Download to read offline
![ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 травня 2018
26
У лютому 1991 р. в угорському
місті Вишеград президент Польщі
Лех Валенса і Чехословаччини Вац-
лав Гавел та прем’єр-міністр Угор-
щини Йожеф Антал підписали де-
кларацію про співробітництво на
шляху до євроатлантичної інтегра-
ції23
. Водночас, спільність історич-
ного минулого, цілей закордонної
політики та географічна близькість
спричинили появу нового регіо-
нального утворення, названого піс-
ля розпаду Чехословаччини «Више-
градською четвіркою» або «V-4».
Зусилля цих країн не були змарно-
23 Visegrad Declaration 1991. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.
visegradgroup.eu/documents/visegrad-
declarations/visegrad-declaration-110412-2
вані, – у 1999 р. Польща, Чехія та
Угорщина приєдналися до НАТО
(Словаччина вступила до Альянсу
через п’ять років). А у 2004 р. усі
держави «V-4» стали членами Євро-
пейського союзу.
У контексті реалізації Спільної
безпекової та оборонної політики
ЄС, а також політики регіональної
безпеки, націленої на взаємодію між
Євросоюзом і НАТО, у травні 2011 р.
керівники оборонних відомств «Ви-
шеградської четвірки» домовилися
про створення багатонаціональної
бригади швидкого реагування, при-
значеної для несення бойового чергу-
вання в ЄС. Правда, відповідний до-
кумент щодо цього був підписаний
лише у березні 2013 р., а на завершен-
Збройні сили країн Вишеградської групи:
близько, але порізно
Володимир Паливода, старший науковий співробітник
відділу проблем національної безпеки
Національного інституту стратегічних досліджень](https://image.slidesharecdn.com/newsletter30-05-20189710-180906122416/75/10-97-26-2048.jpg)
![27
ня процесу формування такої струк-
туризнадобилосящетрироки.Осно-
ву бригади склали польські військові
(1200 осіб, включаючи командування
і штаб), а інші 1800 військовослуж-
бовців відкомандировані від Словач-
чини, Угорщини та Чехії. Крім цього,
остання передала у розпорядження
бригади бойову техніку та забезпечує
логістику. Угорська сторона пред-
ставлена військовими інженерами, а
словацька – спеціалістами захисту
від зброї масового ураження. Брига-
да, готовність якої до повного роз-
гортання складає 15 днів, призначена
для використання в районах кон-
фліктів або криз, де її бійці мають
охоронятипоставкигуманітарноїдо-
помоги або брати участь в миротвор-
чих операціях24
.
Фактичне домінування Польщі у
цій бригаді пояснюється низкою
причин. Полякам краще за всіх у
«Вишеградській четвірці» вдалося
зберегти свої Збройні сили. У 2017
р. військовий бюджет РП (8,7 млрд.
доларів) більш ніж удвічі перевищу-
вав аналогічні бюджети її партнерів
разом узяті (3,8 млрд. доларів)25
. До
24 Новая армия для Европы. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.rosbalt.
ru/main/2013/03/07/1103211.html
25 Trends in world military expenditure, 2017. –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
Джерело: http://superbiz.se.pl/wiadomosci-biz/915-mld-dla-wojska-wiemy-na-co-dokladnie-
pojda-pieniadze_613672.html](https://image.slidesharecdn.com/newsletter30-05-20189710-180906122416/75/10-97-27-2048.jpg)
![28
того ж, Варшава завжди намагалася
виступати у ролі самого активного
гравця співдружності «V-4», утво-
реної всередині ЄС.
У 2015 р. Польща приступила
до масштабної модернізації своїх
Збройних сил з бюджетом у 32,7
млрд. доларів і розрахованої до
2022 р. Свої оборонні програми
РП свідомо протиставляє модерні-
зації російської армії та зовнішній
політиці Кремля. На думку фахів-
ців, дисбаланс, який виник у полі-
тиці безпеки всередині «Више-
градської групи», швидше змусить
Польщу посилювати свою військо-
ву кооперацію з Німеччиною і
країнами Північної Європи, цен-
тром яких є Швеція, ніж шукати
важелі впливу на Словаччину,
Угорщину та Чехію26
.
Починаючи з Валлійського са-
міту НАТО (вересень 2014 р.),
партнери Польщі по «Вишеград-
ській групі» стали поступово збіль-
шувати витрати на оборону, але
«наздогнати» РП їм навряд чи
вдасться. Виконати вимогу Альян-
су щодо доведення цих витрат до
рівня 2 % ВВП угорці та словаки
збираються не раніше, ніж у 2024-
2026 рр. Чехія планує довести вій-
ськовий бюджет до рівня 1,4 %
https://w w w.sipr i.org/sites/defau lt/
files/2018-04/sipri_fs_1805_milex_2017.pdf
26 Боевая бригада Вышеградской группы. –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.warandpeace.ru/ru/reports/
view/77949/
ВВП, але ставить це у залежність
від економічної ситуації27
.
Збройні сили Словаччини, Угор-
щини і Чехії беруть участь в опера-
ціях під проводом НАТО та ЄС.
Підрозділи, відповідальні за проти-
повітряну оборону, співпрацюють
із союзниками по Альянсу в рамках
Інтегрованої системи протипові-
тряної та протиракетної оборони
НАТО. Чеська 4-а бригада швидко-
го реагування та 252-ий дивізіон 25-
го зенітного полку входять до скла-
ду Сил реагування НАТО, 7-а
механізована бригада є частиною
багатонаціональної дивізії «Північ-
Схід». Угорщина і Чехія брали
участь у місії НАТО з патрулювання
повітряного простору країн Балтії,
Чехія – повітряного простору Іслан-
дії, а Угорщина – повітряного про-
стору Словаччини. У рамках зміц-
нення свого східного флангу 17
країн-членів НАТО створили так
звані батальйонні бойові групи роз-
ширеної передової присутності.
Чеський підрозділ із 250 військо-
вослужбовців увійшов до складу та-
кої групи, дислокованої у Литві, а
мінометний взвод із 30 військовос-
лужбовців, – у Латвії.
Угорщина бере участь у програмі
стратегічних повітряних перевезень
НАТО (спільна експлуатація трьох
27 Blisko, ale oddzielnie. Wyszehrad odbudowuje
armię. – [Електронний ресурс]. – Режим до-
ступу: http://www.defence24.pl/blisko-ale-
oddzielnie-wyszehrad-odbudowuje-armie-
analiza](https://image.slidesharecdn.com/newsletter30-05-20189710-180906122416/75/10-97-28-2048.jpg)
![31
нії «FNSS Savunma Sistemleri» (БМП
«Kaplan-20») та «Otokar Savunma
Sanayi» (БМП «Tulpar»), чеська ком-
панія «Zetor Engineering» (БМП
«Wolfdog»). Усього Чехія планує у
2019-2020 рр. укласти контракти на
210 нових БМП. Крім цього, сухо-
путні війська отримають ще майже
300 французьких бронемашин
«Titus» різних модифікацій (у липні
2017 р. підписано контракт на поста-
чання 62 одиниць, з яких 6 - команд-
но-штабних, 20 - для коригування
артилерійського вогню та 36 – ма-
шин зв’язку).
До недавнього часу планувалося
модернізувати 33 (із 48 наявних)
152-мм самохідні артилерійські
установки «Dana» власного вироб-
ництва. Загалом, це мали бути чоти-
ри батареї, оснащені новими засоба-
ми зв’язку, навігації та системою
управління вогнем, що, нарешті, до-
зволило б використовувати 3 швед-
ськіконтрбатарейніРЛС«ARTHUR».
Однак, міністр оборони Карла
Шлехтова заявила, що в одній із кра-
їн НАТО за 490 млн. доларів будуть
закуплені нові САУ, оскільки «Dana»
має занадто малий бойовий потен-
ціал. Чеська армія ще має на озбро-
єнні 40 120-мм мінометів «M1982» і
8120-ммсамохіднихмінометів«M85
PRAM-L» власного виробництва.
Одним з пріоритетів модерніза-
ції буде заміна 17 ударних вертольо-
тів «Mі-24В» і транспортних верто-
льотів «Мі-8» (обидва – радянського
виробництва) на нову багатоцільову
машину. На першому етапі передба-
чено придбання 12 гвинтокрилів.
Серед можливих варіантів – англо-
італійський «AW139M», французь-
кий «AS565 Panther» і американські
«UH-1Y Venom» та «Black Hawk». У
жовтні 2017 р. Державний департа-
мент США дав згоду на продаж Чехії
у рамках згаданої вище програми
FMS 12 вертольотів «UH-1Y
Venom»28
, але міністерство оборони
ЧР оголосило, що на закупку не ви-
стачало виділеного бюджету.
ВПС ЗС Чехії складаються з еска-
дрильї з 14 багатоцільових швед-
ських літаків «JAS-39C/D Gripen»
(на правах оренди), ескадрильї під-
тримки з 21 літака «L-159 ALCA»
власного виробництва, навчальної
ескадрильї з 9 літаків «L-39» та двох
ескадрилей транспортної авіації (2
іспанські літаки «C-295M», 6 - чесь-
ких «L-410», два - радянських «Як-
40», 2 - французьких «А-319» і 1 - ка-
28 Czech Republic – UH-1Y Utility Helicopters. –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.dsca.mil/major-arms-sales/czech-
republic-uh-1y-utility-helicopters
Джерело: https://www.goodfon.ru/down-
load/aero-l-159-alca-uchebno-boevoy-
2992/1920x1080/](https://image.slidesharecdn.com/newsletter30-05-20189710-180906122416/75/10-97-31-2048.jpg)
![37
ПГРК «Ярс» 54-й ракетной диви-
зии РВСН.
16. 3 БМП К-11»Бумеранг» [1, 2].
Анализ ВВТ механизированной
колонны показал, что из 34 проде-
монстрированных типов, 11 (32%)
впервые прошло на военном пара-
де. Казалось бы, это целая треть,
т.е. довольно много. Но из них 6 ти-
пов относились к вооружённым
пулемётами транспортным сред-
ствам. Это БА «Тайфун-К» 4х4 и
мотовездеходы АМ-1 для ВДВ, БКА
«Патруль» и БА «Урал» для Ро-
сгвардии, пикапы УАЗ «Патриот»
для лёгких мотострелковых бригад,
снегоходы ТТМ 1901-40 для аркти-
ческих бригад.
То есть, фактически, на параде
было впервые показано только 5
типов наземного ВВТ: БМПТ «Тер-
минатор», 2 робототехнических
комплекса (дистанционного раз-
минирования «Уран-6» и огневой
поддержки «Уран-9»), а также 2
БПЛА (вертолётный «Катран» и
самолётный «Корсар»). Однако о
БМПТ «Терминатор», комплексах
«Уран-6/9» и БПЛА «Корсар» было
известно уже довольно давно. Фак-
тически, из неизвестных ранее ти-
пов ВВТ на параде был всего один
БПЛА «Катран» (3% от показанно-
го в механизированной колонне).
То есть, почти ничего нового в ме-
ханизированной колонне не было.
Нельзя же считать современным
вооружением бронеавтомобили
Росгвардии (т.е. полицейские ма-
шины, вообще не принадлежавшие
ВС), или небронированные УАЗы,
мотовездеходы и снегоходы, а но-
вым вооружением – БМПТ, робо-
тов «Уран-6/9» и БПЛА «Корсар», о
которых известно из прессы уже
много лет. Ниже приводятся кра-
ткое описание этого «нового» воо-
ружения.
Боевая машина поддержки тан-
ков (БМПТ) «Терминатор» предна-
значена для ведения маневренных
боевых действий в составе танко-
вых и мотострелковых подразделе-
ний в качестве многоцелевого бое-
вого средства в условиях
применения ОМП. Она имеет вы-
сокую огневую мощь, защищен-
ность и управляемость. Вооруже-
ние включает 2 спаренные 30-мм
автоматические пушки 2А42, 2
курсовых 30-мм автоматических
гранатомета АГ-17Д, 4 ПТУР
«Атака-Т» и 7,62-мм пулемет
ПКТМ. Экипаж 5 чел., вес 48 т,
мощность двигателя 1000 л.с., ско-
рость до 65 км/ч, запас хода до 550
км. Броневая защита – на уровне
танка Т-90А. БМПТ создана на базе
Т-72 в 2000 г (позже – на базе Т-90).
В 2017 г она была успешно испыта-
на в Сирии.
Роботизированные комплексы
«Уран-6» и «Уран-9» тоже успешно
прошли проверку в Сирии. Ком-
плексы «Уран-6», предназначенные
для дистанционного разминирова-
ния местности, использовались в
городах Пальмира, Алеппо и Дейр-](https://image.slidesharecdn.com/newsletter30-05-20189710-180906122416/75/10-97-37-2048.jpg)
![39
ведки и РЭБ, а также наносить уда-
ры по противнику управляемым и
неуправляемым оружием. Ско-
рость его полета до 130 км/ч, высо-
та – 2 км, вес целевой нагрузки –
120 кг (2 ПТУР «Атака») [3].
Повторяю, все эти системы уже
известны (кроме БПЛА «Катран»).
Но заместитель министра обороны
России Ю. Борисов сообщил в ин-
тервью, что «на параде главное для
нас – показать, чем живут Воору-
женные Силы, продемонстриро-
вать все новинки. В этом году их на
самом деле много, на каждую стоит
обратить пристальное внимание».
В перечне новинок парада Борисов
упомянул БМПТ «Терминатор», БА
«Тайфун-К» 4х4, ЗРК «Тор-М2» и
«Бук-М2», роботы разминирова-
ния и ударные «Уран-6» и «Уран-9»,
БПЛА «Корсар» и «Катран» [4].
Но необходимо отметить, что
ЗРК «Тор-М2» и «Бук-М2» – это не
новинки, они уже поступают в вой-
ска и побывали на военном параде в
прошлые годы. Остальные перечис-
ленные Борисовым системы тоже
новинками не являются (об этом
сказано выше). Поэтому его пред-
ставления о новизне вооружения
выглядят несколько странными.
А как же насчёт новинок авиа-
ции, которая пролетела после про-
хождения механизированной ко-
лонны? Был показан пролёт 17
групп авиации, в т.ч.:
1. Вертолёт Ми-26 и 4 вертолёта
Ми-8.
2. 4 ударных вертолёта Ми-28Н
«Ночной охотник».
3. 4 ударных вертолёта Ка-52 «Ал-
лигатор».
4. 4 модернизированных ударных
вертолёта Ми-24П.
5. Стратегический бомбардиров-
щик-ракетоносецТу-160и4даль-
них бомбардировщика Ту-22М3.
6. 3 модернизированных транс-
портных самолёта Ил-76МД.
7. 3 турбовинтовых стратегиче-
ских бомбардировщика-ракето-
носца Ту-95МС.
8. Самолёт-заправщик Ил-78 и
бомбардировщик-ракетоносец
Ту-160.
9. 4 лёгких истребителя МиГ-
29СМТ.
10. 4 фронтовых бомбардировщика
Су-24М.
11. 4 истребителя-перехватчика
дальнего действия МиГ-31БМ.
12. 4 истребителя-бомбардировщи-
ка Су-34.
13. 2 малозаметных многофункцио-
нальных сверхманевренных ис-
требителя 5-го поколения Су-57.
14. Боевой порядок «Тактическое
крыло»: 4 Су-34, 4 многоцелевых
истребителя Су-30СМ и 2 – Су-
35С.
15. Пилотажные группы «Русские
витязи» и «Стрижи»: 5 Су-30СМ
и 4 МиГ-29.
16. 6 штурмовиков Су-25.
17. 2 истребителя МиГ-31К с авиа-
ционным ракетным комплексом
«Кинжал» [1, 2].](https://image.slidesharecdn.com/newsletter30-05-20189710-180906122416/75/10-97-39-2048.jpg)
![40
Характеристики самолётов и
вертолётов, участвовавших в пара-
де, приведены в таблице [1, 2].
Анализ парада авиации показал,
что из 20 продемонстрированных
типов самолётов и вертолётов, но-
выми являются только два – Су-57 и
МиГ-31К, Причём МиГ-31К можно
назвать новым лишь условно, по-
скольку он представляет собой мо-
дернизированный истребитель
Миг-31БМ, переоборудованный
для несения баллистической ракеты
«Кинжал». И, несмотря на то, что
Су-57 действительно является но-
вейшим самолётом (для России),
главной новинкой всего этого пара-
да был назначен МиГ-31К, точнее в
комплексе с ракетой «Кинжал». Не-
даром пара МиГ-31К летели на па-
раде последней – чтобы подчер-
кнуть их роль на этом параде.
Похоже, что только ради них парад
и устраивался.
Для подтверждения данного
вывода приведу пару цитат. Первая
из упомянутого выше интервью с
Ю. Борисовым. Корреспондент Е.
Одинцов констатировал, – Главной
новинкой нынешнего воздушного
парада является, безусловно, пере-
хватчик МиГ-31 с «Кинжалом».
Ю. Борисов с этим, естественно,
согласился, – Об уникальности
Тип Экипаж,
человек
Вес пустого/
макс, т
Вес
нагрузки, т
Скорость
макс., км/ч
Дальность
макс., км
Потолок,
практ., км
Ту-160 4 110/275 45 2200 13950 22
Ту-95МС 7 98,5/185 20,8 830 10500 10,5
Ту-22М3 4 68/126 12 2300 6000 13,3
Су-34 2 22,5/45 8-12 1900 4000 14,65
Су-24М 2 22,3/39,7 7 1600 2850 17
Су-25 1 9,31/17,6 4,4 950 1950 7
МиГ-31БМ/К 2 21.8/46,75 9 3000 1450 20,6
Су-57 1 18,5/37 1,31-10 2600 4300 20
Су-35С 1 19/34,5 8 2500 4500 18
Су-30СМ 2 18,8/34,5 8 2125 3000 17,3
МиГ-29СМТ 1-2 10,9/21 4 2450 2100 18
Ил-76МД 7 90/190 48 850 6700 12
Ил-78 6 90/190 50 830 10000 11
Ми-28Н 2 8,1/12,1 2,3 300 450 5,6
Ка-52 2 7,7/10,8 2-2,8 300 460 5,5
Ми-24П 2 10,7/11,5 2,4 300 550 5,4
Ми-26 6 28,2/56 20 270 800 4,6
Ми-8 2+1 7/13 3 250 715 6
Таблица](https://image.slidesharecdn.com/newsletter30-05-20189710-180906122416/75/10-97-40-2048.jpg)
![41
этой разработки рассказал наш
Верховный главнокомандующий в
Послании Федеральному собра-
нию. Это современное оружие: ги-
перзвуковая ракета повышенной
дальности, которая может преодо-
левать любые системы ПВО и ПРО.
Она фактически неуязвима и обла-
дает очень серьезным боевым по-
тенциалом. А ее носитель – МиГ-31
наиболее приспособлен для того,
чтобы разогнать эту ракету до не-
обходимой скорости на нужных
высотах. В подтверждение, что это
не какая-то экзотика, скажу: сегод-
ня десять самолетов стоят на опыт-
но-боевом дежурстве и готовы к
применению «Кинжала» в зависи-
мости от ситуации [4].
Вот главная цель этого интер-
вью – угроза. Бойтесь, страны Ев-
ропы, «Кинжалы» уже наготове. Да
и США пусть опасаются за свои
авианосцы, крейсера и эсминцы в
Средиземном море.
Вторая цитата – из речи мини-
стра обороны России С. Шойгу на
селекторном совещании, – Тради-
ционно на нём [на параде] будут
представлены перспективные об-
разцы вооружения и военной тех-
ники. В авиационной составляю-
щей праздника, помимо
современных самолётов Су-57, Су-
30СМ и МиГ-29СМТ, примут уча-
стие модернизированные МиГ-31К,
оснащённые новейшими гиперзву-
ковыми ракетными комплексами
«Кинжал». Далее были показаны ка-
дры пуска этой ракеты с самолёта
МиГ-31К, сопровождаемые востор-
женным комментарием диктора, –
Учебно-боевой пуск «Кинжал»
словно пронзает небо. Модернизи-
рованный МиГ-31 способен выве-
сти новейшую ракету в стратосфе-
ру, а значит самолёту, который несёт
«Кинжал» не нужно заходить в зону
действия ПВО противника. Ком-
плекс «Кинжал» – уникальное ги-
перзвуковое оружие. Гриф «Совер-
шенно секретно» с него снял лично
Президент во время оглашения по-
слания к федеральному собранию.
Тогда на Западе многие не повери-
ли, что наша страна обладает таки-
ми системами. И вот теперь, 9-го
мая, «Кинжал» продемонстрируют
всему миру на параде Победы [5].
Так что же это за «Кинжал», и
почему его показали на параде? Это
одна из шести новых российских
систем вооружения, обнародован-
ных 1 марта 2018 г президентом
Путиным в послании федерально-
му собранию. В их числе были МБР
«Сармат», гиперзвуковой планиру-
ющий крылатый блок «Авангард»
для МБР, крылатая ракета «Буре-
вестник» и торпеда «Посейдон»
(обе межконтинентальные, с ядер-
ной энергоустановкой), авиацион-
но-ракетный комплекс с баллисти-
ческой ракетой «Кинжал» и боевой
лазерный комплекс «Пересвет».
Как сказал тогда о комплексе
«Кинжал» Путин: «Важнейшим
этапом разработки современных](https://image.slidesharecdn.com/newsletter30-05-20189710-180906122416/75/10-97-41-2048.jpg)
![42
систем вооружений стало создание
высокоточного гиперзвукового
авиационно-ракетного комплек-
са». Он подчеркнул, что данная си-
стема не имеет аналогов в мире.
«Его испытания успешно завер-
шены, и, более того, с 1 декабря
прошлого года комплекс присту-
пил к несению опытно-боевого де-
журства на аэродромах Южного
военного округа. Уникальные лёт-
но-технические характеристики
высокоскоростного самолёта-но-
сителя позволяют доставлять раке-
ту в точку сброса за считанные ми-
нуты. При этом ракета, летящая с
гиперзвуковой скоростью, превы-
шающей скорость звука в десять
раз, ещё и осуществляет маневри-
рование», – добавил Путин.
По словам президента, это по-
зволяет ей гарантированно «прео-
долевать все существующие» и
перспективные системы противо-
воздушной и противоракетной
обороны, «доставляя к цели на
дальность более двух тысяч кило-
метров ядерные и обычные боеза-
ряды». «Мы назвали эту систему
«Кинжал», – заключил он [6].
Российские военные эксперты
поспешили сделать ряд предполо-
жений относительно системы
«Кинжал».
Главный редактор сайта
MilitaryRussia Д. Корнев, коммен-
тируя кадры с пуском ракеты, от-
метил, – На видео видно, что под
фюзеляжем МиГ-31 висит дорабо-
танная аэробаллистическая ракета
9М723 ОТРК «Искандер». Носовая
часть ракеты обтекаемой формы, с
несколькими сужениями. Можно
рассмотреть, что двигательный от-
сек имеет бочкообразную форму.
От сухопутной версии «Исканде-
ра» ракета «Кинжала» отличается
переработанным хвостовым отсе-
ком и уменьшенными рулями. Так-
же в хвосте ракеты есть заглушка.
Видимо, она защищает сопла дви-
гателя при полете на сверхзвуковой
скорости. После старта ракеты с
борта МиГ-31 заглушка отделяется.
Схемы с модернизированными
ракетами 9М723, установленными
на МиГ-31, появились в интернете
8 лет назад. Видимо, они были ско-
пированы с брошюры-проспекта
одной из компаний российского
ВПК.
Судя по видео, показанному во
время выступления Путина, сразу
после запуска ракета по баллисти-
ческой траектории набирает высо-
ту. После чего она начинает пики-
ровать. В районе цели ракета
выполняет сложные маневры. Они
позволяют уклониться от средств
ПВО, а также обеспечить точное
прицеливание. Ракета может пора-
жать как стационарные, так и под-
вижные объекты.
Разогнанный до сверхзвуковой
скорости МиГ-31 играет роль пер-
вой ступени, которая в несколько
раз увеличивает дальность полета и
скорость ракеты. После запуска за](https://image.slidesharecdn.com/newsletter30-05-20189710-180906122416/75/10-97-42-2048.jpg)
![43
счет набора высоты и пикирования
ракета набирает гиперзвуковую
скорость, а также необходимую
энергию для маневрирования. Хотя
ракета считается аэробаллистиче-
ской, но ее траектория на конечном
участке достаточно сложная и она
может выполнять маневры.
Ракета могут оснащаться опти-
ческими или радиолокационными
головками самонаведения. Первая
обнаруживает цель, совмещая за-
ложенную в ее памяти картинку с
тем, что видит камера. Она лучше
подходит для уничтожения стаци-
онарных объектов. Вторая ищет
цели по отраженным радиолокаци-
онным сигналам. Она служит для
уничтожения подвижных целей, в
частности кораблей.
По словам военного историка Д.
Болтенкова, ракета «Кинжал» соз-
дана на базе ОТР 9М723, отрабо-
танной и испытанной системы. У
нее есть головки самонаведения и
возможности выполнения манев-
ров. Для создания с нуля авиацион-
ной ракеты с аналогичными воз-
можностями потребовалось бы не
менее 7-10 лет. Еще года 2–3 ушло
бы на испытания. В случае с «Кин-
жалом» разработчики и военные
справились всего за 8 лет. Также
объяснимо, почему носителем вы-
бран МиГ-31. У него высокая гру-
зоподъемность и мощные двигате-
ли. Он один способен разогнаться
до сверхзвуковой скорости и запу-
стить пятитонную ракету.
В. Шурыгин отметил, что, не-
смотря на уникальные возможно-
сти, «Кинжал» – это оборонитель-
ное оружие. В случае агрессивных
действий противника эта система
позволяет уничтожить его крити-
чески важную инфраструктуру и
не допустить нанесения удара кры-
латыми ракетами с кораблей. «Вы-
бить» склады, аэродромы, штабы и
пункты управления. «Кинжал»
стал ответом на развертывание
США ЕвроПРО [7].
К. Геращенко попытался опреде-
лить размеры ракеты комплекса
«Кинжал». По его оценке, длина её
около 7 м, диаметр – до 0,8 м. В хво-
стовой части треугольные рули.
Средняя часть ракеты более тол-
стая, чем носовая. Видимо, это обу-
словлено необходимостью вместить
нужное количество топлива. Увели-
чивать длину ракеты конструкторы
не могли, иначе она не поместилась
бы под самолетом-носителем. Носо-
вая часть ракеты покрыта специ-
альным термозащитным покрыти-
ем, имеющим темный цвет.
По словам главкома ВКС С. Су-
ровикина, ракета аэробаллистиче-
ская. Маршевый РДТТ за несколь-
ких секунд разгоняет ее до
гиперзвуковой скорости. Типовой
профиль полета был изображен в
презентации: после отделения от
носителя ракета движется по бал-
листической траектории, набирая
высоту в несколько десятков кило-
метров, а затем пикирует на цель.](https://image.slidesharecdn.com/newsletter30-05-20189710-180906122416/75/10-97-43-2048.jpg)
![44
Такой профиль позволяет достичь
высокой скорости и большой даль-
ности (поскольку значительная
часть полета проходит в стратос-
фере, где плотность воздуха мала)
и снижает вероятность поражения
средствами ПВО. Можно предпо-
ложить, что ракета способна лететь
и не по баллистической траекто-
рии, но тогда дальность действия
меньше.
Выбор МиГ-31 в качестве носи-
теля очевиден. Самолет способен
осуществлять запуск ракеты на
большой высоте и скорости, что
существенно увеличивает даль-
ность её полета. Неслучаен и выбор
места дислокации комплекса. На-
ходясь на юге России, «Кинжал»
контролирует всю акваторию Чер-
ного и Каспийского морей, Кавказ
и Закавказье, всю территорию Тур-
ции, Ирака, почти весь Иран, и всю
Восточную Европу – Болгарию, Ру-
мынию, Польшу, страны Прибал-
тики [8].
Я. Вяткин оценил длину ракеты
«Кинжал» в 7,7 м, её вес в 5 т, а вес
её боевой части в 800 кг. Это не-
сколько отличается от веса ракеты
9М723 (3,8 т) и её боевой части (480
кг), но он сам не уверен в точности
своих предположений. Также он
сообщил, что самолёты МиГ-31К
базируются в 929-ом Государствен-
ном лётно-испытательном центре
(ГЛИЦ, г. Ахтубинск) и держат под
прицелом ракет «Кинжал» восточ-
ное Средиземноморье [9].
Е. Тучков написал следующее:
«Остроумные люди считают, что
количество комплексов «Кинжал»
не случайно равно десяти. Именно
столько у США авианосцев». Это
не себя ли он считает «остроумным
человеком»?
Далее Тучков отметил: «На пер-
вый взгляд, размещение десяти
комплексов «Кинжал» в Южном
военном округе является стран-
ным решением. Потому что в ЮВО
нет истребительных частей и ча-
стей ПВО, в которых эксплуатиро-
вались бы перехватчики МиГ-31.
Так что техническим специалистам
ВВС ЮВО пришлось осваивать но-
вую для себя технику. Однако дис-
локация на юге, а не на западе стра-
ны нового оружия с
фантастическими возможностями
более чем оправдано. Во-первых,
наши западные соседи от «Искан-
деров» впадают в антирусскую ис-
терику. Если же к ним добавить
«Кинжалы», то они начнут совер-
шать роковые поступки, чреватые
крайне неприятными последствия-
ми. В первую очередь, разумеется
для них самих. Мир, к сожалению,
довольно хрупок. Ну а на юге «Кин-
жалы» могут использоваться с
большой пользой. И уже, кстати,
используются. К настоящему мо-
менту МиГ-31К уже совершили
больше 250 полетов днем и ночью в
различных метеоусловиях. По-
скольку в Черное море стали часто
наведываться американские и на-](https://image.slidesharecdn.com/newsletter30-05-20189710-180906122416/75/10-97-44-2048.jpg)
![45
товские корабли с крылатыми ра-
кетами «Томагавк», демонстрируя
своеволие и непредсказуемость
американского президента, то
«Кинжалы» способны привести
американских моряков в чувство и
вернуть их к реальности». И доба-
вил: «Гиперзвуковые ракеты истре-
бителей МиГ-31К держат под при-
целом ВМС Америки».
А затем Тучков процитировал
Ю. Борисова: «Это класс высоко-
точного оружия, которое имеет
многофункциональную боевую
часть, позволяющую работать как
по стационарным, так и по движу-
щимся целям. В частности, авиа-
носцы и корабли класса крейсер,
эсминец, фрегат – потенциальные
цели для этого оружия» [10].
Но появились и статьи, авторы
которых критически подошли к со-
общению Путина о комплексе
«Кинжал».
В. Кузовков утверждает, что раке-
та комплекса «Кинжал» не является
гиперзвуковой (как заявили Путин,
Борисов и Шойгу), поскольку может
достичь гиперзвуковой скорости
(свыше 5М, а именно – 10М) только
кратковременно и на больших высо-
тах, в разряжённой стратосфере. Ра-
кета же считается гиперзвуковой,
если она не менее 80% траектории
летитнаэтойскорости.Акогдараке-
та комплекса «Кинжал» приближа-
ется к цели, она маневрирует не на
гиперзвуковой скорости, а уже на
сверхзвуковой [11].
Член-корреспондент Россий-
ской академии ракетных и артил-
лерийских наук, капитан 1-го ранга
К. Сивков, который служил в Ген-
штабе ВС РФ, представляет крити-
ку «справа». Он заявил, что после
презентации Путиным новой тех-
ники, Россия может оказаться в се-
рьёзном проигрыше.
«Гиперзвуковое оружие, как и
любое другое оружие, является
фактором стратегического харак-
тера лишь тогда, когда оно прини-
мается на вооружение ВС в массо-
вом порядке. Президент ещё в
2016 г объявил о начале конверсии
ОПК России. Заявляя о таких ве-
щах (имеется в виду новое ору-
жие), наш президент должен зая-
вить об отказе от конверсии. Если
он не откажется, это будет крайне
опасным и нехорошим для безо-
пасности России шагом. Мы под-
толкнём соперников на создание
гиперзвуковых систем вооруже-
ния, они их массово поставят на
вооружение, а мы это сделать не
сможем. В итоге мы окажемся в се-
рьёзном проигрыше».
По словам Сивкова, в условиях
конверсии ОПК РФ не сможет про-
извести необходимое количество
«Кинжалов». «…их должно быть
выпущено не менее 500-1000 ед. В
условиях предполагаемой конвер-
сии, программа не сможет быть вы-
полнена», – заключил Сивков.
В Пентагоне рассказали о про-
ведении работ в области гиперзву-](https://image.slidesharecdn.com/newsletter30-05-20189710-180906122416/75/10-97-45-2048.jpg)
![46
ковых технологий. Об этом сооб-
щил глава Управления
перспективных исследовательских
проектов С. Уокер. По его словам,
собственное гиперзвуковое ору-
жие США смогут испытать уже в
2019 г. При этом Уокер уточнил,
что Вашингтон осознаёт, что в этом
вопросе приходится соревноваться
с Россией и Китаем. .Так в амери-
канском военном ведомстве отреа-
гировали на презентацию новей-
шего оружия РФ, которая
произошла во время послания Пу-
тина Федеральному Собранию [12].
Я. Паловский из Польши ут-
верждает: «Гиперзвуковой» Кин-
жал – угроза для Европы» Он тоже
считает, что это баллистическая
ракета, а не гиперзвуковая, под ко-
торой обычно понимают крылатые
ракеты с ГПВРД. Однако это не от-
меняет того факта, что у Кремля
появилось очень опасное оружие,
особенно в отношении стран Евро-
пы. При этом он ссылается на экс-
пертов проекта «Ракетная угроза»
(Missile Threat) американского
Центра стратегических и междуна-
родных исследований (Centre for
Strategic and International Studies –
CSIS). Ракета имеет близкую кон-
струкцию с наземной ОТР «Искан-
дер» с дальностью до 500 км, но не
подпадает под действие Договора
по РСМД, так как в нем нет ограни-
чений по баллистическим ракетам
воздушного пуска с дальностью бо-
лее 500 км. Таким образом, «Кин-
жал» может использоваться как
оружие средней дальности по це-
лям в Западной Европе и междуна-
родных водах Балтийского моря,
также может быть применен в слу-
чае конфликта в Центральной Ев-
ропе. В статье приведена карта с
радиусами поражения ракет ком-
плекса «Кинжал» при базировании
их носителей МиГ-31К в Калинин-
градской области и Крыму. На кар-
те видно, что под удар попадает вся
Европа до Испании (в т.ч. Норве-
гия, Великобритания, Франция,
ФРГ, Италия) и Средиземное море
по Сардинию включительно. Также
автор пишет об угрозе странам Ев-
ропы российских крылатых ракет
«Искандер-К», «Калибр» и ОТР
«Искандер-М».
Эксперты CSIS считают, что
страны НАТО должны всерьез рас-
смотреть «многоуровневый ответ»
на эти новые российские угрозы,
создать многоэшелонную систему
ПВО и ПРО с интегрированной ар-
хитектурой управления в рамках
всего альянса. Только такой ком-
плексный подход обеспечит Евро-
пе защиту от ракетного шантажа
Москвы [13].
Л. Николаев вообще утверждает,
что ракеты комплекса «Кинжал» не
предназначены против кораблей – у
России нет систем целеуказания для
обеспечения поражения мобиль-
ных объектов на море, а муль-
тфильм, показанный в Манеже, был
дезинформацией. По их мнению,](https://image.slidesharecdn.com/newsletter30-05-20189710-180906122416/75/10-97-46-2048.jpg)
![47
«Кинжал» может использоваться
только против стационарных на-
земных объектов в Европе [14].
Он пишет, – Речь президента и
одновременно кандидата в прези-
денты РФ В. Путина на Манеже
(Москва) перед российской поли-
тической и бизнес-элитой, актера-
ми и юными волонтерами была
выдержана в стиле холодной вой-
ны и в попытках запугать Запад.
Но речь, сдобренная анимацией,
увы, не возымела должного влия-
ния не то что на Запад, но и на тех,
кто мало-мальски разбирается в
военной технике и оружии. …но-
вое вооружение Путина, …даже
невооруженным глазом вызывает
сомнения, в том числе по элемен-
тарной логике. Действительно,
очень трудно отвязаться от мысли,
что практически все, что сказал
Путин – ложь.
В ролике был показан истреби-
тель МиГ-31, который производит
сброс гиперзвуковой ракеты «Кин-
жал», далее идет мультик. По неко-
торым оценкам, это модификация
советской твердотопливной раке-
ты…, которая достигает гиперзву-
ковой скорости «дедовским спосо-
бом», как в 60-х годах прошлого
столетия, то есть, здесь нет речи о
наличии гиперзвукового прямо-
точного двигателя, над которым, в
частности, работают в США, Китае
и Индии. Слова Путина о скорости
10М также не могут быть приняты
как верные – речь может идти мак-
симум о скорости 5-6М, что совер-
шенно нереволюционно. И резю-
ме – речь предвыборная и главная
её аудитория – внутри России [15].
Суммируя вышесказанное,
можно считать, что авиационно-
ракетный комплекс «Кинжал»
включает самолёт-носитель – ис-
требитель МиГ-31К (модернизиро-
ванный МиГ-31БМ с бортовой си-
стемой управления и пусковым
устройством), баллистическую ра-
кету воздушного запуска с непод-
тверждённым обозначением
Х-47М2, а также наземные средства
подготовки носителя и ракеты к
боевому применению.
МиГ-31К имеет скорость до
3000 км/ч, радиус действия до 580
км и боевую нагрузку до 9 т, а раке-
та может иметь (предположитель-
но) длину 7,2-7,7 м, диаметр 0,8-
0,92 м, вес 3,8-5 т, ядерную или
обычную БЧ весом 480-800 кг, ско-
рость до 10М (10740 км/ч на высоте
25 км), дальность до 2000 км, опти-
ческую и радиолокационную си-
стему самонаведения. Комплекс
предназначен, в основном, для по-
ражения стационарных наземных
объектов и ориентирован, в пер-
вую очередь, против Европы. Воз-
можность его использования про-
тив подвижных морских целей
может быть реализована только
при организации внешнего целеу-
казания, которое пока отсутствует.
На опытно-боевом дежурстве в
Южном ВО (929-й ГЛИЦ, г. Ахту-](https://image.slidesharecdn.com/newsletter30-05-20189710-180906122416/75/10-97-47-2048.jpg)
![48
бинск), как сообщалось, находится
всего 10 комплексов «Кинжал» (на
параде было показано 2). То есть,
пока их «опытно-боевое» развер-
тывание рассчитано лишь на пси-
хологический эффект и является
попыткой запугать страны Европы
и 6-й флота США в Средиземном
море (в радиусе поражения ракет
все европейские страны, кроме Ис-
пании, и Средиземное море до Сар-
динии).
Но количество комплексов мо-
жет вырасти. В 2018 г закончится
оснащение ВС России ОТРК
«Искандер-М» (за год производи-
лось 2 бригадных комплекта, в т.ч.
до 100 ОТР), и ОПК может пере-
ключиться на выпуск ракет для
комплекса «Кинжал». Сивков оце-
нил потребность в них в 500-1000
ед., т.е. для её удовлетворения по-
требуется 5-10 лет. Что касается ис-
требителей МиГ-31 разных моди-
фикаций, то их в ВКС и морской
авиации 130-150 ед. Однако эти са-
молёты являются лучшими пере-
хватчиками ПВО, поэтому число
модернизированных в МиГ-31К са-
молётов вряд ли будет больше 20-
30. Это снизит потенциальный
ущерб для стран НАТО от их при-
менения, и сделает аэродромы ба-
зирования МиГ-31К в случае вой-
ны мишенью первых ударов ВС
стран НАТО.
Перед нынешним майским воен-
ным парадом министерство оборо-
ны России видимо попало в слож-
ную ситуацию – очевидно, ему был
дан приказ показать на параде хоть
что-то из шести объявленных Пу-
тиным новых систем вооружений.
Ведь руководство США, если и по-
верило в их существование, сочло
несущественными. Официальный
представитель МО США Д. Уайт за-
явила на брифинге: «Никаких изме-
нений в ядерную доктрину, которая
была обнародована 2 февраля, мы
вносить не будем. Эти [российские]
вооружения разрабатывались дав-
но. И это нами все учтено в доктри-
не». По словам Уайт, Пентагон «на
протяжении длительного времени
следит за шагами России» в этом на-
правлении, поэтому США «не удив-
лены и готовы отреагировать»
должным образом. МО США «уве-
рено в том, что сможет отразить лю-
бую атаку, будет ли она осущест-
вляться с помощью гиперзвукового
оружия или крылатой ракеты с
ядерной энергоустановкой», – доба-
вила Уайт. Она также утверждала,
что «россияне хорошо знают» о том,
что система ПРО США не нацелена
на Россию, а призвана противодей-
ствовать «угрозам со стороны
стран-изгоев» [16].
Но что же МО России могло по-
казать на параде, чтобы напугать
если не США, то хотя бы Европу –
большинство этих систем воору-
жений ещё испытываются и не го-
товы к демонстрации.
Глава комитета Совета Федера-
ции по обороне и безопасности и](https://image.slidesharecdn.com/newsletter30-05-20189710-180906122416/75/10-97-48-2048.jpg)
![49
бывший главком ВКС России В.
Бондарев в марте 2018 г заявил:
«Конечно, о серийном производ-
стве МБР «Сармат» в ближайшие
год-два говорить преждевременно.
Но несколько предсерийных еди-
ниц поступит на вооружение уже в
ближайшее время. Так, оснащение
ими РВСН запланировано в рам-
ках госпрограммы вооружений
2018-2027 годов». Он отметил, что
другие стратегические вооруже-
ния, в том числе новая крылатая
ракета с ядерной энергоустановкой
и перспективный ракетный ком-
плекс с планирующим крылатым
блоком появятся на боевом дежур-
стве в течение 10 лет [17].
В. Бондарев, видимо, имел в
виду, что на вооружение в ближай-
шее время поступят опытные МБР
«Сармат», которые будут испыты-
ваться. Бросковые испытания ра-
кет начались в конце 2017 г. Ранее
сообщалось, что на вооружение
комплекс поступит в 2020 г и до
2025 г должен заменить МБР «Вое-
вода». Планы эти представляются
чрезмерно оптимистическими. На-
пример, при создании тяжёлого ра-
кетного комплекса Р-36М броско-
вые испытания начались в 1977 г,
лётные – в 1973 г, а принятие на во-
оружение произошло в 1978-1979
годы. Т.е. от начала бросковых ис-
пытаний до принятия на вооруже-
ние прошло до 10 лет. Отсюда
«Сармат» вряд ли поступит на во-
оружение ранее 2027 г. Что касает-
ся комплекса с крылатым блоком
«Авангард» и крылатой ракеты
«Буревестник», то они могут поя-
виться на боевом дежурстве лет че-
рез 10.
А недавно Ю. Борисов заявил,
что ВС получат МБР «Сармат» по-
сле окончания установленного сро-
ка эксплуатации МБР Р-36М2 «Во-
евода», то есть после 2024 г. При
этом ресурс «Воеводы» может быть
продлен вплоть до 2027-го г [18]. А
систему «Посейдон», как сообща-
лось, намечено принять на воору-
жение к 2027 г [19].
Что до возможности появления
на параде боевого лазерного ком-
плекса «Пересвет», то Ю. Борисов
сообщил, что в ближайшие 2-3
года это вполне реально, потому
что уже ведутся работы по модер-
низации этого комплекса. Если се-
годня он требует достаточно много
машин обеспечения, то скоро ста-
нет компактным и тогда, возмож-
но, будет представлен широкой пу-
блике [4].
То есть на военном параде ком-
плексы «Сармат», «Авангард», «Бу-
ревестник» и «Посейдон» могут по-
явиться лет через 10, а
«Пересвет» – в лучшем случае че-
рез 2-3 года. Если же они выйдут на
парад раньше – значит это муляжи.
Но сейчас, в 2018 г, надо было
обязательно продемонстрировать
на параде 9 мая хоть что-то из ше-
сти объявленных Путиным новых
боевых систем. Поэтому решили](https://image.slidesharecdn.com/newsletter30-05-20189710-180906122416/75/10-97-49-2048.jpg)
![50
показать комплекс «Кинжал», яко-
бы уже принятый на вооруже-
ние….
Но меня поразило в этой исто-
рии совсем другое. Во время своего
выступления в Манеже Путин объ-
явил конкурс на выбор наименова-
ний трёх анонсированных им си-
стем вооружения: крылатой ракеты
и торпеды межконтинентальной
дальности с ядерными энергоуста-
новками, а также боевого лазерно-
го комплекса. Наименования вы-
бирались путём голосования на
сайте МО. Так вот, в нём приняли
участие 8 миллионов россиян. ВО-
СЕМЬ МИЛЛИОНОВ!
ЛИТЕРАТУРА
1. Москва. Парад победы на
Красной площади 9 мая 2018 //
h t t p s : / / w w w. y o u t u b e . c o m /
watch?v=bTVK3_6V7f0
2. Москва, парад победы, 9 мая
2018 г // http://parad2018.mil.ru/
3. Большинство образцов тех-
ники на параде Победы прошло
апробацию в Сирии // http://special.
tass.ru/armiya-i-opk/5179457
4. Борисов Ю., Одинцов Е.
Многозначительный «Кинжал» //
https://vpk-news.ru/articles/42551
5. Шойгу: на параде Победы
покажут комплекс «Кинжал» //
h t t p s : / / w w w. y o u t u b e . c o m /
watch?v=LJlONzs79Tc
6. Совушкин И. Путин: Россия
успешно испытала гиперзвуковой
авиационно-ракетный комплекс
«Кинжал» // https://defence.ru/
article/putin-rossiya-uspeshno-
ispitala-giperzvukovoi-aviacionno-
raketnii-kompleks-kinzhal/
7. Совушкин И. Кинжальный
удар «Искандера» // https://defence.
ru/article/kinzhalnii-udar-iskandera/
8. Геращенко К. «Кинжал» от-
точен // https://vpk-news.ru/
articles/41525
9. Вяткин Я. Шестёрка козыр-
ных карт в стратегическом префе-
рансе (часть 3). «Кинжал» немило-
сердия // https://topwar.
ru/137628-shesterka-kozyrnyh-kart-
v-strategicheskom-preferanse-
chast-3.html
10. Тучков Е. Русская «ответка»:
10 «Кинжалов» на 10 авианосцев
США // http://svpressa.ru/war21/
article/199670
11. Кузовков В. Военные новин-
ки России: есть гиперскорости, но
есть ли гиперзвук? // https://topwar.
ru/138321-voennye-novinki-rossii-
est-giperskorosti-no-est-li-giperzvuk.
html
12. Эксперт: Россия серьёзно
проиграет из-за презентации Пу-
тиным нового оружия // http://nsn.
fm/army-and-weapons/ekspert-
rossiya-serezno-proigraet-iz-za-
prezentacii-putinym-novogo-
oruzhiya.html
13. Jakub Palowski
«Hipersoniczny» Kindżał zagrożeniem
dla Europy [OPINIA] // http://www.
defence24.pl/hipersoniczny-kindzal-
zagrozeniem-dla-europy-opinia
14. «Кинжал». Европа должна
защититься от «ракетного шанта-](https://image.slidesharecdn.com/newsletter30-05-20189710-180906122416/75/10-97-50-2048.jpg)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 10 (97)
- 1. Безпековий огляд ЦДАКР№ 10 (97) 30 травня 2018 Редакційна колегія Зміст
- 2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 30 травня 2018 2 Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому середовищі України. Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України. Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української влади. @2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР Редакційна колегія: Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР Копчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКР Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань Члени Редакційної колегії: Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.) Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно- консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпеки Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпеки Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review» Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпеки Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.) Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)
- 3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 30 травня 2018 3 ЗМІСТ Загальні оцінки У дзеркалі експертноі думки Аналітичні розробки Основні виклики та ризики для України у другій половині травня 2018 року Парад 9 мая в Москве: что нового и почему Піхотні роботи революційно змінять поле бою? Військово-технічна політика України. Час будувати Люди «Х». Центр спеціальних заходів ЦРУ США Збройні сили країн Вишеградської групи: близько, але порізно
- 4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 30 травня 2018 4 Фахівці Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) пропонують свій аналіз ключових тенденцій у сфері безпеки і оборони другої половини травня 2018 року. Ризики військового характеру Ситуація в районі проведення Операції Об’єднаних сих (ООС) протягом всього травня зберігала тенденцію до загострення. За оцін- кою першого заступника голови СММ ОБСЄ в Україні Олександра Хуга, період з 14 по 21 травня був найскладнішим з початку року на Донбасі. Спецпредставник Держде- пу США з питань України Курт Вол- кер, описуючи поточний характер протистояння, вжив епітет «гаряча війна», зазначивши, що за інформа- цією СММ ОБСЄ в ці дні було вста- новлено «рекорд за кількістю пору- шень перемир’я». Справді, за оцінкою місцевих жителів та україн- ських військових нинішні бої набу- ли найбільшої інтенсивності з 2015 року. Ворог продовжує застосовува- ти танки, 152-мм та 122-мм артиле- рію, 120-мм та 82-мм міномети. Та- кож неодноразово позиції українських захисників зазнавали вогневих ударів з РСЗВ «Град». Мо- сква заздалегідь «попіклувалась» про належне забезпечення актив- ності бойовиків – за даними україн- ської розвідки, залізницею з РФ до окупованого Іловайська була пере- міщена чергова партія боєприпасів, набої до стрілецької зброї та зеніт- них установок. Тим часом найбільш загрозлива бойова обстановка склалась на Ма- ріупольську напрямку. Традиційно гаряче залишається на Світлодар- ській дузі та на околицях Авдіївки. Під обстрілами бойовиків опини- лись житлові квартали Троїцького, Зайцевого, Мар’їнки, Авдіївки, Во- дяного та інших населених пунктів поблизу лінії розмежування. З ме- Загальні оцінки Основні виклики та ризики для України у другій половині травня 2018 року Нинішні бої набули найбільшої інтен- сивності з 2015 року Найбільш загрозлива бойова обста- новка склалась на Маріупольську напрямку
- 5. 5 тою витіснення окупантівз позицій, контроль над якими дозволяє їм за- вдавати вогневих ударів по цивіль- ним об’єктам, ЗСУ протягом травня встановили контроль над населени- ми пунктами «сірої зони» - Півден- ним (Чигирі) та Петрівським (офі- ційного підтвердження від штабу ООС щодо останньої операції нара- зі не надходило). Активна оборона українських сил змушує РФ в чергове демонстру- вати, що сепаратисти Донбасу зна- ходяться під «парасолькою» росій- ської армії. З цією метою Москва продовжує концентрувати свої сили в безпосередній близькості до україно-російського кордону. У зв’язку з цим в Раді національної безпеки і оборони України вислови- ли припущення, що ці маневри «свідчить про підготовку росій- ським військово-політичним керів- ництвом масштабних провокацій та наступальних дій, які можуть реаль- но розпочатись вже в липні після за- вершення Чемпіонату світу з футбо- лу, який відбудеться в РФ». За оцінкою ЦДАКР, Кремль утримається від значного загострен- ня ситуації на Донбасі, коли країни ЄС постануть перед необхідністю посилити санкції. Суперечності між провідними країнами ЄС та Білим домом (щодо ядерної угоди з Іраном, відкриття посольства США в Єруса- лимі) на фоні втоми європейського політикуму від непередбачуваної політики американської адміністра- ції, в кремлівських лінзах вигляда- ють спокусливою можливістю посі- ятизернарозбратувєвроатлантичній спільноті. Такий міжнародний контекст якнайкраще сприяє тактиці Крем- ля – засунути український кейс в найбільш віддалений ящик перего- ворного столу і продовжувати вес- ти торгівлю з європейськими сто- лицями, наче жодної інтервенції в сусідні країни не відбувається. Тепла ванна для Путіна Після інавгурації 7 травня росій- ський президент провів цілу низку зустрічей з іноземними лідерами на «домашніх полях» - у Москві, Сочі та Петербурзі.СпершупрезидентиСер- бії та Ізраїлю разом з Путіним взяли участь у святкових заходах 9 травня. Згодомаудієнціїбули«удостоєні»но- вий прем’єр Вірменії Нікол Пашинян та вже давно відомі друзі Кремля - президенти Сирії і Молдови. Далі естафетну паличку перехо- пили лідери Євросоюзу. 18 травня Ангела Меркель та Путін провели півторагодинну розмову, а в рамках Петербурзького міжнародного еко- номічного форуму (ПМЕФ-2018) гостями російського президента стали президент Франції та прем’єр Японії, заступник голови КНР Ван Цішань, інспектор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард. Особливо завзято курив фіміам навколо Путіна Еммануель Макрон. Суперечності між провідними краї- нами ЄС та Білим домом (щодо ядерної угоди з Іраном, відкриття посольства США в Єрусалимі) на фоні втоми європейського політи- куму від непередбачуваної політики американської адміністрації, в кремлівських лінзах виглядають спокусливою можливістю посіяти зерна розбрату в євроатлантичній спільноті Особливо завзято курив фіміам навколо Путіна Еммануель Макрон
- 6. 6 Зокрема, французький президент заявив,що НАТО виконало не всі свої зобов’язання, на які розрахову- вала Росія (при цьому не уточнив, в якому саме документі зафіксовані невиконані зобов’язання Альянсу перед Москвою). Навіть коли Путін заперечив причетність Росії до збит- тя малайзійського Боїнга рейсу MH- 17 в небі Донбасу (напередодні Між- народна слідча група оприлюднила результати дослідження, які свід- чать про те, що «Бук», з якого збили літак, належав 53-й зенітній ракет- ній бригаді підрозділу збройних сил Російської Федерації, дислокованій в Курську). Макрон не вигадав нічо- го кращого, ніж погодитись (!) з ро- сійським президентом: «Пан Путін має рацію: треба думати насамперед про сім’ї загиблих ... Я згоден з па- ном Путіним. Потрібно співпрацю- вати з голландським правосуддям!». Звісно, «медову» тональність слів французького лідера можна списати на дипломатичний етикет і брак до- свіду у переговорах з такими аксака- лами геополітики, яким є господар Кремля. Як би там не було, в ході пе- реговорів французькою стороною було чітко заявлено – санкції ЄС за- лишатимуться в силі до повного ви- конання Міських домовленостей. Тому, звісно, про поступки Кремлю мова не йде. Однак не слід відкидати ту обставину, що Париж є учасни- ком Норманської четвірки, яка по- ступово реанімує свою діяльність після простою, пов’язаного з електо- ральними кампаніями у ФРН і Франції 2017 року. Відтак увагу при- вертає те, що в ході зустрічі прези- дентів позиції Парижу в українсько- му питанні не були чітко визначені. Цю обставину російська влада може розцінити як ознаку слабкості і під- няти ставки на наступних етапах пе- реговорного процесу. З українських позицій супереч- ливою виглядає також пропозиція глави французького енергетичного гіганта Total Патріка Пуяне, адресо- вана Путіну на панельній сесії ПМЕФ-2018. Французька кампанія зацікавлена в отриманні дозволу для спільної компанії Total і росій- ського «Новатека» на експорт газу до Європи по російському газопро- воду (зараз монополія у даній сфері належить «Газпрому»). На підтрим- ку своїх слів Пуяне зазначив, що та- кий дозвіл міг би сприяти реалізації російських газопровідних проектів, вочевидь натякаючи на «Північний потік-2». Що ж до практичної площини, то в рамках ПМЕФ-2018 голова прав- ління «Новатек» і виконавчий ди- ректорTotalпідписализобов’язуючу угоду про умови входження у про- ект «Арктік СПГ-2» (проект із видо- бутку природного газу і подальшого виробництва скрапленого природ- ного газу на Гиданському півостро- ві, РФ. Запуск проекту заплановано на 2023 рік.) Документ передбачає придбання Total 10% частки участі в «Арктік СПГ-2». За оцінкою експер-
- 7. 7 тів ЦДАКР, вихідРосії на міжнарод- ний ринок зрідженого газу за участі європейських кампаній може стати черговим викликом для енергетич- ної безпеки не тільки України, але й всього ЄС. Кремль затискає Україну в «газпромівських» лещатах Українська проблематика в кон- тексті будівництва «Північного по- току-2» стояла на порядку денному в ході травневого візиту Ангели Мер- кель в Сочі. За підсумками перего- ворів німецький політик запевнила присутніх журналістів у тому, що за- безпечення транзиту російського газу через українську ГТС – питання «стратегічного» значення, а, відтак, Берлін відіграватиме активну роль у його врегулюванні. Тим не менш, фарисейська відповідь Путіна мала розвіяти рожеві ілюзії керівництва ФРН. Російський президент заявив, що після запуску «Північного пото- ку-2» зупинка транзиту голубого па- лива через українську трубу не пе- редбачається, але одразу показово обмовився: «Якщо вони (поставки газу територією України - ЦДАКР) виявляться економічно обґрунтова- ними і доцільними для учасників економічної діяльності». Вже за де- кілька днів прихований зміст цього «уточнення» позбувся тіні – «Газп- ром» і уряд Туреччини підписали протокол про сухопутну ділянку другої нитки «Турецького потоку» ( пропускна спроможність 15,5 млрд куб. м в рік). Фактично Анкара дала добро на будівництво туби до кор- дону з ЄС. Для реалізації цього про- екту Кремль не поскупився на сут- тєвіпоступки –Туреччинаотримала 10% знижку на російський газ, а «Газпром» поверне їй 1 млрд доларів раніше накопиченої переплати. За оцінкою експертів, «Турецький по- тік» зможе запрацювати вже в 2020- 21рр. Якщо об’єми споживання при- родного газу в Європі залишатимуться на поточному рів- ні, то в середньостроковій перспек- тиві транзитний потенціал вітчиз- няної ГРС буде зведений нанівець. Отож, на думку фахівців ЦДАКР, Києву варто розпочати консультації з Єврокомісією з метою уточнення позиції Брюсселю. В 2014 р. Євро- парламент «потопив» російський енергопроект «Південний потік». Наразі українська дипломатія має докласти максимальні зусилля для того, щоб «Турецький потік» повто- рив долю свого попередника – «Пів- денного потоку». Більш того, урок «Північного потоку-2» свідчить, що ініціатива України має ґрунтуватись не на політичних прокламаціях, а альтернативних пропозиціях щодо забезпечення енергобезпеки ЄС. Кремль «зливає» Волкера? Переговори Волкера з Сурковим залишаються на паузі з січня поточ- ного року. Напередодні виборів пре- зидента РФ в російській пресі поши- рились чутки про відставку «сірого
- 8. 8 кардинала» Кремля -радника Путі- на і переговорника Владислава Сур- кова. Попри це, відомий в Україні як «архітектор» анексії Криму і куратор бойовиків на Донбасі, Сурков був помічений серед учасників зустрічі Путіна та Меркель у Сочі 18 травня. На погляд експертів ЦДАКР, Кремль свідомо затягує з визначен- ням ролі свого представника в пе- реговорному процесі. Така тактика знецінює значимість формату Вол- кер-Сурков, що автоматично б’є по позиціях американського диплома- та, який справедливо вважається одним із найпомітніших прихиль- ників в нинішній адміністрації пре- зидента США поставок летального озброєння Україні та розгортання миротворчої місії ООН на Донбасі. З іншого боку, в такий спосіб Кремль блокує миротворчі ініціа- тиви Заходу та України. Схоже, ро- сійське керівництво планує дочека- тися президентських виборів в Україні, коли відкриється додатко- ве вікно можливостей для дестабі- лізації внутрішньополітичної ситу- ації в нашій країні. На фронтах інформаційної війни За оцінкою ЦДАКР, на середину травня припало декілька інформа- ційних атак з боку РФ. Серед них можна виокремити такі: • Перша пов’язана з затриманням керівника «РИА Новости Украи- на» Кирила Вишинського, якому ГПУ закидає державну зраду. Ро- сійські медіа розгорнули актив- ну кампанію, мета якої полягала у насадженні тези про системні порушення владою свободи сло- ва в Україні. У зв’язку з цим, в ЦДАКР вважають блокування ряду російських медіаресурсів в Україні ефективною відповіддю в умовах інформаційної війни. Єдиний недолік такого кроку це те, що він був зроблений лише на п’ятому році війни, а не значно раніше. • Поширення в соціальних мере- жах дезінформації про можливі теракти в рамках проведення фі- налу Ліги Чемпіонів в Києві. Зо- крема, стверджувалось, що теро- ристи сумнозвісної ІДІЛ начебто планують атаки в українській столиці на час приїзду десятків тисяч футбольних фанатів з усього світу. Втім перевірка ака- унтів, які розповсюджували по- дібну інформацію, виявила, що жодного стосунку до мереж ісла- містів вони не мають. Навпаки, існують усі підстави підозрюва- ти причетність російських ха- керських груп до організації цієї кампанії. • ЗМІ сепаратистів так званих ЛДНР увесь травень розпинали- ся про планування штабом ООС наступу на Горлівку. Окрім того почастішали повідомлення про втрати української сторони, які перебільшуються в рази (а інко- ли в десятки разів). На думку фа- На думку фахівців ЦДАКР, це свід- чить про низький моральний дух бойовиків і тотальну зневіру місце- вого населення у квазідержавні проекти Москви на Донбасі. Тому окупаційна адміністрація мобілізує людський ресурс примітивною пропагандою
- 9. 9 хівців ЦДАКР, цесвідчить про низький моральний дух бойови- ків і тотальну зневіру місцевого населення у квазідержавні про- екти Москви на Донбасі. Тому окупаційна адміністрація мобі- лізує людський ресурс примі- тивною пропагандою. • Локальний інформаційний на- пад відбувся в Бердянську. На мобільні телефони місцевих жи- телів та через соцмережі розси- лались повідомлення з заклика- ми «до рибалок» вийти 25 травня під будівлю міської державної адміністрації. Мета акції - звіль- нення затриманого в Азовсько- му морі російського судна «Норд». За оцінкою експертів, усе вказує на почерк підрозділів радіорозвідки та радіоелектрон- ної боротьби ФСБ РФ. Азовське море: у фокусі протистояння Ймовірна спроба російських спецслужб дестабілізувати ситуацію в Бердянську – один з вимірів про- тистояння Києва та Москви навколо акваторії Азовського моря, яке по- силилось в останні місяці і містить значні потенційні безпекові загрози. Показовою є ситуація навколо Кримського моста, будівництво яко- го здійснювалося з грубим пору- шення правил екологічної безпеки. Зокрема, був фактично знищений унікальний острів Тузла. В Інституті водних проблем і меліорації НАН України підрахували, що орієнтовні збитки, заподіяні екосистемі Чорно- го та Азовських морів при будівни- цтві Керченського мосту, можуть становити щонайменше 10 млрд грн. Водночас, Міністерство інфра- структури оцінило прямі збитки України від скорочення тоннажу су- дів, які заходять в порти на Азов- ському морі в 500 мільйонів гривень на рік. Непрямі втрати, на думку профільного міністра Володимира Омеляна, можуть сягнути мільярд- них сум. Разом з тим, в ЦДАКР зауважу- ють, що Кремль продовжує демон- струвати свою вседозволеність в ак- ваторії Азовського моря. Так, з 21 по 23 травня Росія провела тут навчан- ня зі стрільбами, закривши для українських суден в ультимативній формі дві тисячі квадратних кіломе- трів водного простору. При цьому вже з 19 травня росіяни почали за- тримувати (на півтори години) українські судна, які прямували до Бердянська та Маріуполя. Такими діями РФ вкотре грубо порушила норми «Договору між Україною та Російською Федераці- єю про співробітництво у викорис- танні Азовського моря і Керчен- ської протоки». Власне, Кремль викинув цю угоду з Україною в смітник ще у 2014 році, анексував- ши Крим. Тому розірвання Украї- ною Договору (до чого останнім ча- сом звучать заклики) жодним чином не вплине на політику Мо- Кремль продовжує демонструвати свою вседозволеність в акваторії Азовського моря
- 10. 10 скви в регіоні,а Київ втратить важ- ливий козир в міжнародних судах у справах проти РФ. Навпаки, більш дієвим меха- нізмом протидії експансії Росії в Азовському морі може стати зако- нопроект №8361 «Про встанов- лення прилеглої зони України у 24 морські милі». Документ апелює до положень статті 33 Конвенції ООН з морського права 1982 року, яка уможливлює створення при- леглої зони, в якій прибережні держави мають право здійснюва- ти контроль, необхідний для за- побігання порушенням митних, фіскальних, імміграційних та са- нітарних правил, а також для по- карання за порушення зазначених правил. Відповідно до положень законо- проекту, ДПСУ та ВМС України зможуть затримувати та оглядати кораблі в 24-мильній прилеглій зоні. Ініціатива також передбачає, що у прилеглій зоні усім суднам за виключенням катерно-корабельно- го складу ВМС України та ДПСУ за- бороняється відключення автома- тичної ідентифікаційної системи, що ускладнить використання ті- ньових схем у морі. Окрім того, та- кий крок створить дієвий інстру- ментарій боротьби з незаконними заходами комерційних судів до за- критих портів окупованого Криму.
- 11. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 30 травня 2018 11 Слід визнати, що Україна протя- гом періоду своєї незалежності ні- коли не мала власної воєнно-техніч- ної політики (ВТП). Більше того, навіть сьогодні, після чотирьох ро- ків війни в державі фактично немає документа, який би чітко визначав засади ВТП. Що ж стосується про- екту «Закону України про націо- нальну безпеку», незважаючи на значну кількість прогресивних ідей, включених у документ, він лише частково торкається окремих пи- тань ВТП. Зокрема, у частині визна- чення ОПК як складової частини сектору безпеки і оборони, необхід- ності створення центрального орга- ну виконавчої влади, що забезпечу- ватиме формування та реалізації державної військово-промислової політики та визначення повнова- жень Міністерства оборони Украї- ни щодо запбезпечення заходів обо- ронного планування. Між іншим, вказаний у Законі України як доку- мент довгострокового планування - Стратегія розвитку оборонно-про- мислового комплексу України відповідно до документу, у першу чергу, опікуватиметься визначен- ням та реалізацією пріоритетів роз- витку самого оборонно-промисло- вого комплексу на довгостроковий період. Що ж до засад ВТП, то для сучас- ної України, яка залишається екс- портно-орієнтованою країною, вкрай важливо поступово перейти Військово-технічна політика України. Час будувати У дзеркалі експертноі думки Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Що ж стосується проекту «Закону України про національну безпеку», незважаючи на значну кількість прогресивних ідей, включених у документ, він лише частково торка- ється окремих питань ВТП
- 12. 12 до збалансованої моделі,коли близько 50% оборонно-промисло- вої продукції закуповуватиметься для потреб національних замовни- ків, у першу чергу, ЗСУ1 . І цей чин- ник було б варто закріпити законо- давчо. А також проголосити головною метою ВТП є саме забез- печення потреб армії та інших вій- ськових формувань держави. Це важливо тому, що в іншому разі більшість зусиль спрямовувати- меться власне на розвиток ОПК, що може не співпадати із завданнями переозброєння, а підпорядковува- тися пріоритету збільшення зброй- ного експорту. Звісно, найважливіший еле- мент – хто, який орган вироблятиме та реалізовуватиме ВТП. Як і рані- ше, ЦДАКР переконаний, що важ- ливо утворити центральний орган виконавчої влади (ЦВВВ), підпоряд- кований профільному віце-прем’єр- міністру. Враховуючи 16 наявних за- мовниківуособахрізнихміністерств і відомств), важко собі уявити, що таку функцію може виконати під- розділ Мінекономрозвитку і торгів- лі з заступником міністра на чолі. Такий ЦОВВ має формувати та реа- лізовувати воєнно-технічну держав- ну політику із функцією розпоряд- ника бюджетних коштів, наділеного законодавчою ініціативою. Цей ор- ган повинен також виконувати функцію формування загальної по- 1 Нині понад 80% продукції йде на експорт треби всіх силових відомств, відпо- відати за розв’язання проблем як впровадження нових технологій, створення спільних (з іноземними компаніями виробництв), уніфіка- цію та сертифікацію ОВТ, включно, зокрема, із створенням мережі лабо- раторій для випробувань ТТХ ОВТ (нині ця проблема унеможливлює сертифікацію з урахуванням стан- дартів НАТО). Крім того, саме цей урядовий орган в межах реалізації воєнно-технічної політики міг би прискорити реструктуризації та ак- ціонування підприємств ОПК, ство- рення умов для майбутньої прива- тизації та утворення спільних виробництв (підприємств) із іно- земними компаніями. Що ж має належати до ВТП? Дій- сно, це варто уточнити, оскільки рі- вень сприйняття ВТП держави може суттєво відрізнятися. Отже, за на- шими розрахунками, до ВТП має належати реалізація наступних функцій з формування відповідних систем та прийняття рішень з боку ЦОВВ щодо їх підтримки і розвитку. 1. Система планування та управ- ління відповідно до вимог, за- тверджених Генеральним шта- бомЗСУ,ресурснихможливостей та рекомендацій Ради національ- ної безпеки і оборони (форму- вання балансу між потребами і можливостями). 2. Система формування та реаліза- ції державного оборонного за- мовлення. Головною метою ВТП є саме забез- печення потреб армії та інших військових формувань держави. Це важливо тому, що в іншому разі більшість зусиль спрямовувати- меться власне на розвиток ОПК, що може не співпадати із завданнями переозброєння, а підпорядковуватися пріоритету збільшення збройного експорту
- 13. 13 3. Система військово-технічного співробітництва– у частині реа- лізації вище означеної мети, включно, з експортом, імпортом та проектами спільного створен- ня ОВТ, а також, експортним контролем. 4. Система розвитку технологій, включно,зпідсистемамизв’язків з науковими та освітніми уста- новами. 5. Система оборонних вироб- ництв, включно приватних. Крім того, експерти також напо- лягають, щоб до означених осно- вних пунктів було включено й до- даткові, такі як: 6. Система інформаційного забез- печення реалізації ВТП. 7. Система мобілізаційної підго- товки (робота виробничих по- тужностей під час особливого періоду та в умовах війни). 8. Система розробок та вироб- ництв, що прямо не відноситься до забезпечення військових фор- мувань держави (наприклад, ви- робництво мисливської зброї та набоїв та ін.) І наостанок. Гадаємо, було б до- цільним розглянути можливість зако- нодавчого закріплення обов’язкового для будь-якого міністра оборони 25% бюджету на потреби національної оборони країни витрачати на закупів- лю, модернізацію, ремонт ОВТ та на дослідно-конструкторські роботи у сфері створення нових ОВТ. Було б доцільним розглянути мож- ливість законодавчого закріплення обов’язкового для будь-якого міні- стра оборони 25% бюджету на потреби національної оборони країни витрачати на закупівлю, модернізацію, ремонт ОВТ та на дослідно-конструкторські роботи у сфері створення нових ОВТ
- 14. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 30 травня 2018 14 Докорінні зміни у характері й стратегії сучасного збройного та невійськового асиметричного про- тистояння (із стрімким зміщенням наголосу на останньому) законо- мірно породили якісне зростання ваги сил спеціальних операцій (ССО), таємного протиборства без формального оголошення війни, застосування нетрадиційних засо- бів досягнення власних інтересів. Відтак, дослідники теорії та історії військової справи цілком виправ- дано приділяють все більше уваги вивченню мистецтва спеціальних операцій, організації й тактиці «елітних військ» (які нині стрімко трансформуються у ССО як ком- понент збройних сил), взаємодії ССО зі спеціальними службами як такими тощо. Універсальні солдати Одним із найменш відомих на- віть експертам є Центр спеціаль- них заходів2 (ЦСЗ), спеціалізова- ний підрозділ ЦРУ США, відповідальний за організацію і проведення таємних тактичних військових спеціальних операцій та політичних акцій. ЦСЗ подає на розгляд прези- денту США варіанти дій, якщо та- ємні військові чи дипломатичні за- ходи неможливо відкрито реалізувати або втілити політични- 2 До 2016 р. існував у статусі відділу. Люди «Х». Центр спеціальних заходів ЦРУ США Дмитро Вєдєнєєв, доктор історичних наук, професор, полковник запасу Андрій Слюсаренко, кандидат історичних наук, доцент, полковник
- 15. 15 ми важелями. Готуєрозвідувальні завдання за дорученням безпосе- редньо президента США або підко- мітету загальної оцінки обстанов- ки Ради національної безпеки (РНБ)). Центр налічує значно мен- шу кількість особового складу, в порівнянні з такими частинами, як 1-й окремий оперативний загін спеціального призначення СВ «Delta Force» або «морські котики» («SEAL Team Six»)3 . За деякими джерелами, ЦСЗ налічує лише близько 150 офіцерів- оперативників, пілотів та інших спеціалістів. Під час виконання за- вдань вони працюють у команді, яка складається з шести або менше людей, однак їх індивідуальна під- готовка дозволяє виконувати складні завдання і силами одного оперативника. Організаційно структура ЦСЗ включає дві окремі групи: спеці- альну оперативну групу (СОГ) та групу політичних дій (ГПД)4 . СОГ є воєнізованим підрозді- лом та відповідає за організацію й проведення тактичних напіввій- ськових спеціальних операцій5 . 3 http://www.americanspecialops.com/delta- force 4 https://en.wikipedia.org/wiki/Special_ Activities_Division 5 Joint Publication 1-02, Department of Defense Dictionary of Military and Associated Terms (JP 3-24) (http://www.dtic.mil/doctrine/jel/ new_ pubs/jp1_02.pdf). United States Department of Defense. 2008-10-17. pp. 512 Термін «напіввійськові операції» використовується для операцій ЦРУ, при цьому спеціальні операції відрізняються від регулярних вій- ськових операцій за ступенем фі- зичного, політичного ризику та пе- реважно оперативними методами їх проведення6 . Виходячи із досвіду бойового застосування СОГ в сучасних збройних конфліктах, на неї покла- дався збір розвідувальних відомос- тей у ворожих країнах і регіонах, й проведення усіх особливо небез- печних військових і розвідуваль- них операцій, під час яких уряд США не бажав виступати відкрито. Наприклад, члени групи, як прави- ло, не носили військової форми одягу чи окремих її елементів, які б видавали їхню відомчу приналеж- ність7 . У разі їх викриття під час ви- конання відповідного завдання, уряд міг заперечувати будь-який зв’язок з ними8 . У СОГ існують чотири осно- вних відділення: повітряне, мор- ське, наземних дій і бронетехніки, спеціальних галузевих програм. Останні два мають завдання орга- нізовувати розроблення, тестуван- 6 Special Operations Forces (SOF) and CIA Paramilitary Operations: Issues for Congress, CRS-2 https://fas.org/sgp/crs/natsec/RS22017.pdf 7 Special Operations Forces (SOF) and CIA Paramilitary Operations: Issues for Congress, CRS-2 https://fas.org/sgp/crs/natsec/RS22017.pdf 8 http://www.americanforeignrelations.com/ A-D/Covert-Operations.html
- 16. 16 ня і проведеннятаємних закупі- вель нового обладнання, транспортних засобів, засобів за- хисту, поповнення запасів боєпри- пасів і систем озброєння для по- треб СОГ. Показово, що основна частина оснащення групи розсе- кречувалась за кордоном, для того, щоб забезпечити оперативників СОГ і їх іноземних стажерів озбро- єнням і екіпіруванням країни пере- бування. Слід зазначити, що під час ві- йни в Афганістані в 1980-х рр. співробітники СОГ зіграли важ- ливу роль у навчанні, оснащенні і, подекуди, керівництві силами мо- джахедів у боротьбі проти радян- ських і урядових військ. Головним архітектором цієї стратегії був мо- лодий співробітник ЦРУ Майкл Вікерс9 . Зазвичай, СОГ здійснює свою діяльність за трьома напрямами: Наземний – фахівці даного на- пряму є експертами з орієнтування на місцевості, тактичної розвідки, стрілецької зброї, операцій зі звіль- нення заручників, ведення ближ- нього бою та керування транспорт- ними засобами. Морський – зосереджує увагу на проведенні морських десантних операцій, до яких залучаються пе- редусім колишні «морські котики» 9 http://www.straikbol.ru/gamessocium/2013/11/16/ istoriya-operaciy-specnaza-cru-posle-vetnama. html Джерело: http://imperiya.by/video/mmb80Nk6kKS/Delta-Force-1st-SFOD_D-CAG.html
- 17. 17 та бійці диверсійно-розвідуваль- нихпідрозділів морської піхоти. Повітряний – характеризується проведенням повітряних операцій. Усі співробітники СОГ за умов цілковитої таємності планово і по- слідовно проходять підготовку до виконання завдань за кожним з цих напрямів, вдосконалюючи свої навички оперативників спеціаль- ного призначення10 . Офіційно ЦРУ визначає статус співробітників СОГ як воєнізованих оперативни- ків, котрих готують в умовах по- вної секретності за програмою агентів агентурної розвідки. Головними перевагами кваліфі- кації військовослужбовців СОГ ви- ступають універсалізм, кмітли- вість, інтелект, вміння пристосовуватись до різних етно- територіальних умов, здатність до самооборони. Вони часто діють ма- лочисельними групами, що склада- ються, в основному, з шести опера- тивників, які мають всебічну військову і спеціальну підготовку, що не властиво жодному іншому підрозділу ССО США. Окрім того, їх готують як оперативних співро- бітників зовнішньої розвідки, на- вчаючи усім секретним прийомам. Ці співробітники, як правило, про- водять операції у віддалених міс- цях за лінією фронту, виконуючи такі завдання, як здійснення рейдів та диверсій, надання підтримки 10 «Special OPS: America’s elite forces in 21st century combat» By Fred J. Pushies агентурній розвідці, забезпечення контррозвідувального захисту, ор- ганізація партизанської війни си- лами лояльного місцевого населен- ня, або війни із застосуванням нетрадиційних форм бойових дій, проведення операцій зі звільнення заручників11 . Як і ССО, військовослужбовці СОГ виконують бойові завдання шляхом ведення відкритих дій, та- ких як раптові дії з засідки, дивер- сії, вбивства політичних діячів і вбивства із застосуванням зброї масового ураження (наприклад, підготовка та ведення бойових дій партизанами і військовими підроз- ділами інших країн). Вони також ведуть спеціальну розвідку, яка може здійснюватися під управлін- ням або збройних сил, або служб розвідки. Співробітники структурних підрозділів ЦСЗ відбираються ви- ключно з найбільш елітних частин та підрозділів спецпризначення США, серед них – «Delta Force», Оперативний полк спеціального призначення ВМС для боротьби з тероризмом у морі, 24-й окремий батальйон авіанавідників сил спецпризначення ВПС США тощо12 . ГПД відповідає за приховану ді- яльність, пов’язану з політичним 11 https://fas.org/sgp/crs/natsec/RS22017.pdf 12 https://en.wikipedia.org/wiki/Special_ Activities_Division
- 18. 18 впливом, психологічними операці- ямита економічною війною. Через швидкий темп розвитку техноло- гій, група також проводить опера- ції, які стосуються комп’ютерної та кібервійни. Слід зазначити, що відповідно до законодавства США, ЦРУ має право проводити таємні операції, як було визначено в Законі про на- ціональну безпеку 1947 р. Прези- дент Рональд Рейган в 1984 р. від- дав розпорядження № 12333 під назвою «Розвідувальна діяльність Сполучених Штатів». У ньому було закріплено порядок проведення та- ємних операцій – як політичних. так і військових. Таємні друзі борців за демократію ГПД проводить операції психо- логічної війни, відомі як «чорна» пропаганда, а також як «таємний вплив» з метою інспірації політич- них змін, що є важливою частиною зовнішньої політики США13 . Най- більш важливою формою «полі- тичної зміни» є таємне втручання в іноземні вибори. Формами полі- тичної зміни можуть бути фінансо- ва підтримка бажаних кандидатів, управління засобами масової ін- формації, технічна підтримка захо- дів в рамках «зв’язків з громад- ськістю», рекламна кампанія, допомога в спостереженні за голо- суванням та інші засоби прямого 13 http://www.americanspecialops.com/delta- force/ втручання. Агенти можуть вплива- ти на діяльність офіційних осіб країни, котрі при виконанні обов’язків здатні приймати рішен- ня, що сприяють розвитку інтере- сів США14 . Величезне значення надається спецпропаганді. Остання включає в себе використання листівок, газет, журналів, книг, радіо і телебачення, які позитивно впливають на поси- лення впливу США у відповідному регіоні. Ці методи були поширені та- кож на Інтернет. Співробітники ГПД можуть наймати місцевих громадян для роботи як журналістами, вербу- вати агентів впливу, керувати медіа- платформами, організовувати регу- лювання інформації з метою формування громадської думки. Для цього в ЗМІ може розміщувати- ся інформація, яка приваблює увагу громадськості, або заперечується і / або дискредитується інформація, яка вже є надбанням громадськості і невигіднадляСША.Увсіхпропаган- дистських заходах, термін «чорні» операції використовується для по- значення тих заходів, де аудиторія не має уявлення, що є джерелом інфор- мації, «білими» заходами називають- ся ті, в яких ініціатор (автор) відкри- то вказує на себе як на джерело інформації, і «сірі» операції є ті, в яких джерело інформації є частково, але не повністю розпізнане. Деякими прикладами успішних 14 https://en.wikipedia.org/wiki/Special_ Activities_Division
- 19. 19 дій політичної групи,які, по суті вплинули на перебіг післявоєнної політичної історії, є запобігання перемозі Італійської комуністичної партії на виборах 1948 р. і напри- кінці 1960-х рр.; повалення уряду Моссадика в Ірані у 1953 р. та Х. Арбенса в Гватемалі у 1954 р., озброєння повстанців в Індонезії у 1957 р., а також надання коштів і підтримка профспілкам руху «Со- лідарність» після введення воєнно- го стану в Польщі у 1981 р.15 . До ЦСЗ зараховуються військо- вослужбовці з таких підрозділів спе- ціального призначення, як: «Delta Force», 75-й полк рейнджерів, групи СпП «зелені берети», «морські коти- ки», бойова морська особлива група швидкого розгортання, сили розвід- увальної групи Корпусу морської пі- хотиСША,командуваннясилспецо- перацій Корпусу морської піхоти, група передових авіаційних навідни- ків повітряних сил і загін парамілі- тарних рятівників повітряних сил16 . Щоб «працевлаштуватися» до ЦСЗ, потрібно мати, як мінімум сту- пінь бакалавра. Значна кількість співробітників має наукові ступені, а також юридичну освіту. Багато кан- дидатів приходить з відомих амери- канських університетів, наприклад з так званої «Ліги Плюща» – асоціації 15 http://www.straikbol.ru/books/voenspravka/ special-activities-division.-spetsnaz-cia 16 https://www.sourcewatch.org/index.php/ Special_Activities_Division восьми приватних американських університетів, розташованих на пів- нічному сході США. Проте більшість новобранців ЦСЗ сьогодні складають представ- ники середнього класу. Співробіт- ники ЦСЗ готуються на базі Кемп- Пірі, штат Вірджинія (також відомий як «Ферма»), і в приватних навчальних центрах по всіх Сполу- чених Штатах Америки. ЦРУ також проводить навчання своїх співро- бітників на військовій базі Харві Пойнт, штат Північна Кароліна. На додаток до дванадцяти міся- ців навчання за програмою стаже- рів таємної служби, співробітники груп отримують високу кваліфіка- цію в галузі використання і бойо- вого застосування надзвичайно широкого спектру сучасного зброї, вибухових пристроїв та вогнепаль- ної зброї (американського вироб- ництва і іноземного), рукопашного бою, орієнтування на місцевості, втеч з полону, використання само- робних вибухових пристроїв, кі- бервійни, прихованого переміщен- ня, бойового десантування (в тому числі і з затяжними стрибками і плануванням), використання бо- йових і комерційних аквалангів та підводних апаратів замкнутого контуру. Вони навчаються інозем- ним мовам, гірській та пустельній підготовці, наданню екстреної ме- дичної допомоги, тактичному зв’язку та використанню систем стеження.
- 20. 20 В оперативному відношенні ЦСЗпідпорядковується Головному управлінню спеціальних операцій Головного управління військ спеці- ального призначення Міністерства оборони США (УСО ГУ СпП). Окрім того УСО ГУ СпП в опера- тивному відношенні також підпо- рядковуються всі розвідувально- диверсійні частини і підрозділи військ спеціального призначення США, постійно готові до відправки на заморські ТВД. «Червоний світанок» нового світового порядку На даний час до розвідувально- диверсійних частин постійної бо- йової готовності Сил спеціального призначення США офіційно вхо- дять: «Delta Force», Оперативний полк спеціального призначення ВМС з боротьби з тероризмом у морі, 24-й окремий батальйон авіа- навідників СпП ВПС. Спільно з частинами постійній бойовій го- товності до виконання спеціальних завдань за наказом УСО ГУ СпП можуть залучатися також такі час- тини як 75-й парашутно-десантний полк СпП («рейнджери»), 160-й авіаційний полк армійської авіації СпП «Нічні мисливці». У районах бойових дій опера- тивні співробітники розвідки Роз- відувального управління СВ діяли в безпосередньому контакті з під- розділами Управління спеціальної розвідки Розвідувального управ- ління МО США, групами ЦСЗ та http://21region.org/news/world_news/51734-trenirovochnyj-lager-cru-camp-peary-foto.html
- 21. 21 спецпідрозділами командування спеціальних операційСША17 . Цікаво, що про існування ЦСЗ стало більш відомо після початку «глобальної війни з тероризмом». Слідзазначити,щозапланомоперації «Непохитна свобода», оперативники ЦСЗ ЦРУ були першими американ- ськими вояками, котрих направили до Афганістану у вересні 2001 р. Гру- пиЦРУ,щоскладалисязрізнихопера- тивних співробітників та «парамілі- тарних» офіцерів, нав’язали стосунки з противниками руху «Талібан» (ко- мандирами т. зв. Північного альянсу). Їх завданнями були репрезентація ін- тересів уряду США, збір розвідуваль- них даних про терористичну органі- зацію «Аль-Каїда» та радикального ісламістського руху «Талібан» (органі- зацій, до створення яких вони самі ж доклали зусиль), підготовка нанесен- няповітряногоударусиламикоаліціїі забезпечення сприятливих умов для введення військ спецпризначення США в країну18 . Спецгрупи налагоджували кон- такти з командуванням Північного альянсу, зміцнювали з ним стосун- ки, що було ключовим елементом в поваленні режиму «Талібан». Опе- ративники ЦСЗ взаємодіяли з на- ціональним командуванням та ко- мандуванням Сил спеціального призначення СВ США в ході бага- 17 http://specialoperations.com/447/usasoc/ 18 https://www.sourcewatch.org/index.php/ Special_Activities_Division тьох операцій, включаючи витіс- нення талібів з ключових міст пів- нічних провінцій Афганістану, міст Кабула та Мазарі-Шаріфа. Опера- тивники ЦРУ взаємодіяли з бри- танськими спецпризначенцями, в придушенні повстання ув’язнених талібів у форті Квала-і-Джангі. За декілька місяців до проведен- ня операції «Свобода Іраку» (2003 р.), групи ЦСЗ проникли на територію Іраку з метою збору роз- відувальних даних щодо програми зброї масового ураження Хусейна та місцевої терористичної групи «Ансар аль-Іслам». Оперативники ЦСЗ підготували, оснастили, орга- нізували і очолили сили курдських повстанців, щоб вступити в бойове протистояння з іракською армією на півночі Іраку. Під час проведен- ня згаданої операції групи ЦСЗ взаємодіяли з підрозділами сил спеціального призначення СВ США та курдськими повстанцями на півночі країни. Їхні спільні дії скували сили Іраку в цьому регіоні і не дозволили їм з’єднатися з осно- вними силами Хусейна в південній частині країни. Групи ЦСЗ схиляли методами спецпропаганди особо- вий склад збройних сил Іраку до припинення опору коаліційним си- лам. У рамках подальшого просу- вання сил міжнародної коаліції, групи ЦСЗ проводили розвідку, зо- крема, проти лідерів партії БААС та керівників антиамериканських повстанських загонів.
- 22. 22 Операція ССО США,в результаті якої був захоплений Саддам Хусейн, отримала назву «Червоний світа- нок». Вона проводилася 13 грудня 2003 р., і полягала у пошуку та захо- пленні іракського президента в місті Ед-Даур, неподалік від його рідного міста Тікріту. Передбачалося, що за- хоплення буде проводитися діями об’єднаного підрозділу військовос- лужбовців «Delta Force» та оператив- ників СОГ під кодовою назвою «Оперативна група 121». Операцію підтримували близь- ко 600 солдатів з 1-ї бригади 4-ї пі- хотної дивізії. Кількість спецназів- ців становило близько 40 бійців. Саме «Цільова група 121» у прямо- му розумінні витягла Саддама з ями, як потім повідомив Роберт Ендрюс, колишній заступник по- мічника міністра оборони зі спеці- альних операцій і конфліктів низь- кої інтенсивності19 . Анонімні зірки Незважаючи на завісу таємни- чості навколо проведених спецопе- рацій, про роботу співробітників ЦРУ були опубліковані численні книги, зокрема, «Таємні операції ЦРУ в Індонезії» та «Історія таєм- ної війни Америки в Лаосі». У 2003 р. в книзі «Спеціальні операції: бо- ротьба елітних сил Америки в 21-у столітті», її автор Фред Дж. Пушес зазначав: «ЦСЗ вважається видат- 19 https://digitalcommons.law.byu.edu/cgi/ viewcontent.cgi?article=1298&context=jpl ним оперативним спецпідрозділом усвіті.Цеелітазеліти.Цепов’язано з джерелами, з яких організація відбирає на роботу своїх членів»20 . Воєнізовані формування ЦРУ продовжували діяти в Іраку і в 2007 р. Вони провели там ліквідацію або захоплення багатьох ключових фі- гур «Аль-Каїди». Деякі високопос- тавлені американські чиновники заявили, що спільними зусиллями ЦРУ і військових був внесений найзначніший внесок у розгром «Аль-Каїди» в Іраку»21 . 1 травня 2011 р. президент США Барак Обама оголосив, що Усама бен Ладен був убитий у Пакистані «невеликою групою американців», що діяли за його вказівкою під час операції ЦРУ «Спис Нептуна». У рейді брали участь «морські коти- ки» та оперативники ЦРУ. Опера- ція стала результатом багаторічної розвідувальної роботи, яка вклю- чала операцію ЦРУ щодо захоплен- ня і допиту Халіда Шейха Мохам- меда, який виконував функції кур’єра «Аль-Каїди». Матеріали, виявлені в ході рейду показали, що бен Ладен, аж до моменту смерті, як і раніше відповідав за розробку планів «Аль-Каїди» і визначення цілей для нападу. Деякі експерти стверджували, що певні структури 20 «Special OPS: America’s elite forces in 21st century combat» By Fred J. Pushies 21 http://www.americanspecialops.com/cia- special-operations/
- 23. 23 пакистанського уряду, зокрема, Міжвідомчарозвідка могла прихо- вувати факт знаходження Усами бен Ладена у цій країні. Вищі поса- дові особи США заявили, що смерть бен Ладена «змінить прави- ла гри і завдасть смертельного уда- ру по «Аль-Каїди»»22 . Таким чином, оперативники ЦСЗ відзначилися практично у кожному збройному конфлікті, в яких брали участь США після Дру- гої світової війни. Співробітники ЦРУ проводили таємні операції з 1947 р. в таких країнах, як Північна Корея, В’єтнам, Лаос, Камбоджа, Ліван, Іран, Сирія, Лівія, Ірак, 22 http://www.straikbol.ru/gamessocium/2013/11/16/ istoriya-operaciy-specnaza-cru-posle-vetnama. html Сальвадор, Гватемала, Колумбія, Мексика, Нікарагуа, Гондурас, Чилі, Боснія і Герцеговина, Сербія, Сомалі, Косово, Афганістан і Па- кистан. Співробітники ЦСЗ складають більшість оперативників ЦРУ, удо- стоєних «Хреста за видатні заслуги в розвідці» і «Розвідувальної зір- ки» – двох вищих нагород цієї роз- відслужби. Вони також складають більшість з тих, на честь кого виби- ті анонімні «зірки» на меморіаль- ній стіні в штаб-квартирі ЦРУ у Ленглі. Проведене дослідження свід- чить про створення в США в інтер- есах досягнення глобального воєн- но-політичного домінування, багатовидової вертикалі управлін- Джерело: http://baltnews.lv/pasaule/20161219/1018454036.html
- 24. 24 ня спеціальними операціямиза кордоном та власне ССО, яка охо- плює усі частини і підрозділи спе- ціального призначення, а саме: ЦСЗ ЦРУ, ССО видів збройних сил США під загальним оперативним керівництвом Головного управлін- ня військ спеціального призначен- ня МО США. Оперативно-бойовий підрозділ ЦРУ, який виник у перші ж роки «холодної війни» та розгортання міжблокового протистояння у сві- ті, від підрозділу таємних дій із під- тримки політичної опозиції у стані держав-противників, швидко на- був функцій осередку із усебічного забезпечення силової зміни полі- тичної реальності в інтересах Ва- шингтона (включаючи згадані дер- жавні перевороти). Така поліфункціональність, не в остан- ню чергу, базується на специфічній індивідуальній підготовці, поєд- нанні опанування співробітником ЦСЗ навичок агентурно-оператив- ної роботи, політичної розвідки, методів військової розвідки та ди- версійно-підривного ремесла, спецпропаганди, серйозної краї- нознавчої підготовки. Безсумнівно, існування такої уні- кальної структури можливо лише у наддержаві, із відповідними ресурс- ними можливостями, прагматичним ставленням до міжнародного права https://en.wikipedia.org/wiki/CIA_Memorial_Wall#/media/File:CIA_Memorial_Wall_-_ Flickr_-_The_Central_Intelligence_Agency.jpg
- 25. 25 та інститутів суверенітету,тим біль- ше, що ефективне застосування ЦСЗ передбачає її підтримку усією вій- ськовою міццю США. Вельми широким є спектр функ- цій та завдань спецпідрозділу ЦРУ: політична й воєнно-політична роз- відка, підготовка та управління дія- ми політичної опозиції (включаючи озброєну), союзними іррегулярни- ми збройними формуваннями, дії зі зміни внутріполітичної ситуації у країні – об’єкті наступальних дій, диверсійно-терористичні акції (із наголосом на усуненні ватажків противника), глибинна розвідка із опорою на місцеві союзні сили і в інтересах проведення як ССО збройних сил, так і масштабних за- гальновійськових операцій. У су- часних умовах додається участь у кібервійні, інформаційно-психоло- гічних операціях тощо. Обґрунтованим видається ви- сновок і про те, що за умов розпаду СРСР, спроб побудови «однопо- люсного світу» та військового па- нування США, проведення ними (у межах глобальної стратегії) вій- ськових операцій та «ненасиль- ницьких» кампаній зі зміни полі- тичної ситуації у віддалених регіонах світу, на перший план ви- ходить саме оперативно-бойова функція ЦСЗ, що, у свою чергу, за- кономірно веде до більш тісної ін- теграції ЦСЗ із ССО збройних сил США, застосування «бойових опе- ративників» ЦРУ як авангарду ар- мійських спецпризначенців у ло- кальних війнах та збройних конфліктах нового концептуально- го типу. Подібні до ЦСЗ формуван- ня стають перспективним знаряд- дям асиметричного («гібридного») типу конфліктності. Доцільно відзначити чіткий роз- поділ оперативних функцій між частинами та підрозділами спеці- ального призначення США, у тому числі завдання, які покладаються на оперативні групи ЦСЗ. Вони прак- тично тотожні з армійським спец- назом, хоча і мають певні особли- вості. Наприклад, для груп ЦСЗ є притаманними виконання завдань приховано в умовах недопущення їх ідентифікації, та оперативні дії на початковому етапі майбутньої вій- ськової операції чи збройного кон- флікту. Привертають увагу вимоги щодо суворого відбору для служби ЦСЗ і особливості всебічної підго- товки оперативників, яка ведеться на основі ретельного відбору кра- щих військовиків армійських ССО та випускників елітних університе- тів США.
- 26. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 30 травня 2018 26 У лютому 1991 р. в угорському місті Вишеград президент Польщі Лех Валенса і Чехословаччини Вац- лав Гавел та прем’єр-міністр Угор- щини Йожеф Антал підписали де- кларацію про співробітництво на шляху до євроатлантичної інтегра- ції23 . Водночас, спільність історич- ного минулого, цілей закордонної політики та географічна близькість спричинили появу нового регіо- нального утворення, названого піс- ля розпаду Чехословаччини «Више- градською четвіркою» або «V-4». Зусилля цих країн не були змарно- 23 Visegrad Declaration 1991. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. visegradgroup.eu/documents/visegrad- declarations/visegrad-declaration-110412-2 вані, – у 1999 р. Польща, Чехія та Угорщина приєдналися до НАТО (Словаччина вступила до Альянсу через п’ять років). А у 2004 р. усі держави «V-4» стали членами Євро- пейського союзу. У контексті реалізації Спільної безпекової та оборонної політики ЄС, а також політики регіональної безпеки, націленої на взаємодію між Євросоюзом і НАТО, у травні 2011 р. керівники оборонних відомств «Ви- шеградської четвірки» домовилися про створення багатонаціональної бригади швидкого реагування, при- значеної для несення бойового чергу- вання в ЄС. Правда, відповідний до- кумент щодо цього був підписаний лише у березні 2013 р., а на завершен- Збройні сили країн Вишеградської групи: близько, але порізно Володимир Паливода, старший науковий співробітник відділу проблем національної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень
- 27. 27 ня процесу формуваннятакої струк- туризнадобилосящетрироки.Осно- ву бригади склали польські військові (1200 осіб, включаючи командування і штаб), а інші 1800 військовослуж- бовців відкомандировані від Словач- чини, Угорщини та Чехії. Крім цього, остання передала у розпорядження бригади бойову техніку та забезпечує логістику. Угорська сторона пред- ставлена військовими інженерами, а словацька – спеціалістами захисту від зброї масового ураження. Брига- да, готовність якої до повного роз- гортання складає 15 днів, призначена для використання в районах кон- фліктів або криз, де її бійці мають охоронятипоставкигуманітарноїдо- помоги або брати участь в миротвор- чих операціях24 . Фактичне домінування Польщі у цій бригаді пояснюється низкою причин. Полякам краще за всіх у «Вишеградській четвірці» вдалося зберегти свої Збройні сили. У 2017 р. військовий бюджет РП (8,7 млрд. доларів) більш ніж удвічі перевищу- вав аналогічні бюджети її партнерів разом узяті (3,8 млрд. доларів)25 . До 24 Новая армия для Европы. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rosbalt. ru/main/2013/03/07/1103211.html 25 Trends in world military expenditure, 2017. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Джерело: http://superbiz.se.pl/wiadomosci-biz/915-mld-dla-wojska-wiemy-na-co-dokladnie- pojda-pieniadze_613672.html
- 28. 28 того ж, Варшавазавжди намагалася виступати у ролі самого активного гравця співдружності «V-4», утво- реної всередині ЄС. У 2015 р. Польща приступила до масштабної модернізації своїх Збройних сил з бюджетом у 32,7 млрд. доларів і розрахованої до 2022 р. Свої оборонні програми РП свідомо протиставляє модерні- зації російської армії та зовнішній політиці Кремля. На думку фахів- ців, дисбаланс, який виник у полі- тиці безпеки всередині «Више- градської групи», швидше змусить Польщу посилювати свою військо- ву кооперацію з Німеччиною і країнами Північної Європи, цен- тром яких є Швеція, ніж шукати важелі впливу на Словаччину, Угорщину та Чехію26 . Починаючи з Валлійського са- міту НАТО (вересень 2014 р.), партнери Польщі по «Вишеград- ській групі» стали поступово збіль- шувати витрати на оборону, але «наздогнати» РП їм навряд чи вдасться. Виконати вимогу Альян- су щодо доведення цих витрат до рівня 2 % ВВП угорці та словаки збираються не раніше, ніж у 2024- 2026 рр. Чехія планує довести вій- ськовий бюджет до рівня 1,4 % https://w w w.sipr i.org/sites/defau lt/ files/2018-04/sipri_fs_1805_milex_2017.pdf 26 Боевая бригада Вышеградской группы. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.warandpeace.ru/ru/reports/ view/77949/ ВВП, але ставить це у залежність від економічної ситуації27 . Збройні сили Словаччини, Угор- щини і Чехії беруть участь в опера- ціях під проводом НАТО та ЄС. Підрозділи, відповідальні за проти- повітряну оборону, співпрацюють із союзниками по Альянсу в рамках Інтегрованої системи протипові- тряної та протиракетної оборони НАТО. Чеська 4-а бригада швидко- го реагування та 252-ий дивізіон 25- го зенітного полку входять до скла- ду Сил реагування НАТО, 7-а механізована бригада є частиною багатонаціональної дивізії «Північ- Схід». Угорщина і Чехія брали участь у місії НАТО з патрулювання повітряного простору країн Балтії, Чехія – повітряного простору Іслан- дії, а Угорщина – повітряного про- стору Словаччини. У рамках зміц- нення свого східного флангу 17 країн-членів НАТО створили так звані батальйонні бойові групи роз- ширеної передової присутності. Чеський підрозділ із 250 військо- вослужбовців увійшов до складу та- кої групи, дислокованої у Литві, а мінометний взвод із 30 військовос- лужбовців, – у Латвії. Угорщина бере участь у програмі стратегічних повітряних перевезень НАТО (спільна експлуатація трьох 27 Blisko, ale oddzielnie. Wyszehrad odbudowuje armię. – [Електронний ресурс]. – Режим до- ступу: http://www.defence24.pl/blisko-ale- oddzielnie-wyszehrad-odbudowuje-armie- analiza
- 29. 29 транспортних літаків «C-17»,які розміщені на авіабазі на угорській території), а Словаччина і Чехія – у програмі наземного спостереження з використанням стратегічних роз- відувальних БПЛА «RQ-4 Global Hawk Block 40». Угорщина та Чехія ведуть пере- говори про створення об’єднаної авіаційної ескадрильї, оснащеної шведськими літаками «JAS-39 Gripen», що знаходяться на озбро- єнні ВПС обох країн. Підключити- ся до цієї ініціативи пропонувало- ся і Словаччині, але на перешкоді стоїть рішення Братислави про по- дальше використання винищува- чів «МіГ-29». Останнім часом країни «V-4», з огляду на ситуацію в Україні та агре- сивну політику Росії, стали активні- ше залучатися до різних видів на- вчань,щопроводяться,восновному, в рамках НАТО. Наприклад, в Угор- щині, за участю американських вій- ськовослужбовців, пройшли вій- ськові маневри «Steadfast Javelin III», сценарій яких передбачав спільну відсіч збройній агресії. Чехія У 2015 р. була затверджена нова стратегія оборони Чеської Республі- ки та план довгострокового розви- тку Збройних сил до 2030 р. З цих документів випливає, що протягом найближчих років чеський уряд планує подвоїти суму коштів на по- треби ЗС і збільшити їх чисельність (з нинішніх 21,3 тисяч до 26-27 ти- сяч осіб у 2025 р.). З 2004 р. армія ЧР повністю переведена на професійну основу, хоча зараз розглядається можливість відновлення загального (або часткового) військового обов’язку і формування корпусу ре- зервістів (5 тисяч осіб). У чеському війську 13 % штатних посад заміще- ні жінками, а у травні 2017 р. впер- ше в історії країни жінка отримала генеральське звання). Міністром оборони теж є жінка, при чому вже третя на цій посаді. Передбачається поступове збіль- шення оборонних витрат, яке у 2020 р. має становити 1,4 % ВВП. Це озна- чатиме реальне збільшення обсягів фінансування до більш ніж 3 млрд. доларів, які будуть витрачені на за- безпечення нових посад, підготовку резервістів та модернізацію ЗС. У першу чергу, планується придбання нових багатоцільових вертольотів, літаків, бойових машин піхоти, створення нової системи ППО, за- міна зброї і спорядження на зразки, що відповідають стандартам НАТО. На сьогодні сухопутні війська ЗС ЧР складаються з двох бригад (на їх озброєнні стоять австрійські броне- машини «Pandur II», чеські модифі- кації радянських БМП-2 і танків «T-72M4CZ») та підрозділів під- тримки (артилерійських, інженер- них, хімічних, електронної розвідки тощо). На етапі формування - третя бригада, оснащена бронемашинами британського, італійського та чесь-
- 30. 30 кого виробництва («LandRover Defender 130 Kajman», «Iveco LMV», «Tatra»). У стані модернізації знаходяться сили спеціальних операцій, інже- нерні війська та компонент логіс- тичного забезпечення. Усім цим під- розділам необхідне сучасне оснащення, передусім, новітні сис- теми управління, зв’язку та розвід- ки (планується, зокрема, придбати 60 систем «C4ISTAR» та 20 команд- но-штабних машин «Pandur»). До 2025 р. планується також при- дбання нових 155-мм артилерій- ських систем (дві батареї), 18 проти- танкових керованих ракет або 310 гранатометів та танків. Ізраїль не- щодавно запропонував Чехії заку- пити модифікований варіант танка «M60 Sabra». Не виключено, що Пра- га у рамках програми Європейсько- го оборонного агентства отримає надлишкові танки «Leopard 2» (мо- дернізовані до стандарту «2A7»). Протягом останніх кількох років відбувається процес заміни старих автоматів власного виробництва зразка 1958 р. під патрон 7,62 мм на нові «CZ 805A1/A2 Bren» під патрон 5,65 мм. Партіями до війська надходять вантажні автомобілі «Tatra» (в екс- плуатації вже понад 3100 одиниць), які використовуються для тран- спортних цілей або встановлення на них спеціалізованих систем, та австрійські колісні бронетранспор- тери «Pandur». Зараз в експлуатації знаходяться багатоцільові броне- машини «Iveco LMV» італійського виробництва (зокрема, розвіду- вальна «LOV-PZ») та німецька «Dingo 2», в основному, в спеціалі- зованих версіях. З протитанкової зброї ЗС Чехії мають на озброєнні 103 ізраїльські багатофункціональні протитанкові ракетні комплекси «Spike LR» та ра- дянські - «Фагот». У в майбутньому у рамках програми МО США з про- дажу військового спорядження іно- земним державам (FMS) планується придбати ПТРК «Javelin». На 2020 р. запланована закупівля портативних ракетних систем розмінування з по- довженим зарядом, після 2020 р. – нових штурмових мостів, а після 2021 р. – понтонних. Серед фаворитів на оновлення парку БМП експерти називають ні- мецькі «Puma» та «Lynx», австрій- сько-іспанську «Ascod 2» та швед- ську «CV90». Свої вироби запропонували теж турецькі компа- Джерело: https://www.defencetalk.com/mili- tary/images/t-72m4cz-czech.42141/
- 31. 31 нії «FNSS SavunmaSistemleri» (БМП «Kaplan-20») та «Otokar Savunma Sanayi» (БМП «Tulpar»), чеська ком- панія «Zetor Engineering» (БМП «Wolfdog»). Усього Чехія планує у 2019-2020 рр. укласти контракти на 210 нових БМП. Крім цього, сухо- путні війська отримають ще майже 300 французьких бронемашин «Titus» різних модифікацій (у липні 2017 р. підписано контракт на поста- чання 62 одиниць, з яких 6 - команд- но-штабних, 20 - для коригування артилерійського вогню та 36 – ма- шин зв’язку). До недавнього часу планувалося модернізувати 33 (із 48 наявних) 152-мм самохідні артилерійські установки «Dana» власного вироб- ництва. Загалом, це мали бути чоти- ри батареї, оснащені новими засоба- ми зв’язку, навігації та системою управління вогнем, що, нарешті, до- зволило б використовувати 3 швед- ськіконтрбатарейніРЛС«ARTHUR». Однак, міністр оборони Карла Шлехтова заявила, що в одній із кра- їн НАТО за 490 млн. доларів будуть закуплені нові САУ, оскільки «Dana» має занадто малий бойовий потен- ціал. Чеська армія ще має на озбро- єнні 40 120-мм мінометів «M1982» і 8120-ммсамохіднихмінометів«M85 PRAM-L» власного виробництва. Одним з пріоритетів модерніза- ції буде заміна 17 ударних вертольо- тів «Mі-24В» і транспортних верто- льотів «Мі-8» (обидва – радянського виробництва) на нову багатоцільову машину. На першому етапі передба- чено придбання 12 гвинтокрилів. Серед можливих варіантів – англо- італійський «AW139M», французь- кий «AS565 Panther» і американські «UH-1Y Venom» та «Black Hawk». У жовтні 2017 р. Державний департа- мент США дав згоду на продаж Чехії у рамках згаданої вище програми FMS 12 вертольотів «UH-1Y Venom»28 , але міністерство оборони ЧР оголосило, що на закупку не ви- стачало виділеного бюджету. ВПС ЗС Чехії складаються з еска- дрильї з 14 багатоцільових швед- ських літаків «JAS-39C/D Gripen» (на правах оренди), ескадрильї під- тримки з 21 літака «L-159 ALCA» власного виробництва, навчальної ескадрильї з 9 літаків «L-39» та двох ескадрилей транспортної авіації (2 іспанські літаки «C-295M», 6 - чесь- ких «L-410», два - радянських «Як- 40», 2 - французьких «А-319» і 1 - ка- 28 Czech Republic – UH-1Y Utility Helicopters. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dsca.mil/major-arms-sales/czech- republic-uh-1y-utility-helicopters Джерело: https://www.goodfon.ru/down- load/aero-l-159-alca-uchebno-boevoy- 2992/1920x1080/
- 32. 32 надський - «CL-601»).Крім цього, є група для проведення пошуково-ря- тувальних операцій, оснащена поль- ськими вертольотами «PZL W-3 Sokół». У 2019 р. буде закуплено 8 модифікованих навчальних літаків «L-159T1» і «L-159T2». У 2021-2022 рр. очікується придбання невеликих транспортних літаків з можливістю пристосування їх для медичної ева- куації, а після 2024 р. - 2 бразиль- ських транспортних літаків «KC- 390». У довгостроковій перспективі (після 2025 р.) планується закупити 2 літаки VIP-класу на заміну застарі- лих «Як-40». Одночасно з модерніза- цією авіапарку буде проведена реор- ганізація авіаційних баз та оновлення їх технічного оснащення. Це стосується, зокрема, систем, пов’язаних із безпекою та можли- востями зльоту/посадки за будь- яких умов. Для захисту повітряного просто- ру Чехії використовуються модерні- зовані зенітно-ракетні комплекси «2K12» («Куб») радянського вироб- ництва та 16 шведських універсаль- них переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК) «RBS 70». У пла- нах закупки ще 16 одиниць «RBS 70 NG», кілька сумісних з ними радіо- локаційних станцій (РЛС) «ReVISOR» місцевого виробництва та ПЗРК для сухопутних військ. Роз- глядаються американський «FIM- 92» («Stinger»), польський «Grom» та французький «Mistral». У довго- строковій перспективі (2020-ті роки) планується придбати контр- артилерійські системи «C-RAM» та «C-UAV». Основою системи спостережен- ня за повітряним простором є іта- лійські РЛС «RAT-31DL», які є еле- ментом системи ППО НАТО. На озброєнні ще залишаються радян- ські РЛС «П-37» та радіовисотомір «ПРВ-17», РЛС «ST-68U CZ» (виго- товлена за радянською ліцензією) та чеська РЛС «RL-4AS». За часів існування Організації Варшавського договору ВПК Чехос- ловаччини входив до першої десят- ки світових експортерів зброї. Після розпаду країни та значного скоро- чення армії, його можливості зна- чно скоротилися. Лише в останні роки спостерігається поступове збільшення експорту озброєнь (на сьогодні майже 90 % спеціальної продукції йде за кордон). Міністерство оборони Чехії на- магається закупати нові зразки зброї, в першу чергу, на вітчизняних підприємствах, як-от «Tatra», «Česká zbrojovka», «Aero Vodochody», «Interlink CS», «STV», «SVOS» чи «Retia». Саме останнє виробляє РЛС «ReVISOR». Чехо-словацька хол- дингова компанія «Czechoslovak Group a.s.» об’єднує багато відомих на світових ринках підприємств-ви- робників озброєння двох країн, се- ред яких «Excalibur Army», «Tatra Trucks», «Avia Motors» та інші. У свою чергу, державна компанія «VOP-025» займається розробкою,
- 33. 33 виробництвом, ремон- том тамодернізацією зброї та військового спорядження, а також управлінням його екс- плуатаційним циклом. Фірма «ERA» – відомий виробник автомати- зованих станцій пасив- ної радіотехнічної роз- відки «Vers-NG» i «MSS». У 2015 р. компа- нія «Česká zbrojovka» оголосила про побиття власного рекорду про- даж та очікуваний ще більший прибуток у на- ступні роки. Найбільш популярни- ми у світі є автомати «Scorpion EVO 3A1» і «BREN», одну з модифікацій якого придбала Франція для Групи спеціального призначення Націо- нальної жандармерії. Чехія продає відремонтовані БМП і танки, зокрема, до Нігерії (16 «Т-72», отриманих від Угорщини). Компанія «Ray Service» надає елек- тричне оснащення для шведського самохідного 120-мм міномета «Mjölner», а компанія «Meopta», яка спеціалізується на оптичному об- кладанні, постачає приціли для шведської БМП «CV90». Для поль- ських Сил спеціальних операцій компанія «ZEVETA Bojkovice a.s.» продала одноразові гранатомети «RPG-75». Компанія «Excalibur Army» відправила до Індонезію першу партію бронемашин «Pandur II». Навіть Росія мала намір при- дбати у Чехії легкі транспортні літа- ки «L-410 Turbolet». Підприємство «Avia Motors» постачає літаки «L-159A ALCA» для Іраку та амери- канської компанії «Draken International», яка надає послуги з льотної підготовки. Джерело: https://topwar.ru/8535-novyy-cheshskiy- avtomat-cz-805-bren.html
- 34. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 30 травня 2018 34 Девятого мая 2018 г в Москве на Красной площади состоялся тради- ционный ежегодный военный па- рад. Впрочем, ежегодным он опять стал с 1995 г, а до этого проводился раз в пять лет – в 1980 г и 1985 г (тог- да же парад устраивали и 7 ноября). С 1969 по 1984 годы военные пара- ды проводились ежегодно и только на 7 ноября, а ещё перед этим – еже- годно на 1 мая и 7 ноября. Но только с 2008 г парад, впервые после 1991 г, стал состоять из трёх частей: пешей, механизированной и воздушной. Именно в 2008 г произошла россий- ско-грузинская война, в России на- чалась радикальная реформа ВС, и был взят курс на милитаризацию страны. В 2018 г военный парад был не самым большим по размаху, но и немалым. В нём участвовали 13046 человек и 159 единиц наземного во- оружения и военной техники (ВВТ), а также 75 самолётов и вертолётов. Вначале, как обычно, прошли пешие парадные расчёты (полу- жирным шрифтом выделены рас- чёты, прошедшие впервые), в т.ч.: 1. Рота барабанщиков Московско- го военно-музыкального учили- ща (МВМУ). 2. Знамённая группа. 3. Рота почётного караула. 4. Рота Московского суворовского военного училища (МСВУ). 5. Расчёт Тверского суворовского военного училища (ТСВУ). Аналітичні розробки Парад 9 мая в Москве: что нового и почему Юрий Бараш, член Экспертного Совета ЦИАКР
- 35. 35 6. Расчёт СевастопольскогоНахи- мовского военно-морского учи- лища (НВМУ). 7. Расчёт Московского президент- ского кадетского училища войск Национальной гвардии РФ (МПКУ). 8. Расчёт военно-патриотического общественного движения «Юнармия». 9. Полк сухопутных войск: 3 расчё- та (Высшего учебно-научного центра (ВУНЦ) СВ, Военного университета МО РФ (ВУ МО РФ) и Военной академии войско- вой ПВО (ВА ПВО)). 10. Расчёт Военной академии мате- риально-технического обеспече- ния (ВА МТО). 11. Полк ВКС: 3 расчёта (2 – ВУНЦ ВКС и Военно-космической ака- демии (ВКА)). 12. Полк ВМФ: 4 расчёта (ВУНЦ ВМФ, Черноморского высшего военно-морского училища (ВВМУ), 336-й и 61-й отд. бригад морской пехоты Балтийского и Северного флотов). 13. Б-н военнослужащих женского пола (из ВУ МО РФ, ВА МТО, академии связи и ВКА) . 14. Полк РВСН: 2 расчёта (Военной академии РВСН (ВА РВСН) и Серпуховского военного инсти- тута (ВИ)). 15. Полк ВДВ: 2 расчёта: (Рязанско- го высшего воздушно-десантно- го командного училища (РВВДКУ) и 331-го парашютно- десантного полка 98-й воздуш- но-десантной дивизии). 16. Расчёт военной полиции. 17. Б-н РХБЗ Военной академии РХБЗ (ВА РХБЗ), 18. Б-н ЖДВ 38-я отд. железнодо- рожной бригады. 19. Б-н МЧС Академии граждан- ской защиты (АГЗ МЧС). 20. Национальная гвардия: 3 расчё- та (2 – Отд. дивизии особого на- значения им. Дзержинского (ОДОН) и Саратовского инсти- тута войск Национальной гвар- дии). 21. Рота ФСБ Московского погра- ничного института ФСБ (МПИ ФСБ). 22. Западный военный округ (вой- ска Московского гарнизона): 8 расчётов (3 – 2-й гв. мотострел- ковой дивизии, 3 – 4-й гв. танко- вой дивизии и 2 – 27-й отд. мото- стрелковой бригады). 23. Кремлёвские курсанты: 2 расчё- та Московского высшего обще- войскового командного учили- ща (МВОКУ). 24. Парад проходил под музыку сводного военного оркестра. Впервые в пешей колонне прош- ли Военная академия войсковой ПВО (отражая возросшую роль ПВО наземных войск), Саратов- ский институт и Московское пре- зидентское кадетское училище во- йск Национальной гвардии (отражая создание в 2016 г этой но- вой силовой структуры, подчинён-
- 36. 36 ной лично президенту),а также расчёт военной полиции (отражая её роль в войнах в Украине и Си- рии). Но в остальном, в прохождении пеших парадных расчётов было мало интересного, и все ждали, когда появится механизированная колонна. Тем более, что МО России пообещало на параде показать много новинок, а ранее в прессе появились видео и фото репетиции парада, где эти новинки были анон- сированы. Всего по Красной пло- щади прошло 16 механизирован- ных групп, в т.ч.: 1. Танк Т-34-85 и 10 мотовездехо- дов АМ-1 с 7,62-мм пулемётами ПКП. 2. Бронеавтомобиль (БА) «Тигр-М», 3 БА «Тигр-М» с бое- вым модулем (БМ) «Арбалет- ДМ»(12,7-ммпулемёт),3СПТРК «Корнет-Д1» и 3 БА «Тайфун-К» 4х4. 3. БА «Тигр-М» и 9 БА «Тайфун-К» 6х6 военной полиции. 4. БТР-82А, 6 БМП К-17 «Курга- нец-25» и 6 БМП-3 27-й отд. мо- тострелковой бригады. 5. 4 танка Т-14 «Армата», 3 танка Т72Б3 и 3 БМПТ «Терминатор» 1-й гв. танковой армии Западно- го ВО. 6. 6 БТР-МДМ и 7 БМД-4М 106-й воздушно-десантной дивизии. 7. БТР-82А, 4 самоходные гаубицы (СГ)«Мста-С»и4СГ«Коалиция- СВ» 147-го артполка 2-й гв. мо- тострелковой дивизии 1-й гв. танковой армии.. 8. БТР-82А, 4 СПУ ОТРК «Искандер-М» 112-й ракетной бригады 1-й гв. танковой армии и 4 СПУ РСЗО «Смерч» 79-й ре- активной бригады Западного ВО. 9. БТР-82А, 4 СОУ ЗРК «Бук-М2» и 4 БМ ЗРК «Тор-М2» 538-го зе- нитного ракетного полка 4-й гв. танковой дивизии 1-й гв. танко- вой армии. 10. БТР-82А, 2 снегохода ТТМ 1901- 40 с ПКП на автомобилях Ка- мАЗ-65117 и 4 БМ ЗРК «Тор- М2ДТ». 11. БТР-82А и 6 ЗРПК «Панцирь-С» 799-го зенитного ракетного пол- ка 4-й дивизии ПВО 1-й армии ПВО и ПРО. 12. БТР-82А и 6 СПУ ЗРС С-400 «Триумф» 606-го зенитного ра- кетного полка 5-й дивизии ПВО 1-й армии ПВО и ПРО. 13. БТР-82А, 2 робототехнических комплекса дистанционного раз- минирования «Уран-6», 2 робо- тотехнических комплекса огне- вой поддержки «Уран-9», 2 вертолётных БПЛА «Катран» и 2 самолётных БПЛА «Корсар» (их все везли на автомобилях КамАЗ). 14. СБМ «Тигр», 6 БКА «Патруль» и 3 БА «Урал» Росгвардии. 15. «Тигр-М», 4 БА «Тигр-М» с БМ «Арбалет», 4 УАЗ «Патриот» с пулемётами «Корд» и 3 СПУ
- 37. 37 ПГРК «Ярс» 54-йракетной диви- зии РВСН. 16. 3 БМП К-11»Бумеранг» [1, 2]. Анализ ВВТ механизированной колонны показал, что из 34 проде- монстрированных типов, 11 (32%) впервые прошло на военном пара- де. Казалось бы, это целая треть, т.е. довольно много. Но из них 6 ти- пов относились к вооружённым пулемётами транспортным сред- ствам. Это БА «Тайфун-К» 4х4 и мотовездеходы АМ-1 для ВДВ, БКА «Патруль» и БА «Урал» для Ро- сгвардии, пикапы УАЗ «Патриот» для лёгких мотострелковых бригад, снегоходы ТТМ 1901-40 для аркти- ческих бригад. То есть, фактически, на параде было впервые показано только 5 типов наземного ВВТ: БМПТ «Тер- минатор», 2 робототехнических комплекса (дистанционного раз- минирования «Уран-6» и огневой поддержки «Уран-9»), а также 2 БПЛА (вертолётный «Катран» и самолётный «Корсар»). Однако о БМПТ «Терминатор», комплексах «Уран-6/9» и БПЛА «Корсар» было известно уже довольно давно. Фак- тически, из неизвестных ранее ти- пов ВВТ на параде был всего один БПЛА «Катран» (3% от показанно- го в механизированной колонне). То есть, почти ничего нового в ме- ханизированной колонне не было. Нельзя же считать современным вооружением бронеавтомобили Росгвардии (т.е. полицейские ма- шины, вообще не принадлежавшие ВС), или небронированные УАЗы, мотовездеходы и снегоходы, а но- вым вооружением – БМПТ, робо- тов «Уран-6/9» и БПЛА «Корсар», о которых известно из прессы уже много лет. Ниже приводятся кра- ткое описание этого «нового» воо- ружения. Боевая машина поддержки тан- ков (БМПТ) «Терминатор» предна- значена для ведения маневренных боевых действий в составе танко- вых и мотострелковых подразделе- ний в качестве многоцелевого бое- вого средства в условиях применения ОМП. Она имеет вы- сокую огневую мощь, защищен- ность и управляемость. Вооруже- ние включает 2 спаренные 30-мм автоматические пушки 2А42, 2 курсовых 30-мм автоматических гранатомета АГ-17Д, 4 ПТУР «Атака-Т» и 7,62-мм пулемет ПКТМ. Экипаж 5 чел., вес 48 т, мощность двигателя 1000 л.с., ско- рость до 65 км/ч, запас хода до 550 км. Броневая защита – на уровне танка Т-90А. БМПТ создана на базе Т-72 в 2000 г (позже – на базе Т-90). В 2017 г она была успешно испыта- на в Сирии. Роботизированные комплексы «Уран-6» и «Уран-9» тоже успешно прошли проверку в Сирии. Ком- плексы «Уран-6», предназначенные для дистанционного разминирова- ния местности, использовались в городах Пальмира, Алеппо и Дейр-
- 38. 38 эз-Зор. Они применялисьна самых опасных и сложных заминирован- ных участках. «Уран-6» способен разрушить обнаруженное на мест- ности взрывное устройство или подвести его к подрыву, при этом обеспечивается безопасность лич- ного состава. «Уран-6» может осна- щаться пятью различными смен- ными инструментами (бойковым, катковым или фрезерным тралами, а также бульдозерным отвалом и механическим схватом). Инстру- менты выдерживают взрыв мин эк- вивалентных 60 кг тротила. Двига- ясь по ровной местности, робот-сапер способен работать со скоростью до 3 км/ч. Вес машины 6-7 т, мощность двигателя 190 л.с. Многофункциональный ком- плекс разведки и огневой поддерж- ки подразделений на поле боя «Уран-9» создан для защиты и ча- стичной замены личного состава, вывода его из-под огня противни- ка. Комплекс включает 2 боевые машины, грузовик для их перевоз- ки и мобильный пункт управления. Боевая машина имеет мощное воо- ружение, позволяющее поражать не только живую силу и легкобро- нированную технику, но и танки, а также другие высокозащищенные цели. Боевая машина оснащена 30- мм автоматической пушкой 2А72, 7,62-мм пулеметом и 2-4 ПТУР «Атака», Также могут устанавли- ваться 4 ПЗРК «Игла» или 6-12 РПО «Шмель». Вес машины до 12 т, мощность двигателя 270 л.с., ско- рость до 35 км/ч, запас хода до 200 км. Комплекс «Уран-9» встраивает- ся в единую систему управления тактического звена, обладая защи- той от несанкционированного до- ступа и средств РЭБ. Боевая маши- на управляется по радиоканалу на 4 км. Самолетный комплекс БПЛА «Корсар», который должен заме- нить комплекс «Форпост», изве- стен с 2013 г. В состав комплекса входит несколько БПЛА и назем- ный пункт управления. Он предна- значен для круглосуточной всепо- годной воздушной разведки наземных и надводных целей, уничтожения объектов противни- ка и доставки грузов в назначенные районы. Его оборудование позво- ляет в режиме реального времени выдавать целеуказание огневым и ударным средствам, включая высо- коточные. Вес БПЛА 200 кг, размах крыла 6,5 м, длина 4,2 м, скорость 150 км/ч, радиус действия – более 160 км, продолжительность полета - до 10 часов, высота – до 6 км. БПЛА может нести ПТУР «Атака» или гранатомёты. Вертолетный БПЛА «Катран» построен по соосной схеме, что обеспечивает высокую маневрен- ность, возможность взлета и по- садки на неподготовленных пло- щадках ограниченного размера в любых метеоусловиях. Он спосо- бен нести оборудование для раз-
- 39. 39 ведки и РЭБ,а также наносить уда- ры по противнику управляемым и неуправляемым оружием. Ско- рость его полета до 130 км/ч, высо- та – 2 км, вес целевой нагрузки – 120 кг (2 ПТУР «Атака») [3]. Повторяю, все эти системы уже известны (кроме БПЛА «Катран»). Но заместитель министра обороны России Ю. Борисов сообщил в ин- тервью, что «на параде главное для нас – показать, чем живут Воору- женные Силы, продемонстриро- вать все новинки. В этом году их на самом деле много, на каждую стоит обратить пристальное внимание». В перечне новинок парада Борисов упомянул БМПТ «Терминатор», БА «Тайфун-К» 4х4, ЗРК «Тор-М2» и «Бук-М2», роботы разминирова- ния и ударные «Уран-6» и «Уран-9», БПЛА «Корсар» и «Катран» [4]. Но необходимо отметить, что ЗРК «Тор-М2» и «Бук-М2» – это не новинки, они уже поступают в вой- ска и побывали на военном параде в прошлые годы. Остальные перечис- ленные Борисовым системы тоже новинками не являются (об этом сказано выше). Поэтому его пред- ставления о новизне вооружения выглядят несколько странными. А как же насчёт новинок авиа- ции, которая пролетела после про- хождения механизированной ко- лонны? Был показан пролёт 17 групп авиации, в т.ч.: 1. Вертолёт Ми-26 и 4 вертолёта Ми-8. 2. 4 ударных вертолёта Ми-28Н «Ночной охотник». 3. 4 ударных вертолёта Ка-52 «Ал- лигатор». 4. 4 модернизированных ударных вертолёта Ми-24П. 5. Стратегический бомбардиров- щик-ракетоносецТу-160и4даль- них бомбардировщика Ту-22М3. 6. 3 модернизированных транс- портных самолёта Ил-76МД. 7. 3 турбовинтовых стратегиче- ских бомбардировщика-ракето- носца Ту-95МС. 8. Самолёт-заправщик Ил-78 и бомбардировщик-ракетоносец Ту-160. 9. 4 лёгких истребителя МиГ- 29СМТ. 10. 4 фронтовых бомбардировщика Су-24М. 11. 4 истребителя-перехватчика дальнего действия МиГ-31БМ. 12. 4 истребителя-бомбардировщи- ка Су-34. 13. 2 малозаметных многофункцио- нальных сверхманевренных ис- требителя 5-го поколения Су-57. 14. Боевой порядок «Тактическое крыло»: 4 Су-34, 4 многоцелевых истребителя Су-30СМ и 2 – Су- 35С. 15. Пилотажные группы «Русские витязи» и «Стрижи»: 5 Су-30СМ и 4 МиГ-29. 16. 6 штурмовиков Су-25. 17. 2 истребителя МиГ-31К с авиа- ционным ракетным комплексом «Кинжал» [1, 2].
- 40. 40 Характеристики самолётов и вертолётов,участвовавших в пара- де, приведены в таблице [1, 2]. Анализ парада авиации показал, что из 20 продемонстрированных типов самолётов и вертолётов, но- выми являются только два – Су-57 и МиГ-31К, Причём МиГ-31К можно назвать новым лишь условно, по- скольку он представляет собой мо- дернизированный истребитель Миг-31БМ, переоборудованный для несения баллистической ракеты «Кинжал». И, несмотря на то, что Су-57 действительно является но- вейшим самолётом (для России), главной новинкой всего этого пара- да был назначен МиГ-31К, точнее в комплексе с ракетой «Кинжал». Не- даром пара МиГ-31К летели на па- раде последней – чтобы подчер- кнуть их роль на этом параде. Похоже, что только ради них парад и устраивался. Для подтверждения данного вывода приведу пару цитат. Первая из упомянутого выше интервью с Ю. Борисовым. Корреспондент Е. Одинцов констатировал, – Главной новинкой нынешнего воздушного парада является, безусловно, пере- хватчик МиГ-31 с «Кинжалом». Ю. Борисов с этим, естественно, согласился, – Об уникальности Тип Экипаж, человек Вес пустого/ макс, т Вес нагрузки, т Скорость макс., км/ч Дальность макс., км Потолок, практ., км Ту-160 4 110/275 45 2200 13950 22 Ту-95МС 7 98,5/185 20,8 830 10500 10,5 Ту-22М3 4 68/126 12 2300 6000 13,3 Су-34 2 22,5/45 8-12 1900 4000 14,65 Су-24М 2 22,3/39,7 7 1600 2850 17 Су-25 1 9,31/17,6 4,4 950 1950 7 МиГ-31БМ/К 2 21.8/46,75 9 3000 1450 20,6 Су-57 1 18,5/37 1,31-10 2600 4300 20 Су-35С 1 19/34,5 8 2500 4500 18 Су-30СМ 2 18,8/34,5 8 2125 3000 17,3 МиГ-29СМТ 1-2 10,9/21 4 2450 2100 18 Ил-76МД 7 90/190 48 850 6700 12 Ил-78 6 90/190 50 830 10000 11 Ми-28Н 2 8,1/12,1 2,3 300 450 5,6 Ка-52 2 7,7/10,8 2-2,8 300 460 5,5 Ми-24П 2 10,7/11,5 2,4 300 550 5,4 Ми-26 6 28,2/56 20 270 800 4,6 Ми-8 2+1 7/13 3 250 715 6 Таблица
- 41. 41 этой разработки рассказалнаш Верховный главнокомандующий в Послании Федеральному собра- нию. Это современное оружие: ги- перзвуковая ракета повышенной дальности, которая может преодо- левать любые системы ПВО и ПРО. Она фактически неуязвима и обла- дает очень серьезным боевым по- тенциалом. А ее носитель – МиГ-31 наиболее приспособлен для того, чтобы разогнать эту ракету до не- обходимой скорости на нужных высотах. В подтверждение, что это не какая-то экзотика, скажу: сегод- ня десять самолетов стоят на опыт- но-боевом дежурстве и готовы к применению «Кинжала» в зависи- мости от ситуации [4]. Вот главная цель этого интер- вью – угроза. Бойтесь, страны Ев- ропы, «Кинжалы» уже наготове. Да и США пусть опасаются за свои авианосцы, крейсера и эсминцы в Средиземном море. Вторая цитата – из речи мини- стра обороны России С. Шойгу на селекторном совещании, – Тради- ционно на нём [на параде] будут представлены перспективные об- разцы вооружения и военной тех- ники. В авиационной составляю- щей праздника, помимо современных самолётов Су-57, Су- 30СМ и МиГ-29СМТ, примут уча- стие модернизированные МиГ-31К, оснащённые новейшими гиперзву- ковыми ракетными комплексами «Кинжал». Далее были показаны ка- дры пуска этой ракеты с самолёта МиГ-31К, сопровождаемые востор- женным комментарием диктора, – Учебно-боевой пуск «Кинжал» словно пронзает небо. Модернизи- рованный МиГ-31 способен выве- сти новейшую ракету в стратосфе- ру, а значит самолёту, который несёт «Кинжал» не нужно заходить в зону действия ПВО противника. Ком- плекс «Кинжал» – уникальное ги- перзвуковое оружие. Гриф «Совер- шенно секретно» с него снял лично Президент во время оглашения по- слания к федеральному собранию. Тогда на Западе многие не повери- ли, что наша страна обладает таки- ми системами. И вот теперь, 9-го мая, «Кинжал» продемонстрируют всему миру на параде Победы [5]. Так что же это за «Кинжал», и почему его показали на параде? Это одна из шести новых российских систем вооружения, обнародован- ных 1 марта 2018 г президентом Путиным в послании федерально- му собранию. В их числе были МБР «Сармат», гиперзвуковой планиру- ющий крылатый блок «Авангард» для МБР, крылатая ракета «Буре- вестник» и торпеда «Посейдон» (обе межконтинентальные, с ядер- ной энергоустановкой), авиацион- но-ракетный комплекс с баллисти- ческой ракетой «Кинжал» и боевой лазерный комплекс «Пересвет». Как сказал тогда о комплексе «Кинжал» Путин: «Важнейшим этапом разработки современных
- 42. 42 систем вооружений сталосоздание высокоточного гиперзвукового авиационно-ракетного комплек- са». Он подчеркнул, что данная си- стема не имеет аналогов в мире. «Его испытания успешно завер- шены, и, более того, с 1 декабря прошлого года комплекс присту- пил к несению опытно-боевого де- журства на аэродромах Южного военного округа. Уникальные лёт- но-технические характеристики высокоскоростного самолёта-но- сителя позволяют доставлять раке- ту в точку сброса за считанные ми- нуты. При этом ракета, летящая с гиперзвуковой скоростью, превы- шающей скорость звука в десять раз, ещё и осуществляет маневри- рование», – добавил Путин. По словам президента, это по- зволяет ей гарантированно «прео- долевать все существующие» и перспективные системы противо- воздушной и противоракетной обороны, «доставляя к цели на дальность более двух тысяч кило- метров ядерные и обычные боеза- ряды». «Мы назвали эту систему «Кинжал», – заключил он [6]. Российские военные эксперты поспешили сделать ряд предполо- жений относительно системы «Кинжал». Главный редактор сайта MilitaryRussia Д. Корнев, коммен- тируя кадры с пуском ракеты, от- метил, – На видео видно, что под фюзеляжем МиГ-31 висит дорабо- танная аэробаллистическая ракета 9М723 ОТРК «Искандер». Носовая часть ракеты обтекаемой формы, с несколькими сужениями. Можно рассмотреть, что двигательный от- сек имеет бочкообразную форму. От сухопутной версии «Исканде- ра» ракета «Кинжала» отличается переработанным хвостовым отсе- ком и уменьшенными рулями. Так- же в хвосте ракеты есть заглушка. Видимо, она защищает сопла дви- гателя при полете на сверхзвуковой скорости. После старта ракеты с борта МиГ-31 заглушка отделяется. Схемы с модернизированными ракетами 9М723, установленными на МиГ-31, появились в интернете 8 лет назад. Видимо, они были ско- пированы с брошюры-проспекта одной из компаний российского ВПК. Судя по видео, показанному во время выступления Путина, сразу после запуска ракета по баллисти- ческой траектории набирает высо- ту. После чего она начинает пики- ровать. В районе цели ракета выполняет сложные маневры. Они позволяют уклониться от средств ПВО, а также обеспечить точное прицеливание. Ракета может пора- жать как стационарные, так и под- вижные объекты. Разогнанный до сверхзвуковой скорости МиГ-31 играет роль пер- вой ступени, которая в несколько раз увеличивает дальность полета и скорость ракеты. После запуска за
- 43. 43 счет набора высотыи пикирования ракета набирает гиперзвуковую скорость, а также необходимую энергию для маневрирования. Хотя ракета считается аэробаллистиче- ской, но ее траектория на конечном участке достаточно сложная и она может выполнять маневры. Ракета могут оснащаться опти- ческими или радиолокационными головками самонаведения. Первая обнаруживает цель, совмещая за- ложенную в ее памяти картинку с тем, что видит камера. Она лучше подходит для уничтожения стаци- онарных объектов. Вторая ищет цели по отраженным радиолокаци- онным сигналам. Она служит для уничтожения подвижных целей, в частности кораблей. По словам военного историка Д. Болтенкова, ракета «Кинжал» соз- дана на базе ОТР 9М723, отрабо- танной и испытанной системы. У нее есть головки самонаведения и возможности выполнения манев- ров. Для создания с нуля авиацион- ной ракеты с аналогичными воз- можностями потребовалось бы не менее 7-10 лет. Еще года 2–3 ушло бы на испытания. В случае с «Кин- жалом» разработчики и военные справились всего за 8 лет. Также объяснимо, почему носителем вы- бран МиГ-31. У него высокая гру- зоподъемность и мощные двигате- ли. Он один способен разогнаться до сверхзвуковой скорости и запу- стить пятитонную ракету. В. Шурыгин отметил, что, не- смотря на уникальные возможно- сти, «Кинжал» – это оборонитель- ное оружие. В случае агрессивных действий противника эта система позволяет уничтожить его крити- чески важную инфраструктуру и не допустить нанесения удара кры- латыми ракетами с кораблей. «Вы- бить» склады, аэродромы, штабы и пункты управления. «Кинжал» стал ответом на развертывание США ЕвроПРО [7]. К. Геращенко попытался опреде- лить размеры ракеты комплекса «Кинжал». По его оценке, длина её около 7 м, диаметр – до 0,8 м. В хво- стовой части треугольные рули. Средняя часть ракеты более тол- стая, чем носовая. Видимо, это обу- словлено необходимостью вместить нужное количество топлива. Увели- чивать длину ракеты конструкторы не могли, иначе она не поместилась бы под самолетом-носителем. Носо- вая часть ракеты покрыта специ- альным термозащитным покрыти- ем, имеющим темный цвет. По словам главкома ВКС С. Су- ровикина, ракета аэробаллистиче- ская. Маршевый РДТТ за несколь- ких секунд разгоняет ее до гиперзвуковой скорости. Типовой профиль полета был изображен в презентации: после отделения от носителя ракета движется по бал- листической траектории, набирая высоту в несколько десятков кило- метров, а затем пикирует на цель.
- 44. 44 Такой профиль позволяетдостичь высокой скорости и большой даль- ности (поскольку значительная часть полета проходит в стратос- фере, где плотность воздуха мала) и снижает вероятность поражения средствами ПВО. Можно предпо- ложить, что ракета способна лететь и не по баллистической траекто- рии, но тогда дальность действия меньше. Выбор МиГ-31 в качестве носи- теля очевиден. Самолет способен осуществлять запуск ракеты на большой высоте и скорости, что существенно увеличивает даль- ность её полета. Неслучаен и выбор места дислокации комплекса. На- ходясь на юге России, «Кинжал» контролирует всю акваторию Чер- ного и Каспийского морей, Кавказ и Закавказье, всю территорию Тур- ции, Ирака, почти весь Иран, и всю Восточную Европу – Болгарию, Ру- мынию, Польшу, страны Прибал- тики [8]. Я. Вяткин оценил длину ракеты «Кинжал» в 7,7 м, её вес в 5 т, а вес её боевой части в 800 кг. Это не- сколько отличается от веса ракеты 9М723 (3,8 т) и её боевой части (480 кг), но он сам не уверен в точности своих предположений. Также он сообщил, что самолёты МиГ-31К базируются в 929-ом Государствен- ном лётно-испытательном центре (ГЛИЦ, г. Ахтубинск) и держат под прицелом ракет «Кинжал» восточ- ное Средиземноморье [9]. Е. Тучков написал следующее: «Остроумные люди считают, что количество комплексов «Кинжал» не случайно равно десяти. Именно столько у США авианосцев». Это не себя ли он считает «остроумным человеком»? Далее Тучков отметил: «На пер- вый взгляд, размещение десяти комплексов «Кинжал» в Южном военном округе является стран- ным решением. Потому что в ЮВО нет истребительных частей и ча- стей ПВО, в которых эксплуатиро- вались бы перехватчики МиГ-31. Так что техническим специалистам ВВС ЮВО пришлось осваивать но- вую для себя технику. Однако дис- локация на юге, а не на западе стра- ны нового оружия с фантастическими возможностями более чем оправдано. Во-первых, наши западные соседи от «Искан- деров» впадают в антирусскую ис- терику. Если же к ним добавить «Кинжалы», то они начнут совер- шать роковые поступки, чреватые крайне неприятными последствия- ми. В первую очередь, разумеется для них самих. Мир, к сожалению, довольно хрупок. Ну а на юге «Кин- жалы» могут использоваться с большой пользой. И уже, кстати, используются. К настоящему мо- менту МиГ-31К уже совершили больше 250 полетов днем и ночью в различных метеоусловиях. По- скольку в Черное море стали часто наведываться американские и на-
- 45. 45 товские корабли скрылатыми ра- кетами «Томагавк», демонстрируя своеволие и непредсказуемость американского президента, то «Кинжалы» способны привести американских моряков в чувство и вернуть их к реальности». И доба- вил: «Гиперзвуковые ракеты истре- бителей МиГ-31К держат под при- целом ВМС Америки». А затем Тучков процитировал Ю. Борисова: «Это класс высоко- точного оружия, которое имеет многофункциональную боевую часть, позволяющую работать как по стационарным, так и по движу- щимся целям. В частности, авиа- носцы и корабли класса крейсер, эсминец, фрегат – потенциальные цели для этого оружия» [10]. Но появились и статьи, авторы которых критически подошли к со- общению Путина о комплексе «Кинжал». В. Кузовков утверждает, что раке- та комплекса «Кинжал» не является гиперзвуковой (как заявили Путин, Борисов и Шойгу), поскольку может достичь гиперзвуковой скорости (свыше 5М, а именно – 10М) только кратковременно и на больших высо- тах, в разряжённой стратосфере. Ра- кета же считается гиперзвуковой, если она не менее 80% траектории летитнаэтойскорости.Акогдараке- та комплекса «Кинжал» приближа- ется к цели, она маневрирует не на гиперзвуковой скорости, а уже на сверхзвуковой [11]. Член-корреспондент Россий- ской академии ракетных и артил- лерийских наук, капитан 1-го ранга К. Сивков, который служил в Ген- штабе ВС РФ, представляет крити- ку «справа». Он заявил, что после презентации Путиным новой тех- ники, Россия может оказаться в се- рьёзном проигрыше. «Гиперзвуковое оружие, как и любое другое оружие, является фактором стратегического харак- тера лишь тогда, когда оно прини- мается на вооружение ВС в массо- вом порядке. Президент ещё в 2016 г объявил о начале конверсии ОПК России. Заявляя о таких ве- щах (имеется в виду новое ору- жие), наш президент должен зая- вить об отказе от конверсии. Если он не откажется, это будет крайне опасным и нехорошим для безо- пасности России шагом. Мы под- толкнём соперников на создание гиперзвуковых систем вооруже- ния, они их массово поставят на вооружение, а мы это сделать не сможем. В итоге мы окажемся в се- рьёзном проигрыше». По словам Сивкова, в условиях конверсии ОПК РФ не сможет про- извести необходимое количество «Кинжалов». «…их должно быть выпущено не менее 500-1000 ед. В условиях предполагаемой конвер- сии, программа не сможет быть вы- полнена», – заключил Сивков. В Пентагоне рассказали о про- ведении работ в области гиперзву-
- 46. 46 ковых технологий. Обэтом сооб- щил глава Управления перспективных исследовательских проектов С. Уокер. По его словам, собственное гиперзвуковое ору- жие США смогут испытать уже в 2019 г. При этом Уокер уточнил, что Вашингтон осознаёт, что в этом вопросе приходится соревноваться с Россией и Китаем. .Так в амери- канском военном ведомстве отреа- гировали на презентацию новей- шего оружия РФ, которая произошла во время послания Пу- тина Федеральному Собранию [12]. Я. Паловский из Польши ут- верждает: «Гиперзвуковой» Кин- жал – угроза для Европы» Он тоже считает, что это баллистическая ракета, а не гиперзвуковая, под ко- торой обычно понимают крылатые ракеты с ГПВРД. Однако это не от- меняет того факта, что у Кремля появилось очень опасное оружие, особенно в отношении стран Евро- пы. При этом он ссылается на экс- пертов проекта «Ракетная угроза» (Missile Threat) американского Центра стратегических и междуна- родных исследований (Centre for Strategic and International Studies – CSIS). Ракета имеет близкую кон- струкцию с наземной ОТР «Искан- дер» с дальностью до 500 км, но не подпадает под действие Договора по РСМД, так как в нем нет ограни- чений по баллистическим ракетам воздушного пуска с дальностью бо- лее 500 км. Таким образом, «Кин- жал» может использоваться как оружие средней дальности по це- лям в Западной Европе и междуна- родных водах Балтийского моря, также может быть применен в слу- чае конфликта в Центральной Ев- ропе. В статье приведена карта с радиусами поражения ракет ком- плекса «Кинжал» при базировании их носителей МиГ-31К в Калинин- градской области и Крыму. На кар- те видно, что под удар попадает вся Европа до Испании (в т.ч. Норве- гия, Великобритания, Франция, ФРГ, Италия) и Средиземное море по Сардинию включительно. Также автор пишет об угрозе странам Ев- ропы российских крылатых ракет «Искандер-К», «Калибр» и ОТР «Искандер-М». Эксперты CSIS считают, что страны НАТО должны всерьез рас- смотреть «многоуровневый ответ» на эти новые российские угрозы, создать многоэшелонную систему ПВО и ПРО с интегрированной ар- хитектурой управления в рамках всего альянса. Только такой ком- плексный подход обеспечит Евро- пе защиту от ракетного шантажа Москвы [13]. Л. Николаев вообще утверждает, что ракеты комплекса «Кинжал» не предназначены против кораблей – у России нет систем целеуказания для обеспечения поражения мобиль- ных объектов на море, а муль- тфильм, показанный в Манеже, был дезинформацией. По их мнению,
- 47. 47 «Кинжал» может использоваться толькопротив стационарных на- земных объектов в Европе [14]. Он пишет, – Речь президента и одновременно кандидата в прези- денты РФ В. Путина на Манеже (Москва) перед российской поли- тической и бизнес-элитой, актера- ми и юными волонтерами была выдержана в стиле холодной вой- ны и в попытках запугать Запад. Но речь, сдобренная анимацией, увы, не возымела должного влия- ния не то что на Запад, но и на тех, кто мало-мальски разбирается в военной технике и оружии. …но- вое вооружение Путина, …даже невооруженным глазом вызывает сомнения, в том числе по элемен- тарной логике. Действительно, очень трудно отвязаться от мысли, что практически все, что сказал Путин – ложь. В ролике был показан истреби- тель МиГ-31, который производит сброс гиперзвуковой ракеты «Кин- жал», далее идет мультик. По неко- торым оценкам, это модификация советской твердотопливной раке- ты…, которая достигает гиперзву- ковой скорости «дедовским спосо- бом», как в 60-х годах прошлого столетия, то есть, здесь нет речи о наличии гиперзвукового прямо- точного двигателя, над которым, в частности, работают в США, Китае и Индии. Слова Путина о скорости 10М также не могут быть приняты как верные – речь может идти мак- симум о скорости 5-6М, что совер- шенно нереволюционно. И резю- ме – речь предвыборная и главная её аудитория – внутри России [15]. Суммируя вышесказанное, можно считать, что авиационно- ракетный комплекс «Кинжал» включает самолёт-носитель – ис- требитель МиГ-31К (модернизиро- ванный МиГ-31БМ с бортовой си- стемой управления и пусковым устройством), баллистическую ра- кету воздушного запуска с непод- тверждённым обозначением Х-47М2, а также наземные средства подготовки носителя и ракеты к боевому применению. МиГ-31К имеет скорость до 3000 км/ч, радиус действия до 580 км и боевую нагрузку до 9 т, а раке- та может иметь (предположитель- но) длину 7,2-7,7 м, диаметр 0,8- 0,92 м, вес 3,8-5 т, ядерную или обычную БЧ весом 480-800 кг, ско- рость до 10М (10740 км/ч на высоте 25 км), дальность до 2000 км, опти- ческую и радиолокационную си- стему самонаведения. Комплекс предназначен, в основном, для по- ражения стационарных наземных объектов и ориентирован, в пер- вую очередь, против Европы. Воз- можность его использования про- тив подвижных морских целей может быть реализована только при организации внешнего целеу- казания, которое пока отсутствует. На опытно-боевом дежурстве в Южном ВО (929-й ГЛИЦ, г. Ахту-
- 48. 48 бинск), как сообщалось,находится всего 10 комплексов «Кинжал» (на параде было показано 2). То есть, пока их «опытно-боевое» развер- тывание рассчитано лишь на пси- хологический эффект и является попыткой запугать страны Европы и 6-й флота США в Средиземном море (в радиусе поражения ракет все европейские страны, кроме Ис- пании, и Средиземное море до Сар- динии). Но количество комплексов мо- жет вырасти. В 2018 г закончится оснащение ВС России ОТРК «Искандер-М» (за год производи- лось 2 бригадных комплекта, в т.ч. до 100 ОТР), и ОПК может пере- ключиться на выпуск ракет для комплекса «Кинжал». Сивков оце- нил потребность в них в 500-1000 ед., т.е. для её удовлетворения по- требуется 5-10 лет. Что касается ис- требителей МиГ-31 разных моди- фикаций, то их в ВКС и морской авиации 130-150 ед. Однако эти са- молёты являются лучшими пере- хватчиками ПВО, поэтому число модернизированных в МиГ-31К са- молётов вряд ли будет больше 20- 30. Это снизит потенциальный ущерб для стран НАТО от их при- менения, и сделает аэродромы ба- зирования МиГ-31К в случае вой- ны мишенью первых ударов ВС стран НАТО. Перед нынешним майским воен- ным парадом министерство оборо- ны России видимо попало в слож- ную ситуацию – очевидно, ему был дан приказ показать на параде хоть что-то из шести объявленных Пу- тиным новых систем вооружений. Ведь руководство США, если и по- верило в их существование, сочло несущественными. Официальный представитель МО США Д. Уайт за- явила на брифинге: «Никаких изме- нений в ядерную доктрину, которая была обнародована 2 февраля, мы вносить не будем. Эти [российские] вооружения разрабатывались дав- но. И это нами все учтено в доктри- не». По словам Уайт, Пентагон «на протяжении длительного времени следит за шагами России» в этом на- правлении, поэтому США «не удив- лены и готовы отреагировать» должным образом. МО США «уве- рено в том, что сможет отразить лю- бую атаку, будет ли она осущест- вляться с помощью гиперзвукового оружия или крылатой ракеты с ядерной энергоустановкой», – доба- вила Уайт. Она также утверждала, что «россияне хорошо знают» о том, что система ПРО США не нацелена на Россию, а призвана противодей- ствовать «угрозам со стороны стран-изгоев» [16]. Но что же МО России могло по- казать на параде, чтобы напугать если не США, то хотя бы Европу – большинство этих систем воору- жений ещё испытываются и не го- товы к демонстрации. Глава комитета Совета Федера- ции по обороне и безопасности и
- 49. 49 бывший главком ВКСРоссии В. Бондарев в марте 2018 г заявил: «Конечно, о серийном производ- стве МБР «Сармат» в ближайшие год-два говорить преждевременно. Но несколько предсерийных еди- ниц поступит на вооружение уже в ближайшее время. Так, оснащение ими РВСН запланировано в рам- ках госпрограммы вооружений 2018-2027 годов». Он отметил, что другие стратегические вооруже- ния, в том числе новая крылатая ракета с ядерной энергоустановкой и перспективный ракетный ком- плекс с планирующим крылатым блоком появятся на боевом дежур- стве в течение 10 лет [17]. В. Бондарев, видимо, имел в виду, что на вооружение в ближай- шее время поступят опытные МБР «Сармат», которые будут испыты- ваться. Бросковые испытания ра- кет начались в конце 2017 г. Ранее сообщалось, что на вооружение комплекс поступит в 2020 г и до 2025 г должен заменить МБР «Вое- вода». Планы эти представляются чрезмерно оптимистическими. На- пример, при создании тяжёлого ра- кетного комплекса Р-36М броско- вые испытания начались в 1977 г, лётные – в 1973 г, а принятие на во- оружение произошло в 1978-1979 годы. Т.е. от начала бросковых ис- пытаний до принятия на вооруже- ние прошло до 10 лет. Отсюда «Сармат» вряд ли поступит на во- оружение ранее 2027 г. Что касает- ся комплекса с крылатым блоком «Авангард» и крылатой ракеты «Буревестник», то они могут поя- виться на боевом дежурстве лет че- рез 10. А недавно Ю. Борисов заявил, что ВС получат МБР «Сармат» по- сле окончания установленного сро- ка эксплуатации МБР Р-36М2 «Во- евода», то есть после 2024 г. При этом ресурс «Воеводы» может быть продлен вплоть до 2027-го г [18]. А систему «Посейдон», как сообща- лось, намечено принять на воору- жение к 2027 г [19]. Что до возможности появления на параде боевого лазерного ком- плекса «Пересвет», то Ю. Борисов сообщил, что в ближайшие 2-3 года это вполне реально, потому что уже ведутся работы по модер- низации этого комплекса. Если се- годня он требует достаточно много машин обеспечения, то скоро ста- нет компактным и тогда, возмож- но, будет представлен широкой пу- блике [4]. То есть на военном параде ком- плексы «Сармат», «Авангард», «Бу- ревестник» и «Посейдон» могут по- явиться лет через 10, а «Пересвет» – в лучшем случае че- рез 2-3 года. Если же они выйдут на парад раньше – значит это муляжи. Но сейчас, в 2018 г, надо было обязательно продемонстрировать на параде 9 мая хоть что-то из ше- сти объявленных Путиным новых боевых систем. Поэтому решили
- 50. 50 показать комплекс «Кинжал»,яко- бы уже принятый на вооруже- ние…. Но меня поразило в этой исто- рии совсем другое. Во время своего выступления в Манеже Путин объ- явил конкурс на выбор наименова- ний трёх анонсированных им си- стем вооружения: крылатой ракеты и торпеды межконтинентальной дальности с ядерными энергоуста- новками, а также боевого лазерно- го комплекса. Наименования вы- бирались путём голосования на сайте МО. Так вот, в нём приняли участие 8 миллионов россиян. ВО- СЕМЬ МИЛЛИОНОВ! ЛИТЕРАТУРА 1. Москва. Парад победы на Красной площади 9 мая 2018 // h t t p s : / / w w w. y o u t u b e . c o m / watch?v=bTVK3_6V7f0 2. Москва, парад победы, 9 мая 2018 г // http://parad2018.mil.ru/ 3. Большинство образцов тех- ники на параде Победы прошло апробацию в Сирии // http://special. tass.ru/armiya-i-opk/5179457 4. Борисов Ю., Одинцов Е. Многозначительный «Кинжал» // https://vpk-news.ru/articles/42551 5. Шойгу: на параде Победы покажут комплекс «Кинжал» // h t t p s : / / w w w. y o u t u b e . c o m / watch?v=LJlONzs79Tc 6. Совушкин И. Путин: Россия успешно испытала гиперзвуковой авиационно-ракетный комплекс «Кинжал» // https://defence.ru/ article/putin-rossiya-uspeshno- ispitala-giperzvukovoi-aviacionno- raketnii-kompleks-kinzhal/ 7. Совушкин И. Кинжальный удар «Искандера» // https://defence. ru/article/kinzhalnii-udar-iskandera/ 8. Геращенко К. «Кинжал» от- точен // https://vpk-news.ru/ articles/41525 9. Вяткин Я. Шестёрка козыр- ных карт в стратегическом префе- рансе (часть 3). «Кинжал» немило- сердия // https://topwar. ru/137628-shesterka-kozyrnyh-kart- v-strategicheskom-preferanse- chast-3.html 10. Тучков Е. Русская «ответка»: 10 «Кинжалов» на 10 авианосцев США // http://svpressa.ru/war21/ article/199670 11. Кузовков В. Военные новин- ки России: есть гиперскорости, но есть ли гиперзвук? // https://topwar. ru/138321-voennye-novinki-rossii- est-giperskorosti-no-est-li-giperzvuk. html 12. Эксперт: Россия серьёзно проиграет из-за презентации Пу- тиным нового оружия // http://nsn. fm/army-and-weapons/ekspert- rossiya-serezno-proigraet-iz-za- prezentacii-putinym-novogo- oruzhiya.html 13. Jakub Palowski «Hipersoniczny» Kindżał zagrożeniem dla Europy [OPINIA] // http://www. defence24.pl/hipersoniczny-kindzal- zagrozeniem-dla-europy-opinia 14. «Кинжал». Европа должна защититься от «ракетного шанта-
- 51. 51 жа» Москвы. //http://forum. militaryparitet.com/viewtopic. php?id=20532 15. Путин. Демонстрация бес- силия и тупикового мышления // http://forum.militaryparitet.com/ viewtopic.php?id=19722 16. Америка готова отразить удар и гиперзвукового оружия и ракеты с ядерным двигателем // http://www.ng.ru/news/609602. html 17. Бондарев: предсерийные ра- кеты «Сармат» поступят на воору- жение в ближайшее время // https:// www.gazeta.ru/army/news/11237155. shtml 18. Игнатьев С. Явление «Сата- ны-2»: стало известно, когда «Сар- мат» встанет на вооружение Рос- сии // http://3mv. ru/107320-yavlenie-satany-2-stalo- izvestno-kogda-sarmat-vstanet-na- vooruzhenie-rossii.html 19. На новом носителе. ВМФ РФ получит аппараты «Посейдон» до 2027 года // https://topwar. ru/141394-na-novom-nositele-vmf- rf-poluchit-apparaty-poseydon-do- 2027-goda.html
- 52. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 30 травня 2018 52 За прогнозами експертів, війна майбутнього буде дистанційною, її особливістю буде широке викорис- тання різноманітних бойових ро- ботів, в т.ч. наземних, повітряних, повітряно-космічних, надводних і підводних роботів. Зазвичай, йдеться про ударні роботизовані системи, що мають діяти у складі ЗС воюючих сторін, проте, не менш важливу роль відіграватимуть та- кож роботи іншого призначення. Адже, попри усі переваги вико- ристання високоточної зброї і ура- ження визначених цілей на вели- ких відстанях, остаточну перемогу все одно має закріпити піхота, що братиме під контроль ключові пункти супротивника. Безумовно, це буде якісно інша піхота, ніж та, що маємо навіть сьогодні, вона ма- тиме нові системи озброєнь і вій- ськової техніки (ОВТ), що дозво- лятьїйдіятинаполібоюцілодобово навіть в умовах нових видів загроз і мати якісну перевагу над супро- тивником. Питання полягає в одному - як цього досягти? Як довела практика, оснащення новітніми системами ОВТ значно підвищує бойові мож- ливості сучасного піхотинця та ефективність виконання ним бойо- вих завдань. В той же час, цей про- цес має наслідком збільшення фі- зичного навантаження на піхотинця, маса якого, за деякими оцінками, сягає від 36 до 45 кг. Це Піхотні роботи революційно змінять поле бою? Володимир Заблоцький, оглядач ІІК «Дефенс Експрес», підготовлено на замовлення ІА «ОПК» За прогнозами експертів, війна майбутнього буде дистанційною, її особливістю буде широке викори- стання різноманітних бойових роботів, в т.ч. наземних, повітряних, повітряно-космічних, надводних і підводних роботів.
- 53. 53 обмежує як спроможностіздійсню- вати термінові маневри або марші, так і на можливості після цього мо- більно вести бойові дії. З огляду на це, експерти зазна- чають два критичних фактори – збільшення маси індивідуального спорядження і озброєння піхотин- ця і зростання необхідної для ді- яльності систем енергії. Питання має два рішення – використання екзоскелетів або роботів, що су- проводжують піхоту. Останній ва- ріант є набагато більш ефективним, оскільки не лише усуває згадані недоліки, але й надає абсолютно нові можливості. Незважаючи на відомі обмежен- ня, піхота і надалі залишається од- ним з найважливіших елементів комплексної бойової системи сучас- них сухопутних військ і її роль на полі бою не варто переоцінювати. Але вона потребує підтримки у спроможністі ведення адекватного і ефективного вогню, швидкого руху на місцевості, орієнтації в обста- новці, взаємодії з іншими визами ЗС та протидії різним загрозам си- метричного та асиметричного бою. З огляду на зазначені загрози чисто технічного (фізичного) рів- ня, а також безпосередні оператив- но-тактичні фактори, одним з ме- тодів ефективної підтримки дій піхоти на полі бою може бути оснащення підрозділів роботами супроводження взаємодіючого типу. Роботи вже сьогодні активно використовуються в сучасних ві- йнах і військових конфліктах, в т.ч. на Сході України, проте, це в осно- вному бойові спеціалізовані робо- ти, переважно, дистанційно керо- вані вогневі платформи. Втім, для супроводження піхо- ти потрібні якісно інші платформи. Насамперед, вони мають бути оптимальними з точки зору мож- ливості як транспортування необ- хідних вантажів для забезпечення дій піхоти не лише на полі бою, а також бути малоповітники. Габа- ритні розміри піхотних роботів ма- ють обмежуватися, щоб забезпечи- ти можливість подолання територій, де не може пройти зви- чайна техніка. До цього варто дода- ти необхідність забезпечення висо- кої мобільності на місцевості зі складним рельєфом. Відповідно, оснащення роботів вимагає використання простих і перевірених рішень, наприклад, надійної ходової частини і шасі ма- шини. Ці вимоги не становлять проблем з технічної точки зору. Іс- нує багато прийнятних для cтворення таких роботів технічних рішень – це можуть бути машини на колесному або на гусеничному шасі (в залежності від вартості сис- теми). Зазвичай колеса мають влас- ні системи живлення і незалежну гідравлічну підвіску з автономною системою контролю руху. Аналогічно вирішується питан- ня оптимальних швидкостей руху – Експерти зазначають два критич- них фактори – збільшення маси індивідуального спорядження і озброєння піхотинця і зростання необхідної для діяльності систем енергії Для супроводження піхоти потрібні якісно інші платформи
- 54. 54 в залежності відхарактеру дій і спе- ціалізації роботів це може бути звичайний двигун внутрішнього згоряння, електричний двигун, гі- брид або комбінована система. Ма- ють забезпечуватися оптимальні тактико-технічні характеристики (ТТХ): відповідні параметри мо- більності і дальності дії, низька шумність роботи або зниження сиг- натури цілого спектру видимості. Оскільки зазначені фактори не становлять технічної проблеми, основні зусилля конструкторів зо- середжуються на розробці відпо- відної конструкції корпусу і при- стосуванні робота до виконання конкретних спеціалізованих за- вдань. Втім, конструкція, опти- мальна для піхотних підрозділів, може виявитися занадто великою або замалою для створення на її базі спеціалізованих роботів на її основі (наприклад, інженерних, розвідувальних, саперних або хі- мічної розвідки тощо). Водночас, доцільно використати також до- свід створення автономних систем та рішення у сфері електронної ар- хітектури і управління. З іншого боку, експерти прогно- зують постійну еволюцію програм- ного забезпечення (особливо тих його елементів, що забезпечують ав- тономну роботу), електронних сис- тем та обробки даних, тому у цій сфері в першу чергу матимуть зна- чення модульність і можливість роз- витку конструкції кожного робота. Забезпечення повністю авто- номного функціювання робота на даному етапі може виявитись не- можливим до вирішення певних проблем. Експерти вважають, що для цього має настати певний тех- нологічний перелам (наприклад, впровадження фотонних аналогів електронних систем). Обмеженням для існуючих сьогодні систем є швидкість обробки даних, що без- посередньо відбивається на манев- реності робота (наприклад, досяг- нення максимальної швидкості руху в межах 12-16 км/год). A цього в багатьох випадках недостатньо. Рішення, що дозволяють робо- там мати більшу швидкість, поки що виходять за межі повної авто- номності дії і працюють за спроще- ними або обмеженими схемами. Oкрім цього, існують інші сер- йозні загрози у вигляді вразливості на електронні перешкоди системам управління або навіть перехоплен- ня контролю над такою машиною противником. Інша річ, що це може трапитися в момент втрати візу- ального контракту з роботом, який може отримати фізичне пошко- дження, оскільки буде втрачено по- вний контроль над обстановкою на 3600 навколо робота. До цього може призвести також кібератака, яка може здійснюватися навіть без прив’язки до реальних дій на полі бою. Стійкість системи передачі да- них, забезпечення управління і Конструкція, оптимальна для піхот- них підрозділів, може виявитися занадто великою або замалою для створення на її базі спеціалізованих роботів на її основі (наприклад, інженерних, розвідувальних, сапер- них або хімічної розвідки тощо) Oкрім цього, існують інші серйозні загрози у вигляді вразливості на електронні перешкоди системам управління або навіть перехоплення контролю над такою машиною противником
- 55. 55 контролю, стійкість роботадо електронних перешкод є одною з ключових вимог. Забезпечення цього вимагає великого досвіду і багаторічних інтенсивних дослі- джень і експериментів. Найчастіше ефективним шляхом є вихід поза загальноприйняті смуги, а найкра- щі результати отримують навіть при повному оперуванні системи поза ними. Підвищення ситуативної обі- знаності забезпечується за рахунок використання сучасних рішень у сфері супроводу і селекції навко- лишніх об’єктів, технології цифро- вої рухомої мапи, висока точність 3D позиціонування на місцевості і представлення відтвореного обра- зу (навіть пов’язано з інформацією про тактичну ситуацію). Додатковий захист, особливо від загрози кібератак забезпечить певна сепарація систем управління машиною (окремі системи вико- ристання зброї або зв’язку і переда- чі даних, і т.д. таким чином, щоб у випадку інфікування однієї з них можна було користуватися ре- штою) або спеціалізоване програм- не забезпечення, яка призначена для імунізації електронних систем робота. Заслуговує на увагу американ- ський підхід до розробки у цій сфе- рі. Від березня 2017 року в ЗС США розробляється документ під на- звою «Роботизовані та Автономні системи» («Robotic and Autonomous Systems»), який фахівці не випадко- во називають стратегією розвитку перспективних роботів в майбут- ньому. В цілому, даний документ міс- тить опис бачення взаємодії на майбутньому полі бою традицій- них і безекіпажних керованих сис- тем, а також напівавтономних і ціл- ком автономних систем. Окремо в Стратегії даються рекомендації стосовно роботів супроводу піхо- ти, створення яких віднесено до пріорітетних напрямків ДКР, а самі роботи - до розробок термінової необхідності, реалізація якої мож- лива вже після 2020 року. Не можна сказати, що в США раніше не завмалися цією пробле- матикою. Свого часу там в рамках реалізації відомої дослідницько- конструкторської програми зі створення крокуючого робота-му- ла було створено технологічний де- монстратор, але він виявився не- практичним і головне-занадто коштовним. То ж, фактично американська армія повертається до концепції LS-3 супроводжувального робота (щоправда, вже у спрощеній фор- мі) у вигляді програми створення транспортного багатоцільового ро- бота SMET (Squad Multipurpose Equipment Transport). Поряд з цим, Корпус Морської піхоти США ви- дав замовлення на 29 багатоцільо- вих безпілотних тактичних тран- спортних роботів MUTT То ж, фактично американська армія повертається до концепції LS-3 супроводжувального робота (що- правда, вже у спрощеній формі) у вигляді програми створення транс- портного багатоцільового робота SMET (Squad Multipurpose Equipment Transport). Поряд з цим, Корпус Морської піхоти США видав замов- лення на 29 багатоцільових безпілотних тактичних транспор- тних роботів MUTT (Multipurpose Unmanned Tactical Transport).
- 56. 56 (Multipurpose Unmanned Tactical Transport). Незважаючина те, що програма SMET в даний час перебуває на етапі останніх узгоджень деяких вимог, вона фактично вже реалізу- ється, на що вказує створення в США перших зразків роботів, при- значених для розвантаження піхо- тинців в частині надійного, вчасно- го та безпечного логістичного забезпечення (транспортування озброєння, боєприпасів, продо- вольства, спорядження і решти вантажів, евакуація поранених тощо). Йдеться про концептуальний підхід американських фахівців у цій сфері, де передбачено майже усі вимоги до перспективних піхотних роботів з точки зору набуття ними ТТХ, необхідних для постійної служби та вирішення спеціальних завдань (розвідка, пошук і нейтра- лізація вибухонебезпечних пред- метів на маршруті пересування підрозділів тощо). Як свідчить поточний досвід ар- мії США, легка піхота має бути здатною до передислокації на від- стань 32 км протягом 5 годин, отже, SMET має не лише забезпечити цей показник, але й суттєво його по- кращити. Загальні вимоги передбачають, що майбутній робот має супрово- джувати піхоту зі швидкістю 3 км/ год безперервно протягом 72 годин (без підзарядки батарей або лише на наявному запасі палива), долаю- чи при цьому дистанцію до 100 км. Передбачаються три режими його функціювання/управління – по- вністю автономний, напівавтома- тичний і шляхом дистанційного управління. Сама платформа має бути здат- ною транспортувати вантажі ма- сою 454 кг (попередньо передбача- ється, що це має розвантажити кожного солдата відділення піхоти на 45 кг i забезпечувати 3 кВт по- тужності під час зупинки або 1 кВт під час руху. Це має забезпечувати подолання більших відстаней, ніж зараз, а здатність забезпечення електрикою дозволить під заря- джати електичні пристрої та аку- мулятори. Натомість, у випадку необхідності здійснення маршу на великі відстані з більшою швидкіс- тю роботи SMET можуть буксиру- ватися звичайними транспортни- ми засобами. Серед інших вимог – малошум- ність робота під час руху, модуль- ність його конструкції і універ- сальність системи управління, інтероперабільність з іншими платформами і можливість по- дальшого розвитку обраної кон- струкції. Система управління і принципи її використання не мають сильно відрізнятися від застосованих на інших платформах, таких, як спіль- на роботизовано система CRS-I (Common Robotic System –
- 57. 57 Individual) або важкаCRS-H (Common Robotic System – Heavy). Однією з головних вимог є обме- женні вартості закупки до рівня 100 тис. USD, тому дозволяється використання перевірених і до- ступних на ринку військових і ко- мерційних рішень. До вимог, які за оцінками екс- пертів, можуть зявитися в майбут- ньому, можна віднести розвідку місцевості для виявлення можли- вих наслідків ядерного, хімічного або бактеріологічного зараження (монтаж спеціального обладнання, детекторів тощо). Наразі, це є лише опціональною вимогою, адже до- даткове обладнання потенційно зменшує можливості робота за основним призначенням на потре- бу піхоти. До того ж, як зазначають екс- перти, конструктивні рішення і ТТХ роботів супроводження піхо- ти мають свої особливості, відмінні від спеціалізованих роботів, при- значенням яких є нейтралізація ви- бухонебезпечних зарядів та інших загроз). Тому спроби універсаліза- ції конструкції шкодять її спеціалі- зації і не можуть вважатися стан- дартною вимогою, за окремими виключеннями. В період з 11 вересня по 14 жов- тня 2017 року в Форт-Беннінгу від- булася І Фаза програми SMET, що передбачала оцінку оцінку запро- понованих відповідними 9 амери- канськими виконавцями варіантів роботів. Попередньо спеціальною комісією було оцінено розміри і масу цих машин, використані в них технічні рішення, а також мобіль- ність на складній місцевості (в т.ч. подолання водних перешкод). Зо- крема, роботи мали подолати близько 97 км (за 72 години) на складному ландшафті з лісами та пагорбами. Крім того, перевірялися тран- спортні можливості роботів, заря- джання ними акумуляторних бата- рей,рівеньемітованогопрацюючим роботом шуму, оціненювалися по- передні показники експлуатацій- них витрат відповідних платформ. На підставі результатів здій- снення І Фази в грудні 2017 року командування армії США обрало чотирьох потенційних підрядників з виготовлення майбутніх піхотних роботів-AppliedResearchAssociates Inc. (ARA) у складі компаній: Polaris Defence i Neya Systems (консорціум Team Polaris), General Dynamics Land Systems (GDLS), HDT Global i Howe&Howe Technologies. Загалом вони мають виготовити по 20 ро- ботів різних конфігурацій для про- ведення чергової фази випробу- вань. Концерн GDLS запропонував платформу MUTT (на вимогу КМП США) за схемою 4x4 масою 385 кг і швидкістю більше 13 км/год (на базі машини J5 UGV канадської фірми Agro). Привід забезпечуєть- ся двома електродвигунами (які в
- 58. 58 принципі є двомаокремими при- водами). У цій конфігурації він може бути обладнаний однією-чо- тирма акумуляторами (у останньо- му випадку максимальна дальність ходу оцінюється більш як у 49 км). Для збільшення дальності ходу, в якості опції, розробник пропонує застосувати додатковий дизель-ге- нератор. MUTT здатний транспортувати вантаж масою понад 300 кг і може буксируватися з максимальною швидкістю понад 80 км/год. Колеса можуть бути замінені на систему з 4-х легких (гумових) гусениць, що зменшує тиск на грунт і покращує маневрові якості у складних умо- вах. Конструкція корпусу і прийня- та схема шасі дозволяє машині до- лати великі водні перешкоди наплаву, щоправда, за умов обме- ження на 50% маси корисного ван- тажу і швидкості до 6 км/год. Ма- шина тримається на воді завдяки пневматичним опонам, рух забез- печується окремим агрегатом. Ма- шина здатна генерувати мінімум 1,5 кВт потужності. Передбачено можливість озбро- єння робота кулеметом або 60-мм мінометом, а його розміри (1300 х 1300 х 1600 мм) дозволяють тран- спортувати машину важкими вер- тольотами типу CH-47, CH-53 i конвертопланами типу V-22. Також передбачається можливість десан- тування робота парашутним спо- собом з транспортних літаків. Запропонована фірмою HDT Global Hunter машина WOLF (Wheeled Offoad Logistics Follower) є платформою за схемою шасі 6x6, конструктивно здатна долати пере- шкоди, в т.ч. рви глибиною до 600 мм. В ходовій частині використано спеціальні диски з еластичними опорами і безповітряні опони (спе- ціальний патент). Така система до- зволяє роботу мати високу манев- реність на вологих грунтах, заболочених територіях тощо. У випадку глибокого снігу передба- чається можливість використання спеціальних гусениць. Гібридна силова установка (дви- гун/зінтегрований з генератором потужністю 130 к.с.) дозволяє роз- вивати швидкість понад 32 км/год (буксировки – понад 80 км/год) та забезпечувати забезпечення енер- гією понад 20 кВт під час остановки робота. Двигун запускається після розряду акумуляторної батареї до встановленого мінімуму і спро- можний забезпечити достатню по- тужність для завантаження акуму- ляторів (літієво-іонні) навіть під час максимально можливого дре- нажу. Сама ходова частина ізольо- вана від оточення для зменшення термічної і акустичної сигнатури працюючого робота. Розміри платформи (1170 х 1400 х 2300 мм), маса 1100 кг, корисне навантаження – 450 кг, дальність ходу 100 км, час безперервної робо-
- 59. 59 ти – 72години. Робот здатний до- лати перешкоди, уклін 60% i нахил 30%. Між іншим, саме WOLF під час випробувань поконав тестову ді- лянку за 23 години, швидше за усіх 9 тестованих на Фазі І роботів. Він пристосований для установ- ки дистанційно керованого вогне- вого модуля з 7,62-мм, 12,7-мм ку- леметами або 40-мм автоматичним гранатометом (можлива комбіна- ція цих видів зброї), легкого тралу або штурмового мосту, навісного будівельного обладнання та спеці- альних ношів для транспортуван- ня двох поранених. Подальша ро- бота триває в напрямку зменшення рівня акустичної шумності працю- ючого робота, збільшення його на- дійності тощо. Компанія Team Polaris презен- тувала робота MRZR-X, конструк- ція якого базується на вже існуючій 4-особовій машині MRZR-D з шасі за схемою 4x4 (стоїть на озброєнні СВ США, Корпусу Морської піхоти та Командування Сил Спеціаль- них операцій США). Тому кошти придбання і подальшої експлуата- ції робота MRZR-X є найменшими в порівнянні з іншими конкурент- ними конструкціями. Крім того, зарезервовано мож- ливість використання цього робо- та в якості звичайного транспорт- ного засобу, що має швидкість понад 80 км/год (за іншими дани- ми – 96 км/год) без необхідності буксировки машин. Його розміри (1520 х 3590 мм) i маса (867 кг) до- зволяють транспортувати робота конвертипланом V-22 Osprey. Він також оснащений буксирним га- ком і може крім власного корисно- го навантаження у 680 кг, також буксирувати причеп аналогічної маси у 680 кг. Передбачено додаткове устат- кування для пересування робота місцевістю зі складним рельєфом, а також кріплення для монтажу стрі- лецької зброї. Робот здатний забез- печувати генерацію енергії потуж- ністю до 3 кВт. За рахунок демонтажу 2-х задніх сидінь існує можливість розміщення 2-х ношів. Компанія Howe&Howe предста- вила робота RS2-H1, який є універ- сальною високомобільною гусе- ничною платформою з гібридною енергетичною установкою (висо- кий обертовий момент). Маса ма- шини 907 кг i може нести додаткове бронювання, що збільшує її масу до 998 кг. Малошумний багатопа- ливний двигун (нафта або JP-8) взаємодіє з літієво-іонними акуму- ляторами. Для зменшення теплової сигнатури машини впроваджено систему охолодження вихлопних газів. Уразінеобхідностіроботаможна буксирувати штатними засобами зі швидкістю до 97 км/год. Для цього він швидко переставляється на спе- ціальні колеса. Машина здатна дола- ти підйом у 60% та нахил до 45%.
- 60. 60 Робот здатний перевозитидо 454 кг вантажу і буксирувати при- чеп аналогічної маси. Передбачена можливість установки пристроїв з нейтралізації вибухонебезпечних об’єктів або викривання мін на пі- щаних ділянках. Управління робо- том здійснюється за допомогою звичайного джойстика. Під час Фази І робот поконав дистанцію 97 км за 29 годин із середньою швид- кістю 3,2 км/год. В бюджеті на потреби оборони США на 2018-19 рр. передбачено кошти на закупку роботів і реаліза- цію ІІ Фази програми SMET. Тести роботів мають проходити у Форт Кампелл (умови високих темпера- тур влітку) та Форт Друм (низькі температури взимку) у двох бри- гадних бойових групах піхоти (Infantry Brigade Combat Team – IBCT). При цьому тестувати робо- тів в реальних умовах будуть піхо- тинці, від висновків яких залежатиме рішення щодо вибору найбільш оптимальних платформ. Не можна також виключати, що буде обрано не одного робота, а од- разу кілька цікавих і практичних рішень. Першим етапом ІІ Фази буде пе- ревірка можливостей і безпеки екс- плуатації роботів в рамках спеці- ально створених епізодів реальних ситуацій, що трапляються на полі бою. Також роботи мають практич- но транспортуватися на зовнішній підвісці вертольота UH-60 Black Hawk i в вантажному відділенні вертольоту CH-47 Chinook. Oстаточно рішення щодо вибору конкретного робота (роботів) має бути прийняте у першому кварталі 2019 року, а наприкінці року має розпочатися вже серійне виробни- цтво. Крім США, розробками піхот- них роботів супроводження актив- но займаються інші країни. Так, французька Агенція DGA уклала контракт з фірмою Safran Electronics&Defense (фактично це консорціум у складі кількох фірм на чолі з Safran) щодо розвитку перспективних роботів в рамках більш широкої Програми модерні- зації Сухопутних військ під назвою «Scorpion». Новий проект під назвою «Furious» має на меті розробку ор- ганізаційних і технічних підстав для інтеграції взаємодії традицій- них і безпілотних машин на пер- спективному полі бою. Проект має кілька етапів, з яких перший трива- тиме 18 місяців і має завершитися створенням технологічних демон- страторів роботів. Загалом заплановано створити трьох роботів різних розмірів і призначення, що діятимуть авто- номно у різних бойових середови- щах і мають взаємодіяти між собою і з піхотою або з традиційними бо- йовими машинами. Головне при- значення роботів полятиме у здій- сненні розвідки, цілевказу та В бюджеті на потреби оборони США на 2018-19 рр. передбачено кошти на закупку роботів і реалізацію ІІ Фази програми SMET. Тести роботів мають проходити у Форт Кампелл (умови високих температур влітку) та Форт Друм (низькі температу- ри взимку) у двох бригадних бойових групах піхоти (Infantry Brigade Combat Team - IBCT). При цьому тестувати роботів в реальних умовах будуть піхотинці, від висновків яких залежатиме рішення щодо вибору найбільш оптимальних платформ
- 61. 61 передачі даних. Найбільшийз ро- ботів буде створено на базі розро- бленої раніше під головуванням фірми Safran платформи «eRider» (виробляється консорціумом Valeo i PSA). В даний час машина проходить випробування в одному з армій- ських навчальних закладів в якості засобу підтримки снайперських підрозділів. При цьому робот має забезпечувати розвідку цілей і точ- не позиціювання. Для цього він оснащений передовою системою типу C4ISTAR, що дозволяє дис- танційно транслювати отримані дані безпосередньо на позиції ко- ристувачів. Перевагою цієї плат- форми вважається можливість без- посереднього керування нею однією особою, а також можли- вість взаємодії з малим БПЛА типу VTOL. «eRider» має 2 електричні двигу- ни (на кожну вісь), що забезпечу- ються електрикою від іонно-літійо- вих акумуляторів, здатних до того ж під заряджатися від генератора потужністю 2,6 кВт. Потужність кожного двигуна 15 кВ (максималь- на – 20), дальність ходу робота ста- новить 300 км, максимальна швид- кість – понад 70 км/год. Усі колеса є керованими. Німецький концерн Rheinmetall Defence розробив власну Піхотну Систему XXI століття (System Infanterie), одним з елементів якої можуть бути багатоцільові безпі- лотні колесні роботи MM UGV (Multi Mission Unmanned Ground Vehicle). Основне призначення останніх – розвідка і уточнення об- становки для потреб піхоти, осо- бливо в умовах урбанізованого се- редовища, в горах і в лісі. Іншими варіантами використання на пер- спективу вважаються логістична підтримка, евакуація поранених або розвідка наслідків вживання зброї масового ураження. Робот відрізняється модульним дизайном і можливістю викорис- тання різних варіантів систем роз- відки, спостереження пеленгації, передачі даних тощо в інтересах бою (в т.ч. з використанням теле- скопічних мачт). Шасі може бути як колесним (8x8), так і гусенич- ним. Робот має максимальну швид- кість понад 40 км / год і здатний до- лати водні перешкоди наплаву. Управління відбувається дистан- ційно або робот працює в автоном- ному режимі. Британський концерн BAE Systems розробив багатоцільового гусеничного робота Ironclad UGV, призначеного для виконання низ- ки завдань, зазначених вище для роботів інших країн. Британського робота відрізняють конструктивні рішення, передусім, броньований корпус (система ARMOX забезпе- чує різні рівні балістичного і про- тимінного захисту за стандартом STANAG). Taкий підхід має на меті доручити роботам певні функції, Taкий підхід має на меті доручити роботам певні функції, де поодинокі піхотинці є особливо вразливими (вогонь стрілецької зброї та невели- кі вибухонебезпечні пристрої)
- 62. 62 де поодинокі піхотинціє особливо вразливими (вогонь стрілецької зброї та невеликі вибухонебезпечні пристрої). Iнша новина полягає в базуван- ні конструкції робота на двох окре- мих моделях. Більш легкий робот (маса 200 кг i вантажопідйомність до 250 кг) матиме традиційне гусе- ничне шасі і виконувати низку роз- відувально-спостережних завдань. Важка модель матиме чотири гусе- ниці (маса 400 кг i вантажопідйом- ність понад 400 кг) і перед усім призначена для логістичної під- тримки. Обидві оригінальні схеми ходової частини забезпечують ви- соку мобільність на складній міс- цевості. Максимальна швидкість робота Ironclad – до 60 км/год (при цьому швидкість від 0 до 30 км/год він розвиває вже через 2 секунди). Ро- бот розрахований на безперервне функціювання в умовах складного рельєфу протягом 2-х годин, дола- ючи при цьому до 50 км лише на акумуляторах. Дальність ходу збільшується за рахунок викорис- тання генератора. Додатково робот оснащено системою охолодження, що має на меті зменшення його те- плової сигнатури. Завдяки системі управління і позиціювання, а також сенсорам, робот може діяти одночасно з ру- хом конвою, коригуючи свій курс на основі орієнтирів і використову- ючи функцію «follow me» або обїз- ду перешкод на маршруті пересу- вання. Повідомляється, що в подальшому передбачається досяг- нути повної автономності роботів. Легка версія робота може тран- спортуватися у вантажному відсіку БМП Warrior або ж переноситися двома солдатами. Естонська фірма Milrem Robotics створює власного універ- сального робота THeMIS (Tracked Hybrid Modular Infantry System), призначеного для підтримки дій підрозділів сухопутних сил на полі бою. До завдань, які він має вирі- шувати, віднесено: безпосередня вогнева підтримка, транспорту- вання боєприпасів, живлення, роз- мінування, евакуація поранених та розвідка територій, зайнятих про- тивником). Робот створюється в кількох спеціалізованих варіантах, напри- клад, у транспортній конфігурації, яка успішно пройшла військові ви- пробування. В даному випадку створено спеціальний модуль, при- значений для транспорту вантажів або евакуації поранених з поля бою. Робот має нетипову конструкцію, всередині якої в 2-х ідентичних мо- дулях розміщено елементи ходової частини і силової установки (елек- тричний двигун і акумулятори). Таке конструктивне рішення забез- печує відносно значний простір в центральній частині платформи. ВосновнійконфігураціїTHeMIS має розміри 2000 х 2100 х 900 мм,
- 63. 63 може розвивати швидкістьдo 35 км/год при власній масі до 850 кг i вантажопідйомності у 750÷1000 кг. Робот здатний працювати в штатному режимі дистанційного керування або в автономному ре- жимі протягом 10 годин. Останні моделі цього робота, Tип 3 та дещо більший (довжина до 300 мм) Tип 4, мають підвищені характеристи- ки корисного навантаження, осна- щені системами GPS, 3D LIDAR або стереоскопічними камерами. Чер- говим кроком уперед буде вико- ристання в системі елементів штуч- ного інтелекту. Застосований на ранніх прото- типах робота двигун Кубота в на- ступному передбачається замінити на два електричних двигуни з но- вими іонно-літієвими акумулято- рами. В перспективі планується розглянути можливість інтеграції з роботом ультраконденсаторів на базі графену. На думку експертів, розвиток майбутніх роботів супроводження має враховувати не лише суто тех- нічні питання, але й думку військо- вих, для яких вони пропонуються промисловістю в якості одного з засобів, що покликані полегшити дії піхоти на майбутньому полі бою і в такий спосіб революційний спо- сіб вплинути на тактику бойових дій в цілому. Думка військових матиме вирі- шальне значення на подальший розвиток цього напрямку і розро- бок нових прототипів, визначення ТТХ і оптимальних конструктив- них рішень. До того ж, якщо йдеть- ся про все ще недосконалі в певно- му сенсі системи управління, навіть найбільші концерни змушені співпрацювати з вищими наукови- ми закладами і інституціями, що мають відповідний досвід і розви- нену інфраструктуру. Експерти вбачають тут значні резерви для технічного і технологічного розви- тку конструкцій, що лише підкрес- лює перспективу розвитку цього напрямку. Крім спеціального програмного забезпечення робот має відрізня- тися простою і дружньою систе- мою взаємодії з людиною. Тести, що тривають сьогодні, мають на меті отримання практичних даних, що в майбутньому дозволять роз- робити оптимальні варіанти опе- ративного використання роботів на полі бою. Більш того, можливос- ті піхотних роботів супроводжен- ня поступово розширюються, не- доліки успішно усуваються і вони матимуть перспективу викорис- тання також у невійськових цілях, тобто, перейти до категорії техніки подвійного використання. Нехтування новими напрям- ками розвитку ОіВТ, до яких від- носяться й розробки роботів ріх- ного призначення, загрожує технологічною і відповідно, за- гальною відсталістю збройних сил відповідних країн з усіма не- Думка військових матиме вирішальне значення на подальший розвиток цього напрямку і розробок нових прототипів, визначення ТТХ і оптимальних конструктивних рішень
- 64. 64 гативними наслідками цьогоу військовий час. Тим більше, що Росія також активно працює над створенням одразу кількох зраз- ків бойових піхотних роботів і відпрацьовує взаємодію військ з роботами на перспективу. Російські військові планують, зокрема, сформувати батальйони піхотних роботів (БПР) у складі мотострілецьких і танкових полків або бригад. Поряд з цим, в ЗС РФ розробляють відповідну тактику використання БПР в бойових по- рядках військ у наступі (головним чином) та обороні. Україна також працює над створенням піхотних роботів, ві- домо про такі зразки, як «Піра- нья», «Мисливець» (волонтерська розробка) та «Фантом», але це ско- ріше роботи вогневого супроводу, оскільки несуть озброєння. Робо- ти успішно проходять випробу- вання в реальних умовах поля бою в зоні АТО. З урахуванням бойового досві- ду останній з названих зразків було вдосконалено до рівня «Фантом-2» за рахунок збільшення бази та оснащення блоком СРЗВ україн- ського виробництва. Але при цьо- му ми також маємо враховувати світові тенденції у цій сфері і роз- робляти власні варіанти піхотних роботів логістичного забезпечен- ня. Адже якщо в США вирішили терміново оснащати власну піхоту такими пристроями, це матиме на- слідком впровадження нової так- тики, а відтак-підвищення шансів на перемогу на полі бою.