2. Азія – найбільша частина суші
і на її просторах проживає
приблизно половина людства.
Вироблені багатьма сторіччями
правила поведінки, спілкування
і людського співжиття складають
основу розвитку психіки людей в
цих країнах.
3. Насправді, і до сьогодні психологічна
думка країн Сходу являє собою певний
конгломерат філософії та теології,
містики та магічних знань, астрології та
астрономії. Але, незважаючи на це, тут
вагомими є раціоналізм, емпіричний
досвід та логічне сприйняття людини та
світу.
4. Перш за все поняття “консультування” більшої чи меншою
мірою ототожнювалось з допомогою.
Декілька тисячоліть тому існував спосіб “лікування” страждань
за допомогою духовного впливу та виховання, який пропагували
древні філософи: Сократ, Платон, Арістотель та відомі лідери і
мудреці країн Азії: Мухаммед і Будда, Лао-Цзи, Конфуцій. Вони
діяли як консультанти, впливаючи на своїх учнів за допомогою
своїх вчень і стимулюючи тим самим їхнє емоційне, духовне й
інтелектуальне зростання.
6. Наприклад
відомий
японський
філософ Іто-Дзінсай (1627 – 1705
рр.) висловлював ідеї гуманізму та
любові у суспільстві. Він говорив,
що шлях до доброзичливості
повинен
реалізовуватись
у
відповідності
з
незмінними
принципами у відносинах між
людьми:
справедливості;
близькості між дитиною та батьками;
відмінності між чоловіком та жінкою;
першості між старшими і молодшими
у родині;
довіри між друзями.
Слід зазначити, що дана думка є
підґрунтям, яке послужило
подальшому розвитку психологічної
науки Японії та базою у наданні
психологічної допомоги людині.
7. Ішим Йошимото (1811 – 1888 рр.) розробив медитативну
форму психотерапії – “найкан-терапія”.
“Найкан” – саморефлексія, самоспостереження.
Мета її – викликати екзистенційну свідомість вини і
одночасно відчуття того, що людина може одержати любов і
піклування, незважаючи на власну недосконалість; викликати у
пам’яті подробиці про важливі специфічні події та способи
поведінки під час них.
Від пацієнта вимагається розмірковувати про власне минуле
та повідомляти свої думки психотерапевту (консультанту).
Найкан-рефлексія може продовжуватись тиждень з 5 до 21
години.
8. Моріта С. (1873 – 1945 рр.) –
психолог, психотерапевт. Розробив
основні теоретичні положення, які
лягли в основу методу психотерапії
“Моріта-терапія”.
В концепції автора, який відчув на
собі величезний вплив японської
культури, центральним є поняття
особистості “шийкеншицу”. В
особистості шийкеншицу знаходить
відображення специфіка
міжособистісних відносин Японії:
взаємна залежність людей, яка
пронизує все життя роду – сім'ю,
школу, політичні партії, тощо.
В сучасній японській психотерапії
термін “шийкеншицу” означає лише
особливий тип особистості,
протилежний істеричному.
Основні характеристики
особистості шийкеншицу:
велика життєва сила і воля;
своєрідне мислення по типу “або –
або” (або все, або нічого).
10. Основу психологічної допомоги становить думка про те,
що людина як окрема особистість повинна прагнути до
звільнення від рабства чуттєвого індивідуального, щоб
злитись із загальним та початковим.
Величезний вплив на розвиток психології здійснив
буддизм, що виник в 4 ст. до н.ери., основною проблемою
якого була проблема буття особистості.
11. Асанга (приблизно 310 –
390 рр.).
Для концепції Асанги
характерне прийняття
низки понять хаяни,
особливо в галузі
психології: стриманість
та поміркованість,
увага до людей, любов
до природи і
вимогливість,
намагання зрозуміти
все.
12. Шанкара (кінець 7 – початок 9 ст.) вважав, що в
суб'єктивному аспекті душа “Я” виступає як Бог, як
безкінечна свідомість, що веде до блаженства від злиття
пізнаючого, пізнаваного та пізнання.
Шлях знання веде до подолання та звільнення.
Універсальний характер вчень Шанкара, сполучення
напруженого інтелектуалізму з постійною увагою до світу
обумовили їх виняткове місце у психології.
13. Рабіндранат Тагор (1861 –
1941 рр.).
Головною метою
здійснення психологічної
допомоги вважав
усвідомлення того, що
людина як особистість
полягає в тому, щоб
звільнитись від кайданів
“Его”, які виникають під
впливом бажань, та
виразити свою душу в
любові.
14. Індійські психологи та мудреці розуміють
людську особистість як збалансовану, майже
досконалу систему і в такому контексті
говорять про значення і призначення
людини, про глибину особистості, про
джерела пізнання в окремому та загальному
порядках, про сприйняття і не сприйняття та
ін.
Саме ці знання лежать в основі розуміння
сутності надання людині духовного
просвітлення та гармонії з собою, тобто
психологічної допомоги.
15. Психологи сьогочасних країн Азії
(зокрема Японії та Індії) успадкували
такі основні принципи з вікових учень
національних мислителів:
на
жодне запитання немає правильної
відповіді;
існує безліч можливих інтерпретацій одного
й того ж досвіду;
будь-яка філософія абсолютно марна, якщо
її не можна використовувати в повсякденному
житті.
16. Психологія як наука та психологічне консультування як
один з видів надання психологічної допомоги людині
пройшли тривалий етап розвитку у країнах Азії, зокрема у
Японії та Індії.
Великий вплив на погляди сучасних психологів цих
країн здійснили філософські вчення стародавніх мудреців,
філософів, політиків, суспільних діячів.
Основою психологічної допомоги у вище представлених
країнах є процес самопізнання, яке полягає не в зведенні
свідомості суб'єкта, а навпаки – в охопленні свідомістю всієї
повноти життєвих якостей людини, всієї її суті та глибини.
Подібне світосприйняття має на увазі існування і навіть
взаємозалежність інтелекту та чуттєвого життя.