1. Некласична
Некласична
філософія
філософія
1. Особливості некласичної філософії
2. Філософія життя Ф.Ніцше
3. Екзистенціалізм
4. Філософські проблеми
психоаналізу. (З.Фрейд, К.Юнг)
2. Філософія поставила
глобальні цілі та не змогла
їх реалізувати. Відчай філософії
Що ми знаємо зараз у
метафізичному плані, чого Нового часу
не знали б наші далекі
предки? Рівно нічого! Філософія Нового часу була
Так само, як і вони, ми сциєнтично орієнтована, що призвело
не відаємо, звідки взявся до втрати людини в її широкому
світ, і що він собою являє життєвому світі.
як ціле. Нам зараз, як і
тисячу років тому,
невідомо, як він
улаштований і навіщо
існує.
Ми нічого не можемо
сказати про майбутнє, і
дотепер не знаємо, у
чому сенс життя .
3. Ф.Ніцше,
ФІЛОСОФІЯ ЖИТТЯ
Ф.Ніцше,
О.Шпенглер,
О.Шпенглер,
Ортега-і-Гасет,
Ортега-і-Гасет,
А.Бергсон,
А.Бергсон,
Головна ідея даного
Клагес,
Клагес,
напрямку задана в самій
Т.Лесінг та ін.
Т.Лесінг та ін.
назві. Під терміном «життя»
розуміється вся зовнішня
дійсність, світобудова, а не
тільки людське життя.
Наступне важливе
твердження даного напрямку
полягає в тому, що життя
являє собою щось єдине
і ціле.
По розуму – розуміємо, наприклад: дерево складається з коренів, стовбура,
листів, кори й іншого. Розкласти на купочки, а тоді зібрати воєдино. Але чи є
воно простою механічною сумою цих частин?
4. Життя – критерій істини
Отже, тільки в житті
будь-яка річ є сама
собою. Знищити її дуже
просто – розкласти на
складові частини і, отже,
убити її життя.
•Людина
Людина має безліч складається з
індивідуальних атрибутів: атрибутів, але чи
бажань, емоцій, інтелекту, волі, атрибути
пам'яті, уяви і багато чого іншого. складають
людину?
•Можливо
створити робота з
ТТХ людини, але
людину – можна
тільки народити.
5. Розум – не засіб
для пізнання життя
Життя постійно
вислизає від розуму, і
він принципово не
здатний осмислити
його, тому що своєю
діяльністю тільки
омертвляє, знищує або Розум
постійно втрачає те, до підходить
чого спрямовані його до речей
пізнавальні зусилля. механічно і
аналітично.
6. Требашукати інші,
шукати інші, Життя –– ірраціональне
Треба (від лат. irrationalis – нерозумний ),
нерозумові форми
не розумові форми
пізнаннядійсності,
дійсності, тобто побудоване на інших
пізнання принципах, ніж розум і тому
щодозволять
що дозволять
побачити ціле й
ціле й непідвласне йому.
побачити
органічне, отже –
органічне, отже – Життя –– алогічне
істинно суще.
істинно суще.
Подібним способом
Подібним способом
пізнання може стати
пізнання може стати
інтуїція (від лат.
інтуїція (від лат.
intueri – пильно,
intueri – пильно,
уважно дивитися) –
уважно дивитися) –
здатність до
здатність до
безпосереднього
істини без Життя
безпосереднього
виявленняістини без
виявлення
всяких обґрунтувань
всяких обґрунтувань – єдина реальність
іідоказів.
доказів.
7. Інтуїтивне розуміння –– є
Інтуїтивне розуміння –– є
Іц
ра
ін
оа
л
ь
н
е смисловий спалах, коли
смисловий спалах, коли
щось осягається раптово і і
щось осягається раптово
м
и
с
л
е
н
я цілком, і ітому його часто
цілком, тому його часто
називають озаріння. Яким
називають озаріння. Яким
чином воно відбувається,
чином воно відбувається,
невідомо, тому що не
невідомо, тому що не
підкоряється ніяким
підкоряється ніяким
законам і іне побудовано ні
законам не побудовано ні
на яких принципах. Інтуїція
на яких принципах. Інтуїція
є ірраціональне мислення.
є ірраціональне мислення.
Інтуїція є і іпочаток і ікінець
Інтуїція є початок кінець
мислення, в їх співпадінні.
мислення, в їх співпадінні.
Інтуїтивне розуміння ––
Інтуїтивне розуміння ––
не є: міркування іі розсуд,, не
не є: розсуд не
є індукція, іі не є дедукція, не
є індукція, не є дедукція, не
є поступове осягнення іі
є поступове осягнення
пізнання. Інтуїція не є
пізнання. Інтуїція
раціональною діяльністю
раціональною діяльністю
(мислення).
(мислення).
8. Фрідріх Ніцше
Етика любові до дальнього
Я не люблю
ближнего вблизи –
пусть убирается ввысь
и вдаль! Иначе как бы
он стал моей
звездою?
(Пер. А. В. Михайлова).
Эпиграф - из книги Ф. Ницше
"Веселая наука" так
называлась в Средние века
поэзия трубадуров - Gaya
scienza). Nietzsche
9. Так казав Заратустра
Головний постулат
філософії Ніцше і її
відкритий нерв - є
протистояння убогості
духу, та душевної
пасивності в житті.
10. Два моральних принципи:
"любов до ближнього", -
належить християнській
світоглядній традиції, і
виходить з другої
заповіді „возлюби
ближнього того як,
самого себе”, а перша – „
возлюби Господа Бога
твого всім серцем твоїм,
і всією душею твоєю, і
всією міццю твоєю, і всім
розумінням твоїм”.
"любов до дальнього" , -
проти неї християнське
віровчення застерігає,
оскільки дальнього
любити легше, дана
любов є абстрактне, а не
живе почуття.
11. Ближні бояться дальнього
"Ближні", що живуть інтересами
дня, що зрослись зі стабільним
укладом свого існування, не
розуміють і бояться того, хто
возлюбив далеке.
Коли Заратустра вперше поспішав
до людей, щоб возвістити їм своє
вчення, то пустельник, що зустрівся
йому, попереджав його: "наші кроки
звучать для них занадто самотньо по
їхніх вулицях; і коли вони вночі,
лежачи у своїх постелях, чують
кроки людини задовго до сходу
сонця, вони запитують себе: куди
направляється злодій?"
Але і любитель "далекого" платить
своїм ближнім тим самим: його
любов до дальнього змушує його
ненавидіти і нехтувати все ближнє,
реальність сучасного життя,
оточуючих людей, з їх буденними,
дрібними інтересами.
12. Наведемо одну з Сучасна
характеристик різних
видів лицемірної чесноти
сучасності, Перед нами
мораль
проходить ціла колекція
типів сучасних
доброчесних людей.
Є "такі, для кого чеснота є
біль від удару батогом",
"такі, що подібні до
заведеного годинника для
щоденного побуту: вони
цокають і хочуть, щоб їхнє
тік-так називали чеснотою";
"такі, котрі сидять у своєму
болоті і говорять крізь
очерет: "чеснота-це тихо
сидіти в болоті; ми нікого не
кусаємо і тікаємо від того, хто
хоче кусатися, і в усьому ми
маємо ту думку, що нам
наказано мати;...
є і такі, котрі вважають
чеснотою говорити, що
чеснота необхідна, але в
глибині душі вірять лише в
те, що необхідно поліцію".
13. Світогляд Ніцше ––
світогляд прогресиста. Майбутнє
"Далекі і презирливі
мені люди сьогодення, до
яких ще так недавно тягло
мене моє серце; вигнаний
я з країни батьків і матерів
моїх.
Так залишилося мені
любити лише країну дітей
моїх, невідкриту, у
далекому морі; до неї
направляю я мої вітрила,
її шукаю і шукаю без
кінця.
Моїми дітьми хочу я
загладити, що я-дитя моїх
батьків; усім майбутнім
спокутую я цю сучасність".
14. Люди сьогодення в
очах Заратустри Майбутн
тільки матеріал для
майбутнього, каміння
для споруди великого
є
Дому.
"Я броджу між
людьми, – говорить
він, – як між шматками
майбутнього: того
майбутнього, яке я
бачу. І немає в мене
іншої мрії і думки, як
домріяти і звести
воєдино те, що є
уламками... Нинішнє і
минуле на землі – ах,
друзі мої! вони
нестерпні для мене; і
я не міг би жити, якби
я не був віщуном того,
що колись ще повинно
прийти!"
15. Презирство
як джерело сили, та свобода „від”
У першій же проповіді своїй до людей
Заратустра учив їх "великому
презирству" як джерелу морального
відновлення людства:
Вище, що люди можуть пережити, є час
великого презирства, коли їм
стануть огидними їхнє щастя, і їхній
розум, і їхня чеснота, коли у всьому
цьому вони побачать лише убогість і
бруд і жалюгідний достаток.
Але він знайшов вихід з тяжкого
положення, вихід з бруду сучасності:
"Сама відраза творить крила і сили, що
чують свіжий вітер!" Творча воля,
прагнення змінити сьогодення і
наблизити до нього "майбутнє і
далеке" - от до чого повинне вести
відраза до сучасності. "Воля
звільняє: тому що воля є творчість:
так учу я. І тільки для творчості
повинні ви учитися!.. Творчість! От
великий порятунок від страждань,
велике полегшення життя!"
16. Отже, любов до дальнього є
Руйнація
любов творча; і вона повинна
бути любов'ю діяльною, що
необхідно приймає форму
боротьби з людьми. зовнішнє очищення,
А діяльність любові до
ближнього (по Ніцше) для еволюції та прогресу
виражається у дружньому,
доброзичливому відношенні до
всіх людей; моральним ідеалом є
миролюбство, лагідність,
прагнення поступитися
ближньому і заради його бажань
придушувати свої власні;
"Я не вчу вас не труду, я вчу
вас боротьбі, Я вчу вас не миру,
а перемозі. Вашим трудом хай
стане боротьба, вашим миром
хай стане перемога...
Війна і мужність зробили
більше великих речей, ніж любов
до ближнього. Не ваша жаль, а
ваша хоробрість рятувала досі
нещасних!".
Але Ніцше не проповідує “зло
заради зла", і жорстокість заради
її краси і сили.
" Хай, краще, я побачу великі
пороки, величезні криваві
злочини, тільки не цю ситу
доброчинність і
платоспроможну мораль."
17. Психологічним виразом любові до
ближнього є м'якість;
психологічним виразом любові до
дальнього є твердість.
Навіщо ти такий твердий? – говорить
одного разу алмазові кухонний вугіль. –
Хіба ми не близькі родичі?
Навіщо ви так м'які? О брати мої, так
Протиріччя
запитую вас я; хіба ви – не мої брати?
Навіщо ви так м'які, такі розм’яклі та ідеалу
поступливі? Навіщо так багато
самозречення, у ваших серцях? Так мало
фатального у вашому погляді?
І якщо ви не хочете бути фатальними і
невблаганними: як можете ви зі мною
перемогти?
І якщо ваша твердість не хоче блищати і
дробити і різати: як можете ви зі мною
творити?
Творці завжди тверді. І блаженством
повинно вам здаватися класти вашу руку на
тисячоріччя, як на м'який віск...
Цю нову скрижаль, о брати мої, ставлю я
над вами: станьте твердими!"
18. Хто не чув про знамениту його жорстоку фразу: "падаючого штовхни"?
Однак значення цієї фрази перекручено. Послухаємо ж самого Ніцше:
"О мої брати, хіба я жорстокий? Але я говорю вам:
що падає, те потрібно ще і штовхати!
Усе нинішнє – усе падає, гине; хто хотів би втримати його! Але я – я хочу
ще й штовхати його!
Чи знаєте ви насолода скочувати каміння з крутих урвищ у глибини? – Ці
нинішні люди... дивіться ж, як вони котяться у мої глибини!
Я-пролог для кращих гравців, о мої брати! Я-приклад для них! Слідуйте ж
моєму прикладу!
І кого ви не навчите літати, того навчіть скоріше упасти!"
Жорстокість
19. НАДЛЮДИНА
Моральна мета людського
життя полягає в тому, щоб
сприяти появі на землі цієї
вищої істоти.
"Я учу вас надлюдині: людина є
щось, що має бути
перевершено...
Що є мавпа для людини?
Посміховище або гірка
ганьба. І тим же повинний
бути людина для надлюдини:
посміховищем або гіркою
ганьбою...
Людина є канат, укріплений між
звіром і надлюдиною...
Велике в людині те, що вона є
міст, а не ціль. Що можна
любити в людині – це її
загибель і її перехід до
вищого, що міститься в ній".
20. Надлюдина –
походить від майбутнього
"О мої брати, я освячую і
заповідаю вам нову знать...
Не звідки ви походите, а куди
ви йдете, це буде надалі
вашою честю.
Ваша воля і ваша нога, що
прагне вперед, за межі вас
самих, –– хай це буде
вашою новою честю!..
О мої брати, не назад
повинна дивитися ваша
знать, а вперед!
Вигнанцями повинні ви
бути з країни отців і
матерів ваших.
Країну дітей ваших повинні ви
любити: ця любов хай буде
вашою новою знатністю!"
21. Родоначальником,
і віддаленим попередником
екзистенціалізму,
вважається датський
Екзистенціалізм філософ Серен Кьеркегор
(1813 — 1855).
Існування завжди тільки
особисте, конкретне і
одиничне , у той час як усе
загальне – це конструкція
розуму і реально не існує.
«Людина» є взагалі чи
конкретно? Чи «людина» є як
якась ідея?
Реальна тільки окрема
людина, у якій втілене
загальне поняття.
Реальністю є
індивідуальне існування
або екзистенція
(від лат. existentia – існування)
22. Наука проти екзистенції
Наука проти екзистенції
Суспільні науки – науки про
природу людини а не про
особистість, особистість – це
те, чим наука нехтує в
усередненні.
Але якщо визнати, що екзистенція
(індивідуальне існування)
повинна бути предметом
вивчення, негайно виникає
питання: яким чином зробити її
цим предметом.
Чи існує у науки інструментарій
для необ’єктивного пізнання?
Екзистенція принципово
необ’ективована , не
предметна. Не можна на неї
подивитися ззовні, з боку.
Екзистенцію можна пережити й
описати так, як вона
відкривається в
безпосередньому
переживанні, у почуттях.
23. єіП
ат
дм
тол
ж
іьс
пт
тв
си
вл
їап
ин
нь
за
зі
ея
м
сн
яа
нз
аП
ірс
тд
а
є
м
ио
ір
е Життя перед
тм
іж
їз
и
ав
єн
м
еа
но
їає
оа
нл
сс
лм
вео
в
н
о
е
гь
от
ле
тл
,но
ьт
т,н
сс
ічгн
о
іч лицем смерті
їв
о
н
,н
у
ісс
т,н
оу
іо
т
ав
тд
д
іа
в
ап
нк
зз
іпт
кіа
ин
тит
аіа
1-й урок
туу
зн
щ
сн
е
іещ
цс
–е
ин
ап
не
пц
т
а
иі–
з
.е
рс
м
с
ьт
т.е
ьр
м
теП
ірс
ее
ме
сцр
ел
цд
ир
л
дП
ір
е
м
ти
нв
ся
вьрв
ки
ьє
та
єв
ард
іі
в
вк
ид
ят
ес н
е
,ус
ге
уе
.яо
нр
ду
рдє
тв
с
дт
е
в
о,у
ея .г
н
д є
Шо
п
(
гео
ус
ве
оШ
тп
с(
лу
ев
но
ат
л
ег
н
а
гс
ір
.оа
йо
ите
м
)аір
тб
бе
тт
к)гс
.м
й
и
к
зі
іП
сн
яа
нз
аП
–р
ірс
т–
ея
м іе
тм
.и
щ
чо
о
єу
ущ.и
єч
24. Смерть не може
заперечити життя
Життя – більше смерті і не є її
протилежність, як зло не є протилежність
до блага. 2-й урок
Більше того смерть, по великому
рахунку, не є протилежністю до життя, не
є щось суттєво інше, смерть не має своєї
сутності, тобто не має свого смислу.
Смерть не є щось. Смерть не є.
Смерть паразитує на житті – живе за
рахунок того, що несе смерть і
припинення життя, а життя живе за
рахунок свого власного сповнення.
25. Чи може смерть
народити життя?
Смерть прагне перевернути життя і
довести, що існує тільки вона, вона є
дійсне існування, а життя лише
тимчасовий міраж.
Смерть доводить розуму, що вона
остаточна, а не життя.
Життя тимчасове, а смерть вічна.
Обмежуючи себе смерть дає
можливість існувати життю.
Самообмежуючи себе смерть породжує
життя.
Смерть є благо. Смерть, як небуття
володіє дійсним існуванням.
Смерть - таємна причина життя і як
„справжне благо” знову і знову дає
місце життю.
26. 3-й урок.
Повчальність смерті
Чому людина задумується про
сенс життя? Тому що є смерть.
Навіщо жити, якщо я все одно
помру?
Якби я був безсмертним, то чи
думав би я про мету життя?
У Аристотеля: мета є 4-а
причина існування. Без причини
ніщо не має буття.
Між царством природи і світом
богів знаходиться людина –
найтрагічніша і нещасна істота,
якій дісталася найбільш
незавидна доля: бути смертною і
знати про це.
27. Забуття смерті, як
втеча від неї
Не дивно, що людина
мимоволі і несвідомо
намагається втекти від смерті,
сховатися від неї.
У чому це виражається? У її
повсякденному житті.
Подивіться, як активно, повноцінно,
навіть захоплено людина живе:
ставить мету, до чогось прагне,
чогось уникає, радується,
засмучується, обурюється,
сподівається і постійно щось робить,
бореться і напружується.
Навіщо все це, якщо наприкінці –
смерть?
До чого тисячі зусиль?
28. Дитяча істина –
смерть неможлива!!!
Все умирает на земле и в море,
Но человек суровей осужден:
Он должен знать о смертном приговоре,
Подписанном, когда он был рожден.
Но, сознавая жизни быстротечность,
Он так живет – наперекор всему, -
Как будто жить рассчитывает вечность
И этот мир принадлежит ему.
С.Я.Маршак
29. ПСИХОАНАЛІЗ
З. Фрейд та К.-Г. Юнг
Філософія психоаналізу
— один з найбільш
відомих напрямків у
європейській філософії
XX століття. Засновник
психоаналізу З. Фрейд
(1856-1939) — лікар-
психіатр
Продовжувачі його
філософських традицій
Карл-Густав Юнг,
Карен Хорні і Ерік
Фромм
30. Лібідо - несвідоме
сексуальне бажання або
статевий інстинкт
Досліджуючи лібідо, З. Фрейд робить
висновок, що цей імпульс може
бути:
по-перше, оформленим у якійсь
дії (поведінку),
по-друге, подавлений і
витиснутий назад у несвідоме,
по-третє, — сублімований, тобто
переключений на інші, більш
високі сфери діяльності людей:
мистецтво, мораль, політику.
31. Ерос і Танатос
Звідси головний висновок філософії
психоаналізу: уся людська культура
створена на основі біологічно
детермінованого процесу
перетворення сексуального інстинкту
людини в інші, сублімовані види
діяльності.
В (1920—39р.) Фрейд уточнює
концепцію несвідомого, включаючи в
сферу основних інстинктивних
імпульсів первинні космічні позиви —
Еросу і Тантосу (життя і смерті).
33. Id - воно
1) Воно,— киплячий казан
1) Воно,— киплячий казан
інстинктів, що народжує всі
інстинктів, що народжує всі
протиріччя іі труднощі людини.
протиріччя труднощі людини.
* Базова структура що
* Базова структура що
виражає життєву енергію. *
виражає життєву енергію. *
Несвідоме інтенсивно
Несвідоме інтенсивно
втручається в людське життя.
втручається в людське життя.
Нашими вчинками керує
Нашими вчинками керує
безособове начало, несвідома
безособове начало, несвідома
основа нашої душі, тобто
основа нашої душі, тобто
психіки.
психіки.
Поділ психіки на свідоме іі
Поділ психіки на свідоме
несвідоме. є основною
несвідоме. є основною
передумовою
передумовою
психоаналізу.
психоаналізу.
Несвідоме існує через
Несвідоме існує через
бажання, свідоме через
бажання, свідоме через
розум.
розум.
34. 2) Структура Я покликана
2) Структура Я покликана
реалізовувати (забороняти) імпульси
реалізовувати (забороняти) імпульси
Воно, узгоджувати їх з вимогами тієї
Воно, узгоджувати їх з вимогами тієї
соціальної реальності, у якій живе
соціальної реальності, у якій живе
людина.
людина.
3) А структура над-Я виступає як суддя,
суспільний наглядач над усією психікою
людини, співвідносячи його думки і вчинки з
існуючими в суспільстві нормами і зразками
поведінки.
Над-Я – це те Я, що створене у відношенні із
суспільством.
Йому належать моральні норми і правила,
усе те, що дозволяє відрізняти добро від зла і
поводитися належним чином.
35. засновник аналітичної психології
Юнг Карл Густав (1875—1961)
Його розуміння підсвідомого
не збігається з ідеями Фрейда.
Він прийшов до своїх поглядів
самостійно, його знайомство і дружба
з Фрейдом почалися в 1907 році,
коли погляди Юнга — практикуючого
психіатра — уже досить склалися, а
вже в 1913 році пішов розрив між
цими великими психоаналітиками
через великі теоретичні розбіжності.
Юнг виступив проти
натуралізму, зведення явищ
культури і свідомості до
фізіологічних потягів.
36. Колективне підсвідоме
Під індивідуальним підсвідомим
існує інший, таємний шар, що
виводить нас за межі індивіда
— колективне підсвідоме.
Колективне підсвідоме
принципово нелогічне, воно не
може бути прямо і
безпосередньо висловлене в
слові, явлено світлом
свідомості.
37. Змістом колективного підсвідомого є
архетипи
Архетипи можуть бути розглянуті як
«автопортрети інстинктів», це
прототипи конкретних образів.
Так, наприклад, сприйняття дійсних
батька і матері укорінено в архетипових
пра-формах «Великої Матері» і
«Великого Батька».
Архетипи приходять до людини через
сни, образи, міфи, художні твори.
38. архетипи жіночності та мужності.
архетипи жіночності та мужності.
Жінка володіє не тільки власним
Аніма й Анімус
Жінка володіє не тільки власним
жіночим началом, але й Анімусом,
жіночим началом, але й Анімусом,
а чоловік — Анімою.
а чоловік — Анімою.
Аніма — природний жіночий архетип, це переживання та
чуттєвість. Персоніфікується в полярних образах від
богині, і відьми.
Домінування у чоловіка Аніми, призводить до нездатності
приймати самостійні рішення.
Гармонійно розвинена Аніма дозволяє чоловіку вживатися
з глибинними шарами власної психіки.
Анімус — це чоловічий архетип. Він персоніфікується в
логосі, це здатність до раціонального мислення,
рефлексії.
Ідентифікація з Анімусом визиває у жінці чоловікоподібне
поводження, робить її активною, агресивною і
самовпевненою у бажанні влади. У той же час добре
розвинений Анімус дозволяє жінці діяти розумно і
цілеспрямовано.
39. Персона і Тінь
Персона — це сукупність наших соціальних
ролей, ті маски, що ми носимо, не будучи
тотожні ім.
Тінь — це «нижча людина в нас»: наші страхи,
інфантильні бажання, сексуальні комплекси,
агресивні потяги. Андерсен, казка – „Тінь”
Звичайно Тінь проектується на інше, тому що
людина не хоче визнавати за собою
несхвальних якостей.
Зустріч з власною Тінню важко витримати, однак
досвід показує, що усунути її неможливо.
Просто придушити її ніяк не вдається.
Вияв і визнання власної Тіні дозволяє припинити
її проектування на інші — приписування їм
власних негативних якостей.
