Uploaded bycacds_ukraine
547 views

Newsletter 01 02-2016(41-2) (1)

Kremlins war against ukraine

Embed presentation

Download to read offline
Безпековий огляд ЦДАКР №2 (41) 1 лютого 2016 Редакційна колегія Зміст
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 лютого 2016 2 Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому середовищі України. Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України. Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української влади. @2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР Редакційна колегія: Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно- промислових проектів ЦДАКР Члени Редакційної колегії: Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.) Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно- консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпеки Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпеки Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review» Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпеки Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.) Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 лютого 2016 3 ЗМІСТ Загальні оцінки У дзеркалі експертноі думки Аналітичні розробки Основні виклики та ризики для України у другій половині січня 2016 року Воєнні аспекти реалізації «Мінських домовленостей» Якщо Росія дасть військову відповідь Анкарі, вона не впорається із наслідками таких дій В Фінляндії не вірять в те, що хтось прийде ззовні і буде тебе захищати від зовнішньої агресії Збройове випробування президента Мінські домовленості – розв’язання конфлікту чи рецепт катастрофи? Ситуація в Україні протягом 2016-2017 рр. має такі перспективи розвитку, які в тій чи іншій формі були реалізовані в сценаріях на Близькому Сході Існуюча система європейської безпеки потребує переформатування, і основою для її забезпечення має залишатись НАТО Кривое зазеркалье российской оборонки
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 лютого 2016 4 Розвиток ситуації довкола та всередині України продовжує збері- гати негативні тенденції і формує небезпечний вузол проблем, розв‘язання яких потребує рішучих кроків з боку української влади. Зокрема, нездатність сучасної системи міжнародних відносин та існуючих інструментів міжнарод- ної безпеки створити умови для вирішення російсько-українського конфлікту, веде до подальшого на- пруження у відносинах між Украї- ною та Росією з одного боку, і до безпорадних та нервових реакцій країн Заходу, з іншого. При цьому, прагнення за будь-яких умов реані- мувати так звані Мінські домовле- ності (термін дії яких завершився 31.12.2015 року) і примусити Украї- ну виконати їх за сценарієм Кремля створює надзвичайно високі ризи- ки для нашої держави. Це стосується і легалізації 30-тисячного угруповання росій- сько-терористичних військ під ви- глядом «загонів народної міліції», і передачі «народним прикордонни- кам» контролю над українсько-ро- сійським кордоном, і перекладання на плечі України тягаря з віднов- лення зруйнованого Росією Донба- су. Мова йде про створення на оку- пованихтериторіяхпроросійського квазі-автономного утворення, яке стане довготривалим джерелом во- єнної, безпекової, терористичної, інформаційної, економічної та ін- ших загроз для України. В цих умовах, Захід намагається примусити українське керівництво швидко і безумовно виконати по- ложення так званих Мінських до- мовленостей, які стосуються полі- тичних змін всередині нашої держави і не проявляють достат- ньої наполегливості для приму- шення Москви до виконання нею базових умов для запуску процесу мирного врегулювання: припинен- Загальні оцінки Основні виклики та ризики для України у другій половині січня 2016 року Прагнення за будь-яких умов реані- мувати так звані Мінські домовле- ності (термін дії яких завершився 31.12.2015 року) і примусити Украї- ну виконати їх за сценарієм Кремля створює надзвичайно високі ризики для нашої держави Мова йде про створення на окупо- ваних територіях проросійського квазі-автономного утворення, яке стане довготривалим джерелом воєнної, безпекової, терористич- ної, інформаційної, економічної та інших загроз для України За окремими ознаками Захід засто- совує для тиску на Україну й фінан- сово-економічні важелі впливу
5 ня вогню, виведення своїх озбро- єнь та військ з території України, передача Україні контролю над кордоном. При цьому, за окремими ознаками Захід застосовує для тис- ку на Україну й фінансово-еконо- мічні важелі впливу. Зокрема, до цього часу залишається туманною ситуація довкола виділення Україні чергового траншу МВФ, який є критично важливим для забезпе- чення стабільності фінансової сис- теми України. Не виключено, що ФРН також намагається прив‘язати надання обіцяної економічної під- тримки Києву до швидкої реаліза- ції Мінських домовленостей на ро- сійських умовах. Зокрема, 1 лютого відбудеться візит Президента Укра- їни до Берліну, де, цілком ймовір- но, будуть обговорюватися деталі подальших кроків на цьому на- прямку. Між іншим, реалізація вже фак- тично не чинних «Мінських домов- леностей» несе суттєвий заряд вну- трішніх загроз для України. Створення «особливої автономії» на Сході України під контролем Ро- сії з власною «народною міліцією», власними «прикордонними вій- ськами», власною мовною та закор- донною політикою створює загрозу «параду сепаратизму» в інших українських регіонах, де можуть бути розіграні подібні сценарії. Україна до такого розвитку подій не готова, що може запустити ме- ханізм руйнування Української держави і означатиме перемогу Пу- тіна у цій війні. Більш того, розкручування у су- сідній з Україною Молдові проро- сійського повстання під гаслами розчарування Європейським сою- зом та європейським шляхом роз- витку, свідчить про подальшу реа- лізацію Росією стратегії «множинності конфліктів». Якщо Кремлю вдасться розпалити в Мол- дові збройне протистояння, залу- чивши до нього Придністров‘я, це може становити пряму загрозу Україні (у тому числі, через можли- вість розповсюдження проросій- ськимибойовикамизПридністров‘я бойових дій на територію України). Водночас, поява ще одного зброй- ного конфлікту у безпосередній близькості до кордонів ЄС буде ще більше відволікати Захід від україн- ських проблем і посилюватиме «втому Україною» через пробуксо- вування реформ та відсутність про- гресу у «Мінському процесі». Знову ж таки, це збільшує ризик для Киє- ва залишитися наодинці у проти- борстві з агресивною Москвою. В цих умовах, очевидною є не- обхідність чітких та виважених дій української влади, як на міжнарод- ному, так і внутрішньому рівні. До- ведення Заходу необхідності відмо- ви від недієздатного «Мінського процесу» і започаткування нового формату переговорів з врегулю- вання російсько-українського кон- флікту з залученням США, ЄС та Якщо Кремлю вдасться розпалити в Молдові збройне протистояння, залучивши до нього Придністров‘я, це може становити пряму загрозу Україні (у тому числі, через можливість розповсюдження проросійськими бойовиками з Придністров‘я бойових дій на територію України) Знову ж таки, це збільшує ризик для Києва залишитися наодинці у про- тиборстві з агресивною Москвою
6 інших зацікавлених країн є най- більш нагальним завданням. Так само, як і «протискання» нових реформ у всіх сферах життє- діяльності суспільства та держа- ви – від реформування трикутника МО-ГШ-ЗСУ, системи управління ОПК та ВТС і до нагальних кроків в соціально-економічній сфері, де накопився значний потенціал не- реалізованих задумів і планів. Від- сутність прогресу у цих сферах сформує стійке поле загроз, які все більше руйнуватимуть Українську державність. Головні ризики військового характеру Ситуація у зоні російсько-укра- їнського конфлікту залишається напруженою та нестабільною. Оче- видним фактором, який впливає на інтенсивність провокацій з боку російсько-терористичних військ, є намагання російського керівни- цтва примусити Україну та Захід піти на умови Кремля щодо швид- кої «реалізації» «Мінських домов- леностях» за російською логікою та на російських умовах. Саме таку тактику Москва застосовувала на- передодні підписання двох «Мін- ських угод», влаштувавши криваві бійні під Іловайськом та Дебальце- вим. У зв‘язку з цим, не виключено, що в найближчий час, Росія знову може повторити цей прийом, при- мушуючи Київ, Берлін та Париж знову підкоритися волі Путіна. Фактичні повідомлення з зони конфлікту можуть підтверджувати це припущення. Воєнна розвідка України повідомляє, що поблизу Донецька та Мануїлівки бойовики знову розташували заборонене Мінськими домовленостями озброєння – танки, САУ та 122-мм РСЗВ «Град». Спостерігачі ОБСЄ повідомили, що в ході моніторингу за допомогою БЛА виявили біля села Тернове в Донецькій області близько 40 танків, 115 броньованих машин, 35 одиниць артилерії і 50 військових вантажівок. В той же час, російсько-терористичні вій- ська не дозволили представникам місії ОБСЄ дістатися до цього скупчення російської зброї. Загалом, представники місії ОБСЄ протягом останнього часу відзначають суттєве зростання агресивності російсько-терорис- тичних військ в зоні конфлікту. Вони постійно перешкоджають пе- реміщенням місії ОБСЄ, незаконно затримують представників ОБСЄ, перевіряють у них документи, тощо. Також, зросла кількість від- критих збройних провокацій про- ти представників місії ОБСЄ, у тому числі, обстрілів російськими снайперами автомобілів місії. Виходячи з вищенаведеного, у найближчий час можливо очікува- ти подальше зростання напруже- ності і, не виключено, провокуван- ня Росією прямих бойових зіткнень з українськими військами. Виходячи з вищенаведеного, у най- ближчий час можливо очікувати подальше зростання напруженості і, не виключено, провокування Росі- єю прямих бойових зіткнень з укра- їнськими військами
7 Крім того, Москва продовжує мілітаризацію окупованого Криму, збільшуючи ризики воєнної деста- білізації в регіоні. Зокрема, за пові- домленням командування ЧФ РФ, Чорноморський флот Росії протя- гом 2015 року отримав понад 200 одиниць нової військової техніки, у тому числі, 3 дизель-електричні підводні човни проекту 636 «Варшав’янка», два малих ракет- них кораблі, 10 бойових катерів, а також 20 суден допоміжного флоту. Крім того, ЧФ РФ отримав понад 30 літальних апаратів, в тому числі, сучасні багатоцільові винищувачі Су-30СМ. Для України суттєве посилення військового угруповання росій- ських військ в Криму становить пряму воєнну загрозу і потребує негайних заходів, зокрема, приско- реного розвитку озброєння ВМС України і, насамперед, уніфікованої крилатої ракети «Нептун», поява якої посилить можливості як бере- гових частин, так і перспективного корабельного складу ВМСУ. Виклики для України на міжнародній арені Взаємний цугцванг довкола процесу врегулювання російсько- українського конфлікту залиша- ється головним викликом для України на міжнародній арені. Росія намагається примусити Україну дотримуватися сценарію, розписаного Москвою, згідно з яким Київ має погодитися на ство- рення на окупованих територіях Донбасу «квазі-автономного» про- російського утворення зі своєю ар- мією, «народною міліцією» та фак- тично самостійною внутрішньою та зовнішньою політикою. Захід зберігає інерцію вже мертвих «Мін- ських домовленостей» і також тис- не на Київ, вимагаючи провести конституційну реформу та полі- тичні зміни, вигідні Москві. При цьому, головним мотивом такого курсу Заходу є не політичні чи економічні мотиви (оскільки, зовнішньополітичний та еконо- мічний вплив Росії в останній час суттєво похитнувся), а страх пе- ред непрогнозованим використан- ням Москвою воєнної (у тому чис- лі, ядерної) сили. Фактично, Захід намагається нейтралізувати воєн- ну загрозу з боку Росії за рахунок жертвування інтересами України. Тобто, виконавши вимоги Росії по Донбасу і створивши потужні дес- табілізуючі фактори для України, Захід розраховує відновити пози- тивний порядок денний відносин з Росією (знявши з неї санкції) і відвести загрозу воєнного кон- флікту з РФ. На користь цього припущення говорить консолідована позиція ФРН, Франції та США, які заклика- ють Київ «максимально швидко виконати політичні умови Мін- ських домовленостей». І це при тому, що жоден з воєнних та безпе- Для України суттєве посилення військового угруповання російських військ в Криму становить пряму воєнну загрозу і потребує негайних заходів, зокрема, прискореного розвитку озброєння ВМС України і, насамперед, уніфікованої крилатої ракети «Нептун», поява якої поси- лить можливості як берегових частин, так і перспективного корабельного складу ВМСУ Фактично, Захід намагається ней- тралізувати воєнну загрозу з боку Росії за рахунок жертвування інтер- есами України
8 кових пунктів Мінських протоко- лів не виконаний, що суперечить загальноприйнятій логіці врегулю- вання збройних конфліктів. Можна стверджувати, що ситу- ація, що склалась довкола України на міжнародній арені, є, можливо, найбільш загрозливою з часів пере- моги Революції Гідності. Оскільки, українське керівництво поставле- но перед жорстким вибором — або виконати вимоги Росії та Заходу і запустити механізм майже гаран- тованого руйнування держави, або відмовитись від виконання взятих на себе зобов‘язань (згідно з Мін- ськими домовленостями) і вимага- ти створення нового формату пе- реговорів за участі США, ЄС та інших зацікавлених країн. Цей формат має передбачати не дише стабілізацію ситуації на окупова- них територіях Донбасу, а й визна- чення Росії країною-окупантом, яка несе відповідальність за окупо- вані території, а також визначити алгоритм деокупації Донбасу та Криму. До позначеного варто додати, що нав’язування проросійського сценарію розв’язання російсько- українського конфлікту відбува- ється на тлі залякування Росією країн Заходу, передусім членів НАТО. Зокрема, 31 січня росій- ський літак Су-34, незважаючи на чисельні попередження англій- ською та російською мовами, пору- шив турецький повітряний про- стір. У зв’язку з цим інцидентом Туреччина вже привела свої ВПС у підвищений рівень готовності. Слід прийняти до уваги, що РФ ви- користовує різні способи впливу на Захід. Наприклад, набуває по- ширення використання хакерських груп. Цікаво, що за даними ЗМІ (які посилаються на представника німецьких служб безпеки), кібера- таку проти німецького парламенту в 2015 році організував саме уряд Російської Федерації (Der Spiegel, 30 січня). Російські хакери прони- кали також і в електронну пошту президента Барака Обами. Виклики у площині економіки Надзвичайно напружена ситуа- ція довкола «Мінських домовле- ностей» впливає і на ключовий ас- пект, який може суттєво тиснути на фінансову та соціально-еконо- мічну стабільність України. Мова йде про прийняття рішення щодо виділення Україні наступного траншу МВФ, а також допомоги з боку США та ФРН. Виступаючи на економічному форумі в Давосі 21 січня, Прези- дент Порошенко повідомив, що до- мовленість з МВФ щодо отриман- ня траншу досягнуто і $1,7 млрд. очікується вже у лютому. Всього у 2016 році Україна розраховує отри- мати від МВФ $5,8 млрд. Втім, екс- пертне та банківське середовище, а також населення поки що скептич- но сприймає це повідомлення, про Ситуація, що склалась довкола України на міжнародній арені, є, можливо, найбільш загрозливою з часів перемоги Революції Гідності Цей формат має передбачати не дише стабілізацію ситуації на окупованих територіях Донбасу, а й визначення Росії країною-окупан- том, яка несе відповідальність за окуповані території, а також визначити алгоритм деокупації Донбасу та Криму
9 що, у тому числі, говорить, знижен- ня курсу гривні. Експерти вказу- ють, що, насправді, між урядом України, НБУ та МВФ ще узгодже- ні не всі питання, що може завади- ти отримати кредит вчасно. Це може посилити волатильність кур- су гривні і у сукупності з іншими негативними економічними факто- рами дестабілізувати соціально- економічну обстановку. Ситуація має прояснитися в найближчій час, коли стане відоме офіційне рішення МВФ щодо на- дання Україні траншу. Між тим, торгівельна війна з Росією набирає обертів. За оцінкою Міністерства економічного розви- тку і торгівлі України, втрата ви- ручки українських підприємств у результаті торгівельного ембарго і обмеження транзиту з боку Росії становитиме близько $1,1 млрд. У зв‘язку з цим, міністерство закли- кає здійснювати найактивніші за- ходи для покращення бізнес-кліма- ту в Україні, залучати інвестиції, ламати корупційні схеми, пробива- тися на європейські ринки. Такі кроки зможуть допомогти уникну- ти нанесенню значної шкоди як окремим українським підприєм- ствам, так і всій економічній систе- мі України. В той же час, незважаючи на зниження впливу Росії на європей- ському та українському ринку газу, Москва не полишає спроб побуду- вати маршрути транспортування газу до ЄС в обхід України, намага- ючись позбавити нашу державу статусу транзитера і завдати таким чином ще одного економічного удару. Найбільше занепокоєння викликає той факт, що уряд ФРН знову висловлює підтримку реалі- зації проекту «Північний потік-2». Зокрема, віце-канцлер і міністр економіки Німеччини Зігмар Габрі- ель заявив, що Німеччина може схвалити будівництво газопроводу «Північний потік-2», якщо Росія буде гарантувати Україні збере- ження статусу транзитної держави, а також надасть гарантії надійних поставок газу в країни Східної Єв- ропи (в першу чергу, Польщу). Екс- перти висловлюють сумнів у мож- ливості укладання такого договору у трикутнику ЄС-РФ-Україна, оскільки це прямо суперечить стратегії Москви. Максимум на що може піти Кремль – на висловлен- ня усних обіцянок, які будуть по- рушені за першої можливості, як це відбувається з будь-якою домовле- ністю, укладеною з РФ. Основні виклики всередині держави Ключовою подією, яка може вплинути на вирішення ряду важ- ливих проблем у системі оборони держави стало засідання РНБО за темою державного оборонного за- мовлення. В ході засідання було зроблено акцент на необхідність розробки і закупівлі ЗСУ сучасних Ситуація має прояснитися в най- ближчій час, коли стане відоме офіційне рішення МВФ щодо надан- ня Україні траншу Москва не полишає спроб побудува- ти маршрути транспортування газу до ЄС в обхід України, намагаю- чись позбавити нашу державу статусу транзитера і завдати таким чином ще одного економічно- го удару. Найбільше занепокоєння викликає той факт, що уряд ФРН знову висловлює підтримку реаліза- ції проекту «Північний потік-2»
10 систем озброєння, насамперед, ра- кетного, зокрема: системи, які роз- робляються в рамках проекту «Вільха», комплекси крилатих ра- кет на основі технічних рішень проекту «Нептун», нові зразки ар- тилерійських систем, високоточні ракети й боєприпаси, протитанко- ві ракетні комплекси, нові засоби автоматизації артилерійських під- розділів, автоматизовані комплек- си розвідки, а також безпілотні лі- тальні апарати (у тому числі, ударні), бронетранспортери нового покоління, засоби зв’язку й управ- ління, навігаційну апаратуру, тех- нології та матеріали космічної роз- відки. Важливим є розпорядження Президента України щодо ухвален- ня до 29 лютого ц.р. Державної ці- льової оборонної програми розви- ткуозброєннятавійськовоїтехніки (ОВТ) на період до 2020 р. Оскіль- ки, саме відсутність програмного документу в цій галузі слугувала перепоною для цілеспрямованих та узгоджених дій як МО, так і обо- ронно-промислових підприємств з метою оснащення ЗСУ. Експерти відзначають, що голо- вними загрозами, які виникають внаслідок зволікання з початком реального переозброєння армії є такі: по-перше, зберігається висока ймовірність повномасштабної збройної агресії РФ проти України (або агресії на окремих напрямках, але зі стратегічними цілями); по- друге, якщо до початку літнього са- міту НАТО в Україні не з’являться і не почнуть реалізовуватися про- грамні документи розвитку ЗСУ, ОВТ, ОПК, різко зросте ризик роз- чарування західних партнерів українським керівництвом; по- третє, буде й надалі руйнуватись потенціал українських підпри- ємств, які в умовах «аритмічного» розміщення замовлень та виділен- ня коштів не можуть розвивати свій промисловий, технологічний та кадровий потенціал. Окремою загрозою є збережен- ня неефективної, недолугої та над- мірно централізованої системи управління ОПК, яка реалізується через «Укроборонпром». Структу- ра, створена за часів Януковича, не відповідає сучасним вимогам до ведення оборонно-промислового бізнесу, особливо, з точки зору роз- витку ВТС з іноземними компанія- ми, і зараз перетворюється на ре- альну загрозу подальшому розвитку української «оборонки», а також вчасному та ефективному переозброєнню української армії та інших силових відомств. Серед позитивних рішень РНБО, які свід- чать про спроби оптимізації та на- ближення програм переозброєння до реальності, є призупинення фі- нансування проектів зі створення Ан-70, корвету та ракетного комп- лексу «Сапсан». Ці проекти просто не вкладаються в сучасний розмір держоборонзамовлення на тлі Важливим є розпорядження Прези- дента України щодо ухвалення до 29 лютого ц.р. Державної цільової оборонної програми розвитку озброєння та військової техніки (ОВТ) на період до 2020 р. Оскільки, саме відсутність програмного документу в цій галузі слугувала перепоною для цілеспрямованих та узгоджених дій як МО, так і оборон- но-промислових підприємств з метою оснащення ЗСУ Окремою загрозою є збереження неефективної, недолугої та надмір- но централізованої системи управ- ління ОПК, яка реалізується через «Укроборонпром»
11 більш актуальних завдань, серед яких вже названий проект «Вільха» та крилата ракета «Нептун». Так само, відсутність затвер- джених програм розвитку ЗСУ продовжує загрожувати ефектив- ному і стабільному розвитку Укра- їнських Збройних Сил через по- стійні зміни підходів, пріоритетів та форматів їх розбудови. Так, міністр оборони Степан Полторак оприлюднив нові пара- метри реформування ЗСУ до 2020 року. «Передбачається створення двох окремих управлінських вер- тикалей. Перша — з функціями формування та підготовки техніч- ного оснащення та розвитку. Дру- га  — з функціями управління за- стосування військ. Таким чином, ми розподілимо завдання органів управління», - повідомив міністр. При цьому, він підкреслив, що під час реформи будуть уточнені функ- ції ГШ ЗСУ та інших органів управ- ління. Також планується повністю перейти на стандарти НАТО. У свою чергу, начальник ГШ ЗС України Віктор Муженко, незважа- ючи на нещодавні заяви про від- сутність можливості переведення ЗСУ на контрактну форму комп- лектування, виступив з повідо- мленням, яке може свідчити про початок зміни цієї позиції. За його словами, в перші два тижні січня ц.р. різко збільшився потік бажаю- чих служити в ЗСУ за контрактом. «Якщо раніше за тиждень-півтора ми набирали 20-30 контрактників, то за перші два тижні нового року ми набрали 300 осіб на службу за контрактом», − повідомив Мужен- ко, додавши, що подібна тенденція створює базу для формування про- фесійної армії в Україні. «Це ство- рює перспективи для переходу на контрактну армію і для створення професійного оперативного резер- ву, призначеного для укомплекту- вання військових частин у разі вій- ськової загрози», — підсумував начальник Генштабу. Однією з го- ловним причин такої тенденції ста- ло підвищення фінансового забез- печення військовослужбовців: з 1 січня 2016 року місячний оклад ря- дового ЗСУ збільшений до 7000 гривень. Однак, слід визнати, що військове керівництво здійснює лише часткові кроки у сфері про- фесіоналізації ЗСУ. Курс на ство- рення професійної армії не прого- лошено й у проекті Стратегічного оборонного бюлетеня, проект яко- го було представлено експертам та громадськості керівництвом вій- ськового відомства 21 січня. На цьому тлі варто звернути увагу на матеріал активного апологета ство- рення професійного війська Юрія Бутусова, який, зокрема, вказує на необхідність створення професій- ного ядра з армійців, які безпосе- редньо беруть участь у бойових діях на сході України. «Воює мен- шість - не більше 20% від чисель- ності ЗСУ», - вказує експерт, напо- Відсутність затверджених програм розвитку ЗСУ продовжує загрожува- ти ефективному і стабільному розвитку Українських Збройних Сил через постійні зміни підходів, пріо- ритетів та форматів їх розбудови
12 лягаючи, що «це і є кістяк професійної армії, якому необхідно забезпечити всі умови» (http:// censor.net.ua/r367858). Саме на та- кому підході наполягали в 2015 році експерти ЦДАКР. То ж, вій- ськове керівництво поки, на жаль, не перейшло до створення належ- них умов для нанесення противни- ку неприйнятних втрат на передо- вій в конкретних точках. Отже, поступові зміни у обо- ронному реформуванні відбува- ються, однак занадто повільно, з багатьма недоліками. Це досі зали- шається окремим викликом ста- більності та розвитку Української держави. Поступові зміни у оборонному реформуванні відбуваються, однак занадто повільно, з багатьма недоліками
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 лютого 2016 13 Аналізуючи так звані «Мінські домовленості», а особливо їх трак- тування російською стороною, складається враження, що це рецепт організації «пікніка у гирлі діючого вулкану». Кремлівська логіка реалі- зації Мінських домовленостей су- перечить загальновизнаним підхо- дам до врегулювання збройних конфліктів. Відновлення безпеки має безумовно передувати будь- яким політичним процесам у зоні конфлікту. Ось позиція Путіна, яка, очевид- но, на даний момент визначає логіку дій Росії та її маріонеток на окупо- ваних територіях Донецької та Лу- ганської областей. В інтерв‘ю Bild 11 січня ц.р. він заявив буквально таке: Поверьте мне, это сейчас приоб- ретает характер театра абсурда, по- тому что основное, что должно быть сделано по исполнению Мин- ских соглашений, лежит на стороне сегодняшних киевских властей. Нельзя требовать от Москвы то, что должен сделать Киев. Например, самым главным во всём процессе урегулирования, ключевым вопросом является во- прос политического характера, а в центре — конституционная рефор- ма. Это 11 й пункт Минских согла- шений. Там прямо записано, что должна быть проведена конститу- ционная реформа, причём не в Мо- скве же должны быть приняты эти решения! Воєнні аспекти реалізації «Мінських домовленостей» У дзеркалі експертноі думки Михайло Самусь, заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань Це рецепт організації «пікніка у гирлі діючого вулкану»
14 Вот смотрите, у нас всё помече- но: проведение конституционной реформы в Украине со вступлени- ем в силу к концу 2015 года. Пункт 11. 2015 год прошёл. Вопрос: Конституционная ре- форма должна была быть проведе- на после того, как будут прекращены все боевые действия. Так там было написано? Путин: Нет, не так. Смотрите, я Вам отдам на английском языке. Что написано? Пункт 9 й ‒ восста- новление полного контроля над го- сударственной границей со стороны правительства Украины на основании закона Украины о конституционной реформе к концу 2015 года при условии выполнения пункта 11, то есть проведения кон- ституционной реформы. То есть сначала конституцион- ная реформа, политические процессы, а потом на основе этих процессов создание атмосферы до- верия и завершение всех процес- сов, в том числе, закрытие границы. Тобто, по-перше, він перекладає відповідальність за гальмування реалізації домовленостей на укра- їнську сторону. Хоча це не є нови- ною і вкладається в типовий стиль Кремля. По-друге, Путін стверджує, що головним питанням процесу урегу- лювання є не припинення зброй- ного конфлікту, а політичні зміни в Україні - а саме проведення кон- ституційної реформи в Україні. Тобто, за цією логікою, якщо в Україні буде проведено конститу- ційну реформу, то Росія припинить окупацію українських територій. Дуже цікавий підхід. По-третє, Путін чітко заявляє, що припинення бойових дій не є умовою для реалізації Мінських домовленостей. На запитання ні- мецького журналіста, що «Консти- туційна реформа повинна бути проведена після того, як будуть припинені всі бойові дії», Путін ка- тегорично заявляє: «Ні, це не так... Спочатку конституційна реформа, політичні процеси, а потім на осно- ві цих процесів створення атмос- фери довіри та завершення всіх процесів, у тому числі, закриття кордонів». До речі, зверніть увагу на ці сло- ва: «закриття кордонів». Це, як ка- жуть, дуже по Фрейду. Адже, офі- ційно Росія завжди заявляла, що жодного відношення до ДНР/ЛНР не має і може тільки попросити цих шановних і абсолютно незалежних панів повернути українсько-росій- ський державний кордон під контр- оль Україні. А тепер Путін говорить про закриття. Закриття ким? Оче- видно, Росією! Тобто, виходить, Ро- сія має всі можливості це зробити прямо зараз і використовує цей фактор виключно для шантажу України. Як кажуть, Штірліц ніколи ще не був так близько до провалу. Дозволю собі коротко пробігти- ся пунктами Мінських домовле- Якщо в Україні буде проведено конституційну реформу, то Росія припинить окупацію українських територій. Дуже цікавий підхід
15 ностей, які стосуються воєнної та безпекової сфери, щоб зрозуміти наскільки російська сторона вико- нує свої зобов‘язання (повний текст документу можна прогляну- ти тут: http://www.osce.org/ru/ cio/140221 ): 1, 2 пункт – не виконуються. Ро- сійсько-терористичні війська об- стрілюють позиції української армії, озброєння постійно переміщують- ся, місця зберігання неможливо контролювати. 3 пункт – не виконується. Росій- сько-терористичні війська обмеж- ують переміщення місії ОБСЄ, не допускають спостерігачів до окре- мих районів окупованої території, здійснюють провокації (в тому чис- лі, збройні) проти місії ОБСЄ. 9, 10 пункт – не виконуються. Російська сторона навіть не збира- ється їх розглядати, вважаючи чо- мусь, що цей пункт потрібно вико- нувати аж після конституційної реформи в Україні та проведення виборів на окупованих територіях. А якраз 11 пункт Росія вважає відправною, центральною нормою Мінських домовленостей. І саме 11 пункт має один з найбільш загроз- ливих аспектів, який може нанести шкоду Україні. Мова йде про норму щодо ство- рення так званих «загонів народної міліції для підтримання громад- ського порядку». Можливим наслідками реаліза- ції цього пункту можуть бути такі: По-перше, 1 та 2 армійські кор- пуси (близько 30 тисяч особового складу), які складають основу вій- ськового окупаційного угрупован- ня Росії на території Донбасу мо- жутьбутишвидкопереформатовані під так звані «загони народної мілі- ції». Друге — величезна кількість озброєнь та військової техніки (450 танків, 950 ББМ, 370 гармат, 200 РСЗВ) можуть бути презентовані та легалізовані як озброєння «заго- нів народної міліції». Третє — зі складу 1 та 2 АК мо- жуть бути сформовані і «прикор- донні війська», які візьмуть під контроль українсько-російський кордон (до речі, такі варіанти вже публікуються в ЗМІ). Також, на базі цих корпусів можуть бути створені і інші силові відомства та спеціаль- ні служби окупованих районів. При цьому, Україну можуть змусити скасувати лінію розмежу- вання (тобто, нинішню лінію фрон- ту), що багаторазово підвищить ризик подальшого просування ро- сійсько-терористичних військ те- риторією України. І ще одна родзинка до цієї кар- тини: всі ці «загони народної мілі- ції» необхідно буде фінансувати з державного бюджету України. Суто з воєнної точки зору, лега- лізовані «загони народної міліції» з озброєнням та військовою техні- кою можуть фактично скласти 1-й ешелон угруповання ЗС РФ, при- Якраз 11 пункт Росія вважає від- правною, центральною нормою Мінських домовленостей. І саме 11 пункт має один з найбільш загроз- ливих аспектів, який може нанести шкоду Україні Суто з воєнної точки зору, легалізо- вані «загони народної міліції» з озброєнням та військовою технікою можуть фактично скласти 1-й ешелон угруповання ЗС РФ, призна- ченого для наступу на декількох напрямках вглиб України
16 значеного для наступу на декількох напрямках вглиб України. Ще один конкретний і яскравий факт. За даними ЦДАКР, на окупо- ваних територіях налагоджено ви- робництво переносних реактивних пускових установок «Град-П». Існу- ють дані, які свідчать, що такі уста- новки постачаються Росією на те- риторію Сирії, у тому числі, бойовикам Ісламської держави. Крім того, «Град-П» може бути ви- користаний російсько-терористич- ними військами в рамках сценарію, про який ми зараз говоримо. Тоб- то, навіть якщо уявити, що важкі озброєння, у тому числі, й системи залпового вогню будуть виведені на територію РФ, ніщо не буде за- важати російським терористам створити приховані запаси «Град-П» і здійснювати ними об- стріли як українських військ, так і мирних населених пунктів з метою провокацій. Таким чином: 1. Жоден з «воєнних» та «безпеко- вих» пунктів Мінських домовле- ностей не виконуються. 2. Логіка та «вивернутий» підхід російської сторони до реалізації МД (спочатку політичні зміни, а потім забезпечення безпеки та виконання воєнних пунктів МД) не дають жодних шансів на прогрес у виконанні цього доку- менту. 3. Велику загрозу та невизначені наслідки несе пункт про ство- рення «народної міліції». 4. Єдиним виходом збереження Мінських домовленостей – хоча б формально — вимагати пере- гляду документу з метою вста- новлення чіткого алгоритму ви- конання спочатку воєнних та безпекових умов (постійний ре- жим тиші, гарантоване відведення зброї, допуск місії ОБСЄ до місць відведення зброї на всю окуповану територію, вивід російських військ і техніки до Росії, роззброєння незакон- них збройних формувань, відновлення українського кон- тролю над українським кордо- ном), а вже потім перехід до політичного врегулювання і конституційної реформи. 5. Якщо Росія збереже нинішній підхід, Україні слід відмовитися від Мінських домовленостей і вийти з ініціативою на міжнародному рівні до створен- ня нового формату врегулюван- ня російсько-українського конфлікту, включивши до по- рядку денного переговорів не лише питання окупованих територій Донбасу, а й Криму. Якщо Росія збереже нинішній підхід, Україні слід відмовитися від Мін- ських домовленостей і вийти з ініціативою на міжнародному рівні до створення нового формату врегулювання російсько-українсько- го конфлікту, включивши до поряд- ку денного переговорів не лише питання окупованих територій Донбасу, а й Криму
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 лютого 2016 17 Туреччина і Росія – два глобаль- них гравця, які, будучи залученими до Близькосхідної проблематики, завжди взаємодіяли обережно та обачливо. Так, зокрема, обидві кра- їни часто конкурували за встанов- лення своєї гегемонії в Централь- ній Азії, а тепер опинилися по різні боки барикад у Сирійській війні. Говорячи про турецько-росій- ський конфлікт, перш за все, слід пам’ятати, що Туреччина — член НАТО, тож конфлікт Анкари і Мо- скви може перерости у пряме про- тистояння Північноатлантичного Альянсу і Росії. Загалом, з огляду на політичну доцільність, Росії не вигідне подальше посилення тиску на Туреччину через військовий компонент. Якщо Москва й надалі втягуватиметься у це протистоян- ня, Кремль може опинитись у не- простому становищі в Сирії та Україні. Інший вагомий підтекст події полягає у мірі залученості США. Хоча це може нагадувати теорію змови, однак без відповіді залиша- ється запитання — діяла Анкара самостійно чи зважилася на збит- тя російського літака за підтримки (згоди) Вашингтону? Вже відомо, що авіаудари Росії по угрупуваннях поміркованих Си- рійських повстанців суперечать ін- тересам як Туреччини, так і США. Збитий винищувач та загибель пі- лота (до того ж зняті на камеру) Якщо Росія дасть військову відповідь Анкарі, вона не впорається із наслідками таких дій Деніз Чіфчі (Deniz Çifçi), аналітик Центру досліджень Туреччини (Centre for Turkey studies, CEFTUS), Лондон З огляду на політичну доцільність, Росії не вигідне подальше посилення тиску на Туреччину через військовий компонент Збитий винищувач та загибель пілота (до того ж зняті на камеру) можна розцінювати як сигнал росій- ській стороні
18 можна розцінювати як сигнал ро- сійській стороні. США могли наді- слати Росії політичний меседж так би мовити з допомогою Туреччини. Недавнє голосування в парламенті Великобританії, яке санкціонувало авіаудари по бойовиках у Сирії, оснащені новітніми технологіями військові кораблі США і НАТО, ра- діолокаційні системи, що були на- діслані до Середземного моря, — усе це дозволяє нам говорити про те, що США відіграють важливу роль у рішенні Заходу взяти участь у розв’язанні Сирійської кризи. Тому, якщо Росія дасть військову відповідь Анкарі, вона не впора- ється з наслідками таких дій. Проте, ці фактори не означають, що Росія мовчки стерпить образу і пробачить Туреччині знищення її військового літака. Ситуація за- йшла занадто далеко, тож тепер це питання національної честі, що у довгостроковій перспективі вима- гатиме асиметричних дій проти ту- рецької сторони. А тим часом Ро- сія, швидше за все, як важелі тиску використовуватиме наявні еконо- мічні переваги і енергетичну за- лежність Туреччини (перш за все, це стосується природного газу). Курдське питання та ІДІЛ як фактори провладної мобілізації турецького суспільства Зазвичай, образ «загрози» (як внутрішньої, так і зовнішньої) є частиною стратегії керованого ха- осу, яку турецький цивільний уряд та військова адміністрація вико- ристовують з метою посилення своєї влади і контролю над насе- ленням. Військові вже давно засто- совували цей метод. Завдяки йому вони успішно знешкоджували опо- зиційні групи, що виступили про- ти «установчої ідеології» турецької держави з її національною ідентич- ністю, секуляризмом, націоналіз- мом і постулатами Ханафійського мазгабу (одна з чотирьох правових шкіл у сучасному ортодоксальному сунітському ісламі). Конфлікт з Робочою партією Курдистану (РПК) і атаки ІДІЛ у турецьких містах на тлі політичної нестабільності забезпечили Партії справедливості і розвитку (ПСР) неочікувану перемогу. Правляча партія здобула абсолютну біль- шість у парламенті на минулоріч- них виборах у листопаді, незважа- ючи на слабкий результат попередніх перегонів, які відбулись у червні. Тож в цьому сенсі суспіль- ний страх допоміг ПСР консоліду- вати владу. Чи може Москва розраховувати на підтримку курдів Криза у стосунках із Росією — для Туреччини це питання націо- нального значення. Незважаючи на напруженість у внутрішній політи- ці, якщо протистояння з Росією за- гостриться, переважна більшість турецького суспільства підтримає Образ «загрози» (як внутрішньої, так і зовнішньої) є частиною стра- тегії керованого хаосу, яку турець- кий цивільний уряд та військова адміністрація використовують з метою посилення своєї влади і контролю над населенням
19 ПСР. Націоналізм у Туреччині, не- залежно від обгортки етнічного чи релігійного протистояння, завжди мав надійну підтримку в суспіль- стві. Лише цього одного фактору достатньо для зміцнення підтрим- ки турецьким суспільством руху проти Росії. З іншого боку, можна з упевне- ністю сказати, що курди, які голо- сували за Народно-демократичну партію, інакше інтерпретують ін- цидент (збиття російського Су-24). Вони вважають, що один із голо- вних мотивів цього акту - бажання Туреччини запобігти формуванню курдської автономії в північній Си- рії. Реакція Анкари на вимогу авто- номії сирійських курдів уже ство- рила невдоволення серед виборців Народно-демократичної партії. Отож не всі курди підтримують по- літику офіційної Анкари у кон- флікті з Росією. Навіть простий мо- ніторинг курдських соціальних медіа чудово демонструє таку тен- денцію. Організаційна взаємодія росі- ян з курдами своїми витоками ся- гає ще початку ХІХ століття. Од- нак ці відносини завжди ґрунтувалися на регіональних ін- тересах Росії. Тому, зрештою, по- зиція останньої в курдському пи- танні (незалежно від того, якої частини Курдистану - турецької, іракської, сирійської чи іранської вона стосується) не була позбавле- на прагматизму. Курди, які, у свою чергу, намагались отримати зиск співпрацюючи з різними сторона- ми конфлікту, насправді ніколи не довіряли жодній силі в регіоні, в тому числі, Росії і західним держа- вам. Та в даний час, коли їхні інтере- си в Сирії частково співпали з ро- сійськими, місцевим курдам дове- деться взаємодіяти з Кремлем. Така взаємодія або підтримка Росією становлення курдської автономії в Сирії стане червоною лінією для турецько-російських відносин. Ан- кара вбачає у курдському терито- ріальному утворенні в Сирії загро- зу своїй національній безпеці, тому що спільно з Іракським Курдиста- ном, який в даний час стоїть на по- розі здобуття незалежності, воно, цілком ймовірно, підігріє бажання турецьких курдів отримати статус автономії. Такий сценарій – справ- жній кошмар для турецьких полі- тиків. Він і є причиною агресивної позиції країни у питанні автономії сирійських курдів. Взаємодія або підтримка Росією становлення курдської автономії в Сирії стане червоною лінією для турецько-російських відносин
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 лютого 2016 20 Якщо предметно підходити до оцінки безпекового середовища на європейському континенті, потріб- но провести певну візуалізацію, яка полегшує сприйняття. Слід уя- вити своєрідні карти. Перша — це карта розташуван- ня військових сил, яка демонструє НАТО з одного боку, Росію з іншо- го та Україну, яка перебуває між двох вогнів. Одразу стає зрозумі- лим, що це гра з нульовою сумою з точки зору військових спромож- ностей, які мають країни для свого виживання. Друга карта — це карта взаємо- залежності. Це — політико-еконо- мічна карта, яка демонструє нерів- номірний розподіл ресурсів світу та взаємозалежність країн одна від одної. Карта демонструє спільні простори — зовнішній, де є спільні союзники, які можуть прийти на допомогу у разі проведення спіль- них військових операцій, та вну- трішній, що демонструє рівень вза- ємодії всередині союзників по блоку. Тут помітно, що загострення військового протистояння призво- дить до обопільних втрат. Звичайно можна додавати й інші карти, однак ці, якщо їх наро- щувати додатковими обставинами, досить просто дають змогу зрозу- міти поточний стан речей і спрог- нозувати подальший хід подій. Якщо ж більш конкретно підхо- дити до розгляду тих чи інших подій Міка Аатола (Mika Aatola), директор програм глобальної безпеки Фінського інституту міжнародних відносин (Фінляндія) У Києва ж є великий кредит довіри з боку Заходу та певна підтримка з боку НАТО та ЄС В Фінляндії не вірять в те, що хтось прийде ззовні і буде тебе захищати від зовнішньої агресії
21 в самій Європі, зокрема, в Україні, то можна констатувати, що є дуже ба- гато спільних рис, які об’єднують подіїфінсько-радянськоївійни1939- 1940 років з ситуацією на Донбасі — спільний кордон з Росією, прихова- на війна, пропаганда, введення в оману світове співтовариство. Од- нак, є й відмінності. Фінляндія, на відміну від України, фактично була сам на сам з агресором. Тоді не було НАТО чи інших механізмів колек- тивного оборонного захисту. У Киє- ва ж є великий кредит довіри з боку Заходу та певна підтримка з боку НАТО та ЄС. При аналізі вище наведених карт, чітко видно, що Україна по- требує ресурсів в широкому сенсі. Але ключову роль тут має відігра- вати не лише фінансова та військо- ва підтримка Заходу, а й власний дух населення. Український народ має розуміти і відчувати, що все, що відбувається в країні — рефор- ми та війна з агресором, робиться недаремно. А захід в свою чергу ро- зуміти, що в Україні люди втрача- ють життя за ті цінності, які фак- тично дозволяють існувати та розбудовувати Європу, дають змо- гу функціонувати ЄС та НАТО. Україна, яка є країною між РФ та НАТО, між Сходом та Заходом, має бути своєрідним зв’язувальним ланцюжком в контексті трансат- лантичного співробітництва. Нажаль в поточній ситуації перспективи розв’язання конфлік- ту на сході України є досить при- марними. Існує низка чинників, які впливають на це, як з боку України, так з боку РФ та підтримуваних останньою так званих народних республік. Звичайно, Мінськ-2 - не кращий документ, адже він фак- тично не надає можливості Україні в подальшому проявити свої мож- ливості і має низку підводних ка- менів. Це був скоріш документ для самозбереження та самозахисту від агресії, аніж для вирішення ситуа- ції. Тому, скоріш за все, ситуація на Донбасі не буде розв’язана в корот- костроковій перспективі. Події в Україні, а також в Сирії, призвели до достатньо гарячих дискусій власне у Фінляндії. В краї- ні знову почали обговорювати пи- тання членства в НАТО. Адже, з одного боку відбувається тісна співпраця з Альянсом, а з іншого – відсутність членства не надає жод- них правових гарантій щодо захис- ту. Тут питання дещо в іншому. Звичайно членство в НАТО може надати певні переваги, але в Фін- ляндії після подій 1939-40 років досі не вірять в те, що хтось прийде ззовні і буде тебе захищати від зо- внішньої агресії. Саме ця обстави- на формує в більшості переконан- ня у потребі мати власні потужні збройні сили з високим ступенем готовності. Одночасно з цим мають місце ще два підходи до питання забезпечення власної безпеки. Це розбудова силового блоку за швей- Мінськ-2 - не кращий документ, адже він фактично не надає можли- вості Україні в подальшому прояви- ти свої можливості і має низку підводних каменів Звичайно членство в НАТО може надати певні переваги, але в Фін- ляндії після подій 1939-40 років досі не вірять в те, що хтось прийде ззовні і буде тебе захищати від зовнішньої агресії
22 царським принципом, а інший — укладання союзницького договору зі США на кшталт такого, що є між США та Швецією. З огляду на безпекову ситуацію та наявні ризики та загрози Фін- ляндія постійно спостерігає за дія- ми РФ. Періодичне порушення по- вітряного простору з боку РФ, сприймається як чинник, який впливає на потребу у підтриманні власних ЗС у високій бойовій го- товності. Всі дії, які робить Росія, достатньо предметно аналізуються і робляться відповідні висновки стосовно того, наскільки країна здатна протидіяти подібним вчин- кам. Всі розуміють, що розвиток подій в Україні напряму пов’язаний і з майбутнім інших сусідів РФ. Ось тут виникають питання форпосту НАТО і ролі в цьому України, Біло- русі та Фінляндії. Тим не менш, го- ловним пріоритетом є боротьба за свідомість населення та війна у кі- берпросторі. Ситуація з біженцями з Сирії накладає власний відбиток на си- туацію у Фінляндії. Тут постає питання зовнішніх та внутрішніх кордонів ЄС. Безперечно країни, які перебувають на зовнішніх кордонах союзу, до яких належить в тому числі і Фінляндія, потра- пляють у достатньо складну ситу- ацію. Однак тут складність навіть не в контролі над кордонами, а в поляризації членів країн ЄС та їх- нього населення. Саме ця поляри- зація поглядів призводить до слабкості ЄС. Міграція торкаєть- ся в тому числі і Фінляндії, однак в переважній більшості міграцій- ні потоки йдуть з боку Данії та Швеції. В країні розуміють, що причиною такого зростання мі- грації є ситуація на Близькому сході. Однак і тут можна мати певну користь. Незалежно від того, що кажуть політики, фін- ська економіка певною мірою по- требує людських ресурсів. Поява нових ресурсів дасть змогу пев- ною мірою розвиватися. Тим не менш потрібно дивитися далі і уважно відслідковувати, що робитиме В.Путін, і намагатися пе- редбачати його вчинки. Тільки в цьому випадку вдасться прораху- вати хід майбутніх подій. Поляризація поглядів призводить до слабкості ЄС
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 лютого 2016 23 27 січня вітчизняний Радбез до- ручив Кабінету Міністрів розроби- ти й затвердити до 5 лютого ц.р. по- становупродержоборонзамовлення (ДОЗ) на 2016 р. При цьому верхо- вний головнокомандувач Петро По- рошенко на засіданні РНБО вказав на необхідність розробити й заку- пити для Сухопутних військ ЗСУ ракетне озброєння в рамках проек- ту «Вільха», комплекси крилатих ра- кет на основі технічних рішень про- екту «Нептун», нові зразки артилерійських систем, високоточні ракети й боєприпаси, протитанкові ракетні комплекси, нові засоби ав- томатизації артилерійських підроз- ділів, автоматизовані комплекси розвідки. Особливу увагу Петро Поро- шенко звернув на безпілотні лі- тальні апарати, зокрема ударні, бронетранспортери нового поко- ління, засоби зв’язку й управління, навігаційну апаратуру, технології та матеріали космічної розвідки. Крім того, президент розпоря- дився прискорити розробку й ухва- лення Державної цільової оборон- ної програми розвитку озброєння та військової техніки (ОВТ) на пе- ріод до 2020 р. Документ має з’явитися до 29 лютого. Попри традиційну вже нездат- ність влади забезпечити початок виконання ДОЗ з перших днів року (у 2014-му воєнному році уряд втратив півроку, затвердивши ДОЗ Збройове випробування президента Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії и роззброєння
24 тільки 2 липня) і вражаюче зволі- кання з ухваленням програми роз- витку ОВТ (вона, за оцінками фа- хівців, могла б з’явитися ще до початку 2015-го), президент, схоже, всерйоз стурбований переозброєн- ням сил оборони країни. І це дуже важливо з багатьох причин. По-перше, сценарій повно- масштабної збройної агресії РФ проти України реальний і ймовір- ний, а Україна залишається вразли- вою і привабливою мішенню (включаючи вплив на позицію За- ходу). Створення стратегічної зброї набуває особливого значення. На жаль, два роки війни якщо й не втрачено для серйозного перео- зброєння, то тільки через ентузіазм самих КБ і підприємств. Як і в часи президента Ющенка, основу розви- тку ОВТ визначали не зусилля дер- жави, а укладені зовнішні контрак- ти. Завдяки їм можуть з’явитися проекти створення нових систем ППО й оперативно-тактичних ра- кет. По-друге, якщо до початку літ- нього саміту НАТО в Україні не з’являться і не почнуть реалізову- ватися програмні документи роз- витку ЗСУ, ОВТ, ОПК, ризик розча- рування західних партнерів в управлінні державою може пере- творитися на реальність. По-третє, Порошенко визнав, що «Укроборонпром» провалив значну частину завдань у галузі пе- реозброєння: «Це мають бути не тільки гасла, заклики, а конкрет- ний термін з необхідним фінансу- ванням, замовленням виробництва найдефіцитніших видів боєприпа- сів». Серед провалених проектів і виробництво броньованих «дозо- рів», і проект забезпечення ЗСУ за- собами зв’язку, і ще низка інших, включаючи потенціал ВТС. Але ж президент висловив переконання, що для України важливо поступо- во налагодити виробництво про- дукції, яку вона нині змушена ку- пувати: нової електроніки, засобів зв’язку, засобів контрбатарейної боротьби, новітніх радарів, засобів радіоелектронної боротьби. Найгірше те, що ставлячи кон- церну завдання, президент не має наміру визнати ущербність самого існування оборонно-промислової надбудови в особі групи бізнесме- нів-чиновників. Більше того, структура, створена командою президента Януковича для «віджи- мання» ресурсів у найбільш рента- бельних підприємств, досі займа- ється імпортом військової продукції. Наприклад, озброєння корвета у разі закупівлі його безпо- середньо військовим відомством подешевшає на 40%. І все ж таки 27 січня відбулися тектонічні зрушення у свідомості. Глава держави визнав: якщо в минулому і позаминулому роках ОПК переважно ремонтував ОВТ, то сьогодні треба забезпечити ЗСУ
25 новою технікою. Справді, рішення про створення озброєння в рамках проекту «Вільха» — це вибір силь- ного, успішного проекту, здатного в недалекому майбутньому значно посилити СВ ЗСУ. Ще важливішим може стати старт виробництва практично розробленої крилатої ракети на основі технічних рішень проекту «Нептун». Тут узагалі унікальний пара- докс. Жоден український президент не зробив конкретних кроків для посилення обороноздатності Украї- ни. Леонід Кравчук асоціюється з ядерним роззброєнням, Леонід Куч- ма — з перетворенням 700-тисячно- го війська на армію для парадів. Ві- ктор Ющенко намагався взяти під контроль ракетний проект «Сап- сан» (і навіть особисто відкрив його 2006-го), але його періодичні волан- ня про необхідність фінансувати проект розчинялися в сардонічній посмішці тодішнього прем’єра Юлії Тимошенко. Нарешті, Віктор Яну- кович, розвалюючи при безпосеред- ньому керівництві Кремля залишки оборонного потенціалу, встиг зро- бити дивний крок — відкрити ра- кетний проект «Нептун» (є думка, що Януковичу були неприємні при- ниження під час візитів у Кремль, і суто по-чоловічому хотілося пока- зати наявність сили). Оскільки військові міністри Са- ламатін і Лебедєв були чудово ін- формовані про перебіг проекту, ми не розкриємо військової таємниці повідомленням, що в березні 2013- го успішно відбувся пуск ракети. Тобто, поставивши на озброєння і відкривши її серійне виробництво (кооперацію на сьогодні вже від- працьовано), Порошенко може дати армії справді сильну страте- гічну зброю, здатну знищити ціль на дальності 300 км. І стати першим главою держави, який реально зміцнює оборонний потенціал країни. Першим кроком може стати реалістичний ДОЗ-16. Слова Порошенка про «нарощу- вання фінансування дослідно-кон- структорських робіт» в ОПК уже сприймаються з надією й ентузіаз- мом. А ще — як особиста відпові- дальність, яку добровільно взяв верховний головнокомандувач. Говорячи про ДОЗ-16, глава держави звернув увагу на його збільшення в гривневому еквіва- ленті на 34%. Насправді, ДОЗ-16 зовсім не виглядає значним, а рі- шення витратити на ОВТ понад 7 млрд грн (менше ніж 300 млн дол.) є, скоріше, свідченням слабкості, а не нарощування військової міці. ЦДАКР ще до 2007 р. виводив фор- мулу адекватного переозброєння України: мінімум по 700 млн дол. протягом п’яти років. Це свідчить про те, що прописа- на РНБО кількість пріоритетів є непід’ємною (таку ж нереальну кількість збройових пріоритетів виписано у проекті Стратегічного оборонного бюлетеня).
26 А отже, вкрай важливими вияв- ляться реалізм і вибірковість у ви- борі пріоритетів. Зовсім невипад- ково глава держави звернув увагу присутніх на РНБО на необхідність проаналізувати й уточнити наявні держпроекти. Можна майже напевне говори- ти про те, що програмам створен- ня Ан-70, корвета й ракетного комплексу «Сапсан» місця в ДОЗ- 16 не знайдеться. Кожен з проек- тів актуальний, але рівень ДОЗ- 16 для них, як червоне світло на перехресті. Способи врятувати проекти є, але практично всі вони пов’язані з ВТС. А магії цих трьох слів «Укроборонпром» осягнути поки що не в змозі. Хоча прези- дент повідомив, що під час між- народних візитів досягнуто до- мовленостей про відкриття спільних виробництв на території України, скажемо м’яко, — це пе- ребільшення. Проекти, які справді є в арсена- лі, з’явилися не завдяки, а всупереч існуванню паразитуючої надбудо- ви. Справді, все, що стосується ОПК і ВТС, виконується в ручному режимі. Приміром, чудовий збро- йовий проект «Вільха» з’явився за- вдяки двом впливовим у владі лю- дям. Не так унаслідок їхньої державної позиції, як через лобію- вання. Життя без системи може іноді реалізовувати ідеї в галузі обороноздатності. Але ж може й гальмувати. Президент Порошенко бажає, щоб для Повітряних сил ЗСУ роз- роблялися й закуповувалися модер- нізовані літаки, вертольоти, щоб створювався зенітний ракетний комплекс середньої дальності, мо- дернізувалися наявні ЗРК, засоби радіолокації, станції оптоелектрон- ного придушення, для Військово- морських сил закуповувалися мор- ські засоби ураження і бойові кораблі, броньовані артилерійські й ракетні катери. Цього хочуть і вій- ськові, та й усі українці. Але, щоб ці ідеї стали життєвими, потрібна ефективна вертикаль управління — її країна чекає вже третій рік. Поки ж системи немає, а уточ- нення пріоритетів у сфері перео- зброєння матиме виразно суб’єктивний (лобістський) харак- тер, є сенс хоча б звернути увагу на очевидні речі. Експерти встигли по- мітити відсутність мотивації реалі- зовувати деякі проголошені завдан- ня. Наприклад, активно розвивати ПС ЗСУ (2016-й проголошено ро- ком ППО), тоді як характер поточ- них загроз указує на необхідність розвивати передусім СВ ЗСУ і Сили спеціальних операцій). Ще один важливий аспект пов’язаний з необхідністю адсор- бувати проекти, здатні розвивати- ся за рахунок зовнішніх контрак- тів.Длятого,щобназавершальному етапі результати ДКР були вико- ристані в інтересах підвищення оборонного потенціалу.
27 Саме так свого часу «Укрспецек- спорт» забезпечив появу високо- точних пострілів «Комбат», модер- нізацію МіГ-29, бронетранспортерів БТР-3 і БТР-4. Та й танка «Оплот» теж. Та найважливішим цього року має стати вибір одного-двох про- ривних проектів, які могли б істот- но посилити стратегічну складову вже найближчим часом. Крім згаданого проекту «Віль- ха», експерти ЦДАКР пропонують дуже ретельно вивчити можли- вість створення й виробництва уніфікованої крилатої ракети «Не- птун», поява якої посилить мож- ливості і СВ ЗСУ, і ВМСУ — як мо- більні берегові комплекси. А в перспективі й ПС ЗСУ — світовий досвід показує, що є можливість оперативно адаптувати ракети «поверхня — поверхня» до версії «повітря — земля». А також звер- нути увагу на те, яка потужна пси- хологічна зброя може з’явитися в руках Києва, і за який короткий проміжок часу.
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 лютого 2016 28 На сьогодні дослідники та полі- тичні оглядачі називають кілька можливих причин рішення, а також цілей, які переслідував Володимир Путін, приймаючи рішення щодо загального початку збройної агресії проти України, та її другого етапу — інтервенції на сході України. Говорять, що це рішення могло бути поспішним, спровокованим Революцією Гідності, і прискорило заплановану на значно пізніший період аналогічну операцію. Ствер- джується, що окупація Криму мо- гла бути викликана страхом росій- ської еліти і бажанням помсти за прагнення українців до свободи, до інтеграції в європейський та євро- атлантичний простір. Відзначають, що збройна агресія проти України може бути, як окремою операцією, так і маленьким сюжетом у великій грі «повернення Росії статусу су- пердержави». Називаються також і внутрішньополітичні російські причини, які могли спонукати Во- лодимира Путіна зробити те, що він зробив. Також називають масу наслідків цього рішення. Від безпрецедент- ного, але не надто достовірного, підняття рейтингу особистої дові- ри до лідера Росії з боку росіян, до перегляду у формі анулювання ре- зультатів Ялтинської мирної кон- ференції 1945 року та Другої світо- вої війни, руйнування системи міжнародного права, нівелювання Богдан Яременко, Голова правління фонд «Майдан закордонних справ» Аналітичні розробки Мінські домовленості — розв’язання конфлікту чи рецепт катастрофи? По результатам выполнения ГОЗ- 2015, прирост поставок в войска нового вооружения и военной техни- ки (ВВТ) составил 7%
29 поняття міжнародних гарантій без- пеки тощо. Очевидними наслідка- ми є втрата тисяч людських життів, масові руйнування, зміна в сило- вий спосіб кордонів в Європі. Водночас, якими б диверсифі- кованими не були б пояснення причин і наслідків російської агре- сії проти України, українське зако- нодавство не залишає ніякого ви- бору у класифікації цієї події. Дозвольте вдатися до великої за обсягом цитати статті 1 Закону України «Про оборону України»: «Збройна агресія — застосуван- ня іншою державою або групою держав збройної сили проти Украї- ни. Збройною агресією проти Укра- їни вважається будь-яка з таких дій: • вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія ча- стини території України; • блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушен- ня комунікацій України зброй- ними силами іншої держави або групи держав; • напад збройних сил іншої дер- жави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; • засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регу- лярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п’ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої дер- жави у таких діях…» Отже, закони України не зали- шають вибору, ніж класифікувати дії Росії, як збройну агресію. Зако- нодавство України також чітко ре- гламентує дії держави в разі, коли проти неї розгортається збройна агресія. Відповідно до положення вже цитованої тут статті 1 закону «Про оборону України» «воєнний стан — це особливий правовий ре- жим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі зброй- ної агресії чи загрози нападу, не- безпеки державній незалежності України, її територіальній ціліснос- ті». Звертає на себе імперативність формулювання — «вводиться», а не «може вводитися» чи щось на зразок цього. Стаття 4 «Відсіч збройній агре- сії проти України» закону «Про оборону України» залишає ще мен- ше сумніву і простору для маневрів представникам української влади, пропонує комплексний і вичерп- ний перелік заходів: «У разі зброй- ної агресії проти України або за- грози нападу на Україну Президент України приймає рішення про за- гальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, засто- Закони України не залишають вибо- ру, ніж класифікувати дії Росії, як збройну агресію
30 сування Збройних Сил України, ін- ших військових формувань, утво- рених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвер- дження, а також вносить до Верхо- вної Ради України подання про оголошення стану війни». Слід окремо відзначити, що за- конодавство України не передбачає не лише переговори, але навіть і антитерористичну операцію, як за- сіб відбиття збройної агресії іно- земної держави. Логіка авторів за- кону «Про оборону України», як на мене, чітка і неспростовна: для того, щоб зупинити силу, яку про- ти України застосовує, намагається і погрожує застосувати іноземна держава, потрібна сила усієї укра- їнської держави. І закони лише ре- гламентують порядок її застосу- вання, але не дають підстави сумніватися у можливості чи до- цільності цього. Ніхто в україн- ській владі досі не поставив під сумнів цю логіку – не намагався і не намагається внести зміни до За- кону України «Про оборону Украї- ни». Натомість українська влада на- магається просто ігнорувати і самі закони, і закладену у них логіку ве- дення війни. Загалом аналіз дії правлячого класу до і після президентських ви- борів в Україні 2014 року підштов- хує до висновку, що основними мо- тивами його діяльності був не пошук ефективних шляхів захисту суверенітету та територіальної ці- лісності України, відстоювання не- залежності від зазіхань Росії, а на- магання виграти час для вирішення проблеми зміцнення влади, про- вести спершу президентські, далі парламентські вибори, а також збе- регти можливість продовжувати діалог з Росією (як політичний, так і, головним чином, в сфері торгівлі та економіки). Проблему недостат- ньої легітимності українська влада вирішує не за рахунок доведення в судовому порядку невідворотності та відсутності інших можливостей, ніж змінити владу в Україні в люто- му 2014 року революційним шля- хом, а за рахунок фундаментальних національних інтересів. Це, при- родно, повністю відповідає інтере- сам правлячого політичного та еко- номічного класу (олігархат, парламентські партії, бюрократич- ний державний апарат), але прак- тично йде в розріз з довгостроко- вими інтересами держави та українського народу, а головне – найбільш активної частини сус- пільства, яка формує суспільний запит на зміни, цінності та висту- пила ініціатором й реалізувала змі- ну влади в революційний спосіб, а пізніше взяла на себе основний тя- гар ведення війни, мобілізації та забезпечення збройних сил. У чому ж полягають причини і мотиви дій української влади, які за півтора роки призвели до сус- Українська влада намагається просто ігнорувати і самі закони, і закладену у них логіку ведення війни
31 пільного розколу та зрештою, не дозволяють, і, хочеться сподівати- ся, не дозволять реалізувати задум Мінських домовленостей. Отже, українська влада весною- літом 2014 року спробувала поза рамками закону та логіки витвори- ти новий основний механізм відсі- чі збройній агресії — дипломатичні переговори. Залишаємо наразі поза увагою доволі цікавий процес інформацій- ної підтримки цієї ідеї – поширен- ня з середини весни 2014 року в ме- діа-просторі України думки про те, що «будь-яка війна закінчується миром», що, здається, було части- ною інформаційної війни проти України, націленої на підрив готов- ності та здатності українців оборо- няти свою батьківщину. Зупинимось на аналізі того, на- скільки підходи України до перего- ворів були адекватними ситуації. Фактично єдиною спробою ре- алізації дипломатії, як спроби зу- пинити збройну агресію, до прези- дентських виборів, була зустріч 17 квітня 2014 року в Женеві міні- стрів закордонних справ США, ЄС, Росії та України. Основними результатами зустрічі були домов- леності щодо звільнення захопле- них споруд в Україні та амністії протестувальників. США, Євро- пейський Союз і Росія зобов’язалися підтримати Спеці- альну моніторингову місію ОБСЄ, яка була покликана відігравати провідну роль у сприянні україн- ській владі та місцевим громадам в негайній реалізації заходів, спря- мованих на деескалацію ситуації. Країни Заходу призупиняли за- провадження додаткових еконо- мічних санкцій проти Росії, ввести які вони готувалися в разі провалу женевських переговорів. За рамками перегорів фактично залишилось питання ролі Росій- ської Федерації, як держави агресо- ра, та проблема окупації Криму. При чому однією з основних пере- шкод для правильного формулю- вання порядку денного переговорів, що зумовило їх безрезультатність, саме і була описана вище позиція української влади щодо юридично- го невизнання дій Російської Феде- рації збройною агресією. Те, що подібний підхід не був помилкою дипломатії, а цілеспря- мованою політикою уряду, свід- чить той факт, що за кілька днів до Женевської зустрічі міністрів за- кордонних справ, а саме 14 квітня, виконуючий обов’язки президента України Олександр Турчинов ука- зом увів в дію рішення Ради націо- нальної безпеки та оборони Украї- ни «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної ціліс- ності України». Як бачимо, загро- зою територіальної цілісності України визначено тероризм, а не збройну агресію Російської Феде- рації.
32 Як наслідок Женевської зустрічі Росія виграла час для нарощування військової присутності та просу- вання її диверсійних груп вглиб те- риторії України. Політика ЄС і США умиротворення Росії (відмо- ва від санкцій в обмін на нечіткі лицемірні обіцянки) лише переко- нувала останню в тому, що Захід нездатний зупинити її, і була за- прошенням до ескалації ситуації. Іншим суттєвим здобутком Ро- сії стало включення до підсумко- вих домовленостей положень про амністію учасникам протестів та анонсування конституційної ре- форми в Україні. Таким чином Ро- сія документально закріпила поло- ження, які ставили під сумнів справжні причини виникнення і поширення конфлікту. Українська влада виявляла неа- бияку послідовність та наполегли- вість не лише в ігноруванні вимог законодавства, але і фактів життя. Ось, наприклад, в Указі Президен- та України від 6 травня 2014 року необхідність часткової мобілізації пояснюється «втручанням Росій- ської Федерації у внутрішні справи України». Лише 3 червня українська влада зробила першу скромну спробу по- дивитися правді у вічі і Розпоря- дженням президента секретареві РНБОУ було доручено «невідклад- но опрацювати за участю Міністер- ства оборони України, Міністер- ства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміні- страції Державної прикордонної служби України питання необхід- ності введення воєнного стану в Донецькій та Луганській областях, де проводиться антитерористична операція, для запобігання дальшо- му розвитку та припинення зброй- ного конфлікту на території Украї- ни, недопущення масової загибелі мирного населення та військовос- лужбовців і працівників правоохо- ронних органів, забезпечення ста- білізації ситуації та відновлення нормальної життєдіяльності в на- званих регіонах держави». Ця цитата і загалом це розпоря- дження є пам’ятником нездатності та непослідовності української вла- ди, яка в офіційних документах примудряється поєднати непоєд- нуване — антитерористичну опе- рацію і припинення збройного конфлікту. При тому, що обидва поняття є різними по суті, по пра- вовій природі, вимагають різного роду реагування, тощо. Але вибори Президента Украї- ни зупинили і цю більш ніж скром- ну та непослідовну спробу україн- ської влади визначитися, що ж відбувається в державі – антитеро- ристична кампанія, збройний кон- флікт на території, втручання у внутрішні справи чи збройна агре- сія сусідньої держави. 20 червня 2014 року Указом пре- зидента Порошенка було схвалено рішення РНБОУ щодо схвалення Іншим суттєвим здобутком Росії стало включення до підсумкових домовленостей положень про амніс- тію учасникам протестів та анон- сування конституційної реформи в Україні. Таким чином Росія докумен- тально закріпила положення, які ставили під сумнів справжні причи- ни виникнення і поширення конфлікту
33 Мирного плану президента Поро- шенка. Така складна юридична формула була застосована для роз- ділення політичної і юридичної відповідальності за план, що скла- дався з 15 пунктів: 1. Гарантії безпеки для всіх учасни- ків переговорів. 2. Звільнення від кримінальної від- повідальності тих, хто склав зброю і не здійснив тяжких зло- чинів. 3. Звільнення заручників. 4. Створення 10 км буферної зони на українсько-російському дер- жавному кордоні. Вивід неза- конних збройних формувань. 5. Гарантований коридор для вихо- ду російських і українських на- йманців. 6. Роззброєння. 7. Створення в структурі МВС під- розділів для здійснення спільно- го патрулювання. 8. Звільнення незаконно утриму- ваних адміністративних буді- вель в Донецькій і Луганській областях. 9. Відновлення діяльності місце- вих органів влади. 10. Поновлення центрального теле- і радіомовлення у Донецькій і Луганській областях. 11. Децентралізація влади (шляхом обрання виконкомів, захист ро- сійської мови; проект змін до Конституції). 12. Узгодження губернаторів до ви- борів з представниками Донбасу (за умови погодження єдиної кандидатури, при розбіжностях - рішення приймає Президент). 13. Дострокові місцеві і парламент- ські вибори. 14. Програма створення робочих місць в регіоні. 15. Відновлення об’єктів про- мисловості і соціальної інф- раструктури. Як бачимо, легітимізація укра- їнської влади внаслідок обрання на визнаних усім світом президент- ських виборах ніяк не вплинула на осмислення нею ситуації в державі. Жоден з пунктів мирного плану не передбачає можливість покладен- ня відповідальності на Росію з тим, щоб визнати її учасником конфлік- ту і таким чином створити переду- мови для її залучення до перего- ворного процесу, а також уникнути її присутності при вирішенні низки практичних питань в рамках між- народних організацій. Це, звичай- но, зводить нанівець спроби пра- вильно відповісти на питання з ким ми ведемо переговори і про що? Попри усю недосконалість Мир- ний план Порошенка на відміну від пізніших Мінських домовленостей більш коректно викладає послідов- ність кроків з врегулювання кон- флікту, водночас, він фактично ін- ституалізує розуміння того, що основним елементом ситуації на сході України є внутрішні пробле- ми, зокрема, недостатні повнова-
34 ження місцевих органів влади. Та- кий підхід виключає можливість правильного обрання предмету пе- реговорів. У перспективі (зокрема, в реалізації цього підходу в ході імплементації Мінських домовле- ностей) це несе загрозу призвести до того, що ситуація на сході Украї- ни вже безповоротно буде характе- ризуватися як внутрішній кон- флікт чи громадянська війна, а не зовнішня агресія. Також зазначений підхід не пе- редбачає ніякого проміжного пері- оду часу для врегулювання, ніяких тимчасових перехідних інституцій на період деескалації та стабіліза- ції. Проблеми пропонується вирі- шити наскоком. Фактично суть його зводиться до обміну «мир і те- риторії на повноваження і розши- рення прав». Але такий обмін є неможливий. Перш за все, поняття миру і те- риторій мають охоплювати і Доне- цьку з Луганською областями, і Ав- тономну Республіку Крим та місто Севастополь, бо мова йде не про якийсь незрозумілий «конфлікт в Україні», а збройну агресію Росії як цілісне явище, а під територіями слід розуміти не певні ділянки зем- лі, а принцип територіальної ціліс- ності. По-друге, переговори з «еліта- ми» Донбасу щодо повноважень позбавлені сенсу з огляду на їхню несамостійність. Щодо Росії, то очевидно, що її може влаштовувати лише той рівень повноважень чи додаткових прав для регіонів сходу України, який забезпечить їй, Росії, достатній контроль і рівень впливу на них, а отже те, що в жодному разі не може влаштовувати Украї- ну, і за будь-яких обставин загро- жуватиме незалежності та сувере- нітету нашої країни. Доводиться лише здогадувати- ся, чи ці помилки стали результа- том відсутності належної підготов- ки українських дипломатів, чи наслідком реалізації політики «не- провокування Росії на повномасш- табний конфлікт» та збереження можливості підтримання з нею торгівельних та економічних взає- мин? Цілком зрозуміло, що цей же підхід було реалізовано і в Мін- ських домовленостях. З невелики- ми поправками – суттєвим звужен- ням частини щодо деескалації, припинення вогню, роззброєння та розширенням частини щодо по- літичного врегулювання. Окрім цього, в тексті Мінських домовленостей питання амністії «учасників подій в окремих райо- нах Донецької та Луганської облас- тей» еволюціонувало від цілком здавалось би доречних формулю- вань про помилування осіб, які не скоїли серйозні кримінальні злочи- ни, до «прийняти закон про недо- пущення переслідування осіб у зв’язку з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької та Лу- Переговори з «елітами» Донбасу щодо повноважень позбавлені сенсу з огляду на їхню несамостійність
35 ганської областей України» у верес- ні 2014 року, а також аж до «забез- печення помилування і амністію шляхом введення в силу закону, що забороняє переслідування і пока- рання осіб у зв’язку з подіями, що мали місце в окремих районах До- нецької та Луганської областей України» в лютому 2015 року. По- годьтесь, що формулювання, пого- джене в лютому 2015 році не лише не відповідає одній з основополож- них правових норм про невідво- ротність покарання, але і не має ні- чого спільного з пунктом 2 затвердженого в установленому порядку Мирного плану президен- та України Петра Порошенка «звільнення від кримінальної від- повідальності тих, хто склав зброю і не здійснив тяжких злочинів». Відповідь на питання чому прези- дент Порошенко погодився зміни- ти на неправове одне з формулю- вань Мирного плану, на затвердженні якого рішенням РНБОУ сам же і наполягав, — осо- бисто для мене незбагненна. При цьому, окрім стратегічних помилок у визначенні контраген- тів, ролі різних партнерів у перего- ворах та порядку денного україн- ська дипломатія припустилась іншої прикрої помилки — погоди- лась на проведення переговорів у Мінську. Тим самим було проігноровано очевидний факт, що Білорусь не є нейтральною державою, а країною військово-політичним союзником Росії, який має з нею спільне обо- ронне та безпекове планування. Знову ж таки українська диплома- тія у неприпустимий спосіб проіг- норувала в цій ситуації питання Криму, адже Білорусь голосувала проти Резолюції Генеральної асамб- леї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України», чим фактично поставила під сумнів територіальну цілісність України та виступила на стороні держави-агресора. Питання дотримання формаль- них норм та вимог українською стороною при організації перего- ворів та укладенні Мінських до- мовленостей має значно більше значення та потребує окремого аналізу. Укладення міжнародних дого- ворів регулюється Законом Украї- ни «Про міжнародні договори України», який встановлює ви- черпний та повний перелік обста- вин, заходів по ініціюванню укла- дення міжнародних договорів, проведення переговорів, їх підпи- сання, ратифікації тощо. В історії України ніколи не виникали юри- дичні казуси, пов’язані з інтерпре- тацією, невірним розумінням чи невиконанням положень цього За- кону. Хоча в Законі відсутня згадка про таке найменування міжнарод- ного договору, як «домовленості», там все ж таки містяться докладні
36 роз’яснення щодо того, що за дору- ченням президента від імені Украї- ни укладаються «політичні, мирні, територіальні і такі, що стосують- ся державних кордонів…» міжна- родні договори. При цьому Закон чітко визначає, що міжнародні до- говори можуть укладатися винят- ково з суб’єктами міжнародного права, які регулюються міжнарод- ним правом. Мінські домовленості порушу- ють цей принцип. Ні т.зв. ДНР чи ЛНР, ні навіть присутні на перего- ворах громадяни Плотніцький і За- харченко, які скріпили своїми під- писами цей, з дозволу сказати, документ не є суб’єктами міжна- родного права. Викликає серйозні сумніви можливість укладення та підпи- сання міжнародного договору від імені України приватною особою. Хоча Закон не містить прямої забо- рони президенту України уповно- важувати на ведення переговорів та підписання міжнародних дого- ворів приватних осіб, але Закон і не передбачає участі в процесі ініцію- вання переговорів, опрацювання тексту, укладення, підписання та ратифікації міжнародної угоди ін- ших суб’єктів, окрім державних установ України. Але парадокс ситуації полягає в тому, що в рамках опрацювання Мінських домовленостей Леоніда Кучма ніколи не був уповноваже- ний ставити свій підпис під будь- чим від імені України. Повнова- ження Леоніда Кучми визначені Розпорядженням президента Укра- їни № 953 від 8 липня 2014 року по- лягають лише у представленні України в рамках Тристоронній контактній групі з мирного врегу- лювання ситуації в Донецькій і Лу- ганській областях за участю пред- ставника України, Спеціального представника Діючого Голови Ор- ганізації з безпеки та співробітни- цтва в Європі Хайді Тальявіні та представника Російської Федера- ції — Надзвичайного і Повноваж- ного Посла Російської Федерації в Україні М.Ю.Зурабова. Пункт 1 Статті 6 Закону України «Про міжнародні договори Украї- ни» передбачає, що «ведення пере- говорів щодо підготовки тексту міжнародного договору, його при- йняття, встановлення його автен- тичності або підписання міжна- родного договору України здійснюються лише уповноваже- ними на те особами». Пункт 4.а) тієї ж статті передба- чає, що повноваження на ведення переговорів і підписання міжна- родних договорів від імені України надаються винятково президентом України. Звичайно ж мова йде про видання президентом України роз- порядчого документу, а не «руко- покладення», «освячення», «благо- словення» чи інша церемонія. Переговори з «елітами» Донбасу щодо повноважень позбавлені сенсу з огляду на їхню несамостійність
37 Але ж президент України ніколи не надавав і, найвірогідніше, не мав права надавати громадянину Лео- ніду Кучмі повноваження на підпи- сання від імені України міжнарод- ного договору — Мінських домовленостей. Доводить до повного абсурду ситуацію той факт, що Леонід Куч- ма насправді ніколи і не підписував ніякі міжнародні договори від іме- ні України. У вересні 2014 року Ле- онід Кучма скріпив своїм підписом «Протокол про підсумки консуль- тацій Тристоронньої контактної групи стосовно спільних кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану Президента Украї- ни П.Порошенка і ініціатив Прези- дента Росії В.Путіна». Ніщо інше, як робочий документ самої Тристо- ронньої контактної групи. Інша справа, що чудесним чи- ном зазначений Протокол від 5 ве- ресня і додатковий Меморандум до нього 20 вересня перетворилися на «безальтернативні та обов’язкові для виконання Україною» Мінські домовленості. В результаті цього в лютому 2015 року Леонід Кучма і товариші скріпили своїми підписа- ми «Комплекс заходів по виконан- ню Мінських домовленостей», хоча жоден дослідник не зможе знайти переконливих правових аргументів того, що потрібно, а що не слід вва- жати Мінськими домовленостями. Більше того, жоден дослідник не зможе знайти комплекс текстів цих «юридично зобов’язуючих для України міжнародних договорів» на жодному веб-сайті жодної укра- їнської державної установи. Коміч- на ситуація — в інформаційному обігу в Україні офіційно докумен- тівнемає,алевониєобов’язковими. Можна було б посміятися, аби лише ці юридичні трюки україн- ської влади не впливали на життя мільйонів громадян України. Але якщо українська влада на- полягає на тому, що Мінські домов- леності є юридично зобов’язуючим для України документом, то підпис як приватної особи Леоніда Кучми під міжнародним договором ви- кликає серйозні сумніви з точки зору права. Власне, відкинувши недоречну в правовому контексті диплома- тичність, можна сказати і більш ка- тегорично: документ, підписаний від імені України Леонідом Куч- мою, не є міжнародним договором України. Не хочеться драматизувати, але перелік проблем, які ставлять під сумнів правовий характер Мін- ських домовленостей на цьому не вичерпується. Відсутністьбудь-якихроз’яснень з боку президента Порошенка, його Адміністрації та МЗС України по- роджує вмотивовані сумніви чи було дотримано порядок ініціюван- ня підписання міжнародного дого- вору, чітко встановлений Законом «Міжнародні договори України»? Доводить до повного абсурду ситуа- цію той факт, що Леонід Кучма насправді ніколи і не підписував ніякі міжнародні договори від імені України Комічна ситуація — в інформаційно- му обігу в Україні офіційно докумен- тів немає, але вони є обов’язковими. Можна було б посміятися, аби лише ці юридичні трюки української влади не впливали на життя мільйонів громадян України
38 Зокрема відсутня інформація • хто вніс на розгляд президента України подання про укладення Мінських домовленостей, • яким чином обґрунтовувалась доцільність укладення міжна- родного договору, в тому числі, за участі громадян Плотніцько- го та Захарченка, • чи подавався і в якому вигляді на розгляд президента Поро- шенка проект цього договору українською мовою, • чи погоджувався текст договору усіма причетними міністерства- ми та відомствами, • хто вносив і чи взагалі вносився проект рішення про утворення делегації чи доручення пред- ставникові України щодо під- готовки тексту міжнародного договору, його прийняття, вста- новлення його автентичності, а також проект директив делегації чи представникові України? Деякі з цих питань, а також інші питання, пов’язані з роллю певних посадових осіб в процесі укладен- ня Мінських домовленостей, Май- дан закордонних справ більше року тому адресував у вигляді офіційно- го запиту до Адміністрації Прези- дента України. Звичайно, ніякої відповіді ми не отримали, що сер- йозно ускладнює правову ситуацію довкола Мінських домовленостей, адже примушує думати про те, що співробітники Адміністрації Пре- зидента України чи то з власної іні- ціативи, чи то у змові приховують суспільно значиму інформацію, яка не може бути віднесена до категорії державної таємниці. Окрім постановки під сумнів обов’язковості для України будь- чого укладеного без врахування вимог Закону «Про міжнародні до- говори України», ця ситуація поро- джує проблему перевищення служ- бових повноважень президентом України Петром Порошенком. У подальшому це може мати серйозні правові наслідки як для громадян Петра Порошенка і Лео- ніда Кучми, так і для України в ці- лому, адже в разі успішної імпле- ментації положень Мінських домовленостей завжди існуватиме хороша судова перспектива визна- ння їх недійсними як з точки зору внутрішнього українського зако- нодавства, так і міжнародного пра- ва. Це підриває міжнародне стано- вище України, довіру до неї, і, як наслідок, підриває внутрішній український та регіональний мир і безпеку. Відсутність правових відпові- дей на поставлені питання щодо порядку підготовки, укладення та підписання Мінських домовленос- тей очевидно є єдиною причиною, чому ці документи не передавались і не могли бути передані на ратифі- кацію до Верховної Ради України. Для полегшення сприйняття цієї кричущої ситуації дозволю собі такий образний вислів – при При укладенні Мінських домовленос- тей українська влада вийшла так далеко за межі законодавчого поля держави, що гіпотетично надісла- ний до Верховної Ради України пакет документів щодо ратифікації Мінських домовленостей матиме правову силу передовсім як докази в кримінальному провадженні на цю тему
39 укладенні Мінських домовленос- тей українська влада вийшла так далеко за межі законодавчого поля держави, що гіпотетично надісла- ний до Верховної Ради України па- кет документів щодо ратифікації Мінських домовленостей матиме правову силу передовсім як докази в кримінальному провадженні на цю тему. Отже, що ми можемо очікувати від імплементації документа, при укладенні якого відповідальні по- садові особи України діяли таким чином: 1. Ухилились або не змогли визна- чити у відповідності до законо- давства України та здорового глузду характер ситуації, в яку потрапила Україна, як збройна агресія іноземної держави; 2. Свідомо чи несвідомо ухилились від виконання положень законо- давства України щодо відсічі збройній агресії з боку іноземної держави; 3. Порушили порядок ініціювання, проведення переговорів, укла- дення, підписання та ратифікації міжнародного договору; 4. Не змогли правильно визначити суб’єкти та предмет переговорів, не сформулювали вичерпний порядок денний переговорів; 5. Вводили суспільну думку в Укра- їні в оману щодо правового ха- рактеру та обов’язковості вико- нання нашою державою Мінських домовленостей; 6. Приховували мотиви і повну ін- формацію щодо своїх дій; 7. Допустили помилку при виборі місця проведення міжнародних мирних переговорів; 8. Не змогли відобразити в тексті домовленостей загальновизнану послідовність врегулювання збройних конфліктів – від при- пинення вогню, до деескалації, через тимчасові структури та пе- рехідний період до політичного врегулювання; 9. Допустили включення до тексту домовленостей положень, що су- перечать, як українському зако- нодавству, так і загальним нор- мам права? Висновки, на мою думку, оче- видні: • Мінські домовленості не здатні принести сталий мир в Україну • Мінські домовленості не вирі- шують проблему територіальної цілісності України • Мінські домовленості, в разі на- полягання на їхньому виконанні в частині політичного врегулю- вання, матимуть непоправні внутрішні та зовнішні наслідки для України: 1. Розкол суспільства, погли- блення протиріч між сус- пільством та владою, полі- тична дестабілізація 2. Створення умов для погли- блення протиріч між цен- тром та регіонами, поширен- ня сепаратизму та Мінські домовленості, в разі наполя- гання на їхньому виконанні в части- ні політичного врегулювання, мати- муть непоправні внутрішні та зовнішні наслідки для України
40 екстремізму, політична дес- табілізація 3. Зміна модальності міжна- родних переговорів з питань врегулювання з припинення агресії Росії на розв’язання внутрішнього конфлікту в Україні без будь-яких змін природи самого конфлікту 4. Втрата єдиного ефективного механізму впливу на Росію — міжнародних санкцій  — до врегулювання усіх проблем пов’язаних з агресією РФ, як в Україні (Крим), так і в регіо- ні —Молдова(Придністров’я), Грузія (Абхазія та Осетія) 5. Відновлення Росією ресурсів для продовження агресивної зовнішньої політики, спря- мованої на нейтралізацію Європейського Союзу як по- літичного та економічного конкурента, а також руйну- вання трансатлантичної єд- ності.
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 лютого 2016 41 Стосовно підсумків розвитку ситуації в Україні протягом 2015 р. Оцінюючи розвиток ситуації в Україні протягом 2015 р., можна за- значити, що, безперечно, позитив- ним її наслідком є збереження дер- жави в теперішніх межах і недопущення поширення сепара- тизму на інші регіони. З іншого боку, керівництво держави втрати- ло час для проведення ефективних реформ, для яких в Україні були всі сприятливі умови. Незважаючи на це, замість переформатування дер- жави, реформи в цілому проводи- лись поверхнево і не усунули гли- бинні причини існуючих проблем, а на деяких напрямках взагалі нічо- го не було зроблено. З огляду на це, сьогодні можна констатувати, що всі ті внутрідержавні дисбаланси, які призвели до вибуху соціально- го невдоволення попереднім режи- мом, сьогодні знову стали актуаль- ними. Більш того, на сьогодні ці дисбаланси ускладнюються ще й тим, що на сході країни йде війна, яка з боку української влади ве- деться неефективно, і, як наслідок, призводить до ще більшого невдо- волення чинною владою. В свою чергу, під кінець минуло- го року, вищезазначені дисбаланси почали сходитись і після місцевих виборів вилились в політичну кри- зу, яка зумовлена тим, що сьогодні вже неможливо приховувати кон- Ситуація в Україні протягом 2016-2017 рр. має такі перспективи розвитку, які в тій чи іншій формі були реалізовані в сценаріях на Близькому Сході Юрій Романенко, головний редактор аналітичного порталу «Хвиля» Позитивним її наслідком є збере- ження держави в теперішніх межах і недопущення поширення сепара- тизму на інші регіони Реформи в цілому проводились поверхнево і не усунули глибинні причини існуючих проблем
42 флікти всередині влади, а прези- дент має все менше поле для манев- ру в умовах зменшуваної економічної бази, на яку претенду- ють все ті ж олігархічні групи, які не хочуть поступатись своїми ін- тересами. Активність даних груп обумовлена тим, що вони не бачать для себе ризиків у протистоянні з чинною владою, а якщо і бачать, то не вважають їх критичними для себе. З огляду на це, слід зазначити, що на сьогодні вище керівництво держави підходить до дуже небез- печної ситуації втрати керованості над внутрішньодержавними про- цесами, оскільки стара система до- говорів між внутрішніми елітами та фінансово-промисловими угру- пованнями перестає діяти, і, як на- слідок, відносини між ними почи- нають загострюватись. Перспективи розвитку ситуації в Україні протягом 2016 р. В вищезазначених умовах, ситу- ація в Україні протягом 2016-2017 рр. має такі перспективи розвитку, які в тій чи іншій формі були реалі- зовані в сценаріях на Близькому Сході. Найбільш ймовірними на сьогодні є три сценарії. Перший — це сирійський, тоб- то громадянська війна, або війна всіх проти всіх. В Сирії причинами для його реалізації стали: обвален- ня діючого режиму, відсутність ле- гітимності у будь-якої з воюючих груп на всій території країни, ді- яльність зовнішніх гравців, які під- тримують різні групи і які не до- пускають появи такої легітимності. Як результат: війна всіх проти всіх і руйнування старої моделі держави. З огляду на сучасні умови в Україні, такий сценарій є досить реальним для реалізації на її території. І для цього сьогодні є всі передумови: наявність соціальних груп, які не визнають одне одного (і РФ, вико- ристовуючи окремі внутрішні елі- ти, робить все для того, щоб даний антагонізм розвивався), наявність регіональних диспропорцій, які посиляться, якщо Донбас отримає широку автономію, контроль регі- онів обмеженим числом регіональ- них еліт, які, захищаючи свої інтер- еси, в будь-який момент можуть заявити на них свої права, слабкі силові структури, і, як наслідок – відсутність у держави монополії на силу. Окремим чинником є фактор Росії, яка намагається зараз зберег- ти невизначеність України у формі держави-кентавра, у яку вона пере- твориться, якщо Донбас отримає широку автономію і Україна де- факто перетвориться у конфедера- цію зі слабким центром та потуж- нимирегіонами,нездатнувирішити жодної ключової проблеми поряд- ку денного. Другий сценарій — єгипет- ський, тобто, революційний або контрреволюційний (як у Єгипті) переворот. У нашому випадку він можливий у декількох формах: на- Найбільш ймовірними на сьогодні є три сценарії
43 приклад, якщо діючий президент в інтересах збереження старого ре- жиму зможе взяти під контроль си- лову вертикаль і встановить авто- кратичний режим; інший варіант, коли група старої або нової еліти спробує силовим шляхом захопити владу. Даний сценарій буде успіш- но реалізований в тому випадку, якщо ресурсної бази такої сили та наявності достатньої кількості си- ловиків буде достатньо для того, щоб взяти під контроль всю країну через домовленість з регіональни- ми елітами (які мають чітко розу- міти, в чому їх інтерес), а також, якщо у революційного режиму буде підтримка від зовнішніх сил, які він зможе переконати у своїй вигідності для них. І дуже важли- вий фактор — це висока внутрішня легітимність цього режиму перед суспільством, тобто воно повинно підтримати такі дії. Крім того, слід зазначити, що такий переворот може бути або консервативним або модернізацій- ним. У випадку, якщо він буде кон- сервативним, як у Єгипті, то тоді основні цілі революції не будуть досягнуті і ситуація у будь-який момент може вийти з-під контро- лю, що, в свою чергу, може при- звести до чергового загострення ситуації, яка може вийти з-під контролю. Якщо ж буде модерніза- ційний варіант перевороту, то кра- їна зможе за короткий період вирі- шити питання макростабілізації і далі перейти від питання виживан- ня до розвитку. Якщо ж при реалізації даного сценарію, у революційного режиму не буде всіх вищевказаних елемен- тів, то тоді він буде неуспішним, і є вірогідність його розвитку за си- рійським варіантом. В такому ви- падку, Україна може перетворитись на певну сіру зону на зразок Боснії і Герцеговини, коли держава фор- мально існуватиме, а маріонеткове керівництво в Києві визнавати- меться зовнішніми силами, але де- факто у нього не буде реальних ва- желів впливу, і влада перейде в руки регіональних еліт, польових командирів, тощо. Врешті-решт, українське питання буде вирішува- тися зовнішніми гравцями і ви- ключно на користь зовнішніх грав- ців,якцебуловперіод1917-1920рр. Третій сценарій — туніський. Це сценарій політичного консен- сусу, коли структуровані соціальні групи організуються і виходять на домовленості про нові правила гри з частиною старої еліти. Якщо стара еліта сприймає такі умови, то створюються умови для мирно- го переходу до нового устрою дер- жави — строюється Третя Україн- ська Республіка. В таких умовах новий режим пропонує старим елітам спокійний відхід від влади, ініціює створення технократично- го уряду, прибирає всі дисбаланси, які призвели до стану кризу, зо- крема, запроваджує відповідаль- Якщо стара еліта сприймає такі умови, то створюються умови для мирного переходу до нового устрою держави — строюється Третя Укра- їнська Республіка
44 ність для виконавчої влади, вирі- шує питання децентралізації, проводить регіональну реформу, перезапускає суди, правоохоронні органи. Ключовим елементом є здатність нової еліти виконувати функції арбітра. Тих, хто не буде дотримуватись нових правил гри, будуть виключати з нової системи усіма можливими легітимними способами. Проте, для того щоб даний сценарій міг бути реалізо- ваний, в країні потрібно буде пе- рейти до конституційного конвен- ту, який взяв би на себе функцію формування нової конституції і при цьому мав би зовнішню і вну- трішню легітимність. Що стосується вірогідності реа- лізації зазначених сценаріїв в Укра- їні, то всі вони на сьогодні мають досить високі шанси для цього. При цьому вірогідною є їх одночас- на реалізація в різних регіонах кра- їни: якийсь регіон може стати ще одним т.з. ДНР/ЛНР, в якомусь ре- гіональна еліта візьме контроль над ситуацією і вчинить переворот, а в якомусь буде політичний консен- сус і туди стягнуться всі передові і прогресивні сили. Загалом, реалізацію даних сце- наріїв ми зможемо побачити в 2016-2017 рр., які будуть перелом- ними. В той же час, слід усвідомлюва- ти, що на дані сценарії, зокрема, на форму і активність їх реалізації, буде активно впливати Росія, яка, зокрема, зацікавлена в першому (сирійському) або в негативній фазі другого (єгипетського) сцена- рію. З огляду на це, реалізація в Україні третього — позитивного сценарію буде залежати не лише від позиції внутрішніх політичних еліт, а й від того, наскільки швидко Росія заглибиться у внутрішні про- блеми, які зменшать її ресурсну базу для продовження активного втручання у внутрішні справи України. Стосовно стану та перспектив розвитку та основних напрямків регіональної політики України на найближчу перспективу В питанні, що стосується регіо- нальної політики України, на сьо- годні можна виділити два основних аспекти, зокрема: • основними напрямами регіо- нальної політики України на найближчу перспективу, вихо- дячи із сучасних умов та з враху- вання перспективи розвитку си- туації в Європі та світі загалом, мають стати польський, турець- кий, румунський та білоруський. Глобальний має залишаться не- змінним – стратегічне партнер- ство зі США; • приділення надто малої уваги з боку вищого керівництва держа- ви питанню регіональної політи- ки, що в перспективі може мати негативні наслідки для позицій Реалізацію даних сценаріїв ми змо- жемо побачити в 2016-2017 рр., які будуть переломними Україна має потенціал і має стати провідною державою регіону, про- те, на сьогодні для цього нічого не робиться Реалізація в Україні третього – по- зитивного сценарію буде залежати не лише від позиції внутрішніх політичних еліт, а й від того, на- скільки швидко Росія заглибиться у внутрішні проблеми, які зменшать її ресурсну базу для продовження активного втручання у внутрішні справи України
45 держави в регіоні. Україна має потенціал і має стати провідною державою регіону, проте, на сьо- годні для цього нічого не ро- биться. Що стосується польського на- прямку, то сьогодні є очевидним, що протягом найближчих років вага Польщі в ЄС, на фоні посла- блення позицій Німеччини, буде зростати. Оцінюючи ситуацію в Польщі, слід зазначити, що незважаючи на те, що в країні до влади прийшли популісти, польська державна мо- дель є досить стійкою і зможе ви- тримати період їх управління без значної шкоди для себе. Що стосується польської зо- внішньої політики, то протягом найближчого періоду вона буде до- тримуватись одної основної лінії, а саме «поки є незалежна Україна, буде і незалежна Польща». Якщо говорити про розміщення баз НАТО на території Польщі, то тут слід визнати, що це дуже пра- вильні кроки з боку керівництва держави, оскільки таким чином воно намагається посилити свої позиції в переговорах зі США і тим самим посилити свої позиції в регі- оні. З огляду на це, Україні сьогодні вкрай необхідно формувати довго- строковий українсько-польський альянс, одним з основних завдань якого має стати створення поясу безпеки типу «Балто-Чорномор- ський союз». Що стосується відносин з Ту- реччиною, то на сьогодні, в умовах війни Росії проти України та росій- сько-турецького конфлікту, вони мають досить хороше підґрунтя та перспективи розвитку і перетво- рення у стратегічне партнерство. Так, на сьогодні і Україна і Ту- реччина зацікавлені в тому, що б Чорне море було зоною стабільнос- ті і логістичним центром на шляху в Китай через Центральну Азію. З огляду на це, українська і турецька сторони, шляхом взаємних посту- пок мають сформувати базу для довгострокового альянсу, який максималізує спільний потенціал обох країн. Вигодами від такого альянсу може бути посилення ВТС, поява можливості вирішення кон- фліктів у регіоні, створення на базі країн Чорноморського регіону спільних сил безпеки, економічний розвиток, зокрема, запровадження спільної тарифної політики, спіль- ної митної політики і т.п. Як наслі- док, може бути створений ефек- тивний механізм, який можна буде використовувати й у відносинах і з ЄС, і на інших напрямках, зокрема, з азіатськими країнами. І це сьогод- ні є можливим, оскільки турецька сторона має досить позитивне ставлення до України, яка є для неї зрозумілою і передбачуваною дер- жавою, з якою у неї довгострокові партнерські стосунки і яка на від- міну від Росії, не провадить експан- сіоністської політики.
46 В контексті відносин з Туреччи- ною слід також згадати і про Крим. Зокрема, на сьогодні Україні є не- вигідним повернення Криму до свого складу, як невигідним є його утримання РФ. Проте, в перспек- тиві, через 5 років питання повер- нення Криму до складу України можна буде ставити відкрито. Так, Крим можна буде повертати кількома шляхами: 1) військовим, який нереалістичний на даному ета- пі; 2) дипломатичним. Наприклад, можна буде домовлятись з Туреччи- ною про створення в Криму татар- ської автономії. Такий крок дозво- лить створити базу для поглиблення відносин з Анкарою у самих різних сферах і, головне, буде дестабілізува- ти відносини Туреччини з Росією. Також на сьогодні Україні, не- зважаючи на ряд спільних про- блем, слід налагоджувати більш тісні стосунки з Румунією. Зокре- ма, першим кроком тут має стати вирішення питання Придністров’я, зокрема висловлення чіткої позиції стосовно того, що воно є невід’ємною частиною Молдови. І тим самим, негласно – зоною впли- ву Румунії. Іншими словами, в да- ному регіоні Україна має прибрати всі зачіпки, з допомогою яких РФ могла б наносити їй удар в тил і дестабілізувати її південно-східний кордон. Більш того, якнайшвидша ста- білізація ситуації в регіоні буде по- зитивною не лише для України і не тільки з т.з. безпеки, а й для усіх країн Чорноморського регіону та їх економічних інтересів. Вирішивши безпекові питання, можна буде зо- середитись на формуванні т.з. «Чорноморського хаба», від якого виграють як чорноморські країни, так і країни Кавказу й Середньої Азії. Через 5 років питання повернення Криму до складу України можна буде ставити відкрито Україна має прибрати всі зачіпки, з допомогою яких РФ могла б наноси- ти їй удар в тил і дестабілізувати її південно-східний кордон
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 лютого 2016 47 На сьогодні система безпеки в Європі майже зруйнована, крім того, є суттєві ризики в Північній Африці, які впливають на неї, зо- крема, в Лівії, де дуже важко спрог- нозувати подальший розвиток по- дій і те, який вплив вони матимуть на безпеку південного флангу НАТО. Причин цьому є, принаймні, дві: 1. Наявність країн, які на сьогодні відмовляються визнавати дого- вори, що регулюють відносини в сфері безпеки, першою з яких є РФ. 2. Відсутність лідерства серед кра- їнЗаходу.Цейфакторпов’язаний тим, що дані країни, переключи- ли свою основну увагу з зовніш- ньої політики на вирішення вну- трішніх проблем, зумовлених економічною та міграційною кризами, загрозами поширення тероризму і радикалізації. З огляду на вищезазначені про- блеми, існуюча система європей- ської безпеки потребує певного пе- реформатування, при цьому основою для її забезпечення пови- нна залишатись НАТО, як органі- зація, яка на сьогодні є найдієві- шою з усіх існуючих і найбільш готовою до реагування на сучасні загрози. В той же час, для отриман- ня більшого ефекту в питанні за- безпечення безпеки в Європі, не виключено посилення співпраці Наявність країн, які на сьогодні відмовляються визнавати догово- ри, що регулюють відносини в сфері безпеки, першою з яких є РФ Існуюча система європейської безпеки потребує переформатування, і основою для її забезпечення має залишатись НАТО Бруно Лете, старший співробітник з міжнародних програм та політики безпеки Фонду Маршалла
48 НАТО та ЄС. В даному контексті слід зазначити, що одним з осно- вних завдань НАТО на сьогодні є подальша адаптація до складних сучасних умов і, зокрема, до веден- ня гібридної війни. Це, серед іншо- го, буде одним з основних питань для обговорення в рамках наступ- ного саміту НАТО у Варшаві. При цьому в даному питанні слід виріз- няти три аспекти: 1. Посилення єдності в середині Альянсу, зокрема, в питанні по- силення його військової присут- ності, та розбудови військової інфраструктури на своєму схід- ному фланзі. 2. Вироблення дорожньої карти відносин НАТО з РФ, зокрема, пошук шляхів примушення РФ виконувати норми міжнародно- го права. 3. Розширення НАТО, — що Альянс сьогодні може запропо- нувати своїм партнерам і, осо- бливо, Україні. Якщо сьогодні подивитись на політику безпеки і оборони ЄС, то стає очевидним, що там не має чіт- кого розуміння подій ані в Україні, ані на Близькому Сході. Більш того, на сьогодні для регулювання пи- тань безпеки і оборони ЄС досі ке- рується документом від 2003 року. З огляду на це, основним завдан- ням керівних органів ЄС буде роз- робка і прийняття нових керівних документів в сфері безпеки і обо- рони, які відповідатимуть умовам сучасної обстановки в світі. Робота над цими документами вже ведеть- ся, і ймовірно в 2016 р. вони будуть прийняті. Що стосується власне ОБСЄ, то дана організація не відповідає су- часним потребам безпеки в Європі, зокрема, через те, що там діє силь- не проросійське лобі. В той же час, я притримуюсь думки, що система європейської безпеки має включати і Росію. З нею потрібно рахуватись, оскільки вона завжди буде сусідом для Єв- ропи і передусім для України. І тому навіть в сучасних умовах по- трібно шукати шляхи для збере- ження стосунків з нею. Проте, слід наголосити, що така інтеграція Ро- сії в європейську систему безпеки можлива лише після зміни полі- тичного режиму в Москві. Що стосується власне відносин Україна-НАТО, то я переконаний, що Україна в майбутньому стане членом НАТО, проте на сьогодні, з огляду на міжнародну обстановку говорити про це недоцільно. В той же час я вважаю, що для стимулю- вання руху України в НАТО по- трібно дати їй особливий статус партнера: не членство, але щось інше, оскільки Україна на сьогодні з усіх країн є найбільш підготовле- ною до цього. При цьому в вданому аспекті слід зазначити, що Україні слід бра- ти приклад з Грузії, яка після того, як в певний момент питання інте- Якщо сьогодні подивитись на полі- тику безпеки і оборони ЄС, то стає очевидним, що там не має чіткого розуміння подій ані в Україні, ані на Близькому Сході Що стосується власне ОБСЄ, то дана організація не відповідає сучас- ним потребам безпеки в Європі, зокрема, через те, що там діє сильне проросійське лобі Інтеграція Росії в європейську сис- тему безпеки можлива лише після зміни політичного режиму в Москві Україна в майбутньому стане членом НАТО, проте на сьогодні, з огляду на міжнародну обстановку говорити про це недоцільно
49 грації в НАТО стало для неї закри- тим, почала використовувати зо- всім іншу тактику відносин з Альянсом. Зокрема, замість того, щоб постійно нагадувати про ба- жання стати його членом, грузин- ська сторона на кожній зустрічі по- чала показувати реальні результати своєї роботи, спрямованої на інте- грацію в НАТО: результати рефор- мування країни, зокрема, реформу МВС, боротьбу з корупцією, актив- ну участь країни у різних програ- мах і місіях НАТО. Що стосується ситуації на Дон- басі, то вона є далекою до вирішен- ня, оскільки Росія на сьогодні не готова втрачати контроль над оку- пованими територіями. В той же час, на сьогодні чітко проглядають- ся сигнали з Кремля стосовно того, що позиція Росії щодо Донбасу є дещо послабленою. В даному контексті слід також зазначити, що на сьогодні в Мін- ському переговорному форматі з точки зору України є один суттє- вий недолік, а саме: відсутність як переговорної сторони США. Більш того, я переконаний, що на міжна- родному рівні США мають бути ін- тегровані в будь-який процес при- йняття рішень, які стосуються України, оскільки ситуація в ній має прямий вплив на ситуацію в Європі — стратегічно важливому для Вашингтону регіоні. Що стосується вірогідності по- силення впливу США у Європі піс- ля президентських виборів в країні в 2016 р., то я не думаю, що це від- будеться. На мою думку, скоріш за все, США продовжуватимуть про- вадити ту лінію відносин з Євро- пою, яку вони провадять на сьогод- ні. Більш вірогідним є те, що в Білому Домі відбудеться перегляд пріоритетів зовнішньої політики США, а саме: виведення на перший план відносини з Європою, а потім вже – із Близьким Сходом і Азією. І це, зокрема, вже відбувається. Як приклад цього можна назвати по- силення військової присутності США в Європі, зокрема, «важких» підрозділів, розміщення на рота- ційній основі багатонаціональних батальйонних тактичних груп, які з часом можуть бути дислоковані на постійній основі, постійну присут- ність кораблів ВМС США в аквато- рії Чорного моря, продовження програми ЄвроПРО. Загалом, в даному питанні я вважаю, що пріоритети зовнішньої політики адміністрації президента Б.Обами, зокрема, відведення Єв- ропі другорядної ролі після Азії та Близького Сходу, були розставлені неправильно. Проте, події в Україні показали, що це було помилкою, і на сьогодні у Вашингтоні це розу- міють і тому переорієнтація на Єв- ропу є неминучою. Що стосується ймовірності по- силення ролі Польщі після виборів у країні і приходу до влади партії «Право і Справедливість», то в Єв- На міжнародному рівні США мають бути інтегровані в будь-який процес прийняття рішень, які стосуються України, оскільки ситуація в ній має прямий вплив на ситуацію в Європі - стратегічно важливому для Ва- шингтону регіоні
50 ропі це може бути сприйнято нега- тивно, оскільки там, як, зокрема, і в США, не дуже задоволені новим керівництвом, яке по своїй суті є популістами. Що стосується можливого за- стосування РФ тактичної ядерної зброї у разі погіршення її позицій на міжнародній арені та всереди- ні держави, то в Європі з серйоз- ністю ставляться до цього питан- ня. Зокрема, сьогодні заяви вищого керівництва РФ про за- стосування ядерної зброї дійсно становлять загрозу, оскільки та- ких заяв не було навіть в часи хо- лодної війни, а сучасна політика Росії в питанні контролю над ядерним озброєнням є непрозо- рою. Більш того, РФ продовжує нарощувати свій ядерний потен- ціал, і НАТО поступається їй в цьому. З огляду на це, я вважаю, що НАТО потрібно повертатись до відновлення і посилення свого ядерного потенціалу. І я думаю, що питання нарощування своїх ядерних можливостей також буде одним з головних питань Варшав- ського саміту НАТО. Питання нарощування своїх ядерних можливостей також буде одним з головних питань Варшавського саміту НАТО
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 лютого 2016 51 Каждый раз, читая заголовки российских средств массовой ин- формации, сообщающих о дости- жениях оборонной сферы России на современном этапе развития, просто диву даешься. Объемы промышленного производства неизменно растут, уровень осна- щенности современной техникой ВС РФ постоянно увеличивается, а поставляемое в войска воору- жение неизменно «самое лучшее» и «не имеющее аналогов в мире». Однако за красивой картинкой всегда скрывается весьма мрач- ная действительность. Советская и российская про- паганда неизменна в своем воз- действии на сознание населения. Как тогда, так и сейчас, местные СМИ работают над тем, чтобы сформировать положительный образ вождя, успешность произ- водственных процессов и пози- тивный имидж силовых структур. В итоге получается, что позиция президента России в рейтинге до- верия граждан неизменно на пер- вом месте, а «силовых» институ- тов, невзирая на множественные проблемы, — соответственно, на следующих в рейтинге позициях. При этом не допускается, чтобы уровень поддержки падал, он дол- жен обязательно расти или коле- баться в рамках погрешности. То, что созданный властью «меха- низм» работает эффективно, сви- Советская и российская пропаганда неизменна в своем воздействии на сознание населения Кривое зазеркалье российской оборонки Антон Михненко, заместитель директора ЦИАКР по вопросам ВТС, главный редактор Ukrainian Defense Review
52 детельствует опрос «Левада-цен- тра» за октябрь 2015 года. Он демонстрирует, что уровень «бла- госклонности» к армии РФ вырос с 43% до 64%, к органам госбезо- пасности с 36% до 50%, а к поли- ции с 18% до 29%. А о высоком уровне доверия президенту, даже говорить не стоит … Причины такой ситуации вполне очевидны. В российских подконтрольных государству СМИ работают по принципу — если говорить о врагах РФ, то только плохо, а если про себя – то исключительно хорошо и преи- мущественно о лидере/вожде и армии. Справедливости ради стоит отметить, что Кремль, все же, ра- ботает над тем, чтобы не скатить- ся окончательно в пропасть. И поэтому всегда есть возможность заявить о некоторых достижени- ях и успехах. Однако, опять же, акцент тут делается на оборонной промышленности и оснащении силового блока вооружением и военной техникой, а не поднятии уровня жизни простых граждан России, работающих в других от- раслях народного хозяйства. Так, в декабре минувшего года Министерство обороны России подвело итоги 2015 г., где было констатировано, что «по резуль- татам выполнения государствен- ного оборонного заказа прирост поставок в войска нового воору- жения и техники составил 7%. В итоге оснащённость ВС РФ со- временными образцами доведена до 47%. Создан новый высокотех- нологичный вид ВС — Воздушно- космические силы… На боевое дежурство заступили 6 ракетных полков, оснащённых комплекса- ми «Ярс» стационарного и под- вижного базирования. Авиаци- онные стратегические ядерные силы в 2015 г. пополнились 10 мо- дернизированными самолётами Ту-160, Ту-95МС и Ту-22М3…. В состав сил постоянной готовности введены 2 ракетных подводных крейсера стратегического назна- чения — «Александр Невский» и «Владимир Мономах»…. В ВС по- ставлено 35 новых баллистиче- ских ракет. В СВ сформировано 8 бригад различного назначения и поставлено 2 бригадных комплек- та ракетных комплексов «Искандер-М», 1172 танка и дру- гих боевых бронированных ма- шин, 148 ракетно-артиллерийских систем, 2292 автомобиля различ- ного назначения» и т.д. и т.п. При этом, никто не говорит, что количество безработных в РФ (по методике оценки Междуна- родной организации труда) вы- росло почти на 400 тыс. человек с 5,2 млн в 2014 г. до 5,6 млн в 2015, а количество экономически ак- тивного населения, не имеющего официального трудоустройства (или в теневой занятости), вы-
53 росло почти на 1,6 млн человек - с 20,1 млн в 2014 г. до 21,7 млн в 2015. Кроме того, неумолимо рас- тет число предприятий, которые закрываются в России. Так в 2013 г. их закрылось чуть больше 400 тыс, в 2014 уже 480 тысяч. Что будет по итогам 2015 г. — пока не подсчитывалось, однако действи- тельность подсказывает, что ни- чего хорошего. Тем не менее, невзирая на неко- торые негативные показатели, российские эксперты называют размеры падения производства в стране за минувший год не такими уж критическими. Однако, если оценить ситуацию в РФ в целом за последние два года, то очевидно, что для многих россиян в кратко- срочной перспективе вырисовы- ваются неблагоприятные тенден- ции. Сегодня руководители российских предприятий готовы снижать издержки обращения, за- работные платы работникам, цены и объемы выпускаемой продук- ции, перейти на бартерные сделки, взаимозачеты, векселя, начать ис- кать новые рынки сбыта. Имеют место задержки оплаты заказов, нехватка оборотных фондов, за- держка выплат заработной платы работникам и регулярный рост за- долженности компаний постав- щикам и подрядчикам. Выросли процентные ставки по всем видам кредитования. Неумолимо падает рубль, растут цены… При этом руководство России продолжает сохранять «хорошую мину при плохой игре». Так в се- редине декабря 2015 г. глава Ми- нэкономразвития Алексей Улюка- ев заявил, что ситуация в российской экономике на фоне снижения цен на нефть «немнож- ко ухудшилась». Неужели? У российских оборонщиков, по словам вице-премьера РФ Дмитрия Рогозина, из-за того, что они не такие «расслабленные», получается больше и лучше, чем у тех, кто занимается гражданской промышленностью. Ведь страна живет в «особый период, когда необходимо принимать участие в боевых действиях». Для россий- ских оборонщиков выделяется предостаточно средств, ведь это «особая кость», «внутренним кре- до» которой является «формула», по которой до 2020 г. нужно на 70% не только перевооружить со- временным оружием российскую армию, но и «саму промышлен- ность на 70% перевооружить со- временными технологиями». При этом простой народ пусть немно- го потерпит, ведь нужно «бороть- ся с врагом за рубежом». Однако даже в ОПК не так все гладко, как хотелось бы Кремлю. По данным мониторинга Все- российского профсоюза работни- ков оборонной промышленности «ОБОРОНПРОФ», невзирая на то, что большая часть предприя- Руководство России продолжает сохранять «хорошую мину при плохой игре Даже в ОПК не так все гладко, как хотелось бы Кремлю
54 тий работает в обычном режиме, также наблюдаются негативные тенденции. Так, на 2 (0,9%) пред- приятиях проведено или прово- дится сокращение численности, на 4 (1,7%) — выпущены приказы по предстоящему сокращению численности, на 6 (2,6%) — вве- дён режим неполного рабочего времени. Полностью или частич- но остановлено производство на 8 (3,5%) предприятиях, а на 11 (4,8%) предприятиях имеются за- держки выплаты заработной пла- ты в 1,0 месяц и более. «ОБО- РОНПРОФ» констатирует увеличение числа предприятий, где наблюдаются выше обозна- ченные обстоятельства. В слож- ной экономической ситуации остаются предприятия: ОАО «Но- во-Вятка», ФКП «НОЗИП», ОАО «ПО «Муроммашзавод», ОАО «Тульский НИТИ», ФГУП «ПО «Прогресс», ООО «Волгоград- ский завод буровой техники», ОАО «Славгородский завод ради- оаппаратуры» и др. Отдельные предприятия находятся в процес- се банкротства. И это только там, где есть профсоюзы… Если же быть более конкрет- ным и немного углубиться в дета- ли, то можно привести примеры по нескольким предприятиям ОПК России. Они ярко свиде- тельствует о том, чему в нынеш- них условиях власть отдает пред- почтение. Так, предприятие из состава ООО «Компания корпо- ративного управления «Концерн «Тракторные заводы» (Чебокса- ры) — ОАО «Курганмашзавод» («КМЗ»), специализирующееся на производстве и ремонте бронема- шин БМП, Хризантема-С, САУ «Вена», «Курганец-25», а также БМД-4М, несмотря на имеющие- ся контракты в рамках Гособо- ронзаказа, в конце минувшего года имело значительные пробле- мы. В результате финансовых трудностей на «КМЗ» образова- лась задолженность по зарплате и коммунальным платежам. Со- трудникам завода должны были выплатить долг в сумме 129 млн. рублей, а не оплата за газ состави- ла 60 млн. руб. В результате чего 27 ноября на предприятие пре- кратили поставки природного газа. По некоторым данным, за- вод предоставил график погаше- ния долга, но не выполнил его. Подобная ситуация уже имела место в сентябре и октябре 2015 г. В декабре прошлого года в соцсе- тях даже была распространена петиция от работников завода на имя Президента РФ, где отмеча- лось, что «на сегодняшний день многие заводы города Курган ликвидированы, сейчас очень сложная ситуация с ОАО «КМЗ». Долги предприятия привели к за- держке заработной платы, отклю- чение отопления, горячей воды и газа на предприятии, люди вы-
55 нуждены работать в нечеловече- ских условиях, температура в це- хах +5/+7 градусов. Заработная плата работников минимальна - в среднем 10-15 тыс. руб. Проблем на данном предприятии очень много и руководство знает все, но никаких действий не предприни- мает». Кроме того, в конце декабря прошлого года было сложная си- туация с задолженностью по зар- плате и на предприятии из соста- ва ОАО «КМЗ» — ОАО «Специальное конструкторское бюро машиностроения» (СКБМ) и ООО «Зауральский кузнечно- литейный завод» («ЗКЛЗ»). Так, ОАО «СКБМ» официально долж- но было своим сотрудникам око- ло 4,4 млн. рублей, а «ЗКЛЗ» по состоянию на 30 декабря - 9,350 млн. руб. После вмешательства руковод- ства региона и прокуратуры уда- лось не только подать газ на пред- приятия, но и погасить задолженность. Почти аналогичная ситуация была в течение минувшего года и на АО «Научно-производственная корпорация «Уралвагонзавод» (УВЗ, Нижний Тагил), где произ- водятся в том числе, танки Т-72Б3 и «Армата», ОАО «Омсктранс- маш», которое проводит модерни- зацию танков Т-72 до версии Т-72Б3, и ряде других предприя- тий. К концу года удалось где-то задолженность закрыть полно- стью, где-то — частично. Однако принципиальных из- менений, способствующих избе- жать подобных ситуаций в буду- щем, не произошло. Ведь, скорее всего, проблема в том, что средств, выделяемых из федерального бюджета по контрактам в рамках Гособоронзаказа, не хватает. Ведь все постоянно дорожает. Полу- ченные финансовые ресурсы в подавляющем большинстве пред- приятия пытаются направлять на поддержку производства и вы- полнение контрактных обяза- тельств, а уж потом, частично, на зарплату и коммунальные плате- жи. А на выплату налогов в мест- ные бюджеты, часто просто нет денег (так ОАО «КМЗ», кстати, в 2015 г. временами вообще не пла- тил налоги в бюджет Кургана). Достаточно точно характери- зуют текущую ситуацию и пер- спективы России на современном этапе слова мера Нижнего Тагила Сергея Носова. Руководитель го- рода, где находится флагман ваго- но- и танкостроения России   — «УВЗ», в декабре 2015 г. заявил, что «2016 год будет сложнее, чем предыдущий, а 2017 — вообще «веселым». По его мнению, это связано с политикой, ориентиро- ванной исключительно на доходы от продажи нефти и газа. При этом: «Надо что-то другое произ- водить. Мы производить ничего Это связано с политикой, ориенти- рованной исключительно на доходы от продажи нефти и газа
56 не можем. Да, мы выпускаем ваго- ны. В «УВЗ» есть 300 000 вагонов, их спишут. Это производство ради производства. Зато ОАО «Высокогорский горно-обогати- тельный комбинат» на грани остановки. Аналогичная ситуа- ция с «Нижнетагильским метал- лургическим комбинатом». И все только начинается…. А ведь все это. как ни крути, - последствия оккупации Крыма, развязывания войны на Донбассе, усиленные вторжением в Сирию… При подготовке материала ис- пользованы ресурсы: 1. http://bmpd.livejournal. com/1622802.html 2. http://regnum.ru/news/ ratings/1986295.html 3. https://ru.wikipedia.org/wiki/ Безработица_в_России 4. http://cfts.org.ua/news/v_rossii_ za_dva_goda_zakrylas_pochti_ polovina_vagonostroitelnykh_ zavodov_30082 5. http://radiovolna.fm/более-480- тысяч-предприятий-закрылись- в-россии-в-прошлом-году 6. http://www.rbc.ru/rbcfreenews/55 a65fe09a7947b78e330623 7. http://economy.gov.ru/wps/wcm/ connect/89ba6e06-f753-4239- b9b5-962df1e5ef2b/ Мониторинг+январь- ноябрь+2015.f?MOD=AJPERES &CACHEID=89ba6e06-f753- 4239-b9b5-962df1e5ef2b 8. http://www.moluch.ru/ archive/91/19713/ 9. http://tass.ru/armiya-i- opk/2498051 10. http://www.oboronprof.ru/ news/page_1/id_698/ 11. https://mstrok.ru/news/mer- nizhnego-tagila-sdelal- pugayushhij-ekonomicheskij- prognoz-rossijskaya-neft- nikomu-ne-nuzhna-sankcii- navsegda-a- gradoobrazuyushhie- predpriyatiya-na-grani- ostanovki.html 12. http://www.nakanune.ru/ news/2015/12/19/22423455/ 13. http://www.nakanune.ru/ news/2015/12/2/22421996/ 14. http://www.nakanune.ru/ news/2015/12/30/22424353 15. http://www.nakanune.ru/ news/2015/12/2/22421996/

More Related Content

PDF
Newsletter 1 03-2016(43-4)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 02 2016(42 3)
bycacds_ukraine
 
PDF
Bulletin cacds 16_1
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 16 03-2016(44-5) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 1 07-2016(51-12)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 31 05-2016(49-10)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 08-2016(54-15)
bycacds_ukraine
 
PDF
bulletin cacds
bycacds_ukraine
 
Newsletter 1 03-2016(43-4)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 02 2016(42 3)
bycacds_ukraine
 
Bulletin cacds 16_1
bycacds_ukraine
 
Newsletter 16 03-2016(44-5) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 1 07-2016(51-12)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 05-2016(49-10)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 08-2016(54-15)
bycacds_ukraine
 
bulletin cacds
bycacds_ukraine
 

What's hot

PDF
Newsletter 15 11-2016(60-21)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 07-2016(52-13) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 16 01-2017(64-1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 31 01-2017(66-3)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 08-2016(53-14) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 03-2017(68-5)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 10-2016(57-18) (3)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 30 12-2016(63-24)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 17 10-2016(58-19) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 12-2016(62-23)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 31 01-2017(65-2)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 03-2017(67-4)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 16 05-2016(48-9)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 12-2016(61-22)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 10-2015(34-18)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 31 05-2017(73-10)
bycacds_ukraine
 
PDF
Bulletin cacds 10(26)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 05-2015(25-9)
byCACDS2
 
PDF
Newsletter 30 06-2017(75-12)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 14 04-2017(70-7) (2)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 11-2016(60-21)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 07-2016(52-13) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 16 01-2017(64-1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 01-2017(66-3)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 08-2016(53-14) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 03-2017(68-5)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 10-2016(57-18) (3)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 30 12-2016(63-24)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 17 10-2016(58-19) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 12-2016(62-23)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 01-2017(65-2)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 03-2017(67-4)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 16 05-2016(48-9)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 12-2016(61-22)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 10-2015(34-18)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 05-2017(73-10)
bycacds_ukraine
 
Bulletin cacds 10(26)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 05-2015(25-9)
byCACDS2
 
Newsletter 30 06-2017(75-12)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 14 04-2017(70-7) (2)
bycacds_ukraine
 

Similar to Newsletter 01 02-2016(41-2) (1)

PDF
Newsletter 15 01-2018(88-1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 31 08-2017(79-16)
bycacds_ukraine
 
PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 23 (110)
bycacds-info
 
PDF
Newsletter 28 12-2018(87-24)
bycacds_ukraine
 
PDF
Buletin 4 (20)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 02-2018(90-3)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 12-2017(85-22)
bycacds_ukraine
 
PDF
Bulletin cacds 24 (8)
bycacds_ukraine
 
PDF
buletin 10 cacds
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 14 09-2017(80-17)
bycacds_ukraine
 
PDF
Ризики та Виклики, аналітичний бюлетень №5 ЦДАКР
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 31 10-2017(83-20) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 14 07-2017(76-13)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 06-2017(74-11)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 12-2017(86-23)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 28 04-2017(71-8)
bycacds_ukraine
 
PDF
bulletin cacds 15 09-2015(33-17)
bycacds_ukraine
 
PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 16 (103)
bycacds-info
 
Newsletter 15 01-2018(88-1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 08-2017(79-16)
bycacds_ukraine
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 23 (110)
bycacds-info
 
Newsletter 28 12-2018(87-24)
bycacds_ukraine
 
Buletin 4 (20)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 02-2018(90-3)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 12-2017(85-22)
bycacds_ukraine
 
Bulletin cacds 24 (8)
bycacds_ukraine
 
buletin 10 cacds
bycacds_ukraine
 
Newsletter 14 09-2017(80-17)
bycacds_ukraine
 
Ризики та Виклики, аналітичний бюлетень №5 ЦДАКР
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 10-2017(83-20) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 14 07-2017(76-13)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 06-2017(74-11)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 12-2017(86-23)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 28 04-2017(71-8)
bycacds_ukraine
 
bulletin cacds 15 09-2015(33-17)
bycacds_ukraine
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 16 (103)
bycacds-info
 

More from cacds_ukraine

PDF
Newsletter 15 06-2018(98-11)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 30 05-2018(97-10)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 05-2018(96-9)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 05-2018(96-9)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 27 04-2018(95-8)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 02 04-2018(93-6)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 03-2018(92-5)
bycacds_ukraine
 
PDF
Uz eng 02
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 28 02-2018(91-4)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 02-2018(89-2)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 11-2017(84-21)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 16 10-2017(82-19) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 29 09-2017(81-18)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 08-2017(78-15)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 08-2017(77-14)
bycacds_ukraine
 
PDF
бюлетень 9 72
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 06-2018(98-11)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 30 05-2018(97-10)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 05-2018(96-9)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 05-2018(96-9)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 27 04-2018(95-8)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 02 04-2018(93-6)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 03-2018(92-5)
bycacds_ukraine
 
Uz eng 02
bycacds_ukraine
 
Newsletter 28 02-2018(91-4)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 02-2018(89-2)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 11-2017(84-21)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 16 10-2017(82-19) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 29 09-2017(81-18)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 08-2017(78-15)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 08-2017(77-14)
bycacds_ukraine
 
бюлетень 9 72
bycacds_ukraine
 

Newsletter 01 02-2016(41-2) (1)

  • 1.
    Безпековий огляд ЦДАКР№2 (41) 1 лютого 2016 Редакційна колегія Зміст
  • 2.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 1 лютого 2016 2 Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому середовищі України. Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України. Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української влади. @2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР Редакційна колегія: Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно- промислових проектів ЦДАКР Члени Редакційної колегії: Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.) Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно- консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпеки Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпеки Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review» Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпеки Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.) Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)
  • 3.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 1 лютого 2016 3 ЗМІСТ Загальні оцінки У дзеркалі експертноі думки Аналітичні розробки Основні виклики та ризики для України у другій половині січня 2016 року Воєнні аспекти реалізації «Мінських домовленостей» Якщо Росія дасть військову відповідь Анкарі, вона не впорається із наслідками таких дій В Фінляндії не вірять в те, що хтось прийде ззовні і буде тебе захищати від зовнішньої агресії Збройове випробування президента Мінські домовленості – розв’язання конфлікту чи рецепт катастрофи? Ситуація в Україні протягом 2016-2017 рр. має такі перспективи розвитку, які в тій чи іншій формі були реалізовані в сценаріях на Близькому Сході Існуюча система європейської безпеки потребує переформатування, і основою для її забезпечення має залишатись НАТО Кривое зазеркалье российской оборонки
  • 4.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 1 лютого 2016 4 Розвиток ситуації довкола та всередині України продовжує збері- гати негативні тенденції і формує небезпечний вузол проблем, розв‘язання яких потребує рішучих кроків з боку української влади. Зокрема, нездатність сучасної системи міжнародних відносин та існуючих інструментів міжнарод- ної безпеки створити умови для вирішення російсько-українського конфлікту, веде до подальшого на- пруження у відносинах між Украї- ною та Росією з одного боку, і до безпорадних та нервових реакцій країн Заходу, з іншого. При цьому, прагнення за будь-яких умов реані- мувати так звані Мінські домовле- ності (термін дії яких завершився 31.12.2015 року) і примусити Украї- ну виконати їх за сценарієм Кремля створює надзвичайно високі ризи- ки для нашої держави. Це стосується і легалізації 30-тисячного угруповання росій- сько-терористичних військ під ви- глядом «загонів народної міліції», і передачі «народним прикордонни- кам» контролю над українсько-ро- сійським кордоном, і перекладання на плечі України тягаря з віднов- лення зруйнованого Росією Донба- су. Мова йде про створення на оку- пованихтериторіяхпроросійського квазі-автономного утворення, яке стане довготривалим джерелом во- єнної, безпекової, терористичної, інформаційної, економічної та ін- ших загроз для України. В цих умовах, Захід намагається примусити українське керівництво швидко і безумовно виконати по- ложення так званих Мінських до- мовленостей, які стосуються полі- тичних змін всередині нашої держави і не проявляють достат- ньої наполегливості для приму- шення Москви до виконання нею базових умов для запуску процесу мирного врегулювання: припинен- Загальні оцінки Основні виклики та ризики для України у другій половині січня 2016 року Прагнення за будь-яких умов реані- мувати так звані Мінські домовле- ності (термін дії яких завершився 31.12.2015 року) і примусити Украї- ну виконати їх за сценарієм Кремля створює надзвичайно високі ризики для нашої держави Мова йде про створення на окупо- ваних територіях проросійського квазі-автономного утворення, яке стане довготривалим джерелом воєнної, безпекової, терористич- ної, інформаційної, економічної та інших загроз для України За окремими ознаками Захід засто- совує для тиску на Україну й фінан- сово-економічні важелі впливу
  • 5.
    5 ня вогню, виведеннясвоїх озбро- єнь та військ з території України, передача Україні контролю над кордоном. При цьому, за окремими ознаками Захід застосовує для тис- ку на Україну й фінансово-еконо- мічні важелі впливу. Зокрема, до цього часу залишається туманною ситуація довкола виділення Україні чергового траншу МВФ, який є критично важливим для забезпе- чення стабільності фінансової сис- теми України. Не виключено, що ФРН також намагається прив‘язати надання обіцяної економічної під- тримки Києву до швидкої реаліза- ції Мінських домовленостей на ро- сійських умовах. Зокрема, 1 лютого відбудеться візит Президента Укра- їни до Берліну, де, цілком ймовір- но, будуть обговорюватися деталі подальших кроків на цьому на- прямку. Між іншим, реалізація вже фак- тично не чинних «Мінських домов- леностей» несе суттєвий заряд вну- трішніх загроз для України. Створення «особливої автономії» на Сході України під контролем Ро- сії з власною «народною міліцією», власними «прикордонними вій- ськами», власною мовною та закор- донною політикою створює загрозу «параду сепаратизму» в інших українських регіонах, де можуть бути розіграні подібні сценарії. Україна до такого розвитку подій не готова, що може запустити ме- ханізм руйнування Української держави і означатиме перемогу Пу- тіна у цій війні. Більш того, розкручування у су- сідній з Україною Молдові проро- сійського повстання під гаслами розчарування Європейським сою- зом та європейським шляхом роз- витку, свідчить про подальшу реа- лізацію Росією стратегії «множинності конфліктів». Якщо Кремлю вдасться розпалити в Мол- дові збройне протистояння, залу- чивши до нього Придністров‘я, це може становити пряму загрозу Україні (у тому числі, через можли- вість розповсюдження проросій- ськимибойовикамизПридністров‘я бойових дій на територію України). Водночас, поява ще одного зброй- ного конфлікту у безпосередній близькості до кордонів ЄС буде ще більше відволікати Захід від україн- ських проблем і посилюватиме «втому Україною» через пробуксо- вування реформ та відсутність про- гресу у «Мінському процесі». Знову ж таки, це збільшує ризик для Киє- ва залишитися наодинці у проти- борстві з агресивною Москвою. В цих умовах, очевидною є не- обхідність чітких та виважених дій української влади, як на міжнарод- ному, так і внутрішньому рівні. До- ведення Заходу необхідності відмо- ви від недієздатного «Мінського процесу» і започаткування нового формату переговорів з врегулю- вання російсько-українського кон- флікту з залученням США, ЄС та Якщо Кремлю вдасться розпалити в Молдові збройне протистояння, залучивши до нього Придністров‘я, це може становити пряму загрозу Україні (у тому числі, через можливість розповсюдження проросійськими бойовиками з Придністров‘я бойових дій на територію України) Знову ж таки, це збільшує ризик для Києва залишитися наодинці у про- тиборстві з агресивною Москвою
  • 6.
    6 інших зацікавлених країнє най- більш нагальним завданням. Так само, як і «протискання» нових реформ у всіх сферах життє- діяльності суспільства та держа- ви – від реформування трикутника МО-ГШ-ЗСУ, системи управління ОПК та ВТС і до нагальних кроків в соціально-економічній сфері, де накопився значний потенціал не- реалізованих задумів і планів. Від- сутність прогресу у цих сферах сформує стійке поле загроз, які все більше руйнуватимуть Українську державність. Головні ризики військового характеру Ситуація у зоні російсько-укра- їнського конфлікту залишається напруженою та нестабільною. Оче- видним фактором, який впливає на інтенсивність провокацій з боку російсько-терористичних військ, є намагання російського керівни- цтва примусити Україну та Захід піти на умови Кремля щодо швид- кої «реалізації» «Мінських домов- леностях» за російською логікою та на російських умовах. Саме таку тактику Москва застосовувала на- передодні підписання двох «Мін- ських угод», влаштувавши криваві бійні під Іловайськом та Дебальце- вим. У зв‘язку з цим, не виключено, що в найближчий час, Росія знову може повторити цей прийом, при- мушуючи Київ, Берлін та Париж знову підкоритися волі Путіна. Фактичні повідомлення з зони конфлікту можуть підтверджувати це припущення. Воєнна розвідка України повідомляє, що поблизу Донецька та Мануїлівки бойовики знову розташували заборонене Мінськими домовленостями озброєння – танки, САУ та 122-мм РСЗВ «Град». Спостерігачі ОБСЄ повідомили, що в ході моніторингу за допомогою БЛА виявили біля села Тернове в Донецькій області близько 40 танків, 115 броньованих машин, 35 одиниць артилерії і 50 військових вантажівок. В той же час, російсько-терористичні вій- ська не дозволили представникам місії ОБСЄ дістатися до цього скупчення російської зброї. Загалом, представники місії ОБСЄ протягом останнього часу відзначають суттєве зростання агресивності російсько-терорис- тичних військ в зоні конфлікту. Вони постійно перешкоджають пе- реміщенням місії ОБСЄ, незаконно затримують представників ОБСЄ, перевіряють у них документи, тощо. Також, зросла кількість від- критих збройних провокацій про- ти представників місії ОБСЄ, у тому числі, обстрілів російськими снайперами автомобілів місії. Виходячи з вищенаведеного, у найближчий час можливо очікува- ти подальше зростання напруже- ності і, не виключено, провокуван- ня Росією прямих бойових зіткнень з українськими військами. Виходячи з вищенаведеного, у най- ближчий час можливо очікувати подальше зростання напруженості і, не виключено, провокування Росі- єю прямих бойових зіткнень з укра- їнськими військами
  • 7.
    7 Крім того, Москвапродовжує мілітаризацію окупованого Криму, збільшуючи ризики воєнної деста- білізації в регіоні. Зокрема, за пові- домленням командування ЧФ РФ, Чорноморський флот Росії протя- гом 2015 року отримав понад 200 одиниць нової військової техніки, у тому числі, 3 дизель-електричні підводні човни проекту 636 «Варшав’янка», два малих ракет- них кораблі, 10 бойових катерів, а також 20 суден допоміжного флоту. Крім того, ЧФ РФ отримав понад 30 літальних апаратів, в тому числі, сучасні багатоцільові винищувачі Су-30СМ. Для України суттєве посилення військового угруповання росій- ських військ в Криму становить пряму воєнну загрозу і потребує негайних заходів, зокрема, приско- реного розвитку озброєння ВМС України і, насамперед, уніфікованої крилатої ракети «Нептун», поява якої посилить можливості як бере- гових частин, так і перспективного корабельного складу ВМСУ. Виклики для України на міжнародній арені Взаємний цугцванг довкола процесу врегулювання російсько- українського конфлікту залиша- ється головним викликом для України на міжнародній арені. Росія намагається примусити Україну дотримуватися сценарію, розписаного Москвою, згідно з яким Київ має погодитися на ство- рення на окупованих територіях Донбасу «квазі-автономного» про- російського утворення зі своєю ар- мією, «народною міліцією» та фак- тично самостійною внутрішньою та зовнішньою політикою. Захід зберігає інерцію вже мертвих «Мін- ських домовленостей» і також тис- не на Київ, вимагаючи провести конституційну реформу та полі- тичні зміни, вигідні Москві. При цьому, головним мотивом такого курсу Заходу є не політичні чи економічні мотиви (оскільки, зовнішньополітичний та еконо- мічний вплив Росії в останній час суттєво похитнувся), а страх пе- ред непрогнозованим використан- ням Москвою воєнної (у тому чис- лі, ядерної) сили. Фактично, Захід намагається нейтралізувати воєн- ну загрозу з боку Росії за рахунок жертвування інтересами України. Тобто, виконавши вимоги Росії по Донбасу і створивши потужні дес- табілізуючі фактори для України, Захід розраховує відновити пози- тивний порядок денний відносин з Росією (знявши з неї санкції) і відвести загрозу воєнного кон- флікту з РФ. На користь цього припущення говорить консолідована позиція ФРН, Франції та США, які заклика- ють Київ «максимально швидко виконати політичні умови Мін- ських домовленостей». І це при тому, що жоден з воєнних та безпе- Для України суттєве посилення військового угруповання російських військ в Криму становить пряму воєнну загрозу і потребує негайних заходів, зокрема, прискореного розвитку озброєння ВМС України і, насамперед, уніфікованої крилатої ракети «Нептун», поява якої поси- лить можливості як берегових частин, так і перспективного корабельного складу ВМСУ Фактично, Захід намагається ней- тралізувати воєнну загрозу з боку Росії за рахунок жертвування інтер- есами України
  • 8.
    8 кових пунктів Мінськихпротоко- лів не виконаний, що суперечить загальноприйнятій логіці врегулю- вання збройних конфліктів. Можна стверджувати, що ситу- ація, що склалась довкола України на міжнародній арені, є, можливо, найбільш загрозливою з часів пере- моги Революції Гідності. Оскільки, українське керівництво поставле- но перед жорстким вибором — або виконати вимоги Росії та Заходу і запустити механізм майже гаран- тованого руйнування держави, або відмовитись від виконання взятих на себе зобов‘язань (згідно з Мін- ськими домовленостями) і вимага- ти створення нового формату пе- реговорів за участі США, ЄС та інших зацікавлених країн. Цей формат має передбачати не дише стабілізацію ситуації на окупова- них територіях Донбасу, а й визна- чення Росії країною-окупантом, яка несе відповідальність за окупо- вані території, а також визначити алгоритм деокупації Донбасу та Криму. До позначеного варто додати, що нав’язування проросійського сценарію розв’язання російсько- українського конфлікту відбува- ється на тлі залякування Росією країн Заходу, передусім членів НАТО. Зокрема, 31 січня росій- ський літак Су-34, незважаючи на чисельні попередження англій- ською та російською мовами, пору- шив турецький повітряний про- стір. У зв’язку з цим інцидентом Туреччина вже привела свої ВПС у підвищений рівень готовності. Слід прийняти до уваги, що РФ ви- користовує різні способи впливу на Захід. Наприклад, набуває по- ширення використання хакерських груп. Цікаво, що за даними ЗМІ (які посилаються на представника німецьких служб безпеки), кібера- таку проти німецького парламенту в 2015 році організував саме уряд Російської Федерації (Der Spiegel, 30 січня). Російські хакери прони- кали також і в електронну пошту президента Барака Обами. Виклики у площині економіки Надзвичайно напружена ситуа- ція довкола «Мінських домовле- ностей» впливає і на ключовий ас- пект, який може суттєво тиснути на фінансову та соціально-еконо- мічну стабільність України. Мова йде про прийняття рішення щодо виділення Україні наступного траншу МВФ, а також допомоги з боку США та ФРН. Виступаючи на економічному форумі в Давосі 21 січня, Прези- дент Порошенко повідомив, що до- мовленість з МВФ щодо отриман- ня траншу досягнуто і $1,7 млрд. очікується вже у лютому. Всього у 2016 році Україна розраховує отри- мати від МВФ $5,8 млрд. Втім, екс- пертне та банківське середовище, а також населення поки що скептич- но сприймає це повідомлення, про Ситуація, що склалась довкола України на міжнародній арені, є, можливо, найбільш загрозливою з часів перемоги Революції Гідності Цей формат має передбачати не дише стабілізацію ситуації на окупованих територіях Донбасу, а й визначення Росії країною-окупан- том, яка несе відповідальність за окуповані території, а також визначити алгоритм деокупації Донбасу та Криму
  • 9.
    9 що, у томучислі, говорить, знижен- ня курсу гривні. Експерти вказу- ють, що, насправді, між урядом України, НБУ та МВФ ще узгодже- ні не всі питання, що може завади- ти отримати кредит вчасно. Це може посилити волатильність кур- су гривні і у сукупності з іншими негативними економічними факто- рами дестабілізувати соціально- економічну обстановку. Ситуація має прояснитися в найближчій час, коли стане відоме офіційне рішення МВФ щодо на- дання Україні траншу. Між тим, торгівельна війна з Росією набирає обертів. За оцінкою Міністерства економічного розви- тку і торгівлі України, втрата ви- ручки українських підприємств у результаті торгівельного ембарго і обмеження транзиту з боку Росії становитиме близько $1,1 млрд. У зв‘язку з цим, міністерство закли- кає здійснювати найактивніші за- ходи для покращення бізнес-кліма- ту в Україні, залучати інвестиції, ламати корупційні схеми, пробива- тися на європейські ринки. Такі кроки зможуть допомогти уникну- ти нанесенню значної шкоди як окремим українським підприєм- ствам, так і всій економічній систе- мі України. В той же час, незважаючи на зниження впливу Росії на європей- ському та українському ринку газу, Москва не полишає спроб побуду- вати маршрути транспортування газу до ЄС в обхід України, намага- ючись позбавити нашу державу статусу транзитера і завдати таким чином ще одного економічного удару. Найбільше занепокоєння викликає той факт, що уряд ФРН знову висловлює підтримку реалі- зації проекту «Північний потік-2». Зокрема, віце-канцлер і міністр економіки Німеччини Зігмар Габрі- ель заявив, що Німеччина може схвалити будівництво газопроводу «Північний потік-2», якщо Росія буде гарантувати Україні збере- ження статусу транзитної держави, а також надасть гарантії надійних поставок газу в країни Східної Єв- ропи (в першу чергу, Польщу). Екс- перти висловлюють сумнів у мож- ливості укладання такого договору у трикутнику ЄС-РФ-Україна, оскільки це прямо суперечить стратегії Москви. Максимум на що може піти Кремль – на висловлен- ня усних обіцянок, які будуть по- рушені за першої можливості, як це відбувається з будь-якою домовле- ністю, укладеною з РФ. Основні виклики всередині держави Ключовою подією, яка може вплинути на вирішення ряду важ- ливих проблем у системі оборони держави стало засідання РНБО за темою державного оборонного за- мовлення. В ході засідання було зроблено акцент на необхідність розробки і закупівлі ЗСУ сучасних Ситуація має прояснитися в най- ближчій час, коли стане відоме офіційне рішення МВФ щодо надан- ня Україні траншу Москва не полишає спроб побудува- ти маршрути транспортування газу до ЄС в обхід України, намагаю- чись позбавити нашу державу статусу транзитера і завдати таким чином ще одного економічно- го удару. Найбільше занепокоєння викликає той факт, що уряд ФРН знову висловлює підтримку реаліза- ції проекту «Північний потік-2»
  • 10.
    10 систем озброєння, насамперед,ра- кетного, зокрема: системи, які роз- робляються в рамках проекту «Вільха», комплекси крилатих ра- кет на основі технічних рішень проекту «Нептун», нові зразки ар- тилерійських систем, високоточні ракети й боєприпаси, протитанко- ві ракетні комплекси, нові засоби автоматизації артилерійських під- розділів, автоматизовані комплек- си розвідки, а також безпілотні лі- тальні апарати (у тому числі, ударні), бронетранспортери нового покоління, засоби зв’язку й управ- ління, навігаційну апаратуру, тех- нології та матеріали космічної роз- відки. Важливим є розпорядження Президента України щодо ухвален- ня до 29 лютого ц.р. Державної ці- льової оборонної програми розви- ткуозброєннятавійськовоїтехніки (ОВТ) на період до 2020 р. Оскіль- ки, саме відсутність програмного документу в цій галузі слугувала перепоною для цілеспрямованих та узгоджених дій як МО, так і обо- ронно-промислових підприємств з метою оснащення ЗСУ. Експерти відзначають, що голо- вними загрозами, які виникають внаслідок зволікання з початком реального переозброєння армії є такі: по-перше, зберігається висока ймовірність повномасштабної збройної агресії РФ проти України (або агресії на окремих напрямках, але зі стратегічними цілями); по- друге, якщо до початку літнього са- міту НАТО в Україні не з’являться і не почнуть реалізовуватися про- грамні документи розвитку ЗСУ, ОВТ, ОПК, різко зросте ризик роз- чарування західних партнерів українським керівництвом; по- третє, буде й надалі руйнуватись потенціал українських підпри- ємств, які в умовах «аритмічного» розміщення замовлень та виділен- ня коштів не можуть розвивати свій промисловий, технологічний та кадровий потенціал. Окремою загрозою є збережен- ня неефективної, недолугої та над- мірно централізованої системи управління ОПК, яка реалізується через «Укроборонпром». Структу- ра, створена за часів Януковича, не відповідає сучасним вимогам до ведення оборонно-промислового бізнесу, особливо, з точки зору роз- витку ВТС з іноземними компанія- ми, і зараз перетворюється на ре- альну загрозу подальшому розвитку української «оборонки», а також вчасному та ефективному переозброєнню української армії та інших силових відомств. Серед позитивних рішень РНБО, які свід- чать про спроби оптимізації та на- ближення програм переозброєння до реальності, є призупинення фі- нансування проектів зі створення Ан-70, корвету та ракетного комп- лексу «Сапсан». Ці проекти просто не вкладаються в сучасний розмір держоборонзамовлення на тлі Важливим є розпорядження Прези- дента України щодо ухвалення до 29 лютого ц.р. Державної цільової оборонної програми розвитку озброєння та військової техніки (ОВТ) на період до 2020 р. Оскільки, саме відсутність програмного документу в цій галузі слугувала перепоною для цілеспрямованих та узгоджених дій як МО, так і оборон- но-промислових підприємств з метою оснащення ЗСУ Окремою загрозою є збереження неефективної, недолугої та надмір- но централізованої системи управ- ління ОПК, яка реалізується через «Укроборонпром»
  • 11.
    11 більш актуальних завдань,серед яких вже названий проект «Вільха» та крилата ракета «Нептун». Так само, відсутність затвер- джених програм розвитку ЗСУ продовжує загрожувати ефектив- ному і стабільному розвитку Укра- їнських Збройних Сил через по- стійні зміни підходів, пріоритетів та форматів їх розбудови. Так, міністр оборони Степан Полторак оприлюднив нові пара- метри реформування ЗСУ до 2020 року. «Передбачається створення двох окремих управлінських вер- тикалей. Перша — з функціями формування та підготовки техніч- ного оснащення та розвитку. Дру- га  — з функціями управління за- стосування військ. Таким чином, ми розподілимо завдання органів управління», - повідомив міністр. При цьому, він підкреслив, що під час реформи будуть уточнені функ- ції ГШ ЗСУ та інших органів управ- ління. Також планується повністю перейти на стандарти НАТО. У свою чергу, начальник ГШ ЗС України Віктор Муженко, незважа- ючи на нещодавні заяви про від- сутність можливості переведення ЗСУ на контрактну форму комп- лектування, виступив з повідо- мленням, яке може свідчити про початок зміни цієї позиції. За його словами, в перші два тижні січня ц.р. різко збільшився потік бажаю- чих служити в ЗСУ за контрактом. «Якщо раніше за тиждень-півтора ми набирали 20-30 контрактників, то за перші два тижні нового року ми набрали 300 осіб на службу за контрактом», − повідомив Мужен- ко, додавши, що подібна тенденція створює базу для формування про- фесійної армії в Україні. «Це ство- рює перспективи для переходу на контрактну армію і для створення професійного оперативного резер- ву, призначеного для укомплекту- вання військових частин у разі вій- ськової загрози», — підсумував начальник Генштабу. Однією з го- ловним причин такої тенденції ста- ло підвищення фінансового забез- печення військовослужбовців: з 1 січня 2016 року місячний оклад ря- дового ЗСУ збільшений до 7000 гривень. Однак, слід визнати, що військове керівництво здійснює лише часткові кроки у сфері про- фесіоналізації ЗСУ. Курс на ство- рення професійної армії не прого- лошено й у проекті Стратегічного оборонного бюлетеня, проект яко- го було представлено експертам та громадськості керівництвом вій- ськового відомства 21 січня. На цьому тлі варто звернути увагу на матеріал активного апологета ство- рення професійного війська Юрія Бутусова, який, зокрема, вказує на необхідність створення професій- ного ядра з армійців, які безпосе- редньо беруть участь у бойових діях на сході України. «Воює мен- шість - не більше 20% від чисель- ності ЗСУ», - вказує експерт, напо- Відсутність затверджених програм розвитку ЗСУ продовжує загрожува- ти ефективному і стабільному розвитку Українських Збройних Сил через постійні зміни підходів, пріо- ритетів та форматів їх розбудови
  • 12.
    12 лягаючи, що «цеі є кістяк професійної армії, якому необхідно забезпечити всі умови» (http:// censor.net.ua/r367858). Саме на та- кому підході наполягали в 2015 році експерти ЦДАКР. То ж, вій- ськове керівництво поки, на жаль, не перейшло до створення належ- них умов для нанесення противни- ку неприйнятних втрат на передо- вій в конкретних точках. Отже, поступові зміни у обо- ронному реформуванні відбува- ються, однак занадто повільно, з багатьма недоліками. Це досі зали- шається окремим викликом ста- більності та розвитку Української держави. Поступові зміни у оборонному реформуванні відбуваються, однак занадто повільно, з багатьма недоліками
  • 13.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 1 лютого 2016 13 Аналізуючи так звані «Мінські домовленості», а особливо їх трак- тування російською стороною, складається враження, що це рецепт організації «пікніка у гирлі діючого вулкану». Кремлівська логіка реалі- зації Мінських домовленостей су- перечить загальновизнаним підхо- дам до врегулювання збройних конфліктів. Відновлення безпеки має безумовно передувати будь- яким політичним процесам у зоні конфлікту. Ось позиція Путіна, яка, очевид- но, на даний момент визначає логіку дій Росії та її маріонеток на окупо- ваних територіях Донецької та Лу- ганської областей. В інтерв‘ю Bild 11 січня ц.р. він заявив буквально таке: Поверьте мне, это сейчас приоб- ретает характер театра абсурда, по- тому что основное, что должно быть сделано по исполнению Мин- ских соглашений, лежит на стороне сегодняшних киевских властей. Нельзя требовать от Москвы то, что должен сделать Киев. Например, самым главным во всём процессе урегулирования, ключевым вопросом является во- прос политического характера, а в центре — конституционная рефор- ма. Это 11 й пункт Минских согла- шений. Там прямо записано, что должна быть проведена конститу- ционная реформа, причём не в Мо- скве же должны быть приняты эти решения! Воєнні аспекти реалізації «Мінських домовленостей» У дзеркалі експертноі думки Михайло Самусь, заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань Це рецепт організації «пікніка у гирлі діючого вулкану»
  • 14.
    14 Вот смотрите, унас всё помече- но: проведение конституционной реформы в Украине со вступлени- ем в силу к концу 2015 года. Пункт 11. 2015 год прошёл. Вопрос: Конституционная ре- форма должна была быть проведе- на после того, как будут прекращены все боевые действия. Так там было написано? Путин: Нет, не так. Смотрите, я Вам отдам на английском языке. Что написано? Пункт 9 й ‒ восста- новление полного контроля над го- сударственной границей со стороны правительства Украины на основании закона Украины о конституционной реформе к концу 2015 года при условии выполнения пункта 11, то есть проведения кон- ституционной реформы. То есть сначала конституцион- ная реформа, политические процессы, а потом на основе этих процессов создание атмосферы до- верия и завершение всех процес- сов, в том числе, закрытие границы. Тобто, по-перше, він перекладає відповідальність за гальмування реалізації домовленостей на укра- їнську сторону. Хоча це не є нови- ною і вкладається в типовий стиль Кремля. По-друге, Путін стверджує, що головним питанням процесу урегу- лювання є не припинення зброй- ного конфлікту, а політичні зміни в Україні - а саме проведення кон- ституційної реформи в Україні. Тобто, за цією логікою, якщо в Україні буде проведено конститу- ційну реформу, то Росія припинить окупацію українських територій. Дуже цікавий підхід. По-третє, Путін чітко заявляє, що припинення бойових дій не є умовою для реалізації Мінських домовленостей. На запитання ні- мецького журналіста, що «Консти- туційна реформа повинна бути проведена після того, як будуть припинені всі бойові дії», Путін ка- тегорично заявляє: «Ні, це не так... Спочатку конституційна реформа, політичні процеси, а потім на осно- ві цих процесів створення атмос- фери довіри та завершення всіх процесів, у тому числі, закриття кордонів». До речі, зверніть увагу на ці сло- ва: «закриття кордонів». Це, як ка- жуть, дуже по Фрейду. Адже, офі- ційно Росія завжди заявляла, що жодного відношення до ДНР/ЛНР не має і може тільки попросити цих шановних і абсолютно незалежних панів повернути українсько-росій- ський державний кордон під контр- оль Україні. А тепер Путін говорить про закриття. Закриття ким? Оче- видно, Росією! Тобто, виходить, Ро- сія має всі можливості це зробити прямо зараз і використовує цей фактор виключно для шантажу України. Як кажуть, Штірліц ніколи ще не був так близько до провалу. Дозволю собі коротко пробігти- ся пунктами Мінських домовле- Якщо в Україні буде проведено конституційну реформу, то Росія припинить окупацію українських територій. Дуже цікавий підхід
  • 15.
    15 ностей, які стосуютьсявоєнної та безпекової сфери, щоб зрозуміти наскільки російська сторона вико- нує свої зобов‘язання (повний текст документу можна прогляну- ти тут: http://www.osce.org/ru/ cio/140221 ): 1, 2 пункт – не виконуються. Ро- сійсько-терористичні війська об- стрілюють позиції української армії, озброєння постійно переміщують- ся, місця зберігання неможливо контролювати. 3 пункт – не виконується. Росій- сько-терористичні війська обмеж- ують переміщення місії ОБСЄ, не допускають спостерігачів до окре- мих районів окупованої території, здійснюють провокації (в тому чис- лі, збройні) проти місії ОБСЄ. 9, 10 пункт – не виконуються. Російська сторона навіть не збира- ється їх розглядати, вважаючи чо- мусь, що цей пункт потрібно вико- нувати аж після конституційної реформи в Україні та проведення виборів на окупованих територіях. А якраз 11 пункт Росія вважає відправною, центральною нормою Мінських домовленостей. І саме 11 пункт має один з найбільш загроз- ливих аспектів, який може нанести шкоду Україні. Мова йде про норму щодо ство- рення так званих «загонів народної міліції для підтримання громад- ського порядку». Можливим наслідками реаліза- ції цього пункту можуть бути такі: По-перше, 1 та 2 армійські кор- пуси (близько 30 тисяч особового складу), які складають основу вій- ськового окупаційного угрупован- ня Росії на території Донбасу мо- жутьбутишвидкопереформатовані під так звані «загони народної мілі- ції». Друге — величезна кількість озброєнь та військової техніки (450 танків, 950 ББМ, 370 гармат, 200 РСЗВ) можуть бути презентовані та легалізовані як озброєння «заго- нів народної міліції». Третє — зі складу 1 та 2 АК мо- жуть бути сформовані і «прикор- донні війська», які візьмуть під контроль українсько-російський кордон (до речі, такі варіанти вже публікуються в ЗМІ). Також, на базі цих корпусів можуть бути створені і інші силові відомства та спеціаль- ні служби окупованих районів. При цьому, Україну можуть змусити скасувати лінію розмежу- вання (тобто, нинішню лінію фрон- ту), що багаторазово підвищить ризик подальшого просування ро- сійсько-терористичних військ те- риторією України. І ще одна родзинка до цієї кар- тини: всі ці «загони народної мілі- ції» необхідно буде фінансувати з державного бюджету України. Суто з воєнної точки зору, лега- лізовані «загони народної міліції» з озброєнням та військовою техні- кою можуть фактично скласти 1-й ешелон угруповання ЗС РФ, при- Якраз 11 пункт Росія вважає від- правною, центральною нормою Мінських домовленостей. І саме 11 пункт має один з найбільш загроз- ливих аспектів, який може нанести шкоду Україні Суто з воєнної точки зору, легалізо- вані «загони народної міліції» з озброєнням та військовою технікою можуть фактично скласти 1-й ешелон угруповання ЗС РФ, призна- ченого для наступу на декількох напрямках вглиб України
  • 16.
    16 значеного для наступуна декількох напрямках вглиб України. Ще один конкретний і яскравий факт. За даними ЦДАКР, на окупо- ваних територіях налагоджено ви- робництво переносних реактивних пускових установок «Град-П». Існу- ють дані, які свідчать, що такі уста- новки постачаються Росією на те- риторію Сирії, у тому числі, бойовикам Ісламської держави. Крім того, «Град-П» може бути ви- користаний російсько-терористич- ними військами в рамках сценарію, про який ми зараз говоримо. Тоб- то, навіть якщо уявити, що важкі озброєння, у тому числі, й системи залпового вогню будуть виведені на територію РФ, ніщо не буде за- важати російським терористам створити приховані запаси «Град-П» і здійснювати ними об- стріли як українських військ, так і мирних населених пунктів з метою провокацій. Таким чином: 1. Жоден з «воєнних» та «безпеко- вих» пунктів Мінських домовле- ностей не виконуються. 2. Логіка та «вивернутий» підхід російської сторони до реалізації МД (спочатку політичні зміни, а потім забезпечення безпеки та виконання воєнних пунктів МД) не дають жодних шансів на прогрес у виконанні цього доку- менту. 3. Велику загрозу та невизначені наслідки несе пункт про ство- рення «народної міліції». 4. Єдиним виходом збереження Мінських домовленостей – хоча б формально — вимагати пере- гляду документу з метою вста- новлення чіткого алгоритму ви- конання спочатку воєнних та безпекових умов (постійний ре- жим тиші, гарантоване відведення зброї, допуск місії ОБСЄ до місць відведення зброї на всю окуповану територію, вивід російських військ і техніки до Росії, роззброєння незакон- них збройних формувань, відновлення українського кон- тролю над українським кордо- ном), а вже потім перехід до політичного врегулювання і конституційної реформи. 5. Якщо Росія збереже нинішній підхід, Україні слід відмовитися від Мінських домовленостей і вийти з ініціативою на міжнародному рівні до створен- ня нового формату врегулюван- ня російсько-українського конфлікту, включивши до по- рядку денного переговорів не лише питання окупованих територій Донбасу, а й Криму. Якщо Росія збереже нинішній підхід, Україні слід відмовитися від Мін- ських домовленостей і вийти з ініціативою на міжнародному рівні до створення нового формату врегулювання російсько-українсько- го конфлікту, включивши до поряд- ку денного переговорів не лише питання окупованих територій Донбасу, а й Криму
  • 17.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 1 лютого 2016 17 Туреччина і Росія – два глобаль- них гравця, які, будучи залученими до Близькосхідної проблематики, завжди взаємодіяли обережно та обачливо. Так, зокрема, обидві кра- їни часто конкурували за встанов- лення своєї гегемонії в Централь- ній Азії, а тепер опинилися по різні боки барикад у Сирійській війні. Говорячи про турецько-росій- ський конфлікт, перш за все, слід пам’ятати, що Туреччина — член НАТО, тож конфлікт Анкари і Мо- скви може перерости у пряме про- тистояння Північноатлантичного Альянсу і Росії. Загалом, з огляду на політичну доцільність, Росії не вигідне подальше посилення тиску на Туреччину через військовий компонент. Якщо Москва й надалі втягуватиметься у це протистоян- ня, Кремль може опинитись у не- простому становищі в Сирії та Україні. Інший вагомий підтекст події полягає у мірі залученості США. Хоча це може нагадувати теорію змови, однак без відповіді залиша- ється запитання — діяла Анкара самостійно чи зважилася на збит- тя російського літака за підтримки (згоди) Вашингтону? Вже відомо, що авіаудари Росії по угрупуваннях поміркованих Си- рійських повстанців суперечать ін- тересам як Туреччини, так і США. Збитий винищувач та загибель пі- лота (до того ж зняті на камеру) Якщо Росія дасть військову відповідь Анкарі, вона не впорається із наслідками таких дій Деніз Чіфчі (Deniz Çifçi), аналітик Центру досліджень Туреччини (Centre for Turkey studies, CEFTUS), Лондон З огляду на політичну доцільність, Росії не вигідне подальше посилення тиску на Туреччину через військовий компонент Збитий винищувач та загибель пілота (до того ж зняті на камеру) можна розцінювати як сигнал росій- ській стороні
  • 18.
    18 можна розцінювати яксигнал ро- сійській стороні. США могли наді- слати Росії політичний меседж так би мовити з допомогою Туреччини. Недавнє голосування в парламенті Великобританії, яке санкціонувало авіаудари по бойовиках у Сирії, оснащені новітніми технологіями військові кораблі США і НАТО, ра- діолокаційні системи, що були на- діслані до Середземного моря, — усе це дозволяє нам говорити про те, що США відіграють важливу роль у рішенні Заходу взяти участь у розв’язанні Сирійської кризи. Тому, якщо Росія дасть військову відповідь Анкарі, вона не впора- ється з наслідками таких дій. Проте, ці фактори не означають, що Росія мовчки стерпить образу і пробачить Туреччині знищення її військового літака. Ситуація за- йшла занадто далеко, тож тепер це питання національної честі, що у довгостроковій перспективі вима- гатиме асиметричних дій проти ту- рецької сторони. А тим часом Ро- сія, швидше за все, як важелі тиску використовуватиме наявні еконо- мічні переваги і енергетичну за- лежність Туреччини (перш за все, це стосується природного газу). Курдське питання та ІДІЛ як фактори провладної мобілізації турецького суспільства Зазвичай, образ «загрози» (як внутрішньої, так і зовнішньої) є частиною стратегії керованого ха- осу, яку турецький цивільний уряд та військова адміністрація вико- ристовують з метою посилення своєї влади і контролю над насе- ленням. Військові вже давно засто- совували цей метод. Завдяки йому вони успішно знешкоджували опо- зиційні групи, що виступили про- ти «установчої ідеології» турецької держави з її національною ідентич- ністю, секуляризмом, націоналіз- мом і постулатами Ханафійського мазгабу (одна з чотирьох правових шкіл у сучасному ортодоксальному сунітському ісламі). Конфлікт з Робочою партією Курдистану (РПК) і атаки ІДІЛ у турецьких містах на тлі політичної нестабільності забезпечили Партії справедливості і розвитку (ПСР) неочікувану перемогу. Правляча партія здобула абсолютну біль- шість у парламенті на минулоріч- них виборах у листопаді, незважа- ючи на слабкий результат попередніх перегонів, які відбулись у червні. Тож в цьому сенсі суспіль- ний страх допоміг ПСР консоліду- вати владу. Чи може Москва розраховувати на підтримку курдів Криза у стосунках із Росією — для Туреччини це питання націо- нального значення. Незважаючи на напруженість у внутрішній політи- ці, якщо протистояння з Росією за- гостриться, переважна більшість турецького суспільства підтримає Образ «загрози» (як внутрішньої, так і зовнішньої) є частиною стра- тегії керованого хаосу, яку турець- кий цивільний уряд та військова адміністрація використовують з метою посилення своєї влади і контролю над населенням
  • 19.
    19 ПСР. Націоналізм уТуреччині, не- залежно від обгортки етнічного чи релігійного протистояння, завжди мав надійну підтримку в суспіль- стві. Лише цього одного фактору достатньо для зміцнення підтрим- ки турецьким суспільством руху проти Росії. З іншого боку, можна з упевне- ністю сказати, що курди, які голо- сували за Народно-демократичну партію, інакше інтерпретують ін- цидент (збиття російського Су-24). Вони вважають, що один із голо- вних мотивів цього акту - бажання Туреччини запобігти формуванню курдської автономії в північній Си- рії. Реакція Анкари на вимогу авто- номії сирійських курдів уже ство- рила невдоволення серед виборців Народно-демократичної партії. Отож не всі курди підтримують по- літику офіційної Анкари у кон- флікті з Росією. Навіть простий мо- ніторинг курдських соціальних медіа чудово демонструє таку тен- денцію. Організаційна взаємодія росі- ян з курдами своїми витоками ся- гає ще початку ХІХ століття. Од- нак ці відносини завжди ґрунтувалися на регіональних ін- тересах Росії. Тому, зрештою, по- зиція останньої в курдському пи- танні (незалежно від того, якої частини Курдистану - турецької, іракської, сирійської чи іранської вона стосується) не була позбавле- на прагматизму. Курди, які, у свою чергу, намагались отримати зиск співпрацюючи з різними сторона- ми конфлікту, насправді ніколи не довіряли жодній силі в регіоні, в тому числі, Росії і західним держа- вам. Та в даний час, коли їхні інтере- си в Сирії частково співпали з ро- сійськими, місцевим курдам дове- деться взаємодіяти з Кремлем. Така взаємодія або підтримка Росією становлення курдської автономії в Сирії стане червоною лінією для турецько-російських відносин. Ан- кара вбачає у курдському терито- ріальному утворенні в Сирії загро- зу своїй національній безпеці, тому що спільно з Іракським Курдиста- ном, який в даний час стоїть на по- розі здобуття незалежності, воно, цілком ймовірно, підігріє бажання турецьких курдів отримати статус автономії. Такий сценарій – справ- жній кошмар для турецьких полі- тиків. Він і є причиною агресивної позиції країни у питанні автономії сирійських курдів. Взаємодія або підтримка Росією становлення курдської автономії в Сирії стане червоною лінією для турецько-російських відносин
  • 20.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 1 лютого 2016 20 Якщо предметно підходити до оцінки безпекового середовища на європейському континенті, потріб- но провести певну візуалізацію, яка полегшує сприйняття. Слід уя- вити своєрідні карти. Перша — це карта розташуван- ня військових сил, яка демонструє НАТО з одного боку, Росію з іншо- го та Україну, яка перебуває між двох вогнів. Одразу стає зрозумі- лим, що це гра з нульовою сумою з точки зору військових спромож- ностей, які мають країни для свого виживання. Друга карта — це карта взаємо- залежності. Це — політико-еконо- мічна карта, яка демонструє нерів- номірний розподіл ресурсів світу та взаємозалежність країн одна від одної. Карта демонструє спільні простори — зовнішній, де є спільні союзники, які можуть прийти на допомогу у разі проведення спіль- них військових операцій, та вну- трішній, що демонструє рівень вза- ємодії всередині союзників по блоку. Тут помітно, що загострення військового протистояння призво- дить до обопільних втрат. Звичайно можна додавати й інші карти, однак ці, якщо їх наро- щувати додатковими обставинами, досить просто дають змогу зрозу- міти поточний стан речей і спрог- нозувати подальший хід подій. Якщо ж більш конкретно підхо- дити до розгляду тих чи інших подій Міка Аатола (Mika Aatola), директор програм глобальної безпеки Фінського інституту міжнародних відносин (Фінляндія) У Києва ж є великий кредит довіри з боку Заходу та певна підтримка з боку НАТО та ЄС В Фінляндії не вірять в те, що хтось прийде ззовні і буде тебе захищати від зовнішньої агресії
  • 21.
    21 в самій Європі,зокрема, в Україні, то можна констатувати, що є дуже ба- гато спільних рис, які об’єднують подіїфінсько-радянськоївійни1939- 1940 років з ситуацією на Донбасі — спільний кордон з Росією, прихова- на війна, пропаганда, введення в оману світове співтовариство. Од- нак, є й відмінності. Фінляндія, на відміну від України, фактично була сам на сам з агресором. Тоді не було НАТО чи інших механізмів колек- тивного оборонного захисту. У Киє- ва ж є великий кредит довіри з боку Заходу та певна підтримка з боку НАТО та ЄС. При аналізі вище наведених карт, чітко видно, що Україна по- требує ресурсів в широкому сенсі. Але ключову роль тут має відігра- вати не лише фінансова та військо- ва підтримка Заходу, а й власний дух населення. Український народ має розуміти і відчувати, що все, що відбувається в країні — рефор- ми та війна з агресором, робиться недаремно. А захід в свою чергу ро- зуміти, що в Україні люди втрача- ють життя за ті цінності, які фак- тично дозволяють існувати та розбудовувати Європу, дають змо- гу функціонувати ЄС та НАТО. Україна, яка є країною між РФ та НАТО, між Сходом та Заходом, має бути своєрідним зв’язувальним ланцюжком в контексті трансат- лантичного співробітництва. Нажаль в поточній ситуації перспективи розв’язання конфлік- ту на сході України є досить при- марними. Існує низка чинників, які впливають на це, як з боку України, так з боку РФ та підтримуваних останньою так званих народних республік. Звичайно, Мінськ-2 - не кращий документ, адже він фак- тично не надає можливості Україні в подальшому проявити свої мож- ливості і має низку підводних ка- менів. Це був скоріш документ для самозбереження та самозахисту від агресії, аніж для вирішення ситуа- ції. Тому, скоріш за все, ситуація на Донбасі не буде розв’язана в корот- костроковій перспективі. Події в Україні, а також в Сирії, призвели до достатньо гарячих дискусій власне у Фінляндії. В краї- ні знову почали обговорювати пи- тання членства в НАТО. Адже, з одного боку відбувається тісна співпраця з Альянсом, а з іншого – відсутність членства не надає жод- них правових гарантій щодо захис- ту. Тут питання дещо в іншому. Звичайно членство в НАТО може надати певні переваги, але в Фін- ляндії після подій 1939-40 років досі не вірять в те, що хтось прийде ззовні і буде тебе захищати від зо- внішньої агресії. Саме ця обстави- на формує в більшості переконан- ня у потребі мати власні потужні збройні сили з високим ступенем готовності. Одночасно з цим мають місце ще два підходи до питання забезпечення власної безпеки. Це розбудова силового блоку за швей- Мінськ-2 - не кращий документ, адже він фактично не надає можли- вості Україні в подальшому прояви- ти свої можливості і має низку підводних каменів Звичайно членство в НАТО може надати певні переваги, але в Фін- ляндії після подій 1939-40 років досі не вірять в те, що хтось прийде ззовні і буде тебе захищати від зовнішньої агресії
  • 22.
    22 царським принципом, аінший — укладання союзницького договору зі США на кшталт такого, що є між США та Швецією. З огляду на безпекову ситуацію та наявні ризики та загрози Фін- ляндія постійно спостерігає за дія- ми РФ. Періодичне порушення по- вітряного простору з боку РФ, сприймається як чинник, який впливає на потребу у підтриманні власних ЗС у високій бойовій го- товності. Всі дії, які робить Росія, достатньо предметно аналізуються і робляться відповідні висновки стосовно того, наскільки країна здатна протидіяти подібним вчин- кам. Всі розуміють, що розвиток подій в Україні напряму пов’язаний і з майбутнім інших сусідів РФ. Ось тут виникають питання форпосту НАТО і ролі в цьому України, Біло- русі та Фінляндії. Тим не менш, го- ловним пріоритетом є боротьба за свідомість населення та війна у кі- берпросторі. Ситуація з біженцями з Сирії накладає власний відбиток на си- туацію у Фінляндії. Тут постає питання зовнішніх та внутрішніх кордонів ЄС. Безперечно країни, які перебувають на зовнішніх кордонах союзу, до яких належить в тому числі і Фінляндія, потра- пляють у достатньо складну ситу- ацію. Однак тут складність навіть не в контролі над кордонами, а в поляризації членів країн ЄС та їх- нього населення. Саме ця поляри- зація поглядів призводить до слабкості ЄС. Міграція торкаєть- ся в тому числі і Фінляндії, однак в переважній більшості міграцій- ні потоки йдуть з боку Данії та Швеції. В країні розуміють, що причиною такого зростання мі- грації є ситуація на Близькому сході. Однак і тут можна мати певну користь. Незалежно від того, що кажуть політики, фін- ська економіка певною мірою по- требує людських ресурсів. Поява нових ресурсів дасть змогу пев- ною мірою розвиватися. Тим не менш потрібно дивитися далі і уважно відслідковувати, що робитиме В.Путін, і намагатися пе- редбачати його вчинки. Тільки в цьому випадку вдасться прораху- вати хід майбутніх подій. Поляризація поглядів призводить до слабкості ЄС
  • 23.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 1 лютого 2016 23 27 січня вітчизняний Радбез до- ручив Кабінету Міністрів розроби- ти й затвердити до 5 лютого ц.р. по- становупродержоборонзамовлення (ДОЗ) на 2016 р. При цьому верхо- вний головнокомандувач Петро По- рошенко на засіданні РНБО вказав на необхідність розробити й заку- пити для Сухопутних військ ЗСУ ракетне озброєння в рамках проек- ту «Вільха», комплекси крилатих ра- кет на основі технічних рішень про- екту «Нептун», нові зразки артилерійських систем, високоточні ракети й боєприпаси, протитанкові ракетні комплекси, нові засоби ав- томатизації артилерійських підроз- ділів, автоматизовані комплекси розвідки. Особливу увагу Петро Поро- шенко звернув на безпілотні лі- тальні апарати, зокрема ударні, бронетранспортери нового поко- ління, засоби зв’язку й управління, навігаційну апаратуру, технології та матеріали космічної розвідки. Крім того, президент розпоря- дився прискорити розробку й ухва- лення Державної цільової оборон- ної програми розвитку озброєння та військової техніки (ОВТ) на пе- ріод до 2020 р. Документ має з’явитися до 29 лютого. Попри традиційну вже нездат- ність влади забезпечити початок виконання ДОЗ з перших днів року (у 2014-му воєнному році уряд втратив півроку, затвердивши ДОЗ Збройове випробування президента Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії и роззброєння
  • 24.
    24 тільки 2 липня)і вражаюче зволі- кання з ухваленням програми роз- витку ОВТ (вона, за оцінками фа- хівців, могла б з’явитися ще до початку 2015-го), президент, схоже, всерйоз стурбований переозброєн- ням сил оборони країни. І це дуже важливо з багатьох причин. По-перше, сценарій повно- масштабної збройної агресії РФ проти України реальний і ймовір- ний, а Україна залишається вразли- вою і привабливою мішенню (включаючи вплив на позицію За- ходу). Створення стратегічної зброї набуває особливого значення. На жаль, два роки війни якщо й не втрачено для серйозного перео- зброєння, то тільки через ентузіазм самих КБ і підприємств. Як і в часи президента Ющенка, основу розви- тку ОВТ визначали не зусилля дер- жави, а укладені зовнішні контрак- ти. Завдяки їм можуть з’явитися проекти створення нових систем ППО й оперативно-тактичних ра- кет. По-друге, якщо до початку літ- нього саміту НАТО в Україні не з’являться і не почнуть реалізову- ватися програмні документи роз- витку ЗСУ, ОВТ, ОПК, ризик розча- рування західних партнерів в управлінні державою може пере- творитися на реальність. По-третє, Порошенко визнав, що «Укроборонпром» провалив значну частину завдань у галузі пе- реозброєння: «Це мають бути не тільки гасла, заклики, а конкрет- ний термін з необхідним фінансу- ванням, замовленням виробництва найдефіцитніших видів боєприпа- сів». Серед провалених проектів і виробництво броньованих «дозо- рів», і проект забезпечення ЗСУ за- собами зв’язку, і ще низка інших, включаючи потенціал ВТС. Але ж президент висловив переконання, що для України важливо поступо- во налагодити виробництво про- дукції, яку вона нині змушена ку- пувати: нової електроніки, засобів зв’язку, засобів контрбатарейної боротьби, новітніх радарів, засобів радіоелектронної боротьби. Найгірше те, що ставлячи кон- церну завдання, президент не має наміру визнати ущербність самого існування оборонно-промислової надбудови в особі групи бізнесме- нів-чиновників. Більше того, структура, створена командою президента Януковича для «віджи- мання» ресурсів у найбільш рента- бельних підприємств, досі займа- ється імпортом військової продукції. Наприклад, озброєння корвета у разі закупівлі його безпо- середньо військовим відомством подешевшає на 40%. І все ж таки 27 січня відбулися тектонічні зрушення у свідомості. Глава держави визнав: якщо в минулому і позаминулому роках ОПК переважно ремонтував ОВТ, то сьогодні треба забезпечити ЗСУ
  • 25.
    25 новою технікою. Справді,рішення про створення озброєння в рамках проекту «Вільха» — це вибір силь- ного, успішного проекту, здатного в недалекому майбутньому значно посилити СВ ЗСУ. Ще важливішим може стати старт виробництва практично розробленої крилатої ракети на основі технічних рішень проекту «Нептун». Тут узагалі унікальний пара- докс. Жоден український президент не зробив конкретних кроків для посилення обороноздатності Украї- ни. Леонід Кравчук асоціюється з ядерним роззброєнням, Леонід Куч- ма — з перетворенням 700-тисячно- го війська на армію для парадів. Ві- ктор Ющенко намагався взяти під контроль ракетний проект «Сап- сан» (і навіть особисто відкрив його 2006-го), але його періодичні волан- ня про необхідність фінансувати проект розчинялися в сардонічній посмішці тодішнього прем’єра Юлії Тимошенко. Нарешті, Віктор Яну- кович, розвалюючи при безпосеред- ньому керівництві Кремля залишки оборонного потенціалу, встиг зро- бити дивний крок — відкрити ра- кетний проект «Нептун» (є думка, що Януковичу були неприємні при- ниження під час візитів у Кремль, і суто по-чоловічому хотілося пока- зати наявність сили). Оскільки військові міністри Са- ламатін і Лебедєв були чудово ін- формовані про перебіг проекту, ми не розкриємо військової таємниці повідомленням, що в березні 2013- го успішно відбувся пуск ракети. Тобто, поставивши на озброєння і відкривши її серійне виробництво (кооперацію на сьогодні вже від- працьовано), Порошенко може дати армії справді сильну страте- гічну зброю, здатну знищити ціль на дальності 300 км. І стати першим главою держави, який реально зміцнює оборонний потенціал країни. Першим кроком може стати реалістичний ДОЗ-16. Слова Порошенка про «нарощу- вання фінансування дослідно-кон- структорських робіт» в ОПК уже сприймаються з надією й ентузіаз- мом. А ще — як особиста відпові- дальність, яку добровільно взяв верховний головнокомандувач. Говорячи про ДОЗ-16, глава держави звернув увагу на його збільшення в гривневому еквіва- ленті на 34%. Насправді, ДОЗ-16 зовсім не виглядає значним, а рі- шення витратити на ОВТ понад 7 млрд грн (менше ніж 300 млн дол.) є, скоріше, свідченням слабкості, а не нарощування військової міці. ЦДАКР ще до 2007 р. виводив фор- мулу адекватного переозброєння України: мінімум по 700 млн дол. протягом п’яти років. Це свідчить про те, що прописа- на РНБО кількість пріоритетів є непід’ємною (таку ж нереальну кількість збройових пріоритетів виписано у проекті Стратегічного оборонного бюлетеня).
  • 26.
    26 А отже, вкрайважливими вияв- ляться реалізм і вибірковість у ви- борі пріоритетів. Зовсім невипад- ково глава держави звернув увагу присутніх на РНБО на необхідність проаналізувати й уточнити наявні держпроекти. Можна майже напевне говори- ти про те, що програмам створен- ня Ан-70, корвета й ракетного комплексу «Сапсан» місця в ДОЗ- 16 не знайдеться. Кожен з проек- тів актуальний, але рівень ДОЗ- 16 для них, як червоне світло на перехресті. Способи врятувати проекти є, але практично всі вони пов’язані з ВТС. А магії цих трьох слів «Укроборонпром» осягнути поки що не в змозі. Хоча прези- дент повідомив, що під час між- народних візитів досягнуто до- мовленостей про відкриття спільних виробництв на території України, скажемо м’яко, — це пе- ребільшення. Проекти, які справді є в арсена- лі, з’явилися не завдяки, а всупереч існуванню паразитуючої надбудо- ви. Справді, все, що стосується ОПК і ВТС, виконується в ручному режимі. Приміром, чудовий збро- йовий проект «Вільха» з’явився за- вдяки двом впливовим у владі лю- дям. Не так унаслідок їхньої державної позиції, як через лобію- вання. Життя без системи може іноді реалізовувати ідеї в галузі обороноздатності. Але ж може й гальмувати. Президент Порошенко бажає, щоб для Повітряних сил ЗСУ роз- роблялися й закуповувалися модер- нізовані літаки, вертольоти, щоб створювався зенітний ракетний комплекс середньої дальності, мо- дернізувалися наявні ЗРК, засоби радіолокації, станції оптоелектрон- ного придушення, для Військово- морських сил закуповувалися мор- ські засоби ураження і бойові кораблі, броньовані артилерійські й ракетні катери. Цього хочуть і вій- ськові, та й усі українці. Але, щоб ці ідеї стали життєвими, потрібна ефективна вертикаль управління — її країна чекає вже третій рік. Поки ж системи немає, а уточ- нення пріоритетів у сфері перео- зброєння матиме виразно суб’єктивний (лобістський) харак- тер, є сенс хоча б звернути увагу на очевидні речі. Експерти встигли по- мітити відсутність мотивації реалі- зовувати деякі проголошені завдан- ня. Наприклад, активно розвивати ПС ЗСУ (2016-й проголошено ро- ком ППО), тоді як характер поточ- них загроз указує на необхідність розвивати передусім СВ ЗСУ і Сили спеціальних операцій). Ще один важливий аспект пов’язаний з необхідністю адсор- бувати проекти, здатні розвивати- ся за рахунок зовнішніх контрак- тів.Длятого,щобназавершальному етапі результати ДКР були вико- ристані в інтересах підвищення оборонного потенціалу.
  • 27.
    27 Саме так свогочасу «Укрспецек- спорт» забезпечив появу високо- точних пострілів «Комбат», модер- нізацію МіГ-29, бронетранспортерів БТР-3 і БТР-4. Та й танка «Оплот» теж. Та найважливішим цього року має стати вибір одного-двох про- ривних проектів, які могли б істот- но посилити стратегічну складову вже найближчим часом. Крім згаданого проекту «Віль- ха», експерти ЦДАКР пропонують дуже ретельно вивчити можли- вість створення й виробництва уніфікованої крилатої ракети «Не- птун», поява якої посилить мож- ливості і СВ ЗСУ, і ВМСУ — як мо- більні берегові комплекси. А в перспективі й ПС ЗСУ — світовий досвід показує, що є можливість оперативно адаптувати ракети «поверхня — поверхня» до версії «повітря — земля». А також звер- нути увагу на те, яка потужна пси- хологічна зброя може з’явитися в руках Києва, і за який короткий проміжок часу.
  • 28.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 1 лютого 2016 28 На сьогодні дослідники та полі- тичні оглядачі називають кілька можливих причин рішення, а також цілей, які переслідував Володимир Путін, приймаючи рішення щодо загального початку збройної агресії проти України, та її другого етапу — інтервенції на сході України. Говорять, що це рішення могло бути поспішним, спровокованим Революцією Гідності, і прискорило заплановану на значно пізніший період аналогічну операцію. Ствер- джується, що окупація Криму мо- гла бути викликана страхом росій- ської еліти і бажанням помсти за прагнення українців до свободи, до інтеграції в європейський та євро- атлантичний простір. Відзначають, що збройна агресія проти України може бути, як окремою операцією, так і маленьким сюжетом у великій грі «повернення Росії статусу су- пердержави». Називаються також і внутрішньополітичні російські причини, які могли спонукати Во- лодимира Путіна зробити те, що він зробив. Також називають масу наслідків цього рішення. Від безпрецедент- ного, але не надто достовірного, підняття рейтингу особистої дові- ри до лідера Росії з боку росіян, до перегляду у формі анулювання ре- зультатів Ялтинської мирної кон- ференції 1945 року та Другої світо- вої війни, руйнування системи міжнародного права, нівелювання Богдан Яременко, Голова правління фонд «Майдан закордонних справ» Аналітичні розробки Мінські домовленості — розв’язання конфлікту чи рецепт катастрофи? По результатам выполнения ГОЗ- 2015, прирост поставок в войска нового вооружения и военной техни- ки (ВВТ) составил 7%
  • 29.
    29 поняття міжнародних гарантійбез- пеки тощо. Очевидними наслідка- ми є втрата тисяч людських життів, масові руйнування, зміна в сило- вий спосіб кордонів в Європі. Водночас, якими б диверсифі- кованими не були б пояснення причин і наслідків російської агре- сії проти України, українське зако- нодавство не залишає ніякого ви- бору у класифікації цієї події. Дозвольте вдатися до великої за обсягом цитати статті 1 Закону України «Про оборону України»: «Збройна агресія — застосуван- ня іншою державою або групою держав збройної сили проти Украї- ни. Збройною агресією проти Укра- їни вважається будь-яка з таких дій: • вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія ча- стини території України; • блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушен- ня комунікацій України зброй- ними силами іншої держави або групи держав; • напад збройних сил іншої дер- жави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; • засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регу- лярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п’ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої дер- жави у таких діях…» Отже, закони України не зали- шають вибору, ніж класифікувати дії Росії, як збройну агресію. Зако- нодавство України також чітко ре- гламентує дії держави в разі, коли проти неї розгортається збройна агресія. Відповідно до положення вже цитованої тут статті 1 закону «Про оборону України» «воєнний стан — це особливий правовий ре- жим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі зброй- ної агресії чи загрози нападу, не- безпеки державній незалежності України, її територіальній ціліснос- ті». Звертає на себе імперативність формулювання — «вводиться», а не «може вводитися» чи щось на зразок цього. Стаття 4 «Відсіч збройній агре- сії проти України» закону «Про оборону України» залишає ще мен- ше сумніву і простору для маневрів представникам української влади, пропонує комплексний і вичерп- ний перелік заходів: «У разі зброй- ної агресії проти України або за- грози нападу на Україну Президент України приймає рішення про за- гальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, засто- Закони України не залишають вибо- ру, ніж класифікувати дії Росії, як збройну агресію
  • 30.
    30 сування Збройних СилУкраїни, ін- ших військових формувань, утво- рених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвер- дження, а також вносить до Верхо- вної Ради України подання про оголошення стану війни». Слід окремо відзначити, що за- конодавство України не передбачає не лише переговори, але навіть і антитерористичну операцію, як за- сіб відбиття збройної агресії іно- земної держави. Логіка авторів за- кону «Про оборону України», як на мене, чітка і неспростовна: для того, щоб зупинити силу, яку про- ти України застосовує, намагається і погрожує застосувати іноземна держава, потрібна сила усієї укра- їнської держави. І закони лише ре- гламентують порядок її застосу- вання, але не дають підстави сумніватися у можливості чи до- цільності цього. Ніхто в україн- ській владі досі не поставив під сумнів цю логіку – не намагався і не намагається внести зміни до За- кону України «Про оборону Украї- ни». Натомість українська влада на- магається просто ігнорувати і самі закони, і закладену у них логіку ве- дення війни. Загалом аналіз дії правлячого класу до і після президентських ви- борів в Україні 2014 року підштов- хує до висновку, що основними мо- тивами його діяльності був не пошук ефективних шляхів захисту суверенітету та територіальної ці- лісності України, відстоювання не- залежності від зазіхань Росії, а на- магання виграти час для вирішення проблеми зміцнення влади, про- вести спершу президентські, далі парламентські вибори, а також збе- регти можливість продовжувати діалог з Росією (як політичний, так і, головним чином, в сфері торгівлі та економіки). Проблему недостат- ньої легітимності українська влада вирішує не за рахунок доведення в судовому порядку невідворотності та відсутності інших можливостей, ніж змінити владу в Україні в люто- му 2014 року революційним шля- хом, а за рахунок фундаментальних національних інтересів. Це, при- родно, повністю відповідає інтере- сам правлячого політичного та еко- номічного класу (олігархат, парламентські партії, бюрократич- ний державний апарат), але прак- тично йде в розріз з довгостроко- вими інтересами держави та українського народу, а головне – найбільш активної частини сус- пільства, яка формує суспільний запит на зміни, цінності та висту- пила ініціатором й реалізувала змі- ну влади в революційний спосіб, а пізніше взяла на себе основний тя- гар ведення війни, мобілізації та забезпечення збройних сил. У чому ж полягають причини і мотиви дій української влади, які за півтора роки призвели до сус- Українська влада намагається просто ігнорувати і самі закони, і закладену у них логіку ведення війни
  • 31.
    31 пільного розколу тазрештою, не дозволяють, і, хочеться сподівати- ся, не дозволять реалізувати задум Мінських домовленостей. Отже, українська влада весною- літом 2014 року спробувала поза рамками закону та логіки витвори- ти новий основний механізм відсі- чі збройній агресії — дипломатичні переговори. Залишаємо наразі поза увагою доволі цікавий процес інформацій- ної підтримки цієї ідеї – поширен- ня з середини весни 2014 року в ме- діа-просторі України думки про те, що «будь-яка війна закінчується миром», що, здається, було части- ною інформаційної війни проти України, націленої на підрив готов- ності та здатності українців оборо- няти свою батьківщину. Зупинимось на аналізі того, на- скільки підходи України до перего- ворів були адекватними ситуації. Фактично єдиною спробою ре- алізації дипломатії, як спроби зу- пинити збройну агресію, до прези- дентських виборів, була зустріч 17 квітня 2014 року в Женеві міні- стрів закордонних справ США, ЄС, Росії та України. Основними результатами зустрічі були домов- леності щодо звільнення захопле- них споруд в Україні та амністії протестувальників. США, Євро- пейський Союз і Росія зобов’язалися підтримати Спеці- альну моніторингову місію ОБСЄ, яка була покликана відігравати провідну роль у сприянні україн- ській владі та місцевим громадам в негайній реалізації заходів, спря- мованих на деескалацію ситуації. Країни Заходу призупиняли за- провадження додаткових еконо- мічних санкцій проти Росії, ввести які вони готувалися в разі провалу женевських переговорів. За рамками перегорів фактично залишилось питання ролі Росій- ської Федерації, як держави агресо- ра, та проблема окупації Криму. При чому однією з основних пере- шкод для правильного формулю- вання порядку денного переговорів, що зумовило їх безрезультатність, саме і була описана вище позиція української влади щодо юридично- го невизнання дій Російської Феде- рації збройною агресією. Те, що подібний підхід не був помилкою дипломатії, а цілеспря- мованою політикою уряду, свід- чить той факт, що за кілька днів до Женевської зустрічі міністрів за- кордонних справ, а саме 14 квітня, виконуючий обов’язки президента України Олександр Турчинов ука- зом увів в дію рішення Ради націо- нальної безпеки та оборони Украї- ни «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної ціліс- ності України». Як бачимо, загро- зою територіальної цілісності України визначено тероризм, а не збройну агресію Російської Феде- рації.
  • 32.
    32 Як наслідок Женевськоїзустрічі Росія виграла час для нарощування військової присутності та просу- вання її диверсійних груп вглиб те- риторії України. Політика ЄС і США умиротворення Росії (відмо- ва від санкцій в обмін на нечіткі лицемірні обіцянки) лише переко- нувала останню в тому, що Захід нездатний зупинити її, і була за- прошенням до ескалації ситуації. Іншим суттєвим здобутком Ро- сії стало включення до підсумко- вих домовленостей положень про амністію учасникам протестів та анонсування конституційної ре- форми в Україні. Таким чином Ро- сія документально закріпила поло- ження, які ставили під сумнів справжні причини виникнення і поширення конфлікту. Українська влада виявляла неа- бияку послідовність та наполегли- вість не лише в ігноруванні вимог законодавства, але і фактів життя. Ось, наприклад, в Указі Президен- та України від 6 травня 2014 року необхідність часткової мобілізації пояснюється «втручанням Росій- ської Федерації у внутрішні справи України». Лише 3 червня українська влада зробила першу скромну спробу по- дивитися правді у вічі і Розпоря- дженням президента секретареві РНБОУ було доручено «невідклад- но опрацювати за участю Міністер- ства оборони України, Міністер- ства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміні- страції Державної прикордонної служби України питання необхід- ності введення воєнного стану в Донецькій та Луганській областях, де проводиться антитерористична операція, для запобігання дальшо- му розвитку та припинення зброй- ного конфлікту на території Украї- ни, недопущення масової загибелі мирного населення та військовос- лужбовців і працівників правоохо- ронних органів, забезпечення ста- білізації ситуації та відновлення нормальної життєдіяльності в на- званих регіонах держави». Ця цитата і загалом це розпоря- дження є пам’ятником нездатності та непослідовності української вла- ди, яка в офіційних документах примудряється поєднати непоєд- нуване — антитерористичну опе- рацію і припинення збройного конфлікту. При тому, що обидва поняття є різними по суті, по пра- вовій природі, вимагають різного роду реагування, тощо. Але вибори Президента Украї- ни зупинили і цю більш ніж скром- ну та непослідовну спробу україн- ської влади визначитися, що ж відбувається в державі – антитеро- ристична кампанія, збройний кон- флікт на території, втручання у внутрішні справи чи збройна агре- сія сусідньої держави. 20 червня 2014 року Указом пре- зидента Порошенка було схвалено рішення РНБОУ щодо схвалення Іншим суттєвим здобутком Росії стало включення до підсумкових домовленостей положень про амніс- тію учасникам протестів та анон- сування конституційної реформи в Україні. Таким чином Росія докумен- тально закріпила положення, які ставили під сумнів справжні причи- ни виникнення і поширення конфлікту
  • 33.
    33 Мирного плану президентаПоро- шенка. Така складна юридична формула була застосована для роз- ділення політичної і юридичної відповідальності за план, що скла- дався з 15 пунктів: 1. Гарантії безпеки для всіх учасни- ків переговорів. 2. Звільнення від кримінальної від- повідальності тих, хто склав зброю і не здійснив тяжких зло- чинів. 3. Звільнення заручників. 4. Створення 10 км буферної зони на українсько-російському дер- жавному кордоні. Вивід неза- конних збройних формувань. 5. Гарантований коридор для вихо- ду російських і українських на- йманців. 6. Роззброєння. 7. Створення в структурі МВС під- розділів для здійснення спільно- го патрулювання. 8. Звільнення незаконно утриму- ваних адміністративних буді- вель в Донецькій і Луганській областях. 9. Відновлення діяльності місце- вих органів влади. 10. Поновлення центрального теле- і радіомовлення у Донецькій і Луганській областях. 11. Децентралізація влади (шляхом обрання виконкомів, захист ро- сійської мови; проект змін до Конституції). 12. Узгодження губернаторів до ви- борів з представниками Донбасу (за умови погодження єдиної кандидатури, при розбіжностях - рішення приймає Президент). 13. Дострокові місцеві і парламент- ські вибори. 14. Програма створення робочих місць в регіоні. 15. Відновлення об’єктів про- мисловості і соціальної інф- раструктури. Як бачимо, легітимізація укра- їнської влади внаслідок обрання на визнаних усім світом президент- ських виборах ніяк не вплинула на осмислення нею ситуації в державі. Жоден з пунктів мирного плану не передбачає можливість покладен- ня відповідальності на Росію з тим, щоб визнати її учасником конфлік- ту і таким чином створити переду- мови для її залучення до перего- ворного процесу, а також уникнути її присутності при вирішенні низки практичних питань в рамках між- народних організацій. Це, звичай- но, зводить нанівець спроби пра- вильно відповісти на питання з ким ми ведемо переговори і про що? Попри усю недосконалість Мир- ний план Порошенка на відміну від пізніших Мінських домовленостей більш коректно викладає послідов- ність кроків з врегулювання кон- флікту, водночас, він фактично ін- ституалізує розуміння того, що основним елементом ситуації на сході України є внутрішні пробле- ми, зокрема, недостатні повнова-
  • 34.
    34 ження місцевих органіввлади. Та- кий підхід виключає можливість правильного обрання предмету пе- реговорів. У перспективі (зокрема, в реалізації цього підходу в ході імплементації Мінських домовле- ностей) це несе загрозу призвести до того, що ситуація на сході Украї- ни вже безповоротно буде характе- ризуватися як внутрішній кон- флікт чи громадянська війна, а не зовнішня агресія. Також зазначений підхід не пе- редбачає ніякого проміжного пері- оду часу для врегулювання, ніяких тимчасових перехідних інституцій на період деескалації та стабіліза- ції. Проблеми пропонується вирі- шити наскоком. Фактично суть його зводиться до обміну «мир і те- риторії на повноваження і розши- рення прав». Але такий обмін є неможливий. Перш за все, поняття миру і те- риторій мають охоплювати і Доне- цьку з Луганською областями, і Ав- тономну Республіку Крим та місто Севастополь, бо мова йде не про якийсь незрозумілий «конфлікт в Україні», а збройну агресію Росії як цілісне явище, а під територіями слід розуміти не певні ділянки зем- лі, а принцип територіальної ціліс- ності. По-друге, переговори з «еліта- ми» Донбасу щодо повноважень позбавлені сенсу з огляду на їхню несамостійність. Щодо Росії, то очевидно, що її може влаштовувати лише той рівень повноважень чи додаткових прав для регіонів сходу України, який забезпечить їй, Росії, достатній контроль і рівень впливу на них, а отже те, що в жодному разі не може влаштовувати Украї- ну, і за будь-яких обставин загро- жуватиме незалежності та сувере- нітету нашої країни. Доводиться лише здогадувати- ся, чи ці помилки стали результа- том відсутності належної підготов- ки українських дипломатів, чи наслідком реалізації політики «не- провокування Росії на повномасш- табний конфлікт» та збереження можливості підтримання з нею торгівельних та економічних взає- мин? Цілком зрозуміло, що цей же підхід було реалізовано і в Мін- ських домовленостях. З невелики- ми поправками – суттєвим звужен- ням частини щодо деескалації, припинення вогню, роззброєння та розширенням частини щодо по- літичного врегулювання. Окрім цього, в тексті Мінських домовленостей питання амністії «учасників подій в окремих райо- нах Донецької та Луганської облас- тей» еволюціонувало від цілком здавалось би доречних формулю- вань про помилування осіб, які не скоїли серйозні кримінальні злочи- ни, до «прийняти закон про недо- пущення переслідування осіб у зв’язку з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької та Лу- Переговори з «елітами» Донбасу щодо повноважень позбавлені сенсу з огляду на їхню несамостійність
  • 35.
    35 ганської областей України»у верес- ні 2014 року, а також аж до «забез- печення помилування і амністію шляхом введення в силу закону, що забороняє переслідування і пока- рання осіб у зв’язку з подіями, що мали місце в окремих районах До- нецької та Луганської областей України» в лютому 2015 року. По- годьтесь, що формулювання, пого- джене в лютому 2015 році не лише не відповідає одній з основополож- них правових норм про невідво- ротність покарання, але і не має ні- чого спільного з пунктом 2 затвердженого в установленому порядку Мирного плану президен- та України Петра Порошенка «звільнення від кримінальної від- повідальності тих, хто склав зброю і не здійснив тяжких злочинів». Відповідь на питання чому прези- дент Порошенко погодився зміни- ти на неправове одне з формулю- вань Мирного плану, на затвердженні якого рішенням РНБОУ сам же і наполягав, — осо- бисто для мене незбагненна. При цьому, окрім стратегічних помилок у визначенні контраген- тів, ролі різних партнерів у перего- ворах та порядку денного україн- ська дипломатія припустилась іншої прикрої помилки — погоди- лась на проведення переговорів у Мінську. Тим самим було проігноровано очевидний факт, що Білорусь не є нейтральною державою, а країною військово-політичним союзником Росії, який має з нею спільне обо- ронне та безпекове планування. Знову ж таки українська диплома- тія у неприпустимий спосіб проіг- норувала в цій ситуації питання Криму, адже Білорусь голосувала проти Резолюції Генеральної асамб- леї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України», чим фактично поставила під сумнів територіальну цілісність України та виступила на стороні держави-агресора. Питання дотримання формаль- них норм та вимог українською стороною при організації перего- ворів та укладенні Мінських до- мовленостей має значно більше значення та потребує окремого аналізу. Укладення міжнародних дого- ворів регулюється Законом Украї- ни «Про міжнародні договори України», який встановлює ви- черпний та повний перелік обста- вин, заходів по ініціюванню укла- дення міжнародних договорів, проведення переговорів, їх підпи- сання, ратифікації тощо. В історії України ніколи не виникали юри- дичні казуси, пов’язані з інтерпре- тацією, невірним розумінням чи невиконанням положень цього За- кону. Хоча в Законі відсутня згадка про таке найменування міжнарод- ного договору, як «домовленості», там все ж таки містяться докладні
  • 36.
    36 роз’яснення щодо того,що за дору- ченням президента від імені Украї- ни укладаються «політичні, мирні, територіальні і такі, що стосують- ся державних кордонів…» міжна- родні договори. При цьому Закон чітко визначає, що міжнародні до- говори можуть укладатися винят- ково з суб’єктами міжнародного права, які регулюються міжнарод- ним правом. Мінські домовленості порушу- ють цей принцип. Ні т.зв. ДНР чи ЛНР, ні навіть присутні на перего- ворах громадяни Плотніцький і За- харченко, які скріпили своїми під- писами цей, з дозволу сказати, документ не є суб’єктами міжна- родного права. Викликає серйозні сумніви можливість укладення та підпи- сання міжнародного договору від імені України приватною особою. Хоча Закон не містить прямої забо- рони президенту України уповно- важувати на ведення переговорів та підписання міжнародних дого- ворів приватних осіб, але Закон і не передбачає участі в процесі ініцію- вання переговорів, опрацювання тексту, укладення, підписання та ратифікації міжнародної угоди ін- ших суб’єктів, окрім державних установ України. Але парадокс ситуації полягає в тому, що в рамках опрацювання Мінських домовленостей Леоніда Кучма ніколи не був уповноваже- ний ставити свій підпис під будь- чим від імені України. Повнова- ження Леоніда Кучми визначені Розпорядженням президента Укра- їни № 953 від 8 липня 2014 року по- лягають лише у представленні України в рамках Тристоронній контактній групі з мирного врегу- лювання ситуації в Донецькій і Лу- ганській областях за участю пред- ставника України, Спеціального представника Діючого Голови Ор- ганізації з безпеки та співробітни- цтва в Європі Хайді Тальявіні та представника Російської Федера- ції — Надзвичайного і Повноваж- ного Посла Російської Федерації в Україні М.Ю.Зурабова. Пункт 1 Статті 6 Закону України «Про міжнародні договори Украї- ни» передбачає, що «ведення пере- говорів щодо підготовки тексту міжнародного договору, його при- йняття, встановлення його автен- тичності або підписання міжна- родного договору України здійснюються лише уповноваже- ними на те особами». Пункт 4.а) тієї ж статті передба- чає, що повноваження на ведення переговорів і підписання міжна- родних договорів від імені України надаються винятково президентом України. Звичайно ж мова йде про видання президентом України роз- порядчого документу, а не «руко- покладення», «освячення», «благо- словення» чи інша церемонія. Переговори з «елітами» Донбасу щодо повноважень позбавлені сенсу з огляду на їхню несамостійність
  • 37.
    37 Але ж президентУкраїни ніколи не надавав і, найвірогідніше, не мав права надавати громадянину Лео- ніду Кучмі повноваження на підпи- сання від імені України міжнарод- ного договору — Мінських домовленостей. Доводить до повного абсурду ситуацію той факт, що Леонід Куч- ма насправді ніколи і не підписував ніякі міжнародні договори від іме- ні України. У вересні 2014 року Ле- онід Кучма скріпив своїм підписом «Протокол про підсумки консуль- тацій Тристоронньої контактної групи стосовно спільних кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану Президента Украї- ни П.Порошенка і ініціатив Прези- дента Росії В.Путіна». Ніщо інше, як робочий документ самої Тристо- ронньої контактної групи. Інша справа, що чудесним чи- ном зазначений Протокол від 5 ве- ресня і додатковий Меморандум до нього 20 вересня перетворилися на «безальтернативні та обов’язкові для виконання Україною» Мінські домовленості. В результаті цього в лютому 2015 року Леонід Кучма і товариші скріпили своїми підписа- ми «Комплекс заходів по виконан- ню Мінських домовленостей», хоча жоден дослідник не зможе знайти переконливих правових аргументів того, що потрібно, а що не слід вва- жати Мінськими домовленостями. Більше того, жоден дослідник не зможе знайти комплекс текстів цих «юридично зобов’язуючих для України міжнародних договорів» на жодному веб-сайті жодної укра- їнської державної установи. Коміч- на ситуація — в інформаційному обігу в Україні офіційно докумен- тівнемає,алевониєобов’язковими. Можна було б посміятися, аби лише ці юридичні трюки україн- ської влади не впливали на життя мільйонів громадян України. Але якщо українська влада на- полягає на тому, що Мінські домов- леності є юридично зобов’язуючим для України документом, то підпис як приватної особи Леоніда Кучми під міжнародним договором ви- кликає серйозні сумніви з точки зору права. Власне, відкинувши недоречну в правовому контексті диплома- тичність, можна сказати і більш ка- тегорично: документ, підписаний від імені України Леонідом Куч- мою, не є міжнародним договором України. Не хочеться драматизувати, але перелік проблем, які ставлять під сумнів правовий характер Мін- ських домовленостей на цьому не вичерпується. Відсутністьбудь-якихроз’яснень з боку президента Порошенка, його Адміністрації та МЗС України по- роджує вмотивовані сумніви чи було дотримано порядок ініціюван- ня підписання міжнародного дого- вору, чітко встановлений Законом «Міжнародні договори України»? Доводить до повного абсурду ситуа- цію той факт, що Леонід Кучма насправді ніколи і не підписував ніякі міжнародні договори від імені України Комічна ситуація — в інформаційно- му обігу в Україні офіційно докумен- тів немає, але вони є обов’язковими. Можна було б посміятися, аби лише ці юридичні трюки української влади не впливали на життя мільйонів громадян України
  • 38.
    38 Зокрема відсутня інформація • хто вніс на розгляд президента України подання про укладення Мінських домовленостей, • яким чином обґрунтовувалась доцільність укладення міжна- родного договору, в тому числі, за участі громадян Плотніцько- го та Захарченка, • чи подавався і в якому вигляді на розгляд президента Поро- шенка проект цього договору українською мовою, • чи погоджувався текст договору усіма причетними міністерства- ми та відомствами, • хто вносив і чи взагалі вносився проект рішення про утворення делегації чи доручення пред- ставникові України щодо під- готовки тексту міжнародного договору, його прийняття, вста- новлення його автентичності, а також проект директив делегації чи представникові України? Деякі з цих питань, а також інші питання, пов’язані з роллю певних посадових осіб в процесі укладен- ня Мінських домовленостей, Май- дан закордонних справ більше року тому адресував у вигляді офіційно- го запиту до Адміністрації Прези- дента України. Звичайно, ніякої відповіді ми не отримали, що сер- йозно ускладнює правову ситуацію довкола Мінських домовленостей, адже примушує думати про те, що співробітники Адміністрації Пре- зидента України чи то з власної іні- ціативи, чи то у змові приховують суспільно значиму інформацію, яка не може бути віднесена до категорії державної таємниці. Окрім постановки під сумнів обов’язковості для України будь- чого укладеного без врахування вимог Закону «Про міжнародні до- говори України», ця ситуація поро- джує проблему перевищення служ- бових повноважень президентом України Петром Порошенком. У подальшому це може мати серйозні правові наслідки як для громадян Петра Порошенка і Лео- ніда Кучми, так і для України в ці- лому, адже в разі успішної імпле- ментації положень Мінських домовленостей завжди існуватиме хороша судова перспектива визна- ння їх недійсними як з точки зору внутрішнього українського зако- нодавства, так і міжнародного пра- ва. Це підриває міжнародне стано- вище України, довіру до неї, і, як наслідок, підриває внутрішній український та регіональний мир і безпеку. Відсутність правових відпові- дей на поставлені питання щодо порядку підготовки, укладення та підписання Мінських домовленос- тей очевидно є єдиною причиною, чому ці документи не передавались і не могли бути передані на ратифі- кацію до Верховної Ради України. Для полегшення сприйняття цієї кричущої ситуації дозволю собі такий образний вислів – при При укладенні Мінських домовленос- тей українська влада вийшла так далеко за межі законодавчого поля держави, що гіпотетично надісла- ний до Верховної Ради України пакет документів щодо ратифікації Мінських домовленостей матиме правову силу передовсім як докази в кримінальному провадженні на цю тему
  • 39.
    39 укладенні Мінських домовленос- тейукраїнська влада вийшла так далеко за межі законодавчого поля держави, що гіпотетично надісла- ний до Верховної Ради України па- кет документів щодо ратифікації Мінських домовленостей матиме правову силу передовсім як докази в кримінальному провадженні на цю тему. Отже, що ми можемо очікувати від імплементації документа, при укладенні якого відповідальні по- садові особи України діяли таким чином: 1. Ухилились або не змогли визна- чити у відповідності до законо- давства України та здорового глузду характер ситуації, в яку потрапила Україна, як збройна агресія іноземної держави; 2. Свідомо чи несвідомо ухилились від виконання положень законо- давства України щодо відсічі збройній агресії з боку іноземної держави; 3. Порушили порядок ініціювання, проведення переговорів, укла- дення, підписання та ратифікації міжнародного договору; 4. Не змогли правильно визначити суб’єкти та предмет переговорів, не сформулювали вичерпний порядок денний переговорів; 5. Вводили суспільну думку в Укра- їні в оману щодо правового ха- рактеру та обов’язковості вико- нання нашою державою Мінських домовленостей; 6. Приховували мотиви і повну ін- формацію щодо своїх дій; 7. Допустили помилку при виборі місця проведення міжнародних мирних переговорів; 8. Не змогли відобразити в тексті домовленостей загальновизнану послідовність врегулювання збройних конфліктів – від при- пинення вогню, до деескалації, через тимчасові структури та пе- рехідний період до політичного врегулювання; 9. Допустили включення до тексту домовленостей положень, що су- перечать, як українському зако- нодавству, так і загальним нор- мам права? Висновки, на мою думку, оче- видні: • Мінські домовленості не здатні принести сталий мир в Україну • Мінські домовленості не вирі- шують проблему територіальної цілісності України • Мінські домовленості, в разі на- полягання на їхньому виконанні в частині політичного врегулю- вання, матимуть непоправні внутрішні та зовнішні наслідки для України: 1. Розкол суспільства, погли- блення протиріч між сус- пільством та владою, полі- тична дестабілізація 2. Створення умов для погли- блення протиріч між цен- тром та регіонами, поширен- ня сепаратизму та Мінські домовленості, в разі наполя- гання на їхньому виконанні в части- ні політичного врегулювання, мати- муть непоправні внутрішні та зовнішні наслідки для України
  • 40.
    40 екстремізму, політична дес- табілізація 3. Зміна модальності міжна- родних переговорів з питань врегулювання з припинення агресії Росії на розв’язання внутрішнього конфлікту в Україні без будь-яких змін природи самого конфлікту 4. Втрата єдиного ефективного механізму впливу на Росію — міжнародних санкцій  — до врегулювання усіх проблем пов’язаних з агресією РФ, як в Україні (Крим), так і в регіо- ні —Молдова(Придністров’я), Грузія (Абхазія та Осетія) 5. Відновлення Росією ресурсів для продовження агресивної зовнішньої політики, спря- мованої на нейтралізацію Європейського Союзу як по- літичного та економічного конкурента, а також руйну- вання трансатлантичної єд- ності.
  • 41.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 1 лютого 2016 41 Стосовно підсумків розвитку ситуації в Україні протягом 2015 р. Оцінюючи розвиток ситуації в Україні протягом 2015 р., можна за- значити, що, безперечно, позитив- ним її наслідком є збереження дер- жави в теперішніх межах і недопущення поширення сепара- тизму на інші регіони. З іншого боку, керівництво держави втрати- ло час для проведення ефективних реформ, для яких в Україні були всі сприятливі умови. Незважаючи на це, замість переформатування дер- жави, реформи в цілому проводи- лись поверхнево і не усунули гли- бинні причини існуючих проблем, а на деяких напрямках взагалі нічо- го не було зроблено. З огляду на це, сьогодні можна констатувати, що всі ті внутрідержавні дисбаланси, які призвели до вибуху соціально- го невдоволення попереднім режи- мом, сьогодні знову стали актуаль- ними. Більш того, на сьогодні ці дисбаланси ускладнюються ще й тим, що на сході країни йде війна, яка з боку української влади ве- деться неефективно, і, як наслідок, призводить до ще більшого невдо- волення чинною владою. В свою чергу, під кінець минуло- го року, вищезазначені дисбаланси почали сходитись і після місцевих виборів вилились в політичну кри- зу, яка зумовлена тим, що сьогодні вже неможливо приховувати кон- Ситуація в Україні протягом 2016-2017 рр. має такі перспективи розвитку, які в тій чи іншій формі були реалізовані в сценаріях на Близькому Сході Юрій Романенко, головний редактор аналітичного порталу «Хвиля» Позитивним її наслідком є збере- ження держави в теперішніх межах і недопущення поширення сепара- тизму на інші регіони Реформи в цілому проводились поверхнево і не усунули глибинні причини існуючих проблем
  • 42.
    42 флікти всередині влади,а прези- дент має все менше поле для манев- ру в умовах зменшуваної економічної бази, на яку претенду- ють все ті ж олігархічні групи, які не хочуть поступатись своїми ін- тересами. Активність даних груп обумовлена тим, що вони не бачать для себе ризиків у протистоянні з чинною владою, а якщо і бачать, то не вважають їх критичними для себе. З огляду на це, слід зазначити, що на сьогодні вище керівництво держави підходить до дуже небез- печної ситуації втрати керованості над внутрішньодержавними про- цесами, оскільки стара система до- говорів між внутрішніми елітами та фінансово-промисловими угру- пованнями перестає діяти, і, як на- слідок, відносини між ними почи- нають загострюватись. Перспективи розвитку ситуації в Україні протягом 2016 р. В вищезазначених умовах, ситу- ація в Україні протягом 2016-2017 рр. має такі перспективи розвитку, які в тій чи іншій формі були реалі- зовані в сценаріях на Близькому Сході. Найбільш ймовірними на сьогодні є три сценарії. Перший — це сирійський, тоб- то громадянська війна, або війна всіх проти всіх. В Сирії причинами для його реалізації стали: обвален- ня діючого режиму, відсутність ле- гітимності у будь-якої з воюючих груп на всій території країни, ді- яльність зовнішніх гравців, які під- тримують різні групи і які не до- пускають появи такої легітимності. Як результат: війна всіх проти всіх і руйнування старої моделі держави. З огляду на сучасні умови в Україні, такий сценарій є досить реальним для реалізації на її території. І для цього сьогодні є всі передумови: наявність соціальних груп, які не визнають одне одного (і РФ, вико- ристовуючи окремі внутрішні елі- ти, робить все для того, щоб даний антагонізм розвивався), наявність регіональних диспропорцій, які посиляться, якщо Донбас отримає широку автономію, контроль регі- онів обмеженим числом регіональ- них еліт, які, захищаючи свої інтер- еси, в будь-який момент можуть заявити на них свої права, слабкі силові структури, і, як наслідок – відсутність у держави монополії на силу. Окремим чинником є фактор Росії, яка намагається зараз зберег- ти невизначеність України у формі держави-кентавра, у яку вона пере- твориться, якщо Донбас отримає широку автономію і Україна де- факто перетвориться у конфедера- цію зі слабким центром та потуж- нимирегіонами,нездатнувирішити жодної ключової проблеми поряд- ку денного. Другий сценарій — єгипет- ський, тобто, революційний або контрреволюційний (як у Єгипті) переворот. У нашому випадку він можливий у декількох формах: на- Найбільш ймовірними на сьогодні є три сценарії
  • 43.
    43 приклад, якщо діючийпрезидент в інтересах збереження старого ре- жиму зможе взяти під контроль си- лову вертикаль і встановить авто- кратичний режим; інший варіант, коли група старої або нової еліти спробує силовим шляхом захопити владу. Даний сценарій буде успіш- но реалізований в тому випадку, якщо ресурсної бази такої сили та наявності достатньої кількості си- ловиків буде достатньо для того, щоб взяти під контроль всю країну через домовленість з регіональни- ми елітами (які мають чітко розу- міти, в чому їх інтерес), а також, якщо у революційного режиму буде підтримка від зовнішніх сил, які він зможе переконати у своїй вигідності для них. І дуже важли- вий фактор — це висока внутрішня легітимність цього режиму перед суспільством, тобто воно повинно підтримати такі дії. Крім того, слід зазначити, що такий переворот може бути або консервативним або модернізацій- ним. У випадку, якщо він буде кон- сервативним, як у Єгипті, то тоді основні цілі революції не будуть досягнуті і ситуація у будь-який момент може вийти з-під контро- лю, що, в свою чергу, може при- звести до чергового загострення ситуації, яка може вийти з-під контролю. Якщо ж буде модерніза- ційний варіант перевороту, то кра- їна зможе за короткий період вирі- шити питання макростабілізації і далі перейти від питання виживан- ня до розвитку. Якщо ж при реалізації даного сценарію, у революційного режиму не буде всіх вищевказаних елемен- тів, то тоді він буде неуспішним, і є вірогідність його розвитку за си- рійським варіантом. В такому ви- падку, Україна може перетворитись на певну сіру зону на зразок Боснії і Герцеговини, коли держава фор- мально існуватиме, а маріонеткове керівництво в Києві визнавати- меться зовнішніми силами, але де- факто у нього не буде реальних ва- желів впливу, і влада перейде в руки регіональних еліт, польових командирів, тощо. Врешті-решт, українське питання буде вирішува- тися зовнішніми гравцями і ви- ключно на користь зовнішніх грав- ців,якцебуловперіод1917-1920рр. Третій сценарій — туніський. Це сценарій політичного консен- сусу, коли структуровані соціальні групи організуються і виходять на домовленості про нові правила гри з частиною старої еліти. Якщо стара еліта сприймає такі умови, то створюються умови для мирно- го переходу до нового устрою дер- жави — строюється Третя Україн- ська Республіка. В таких умовах новий режим пропонує старим елітам спокійний відхід від влади, ініціює створення технократично- го уряду, прибирає всі дисбаланси, які призвели до стану кризу, зо- крема, запроваджує відповідаль- Якщо стара еліта сприймає такі умови, то створюються умови для мирного переходу до нового устрою держави — строюється Третя Укра- їнська Республіка
  • 44.
    44 ність для виконавчоївлади, вирі- шує питання децентралізації, проводить регіональну реформу, перезапускає суди, правоохоронні органи. Ключовим елементом є здатність нової еліти виконувати функції арбітра. Тих, хто не буде дотримуватись нових правил гри, будуть виключати з нової системи усіма можливими легітимними способами. Проте, для того щоб даний сценарій міг бути реалізо- ваний, в країні потрібно буде пе- рейти до конституційного конвен- ту, який взяв би на себе функцію формування нової конституції і при цьому мав би зовнішню і вну- трішню легітимність. Що стосується вірогідності реа- лізації зазначених сценаріїв в Укра- їні, то всі вони на сьогодні мають досить високі шанси для цього. При цьому вірогідною є їх одночас- на реалізація в різних регіонах кра- їни: якийсь регіон може стати ще одним т.з. ДНР/ЛНР, в якомусь ре- гіональна еліта візьме контроль над ситуацією і вчинить переворот, а в якомусь буде політичний консен- сус і туди стягнуться всі передові і прогресивні сили. Загалом, реалізацію даних сце- наріїв ми зможемо побачити в 2016-2017 рр., які будуть перелом- ними. В той же час, слід усвідомлюва- ти, що на дані сценарії, зокрема, на форму і активність їх реалізації, буде активно впливати Росія, яка, зокрема, зацікавлена в першому (сирійському) або в негативній фазі другого (єгипетського) сцена- рію. З огляду на це, реалізація в Україні третього — позитивного сценарію буде залежати не лише від позиції внутрішніх політичних еліт, а й від того, наскільки швидко Росія заглибиться у внутрішні про- блеми, які зменшать її ресурсну базу для продовження активного втручання у внутрішні справи України. Стосовно стану та перспектив розвитку та основних напрямків регіональної політики України на найближчу перспективу В питанні, що стосується регіо- нальної політики України, на сьо- годні можна виділити два основних аспекти, зокрема: • основними напрямами регіо- нальної політики України на найближчу перспективу, вихо- дячи із сучасних умов та з враху- вання перспективи розвитку си- туації в Європі та світі загалом, мають стати польський, турець- кий, румунський та білоруський. Глобальний має залишаться не- змінним – стратегічне партнер- ство зі США; • приділення надто малої уваги з боку вищого керівництва держа- ви питанню регіональної політи- ки, що в перспективі може мати негативні наслідки для позицій Реалізацію даних сценаріїв ми змо- жемо побачити в 2016-2017 рр., які будуть переломними Україна має потенціал і має стати провідною державою регіону, про- те, на сьогодні для цього нічого не робиться Реалізація в Україні третього – по- зитивного сценарію буде залежати не лише від позиції внутрішніх політичних еліт, а й від того, на- скільки швидко Росія заглибиться у внутрішні проблеми, які зменшать її ресурсну базу для продовження активного втручання у внутрішні справи України
  • 45.
    45 держави в регіоні.Україна має потенціал і має стати провідною державою регіону, проте, на сьо- годні для цього нічого не ро- биться. Що стосується польського на- прямку, то сьогодні є очевидним, що протягом найближчих років вага Польщі в ЄС, на фоні посла- блення позицій Німеччини, буде зростати. Оцінюючи ситуацію в Польщі, слід зазначити, що незважаючи на те, що в країні до влади прийшли популісти, польська державна мо- дель є досить стійкою і зможе ви- тримати період їх управління без значної шкоди для себе. Що стосується польської зо- внішньої політики, то протягом найближчого періоду вона буде до- тримуватись одної основної лінії, а саме «поки є незалежна Україна, буде і незалежна Польща». Якщо говорити про розміщення баз НАТО на території Польщі, то тут слід визнати, що це дуже пра- вильні кроки з боку керівництва держави, оскільки таким чином воно намагається посилити свої позиції в переговорах зі США і тим самим посилити свої позиції в регі- оні. З огляду на це, Україні сьогодні вкрай необхідно формувати довго- строковий українсько-польський альянс, одним з основних завдань якого має стати створення поясу безпеки типу «Балто-Чорномор- ський союз». Що стосується відносин з Ту- реччиною, то на сьогодні, в умовах війни Росії проти України та росій- сько-турецького конфлікту, вони мають досить хороше підґрунтя та перспективи розвитку і перетво- рення у стратегічне партнерство. Так, на сьогодні і Україна і Ту- реччина зацікавлені в тому, що б Чорне море було зоною стабільнос- ті і логістичним центром на шляху в Китай через Центральну Азію. З огляду на це, українська і турецька сторони, шляхом взаємних посту- пок мають сформувати базу для довгострокового альянсу, який максималізує спільний потенціал обох країн. Вигодами від такого альянсу може бути посилення ВТС, поява можливості вирішення кон- фліктів у регіоні, створення на базі країн Чорноморського регіону спільних сил безпеки, економічний розвиток, зокрема, запровадження спільної тарифної політики, спіль- ної митної політики і т.п. Як наслі- док, може бути створений ефек- тивний механізм, який можна буде використовувати й у відносинах і з ЄС, і на інших напрямках, зокрема, з азіатськими країнами. І це сьогод- ні є можливим, оскільки турецька сторона має досить позитивне ставлення до України, яка є для неї зрозумілою і передбачуваною дер- жавою, з якою у неї довгострокові партнерські стосунки і яка на від- міну від Росії, не провадить експан- сіоністської політики.
  • 46.
    46 В контексті відносинз Туреччи- ною слід також згадати і про Крим. Зокрема, на сьогодні Україні є не- вигідним повернення Криму до свого складу, як невигідним є його утримання РФ. Проте, в перспек- тиві, через 5 років питання повер- нення Криму до складу України можна буде ставити відкрито. Так, Крим можна буде повертати кількома шляхами: 1) військовим, який нереалістичний на даному ета- пі; 2) дипломатичним. Наприклад, можна буде домовлятись з Туреччи- ною про створення в Криму татар- ської автономії. Такий крок дозво- лить створити базу для поглиблення відносин з Анкарою у самих різних сферах і, головне, буде дестабілізува- ти відносини Туреччини з Росією. Також на сьогодні Україні, не- зважаючи на ряд спільних про- блем, слід налагоджувати більш тісні стосунки з Румунією. Зокре- ма, першим кроком тут має стати вирішення питання Придністров’я, зокрема висловлення чіткої позиції стосовно того, що воно є невід’ємною частиною Молдови. І тим самим, негласно – зоною впли- ву Румунії. Іншими словами, в да- ному регіоні Україна має прибрати всі зачіпки, з допомогою яких РФ могла б наносити їй удар в тил і дестабілізувати її південно-східний кордон. Більш того, якнайшвидша ста- білізація ситуації в регіоні буде по- зитивною не лише для України і не тільки з т.з. безпеки, а й для усіх країн Чорноморського регіону та їх економічних інтересів. Вирішивши безпекові питання, можна буде зо- середитись на формуванні т.з. «Чорноморського хаба», від якого виграють як чорноморські країни, так і країни Кавказу й Середньої Азії. Через 5 років питання повернення Криму до складу України можна буде ставити відкрито Україна має прибрати всі зачіпки, з допомогою яких РФ могла б наноси- ти їй удар в тил і дестабілізувати її південно-східний кордон
  • 47.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 1 лютого 2016 47 На сьогодні система безпеки в Європі майже зруйнована, крім того, є суттєві ризики в Північній Африці, які впливають на неї, зо- крема, в Лівії, де дуже важко спрог- нозувати подальший розвиток по- дій і те, який вплив вони матимуть на безпеку південного флангу НАТО. Причин цьому є, принаймні, дві: 1. Наявність країн, які на сьогодні відмовляються визнавати дого- вори, що регулюють відносини в сфері безпеки, першою з яких є РФ. 2. Відсутність лідерства серед кра- їнЗаходу.Цейфакторпов’язаний тим, що дані країни, переключи- ли свою основну увагу з зовніш- ньої політики на вирішення вну- трішніх проблем, зумовлених економічною та міграційною кризами, загрозами поширення тероризму і радикалізації. З огляду на вищезазначені про- блеми, існуюча система європей- ської безпеки потребує певного пе- реформатування, при цьому основою для її забезпечення пови- нна залишатись НАТО, як органі- зація, яка на сьогодні є найдієві- шою з усіх існуючих і найбільш готовою до реагування на сучасні загрози. В той же час, для отриман- ня більшого ефекту в питанні за- безпечення безпеки в Європі, не виключено посилення співпраці Наявність країн, які на сьогодні відмовляються визнавати догово- ри, що регулюють відносини в сфері безпеки, першою з яких є РФ Існуюча система європейської безпеки потребує переформатування, і основою для її забезпечення має залишатись НАТО Бруно Лете, старший співробітник з міжнародних програм та політики безпеки Фонду Маршалла
  • 48.
    48 НАТО та ЄС.В даному контексті слід зазначити, що одним з осно- вних завдань НАТО на сьогодні є подальша адаптація до складних сучасних умов і, зокрема, до веден- ня гібридної війни. Це, серед іншо- го, буде одним з основних питань для обговорення в рамках наступ- ного саміту НАТО у Варшаві. При цьому в даному питанні слід виріз- няти три аспекти: 1. Посилення єдності в середині Альянсу, зокрема, в питанні по- силення його військової присут- ності, та розбудови військової інфраструктури на своєму схід- ному фланзі. 2. Вироблення дорожньої карти відносин НАТО з РФ, зокрема, пошук шляхів примушення РФ виконувати норми міжнародно- го права. 3. Розширення НАТО, — що Альянс сьогодні може запропо- нувати своїм партнерам і, осо- бливо, Україні. Якщо сьогодні подивитись на політику безпеки і оборони ЄС, то стає очевидним, що там не має чіт- кого розуміння подій ані в Україні, ані на Близькому Сході. Більш того, на сьогодні для регулювання пи- тань безпеки і оборони ЄС досі ке- рується документом від 2003 року. З огляду на це, основним завдан- ням керівних органів ЄС буде роз- робка і прийняття нових керівних документів в сфері безпеки і обо- рони, які відповідатимуть умовам сучасної обстановки в світі. Робота над цими документами вже ведеть- ся, і ймовірно в 2016 р. вони будуть прийняті. Що стосується власне ОБСЄ, то дана організація не відповідає су- часним потребам безпеки в Європі, зокрема, через те, що там діє силь- не проросійське лобі. В той же час, я притримуюсь думки, що система європейської безпеки має включати і Росію. З нею потрібно рахуватись, оскільки вона завжди буде сусідом для Єв- ропи і передусім для України. І тому навіть в сучасних умовах по- трібно шукати шляхи для збере- ження стосунків з нею. Проте, слід наголосити, що така інтеграція Ро- сії в європейську систему безпеки можлива лише після зміни полі- тичного режиму в Москві. Що стосується власне відносин Україна-НАТО, то я переконаний, що Україна в майбутньому стане членом НАТО, проте на сьогодні, з огляду на міжнародну обстановку говорити про це недоцільно. В той же час я вважаю, що для стимулю- вання руху України в НАТО по- трібно дати їй особливий статус партнера: не членство, але щось інше, оскільки Україна на сьогодні з усіх країн є найбільш підготовле- ною до цього. При цьому в вданому аспекті слід зазначити, що Україні слід бра- ти приклад з Грузії, яка після того, як в певний момент питання інте- Якщо сьогодні подивитись на полі- тику безпеки і оборони ЄС, то стає очевидним, що там не має чіткого розуміння подій ані в Україні, ані на Близькому Сході Що стосується власне ОБСЄ, то дана організація не відповідає сучас- ним потребам безпеки в Європі, зокрема, через те, що там діє сильне проросійське лобі Інтеграція Росії в європейську сис- тему безпеки можлива лише після зміни політичного режиму в Москві Україна в майбутньому стане членом НАТО, проте на сьогодні, з огляду на міжнародну обстановку говорити про це недоцільно
  • 49.
    49 грації в НАТОстало для неї закри- тим, почала використовувати зо- всім іншу тактику відносин з Альянсом. Зокрема, замість того, щоб постійно нагадувати про ба- жання стати його членом, грузин- ська сторона на кожній зустрічі по- чала показувати реальні результати своєї роботи, спрямованої на інте- грацію в НАТО: результати рефор- мування країни, зокрема, реформу МВС, боротьбу з корупцією, актив- ну участь країни у різних програ- мах і місіях НАТО. Що стосується ситуації на Дон- басі, то вона є далекою до вирішен- ня, оскільки Росія на сьогодні не готова втрачати контроль над оку- пованими територіями. В той же час, на сьогодні чітко проглядають- ся сигнали з Кремля стосовно того, що позиція Росії щодо Донбасу є дещо послабленою. В даному контексті слід також зазначити, що на сьогодні в Мін- ському переговорному форматі з точки зору України є один суттє- вий недолік, а саме: відсутність як переговорної сторони США. Більш того, я переконаний, що на міжна- родному рівні США мають бути ін- тегровані в будь-який процес при- йняття рішень, які стосуються України, оскільки ситуація в ній має прямий вплив на ситуацію в Європі — стратегічно важливому для Вашингтону регіоні. Що стосується вірогідності по- силення впливу США у Європі піс- ля президентських виборів в країні в 2016 р., то я не думаю, що це від- будеться. На мою думку, скоріш за все, США продовжуватимуть про- вадити ту лінію відносин з Євро- пою, яку вони провадять на сьогод- ні. Більш вірогідним є те, що в Білому Домі відбудеться перегляд пріоритетів зовнішньої політики США, а саме: виведення на перший план відносини з Європою, а потім вже – із Близьким Сходом і Азією. І це, зокрема, вже відбувається. Як приклад цього можна назвати по- силення військової присутності США в Європі, зокрема, «важких» підрозділів, розміщення на рота- ційній основі багатонаціональних батальйонних тактичних груп, які з часом можуть бути дислоковані на постійній основі, постійну присут- ність кораблів ВМС США в аквато- рії Чорного моря, продовження програми ЄвроПРО. Загалом, в даному питанні я вважаю, що пріоритети зовнішньої політики адміністрації президента Б.Обами, зокрема, відведення Єв- ропі другорядної ролі після Азії та Близького Сходу, були розставлені неправильно. Проте, події в Україні показали, що це було помилкою, і на сьогодні у Вашингтоні це розу- міють і тому переорієнтація на Єв- ропу є неминучою. Що стосується ймовірності по- силення ролі Польщі після виборів у країні і приходу до влади партії «Право і Справедливість», то в Єв- На міжнародному рівні США мають бути інтегровані в будь-який процес прийняття рішень, які стосуються України, оскільки ситуація в ній має прямий вплив на ситуацію в Європі - стратегічно важливому для Ва- шингтону регіоні
  • 50.
    50 ропі це можебути сприйнято нега- тивно, оскільки там, як, зокрема, і в США, не дуже задоволені новим керівництвом, яке по своїй суті є популістами. Що стосується можливого за- стосування РФ тактичної ядерної зброї у разі погіршення її позицій на міжнародній арені та всереди- ні держави, то в Європі з серйоз- ністю ставляться до цього питан- ня. Зокрема, сьогодні заяви вищого керівництва РФ про за- стосування ядерної зброї дійсно становлять загрозу, оскільки та- ких заяв не було навіть в часи хо- лодної війни, а сучасна політика Росії в питанні контролю над ядерним озброєнням є непрозо- рою. Більш того, РФ продовжує нарощувати свій ядерний потен- ціал, і НАТО поступається їй в цьому. З огляду на це, я вважаю, що НАТО потрібно повертатись до відновлення і посилення свого ядерного потенціалу. І я думаю, що питання нарощування своїх ядерних можливостей також буде одним з головних питань Варшав- ського саміту НАТО. Питання нарощування своїх ядерних можливостей також буде одним з головних питань Варшавського саміту НАТО
  • 51.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 1 лютого 2016 51 Каждый раз, читая заголовки российских средств массовой ин- формации, сообщающих о дости- жениях оборонной сферы России на современном этапе развития, просто диву даешься. Объемы промышленного производства неизменно растут, уровень осна- щенности современной техникой ВС РФ постоянно увеличивается, а поставляемое в войска воору- жение неизменно «самое лучшее» и «не имеющее аналогов в мире». Однако за красивой картинкой всегда скрывается весьма мрач- ная действительность. Советская и российская про- паганда неизменна в своем воз- действии на сознание населения. Как тогда, так и сейчас, местные СМИ работают над тем, чтобы сформировать положительный образ вождя, успешность произ- водственных процессов и пози- тивный имидж силовых структур. В итоге получается, что позиция президента России в рейтинге до- верия граждан неизменно на пер- вом месте, а «силовых» институ- тов, невзирая на множественные проблемы, — соответственно, на следующих в рейтинге позициях. При этом не допускается, чтобы уровень поддержки падал, он дол- жен обязательно расти или коле- баться в рамках погрешности. То, что созданный властью «меха- низм» работает эффективно, сви- Советская и российская пропаганда неизменна в своем воздействии на сознание населения Кривое зазеркалье российской оборонки Антон Михненко, заместитель директора ЦИАКР по вопросам ВТС, главный редактор Ukrainian Defense Review
  • 52.
    52 детельствует опрос «Левада-цен- тра»за октябрь 2015 года. Он демонстрирует, что уровень «бла- госклонности» к армии РФ вырос с 43% до 64%, к органам госбезо- пасности с 36% до 50%, а к поли- ции с 18% до 29%. А о высоком уровне доверия президенту, даже говорить не стоит … Причины такой ситуации вполне очевидны. В российских подконтрольных государству СМИ работают по принципу — если говорить о врагах РФ, то только плохо, а если про себя – то исключительно хорошо и преи- мущественно о лидере/вожде и армии. Справедливости ради стоит отметить, что Кремль, все же, ра- ботает над тем, чтобы не скатить- ся окончательно в пропасть. И поэтому всегда есть возможность заявить о некоторых достижени- ях и успехах. Однако, опять же, акцент тут делается на оборонной промышленности и оснащении силового блока вооружением и военной техникой, а не поднятии уровня жизни простых граждан России, работающих в других от- раслях народного хозяйства. Так, в декабре минувшего года Министерство обороны России подвело итоги 2015 г., где было констатировано, что «по резуль- татам выполнения государствен- ного оборонного заказа прирост поставок в войска нового воору- жения и техники составил 7%. В итоге оснащённость ВС РФ со- временными образцами доведена до 47%. Создан новый высокотех- нологичный вид ВС — Воздушно- космические силы… На боевое дежурство заступили 6 ракетных полков, оснащённых комплекса- ми «Ярс» стационарного и под- вижного базирования. Авиаци- онные стратегические ядерные силы в 2015 г. пополнились 10 мо- дернизированными самолётами Ту-160, Ту-95МС и Ту-22М3…. В состав сил постоянной готовности введены 2 ракетных подводных крейсера стратегического назна- чения — «Александр Невский» и «Владимир Мономах»…. В ВС по- ставлено 35 новых баллистиче- ских ракет. В СВ сформировано 8 бригад различного назначения и поставлено 2 бригадных комплек- та ракетных комплексов «Искандер-М», 1172 танка и дру- гих боевых бронированных ма- шин, 148 ракетно-артиллерийских систем, 2292 автомобиля различ- ного назначения» и т.д. и т.п. При этом, никто не говорит, что количество безработных в РФ (по методике оценки Междуна- родной организации труда) вы- росло почти на 400 тыс. человек с 5,2 млн в 2014 г. до 5,6 млн в 2015, а количество экономически ак- тивного населения, не имеющего официального трудоустройства (или в теневой занятости), вы-
  • 53.
    53 росло почти на1,6 млн человек - с 20,1 млн в 2014 г. до 21,7 млн в 2015. Кроме того, неумолимо рас- тет число предприятий, которые закрываются в России. Так в 2013 г. их закрылось чуть больше 400 тыс, в 2014 уже 480 тысяч. Что будет по итогам 2015 г. — пока не подсчитывалось, однако действи- тельность подсказывает, что ни- чего хорошего. Тем не менее, невзирая на неко- торые негативные показатели, российские эксперты называют размеры падения производства в стране за минувший год не такими уж критическими. Однако, если оценить ситуацию в РФ в целом за последние два года, то очевидно, что для многих россиян в кратко- срочной перспективе вырисовы- ваются неблагоприятные тенден- ции. Сегодня руководители российских предприятий готовы снижать издержки обращения, за- работные платы работникам, цены и объемы выпускаемой продук- ции, перейти на бартерные сделки, взаимозачеты, векселя, начать ис- кать новые рынки сбыта. Имеют место задержки оплаты заказов, нехватка оборотных фондов, за- держка выплат заработной платы работникам и регулярный рост за- долженности компаний постав- щикам и подрядчикам. Выросли процентные ставки по всем видам кредитования. Неумолимо падает рубль, растут цены… При этом руководство России продолжает сохранять «хорошую мину при плохой игре». Так в се- редине декабря 2015 г. глава Ми- нэкономразвития Алексей Улюка- ев заявил, что ситуация в российской экономике на фоне снижения цен на нефть «немнож- ко ухудшилась». Неужели? У российских оборонщиков, по словам вице-премьера РФ Дмитрия Рогозина, из-за того, что они не такие «расслабленные», получается больше и лучше, чем у тех, кто занимается гражданской промышленностью. Ведь страна живет в «особый период, когда необходимо принимать участие в боевых действиях». Для россий- ских оборонщиков выделяется предостаточно средств, ведь это «особая кость», «внутренним кре- до» которой является «формула», по которой до 2020 г. нужно на 70% не только перевооружить со- временным оружием российскую армию, но и «саму промышлен- ность на 70% перевооружить со- временными технологиями». При этом простой народ пусть немно- го потерпит, ведь нужно «бороть- ся с врагом за рубежом». Однако даже в ОПК не так все гладко, как хотелось бы Кремлю. По данным мониторинга Все- российского профсоюза работни- ков оборонной промышленности «ОБОРОНПРОФ», невзирая на то, что большая часть предприя- Руководство России продолжает сохранять «хорошую мину при плохой игре Даже в ОПК не так все гладко, как хотелось бы Кремлю
  • 54.
    54 тий работает вобычном режиме, также наблюдаются негативные тенденции. Так, на 2 (0,9%) пред- приятиях проведено или прово- дится сокращение численности, на 4 (1,7%) — выпущены приказы по предстоящему сокращению численности, на 6 (2,6%) — вве- дён режим неполного рабочего времени. Полностью или частич- но остановлено производство на 8 (3,5%) предприятиях, а на 11 (4,8%) предприятиях имеются за- держки выплаты заработной пла- ты в 1,0 месяц и более. «ОБО- РОНПРОФ» констатирует увеличение числа предприятий, где наблюдаются выше обозна- ченные обстоятельства. В слож- ной экономической ситуации остаются предприятия: ОАО «Но- во-Вятка», ФКП «НОЗИП», ОАО «ПО «Муроммашзавод», ОАО «Тульский НИТИ», ФГУП «ПО «Прогресс», ООО «Волгоград- ский завод буровой техники», ОАО «Славгородский завод ради- оаппаратуры» и др. Отдельные предприятия находятся в процес- се банкротства. И это только там, где есть профсоюзы… Если же быть более конкрет- ным и немного углубиться в дета- ли, то можно привести примеры по нескольким предприятиям ОПК России. Они ярко свиде- тельствует о том, чему в нынеш- них условиях власть отдает пред- почтение. Так, предприятие из состава ООО «Компания корпо- ративного управления «Концерн «Тракторные заводы» (Чебокса- ры) — ОАО «Курганмашзавод» («КМЗ»), специализирующееся на производстве и ремонте бронема- шин БМП, Хризантема-С, САУ «Вена», «Курганец-25», а также БМД-4М, несмотря на имеющие- ся контракты в рамках Гособо- ронзаказа, в конце минувшего года имело значительные пробле- мы. В результате финансовых трудностей на «КМЗ» образова- лась задолженность по зарплате и коммунальным платежам. Со- трудникам завода должны были выплатить долг в сумме 129 млн. рублей, а не оплата за газ состави- ла 60 млн. руб. В результате чего 27 ноября на предприятие пре- кратили поставки природного газа. По некоторым данным, за- вод предоставил график погаше- ния долга, но не выполнил его. Подобная ситуация уже имела место в сентябре и октябре 2015 г. В декабре прошлого года в соцсе- тях даже была распространена петиция от работников завода на имя Президента РФ, где отмеча- лось, что «на сегодняшний день многие заводы города Курган ликвидированы, сейчас очень сложная ситуация с ОАО «КМЗ». Долги предприятия привели к за- держке заработной платы, отклю- чение отопления, горячей воды и газа на предприятии, люди вы-
  • 55.
    55 нуждены работать внечеловече- ских условиях, температура в це- хах +5/+7 градусов. Заработная плата работников минимальна - в среднем 10-15 тыс. руб. Проблем на данном предприятии очень много и руководство знает все, но никаких действий не предприни- мает». Кроме того, в конце декабря прошлого года было сложная си- туация с задолженностью по зар- плате и на предприятии из соста- ва ОАО «КМЗ» — ОАО «Специальное конструкторское бюро машиностроения» (СКБМ) и ООО «Зауральский кузнечно- литейный завод» («ЗКЛЗ»). Так, ОАО «СКБМ» официально долж- но было своим сотрудникам око- ло 4,4 млн. рублей, а «ЗКЛЗ» по состоянию на 30 декабря - 9,350 млн. руб. После вмешательства руковод- ства региона и прокуратуры уда- лось не только подать газ на пред- приятия, но и погасить задолженность. Почти аналогичная ситуация была в течение минувшего года и на АО «Научно-производственная корпорация «Уралвагонзавод» (УВЗ, Нижний Тагил), где произ- водятся в том числе, танки Т-72Б3 и «Армата», ОАО «Омсктранс- маш», которое проводит модерни- зацию танков Т-72 до версии Т-72Б3, и ряде других предприя- тий. К концу года удалось где-то задолженность закрыть полно- стью, где-то — частично. Однако принципиальных из- менений, способствующих избе- жать подобных ситуаций в буду- щем, не произошло. Ведь, скорее всего, проблема в том, что средств, выделяемых из федерального бюджета по контрактам в рамках Гособоронзаказа, не хватает. Ведь все постоянно дорожает. Полу- ченные финансовые ресурсы в подавляющем большинстве пред- приятия пытаются направлять на поддержку производства и вы- полнение контрактных обяза- тельств, а уж потом, частично, на зарплату и коммунальные плате- жи. А на выплату налогов в мест- ные бюджеты, часто просто нет денег (так ОАО «КМЗ», кстати, в 2015 г. временами вообще не пла- тил налоги в бюджет Кургана). Достаточно точно характери- зуют текущую ситуацию и пер- спективы России на современном этапе слова мера Нижнего Тагила Сергея Носова. Руководитель го- рода, где находится флагман ваго- но- и танкостроения России   — «УВЗ», в декабре 2015 г. заявил, что «2016 год будет сложнее, чем предыдущий, а 2017 — вообще «веселым». По его мнению, это связано с политикой, ориентиро- ванной исключительно на доходы от продажи нефти и газа. При этом: «Надо что-то другое произ- водить. Мы производить ничего Это связано с политикой, ориенти- рованной исключительно на доходы от продажи нефти и газа
  • 56.
    56 не можем. Да,мы выпускаем ваго- ны. В «УВЗ» есть 300 000 вагонов, их спишут. Это производство ради производства. Зато ОАО «Высокогорский горно-обогати- тельный комбинат» на грани остановки. Аналогичная ситуа- ция с «Нижнетагильским метал- лургическим комбинатом». И все только начинается…. А ведь все это. как ни крути, - последствия оккупации Крыма, развязывания войны на Донбассе, усиленные вторжением в Сирию… При подготовке материала ис- пользованы ресурсы: 1. http://bmpd.livejournal. com/1622802.html 2. http://regnum.ru/news/ ratings/1986295.html 3. https://ru.wikipedia.org/wiki/ Безработица_в_России 4. http://cfts.org.ua/news/v_rossii_ za_dva_goda_zakrylas_pochti_ polovina_vagonostroitelnykh_ zavodov_30082 5. http://radiovolna.fm/более-480- тысяч-предприятий-закрылись- в-россии-в-прошлом-году 6. http://www.rbc.ru/rbcfreenews/55 a65fe09a7947b78e330623 7. http://economy.gov.ru/wps/wcm/ connect/89ba6e06-f753-4239- b9b5-962df1e5ef2b/ Мониторинг+январь- ноябрь+2015.f?MOD=AJPERES &CACHEID=89ba6e06-f753- 4239-b9b5-962df1e5ef2b 8. http://www.moluch.ru/ archive/91/19713/ 9. http://tass.ru/armiya-i- opk/2498051 10. http://www.oboronprof.ru/ news/page_1/id_698/ 11. https://mstrok.ru/news/mer- nizhnego-tagila-sdelal- pugayushhij-ekonomicheskij- prognoz-rossijskaya-neft- nikomu-ne-nuzhna-sankcii- navsegda-a- gradoobrazuyushhie- predpriyatiya-na-grani- ostanovki.html 12. http://www.nakanune.ru/ news/2015/12/19/22423455/ 13. http://www.nakanune.ru/ news/2015/12/2/22421996/ 14. http://www.nakanune.ru/ news/2015/12/30/22424353 15. http://www.nakanune.ru/ news/2015/12/2/22421996/