Філософські трактати Г.С.Сковороди

1. Філософські трактати
Г.С.Сковороди
«Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу»

2. Теорія літератури
Трактат (від лат. – розглядати, досліджувати) – це науково-
теоретична праця, у якій аналізується складна проблема, всебічно
аргументується нова концепція автора. На Заході ці праці особливо
поширилися в епоху класицизму
У наші дні замість цього терміну найчастіше вживають поняття
„наукова стаття”, „монографія”

3. Трактати Г. Сковороди
Серед відомих трактатів Г.Сковороди „Кільце”, „Суперечка біса з Варсавою”,
„Вдячний Еродій”, „Убогий Жайворонок”, „Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар
світу” та ін. Він використовував різні жанрові форми трактату: диспути,
повчання, послання, притчі. Характерними особливостями його трактатів є:
– діалогічна форма;
– яскрава образність, символічність мови;
– чітка постановка конфлікту і його розгортання в інтелектуальному сюжеті.
Твори Сковорода писав латиною, давньогрецькою та книжною українською
мовою. За свідченням його учня М.Ковалинського, „як писав він для своєї
сторони, то й вживав іноді малоросійські говірки й правопис, вживаний у
малоросійській вимові”.

4. Філософія трактатів
Основою світовідчуття цього мислителя була щира, всеосяжна віра в Бога,
проникнення у світ духовний.
Сковорода уявляв світ як „прекрасний храм премудрого Бога”. Складається
він із трьох світів:
1) макрокосмос – це Всесвіт;
2) мікрокосмос – це людина;
3) світ символів – це Біблія.

5. “Книжечка про читання Святого письма, названа
жінка Лотова”
„Біблія є наш верховні ший друг та ближній, бо веде нас до того, що
єдине найдорожче на найулюбленіше. Вона є заповіт, що залишили для
нас прадіди, заповіт, що ховає скарб боговбачання. Боговбачання, віра,
страх Божий, премудрість – є одне і те ж. Все це щира премудрість”.
Але застерігав: „У Біблії закладено подвійне начало: вона і Бог, і змій
одночасно. Хто нездатний духовно розуміти її, той може накоїти собі
багато лиха, замість колористи мати шкоду”.
Сам Сковорода постійно шукав і часто знаходив символічний ключ до
Біблії, – власне цьому й була присвячена вся його творчість. Тому й мова
його художніх і публіцистичних творів була пересипана символами.

6. Філософія трактатів
У центрі філософії Сковороди – людина. Її він – цілком у традиції бароко
– вважав найвищим і найпрекраснішим творінням Бога, найбільшою цінністю
земного світу і твердив „Людина є всієї Біблії і кінець, і центр, і гавань”.
Людина народжена для щастя, і має бути щасливою, і прагне цього понад
усе. Але найчастіше не знає, як досягнути. Щастя - у наближенні, доростанні
до Бога. В ідеалі людина – як Бог, бо створена за образом і подобою Бога.
Тільки стаючи духовною – людина здобуває свободу і щастя, стає
Боголюдиною.

7. Філософія трактатів
Перше, що має зробити людина на шляху до щастя – пізнати себе. „Щастя
твоє в тобі самому: пізнавши себе, пізнаєш усе, а не пізнаєш себе –
ходитимеш у темряві і боятимешся там, де страху й не бувало. Пізнати
себе вповні, пізнати й здружитися з собою – се невід’ємний світ,
справдешнє щастя і досконала мудрість”. Пізнаючи себе, ми пізнаємо Бога,
а значить – Істину і сенс нашого існування. Осмисленню цієї ідеї Сковорода
присвятив трактат „Наркіс”. Розмова про те: пізнай себе”.
Пізнати себе і Бога людина може тільки за допомогою серця. Пізнаючи
себе, людина починає жити серцем. Цим символом Сковорода позначає
почуття. „Голова усього в людині є серце людське. Воно ж і є сама дійсна
людина в людині, а усе інше є довкілля”.

8. Філософія трактатів
Сковорода вважав, що першоосновою світу, рушієм життя – є любов. „Серце
– корінь життя, обитель вогню і любові”. „Що є більш приємним,
солодшим і цілющим за любов? Хіба всі дарунки, навіть ангельська мова,
ніщо без любови? Що дає основу? Любов. Що творить? Любов. Що
зберігає? Любов, любов. Що дає насолоду? Любов, любов – початок,
середина і кінець”.
Щастя, за Сковородою, і в любові до природи. Адже пізнаючи природу і
себе в ній, людина вповні зазнає почуттів захоплення й радості від
сприймання прекрасного. Для самого Сковороди природа була джерелом
гармонії і натхнення: писав він здебільшого влітку, часто на самоті, оточений
тільки природою (на пасіці, в полі, в гаю).

9. Філософія трактатів
Не може бути повного щастя без любові до рідного краю. Сковорода був
щирим патріотом своєї України. Щоправда, патріотизм його досить
своєрідний: він не відгукувався на страшні політичні події: скасування
гетьманства, жорстоке придушення гайдамаччини, знищення Січі тощо.
Очевидно, вважав, що втрутившись у ці справи, зануриться у повсякденну
мирську метушню, дозволить собі “піймати себе”.
Вістря своєї сатири він спрямовував насамперед, на Російську імперію.
Доказом такої любові є його слова: „Не шукай щастя за морем, не проси
його в людини, не подорожуй по планетах, не волочися по палацах...
Повітря і сонце завжди з тобою”.

10. Філософія трактатів
Учення Г.Сковороди про основне значення
почуттів для людини та про любов як основу
буття цілком виростає з української душі та
Біблії.
Це вчення згодом назвуть філософією
серця. Його продовжать і розвинуть М.Гоголь,
Т.Шевченко, видатний філософ П.Юркевич та ін.
Пам’ятник Г.
Сковороді у Рівному

11. Філософія трактатів
У філософії Сковороди особливо виділяється теорія пізнання. Він
вважав, що людський розум може пізнати світ, зрозуміти обидві його натури –
зовнішню і внутрішню. На думку мислителя, важливу роль у добробуті
людини повинна відігравати творча праця. „Якщо ти усвідомлюєш, для чого
ти народжений, і працюєш з приємністю, ти щасливий. Ори землю або
носи зброю, займайся купецькою або мистецькою справою – роби те, для
чого ти народжений... повне щастя найперше не в досягненні якогось
результату, а в самому процесі праці за покликанням”. Докладно про цю
ідею мудрець розмірковує у трактаті „Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар
світу”.

12. Філософія трактатів
Надзвичайно важливу роль у самопізнанні,
самостановленні людини духовної Сковорода
відводив вихованню. Саме педагогічні ідеї стають
вершиною духовних шукань мудреця, в них
об’єднуються в чітку систему всі щойно названі
риси його світогляду. Головне завдання педагога
– розкрити закладене природою покликання учня
(схильність, здібності до якоїсь діяльності.

13. Філософія трактатів
„Клубок сам собою поточиться из гори, отними только ему
препятствующий претыканія камень. Не учи его котиться, а только
помагай. Яблони не учи родить яблока: уже сама натура ее научила...
Учитель и врач – несть врач и учитель, а только служитель природи,
единственныя и истинныяи врачебницы, и учительницы”. Він відкидав
поширене тоді серед дворянства захоплення іноземними гувернерами,
підкреслював важливу роль батьків як природних вихователів своїх дітей.
Свої педагогічні ідеї Сковорода докладно розкриває в кількох трактатах
(„Вбогий Жайворонок”, „Вдячний Еродій”)