1. Памфіл Данилович
Юркевич
1827— 1874 pp.
Народився на Полтавщині в
Золотоношському повіті (нині Черкаська обл.),
в родині священика.
Учився в Полтавській семінарії, потім (1847—
1851 pp.) у Київській духовній академії, після
закінчення якої залишається викладачем.
У 1852 р. здобуває ступінь магістра,
а в 1858 р. — звання екстраординарного
професора
2. «Філософія серця»
Основні засади «філософії серця»
Юркевич виклав у праці «Серце і його
значення в духовному житті людини за
вченням слова Божого»
3. Серце у філософії
Юркевича – це скарбник і
носій усіх тілесних сил
людини;
центр душевного й
духовного життя людини;
центр усіх пізнавальних
дій душі;
центр морального життя
людини, скрижаль, на
якому викарбуваний
природний моральний
закон.
6. Світ як життя,
повне краси й величі,
відкривається спершу
для глибокого серця, а
вже тоді для
розуміючого мислення.
Завдання, що їх
вирішує мислення,
виникають урешті-решт
не із впливів
зовнішнього світу, а із
незаперечних покликів
серця.
7. “Сама істина стає нашим
благом, нашим внутрішнім
скарбом лише тоді, коли вона
лягає нам на серце”.
П.Юркевич
8. Серце може
виражати, знаходити
й досить своєрідно
розуміти такі душевні
стани, які за своєю
ніжністю, духовністю
та життєдайністю
недоступні
абстрактному знанню
розуму;
9. Поняття й
абстрактне знання
розуму, оскільки
воно стає нашим
душевним станом,
а не залишається
абстрактним
образом зовнішніх
предметів,
відкривається або
дає себе відчувати
й помічати не в
голові, а у серці.
10. Духовне життя
вникає раніше за
розум, котрий є
вершиною, а не
коренем духовного
життя людини.
11. Закон для
душевної
діяльності,
писав Юркевич,
не покладається
силою розуму, а
належить людині
як готовий,
незмінний,
Богом
установлений
порядок
морально-
духовного життя
людини й
людства.
