роз-
чаруванням суспільства і повернен-
ням до влади антиукраїнських сил.
Без сумнівів, цього разу (враховую-
чи війну проти Росії та значно глиб-
ші соціально-економічні проблеми)
наслідки краху демократичних сил
будуть, найбільш ймовірно, ката-
строфічними для України.
Протягом двох наступних місяців
стане зрозумілим, чи вийде Україна
на фінішну пряму радикальних
реформ з прицілом на чергові
парламентські та президентські
вибори і перспективою
оптимістичного сценарію подаль-
шого розвитку чи знову повторить
трагедію першого Майдану з по-
вним розчаруванням суспільства і
поверненням до влади
антиукраїнських сил

14. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 серпня 2017
14
Українська держава має усвідо-
мити значення виключної морської
економічної зони як важливого
елементу свого суверенітету. Це
питання набуває особливої ваги у
зв’язку з новою загрозою для наці-
ональній безпеці України, яку яв-
ляє собою будівництво Росією мос-
тового переходу в окупований нею
Крим.
Ще зовсім недавно лунали заяви
політичного керівництва РФ, а та-
кож представників компаній, що
задіяні на будівництві Керченсько-
го моста, що цей об’єкт аж ніяк не
вплине на свободу мореплавства в
Чорному і Азовському морях, та,
відповідно, на товарообіг в азов-
ських портах України – Маріуполі
та Бердянську. Реалії сьогодення
виявилися діаметрально іншими –
Москва встановила суттєві обме-
ження по габаритам суден, які бу-
дуть слідувати Керченською
протокою після встановлення арки
залізничної арки. Наприклад, у
зв’язку висотою арки над рівнем
моря в 35 метрів надводний габа-
рит судна має бути не більше 33 ме-
трів. Це виключає проходження
протокою суден типу «Panamax» –
їх надводний габарит становить
37,5 метрів. Підрахунки україн-
ських експертів свідчать, що збит-
ки українських портів лише через
це обмеження становитимуть ве-
личезні цифри. У випадку Маріу-
поля, це близько 25-30% усієї пор-
тової перевалки! Наприклад, під
ризиком стають поставки близько
мільйона тон чавуну на рік по
контрактах з американськими за-
мовниками.
Крім цього, Росією запровадже-
но односторонні перекриття про-
токи у зв’язку з роботами зі вста-
новлення зазначеної арки. Це
відбувалося 8 серпня, подовжуєть-
ся в період з 28 по 31 серпня. Слід
зазначити, одна доба стоянки судна
Заява ЦДАКР за результатами засідання
Експертної Ради 28 серпня
У дзеркалі
експертноі
думки
Українська держава має усвідомити
значення виключної морської
економічної зони як важливого еле-
менту свого суверенітету
Підрахунки українських експертів
свідчать, що збитки українських
портів лише через це обмеження
становитимуть величезні цифри. У
випадку Маріуполя, це близько
25-30% усієї портової перевалки!

15. 15
перед протокою в очікуванні від-
криття проливу оцінюється в 20
тисяч доларів США. Враховуючи
щоденний трафік суден через про-
току на рівні 70-90 суден на добу не
важко підрахувати збитки, які пря-
мо впливають на ціну фрахту та
економічну привабливість регіону
в цілому.
В цілому, зазначені дії мають
виключно міліарне-політичне за-
барвлення, формують нове поле
соціально-економічних ризиків
стагнації українського Приазов’я,
насамперед, ключового для україн-
ської металургії Маріуполя, підви-
щують загрози в контексті сухо-
путного коридору в окупований
Крим.
Особливу увагу слід також при-
діляти Очакову. Для Росії симво-
лізм завжди мав велике значення. З
Очаковом пов’язано багато істо-
ричних подій часів підкорення
Криму Російською імперією, ми ба-
чимо тональність російських ЗМІ з
приводу будівництва там нових
об’єктів інфраструктури ВМС
України за допомогою США.
Якою має бути відповідь Украї-
ни на нові загрози? Серед першо-
чергових дій доцільно: детально
поінформувати послів західних
держав щодо ситуації з протокою –
міжнародне співтовариство пови-
нно чітко усвідомлювати спектр
можливих негативних наслідків
односторонніх дій Москви; розгля-
нути це питання на засіданні РНБО
із залученням представників при-
четних міністерств та відомств та
виробити дорожню карту адекват-
них дій, забезпечити її виконання;
активізувати роботу в правовому
полі, апелюючи до міжнародних ін-
ституцій з питань порушення Росі-
єю Конвенції ООН з морського
права 1982 року.
Серед першочергових дій доцільно:
детально поінформувати послів
західних держав щодо ситуації з
протокою – міжнародне
співтовариство повинно чітко
усвідомлювати спектр можливих
негативних наслідків односторонніх
дій Москви

16. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 серпня 2017
16
В День Независимости Украину
посетил министр обороны США
Джеймс Мэттис, который после за-
крытой встречи с президентом Пе-
тром Порошенко недвусмысленно
заявил о поддержке Украины со
стороны США. Четвертый год вой-
ны с Россией может стать для Укра-
ины переходом от символической к
реальной помощи со стороны За-
пада. Пока страна является только
частью «большой политики» и на-
циональная безопасность во мно-
гом зависит от консенсуса в НАТО,
внешнего курса США и единой по-
зиции Запада, которая только сей-
час начинает оформляться. Однако
Украине важно не просто смирить-
ся со своим «буферным» положе-
нием, а учиться принимать в дан-
ной ситуации рациональные и
продуктивные решения.
Приближающиеся военные уче-
ния «Запад-2017» усиливают на-
пряжение и тревогу во всем регио-
не, эксперты снова заговорили о
возрастании уровня военных
угроз – даже без дополнительного
разворачивания резервов Кремль
при определенных условиях готов
к серьезному продвижению вглубь
Украины. Политической целью РФ,
как и прежде, остается демонтаж
государственности, но военными
задачами могут стать сухопутный
коридор в Крым, а по некоторым
оценкам, даже Харьков. Сами усло-
вия Кремль тоже активно создает:
Кремль готовится к новому наступлению,
а Украина способна превратиться
в актив для Запада
Валентин Бадрак,
директор Центра исследования армии, конверсии и разоружения
Четвертый год войны с Россией
может стать для Украины перехо-
дом от символической к реальной
помощи со стороны Запада

17. 17
активизация подрывной и терро-
ристической деятельности, небы-
валый размах и масштаб работы
«пятой колонны», наращивание
военных возможностей на границе
с Украиной, отработка «миротвор-
чества» в рамках ОДКБ – все это
должно заставить задуматься и
принять ряд дополнительных мер
со стороны военно-политического
руководства страны.
В то же время приезд главы Пен-
тагона - большая удача. Именно это
и раздражает вражеское государство
– Россию. Здесь можно сказать сле-
дующее: визит, безусловно, симво-
личный, как и сам факт, что этот ви-
зит американского министра первый
за10лет...Стоитсказать,чтоистория
взаимоотношений Украины и Сое-
диненных Штатов – это история до-
казательств со стороны Украины
того, что Украина является «акти-
вом» для Штатов, а не «пассивом» –
это очень важный момент. В разное
время происходили моменты разо-
чарования со стороны западного со-
общества, в том числе, и со стороны
США. Это было следствием того, что
Украина демонстрировала непосле-
довательность. Не было преемствен-
ностивдействияхлидеров.Чтокаса-
ется нынешней ситуации – сегодня
Соединенные Штаты склонны пола-
гать, что Украина – это не тяжесть,
которую нужно поднимать и нести
за собой.
Украина – государство «буфер-
ной зоны», и для Украины непри-
ятно понимать, что Запад в какой-
то степени устраивает тот факт, что
Украина является государством-
буфером между самим Западом и
Россией, и открыто помогать Укра-
ине до сих пор боялись. В силу не-
готовности самого Запада – слабо-
сти политики последнего
десятилетия – это и позволило са-
мому Путину произвести «прорыв»
в плане воздействия и влияния.
Эти действия могли бы квалифи-
цироваться Западом, как междуна-
родные преступления, но они не
квалифицируются. Это позволяет
в общем-то Путину продолжать
политику наскоков, политику атак
и давления на Запад.
Вернемся к Украине: если как
государство-»буфер» она будет
сильной, то это для Запада крайне
серьезная сила сдерживания!
Именно поэтому, интересы Украи-
ны и Запада могут совпасть. Украи-
не нужна военная сила, оборонный
потенциал, а Западу – прикрыться
Украиной. Это ситуация может
разгерметизировать вопрос поста-
вок Украине оружия.
Была ситуация, когда Трамп
пришел к власти, и стали рассма-
тривать вопрос кредитования го-
сударств, которым помогает США.
В этот список по кредитованию, к
сожалению, тогда попала и Украи-
на. Сейчас ситуация свидетель-
ствует, что Украина не будет рас-
сматриваться как третьеразрядный
игрок. Украина сейчас может по-
Политической целью РФ, как и
прежде, остается демонтаж госу-
дарственности, но военными зада-
чами могут стать сухопутный
коридор в Крым, а по некоторым
оценкам, даже Харьков
Украина – государство “буферной
зоны”, и для Украины неприятно
понимать, что Запад в какой-то
степени устраивает тот факт,
что Украина является государ-
ством-буфером между самим Запа-
дом и Россией, и открыто помогать
Украине до сих пор боялись
Вернемся к Украине: если как
государство-”буфер” она будет
сильной, то это для Запада крайне
серьезная сила сдерживания!

18. 18
пасть в разряд государств с увели-
ченной помощью со стороны США.
Это, соответственно, могло бы по-
мочь изменить Украине позицию в
отношении всего Запада.
Могли бы развиваться проекты
военно-технического сотрудниче-
ства. За три года нет ни одного тако-
го проекта, который был бы реали-
зован в интересах украинской
армии. Увы, здесь есть проблема и
со стороны Украины, потому, что
власть не создала условия для при-
хода инвестиций и технологий. Это
все в целом те задачи, который мо-
гут быть решены в результате сбли-
жения Вашингтона и Киева. На этом
участке сближения, безусловно, ви-
зит главы Пентагона является очень
важным моментом. А российская
реакция не может не радовать. Ис-
терия, которая возникла вокруг па-
рада Независимости подтверждает,
что Москву укололи сильно и на вы-
соком уровне. Кстати, в основе это-
го информационного потока лежит
обработка собственно россиян: воз-
никла опасность, что обыватель мо-
жет по-другому оценить эту ситуа-
цию. В дальнейшем очень важно,
как будет развиваться не только
оборонный потенциал, не только
оборонные технологии, но и в це-
лом вопросы экономического со-
трудничества. Демонстрация того,
как можно изменить уровень жизни
государства, которое меняет свой
цивилизационный курс, могла бы
очень сильно повлиять на россиян.
Стоит отметить, что позиция
Украины стала более прагматич-
ной. Мы понимаем, что, имея окку-
пированные территории, имея
враждебное государство в лице РФ
с ядерным потенциалом – в обо-
зримом будущем нам не быть чле-
нами НАТО. Прагматизм здесь
очень прост. Все было высказано
еще во время саммита в 2016 году.
В отличие от саммита в Бухаресте
2008 года, где присутствовала по-
зиция: «Двери НАТО остаются от-
крытыми для Украины». Это очень
важный нюанс, который подтверж-
дает, что Запад готов сотрудничать
с Украиной, но Запад не готов ри-
сковать. Западу подходит «буфер-
ная» позиция Украины, но он со-
мневается насколько можно
участвовать в укреплении этой по-
зиции. Сегодня, к сожалению, кро-
ме политических сигналов и поли-
тической поддержки Украина
ничего не имеет.
К большому сожалению, воен-
но-политическое руководство
страны все еще не рассматривает
вопрос создания адекватного воен-
ного рычага как системы сдержи-
вания внешней агрессии. Это тоже
в какой-то степени влияет на пози-
цию Запада. Но оформляется ли-
дерство Соединенных Штатов и
Трамп, возможно, примет на себя
миссию создания западной анти-
путинской коалиции. Это случит-
ся, если конфронтация между Рос-
сией и Западом углубится.
Истерия, которая возникла вокруг
парада Независимости подтверж-
дает, что Москву укололи сильно и
на высоком уровне

19. 19
Кстати, участие в параде Неза-
висимости Украины каждого ино-
странного государства крайне важ-
но. Может казаться, что Молдова
или Литва - меленькие государства,
но на самом деле это действительно
очень важно. Вместе это уже созда-
ет эффект «антипутинской коали-
ции». Даже, если это не выглядит
прямо так, в будущем может офор-
миться в коалицию, если будут по-
следовательные действия всех
игроков и качественный диалог в
Европе. Ни для кого не секрет, что
сейчас есть проблемы в коммуни-
кации США и Германии. Есть ряд
нестыковок по вопросам междуна-
родной торговли и подходов к сдер-
живанию изменений климата. К
тому же, появился еще турецкий
вопрос. Соединенные Штаты, не-
смотря на партнерство с Турцией,
ревностно смотрят на позицию
Турции и за счет европейских пар-
тнеров пытаются прищемить ам-
биции Раджепа Эрдогана. Кремль,
разумеется, использует ситуацию,
пытаясь навязать свои системы
ПВО С-400. Поэтому, у самого За-
пада ситуация непростая, внутри
НАТО все еще нет безоговорочно-
го консенсуса. Но, опять-таки, если
оформится лидерство Трампа, - он
будет способен сдерживать Рос-
сию, несмотря на симпатии к Пути-
ну, потому что того требует внеш-
няя политика США.
Для Украины ситуация с расту-
щими рисками. Риски будут увели-
чиваться пропорционально при-
ближению президентских выборов
в России в 2018 году. Есть смысл
говорить и о трансформации угроз,
об обновленных формах политиче-
ского шантажа и так далее. Но по-
зиция Запада поступательно меня-
ется, и она вполне может привести
к оформлению антипутинской коа-
лиции.
Что касается военных учений
«Запад-2017», то справедливо зву-
чит очень много предположений об
угрозах для Украины. Любые ма-
невры такого плана для нас являют-
ся символическим показателем го-
товности того, что могут быть и
действия против нас. То, что Бела-
русь тихо втягивается в платформу
борьбы против Украины – это тоже,
бесспорно. Самым опасным нюан-
сом может стать использование ми-
ротворческих сил Организации До-
говора коллективной безопасности
(ОДКБ). Серьезная угроза - отра-
ботка «миротворческого» направ-
ления, так как фейковое миротвор-
чество со стороны России способно
спутать карты Западу. Одно дело
бороться против Кремля и совсем
другое дело, если в эту ловушку по-
падут государства-члены ОДКБ, а
Путин будет считать, что ему уда-
лось создать «антизападную коали-
цию». Стоит напомнить, что быв-
ший генеральный секретарь ОДКБ
генерал Николай Бордюжа недвус-
мысленно заявил, что на крайний
случай, ОДКБ не нуждается в ман-
Для Украины ситуация с растущи-
ми рисками. Риски будут увеличи-
ваться пропорционально приближе-
нию президентских выборов в
России в 2018 году

20. 20
дате ООН. Это очень опасное и
симптоматичное заявление, кото-
рое свидетельствует о том, что воз-
можен агрессивный шаг со стороны
Москвы.
Кстати, волноваться стоит всем.
Потому, что политика Кремля – это
веерная политика. Это постоянные
изменения направлений ударов. В
любом случае, под угрозой нахо-
дится и Прибалтика, даже несмо-
тря на то, что эти страны – члены
НАТО. Конечно же, в большей
опасности находятся те страны, ко-
торые не прикрыты «зонтиком»
НАТО. Но, даже Казахстан, в силу
того, что в северном Казахстане до
25% русскоязычного населения, -
должен волноваться. Но, понятно,
что многое зависит и от личностей.
Вот Александру Лукашенко удает-
ся так или иначе играть и лавиро-
вать, но эта игра может в какой-то
момент не сработать. Ясно, что в
военном отношении Беларусь не-
сопоставима с РФ и не сможет про-
тивостоять. Тем более, если будет
применена гибридная спецопера-
ция. Но более вероятен сценарий
тихого поглощения Беларуси, как
Союзного государства. И в россий-
ских СМИ уже слишком часто го-
ворят о Союзном государстве, а
это значит, что такую риторику
очень легко можно переформати-
ровать в реальную ситуацию. Да и
сам Лукашенко не вечен. В Белару-
си вырос протестный потенциал.
Важно, как Запад будет себя пози-
ционировать в отношении Белару-
си. Потому, что, если Запад будет
продолжать политику давления и
изоляции Беларуси – это может
очень быть серьезным стимулом,
чтобы подталкивать Минск в объ-
ятия Москвы. Если очень быстро и
оперативно западные силы отреа-
гируют на изменение политиче-
ской обстановки в Беларуси – тогда
могут быть варианты. Вполне ситу-
ация может быть и переформати-
рована.

21. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 серпня 2017
21
Санкції проти Росії. Інформаційний фронт
Павло Кост,
координатор проектів Демократичного співтовариства «Схід» (Варшава,
Республіка Польща), член Експертної ради ЦДАКР
Підписання Дональдом Трам-
пом санкційного закону, в Києві
сприйняли з ентузіазмом. Доміну-
вав погляд про безпрецедентний
тиск на Москву, який скоро дотис-
не Кремль у питанні агресії на
Україну. Насправді документ ство-
рює лише шанс для схожого про-
риву, а битва за наслідки санкцій
щодо РФ лише входить у більш ак-
тивну стадію, в якій дипломатичні
та інформаційні зусилля виходять
на перший план. І ось чому.
Вибіркові санкції
Дотеперішня санкційна прак-
тика дозволяє виділити, як міні-
мум, чотири неформальні категорії
випадків застосування санкцій:
• застосування санкцій попри
юридичну можливість їх обхо-
ду – напр., зрив контракту щодо
вертольотоносців «Містраль»;
• чітке застосування згідно до
встановлених правил – заморо-
ження видобувних робіт Exхon
Mobil в РФ та штраф, накладений
на цю компанію Міністерством
фінансів США;
• обхід санкцій з використанням
юридичних нюансів – поставки
в Росію бронемашин Iveco з
Італії;
• відверте порушення санкцій – ка-
зусSiemensчипоставкибезпілотних
надводних та підводних апаратів
військового призначення фран-
цузькою ECA Group.

22. 22
Перерахований список прикла-
дів не є вичерпним, але його до-
статньо, щоб виокремити декілька
рис санкційної практики Заходу
щодо РФ. Рестрикції застосову-
ються вибірково та довільно, в за-
лежності від поточних інтересів за-
цікавлених країн. У випадку з
європейськими механізмами за-
стосування санкцій, ключовою
проблемою виглядає брак контро-
люючого органу ЄС, який би слід-
кував за дотриманням рестрикцій.
Санкції є болісними для росій-
ських планів розвитку та експансії
на відповідних ринках, але майже
не впливають на стабільне функці-
онування режиму.
Вибір тієї чи іншої моделі санк-
ційної практики залежить в т.ч. від
суспільного та міжнародного тиску
або іншими словами від інформа-
ційного клімату довкола даного ви-
падку. Для Києва, це чи не єдиний
серйозний шанс впливати на хід
санкцій.
Скільки нового в «нових»
санкціях?
Наскільки поміняється картина
з прийняттям нового санкційного
закону в США? Для цього слід ви-
окремити основні факти. По суті,
можна говорити про класифікацію
американських санкцій на умовні
чотири групи:
• «Підтверджені старі» – підтвер-
джується чинність всіх амери-
канських санкцій, які було при-
йнято Вашингтоном раніше
(індивідуальні та секторні). Вони
є обов’язковими до виконання,
але у випадках з санкціями
«низького значення» для зовніш-
ньої політики США, президент
може це робити самостійно.
Причому не розшифровується
термін «низьке значення». Важ-
ливим зрушенням при цьому є
обмеження повноважень прези-
дента в самостійному (без згоди
обох палат парламенту) знесенні
або полегшенні санкцій. Фак-
тично, це зняло ризик
пом’якшення санкцій проти РФ.
• «Посилені старі» (додані до пер-
шої групи). До списку санкційних
секторів (фінансовий, енергетич-
ний, оборонний) додаються ме-
талургійний та видобувний. Ско-
рочується термін кредитування
російських фірм фінансового та
енергетичного секторів. Крім
того, розширено заборону на
участь в нафтовидобувних про-
ектах з російськими компаніями
не лише на території РФ, але та-
кож поза її межами. Обов’язкові
до виконання (окрім випадків
«низького значення»).
• «Нові» (умовні) – спрямовані
проти цілої низки суб’єктів/
явищ, напр., проти явищ коруп-
ції в РФ, проти суб’єктів, які по-
рушують санкційний режим та
права людини на території РФ,
теренах нею окупованих або під її
фактичним контролем, суб’єктів,
Рестрикції застосовуються
вибірково та довільно, в залежності
від поточних інтересів зацікавлених
країн
Санкції є болісними для російських
планів розвитку та експансії на
відповідних ринках, але майже не
впливають на стабільне
функціонування режиму
Вибір тієї чи іншої моделі санкційної
практики залежить в т.ч. від сус-
пільного та міжнародного тиску або
іншими словами від інформаційного
клімату довкола даного випадку

23. 23
що підтримують режим Асада
(фінансово, технологічно чи
зброєю), проти нафтових проек-
тівРФособливогозначення.Хоча
закон зобов’язує президента до
негайного застосування перера-
хованих санкцій у випадку ви-
никнення відповідних обставин,
то одночасно дає йому право від-
ступити від цього обов’язку – до-
статньо надіслати письмове об-
ґрунтування Конгресу щодо
потенційної шкоди інтересам
США. Тому, ця група санкцій на-
справді умовна і де факто можли-
ва до застосування у виняткових
ситуаціях – в першу чергу, за
сприятливих міжнародних та ін-
формаційних обставин.
• «Трубопровідні» (опціональні) –
санкції щодо суб’єктів, які беруть
участь в реалізації російських
експортних трубопроводів (як
перерахований в документі Nord
Stream - 2). Можуть бути застосо-
вані опціонально (немає
обов’язковогомеханізмудовико-
нання)тапісляконсультаційзсо-
юзниками. Фактично, ці умови
значно зменшують ймовірність
їхнього застосування. Водночас
сама можливість введення ре-
стрикцій щодо учасників проек-
ту, значно збільшила шанси на
додаткове його запізнення. Для
Києва, це вкрай важливо в кон-
тексті неминучих переговорів з
Газпромом щодо нового транзит-
ного контракту після 2019 року.
Які риси нового санкційного
ландшафту варто виділити? По-
перше, чіткість сигналу всьому сві-
ту, що санкції проти РФ прийнято
на довго. Очевидним наслідком
цього буде поглиблення довгостро-
кової ізоляції РФ, в першу чергу
економічної. Це удар для потенцій-
них інвесторів чи планів щодо
масштабних бізнес-проектів спіль-
но з суб’єктами з Росії. Ризики, а
разом з ними кошти для схожих
проектів зросли значною мірою.
По-друге, цілий ряд опціональ-
них санкцій, які можуть бути для
Росії серйозним ударом, безсумнів-
но розширює репертуар міжнарод-
ного тиску на Кремль. Вже сам ри-
зик їх застосування може бути
запобіжником для продовження
агресивного курсу Москви. Проте
немає сумнівів, що російське керів-
ництво буде і надалі перевіряти рі-
шучість Заходу та розраховувати на
поглиблення його розбіжностей.
По-третє, для Києва ключовим
залишається факт «умовності» або
«опціональності» великої кількості
санкцій. Це означає, що навіть після
прийняття нового санкційного за-
кону США, тема санкцій продовжує
рухатися в парадигмі боротьби за
обсяг їх використання. Одним із ре-
альних, а не декларативних пріори-
тетів української дипломатії мають
стати зусилля щодо максимального
розширення цього обсягу.
По-четверте, рішучість Заходу в
практичному застосуванні санкцій
Для Києва ключовим залишається
факт «умовності» або
«опціональності» великої кількості
санкцій. Це означає, що навіть після
прийняття нового санкційного зако-
ну США, тема санкцій продовжує
рухатися в парадигмі боротьби за
обсяг їх використання

24. 24
буде залежати від поточного ін-
формаційного клімату навколо
конкретних казусів. Це додатково
робить вкрай важливим посилен-
ня інформаційних та дипломатич-
них зусиль України щодо створен-
ня відповідних передумов. Іншими
словами, Києву слід нарешті пере-
йти до активніших інформаційних
дій на міжнародній арені.
В які інформаційні дзвони бити?
Виходячи з цього, інформацій-
ні, атакувальні дії Києва на міжна-
родній арені повинні бути зосеред-
жені довкола таких явищ:
Казус турбін Siemens. Один із
ключових випадків, який має вели-
чезне, проміжне значення для по-
дальшого розвитку міжнародного
клімату навколо санкцій щодо РФ.
Не будемо вкотре описувати істо-
рію, а зосередимо увагу на оцінці де-
яких трендів. Як мінімум чотири
аспекти вимагають від Києва зусиль
щодо закріплення на міжнародній
арені фактів пов’язаних з цим скан-
далом. По-перше, це вийнятково
зухвале порушення санкцій Росією
та Siemens попри більше чим двох-
річну історію попереджувальних
сигналів з боку українських екс-
пертних середовищ та ЗМІ. Справа
дуже схожа на перевірку Кремлем
та німецькою компанією рішучості
Заходу в практичному застосуванні
санкцій. В першу чергу йдеться про
реакцію офіційного Берліну, а вслід
за ним Вашингтону.
По-друге, Siemens на разі ство-
рює радше «видимість обурення»
(активне висловлювання «занепо-
коєння» в ЗМІ та перераховування
фінансових втрат) доставкою тур-
бін на Крим чим чинить реальний
тиск на Москву. Також німці іміту-
ють судову баталію – подали навіть
позов у Московському арбітраж-
ному суді, який попередньо про-
гнозовано не задовольнив їхніх ви-
мог. Скоріш за все, видимість
обурення триватиме ще деякий
час, доки не вщухне скандал. І це
при тому, що німецька фірма має
неабиякі інструменти тиску на Ро-
сію – обслуговування та сервісні
послуги турбін та іншої апаратури
Siemens, яку використовують в РФ,
все одно здійснюють німці. Відсут-
ність сервісу могла б призвести до
збоїв у функціонуванні об’єктів, на
яких устаткування встановлене.
Врешті, логічним кроком Siemens
мало би бути скасування ліцензій
росіянам, яку було надано на 20 ро-
ків ще у 2007 році. Проте рішучості
німців не спостерігаємо.
По-третє, є симптоми, що в’яла
реакція Siemens має комерційне і
не менш скандальне пояснення.
Російські експерти заговорили про
можливість виконання Siemens
крупних замовлень в рамках будо-
ви Nord Stream–2. Мова йде про
поставки агрегатів до компресор-
них станцій. Про такі ризики по-
трібно заявляти вголос вже зараз
на міжнародній арені. По-четверте,