Людина і світ. Духовність людини

2. Зримий образ духу в християнській
традиції – це голуб (власне голубка),
який існує як образ певного світу є
птаха, своїм теплом зігріваючи «яйце
світове».

3. Дух – це об’єктивно існуюче, надіндивідуальне
начало, здатне спрямовувати діяльність людини і
суспільства.
Душа – індивідуалізований дух, суб’єктивно
існуюче начало.
Духовність – це почуття й усвідомлення реальності,
яка безпосередньо чи опосередковано спрямовує
життєдіяльність людини.
Людина і світ: Підручник / Л. В. Губерський.

4. Творча, сповнена
духовності людина
спроможна
перетворити камінь на
витвір мистецтва,
дерево – на історичну
пам’ятку, залізну руду
– на залізничну колію,
тобто зробити так,
щоб природа існувала
згідно з ідеями, які
люди визначають, як
силу духу і як такі, до
яких прагне душа.

5. Духовність визначають як здатність людської душі
керувати не тільки тілесним, а й духовним.
Тілесне і духовне – дві протилежності, які своїм існуванням
вносять у світ те, що виявилось як людське.
Тілесне – це природно
організоване в людині.
Духовне – душевно
організована соціальна
визначеність людини.

6. Суть
християнського
віровчення
визначають три
ідеї
гріховність спасіння
Спокутування
гріхів

7. Тілесне – це природно організоване в людині.
Духовне – душевно організована соціальна
визначеність людини.
Тіло – це форма існування тілесного.
Тілесна діяльність безпосередньо наочна як зміна
навколишньої дійсності.

8. Своєрідність духовної діяльності полягає в тому, що
людина критично ставлячись до власного досвіду, власних
знань, змінює насамперед себе відповідно до власних мрій,
ідеалів, цілей, мети.
Діяльність душі полягає у само зміні людиною себе, а
діяльність тіла – у зміні довкілля.

9. Почуття, інтелект, воля. Ідеали в
житті людини

10. Чуттєвою діяльністю називають подразнення(зміни), що
відбуваються в органах чуття.
Емоції – це реакції живого організму на вплив зовнішнього
середовища, що спричиняються рефлексами.
Почуття – це індивідуально-суспільно створена форма
безпосереднього переживання людиною дійсності.

11. Людина починає змінюватись завдяки почуттям. Само зміна
відбувається і завдяки інтелектуальній діяльності.
Інтелект – це рівень здатності людини до мислення,
здатність душі створювати абстрактні поняття.
Воля – це властивість
людської душі ціле
спрямовувати діяльність тіла
незалежно від безпосередніх
фізіологічних потреб власного
організму.

12. Ідеал – це зразок, згідно з яким людина визначає свою
поведінку та способи життя за конкретних обставин.
Ідеал
суспільно-політичний
етичний естетичний
індивідуальнийколективний
особистий соціальний

13. Честь, совість, гідність людини. Інтелігентність і
порядність
Поняттям «гідність» визначається ставлення людини до
самої себе і суспільства до неї як до визнаної цінності. Цим
поняттям позначається сукупність уявлень про
самоцінність особи, її соціальну рівність з іншими людьми, за
допомогою яких визначають конкретну міру суспільної
цінності людини. Уявлення про гідність виконують функцію
регулятора людської поведінки: за будь-якої ситуації людина
мусить поводитися так, щоб не втратити свого «обличчя».
Гідність – це високе почуття і глибоке усвідомлення
людиною власної самоповаги.

14. Поняттям «честь» визначається також
ставлення людини до самої себе, а також ставлення до
неї суспільства як до представника певної людності,
групи.
Честь – це почуття й усвідомлення людиною
відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед
самим собою, суспільством, людьми.
Порядність – це почуття і усвідомлення
людиною причетності та відповідальності стосовно долі
інших людей.
Інтелігентність – це рівень
інтелектуальності людини, що виявляється у її
поведінці.

15. Правда, хиба, істина – їхня єдність
та відмінність між ними.
Прихильність як прояв духовності
Істиною називають відповідність уявлень,
висловлювань об’єктивній дійсності. Істина – це
знання, що відповідає дійсності і має підтвердження цієї
відповідності.

16. Правда – поняття, яким визначається відношення
об’єктивної дійсності до людських ідеалів буття.
Правда – це почуття і усвідомлення людиною будь-якого
знання.
Хиба – це знання про дійсність, які цією
дійсністю заперечуються.
Прихильність – це переживання
людиною доброзичливого ставлення до
інших людей та форма усвідомлення
потреби злагоди між людьми.

17. Віра, надія, любов як духовно-
практичні виміри людини
Віра – це
упевненість людини в
існуванні якого-небудь
явища, визнання його
реальності.
Віра – це почуття і
усвідомлення певного
ідеалу як вищої сутності,
до якої у вічному потязі
перебуває людина.

18. Любов – це ставлення людини до когось чи до чогось
як до такого, без чого не можна жити.
Любов – це почуття й усвідомлення людиною
предмета чи явища як невід’ємної умови свого існування.
Кохання – це інтимне почуття любові, що виникає
та існує між людьми (як правило) протилежної статі.
Надія – це почуття і усвідомлення людиною
необхідності змін.

19. Прекрасне і
потворне Прекрасним називають те, що дає людині
естетичну насолоду і задоволення від взаємодії з ним.
Прекрасне – це почуття й усвідомлення
людиною того, що здатне приносити їй естетичну
насолоду і задоволення.
Потворним називають те, що викликає у
людини відразу.
Як духовність потворне – це почуття і
усвідомлення людиною того, що здатне принести чи
принесло людині відразу.

20. Добро і зло – вінець
духовності
Добром
позначають
здатність людини
творити благо на
користь
суспільства, іншої
людини.
Добро – це
почуття і
усвідомлення
людиною своєї
здатності
творити благо.
Благо – соціально-
філософське
поняття, яким
визначається все, що
задовольняє потреби
людини і має для неї
значення позитивної
цінності.
Зло – це почуття і
усвідомлення
людиною своєї
здатності робити
шкоду.

21. Запитання для самоперевірки:
 Що таке духовний світ людини?
 Поясніть поняття “тілесне” і
“духовне” та їх взаємозв'язок.
 Як трактуються та вживаються
поняття “дух”, “душа", «духовність»
у міфології, релігії, філософії, науці?