війна Кремля проти України

1. Безпековий огляд ЦДАКР № 3 (66)
15 лютого 2017
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2016
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКР
Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2016
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики та ризики для України у першій половині
лютого 2017 року
Матриця «м’якої сили» Кремля
Залежність від антрациту: час на стратегічні та вольові рішення
Приватні оборонні підприємства досі у списку другорядних
Центр протидії тероризму та гібридним загрозам при МВС
Чеської
Процесс смены власти в Беларуси можно считать запущенным

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2016
4
Фахівці Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР)
пропонують свій аналіз ключових
тенденцій у сфері безпеки
і оборони в першій половині
лютого 2017 року.
Кардинальне загострення вій-
ськової ситуації на Донбасі стало
свідченням того, що війна триває за
логікою, часто відмінною від «мо-
дальностей» політико-дипломатич-
ного процесу в Мінську. Хоч актив-
на фаза боїв не поновлювалася з
лютого 2015, але позиційне проти-
стояння тривало, регулярно спала-
хуючи на околицях Авдіївки, Маріу-
поля та на Світлодарській дузі.
Зважаючи на те, що вогневий
контакт із ворогом на цій ділянці
фронту відбувався мало не щодня,
загострення ситуації навколо Авді-
ївської промзони могло так і зали-
шитись черговим малопомітним
для широкого загалу епізодом
«окопної війни». Однак безпреце-
дентно потужні артобстріли росій-
ської артилерії житлових районів
Авдіївки в рази підвищили градус
протистояння і привернули увагу
світової спільноти до ситуації на
сході нашої держави.
Справді, такої активності росій-
ських військ у Донбасі не було з 2015
року. Лише з 29 січня по 2 лютого у
боях загинуло 11 українських бій-
ців та ще 66 отримали поранення.
При цьому за січень 2017 року 18
військовослужбовців ЗСУ віддали
своє життя за український Донбас.
Що ж до жертв серед мирного насе-
лення, то за інформацією першого
заступника голови Спеціальної мо-
ніторингової місії ОБСЄ в Україні
Олександра Хуга, від початку заго-
стрення боїв до 9 лютого 41 мирний
житель отримав поранення, 9 заги-
нули. При цьому, окрім власне Авді-
ївки зберігається загроза широкого
наступу бойовиків на Світлодар-
ській дузі, а північно-західний на-
Загальні
оцінки
Основні виклики та ризики для України
у першій половині лютого 2017 року
Війна триває за логікою, часто
відмінною від «модальностей»
політико-дипломатичного процесу
в Мінську

5. 5
прямок від Маріуполя ОБСЄ знову
визначає «гарячою точкою».
Причини загострення протисто-
яння мають чітко окреслені воєн-
ний та геополітичний аспекти.
Перший, воєнний, аспект поля-
гає в тому, що в результаті контр-
наступу в районі Авдіївської про-
мзони підрозділи ЗСУ впритул
наблизилися до дороги, яка веде до
окупованого міста Ясинувата. Це
дає українській армії тактичну пе-
ревагу у театрі локальних бойових
дій, адже в результаті повзучого на-
ступу в січні, окуповані бойовика-
ми Докучаєвськ та Горлівка фактич-
но опинилися в напівкільці ЗСУ.
При цьому варто відзначити, що
тактика «повзучого наступу», яку
застосовує ЗСУ у відповідь на по-
стійні провокації бойовиків, має на
меті повернення територій, які у
відповідності до Мінських угод ма-
ють перебувати під контролем Киє-
ва, але через нехтування домовле-
ностями російською стороною і досі
знаходяться під окупацією.
Не менш важливим є міжнарод-
ний контекст боїв під Авдіївкою.
Останнім часом, намагаючись «не
мытьем, так катаньем» (не києм, то
палицею) переконати Захід
пом’якшити санкційну політику,
Кремль діє у питанні Донбасу пере-
важно в політико-дипломатичній
площині. Російське керівництво,
вочевидь, не забуває про неписану
аксіому – дипломатія має бути під-
кріплена військовою силою. Тому
активізацію бойових дій варто роз-
глядати, в тому числі, як спробу
Кремля нагадати Заходу, що в
Білокам’яній досі тримають руку на
воєнному важелі. Тож не дивно, що
у такий спосіб Росія посилює свої
позиці напередодні переговорів у
форматі «нормандської четвірки»,
які мають зібратись на рівні міні-
стрів закордонних справ 16-17 лю-
того у Бонні з ініціативи Зігмара Га-
бріеля, нового глави МЗС
Німеччини. Останній, до речі, в
ефірі телеканалу ARD, коментуючи
ситуацію в Авдіївці поклав відпові-
дальність на обох учасників кон-
флікту.
У цьому контексті цілком пред-
метну тривогу з приводу позиції на-
ших європейських союзників ви-
кликає заява посла Німеччини в
Україні про допустимість проведен-
ня виборів на Донбасі у присутності
російських військ. Насправді така
позиція суперечить не лише Мін-
ським домовленостям, але й демо-
кратичним цінностям, дотримання
яких Брюссель ставить перед Киє-
вом як умову євроінтеграції Украї-
ни. Тому офіційна позиція МЗС Ні-
меччини, яке після скандальних слів
посла фактично солідаризувалось зі
своїм представником в Україні, має
стати тривожним дзвіночком для
української влади.
З огляду на це, ЦДАКР конста-
тує брак відчуття відповідальності
серед ключових гравців ЄС за роз-
виток подій в Україні. До того ж по-
Причини загострення протистоян-
ня мають чітко окреслені воєнний
та геополітичний аспекти

6. 6
вна або часткова зміна еліт внаслі-
док виборів у поточному році лише
посилить цю тенденцію. Примус до
одностороннього виконання Украї-
ною положень Мінська ззовні при-
зведе до посилення опору всередині
України, що, у свою чергу, дестабілі-
зує внутрішньополітичну ситуацію
і зруйнує хитку конструкцію мир-
ного процесу.
Тож в умовах, коли у Києва ціл-
ком об’єктивно немає достатнього
ресурсу, щоб переграти Кремль на
міжнародній арені, єдина можли-
вість одночасно зберегти позиції на
воєнному і дипломатичному фрон-
тах - ефективна реформа сектору
безпеки та реальна, а не декларатив-
на, боротьба з корупцією.
Враховуючи те, що ескалація
розпочалась за лічені години після
телефонної розмови Трампа і Путі-
на, ми можемо не без підстав визна-
чити головною причиною заго-
стренняситуаціїнаДонбасі -спробу
Кремля прозондувати реакцію но-
вої адміністрації США. Фактично
слова прес-секретаря президента
Росії Дмитра Пєскова, підтверджу-
ють вищевказані причини ескалації:
«Що стосується нинішнього заго-
стрення на лінії розмежування, то,
напевно, це зайвий привід для як-
найшвидшого поновлення діалогу
та співпраці між Росією та США, у
тому числі в інтересах вирішення
розв’язання українського вузла».
Серед інших причин поновлен-
ня активних боїв у районі Авдіївки
- тиск на українську бізнес еліту
пов’язану з Донбасом, яка зберігає
формальну лояльність до Києва. Фі-
нансова неспроможність сепара-
тистських «республік», які третій
рік поспіль підгодовуються з росій-
ського бюджету, змушує РФ шукати
варіанти самоокупності своїх про-
ектів на Сході України. Нещодавно
ЛДНР висунули ультиматум –
якщо до 31 березня великі промис-
лові підприємства, які працюють
під українською юрисдикцією, не
почнуть платити податки і збори до
«бюджетів» сепаратистських утво-
рень, на ці підприємства зайде
«тимчасова державна адміністра-
ція» бойовиків.
Закономірно, що підвищення
економічної суб`єктності ЛДНР не-
можливе без зачистки місцевого
криміналітету та одіозних ватажків,
які з початку війни контролюють
фінансові потоки і розподіл росій-
ської «гуманітарної допомоги».
Протягом лише одного місяця були
фізично усунені колишній лідер се-
паратистів Луганщини Валерій Бо-
лотов, начальник управління «На-
родної міліції ЛНР» Олег Анащенко
та командир батальйону «Сомалі»
Гіві. Враховуючи вагомість медій-
ного образу в інформаційній війні
останнього, з Москви вже поспіши-
ли прислати зручну заміну – пись-
менника-українофоба Захара При-
лєпіна, який став заступником
командира одного з батальйонів
ДНР.
В умовах, коли у Києва цілком
об’єктивно немає достатнього
ресурсу, щоб переграти Кремль на
міжнародній арені, єдина можли-
вість одночасно зберегти позиції на
воєнному і дипломатичному фрон-
тах - ефективна реформа сектору
безпеки та реальна, а не деклара-
тивна, боротьба з корупцією

7. 7
Загалом, експерти ЦДАКР вва-
жають, що до саміту G20, який від-
будеться 17 лютого в Німеччині,
військова ситуація на Донбасі зали-
шатиметься відносно стабільною.
Втім, анонсована зустріч Путіна і
Трампа на полях саміту не стане ви-
значальною для нинішнього етапу
війни, оскільки новообраний пре-
зидент США наразі не має сформо-
ваної стратегії щодо України. При
цьому Кремль продовжить залуча-
ти паралельні канали впливу на
прийняття Києвом важливих рі-
шень. Тримаючи ситуацію на спус-
ковому гачку війни, Кремль продо-
вжить вирівнювати політичний
фасад ЛДНР з метою створення
ілюзії можливості реінтеграції оку-
пованих території до України на
своїх умовах.
Виклики для України на
міжнародній арені. Візит прези-
дента України до США
На початку лютого 2017 року
увага світової спільноти головним
чином була прикута до перших кро-
ків нової адміністрації Білого дому.
Чи не найбільш резонансною стала
історія з указом, який забороняє
в’їзд до США громадянам семи му-
сульманських країн та сирійським
біженцям.Наразідокументнепрой-
шов крізь сито судової системи –
його дія була призупинена. Епопея,
яка розгорнулась довкола антимі-
граційної ініціативи Трампа, засвід-
чує, що система стримувань і про-
тиваг амортизуватиме надміру різкі
рухи нового господаря Вашингтону.
За аналогією, варто зауважити,
що роль механізму запобіжника у
зовнішній політиці США належить
Конгресу. Так, стосовно одного з
найбільш болючих для України пи-
тань у світлі передвиборних заяв
Трампа – зняття санкцій з Росії у фе-
деральному законодавчому органі
Сполучених Штатів зберігається аб-
солютний консенсус між республі-
канцями і демократами. Зокрема,
керівництво республіканців - спі-
кер Палати представників Пол Раян
і лідер сенатської більшості Мітч
Макконнелл, застерегли президента
Трампа проти пом’якшення санк-
цій.
Більше того, найближчим часом
на дипломатичних теренах Україні
слід докласти максимум зусиль до
консолідації позиції американських
парламентарів обох Палат навколо
законопроекту про закріплення
санкцій на законодавчому рівні (ми-
нулого року аналогічний законо-
проект так і не був поставлений на
голосування в Сенаті), а також Акту
«The Russia Sanctions Review Act»,
який унеможливить будь-яке
пом’якшення санкцій проти РФ без
згоди конгресменів.
Однак перспективи ухвалення
цих законопроектів залишаються
невизначеними. Тому Україні, без-
умовно, не варто заколисувати себе
фактом, що більшість Конгресу за-
лишається на проукраїнських пози-

8. 8
ціях. Першочергове і стратегічне за-
вдання Банкової - налагодження
надійної комунікації з новою адмі-
ністрацією Білого Дому, яка займає
більш стриману позицію у питанні
санкцій проти Росії.
Телефонна розмова Трампа з По-
рошенком, звісно, стала позитив-
ним сигналом відкритості нового
президента США до діалогу з укра-
їнською владою, однак це лише по-
чаток боротьби за вплив на позицію
Вашингтону. І хоча міністр закор-
донних справ України Павло Клім-
кін днями заявив, що під час розмо-
ви з Порошенком «…з боку
американського президента звуча-
ли дуже глибокі питання, які свід-
чать, що він знав факти», сам Трамп
наступного дня після розмови з По-
рошенком в інтерв’ю телеканалу Fox
News заявив, що в реальній ситуації
в Україні йому ще належить розі-
братися: «Ми не знаємо достеменно
про те, що там відбувається». Ста-
ном на сьогодні, у Трампа утриму-
ються від критики Росії за ескала-
цію в Авдіївці - зі сторони Білого
дому не прозвучало жодних звину-
вачень на адресу Росії у порушенні
перемир’я, так само як і бодай ску-
пих слів підтримки України.
Тож, незважаючи на певні обна-
дійливі сигнали, як от заява постій-
ного представника США в ООН
Ніккі Гейлі на засіданні Радбезу
ООН щодо ситуації в Авдіївці, у
якій засуджується російська агресія
проти України і стверджується, що
«санкції стосовно Криму збере-
жуться, допоки Росія не поверне
півострів Україні», - в Білому домі
українське питання поставлене на
паузу – принаймні до того часу,
поки в ході перемовин не буде на-
працьовано достатній об’єм інфор-
мації про теперішні диспозиції сто-
рін. У такій ситуації Києву не
потрібно бігти поперед воза, а на-
впаки, ґрунтовно підготувати пакет
пропозицій, які переконають Трам-
па, що допомога Україні – це страте-
гічний інтерес США.
Саме в такому руслі має здійсню-
ватись підготовка запланованого на
кінець лютого офіційного візиту
президента України до Вашингтону.
Відомо, що над пакетом економічних
пропозицій сьогодні вже працює Бо-
рис Ложкін. Україна може зацікави-
ти США такими галузями як атомна
енергетика, сфера нафто- та газови-
добування, банківсько-фінансовий
сектор, венчурний капітал, ІТ-сфера
та креативна економіка.
ЦДАКР, у свою чергу, наголошує,
що при цьому не слід залишати
осторонь питання військово-тех-
нічної співпраці. За президентства
Барака Обами, незважаючи на ви-
знання російської агресії та важли-
вості місця України в європейській
архітектурі безпеки, Київ так і не
отримав ані Угоду про взаємну обо-
рону (за аналогією з тими, що були
підписані з країнами Південно-
Східної Азії), ані статус основного
союзника поза НАТО (MNNA).
Україна може зацікавити США
такими галузями як атомна енерге-
тика, сфера нафто- та газовидобу-
вання, банківсько-фінансовий сек-
тор, венчурний капітал, ІТ-сфера та
креативна економіка

9. 9
За даними Агенції Міністерства
оборони США зі співпраці в сфері
безпеки і оборони, наразі реалізу-
ються три програми допомоги Укра-
їні у сфері безпеки: Ініціатива з за-
безпечення європейської безпеки
(ERI) - основна увага приділяється
створенню нового покоління україн-
ських сил спеціальних операцій; Іні-
ціатива з надання Україні допомоги у
сфері безпеки (USAI) - передбачає
надання ЗСУ допомоги, зокрема: ін-
структорів,обладнання, нелетальної
зброї, логістичну підтримку, матері-
альне забезпечення тощо та Глобаль-
ний резервний фонд безпеки (Украї-
на) (GSCF-U) - базова підготовка
піхоти, а також реформування укра-
їнськоїполіціїтанаданнядопомогиу
формуванні Національної гвардії.
Дія перших двох програм розра-
хована до 2020 і 2021 років відповід-
но, а от у рамках Глобального резерв-
ного фонду безпеки фінансування
поточних проектів заплановане
лише до вересня 2017-го. Відтак, пи-
тання пролонгації діючих механізмів
підтримки української обороноздат-
ності на майбутніх переговорах
Трампа і Порошенка не має залиша-
тись осторонь.
Виклики для України на
міжнародній арені. Перспектива
перезавантаження стосунків США
та Росії
Однак, незалежно від результа-
тів перших дипломатичних зусиль
української сторони завоювати
прихильність Трампа, значний
вплив на американсько-українські
відносини матиме динаміка сто-
сунків між президентами США та
Росії. Навряд чи для Кремля стало
великою несподіванкою те, що «но-
вий» Трамп, якому за останній рік
російська пропаганда видала аван-
сом сотні улесливих компліментів,
не поспішає зі скасуванням амери-
канських санкцій. Втім стратегічна
мета Путіна - не лише скасувати
санкції, а досягти визнання росій-
ської сфери впливу, до якої б по-
вернулась Україна, залишається
незмінною. З одного боку реаліза-
ція цієї стратегії передбачає пере-
творення України в очах Трампа у
«неліквідний актив» воєнним шля-
хом та через внутрішньополітичну
дестабілізацію. З іншого боку, в
Кремлі вочевидь вважають, що для
геополітичного торгу Україною не-
обхідно «втягнути» Вашингтон у
єдиний переговорний формат
щодо більш пріоритетного для
Сполучених Штатів регіону.
Певно, керуючись такою логікою
Росія вже запросила представників
США в Астану на друге засідання
мирних переговорів по Сирії, яке
призначене на 15-16 лютого. Варто
зазначити, що напередодні міжси-
рійські переговори в Женеві, були
перенесені з 8 лютого на кінець міся-
ця. Таким чином, через «астанин-
ський формат» Росія спробує
нав’язати вигідний для неї порядок
денний переговорів під егідою ООН.
Через «астанинський формат»
Росія спробує нав’язати вигідний для
неї порядок денний переговорів під
егідою ООН

10. 10
Та, незважаючи на те, що Трамп
в багатьох публічних виступах від-
водив Росії роль головного союзни-
ка у боротьбі з ІДІЛ у Сирії, протя-
гом найближчих місяців навряд чи
варто чекати на військово-диплома-
тичний союз Вашингтона і Москви.
В першу чергу, до цього поки що
не готові власне Сполучені Штати.
По-перше, нова адміністрація ще не
налагодила надійні контакти з краї-
нами Перської затоки, які є важли-
вими партнерами Білого дому по
антиіділівській коаліції. По-друге,
днями остаточно оформився роз-
пад так званої «Армії завоювання»,
яка протистояла урядовим військам
в Алеппо, на два великих ворогую-
чих блоки («Тахрір Аль-Шям» на
чолі з «Фронтом Аль-Нусра» і
об’єднання бойовиків на чолі з «Ах-
рар Аль-Шям»), що наразі ослаблює
переговорні позиції США.
Відтак у питанні боротьби з ІДІЛ
найбільш предметно оформлюється
альянс Вашингтона і Анкари. Но-
вий директор ЦРУ Майк Помпео в
першій закордонній офіційній по-
дорожі відвідав Анкару, де, за пові-
домленнями преси, обговорив із ту-
рецьким керівництвом боротьбу з
терористами «Ісламської держави».
Ймовірно, йдеться про планування
операції звільнення столиці халіфа-
ту – Ракки, що на Північному сході
Сирії. Дещо раніше в телефонній
розмові цю тему вже обговорили лі-
дери США і Туреччини. В питанні
витіснення терористів ІДІЛ з цього
району адміністрація Обами свого
часу робила ставку на сирійських
курдів, які контролюють підходи до
Ракки. Ердоган же видавався демо-
кратам ненадійним союзником піс-
ля його звинувачень США у під-
тримці спроби держперевороту і
небажанні видати Анкарі Фетулла-
ха Гюлена.
Але нова адміністрація, схоже,
збирається кардинально перегля-
нути стратегію попередника Трампа
і планує зробити Туреччину союз-
ницею. З огляду на те, що обидві
країни зацікавлені у перезаванта-
женні стосунків, які зіпсувалися в
останні місяці президентства Оба-
ми, можна припустити що Анкара
менш наполегливо наполягатиме на
видачі проповідника Гюлена. Ва-
шингтон, в свою чергу, згорне під-
тримку курдських підрозділів, за-
криватиме очі на порушення прав
людини в Туреччині і закручування
гайок напередодні конституційного
референдуму 16 квітня щодо попра-
вок, які посилюють владу президен-
та Ердогана.
Таким чином, нинішній меза-
льянс Росії та Туреччини може не-
вдовзі дати серйозну тріщину, адже
новий геополітичний маневр Ердо-
гана неодмінно викличе невдово-
лення в Дамаску і Тегерані.
Навряд чи у середньостроковій
перспективі сформується консенсус
Росії та США і щодо Ірану. Адміні-
страція Трампа уже ввела санкції
проти посадових осіб іранських

11. 11
кампаній і анонсує денонсацію
Ядерної угоди, а міністр оборони
США Джеймс Меттіс відкрито на-
звав Іран «головним спонсором те-
роризму в світі». Однак ворожа по-
літика щодо Тегерану, означатиме
втрату Кремлем не тільки важли-
вого партнера в Сирійській кампа-
нії, але й авторитету серед шиїт-
ського населення регіону, що
неодмінно поставить хрест на
близькосхідних амбіціях Москви.
Зрештою, зі ще меншою ймовір-
ністю на догоду Трампу Москва на-
важиться на ревізію відносин із
КНР. До того ж економічний та вій-
ськово-політичний потенціал Росії
в Південно-Східній Азії губиться в
масштабах Піднебесної. Приміром,
в 2016 році серед торгівельних парт-
нерів Китаю Росія опинилась лише
на 16-й позиції. Тому орієнтація
Москви на союз з Пекіном, чи з Ва-
шингтоном практично не змінить
баланс сил в регіоні.
До того ж вперше з’явились пев-
ні ознаки потепління між США і
Китаєем. Лідери обох країн нещо-
давно провели першу телефонну
розмову, під час якої Сі Цзіньпін
отримав запевнення від Трампа у
дотриманні політики «одного Ки-
таю», тобто невизнання сувереніте-
ту Тайваню.
Більше того, деякі аналітики від-
значають, що невдовзі між Путіним
і Трампом може пробігти перша
чорна кішка, якщо останній поста-
вить ребром питання про перегляд
умов Договору про скорочення
стратегічних наступальних озбро-
єнь (СНО-3) на більш вигідних для
США умовах. Слід відзначити, що
Трамп уже доручив голові Пентаго-
ну вивчити стан ядерних сил краї-
ни.
Таким чином, відкинувши про-
пагандистські штампи Кремля, стає
очевидно, що геостратегічні інтере-
си Росії та США не мають точок до-
тику, в яких був би можливий пере-
запуск відносин.
Цього не скажеш, наприклад,
про Японію. Не зважаючи на те, що
до виборів Трамп неодноразово
критикував Токіо через заниження
курсу ієни та встановлення висо-
ких торгових бар’єрів на імпорт, які
шкодять американській економіці,
японський прем’єр Сіндзо Абе при-
віз до Вашингтону «японсько-аме-
риканську ініціативу щодо розви-
тку зайнятості». Пакет інвестицій у
високотехнологічних сферах на 450
мільярдів доларів дозволяє створи-
ти в Америці майже 700 тисяч нових
робочих місць. Швидше за все, за-
вдяки такій пропозиції японський
уряд забезпечить свої інтереси в
економіці.
Нічого подібного Москва запро-
понувати Трампу не може. Тому все
щозалишається Путіну–«перевіряти
реакцію» США обстрілами Авдіївки.
Усвідомлюючи, що медовий мі-
сяць із адміністрацією Трампа може
закінчитись, так і не розпочавшись,
Кремль, готується до жорстких пере-
Все що залишається Путіну –
«перевіряти реакцію» США
обстрілами Авдіївки

12. 12
говорів по низці принципових пи-
тань. Частково про це свідчить вибір
найбільш ймовірної кандидатури но-
вого посла РФ в США – заступника
міністра закордонних справ Росій-
ської Федерації Анатолія Антонова,
який до цього п’ять років перебував
на посаді заступника міністра оборо-
ни. Антонов свого часу був провід-
ним перемовником по СНО-3, віді-
грав помітну роль під час інтервенції
Росії в Україну, за що опинився в
санкційному списку Євросоюзу, а в
2015 році став «офіційним обличчям
російської інтервенції в Сирію»,
оскільки провів чимало прес-
конференцій з цього питання.
На фоні вибору такої жорсткої
кандидатури посла Росії у Вашингто-
ні, певний дисонанс викликає список
претендентів на посаду нового пред-
ставника США в Москві. Так, у пере-
ліку фігурують Томас Грем та Річард
Берт - прихильники геополітичної
доктрини реалізму, навколо якої піс-
ля розпаду біполярної системи світу
гуртується чимало симпатиків полі-
тики Кремля, колишній радник ви-
борчогоштабуТрампаКартерПейдж,
інвестиційна кампанія якого займа-
лася бізнесом в Росії і член Палати
представників Конгресу США, русо-
філ Дана Рорабакер.
Виклики у площині економіки.
Енергетичний аспект
В першій половині лютого клю-
човим викликом для української
енергетики було питання виник-
нення потенційних дефіцитів вугіл-
ля, в основному антрацитових ма-
рок. Офіційна позиція влади
полягає в тому, що це може мати
місце внаслідок тзв. економічної
блокади ОРДЛО. Проте, блокада та
низка заяв представників уряду де-
монструють відсутність чіткої стра-
тегії щодо вирішення залежності від
антрацитових марок вугілля та го-
товності до прийняття вольових рі-
шень. Залякування громадськості
урядом потребою введення надзви-
чайних заходів у енергетиці носить
явні ознаки провокування штучно-
го медійного шуму з метою виправ-
дання своєї надто пасивної політи-
ки щодо заміни антрациту.
Все актуальнішим питанням для
Києва стає формування чіткого і
стратегічного бачення щодо інте-
граційних процесів на газових рин-
ках країн Центральної Європи.
Мова йде в першу чергу про плани
Польщі щодо формування на своїй
території газового хабу. На початко-
вому етапі, це стосується, зокрема,
будови інтерконектору між Поль-
щею та Україною – газопроводу до-
вжиною 110 км по український бік
кордону. Якщо цей проект Укртран-
сгаз вже почав реалізовувати, то не-
відомо, як Україна збирається вико-
ристовувати інтерконектор. Лише
для транспортування газу з Польщі
та в зворотному напрямку, чи також
для потенційного зберігання в своїх
підземних сховищах сировини, яка
буде торгуватися на майбутньому
Блокада та низка заяв представни-
ків уряду демонструють відсут-
ність чіткої стратегії щодо вирі-
шення залежності від
антрацитових марок вугілля та
готовності до прийняття вольових
рішень. Залякування громадськості
урядом потребою введення надзви-
чайних заходів у енергетиці носить
явні ознаки провокування штучного
медійного шуму з метою виправ-
дання своєї надто пасивної політики
щодо заміни антрациту

13. 13
польському хабі? Потрібно мати на
увазі, що Варшава входить у завер-
шальну стадію формування планів
щодо розбудови своїх підземних
сховищ газу. Поточна потужність
польських сховищ сягає лише 2,9
млрд. куб газу, але розглядається
їхнє збільшення до 9 млрд. куб. В ін-
тересах України є продемонструва-
ти готовність Києва до співпраці з
Польщею. Варшава має отримати
чіткий сигнал, що, по-перше, Київ
налаштований рішуче щодо побу-
дови інтерконектора та, по-друге,
Україна готова надавати Польщі на
комерційній основі доступ до влас-
нихсховищ.Зволіканняіпасивність
вцьомупланіможепозбавитиУкра-
їну скористатися планами сусіда.
Основні виклики всередині
держави
Нещодавно президент Поро-
шенко заявив про плани винести на
референдум питання про перспек-
тиву членства України в НАТО. По-
зитивно оцінюючи ідею проведення
плебісциту, який повинен зцемен-
тувати євроатлантичний вибір
українців, ЦДАКР водночас наго-
лошує на тому, що перспектива
членства в Альянсі не може бути
предметом політичних маніпуля-
цій. Ініціювання ж подібного рефе-
рендуму без попередніх консульта-
цій з керівництвом НАТО, без
визначення конкретних заходів, які
Україна повинна буде здійснити за
результатами волевиявлення – на-
водить на висновок про банальне
прагнення «зарезервувати» дану
тему до президентських виборів.
Наразі, більший ефект стосовно єв-
роінтеграційних перспектив Украї-
ни матиме реалізація наявних ме-
ханізмівреформуваннябезпекового
сектору України у відповідності до
стандартів Альянсу.
Також ЦДАКР попереджає про
зростання числа інформаційних за-
гроз, які підривають ідею членства
України в Північноатлантичному
альянсі. Відсутність послідовної ін-
формаційної стратегії держави у
цій сфері створює сприятливий
ґрунт для маніпуляцій громадською
думкою в Україні та на міжнародній
арені. Так, приміром, Фонд Віктора
Пінчука ініціює обговорення гаран-
тій для України на Мюнхенській
конференції з безпеки. «За участі
світових топ-фахівців обговорюва-
тимуться питання того, якими мо-
жуть бути міжнародні гарантії для
нашої країни», - зазначають в орга-
нізації. У зв’язку з цим ЦДАКР на-
гадує, що Україна не отримає ре-
альних гарантій безпеки від
західних партнерів, доки не зможе
самостійно забезпечувати власну
обороноспроможність. При цьому
доречно нагадати, що у довгостро-
ковій перспективі в України немає
альтернативи членству в НАТО. Ця
стратегічна ціль має залишатись не-
змінною, незалежно від світової
кон’юнктури. Також на тижні зі сво-
їми «візіями» замирення ситуації на
ЦДАКР попереджає про зростання
числа інформаційних загроз, які
підривають ідею членства України в
Північноатлантичному альянсі.
Відсутність послідовної
інформаційної стратегії держави у
цій сфері створює сприятливий
ґрунт для маніпуляцій громадською
думкою в Україні та на міжнародній
арені

14. 14
Донбасі виступили в пресі Сергій
Льовочкін (стаття «Україна може
виграти в епоху Трампа» для амери-
канського новинного журналу «U.S.
News & World Report») та Сергій Та-
рута (план «Три основи», опубліко-
ваний в тижневику Дзеркало тиж-
ня), зміст яких зводиться до
обґрунтування тези про те, що за-
порукою миру на Сході України є
реставрація місцевої влади часів ре-
жиму Януковича і урізання повно-
важень президента. Але окрім по-
стулювання подібних суб’єктивних
і заангажованих тез, які в своїй
основі містять проросійські сентен-
ції, в подібних проектах також час-
то фігурує ініціатива введення ми-
ротворців на Донбас.
До слова, на початку лютого за-
ступник глави Адміністрації прези-
дента України Костянтин Єлісєєв
висловив переконання, що ситуа-
ція в Авдіївці «приверне увагу до
ініціативи України щодо розгортан-
ня миротворчої місії ООН на Дон-
басі». Принагідно, ЦДАКР відзна-
чає, що подібні заклики до світової
спільноти потребують більш де-
тальної калькуляції доцільності та
ризиків. По-перше, слід враховува-
ти, що місія ООН вводиться резо-
люцією Радбезу ООН. Таким чином,
Росія матиме можливість блокувати
дану ініціативу. По-друге, запрова-
дження миротворців передбачає
створення буферних зон. Однак, з
огляду на відсутність довіри між
безпосередніми сторонами війни, а
також брак зацікавленості з боку
Заходу, такий сценарій сьогодні ви-
дається малоймовірним.
Запровадження миротворців перед-
бачає створення буферних зон.
Однак, з огляду на відсутність
довіри між безпосередніми сторо-
нами війни, а також брак зацікавле-
ності з боку Заходу, такий сценарій
сьогодні видається малоймовірним

15. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2016
15
В полоні бізнес-інтересів
Спроби економічної блокади
ОРДЛО силами активістів та вете-
ранів АТО, актуалізували дискусії
щодо майбутнього окупованої час-
тини Донбасу та забезпечення
України вугіллям, зокрема антра-
цитом. Прогнозовано (особливо
через спекуляції на темі політика-
ми) довкола проблеми з’являється
дуже багато перекручувань та де-
зінформації. Саме тому, варто пра-
вильно розставити акценти і звер-
нути увагу на ключові аспекти.
По-перше, проблема дефіцитів
антрациту виникла не «сьогодні» і
є прямим наслідком російської
окупації частини Донбасу. Нага-
даймо, що 7 з 14 українських ТЕС
та 5 ТЕЦ працюють саме на антра-
цитових групах вугілля. Вся гене-
рація, включаючи об’єкти, що пра-
цюють на інших видах палива ніж
антрацит, виробляє 37% всієї елек-
троенергії країни (дані за 2016 рік).
Загальна частка антрациту у спо-
живанні вугілля генерацією, стано-
вить близько 40%. У 2016 році укра-
їнські ТЕС і ТЕЦ спожили 24,1 млн.
тон вугілля. З них 9 млн. т станови-
ло вугілля антрацитових марок. Та-
кож генерація займає особливе
місце в Об’єднаній енергосистемі
України (ОЕС) через свою гнуч-
кість і здатність маневрувати по-
тужностями, що в період пікових
потреб (наприклад, холодів) грає
неабияку роль.
Залежність від антрациту:
час на стратегічні та вольові рішення
У дзеркалі
експертноі
думки
Павло Кост, член Експертної ради ЦДАКР,
координатор проектів Демократичного співтовариства Схід
(Варшава, Польща)

16. 16
По-друге, одна з семи антраци-
тових ТЕС (Старобешівська) роз-
ташована на окупованій території.
Причому вона забезпечує енергією
також частину території контро-
льованої Києвом, наприклад, Марі-
уполь.
По-третє, більшість антрацито-
вих ТЕС знаходяться в приватних
руках: ДТЕК (три об’єкти), Донба-
сенерго (два, в т.ч. один в ОРДЛО) і
лише дві ТЕС належать державі.
Цей фактор є одним із ключових в
контексті зусиль офіційного Києва
щодо вирішення питання. Тим
більше, що частка самого тільки
ДТЕК на ринку генерації сягає 75%.
Додатково, шахти, які добувають
антрацит на окупованій території,
також належать концерну Ріната
Ахметова. По суті, все це перетво-
рює Україну в заручника бізнес ін-
тересів найбагатшого громадянина
України.
Зайвим буде твердження, що
монопольна позиція влаштовує
ДТЕК, а можливість забезпечити
об’єкти генерації антрацитом зі
своїх шахт є достатнім аргументом,
щоб лобіювати за збереженням
status quo.
Тернистий шлях
Для України існує лише декіль-
ка варіантів виходу з ситуації. Пер-
шим є нарощування імпорту ан-
трациту на світових ринках. Проте,
ця марка вугілля є доступною лише
в кількох країнах світу, наприклад,
Росії, Казахстані, Австралії, ПАР та
США. Причому ціна імпортованої
сировини значно перевищує товар
привезений з ОРДЛО. За даними
Міністерства енергетики та вугіль-
ної промисловості, в лютому вар-
тість тони імпортного антрациту в
українських портах становила 2
829 грн. (без ПДВ). В свою чергу,
вугілля з зони АТО коштувало 1
730 грн. за тону (без ПДВ). Крім
того, імпорт ускладнений логістич-
ними перешкодами – через час до-
ставки та перезавантаження пор-
тів. Також контрактами на купівлю
антрациту потрібно займатися зі
значним випередженням. Через ці
причини, звісно, окрім згадуваних
вже бізнес-інтересів, Україна досі
імпортувала відносно незначні для
загального балансу об’єми антра-
циту.
Другим способом обмеження
залежності є переобладнання ан-
трацитових ТЕС на роботу на газо-
вих групах вугілля, дефіцит яких
Україні легше компенсувати. Сам
процес не є технологічно складним,
але вимагає часу та грошей. Відпо-
відну роботу слід починати одразу
після закінчення опалювального
сезону. Важливо пам’ятати, що без-
відносно переобладнання на інший
тип вугілля, усі ТЕС потрібно мо-
дернізувати через загальну зноше-
ність. Та й з огляду на приватну
приналежність більшості ТЕС, та-
кий варіант має свої обмеження –
зрозуміло, що ДТЕК, який володіє
По суті, все це перетворює Україну в
заручника бізнес інтересів найба-
гатшого громадянина України
Через ці причини, звісно, окрім згаду-
ваних вже бізнес-інтересів, Україна
досі імпортувала відносно незначні
для загального балансу об’єми
антрациту

17. 17
в ОРДЛО дешевим ресурсом, не
хоче інвестувати в переоблад-
нання.
Третій шлях, який можна назва-
ти більше ситуативним, це збіль-
шення виробництва і споживання
електроенергії, яка виробляється з
інших джерел (АЕС, ГАЕС, ВДЕ) з
паралельною розбудовою інфра-
структури, що дасть змогу її гнуч-
кіше постачати.
Презентований 7 лютого міні-
стром Насаликом звіт діяльноті
уряду в цьому напрямку був водно-
час маніпуляцією фактами, конста-
тацією складності ситуації та іс-
коркою надії на зрушення в
майбутньому. На думку Насалика,
Україна виконала або виконує 4
проекти, які зменшують залеж-
ність від антрациту. На Дністров-
ській ГАЕС введено в експлуатацію
блок 3 та розпочато будову блоку 4,
що дасть змогу зекономити близь-
ко 700 тис. т антрациту в рік. На
Зміївській ТЕС (Харківська об-
ласть) до жовтня два блоки мають
бути готовими до роботи на газо-
вих групах вугілля, що означатиме
зменшення потреб в антрациті на 1
млн. т щорічно. Міністр згадує і
про введення в експлуатацію в
грудні 2015 року проекту Рівнен-
ська АЕС-Київська підстанція, що
дає економії антрацитових груп ву-
гілля на рівні 1,44 млн. т на рік. Та-
кож мова йде про плани завершен-
ня цієї осіню будівництва
повітряної лінії Запорізька АЕС –
Каховська підстанція – 750 тис. т
заощадження антрациту. Сумарно,
всі проекти мають дозволити об-
межити споживання антрациту на
4 млн. т. Звичайно, названі проек-
ти, це позитивний сигнал. Проте,
Насалик не додав, що їхня реаліза-
ція лише створює передумови для
відповідного зменшення спожи-
вання антрациту. Також, окрім пе-
реобладнання блоків на Зміївській
ТЕС, вони були б реалізовані без-
відносно проблем з дефіцитом ан-
трациту. Тому курсом на унезалеж-
нення від антрациту можна їх
називати лише з великою натяж-
кою. Більше того, все це демонструє
зволікання уряду з активним вирі-
шенням проблеми. Якщо брак рі-
шень у 2014 році можна було ще
зрозуміти, то їх відсутність протя-
гом 2015 та лише в’ялі рухи в 2016
році (рішення про переобладнання
двох з десяти блоків Зміївської
ТЕС) потрібно оцінювати вкрай
негативно.
Ще красномовнішим є анонсу-
вання міністром повного переоб-
ладнання Трипільської ТЕС (Київ-
щина) та модернізації низки
антрацитових блоків інших ТЕС,
включаючи ті, які належать при-
ватному бізнесу. З одного боку,
така заява, це безумовний позитив.
Однак, за планами уряду така ре-
конструкція має розтягнутися аж
до 2024 року, – Україна не має стіль-
ки часу. Подекуди важливішим від
наміру переобладнання Трипіль-
Проте, Насалик не додав, що їхня
реалізація лише створює передумови
для відповідного зменшення спожи-
вання антрациту. Також, окрім
переобладнання блоків на Зміївській
ТЕС, вони були б реалізовані безвід-
носно проблем з дефіцитом антра-
циту. Тому курсом на унезалежнення
від антрациту можна їх називати
лише з великою натяжкою

18. 18
ської ТЕС в цьому контексті є
факт, що уряд анонсує модерніза-
цію антрацитових блоків на при-
ватних ТЕС замість їхнього пере-
обладнання на роботу на інших
марках вугілля, що підтверджує
відсутність остаточної готовності
до відмови від антрациту. І це ще
один доказ на брак аргументів або
бажання спонукати до відповідно-
го переобладнання на ДТЕК та
Донбасенерго.
Перспективи і рекомендації
Палке обговорення блокади
ОРДЛО продемонструвало в т.ч.
фактичну відсутність курсу офі-
ційного Києва на унезалежнення
від поставок антрациту. Вкінці січ-
ня прем’єр-міністр Володимир
Гройсман заявив, що антрациту з
зони АТО немає альтернативи. Зго-
дом, 10 лютого міністр Насалик під
час години запитань до уряду під-
креслив, що Київ може відмови-
тись від вугілля з ОРДЛО, але на це
потрібно 15 млрд. грн. з кишень
платників податків. Сума є явно за-
вищеною і він навів її ймовірно з
метою переконати публіку у відсут-
ності сенсу курсу на відмову від ан-
трациту. Те саме можна сказати про
низку заяв щодо необхідності вве-
дення надзвичайних заходів в енер-
гетиці через проблеми з сирови-
ною – уряд з усіх сил намагається
переконати громадськість, що
Україна не може відмовитися від
антрациту. Зайвим підтверджен-
ням цього є брак в актуальній ре-
дакції проекту «Енергетичної стра-
тегії України до 2035 року»,
будь-яких орієнтирів щодо заміни
антрациту з зони АТО (окрім згад-
ки про переобладнання двох блоків
Зміївської ТЕС, яке закінчиться
вже цього року). Тому, можемо
констатувати, що уряд реалізує
підхід імітації унезалежнення від
антрациту або, в кращому випадку,
дуже повільного курсу на це.
На фоні описаних проблем про
причини цього можемо лише здо-
гадуватися, але цілком логічно, що
може йтися про інтереси все ще
впливового Ріната Ахметова. Його
ДТЕК з огляду на монопольну по-
зицію дозволяє собі фактично шан-
тажувати Україну. А державі не ви-
стачає аргументів або бажання
змусити його врахувати інтереси
країни. Водночас є ще один нюанс,
про який журналісти Економічної
правди згадували ще восени мину-
лого року. Мова про апетити осіб з
оточення Ігоря Кононенка щодо
формування нової вугільної групи,
в т.ч. з колишніх активів Олексан-
дра Януковича. Якщо ці повідо-
млення відповідають дійсності, не-
рішучість Києва стає ще більш
зрозумілою.
Разом з тим потрібно справед-
ливо визнати, що енергетичний
блок уряду є заручником браку
стратегії України щодо майбутньо-
го Донбасу. Відсутність чіткого
плану Києва щодо того, що робити
Тому, можемо констатувати, що
уряд реалізує підхід імітації унеза-
лежнення від антрациту або, в
кращому випадку, дуже повільного
курсу на це
Тзв. блокада товарообігу з окупова-
ними районами Донбасу (не зважаю-
чи на її заполітизованість), може
стати важливим поштовхом до
прийняття відповідальних рішень,
які вже давно перезріли

19. 19
з ОРДЛО (і в які терміни), є важли-
вим фактором збереження тепе-
рішнього status quo. З цієї точки
зору, тзв. блокада товарообігу з
окупованими районами Донбасу
(не зважаючи на її заполітизова-
ність), може стати важливим по-
штовхом до прийняття відпові-
дальних рішень, які вже давно
перезріли.
На фоні загального стану ву-
гільної галузі та ТЕС/ТЕЦ курс на
відмову від антрациту є в довгій
перспективі безпрограшним і ви-
правданим. Не існує одного рішен-
ня, яке зможе зняти проблеми за-
лежності від антрациту, що
зобов’язує до застосування комбі-
нованого набору заходів. Вкрай
важливим є прискорення темпів
переобладнання блоків ТЕС, які
працюють на антрациті. Це осо-
бливо стосується Трипільскої ТЕС
та об’єктів ДТЕК. Компанія-моно-
поліст має бути поставлена в жор-
сткі законодавчі рамки, які
зобов’язуватимуть її до реалізації
курсу на заміну антрациту. Деталі
цих вимог можуть і повинні бути
предметом консультацій з керівни-
цтвом ДТЕК, але держава має в них
зберігати вирішальну роль. Потріб-
но і надалі шукати баланс через ко-
ординацію роботи окремих складо-
вих енергосистеми (АЕС, ТЕС,
ГЕС). Безумовано слід нарощувати
імпорт сировини з альтернативних
джерел – ПАР, США та Австралії.
Навіть попри вищу ціну антрациту
з названих напрямків.
Таким чином, подальше зволі-
кання або імітація реалізації пе-
рерахованих заходів буде доказом
того, що офіційний Київ віддає
перевагу короткостроковим біз-
несовим інтересам деяких гравців
танеготовийдоприйняттясправ-
ді державницьких рішень.
Варто звернути увагу на сум-
ну правду, що навіть ре-
інтегровані ОРДЛО, ще довго
залишатимуться важливим ка-
налом впливу на Україну з боку
російського агресора. Тому, кон-
сервація залежності від антра-
циту з зони АТО - це вкрай без-
відповідальний підхід з точки
зору безпеки України.
Компанія-монополіст має бути
поставлена в жорсткі законодавчі
рамки, які зобов’язуватимуть її до
реалізації курсу на заміну антрациту

20. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2016
20
Проблеми ціноутворення
при виробництві озброєнь
Сучасна модель цін у даній га-
лузі виглядає так: витрати плюс
фіксований рівень прибутку, який
чітко встановлений законодав-
ством. Якщо звернути увагу на
структуру ціни з покупними комп-
лектуючими та зарплатами, то в ре-
зультаті виходить, що чим більш
високотехнологічна продукція,
тим менша рентабельність. Пара-
докс, який не має права на життя.
Питання ціноутворення в процесі
придбання та розробки нових зраз-
ків озброєння – дуже серйозне.
Воно в першу чергу стосується змі-
ни підходу та парадигми. У приват-
ного сектору є своє бачення вирі-
шення даної ситуації.Наприклад,
формувати вартість зразків на кон-
курентних засадах та з урахуван-
ням вартості доступних світових
аналогів. Насправді все виглядає
досить просто: або купується зра-
зок у національноговиробника,
абоіноземний аналог, за умови, що
він дійсно потрібен. Якщо зверну-
ти увагу на безпілотні авіаційні
комплекси, я можу сказати, що
найближчий іноземний аналог
комплексу, який виготовляється
«Атлон Авіа», коштує в 3 рази до-
рожче. Проте чому? Відповідь ри-
торична, якщо взяти до уваги
рентабельність підприємства.
Потрібно підтримувати вітчизня-
ного виробника і давати можли-
Приватні оборонні підприємства досі
у списку другорядних
Артем В’юнник
Директор ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Атлон Авіа»
(розробник та виробник безпілотних авіаційних комплексів)
Якщо звернути увагу на структуру
ціни з покупними комплектуючими
та зарплатами, то в результаті
виходить, що чим більш високотех-
нологічна продукція, тим менша
рентабельність
Потрібно підтримувати вітчизняно-
го виробника і давати можливість
заробляти не лише 2%: маючи такий
рівень прибутку жодне виробництво
не може розвиватися та вдоскона-
люватися

21. 21
вість заробляти не лише 2%: маючи
такий рівень прибутку жодне ви-
робництво не може розвиватися та
вдосконалюватися.
Інший чинник, що стримує роз-
виток приватних компаній обо-
ронної промисловості, – це нерозу-
міння затребуваності продукції в
довгостроковій перспективі. Тому
Ліга оборонних підприємств Украї-
ни створена як відповідь на вищев-
казані проблеми і ми активно
включилися в роботу по форму-
ванню більш ефективнихусучасних
умовах механізмів взаємодії держа-
ви та приватного сектору.
Як отримати державне
замовлення
Наша компанія пройшла дуже
простий шлях і я можу поділитись
цим досвідом. Після презентації
готового зразка у Міністерстві обо-
рони, він повинен пройти випро-
бування у Державному науково-до-
слідному центрі Збройних Сил
(наразі працює в Чернігові). Будь-
які перешкоди для того, щоб про-
йти випробування відсутні. Фахів-
ці центру готові приймати різні
зразки, які відповідають потребам
Збройних Сил. Власне, з цього по-
чалась робота нашої компанії, коли
в 2014 році ми почали перші ви-
пробування комплексів, які тоді,
звісно, мали багато недоліків, але
довели свою здатність виконувати
на той час необхідні оперативні за-
вдання. На сьогодні існує Постано-
ваКабінету Міністрів № 345, яка
впроваджує спрощений режим для
закупівлі зразків військової техні-
ки та озброєння. У ній виділенотри
категорії продукції: 1) зразки, які
серійно виробляються в Україні; 2)
ті, які закуповуються з-за меж
України; 3) ті, що розроблені в іні-
ціативному порядку українськими
підприємствами і серійно не виро-
бляються. Власне, до останньої гру-
пи потрапляють зразки таких ком-
паній як «Атлон Авіа».
Тож процедура отримання дер-
жавного замовлення досить про-
ста. Тобто немає жодних пере-
шкод. До речі, зараз постало
питання про внесення змін до за-
кону про ліцензування окремих
видів господарської діяльності, а
саме щодо повернення до політи-
ки ліцензування виробництва вій-
ськової техніки та боєприпасів.
Але поки що цей закон не прийня-
тий, тобто навіть ліцензія ще не
потрібна, щоб виробляти ті чи
інші зразки. Єдине, що потрібно
мати виконавцю державного обо-
ронного замовлення – це створити
секретний відділ, який буде займа-
тися його виконанням.
Тож процедура отримання держав-
ного замовлення досить проста.
Тобто немає жодних перешкод

22. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2016
22
1 січня 2017 року офіційно роз-
почав свою діяльність Центр проти-
дії тероризму та гібридним загрозам
(ЦПТГЗ) при Міністерстві внутріш-
ніх справ Чеської Республіки.
Його створенню передували пе-
регляд стратегічних підходів НАТО
щодо реагування на нетрадиційні
види війни1
, а також схвалення Єв-
рокомісією стратегії боротьби з гі-
1 NATO Moving Toward New Deterrence Model -
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://
www.wsj.com/articles/nato-moving-toward-new-
deterrence-model-1455116033
бридними загрозами та сприяння
стійкості ЄС, яка стала доповне-
нням програми розширення спів-
робітництва з Північноатлантич-
ним альянсом2
.
У рамках реалізації стратегії
було заплановано створення за-
гальноєвропейського центру для
збору та аналізу інформації щодо
2 Joint Framework on countering hybrid threats a
European Union response - [Електронний ресурс].
– Режим доступу: https://ccdcoe.org/sites/default/
f i l e s / d o c u m e n t s / E U - 1 6 0 4 0 6 - J o i n t
FrameworkOnCounteringHybrid Threats.pdf
Центр протидії тероризму та гібридним
загрозам при МВС Чеської Республіки
Володимир Паливода,
старший науковий співробітник
відділу проблем національної безпеки НІСД

23. 23
гібридних загроз. Верховний пред-
ставник Євросоюзу у закордонних
справах та політиці безпеки Феде-
ріка Могеріні з цього приводу за-
явила: «В останні роки становище
у сфері безпеки докорінно зміни-
лося. Ми бачили зростання гі-
бридних загроз на кордонах ЄС.
Перед ЄС постав виклик адапту-
ватися до цих умов. Взаємозв’язок
між внутрішньою і зовнішньою
безпекою потребує подальшого
зміцнення. Цими новими пропо-
зиціями ми хочемо розширити
нашу здатність протистояти за-
грозам гібридного характеру»3
.
Однією з перших країн, яка
приступила до втілення в життя
рішень Єврокомісії, стала Чеська
Республіка. Місцеві експерти про-
аналізували стан національної
безпеки та визначили низку гі-
бридних загроз, включаючи теро-
ризм, радикалізацію та зовнішні
кампанії з дезінформації, що ста-
новлять серйозну небезпеку вну-
трішній безпеці. За їх рекоменда-
ціями й було вирішено створити
відповідний урядовий орган –
ЦПТГЗ, підпорядкований МВС
ЧР. Центр має виключно інфор-
маційно-аналітичні функції і не
буде займатися оперативною ді-
яльністю, тобто не підмінятиме
собою ні Службу безпеки та ін-
формації (контррозвідка), ні Ві-
3 Security: EU strengthens response to hybrid threats - [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу: http://europa.eu/rapid/
press-release_IP-16-1227_en.htm
домство зовнішніх зв’язків та ін-
формації (розвідка). Одним з
найважливіших завдань Центру
стане протидія російській пропа-
ганді та дезінформації, що активі-
зувалася напередодні проведення
у країні виборів у жовтні 2017
року4
.
Парадоксально, але у чесь-
кому політичному істеблішмен-
ті знайшлися люди, які критич-
но поставилися до появи нового
органу з такими повноваження-
ми. Виступаючи з різдвяним
зверненням до нації, Президент
Чехії Мілош Земан наголосив
на тому, що він не хоче, аби
МВС перетворилося на сучас-
ного Коняша (мається на увазі
єзуїт, який жив у XVIII ст., бо-
рець з Реформацією, автор
чеської версії переліку заборо-
нених книг). На думку політи-
ка, його країна не потребує цен-
зури та ідеологічної поліції5
.
Незважаючи на те, що Глава
держави попередньо був озна-
йомлений з висновками експер-
тів щодо загроз національній
безпеці та напрямками діяль-
4 Na ministerstvu vnitra vznikne protiteroristické centrum. Má
reagovat na nové hrozby - [Електронний ресурс]. – Режим до-
ступу: http://www.rozhlas.cz/zpravy/politika/_zprava/1612832
5 Centrum proti terorismu a hybridním hrozbám
startuje. Nepůjde o cenzuru, ujistilo ministerstvo
vnitra - [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.rozhlas.cz/zpravy/domaci/_zprava/
centrum-proti-terorismu-a-hybridnim-hrozbam-
startuje-nepujde-o-cenzuru-ujistilo-ministerstvo-
vnitra--1684404

24. 24
ності ЦПТГЗ, він фактично пі-
діграв російській пропаганді,
яка категорично відкидає вплив
РФ на політичне життя окре-
мих європейських країн.
Хоча, коли мова йде про Міло-
ша Земана, - дивним це не здається.
Недарма у проекті Лабораторії ана-
лізу особистості Центру дослі-
джень армії, конверсії та роззбро-
єння він зарахований до числа
агентів впливу Москви6
. Приводом
для цього є не лише його постійна
проросійська риторика, але й інші
факти. Так, наприклад, російська
преса приділяє значну увагу Пре-
зидентові Чехії, роль якого у парла-
6 Козлов Д.А. «Друзья» Путина. Мифы и реальность
- [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://
cacds.org.ua/ru/research/724
ментсько-президентській респу-
бліці є досить символічною. За
підрахунками празького аналітич-
ного центру «Semantic Visions», із
жовтня 2013 року по лютий 2015
року Мілош Земан згадувався у ро-
сійських ЗМІ 16 552 рази. Для по-
рівняння, за тими ж даними, Пре-
зидент ФРН Йоахім Гаук
«удостоївся» бути згаданим лише
481 раз. З врахуванням того, що
значна частина ЗМІ у Росії під-
контрольна федеральній владі, така
увага свідчить про наявність тісних
зв’язків чеського політика з керів-
ництвом РФ7
.
7 Centrum proti terorismu a hybridním hrozbám
startuje. Nepůjde o cenzuru, ujistilo ministerstvo
vnitra - [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.rozhlas.cz/zpravy/domaci/_zprava/
Мілош Земан – кремлівський агент впливу чи неординарний політик?

25. 25
З перших днів після офіційного
відкриття Центру його фахівці
включилися у роботу з розвінчан-
ня розгорнутої проти Чехії пропа-
гандистської кампанії, виявлення
так званих активних заходів впли-
ву (простіше кажучи, фейків), що
проводяться російськими спец-
centrum-proti-terorismu-a-hybridnim-hrozbam-
startuje-nepujde-o-cenzuru-ujistilo-ministerstvo-
vnitra--1684404
службами. Результати своєї діяль-
ності ЦПТГЗ оперативно оприлюд-
нює на власному веб-сайті та у
соціальних мережах. Ці результати
отримують схвальні оцінки в уря-
дових та політичних колах країни.
На думку кандидата у президенти
(вибори заплановані на 2018 рік)
Міхала Горачека, подібні центри
мають бути створені у всіх країнах
Схема ухвалення рішень фахівцями ЦПТГЗ щодо виявлення дезінформації

26. 26
НАТО та ЄС8
. У перспективі плану-
ється, що такі ж центри з’являться
в деяких інших міністерства і ві-
домствах Чехії, а загальна коорди-
нація їх діяльності буде здійснюва-
тися на урядовому рівні.
Разом з тим, не обходиться й без
негативних зауважень. І знову у
ролі головного критика ЦПТГЗ ви-
ступив Мілош Земан. Коментуючи
отримані ним від Центру матеріали
щодо конкретної терористичної за-
8 Nejde o cenzuru. Kandidát Horáček nesouhlasí s
prezidentem Zemanem - [Електронний ресурс]. –
http://www.denik.cz/z_domova/nejde-o-cenzuru-
kandidat-horacek-nesouhlasi-s-prezidentem-
zemanem-20170103.html
грози, президент піддав сумніву їх
правдивість і зазначив, що новий
урядовий орган не справляється з
поставленими перед ним завдання-
ми. Президент також додав, що
ЦПТГЗ «лише виконує цензор-
ські функції, видаляючи записи
екстремістського змісту з
Інтернету»9
. До табору критиків
створення ЦПТГЗ приєднався й
колишній керівник військової роз-
відки ЧР бригадний генерал у від-
ставці Андор Шадор, який заявив,
що уряд занадто захопився теорією
змови, а політики іноді підтасову-
ють дані на свою користь. Він нага-
дав приклад, коли у 2003 році на
підставі сфальшованих даних про
наявність у Іраку зброї масового
знищення розпочалося вторгнення
коаліційних військ у цю країну7
.
Чеський публіцист Владімір
Петріляк охарактеризував свої
відчуття з приводу створення
ЦПТГЗ як змішані: «У Чехії ми ма-
ємо президента, який говорить,
що санкції ЄС проти Росії - анти-
продуктивні, а Центр, створений
при соціалістичному уряді пови-
нний шукати дезінформацію, що
походить саме зі Сходу. Єдиним
контактом цього Центру є «Twe-
eter», а люди, які там працюють,
пов’язані з Партією зелених чи з
антиглобалістами. Це не виглядає
серйозно і є предметом для насмі-
9 Czeski spór o terroryzm - [Електронний ресурс]. –
http://gpcodziennie.pl/59698-czeskisporoterroryzm.
html
Бригадний генерал у відставці
Андор Шадор – противник конспірології

27. 27
хань з боку багатьох чеських ко-
ристувачів Інтернету»10
.
10 American forces in Europe Cavalry ride - [Електро-
нний ресурс]. – http://www.economist.com/ news/
europe/21647621-czechs-welcome-american-army-
convoy-despite-their-presidents-support-russia-
cavalry-ride
Аналізуючи ситуацію, що скла-
лася навколо ЦПТГЗ, можна дійти
висновку, що Центр, покликаний
боротися з гібридними загрозами,
став не лише суб’єктом, але й
об’єктом гібридної війни.

28. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2016
28
Последние события в Беларуси
показывают, что в контексте гром-
ких заявлений и попыток А.Лука-
шенко продемонстрировать свою
независимость (в первую очередь
от Москвы) над действующим ре-
жимом в Минске все сильнее сгу-
щаются тучи. И связано это не
только с фактором давления извне.
На сегодня действующий пра-
витель Беларуси не пользуется под-
держкой среди населения страны.
Против него выступают и оппози-
ция, и обычное население, и биз-
нес. В свою очередь, идеи нацио-
нальной государственности,
демократии и европейских ценно-
стей в Беларуси поддерживают
около 3-4 млн. человек. Причем
сторонниками таких идей является
большое количество чиновников
действующего в стране режима, ко-
торые на самом деле ждут, когда
система изменится, и они смогут
свободно посещать Европу, легали-
зовав за рубежом свои капиталы.
Подтверждением этому являются
слова бывшего помощника А.Лука-
шенко К.Рудого о том, что люди из
власти больше чем оппозиция за-
интересованы в коренных рефор-
мах в стране - реформах не только
экономических.
В то же время значительная
часть белорусского общества сим-
патизирует В.Путину, что является
следствием сильного влияния в
«Процесс смены власти в Беларуси можно
считать запущенным»
Дмитрий Бондаренко,
координатор гражданской кампании «Европейская Беларусь»
Над действующим режимом в Мин-
ске все сильнее сгущаются тучи. И
связано это не только с фактором
давления извне