війна кремля проти України

1. Безпековий огляд ЦДАКР № 3 (90)
15 лютого 2018
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2018
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКР
Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2018
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики та ризики для України у першій половині
лютого 2018 року
Переозброєння Росії на сучасному етапі. Ключові тенденції
Боевые лазеры как мировой тренд в разработках бовеых
систем
«Ресоціалізація учасників АТО – ключова проблема повернення
ветеранів до соціуму»
Формування концептуально-правових засад та структури
розбудови сил спеціальних операцій Збройних Сил України
Стокгольм готується до війни: шведський лев проти російського
ведмедя

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2018
4
Фахівці Центру досліджень ар-
мії, конверсії та роззброєння
(ЦДАКР) пропонують свій аналіз
ключових тенденцій у сфері безпе-
ки і оборони першої половини лю-
того 2018 року.
Головні ризики воєнного
характеру
З початку року в зоні проведен-
ня АТО зберігається режим «тур-
буючого» вогню. Проросійські бо-
йовики щоденно обстрілюють
позиції ЗСУ з важкої артилерії та
мінометів різного калібру. При
цьому кожен другий обстріл відбу-
вається з використанням заборо-
нених Мінськими домовленостями
озброєнь. Водночас зросла при-
цільність вогню противника, вна-
слідок чого українська сторона що-
денно зазнає бойових втрат - у
поточному місяці (з 1 по 14 лютого)
загинуло двоє захисників, 14 отри-
мали поранення. Також не зменшу-
ють активність ДРГ і снайперські
групи противника, продовжується
розвідка диспозиції українських
підрозділів з використанням
БПЛА.
На початку лютого складна опе-
ративна ситуація зберігалась в
«трикутнику» Ясинувата-Авдіївка-
Донецький аеропорт. У зв’язку з ін-
тенсифікацією бойовиків на цьому
напрямку впродовж першого тиж-
ня поточного місяця спостерігачі
СММ ОБСЄ зафіксували збіль-
шення випадків порушень режиму
припинення вогню на 30%. Також
традиційно «гаряче» було на око-
лицях Маріуполя та Світлодарська.
Згідно з останніми повідомлення-
ми, саме в районі Світлодарської
дуги переміститься епіцентр про-
тистояння. За інформацією штабу
АТО, командування проросійських
бойовиків віддало наказ на засто-
сування артилерії калібром 122 мм,
що заборонено Мінськими угода-
Загальні
оцінки
Основні виклики та ризики для України
у першій половині лютого 2018 року

5. 5
ми. Також надходить інформація
про стягування проросійськими
силами танків на цьому напрямку.
Тому про відносну стабілізацію
бойової обстановки можна говори-
ти лише в контексті ескалації, яка
передувала укладенню так званого
«новорічно-різдвяного перемир’я».
Про небажання російських курато-
рів ОРДЛО виконувати безпекову
складову Мінська свідчить також
скупчення військової техніки по-
близу лінії розмежування. При
цьому бойовики активно викорис-
товують тактику «живого щита»,
розміщаючи її в житлових районах.
В найближчі тижні фактор ви-
борчої кампанії у РФ, яка виходить
на фінішну пряму, значною мірою
сповільнить динаміку бойових дій.
Перш за все, це пов’язано зі спро-
бами Москви напередодні переоб-
рання Путіна, в рамках переговор-
ного процесу закласти основу для
маневру, який би вивів російські
фінансові еліти та економіку з-під
удару західних санкцій. Необхід-
ний оперативний простір росій-
ське керівництво отримає лише у
випадку прямого діалогу Києва з
маріонетками Кремля в ОРДЛО.
Такий сценарій значно спростить
завдання Росії на міжнародній
арені, яке полягає у переведенні ві-
йни на Донбасі в русло внутріш-
ньоукраїнського конфлікту за умо-
ви збереження окупаційної
адміністрації в Донецьку та Луган-
ську.
Реалізацію цієї стратегії Москві
не вдалось втиснути в часові рам-
ки ритуалу переобрання Путіна.
Однак її мета – послабити санкцій-
ний тиск – ні на йоту не втратила
актуальність для кремлівських
бонз. Відтак, слід очікувати продо-
вження дипломатичного тиску на
Київ. Останнім підтвердженням
того, що Кремль не збирається
згортати кампанію політико-ди-
пломатичного тиску з елементами
військового шантажу, стала заява
заступника міністра закордонних
справ РФ Григорія Карасіна. За сло-
вами дипломата, попередньою умо-
ву щодо повернення російських
офіцерів у Спільний центр з контр-
олю і координації режиму припи-
нення вогню на Донбасі (СЦКК) є
отримання відповідного мандата і
включення до складу центру пред-
ставників незаконних угруповань
так званих ЛДНР.
Іншим об’єктом критики висо-
копосадовців держави-агресора за-
лишається закон про деокупацію
Донбасу. Фахівці ЦДАКРу зазнача-
ють, що даний документ зруйнував
архітектуру «миротворчої» страте-
гії Кремля щодо України. Незмін-
ним аспектом усіх ініціатив Мо-
скви стосовно міжнародної
миротворчої місії ООН на сході на-
шої держави була фіксація так зва-
них ЛДНР стороною переговорів, з
якою слід домовлятись і узгоджу-
вати миротворчі формати. Законо-
мірною відповіддю Києва стало ви-
Необхідний оперативний простір
російське керівництво отримає
лише у випадку прямого діалогу
Києва з маріонетками Кремля в
ОРДЛО. Такий сценарій значно спрос-
тить завдання Росії на міжнарод-
ній арені, яке полягає у переведенні
війни на Донбасі в русло внутріш-
ньоукраїнського конфлікту за умови
збереження окупаційної адміністра-
ції в Донецьку та Луганську
Документ зруйнував архітектуру
«миротворчої» стратегії Кремля
щодо України

6. 6
знання на законодавчому рівні
Росії державою-агресором, що ав-
томатично унеможливлює будь-які
формати участі Кремля у мирот-
ворчому врегулюванні на Донбасі.
Тим не менш, днями, певно, за інер-
цією кремлівської риторики, очіль-
ник російської дипломатії Сергій
Лавров вкотре вирішив повчати
Київ, мовляв Україна «зробить ко-
лосальну помилку щодо зламу мін-
ських угод», якщо закон про реін-
теграцію Донбасу буде ухвалено
остаточно.
Намагання російських керівни-
ків позиціонувати себе «храните-
лями» Мінських домовленостей
виглядають досить незграбно, адже
попри словесну еклектику, військо-
ва присутність РФ на Донбасі не
викликає жодних сумнівів у міжна-
родного співтовариства. ЦДАКР
констатує, що в західних столицях
підтримали позицію Києва в історії
з демаршем російської сторони в
СЦКК, а закон про реінтеграцію
Донбасу також не зустрів помітної
критики на Заході. Більш того, в
процесі консультацій щодо мирот-
ворців на Донбасі, головним май-
данчиком для яких сьогодні є фор-
мат Волкер-Сурков, Росія не
спромоглася нав’язати Україні і За-
ходу власне бачення основних па-
раметрів даної ініціативи.
Внутрішньополітичні виклики
Про сприяння удосконаленню
законодавчої основи протидії ро-
сійській агресії міжнародними
партнерами України свідчать слова
глави Пентагону Джеймса Меттіса
про підтримку прийнятого Києвом
закону «Про національну безпеку
України». Нагадаємо, що 5 лютого
Петро Порошенко ввів у дію рішен-
ня Ради національної безпеки і
оборони України від 17 січня 2018
року «Про проект Закону України
«Про національну безпеку Украї-
ни». За словами президента, цей
законодавчий акт «ставить перед
собою завдання членства України і
в Європейському союзі, і в Північ-
ноатлантичному договорі, що має
бути безумовною гарантією безпе-
ки, суверенітету та територіальної
цілісності держави». Секретар
РНБО Олександр Турчинов, у свою
чергу, заявив, що законопроект має
узагальнити і звести до єдиного
знаменника вже здійснені та запла-
новані реформи сектору безпеки й
оборони України, а також підви-
щити їхню ефективність відповід-
но до норм і стандартів НАТО та
ЄС. Новий законопроект буде на-
правлений до парламенту в най-
ближчі дні.
На думку експертів ЦДАКР да-
ний законопроект повинен стати
основою для ухвалення наступних
програмних документів, зокрема,
воєнної доктрини та програми роз-
витку ЗСУ. Також важливим є до-
тримання відповідності положен-
ням інших законів та деяких
підзаконних актів, таким як ЗУ
В процесі консультацій щодо мирот-
ворців на Донбасі, головним майдан-
чиком для яких сьогодні є формат
Волкер-Сурков, Росія не спромоглася
нав’язати Україні і Заходу власне
бачення основних параметрів даної
ініціативи

7. 7
«Про основи національної безпеки
України».
Перший акт трагікомічного
протистояння Банкової і екс-
президента Грузії Міхеіла Саакаш-
вілі завершився процедурою реад-
місії останнього до Польщі.
Фізична відсутність політика в
Україні на певний час дезорганізує
очолюваний ним політичний про-
тест і зменшить присутність в ін-
формаційному полі. Але на цьому
практично всі вигоди для влади ви-
черпуються.
Натомість опозиція отримала
черговий імпульс для узгодження
спільної платформи, що, між ін-
шим, буде легше зробити в умовах,
коли Саакашвілі не залишається
нічого іншого окрім дистанційної
участі в процесах вітчизняної полі-
тики. Опальний губернатор Оде-
щини також може використати
дану ситуацію на власну користь.
Вочевидь, головним чином через
брак розуміння політичної культу-
ри українського суспільства, Саа-
кашвілі так і не зумів «акліматизу-
ватись» у вітчизняній політиці, і в
потрібний момент мобілізувати
громадськість. Активний пошук
«ключа» до нового масового про-
тесту, здатного змінити нинішню
конфігурацію влади в Україні, зро-
бив тактику Саакашвілі вкрай хао-
тичною. Перманентний опір владі
без послідовної і зрозумілої широ-
кому загалу програми дій знецінив
потенціал «вулиці» та відштовхнув
багатьох союзників із опозиційно-
го табору. Перспектива численних
судових тяганин, розкручування
скандалу, пов’язаного з сумнівніс-
тю джерел фінансування протесту,
завчасно знівелювали політичний
капітал Саакашвілі як в Україні,
так і за її межами.
В нових умовах колишній пре-
зидент Грузії отримає можливість
безперешкодно комунікувати з
представниками західного політи-
куму та лідерами громадської дум-
ки, що навряд чи гратиме на ко-
ристь репутації нинішнього
керівництва держави. Завдання у
Саакашвілі не з найскладніших - не
секрет, що на Заході вельми стри-
мано оцінюють успіхи офіційного
Києва у боротьбі з корупцією. Ціл-
ком показово те, що старший нау-
ковий співробітник аналітичного
центру Atlantic Council Андерс
Ослунд, один із авторів рекоменда-
цій в рамках «кремлівського докла-
ду», в нещодавньому інтерв’ю по-
клав відповідальність за повільний
темп реформ у сфері боротьби з
корупцією на українських можно-
владців. Серед іншого експерт за-
значив, що нинішня ситуація в
Україні дозволяє їм отримувати
надприбутки з монополій. Загалом
публічна оцінка більшості євро-
пейських та американських аналі-
тиків історії з депортацією політи-
ка з міжнародним ім’ям виявилась
не на користь української влади.
Отож взаємопоборювання Поро-
Перший акт трагікомічного проти-
стояння Банкової і екс-президента
Грузії Міхеіла Саакашвілі завершився
процедурою реадмісії останнього до
Польщі. Фізична відсутність політи-
ка в Україні на певний час дезоргані-
зує очолюваний ним політичний
протест і зменшить присутність в
інформаційному полі. Але на цьому
практично всі вигоди для влади
вичерпуються

8. 8
шенка та Саакашвілі зашкодило не
лише їх репутації, але й іміджу всієї
держави.
Загрози та виклики
на міжнародній арені
Важливою подією в контексті
координації панєвропейської полі-
тики протидії гібридним загрозам
сьогодення вже традиційно стане
Мюнхенська конференція з безпе-
ки, яка відбудеться 16-18 лютого.
Особливу увагу організаторів при-
вернула проблема військової та гу-
манітарної інтервенції Росії в Схід-
ній Європі. В програмному
документі конференції зазначаєть-
ся, що у Центральній та Східній
Європі Москві вдалося створити
мережу політично та економічно
залежних від неї структур, що до-
зволяє РФ безпосередньо впливати
на прийняття рішень. Що ж до кон-
венційної складової російської
агресії, то за оцінкою аналітиків ав-
торитетної платформи, війна на
Донбасі «заморозила шанси Києва
стати членом ЄС чи НАТО». Втім ці
положення навряд чи можуть пре-
тендувати на новаторство.
Ковтком свіжого повітря стане
презентація в рамках конференції
доповіді «Чи зможе ООН віднови-
ти єдність України?», яку підготу-
вали у фонді екс-генерального се-
кретаряНАТО,радникапрезидента
Порошенка Андерса Фог Расмуссе-
на. Задум експертів полягає в тому,
що «миротворчі сили мають отри-
мати посилений мандат і включати
20 тис. персоналу із європейських
країн, які не є членами НАТО». Від-
повідно в проекті ключова роль
відведена представникам таких
країн як Швеція, Фінляндія або Ав-
стрія, а також країнам із досвідом
роботи в сфері підтримання миру,
на кшталт Бразилії, та державам,
що користуються довірою Росії, та-
ких як Білорусь.
Ініціатива передбачає охоплен-
ня окупованої території Донбасу,
розведення сторін, взяття під
контроль доріг і кордонів, створен-
ня буферних зон, організацію па-
трулювання та забезпечення пра-
вопорядку. З огляду на це,
міжнародний контингент має
включати також цивільний персо-
нал, що становитиме від двох до
чотирьох тисяч осіб, в тому числі,
правоохоронців. На думку міжна-
родних експертів, введення мирот-
ворців може забезпечити прове-
дення місцевих виборів у східній
Україні впродовж одного року, а
члени місії залишатимуться на те-
риторії Донбасу впродовж двох
років.
Ахіллесова п’ята проекту поміт-
на неозброєним оком - це готов-
ність країн, які відповідають «кри-
теріям» доповіді долучитись до
миротворчої місії на Донбасі. Се-
ред європейських держав, наразі
відомо про прихильну позицію
офіційного Відня (висловлену в
ході візиту Петра Порошенка).

9. 9
Втім формулювання, які викорис-
тав канцлер Себастіан Курц («…
якщо з українського боку буде про-
хання або бажання, щоб Австрія
теж долучилася чи надала якусь до-
помогу, то ми зі сторони федераль-
ного уряду проведемо обговорен-
ня») позбавлені бодай якоїсь
конкретики. Тим паче, проти участі
Австрії, скоріш за все, виступлять
союзники Курца по коаліції – праві
популісти з Австрійської партії
свободи. Якщо ж справа таки дійде
до прийняття рішення, то вибір
між збереженням політичної ста-
більності у власній країні і участю в
замиренні Донбасу, вочевидь, буде
зроблено не на користь останнього
варіанту.
На противагу обережній позиції
Відня, Стокгольма та Хельсінкі, бі-
лоруське керівництво послідовно
декларує готовність долучитись до
миротворчої місії ООН в Україні.
Днями міністр закордонних справ
Білорусії Володимир Макей заявив
про готовність Мінська відправити
миротворців на Донбас. Очільник
оборонного відомства Білорусі Ан-
дрій Равков зазначив, що його краї-
на готова відправити своїх мирот-
ворців на Донбас за наявності
мандату Радбезу ООН. Водночас
міністр повідомив що сьогодні Бі-
лорусь здійснює підготовку мирот-
ворчої роти, чисельністю 100 осіб.
В масштабах проектованої чисель-
ності контингенту (щонайменше 20
тисяч) – вкрай незначна кількість.
Тим не менш, активна позиція
Мінська не в останню чергу пояс-
нюється бажанням захистити по-
тенціал переговорного майданчика
по Донбасу в контексті готовності
Астани перехопити ініціативу.
Саме в такому ракурсі в ЦДАКР
вважають за доцільне розглядати
заяву президента Білорусі Олек-
сандра Лукашенка про «безальтер-
нативність Мінська» для діалогу
між Києвом та Москвою. Зокрема,
він заявив, що «…незважаючи на
різні і досить несподівані заяви
(для громадськості, може бути, не-
сподівані, а для мене це цілком очі-
кувані заяви), реальної альтерна-
тиви цьому переговорному
майданчику на сьогоднішній день
не існує».
На думку експертів ЦДАКР сто-
совно нейтральності білоруської
сторони існують великі сумніви. З
точки зору міжнародного права,
Білорусь зараз є недружньою дер-
жавою до України. Оскільки, Росія
офіційно визнана Україною краї-
ною-агресором та окупантом, Біло-
русь, яка входить до складу наддер-
жавного утворення «Союзна
держава Росії та Білорусі»,
об’єктивно, не може бути ней-
тральною. Про це, окрім суто тео-
ретичних припущень, говорять ре-
гулярні антиукраїнські
голосування білоруської делегації в
ООН, агресивні навчання «За-
пад-2017», ситуація з захопленням
російськими спецслужбами на те-
Активна позиція Мінська не в
останню чергу пояснюється бажан-
ням захистити потенціал перего-
ворного майданчика по Донбасу в
контексті готовності Астани
перехопити ініціативу
«Перетягування ковдри» між
Мінськом і Астаною з точки зору
Києва є другорядним процесом,
особливо, зважаючи на те, що і
Білорусь, і Казахстан входять до
складу проросійського воєнно-
політичного блоку ОДКБ

10. 10
риторії Білорусі українця Гриба та
арешт КДБ РБ українського журна-
ліста Шаройка. Отож «перетягу-
вання ковдри» між Мінськом і Ас-
таною з точки зору Києва є
другорядним процесом, особливо,
зважаючи на те, що і Білорусь, і Ка-
захстан входять до складу проро-
сійського воєнно-політичного бло-
ку ОДКБ.
Експерти ЦДАКР вважають, що
в рамках цієї організації Росія від-
працьовує формати, які можуть
стати інструментами завуальова-
ної участі Кремля в гіпотетичній
місії ООН на Донбасі. Нещодавно
заступник генсека ОДКБ Валерій
Семериков розповів про підготов-
ку блоку до можливої участі в ми-
ротворчих місіях під егідою ООН.
30 січня відбулось погодження «до-
рожньої карти» щодо створення
«миротворчого підрозділу полі-
цейської спрямованості», який пе-
ребуватиме «в постійній готовнос-
ті». За словами Семерикова, на
даний момент «проведена вся під-
готовча робота» і в цьому році
лише «залишилося прийняти нор-
мативний документ, який би узако-
нив створення такого підрозділу».
Окрім того, чиновник не виключає
участі в місіях ООН не тільки по-
ліцейського, а й військового кон-
тингенту.
За оцінкою фахівців ЦДАКР,
Кремль може обрати переговорну
стратегію щодо миротворчої місії
ООН, яка передбачатиме участь на
Донбасі маріонеткового «мирот-
ворчого» контингенту ОДКБ. На-
разі така можливість заблокована
двома обставинами - для відправки
контингенту ОДКБ в гарячу точку
потрібно рішення Ради колектив-
ної безпеки блоку (з-поміж членів
організації про готовність відпра-
вити на Донбас миротворців окрім
Кремля заявив лише Мінськ), а та-
кож схвалення з боку Ради Безпеки
ООН.
Тим часом департамент зо-
внішньої розвідки Естонії опри-
люднив щорічник «Естонія в між-
народному середовищі безпеки».
Автори документу констатували
нарощування військового потен-
ціалу РФ в регіоні, свідченням
чого в лютому стало розгортання
на постійній основі в Калінін-
градській області оперативно-
тактичних ракетних комплексів
(ОТРК) «Іскандер», які можуть
нести ядерний заряд. Водночас
естонські експерти зосередили
увагу і на слабких сторонах
Збройних сил РФ. Як відзначають
фахівці, російській армії, як і ра-
ніше, властиві недбалість, коруп-
ція і крадіжки. Через економічні
труднощі збільшилася кількість
бажаючих піти на службу, а разом
з тим і чисельність дисциплінар-
них порушень, що вказує на слаб-
ку мораль рядових російських
військовослужбовців.

11. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2018
11
Про поточний статус ветеранів
добробатів на тлі інших колишніх
бійців, що пройшли горнило
бойових дій суто у регулярних
підрозділах
Почну із невеличкої ретроспек-
тиви. 2014 рік був характерний тим,
що різні громадські організації,
окремі громадяни, які були активни-
ми учасниками подій на Майдані під
час Революції Гідності, в більшості
своїй пішли на фронт, створивши
добровольчі підрозділи для захисту
Батьківщини. Суто українські фено-
мени добробатів і волонтерського
руху під час найбільш гарячої фази
відбиття російської агресії добре ві-
домі і в нас в країн, і за кордоном.
Практично одразу біло розпочато
процеси інтеграції добровольців в
регулярні силові структури – ЗСУ,
МВС, НГУ тощо. Процес цей був ло-
гічним,однаквіннебувбезболісним.
Звісно, в ході перших ротацій певна
кількість звільнених учасників цих
добровольчих утворень за сукупніс-
тю причин мала певні проблеми із
оформленнямвласногостатусуучас-
ника бойових дій. Ця проблематика
виникла раніше, ніж її почали резо-
нувати створені згодом громадські
організації учасників АТО, зі складу,
приміром, колишніх бійців штатних
підрозділів Збройних сил України,
МВС чи Національної Гвардії.
На сьогодні ж, можна впевнено
казати, що не існує різниці, града-
ції за якимись чітко визначеними
«Ресоціалізація учасників АТО —
ключова проблема повернення
ветеранів до соціуму»
У дзеркалі
експертноі
думки
Андрій Кушнір,
голова громадської організації «Всеукраїнське об’єднання учасників АТО»,
секретар експертної ради при уповноваженому ВР з прав людини
На сьогодні ж, можна впевнено
казати, що не існує різниці, градації
за якимись чітко визначеними показ-
никами між ветеранськими органі-
заціями, які були утворені колишні-
ми військовослужбовцями Збройних
сил або Національної гвардії України,
та організаціями ветеранів добро-
батів, які прийняли участь в захисті
України. Це стало наслідком, в тому
числі, процесу інтеграції доброволь-
ців у регулярні силові структури

12. 12
показниками між ветеранськими
організаціями, які були утворені
колишніми військовослужбовцями
Збройних сил або Національної
гвардії України, та організаціями
ветеранів добробатів, які прийня-
ли участь в захисті України. Це ста-
ло наслідком, в тому числі, процесу
інтеграції добровольців у регуляр-
ні силові структури.
Критерії ефективності діяльності
ветеранських організацій
Одразу зазначу, що мої оцінки,
як і будь-які інші судження, носити-
муть суб’єктивний характер. Тому,
уникаючи різних кліше і однознач-
ностей та базуючись на власному
досвіді, зазначу таке: на сьогодні
якість ветеранських організацій ви-
значається не тим, під ким вони зна-
ходяться, яка їхня історія, яка була
причина їх створення… А вимірю-
ватись вона має показниками соці-
альних активностей, соціальних
продуктів, які вони генерують для
своїх членів як громадян України.
А тут ветеранські організації
далеко неоднорідні … Скажу так,
організація «Всеукраїнське
об’єднання учасників АТО», яку я
очолюю, створена ще взимку 2014
року. Ми активні учасники різних
соціальних ініціатив із досвідом
комунікації з іншими громадськи-
ми організаціями. В більшості сво-
їй цей досвід є позитивним.
В той же час, приведу вам такі
цифри. Згідно з обліком Мінюсту
України, громадських організацій,
які в своїй назві мають абревіатуру
«АТО» чи «учасники бойових дій»,
існує від 500 до 800 одиниць. Низка
організацій має відокремлені під-
розділи, тому, якщо враховувати
також і їх, то цифра 500-800 має
право на життя. Це дуже багато.
Тому, логічно виникають питання
до їх ефективності.
Тут треба задатися дуже про-
стим питанням: для чого ці органі-
зації створювалися, яка їхня мета і
яка результативність. Я не думаю,
що навіть той, хто так чи інакше
«вариться» у цій проблематиці,
сяде і одразу назве бодай 20 органі-
зацій, які помітні, які на слуху, як
то кажуть.
Багато цих організацій було
створено в ході передвиборчого
процесу в територіальні органи
місцевого самоврядування в 2015
році. Часто – я не кажу про біль-
шість – однак були непоодинокі
випадки, коли, наприклад, місцеві
органи влади, керівники якихось
селищних рад, розуміючи власні
сумнівні електоральні позиції, на-
магалися збільшити власну під-
тримку за рахунок хлопців з АТО.
Шляхом створення штучних, як за-
раз модно казати, «фейкових» гро-
мадських організацій учасників
АТО.
Наприклад, хлопцям пропону-
вався певний земельний ресурс, за
них здійснювалася реєстрація юри-
дичних аспектів, збирався актив з

13. 13
10-15 людей, які ходили в формі, під-
тримували ініціативи місцевого лі-
дера, який претендував на обрання
на державну посаду. Таким чином,
ці організації були із самої появи
«кишеньковими». І розраховувати
на їхню притомність в соціальних
ініціативах і конкретних справах,
якусь стабільність чи ефективність
не доводиться.
Також не слід забувати, що низ-
ка організацій, насамперед, у 2014-
2015 рр., створювалися спочатку
для вирішення конкретних поточ-
них, вкрай гострих на той момент
питань для ветеранів. Наприклад,
отримання статусу учасника бойо-
вих дій (УБД). Згодом вони поба-
чили, що система еволюціонує, і ці
критичні питання вже доволі непо-
гано реалізовуються державними
органами. Головними проблемни-
ми моментами, на яких фокусува-
ли увагу ці ветеранські організації
(окрім статусу УБД) були такі: за-
безпечення земельними ділянками
учасників АТО, соціальний захист
учасників АТО, лікування, соціаль-
на реабілітація учасників АТО.
Набуття статусу УБД як ключове
проблемне питання добровольців
у період 2014-2015 рр. Механізми
вирішення
Мені неодноразово доводилося
брати участь у вирішенні таких пи-
тань, коли чи то через Державну
службу ветеранів війни та учасни-
ків АТО, чи то в судовому порядку,
надавався статус учасників АТО,
учасників бойових дій доброволь-
цям, які не були в складі штатних
підрозділів. Деякі процеси йшли
дуже важко.
На сьогодні, можу стверджува-
ти, напрацьована низка норматив-
но-розпорядчих актів і постанов
Кабінету міністрів, що знімають
гостроту цієї проблеми, вона не є
тотальною в Україні. Важливо, що
вже розроблено і впроваджено дер-
жавний інструментарій для легалі-
зувати статусу учасника бойових
дій для добровольців, що воювали
не у складі штатних підрозділів.
Питання віддано на відкуп держав-
ним адміністраціям в областях,
створено спеціальні комісії, колегі-
альні органи. Учасники АТО нада-
ють певний встановлений комп-
лект документів, який підтверджує
його участь в бойових діях. Так,
системі поки не вистачає гнучкості,
вона бюрократична. Але головне,
що цей інструмент впроваджено в
державі, і представникам громад-
ських організацій вже не треба сис-
тематично бігати і гупати в двері
чиновників, їздити з мамами цих
хлопців - бо не всі вони ходячі - і
буквально «вигризати» у чиновни-
ків необхідні рішення.
Поодинокі важкі випадки, без-
умовно, трапляються, коли немає
повного комплекту документів.
Приміром, необхідний документ за
підписом командиру тої військової
частини, в яку інтегрувався добро-
Система не є досконалою, однак,
повторюсь, треба визнати, що
вона запрацювала

14. 14
бат. І де той хлопчина знайде офі-
цера, який вже звільнився в 2015
році, і після цього вже було три-
чотири командири… Такі випадки
розглядаються в індивідуальному
порядку. Система не є досконалою,
однак, повторюсь, треба визнати,
що вона запрацювала.
В нас існує парламентський ко-
мітет з питань ветеранів війни та
учасників АТО. Є державна служба
з аналогічною назвою при Мініс-
терстві соціальної політики. В нас
працюють представники цієї служ-
би, вони інтегровані в процеси об-
ласних державних адміністрацій
чи облрад. Не можу про всіх каза-
ти, але знаю, наприклад, що на
Львівщині процеси довкола забез-
печення потреб ветеранів органі-
зовані пристойно. Приємно дивує,
що мене (я зараз здебільшого пере-
буваю у Києві) регулярно інформу-
ють з районної адміністрації м.
Львова, завжди телефонують з ор-
ганів соціального захисту. Це зви-
чайно тішить. Сказати, що в нас все
занедбано, і ветерани нікому не по-
трібні – це неправда. Є проблеми,
зокрема, дублювання функцій.
Тому є куди розвиватися. Рядом ве-
теранських організацій просува-
ється ідея єдиного профільного
Міністерства з питань ветеранів,
яке буде займатися суто ветерана-
ми АТО. Так зроблено, приміром, у
США, низці країн ЄС. Цю концеп-
цію можна і треба обговорювати,
дивитись на прописані функції, по-
вноваження… Розумієте, в нас пи-
таннями ветеранів АТО займають-
ся декілька державних органів. У
тому числі різні органи адміністру-
ють пільги ветеранів. Чому це все
не передати в одні руки?
Ресоціалізація як комплексне
вирішення проблем ветеранів
Ключова проблема, на мій по-
гляд, це – ресоціалізація учасників
АТО. Ми її відчуваємо, і скоро її
глибину із новою силою відчує вся
держава. Безумовно, актуальною
залишається, приміром, проблема
виділення земельних ділянок учас-
никам АТО. Взагалі більшість гро-
мадських організацій сьогодні
стикнулися з питанням формуван-
ня перспектив подальшого розви-
тку, щоб бути ефективними – на
яких питаннях, проблемах фокусу-
вати свою увагу. Я для себе на це
питання відповів однозначно – це
має бути ресоціалізація учасників
АТО, залучення їх до важливих і
корисних для соціуму проектів, а
також забезпечення їх роботою.
Маю певний особистий досвід
для таких категоричних суджень.
Плюс мав нагоду вивчити іноземні
практики, зокрема, мав відверті
розмови, наприклад, з представни-
ками США на Всеукраїнському фо-
румі, який відбувся наприкінці ми-
нулого року в Києві. Форум мав
назву «Соціальна роль бізнесу»,
проводився під егідою ОБСЄ, ООН
і Управління координаторів проек-

15. 15
тів ОБСЄ в Україні. Спочатку я
дуже скептично ставився до цієї
події - «соціальна роль бізнесу», а
тут я з проблемами учасників
АТО… Я помилявся.
Наприклад, представники Всеа-
мериканської ветеранської органі-
зації США привели дуже показові
цифри і факти із того, з чим вони
стикнулися в США. Дійсно важли-
вою є психологічна реабілітація.
Американці зараз визнають, що на
рівні громадських організацій у нас
не до кінця розуміються на цьому
терміні. Це суто медичний напря-
мок, і ним займатися на аматор-
ських засадах неможливо. А мето-
дики фактично тільки
народжуються. До того я неоднора-
зово у пресі знаходив абсолютно
дикі цифри статистики самогубств
після В’єтнамської війни. Однак, на
вказаному форумі, наші американ-
ські колеги відверто вказали, що
питання психологічної реабілітації
є дещо роздутою проблемою як в
США, так і в Україні. І я був сильно
здивований, що ми дійшли повно-
го порозуміння, що кращої ресоці-
алізації, ніж забезпечення учасни-
ків бойових дій пристойною
роботою немає – більшість про-
блем зникають самі по собі. До того
ж треба відрізняти що стоїть під
поняттями психологічна реабіліта-
ція і ресоцалізація. Вони за змістом
відрізняються.
Уявіть собі, у США, як сказали
наші колеги з США, на сьогодні 6%
населення – це ветерани різних
війн і конфліктів. Однак мене вра-
зила інша цифра: згідно з даними
Міністерства економіки США, у
них 9% нових бізнесів щороку за-
проваджуються саме ветеранами.
Зазвичай, це креативні люди, які
хочуть себе знайти, а держава їм
сприяє в цьому. Звичайно, йдеться
переважно про малий бізнес.
Ще, що мене здивувало – пред-
ставники ветеранських організацій
США відверто вказують, що уряд
Сполучених штатів не в змозі в
принципі задовольнити всіх соці-
альних потреб ветеранів війни…
Важливо міняти підходи і прин-
ципи роботи з реабілітацією і задо-
воленням потреб ветеранів. Украї-
ні треба наводити, цитую, мости з
бізнесом, з органами місцевого са-
моврядування щодо квотування
навчальних та робочих місць, на-
вчальних програм, виробничих
спеціальностей, курсів для учасни-
ків АТО, які їх мотивуватимуть на
відкриття власного бізнесу, різних
ініціатив, але в недержавному фор-
маті.
Далі, американців не здивувала
цифра у 500-800 ветеранських ор-
ганізацій в Україні, - у них, виявля-
ється, як ми почули, їх близько
17000. Не всі з них мають державне
фінансування, допомогу на гро-
мадську діяльність. У них є крите-
рії оцінки ефективності громад-
ських організацій. Це окрема тема
для вивчення і адаптації такого до-
Представники ветеранських органі-
зацій США відверто вказують, що
уряд Сполучених штатів не в змозі в
принципі задовольнити всіх соціаль-
них потреб ветеранів війни…

16. 16
свіду під українські реалії. В США є
і Міністерство з питань ветеранів
війни, і Державний департамент,
який займається саме ветеранами
війни і ветеранськими громадськи-
ми організаціями, оцінюючи їхню
ефективність, контролюючи вико-
ристання державних коштів, реалі-
зацію програм тощо. Далеко не
кожна ветеранська громадська ор-
ганізація США може претендувати
на гранти для своєї діяльності.
Щодо адаптації такого досвіду в
Україні, то у нас дійсно відмінна си-
туація порівняно зі США, і справа
не лише в різниці економічних по-
тенціалів, створених умов для біз-
несу чи функціонуванні демокра-
тичних процедур. На війни, де
брали участь США, не йшли до-
бровольці і не йшли люди за мобі-
лізаціями, як було у нас (в них це
було в роки Другої Світової Війни,
частково у В’єтнамі). А низка су-
часних воєнних конфліктів за учас-
ті США - це вже не були мобіліза-
ційні процеси виклику
військовослужбовців, які відрива-
лися від тої спеціальності, якою
вони займалися. В Україні же в
АТО потрапили люди фактично
усього спектру спеціальностей - з
великих компаній, адвокати, судді,
прокурори, люди доволі складних
бізнесових напрямків, з системи
комунікації, туристичного чи полі-
графічного бізнесу, енергетики, ро-
бітничих спеціальностей, сфери
послуг, будівельники. Це лише про-
фесії, з представниками яких я сти-
кався особисто.
І ось ці люди повернулися до
мирного життя, вони мають шале-
ний бекграунд управління, в тому
числі, державними установами,
бізнесом, великими колективами
людей і великими складними сис-
темними процесами. Де ті люди за-
раз? 60% цих людей, що поверну-
лисьзфронту(іцещеоптимістична
цифра), не влаштовані у тих соці-
альних нішах, де вони могли би
бути ефективні для суспільства.
Так, Законом України про за-
йнятість населення передбачається
існування додаткових гарантій у
сприянні працевлаштуванню учас-
ників бойових дій. Однак де соці-
альні ліфти для такої категорії гро-
мадян, які мають хист і мають
здібності для державного управ-
ління, для роботи в органах вико-
навчої влади, місцевого самовряду-
вання, державних підприємств?
Чому такі люди не мають квот за
спеціальностями чи пріоритетів у
відбірних процедурах (звичайно,
за відповідності моральних та діло-
вих якостей)?
Тому я вважаю, що держава
може багато проблем довкола учас-
ників АТО взагалі звести нанівець,
якщо будуть впроваджені хоча б
початкові соціальні ліфти до цієї
категорії громадян. Ініціатива про
впровадження квотного принципу
при призначенні на державні поса-
ди в органах виконавчої влади, дер-
Держава може багато проблем
довкола учасників АТО взагалі звес-
ти нанівець, якщо будуть впрова-
джені хоча б початкові соціальні
ліфти до цієї категорії громадян

17. 17
жавних установах із обов’язковим
включенням до їх вищого керівно-
го складу та керівників середньої
ланки учасників АТО, має підстави
бути реалізованою. Звичайно, кан-
дидат - ветеран АТО має відповіда-
ти загальним вимогам, що висува-
ються до конкретної посади.
Повірте, ці люди дуже мотивовані.
В державі є дефіцит кваліфікова-
них кадрів, в тому числі, й управ-
лінців. Чому не створити такі ін-
струментарії, не включити
соціальні ліфти, які існують в Ізра-
їлі, в США, в Великобританії, в ін-
ших країнах, які мають позитивний
досвід. Я - саме за таку ідею. Це,
між іншим, призведе й до еволю-
ційної трансформації отих 500-800
ветеранських громадських органі-
зацій.
Виділення земельних ділянок,
диференціація пенсій…
Ситуацію із виділенням земель-
них ділянок ветеранам АТО можна
розцінювати як таку, що має доволі
непогану позитивну динаміку. Але
дивлячись за категоріями цільово-
го призначення. Це тема для окре-
мої професійної дискусії. Більшість
ветеранських організацій наполя-
гала на внесенні поправки в поста-
нову Кабінету міністрів 413, якою
регламентується виділення земель-
них ділянок до двох гектарів, так
званих сільськогосподарських
угідь під сільське господарство.
(Уряд вніс відповідні правки. Як
піде процес – будемо бачити). На-
приклад, із землею під садівництво
таких гострих проблем вже немає.
Земля під будівництво – теж про-
блема, тому що в містах і в перед-
містях земельні ресурси виділя-
ються в дуже обмеженій кількості.
Наприклад, у Києві чи Львові отри-
мати це неможливо.
Альтернативою земельним ді-
лянкам під будівництво у містах
може бути виділення квартир учас-
никам АТО. Наші побратими із гро-
мадської організації в Івано-Фран-
ківську організували такий пілотний
проект: на кінець 2016-го року було
вручено учасникам бойових дій 27
ключів від квартир. На кінець 2017
року було в сумі виділено, здається,
47 квартир. Все це без жодної копій-
ки державних коштів. Така модель
цілком робоча і в інших містах.
Що ж до грошового забезпечен-
ня військових - учасників АТО, то
дійсно, воно свого часу було збіль-
шено. І вітчутно. Але інфляційні
процеси з’їли ту різницю. З пенсія-
ми ж ветеранів АТО ситуація не
просто складна, - вона кричуща. Ви
ж чули за проблематику військових
пенсіонерів. І це має пряме відно-
шення до теми нашої сьогодніш-
ньої розмови. Тому що на фронт
пішло багато колишніх військових
- на той час вже військових пенсіо-
нерів. Приміром, коли я висловив
бажання бути добровільно мобілі-
зованим у травні 2014 року, я вже
був пенсіонером також.

18. 18
Здивую Вас, але то є правда - ба-
гато хто з моїх колег військових, та-
кож пенсіонерів (ще доволі «сві-
жих» чоловіків) казали мені - а
навіщо воно тобі, то не наша війна і
таке подібне. Багато хто відмовив-
ся з них йти служити за мобілізаці-
єю, бо посад не було відповідно до
їхніх звань та рівня компетенції.
Однак то є брехня. Це зараз в армії
не можуть майора поставити на ко-
мандира роти, а тоді такого не було,
можна було у званні майора бути
ротним чи, наприклад, очолити
підполковнику одну з батальйон-
них служб. Бо фахівців таких ката-
строфічно не вистачало. У мене й
сотень таких як я «корона не впала
з голови», треба було - ми пішли.
Ну і що, що в мене вища військова
освіта, а її рівень дозволяв мені
претендувати на вищу посаду? По-
вна маячня. Тоді ми не думали на
яку «посаду впасти». Бо йшли абсо-
лютно не за тим. Було важко, то не
було регулярним військом. Люди
різні приходили...
Так от, не думаю, що перераху-
нок військових пенсій не має вра-
ховувати - чи відгукнувся такий
військовий пенсіонер, якого году-
вала ці всі роки Незалежна Украї-
на, на заклик Держави підтримати
її у лиху годину. «Уравніловка» тут
не припустима. Між іншим, пер-
спектива перерахунку пенсій вете-
ранам військової служби, які буду-
чи пенсіонерами, пішли на фронт,
стала б відмінним стимулюючим
фактором повернення цінних ка-
дрів у ЗС.
Про відсутність професійних
оцінок загроз криміналізації
ветеранів
Проблема в тому, що в Україні
такими замірами професійно поки
ніхто не займається. Я вам зараз
надам одну статистику, ви прочи-
таєте десь іншу від якогось політи-
ка, чи почуєте з екрану телевізора, -
все це буде висмоктано із пальця, і
все це треба ставити під сумнів.
Тому я не маю морального права і
можливості фахово оцінювати цей
аспект. З мого боку це було би про-
явом неповаги до людей.
Має бути фаховий уповноваже-
ний легітимний орган, який зро-
бить ці заміри, принаймні виведе
якусь цифру, і ми зможемо робити
якісь висновки. Звичайно, є під-
розділи, на які бойове навантажен-
ня було сильнішим за інші. Хтось
більше року не мав ротацій. Далеко
не всі добровольчі батальйони бра-
ли активну участь у бойових діях,
а, приміром, «Айдар», «Азов» чи
«ДУК ПС» в 2014-2015 рр. з боїв не
вилазили. Теж стосується і бойових
бригад ЗСУ чи підрозділів Нацг-
вардії. Ясно, що там більше було
втрат, поранених, а їхні ветерани
можуть мати більше психологічних
проблем у мирному житті. Це лі-
нійна логіка, однак вона далеко не
завжди працює, і її недостатньо для
серйозних висновків. Фахові дослі-

19. 19
дження мають охоплювати зрізи
різних груп - соціальних, вікових і
т.п. Тут критеріїв дуже багато має
бути.
Є, безумовно, загроза криміна-
лізації учасників АТО, ми завжди
на це вказували. Ситуація наразі не
виглядає критично, щоб робити
узагальнення. Однак кожен кон-
кретний випадок – це, як правило,
наслідок ситуації, коли людина не
має постійної роботи, не зрозумі-
ло, чим займається. А різні «сприт-
ники» бачать це діло. Як розвиток
ситуації – загроза появи «кишень-
кових армій». Утворюються підго-
товлені групи, які мають певне фі-
нансування, які утримуються
певними зацікавленими людьми
для того, щоб а) утримувати свій
бізнес, б) «віджимати» чужий біз-
нес, проводити певні незаконні ак-
ції довкола, наприклад, будівель-
них майданчиків за дуже щедрі
винагороди. Згадаймо, приміром,
ще «бурштиновий бізнес»… Я не
буду тут називати прізвищ. Важли-
во, що про це знають органи вій-
ськової контррозвідки, СБУ, полі-
ції, - вони володіють конкретною
інформацією.
… «Добробати розвернуться на
Київ і знесуть цей режим» є бла-
китною мрією Кремля і одним із
сталих трендів російської пропа-
ганди… Наскільки актуальною ви-
глядає ця загроза (а це, безумовно,
загроза), що колишні військові
акумулюють свій потенціал і спря-
мують його проти влади? Ми тут
знову ризикуємо скотитися у спро-
щення, дискутуючи на такі нетри-
віальні теми. Безумовно, у ниніш-
ньої влади є проблеми з тим, що
вона робить, провокуючи суспіль-
ство. Так само як із тим, чого вона
не робить ефективно. Насамперед,
що стосується впровадження ре-
форм, боротьби з корупцією. Всі ці
проблеми добре відомі, і громад-
ський сектор тисне на ці больові
точки досить істотно. У цьому тис-
ку, я поки би не виділяв ветеранів
АТО в окремий сегмент або як
окремий виклик. Бо я не бачу на
сьогодні консолідуючої всі ці рухи
особистості, яка б користувалася
безумовним моральним авторите-
том у суспільстві.
Дивіться, досі йде протест, очо-
люваний Михайлом Саакашвілі.
Попри присутність там учасників
АТО (більшість присутніх там його
підтримувала чи підтримує досить
щиро), далеко не всі, а точніше, пе-
реважна більшість ветеранів зали-
шились байдужими до даної акції.
Про масовий характер тут не
йдеться навіть у першому набли-
женні. А серед колишніх солдатів
представлені різні, якщо не всі, со-
ціальні прошарки населення. З ба-
гатьма ветеранами, яких намагали-
ся підтягнути на цю акцію, я
спілкувався безпосередньо. І отри-
мував відповіді «Я не піду, тому що
їм не вірю»... Про що це говорить?
В тому числі, про те, що свідомість
Свідомість ветеранів зазнала
трансформації; зараз людей, що
пройшли фронт, обдурити вже
важко. І це, безумовно, позитивна
ознака

20. 20
ветеранів зазнала трансформації;
зараз людей, що пройшли фронт,
обдурити вже важко. І це, безумов-
но, позитивна ознака.
В той же час я би не радив владі
зловживати свідомістю ветеранів
війни на сході України. У різних сус-
пільствах, де існує підвищена про-
тестна ситуація, також існує підви-
щена ймовірність події, яку зараз
модно називати «чорний лебідь».
Ми хоча б факультативно, але вже
на власному досвіді, розуміємо про
що йдеться - подію, яку неможливо
спрогнозувати, однак яка точно ви-
кличе незворотні процеси… І цього
я, як притомний громадянин цієї
країни, звичайно, побоююся. Спро-
вокувати людей на вираз соціально-
го гніву може що завгодно, а гасла і
прапори згодом знайдуться
обов’язково. Ситуативна соціальна
напруга перенесеться на учасників
АТО, яких в державі вже близько
300 тисяч. А це, погодьтесь, сила.
Тому я би з нею не «бавився», осо-
бливо з тими, хто в більшості своїй
пройшли справжню війну. До про-
блем цих людей необхідно стави-
тись системно, в плані їх вирішення
діяти на упередження, а не бити по
хвостах і реагувати, коли вже луна-
ють гасла «Ганьба!» і тому подібне…
Такий підхід - згубний: певні сили
можуть відчути, що влада може
«прогинатися» і на цьому грати чи
спекулювати. У відповідь у влади
починає викликати відразу соціаль-
на активність громадських органі-
зацій учасників АТО в принципі. Це
аксіоматично.
І тут знову не має бути узагаль-
нень. Як голова однієї з громад-
ських організацій ветеранів АТО
відверто вам скажу, що деякі фор-
ми протесту «колег» у мене викли-
кають відразу. Приміром, не вва-
жаю прийнятним перекривання
доріг, ніколи не зрозумію і не під-
тримаю тих, хто жбурляє каміння у
поліцейського чи солдата Націо-
нальної Гвардії…
На структури, що складаються з
реальних колишніх бійців і пере-
ймаються дійсно проблемами вете-
ранів, агресорові впливати – прямо
чи опосередковано – досить важко.
Інша річ – незрозумілі чи фейкові
структури, створені під конкретні
проекти – політичні і не лише… Не
можу давати фахову відповідь, од-
нак не виключаю, що згаданий
вами фактор має місце. А далі да-
вайте розмірковувати разом.
Приміром, часто виникають
сумніви щодо утримання певних
громадських організацій, які ма-
ють у своїй назві поняття «учасни-
ки АТО». На згаданому на початку
нашої розмови міжнародному фо-
румі один із американських гро-
мадських діячів зауважив, що гро-
мадська організація не може бути
ефективною в принципі, якщо вона
не заробляє кошти чи не отримує їх
у вигляді внесків, грантів.
Якщо ми говоримо про громад-
ську організацію як інструмент для
Деякі форми протесту «колег» у
мене викликають відразу

21. 21
вирішення соціальних питань,
вона повинна мати певне примі-
щення з елементарним офісним об-
ладнанням і якимись операційни-
ми коштами для проведення тих чи
інших акцій. Дехто подає проекти,
наприклад, в Міністерство соцпо-
літики через Державну службу ве-
теранів АТО і учасників війни. Од-
нак щонайменше 90% організацій
не бажають брати кошти у держа-
ви, і я їх розумію. Там візьмеш де-
сять гривень, а на звітність витра-
тиш сто. Я це добре знаю, з власного
бізнес досвіду. Система звітності –
надто бюрократична.
Тепер дивіться, є такі організа-
ції, які не беруть державні кошти.
Плюс, ми точно знаємо, що вони не
беруть й грантові кошти - не беруть
тому, що вони не вміють цього ро-
бити, правильно формувати про-
екти, подавати заявки, видно, що
це їм і не потрібно. Але вони мають
шалену присутність в мас-
медійному просторі, поїздки, соці-
альні проекти… Постає логічне за-
питання, звідки гроші. Я не знаю,
звідки вони, однак, я добре знаю,
що «добрих самаритян» зараз вже
дуже мало - в тисячі разів стало
менше, ніж було раніше. Багато лю-
дей на сьогодні сильно постражда-
ли в фінансовому плані. Ті люди,
які раніше нам допомагали і мали
для цього можливість, зараз не мо-
жуть цього робити. Ми не обража-
ємося на них, розуміючи поточну
ситуацію в країні.
Тому походження грошей для
громадських організацій – питання
не тривіальне. І я розумію, що пе-
редумови для зовнішніх впливів і
згаданих у вашому запитанні ризи-
ків існують. Тут вже питання до
відповідних органів. Окрім невідо-
мого походження коштів, як пра-
вило, такі організації досить швид-
ко «паляться» під час власних акцій
із корисними для агресора гаслами
та іншими проявами…
На завершення хочу повернути-
ся до необхідності випереджуваль-
них дій влади у вирішенні проблем
ветеранів – побудові соціальних
ліфтів, ресоціалізації, забезпеченні
роботою. Це найкращий спосіб,
щоб люди відчули себе почутими.
І, головне, що це вже у зародковому
стані знищить передумови для втя-
гування ветеранів у сумнівні, кри-
мінальні чи напівкримінальні
структури, потрапляння під вплив
5-ї колони тощо.
Якщо держава рухатиметься в
цьому напрямку, тут ми готові
об’єднатися у своїх діях з будь-
якою державною інституцією - Мі-
ністерством соціальної політики
чи новим Міністерством з питань
ветеранів АТО. І я впевнений, що
саме такі ініціативи підтримають
всі притомні ветеранські організа-
ції.
На завершення хочу повернутися до
необхідності випереджувальних дій
влади у вирішенні проблем ветера-
нів – побудові соціальних ліфтів,
ресоціалізації, забезпеченні робо-
тою. Це найкращий спосіб, щоб
люди відчули себе почутими. І,
головне, що це вже у зародковому
стані знищить передумови для
втягування ветеранів у сумнівні,
кримінальні чи напівкримінальні
структури, потрапляння під вплив
5-ї колони тощо

22. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2018
22
Початок ХХІ століття характе-
ризується переходом до такого
типу збройного протиборства, в
якому вирішальна роль належить
високоточній зброї та іншим не-
традиційним для війн п’ятого по-
коління засобам, в тому числі – вій-
ськам спеціального призначення,
котрі у провідних державах блоку
НАТО та у країнах – сусідах Украї-
ни реформуються в інтегровані
Сили спеціальних операцій (ССО)
як самостійний компонент воєнної
організації держави.
Аналіз визначальних подій у
сфері міжнародної безпеки свід-
чить про прагнення провідних
держав досягти своїх амбіційних
цілей шляхом проведення політи-
ки з «позицій сили». Більшість во-
єнних фахівців, експертів та вчених
країн НАТО і Росії вважають, що
світ вступає в період війн нового
покоління, для яких будуть харак-
терними інші методи їх ведення та
способи застосування сил і засобів.
На їх думку, війни XXI ст. будуть
вестися невеликими за чисельніс-
тю, високо мобільними та високо-
професійними, насиченими елек-
тронною технікою управління і
розвідки арміями, при відмові ви-
користовувати зброю масового
ураження.
Модний атрибут військової сили
Можна стверджувати, що при-
скорений розвиток та підвищення
Формування концептуально-правових засад
та структури розбудови сил спеціальних
операцій Збройних Сил України
Дмитро Вєдєнєєв,
доктор історичних наук, полковник запасу,
Андрій Слюсаренко,
кандидат історичних наук, полковник

23. 23
питомої ваги участі ССО у сучас-
них локальних війнах та конфлік-
тах закономірно витікає із особли-
востей т.зв. «війн шостого
покоління» – переважно неконтак-
тних війн із масованим застосуван-
ня високоточної неядерної зброї,
інформаційних методів протибор-
ства з перетворенням в інтегрова-
не поле бою землі, повітря та кос-
мосу. Однією із особливостей «війн
шостого покоління» є нанесення
противнику «вибіркового» й комп-
лексного ураження, шкоди як для
воєнної, так і цивільної (переваж-
но) сфер, яке змушує його капіту-
лювати до початку масштабних бо-
йових дій.
За таких умов ССО здатні мали-
ми силами виводити з ладу життє-
во важливі об’єкти інфраструкту-
ри противника, в реальному часі
корегувати завдання ударів висо-
коточної зброї, самим знищувати
високоточні засоби нападу проти-
вника та засоби управління ними.
Головними принципами застосу-
вання добірних військ є раптовість,
ініціатива, швидкість, узгодженість
зусиль за напрямками та цілями,
взаємодія зі спецслужбами та при-
ватними військовими компаніями,
здатність до неконвенційних дій
(створення на основі підрозділів
ССО повстанських антиурядових
рухів, прихована участь у держав-
них переворотах, замаскованих
формах агресії тощо). Це перетво-
рює ССО на обов’язковий та ре-
зультативний інструмент т.зв. «гі-
бридних воєн».
Об’єднання військ та підрозді-
лів спеціального призначення різ-
ного профілю в об’єднані ССО
(окремий компонент військової
потуги держави) перетворилося в
одну з магістральних тенденцій мо-
дерного військового будівництва.
Безперечним лідером у цьому від-
ношенні є США що ССО в тому ви-
гляді, в якому вони створені в
США є унікальним явищем вій-
ськової організації держави. США
стали першою державою, яка з кін-
ця 1980-х рр. перетворила війська
та інші структури спеціального
призначення у самостійний компо-
нент Збройних сил. Особлива роль
Сил спеціальних операцій закрі-
плена у концептуальних воєнно-
політичних документах США само-
го високого рівня і визначається як
перманентний засіб обстоювання
геополітичних та військових інтер-
есів цієї наддержави.
ССО провідних країн світу,
адаптовані й оснащені відповідно
до новітнього рівня воєнно-техніч-
ного прогресу, стануть складовою
єдиного інтегрованого театру вій-
ськових дій, що об’єднає ділянки
суходолу, та акваторій, розділені
сотнями кілометрів, атмосферу,
космос, а також віртуально-інфор-
маційну сферу.
Водночас їх структура, функції,
система підготовки ретельно ви-
вчаються й певною мірою втілю-

24. 24
ються у реформуванні збройних
сил цілої низки держав світу (вклю-
чаючи Росію та Китай). Передов-
сім, йдеться про великі постколоні-
альні держави з певним
геополітичними амбіціями (так, у
Франції існує Командування спеці-
альними силами, куди входить
Бригада спеціальних сил Сухопут-
них військ). Туреччина, окрім 4
бригад «командос», створила спец-
підрозділ МАК за зразком амери-
канських «Дельта форс». Сили спе-
цоперацій включені до складу
Сухопутних військ (СВ) Народно-
визвольної армії Китаю.
Навіть командування збройних
сил миролюбної Ірландії «в інтере-
сах протидії загрозам національній
безпеці» почало приділяти підви-
щену увагу ефективності націо-
нальних сил спеціального призна-
чення. Основу яких становить рота
СП (120 «рейнджерів»), які органі-
заційно зведені у два штурмових
взводи й групу тилового забезпе-
чення, і визначаються для ведення
розвідувально-диверсійних та пар-
тизанських дій в тилу противнику,
антитерористичних операцій, ви-
конували спеціальні та миротворчі
завдання в Лівані, Західній Сахарі,
Боснії, Східному Тиморі, Ліберії, а
нині є основою ірландського вій-
ськового контингенту в Республіці
Чад.
До формування ССО перейшли
і окремі сусіди України – члени
Джерело: http://cdn.minval.az/2016/07/tureckiy-specnaz-ostavil-dlya-voennyh-rossii-groznoe-
poslanie-na-stene-obstrelyannogo-doma-preduprediv-o-posledstviyah_1.jpeg