Kremlins against Ukraine

1. Безпековий огляд ЦДАКР №18 (34)
1 жовтня 2015
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 жовтня 2015
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-
промислових проектів ЦДАКР
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 жовтня 2015
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики і ризики для України у другій половині
вересня 2015 р.
Еще раз о «плане Мореля»
Комунікація з власним суспільством крізь призму ризиків
національній безпеці України
Изменения в деятельности оборонно-промышленного
комплекса России в 2014 году и I полугодии 2015 года

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 жовтня 2015
4
Центр тяжіння основних ви-
кликів і ризиків для України у дру-
гій половині вересня 2015 року пе-
ремістивсяуплощинуміжнародних
відносин та інформаційно-психо-
логічних операцій з боку Кремля.
При цьому, одним із визначальних
чинників є те, що певна частина рі-
шень щодо України у цей період та
у найближчому майбутньому може
прийматися головними гравцями
на міжнародній арені без участі
Києва.
Кремлю вдалося не лише витор-
говувати можливість участі та ви-
ступу президента РФ Володимира
Путіна у Нью-Йорку під час Гена-
самблеї ООН, але й досягти домов-
леності щодо проведення двосто-
ронньої зустрічі з президентом
США Бараком Обамою (перша дво-
стороння зустріч двох лідерів май-
же за рік). Переговори між лідерами
США і РФ на території США є ризи-
кованим результатом для України,
оскільки це свідчить про можли-
вість торгу та компромісів, с тому
числі, за рахунок інтересів України.
Військова підтримка Кремлем
сирійського президента Башара
Аль-Асада, хоча і є ризикованою
авантюрою Москви, дала змогу до-
сягти позиційних результатів, зо-
крема, намагання Путіна торгува-
тися із Заходом, використовуючи
питання Сирії та України, ймовір-
но, вдатися до шантажу на тлі ви-
димості допомоги США у боротьбі
із ІДІЛ.
Прогнозовано поточні перемо-
вини у Мінську зайшли у глухий
кут, а на тлі зміни ситуації Кремль
напрацьовує удосконалення своєї
стратегії. Додатковий ризик для
України може бути пов’язаний із
наміром Кремля розглядати питан-
ня у пакеті: українське питання ра-
зом із сирійським питанням, та й
взагалі у загальному контексті про-
тистояння між Росією і західним
Загальні
оцінки
Основні виклики і ризики для України у
другій половині вересня 2015 р.
Переговори між лідерами США і РФ
на території США є ризикованим
результатом для України, оскільки
це свідчить про можливість торгу
та компромісів, с тому числі, за
рахунок інтересів України

5. 5
світом. Для України це безумовно
негативна ситуація.
Варто також відзначити, що
проведення Кремлем інформацій-
но-психологічних заходів в цей час
має на меті впливати на Західне се-
редовище (особливо на лідерів гро-
мадської думки) з метою дискреди-
тації України та чинної влади та
нав’язування розроблених у Крем-
лі інформаційних парадигм.
Головні ризики військового
характеру
Росія продовжує геополітичний
наступ на країни Заходу, викорис-
товуючи територію України як по-
лігон, а війну проти України як тех-
нологію впливу на Західний світ.
Саме тому війна має тенденцію
до продовження, незважаючи на
зміну її формату. Виведення військ
з території України не передбача-
ється.
Показово, що у вересні фахівці
аналітичного центру Stratfor ді-
йшли такого ж висновку, позна-
чивши, що для досягнення своїх
цілей Росія вже створила низку
квазі-держав за периметром свого
південно-західного кордону – Аб-
хазія і Південна Осетія в Грузії,
Придністров’я в Молдові, а також
«ДНР» та «ЛНР» в Україні. На всіх
цих територіях Росія утримує свої
війська для стримування Заходу.
Нині ж Кремль вирішив ще більше
посилити власні позиції, надовго
розмістивши свої війська у Сирії.
Протистояння між Росією та
Заходом набуло масштабів та го-
строти часів Радянського Союзу, а
найбільш небезпечним для Украї-
ни (саме на її території відпрацьо-
вується нова технологія впливу на
Західний світ) є готовність Москви
діяти на знищення її як держави.
У цій боротьбі для Кремля Дон-
бас перетворився на можливість і
важіль для впливу на українську
політику та економіку і навіть про-
вокування розвалу держави зсере-
дини. Саме тому слід очікувати, що
Донбас тривалий час буде відкри-
тою можливістю для продовження
війни.
Фахівці вже позначили, що ни-
нішній етап протистояння є кон-
фліктом низької інтенсивності,
що спрямований на виснаження
України.
Москва змінила тактику вели-
комасштабних атак на діяльність
добре підготовлених диверсійних
груп (варто мати на увазі, що в РФ
до Сил швидкого реагування, ство-
рених в 2013 році, відносяться усі
сили спецназу та ПВД – загальною
чисельністю 121 тис. осіб). Після 9
травня до головних завдань підпо-
рядкованих РФ військових струк-
тур в Донбасі віднесено завдання
якомога більших втрат україн-
ським військам у живій силі. Це
особливо небезпечно в умовах не-
стабільності власне української
влади та системної слабкості дер-
жавних інституцій.
Варто також відзначити, що про-
ведення Кремлем інформаційно-пси-
хологічних заходів в цей час має на
меті впливати на Західне середови-
ще (особливо на лідерів громадської
думки) з метою дискредитації
України та чинної влади та
нав’язування розроблених у Кремлі
інформаційних парадигм
Протистояння між Росією та
Заходом набуло масштабів та
гостроти часів Радянського Союзу,
а найбільш небезпечним для України
(саме на її території відпрацьову-
ється нова технологія впливу на
Західний світ) є готовність Москви
діяти на знищення її як держави

6. 6
Отже, найближчим часом
Кремль не зацікавлений у тиші в
регіоні Донбасу, тому слід очікува-
ти низку атак різних форматів - від
обстрілів та диверсій до гучних
заяв політичних сил, які приховано
підтримують політику Кремля. Усі
наявні важелі використовуються
Москвою для досягнення мети змі-
ни формату влади в Україні – у бік
збільшення в структурах влади
прихильників РФ.
Варто також звернути увагу на
доповідь Інституту сучасної Росії
про військову агресію РФ в Україні
(19 вересня). Згідно з досліджен-
ням, Росія будує військові бази між
Маріуполем і Донецьком для по-
дальшого вторгнення в Україну. Та-
кож у доповіді зібрана інформація,
яка доводить, що «у донбаському
конфлікті загинули сотні росій-
ських військових». Інститут сучас-
ної Росії (ІСР), який базується в
США, приділив особливу увагу
«присутності російської військової
техніки і контингенту в зоні кон-
флікту». Як вважають автори допо-
віді, військова техніка і зброя нада-
ні бойовикам в Донбасі з РФ, а
«уряд Росії безпосередньо коорди-
нує військові дії сепаратистів». При
цьому солдатів РФ, які загинули в
ході воєнних дій, таємно ховають і
нагороджують посмертно, засекре-
тивши всі обставини їх смерті. Ці-
каво, що Інститут сучасної Росії
було засновано Павлом Ходорков-
ським, сином Михайла Ходорков-
ського, в Нью-Йорку в 2010 році -
він є частиною руху «Відкрита
Росія». Це свідчить про певну акти-
візацію антипутінських сил власне
Росії та посилення невдоволення
росіянами політикою Кремля на
даному етапі.
Також варто звернути увагу на
розвиток такої негативної тенден-
ції як мілітаризація Криму. 17 ве-
ресня стало відомо, що у Чорне
море прибув новітній дизельний
підводний човен Чорноморського
флоту Росії «Новоросійськ». У лип-
ні 2015 року стало відомо, що Чор-
номорський флот РФ за рік отри-
мав більше 10 новітніх катерів і
суден, у тому числі, підводного
човна «Новоросійськ» і «Ростов-
на-Дону».
Виклики для України на між-
народній арені
На міжнародній арені Кремль
вирішує дуже небезпечну для Укра-
їни задачу — вихід з ізоляції та по-
вернення ролі держави — члена
світового клубу. РФ розгорнула ді-
яльність на зняття економічних
санкцій. І надання лідеру РФ три-
буни в ООН є безперечною помил-
кою світового співтовариства.
Нью-йоркську промову керма-
нича Кремля можна оцінити як по-
пулістську, нудну і прогнозовану,
яка в жодному разі не наблизила
вирішення питання війни на Дон-
басі. Взагалі виступ Путіна став
фоном для головної цілі його візи-
Найближчим часом Кремль не заці-
кавлений у тиші в регіоні Донбасу,
тому слід очікувати низку атак
різних форматів - від обстрілів та
диверсій до гучних заяв політичних
сил, які приховано підтримують
політику Кремля
Виступ Путіна став фоном для
головної цілі його візиту до США, а
саме, зустрічі із Бараком Обамою

7. 7
ту до США, а саме, зустрічі із Бара-
ком Обамою.
Попередні оцінки більш ніж
півторагодинної розмови засвід-
чили наявність суттєвих розбіж-
ностей сторін відносно вирішення
ряду гарячих питань, включно з
українським. Про це свідчить хоча
б відмова президента США спілку-
ватися із пресою по завершенні
розмови. Ключовим предметом об-
говорення стала ситуація довкола
Сирії. Наразі зрозуміло, що актив-
но розглядається питання вступу
РФ в коаліцію для боротьби з ІДІЛ
(окремо слід відзначити наявність
позитивних для Кремля сигналів з
боку ФРН та Франції). При цьому,
між Москвою і Вашингтоном від-
сутній консенсус щодо формату
участі Кремля та подальшої долі
Башара Асада. Окремим показо-
вим моментом, що свідчить про на-
явність глибинних протиріч між
США та РФ, стало блокування Ва-
шингтоном запропонованого Мо-
сквою проекту заяви голови Ради
безпеки ООН щодо проблематики
врегулювання конфліктів на Близь-
кому Сході, яка планувалася на за-
сіданні 30 вересня.
В розрізі даного питання вар-
тою уваги є позиція російського
політолога Андрія Піонтковського:
«тріумф Путіна» після візиту до
США, промови з трибуни Гена-
самблеї ООН і зустрічі з Обамою є
короткочасним, а в стратегічному
плані Росія програла не лише в
Україні, але й на Близькому Сході,
де активізація бойових дій може
перерости у масштабну катастро-
фу»…
Єдине, що слід пам’ятати – Пу-
тін в жодному разі не змирився із
таким програшем. Так, нових
масштабних бойових дій на сході
України найближчим часом очіку-
вати не слід, однак це не має вводи-
ти в оману, - акцент все більше змі-
щуватиметься в бік підривної
діяльності в Україні, яка була і за-
лишається ціллю номер один для
Кремля. Мета – через розхитуван-
ня країни зсередини, отримати
контроль над Україною в цілому.
(На цьому тлі зростають ризики
внутрішньополітичного характеру,
про що в окремому блоці матеріа-
лу). Не виключено, що Кремль спо-
дівається у такому форматі в Украї-
ні протриматись до зміни глави
Білого Дому, а на цей проміжок
часу в Росії достатньо ресурсів для
регуляції «температури» жевріючої
війни на Донбасі.
А той факт, що Росія розмістила
у Сирії (у провінції Латакія) 28 ви-
нищувачів і бомбардувальників, а
також близько 20 російських і
транспортних бойових вертольо-
тів, свідчить про розширення Росі-
єю зони активного впливу та отри-
мання збільшених можливостей
для проведення переговорів з США
та європейськими країнами. Ініціа-
тива загострення протистояння
має на меті передусім отримання

8. 8
козирів, необхідних для вдалого
проведення переговорів за геополі-
тичний перерозподіл та утримання
енергетичних ринків.
Сирійське питання має пряме
відношення до України. В разі від-
сутності прогресу на перемовинах
між Москвою та Вашингтоном,
Кремль може піти на подальшу
дестабілізацію ситуації на Донбасі.
У свою чергу США відновили
експлуатацію військової бази в ні-
мецькому місті Мангейм («Казар-
ми Коулмана»). 23 вересня стало
відомо, що туди прибули солдати
405-ї бригади підтримки армії
США. Росія ж у відповідь заявила
про можливість розгортання опе-
ративно-тактичних ракетних
комплексів «Іскандер-М» у Калі-
нінградській області.
На тлі цього протистояння ро-
боту Трьохсторонньої контактної
групи в Мінську на останньому за-
сіданні фактично було заблоковано
представниками терористичних
угруповань ДНР і ЛНР. Бойовики
оголосили проведення «виборів» за
кремлівським сценарієм перед юві-
лейною сесією Генасамблеї ООН та
паризькою зустріччю в норманд-
ському форматі. Мета Москви у
цьому питанні очевидна — вуста-
ми маріонеток шантажувати Украї-
ну, ЄС, ОБСЄ, видавши це за пози-
цію «жителів Донбасу».
Важливою подією стала нефор-
мальна зустріч президентів Росії та
Білорусі 18 вересня у Сочі. На осо-
бливу увагу заслуговує інформація
про те, що перемовини закінчилися
без очевидного результату. А за да-
ними білоруського аналітика, голо-
ви Наглядової ради Центру страте-
гічних і зовнішньополітичних
досліджень Юрія Царіка, «Олек-
сандр Лукашенко повторив тради-
ційні вже формули білоруської зо-
внішньоїполітики:пронеобхідність
відмови від санкцій і ліній розмеж-
ування, а також про те, що Білорусь
нормалізує відносини з ЄС і США
не у збиток Росії. Російська сторона
дала недвозначно зрозуміти, що має
важелі впливу на передвиборну си-
туацію в Білорусі і підтримає того
кандидата, який влаштовуватиме
Москву. Оскільки, аби влаштувати
Москву, Лукашенко необхідно дати
згоду на розміщення у Білорусі ро-
сійської бази і тим самим перекрес-
лити всі зовнішньополітичні досяг-
нення останніх років і підірвати
суверенітет країни. Він на це не
піде». Напруження відносин між
РФ та Білоруссю має значний по-
тенціал до розвитку та безпосеред-
ньо впливає на хід протистояння
агресії Москви. Поки що наполегли-
ве бажання Москви розмістити на
території сусідньої країни військову
базу виглядає заведеним у глухий
кут, однак досягнення Москвою
угоди з Мінськом зробить можли-
вим використати білоруську ділян-
ку для наступу на Україну.
Також у другій половині верес-
ня стало відомо про намір Єгипту
Мета Москви у цьому питанні оче-
видна — вустами маріонеток шан-
тажувати Україну, ЄС, ОБСЄ, видав-
ши це за позицію «жителів Донбасу»
Досягнення Москвою угоди з Мін-
ськом зробить можливим викорис-
тати білоруську ділянку для насту-
пу на Україну

9. 9
закупити у Франції кораблі «Мі-
страль», що призначалися РФ. При
цьому Росія вже заявила про готов-
ність продати Єгипту 50 вертольо-
тів Ка-52 «Алігатор», які розробля-
лися для «Містралів». Така угода
потенційно небезпечна, оскільки
неможливо виключити реекспорту
кораблів в Росію після зняття санк-
цій або зменшення напруження у
відносинах РФ і Заходу.
Ще одна подія є досить вагомою
у системі відносин Західного світу
та Росії. Йдеться про те, що верхня
палата парламенту Японії 19 верес-
ня проголосувала за закон, згідно з
яким національні збройні сили
зможуть брати участь у військових
діях за межами країни. Прем’єр-
міністр Японії Синдзо Абе розпо-
вів, що закон, який ухвалив парла-
мент, був необхідний для того, щоб
захистити мирний спосіб життя
людей і запобігти виникненню кон-
фліктів. Однак зрозуміло, що отри-
мане право брати участь в колек-
тивній обороні дружніх держав у
ситуаціях, коли країна не піддава-
лася нападу, є свідченням бажання
Японії включитися у геополітич-
ний перерозподіл за певних умов.
Ця подія змінює характер застосу-
вання ЗС Японії вперше після Дру-
гої світової війни.
Виклики у площині економіки
Падіння економіки продовжує
суттєво впливати на позиції сто-
рін. При цьому проблеми росій-
ської економіки залишаються чи не
єдиним чинником впливу на агре-
сію РФ.
Важливою інформацією став
прогноз в уряді Росії щодо падіння
цін на нафту до $ 30 за барель. А
саме, 21 вересня в Центробанку
РФ дійшли висновків щодо про-
гнозу 35 дол. США за барель. Заслу-
говує на увагу те, що прем’єр РФ
погодився з необхідністю робити
стресовий сценарій виходячи із
розрахунку 35-40 дол. США за ба-
рель нафти. Слід додати, що мі-
ністр фінансів Росії Антон Сілуа-
нов 11 вересня на нараді у
прем’єр-міністра РФ Дмитра Мед-
ведєва запропонував підготувати
стрес-сценарій макропрогнозу на
2016 рік, виходячи з цін на нафту
30-35 дол. США за барель. Цікаво,
що на тій же нараді називалися й
інші оцінки: за версією міністра
економіки РФ Олексія Улюкаєва,
негативний сценарій — не нижче
40 дол. США за барель нафти, а за
версією представника Центробан-
ку — 35 дол. США за барель.
Прем’єр РФ погодився з необхід-
ністю робити стресовий сценарій
виходячи з розрахунку 35-40 дол.
США за барель нафти. Причому на
нараді говорили, що даний варіант
має всі шанси збутися. Це свідчить
про негативні тенденції розвитку
економічної ситуації РФ та надає
можливості впливу на Москву.
Додатковою можливістю стала
продовольча блокада Криму, яка
Варто наголосити, що економічний
чинник стає важливим елементом
впливу на РФ через блокування
окупованих територій

10. 10
продемонструвала альтернативні
можливості України у боротьбі
проти зовнішнього агресора. У
цьому ж контексті варто згадати,
що у ДНР 21 вересня поскаржили-
ся на посилення економічної бло-
кади з боку України, що є важли-
вим прикладом боротьби з РФ. Дії
України нібито змушують ДНР, за
словами ватажків терористичних
організацій, переорієнтуватися на
російський ринок. Так, Деніс Пу-
шилін, так званий «голова Народ-
ної ради ДНР» заявив, що Україна
посилила економічну блокаду «рес-
публіки». Варто наголосити, що
економічний чинник стає важли-
вим елементом впливу на РФ через
блокування окупованих територій.
З 17 вересня почали діяти санкції
з боку України щодо осіб, причетних
до анексії Криму і агресії на Донбасі.
Цей проект Києва став важливим
продовженням боротьби із зовніш-
ньою агресію з боку РФ. Санкції було
введено строком на один рік. Об-
межувальні заходи стосуються біль-
ше 400 фізичних та більше 90 юри-
дичних осіб Російської Федерації й
іншихкраїн.Санкціїпротинихозна-
чають блокування активів, а також
призупинення виконання економіч-
них і фінансових зобов’язань. Такий
підхід Києва є не просто логічним, а
одним із ключових шляхів боротьби
із зовнішньою агресією Росії проти
України.
Є дуже прагматичне передба-
чення, що війна з часом усе більше
переходитиме в економічну пло-
щину – це є важливим і необхідним
чинником впливу світу на агресив-
ну державу.
Ставлення у світі до агресії
Росії та її керівництва
Станом на кінець вересня
2015 р. сформувалася ситуація,
коли ставлення до Кремля та його
хазяїна В.Путіна стала незмінною
для фахівців й аналітиків. Можли-
вості інформаційних технологій
дають змогу здійснювати маніпуля-
ції громадської думки відповідно
до міжнародних подій, тому питан-
ня персонального іміджу Путіна
залишається питанням технологій.
Для України є важливим, що
більшість кандидатів, що мають
шанси бути обраними на посаду
президента США, виступають за
надання Україні оборонної під-
тримки, включно з розвідувальною
інформацією, економічною під-
тримкою та іншою допомогою, яка
необхідна для забезпечення свобо-
ди і незалежності України. Водно-
час Сполучені Штати очікують від
української сторони реальних ре-
форм. Показово, що про це в черго-
вий раз зазначив сенатор-республі-
канець конгресу США Джон
МакКейн 23 вересня у ході відвіду-
вання України (Президент України
Петро Порошенко мав зустріч з го-
ловою комітету з питань Збройних
Сил Сенату США сенатором Джо-
ном МакКейном).

11. 11
Не можна ігнорувати зростаю-
че незадоволення політикою
Кремля з боку опозиції в РФ. Так,
20 вересня У Москві в районі
Мар’їно опозиція провела багато-
тисячний мітинг «За змінюваність
влади». Організатором мітингу
виступив Олексій Навальний. Зна-
чну роль також відігравала партія
Бориса Нємцова «Парнас», що є
символічним принципом впливу
на критичну ситуацію, яка сфор-
мувалася в Росії та у світі. «На мі-
тингу зібралися кілька тисяч лю-
дей, у багатьох в руках російські
прапори і картки із запитанням
«Хто вбив Нємцова?», - йшлося у
повідомленні. У ході мітингу зі
сцени лунали гасла про свободу
політв’язням, утиски, пересліду-
вання та вбивства журналістів та
громадських діячів. Цей захід є
важливим свідченням зростання
незадоволення політикою Кремля
всередині власне Росії. Однак ана-
ліз висвітлення в РФ поїздки Путі-
на до США, його виступу 28 верес-
ня на Генасамблеї ООН та
переговорів з президентом США
свідчить про масовану медійну
підтримку та використання при
цьому технологій активного впли-
ву на громадську думку в РФ. Фак-
тично обробка та викривлена ін-
терпретація подій досі вдається
Москві, а використання ідеї воро-
жого Заходу (особливо США) до-
зволяє зомбувати значну частину
населення РФ.
Основні виклики всередині
держави
Питання створення стратегії
збройової боротьби з зовнішньою
агресією та адекватної підготовки
нового українського війська зали-
шається так само актуальним, як і
рік тому. Зрушення відбуваються
переважно на тактичному, опера-
тивно-тактичному рівнях. Фахівці
у галузі безпеки оцінюють ситуа-
цію як наявність набору мало
пов’язаних між собою заходів, які
не надто прив’язані до змін харак-
теру війни. «Для ведення війни
низької інтенсивності, як демон-
струє весь світовий досвід десятків
збройних конфліктів, основне зна-
чення має не кількість військ і ре-
сурсів, а якість управління, якісна
перевага в бойовій підготовці, ор-
ганізації бойових дій», - позначив у
своїй статті оглядач Юрій Бутусов
(zn.ua, 19.09.2015). Він додав, що
«керівництво НАТО дивується не-
здатності керівництва України
сформувати стратегію дій і ре-
форм», а «імітація реформ підри-
ває довіру наших партнерів і сер-
йозно знижує можливість
отримати західну військову допо-
могу». Ця ідея перекликається з ра-
ніше висловленими пропозиціями
та рекомендаціями Центра дослі-
джень армії, конверсії та роззбро-
єння та створеної у квітні 2014 року
Експертної ради з питань націо-
нальної безпеки. Варто нагадати в
черговий раз, що головним посту-

12. 12
латом фахівців вказаних структур
було створення дієздатних ЗСУ і
Нацгвардії на професійній основі.
Водночас спостерігається пози-
тивна тенденція виділення коштів
на потреби національної оборони.
Понад 52 млдр грн. виділено в дер-
жавному бюджеті для Міноборони
на 2015 рік (про це йшлося у заяві
заступника директора департамен-
ту фінансів Міністерства оборони
України Сергія Вінника 17 верес-
ня). За його словами, порівняно з
минулим роком, це практично
удвічі більше. Крім того, наступно-
го року Міноборони проситиме з
держбюджету 67,8 млрд. грн. А на
озброєння української армії до кін-
ця року додатково надійдуть 8,5
тис. зразків озброєння і військової
техніки. «Цього року підприємства
ОПК поставили ЗСУ більше 1400
одиниць нових і модернізованих
зразків ОВТ», - додав спікер. Це,
зокрема, 40 артилерійських гармат
до бронетанкового озброєння; 525
тепловізійних, оптичних прицілів і
засобів нічного бачення; 40 назем-
них радіолокаторів; 266,6 тисяч ра-
кет і боєприпасів; 27 одиниць бро-
нетанкового озброєння і техніки,
серед яких бронетранспортери
БТР-4Е; 445 одиниць автомобіль-
ної техніки; 5 модернізованих літа-
ків і вертольотів; 20 одиниць радіо-
електронного обладнання до
літаків і вертольотів; 5 безпілотних
авіаційних комплексів; 3 радіотех-
нічні станції; 132 засоби інженер-
ного озброєння; 187 засобів топо-
геодезичного і навігаційного
забезпечення. При цьому варто до-
дати, що військовому керівництву
України поки не вдається вирішу-
вати питання забезпечення армії
оперативно-стратегічними компо-
нентами озброєнь. Немає можли-
вості отримати ОТРК, систем ППО
та глибоко модернізованих літаків і
гелікоптерів (щоправда, під час ви-
ставки «Зброя та безпека» 23 - 25
вересня було продемонстровано
модернізацію гелікоптера націо-
нальними підприємствами).
Питання довіри до влади зали-
шається поточною проблемою
українського суспільства. Потен-
ційні ризики полягають у можли-
вому напруженні обстановки та
можливостях спецслужб РФ вико-
ристовувати такі ситуації для по-
дальшого розхитування суспіль-
ства та налаштовування його проти
діючої влади. Показовою вражаю-
чою подією стало зняття з ефіру
«1+1» програми «Шустер Live» 19
вересня. Це суттєво знизило рей-
тинг довіри до влади та безпосе-
редньо до глави держави. Сам Шус-
тер пов’язав таке рішення з
домовленостями власника каналу з
адміністрацією президента, яка на-
полягла скасувати ток-шоу під на-
звою «Корупція в Раді: гроші біль-
ше за все? Тарифи, вони вибирають
кому по кишені?» (Напередодні
суспільний резонанс викликало
гучне зняття депутатської недотор-
Водночас спостерігається позитив-
на тенденція виділення коштів на
потреби національної оборони.
Понад 52 млдр грн. виділено в дер-
жавному бюджеті для Міноборони
на 2015 рік

13. 13
канності і арешт Ігоря Мосійчука,
народного депутата України від
«Радикальної партії»).
До важливих подій другої по-
ловини вересня слід віднести рі-
шення Кабінету Міністрів Украї-
ни внести зміни до порядку в’їзду
в Крим і виїзду з нього. А також
початок економічної блокади
півострову. Обидві події є важ-
ливими елементами організації
протистояння з окупаційною ад-
міністрацією, керованою Крем-
лем.
Не менш важливим стала діяль-
ність Українського інституту наці-
ональної пам’яті, який склав пере-
лік пам’ятників і пам’ятних знаків
Києва, що підлягають демонтажу
відповідно до закону про декомуні-
зацію. Під демонтаж підпадають 21
пам’ятник і погруддя та більше 80
меморіальних табличок більшо-
вицьким діячам.

14. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 жовтня 2015
14
Российский разбой утомил Ев-
ропу. Путин действует как LEFTY в
теннисе – посылая мяч в «неудоб-
ную» для соперника зону корта.
Сначала Крым, затем Донбасс, а за
ним Сирия. «Старушка» устала от-
бивать удары.
А при этом, нежданно-негаданно
навалились проблемы в собственном
доме: гигантская одномоментная ми-
грация, сомнения на Туманном Аль-
бионе относительно членства в ЕС,
да и Греция не дает покоя.
Посему, российская агрессия на
Донбассе уходит на второй план, а
о Крыме вспоминают все реже и
реже.
Но взяв на себя роль арбитра в
Минском процессе, лидерам Евро-
пы нужно показать результат. И
коль нет надежды на обуздание
российского агрессора, они, факти-
чески, все более склоняются к его
умиротворению. Все чаще звучат
призывы – не отталкивать русских,
не бросать их бездумно в объятия
китайцев, помочь Путину выйти из
«опасной украинской ловушки»,
отменить торговые санкции про-
тив России. И в основе всего этого
тезис иезуитский морали – мир бо-
лее важен, чем справедливость.
Безусловно, Украине нужен
мир, но не любой ценой. Добивать-
ся мира, проводя политику умиро-
творения агрессора, это лишь по-
ощрять его к дальнейшим
действиям: «тому в Истории мы
Еще раз о «плане Мореля»
У дзеркалі
експертноі
думки
Валентин Горовенко,
советник Экспертного совета ЦИАКР
Российский разбой утомил Европу
Российская агрессия на Донбассе
уходит на второй план, а о Крыме
вспоминают все реже и реже
Украине нужен мир, но не любой
ценой

15. 15
тьму примеров слышим», как гово-
рил дедушка Крылов.
Украина готова идти на компро-
миссы, но в пределах, не затрагива-
ющих ее национальные ценности и
жизненные интересы. И американ-
ские партнеры в этом нас поддер-
живают.
Да и наша страна и ее Воору-
женные Силы уже не те, что в на-
чале 2014 года. Принудить нас к не-
приемлемым уступкам агрессору
уже не удастся.
Но, для определенной части ев-
ропейских политиков в нынешней
ситуации наиболее подходящим
вариантом разрешения конфликта
видятся скорейшие выборы на ок-
купированной территории Донбас-
са «в соответствии с украинским
законодательством» и «с соблюде-
нием соответствующих стандартов
ОБСЕ». Прекрасные положения,
вычлененные из Комплекса мер по
выполнению Минских соглашений
(далее – Комплекс мер).
Достичь прогресса в «диалоге о
модальностях проведения местных
выборов», предусмотренного Ком-
плексом мер, в рамках Трехсторон-
ней контактной группы не удалось и
вряд ли удастся. Позиции Украины и
России оказались несовместимыми,
а о какой либо собственной позиции
вэтомвопросепредставителейсамо-
провозглашенных ДНР и ЛНР гово-
рить вообще не приходится.
И здесь появляется «план Море-
ля». Не будем утомлять читателей
изложением перипетий его рожде-
ния. Нет также особой нужды углу-
бляться в его содержание. То, что
известно об этом Плане, довольно
подробно изложил 18 сентября
сего года Сергей Рахманин в своей
статье в «Зеркале недели». Но все
же, некоторой информацией из
этой статьи воспользуемся. Уж
пусть простит нам мэтр украин-
ской журналистики.
И так, какие условия для обе-
спечения права на свободное воле-
изъявление избирателей оккупи-
рованных районов Донбасса,
предусматриваются этим Планом?
Их оказывается не так уж мно-
го. Это:
• прекращение огня, безопас-
ность и прогрессивное воз-
вращение к нормальной
жизни в упомянутых райо-
нах;
• необходимость достижения
соглашения по дате проведе-
ния выборов, подтвержден-
ной трехсторонней контакт-
ной группой;
• обеспечение наблюдение за
их подготовкой и проведе-
нием со стороны Бюро
ОБСЕ по демократическим
институтам и правам чело-
века (БДИПЧ).
Господин Морель, безусловно,
человек с большим опытом кризис-
ного менеджмента. Но хотелось бы
не слепо доверять его опыту, а уяс-
нить реальность обеспечения «со-
Господин Морель, безусловно, чело-
век с большим опытом кризисного
менеджмента. Но хотелось бы не
слепо доверять его опыту, а уяс-
нить реальность обеспечения
«соответствующих стандартов
ОБСЕ» на выборах в отдельных
районах оккупированного Донбасса

16. 16
ответствующих стандартов ОБСЕ»
на выборах в отдельных районах
оккупированного Донбасса.
Ведь вся ответственность за
подготовку и проведение выбо-
ров, и в первую очередь за безо-
пасность в этот период, ляжет на
Украину. Юридическим актом,
свидетельствующим о принятии
на себя этой ответственности, ста-
нет постановление Верховной
Рады Украины о назначении оче-
редных выборов в органы местно-
го самоуправления в упомянутых
оккупированных районах, что
предусмотрено Конституцией
Украины. Самопровозглашенные
донецкая и луганская «республи-
ки» не являются субъектами меж-
дународного права, а посему,
спроса с их, так называемых руко-
водителей нет. ОБСЕ и ее БДИПЧ
являются лишь наблюдателями.
«Миротворческая» Россия, в слу-
чае какой-либо трагедии, может
всегда заявить: «Случилось на тер-
ритории Украины, а значит, вино-
вата Украина». Позиция вполне
прогнозируемая, памятуя траге-
дию с малазийским «Боингом».
А посему актуальный вопрос –
сможет ли Украина на оккупиро-
ванной территории Донбасса обе-
спечитьбезопасностьисоблюдение
принципов проведения демокра-
тических выборов? Напомним, к
примеру, лишь некоторые из них,
определенные Копенгагенским до-
кументом 1990 года.
Так, в нем определяется, что
свободные выборы, требуют созда-
ния условий, которые обеспечива-
ют на практике свободное выраже-
ние мнения избирателями при
выборе своих представителей.
Кроме этого, закон и государствен-
ная политика должны обеспечить
проведение политических кампа-
ний в атмосфере свободы и честно-
сти, в которой никакие админи-
стративные действия, насилие или
запугивание не удерживали бы
партии и кандидатов от свободно-
го изложения своих взглядов и оце-
нок, а также не мешали бы избира-
телям знакомиться с ними и
обсуждать их или голосовать сво-
бодно, не опасаясь наказания.
Каким образом наше государ-
ство может гарантировать соблю-
дение таких принципов на терри-
тории, где правит бал «человек с
ружьем», где сверхкритический
уровень преступности, где физио-
логическая выживаемость челове-
ка зависит исключительно от пода-
чек местного руководства из
российских гуманитарных конво-
ев, где в информационном про-
странстве абсолютное господство
«русского мира». Следует также
взять во внимание продолжающее-
ся присутствие в оккупированных
районах Донбасса иностранных
вооруженных формирований (так
в Комплексе мер «скромно» имену-
ются российские войска ), специ-
альных служб и российских наем-

17. 17
ников, неконтролируемый
правительством Украины значи-
тельный участок украинско-рос-
сийской границы.
Правоохранительные и судеб-
ные органы Украины вынуждены
были временно прекратить свою
деятельность на оккупированной
территории. Возможно ли при та-
ких условиях обеспечить «атмос-
феру свободы и честности» и ис-
ключить «насилие или
запугивание»? Вопрос риториче-
ский.
Посмотрим на возможную бо-
лее долгосрочную перспективу. До-
пустим, что выборы прошли без
серьезных эксцессов и их результа-
ты признаны мировым сообще-
ством. Попробуем на фоне этого
проанализировать будущее вос-
точного региона Украины.
Маленькое отступление. Далее
по тексту, приводятся примеры от-
носительно определенных дей-
ствий «руководителей» и норм за-
конодательства ДНР или ЛНР. Если
упоминается одна из этих «респу-
блик», то необходимо брать во вни-
мание, что для другой «республи-
ки» присутствует полная аналогия.
Политика этих образований осу-
ществляются по единой кальке.
Москва даже не удосуживается
создать хоть видимость какого-то
их разнообразия.
И так, первый предмет анали-
за - законность и полномочия так
называемых глав ДНР и ЛНР и на-
родных советов этих республик.
Как известно, избранные недемо-
кратическим путем 2 декабря 2014
года, они официально не признаны
ни одним из государств-членов
ООН, включая и Россию. Послед-
няя ограничилась формулировка-
ми об уважении к выборам. Речь не
шла о поддержке вновь созданных
республик и признании их избран-
ных руководителей в качестве глав
государств.
В противном случае, признание
избранных в упомянутых квазио-
бразованиях представителей, озна-
чало бы непризнание юрисдикции
Украины над их территориями. А в
заявлениях политического руко-
водства России звучит как раз об-
ратное. В частности, господин Лав-
ров 19 мая сего года в интервью
«Российской газете», отвечая на во-
прос о его точке зрения на будущее
ДНР и ЛНР, указал: «На всех уров-
нях, устами президента России, в
других форматах говорим, что мы
за то, чтобы они стали частью Укра-
ины».
В Комплексе мер отсутствует
положение о прекращении дея-
тельности «глав и народных сове-
тов республик» после проведения
местных выборов. А посему можно
предположить, что эти «государ-
ственные деятели» и «представи-
тельные органы» продолжат свое
существование. К такому выводу
подталкивает и высказывание За-
харченко, что местные выборы на

18. 18
Донбассе «завершают процесс го-
сударственного строительства».
Все это свидетельствует о том,
что после местных выборов следу-
ет ожидать следующего этапа по-
пытки легализации «донецкой вла-
сти». Не исключено, что одной из
форм такой легализации может
быть соответствующее решение
съезда депутатов вновь избранных
органов местного самоуправления.
Второй предмет анализа – воз-
можность реализации нашим госу-
дарством своих функций в оккупи-
рованных районах Донецкой и
Луганской областей после выбо-
ров.
Ситуация в этом вопросе после
выборов мало чем будет отличать-
ся от нынешней. При одной лишь
существенной разнице – после вы-
боров она может быть узаконена
соответствующими нормативны-
ми актами Украины.
Такой вывод напрашивается
после анализа некоторых положе-
ний Комплекса мер и состоявших-
ся решений псевдоруководства
Донбасса.
В частности, в примечании к
Комплексу мер предусмотрено:
• участие органов местного
самоуправления в назначе-
нии глав органов прокурату-
ры и судов в отдельных рай-
онах Донецкой и Луганской
областей;
• создание отрядов народной
милиции по решению мест-
ных советов с целью поддер-
жания общественного по-
рядка в отдельных районах
Донецкой и Луганской обла-
стей.
Учитывая предложения к неко-
торым элементам закона о выбо-
рах, изложенных в «плане Мореля»
(смотри упомянутую статью С.Рах-
манина), можно не сомневаться,
что избранные по нему депутаты
будут очень далеки от поддержки
национальных интересов Украины,
да и от реальных потребностей жи-
телей региона также.
В результате, «в отдельных рай-
онах Донецкой и Луганской обла-
стей» будут созданы неподкон-
трольные Киеву прокуратура, суды
и армия под вывеской «народная
милиция». Что касается последнего
из упомянутых институтов «госу-
дарства», то такое прикрытие уже
осуществляется: в октябре про-
шлого года указом «главы ЛНР»
Плотницким «армия республики»
преобразована в «народную мили-
цию». На вооружении этой «мили-
ции» уже имеются российские тан-
ки и БМП, современные ракетные
системы залпового огня, артилле-
рия и много другого вооружения, с
помощью которого планируется
«поддерживать общественный по-
рядок».
И весь этот правоохранитель-
ный и военный конгломерат пред-
ложат содержать за счет государ-
ственного бюджета Украины.
В результате, «в отдельных райо-
нах Донецкой и Луганской облас-
тей» будут созданы
неподконтрольные Киеву прокура-
тура, суды и армия под вывеской
«народная милиция»

19. 19
Когда же дойдет очередь до ре-
шения вопроса о контроле госу-
дарственной границы, то вполне
вероятно, что на такую миссию бу-
дут также претендовать «народные
республики». Еще не забыто бах-
вальное заявление Захарченко, что
«ни один украинский пограничник
на нашу территорию не войдет», а
также его решение о формирова-
нии пограничной службы ДНР.
Посему, вполне вероятно, что
после проведения выборов по
«плану Мореля», на украинской
территории сформируется узако-
ненный «свободным волеизъявле-
нием народа» российский ударный
антиукраинский отряд в оболочке
«отдельных районов Донецкой и
Луганской областей с особым ста-
тусом».
Третий предмет анализа – га-
рантии выполнения ряда важней-
ших для Украины положений Ком-
плекса мер после выборов.
В «плане Мореля», по нашему
мнению, просматривается желание
европейцев как можно быстрее уса-
дить за стол двухсторонних перего-
воров официальный Киев и пред-
ставителей так называемых
«республик ДНР и ЛНР». Следстви-
ем этого станет возложение ответ-
ственности за дальнейшее урегули-
рование конфликта на Донбассе
непосредственно на руководство
Украины. Характерно, что этот под-
ход полностью совпадает с соответ-
ствующей позицией Москвы.
Такое пожелание было бы при-
емлемым для украинской стороны,
но только при наличии хотя бы од-
ного из двух условий:
• первое, если бы источником
угрозы для Украины явля-
лись исключительно сепара-
тисты Донбасса;
• второе – наличие реальных
международных гарантий, в
том числе со стороны РФ
(хотя мы знаем чего они сто-
ят) относительно строгого
соблюдения всех соответ-
ствующих стандартов ОБСЕ
в ходе подготовки и прове-
дения выборов.
Ни одного из этих условий в на-
личии нет.
Поэтому, после проведения вы-
боров в рамках условий, предусмо-
тренных «планом Мореля», Украи-
на наверняка столкнется с жестким
противодействием Москвы (через
управляемых ею «законно избран-
ных представителей Донбасса») в
выполнении таких положений
Комплекса мер, как:
• освобождение и обмен всех
заложников и незаконно
удерживаемых лиц;
• восстановление полного
контроля над государствен-
ной границей со стороны
правительства Украины во
всей зоне конфликта;
• вывод всех иностранных во-
оруженных формирований,
военной техники, а также

20. 20
наемников с территории
Украины;
• разоружение всех незакон-
ных групп.
Следует ожидать, что их выпол-
нение станет предметом торга. С
высокой вероятностью можно про-
гнозировать выдвижение «руко-
водством республик» в качестве
условия реализации указанных по-
ложений, финансирование Украи-
ной социально-экономических
программ в оккупированных райо-
нах Донбасса. Прежде всего, это
может касаться восстановления
разрушенных промышленных,
транспортных, социальных и иных
объектов инфраструктуры. За ре-
зультаты «работы» российского
оружия платить будет наша страна.
По расчетам правительства
Украины, проведенным совместно
с Международным банком, ООН и
представителями ЕС, необходи-
мый объем финансирования на
восстановление инфраструктуры,
системы обеспечения Донбасса и
социальную адаптацию оценивает-
ся в размере 1,2 млрд дол.
Не подвергая сомнению точ-
ность этих расчетов, стоит все же
высказать некоторые предостере-
жения. Наверняка, при их проведе-
нии не учтен высокий уровень воз-
можного влияния коррупции на
реализацию указанных программ.
А она может охватить три уровня –
украинские государственные орга-
ны, не контролируемые Украиной
«государственные органы» окку-
пированного Донбасса, а также
российский бюрократический ап-
парат и бизнес. Присутствие по-
следнего уровня вполне ожидаемо,
исходя из интереснейшего положе-
ния того же Комплекса мер: «со-
действие со стороны центральных
органов власти трансграничному
сотрудничеству в отдельных райо-
нах Донецкой и Луганской обла-
стей с регионами Российской Феде-
рации».
Так что, указанная сумма расхо-
дов на восстановление может воз-
расти в два, а может и в три раза.
Контроль со стороны соответству-
ющих европейских структур наши
госчиновники и бизнесмены, а так-
же их российские «коллеги», нау-
чились обходить виртуозно.
Возможна еще одна ситуация,
отчасти парадоксальная. Украину
могут вынуждать к выплате ком-
пенсаций и социальных пособий
нынешним боевикам, а также се-
мьям погибших из состава терро-
ристических групп и бандформи-
рований. Правовым основанием
для этого может быть закон Украи-
ны об амнистии, принятие которо-
го предусмотрено Комплексом мер.
Все это предрекает образование
для нас гигантской финансовой во-
ронки, поглощающей огромней-
шие ресурсы на создание и содер-
жание фактически российского
анклава на территории Украины. О
крайне необходимых реформах в
За результаты «работы» россий-
ского оружия платить будет наша
страна

21. 21
большинстве областях жизнедея-
тельности государства придётся на
долгое время забыть. А погашение
взятых на восстановление Донбас-
са международных кредитов ляжет
тяжелым бременем на нынешнее и
последующие поколения граждан
Украины.
И в завершение, четвертый
предмет анализа – дальнейшее
развитие военно-политической об-
становки на востоке Украины.
Проведение выборов на Дон-
бассе, при предлагаемых европей-
скими посредниками условиях, не
ликвидирует военную угрозу Укра-
ине. Конфликтная ситуация про-
должится, а ее военная составляю-
щая весьма вероятно приобретет
новые формы. Наиболее возмож-
ные из них - это периодические ди-
версии и террористические акты в
разных регионах Украины, воору-
женные провокации как на линии
соприкосновения, так и на некото-
рых участках нашей границы с Рос-
сией. Не всегда это может быть
спланированными акциями. В ряде
случаев будет проявляться после-
военный синдром. В отношении
значительной части нынешних бо-
евиков, имеющих криминальное
прошлое, он особенно вероятен.
Ощутив безнаказанность своих
действий во время вооруженной
фазы конфликта, они уже не вер-
нутся к мирному труду. Разбой и
насилие продолжат быть их обра-
зом жизни.
Вполне вероятно также усиле-
ние в послеизбирательный период
действий агентуры в восточных и
южных областях Украины и, вне
всякого сомнения, продолжение
интенсивной информационно-
пропагандистской кампании.
Россия и впредь будет всевоз-
можными способами провоциро-
вать возникновение в Украине по-
литического, экономического или
социального кризиса. И тогда снова
прозвучат призывы к созданию
«Новороссии», расширению границ
«республик», походу на Харьков и
тому подобное. А на границе с Укра-
иной будет наращиваться группи-
ровка российских войск, всегда го-
товая прийти на «помощь русским
людям, страдающим под игом киев-
ской хунты», «противостоять угро-
зам со стороны НАТО» и т.п.
В тьлше напрашивается доволь-
но неутешительный вывод. Основ-
ная его суть в том, что согласившись
на вариант закона о выборах, отра-
жающего основные элементы «пла-
на Мореля», мы не решим задачу
реинтеграции ныне оккупирован-
ных районов Донбасса в единую
Украину. Фактически, они останут-
ся очагом постоянной военной
угрозы, способной в любой момент
превратится в «горячий» конфликт.
Россия, путем агрессии и про-
воцирования конфликта на юго-
востоке Украины, стремится к реа-
лизации своих политических
целей, а именно:
Проведение выборов на Донбассе,
при предлагаемых европейскими
посредниками условиях, не ликвиди-
рует военную угрозу Украине. Кон-
фликтная ситуация продолжится,
а ее военная составляющая весьма
вероятно приобретет новые
формы
Что согласившись на вариант
закона о выборах, отражающего
основные элементы «плана Море-
ля», мы не решим задачу реинте-
грации ныне оккупированных райо-
нов Донбасса в единую Украину

22. 22
• осуществление своего влия-
ния, через подконтрольные
ей «республики», на вну-
треннюю и внешнюю поли-
тику Украины;
• создание критических усло-
вий для украинской эконо-
мики, вследствие вынужден-
ных огромных финансовых
расходов украинского пра-
вительства на оборону стра-
ны и восстановление Дон-
басса, что в результате может
максимально замедлить ре-
формы в Украине и усилить
социальную напряженность
в обществе.
Надежды на отказ России от та-
кой политики в ближайшей пер-
спективе нет.
В этой связи, целесообразно ре-
комендовать следующее.
Первое. На переговорах в Мин-
ске придерживаться жесткой пози-
ции: решение Верховной Рады
Украины о назначении местных
выборов в отдельных районах До-
нецкой и Луганской областей мо-
жет быть принято только после
создание там условий безопасно-
сти их проведения и получения со-
ответствующих реальных между-
народных гарантий. Для этого
необходимо прежде всего обеспе-
чить выполнение выше упомяну-
тых положений Комплекса мер:
• вывод всех иностранных во-
оруженных формирований,
военной техники, а также
наемников с территории
Украины;
• разоружение всех незакон-
ных групп;
• восстановление полного
контроля над государствен-
ной границей со стороны
правительства Украины во
всей зоне конфликта.
Второе. Выборы в указанных
районах должны проводиться в со-
ответствии с Законом Украины «О
местных выборах». Украина уни-
тарное государство, а посему на
всей ее территории должна функ-
ционировать единая правовая си-
стема, в том числе избирательная
система. Выборы во всех областях
Украины в органы местного самоу-
правления, как и в другие предста-
вительные органы власти прово-
дятся с соблюдением единых
принципов и норм, закрепленных
украинским законодательством.
Ни о каком специальном законе
для отдельных районах Донецкой и
Луганской областей речи не долж-
но идти.
Если эти районы действительно
заинтересованы быть в составе
Украины, то они должны выпол-
нять ее законы и уважать волю
большинства Украинского народа.
Если эти районы действительно
заинтересованы быть в составе
Украины, то они должны
выполнять ее законы и уважать
волю большинства Украинского
народа

23. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 жовтня 2015
23
Події 31 серпня 2015 року під
Верховною Радою стали певним
доказомпровалудіалогуофіційного
Києва з власним народом, що є
однією з причин зростання
суспільної напруги. Можна довго
сперечатися щодо доцільності вве-
дення змін до Конституції, проте,
якщо влада обрала такий, а не
інший шлях потрібно було більш
відповідально це аргументувати та
донести свою позицію громадянам.
Для Банкової це може стати
останнім тривожним дзвоником та
нагодою суттєво поміняти підхід в
комунікації з суспільством.
Останні місяці дають змогу вио-
кремити такі негативні риси
комунікації влади з суспільством:
• далеконедостатнєврахування
практичного виміру політики
та відсутність оперативної
реакції на поточні виклики;
намагання держави можна
описати, скоріше, як розробку
стратегічних документів, які
можуть запрацювати лише у
перспективі (це звичайно до-
бре, проте паралельно
необхідні інші дії вже зараз);
• недостатній аналіз
суспільних настроїв та
очікувань;
• стихійний підхід у
визначенні ризиків
національній безпеці;
• відсутність сортування
посилів на потреби
Комунікація з власним суспільством крізь
призму ризиків національній безпеці
України
Павло Кост,
координатор проектів Демократичного співтовариства «Схід» (Варшава,
Республіка Польща), член Експертної ради ЦДАКР
Основна помилка: Київ переконує
«переконаних»

24. 24
відповідної аудиторії; основ-
на помилка: Київ переконує
«переконаних»;
• відсутність достатньої
координації роботи з ключо-
вими каналами комунікації –
найбільш рейтинговими те-
леканалами
• негативний (депресивний,
дефетистичний) характер
переказу без достатнього
урахування успіхів та досяг-
нень, що сприяє погіршенню
суспільних настроїв.
Лабораторія аналізу
інформаційних операцій Центру
досліджень армії, конверсії та
роззброєння ще в березні
повідомляла про вкрай важливе
значення ефективної
інформаційної політики Києва на
фоні агресії Російської Федерації.
Політика України мала передба-
чати фактичне існування чоти-
рьох фронтів в інформаційній
війні: внутрішньоукраїнського,
міжнародного, окупованих
територій (включно із прифрон-
товими) та території Росії. А на
кожному з них слід воювати
різними засобами. З огляду на по-
точну ціль російської агресії,
якою є дестабілізація внутрішньої
ситуації в Україні, пріоритетним
напрямком має бути комунікація
з власними громадянами.
Визначати «чутливі місця» нац-
безпеки України потрібно виходя-
чи із загального виклику, яким є
протидія дестабілізаційним
намірам зовнішніх сил. Нижче
прораховано внутрішні фактори,
які будуть генерувати ризики
нацбезпеці. Також запропоновано
способи їх мінімізації. Частина з
них потенційно може стати
безпосереднім запальним пунктом,
а інші будуть створювати сприят-
ливе підґрунтя для загострення
ситуації.
Комплекс проблем, пов’язаних з
війною на сході України
Варто нагадати, що проголосу-
вавши 31 серпня пропозиції щодо
змін до Конституції, депутати зро-
били лише перший крок. Чергові
голосування та бурхливі дискусії
попереду. Слід сказати, що помил-
ковим було чітке прив’язання вла-
дою питання «особливого порядку
місцевого самоврядування на
Донбасі» до процесу
децентралізації. Загальне сприй-
няття такого кроку в суспільстві
зводилось до того, що під прикрит-
тям слушної ідеї (децентралізацію
підтримує 67% українців) було
здійснено спробу прийняття
контраверсійної поправки щодо
Донбасу. І власне це створило спри-
ятливий базис для політичних
спекуляцій та провокацій. Також
неприйнятною була риторика
Банкової, яка, обговорюючи це пи-
тання, пропонувала штампове та
сильно спрощене бачення «хто не з
нами, той не патріот». Варто реаль-
З огляду на поточну ціль російської
агресії, якою є дестабілізація вну-
трішньої ситуації в Україні, пріори-
тетним напрямком має бути
комунікація з власними
громадянами

25. 25
но оцінювати ситуацію та суспільні
настрої: за період з березня до серп-
ня 2015 року кількість позитивних
оцінок тзв. мінських домовлено-
стейсерйозновпала:з34%до11,9%.
Це безумовний виклик для влади
та особисто президента.
З урахуванням цього слід кар-
динально поміняти аргументацію,
яка б включала відкрите обгово-
рення владою всіх реальних
ризиків, які очевидним чином ви-
пливають з тзв. мінських домовле-
ностей, змін до Конституції та бой-
ових дій, – весь цей комплекс,
насправді є частиною одного
цілого. Замовчування чи невизнан-
ня владою цих ризиків очевидним
чином працюватиме лише на
збільшення напруги в суспільстві.
Офіційному Києву варто публічно
зайняти гнучку позицію, яка буде
передбачати план А, Б, В і т.д. у ви-
падку різних сценаріїв. І що
важливіше – відкрито про це заяв-
ляти громадянам. Банкова не має
говорити громадянам, що «зміни
до Конституції дадуть мир», бо це
підвищує вразливість Україні та
дискредитує власне позицію Києва.
Радше казати, що «якщо зміни до
Конституції дадуть мир, тоді...», а
«якщо зміни до Конституції миру
не дадуть, то...». Усвідомлення гро-
мадянами того, що влада розуміє
всі ці ризики і готова до них буде
безумовним фактором зменшення
суспільної напруги. Зараз такого
усвідомлення суспільству явно не
вистачає. Більше того, відкрите за-
мовчування цих ризиків створює
враження обману з боку влади. Та-
кож вкрай важливим є публічне
визначення «червоної лінії», яку
Київ ніколи собі не дозволить пере-
ступити у питанні Донбасу. На да-
ний момент не зрозуміло, на які
компроміси готова піти Банкова.
Також варто враховувати курс
Москви, який ймовірно полягати-
ме в нав’язуванні неприйнятних
умов Києву стосовно автономії
Донбасу з високою долею
фінансових зобов’язань, покладе-
них на Україну (ймовірно, такі
спроби будуть супроводжуватися
періодичними обстрілами на
фронті). Завданням влади має бути
пояснення громадянам готовності
до відповідної реакції на такі спро-
би – аж до права на вихід з мінських
угод. А це дозволить уникнути
формування завищених очікувань
серед суспільства та зробить
позицію Києва менш вразливою до
потрясінь (наприклад, поновлення
бойових дій або проведення
виборів у тзв. ДНР та ЛНР буде
сприйматися інакше, а не як черго-
вий «кидок» терористів).
Децентралізація влади
Дотичною проблемою можна
вказати питання реформи
місцевого самоврядування, яка на-
вряд чи стане «вибуховою» сама по
собі, проте громадське роздрату-
вання, викликане інформаційним
Варто реально оцінювати ситуа-
цію та суспільні настрої: за період з
березня до серпня 2015 року кіль-
кість позитивних оцінок тзв. мін-
ських домовленостей серйозно
впала: з 34% до 11,9%. Це безумов-
ний виклик для влади та особисто
президента
Завданням влади має бути пояснен-
ня громадянам готовності до
відповідної реакції на такі спроби –
аж до права на вихід з мінських угод