Прогноз Українського інституту майбутнього на 2017 рік.

3. 5 Передмова – Віктор Андрусів
7 Прогноз
Межі «стійкості». Світ і Україна в 2017 році. Сценарії. – Юрій Романенко
Міжнародна політика
41 Ризикові сценарії в Росії – Павло Щелін
47 Наростання дисбалансів в ЄС та наслідки для України – Надія Коваль
57 Дестабілізація на Близькому Сході – Абу Алі Хассен
67 Авторитарна модернізація Ердогана та зростання впливу Туреччини в регіоні – Надія Коваль
73 Україна-Південний Кавказ: нові реалії – Карен Мадоян
Внутрішня політика
79 Реалізація Мінськ-2 і війна на Донбасі – Ігор Тишкевич
89 Газ і нафта в 2017 році. Ключові тенденції для України - Ігор Тишкевич
Економіка
98 Економіка України: підсумки та прогноз – Анатолій Амелін, Яна Лаврик, Ольга Хоменко
Правоохоронна та судова системи
117 Розвиток судової системи в 2017 році – Олександр Євсєєв
127 Нові органи правоохоронної системи та ризики для ГПУ – Денис Монастирський
143 Меморандум засновників Українського інституту майбутнього
3

4. Передмова
Віктор Андрусів
Виконавчий директор Українського інституту майбутнього
2016 рік виявився непередбачуваним і приніс нам ряд не-
сподіваних подій, які ще більше заглибили світ у турбу-
лентність. Брекзит та перемога Дональда Трампа були
найменш прогнозованими подіями, а наслідки їх ще
тільки підлягають осмисленню та оцінці. Оглядаючись на
рік, що минає, можна з впевненістю сказати дві речі: гло-
бальні трансформації набрали нових швидкостей, а про-
гнозування стало ще більш невдячною справою.
Яким буде 2017? На це питання і намагаємося дати відпо-
відь у виданні, яке ви тримаєте у своїх руках. Враховуючи
досвід непередбачуваності попереднього року у нашому
прогнозі ми утримались від надання однозначних вис-
новків. Натомість ми пропонуємо ключові сценарії, за
якими будуть розгортатись події 2017 року. Сценарний
прогноз дозволяє читачам побачити логіку поведінки по-
літичних акторів у відповідності з умовами, в які вони по-
трапляють. Впродовж наступного року кожен зможе
зрозуміти самостійно, який сценарій наступає для світу
та України за результатами конкретних подій. Так, напри-
клад, перемога на президентських виборах у Франції кан-
дидатів з проросійською риторикою, вестиме до
скасування санкції з РФ та зменшення підтримки України,
що в свою чергу буде накладатись на розвиток подій все-
редині нашої країни.
Головний меседж нашого прогнозу: 2017 стане випробу-
ванням на стійкість. Це стосується як світу, так і України.
Мова йде про стійкість сформованої системи відносин,
підходів до вирішення проблем тощо. Брекзит, Дональд
Трамп, вибори у Франції та Німеччині, конфлікт у Сирії,
знищення ІДІЛ, агресивна поведінка РФ – ці та інші події
становлять серйозний виклик для функціонування НАТО
та ЄС. Очевидно, що зміни, які вже відбулись, запустили
незворотний процес трансформації євроатлантичних від-
носин, однак, чи вдасться зберегти ту єдність цінностей,
яку Європа та США демонстрували понад 100 років?
Справжнім тестом на стійкість 2017 стане саме для
України. Хоча поки триває війна на Донбасі та окупований
Крим, кожний новий рік є черговим викликом для нас.
Втім, наступний рік стане випробуванням саме на нашу
самостійність і стійкість. Багато років нам вдавалось ви-
стоювати у кризах завдяки значній підтримці Заходу, без
політичної і фінансової підтримки якого нам було б над-
звичайно складно зберігати власну суб’єктність. Наш
прогноз доводить, що у 2017 році міжнародна кон’юнктура
буде вкрай несприятливою для України. А отже ми будемо
змушені покладатись переважно на свої сили перед об-
личчям грізного ненаситного ворога.
Стійкість України у 2017 році в першу чергу залежить від
здатності перемагати внутрішні виклики. Світ все частіше
з недовірою дивиться на спроможність української влади
провести ефективні реформи та перемогти корупцію, а
це тільки підсилює бажання досягнути швидких компро-
місів з РФ щодо конфлікту на Донбасі та в Криму. На
цьому тлі може погіршуватись і зовнішня фінансова під-
тримка, яка залишається вагомою незважаючи на перші
паростки економічного зростання. Проте найбільшим ви-
кликом наступного року можуть стати дострокові вибори
парламенту. Наш прогноз показує, що переформатування
влади співпадає не тільки з інтересами окремих вну-
трішніх політичних гравців, але й з інтересами зовнішніх.
В цілому прогноз підготовлений Українським інститутом
майбутнього (УІМ) є надзвичайно комплексною роботою,
5

5. яка охоплює широкий спектр політичних та економічних
сфер на глобальному рівні. У цьому виданні ви знайдете
скрупульозний аналіз ситуації на Близькому Сході, вну-
трішньополітичних ризиків у Росії, зростання авторита-
ризму в Туреччині, розвиток конфліктів на Південному
Кавказі, сценарії реалізації Мінськ-2, будівництво газо-
проводів в обхід України, аналіз та прогноз ключових еко-
номічних показників, реформа правоохоронних та
судових органів. Все це допоможе вам оволодіти макси-
мальною широкою картиною наступного року і відповід-
ним чином здійснювати планування чи ухвалювати
рішення.
На завершення хочеться подякувати тим людям, без яких
наш прогноз не мав шансів з’явитись на світ. В першу
чергу – це засновники УІМ: Ігор Ліскі, Анатолій Амелін,
Олексій Скрипник, Антон Геращенко, Тарас Березовець та
Юрій Романенко. Саме завдяки їх експертній та фінансо-
вій підтримці у вас є можливість ознайомитись з викли-
ками та можливостями 2017 року. Також треба висловити
подяку Денису Семенову та Андрію Заблоцькому, які мали
можливість познайомитись ще з ранніми ідеями ключо-
вих сценаріїв та висловили важливі коментарі та заува-
ження.
6

6. Розглядаючи сценарії розвитку ситуації в Україні у 2017
році, ми повинні визначитися з базовими факторами, які
визначають хід процесів у країні і в світі. При цьому не-
можливо зрозуміти перспективи України поза світовим
контекстом, оскільки наша держава глибоко інтегрована
у глобальну систему. Більше того, тяжка економічна криза
різко збільшила залежність України від зовнішньої допо-
моги, що, в свою чергу, дає змогу зовнішнім донорам дик-
7
Межі «стійкості». Світ і Україна в 2017 році. Сценарії
Юрій Романенко
Директор програми міжнародної і внутрішньої політики Українського інституту майбутнього
тувати свої умови такої допомоги, виходячи із власних ін-
тересів. ому, для того, щоб показати логіку розвитку тих чи
інших сценаріїв в Україні, ми спочатку повинні окреслити
ключові фактори, якими визначають баланс державної
системи України.
Ми виділяємо три ключові чинники, які фор-
мують рамки сценаріїв для України:

7. 1. Легітимність // http://iphras.ru/elib/1641.html
2. Рапалльський мирний договір //
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%
D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_(1922)
3. Економічні ресурси // http://abc.informbureau.com/html/yeiiiiexaneea_danodnu.html
8
Для України визначальною є зовнішня легітимність з
боку США, Росії, країн Європи, Китаю, меншою мірою
таких регіональних гравців як Туреччина, Індія, Японія та
інших.
Другий ключовий фактор – ресурси.
Ми ділимо ресурси на кілька типів – економічні, силові,
організаційні, ідеологічні.
Економічні ресурси – це сукупність матеріальних і немате-
ріальних чинників та засобів, що забезпечують безпере-
бійне функціонування суспільного виробництва
і відтворення. Виділяють такі їх види: природні (сировинні,
географічні); трудові (людський капітал); капітальні (фізич-
ний капітал); оборотні кошти; фінансовий капітал; підпри-
ємницькі здібності; інтелектуальний потенціал та інше3
.
Силові ресурси – це сукупність тих чи інших інструмен-
тів, які політичний режим здатний направити на захист
своїх інтересів.
Організаційні ресурси – системи звітності, планування,
контролю, а також неформальні зв'язки всередині соці-
альної організації, спрямовані на максимально ефективне
використання економічних та інших ресурсів.
Ідеологічні ресурси – система ідей, що визначають від-
носини усередині певного суспільства і політичного ре-
жиму, а також його відносини із зовнішнім світом.
Зазначені типи ресурсів становлять сукупність ресурсів,
що визначають внутрішню стійкість політичного режиму.
Один тип ресурсів може компенсувати інший тип.
Перший фактор – легітимність.
Легітимність (від лат. Legitimus – згодний із законами, за-
конний, правомірний) – законність режиму, політичних
діячів і лідерів, що відображає якості, котрі випливають
не з формальних законів і декретів, а з соціальної згоди
і прийняття їх як законних, тобто таких, що відповідають
ціннісним нормам з боку самих громадян. Легітимність –
це тривала згода більшості прийняти правління певного
класу, ієрархії, влади як законне1
.
Легітимність ділиться на внутрішню і зовнішню.
У свою чергу, внутрішню легітимність можна розділити
на легітимність політичного режиму в очах мас і легі-
тимність в очах еліт.
Політичний режим може мати високу легітимність в очах
мас, але низьку в очах еліт. І навпаки. Одночасно висока
або низька легітимність в очах еліт і мас є одним із кри-
теріїв високої або низької внутрішньої стійкості політич-
ного режиму.
Зовнішня легітимність відображає законність політич-
ного режиму в очах зовнішніх акторів.
Приклад: Радянський Союз на початковому етапі мав
низьку зовнішню легітимність за високої внутрішньої.
Тому Кремль намагався постійно її розширити, здій-
снюючи спритні дипломатичні маневри, як це було у ви-
падку укладення Рапалльського договору 1922 року2
, який
встановлював дипломатичні відносини між РРФСР і Вей-
марською Німеччиною.

8. 9
Після того, як ми описали (нехай і в гранично спроще-
ному вигляді) ключові фактори, що визначають баланс
державної системи України, зосередьмося на окресленні
сценаріїв на глобальному рівні, оскільки залежність
України від зовнішніх чинників робить її надзвичайно чут-
ливою до тієї чи іншої конфігурації, що може скластися у
2017 році.
Для початку ми повинні розглянути мотивації провідних
гравців, чиї інтереси впливають на українські процеси,
або важливі з точки зору впливу на мотивації інших гео-
політичних акторів, які мають інтереси щодо України.
Мотивації ключових геополітичних акторів
США – їхня мотивація має стратегічно оборонний харак-
тер, але тактично на ряді регіональних геополітичних
майданчиків дії Вашингтона можуть бути наступаль-
ними. Америка зацікавлена в тому, щоб зберегти свій по-
точний статус найпотужнішої глобальної держави у світі,
яка має переважні позиції у військово-політичній, фіна-
нсовій, економічній і технологічній сферах. Однак щойно
завершені президентські вибори в США показали, що
Америка переживає «імперське перенапруження», яке
полягає у втомі від численних витрат на підтримку гло-
бальної інфраструктури гегемонії. Це призвело до того,
що американський білий середній клас підтримав пози-
ції Трампа, який вказував на необхідність повернення до
ізоляціонізму.
Чим відрізнялися точки зору на зовнішню політику Гіл-
ларі Клінтон і Дональда Трампа?
Демократи у США підтримували необхідність збереження
глобальної інфраструктури присутності (домінування)
США як ключового елементу їхньої могутності й добро-
буту. З цієї точки зору, позиції Гілларі Клінтон можна оха-
рактеризувати як глобальний консерватизм.
Приклад №1: Поява держави Ізраїль у 1948 році характе-
ризувалося відсутністю потужних економічних і силових
ресурсів, які були компенсовані наявністю потужної соці-
альної організації та ідеології, яка дозволила мобілізувати
соціальну енергію єврейського народу і в найкоротші
терміни перетворити Ізраїль у потужну в економічному та
військово-політичному плані державу.
Приклад №2: Сучасна Росія являє собою приклад поєд-
нання величезних економічних ресурсів із силовими при
слабкій організації та потужних ідеологічних ресурсах.
Хоча Росія дуже неефективно витрачає свої економічні
ресурси через корупцію та низьку якість державного ме-
неджменту, але їхній величезний обсяг дозволяє ком-
пенсувати брак організації, щоб підтримувати на досить
високому рівні військово-політичну міць і роботу пропа-
гандистської машини, яка тримає населення в фокусі
ідеології Кремля ( Русскій мір, духовні скріпи в форматі
зв'язки РПЦ з владою тощо.)
Ресурси є динамічною величиною, і баланс між ними
може змінюватися в той чи інший бік.
Третій ключовий фактор – зовнішня підтримка.
Зовнішня підтримка політичного режиму – це сукупність
дій, спрямованих на забезпечення його стійкості за до-
помогою економічних, ідеологічних, організаційних і си-
лових ресурсів.
Зовнішня підтримка не дорівнює зовнішній легітимності,
оскільки політичний режим може мати досить низьку зов-
нішню легітимність, але при цьому отримувати зовнішню
підтримку. Як приклад можна навести Україну в 2016 році,
коли зовнішня підтримка існуючого політичного режиму
Петра Порошенка з боку США та Європи здійснювалася
в умовах падіння довіри до нього.
Базові глобальні сценарії у 2017 році

9. 4. Програма Трампа на перші 100 днів президентства
https://www.facenews.ua/columns/2016/310207/
10
США. Як відомо, Трамп позначив Китай як одну з ключо-
вих проблем Америки, тому відносини по лінії Вашингтон-
Пекін можуть бути суттєво переглянуті після кількох
десятків років тісної кооперації, яка стала можливою
після історичних візитів Ніксона й Кіссінджера у 70-ті
роки минулого століття. За цією логікою Пекін підіграє
час від часу Росії, яку використовує для того, щоб шан-
тажувати Захід можливим альянсом із Москвою. Однак
на цьому етапі реально КНР не зацікавлена у педалю-
ванні конфлікту з Заходом, оскільки критично залежить
від доступу на ринки США, ЄС і Японії з трильйонними
оборотами. Крім того, Китай не контролює глобальні ко-
мунікації, тому не може піти на конфлікт зі США, оскільки
миттєво буде відрізаний від ринків сировини і збуту своєї
продукції. Це загрожує колапсом економіки Китаю і вну-
трішніми потрясіннями. Тому Китай веде консервативну і
стриману політику в тих регіонах, де вона не має базових
інтересів.
Росія проводить стратегічно оборонну, тактично вкрай
агресивну політику. Цілі Кремля лежать у збереженні
контролю над периферією, куди в РФ відносять і Україну
для того, щоб в умовах наростаючої глобальної турбу-
лентності та внутрішньої кризи забезпечити питання без-
пеки. Росія розглядає зміцнення позицій США і Європи
на своїй периферії як потенційну загрозу базовим тери-
торіям. Тут є якийсь комплекс, пов'язаний із російською
історією, коли відсутність зовнішніх географічних пере-
шкод призводила до появи хвиль завойовників, які несли
загрозу Москві. Тому Росія відчуває постійну клаустро-
фобію: їй весь час здається, що зменшення території при-
зведе до втрати обороноздатності. Хоча приводу для
цього у неї немає.
Зараз логіка дії Путіна спрямована на те, щоб укласти із
Заходом велику Угоду, яка б гарантувала розподіл сфер
впливу і відновлення економічного обміну. Кремлю необ-
хідно збалансувати відносини із Заходом, оскільки Росія
критично залежить від доступу на ринки Європи. Країни
Дональд Трамп виступив із програмою радикального
консервативного ізоляціонізму, який повинен вирішити
завдання перезапуску американської економіки і різкого
зменшення витрат на зовнішню політику, шляхом їх пе-
рекладання на союзників4
. Це не означає, що зовнішня
політика Трампа буде менш активною, ніж у його попе-
редників. Навряд чи це можливо, з огляду на залежність
США від доступу до сировини, ринків збуту своєї продук-
ції і просто виходячи з міркувань національної безпеки.
Однак Трамп кардинально скорочуватиме витрати на ті
напрямки, які будуть обрані як другорядні.
Європейський Союз – займає і стратегічно, і тактично
оборонну позицію. Фіскальна криза послаблює його еко-
номічну міць і єдність, а проблеми з мігрантами посилили
тиск на політичні режими в низці ключових країн ЄС.
Брексіт у липні 2016 року став яскравим вираженням цієї
тенденції, яка може бути посилена в ході президентських
виборів у Франції та парламентських виборів у Німеччині.
Тому Європа боїться нових ризиків, які можуть призвести
до втрати керованості та єдності ЄС. Тому політика біль-
шості країн ЄС матиме консервативний характер і буде
спрямована на подолання зростаючих дисбалансів. Таким
чином, Європа провалюється в себе, що робить її пасив-
нішою в зовнішній політиці.
Китай – стратегічно його зовнішня політика має насту-
пальний характер, але тактично Пекін може займати ви-
чікувальну позицію в низці регіонів, щоб не отримати
конфлікти, у яких він не зацікавлений. Китай розуміє, що
якщо процеси розвиватимуться за лінійною логікою, то
через 20-30 років він стане занадто великим, щоб його
інтереси могли ігнорувати США і Європа. Тому він уникає
конфліктів, які можуть змінити його модель, яка також пе-
ребуває під дедалі більшим тиском через зростання гло-
бальної турбулентності та конфліктності у відносинах зі

10. 11
носинах зі США та Європою. Через підвищення ставок
Путін намагається посилити свої переговорні позиції,
компенсуючи брак інших ресурсів. Путін грає як джокер,
намагаючись через блеф вийти у найбільш вигідні пере-
говорні позиції із Заходом та Китаєм, але ті цілком усві-
домлюють межі можливостей Росії. При цьому навряд чи
можна говорити про те, що сьогодні ключові гравці сві-
тової системи зацікавлені в обвалі один одного, оскільки
вони бояться пов'язаних із цим ризиків.
Інтереси інших геополітичних акторів важливі для
України, але ми не будемо розглядати їх у цьому розділі
спеціально, заради збереження лаконічності та компак-
тності доповіді.
Ми виходимо з того, що в наступному році можливі три
базові глобальні сценарії, які визначатимуть рамки ма-
невру для Києва, формуючи умови для трьох базових вну-
трішніх сценаріїв для України.
Розгляньмо спочатку глобальні сценарії:
Сценарій G1 – «Миротворець»
Сценарій G2 – «Прагматичний»
Сценарій G3 – «Конфронтаційний»
ЄС купують близько 74% російської експортної нафти, а
ще 10% бере Білорусь для переробки та перепродажу.
При цьому падіння цін на нафту створило величезну дірку
у російському бюджеті, яка загрожує загнати Росію у бор-
гову яму вже в 2018-2019 роках, якщо ситуація карди-
нально не зміниться. А для цього вкрай необхідне
примирення зі США та Європою, які мають достатньо ін-
струментів, щоб впливати на формування цін на нафту і
газ. Особливо в світлі обіцянок Трампа різко збільшити
видобуток нафти і газу в США, що може зафіксувати ціни
на нафту на відносно низькому рівні у 40-60 доларів на-
віть попри намагання ОПЕК підвищити ціну через змен-
шення видобутку.
Якщо ж Путіну вдасться домовитися з новою адміні-
страцією США щодо базових питань (розподіли сфер
впливу, зняття з порядку денного конфліктних питань), то
цілком можливо, що США, Росія і Європа можуть спро-
бувати створити стратегічний альянс, який буде направ-
лений на Азію як головного конкурента трьох ключових
християнських блоків і стримування ісламських держав.
Навпаки, Росія буде вкрай зацікавлена у тому, щоб ро-
зірвати євроатлантичну зв'язку США з Європою, якщо не
вдасться нормалізувати відносини з Вашингтоном. Тоді
Кремль буде прагнути до зміцнення відносин із ключо-
вими державами Європи (Німеччина, Франція, Італія), ви-
користовуючи їхні внутрішні труднощі або створюючи їх
за допомогою комбінації політичних, військово-політич-
них та економічних інструментів.
Резюмуючи, легко побачити, що всі ключові глобальні
актори націлені на утримання своїх поточних позицій в
умовах глобальної нестабільності, намагаючись пере-
класти витрати на інших. Тільки Китай має стратегічно
наступальні позиції, але він обмежений у своєму маневрі
залежностями від Заходу.
Росія як найслабший гравець у цій глобальній четвірці
схильна до найбільш ризикованої гри, перш за все у від-

11. Сценарій G1 – «Миротворець»
Сценарій «Миротворець» передбачає, що США та Європа
зосереджуються на внутрішніх проблемах, досягаючи до-
мовленостей із Росією щодо ключових тем – Близький
Схід, Україна і Східна Європа, ціни на нафту, санкції, бо-
ротьба з тероризмом, боротьба з нелегальною міграцією.
Нарешті, сторони можуть прийти до стратегічного дого-
вору про протидію Китаю.
12
Дії США: Дональд Трамп основний вектор зусиль спря-
мовує на внутрішню політику. Використовуючи більшість
республіканців у Сенаті й Конгресі, Білий дім запускає
масштабне зниження податків, створює законодавчі
умови для повернення американського бізнесу в США.
Загалом, Трамп починає реалізовувати ключові поло-
ження своєї програми.
Разом із Путіним Трамп досягає низки стратегічних до-
мовленостей щодо Близького Сходу та України. Для США
головним є перший пакет – щодо Близького Сходу, тут пе-
реважають інтереси Вашингтона та його союзників на БС.
Перш за все, Ізраїлю. Для Росії головним є другий пакет
– щодо України, де переважатимуть інтереси РФ і Європи.

12. Домовленості щодо Близького Сходу між США і Росією
включатимуть визначення державного устрою Сирії після
завершення війни, яка перетвориться у федерацію або
конфедерацію, де ключові гравці зафіксують контроль
над своїми зонами відповідальності. Ключові етноконфе-
сійні групи Сирії отримають той чи інший варіант автоно-
мії. Туреччина контролюватиме буферні території на
півночі Сирії для недопущення розширення курдського
впливу. Асад отримає гарантії недоторканності в обмін на
спільні дії проти Ісламської держави.
Вашингтон і Москва також домовляться про координа-
цію протидії ІДІЛу. Очевидно, що при цьому роль Ізраїлю
посилиться. Маючи близькі стосунки і з Вашингтоном, і з
Москвою, Тель-Авів буде використовувати відкриті мож-
ливості для зміцнення своєї безпеки у рамках боротьби з
ісламськими радикалами і тероризмом.
Швидше за все, в такому сценарії відбудеться охолод-
ження відносин США із Саудівською Аравією. Трамп на-
вряд чи буде дотримуватися лінії зовнішньої політики
Барака Обами, який блокував судові позови з боку аме-
риканських громадян до Саудівської Аравії, чиї грома-
дяни були причетні до терактів 11 вересня 2001 року.
У цьому сценарії Трамп дотримуватиметься тієї логіки, яку
позначив під час виборчої кампанії – оптимізація витрат
на зовнішню політику, які перекладаються на союзників
у регіонах5
. Тому нова адміністрація приділятиме менше
уваги НАТО, підштовхуючи Європу до більших витрат на
безпеку, або буде намагатися зберігти НАТО вимагаючи
збільшення фінансування програм безпеки Європою. Цей
процес проглядається вже тепер6
.
Дії Європи: ЄС і далі перебуватиме у глибокій кризі, яка
буде пов'язаний зі зміцненням позицій євроскептиків
після Брексіта. На президентських виборах у Франції у
квітні 2017 року переможуть Франсуа Фійон чи Марін Ле
Пен, що посилить позиції Росії у переговорах щодо Ук-
раїни. Восени на парламентських виборах у Німеччині пе-
ремогу здобуде СДПН при посиленні позицій
проросійської ArD «Альтернативи», що також зміцнить по-
зиції Росії. Ослаблення брюссельських структур ЄС буде
супроводжуватися інтенсифікацією діалогу Москви з на-
ціональними урядами. Результати референдуму в Італії 4
грудня демонструють, що вірогідність приходу політичних
сил, які підтримають відміну санкцій проти Росії тут дуже
велика7
.
Європа братиме участь в угоді Трампа з Путіним як один
із ключових гравців пакетних угод. ЄС підтримає надання
фінансової допомоги Сирії на відновлення після війни.
Правда, позиції Європи в цьому питанні прямо залежати-
муть від того, які території залишаться за Асадом, а також
від питання повоєнного устрою Сирії. Європейці вже сьо-
годні попереджають, що в разі збереження Москвою під-
тримки Асада, за відновлення Сирії повинна буде платити
Росія8
.
13
5 Трамп обещает прекратить политику интервенций //
http://www.dw.com/ru/%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BF-%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D1%89%D0%B0%D0%B5%D1%82-
%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%8C-
%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BA%D1%83-%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%86
%D0%B8%D0%B9/a-36673698
6. Евросоюз резко увеличит расходы на оборону – СМИ //
http://ru.golos.ua/suspilstvo/evrosoyuz_rezko_uvelichit_rashodyi_na_oboronu__smi_
7. Битва за Європу. Референдум в Італії //
http://hvylya.net/analytics/geopolitics/bitva-za-yevropu-referendum-v-italiyi.html
8. Russia should foot Syria reconstruction bill, European leaders say // https://www.theguardian.com/world/2016/nov/29/russia-should-
foot-syria-reconstruction-bill-european-leaders-say

13. Європейці будуть також партнерами по антиіділівській
коаліції, оскільки це безпосередньо відповідає їхнім ін-
тересам боротьби з ісламським тероризмом у самій Єв-
ропі. Це потребуватиме зміцнення оборонних структур ЄС.
Цей тренд набиратиме силу на тлі спроб Франції та Ні-
меччини створити самостійні оборонні сили, що відпові-
датиме логіці дій Трампа, який вітатиме самостійніші дії
європейських партнерів США в їхній зоні відповідальності,
будь то Магриб чи Східна Європа. Крім того, протекціо-
нізм Трампа може привести до ослаблення торгівлі між
США та ЄС. Однак це навряд чи станеться швидко (навіть
протягом 2017 року), оскільки потрібен час, щоб бізнес
відреагував на нові умови.
Такі підходи у відносинах між США та Європою визна-
чать формат угоди з Росією щодо України. Путін вимага-
тиме поступок щодо України після власних поступок
щодо Близького Сходу.
У разі реалізації сценарію «Миротворець» угоди США-
Європи з Росією матимуть такий вигляд. США та Європа
дадуть згоду на виведення Криму за рамки конфліктної
ситуації між Росією і Україною. Де-факто Крим визнають
за Росією, де-юре він залишиться за Україною. Санкції
за анексію Криму збережуться, але секторальні санкції,
які були введені за Донбас, будуть скасовані щойно бу-
дуть реалізовані Мінські угоди з Україною.
Путін буде намагатися просувати Мінськ-2 на своїх умо-
вах, але, можливо, пом'якшить позицію з другорядних пи-
тань. За такого формату, Росія дасть обіцянку Заходу, що
візьме на себе частину витрат, пов'язаних із відновлен-
ням Донбасу. Крім того, Росія візьме на себе зобов'язання
відкрити свій ринок для України, щоб зняти з порядку
денного загрозу економічного колапсу України. Однак
Росія, напевно, буде прив'язувати такі дії до зміни полі-
тичного режиму в Києві, щоб карт-бланш отримали по-
літичні сили, які підтримають такий курс. У разі реалізації
цього підходу Росія, напевно, піде на низку економічних
поступок для України (зняття санкцій на українську про-
дукцію, зменшення ціни на газ, відстрочки по кредитах і
т. д.).
Зняття більшості санкцій із Росії дасть змогу активізувати
її економічні відносини з Європою, що сприятиме стабі-
лізації економіки РФ, до чого і прагне Путін.
Базові опції для України за такого сценарію:
По-перше, Україна не отримає фінансової допомоги з
боку США. На відміну від демократів, Дональд Трамп буде
ретельно вимагати взятих Україною зобов'язань. Ініціа-
тива з надання кредитних гарантій США Україні виходила
особисто від віце-президента Джозефа Байдена. У 2017
році Україна буде позбавлена цього ресурсу, що нега-
тивно відіб'ється на здатності підтримувати позитивне
сальдо платіжного балансу в наступному році9
. Нага-
даємо, що в 2016 році воно залишилося позитивним саме
завдяки підтримки з боку США, які надали кредитні га-
рантії.
По-друге, Україна не отримає летальної зброї від США, а
фінансова допомога в розмірі 350 млн доларів для ЗСУ в
2017 році може бути скорочена.
По-третє, Україна може отримати технічну допомогу від
ЄС на відновлення Донбасу в розмірі 0,5-1,5 млрд. Крім
того, напевно, запрацює безвізовий режим із ЄС та асо-
ціація. Україна також може розраховувати на кредитну
підтримку з боку країн Європи. Навряд чи вона буде ве-
ликою, але її може бути достатньо, щоб підтримувати
квазі-стабільний стан стагнації української економіки.
14
9. Платежный баланс Украины в январе-октябре сведен с профи-
цитом 1,1 млрд долл // http://ubr.ua/finances/macroeconomics-
ukraine/platejnyi-balans-ukrainy-sveden-s-proficitom-452630

14. По-четверте, створюються умови для переформатування
постмайданного політичного режиму в Україні, оскільки
виконання домовленостей між США, Європою та Росією
щодо врегулювання кризи на Донбасі вимагає відповід-
них дій з боку президента, уряду і парламенту. США, Єв-
ропа і Росія вимагають від України:
1. Імплементувати Мінськ-2 у повному обсязі.
2. Для цього провести Конституційну реформу.
3. Провести перевибори до Верховної Ради, якщо це не-
можливо буде зробити у рамках існуючого парламенту.
4. Провести перевибори президента України в разі, якщо
він опиниться в антагоністичних відносинах із новою Вер-
ховною Радою (цей сценарій ми розглянемо далі).
5. ОБСЄ гратиме ключову роль як посередник у дееска-
лації ситуації на Донбасі.
Ця логіка безпосередньо зав'язана на мотивації ключо-
вих гравців «великої трійки» в цьому сценарії:
Росія зацікавлена в повному переформатуванні по-
стмайданного балансу сил в Україні, який не дозволяє їй
реалізувати угоди із західними партнерами.
Європа зацікавлена у зміні балансу сил в Україні, якщо
угода з Росією не буде виконуватися. Заради цього вона
піде на обмеження допомоги, яка буде дуже потрібною
для України в наступному році. Саме тому екс-посол США
в Україні Стівен Пайфер закликав Україну не виходити з
Мінська-210
.
США не втручатимуться, тим більше, не надаватимуть під-
тримки, якщо Росія і Європа будуть тиснути на Україну для
виконання умов, необхідних для запуску «великої угоди».
Таким чином, Україна опиниться в умовах, коли її будуть
примушувати до виконання угоди, яку не підтримує
значна частина еліт і населення. При цьому Україна кри-
тично залежна від зовнішньої підтримки. З цього випли-
ває, що формуються умови для різкої ескалації конфлікту
всередині України з приводу імплементації Мінська-2 або
наслідків такої імплементації, коли інші регіони можуть
вимагати розширення своїх повноважень, як для окупо-
ваних територій Донбасу. Варіанти розвитку ситуації ми
розглянемо у внутрішніх сценаріях далі.
15
10. Стивен Пайфер про те, що буде з нами у випадку відмови
України від Мінських угод //
https://politeka.net/375508-chto-budet-s-ukrainoy-v-sluchae-
otkaza-ot-minskikh-soglasheniy/

15. Сценарій G2 – «Прагматичний»
Цей сценарій є логічним розвитком сценарію G1 в разі,
якщо початкові домовленості між США та Росією не
спрацьовують протягом декількох місяців через те, що їх
неможливо реалізувати на більш низьких рівнях.
16
Це, перш за все, стосується ситуації на Близькому Сході,
де величезна кількість людей і соціальних груп залучено
у війну в Сирії та Іраку. При цьому дуже часто за тим чи
іншим угрупованням стоять інтереси регіонального або
глобального гравця. За цією логікою домовленості між
США, Європою та Росією щодо Близького Сходу аж ніяк
не призведуть до того, що Саудівська Аравія або Катар
припинять підтримку повстанців у Сирії, виходячи зі своїх
побоювань щодо зростання впливу Ірану в регіоні.
Більше того, якщо за Трампа відносини США із саудитами
стануть прохолоднішими, то їхня мотивація підтримувати
антиасадівське угруповання не тільки збережеться, але
й, можливо, посилиться.
У принципі, це буде повторенням ситуації з домовлено-
стями між США та Росією щодо Алеппо в 2016 році. Як ми
всі бачили, домовленості були дуже швидко порушені
обома сторонами і війна в Сирії продовжилася з новою
силою.

16. Точно така ж ситуація вимальовується й щодо України, де,
розглядаючи сценарій G1, ми вже переконалися, що
спроба форсованого проштовхування Мінська-2 в рам-
ках нового видання «Мюнхенської змови» призведе до
поляризації українського суспільства і груп впливу серед
еліти.
Виникне патова ситуація на обох майданчиках (на
Близькому Сході і в Україні), яка може бути подолана за
допомогою обмеженої ескалації з боку Росії.
Для Росії фактор часу стає ключовим, оскільки стабіліза-
ційні фонди закінчуються і питання пошуку ресурсів для
збереження стійкості правлячого режиму в РФ стає клю-
човим. Росіяни вже заклали у трирічний бюджет скоро-
чення фінансування оборони удвічі до 2020 року11
. Тому
Володимир Путін повинен поквапитися, щоб вийти на той
формат угоди із Заходом, який було розглянуто в сцена-
рії G1. Для цього він буде використовувати контекст пар-
ламентських виборів у Німеччині (вибори у Франції до
моменту входження в сценарій G2 вже завершаться), щоб
через тиск на больові точки Європи примушувати її до
угоди. Звідси не можна виключати нової хвилі біженців із
Сирії в Європу, що послаблюватиме позиції Ангели Мер-
кель у контексті парламентських виборів у ФРН. Оче-
видно, що цьому передуватиме черговий етап посилення
зіткнень у Сирії, які цю хвилю біженців можуть спровоку-
вати. При цьому Туреччина, переслідуючи свої інтереси в
торгах із Європейським Союзом, може сприяти перемі-
щенню чергової порції біженців у південну Європу.
Однак ключову роль у просуванні Путіна до своїх цілей
все ж гратиме Україна, де він буде застосовувати інстру-
менти дестабілізації політичної системи нашої держави у
поєднанні з ескалацією ситуації на Донбасі. Росія також
буде підтримувати економічну блокаду України і, можливо,
навіть розширить її.
Поки Кремль не досягне завдання щодо переформату-
вання постмайданного балансу сил в українській полі-
тиці, реалізація його планів щодо великої угоди із
Заходом буде складною. Таким чином, ситуація матиме
характер «ні війни, ні миру», як у 2015-2016 роках. Але,
провокуючи ескалацію на Близькому Сході та в Україні,
Путін ризикує посилити позиції яструбів в оточенні До-
нальда Трампа, а також у Сенаті та Конгресі США.
«Яструби» стоятимуть осторонь на першому етапі, коли
Трамп зайде в Овальний кабінет і спробує реалізувати
свої плани щодо пом'якшення відносин з Росією. Однак,
у міру пробуксовки реалізації сценарію G1, їхній вплив
почне збільшуватися і позиція США стане посилюватися.
Дії США: За цією логікою, дії Америки в сценарії G2 мати-
муть такий вигляд. Санкції щодо Росії збережуться на
нинішньому рівні. Європа теж їх продовжить влітку 2017
року. Трамп сприятиме зростанню видобутку нафти і газу,
що або збереже ціни на поточному рівні, або не дозво-
лить їм піднятися дуже високо, після того як ОПЕК прий-
няв рішення 30 листопада 2016 року про зменшення
видобутку нафти12
.
У відносинах із Європою США почнуть зміцнення своїх
союзників у Східній та Південно-Східній Європі у сфері
безпеки, поки Німеччина і Франція стагнуватимуть на тлі
численних проблем. Польща, Румунія, Прибалтика можуть
отримати додаткову допомогу від США у формі кредитів
на переозброєння їхніх армій і передислокацію додатко-
вих невеликих контингентів американської армії на тери-
17
11. Бюджет-2017 в режиме демилитаризации http://www.ng.ru/economics/2016-10-31/4_6848_budget.html
12.ОПЕК приняла решение о сокращении добычи нефти. //
http://oilnews.com.ua/a/news/Otkritiyu_sammita_OPEK_predshestvuyut_neformalnie_peregovori/225443

17. торії цих країн. Немає сумнівів, що Велика Британія буде
активно підтримувати такі кроки.
На Близькому Сході США сприятимуть більшій ініціатив-
ності своїх союзників, насамперед, Ізраїлю. Вашингтон
також може відновити постачання зброї повстанцям у
Сирії, продовжити авіаудари по ІГІЛ, сприяючи зміцненню
різношерстої антиігілівської коаліції в Іраку.
При цьому Україну США не будуть підтримувати фінансово,
але до кінця року вона може отримати партії летальної
зброї в рамках програми допомоги на 2017 рік. Така ймо-
вірність зростатиме в міру посилення спроб розхитати си-
туацію на Донбасі з боку Росії, що буде посилювати
позиції та аргументацію республіканських «яструбів».
Дії Європи: прагматичному сценарію з боку Європи
сприятиме перемога Алена Жюппе на виборах у Фран-
ції, який займає жорсткішу позицію, аніж Франсуа Фійон,
не кажучи вже про націоналістку Марін Ле Пен.
У Німеччині за такого сценарію можлива невпевнена пе-
ремога Ангели Меркель із незначною перевагою. Мер-
кель за такого розкладу не матиме стійкої позиції, що
штовхатиме її йти на компроміси з іншими політичними
силами Німеччини. Іронія полягатиме в тому, що Меркель
фактично стане ключовим гравцем євроатлантичного та-
бору в Європі в умовах, коли він дав серйозні тріщини
через перемогу Трампа.
Відносини Європи з Росією при сценарії G2 будуть не-
стійкими. Санкції щодо Росії, як ми вже писали вище, збе-
рігатимуться, як мінімум, в першій половині 2017. Однак
деякі європейські країни почнуть відновлювати з нею
економічні відносини в обхід санкцій.
На Близькому Сході Європа буде намагатися домовитися
з Туреччиною, щоб не допустити нової дестабілізуючої
хвилі біженців. Підтримка повстанців буде відновлена у
разі нової ескалації війни у Сирії. Європа також буде під-
тримувати всі зусилля з нейтралізації ІГІЛ.
Україні Європа надаватиме мінімальну допомогу. Безві-
зовий режим із ЄС буде затягуватися, поки не з'явиться
визначеність із політичною архітектурою у Франції та Ні-
меччині після виборів. Євроасоціація також працюватиме
з перебоями.
Мотивації ключових гравців щодо України матимуть
такий вигляд:
Росія – змінити баланс сил в Україні якомога швидше
через інструменти дестабілізації політичної ситуації. Ши-
рокомасштабний конфлікт малоймовірний.
Європа – вичікуватиме, поки ситуація не зміниться на
краще. Підтримка України мінімальна.
США – вичікуватимуть, спостерігаючи за ситуацією, але
можуть надати обмежену допомогу в разі ескалації на
Донбасі.
Звідси випливають базові опції для України при сцена-
рії G2 на 2017 рік:
По-перше, серйозна проблема з браком ресурсів, яких
не вистачатиме для покриття платіжного балансу. Це
сприятиме розхитуванню держави в умовах зростання
масового невдоволення і конфлікту інтересів між різними
групами еліт.
По-друге, з цього випливає необхідність проведення до-
строкових виборів до ВРУ, щоб скинути накопичений «со-
ціальний пар». Однак це ризикований крок, який може
послабити позиції Порошенка і запустити процес пере-
ділу сфер впливу новою парламентською коаліцією. Як
наслідок – нездатність проводити будь-які реформи, поки
цей конфлікт не буде вирішено. Патова ситуація.
18

18. По-третє, розуміння того, що вибори до ВРУ ведуть до па-
тової ситуації, отже, поглиблюють кризу, формує мотива-
ції спробувати піти на силовий варіант як з боку
президента, шляхом введення воєнного стану на тлі еска-
лації на Донбасі, так і з боку його опонентів через орга-
нізацію вуличних протестів чи перевороту за допомогою
силовиків. Ці варіанти ми розглянемо далі у внутрішніх
сценаріях.
Виходячи з вищесказаного, напрошується висновок, що
після обмежених ескалацій в Україні й на Близькому
Сході в рамках сценарію G2 велика трійка США, Європа,
Росія вийдуть на розвилку, коли вони будуть змушені або
повернутися до сценарію G1, або перейти до сценарію
G3 – сценарію конфронтації.
Сценарій G3 – «Конфронтація»
Входження «великої трійки» у сценарій конфронтації ма-
лоймовірне в 2017 році, оскільки його розгортання вима-
гає часу, але він логічно випливає зі сценаріїв G1 і G2, тому
ймовірність його реалізації в кінці 2017 року з перене-
сенням на 2018 роки існує.
19

19. 20
На Донбасі Росія може спробувати організувати наступ
на Україну з ЛДНР із застосуванням важких озброєнь,
щоб вийти на позиції на адміністративних кордонах Лу-
ганської та Донецької областей, а можливо, і далі.
Не можна також виключати, що Путін заздалегідь пере-
кине додатковий контингент до Сирії, де також буде за-
гострення, яке може привести до повторення
небезпечних ексцесів зі знищенням російського Су-24 ту-
рецькими ВПС.
Для Путіна Прибалтика не має першорядного значення,
як і Близький Схід, тому логіка удару полягає в тому, щоб
запропонувати обміняти два майданчики (Прибалтику і
БС), що мають важливіше значення для США та Європи,
на один – Україну, і далі повернутися до сценарію G1.
У цій ситуації ключовою буде реакція США на чолі з До-
нальдом Трампом.
Для США відповідь на цей виклик визначатиме долю всієї
глобальної інфраструктури Америки, на якій ґрунтується
їхня міць. Трамп може не відреагувати на заклики про до-
помогу від НАТО, як це не зробив Барак Обама, коли Ту-
реччина збила російський Су-24 в листопаді 2015 року та
опинилася в ситуації конфлікту з Росією, що підштовх-
нуло в подальшому Реджепа Ердогана до тактичного
зближення з Росією. Якщо така ситуація повториься у
більшому масштабі в Бальтійських країнах, то після цього
гарантіям Вашингтона більше ніхто не довірятиме, і НАТО
просто розсиплеться. США просто втратять свій статус
«першого серед рівних», і світ скотиться до стану кон-
фліктної багатополярності, як за часів Віденського кон-
гресу в XIX столітті після Наполеонівських воєн.
Виникне украй небезпечна ситуація, оскільки саме за
такою логікою мислили німецькі стратеги в 1914 році та
Адольф Гітлер у 1939 році.
Реалізація цього сценарію можлива, коли сторони так і
не зможуть прийти до великої угоди в умовах обмеженої
ескалації на майданчиках №1 (Близький Схід) і №2
(Україна). Обмеженість ресурсної бази, як ми вже гово-
рили, змушує Володимира Путіна підвищувати ставки
щодо США і Європи, володіючи при цьому ініціативою.
Курс Трампа на ізоляцію і критичне ставлення до НАТО
може підштовхнути Путіна до того, щоб нанести симво-
лічний удар по НАТО, зокрема, по здатності Північноат-
лантичного альянсу виконувати 5 статтю про надання
допомоги членам оборонного союзу.
Це означає, що Росія піде на провокацію в Прибалтиці,
де здійснить вторгнення у форматі «зелених чоловічків».
Цей варіант не передбачає захоплення Прибалтики ро-
сійською армією, але як головну мету переслідує органі-
заційну неспроможність НАТО відповісти на цей виклик.
Поява в Латвії, Литві або в Естонії “зелених чоловічків” у
форматі «народного повстання», «масових заворушень»,
які створять загрозу втрати керованості в цих країнах по-
ставить НАТО, а також ЄС і США перед проблемою, як на
це реагувати. Для Володимира Путіна важливо буде
спровокувати конфлікт між США і Європою щодо реакції
на ситуацію. Немає сумнівів, що багато європейських
країн намагатимуться знайти точно такі ж аргументи
щодо вторгнення в Прибалтику, як і у випадку з Украї-
ною. «Дайте нам аргументи», «це не вторгнення росій-
ської армії, а бунт місцевого російськомовного
населення», «давайте спробуємо домовитися з Росією,
вона має право на інтереси в регіоні» – ці та інші мірку-
вання в такому ж дусі в Берліні, Римі, Парижі , Мадриді та
інших європейських столицях затягуватимуть час, коли
рішення потрібно буде приймати дуже швидко.
Важливим елементом цього сценарію є те, що вторгнення
в Балтійські країни буде супроводжуватися посиленням
ескалації на Донбасі та Близькому Сході.

20. 21
блокади. Ситуація стимулюватиме США до того, щоб збли-
зитися з Туреччиною і надати додаткові гарантії, аби за-
фіксувати її в своєму таборі та зупинити тактичий дрейф
Анкари на зближення з Росією, що став помітний влітку
2016 року. До речі, не можна виключати, що Туреччина
знову опиниться в конфліктній ситуації з Росією через
ескалацію в Сирії.
Важливо, що Україна в цьому випадку має добрі шанси
отримати і летальну зброю, і фінансову допомогу з боку
США.
Дії Європи: У ситуації конфронтації з Росією наслідки для
Європи можуть розвиватися у двох варіантах.
Перший – Європа консолідується перед зовнішньою за-
грозою. Збільшує витрати на оборону, НАТО отримує нове
дихання. Зміцнюються позиції євроатлантичного табору
в політичному спектрі Європи. ЄС підтримує жорсткі еко-
номічні санкції щодо Росії. Крім того, ЄС надає фінансову,
а можливо, і військово-політичну підтримку Україні та
своїм союзникам на Близькому Сході.
Другий – фактично відбувається дезінтеграція ЄС на
«здорове ядро» (Німеччина + Бенілюкс + можливо,
Франція + деякі країни Північної Європи) + “безпеково
кризовий схід Європи”, який будуть підтримувати США і
Велика Британія + економічно кризовий Південь «кре-
дитних свиней» (Греція, Італія, Іспанія, Португалія)).
У цьому разі з'явиться Європа «інтеграції на різних швид-
костях». Кожна країна сама визначатиметься з позицією
щодо Росії, тому одні країни будуть підтримувати жорсткі
санкції, інші будуть утримуватися від різких маневрів.
І в тому, і в іншому випадку Європа відчуватиме тиск з
боку нової хвилі біженців та отримає значні економічні
втрати.
У 1914 році Німеччина думала, що Британія не підтримає
Бельгію після вторгнення туди німецької армії. Британія
підтримала.
У 1939 році Гітлер думав, що Франція і Британія утри-
маються від оголошення війни Третьому Рейху після
вторгнення в Польщу, сподіваючись на повторення чехо-
словацького сценарію. Ці надії також впали, і Німеччина
програла.
Тому логіка штовхатиме керівництво США до відповіді на
дії. Однак, з огляду на наявність ядерної зброї в обох сто-
рін, тактика буде спрямована на те, щоб локалізувати кон-
флікти, не втягуючись у лобове зіткнення.
Дії США: Відбудеться різке посилення санкцій з можли-
вим відключенням Росії від системи SWIFT, а також із вве-
денням нафтового ембарго щодо Росії. До речі, це може
дуже сильно зіграти на користь США, оскільки стрибок
цін нафту призведе до того, що компанії США зможуть
добре заробити на її продажу внаслідок зникнення обся-
гів поставок із Росії.
«Яструби» вийдуть на перші позиції в керівництві США.
США почнуть переформатування НАТО, з різким розши-
ренням військової допомоги країнам Східної Європи, куди
будуть перекинуті (перш за все в Польщу і в Румунію) до-
даткові контингенти військ. У Прибалтику, швидше за все,
будуть введені сили спеціального призначення зі США і
Великої Британії для протидії «зеленим чоловічкам».
В економічній сфері США будуть прискорювати будівниц-
тво мережі LNG-терміналів в Європі, щоб послабити її за-
лежність від постачання газу зі Сходу, та посилити вплив
своїх енергетичних компаній на ЄС.
Вашингтон також підтримає своїх союзників на Близь-
кому Сході і введе додаткові обмеження на режим Ба-
шара Асада в Сирії, не виключаючи морської і повітряної

21. Мотиви гравців щодо України в сценарії G3:
Росія – знищення існуючого політичного режиму в Україні
через масштабну ескалацію
Європа – повна або часткова підтримка існуючого ре-
жиму в Україні (Польща, Велика Британія, Швеція тощо),
або політика невтручання (Італія, Греція, можливо Фран-
ція і Німеччина)
США – підтримка існуючого режиму в Україні як елемента
стримування Росії
Для України такий сценарій G3 матиме найсерйозніші на-
слідки, оскільки фактично Росія робитиме ставку не на
придушення, а на обвалення політичного режиму в най-
коротші строки.
Тому виникає загроза, що поєднання трьох базових чин-
ників – фіскальної кризи, геополітичного тиску і соціаль-
ного невдоволення, можуть зруйнувати українську
державу на початковому етапі, коли західна допомога ще
не встигне підійти в необхідному обсязі.
Базові опції для України за такого сценарію:
1. Колапс існуючої моделі через брак ресурсів для під-
тримки життєзабезпечення — варіант Польща 1939.
2. Перехід до більш авторитарного режиму в умовах зов-
нішньої агресії, коли країна зможе вистояти за рахунок
мобілізації внутрішніх ресурсів і потужної зовнішньої під-
тримки. Це варіант Південної Кореї у 1950-1953 роках.
Сценарій конфронтації має два можливих варіанти за-
кінчення:
1. Вихід на новий статус-кво в регіоні та в світі, пов'язаний
із тим, що Росія швидко ослабне через жорсткі еконо-
мічні санкції й змушена буде піти на поступки.
2. Після короткочасної конфронтації повернення до сце-
наріїв G1, G2.
Сценарії розвитку ситуації в Україні у 2017 році
Як ми вже побачили вище, зовнішні фактори матимуть
визначальний вплив на розвиток ситуації в Україні у 2017
році. Критична залежність України від зовнішньої допо-
моги і загроза ескалації з боку Росії роблять нашу країну
заручницею дій наших гравців. Але це не означає, що
Україна повинна покірно виконувати те, що їй наказува-
тимуть із Вашингтона та Москви. Це ви зрозумієте з
наших подальших міркувань.
На наш погляд, у 2017 році для України можливі три ба-
зових сценарії:
1. Стабільний.
2. Керована дестабілізація.
3. Некерована дестабілізація.
Перш ніж ми їх почнемо описувати, слід повернутися до
трьох факторів, що визначають баланс у державній си-
стемі, які ми розглянули на початку доповіді. Цих факто-
рів три – легітимність, ресурси, зовнішня підтримка.
Тепер ми зведемо їх у таблицю, для простоти розуміння,
яка конфігурація факторів є визначальною для того чи
іншого сценарію.
Післятого,якмирозглянулиглобальнісценарії,якіматимутьвиз-
начальнийвпливнаситуаціювУкраїні,визначимося,якийвигляд
матимутьвнутрішньоукраїнськісценарії.
22

22. 23
Визначення сценаріїв
Стабільний сценарій: Можливий у тому разі, якщо вну-
трішня і зовнішня легітимність має позитивний або нега-
тивний характер. Ресурсів багато або мало. Зовнішня
підтримка присутня.
Політичний режим дуже стійкий, якщо має показники
плюс за всіма чинниками у таблиці вище (1а + 1б + 2 + 3
+). Прикладом такого політичного режиму є Норвегія чи
Швейцарія.
Другий варіант стабільного режиму, коли він має нега-
тивну внутрішню, але позитивну зовнішню легітимність,
але при цьому в нього є потужні компенсатори у формі
великих ресурсів та зовнішньої підтримки. Прикладом та-
кого політичного режиму є Україна за часів Ющенка з
2006 по 2008 роки.
Третій варіант стабільного режиму, коли в нього є висока
внутрішня легітимність, при низькій зовнішній за наявно-
сті великої ресурсної бази та відсутності зовнішньої під-
тримки. Це СРСР у 20-ті роки минулого століття або
сьогоднішня Росія за Путіна.
Четвертий варіант стабільного режиму, наявність пози-
тивної внутрішньої і зовнішньої легітимності за відсутно-
сті ресурсів, але потужної зовнішньої підтримки. Це
варіант Південної Кореї під час війни 1950-1953 років і ві-
дразу після неї або Сінгапуру відразу після здобуття не-
залежності.

23. Сценарій керованої дестабілізації: Внутрішня легітим-
ність низька. Зовнішня слабко позитивна з тенденцією до
падіння або взагалі негативна з рядом геополітичних
партнерів. Ресурсів недостатньо, тому різко збільшується
залежність від зовнішньої підтримки. Тому зовнішні гравці
отримують можливість диктувати умови допомоги. Від-
сутність зовнішньої підтримки або її недостатність при-
зводить до колапсу держави й переходу ситуації до
сценарію 3 (некерована дестабілізація). Таким шляхом
пішла царська Росія у 1917 році. Однак за наявності зов-
нішньої підтримки внутрішні гравці з правлячого класу
зберігають можливості для маневру та нав'язування своєї
волі слабшим соціальним групам. Такий політичний
режим вигідний зовнішнім акторам, оскільки він змуше-
ний враховувати їхні інтереси на шкоду національним. Як
приклад можна привести латиноамериканські режими у
60-80-ті роки.
Внутрішні гравці можуть зменшити зовнішню залежність
шляхом реформ, щоб розширити внутрішню легітимність
і ресурсну базу. Це робить політичний режим більш стій-
ким і створює передумови для переходу до сценарію 1.
Сценарій некерованої дестабілізації: Всі фактори мають
негативні показники. Такий політичний режим нелегітим-
ний в очах народу та зовнішніх гравців, він вичерпав свої
ресурсні можливості і не має зовнішньої підтримки. За
фактом відбувається колапс держави через внутрішній або
зовнішній конфлікт, або внаслідок їх поєднання. Амери-
канський макросоціолог Рендал Коллінз описує колапс як
наслідок поєднання фіскальної кризи, коли держава не-
здатна виконувати базові функції. Він збігається з геополі-
тичним тертям, за яким розпочинається повстання мас. Це
Австро-Угорщина у 1918 році, сучасна Сомалі, Оттоманська
імперія у 1918 році, Гетьманат Павла Скоропадського в
Україні в 1918 році, Директорія в Україні у 1919 р.
Тепер, давши визначення сценаріїв, перейдімо до розг-
ляду їх імовірності в 2017 році в Україні.
24

24. Сценарій №1. Стабільний
Для реалізації стабільного сценарію у 2017 році в Україні
відсутні кілька ключових факторів.
По-перше, ми бачимо низьку довіру до всіх ключових
державних інституцій з боку мас, яка продовжує знижу-
ватися. Ніхто з політичних гравців не має рейтингів вище
12-15%, а більшість коливаються на рівні 4-7%. Рейтинги
правлячих партій або вже впали до нуля (Народний
фронт), або знизилися до 10% у БПП. Рейтинги опозицій-
них партій ростуть разом із зацікавленістю змінити ба-
ланс на свою користь за допомогою перевиборів у ВРУ,
що штовхає Україну в бік другого сценарію.
По-друге, ми бачимо зниження легітимності правлячої
коаліції в особі західних партнерів України, які втомилися
від корупційних скандалів і незначних успіхів у реформу-
ванні державної системи. Зараз воно наближається до
критичної межі і може бути розхитане новою хвилею ко-
рупційних скандалів і економічних проблем України.
По-третє, у наявності вичерпаність ресурсної бази Другої
Української Республіки, коли Україна за три роки об'єк-
тивних чинників втратила половину експортних надход-
жень (падіння цін на сировинні товари українського
експорту), а суб'єктивні (війна з Росією, що спричинила
обвал у торгівлі та зростання витрат на силовий блок, які
досягли 5% ВВП) витрати тільки посилили розхитаність
економіки. Вона поглиблюється популізмом, який змушує
декларувати збільшення мінімальних зарплат удвічі, що
не відповідає реальним можливостям економіки. У 2016
році Україні вдалося досягти позитивного сальдо платіж-
ного балансу тільки завдяки кредитам МВФ і кредитним
гарантіям США. Однак у 2017 році можливості отримання
кредитних ресурсів будуть іще менші через результати
виборів у США, Франції та Німеччині.
По-четверте, як ми сказали вище, через зміни адміні-
страцій у ключових країнах Заходу ймовірність зовнішн-
ьої підтримки з боку США та Європи зменшуватиметься.
При цьому ця підтримка буде безпосередньо зав'язана
на здатність України йти у фарватері домовленостей між
новим президентом США Дональдом Трампом і Володи-
миром Путіним. Однак спроба реалізації Мінська-2 в
руслі пропозицій Путіна обернеться проблемами для
Петра Порошенка у внутрішній політиці, тому він мане-
вруватиме, відтягуючи прийняття рішення. Це ставить під
питання отримання допомоги, що зменшує стійкість
української економіки.
Президент України може зробити ставку на те, щоб спро-
бувати провести ліквідацію однієї-двох ФПГ, щоб отри-
мати доступ до їхніх ресурсів під гаслами відновлення
справедливості. Це, без сумніву, може привести до зро-
стання внутрішньої легітимності в очах мас, але при
цьому порушить хиткий постмайданний олігархічний кон-
сенсус14
, який привів Петра Порошенка в президентське
крісло15
. Олігархи отримають мотивацію почати боротьбу
з президентом, що в умовах відсутності зовнішньої під-
тримки Петра Порошенка, може швидко звалити країну
в хаос дестабілізації.
Тому стабілізаційний сценарій виглядає малоймовірним
у 2017 році. Для цього немає ні внутрішніх, ні зовнішніх пе-
редумов. Тому оцінимо його ймовірність у 5-10%.
25
14. Сергій Дацюк. “Суть нинішьї політичної кризи” http://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/56b9c58c2ec90/
15. Виталий Кулик «Олигархический консенсус и картельная партия»
http://glavred.info/avtorskie_kolonki/oligarhicheskiy-konsensus-i-kartelnaya-partiya-373091.html

25. Сценарій №2. Керована нестабільність
Цей сценарій передбачає активний пошук зовнішніми і
внутрішніми гравцями такої конфігурації, яка найбільшою
мірою захистить їхній інтерес. При цьому на вході в цей
сценарій більшість гравців впевнені, що мають контроль
над ситуацію або отримають його на виході з неї. Цей сце-
нарій передбачає наявність мотивацій на зміни в умовах
вичерпаності ресурсної бази політичного режиму. Тому
цей сценарій має найбільші шанси на реалізацію у 2017
році.
Для початку необхідно подивитися на мотивації ключових
політичних сил. Ми взяли всі парламентські та непарла-
ментські партії, які мають гіпотетичні шанси потрапити в
парламент у разі можливих перевиборів.
26
Ці політичні сили легко розподілити за двома ключовими
ознаками – представництво в парламенті та зро-
стання/падіння рейтингу, і відразу прояснюється, чому
вони мають такі мотивації.

26. Політичні сили в лівому стовпчику втрачають рейтинги
або бояться втратити, але мають контроль над інститу-
тами влади або задоволені поточними позиціями,
оскільки побоюються, що зміна балансу виявиться не на
їхню користь.
Політичні сили в правому стовпчику набирають рейтинг
або сподіваються, що зміна балансу розширить їхній
вплив.
Тому формуються ситуативні альянси, що виходять з мо-
тивації утримати/змінити баланс.
При цьому політичні сили в лівому стовпчику можуть змі-
нювати позицію і перетікати в правий. Наприклад, якщо у
2017 році Петро Порошенко під тиском США, Європи і
Росії спробує провести зміни до Конституції України від-
носно Мінська-2, то «Самопоміч» може піти в більш
жорстку опозицію. Радикальна партія Ляшка також чуйно
стежитиме за мінливим балансом, щоб не опинитися в
таборі тих, хто програв. Сьогодні РПЛ грає у зв'язці з БПП
проти Тимошенко, завтра ситуація може змінитися на
протилежну.
Таким чином, на розвиток процесів у тому чи іншому на-
прямку впливають три групи суб'єктів зі своїми мотива-
ціями: зовнішні, внутрішні і маси. Останні діють під
впливом політичних організацій, але в умовах кризи, коли
ми бачимо падіння легітимності державних інститутів і по-
літичних партій, маси можуть діяти спонтанно і вносити
додатковий хаос у гру політичних суб'єктів.
27