Short information about diuretics for medical psycologists

1. Кафедра внутрішньої медицини, клінічної фармакології
та професійних хвороб
Клінічна фармакологія
сечогінних засобів

2. Класифікація діуретиків
І. Діючі на рівні канальців:
1.1. Проксимальні тубулярні діуретики
- Інгібітори карбоангідраз /ацетазоламід/;
- Осмотичні діуретики.
1.2. Петльові діуретики:
- Похідні сульфанілбензойної кислоти /фуросемід,
торасемід/;
- Етакринова кислота /урегіт/.

3. Класифікація діуретиків
1.3. Впливаючі на початковий відрізок дистального
відділу канальців:
- Бензотіазиди /гідрохлортіазид, хлорталідон/;
- Квіназолони /метолазон/;
- Хлорбензаміди / індапамід/;
- 1.4. Діючі на кінцевий відрізок дистального відділу
канальців:
- Птеридини та карбоксаміди /амілорид, триамтерен/
- Конкурентні антагоністи альдостерону

4. Класифікація діуретиків
ІІ. Діючі на ниркову гемодинаміку та
помірно – на канальці
2.1. Ксантини.
2.2. Факультативні діуретики (антагоністи Са++, інгібітори
АПФ та інші).
© Довганюк Н.І.

5. Діуретики
Назва препарату Добова доза (мг)
Тіазидні діуретики
Гідрохлортіазид (гіпотіазид, хлортіазид,
гідрекс, езідрекс, уназид, гідрил)
6,5-12,5-25,0-50,0
(1 раз на добу)
Хлорталідон 12,5-100 (1 р. у 2-3 дні)
© Довганюк Н.І.

6. Діуретики
Тіазидоподібні
Клопамід 10,0-20,0 (1 р. н/д)
Індапамід (арифон, індапрес, лозол) 1,25-5,0 (2,5) 1р н/д
Ксипамід 10-40 до 60-80 (1 р. н/д)
Петльові
© Довганюк Н.І.
Фуросемід (лазікс, урікс, фурон, тасек,
тасімайк, кінекс) 20-80 (1-2 р. н/д) не> 600 за 2 прийоми
Етакринова кислота (урегіт, крінуріл) 25-100 (1-2 р. н/д)
Торасемід (демадекс, трифас) 2,5-5,0 (1 р. н/д)

7. Діуретики
Калійзберігаючі
Триамтерен (птерофен, дирен, триспан) 25-100 (за 2 прийоми) до 300 за 2 прийоми
Амілорид (аміпразид, нілурид) 5-10 (макс. 20) 1-2 р. н/д
Спіронолактон (верошпірон,
альдактон)
25-100 за 1-2 р. до 200-400
Еплеренон
© Довганюк Н.І.

8. Діуретики
Діуретики залишаються одним із найбільш цінних
класів антигіпертензивних препаратів. Вони значно
дешевші, ніж антигіпертензивні препарати інших
класів. Діуретики відрізняються високою ефективністю
й у загальному доброю переносимістю при призначенні
в низьких дозах (не більш 25 мг гідрохлортіазиду або
еквівалентні дози інших препаратів). У контрольованих
дослідженнях доведена спроможність діуретиків запо-
бігати таким серйозним серцево-судинним ускладнен-
ням, як мозковий інсульт і ІХС.

9. Діуретики
У 5-річному рандомізованому дослідженні SHEP
(Systolic Hypertension in the Elderly Program), у якому
для початкової терапії був використаний хлорталідон,
частота випадків мозкового інсульту і коронарних
ускладнень в основній групі була відповідно на 36 і
27% нижче, ніж у контрольній групі. Тому вважається,
що діуретики особливо показані для лікування
хворих похилого віку з ізольованою систолічною
гіпертензією.

10. Діуретики (салуретики) при ХСН
Петльові
(фуросемід, етакринова
кислота, торасемід)
Тіазидні
(гідрохлортиазид,
хлорталідон)
Показані усім хворим з ХСН, які мають ознаки
затримки рідини в організмі або схильність до неї.
Можуть суттєво зменшувати симптоми ХСН, однак не
впливають на патофізіологічні механізми
прогресування ХСН, у зв’язку з чим їх слід призначати
разом з інгібіторами АПФ
© Довганюк Н.І.

11. Проведення діуретичної терапії сприяє виведенню Nа, що зменшує
затримку рідини в організмі. Стимуляція натрійурезу – універсальний
механізм дії всіх діуретичних засобів.
Препаратами першого ряду є петлеві та тіазидні діуретики. Вони
значно зменшують клінічні ознаки серцевої недостатності, тим самим
поліпшуючи якість життя хворих. Оскільки ці препарати можуть
сприяти активації ренін-ангіотензинової системи, їх не вважають засо-
бами, що уповільнюють прогресування захворювання. Тому хворим із
серцевою недостатністю діуретичні засоби необхідно призначати у
комбінації з інгібіторами АПФ.
Сечогінну терапію можна починати як з тіазидного (легкий, помірний
ступені серцевої недостатності), так і з петлевого діуретика (помірний,
важкий ступені серцевої недостатності). Якщо його ефективність
недостатня, тоді добову дозу збільшують або застосовують комбінацію
петлевого діуретика з гідрохлортіазидом. Слід пам'ятати, що тіазидні
діуретики малоефективні при швидкості клубочкової фільтрації менше
ніж 30 мл/хв, що найчастіше спостерігається у пацієнтів літнього віку.

12. Сучасне лікування серцевої недостатності передбачає обов'язкове
(за відсутності протипоказань) призначення інгібіторів АПФ, тому
застосування калійзберігаючих діуретиків обмежують.
Калійзберігаючі діуретики необхідно призначати хворим із серце-
вою недостатністю у комбінації з петлевими діуретиками для
профі-лактики гіпокаліємії у випадках:
а) коли сечогінну терапію не поєднують з інгібіторами АПФ з
певних причин (протипоказання, побічна дія);
б) якщо на фоні вживання комбінації інгібіторів АПФ із петлевими
діуретиками спостерігається гіпокаліємія.
Діуретичні засоби при серцевій недостатності призначають у та-
ких дозах: початкова доза фуросеміду становить 20-40 мг на добу
(максимальна – 250 мг на добу), етакринової кислоти – 50 мг на до-
бу (максимальна – 400 мг на добу). Терапію тіазидними діуретика-
ми розпочинають з дози 12,5—25 мг на добу, збільшуючи її до 50-
75 мг на добу.

13. Спіронолактон застосовують, починаючи з дози 12,5 мг на добу,
за необхідності її збільшують до 25-50 мг на добу.
Розпочинають терапію з петлевих чи тіазидних діуретиків, їх
комбінують з інгібіторами АПФ. Якщо таке лікування неефективне,
збільшують їх дозу або призначають третій діуретичний засіб
(спіронолактон). Тіазидні діуретики не використовують, якщо рі-
вень клубочкової фільтрації менше ніж 30 мл/хв. При стійкій зат-
римці рідини призначають петлеві діуретики 2 рази на добу.

14. Диференційне призначення діуретиків
при хронічній серцевій недостатності
(за Б.А. Сидоренком)
Діуретики
Стадії серцевої
недостатності
ІІ - А ІІ - Б ІІІ
Тіазидні + - -
Тіазидні + калійзберігаючі + + -
Сильнодіючі („петльові”) - + +
Сильнодіючі + калійзберігаючі - + +
Сильнодіючі + калійзберігаючі + тіазидні - - +
Примітка: У всіх випадках діуретик тіазидного ряду може бути заміненим
рівноцінним сульфаніламідом;(+) показаний, (-) не застосовують.