Kremlins war against Ukraine

1. Безпековий огляд ЦДАКР №20 (36)
30 жовтня 2015
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 жовтня 2015
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-
промислових проектів ЦДАКР
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 жовтня 2015
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики і ризики для України у другій половині
жовтня 2015 р.
Слизький шлях Путіна в Сирії
Перспективи врегулювання російсько-українського конфлікту
Україна між Росією та ЄС
Переозброєння агресора: стан, перспективи, проблеми
Египет фельдмаршала Ас-Сиси
Страна пирамид между Москвой и Вашингтоном
Тяжелые бригады России – из «боевых модулей»
Нові погляди США на забезпечення національної безпеки у
воєнній сфері
Чи «гібридна» війна відбувається в Україні
Перспективи антикризового менеджменту в Україні

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 жовтня 2015
4
У другій половині жовтня 2015
року центр тяжіння ризиків прак-
тично повністю перемістився на
розвиток внутрішньополітичної
ситуації в державі.
Період характеризується оста-
точним визначенням позицій
США та РФ у політичному проти-
стоянні та реалізації ймовірних
змін загальносвітової геополітич-
ної обстановки. За цих умов укра-
їнське питання залишилося фор-
мально відкладеним.
Однак, беручи до уваги нетра-
диційну слабкість західного полі-
тикуму, не можна ігнорувати мож-
ливості повторного використання
керівництвом сусідньої держави
«військової опції» вже наступної
весни. Коли США будуть цілком
зайняті виборною кампанією, Єв-
ропа буде вимушена головну увагу
приділяти питанням біженців.
Тим більше, що для Європи зна-
чної актуальності набуває питан-
ня відродження економічного
співробітництва з Росією.
Сучасний ризик для Києва
пов’язаний із безпрецедентним захо-
пленням, зміцненням та перерозпо-
ділом влади. Водночас, варто мати на
увазі, що сирійський сигнал Путіна -
про здатність вести безконтактну ві-
йну, - хоч і адресований в першу чер-
гуВашингтону,повиненрозглядатися
Києвом як протокол про наміри.
Крім того, продовження будівництва
військової бази РФ поблизу східного
кордону України та наполегливе ви-
бивання з Мінська згоди на створен-
ня такої ж залізної цитаделі в Біло-
русі слід розглядати як чіткі сигнали
та залякування.
Адміністрація США на чолі з
Обамою демонструє подальшу го-
товність до компромісів, що ство-
рює потенційний виклик для
України – на випадок повернення
Кремля до військового тиску на
Україну.
Загальні
оцінки
Основні виклики і ризики для України у
другій половині жовтня 2015 р.
Адміністрація США на чолі з Обамою
демонструє подальшу готовність до
компромісів, що створює потенцій-
ний виклик для України – на випадок
повернення Кремля до військового
тиску на Україну

5. 5
Головні ризики військового
характеру
Друга половина жовтня була
характерна підготовкою до замо-
роження воєнного протистояння
та консервації російсько-україн-
ського конфлікту – на тлі проти-
стояння Росії із країнами Заходу.
Перенесення загальної уваги на
Сирію забезпечило Україні досить
значну за часом паузу – за оцінка-
ми експертів, щонайменше на 7 – 8
місяців.
Але пауза не може інтерпрету-
ватися як остаточна відмова мос-
ковських стратегів на чолі з Путі-
ним залишити ідею руйнування
України. Кремль відкрито не ви-
знав державність України та готу-
ватиме наступи у різних неліній-
них формах щонайменше до
моменту знаходження при владі
нинішнього господаря Кремля і
його поплічників. Та й періодичне
відновлення обстрілів україн-
ських військ негайно після місце-
вих виборів теж є симптоматич-
ним нагадуванням можливості
повернення до військової кампанії
у будь-який момент.
У військовій площині для
України найважливішим питан-
ням залишається належна підго-
товка оборони, вишкіл підрозді-
лів, навчання персоналу та
взаємодія у цій площині з країна-
ми НАТО. В умовах неможливості
швидко озброїтися стратегічними
системами особливої ваги набуває
питання зовнішньої військово-
технічної допомоги. Так, питання
поставок США радарів контрбата-
рейної боротьби, які мають надій-
ти в Україну наприкінці листопа-
да, є важливим сигналом США у
підтримці та реальним шляхом до
збільшення масштабів майбутньо-
го ВТС. Радіолокаційні станції
Q36 призначені для виявлення та
відстеження пострілів артилерії і
ракетних пусків, для забезпечення
контрбатарейного вогню, що дасть
можливість українським підрозді-
лам вчасно сховатися від удару во-
рога і швидко на нього відреагува-
ти.
Водночас, такий крок з боку
США є і заохоченням України
щодо пришвидшення створення
та виробництва власних озброєнь
і військової техніки, загального
покращення оснащення військо-
вих ЗСУ та НГУ, перегляду підхо-
дів до оборонної реформи.
Виклики для України на між-
народній арені
На міжнародній арені у другій
половині жовтня можна констату-
вати загострення протистояння та
намір ворожих сторін здійснити
перерозподіл союзників.
Той факт, що США і Росія зу-
стрінуться для безпосередніх пе-
реговорів щодо Сирії вперше піс-
ля початку бойових вильотів
російських військових літаків для
виконання власних завдань, є чер-

6. 6
говою поступкою Вашингтону. Вар-
то наголосити, що у регіоні Близь-
кого Сходу, та зокрема у Сирії має
місце конфлікт інтересів США та
РФ, а бомбові удари РФ суперечать
політиці Вашингтону у цьому регіо-
ні. Однак у Відні держсекретар
США Джон Керрі погодився зустрі-
тися з російським візаві Сергієм
Лавровим, у зустрічі участь ві-
зьмуть також топ-дипломати Сау-
дівської Аравії і Туреччини. Деякі
ЗМІ вже розповсюдили передба-
чення, що причина зустрічі
пов’язана із тим, що «адміністрація
Обами намагається знайти спосіб
врятувати свою сирійську програ-
му». Більше того, адміністрація
президента США готова погодити-
ся з тим, що президент Сирії Башар
Асад залишиться на своєму посту
під час перехідного періоду до нової
влади (раніше в Білому домі катего-
рично наполягали, що Асад має
піти). Отже, на цей час Росії вда-
ється видавати себе полюсом впли-
ву у регіоні, і намір Москви
пов’язаний із розширенням зони
цього впливу. У зв’язку з цим для
України зростає загроза, що під час
активної фази президентських ви-
борів у США Москві вдасться змен-
шити рівень допомоги Україні або
взагалі змусити піти на поступки і
компроміси. Одним з таких може
бути припинення розгляду питан-
ня приналежності Криму.
Між іншим, боротьба за союз-
ників у лідерів світової арени на-
буває обертів. Одним з вагомих
центрів уваги стає Іран.
Президент США вже ініціював
перші заходи з припинення санкцій
проти Ірану. Весь процес скасування
санкцій буде завершено після того,
як Іран «виконає свої зобов’язання
за договором». Але глава Сполуче-
нихШтатіввжедавдорученняДерж-
департаменту і Мінфіну почати ви-
конання пунктів договору щодо
ядерної програми Ірану з боку Аме-
рики. З іншого боку, Росія почала до-
помагати Ірану доставляти зброю в
Сирію, порушуючи санкції ООН. 30
жовтня ЗМІ інформували, що про-
тягом останніх 10 діб РФ 20 разів на-
давала Ірану транспортні літаки
ВПС РФ, які використовуються для
доставки зброї з Ірану до Сирії.
Крім того, варто звернути увагу
на те, що 29 жовтня Сполучені Шта-
ти частково полегшили санкційне
навантаження на Білорусь у відпо-
відь на звільнення владою шістьох
білоруських опозиціонерів. Голо-
вним пунктом цієї події є намір За-
ходу вплинути на владу Білорусі у
питанні підтримки Росії. Хоча пред-
ставник зовнішньополітичного ві-
домства США зауважив, що це част-
ковепослабленнясанкцій«відкриває
двері для розширення комерційних
зв’язків для білоруської економіки»,
насправді йдеться про можливість
поступового втягування Мінська у
західний простір та приваблення за-
хідною системою цінностей. Отже, у
майбутньому слід очікувати заго-
У зв’язку з цим для України зростає
загроза, що під час активної фази
президентських виборів у США
Москві вдасться зменшити рівень
допомоги Україні або взагалі змуси-
ти піти на поступки і компроміси
Отже, у майбутньому слід очікува-
ти загострення протистояння США
і РФ на усьому пострадянському
просторі, що для України має сут-
тєве позитивне значення

7. 7
стрення протистояння США і РФ на
усьому пострадянському просторі,
що для України має суттєве позитив-
не значення.
Також варто звернути увагу на
наближену до конфлікту ситуацію,
що виникла між РФ та Туреччиною.
Те, що Туреччина заявила про намір
збивати іноземні літаки в своєму
небі (17 жовтня) після збиття ту-
рецькими ВПС безпілотника побли-
зу кордону з Сирією, стало сенсацій-
ною неприємністю для Москви. Така
позиція Туреччини та рішуче попе-
редження про намір збивати усіх по-
рушників повітряного простору
може суттєво та вкрай невчасно за-
шкодити економічним відносинам
РФ та Туреччини.
До вище вказаного доцільно до-
дати, що 17 жовтня на сайті Євро-
пейської служби зовнішньої діяль-
ності з’явилася інфографіка з
наочним поясненням причин введе-
ного режиму економічних санкцій
ЄС проти Росії. Серед іншого, ЄС по-
значив, що введення санкцій відбу-
лося через порушення українського
суверенітету і територіальної ціліс-
ності, нелегальну анексію Криму і
Севастополя та проникнення бойо-
виків і зброї з російської території в
Україну.Уматеріалізазначається,що
ЄСпризупинивпереговорипронову
угоду з Росією та більшість двосто-
ронніх програм співробітництва, а
до санкційного списку потрапили
149 людей і 37 компаній, рахунки
яких в Євросоюзі заморожені. Така
консолідована позиція Євросоюзу є
вагомою підтримкою Україні та свід-
ченням збереження спільного бачен-
ня країнами Європи загроз з боку
РФ.
Виклики у площині економіки
Агентство Fitch погіршило про-
гноз падіння економіки України 21
жовтня. Більшість міжнародних ор-
ганізацій та рейтингових агентств
прогнозують скорочення економіки
України приблизно на 10%. А Між-
народне рейтингове агентство Fitch
Ratings прогнозує падіння економіки
України (ВВП) за підсумками 2015
року на рівні 10%. Варто згадати, що
у червні ц.р. агентство Fitch прогно-
зувало падіння економіки України
на 9%. У жовтні МВФ вкотре погір-
шив прогноз падіння економіки
України у 2015 році - до 11% з 9%,
прогнозованих у червні. Така ситуа-
ція в економічній площині залиша-
ється одним із ключових викликів та
суттєво впливає на зниження авто-
ритету чинної влади. Проте, загроз-
ливим фактором є здатність Росії
скористатися ситуацією та впливати
на перерозподіл влади в Україні.
Наміри та дії керівництва Росії
як виклик Українській державі
Потягом другої половини жов-
тня кремлівська верхівка зробила
декілька важливих кроків, спря-
мованих на подальше просування
ідеї геополітичного перерозподілу.
Зокрема, президент Путін при-
Така консолідована позиція Євросою-
зу є вагомою підтримкою Україні та
свідченням збереження спільного
бачення країнами Європи загроз з
боку РФ
Ситуація в економічній площині
залишається одним із ключових
викликів та суттєво впливає на
зниження авторитету чинної
влади. Проте, загрозливим факто-
ром є здатність Росії скористатися
ситуацією та впливати на перероз-
поділ влади в Україні

8. 8
йняв рішення відкоригувати Стра-
тегію Національної безпеки РФ,
забезпечивши наступність держ-
політики у сфері нацбезпеки, а та-
кож системи націнтересів і страте-
гічних національних пріоритетів.
Той факт, що Путін почав говори-
ти про «розвиток співробітництва
з іншими державами, залучення
зарубіжних інвестицій і техноло-
гій» та «власні зусилля з модерні-
зації економіки та зміцнення наці-
ональної безпеки Російської
Федерації», є, з одного боку, грою
для російського споживача інфор-
мації, а з іншого, наміром закріпи-
ти окремі досягнення на міжна-
родній арені (передусім,
компроміси з боку США). Як пе-
редбачається, уточнена редакція
стратегії має бути представлена на
розгляд Путіна до кінця поточно-
го року.
Крім того, 24 жовтня стало відо-
мо, що витрати федерального бю-
джету Росії в 2016 році на націо-
нальну оборону зростуть на 0,8%
порівняно з показником 2015 року
та передбачені у розмірі 3,145 триль-
йона рублів, або 4% ВВП. Хоча про
це йдеться в проекті федерального
бюджету на 2016 рік, а заплановані
витрати на соціальну політику
збільшуються на 6,4%, дана інфор-
мація має на меті вирішення декіль-
кох завдань: продемонструвати сві-
ту непохитність позицій та
підтримати психологічну агресив-
ність росіян готовністю підсилити
позиції РФ зброєю, а також замас-
кувати очевидні проблеми з темпа-
ми переозброєння ЗС РФ.
Поруч з цим Росія продовжує
політику тиску і знищення україн-
ської ідеї. Для цього на тлі розгор-
нутого театралізованого судилища
над українкою Надією Савченко
було проведено обшуки в квартирі
співголови Об’єднання українців
Росії Наталії Шаріної, Бібліотеці
української літератури та вилучен-
ня окремих книжок. Варто згадати,
що серед небезпечної для Росій-
ської держави літератури виявили-
ся дитячий журнал «Барвінок», на-
укові праці, присвячені Голодомору
1932-1933 рр., книги про Бандеру.
Одразу після цього СКР звинува-
тив Наталю Шаріну у злочині, пе-
редбаченому 282 статтею Кримі-
нального кодексу РФ:
розпалювання національної нена-
висті та ворожнечі, а також прини-
ження людської гідності. Макси-
мальне покарання, яке вона
передбачає, – позбавлення волі на
п’ять років.
На тлі означених подій 22 жов-
тня Путін заявив, що третій пре-
зидент України Віктор Ющенко
прийшов до влади незаконно.
Цікаво, що у поточному році
заявки на лотерею грін-карт - пра-
во проживання в США - подало
рекордне число росіян - 265 тисяч
(Bloomberg, 16 жовтня, з посилан-
ням на дані Державного департа-
менту США).
Той факт, що Путін почав говорити
про «розвиток співробітництва з
іншими державами, залучення зару-
біжних інвестицій і технологій» та
«власні зусилля з модернізації еконо-
міки та зміцнення національної
безпеки Російської Федерації», є, з
одного боку, грою для російського
споживача інформації, а з іншого,
наміром закріпити окремі досягнен-
ня на міжнародній арені

9. 9
Отже Росія поступово перетво-
рюється на відокремлений світ,
в’язницю для людей, небайдужих
до свободи. У зв’язку з цим РФ
сама по собі є небезпекою для
української культурної думки, а у
жовтні ц.р. яскраво підтвердила
наміри знищити Українську дер-
жаву.
Основні виклики всередині
держави
29 жовтня з’явилося повідо-
млення, що до січня 2016 року в
Україні планується розробити
Концепцію реформування Зброй-
них сил України відповідно до
стандартів НАТО на середньо-
строкову перспективу. Водночас,
досі у аналізі дій українського вій-
ськово-політичного керівництва
залишається низка прикрих засте-
режень. Зокрема, керівних доку-
ментів для розвитку оборонного
щита стримування як не було, так
і немає. Немає Держпрограми роз-
витку Збройних сил (ЗС), немає
Держпрограми розвитку озброєнь
і військової техніки (ОВТ), не
з’явилася і Держпрограма розви-
тку оборонної промисловості. Ар-
гументом влади, як і раніше, зали-
шається неухильне дотримання
послідовності. Спочатку мають
з’явитися Концепція розвитку
сектора безпеки і оборони та Стра-
тегічний оборонний бюлетень
(обидва документи «на підході»),
потім згадані відсутні документи.
Також проробляється питання
прийняття Законів про мобіліза-
цію і про територіальну оборону
(останній можуть зробити відкри-
тим замість закритого Положен-
ня). Але проблемою залишається
той факт, що у Верховній Раді
близько 3500 документів (законо-
проектів, тощо) чекають розгляду.
Ще одним суперечливим фактом
оборонного будівництва в Україні
стало те, що без створення в струк-
турі виконавчої влади органу управ-
ління та координації оборонною
промисловістю, Мінекономрозвит-
ку отримало завдання підготовки
законопроекту про військово-тех-
нічне співробітництво. Це можна
було б вітати, якби не статус власне
міністерства. Наприклад, «Укробо-
ронпром» рахуватися з Мінеконом-
розвитку відверто не бажає, впевне-
но просуває свою ідеологію
реформування ОПК. Та й положен-
ня згаданого законопроекту на сьо-
годні прописані так, що Міноборо-
ни виявиться за дужками
військово-технічної політики. І –
що головне – не зможе закуповува-
ти іноземну техніку для ЗСУ напря-
му, що зробить її дорожче в рази.
Також немає жодних гарантій, що
замість створення виробничої лінії
для спільного випуску тієї чи іншої
техніки, оборонні системи будуть
просто закуповуватися, як це ви-
йшло зі станціями зв’язку.
Загалом, якість і темпи реформ
в Україні викликають все більше
Загалом, якість і темпи реформ в
Україні викликають все більше
нарікань з боку спостерігачів

10. 10
нарікань з боку спостерігачів. Тем-
пи реалізації Антикорупційної
стратегії на 2015-2017 роки, при-
йнятої у жовтні 2014 року, залиша-
ються незадовільними, – вважають
експерти Міжнародного центру
перспективних досліджень (випуск
«Inside Ukraine», №52). Вони зазна-
чають, що, хоча Кабмін мав три мі-
сяці на розробку програми реаліза-
ції Антикорупційної стратегії, цей
документ було презентовано лише
29 квітня 2015 року. За останні пів-
року уряд вибився із графіку у ба-
гатьох важливих компонентах пла-
ну, який було прийнято із таким
запізненням. Крім того, протягом
липня-серпня 2015 року Міжна-
родний центр перспективних до-
сліджень проводив експертне опи-
тування на тему податкової
реформи в рамках проекту «Аналіз
якості проведених реформ та їх
міжсекторального впливу», що
здійснювалося за підтримки Між-
народного фонду «Відродження»».
Яксвідчитьвипуск«InsideUkraine»,
№52, 72% опитаних визначили, що
найсерйознішою перешкодою у
проведенні податкової реформи є
неефективність роботи державних
інституцій. «Результати опитуван-
ня також показали, що ті державні
рішення, які приймалися в кінці
2014 року і декларувалися як по-
даткова реформа, за своєю суттю
нічого спільного з процесом ре-
формування не мають», - таким є
вердикт експертів.
Симптоматично, що 25 жовтня
посол США Джеффрі Пайєтт за-
значив про очікування приско-
рення реформ в Україні після міс-
цевих виборів. А міністр торгівлі
США Пенні Пріцкер на брифінгу в
Києві 27 жовтня заявила, що Укра-
їна в найближчі місяці отримає
кредитні гарантії США на 1 млрд.
доларів у разі успішної реалізації
програми Міжнародного валют-
ного фонду і проведення антико-
рупційної реформи.
Довіра західних країн до чин-
ної української влади суттєво зни-
жується. Тому не дивно, що 22
жовтня 2015 року одне з найбільш
авторитетних американських ЗМІ
Buzzfeed опублікувало статтю з
різкою критикою української вла-
ди, особливо – прем’єра Арсенія
Яценюка. Так, автор опублікова-
ного матеріалу констатував, що
українська влада, хоч і представ-
лена свіжими і англомовними по-
літиками, лише імітує здійснення
реформ, чим розчаровує західних
симпатиків України. «…Україна
керується політиками з глибоким
корінням у дуже корумпованій
клановій політиці, яку вони начеб-
то хочуть знищити», – пише фахі-
вець. «Вони знають, що мусять
змінити систему, але вони самі
надто від неї залежні, щоб це зро-
бити. Ми дуже розчаровані. Це дає
козирі в руки тим країнам, які за-
вжди були налаштовані скептич-
но», – процитувало видання нена-
Довіра західних країн до чинної
української влади суттєво знижу-
ється. Тому не дивно, що 22 жовтня
2015 року одне з найбільш автори-
тетних американських ЗМІ Buzzfeed
опублікувало статтю з різкою
критикою української влади, особли-
во – прем’єра Арсенія Яценюка

11. 11
званого західного дипломата.
Інший дипломат додав, що «Украї-
на вже давно втратила багато дові-
ри міжнародної спільноти і піде ба-
гато часу, щоб відвоювати її назад».
А за словами неназваного «старшо-
го радника» Петра Порошенка, між
президентом і прем’єром немає до-
віри. Він додав, що стосунки між
ними нагадують відому «байку про
змію і черепаху, яким треба було
перебратися через ріку. Вони домо-
вилися, що черепаха не пірнатиме,
бо змія не вміє плавати, а змія по-
годилася не кусатися, інакше обоє
потонуть». Автор нагадав, що у
байці змія все ж вкусила черепа-
ху…

12. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 жовтня 2015
12
Немає значних сумнівів стосов-
но того, що ключовою метою Путі-
на є збереження влади та уникнен-
ня майданівського сценарію в
Москві.
Протягом тривалого часу Путін
міг утримувати неформальний та
чіткий договір з російським сус-
пільством, який можна було оха-
рактеризувати таким чином: «я
управляю, а ви маєте гарантоване
стале та помітне зростання добро-
буту». Проте, це закінчилось до-
брих кілька років тому, коли росій-
ськаекономікаувійшлавстагнацію,
попри збереження високих цін на
газ та нафту. Щоб утримати сус-
пільну згоду на подальше правлін-
ня треба було вийти з іншою про-
позицією, - і ось з’явилася ідея
повернення Росії статусу великого
гравця на глобальній сцені. Росія
мала зібрати уламки «руського
міра» та разом із ним кинути ви-
клик США і покласти край амери-
канським прагненням до світової
домінації, чого начебто міжнарод-
на спільнота від Москви очікувала.
З цією метою Росія затіяла по-
вторне розчленування України та
переоформлення її, якщо не у ва-
сальну державу, то хоча б в буфер-
ну країну між Росією та ЄС із
НАТО. Причому, це мав бути бу-
фер не нейтральний, а проросій-
ський.
Звідси взялася не лише анексія
Криму, яку було проведено всупе-
Слизький шлях Путіна в Сирії
У дзеркалі
експертноі
думки
Януш Онишкєвіч,
радник міністра оборони Республіки Польща
(переклад – Павло Кост, член Експертної Ради ЦДАКР)
Ключовою метою Путіна є збере-
ження влади та уникнення майданів-
ського сценарію в Москві
Росія затіяла повторне розчленуван-
ня України та переоформлення її,
якщо не у васальну державу, то хоча
б в буферну країну між Росією та ЄС
із НАТО

13. 13
реч всім міжнародним договорам
та принципам, але також спроба
відриву від України значної її час-
тини на Сході та Півдні (проект
«Новоросія») та цілковитого підко-
рення собі решти країни.
Якщо з Кримом проект вдалося
реалізувати, то з Новоросією для
Путіна справи пішли кепсько.
Спробу проведення сепаратист-
ського перевороту в Одесі було зве-
дено нанівець, а в східних частинах
Луганської та Донецької областей
підтримка для схожої програми ви-
явилась далеко не достатньою і, на-
певне, закінчилось би так само, як
в Одесі, якби не явне та брутальне
вторгнення спочатку російських
найманців, а потім регулярних під-
розділів російської армії.
Коли остання спроба збільшен-
ня здобутків, а можливо навіть зла-
му української лінії оборони та ви-
ходу аж на Харків та Дніпро
завершилась однозначною пораз-
кою, стало ясно, що без відкритого
та масового вторгнення російських
збройних сил на стороні сепара-
тистів таких цілей досягнути не
можна. А на це, принаймні поки
що, путінська Росія не готова.
З’явилося запитання: що далі? Як
забезпечити в російському суспіль-
стві таке потрібне для стабільності
влади почуття швидкого маршу
вперед. Путін опинився в ситуації
велосипедиста – якщо не буде кру-
тити педалі, то впаде. Це була,
правда, не єдина, але одна з най-
важливіших причин появи «сирій-
ського походу», як запасного поля
для чергового російського геополі-
тичного наступу.
Початок російської участі в гро-
мадянській війні в цій країні вигля-
дав досить дивакувато. Почалося з
перекидання військ, в першу чергу,
авіації. Причому, спочатку Москва
традиційно це заперечувала, ствер-
джуючи, що йдеться лише про тех-
ніків, які забезпечують поставки
військового обладнання з Росії.
Лише тоді, коли все угрупування з
літаками, танками та артилерією
вже було на території Сирії, Путін
звернувся до свого парламенту з
проханням надати згоду на його за-
стосування. Згоду, ясна річ, отри-
мав, але варто додати, що ця згода є
безстроковою і не уточнює місця за-
стосування військ. За офіційними
повідомленнями Росія має лише
підтримати урядові сили за допомо-
ги перекинутої авіації на базу непо-
далік від сирійської Латакії. Проте,
склад російського контингенту го-
ворить про інші цілі. Серед розмі-
щених в Сирії підрозділів є солдати
морської піхоти та спецназу, а на їх-
ньому озброєнні окрім літаків та ге-
лікоптерів є танки, бронетранспор-
тери, артилерія та засоби
протиповітряної оборони.
Присутність останнього типу
військ викликає особливий інтер-
ес. Морська піхота, танки та арти-
лерія можуть бути потрібні для за-
хисту російських баз від атак
Путін опинився в ситуації велосипе-
диста – якщо не буде крутити
педалі, то впаде
Серед розміщених в Сирії підрозділів
є солдати морської піхоти та спец-
назу, а на їхньому озброєнні окрім
літаків та гелікоптерів є танки,
бронетранспортери, артилерія та
засоби протиповітряної оборони

14. 14
антиурядових сил, але ці сили не
володіють жодною авіацією. Наві-
що тоді настільки сильна протипо-
вітряна оборона? Проти американ-
ських літаків? Французьких?
Ізраїльських? Літаків Саудівської
Аравії?
Те, що російські бази потребу-
ють захисту є очевидним. Вони вже
стали об’єктом атак, що свідчить
про близькість до них розташуван-
ня антиурядових сил. Хоча відбит-
тя атак, за офіційними повідомлен-
нями, було справою рук сил Ассада,
очевидним є те, що російська мор-
ська піхота або спецназ будуть у
найближчій перспективі задіяні
безпосередньо у бойових діях. Спо-
чатку це може бути захист власних
баз, але майже точно, Росія знахо-
диться на стежці, що веде до посту-
пового збільшення активності на
боці Ассада в наземних операціях.
Рамзан Кадиров – людина Путіна
для «чорної роботи» та лідер Чечні
заявив, що на Близькому Сході Ро-
сія не має обмежуватися лише за-
стосуванням літаків, а має підклю-
чити значимі сухопутні сили.
Кадиров сам задекларував готов-
ність до негайного відправлення
відповідних підрозділів з Чечні, що
проходили бойове хрещення в
Україні. В свою чергу, адмірал Ко-
моєдов, голова комітету оборони
російської Думи заявив, що актив-
ність Росії в наземних операціях є
«дуже ймовірною». Також через
«незалежні організації» прово-
диться набір чергових «доброволь-
ців» до Сирії – нерідко із бойовим
досвідом з Донбасу.
Останнім часом Росія вирішила
вкотре «продемонструвати силу»,
атакуючи цілі в Сирії маневреними
(«крилатими») ракетами, випуще-
ними з кораблів у Каспійському
морі, які пролетіли над територією
Ірану та Іраку. Російська преса в
черговому екстазі назвала це пере-
ломним моментом, який викликав
цілковитий шок і паніку в усьому
НАТО, не говорячи вже про Украї-
ну. Складно ці оцінки сприймати
всерйоз. Те, що у Росії були такі ра-
кети, відомо давно, хоча б тому, що
Росія сама їх рекламує та пропонує
для купівлі (інколи успішно, як у
випадку з Індією). Здивування, але
аж ніяк не паніку, викликав факт,
що ракети було випущено з віднос-
но невеликих кораблів. Крім того,
згідно з повідомленнями від досить
поважних джерел, кілька випуще-
них ракет не досягли цілей і впали,
ймовірно, на території Ірану (нара-
зі йшлося у повідомленнях одного з
іранських агентств про загадковий
вибух на території цієї країни).
Поки що правдою є те, що інтер-
венція Росії в Сирії викликала чи-
мале занепокоєння, що російська
преса окреслила, як велике повер-
нення Росії на світову сцену потуж-
ного гравця та чергової перемоги у
протистоянні зі США. Справді, за-
раз було б важко реалізувати вве-
дення на півночі Сирії зони забо-
Через «незалежні організації» про-
водиться набір чергових «добро-
вольців» до Сирії – нерідко із бойо-
вим досвідом з Донбасу

15. 15
рони для польотів бойової авіації,
що артикулює антиассадівська
опозиція, оскільки важко очікува-
ти згоди на це Росії. Повітряні опе-
рації, які проводять західні держа-
ви будуть складніші, бо в повітрі
будуть ще й російські літаки. Біль-
ші проблеми матимуть поміркова-
ні, до цих пір підтримувані Захо-
дом, антиурядові сили, оскільки
можуть ставати мішенями для ро-
сійської авіації. Проте, чи це озна-
чає, що в довшій перспективі все
завершиться для Росії успішно?
По-перше, майже точно відомо,
що увійшовши в Сирію, Росія опи-
нилася на слизькій стежці. Окрім
захисту власних баз, вона буде зму-
шена долучати свої сили для утри-
мання наземного сполучення між
Дамаском та зоною Тарту і Латакії,
де розташовані російські бази. А
цьому сполученню постійно загро-
жують антиурядові сили.
По-друге, створюючи другу коа-
ліцію, в складі з Ассадом, Іраном та
частково Іраком, Москва входить в
гострий конфлікт з іншими країна-
ми регіону, особливо Саудівською
Аравією. Тим самим немає жодних
шансів на те, щоб вдалося домови-
тися з нею стосовно спільних дій
заради підняття цін на нафту. Біль-
ше того, навряд чи вдасться домо-
витись з Іраном, для якого вихід на
широкий ринок продажу нафти є
ключовим елементом.
По-третє, увійшовши в союз з
коаліцією, яка підтримує шиїтів,
Росія додатково робить себе потен-
ційно чутливою до можливих дії у
відповідь на власній території з
боку кавказьких сунітів, які мо-
жуть підтримуватись Саудівською
Аравією.
Нарешті, по-четверте, скільки
це коштуватиме Росії? США витра-
чають на акції в Сирії 8 мільйонів
доларів щоденно, але підключають
лише авіацію. Тому російські ви-
трати будуть, ймовірно, більшими.
Напевне, більшими від витрат під
час війни в Україні та наслідків
санкцій.
А власне ідея активності Росії в
«другому Афганістані» вже є не зо-
всім популярною, а буде ще менш
популярною всередині Росії, осо-
бливо коли в країну будуть повер-
татися труни з убитими в Сирії
солдатами.
Скоріш за все, в Сирії страте-
гічною метою Росії є закріплення
Ассада через нейтралізацію у во-
єнний спосіб прозахідних угрупу-
вань, або принаймні їхня цілкови-
та маргіналізація. Це могло б мати
великий пропагандистський ефект
у вигляді, як часто пишуть в Росії,
«втерли носа американцям». Од-
нак, в першу чергу, це призведе до
поляризації ситуації в Сирії, де за-
лишаться лише дві сили: ради-
кальний «Халіфат» (ІДІЛ) з одного
боку та Ассад з Росією з іншого. В
такій ситуації Захід захоче - споді-
ваються у Кремлі - втримати ісла-
містів та буде змушений певною
Тому російські витрати будуть,
ймовірно, більшими. Напевне, біль-
шими від витрат під час війни в
Україні та наслідків санкцій

16. 16
мірою приєднатися до Росії. Від-
так, визнати Ассада своїм партне-
ром та Росію одним із головних
гравців. Це в ідеалі.
Програмою мінімум для Росії є
фактичний поділ країни, внаслі-
док якого буде створено державу з
провідною роллю алавітів з Асса-
дом на чолі – анклав на морському
узбережжі з російськими базами,
в кращому випадку поєднаний з
регіоном Дамаску. Це покаже, що
Росія є достойним захисником
своїх політичних партнерів, що
буде особливо важливо для інших
схожих автократів, яких підтри-
мує Москва. Такий сценарій, за
розрахунками Кремля, може бути
прийнятним для Заходу, оскільки
частково було б дотримано вимо-
ги, що Ассад не правитиме на всій
території Сирії.
Однак навіть до такого рішення
дорога є дуже далекою. Реалізація
«плану мінімум» може виявитися
неможливою без серйозного під-
ключення російських сил. Важко
буде чекати швидких, великих та
легких для використання пропа-
гандою на внутрішньому ринку
успіхів. Що тоді залишиться, коли
російська авантюра в Сирії набрид-
не, і вона отримає спротив?
Путіну доведеться шукати но-
вих зон для власних авантюр. Це
може бути навіть вторгнення на
територію морської економічної
зони, пов’язаної з Кримом, щоб та-
ким чином вкотре продемонстру-
вати, що Крим - це Росія з усіма на-
слідками. Інша територія - це
Арктика. Однак, будемо сподівати-
ся, що в Росії врешті-решт перемо-
же далекоглядна стратегія, відпо-
відно до якою російські інтереси не
вимагають чергових конфліктів з
Заходом та побудови могутності
Росії не на страху, а на силі росій-
ської культури та економіки. Шан-
сів на це, однак, все менше…
Путіну доведеться шукати нових
зон для власних авантюр

17. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 жовтня 2015
17
Врегулювання війкового кон-
флікту, а вірніше, розв’язаної Росі-
єю цинічної й підступної війни
проти України має поєднувати
низку заходів у оборонній, полі-
тичній, економічній та інформа-
ційних площинах. Загальна мета
цих заходів – вимусити Кремль від-
мовитися від наміру руйнувати
Україну та розглядати українську
територію як зону своїх інтересів і
свого впливу. На жаль, розвиток
ситуації дозволяє робити припу-
щення щодо наміру Кремля закон-
сервувати війну на сході України з
метою мати можливість постійного
впливу та перспектив використан-
ня військового важелю. Перекона-
ний, що найближчі півтора – два
роки Україна житиме саме в умовах
постійної загрози війни та підрив-
ної діяльності спецгруп або агенту-
ри Росії.
Хоча військового розв’язання
війни поки немає, слід зосередити-
ся на перетворенні армії (тут і на-
далі у широкому сенсі, тобто ЗСУ
та інших збройних формувань дер-
жави) на справжній інститут стри-
мування агресії. Що, на мій погляд,
передбачає розвиток армії на осно-
ві професійного комплектування,
забезпечення (включно з відповід-
ною нормативно-правовою базою)
підготовки переважно за рахунок
місцевих бюджетів Військ терито-
ріальної оборони. Також владі та
суспільству України слід погодити-
Перспективи врегулювання російсько-
українського конфлікту
Валентин Бадрак,
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
На жаль, розвиток ситуації дозволяє
робити припущення щодо наміру
Кремля законсервувати війну на
сході України з метою мати можли-
вість постійного впливу та перспек-
тив використання військового важе-
лю. Переконаний, що найближчі
півтора – два роки Україна житиме
саме в умовах постійної загрози
війни та підривної діяльності спец-
груп або агентури Росії

18. 18
ся із ідеєю серйозного переозбро-
єння армії. Армія повинна вико-
ристовуватися для підготовки
непохитної оборони території, яка
не окупована Росією.
Крім того, враховуючи, що з
2015 року стратегія Кремля пере-
містився у площину міжнародних
відносин та інформаційно-психо-
логічних операцій з метою «підри-
ву» України з середини, варто сут-
тєво посилити органи розвідки,
контррозвідки та структур, здат-
них до інформаційної протидії та
проведення інформаційно-психо-
логічних операцій. Контррозвіду-
вальний режим в Україні має бути
посилений, а політика інформацій-
ної безпеки суттєво вдосконалена.
Система несилових заходів має за-
безпечити унеможливлення (міні-
мізацію) диверсій, терористичних
актів, діяльність антиукраїнських
політичних рухів і т.п. Особливу
увагу слід приділити діяльності ро-
сійських редакцій ЗМІ та ЗМІ Укра-
їни, які мали антиукраїнський кон-
тент.
У політичній площині слід до-
сягти присутності США у перего-
ворному процесі щодо врегулю-
вання війни та її наслідків. Варто
працювати на політичному та ди-
пломатичному фронтах з прагнен-
ням отримати у сприйнятті амери-
канської адміністрації такого ж
статусу, як Ізраїль (з відповідним
рівнем допомоги). Вважаю за необ-
хідне підняти питання надання те-
риторії США для розміщення вій-
ськових об’єктів (в тому числі,
елементів НПРО США) та відпо-
відних систем їх захисту. Це може
розглядатися як один із запобіжни-
ків можливої агресії російських
військ або підготовлених Кремлем
спеціальних військових угрупо-
вань змішаного складу.
Важливо зазначити, що повер-
нення української влади на окупо-
вані території, участь у їх економіч-
ному житті та реалізація завдання
відновлення інфраструктури регіо-
ну можливе для української влади
виключно за умов повного контро-
лю цих територій та кордону з РФ.
Хоча західне співтовариство в
цілому продемонструвало консолі-
довану підтримку Україні, гальму-
вання внутрішніх реформ стає за-
грозою динаміці розвитку
інтеграційних проектів України.
Отже питання реформ набуває рів-
ню одного з найважливіших пріо-
ритетів для української влади,
оскільки йдеться в тому числі і про
продовження ведених санкцій про-
ти Росії. Паралельним пріоритет-
ним завданням має стати розгор-
тання суттєвих за обсягом та
технологічним складом проектів
військово-технічного співробітни-
цтва. Їх цілями є переозброєння
української армії, втягування за-
хідних країн у економічну та техно-
логічну взаємодію та здійснення
імпортозаміщення російських
комплектуючих.

19. 19
Під час наявної війни та неви-
знання керівництвом РФ України
як незалежної держави влада Укра-
їни має зробити усе для того, щоб у
стратегічних сферах функціону-
вання держава позбулася (або зни-
зила до мінімуму) залежність від
сусідньої ворожої держави. Йдеть-
ся передусім про енергетику
(включно ядерну), обладнання вій-
ськового та подвійного призначен-
ня, високотехнологічні продукцію
та послуги. Важливим елементом
має стати введення особливого ре-
жиму функціонування ЗМІ РФ на
території України, враховуючи, що
переважна їх більшість виконує за-
вдання Кремля щодо підриву укра-
їнської державності.
Переконаний у доцільності об-
межень відвідування України полі-
тиками, громадськими діячами,
представниками шоу-бізнесу, ака-
демічних чи наукових структур, а
також представників ЗМІ, які до-
зволяли собі антиукраїнські ви-
словлення.
Загальні економічні та культур-
ні відносини мають до завершення
війни (тобто, до виведення росій-
ських військ з окупованих терито-
рій) мати виключно обмежений ха-
рактер.
Найближчими роками, врахо-
вуючи менталітет росіян на сучас-
ному етапі функціонування країни,
будуть напруженими. Очікувати на
швидке виведення військ Росії з
окупованих територій навряд чи
можна. Тому українській владі слід
прийняти обмежений характер
контактів і відносин як даність.
Важливо також підтримувати та
розвивати у суспільстві ідею щодо
неможливості підтримки політич-
них, культурних, економічних, ін-
формаційних відносин з країною-
агресором.
Росія завжди була вагомим рин-
ком для України, тому Кремль на-
магатиметься шляхом інвестуван-
ня та преференцій привабити
передусім український бізнес – з
метою формування ділянок впли-
ву. Аналіз подій після 2010 року
свідчить про перспективи зіткну-
тися із наміром Москви поліпшити
та навіть гармонізувати відносини
з Києвом. Однак такий підхід буде
вкрай небезпечним для розвитку
української державності. Отже вла-
ді України варто попіклуватися
щодо встановлення обмежень на
економічні відносини господар-
ських суб’єктів. Тим більше, сама
держава має демонструвати при-
клад у цій сфері. Дуже важливо,
щоб Україна заборонила на най-
ближче десятиліття будь-які про-
екти, спрямовані на підвищення
військового чи поліцейського по-
тенціалу РФ.
У будь-якому випадку, кожен
пропонований Росією проект слід
буде розглядати крізь призму мож-
ливої військової агресії.
Найближчими роками, враховуючи
менталітет росіян на сучасному
етапі функціонування країни, бу-
дуть напруженими. Очікувати на
швидке виведення військ Росії з
окупованих територій навряд чи
можна

20. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 жовтня 2015
20
Воєнно-політична обстановка
довкола України характеризується
посиленням регіональної та гло-
бальної нестабільності. При цьому,
однією з головних помилок, яку
можна припустити при виробленні
середньострокових та перспектив-
них прогнозів, що використову-
ються при формуванні воєнної та
зовнішньої політики – є сприйнят-
тя двох основних геополітичних
сил у нашому регіоні (Росії та Єв-
ропейського Союзу) як стабільних
величин. Тобто, в той час як Украї-
на завжди розглядається як змін-
ний об‘єкт, Росія та ЄС під час про-
гнозування фігурують як
геополітичні константи. Насправ-
ді, існують достатні підстави вва-
жати, що такий підхід є некорек-
тним.
Аналіз внутрішньої ситуації в
Росії, а також зовнішньої політики
російського керівництва вказує на
високу ймовірність того, що протя-
гом наступної декади Російська
Федерація не зможе проіснувати в
своєму нинішньому вигляді. Пере-
важна залежність від експорту на-
фти та газу і непередбачуваність
цін на нафту не дозволять Москві
підтримувати ефективні державні
інститути на всій території Росій-
ської Федерації. Очікується поміт-
не ослаблення влади Москви, що
призведе до формального і нефор-
мального роздроблення Росії. Без-
пека російського ядерного арсена-
Україна між Росією та ЄС
Михайло Самусь,
заступник директора з міжнародних питань ЦДАКР
Протягом наступної декади Росій-
ська Федерація не зможе проіснува-
ти в своєму нинішньому вигляді

21. 21
лубудеставативсебільшважливою
проблемою, особливо, наприкінці
наступної декади.
Слід особливо відзначити кри-
тичну важливість наступного 2016
року для подальших перспектив іс-
нування Росії. Справа в тому, що
межа чи обрій вільних реваншист-
ських дій російського керівництва
завершується з приходом нової ад-
міністрації в США, тобто, наприкін-
ці 2016 року. Будь-який президент
США, обраний у листопаді 2016
року буде налаштований рішуче
щодо припинення геополітичного
хуліганства, яке проводиться зараз
Путіним. США будуть повертатися
до активної політики. Це чудово ро-
зуміють у Москві. А тому наступ-
ний рік буде характеризуватися по-
дальшим наростанням агресії та
непрогнозованості дій Росії. Цілком
ймовірно, Москва буде реалізовува-
ти стратегію «множинності кон-
фліктів». Тобто, так само, як і у ви-
падку з Сирією, Росія буде
намагатися розморозити чи запо-
чаткувати максимальну кількість
збройних конфліктів, примушуючи
ЄС та НАТО реагувати на нові й
нові проблеми (як воєнного харак-
теру, так і гуманітарного – скажімо,
проблему потоку біженців). За заду-
мом Москви, це буде вести до на-
ростання внутрішніх проблем в ЄС,
НАТО, втрату Заходом геополітич-
ної ініціативи і ослаблення головно-
го геополітичного суперника Росії.
Не виключено, що в рамках страте-
гії «множинності конфліктів» бу-
дуть актуалізовані конфлікти у На-
горному Карабаху, Придністров‘ї, а
також Центральній Азії. Постійно
буде напружено у зоні протистоян-
ня з Україною. Ймовірними є росій-
ські провокації у Балтійському регі-
оні. Вже зараз йдуть повідомлення
про активізацію Росії на афгансько-
му напрямку. 5 жовтня ц.р. один з
афганських лідерів Дустум здійснив
візит до Грозного, де зустрівся з Ка-
дировим. Це свідчить про вже прак-
тичну підготовку кроків Москви в
цьому регіоні.
В той же час, стратегія «мно-
жинності конфліктів» може повер-
нутися проти Кремля і стати фа-
тальним фактором для Путіна.
Адже, насправді, як показує досвід
агресії Росії в Криму та на Донбасі,
Росія не має ні концепцій, ні алго-
ритмів, ні ресурсів для ефективно-
го управління започаткованими
конфліктами. А в умовах існування
цілої низки заморожених та жеврі-
ючих конфліктів, наприклад, на ро-
сійському Кавказі, достатньо буде
хоча б найменшого послаблення
прокремлівських кланів в регіоні,
щоб вогонь на Північному Кавказі
спалахнув з новою силою. До речі, у
Сирійський конфлікт Росія втрути-
лась на стороні шиїтів, в той час, як
головною релігією, скажімо, в Чеч-
ні є іслам сунітського напрямку. І
це може стати додатковим потуж-
ним фактором для зростання вну-
трішніх загроз в РФ.
Наступний рік буде характеризува-
тися подальшим наростанням
агресії та непрогнозованості дій
Росії
Стратегія «множинності конфлік-
тів» може повернутися проти
Кремля і стати фатальним факто-
ром для Путіна

22. 22
Тобто, протягом 2016 року, Ро-
сія буде максимально дестабілізу-
вати обстановку у світі та регіоні,
намагаючись послабити Захід, од-
нак це сформує потужні підвалини
для внутрішньої корозії російської
держави і стане проблемою для са-
мого існування московського ре-
жиму вже у наступні кілька років.
Що стосується Європейського
союзу. Насправді, ЄС вже увійшов
у кризу, яку не спроможний вирі-
шити і зберегтися у тій формі, якій
існував до сьогодні. Інтенсивність
цієї кризи продовжить посилюва-
тися. Економічні проблеми, мігра-
ційна криза, сепаратистські регіо-
ни на кшталт Каталонії, питання
виходу з ЄС Великобританії. Все
це, на фоні активних деструктив-
них дій Росії розхитує солідарність
Європи. В результаті, Європей-
ський Союз ніколи більше не по-
вернеться до колишньої єдності, і
якщо він вціліє, то протягом на-
ступного десятиліття буде існувати
у більш обмеженій та роздрібленій
формі. Зона вільної торгівлі, так
само, як і свобода транскордонного
пересування, найбільш ймовірно,
не збережеться в колишньому ви-
гляді, зростатиме протекціонізм.
Економічні негаразди можуть очі-
куватися в Німеччині через про-
блеми збереження експортної скла-
довоїекономікинасьогоднішньому
рівні. Це призведе до зниження
традиційної лідерської ролі Старої
Європи в ЄС.
Натомість, всі шанси вийти в лі-
дери має Польща, яка буде нарощу-
вати свій економічний та воєнний
потенціал і перетвориться на домі-
нуючу силу регіону. При цьому, у
найближчі 5 років Польща може
стати лідером нової антиросійської
коаліції, спираючись на союз з
США. Таку можливість підтвер-
джують попередні прогнози парла-
ментських виборів в Польщі 25
жовтня ц.р., які свідчать, що всі
шанси перемогти має партія «Пра-
во і Справедливість», членом ко-
трої, до речі є новий президент Ан-
джей Дуда. Партія «ПіС» має
традиційну проамериканську полі-
тику, що сприятиме зміцненню
ролі Польщі, як твердого союзника
США в Східній Європі.
Сполучені Штати, які з початку
2017 року будуть відігравати більш
потужну роль у світі, можуть спро-
бувати збудувати у регіоні Східної
Європи систему воєнно-політич-
них об‘єднань, паралельну НАТО,
від Балтії до Румунії/Болгарії з
включенням до неї максимальної
кількості держав.
Таким чином, система координат
у регіоні, на яку ми орієнтуємося за-
раз, вже через кілька років може кар-
динально змінитися. Замість фран-
ко-німецького центру впливу в ЄС,
який має свої інтереси у збереженні
геополітичного балансу з Росією у
Євразії, на сцену вийде цілком нова
конфігурація – а насправді, доволі
знайома ідея – союзу східноєвропей-
ЄС вже увійшов у кризу, яку не спро-
можний вирішити і зберегтися у
тій формі, якій існував до сьогодні
Польща може стати лідером нової
антиросійської коаліції, спираючись
на союз з США

23. 23
ських країн від Балтійського до Чор-
ного морів з опорою на США. Така
архітектура Європи, безумовно, ба-
гато що міняє для України. І, в тому
числі, з точки зору формування во-
єнної та зовнішньої політики.
У зв‘язку з цим, Україні насам-
перед слід нарощувати зусилля у
сфері внутрішнього реформуван-
ня всіх сфер діяльності держави
(політичній, економічній, обо-
ронній) для посилення свого ста-
тусу і ваги у регіоні. Саме вну-
трішняготовністьдорівноправної
взаємодії з іншими країнами
Східної Європи є базовою умо-
вою включення України у новий
союз держав, який буде задавати
тон в регіоні.
Що стосується найближчого роз-
витку ситуації, протягом наступного
року Росія буде намагатися макси-
мально дестабілізувати обстановку,
використовуючи стратегію «мно-
жинності конфліктів», прагнучи по-
слабити країни ЄС та НАТО. Оче-
видно, це буде напряму зачіпати й
Україну, яка природно входить до
стратегічних цілей Москви.
В той же час, це веде до непро-
гнозованих наслідків для існуван-
ня кремлівського режиму через
турбуленцію внутрішніх протиріч
та жевріючих конфліктів.

24. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 жовтня 2015
24
На сьогодні в Росії в умовах на-
ростаючого протистояння із Захо-
дом цілком передбачувано відбува-
ється активізація роботи з
виробництва нових зразків ОВТ для
всіх видів ЗС. Незважаючи на це, пе-
редача нового та модернізованого
озброєння у війська супроводжува-
тиметься значними проблемами, се-
ред яких основними є економічна
криза в державі, відсутність через
санкції доступу до новітніх техноло-
гій, які є на Заході, а також виробни-
чі обмеження російського ОПК.
Ракетні війська стратегічного
призначення (РВСП)
На сьогодні основу ядерного
стримування РФ складають РВСП і
морський компонент Стратегічних
ядерних сил (СЯС) РФ. З огляду на
це, серед всіх програм переозбро-
єння даний вид ЗС має перевагу в
фінансуванні. Також, зосереджен-
ня уваги на розвитку РВСП зумов-
лено і тим, що в наслідок недофі-
нансування даного виду ЗС в
1990-х рр., було суттєво скорочено
кількість підводних човнів з між-
континентальними балістичними
ракетами (МБР), а також стратегіч-
них бомбардувальників. Поряд з
цим було скасовано й роботу над
новим поколінням ядерної зброї та
її носіями, розпочату ще в радян-
ський період. Сьогодні ж до цих
проблем додались ще суто технічні
і логістичні, зокрема, пов’язані з
Переозброєння агресора: стан, перспек-
тиви, проблеми
Ігор Федик,
експерт-оглядач інформаційно-консалтингової компанії Defense Express
Передача нового та модернізованого
озброєння у війська супроводжувати-
меться значними проблемами, серед
яких основними є економічна криза в
державі, відсутність через санкції
доступу до новітніх технологій, які є
на Заході, а також виробничі обме-
ження російського ОПК

25. 25
питаннями поставки запасних час-
тин та обслуговування ракет. Як
наслідок вищезазначеної ситуації,
сьогодні збільшено фінансування
робіт з модернізації системи ПРО,
системи раннього попередження
про ракетну атаку, а також розроб-
ки і модернізації нових стратегіч-
них балістичних ракет.
Так, найбільшою на сьогодні ра-
кетою, що розробляється в РФ, є
МБР «Сармат», здатна нести 10 ін-
дивідуально керованих боєголо-
вок, яка повинна замінити ракети
типу РС-36М «Воєвода». З огляду
на це, необхідно буде також прово-
дити модернізацію шахт, які на сьо-
годні пристосовані до параметрів
«Воєводи». Відповідно до попере-
дніх планів, перший прототип ра-
кети повинен бути завершений до
кінця цього року. При цьому, якщо
програма не буде супроводжува-
тись проблемами, то РВСП пови-
нні отримати нову ракету не рані-
ше ніж через 5 років (хоча,
відповідно до затверджених раніше
планів, «Воєвода» має бути виведе-
на зі строю до 2019 р.).
Протягом останніх років РВСП
булла передана МБР шахтного ба-
зування РС-24 «Ярс». В даному
контексті слід зазначити, що дані
ракети планується встановити на
пускові платформи МБР залізнич-
ного базування «Баргузин», які
планують використовувати в РФ.
Також завершено роботу над мен-
шою МБР - РС-26 «Рубеж», яка має
дальність 11000 км і може перено-
сити до 4 боєголовок.
Надалі триває робота над МБР
дальньої дії «Булава», призначеної
для ПЧ проекту 955 «Борей». Про-
те з огляду на негативні результати
випробувань «Булави», початкова
версія ракети була суттєво допра-
цьована, а їх замовлення зменшено.
Також, РВСП було передано дві
версії ракет Р-29РМУ2 – «Синева» і
«Лайнер», якими оснащуються
АПЧ проекту 667 БРДМ «Дельфін».
В даному контексті слід зазначити,
що повернутися до модернізації
ракети Р-29РМУ2 змусили пробле-
ми з «Булавою».
Незважаючи на посилення на-
пруги у стосунках із Заходом та за-
планованим переозброєнням свого
ядерного потенціалу, РФ не планує
виходити з нового договору СНО-
2010, оскільки крім негативних по-
літичних наслідків це створить за-
надто великий тиск на ОПК і ЗС
РФ. З огляду на це, у відповідь на
розвиток системи ПРО США, ро-
сійська сторона намагатиметься не
стільки збільшувати кількість
ядерних боєголовок і засобів їх до-
ставки, скільки проводити їх тех-
нологічне вдосконалення.
В свою чергу, для ефективного
виконання завдань, що стоять пе-
ред СЯС РФ, необхідно буде також
відновити систему раннього попе-
редження про ракетний напад, у
тому числі її супутникову складову,
яка протягом останнього десяти-
Збільшено фінансування робіт з
модернізації системи ПРО, системи
раннього попередження про ракет-
ну атаку, а також розробки і модер-
нізації нових стратегічних баліс-
тичних ракет
РФ не планує виходити з нового
договору СНО-2010, оскільки крім
негативних політичних наслідків це
створить занадто великий тиск на
ОПК і ЗС РФ. З огляду на це, у відпо-
відь на розвиток системи ПРО США,
російська сторона намагатиметься
не стільки збільшувати кількість
ядерних боєголовок і засобів їх
доставки, скільки проводити їх
технологічне вдосконалення

26. 26
ліття була занедбана і на сьогодні
потребує доопрацювання.
Вищезазначені заходи, а також
роль ядерного компоненту в стра-
тегії стримування РФ, вказують на
те, що у разі скорочення видатків
на оборону, його цей процес тор-
кнеться найменше.
ВПС
В питанні технічного переосна-
щення ВПС РФ особлива увага
приділяється розширенню можли-
востей стратегічної авіації. Так,
протягом останнього часу в війська
було передано модернізовані бом-
бардувальники типу Ту-160 (завер-
шення їх модернізації заплановано
на 2019 р.) і Ту-95МС (в 2015 р їх
польоти були припинені через дві
аварії літаків даного типу).
На сьогодні в складі ВПС знахо-
дяться 15 Ту-160 і 1 модернізований
Ту-160М. Також, ведуться роботи
над Ту-160М2, серійне виробництво
якого, відповідно до планів, повинне
розпочатись в 2023 р. Також було мо-
дернізовано літак типу Ту-95МС, зо-
крема, шляхом добавлення до його
зовнішньої підвіски ракет Х-101 і
Х-102. Незважаючи на обмеження
таким чином дальності дії літака з
10500 км до 7000, наявність нових
ракет з дальністю дії на 2000-2500 км,
більшою ніж в ракет Х-55 (які на да-
нийчасзнаходятьсянаозброєнніТу-
95МС), дасть змогу літакам здійсню-
вати їх пуски, не входячи в зону дії
ППО ймовірного противника.
В свою чергу, відповідно до пла-
ну, до 2018 р. мають пройти модер-
нізацію 30 бомбардувальників
типу Ту-22М3 (до кінця 2015 р.
ВПС РФ мають отримати 12 літаків
даного типу).
В той же час ведуться роботи
над розробкою стратегічного бом-
бардувальника п’ятого покоління з
дальністю дії 12000 км. За попере-
дніми даними, введення його в екс-
плуатацію планується на 2020 р.,
але, з огляду на фінансові і техноло-
гічні проблеми, процес може за-
тягнутись на щонайменше три-
п’ять років.
Найбільш очікуваною новин-
кою в ВПС РФ є винищувач п’ятого
покоління Т-50 (ПАК ФА), який на
сьогодні проходить тестові випро-
бування, що відповідно до планів
мають завершитись в 2016 р. Це в
свою чергу означає, що дані літаки
будуть надходити на озброєння
ВПС РФ не раніше 2025 року. Про-
те, проект ПАК ФА супроводжу-
ються рядом проблем, основною з
яких є його силова установка. Про-
блему також становить розробка
озброєння для нього, а саме: нових
ракет «повітря-земля», «повітря-
повітря» і керованих бомб. Причи-
нами вищевказаних проблем є фі-
нанси, а також те, що частина
озброєння знаходиться в процесі
модернізації і поки не пройшла всіх
необхідних випробувань.
Як наслідок вищезазначених
проблем, МО РФ скоротило запла-
Проект ПАК ФА супроводжуються
рядом проблем, основною з яких є
його силова установка. Проблему
також становить розробка озбро-
єння для нього, а саме: нових ракет
«повітря-земля», «повітря-пові-
тря» і керованих бомб. Причинами
вищевказаних проблем є фінанси, а
також те, що частина озброєння
знаходиться в процесі модернізації і
поки не пройшла всіх необхідних
випробувань