війна кремля проти України

1. Безпековий огляд ЦДАКР № 24 (87)
28 грудня 2017
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 28 грудня 2017
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКР
Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 28 грудня 2017
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики та ризики для України у другій половині
грудня 2017 року
Черноморский флот России
и крымская группировка войск (сил)
Про стратегію Києва щодо миротворчої місії на Донбасі
Демарш Росії на Донбасі – постріл в молоко
PESCO: Європейський Союз зміцнює свій оборонний потенціал
Ізраїльські ракетні програми: приклад для України?

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 28 грудня 2017
4
Фахівці Центру досліджень ар-
мії, конверсії та роззброєння
(ЦДАКР) пропонують свій аналіз
ключових тенденцій у сфері безпе-
ки і оборони другої половини груд-
ня 2017 року.
Головні ризики воєнного
характеру
Протягом другої половини
грудня обстановка в зоні україно-
російського конфлікту характери-
зувалась певним загостренням. Зо-
крема, відмічалось збільшення
інтенсивності обстрілів НЗФ пози-
цій українських підрозділів і насе-
лених пунктів на підконтрольній
Україні території, включно із засто-
суванням ними важких озброєнь,
серед яких – РСЗВ БМ-21 «Град»,
82-мм та 120-мм міномети, 122-мм
гармати Д-30/30А.
Найбільш інтенсивно вогневі
удари наносилися противником по
позиціях українських військ в ра-
йоні н.п. Трьохізбенка, Кримське,
Кряківка, Троїцьке, Попасна, Ново-
олександрівка, Луганське, Лозове,
Новолуганське, Травневе, Зайцеве,
Авдіївка, Дослідне, шахта «Бутів-
ка», Кам’янка, Мар’їнка, Березове,
Водяне, Павлопіль, Лебединське,
Широкино.
Також противник продовжував
активно вести розвідку бойових по-
рядків сил АТО із застосуванням
БПЛА для нанесення вогневих уда-
рів. Крім того, в зазначений період
відмічалась різка активізація рейдо-
вих груп піхоти противника і ДРГ
(як «змішаних» - місцеві бойовики і
російські найманці, так і штатних
ДРГ спецназу ГРУ ГШ ЗС РФ).
Загальне ускладнення обста-
новки в зоні україно-російського
конфлікту в зазначений період від-
мічали й в СММ ОБСЄ. Зокрема,
перший заступник голови місії
Александр Хуг зазначив, що з по-
чатку конфлікту сторони віддали-
Загальні
оцінки
Основні виклики та ризики для України
у другій половині грудня 2017 року
Відмічалась різка активізація рейдо-
вих груп піхоти противника і ДРГ (як
«змішаних» - місцеві бойовики і
російські найманці, так і штатних
ДРГ спецназу ГРУ ГШ ЗС РФ)

5. 5
лися від його розв’язання більше,
ніж будь-коли. «Ми бачимо, що на-
сильства стає все більше, а мін-
ських домовленостей дотримують-
ся все менше. На жаль, після трьох
з половиною років поки ми відда-
лилися від вирішення конфлікту
більше, ніж будь-коли. Йому не ви-
дно кінця в осяжному майбутньо-
му», – сказав Александр Хуг.
Кремлівський демарш в СЦКК
За оцінкою ЦДАКР, основною
причиною загострення обстановки
в зоні україно-російського кон-
флікту в другій половині грудня
стало прийняття Кремлем рішення
вкотре підняти ставки в своїй агре-
сії проти України. Інструментом
для цього став демарш щодо виве-
дення своїх офіцерів зі Спільного
центру з контролю та координації
питань припинення вогню та стабі-
лізації лінії розмежування сторін
(СЦКК).
Вдатися до застосування цього
важелю гібридного тиску на Україну
саме в цей період Кремль змусив не-
сприятливий для нього розвиток
обстановки довкола України, зокре-
ма, наближення голосування за
вкрай невигідний для нього закон
«Про особливості державної політи-
ки щодо забезпечення державного
суверенітету України над тимчасово
окупованими територіями в Доне-
цькій і Луганській областях», а та-
кож позитивні сигнали з-за океану
щодо постачання Україні озброєнь.
Напередодні виходу російських
офіцерів з СЦКК, який відбувся 18
грудня, на підконтрольних Кремлю
російських та «республіканських»
інформаційних ресурсах здійсню-
вався інформаційний супровід та-
кого рішення шляхом інформацій-
них вкидів у вигляді коментарів
«експертів», представників т.зв.
ДНР/ЛНР та російських чиновни-
ків. Їх метою був шантаж та заля-
кування України наслідками при-
йнятого в Кремлі рішення, при
цьому основними меседжами
Кремля стали такі:
• винною у виході російської сто-
рони з СЦКК є виключно
Україна, зокрема, її неконструк-
тивна позиція щодо російських
офіцерів, внаслідок якої останні
не могли нормально працювати;
• вихідросійськоїсторонизСЦКК
суттєво загострить ситуацію на
Донбасі, зокрема, призведе до
розгортання широкомасштаб-
них бойових дій. При цьому вин-
ною у цьому буде не тільки
Україна, а також й Захід, який
підтримує та озброює Україну;
• Україна не зможе справитись з
тими проблемами, які Росія
створюватиме їй на Донбасі
після залишення СЦКК її
офіцерами. Як результат, їй
необхідно буде домовлятись на-
пряму з т.зв. ДНР/ЛНР.
Загалом, за оцінкою ЦДАКР, ви-
від своїх офіцерів з СЦКК здійсню-
вався Кремлем з тим щоб змусити

6. 6
Київ вести прямий діалог з його до-
нецькими та луганськими маріо-
нетками. Також це був елемент
шантажу Берліна та Парижа, які
під страхом ескалації бойових дій
на сході України повинні були б
змусити українське керівництво
активізуватись в питанні виконан-
ня ним політичної частини мін-
ських домовленостей. Справді, пи-
тання збереження нинішнього
статус-кво на Донбасі є доволі чут-
ливим для європейських столиць.
Однак сподівання Кремля, що під-
вищення ставок в зоні конфлікту
змусить західних партнерів Украї-
ни заламувати руки Банковій у пи-
танні виконання політичної части-
ни Мінську виявились наївними.
Лідери Франції та Німеччини ви-
словили безкомпромісну позицію,
закликавши у спільній заяві Росію
повернути своїх офіцерів до складу
СЦКК. З «нормандцями» солідари-
зувалась і Варшава. А спеціальний
представник США в Україні Курт
Волкер взагалі назвав такий крок
Москви «ганьбою». З огляду на це,
в Раді Федерації вже заговорили
про повернення російських офіце-
рів до СЦКК.
Втім не варто очікувати легких
перемовин. Більш того, в ЦДАКР
вважають, що Кремль спробує ви-
чавити максимум з даної ситуації і
продовжить тиснути на Київ щодо
формування ним відповідної зако-
нодавчої бази, передбаченої мін-
ськими угодами. Відтак певне засте-
реження викликає відтермінування
в останній момент голосування за
законопроект про реінтеграцію
Донбасу.
В той же час, ЦДАКР наголошує
на тому, що на період демаршу Росії
в СЦКК основним завданням укра-
їнської сторони має бути забезпе-
чення максимальної прозорості іс-
нуючих механізмів контролю та
спостереження за дотриманням ре-
жиму «тиші» на лінії розмежування.
Основні виклики всередині
держави
Самодискредитація
«МіхоМайдану»
Внутріполітична ситуація в дер-
жаві в другій половині грудня, як і
в першій частині місяця пройшла
під акомпанемент вуличних про-
тестів організованих лідером «Руху
нових сил» Михеїлом Саакашвілі.
Цього разу їх кульмінацією стало
проведення вже третього за ліком
«Маршу за імпічмент», в рамках
якого відбувся відверто незрозумі-
лий штурм його учасниками Жов-
тневого Палацу. Інцидент відбувся
після того, як Міхеїл Саакашвілі у
виступі заявив про намір створити
в ньому штаб громадського контр-
олю.
Під час штурму між мітингу-
вальниками, яких за попередніми
даними поліції, було близько двох
тисяч осіб і правоохоронцями, які
перешкоджали активістам захопи-
ти будівлю, застосовуючи проти
Питання збереження нинішнього
статус-кво на Донбасі є доволі
чутливим для європейських столиць

7. 7
них вогнегасники і сльозогінний
газ, почалися сутички. Коментую-
чи ті події начальник ГУ Нацполіції
в Києві Андрій Крищенко зазна-
чив, що якби учасники акції не за-
спокоїлись і намагались би прорва-
тись, ним було б віддано наказ на
застосування проти них більш сер-
йозних спеціальних засобів.
Інцидент зі штурмом Жовтне-
вого палацу не залишився без ува-
ги західних партнерів України і
отримав від них відповідну оцінку.
Посли Канади і Великої Британії в
Україні Роман Ващук і Джудіт Гоф
засудили спробу активістів «Руху
нових сил» зайти в приміщення
Жовтневого палацу в Києві назвав-
ши її «зловживанням правом на
мирний протест».
Не зміг не скористатись таким
подарунком й очільник Кремля,
який під час своєї прес-
конференції з журналістами,
ефективно використав тему «Мі-
хоМайдану» для наочної демон-
страції власному електорату того,
що чекає Росію, якщо до влади в
ній прийде опозиція.
На думку ЦДАКР, проведений в
другій половині грудня «Марш за
імпічмент» авантюра з захоплен-
ням Жовтневого палацу є досить
показовими не тільки в контексті
оцінки ролі Міхеїла Саакашвілі в
політичному житті країни на су-
часному етапі, але й в контексті ді-
яльності інших політичних сил, які
активно виступають за зміну тепе-
рішнього статус-кво в українській
політиці.
«Рух нових сил» та подібні до
них показово-опозиційні політичні
організації та рухи (якщо вони не є
частиною п’ятої колони Кремля)
нерідко приймають рішення, які
мають ситуативний характер і
спрямовані виключно на отриман-
ня тимчасових політичних диві-
дендів, без врахування можливих
наслідків не тільки для держави, а й
для них самих.
Невелика кількість прихильни-
ків вуличних акцій, метою яких є
зміна діючого в країні політичного
режиму, говорить про відносно
низький рівень підтримки україн-
ським суспільством даної ідеї та її
генераторів. Це можна пояснити не
стільки високим рівнем довіри
українців до діючої влади, скільки
усвідомлення ними наслідків, до
яких може призвести негайне ба-
жання бачити серед керівництва
держави нові (чи нові-старі) об-
личчя і хто насправді буде осно-
вним бенефіціаром таких змін.
В той же час ЦДАКР наголошує
на тому, що нездорова тяга окре-
мих політичних сил до активізації
антиурядових настроїв суспільства
воюючої держави під виглядом різ-
них міні-майданів, якнайкраще
відповідає власне інтересам Крем-
ля. Їхня, а також діяльність в країні
російської п’ятої колони, поряд із
загостреннями обстановки на
фронті, створює для кремлівських
Нездорова тяга окремих політичних
сил до активізації антиурядових
настроїв суспільства воюючої
держави під виглядом різних міні-
майданів, якнайкраще відповідає
власне інтересам Кремля. Їхня, а
також діяльність в країні російської
п’ятої колони, поряд із загострення-
ми обстановки на фронті, створює
для кремлівських спроб знищити
українську державність справжній
синергетичний ефект

8. 8
спроб знищити українську держав-
ність справжній синергетичний
ефект.
Шпигун вийди геть!
Щеодноютоп-новиноюдругоїпо-
ловини грудня стало затримання
контррозвідкою СБУ російського
шпигуна, який працював в Кабінеті
міністрів України. Ним виявився за-
ступник голови протокольної служби
уряду і перекладач прем’єр-міністра
Володимира Гройсмана Станіслав
Єжов.
Правоохоронці встановили, що
чиновник був завербований росій-
ськими спецслужбами під час трива-
лого закордонного відрядження в
США, де він працював радником по-
сольства України у Вашингтоні. За їх-
ньою інформацією, чиновник за за-
вданнямросійськихкураторівзбирав
за допомогою спеціального облад-
нання інформацію про діяльність
урядових структур. Крім того він на-
певне передавав їм інформацію про
результати зустрічей українського
прем’єра зі своїми закордонними ко-
легами, на яких він був присутній
особисто.
За оцінкою ЦДАКР в цьому за-
триманні показовими є ряд моментів.
По-перше, випадок з Єжовим пока-
зав, що вищі ешелони української
влади потребують тотальної перевір-
ки на предмет виявлення і знешко-
дження російської агентури. По-
друге, сам факт виявлення агента
такого рівня, а також заяви СБУ про
те, що Єжова «вели» ще з весни 2017
р., а після того, як його викрили – на-
віть використовували для дезінфор-
мації російських кураторів, є з одного
боку свідченням ефективно проведе-
ної роботи українських спецслужб, а
з іншого – своєрідним «привітом»
Кремлю та всій його агентурі в Украї-
ні. По-третє, незважаючи на затри-
мання російського агента, окремі
факти його біографії, які з’явились в
ЗМІ вже після його затримання, став-
лять ряд запитань до осіб, які відпо-
відальні за перевірку і допуск осіб до
роботиввищихешелонахукраїнської
влади. Так, відповідно до свідчень
знайомихзЄжовимосіб,міжйогоко-
легаминавітьходилижарти,щоЄжов
– агент ФСБ. Він відкрито висловлю-
вав свої антиукраїнські погляди та
прихильність до «Великої Російської
імперії», що викликало здивування
навітьзачасівЯнуковича.Більштого,
з декларації Єжова стало відомо, що
його дружина Юлія Мірошнікова є
громадянкою Росії. Незважаючи на
все вищезазначене, Єжов пройшов
перевірку служби контррозвідки, як і
будь-який інший державний службо-
вець. Тому цілком природно виникає
запитання: пропуск на державну
службу кадра з такими білими пляма-
ми в своїй біографії – це звичайна ха-
латність чи свідомий саботаж?
Продовження українського
антикорупційного трилеру
Ніяк не втихає війна всіх проти
всіх серед українських флагманів
Цілком природно виникає запитан-
ня: пропуск на державну службу
кадра з такими білими плямами в
своїй біографії – це звичайна халат-
ність чи свідомий саботаж?

9. 9
боротьби з корупцією. ЦДАКР вже
попереджав про можливі негативні
наслідки цього процесу як для фор-
мування української державності,
так і для іміджу країни на міжна-
родній арені. Зокрема, про те, що
провал антикорупційних реформ
поставить Україну, і насамперед її
вище державне керівництво у не-
зручне положення перед західними
партнерами, для яких проведення
реформ, зокрема, що стосується
боротьби з корупцією, є одним з
визначальних аспектів підтриман-
ня нормального діалогу з нашою
державою.
Першим «китайським поперед-
женням» ЄС для нашої влади стала
прийнята в листопаді підсумкова
декларація саміту Східного парт-
нерства, в якій, зокрема, йшлося
про те, що ЄС надаватиме фінансо-
ву підтримку Україні лише за умо-
ви здійснення нею конкретних ре-
форм, й насамперед у сфері
боротьби з корупцією.
Другим таким попередженням
для української влади за останній
місяць стала заява посла Франції в
Україні Ізабель Дюмон стосовно
т.зв. «справи Пімахової і агентів
НАБУ» (розслідування факту існу-
вання в Департаменті міграційної
служби масштабної схеми оформ-
лення за хабарі громадянства іно-
земцям за фальшивими докумен-
тами).
Як відомо, 29 листопада 2017 р.
в ДМС заявили, що був затрима-
ний агент НАБУ за підозрою в
спробі дати хабар першому заступ-
нику глави відомства Діні Пімахо-
вій. НАБУ назвало ці звинувачення
такими, що не відповідають дій-
сності і у відповідь заявило, що чи-
новник сама неодноразово озвучу-
вала вимогу про отримання
«заохочення»: спочатку за позитив-
не вирішення питання про надан-
ня іноземцю громадянства Украї-
ни, а згодом - за надання дозволу
на проживання на території Украї-
ни. Більш того, НАБУ звинуватило
ГПУ і СБУ в тому, що їх співробіт-
ники навмисно перешкодили про-
веденню спецоперації, спрямованої
на виявлення в ДМС «учасників
ОЗУ». В свою чергу, керівник САП
Назар Холодницький поскаржив-
ся, що прокурори вже не зможуть
довести цю справу його до кінця,
оскільки через зрив спільної опера-
ції САП і НАБУ зі збору доказів об-
винувачення не зможе повноцінно
наполягти на своїй позиції в суді.
За словами французького ди-
пломата, в ЄС «особливо уважно
стежать» за тим, як розвивається
ситуація з розслідуванням по ДМС
і якщо підозри європейців підтвер-
дяться, це буде мати дуже важливе
значення з точки зору безвізового
режиму.
Сигнал французького дипло-
мата українській владі є більш ніж
однозначним, адже безвізовий ре-
жим з ЄС є чи не найбільшим здо-
бутком України на шляху євроін-

10. 10
теграції в постмайданий період. І у
разі, якщо українська влада не
проявить політичну волю для ви-
рішення даної проблеми, і безвізо-
вий режим буде дійсно призупи-
нено чи скасовано, - це буде
серйозним іміджевим ударом не
тільки по ній, але й по державі, яка
замість зближення з Заходом буде
відкинута у відносинах з ним на
декілька кроків назад.
Очевидно, що перспектива та-
кого розвитку подій вже почала ви-
мальовуватись в гарячих головах
українських антикорупційників.
На такий висновок наводять слова
генпрокурора Юрія Луценка, який,
зокрема, зазначив, що публічне
зведення ним рахунків з керівни-
ком САП було помилкою.
Чи ці слова є дійсно усвідом-
ленням ситуації до якої призвели
особисті амбіції та інтереси учас-
ників війни серед антикорупцій-
них органів, чи їм про це хтось
натякнув (не виключено, що таке
«вітання» Генпрокурору особисто
привіз з Вашингтону керівник
САП) – не відомо, однак сам факт
публічного визнання недопусти-
мості того, чим протягом остан-
нього часу займаються українські
антикорупціонери, є хоч і невели-
ким, але позитивним моментом.
Після цього хотілося б побачити
перехід від слів, тим більше запіз-
нілих, до конкретних і результа-
тивних дій у війні проти корупції,
а не проти одне одного.
Виклики та ризики на
міжнародній арені
США: Росія – джерело
нестабільності, Україну – озброїти
Друга половина грудня харак-
теризувалась позитивними тен-
денціями в питанні підтримки
України з боку її західних партне-
рів та засудження дій Росії як кра-
їни-агресора.
Для початку слід відмітити при-
йняту в США нову стратегію з нац-
безпеки, в якій Росія визнана од-
ним з джерел нестабільності в
Євразії. «Поєднання російських
амбіцій і зростаючих військових
можливостей РФ створює неста-
більність у Євразії, де росте ризик
конфлікту в зв’язку з російськими
невірними оцінками обстанов-
ки», – зазначено в документі.
В Стратегії також йдеться про
те, що завдяки «своїм вторгненням
до Грузії та України Росія проде-
монструвала готовність порушува-
ти суверенітет держав регіону та
продовжує залякувати своїх сусідів
загрозливою поведінкою, такою як
демонстрація ядерного потенціалу
і розгортання наступальних мож-
ливостей».
Прийняття зазначеного доку-
менту, в якому Росія фігурує ви-
ключно в якості дестабілізуючого
чинника глобальної безпеки, має
важливе значення з огляду на те,
що знімає багато запитань і спеку-
ляцій на тему ставлення адміні-
страції Дональда Трампа до країни-
Хотілося б побачити перехід від
слів, тим більше запізнілих, до
конкретних і результативних дій у
війні проти корупції, а не проти
одне одного

11. 11
агресора. Для України ж нова
американська Стратегія нацбезпе-
ки має важливе значення, оскільки
є однією з основ діяльності США
щодо глобального стримування та
протидії Росії, елементом якої є на-
дання політичної, фінансової та
військової підтримки нашій держа-
ві, як форпосту такої протидії.
Демонстрацією послідовності
США у своєму ставленні до країни-
агресора є й заява Білого дому про
те, що Росія та її маріонетки є дже-
релом насильства на сході України.
При цьому в ньому закликали Ро-
сію припинити атаки на сході Укра-
їни, вивести свої сили і важкі
озброєння з суверенної території
України.
За такої позиції Білого дому, за-
твердження Дональдом Трампом
експортної ліцензії для України на
придбання певних видів легкого
озброєння та стрілецької зброї у
американських виробників, вигля-
дає цілком логічним рішенням.
Дана ліцензія передбачає дозвіл на
експорт до України снайперських
системи M107A1, боєприпасів та
пов’язаних з ними спорядження
загальною вартістю 41,5 млн. дол.
США.
Пізніше стало відомо, що Пре-
зидент США має намір оголосити
про схвалення ним й плану прода-
жу Україні протитанкових ракет.
Як зазначив американський теле-
канал ABC News з посиланням на
джерела в Держдепартаменті США,
загальна вартість оборонного па-
кету складе 47 млн. дол. США. Він
включатиме 210 ракет і 35 пускових
установок, серед яких можуть бути
й системи Javelin.
У Кремлі ж вважають, що схва-
лення США ліцензій на продаж ле-
тальної зброї Україні призведе до
кровопролиття на Донбасі. «На-
певно, це зайвий раз підігріє і без
того гарячі голови націоналістів,
які прагнуть тільки до того, щоб
знову перейти до силового методу
врегулювання на Донбасі, абсолют-
но безперспективного, і знову
розв’язати кровопролиття», – ска-
зав речник російського президента
Дмитро Пєсков.
Роздратування Кремля з даного
приводу – цілком зрозуміле і про-
гнозоване. Там розуміють, що під-
няття ставок шляхом шантажу і
провокацій не досягли успіху і за-
мість того, щоб сідати з Росією за
стіл переговорів за спиною Украї-
ни, США продовжують демонстру-
вати послідовну політику її всебіч-
ної підтримки.
За оцінкою ЦДАКР, затверджен-
ня американським президентом
першого комерційного продажу
американської летальної оборон-
ної зброї Україні, має більше полі-
тичне значення, аніж військове, і є
демонстрацією послідовності США
в підтримці України, чого відверто
не вистачало за президентства Ба-
рака Обами. Поряд з цим надання
Україні летального озброєння, се-
Затвердження американським
президентом першого комерційного
продажу американської летальної
оборонної зброї Україні, має більше
політичне значення, аніж військове,
і є демонстрацією послідовності
США в підтримці України, чого
відверто не вистачало за прези-
дентства Барака Обами
Усвідомлюючи високу ціну подаль-
шого посилення військової агресії
проти України, в Кремлі, очевидно,
все більше уваги приділятимуть
використанню власне невійськових
важелів в боротьбі проти нашої
держави, зокрема, проросійських
політичних сил, корумпованих
політиків і чиновників, а також
криміналітету

12. 12
ред якого, ймовірно, будуть і про-
титанкові ракетні комплекси
Javelin, хоча і не змінить кардиналь-
но розклад сил на Донбасі, однак
слугуватиме своєрідним запобіж-
ником від прийняття в Кремлі рі-
шення про розширення своєї вій-
ськової авантюри на решту
території України.
В той же час ЦДАКР звертає
увагу на те, що усвідомлюючи висо-
ку ціну подальшого посилення вій-
ськової агресії проти України, в
Кремлі, очевидно, все більше уваги
приділятимуть використанню
власне невійськових важелів в бо-
ротьбі проти нашої держави, зо-
крема, проросійських політичних
сил, корумпованих політиків і чи-
новників, а також криміналітету. З
огляду на це в ЦДАКР наголошу-
ють на необхідності консолідації
влади та тих політичних сил, що
стоять на державницьких позиці-
ях, в інтересах продовження ре-
формування держави, особливо,
що стосується боротьби з корупці-
єю та посилення її обороноздат-
ності.
Окрім військової допомоги
Україні з боку США, слід також зга-
дати і про подібне рішення з боку
Туреччини, а саме: підписання
українсько-турецької угоди щодо
надання українській армії допомо-
ги в розмірі 3 млн. дол. США. Такий
договір підписується вже другий
рік поспіль. В цілому передбачено
п’ять таких угод, які передбачають
пряму фінансову допомогу Україні
на закупівлю ОВТ.
Важливість даної угоди полягає
не тільки в отриманні додаткових
фінансових ресурсів на переозбро-
єння ЗСУ сучасним ОВТ (найбільш
ймовірно турецького виробни-
цтва), але й з точки зору демон-
страції Туреччиною своєї позиції
щодо України та україно-росій-
ського конфлікту.
Антиросійська міжнародна
синергія
Окрім допомоги з боку США та
Туреччини, друга половина грудня
ознаменувалась для України й ін-
шими позитивними новинами в
контексті протистояння з агресо-
ром.
Зокрема, на засіданні 72-ї сесії
Генеральної асамблеї ООН 19 груд-
ня було ухвалено оновлену резолю-
цію «Ситуація з правами людини в
Автономній Республіці Крим та м.
Севастополь (Україна)» - «за» про-
голосували 70 країн.
В даному акті ГА ООН вкотре
засудила тимчасову окупацію Росі-
єю Кримського півострова та не
визнала спроби його анексії держа-
вою-окупантом. Також нова резо-
люція містить чіткі формулювання
щодо статусу АР Крим та міста Се-
вастополь як частини території
України.
Прийняття даної резолюції є
черговим підтвердженням рішучої
позиції міжнародної спільноти

13. 13
щодо підтримки територіальної ці-
лісності України, яка була вперше
зафіксована у резолюції ООН від
2014 р. та розвинута у резолюції від
2016 р. Крім того, це є чітким сиг-
налом Кремлю, що питання Криму
не закрите, як би йому того не хоті-
лось і що міжнародна спільнота
уважно слідкує за його діями на
анексованому ним півострові.
Слід також зазначити, що проти
резолюції виступили 26 країн, се-
ред яких Росія та всі її сателіти по
ОДКБ. З огляду на це, ЦДАКР вва-
жає здоцільним вкотре згадати про
нещодавні миротворчі ініціативи
Білорусі щодо Донбасу і наголоси-
ти на непослідовності Мінська у
його ставленні до України і послі-
довності у відстоюванні інтересів
Кремля. Досить чітку оцінку діям
білоруської сторони в ООН в чер-
говий раз надала перший віце-спі-
кер Верховної Ради Ірина Геращен-
ко. «Якщо Білорусь як майданчик
для переговорів в Мінському фор-
маті претендує на нейтральний
статус і певну миротворчу місію у
врегулюванні ситуації на Донбасі,
вона не повинна підігравати Крем-
лю, в тому числі, і при голосуванні
в Генеральній асамблеї ООН. Вва-
жаю такі голосування Білорусі -
саме в контексті її претензій на ми-
ротворчу місію – некоректними»,
- зазначила вона.
Ще одним важливим диплома-
тичним майданчиком боротьби з
агресором є Парламентська асамб-
лея Ради Європи. На відміну від по-
передніх разів, коли з нього прихо-
дили, в основному, тривожні
новини щодо намагання керівни-
цтва Ради Європи повернути ро-
сійську делегацію до складу органі-
зації, в середині грудня в ПАРЄ
ухвалили жорстку декларацію про-
ти намірів Росії. Зокрема, делегації
20 країн-членів РЄ підписали в
Парламентській асамблеї «жорстку
декларацію» про необхідність за-
хистити її «цінності і авторитет» на
тлі постійних спроб повернути
представників РФ в цю структуру.
Підписанти також заявили, що без-
умовне поновлення делегації РФ в
правах повністю зруйнує автори-
тет ПАРЄ і викличе ефект доміно в
організації, тому закликають зупи-
нити цей сценарій.
В ЦДАКР зазначають, що дана
декларація не знімає повністю за-
грози повернення РФ до складу
ПАРЄ, однак демонструє що зро-
бити їй це буде досить складно.
Очевидним також є те, що на дано-
му етапі в організації здоровий
глузд, тобто відданість її ідеологіч-
ній основі – демократії і цінностям,
взяв гору над номінальною присут-
ністю в ній країни-агресора, для
якого порушення прав людини є
невід’ємною складовою і одною з
запорук існування діючого в ній
режиму.
Така солідарність європейських
країн в питанні протидії Росії від-
мічалась і в рамках ЄС, зокрема, в
Солідарність європейських країн в
питанні протидії Росії відмічалась і
в рамках ЄС, зокрема, в питанні
продовження дії економічних санкцій
проти агресора ще на півроку

14. 14
питанні продовження дії економіч-
них санкцій проти агресора ще на
півроку. Більш того, як заявив пре-
зидент Європейської ради Дональд
Туск, вперше лідери Євросоюзу
прийняли рішення про продовжен-
ня санкцій проти РФ без суперечок
і додаткових аргументів.
Кремль відреагував на такий
«подарунок» до нового року від ЄС
словами підгодованого ним колиш-
нього канцлера ФРН Герхарда
Шрьодера, який зазначив, що «ви-
ступає за покрокову відміну санк-
цій, а не за те, щоб весь час розду-
мувати про їх посилення». Однак
така заява німецького глави ради
директорів «Роснєфті» скоріше ви-
глядає намаганням зробити хоро-
шу міну за поганої гри, адже на-
справді відповісти ні йому, ні Росії
на такі дії Заходу просто нічим.
Путін і журналісти: старі пісні
про головне
Цьогорічна прес-конференція
президента РФ Володимира Путі-
на, яка відбулася 14 грудня, відріз-
нялась від його попередніх щоріч-
них зустрічей з журналістами. Вона
пройшла в досить спокійній атмос-
фері, без гострих заяв і являлась
насправді стартом його передви-
борчої кампанії – а відтак більшість
того, що він говорив, адресувалось
його електорату. Основними месе-
джами Кремля були такі: альтерна-
тиви Путіну немає, тому голосува-
ти треба тільки за нього; Майдан
– це передумова до краху держави,
- подивіться на Україну; у Росії на
сьогодні вистачає проблем, однак
армія – найсильніша в світі.
Традиційно особливе місце в зу-
стрічах очільника Кремля з пресою
було відведене Україні. Так, отри-
мавши нагоду висловитись на тему
нашої держави, він вкотре нагадав,
що російської армії на Донбасі не-
має і висловив упевненість, що,
якщо бойовики т.з. ДНР/ЛНР скла-
дуть зброю, то українські націона-
лісти на Донбасі влаштують різа-
нину «гіршу, ніж в Сребрениці».
Також Путін наголосив на неефек-
тивності мінського формату для
врегулювання ситуації на Донбасі
через неконструктивну позицію
представників київської влади. Ще
одні путінські тези були про те, що
росіяни і українці - один народ і що
Крим віддали Україні незаконно.
Тобто російський президент вко-
тре повторив давно відомі кремлів-
ські заготовки, які орієнтовані ви-
ключно на внутрішнього
споживача. Відтак, не є дивним те,
що прес-конференція Володимира
Путіна не викликала ажіотажу в
українських ЗМІ, які, очевидно,
вже втратили інтерес до заїждже-
них фраз очільника Кремля, що не
може не говорити про певну тен-
денцію у їх ставленні до його ви-
ступів.
Окремо слід відмітити, що пи-
тання щодо т.з. ДРН/ЛНР та Кри-
му, зокрема, про наявні в них про-

15. 15
блеми і перспективи їх вирішення,
окремо практично не піднімались.
На думку ЦДАКР, це може свідчи-
ти, що для мобілізації прокремлів-
ського електорату тема Донбасу та
Криму вже не спрацьовує. Навпа-
ки, враховуючи складну економіч-
ну ситуацію в країні в Кремлі розу-
міють що на її фоні чергове
перенесення акцентів на «Крим-
наш» і «багатостраждальний народ
Донбасу» може зіграти з ним злий
жарт і забрати ще декілька відсо-
тків від такого важливого для легі-
тимності режиму рейтингу росій-
ського президента.

16. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 28 грудня 2017
16
Проект миротворчої місії на
Донбасі сьогодні гальмується через
політичні чинники. Якщо на роз-
гортання миротворців з’явиться
воля держав-членів Ради безпеки
ООН – узгодити решту питань, зо-
крема мандат місії, буде значно лег-
ше. Однак наразі великі держави не
мають бажання посилати власних
громадян на Донбас. Тож, навіть
якщо винести за дужки окрему по-
зицію Росії, перед нами постає про-
блема кадрового наповнення гіпо-
тетичного контингенту.
Також існує невизначеність
щодо матеріального забезпечення
такої місії. Нажаль, уряд США пла-
нує й надалі зменшувати свій фі-
нансовий внесок у забезпечення
функціонування ООН і, зокрема,
фонду миротворчих операцій
ООН. Тому дилема формування
бюджету миротворчої місії на сході
України може стати ще однією пе-
репоною. Відтак, Києву варто кон-
центрувати більше дипломатичних
зусиль на досягненні спільної по-
зиції з європейськими країнами.
Це може підштовхнути нинішню
адміністрацію США до активізації
в переговорному процесі щодо ми-
ротворців на Донбасі.
З іншого боку, стратегія Києва
щодо миротворців має включати
наявні програми і канали підтрим-
ки з боку Заходу, які Росія не здатна
заблокувати. Для цього українській
владі варто зосередитись на менш
Про стратегію Києва щодо миротворчої
місії на Донбасі
У дзеркалі
експертноі
думки
Крістофер ГОЛЬШЕК (Christopher HOLSHEK),
старший радник з цивільно-військових відносин
Міжнародного інституту миру та безпеки Narrative Strategies,
полковник у відставці, США
Навіть якщо винести за дужки
окрему позицію Росії, перед нами
постає проблема кадрового наповне-
ння гіпотетичного контингенту
Стратегія Києва щодо миротворців
має включати наявні програми і
канали підтримки з боку Заходу, які
Росія не здатна заблокувати

17. 17
амбітних, однак більш прагматич-
них та практичних підходах до ви-
рішення цієї проблеми. Як варіант,
замість відправки багаточисельно-
го континенту на Донбас – процесу
який Москва може з легкістю тор-
педувати на різних етапах реаліза-
ції, - першим кроком міжнародної
спільноти може стати започатку-
вання місії військових спостеріга-
чів ООН (United Nations Military
Observer - UNMO). Діяльність та-
кої місії може здійснюватися під
«парасолькою» ОБСЄ.
Україні критично важливо за-
безпечити прозорий механізм між-
народного контролю над операція-
ми, здійснюваними в межах
мандату такої місії. Київ, як ніхто
інший, має бути зацікавлений у
тому щоб ситуація в зоні конфлік-
ту мала максимально прозорий ха-
рактер. Замовчування або спотво-
рення певних обставин може
спричинити непорозуміння та
протиріччя на майбутніх етапах
впровадження миротворчої місії.
З огляду на це, важливим еле-
ментом покращення безпекової си-
туації на Донбасі, на мій погляд, є
впровадження механізмів демокра-
тичного цивільного контролю. Цей
інструмент має нівелювати усі спро-
би Москви підірвати стабільність в
Україні. Відповідна підтримка могла
б надійти завдяки програмі на
кшталт Глобальної ініціативи для
миротворчих операцій (The global
peace operations initiative - GPOI).
США неодноразово робили по-
милку, вважаючи що проведення
виборів може надовго зафіксувати
демократичний лад в суспільстві,
яке довгий час страждало від на-
силля і відсутності верховенства
права. На жаль, подібна практика
повториться і у випадку імплемен-
тації Мінських домовленостей.
Тому у випадку України критично
важливою вбачається співпраця
цивільної та військової адміністра-
цій. Зусилля України мають бути
направлені на обмеження застосу-
вання військової сили і, навпаки,
посилення безпеки місцевих орга-
нів влади. А для цього необхідне
підвищення оперативних спро-
можностей та компетенції правоо-
хоронних органів – внутрішньої
розвідки, поліції тощо.
Не менше значення має під-
тримка України з боку США за лі-
нією Міністерства оборони. Даний
вектор співпраці повинен стати
пріоритетним в умовах, коли адмі-
ністрація Трампа у своїй зовніш-
ньополітичній доктрині приділяє
політиці «м’якої сили» все менше
уваги, натомість збільшуючи вій-
ськовий бюджет. У цьому контексті
великого значення набуває співп-
раця МОУ з Відділом оборонного
співробітництва при посольстві
США (Office of defense cooperation
ODC).
Також не варто забувати, що
Україна має значний потенціал
участі в миротворчих місіях на

18. 18
Балканах, в Іраку та на Африкан-
ському континенті. Тож, хоча Укра-
їнська Армія не має змоги брати
участь в миротворчій місії на тери-
торії власної країни, майданчик
миротворчості має залишатись од-
ним зі шляхів підвищення спро-
можностей ЗСУ. Окрім того, США
зацікавлені у тому, щоб миротворчі
сили ООН мали високий рівень го-
товності протидіяти асиметрич-
ним загрозам, а український досвід,
здобутий за роки російської агре-
сії, стане в нагоді.
США зацікавлені у тому, щоб ми-
ротворчі сили ООН мали високий
рівень готовності протидіяти
асиметричним загрозам, а україн-
ський досвід, здобутий за роки
російської агресії, стане в нагоді

19. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 28 грудня 2017
19
Ще один рік російської агресії
на сході України закінчується під
наростаючий гул канонад артилерії
бойовиків. Різдвяне перемир’я не
поставило бойові дії на паузу, а
міжнародні спостерігачі відзнача-
ють, що поточна ситуація в зоні
АТО виглядає найбільш загрозли-
во з початку року.
Загострення ситуації на Донбасі
вже традиційно співпало з погір-
шенням міжнародної кон’юнктури
для Росії. Кремлю муляє невпинне
погіршення американо-російських
відносин, грудневим епізодом яко-
го стало схвалення президентом
США нових санкцій щодо Росії за
порушення договору про ліквіда-
цію ракет середньої і меншої даль-
ності (РСМД). Більше того, на го-
ризонті американо-російських
відносин уже чітко простежуються
обриси нових неприємностей для
Кремля - в лютому 2018 року відпо-
відно до положень «Акту щодо
протидії противникам Америки
шляхом запровадження санкцій»
очікується введення Вашингтоном
обмежень щодо установ, які взає-
модіють із оборонними та розвіду-
вальними відомствами РФ та опри-
люднення інформації про
наближених до російського режи-
му олігархів та іноземних політи-
ків, а також про розмір їхніх акти-
вів. Таким чином, у Кремлі
остаточно впевнились, що санкцій-
ний тиск не вдасться знизити за-
Демарш Росії на Донбасі –
постріл в молоко
Володимир Солов’ян,
керівник зовнішньополітичних проектів ЦДАКР
Загострення ситуації на Донбасі вже
традиційно співпало з погіршенням
міжнародної кон’юнктури для Росії
у Кремлі остаточно впевнились, що
санкційний тиск не вдасться знизи-
ти завдяки ефемерним поступкам в
українському питанні, на що
російське керівництво покладало
чималі сподівання після перемоги
Трампа

20. 20
вдяки ефемерним поступкам в
українському питанні, на що росій-
ське керівництво покладало чималі
сподівання після перемоги Трампа.
До пасиву Москви, що накопи-
чився за останні тижні, можемо та-
кож зарахувати підтримку членами
генеральної асамблеї ООН резолю-
ції про ситуацію із правами люди-
ни в анексованому Криму; вста-
новлення прокуратурою
Міжнародного кримінального суду
(МКС) фактів військового проти-
стояння між Українською Армією
та збройними силами РФ на Донба-
сі; продовження економічних санк-
цій ЄС проти Росії на півроку.
З наближенням президентських
виборів у Росії звуження оператив-
ного простору Кремля в площині
проблематики Донбасу лише поси-
лить роздратованість російського
керівництва. Зважаючи на мізерні
успіхи Москви у просуванні росій-
ських наративів на українському
напрямку, Путіну, певно, ще більше
кортить розпочати свою другу
«шестирічку» з успішного наступу
в переговорному процесі щодо
майбутнього Донбасу.
Кожен суттєвий крок своєї ди-
пломатії Росія традиційно «підсві-
чує» прожектором воєнного потен-
ціалу. Така тактика виявилась
ефективною на перших етапах ін-
тервенції. Сідаючи в лютому 2015
року за стіл переговорів в Мінську
зі зловісною гримасою війни,
Кремль зумів вичавити з
розм’яклих учасників норманд-
ської четвірки угоду, яка, за його
задумом, мала би прокласти дорогу
до втілення російської концепції
врегулювання. Однак далі все піш-
ло за іншим сценарієм.
Москва припустилась страте-
гічного прорахунку, недооцінивши
оборонні можливості України і
в’язкість антиросійських санкцій.
На відміну від Сирії, Донбас більше
не є полігоном для ще однієї «ма-
ленької переможної війни», адже
просування вглиб української те-
риторії спричинить значні втрати
серед особового складу російської
армії, а єдиним «бонусом» для РФ
стане черговий пакет жорстких
торговельно-політичних обме-
жень.
Таким чином, конвенційні опції
Кремля на Донбасі обмежені режи-
мом «турбуючого вогню», який
«старанно» підтримують проросій-
ські бойовики. Це фактично по-
збавляє Москву можливості поси-
лювати переговорну позицію
завдяки створенню конвенційних
загроз на відповідному напрямку.
Важливий аргумент геополітично-
го торгу перетворюється на еле-
мент грубуватого блефу.
Щоб повернути ініціативу, росій-
ське командування наважилось від-
коригувати інструментарій шантажу
Заходу і України через руйнацію ме-
ханізмів контролю стану безпеки в
зоні конфлікту. 18 грудня російські
представники вийшли зі Спільного
З наближенням президентських
виборів у Росії звуження оператив-
ного простору Кремля в площині
проблематики Донбасу лише поси-
лить роздратованість російського
керівництва
Москва припустилась
стратегічного прорахунку,
недооцінивши оборонні можливості
України і в’язкість антиросійських
санкцій

21. 21
центру з контролю та координації
питань припинення вогню та стабі-
лізації лінії розмежування сторін
(СЦКК) і наступного дня покинули
територію України. Саме завдяки ро-
боті СЦКК, до якого входили укра-
їнські та російські офіцери, з вересня
2014 року вдавалось забезпечувати
функціонування СММ ОБСЄ. Тому
дане рішення Москви в умовах пер-
манентного загострення протисто-
яння знецінює усі гарантії безпеки,
безякихроботапредставниківСММ
ОБСЄ стає фактично неможливою.
Кривавим підтвердженням цього є
трагічний випадок кінця квітня 2017
року, коли спостерігачі місії, начебто
не повідомивши бойовиків про
маршрут свого пересування, піді-
рвались на російській міні поблизу
села Пришиб.
Однак Москва створила склад-
нощі в роботі ОБСЄ не лише без-
пекового характеру. Міжнародним
спостерігачам завжди було непро-
сто вести діалог із сепаратистами
(щоправда ця обставина не має
стосунку до контингенту росіян в
СММ ОБСЄ, який налічує 39 осіб).
Без посередників керівництво місії
буде змушене щоразу контактувати
безпосередньо з керівництвом так
званих ЛДРН, тож про оператив-
ність, як і об’єктивність моніто-
рингу, який здійснюватиметься за
попереднім погодженням з агресо-
ром, не може бути й мови.
Варто зазначити, що проросій-
ські бандформування і раніше сис-
тематично перешкоджали роботі
спостерігачів ОБСЄ, однак росій-
ському окупаційному командуван-
ню вдавалось зберігати хорошу
міну при поганій грі. Тому відкли-
кання Росією представництва зі
СЦКК означає не так зміну правил
гри, як вибір іншого «козиря». Ні-
велюючи роль міжнародних інсти-
тутів у зоні конфлікту, Кремль на-
магається компенсувати свою
фактичну неготовність застосува-
ти сценарій масштабних насту-
пальних бойових дій, який раніше
було легко виміняти на терплячу
позицію Заходу.
Метою Москви в даному випад-
ку, без сумніву, було змусити Київ
вести прямий діалог з її маріонет-
ками в Донецьку та Луганську.
Вплинути на позицію українського
керівництва в Кремлі, вочевидь,
розраховували шантажуючи Бер-
лін та Париж новою ескалацією бо-
йової ситуації в зоні АТО. Справді,
питання збереження нинішнього
статусу-кво на Донбасі є доволі
чутливим для європейських сто-
лиць. Однак сподівання Москви,
що підвищення ставок в зоні кон-
флікту змусить західних партнерів
України заламувати руки Банковій
у питанні виконання політичної
частини Мінську виявились наїв-
ними. Лідери Франції та Німеччи-
ни висловили безкомпромісну по-
зицію, закликавши у спільній заяві
Росію повернути своїх офіцерів до
складу СЦКК. З «нормандцями»
Дане рішення Москви в умовах
перманентного загострення про-
тистояння знецінює усі гарантії
безпеки, без яких робота представ-
ників СММ ОБСЄ стає фактично
неможливою

22. 22
солідаризувалась і Варшава. Спеці-
альний представник США щодо
України Курт Волкер назвав такий
крок Москви «ганьбою». Навіть
більше, Білий дім суттєво посилив
підтримку ЗСУ американським ле-
тальним озброєнням.
Отож вистріл Москви по СЦКК
прийшовся в молоко. В Раді Федера-
ції вже заговорили про повернення
російських офіцерів до СЦКК. Втім
не варто очікувати легких перемо-
вин. Вочевидь, Кремль спробує ви-
чавити максимум з даної ситуації і
продовжить тиснути на Київ щодо
формування ним відповідної зако-
нодавчої бази, передбаченої мін-
ськими угодами. Відтак, застере-
ження викликає відтермінування в
останній момент голосування за за-
конопроект про реінтеграцію Дон-
басу. Пори це, першочерговим за-
вданням Києва, на період демаршу
Росії в СЦКК є забезпечення макси-
мальної прозорості існуючих меха-
нізмів контролю та спостереження
за дотриманням режиму «тиші» на
лінії розмежування.
Кремль спробує вичавити макси-
мум з даної ситуації і продовжить
тиснути на Київ щодо формування
ним відповідної законодавчої бази,
передбаченої мінськими угодами

23. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 28 грудня 2017
23
13 листопада 2017 р. у Брюсселі
представники 23-х держав-членів
Європейського Союзу1
підписали
декларацію про наміри поглибити
співпрацю у сфері безпеки та оборо-
ни – PESCO2
. На нинішньому етапі,
однак, не йдеться про створення
«армії ЄС» (як немає й «армії
НАТО»), хоча експерти не виключа-
ють такої можливості у майбутньо-
му.Прибічникомформуванняспіль-
них збройних сил є, наприклад,
1 Документ не підписали Велика Британія і
Данія. Ірландія, Португалія і Мальта не при-
йняли остаточного рішення щодо приєднан-
ня до проекту.
2 PESCO – «Permanent Structured Cooperation
on security and defence» («Постійна струк-
турна співпраця з питань безпеки та оборо-
ни»).
глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер.
За появу «армії ЄС» у тій чи іншій
формі давно виступають Франція
(найпотужніша військова держава в
ЄС), Німеччина та їх союзники.
Лондон до останнього часу бло-
кував плани поглиблення оборон-
ного співробітництва, пояснюючи
це тим, що не вважає за потрібне
дублювати НАТО і підривати роль
Альянсу. Але, коли стало зрозумі-
ло, що PESCO набуває реальних
контурів, Велика Британія погоди-
лася брати участь у проекті, побою-
ючись, що її військова і авіакосміч-
на промисловість втратять частину
ринків3
.
3 23 страны ЕС подписали соглашение о воен-
ном сотрудничестве. – [Електронний ре-
PESCO: Європейський Союз зміцнює свій
оборонний потенціал
Володимир Паливода,
старший науковий співробітник відділу проблем національної безпеки
Національного інституту стратегічних досліджень

24. 24
Починаючи з 2020 р., учасники
PESCO сплачуватимуть до Євро-
пейського оборонного фонду по 5
млн. євро. Гроші витрачатимуться
на створення нових зразків озбро-
єння та закупівлю спорядження.
Планується також, що країни ЄС у
кризових ситуаціях будуть надава-
ти у розпорядження єдиного ко-
мандування свої бойові підрозділи
на додаток до вже існуючих мирот-
ворчих сил4
.
Слід зазначити, що до прийнят-
тя згаданого рішення у сфері безпе-
ки та оборони Євросоюз просував-
ся досить довго і складно. На
пришвидшення військової інтегра-
ції об’єднана Європа змушена була
піти з огляду на дії Росії на міжна-
родній арені (передусім, стосовно
України), обрання президентом
США Дональда Трампа та вихід Ве-
ликої Британії з ЄС.
Першу спробу такої інтеграції
здійснено ще у 1952 р., коли Фран-
ція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерлан-
ди і Люксембург підписали договір
про заснування Європейського
оборонного співтовариства (ЄОС).
Однак через два роки парламент
Франції заблокував його створен-
ня. У подальшому намагання збли-
ження у сфері оборони в Євросою-
сурс]. – Режим доступу: http://www.bbc.com/
russian/news-41972538
4 European Union gives impetus to joint defence
plan. – [Електронний ресурс]. – Режим до-
ступу: http://www.bbc.com/news/world-
europe-41971867
зі наштовхувалися на традиційний
спротив захисників прерогатив на-
ціональних держав та країн, які ви-
ступали проти дублювання функ-
цій НАТО. У 1985 р. канцлер ФРН
Гельмут Коль і президент Франції
Франсуа Міттеран висунули про-
ект Договору про ЄС, що передба-
чав проведення узгодженої зовніш-
ньої і оборонної політики (теж не
був реалізований).
У 1992 р. була прийнята «Петер-
сбергська декларація» про відноси-
ни між Західноєвропейським сою-
зом (ЗЄС)5
та ЄС і НАТО. Згідно з
цим документом, ЗЄС, незалежно
від Північноатлантичного альянсу,
мав не лише гарантувати оборону
територій країн-учасниць, але й
проводити гуманітарні та ряту-
вальні операції, миротворчі місії,
виконувати завдання щодо кризо-
вого управління, включаючи при-
мушування до миру в інтересах
усього Євросоюзу6
.
Разом з тим, визначальним фак-
тором, гарантом національного су-
веренітету й протидії зовнішнім
5 ЗЄС – організація, створена на основі Брю-
сельського договору 1948 р. про співпрацю в
економічній, соціальній і культурній галузях
та колективну самооборону, який підписали
Бельгія, Велика Британія, Люксембург, Ні-
дерланди та Франція. Амстердамський дого-
вір 1997 р. зробив ЗЄС «невіддільною части-
ною ЄС», надавши йому оперативні
повноваження у сфері оборони. ЗЄС припи-
нив існування у 2011 р.
6 Мінгазутдінов І.О. Західноєвропейський
союз // Українська дипломатична енцикло-
педія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (го-
лова) та ін. - К: Знання України, 2004.

25. 25
загрозам для країн-членів ЄС зали-
шався воєнно-політичний блок
НАТО, до складу якого входять
майже всі держави Євросоюзу.
Американська військова присут-
ність на континенті, а особливо
ядерна складова Альянсу, виступа-
ла і виступає запорукою європей-
ської безпеки.
Необхідність протидії новим
глобальним загрозам (насамперед,
тероризму, релігійному екстреміз-
му й сепаратизму) зумовила фор-
мування Спільної зовнішньої та
безпекової політики (СЗБП) ЄС,
початок чому поклав Маастрихт-
ський договір, підписаний у 1992 р.
З метою більш широкого охоплен-
ня військових аспектів та кризових
ситуацій, у 1999 р. СЗБП була допо-
внена Європейською безпековою
та оборонною політикою
(з 2009 р. - Спільна безпекова та
оборонна політика).
У контексті реалізації положень
СЗБП у 1992 р. на основі франко-
німецької бригади (5 тисяч осіб)
був створений підрозділ швидкого
реагування «Єврокорпус», до учас-
ті у якому пізніше приєдналися
Бельгія, Люксембург та Іспанія.
Представники Греції, Італії, Поль-
щі7
й Туреччини прикомандирова-
ні до штабу «Єврокорпусу» у стату-
сі спостерігачів. У разі необхідності
підрозділ може бути розгорнутий
до штату у 60 тисяч осіб. Він роз-
рахований на участь у коротко- і
7 Польща планувала приєднатися до участі у
«Єврокорпусі» на правах постійного учасни-
ка, але у 2015 р. новий уряд РП прийняв рі-
шення не робити цього.
Джерело: http://x-true.info/62727-obscheevropeyskaya-armiya-gotova-protivostoyat-rossii.html

26. 26
середньострокових військових
конфліктах, миротворчих операці-
ях під егідою ООН чи ОБСЄ. Осо-
бовий склад «Єврокорпусу» має
досвід участі у миротворчих місіях
на Балканах і в Афганістані8
. Від
2002 р. підрозділ використовується
як сили швидкого реагування, що
знаходяться у спільному розпоря-
дженні Євросоюзу та НАТО.
У 1995 р. Італія, Франція, Пор-
тугалія та Іспанія створили багато-
національні сили швидкого реагу-
вання («EUROFOR»),
підпорядковані ЗЄС. Їх загальна
чисельність становила 12 тисяч
осіб, а ці сили були задіяні у ми-
ротворчих місіях у Албанії (2000-
2001), Македонії (2003), Конго
(2003), Боснії і Герцеговині (2007)
та Чаді (2007).
У 2012 р. «EUROFOR» розпус-
тили, а їх функції взяли на себе Бо-
йові групи ЄС («EUBG»). Вони
з’явилися ще у 1999 р. за рішенням
саміту ЄС щодо створення нової
структури батальйонного рівня,
здатної до самостійних дій для ви-
конання всього спектра положень
«Петерсбергської декларації». Такі
підрозділи існують на ротаційній
основі як у національному, так і у
багатонаціональному форматі (на-
приклад, італійсько-угорсько-сло-
8 Військовий Євросоюз у відповідь Трампу й
Путіну. – [Електронний ресурс]. – Режим до-
ступу: https://ua.112.ua/statji/viiskovyi-
y e v r o s o i u z - u - v i d p o v i d - t r a m p u - i -
putinu-355706.html
венська чи німецько-голландсько-
фінська Бойові групи)9
.
На сьогодні Євросоюз має у сво-
єму розпорядженні 18 батальйонів
(по 1500 військовослужбовців) та 4
батальйони (по 2500 військовос-
лужбовців). З огляду на незначну
чисельність особового складу,
«EUBG» призначені лише для вико-
нання обмежених завдань (запобі-
гання конфліктам, гуманітарні ак-
ції, захоплення плацдармів для
більших сил тощо). Для того, щоб
вислати «EUBG» до місця проведен-
ня операцій, необхідна одностайна
згода усіх країн-членів Євросоюзу10
.
9 Enter the EU Battlegroups. – [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу: https://www.iss.
europa.eu/content/enter-eu-battlegroups
10 У створенні Бойових груп ЄС не брала участі
Мальта (не має власної армії), а також Данія
та Ірландія (як нейтральні держави).
Джерело: https://upload.wikimedia.org/wiki-
pedia/en/f/fb/EUBG_2014-2.jpeg

27. 27
Практичне застосування Бойових
груп ЄС продемонструвало невисо-
кий рівень їх підготовки для дій у
кризових ситуаціях та незлагодже-
ність між національними контин-
гентами. «EUBG» повністю залежні
від США у плані засобів бойового
забезпечення (розвідки, зв’язку,
управління, РЕБ, тилового поста-
чання, можливостей дозаправки лі-
таків у повітрі) і глобальних пере-
дислокацій, при цьому мають вкрай
обмежені можливості із застосу-
вання високоточної зброї (тут вони
теж майже повністю залежать від
американців). Існує ще й фактор по-
літичного небажання втручатися у
міжнародні конфлікти, властивий
для Німеччини11
.
Для здійснення управління обо-
11 Wojsko Unii niezdatne do użycia. – [Електро-
нний ресурс]. – Режим доступу: http://www.
rp.pl/ artykul/1002395-Wojsko-Unii-niezdatne-
do-uzycia.html
ронним потенціалом з 2000 р.
функціонує новий орган Євросою-
зу - Комітет з політики і безпеки
(погоджує, зокрема, оборонні пи-
тання), діяльність якого підтриму-
ється робочою групою з військово-
політичних справ, Військовим
комітетом і Військовим штабом12
.
У 2004 р. Рада ЄС створила Єв-
ропейське оборонне агентство
(ЄОА),уроботіякогоберутьучасть
усі країни-члени Євросоюзу13
. Го-
ловними функціями ЄОА є: розви-
ток оборонного потенціалу; спри-
яння співробітництву в галузі
озброєння; формування конкурен-
12 CSDP structure, instruments, and agencies. –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://eeas.europa.eu/topics/crisis-
response/5392/csdp-structure-instruments-
and-agencies_en
13 У діяльності ЄОА не бере участі Данія, а
Норвегія, яка не входить до ЄС, має право
брати участь без права голосу.
Джерело: https://www.eda.europa.eu/images/default-source/WebZine/Issue13/opinion_banner_
4e7c7993fa4d264cfa776ff000087ef0f.jpg

28. 28
тоспроможного європейського
ринку військового обладнання;
підвищення ефективності євро-
пейських оборонних досліджень і
технологій14
.
Незважаючи на прийняття кон-
цептуальних документів у сфері
оборони та створення відповідних
координуючих органів, наявність
спільних військових підрозділів та
досвіду їх застосування у мирот-
ворчих цілях, сподіватися у най-
ближчі роки на появу об’єднаних
збройних сил ЄС навряд чи варто. І
на це є низка причин. Головна з них
полягає в тому, що Євросоюз пере-
живає системну кризу, про що від-
верто було заявлено на зустрічі
«Шістки» - шести країн-засновни-
ків сучасного ЄС (Німеччини,
Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів
і Люксембургу): «Ми стурбовані
станом Європейського проекту.
Безсумнівно, все говорить про те,
що попереду - дуже складні часи»15
.
Деякі з країн-членів Євросоюзу
(передусім, Польща) вбачають у
розширенні оборонних спромож-
ностей ЄС підрив ролі НАТО на
континенті. Заступник міністра за-
кордонних справ РП Конрад Ши-
14 European Defence Agency. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://www.eda.
europa.eu/Aboutus/Missionandfunctions
15 Founding members say European Union is in
bad shape. – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://www.reuters.com/article/us-
eu-founders-meeting/founding-members-say-
european-union-is-in-bad-shape-idUSKCN0VI
249?feedType=RSS&feedName=worldNews
маньський нещодавно з цього при-
воду висловився так: «Минулий
досвід та певна доза політичного
реалізму змушують нас вважати,
що перший сценарій є найбільш
підходящим, тобто сценарій, який
ґрунтується на добровільному та
узгодженому співробітництві та
спільних діях з НАТО. Побудова
найбільш амбітних, іноді вражаю-
чих планів розвитку оборонної по-
літики для ЄС у відриві від цих об-
ставин призведе до того, що всі ці
процеси, роздуми та обговорення в
якийсь момент не будуть реалізо-
вані. Ось чому Польща підтримує
цей тип реалізму та такий тип по-
годження з обставинами, які дони-
ні не дозволили зробити якогось
дуже радикального прориву у цій
сфері з боку ЄС»16
.
Серйозною проблемою на шля-
ху створення об’єднаних збройних
сил ЄС є формування єдиного ко-
мандування і управління операція-
ми, що зробити без федералізації
Євросоюзу неможливо. За цих
умов значна частина державного
суверенітету національних держав
(питання миру і війни, контроль
над армією і озброєнням) має бути
делегована органам ЄС. Разом з
тим, сьогодні вектор конфедера-
16 Szymański ostrożnie o przyszłości europejskiej
obronności. «Scenariusz oparty o
dobrowolność». – [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://www.defence24.
pl/679294,szymanski-ostroznie-o-przyszlosci-
europejskiej-obronnosci-scenariusz-oparty-o-
dobrowolnosc