2. Виробництво:
1. Натуральне господарство (рабовласництво)
2. Натуральне господарство (феодалізм)
3. Фабрично-заводське (капіталізм)
4. Індустріальне: ср. ХІХ-ХХ ст. (капіталізм + соціалізм)
5. Інформаційне: 60-ті р. ХХ ст. (пост)
Зміна
економічних
формацій
3. Статус людини Античність – епоха
природного індивідуалізму та
при зміні рабовласницького фаталізму.
економічних Середні віки – епоха
особистості та феодального
формацій консерватизму.
Новий час – епоха
індивідуалізму та науково-
технічної романтики.
Новітній час – епоха Модерн
масової особи, індустрії та
соціального тоталітаризму.
Пост – епоха
масового індивідуалізму та
інформаційної симуляції.
4. Традиція Середньовіччя Традиція Нового часу
Грюневальд Матіас –
Ізенгеймський алтарь
(1515 р.)
8. Модерн
— у 1894 р. Л. Люм’єр винаходить кінематограф;
— у 1895 р. Марконі винаходить радіо,
Рентген відкриває промені, названі в його честь,
Ціолковський формулює принцип реактивного ракетного двигуна;
— у 1896 р. проходять перші в сучасній історії Олімпійські ігри;
— у 1898 р. П‘єр і Марія Кюрі відкривають радій,
починає працювати паризьке метро і проходить І з'їзд РСДРП;
— у 1900 р. М. Планк формулює квантову теорію,
Фрейд публікує свою основну працю «Інтерпретація сновидінь»,
— у 1901 р., змінюючи століття пари, починається століття
електрики;
Транссибірська магістраль досягає Порт-Артура; відправляється
в рейс перший британський підводний човен
9. Загальність-типовість-єдність
Моделлю модернізованого
соціального порядку
служить модель
масового суспільства.
За численними
визначеннями сучасного
суспільства як
"індустріального",
"суспільства добробуту",
"демократичного",
"відкритого" і т.і.
вгадується той самий
набір атрибутів.
10. Соціальну масовість представляють:
Економіка
масового
виробництва і
споживання,
держава масової
демократії і
масових партій,
масова культура -
наука і мистецтво,
що розвиваються
для мас і силами
мас.
11. Політична Система
Масова демократія формується
в міру поширення виборчих
прав на більшість населення.
Першою стадією цього процесу
стало надання права голосу
всім дорослим чоловікам.
У США це відбулося в 1821 р.
На жінок право голосу
поширили після Першої
світової війни
На молодь у віці 18-20 років -
після Другої світової війни.
12. Культурно-масові програми
Масова культура
розвивається як індустрія
розваг і індустрія знань,
орієнтована на потреби
більшості.
Першою формою
підприємств такого роду
індустрії стали
промислові виставки
(національна в Парижі в
1798 р., всесвітні в
Лондоні в 1851 р. і в
Парижі в 1855 р.).,
з'єднали в масовому
видовищі естетику,
інформацію і комерцію.
13. Масові коди
Масове споживання,
породжене масовим
виробництвом,
викликає до життя
організацію торгівлі на
принципах індустрії.
Першою формою такої
організації стали в
1820-х рр. паризькі
пасажі - предтечі
нинішніх супер- і
гіпермаркетів.
14. Сітьовий простір
Сітьовий маркетинг Карла Ренборга . 1934
компанія "California Vitamins"
Сітьовий маркетинг (англ. network marketing)
це організація продажу товарів при якому
дистриб'ютор організації, одержує нагороду від
других дистриб'юторів, яких він залучив до
продажу.
1933 Карл
предлагает
своим друзьям
Маркетинговий хід, схожий з попробовать
вірусним: товари поширюються пищевую
серед знайомих, друзів.
В основному він добавку,
використовується в області разработанну
косметики. ю им на
Характерна риса: широко основе
використовується комерційними люцерны.
культами.
15. Інформація –
зовнішня сторона
смислу
Експонування стало головним
способом існування культурних
феноменів, удосконалювання якого
відбувалося в міру появи
друкарських машин (1810-і рр.),
фотографії (1840-і рр.),
кіно (1890-і рр.),
радіо (1910-і рр.),
телебачення (1930-і рр.).
16. Систематизація знань
Розвиток індустрії знань
починається із
впровадження загальної
шкільної освіти
і створення науково-
дослідних інститутів.
Перший національний закон про
загальну освіту був прийнятий
у Данії в 1814 р.,
у Японії в 1872 р.,
у Великобританії в 1880 р.,
у Франції в 1882 р.
17. Стандартизована освіта та наука
“Звільнення” від релігії
та прагнення корисного
результату через
збільшення відкриттів
перетворило пошуки
істини і передачу знань
у наукове
підприємство.
Наука з творчості
одинаків перетворилася
у функціонування
"наукового
співтовариства".
18. Прогрес і Воля – ідоли Модерну
Базові цінності:
ідеї Волі та Прогресу.
орієнтири
характеристики не
тільки суспільного
устрою, але й наукової
та художньої творчості,
технічних і економічних
досягнень, моральних
якостей, умов життя
людини і навіть
навколишніх речей.
19. Поч. ХХ ст. –– Авангардне мистецтво. 1910-20рр.
Метод «готових речей»
(ready-made)
Марселя Дюшана Мистецтво початку ХХ
Шляпниця і Фонтан 1917 століття переживає своє
глибоке занурення у
товщу народності. Воно
стає досяжним і
зрозуміло-вжитковим.
Дві сторони медалі:
–– Всезагальна
доступність поширеність
(багатьох для багатьох)
–– Крайня елітарність
та недоступність
(небагатьох для
небагатьох)
20. Казимир Малевич (1872-1935)
Громадянсько-культурна
діяльність стає –– харчовою,
харчовою культурною плантацією,
харче-логія, -сфера, -вченя.
Створення не утилітарного
мистецтва, незалежного від соціальних,
політичних, економічних аспектів.
Мета – естетичне задоволення.
Дійшов межі споглядання сутності,
та неможливості її виразити.
Апофатизм.
Неутилітарна самоцінна краса
предметно необмежена.
Безпредметність творчості ––
надрозумна діяльність людини.
21. Чорний квадрат (1924)
Ч.К. –
пустеля буття,
ніщо, повнота
відсутньої
сутності.
Повнота, де
буття сягає
тотожності
небуття, де
є і немає
взаємообернені
ЗАУМ.
23. Важке передчуття
Малевич сознательно
акцентирует внимание
на безликости
супрематических
изображений, полагая
что никакое предметное
изображение не в
состоянии выразить
умонепостигаемые
сущности
метафизического бытия.
В.В.Бычков
24. Схематизированное
изображение
человеческих фигур
(крестьян) без лиц, с
"пустыми лицами" -
цветными или белыми
пятнами вместо лиц
(без-ликость в узком смысле).
Три жіночі фігури
Ощушение "пустыни небытия", бездны Ничто, метафизической
пустоты здесь выражено с неменьшей силой, чем в "Черном"
или "Белом" квадратах. И цвет (часто яркий, локальный,
праздничный) здесь только усиливает жуткую ирреальность
этих образов. Глобальный супрематический апофатизм
звучит в "крестьянах" 1928-1932 гг с предельной силой.
В.В.Бычков
25. Супрематична структура
Відмова від форми в
чистих супрематичних
роботах.
Без образів
Без ликів
Розум для художника –
каторжні наручники, а тому
всім художникам бажаю
втратити розум.
Каземір Малевич
27. Супремус
№58
«О живописи в
супрематизме
не может быть
речи. Живопись
давно изжита, и
сам художник
предрассудок
прошлого»
К.М.
28. У відрегульованому,
Постмодерн —
автоматизованому
суспільстві масового
це стан споживання і масової
демократії Свобода і
реалізованої Прогрес перестають бути
проблемою.
утопії Раціоналізація суспільства й
емансипація індивіда усе-
таки відбулися, хоча процес
реалізації цінностей
виявився процесом
опредметнення.
Свобода і Прогрес стали
повсякденністю, вони
більше не визначають вибір
політичного й економічного
курсу, але визначають вибір
одягу, їжі або косметики.
29. Продовження Модерну
після його закінчення
Постмодерн є стан
реалізованого, здійсненого
Модерну — здійсненої
революції, успішній
емансипації і лібералізації у
всіх областях — "політичне
звільнення, сексуальне
звільнення, звільнення
продуктивних сил,
звільнення жінки,
несвідомих потягів,
звільнення мистецтва"
(Ж.Бодрійяр).
30. Соціальне
мертве, але
продовжує жити
Наслідком стає занепад
мобілізуючої й організуючої
сили суспільства як
системи інститутів,
зниження довіри до
корпорацій і держави,
зниження членства в
партіях і профспілках,
активізацію так званих
нових соціальних рухів на
тлі інертності мас (любителів
пива, собаководів, фанклубів).
31. У силу того, що цінності Суспільство не зникає,
стають не актуальними
суспільство втрачає хоча перестає бути
підстави для існування реальним
своїх інститутів і
розвтілюється: воно
стає ефемерним,
абсурдним, ірреальним,
але продовжує
існувати.
Інституціональна
структура перестає бути
власне соціальною
структурою, але вона аж
ніяк не зникає.
Цей парадокс
пояснюється за
допомогою поняття
симуляції, введеного в
1970-х рр. Ж.
Бодріяйром.
32. Реальність – продукт симуляції
Дефіцит
реальності в
Бодрійяра - це
зовсім не
дефіцит речей і
вчинків.
Навпроти, він
пише про
наростаюче
"надвиробництво
" їх як знаків
реального.
Утрата реальності в концепції Бодрійяра - це
втрата розрізнення образа і реальності.
33. Бодрійяр розрізняє
Чотири рівні чотири фази
відносини між
симулякрів знаками і реальністю:
образ є відображенням
справжньої реальності;
маскує і викривляє
справжню реальність;
маскує відсутність
справжньої реальності;
не має ніякого зв'язку з
реальністю.
37. Характеристики постмодерну
Іхаб Хассан, теоретик американської контркультури
Неточність (прихильність до двозначностей)
Фрагментація
Де-канонізація
Утрата "я" і "внутрішнього світу"
Не-презентабельність і не-репрезентабельность
Іронія (що виникає з перспективізму, а той, у свою чергу — із
багатозначності)
Гібридизація
Карнавалізация (веселої багатобарвної релятивності)
Перформанс і співучасть (енергія в русі)
Конструкціонизм, що має на увазі світ не даний нам раз і
назавжди, але такий, що є процесом безперервної генерації
безлічі конфліктуючих між собою версій
Іманентність, интертекстуальність усякого життя, що є
зв'язуванням сполучених значень.
38. Виникнення
нонкласики
Некласична
естетика (нон–не),
відміняє категорії
естетики: краси,
гармонії, міри,
оформленості,
добро, істина і т.д.
Введені поняття, більшість з яких взагалі не попадали в поле
естетики. Зокрема, до таких паракатегорій відносяться:
лабіринт, абсурд, жорстокість, повсякденність, тілесність,
річ (речовність), симулякр, артефакт, еклектика, інтертекст,
гіпертекст, деконструкція й інші.
39. Лабіринт
Історія культури є лабіринтом.
Науково-технічний прогрес, панування матеріалізму й атеїзму, гонка озброєнь
і безглузді криваві війни і революції XX в., омасовлення особистості,
нівелювання її сутності, маніпулювання масовою свідомістю і т.і. часто
приводять особистість у
стан екзистенціальної кризи — розгубленого блукання по життю і культурі, по
якомусь моторошному лабіринті, за кожним поворотом якого підстерігає
небезпека, страждання, абсурдні події, смерть, Кафка, Камю, Сартр,
Беккет.
40. Особливо значимим поняття лабіринту стає в епоху глобальної
комп'ютеризації.
Комп'ютерні бази даних, та інтернет, являють собою величезний лабіринт.
Можна подорожувати, по світу — бібліотекам, музеям, консерваторіям,
супермаркетам, сайтам самих різних людей і організацій усього світу,
дивитися фільми і відеопрограми, читати новітні газети і романи,
слухати радіо і музичні концерти, брати участь у дискусіях
(конференціях), грати в незліченні комп'ютерні ігри і навіть вступати в
інтимні контакти з партнерами з будь-якого куточка земної кулі.
Лабіринт “всесвітньої павутини” (www) уже бере участь в активному
глобальному переформуванні свідомості сучасної людини в напрямку
орієнтації його від реального чуттєво-конкретного світу до віртуальної
реальності.
41. Абсурд
Алогізм,
парадоксальність,
нісенітниця,
безпредметність,
заум і т.і. поняття
залучаються для
позначення творчо
насиченого
потенційного хаосу
буття, що чреватий
безліччю смислів;
для опису в сфері
творчості того, що не
піддається
формально-
логічному дискурсу;
абсурд часто
осмислюється як
позначення
надмірності смислу.
42. Основна причина
звернення пост-культури
до абсурду полягає в Абсурд
розхитуванні, руйнуванні
традиційної уяви про ум,
розум, логіку, порядок, у
спробі шляхом епатажу
або шоку активізувати
людську свідомість і
творчий потенціал.
Основними мотивами
філолофсько-художньої
творчості Сартра, Камю,
Берроуза є безглуздість і
спустошення людського
життя, страх, “нудота”,
байдужість, глобальна
самітність,
непорозуміння,
не/гіпер-
комунікабельність, і т.і.
43. причина звернення пост-
культури до жорстокості Жорстокість
– насильство, терор,
війни, катастрофи,
пов'язані з
вивільненням
насамперед агресивних
або сексуально-
агресивних інстинктів
людини.
Фрейд, Ніцше, маркіз де Сад,
Л.Захер-Мазох ––
привели до включення в
сферу мистецтва величезної
і різноманітної сфери
жорстокості.
44. По-перше, вважається, що
зображення жорстокості в
мистецтві (особливо в масових
видах мистецтва — кіно,
телебаченні, масовому чтиві) дає
можливість позбутися в глядачів
агресивних інстинктів.
По-друге, акти жорстокого
поводження з тілом людини
(наприклад, на кіноекрані)
викликають у певної групи глядачів
сексуальну насолоду по
класифікації садизму.
По-третє, Жорстокість у мистецтві,
є однією з крайніх форм
вираження глобального протесту,
бунта творчої особистості проти
суспільства, культури, цивілізації,
проти самого життя .
45. Повсякденність -
рутинна частина життя людини, що у силу своєї
тривіальності, примітивної утилітарності,
сірістю без подій, монотонності залишається
практично непоміченою самою людино,
протікає автоматично, як правило, не
фіксується свідомістю.
46. З дадаізма й особливо з реді-
мейдс Марселя Дюшана
повсякденність - додатковий
простір творчої енергії
художника.
Конкретний епізод з життя
звичайної людини або самий
незначний предмет
утилітарного призначення типу
стільця, унітаза, пісуара,
уламка машини вилучається з
потоку повсякденного життя і
переноситься практично в
недоторканому виді в простір,
що розуміється як художній
(виставочного залу, музею,
експозиційної площадки і т.п.).
Зміст акта: наділити будь-який
фрагмент повсякденності
іншим, не повсякденним, не
утилітарним значенням,
перетворити його в подію
художньо-естетичної культури
(пост-культури).
47. Іноді для ПОСИЛЕННЯ СМИСЛУ
фрагмента повсякденності
пост-артисти проводять з ним
певні маніпуляції:
тиражують його в n-ій кількості,
змінюючи, колір фотографій
або їхні розміри і т.п.;
включають різні елементи і
фрагменти повсякденності
(вилучені з різних потоків і
контекстів) у спеціально
створювані композиції або
процеси, акції, концептуальні
проекти і т.д.
Варіативність маніпуляцій
нескінченна, і наприкінці XX в.
подібні арт-практики у візуальних
мистецтвах фактично вийшли на
перше місце.
48. Тілесність
поняття сформувалося як
антитеза поняттю
духовності.
Своєрідна реабілітації
чуттєвості, включення її в
поле сучасних розумових
стратегій, а часто й у формі
звичайної сексуальності, Бізнес тілесності –– секс, мода,
лібідозної енергетики. комфорт, медицина (торгівля органами)
Ввели поняття –– Фуко, Барт, Мерло-Понті, Дельоз, Нансі та ін., –– тіла, тілесних
практик, тілесної топографії, ландшафту, поверхні, “феноменологічного тіла”,
“соціального тіла”, “еротичного текстуального тіла”.
49. Починаючи з Фуко (“Історія сексуальності”,
1976), сексуальність осмислюється
постмодерністами як головний
компонент буття і двигун всієї його
інтелектуально-почуттєвої діяльності,
головного посередника між людиною і
світом.
Людина, згідно Дельозу і Гваттарі, є
“машиною бажання”, що орієнтована
на уловлювання потоків статевої
енергії.
Мистецтво XX в. свідчать про наростання
в них якогось всепоглинаючого
тілесного світовідчуття. Якщо для
високого мистецтва минулого, існувала
перевага і навіть панування в ньому
духовного початку, заснованого на
принципах споглядання і символічного
вираження, то нічого подібного вже
немає в найбільше “просунутих”,
“актуальних” арт-практиках.
50. Категорія
речі
Не людина, але річ відтепер
стоїть в центрі уваги
сучасного дегуманізованого
“актуального мистецтва”.
Людина лише статист біля
речей або підсобний
робітник, її раб.
В рекламі речей роль людини
другорядна, вона має лише
посміхатись.
Біде, автомобіль, холодильник,
телевізор і комп'ютер
займають у сучасному
цивілізаційному просторі
місце ікони. Без них сучасна
людина вже не мислить
життя, як середньовічний
русич не мислив життя без
ікони.
51.
52. Хронологія виникнення
модернізованого суспільства:
Масове виробництво протистоїть кустарному і
штучному: перші фабрики з'явилися в Англії в
1770-х рр..
Масове споживання, породжене масовим
виробництвом, викликає до життя організацію
торгівлі на принципах індустрії. Першою
формою такої організації стали в 1820-х рр.
паризькі пасажі - предтечі нинішніх супер- і
гіпермаркетів.
53. Від традиції до сучасності
Ш.Бодлер: сучасність — умонастрій, що протистоїть
академізмові та класичній традиції.
Сучасність характеризується:
1) індивідуалізмом характеру;
2) правом на свободу совісті;
3) автономією поведінки (те, ким я є, залежить від того, що
я роблю, а не від того, ким були мої предки).
У сфері культури XX століття пройшло під знаком
глобальної переоцінки традиційних цінностей, перебудови
емоційних, художніх, розумових принципів, стало
символом духовного розлому.
54. Масовість породжується
звільненою особистістю,
воля народу, або
колективу розуміється як
сума окремих воль,
усереднене до загальних
проявів.
Це не єдина воля, проте,
загальна, це не висота
спрямування, а широта
охопленості. Як наприклад
„загальнолюдські цінності”.
55. Ще одним атрибутом
суспільства сучасного типу є
соціальна стратифікація.
Маса диференціюється на
прошарки, у залежності від
рівня доходу, споживання,
освіти, кваліфікації, та ін.
Соціальний статус індивіда
не успадковується по становій
належності, а є результатом
індивідуальних досягнень у
відповідності до універсальних
критеріїв корисності
загальносистемному благу.
56. Через інститути загальної зайнятості,
загального виборчого права, загальної
освіти, загальної військової повинності,
загального медичного і пенсійного
страхування і т.п. більшість людей
втягується в сферу соціального
забезпечення-контролю, де стираються,
стають несуттєвими станові і класові
розходження і формується однорідна у
відношенні прав і обов'язків маса.
57. Масова демократія
формується в міру поширення
виборчих прав на більшість
населення. Першою стадією
цього процесу стало надання
права голосу всім дорослим
чоловікам. У США це
відбулося в 1821 р.; в Англії в
ході реформ із 1832 по 1884
р.; у Франції - у 1848-1875 р.; у
Німеччині - у 1848-1871 р. На
жінок право голосу поширили
після Першої світової війни,
на молодь у віці 18-20 років -
після Другої світової війни.
58. Перші масові політичні партії
виникають слідом за
поширенням виборчих прав:
демократична партія США була
організована в 1828 р.,
республіканська партія - у 1854
р.,
у Великобританії ліберальна і
консервативна партії виникли в
1860-х рр., лейбористська партія
була організована в 1900 р.,
у Німеччині прогресистська
партія сформувалася на
початку 1860-х, соціал-
демократична партія була
заснована в 1869 р.
59. Масова культура розвивається як
індустрія розваг та індустрія знань,
орієнтована на потреби більшості.
Першою формою такого роду
індустрії стали промислові
виставки (національна в Парижі в
1798 р., всесвітні в Лондоні в 1851
р. і в Парижі в 1855 р.)., що
з'єднали в масовому видовищі
естетику, інформацію і
комерцію.
60. Капіталізм, абсолютизує саме
земну особистість людини і
перетворює в товар не земне
фізичне існування людини, а —
її волю, здібності, силу.
Модернізація розуміє
суспільство як людську річ.
Термін "опредметнення" з часів К.
Маркса використовується для
позначення того, що відносини
між людьми набувають форму
відношень між речами.
В епоху модернізації люди,
орієнтовані на те, що саме в
речах зосереджена сутність
людської діяльності, прагнуть
зробити, придбати й утримати
якнайбільше речей.
Відчуження набуває тотального
характеру.
61. Результати опредметнення
Ринок, грошовий обіг, підприємство (фірма) стали
соціальними інститутами в силу прагнення до
зростання виробництва і споживання, до звільнення
господарської діяльності від релігійної і цехової
регламентації.
Це перетворило господарські практики зі
специфічних, ексклюзивних занять окремих кланів
або станових груп у системи універсальних
знеособлених ролей
"продавець - покупець", "кредитор - позичальник",
"керівник/начальник - виконавець/працівник" і т.д.
62. Соціально-
економічні інститути
стають самостійною
реальністю.
Інститути не просто
автономні стосовно
діяльності, вони
реальніші, ніж вона.
В епоху Модерн
виникає економіка
як відособлена
сфера суспільства.
63. Державне керування перетворилося з фамільного
ремесла сюзерена або натхненного мистецтва
узурпатора в бюрократичний апарат.
Того типу держави, суть якого блискуче
сформулював Людовик XIV, більше немає (за
переказом, Людовик XIV заявив членам Паризького
парламенту - вищої судової палати, що реєструвала
укази короля: "Ви думаєте, добродії, що держава - це
ви? Ви помиляєтеся, держава - це я!".).
Держава деперсоніфікована і стала рольовою
системою "громадянин-чиновник".