Война Кремля против Украины

1. Безпековий огляд ЦДАКР № 22 (61)
1 грудня 2016
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 грудня 2016
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-
промислових проектів ЦДАКР
Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 грудня 2016
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Виклики та ризики для України у другій половині
листопада 2016 року
Правові аспекти залучення громадян РФ, осіб без громадянства
та іноземців до військової контрактної служби в ЗС РФ з метою
агресії проти України. Можливі відповіді України
Четвертый срок Владимира Путина, Нарастающий
политический вакуум в РФ и перспективы Украины в
«крымском вопросе»
Развитие устойчивости в Восточной Европе в контексте
концепции НАТО по обеспечению стабильности
Віртуальне АТО: наступ чи оборона?

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 грудня 2016
4
Фахівці Центру досліджень ар-
мії, конверсії та роззброєння від-
значають, що протягом другої поло-
вини листопада безпекова ситуація
довкола України не мала тенденцій
до покращення. В цілому внаслідок
позиційної гри на міжнародній аре-
ні ризики для майбутнього України
збільшилися. Головними причина-
ми цього є намагання ворожої Росії
реалізовувати активну дипломатію
у підготовці оновленого формату
відносин з майбутньою адміністра-
цією новообраного президента
США на тлі розширення руйнівної
політики щодо України.
ЦДАКР відзначає більш жорстку
риторику Кремля, штучне створен-
ня умов для паплюження іміджу
України у світі, в тому числі, за раху-
нок «шпигунських проектів» - коли
українців арештовують з метою ізо-
ляції та навішування ярликів при-
четності до підготовки терористич-
них актів.
Проблемою для України залиша-
ється те, що загалом Західний світ
сьогодні надто повільний, надзви-
чайно бюрократичний і неповорот-
кий. Захід не може динамічно й опе-
ративно приймати рішення, і
довготривалий пошук консенсусів
всередині великої групи держав
шкодить не лише Заходу, а й робить
Україну ще більш вразливою. У
зв’язку з цим очікування, що саме
Вашингтон відіграватиме роль ліде-
ра і пропонуватиме новаторські
серйозні кроки, можуть виявитися
марними.
Враховуючи, що безпосередньо
перед Трампом стоїть дилема – або
взяти на себе роль лідера й очолити
боротьбу проти путінізму, або піти
на угоду з ворогом України і домо-
витись про нові правила гри – така
ситуація перетворюється на склад-
ний виклик для України. Небезпека
появи «плану замирення» реально
існує; для США така ідея за певних
Загальні
оцінки
Виклики та ризики для України у другій
половині листопада 2016 року
Небезпека появи «плану замирен-
ня» реально існує; для США така
ідея за певних умов може бути
сприятливою, а для України це ста-
не важким ударом

5. 5
умов може бути сприятливою, а для
України це стане важким ударом. І
сьогодні від багатьох зусиль і бага-
тьох факторів залежить те, наскіль-
ки можливо було б переконати нову
американську адміністрацію в тому,
що слід дотриматись послідовної
боротьби та змінити дійсний фор-
мат.
Йдеться про ймовірність ство-
рення коаліції проти Росії - за ана-
логією з антигітлерівською. Для Ки-
єва було б важливо та доцільно
намагатися поєднати Норманд-
ський формат з форматом участі
країн, які були країнами-гарантами
суверенітету і територіальної ціліс-
ності України за Будапештським ме-
морандумом. Тобто, долучити до
переговорного процесу США та Ве-
ликобританію. За таких умов баланс
сил був би на користь Західного сві-
ту, навіть в разі відмови Росії від та-
кого формату.
Однак слід визнати, що беззапе-
речного лідера у Заходу наразі не-
має, що, у свою чергу, збільшує ри-
зики для України. Поява такого
лідера у західних країн – навіть в
особі непередбачуваного Трампа –
стане дуже серйозним психологіч-
ним ударом для Росії. Адже, Путін є
психологічно вразливою особою,
хоча й з високим порогом сприй-
няття ризиків.
Для України залишається викли-
ком період невизначеності, оскільки
усі учасники «нормандської четвір-
ки» на даному етапі не зацікавлені в
радикальних змінах. Поки не буде
повністю сформована адміністрація
нового президента США, поки не
стане остаточно ясно, яку позицію
займає Дональд Трамп, нічого ново-
го не відбудеться. З іншого боку,
можливе наростання інтенсивності
бойових дій, оскільки противник
постійно використовує військовий
важіль як аргумент у політичних пе-
реговорах.
Україна на даному етапі форму-
лює і оприлюднює на міжнародно-
му рівні вимоги, ті «червоні лінії»,
які влада перейти не може. На най-
ближче майбутнє актуальним стає
вирішення надскладного завдання -
донести до президента США укра-
їнську позицію та українські інтер-
еси, в тому числі, й необхідність
включення до «нормандського фор-
мату» країн-гарантів безпеки Украї-
ни за Будапештським меморанду-
мом - США і Великобританії.
Важливо усвідомлювати, що го-
ловним фронтом для України на
сьогодні залишається саме «захід-
ний фронт» — тобто завоювання
нових союзників і спроба просуну-
ти нові формати та методи бороть-
би із агресивною Росією.
Фахівці ЦДАКР прогнозують
небезпеку та ймовірність активіза-
ції Росії на зовнішньополітичному
напрямку щонайменше до лютого
2017 року. Експерти ЦДАКР переко-
нані, що до інавгурації Д.Трампа
(20.01.2017 року) Путін намагати-
меться максимально розхитати си-
На найближче майбутнє актуаль-
ним стає вирішення надскладного
завдання - донести до президента
США українську позицію та україн-
ські інтереси, в тому числі, й необ-
хідність включення до «норманд-
ського формату» країн-гарантів
безпеки України за Будапештським
меморандумом - США і Великобри-
танії

6. 6
туацію довкола України та всереди-
ні держави, використовуючи усі
можливі методи та заходи. Не ви-
ключені чисельні провокації всере-
дині України, реалізація частини
погроз, наприклад, пов’язаних із ви-
пробуванням Україною ракет. А та-
кож активізацію проросійськи на-
лаштованихполітиків,пожвавлення
агентури і втягування у протисто-
яння із владними структурами спе-
ціально підготовлених груп насе-
лення.
Головні ризики військового
характеру
Кремль використовує війну
низької інтенсивності для висна-
ження особового складу підрозділів
ЗСУ. Те, що вогонь ведеться при-
цільно з гармат і мінометів, заборо-
нених «Мінськими домовленостя-
ми» великих калібрів, 120-мм
мінометів та 152-мм гаубиць (інко-
ли фіксуються й випадки викорис-
тання РСЗВ «Град»), є свідченням
гри Кремля, що спрямована на між-
народну арену. Фактично це реалі-
заціястратегії,яказазадумомКрем-
ля має примусити Захід вести діалог
із Москвою на рівних, коли остання
виступатиме з позиції сили.
Секретар РНБОУ О.Турчинов
зазначив 30 листопада з цього при-
воду таке: «Ми не можемо виключа-
ти, що в грудні-січні до інавгурації
нового президента США, росіяни
все-таки спробують значно заго-
стрити ситуацію, реалізувавши ло-
кальні наступальні операції. При
цьому найбільш небезпечним на-
прямком залишається Маріуполь-
ський. Маріуполь з його портом і
заводами для них - стратегічна мета.
Деформована економічна модель
окупованого Донбасу не може само-
стійно функціонувати без фінансо-
вих дотацій РФ. Без урахування чи-
сельності двох армійський корпусів,
сформованих на змішаній основі, на
Донбасі знаходяться регулярні ро-
сійські військові частини чисельніс-
тю до 10 тисяч чоловік». Крім того,
він поінформував, що у Станиці Лу-
ганській процес розведення сил зі-
рвано російсько-терористичними
військами, які не припиняють об-
стріли даного сектору.
Оцінюючи ймовірність розши-
рення формату військових дій, слід
сказати, що це цілком можливо. До
того ж, й директор національної
розвідки США Джеймз Клаппер
прогнозував 18 листопада, що Росія
продовжить свою агресивну політи-
ку проти України й блоку НАТО.
Для Москви нині будь-який привід
збільшення військового тиску та на-
віть застосування регулярних час-
тин ЗС РФ є можливим – потенціал
Заходу здійснити відповідь негайно
є фактично паралізованим. Тому
цей період активно використовува-
тиметься Кремлем.
У цьому контексті важливо зга-
дати погрози Кремля у відповідь на
заплановані Україною на 1-2 грудня
навчання із випробуванням керова-
Для Москви нині будь-який привід
збільшення військового тиску та на-
віть застосування регулярних
частин ЗС РФ є можливим – потен-
ціал Заходу здійснити відповідь
негайно є фактично паралізованим.
Тому цей період активно використо-
вуватиметься Кремлем
Наступні два місяці залишатимуть-
ся критично небезпечними у сенсі
ескалації військових загроз

7. 7
них зенітних ракет середньої даль-
ності. Росія роздратована й дещо
налякана досить активною позиці-
єю України у сфері створення зброї
стримування. Схожі події російська
сторона зможе використовувати й у
майбутньому, а наступні два місяці
залишатимуться критично небез-
печними у сенсі ескалації військо-
вих загроз.
Виклики для України
на міжнародній арені
Досить вагомими подіями стало
усвідомлення світом справжньої
ролі та небезпеки Росії в конфлікті.
Захід почав чітко артикулювати, що
Росія є агресором і в Криму, і на
Донбасі. Зокрема, Гаазький трибу-
нал у середині листопада визнав
«міжнародним збройним конфлік-
том» дії Росії в українському Криму.
Безумовною перемогою україн-
ської дипломатії можна назвати той
факт, що ПАРЄ і 3-й комітет Гене-
ральної Асамблеї ООН у листопаді
ц.р. визнали Росію державою-агре-
сором, а Крим — тимчасово окупо-
ваною РФ територією України. В
останньому випадку документ під-
тримали 73 країни (показово, що Бі-
лорусь намагалася заблокувати го-
лосування). Слід нагадати, що за
резолюцію віддали свої голоси
представники 73-х країн, 23 висло-
вились проти, 76 (головним чином,
мусульманські країни) утримались.
Слід зафіксувати, що проти голосу-
вали такі країни, як: Ангола, Вірме-
нія, Білорусь, Болівія, Бурунді, Кам-
боджа, Китай, Коморські Острови,
Куба, Північна Корея, Еритрея, Ін-
дія, Іран, Казахстан, Нікарагуа, Ро-
сія, Сербія, Південна Африка, Су-
дан, Сирія, Узбекистан, Венесуела,
Зімбабве.
Важливі події відбуваються й до-
вкола України. Так, США прийняли
рішення щодо продажу Польщі 70
крилатих ракет на 200 млн дол. Лат-
вія прийняла рішення побудувати
нову військову базу, де на її терито-
рії надалі зведуть порт для кораблів
НАТО. А Туреччина стала шостою
країною в світі, яка розробила і при-
йняла на озброєння ударні безпі-
лотні літальні апарати (досі країна-
ми, що мають на озброєнні подібні
системи, були США, Китай, Іран,
Пакистан й Ізраїль). Отже, країни,
що географічно наближені до агре-
сивної Росії, активно озброюються
новими системами, що вимагає й
від Києва перегляду та удоскона-
лення підходів до переозброєння
ЗСУ.
Виклики у площині економіки
В другій половині листопада для
енергетичного сектора можна виді-
лити три основні виклики.
По-перше, Антикорупційна ко-
місія у Запорізькій ОДА повідомила
про викриття злочинної організації
на Запорізькій атомній електро-
станції (ЗАЕС). Проте, проведена
робота місцевою СБУ засвідчила,
що діяльність злочинців кваліфіку-
Країни, що географічно наближені
до агресивної Росії, активно озброю-
ються новими системами, що
вимагає й від Києва перегляду та
удосконалення підходів до пере-
озброєння ЗСУ

8. 8
ється значно ширше, ніж лише ко-
рупційні зловживання, а її метою
був підрив енергетичної безпеки
України. Мова йде про довготрива-
ле сприяння з боку деяких співро-
бітників ЗАЕС незаконному виве-
денню фінансових коштів за кордон
та створення умов для припинення
роботи АЕС. Підозрювані ще з 2014
року координували свої дії з грома-
дянами РФ. Прокуратура відкрила
кримінальне провадження за стат-
тями «Державна зрада», «Диверсія»
та «Створення злочинної організа-
ції». Даний випадок підтверджує
прогнози щодо інтенсифікації зу-
силь Кремля направлених на ура-
ження енергетичної інфраструкту-
ри, зокрема «серця» української
енергетики в Енергодарі. Слід очі-
кувати, що подібні намагання, в т.ч.
кібератаки, будуть продовжувати-
ся, зокрема, в зимовий період, що
зумовлює необхідність ретельної та
активнішої протидії з боку відпо-
відних органів.
По-друге, на жаль, спостеріга-
ється тенденція до сповільнення
темпів реформування енергетично-
го сектора. Наприклад, мова йде
про проект закону України 4263
«Про особливості передачі в оренду
приєднаних газорозподільних ме-
реж з контрольною часткою дер-
жавної та/чи комунальною власніс-
тю» (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/
zweb2/webproc4_1?pf3511=58443).
Теоретично проект мав би запо-
внити прогалину, яку залишив ЗУ
«Про ринок природного газу» в час-
тині використання розподільчих
мереж. Досі їх використовують олі-
гархічні структури, пов’язані в пер-
шу чергу з Дмитром Фірташем.
Проте, законопроект фактично
пропонує фіксацію теперішнього
непрозорого стану, що означає вве-
дення правових обмежень для роз-
витку вільного та конкурентного
ринку газу в Україні. Нічого дивно-
го, оскільки автором законопроекту
є Андрій Лопушанський, який в ми-
нулому активно лобіював інтереси
російсько-української компанії Рос-
УкрЕнерго. На даний момент, про-
ект знаходиться на обговоренні в
профільному комітеті. Важливо ро-
зуміти, що до цих пір успіхи рефор-
мування енергетики, значною мі-
рою були результатом активності
відносно незалежних депутатів і
тиску з боку громадськості та між-
народної спільноти. На тлі таких за-
конодавчих ініціатив очевидною
стає крайня необхідність посилення
дії цих трьох факторів. Також скла-
дається враження, що експертне се-
редовище та громадськість є недо-
статньо консолідованим і не зовсім
ефективно координують дії між со-
бою. Те саме стосується інших зако-
нопроектів, в першу чергу, проекту
ЗУ «Про ринок електричної енергії»,
який готується до другого читання.
По-третє, ситуація довкола газо-
проводів ОПАЛ та Північний потік
продовжує розвиватися в несприят-
ливому для України руслі. З одного
Даний випадок підтверджує прогно-
зи щодо інтенсифікації зусиль Крем-
ля направлених на ураження енерге-
тичної інфраструктури, зокрема
«серця» української енергетики в
Енергодарі

9. 9
боку, ЄС та Україна підписали Ме-
морандум про стратегічне партнер-
ство в енергетиці та домовилися
провести консультації щодо оста-
точного вирішення майбутнього га-
зопроводу ОПАЛ. Але звертає увагу
декларативний та нечіткий харак-
тер обох подій. З іншого боку, в Ні-
меччині вже пролунала заява віце-
прем’єра Зіґмара Ґабрієля про
важливість реалізації проекту Пів-
нічний потік-2, який за його слова-
ми «важливий для економічного
розвитку Німеччини та Європи».
Це є зайвим підтвердженням зрос-
таючого апетиту Газпрому на фоні
надто м’якого ставлення ЄС до Мо-
скви. В цю модель вписуються роз-
мови заступника Єврокомісії Маро-
ша Шевчовича з міністром
енергетики РФ Олександром Нова-
ком щодо поставок російського газу
в Україну, які Росія далеко не проти
відновити. Нагадаймо, що Україна
вже більше року не купляє сирови-
ну Газпрому і зможе пережити чер-
гову зиму без поставок з Росії. Для
Києва, це означає необхідність ак-
тивізації дипломатичної роботи,
яка має передбачати більш рішуче,
ніж донині, відстоювання власних
інтересів та посилення активності в
медіа-просторі країн ЄС.
Основні виклики всередині
держави
Черговий раз чинна влада Украї-
ни обвинувачується у реалізації по-
літики подвійних стандартів. Зокре-
ма, правознавець-міжнародник,
суддя Міжнародного кримінально-
го трибуналу з колишньої Югославії
(2002-2005 рр.) Володимир Василен-
ко висловив думку, що відсутність
воєнного стану негативно вплинула
на можливість довести злодіяння
глави Кремля. «Я давно і відкрито
говорю, що подвійні стандарти, які
використовує Президент Петро По-
рошенко, заявляючи з одного боку,
що РФ є агресором, а з іншого боку,
не запроваджуючи воєнний стан і
не запроваджуючи належних санк-
цій проти агресора, підривають
правову позицію України у питанні
відповідальності РФ як держави-
агресора», - повідомив В.Василенко
(http://znaj.ua/news/politics/77638/
posaditi-putina-dopomozhe-ukaz-
poroshenka.html)
В Міноборони у 2016 році звіль-
нили 36 військовослужбовців та 155
працівників. Підкреслювалося, що
звільнення відбулися в рамках ре-
формування. Голова Експертної
Ради при ЦДАКР Леонід Поляков
так прокоментував заяву Мінобо-
рони України: «Стосовно заяви про
скорочення в МОУ - як нібито пере-
хід на стандарт НАТО.
Це, скоріше, звична імітація, а
ніякий не перехід. Пан генерал, на-
певне, не знає, що у далекому 2004
році структуру МОУ допомагали
створювати саме НАТОвці - Венма-
керс (жив постійно у Києві), Грін
(очолював Офіс зв’язку НАТО) та
Болтон (постійно приїжджав з
Черговий раз чинна влада України
обвинувачується у реалізації полі-
тики подвійних стандартів

10. 10
Брюсселя). А зараз все це ламається,
скорочується й перебудовується.
Імітація реформ. Скоро Генштаб
буде питати - навіщо нам МОУ. Не-
хай всі радники і реформатори пе-
реходять до ГШ і реформують ар-
мію напряму - без порожніх
проміжних структур МОУ».
Фахівці ЦДАКР негативно оці-
нили деякі позиції інтерв’ю секрета-
ря РНБОУ О.Турчинова (30.11.2016,
http://interfax.com.ua/news/
interview/387483.html). Зокрема,
таку заяву: «Що дуже важливо, ми
фактично побудували професійну
добровольчу армію. В основі цієї ар-
мії - професіонал-контрактник. А
добровольча вона - бо контракт під-
писують всі лише добровільно. Це
не мобілізація, коли хочеш - не хо-
чеш, треба йти і захищати свою кра-
їну. Ефективність воїна-контрак-
тника незрівнянно вище, ніж
мобілізованого. Тому, незважаючи
на всі складності і проблеми, ми
сьогодні маємо боєздатну профе-
сійну армію. З іншого боку, ми не
можемо відмовитися від призову.
Призовники-строковики у нас не
воюють в зоні проведення антите-
рористичної операції, це для нас
принципово. Але в умовах постій-
ної військової загрози нам необхід-
ний потужний підготовлений ре-
зерв. Особливо резерв першої
черги». Ось реакція на заяву дирек-
тора ЦДАКР Валентина Бадрака:
«Дуже шкода, що пан Турчинов так
каже. Не буду зараз про фальсифі-
кацію чи суттєве викривлення ін-
формації, але його колишня сорат-
ниця Тимошенко, коли перед
виборами до ВР зажадала за рік по-
будувати професійну армію, нане-
сла дуже відчутний удар власне по
самій ідеї».
Так само негативну реакцію ви-
кликали заяви, пов’язані із функціо-
нуваннями оборонної промисло-
вості. «Але ми могли б організувати
виробництво нових видів зброї і
військової техніки швидше і на
більш високому рівні, якби наші
партнери не блокували нам військо-
во-технічне співробітництво. Ми
змушені всі складові складної вій-
ськової техніки виробляти само-
стійно, хоча деякі комплектуючі ви-
сокої якості могли б отримувати у
наших партнерів». Бадрак вважає
це лише частковою правдою, а серед
проблем ВТС називає управління
ОПК в ручному режимі та відсут-
ність до десятка необхідних законів:
«ВТС, на жаль, більше блокується
Києвом...». Ще більше обурення ви-
кликала відповідь Турчинова щодо
боротьби з корупцією в оборонно-
промисловій сфері («У вас є інфор-
мація про проблеми? Інформуйте
компетентні органи»). Газета «Дзер-
кало тижня», приміром, надала де-
сятки фактів, але реакції влади не
було.
28 листопада відбувся допит ко-
лишнього президента України Ві-
ктора Януковича, якого звинувачу-
ють у державній зраді, пособництві

11. 11
в умисних діях, вчинених з метою
змін території України, а також у
пособництві у веденні агресивної
війни. Цей факт в цілому можна
вважати досягненням Генпрокура-
тури, незважаючи на те, що Януко-
вича допитували як свідка.
Також важливим є те, що експер-
ти фіксують як найбільш позитив-
ний результат останніх років активі-
зацію громадянського суспільства і
виникнення потужного волонтер-
ського руху в усіх сферах - від допо-
моги армії до експертних волонтер-
ських організацій, які виробляють
політику реформ для різних галузей.
Щоправда, відомий український
аналітик Ірина Бекешкіна вважає,
що характерний для пересічних
українців патерналізм досі зберіга-
ється - лише зі сподівань на полі-
тичних лідерів він трансформував-
ся у сподівання на громадянське
суспільство.
Експерти фіксують як найбільш
позитивний результат останніх
років активізацію громадянського
суспільства і виникнення потужно-
го волонтерського руху в усіх сфе-
рах – від допомоги армії до експерт-
них волонтерських організацій, які
виробляють політику реформ для
різних галузей

12. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 грудня 2016
12
Согласно опубликованным в Рос-
сиивсерединеноября2016г.данным
социологического вопроса от «Лева-
да-Центра» – количество граждан
Российской Федерации, желающих
видеть Владимира Путина президен-
том своей страны еще и четвертый
срок (2018-2024 гг.) приближается к
2/3 (63%) респондентов. Результат
вполне ожидаем и интересен отнюдь
не этой социологической позицией.
Крайне любопытно другое: удельное
число граждан Российской Федера-
ции,невидящихнаэтомпостунико-
го иного, кроме уже упоминавшего-
ся Владимира Путина сократилось,
по сравнению с 2012-м годом, почти
вдвое – с 49% до 26% опрашиваемых.
Таким образом, становится очевид-
ным, что рейтинг г-на Путина в на-
стоящее время держится на, если
можно так выразится, «негативной
социальнойподпитке»или«негатив-
ной обратной связи» – когда попу-
лярность и авторитет «царя» сохра-
няются (и даже укрепляются) за счет
разочарования в его окружении во-
обще и ближайшем окружении – в
частности.Взращиваясьиудержива-
ясь путем обращения настроений
масс к нехитрому принципу «Кто же
еще, если не Он Сам?».
Причем есть весьма веские осно-
вания полагать, что г-н Путин это
отлично понимает. И сознательно
идет на публичную дискредитацию
(как политическую, так и крими-
нальную) своего окружения. Во вся-
Четвертый срок Владимира Путина,
Нарастающий политический вакуум
в РФ и перспективы Украины
в «крымском вопросе»
У дзеркалі
експертноі
думки
Сергей Гончаров,
Член Экспертного совета при ЦИАКР

13. 13
ком случае – иначе крайне сложно
объяснить явно демонстративный
характер дела обвиненного в кор-
рупции теперь уже бывшего мини-
стра экономического развития Рос-
сийской Федерации Алексея
Улюкаева. Тем более, что Владимир
Путиннемогнеосознавать:этодело,
тем более преподнесенное обще-
ственностью именно в таком виде, в
каком оно преподнесено, не может
не ударить «рикошетом» (и ударить
весьма больно) по авторитету и ре-
путации правительства Российской
Федерации в целом и авторитету и
репутации лично председателя пра-
вительства России Дмитрия Медве-
дева (формально считающегося сей-
час «официальном «повторным
наследником престола» с 2024 г.) – в
частности. И если мы понимаем со-
бытия верно – инцидент с г-ном
Улюкаевым будет в предстоящие
годы первым, но далеко не послед-
ним. Более того – вполне возможно,
что ближе к 2024-му жертвой «пока-
зательной порки» (хотя и не обяза-
тельно в виде именно уголовного
дела) станет и сам действующий фе-
деральный премьер-министр…
Справедливости ради следует от-
метить, что такой подход – при всем
его цинизме – в определенных рам-
ках действительно неплохо работа-
ет – но только до тех пор, пока не
возникает вопрос о реальной смене
«фактического верховного правите-
ля». Когда образованный описанной
выше политикой «политический ва-
куум» вокруг «первого лица» спосо-
бен сыграть в высшей степени нега-
тивнуюроль.Крометого,Владимира
Путина ожидает еще одна ловушка –
уже из области социальной психоло-
гии и, пожалуй, гораздо более се-
рьезная. Речь идет о так называемой
«усталостиотстабильности».В2024-
м самым старшим из граждан Рос-
сийскойФедерации,которыевприн-
ципе не знают свою страну другой
страной, нежели «страна Путина»,
будет уже по 30 лет (с учетом того,
что человек обычно помнит себя с
пятилетнего возраста, а Владимир
Путин у власти с далекого уже авгу-
ста 1999 г.). Эти люди воспринимают
блага, приносимые им политиче-
ской, экономико-финансовой и со-
циальной стабильностью нынешне-
го режима в России (а такие блага,
безусловно, есть – отрицать это было
бы по меньшей мере наивно), как не-
что «изначально данное» и «неотъ-
емлемое»–ибудутстремитсякпере-
менам. Частью (большей) – не
осознавая, какие риски эти переме-
ны принесут, частью (вероятно
меньшей, но все же существенной) –
будучи вполне осознано готовыми
на таковые риски пойти. То есть,
речь идет о том, что нынешняя по-
литика правящего в России режима
(как в персонифицированном, так и
в системном смыслах этого термина)
фактически запускает (вернее – уже
запустила) процесс, приведший к из-
вестным событиям в СССР в 1985-
1991 гг. И вероятно – с примерно с

14. 14
таким же результатом в перспекти-
ве – но только уже для самой Россий-
ской Федерации. Собственно, и даже
в еще значительно более резкой фор-
ме, мы наблюдали последствия похо-
жей «усталости от сытой стабильно-
сти» совсем недавно – на закате
42-летней истории «Великой Социа-
листической Народной Ливийской
Арабской Джамахирии» полковника
Муаммара Каддафи в феврале-октя-
бре 2011 г. Более чем рельефная кар-
тина результатов местной «Glorious
Revolution» и по сию пору открыта
взору всех сколько-нибудь желаю-
щих (хотя и уже выпала из «мейн-
стрима» мировых СМИ и «Всемир-
ной Паутины» Internet).
Разумеется - Россия не Ливия и
вряд ли в ней в обозримой истори-
ческой перспективе начнется граж-
данская война (хотя исключать
возможность повторного возник-
новения локальных очагов воору-
женного противостояния и даже
вооруженного конфликта по об-
разцы 1990-х гг. было бы тоже не-
верно), но столь долго анонсиро-
ванная (так долго, что успела
даже в значительной степени дис-
кредитировать себя) «белолен-
точная революция» в 2024-м име-
ет вполне реальный шанс наконец
свершится.
Для Украины эти события (точ-
нее - пока следует говорить только
об их возможности), естественно,
будут иметь многофакторное зна-
чение - хотя бы вследствии много-
факторного характера украино-
российских взаимоотношений
(сохраняющегося даже сейчас – в
условиях их частичного разрыва с
тенденцией к дальнейшему обо-
стрению). Однако мы остановимся
только на одном аспекте данных
взаимоотношений – а именно
«крымской проблеме». Поскольку
вернуть полуостров политико-ди-
пломатическим путем для нас
представляется совершенно нере-
альным - Украина должна быть го-
това воспользоваться благоприят-
ными внутриполитическими
обстоятельствами в России (если
они, повторимся, наступят) для
того, чтобы быть готовой сделать
это «вооруженной рукой» - в ско-
ротечном локальном конфликте,
масштаб которого будет ограничен
«постреволюционным» параличом
воли военно-политического руко-
водства Российской Федерации
(подобно тому, как Хорватия вер-
нула себе в 1995-м в ходе Operacija
Oluja («Операции «Буря») т.н. «Ре-
спублику Сербская Краина» на
своей международно-признанной
территории).
Из изложенного выше следует,
что ряд мер, обеспечивающая под-
готовку осуществления указанного
сценария, Киеву следует предпри-
нимать уже сейчас (или, по край-
ней мере, в самое ближайшее вре-
мя). Прежде всего, официальный
Киев должен скорректировать
свою политическую позицию в

15. 15
«крымском вопросе» и твердо
придерживаться вновь избранной
линии, а именно: провозглашая
своим неизменным приоритетом
курс на мирное урегулирование
межгосударственных конфликтов,
в тоже время периодически, внят-
но, официально и на высоком
(вплоть до высшего) уровне под-
черкивать –Украина оставляет за
собой также и неотъемлемое пра-
во на возвращение временно ок-
купированных территорий воен-
ными средствами (подобно тому,
как поступает, скажем, Пекин в
вопросе о Тайване; правда в по-
следнем случае ситуация несколь-
ко иная: речь идет о двух прави-
тельствах формально одной
страны, считающих себя равно за-
конными, а не военной оккупации
части территории иностранным
государством – но общая модель,
тем не менее, применима и в на-
шем случае).
Во-вторых, следует предпри-
нять и комплекс соответствующих
военно-организационных и воен-
но-технических мер. Речь идет, в
частности, о заблаговременном (за
годы до «дня «Х») создании груп-
пировки наземных сил (Сухопут-
ных Войск и Национальной Гвар-
дии) и запасов средств
материально-технического обеспе-
чения всех видов для них в Херсон-
ской области, заблаговременной же
передислокации группировки ави-
ации Воздушных Сил Украины и
регулярном проведении крупно-
масштабных внезапных (это важ-
но!) комплексных военных учений
в Прикрымье. Все это позволит в
нужный момент осуществить опе-
рацию по восстановлению сувере-
нитета Украины над Крымским по-
луостровом без дополнительной
подготовки – внезапно – что явит-
ся лучшим залогом успеха.
Наконец, следует обратить вни-
мание еще на один совершенно не-
обходимый шаг. Украина нуждает-
ся в срочном принятии
Общегосударственной Чрезвычай-
ной программы военного судо-
строения на 2018-2023 гг. Фактиче-
ски нам предстоит полное
возобновление флота, причем с
принципиально иной структурой и
сил и средств, чем считалось необ-
ходимым раньше. А именно делая
упор на «малые москитные удар-
ные силы» (малые ракетные катера,
концептуально аналогичные
20-тонным китайским С14 China
Cat) и малые десантные средства (в
том числе для вновь созданного в
2016 г. Командования Сил специ-
альных операций), операционной
зоной применения которой долж-
ны быть морские районы, непо-
средственно прилегающие к Крым-
скому полуострову (причем не
только к Черноморскому, но и к
Азовскому его побережью) и при-
брежные воды той части побере-
жья Черного моря, что и ныне кон-
тролируется Украиной.

16. 16
Впрочем, эти организацион-
ные и технические вопросы за-
служивают отдельного рассмо-
трения. Здесь же лишь еще раз
повторим: лейтмотивом государ-
ственные политики Украины
должно быть - не упустить благо-
приятный политический момент
для возвращения Крыма. И быть
во всеоружии, когда (и если) этот
благоприятный политический
момент наступит. В том числе -
«во всеоружии» и в буквальном
смысле этого слова…

17. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 грудня 2016
17
Аннотация
Устойчивость – это всеобъем-
лющая концепция, разработанная
в евроатлантическом сообществе
для реагирования на целый ряд но-
вых гибридных угроз посредством
гражданских, экономических, ком-
мерческих и военных мер. В насто-
ящем аналитическом документе
предлагается применить принцип
устойчивости к Молдове и Украи-
не. С одной стороны, авторы ана-
лизируют, как устойчивость выра-
жается в двустороннем и
многостороннем сотрудничестве, а
с другой, изучают как возможно-
сти, предлагаемые стратегией
НАТО по обеспечению стабильно-
сти, могут увеличить устойчивость
в Восточной Европе.
Устойчивость и обеспечение
стабильности при помощи НАТО
Концепция устойчивости была
разработана в евроатлантическом со-
обществе после двух серьезных кри-
зисов, изменивших европейскую па-
радигму безопасности. Во время
Варшавского саммита НАТО устой-
чивостьбылапризнанаруководящим
принципом, определенным как «спо-
собность общества сопротивляться и
легко и быстро восстанавливаться
при воздействии внутреннего или
внешнего потрясения, сочетающая в
себе гражданские, экономические,
коммерческие и военные факторы».
Вклад НАТО в развитие устойчиво-
сти охватывает пять областей:
1. кибернетическая защита, каса-
ющаяся множества угроз в ки-
Развитие устойчивости в Восточной
Европе в контексте концепции НАТО
по обеспечению стабильности
Дану Марин,
эксперт Центра информации и документации НАТО в Молдове
Владимир Соловьян,
руководитель внешнеполитических проектов ЦДАКР

18. 18
берпространстве, от защиты
коммуникационной инфра-
структуры до реагирования на
кибератаки;
2. гибридные угрозы, требующие
развития способностей защи-
щаться от сочетания стандарт-
ных и нестандартных угроз;
3. военно-гражданская готовность,
включающая возобновление
стратегического планирования
для адаптации территориальной
обороны и разворачивания мер
гражданского реагирования в
чрезвычайной ситуации;
4. сотрудничество с ЕС, подразу-
мевающее улучшение синергии
между двумя институциями для
развития общего понимания си-
туации и координации мер реа-
гирования;
5. взаимовыгодное сотрудниче-
ство со странами-партнерами. С
одной стороны, НАТО полагает-
ся на опыт партнера в гибридной
войне, а с другой стороны,
Альянс реализовывает свою по-
литику обеспечения стабильно-
сти для развития устойчивости
партнера.
Развитие устойчивости играет
особо важную роль в странах Вос-
точной Европы, которые сталкива-
ются с растущими угрозами безо-
пасности и вызовами,
подрывающими стабильность в ре-
гионе. Военное вмешательство Рос-
сии в Украину оголило глубоко
укоренившиеся систематические
уязвимости, существующие во всех
постсоветских странах. Молдова и
Украина должны решить эти про-
блемы, сосредоточившись на пяти
группах вызовов в сфере безопас-
ности: усовершенствование терри-
ториальной обороны, развитие
возможностей противодействия
гибридным угрозам, улучшение
гражданской готовности, усиление
кибернетической защиты и обеспе-
чение энергетической безопасно-
сти. Одним из возможных решений
является использование знаний,
навыков и помощи НАТО в этих
сферах посредством стратегии обе-
спечения стабильности.
Чтобы определить, как концеп-
ция НАТО по обеспечению ста-
бильности взаимодействует с раз-
витием устойчивости в Восточной
Европе, нужно учесть три основ-
ных тенденции подхода НАТО к
партнерству. Первая тенденция за-
ключается в общем заморажива-
нии процесса расширения НАТО,
особенно в регионах, которые яв-
ляются предметом разногласий, та-
ких как Восточная Европа. Вторая
тенденция связана с тем, что НАТО
предлагает своим партнерам более
обширное сотрудничество по во-
просам безопасности, обеспечива-
емой боевой мощью. При этом со-
трудничество основывается на
развитии обороноспособности и
оперативной совместимости. Тре-
тья тенденция заключается в том,
что предпочтение отдается двусто-
Военное вмешательство России в
Украину оголило глубоко укоренив-
шиеся систематические уязвимос-
ти, существующие во всех постсо-
ветских странах. Молдова и
Украина должны решить эти
проблемы, сосредоточившись на
пяти группах вызовов в сфере
безопасности

19. 19
роннему, а не многостороннему со-
трудничеству, а партнерам предла-
гаются более индивидуальные
варианты.
Развитие устойчивости в Молдове
С учетом того, что развитие
устойчивости основано на нали-
чии спроса, партнерство Молдовы
и НАТО определяется пассивной
оборонной культурой страны и ее
принципом нейтралитета. В ре-
зультате, сотрудничество с НАТО
до аннексии Крыма и военной ин-
тервенции России на Донбассе но-
сило скорее формальный, чем
практический характер. Несмотря
на положительную направлен-
ность, изменения в рамках пар-
тнерства в системе безопасности
Молдовы, особенно в части воз-
можностей, были медленными, по-
служил сигналом тревоги для мол-
давской политики, и представители
власти начали более комплексно и
активно заниматься вопросами
безопасности. Третий Индивиду-
альный план действий партнерства
(IPAP, 2014-2016 гг.) и Инициатива
по наращиванию оборонного по-
тенциала (DCBI, согласована в 2015
году) поставили во главу угла ре-
формы, более практическое со-
трудничество посредством преоб-
разования вооруженных сил
Молдовы, и углубленное участие в
сферах кибернетической защиты,
образование в области обеспече-
ния военной безопасности, разви-
тие целостности, безопасного хра-
нения боеприпасов. На данный
момент усилия направлены на за-
вершение реформ в секторе безо-
пасности, которые являются пер-
вым этапом пакета обороны и
безопасности (DCB), и на дальней-
ший переход ко второму этапу раз-
вития структуры вооруженных сил
и развития обороноспособности.
Учитывая отсутствие намере-
ний существенно менять характер
партнерства между Молдовой и
НАТО (нет плана членства, с одной
стороны, или потери достигнутых
успехов, с другой стороны), ин-
струменты НАТО по обеспечению
стабильности все еще могут повы-
сить устойчивость Молдовы. Сле-
довательно, сотрудничество в сфе-
ре развития устойчивости
представлено пятью группами во-
просов.
Первая группа вопросов по
устойчивости включает террито-
риальную оборону и защиту гра-
ниц. Она касается развития струк-
туры вооруженных сил и
улучшения обороноспособности
для получения эффективных воо-
руженных сил с приемлемым уров-
нем затрат. Эта способность вклю-
чена во второй этап пакета DCBI,
который может начаться только
после завершения первого. Еще од-
ним важным элементом является
развитие сотрудничества с регио-
нальными партнерами для улучше-
ния охраны границ, обмена разве-
Партнерство Молдовы и НАТО
определяется пассивной оборонной
культурой страны и ее принципом
нейтралитета

20. 20
дывательными данными и
изысканиями, а также для усиле-
ния оперативной совместимости
вооруженных сил.
Вторая группа вопросов касает-
ся гибридной войны. На данный
момент усилия в рамках сотрудни-
чества между Молдовой и НАТО
направлены на всестороннее ре-
формирование сектора безопасно-
сти, но при этом разработано всего
несколько практических программ
для развития ситуационной осве-
домленности и реагирования на
гибридные угрозы. Основные при-
оритеты включают разработку
многофункциональных инстру-
ментов мониторинга, анализа и ре-
агирования на гибридные угрозы,
улучшение межинституциональ-
ного сотрудничества в сфере стра-
тегических коммуникаций и разви-
тие партнерства между
правительством и гражданским
обществом для совместной борьбы
с пропагандой и дезинформацией.
В этом отношении Украина являет-
ся важным стратегическим партне-
ром, с учетом ее актуального опыта
гибридной войны.
Третья группа вопросов вклю-
чает киберзащиту и информацион-
ную безопасность. Сотрудничество
в этой области является самым
плодотворным, так как НАТО под-
держивает разработку трех проек-
тов кибернетической защиты и ки-
беробразования в рамках
программы «Наука ради мира и
безопасности» (SPS). Расширенное
сотрудничество может включать
информационную безопасность,
защиту коммуникационных сетей
и инфраструктуры.
Четвертая группа вопросов по
обеспечению устойчивости вклю-
чает гражданскую готовность. Бу-
дучи военной и гражданской орга-
низацией, НАТО уже делится
своим практическим опытом в
сфере образования и обучения.
Для дальнейшего развития устой-
чивости в этой области Молдова
должна применять более комплекс-
ный подход к управлению кризиса-
ми и чрезвычайными ситуациями
посредством усиления партнерства
между военными и гражданскими
структурами. Этот процесс вклю-
чает разработку механизмов ран-
него предупреждения и реагирова-
ния, а также усовершенствование
плана действий в чрезвычайной
ситуации.
Пятая группа вопросов – это
энергетическая безопасность. Не-
смотря на то, что НАТО не являет-
ся институтом в сфере энергетиче-
ской безопасности, Молдова может
перенять у НАТО опыт разработки
устойчивых источников энергии,
защиты важной энергетической
инфраструктуры и улучшения
энергоэффективности в военной
сфере. Особый интерес представ-
ляет собой трехсторонняя инициа-
тива европейской сети системных
операторов передачи электроэнер-

21. 21
гии ENTSO-E между Молдовой, Ру-
мынией и Украиной, направленная
на объединение энергосистем.
Развитие устойчивости в Украине
С самого начала российской
агрессии в Украине НАТО и Украи-
на пересмотрели свои двусторонние
отношения. Украинский парламент
отменил внеблоковый статус стра-
ны и активизировал диалог с альян-
сом. В свою очередь, НАТО реши-
тельно поддержал суверенитет и
территориальную целостность
Украины. При этом альянс усилил
свои обычные средства сдержива-
ния с учетом военной деятельности
России в Восточной Европе и при-
балтийских странах. В то же время,
практическая поддержка, которую
НАТО оказывает Украине, направ-
лена на усиление ее устойчивости.
Соответствующая повестка дня
включает развитие и расширение
существующих программ рефор-
мирования сектора безопасности,
кибернетической защиты, научно-
го сотрудничества по вопросам
безопасности, образования в обла-
сти обеспечения обороны и про-
фессионального развития. Начи-
ная с 2014 года, набор средств по
усилению устойчивости Украины
включает шесть трастовых фондов,
которые покрывают критические
этапы процесса реформирования
сектора безопасности в Украине.
Основные сферы процесса уси-
ления устойчивости в рамках этой
инициативы включают кибернети-
ческую защиту, антикоррупцион-
ные меры, обеспечение энергетиче-
скойбезопасности,обезвреживание
мин для защиты мирного населе-
ния, стратегические коммуника-
ции, дополнительное обучение во-
еннослужащих и совместную
разработку передовых технологий
в секторе безопасности. Однако су-
ществует много проблем, связан-
ных с развитием устойчивости в
Украине, которые не являются при-
оритетными в рамках взаимодей-
ствия с НАТО.
В этом отношении Украина мо-
жет предложить следующие меры
для развития своей стратегии
устойчивости.
Первую группу вопросов обу-
славливает необходимость опреде-
лить сферу применения пакета все-
сторонней поддержки НАТО в
области усиления территориаль-
ной обороны Украины. Основную
цель территориальной обороны
Украины можно определить как
реализацию совместных концепту-
альных и методологических подхо-
дов с государствами-членами
НАТО. Следовательно, формы со-
трудничества между Украиной и
НАТО в этой сфере могут включать
введение современных программ
обучения для различных подразде-
лений территориальной обороны,
создание центров обучения и пре-
доставление им образовательных
инструментов, симуляторов и т.д.
Основные сферы процесса усиления
устойчивости в рамках этой
инициативы включают кибернети-
ческую защиту,
антикоррупционные меры, обеспе-
чение энергетической безопаснос-
ти, обезвреживание мин для
защиты мирного населения, стра-
тегические коммуникации, дополни-
тельное обучение военнослужащих
и совместную разработку
передовых технологий в секторе
безопасности

22. 22
Более того, следует отметить, что
преподавательский персонал
НАТО может проводить эффек-
тивное обучение для местных ин-
структоров в системе территори-
альной обороны.
Вторая важная группа вопро-
сов, касающихся устойчивости
Украины, связана с гражданской
готовностью. Усиление устойчиво-
сти в этой сфере должно опираться
на программы обучения сил терри-
ториальной обороны. Следует от-
метить, что взаимодействие между
гражданским и военным сектора-
ми обороны играет крайне важную
роль для эффективного реагирова-
ния в кризисных ситуациях.
Сотрудничество между Украи-
ной и НАТО в сфере стратегиче-
ских коммуникаций также являет-
ся весьма актуальным вопросом.
Это объясняется необходимостью
гарантированной непрерывной де-
ятельности правительства и важ-
ных государственных служб в кон-
тексте усиления устойчивости.
Безопасность стратегических ком-
муникаций напрямую зависит от
надежности самоуправления и
межведомственных логистических
информационных систем, а также
обучения специалистов и повыше-
ния эффективности государствен-
ных средств массовой информа-
ции. Следовательно, Украине
нужно развивать свою устойчи-
вость в тесном сотрудничестве с
Комитетом публичной дипломатии
(CPD). Стандарты, знания и навы-
ки стран НАТО в сфере стратеги-
ческих коммуникаций следует
учесть в национальной Стратегии
Украины по стратегическим ком-
муникациям.
Четвертая группа вопросов ка-
сается кибернетической защиты и
информационной безопасности.
Ключевые компоненты этого пред-
мета включают общественную ос-
ведомленность на региональном и
местном уровне об Особом пар-
тнерстве между Украиной и НАТО,
освещение событий, связанных с
сотрудничеством между Украиной
и НАТО, в средствах массовой ин-
формации, а также разработку со-
вместной стратегии борьбы с рос-
сийской дезинформацией и
пропагандой. Кроме того, в допол-
нение к Украинскому центру по из-
учению опыта гибридной войны,
создание которого было анонсиро-
вано на саммите НАТО в Варшаве,
должны быть открыты его предста-
вительства в Беларуси и Молдове.
Поставки энергоресурсов явля-
ются ахиллесовой пятой нацио-
нальной системы безопасности
Украины. Следовательно, план дей-
ствий по усилению устойчивых по-
ставок энергоресурсов по террито-
рии Украины должен включать
определение уязвимостей инфра-
структуры топливно-энергетиче-
ского комплекса Украины, обуче-
ние персонала по вопросам защиты
критической инфраструктуры,

23. 23
улучшение поставок энергоресур-
сов в военные части, усиление ор-
ганизационной и ресурсной устой-
чивости для реагирования на
кризисные ситуации в сфере энер-
гетической безопасности.
Выводы и рекомендации
касательно сотрудничества
Безусловно, у Молдовы и Укра-
ины разные векторы безопасности,
но для национальной устойчиво-
сти этих стран характерны похо-
жие угрозы и уязвимости. Прини-
мая во внимание европейские
устремления Кишинева и Киева, с
одной стороны, и вызовы безопас-
ности, с которыми они сталкива-
ются, с другой, сотрудничество
между двумя странами вполне за-
кономерно.
В этом контексте странам Вос-
точной Европы следует сотрудни-
чать на двусторонней и многосто-
ронней основе, в рамках и за
пределами партнерства НАТО, для
усиления их устойчивости в пяти
группах проблем: территориальная
оборона, борьба с гибридными
угрозами, гражданская готовность,
кибернетическая защита и энерге-
тическая безопасность.
Что касается Республики Мол-
дова, для двустороннего сотрудни-
чества необходимо углубление
партнерства с НАТО. Первый шаг
заключается в выполнении пакета
в рамках Инициативы по наращи-
ванию оборонного потенциала
(DCBI), при поддержании постоян-
ного темпа реформ в секторе безо-
пасности и переходу к развитию
оборонных возможностей. Второй
шаг подразумевает работу с пятью
группами вопросов в сфере безо-
пасности при согласовании следу-
ющего Индивидуального плана
действий партнерства (IPAP), а
также разработку более практиче-
ского плана действий в этих сфе-
рах. Третий этап включает поиск
возможностей финансирования
при помощи трастовых фондов
НАТО, особенно по проектам, ка-
сающимся хранения боеприпасов и
безопасности, логистики и стан-
дартизации.
На уровне двустороннего со-
трудничества между Молдовой и
Украиной также крайне важно ра-
ботать над вопросами территори-
альной обороны, управления гра-
ницами, энергетической
безопасности и обмена опытом
борьбы с гибридными угрозами.
Украинская стратегия устойчи-
вости в значительной мере отраже-
на в комплексном пакете помощи
для Украины, который был согла-
сован на саммите НАТО в Варшаве.
В то же время, дорожная карта для
обеспечения устойчивости должна
основываться на Ежегодной наци-
ональной программе сотрудниче-
ства НАТО - Украина (ANP), также
как и на существующих програм-
мах и инициативах, в которые во-
влечены государства-члены
На уровне двустороннего сотрудни-
чества между Молдовой и Украиной
также крайне важно работать над
вопросами территориальной
обороны, управления границами,
энергетической безопасности и
обмена опытом борьбы с
гибридными угрозами

24. 24
НАТО. Тем не менее, успешная реа-
лизация необходимых критериев
устойчивости зависит от наращи-
вания потенциала правительствен-
ных и военных институтов и воз-
можностей демократического
контроля. Украина, в свою очередь,
рассматривает перспективы углу-
бления сотрудничества с Молдо-
вой в сфере безопасности через
призму сотрудничества с НАТО, и
в таком ключе стремиться к дости-
жению общих стандартов, особен-
но касательно Вооруженных сил.
На уровне многостороннего
сотрудничества программа «Нау-
ка ради мира и безопасности» (SPS)
идеально подходит для общих меж-
региональных инициатив в Вос-
точной Европе. Потенциальные
проекты могут включать борьбу с
терроризмом, кибернетическую за-
щиту, энергетическую и экологиче-
скую безопасность, предоставле-
ние гражданской поддержки,
пограничную безопасность и
трансграничные коммуникацион-
ные системы. Молдове и Украине
стоит изучить возможности, кото-
рые предлагает платформа опера-
тивной совместимости НАТО, по-
тенциальная будущая площадка
для проведения заседаний и кон-
сультаций с 25 партнерами, кото-
рые не являются членами НАТО,
по вопросам, влияющим на опера-
тивную совместимость, таким как
системы командования и контроля
или логистика.
Благодаря многостороннему
сотрудничеству, Молдова и Украи-
на могут создать платформы за
пределами НАТО. Примером та-
кой платформы является
NORDEFCO (Североевропейское
оборонное сотрудничество), нео-
фициальная добровольная орга-
низация в сфере безопасности, го-
сударства-участники которой
могут выбирать сферы и объем со-
трудничества. Несмотря на то, что
такие платформы не решают кра-
ткосрочные проблемы, они явля-
ются отличным инструментом для
построения долгосрочных взаи-
моотношений в сфере безопасно-
сти, которые поддерживают реги-
ональную стабильность.

25. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 грудня 2016
25
Длясучасноїлюдинивіртуальний
простір, який науковою мовою нази-
вають цифровим або кібернетичним,
впевнено став органічною частиною
її повсякденного життя. Цей світ роз-
ширює горизонти і створює можли-
вості. Але з іншого боку він таїть в
собі і багато небезпек. Як і в реально-
му світі, людину тут можна обікрас-
ти, надурити або скомпрометувати.
Аналогічні процеси відбува-
ються і на «вищому» – суспільно-
політичному та державному рівні.
Отже, віртуальному простору не
уникнути таких явищ як шпигун-
ство, тероризм і війна. Як і будь-що
нове, що входить в життя людства,
цей простір став ареною боротьби
із самого свого народження.
Ще у 2010 році, на світанку гло-
бального протистояння у кіберпрос-
торі експерти визначали не менше 20
країн, які на той час вже розробляли
кіберозброєння як оборонного, так і
наступального характеру. У 2012
році таких країн було вже, щонай-
менше, 25. На сьогодні країн, які ма-
ють фінансові, людські та інфра-
структурніможливостідляреалізації
таких програм налічується вже
близько 140. А сучасні бюджети без-
пекових відомств розвинених країн,
що задіяні в системі кібербезпеки,
становлять мільярди доларів, і жод-
на з них не збирається зменшувати
видатки за цими статтями.
Кібершпигунство та кіберди-
версії на сьогодні є постійним тлом
Віртуальне АТО: наступ чи оборона?
Ігор Левченко,
член експертної ради ЦДАКР
Віртуальному простору не уникнути
таких явищ як шпигунство,
тероризм і війна

26. 26
міжнародних відносин - аж до
спроб втручання в роботу об’єктів
критичної інфраструктури. Біль-
шість останніх активних збройних
конфліктів також супроводжува-
лись активним протистоянням у
кіберпросторі. Це було характерно
для війни в Лівії, частково — в Си-
рії. Не оминула ця доля і нашу бо-
ротьбу з російським агресором.
Треба зазначити, що Росія вже
досить давно розглядає віртуаль-
ний простір як поле битви за свої
претензії у просторі реальному. І її
зусилля тут не обмежуються за-
гальновідомими «фабриками тро-
лей» в Ольгіно, задачею яких є ін-
формаційна боротьба і агітація, що
разом із потужним медійним пу-
лом має на меті створення пара-
лельної реальності. Росія освоїла і
активно застосовує більш складні
методи кібервійни – DDoS-атаки,
вірусне кібершпигунство, високоя-
кісне хакерство та атаки проти інф-
раструктури.
Однією з перших відомих росій-
ських кібероперацій стала атака на
державні органи Естонії ще у 2007
році, що було пов’язано із інспіро-
ваними Росією заворушеннями на
рішення щодо переносу братської
могили і монумента радянським
солдатам із центра Таллінна. Ціка-
во, що відповіддю на такі дії Росії
стало створення в Естонії Центру
НАТО з протидії кіберзагрозам.
В подальшому такі атаки супро-
воджували всі силові дії та проти-
стояння Росії на міжнародній аре-
ні. За оцінками експертів, для війни
в кіберпросторі Росія активно за-
лучає можливості т.зв.
суперкомп’ютерів, які ще з радян-
ських часів традиційно створюва-
лися в наукових центрах на Уралі і
в Сибіру і були пов’язані з ядерни-
ми дослідженнями. Також до про-
ведення кібератак залучаються різ-
ні російські хакерські групи, які
часто мають проблеми із законом,
тому не можуть відмовити пред-
ставникам спецслужб. Треба зазна-
чити, що цим грішать спецслужби
майже всіх країн.
Отже, цілком природно, що в
агресії проти України Росія засто-
совує всю свою кіберміць. Перші
атаки на інформаційні системи
приватних підприємств та держав-
ні установи України почали фіксу-
вати ще під час масових протестів
восени 2013 року. А вже в березні
2014 під час слухань в Конгресі
США американський адмірал і кан-
дидат на посаду керівника Агент-
ства національної безпеки США
Майкл Роджерс підтвердив, що на
додачу до військового вторгнення в
Крим Росія веде проти України
масштабну кібервійну.
З того часу масованим DDoS-
атакам та зараженням вірусами-
шпигунами піддаються практично
всі державні інституції України.
Найбільш відомими були намаган-
ня втрутитись в роботу Централь-
ної виборчої комісії під час прези-
Для війни в кіберпросторі Росія
активно залучає можливості т.зв.
суперкомп’ютерів, які ще з радян-
ських часів традиційно створювали-
ся в наукових центрах на Уралі і в
Сибіру і були пов’язані з ядерними
дослідженнями