Histology of the Muscules / Гістологія м`язевої тканини

1. М'ЯЗОВА ТКАНИНА
Лектор – кандидат медичних наук, доцент кафедри
гістології, цитології та ембріології
Ходоровська Алла Анатоліївна

2. М’язова тканина – це тканина, яка відноситься до тканин
спеціального призначення. Вона побудована зі структурних
елементів, які містять органели спеціального призначення –
міофібрили, які забезпечують скоротливість тканини.
Відповідно основною
функцією цієї тканини є
виконання всіх рухових
процесів:
переміщення організму і
його частин у просторі,
 робота серця,
просування їжі по травній
трубці,
переміщення повітря по
дихальних шляхах,
кровообіг і лімфообіг.
Поперечно-посмугована
Серцева
Гладенька
Скелетна

3. Існує дві класифікації
морфофункціональна та гістогенетична.
Морфофункціональна
це за будовою, функцією та
локалізацією:
Гістогенетична запропонована М.Г.Хлопіним
м’язова тканина поділяється за її походженням на 5
гістогенетичних типів:
Гладенька
(непосмугована)
соматичний (походить з міотомів мезодерми
- це скелетна м’язова тканина);
Поперечносмугаста:
Скелетна
Серцева
целомічний (походить з міоепікардіальної
пластинки вісцерального листка спланхнотома
вентральної мезодреми - це серцева м’язова
тканина);
мезенхімний (походить із мезенхіми - це
гладенька м’язова тканина стінок внутрішніх
органів та судин);
невральний (походить з нервової трубки - це
гладенькі міоцити м’язів райдужної оболонки);
епідермальний - із шкірної ектодерми це
міоепітеліальні кошикоподібні клітини потових,
сальних, молочних, слинних та слізних залоз.

4. ГЛАДЕНЬКА М’ЯЗОВА ТКАНИНА
Розташовується у стінках судин і більшості порожнистих
внутрішніх органах – стравоході, шлунку, кишках, сечовому
міхурі, матці та ін.
Морфологічна особливість гладенької м’язової тканини
полягає у її клітинній будові і наявності скоротливого апарату у
вигляді міофіламентів.

5. Структурно-функціональною одиницею гладенької
м’язової тканини є
гладенький міоцит
Клітина витягнутої веретеноподібної форми
із загостреними кінцями.
Зовні вкрита сарколемою.
Містить саркоплазму та ядро.
Клітина витягнутої веретеноподібної форми із
загостреними кінцями.
Зовні вкрита сарколемою

6. Сарколема клітин утворена з плазмолеми міоцита, яка зовні
оточена базальною мембраною. Плазмолема утворює колбоподібні
вп’ячування – кавеоли, які розміщені перпендикулярно довжині всієї
клітини. Кавеоли відкриті в сторону міжклітинного простору, містять
високу концентрацію іонів Са, а в їх мембрані присутні білки, що
забезпечують транспорт кальцію в саркоплазму та з неї. М’язові клітини
контактують одна з одною за допомогою щілинних контактів - нексусів.
кавеоли
2+
нексус

7. які розташовуються по полюсах клітини
тонкі актинові
Саркоплазма містить: органели загального призначення:
 гр ЕПС або саркоплазматичний ретикулум в якому також
акумулюються іони Са 2+
комплекс Гольджі
мітохондрії
Включення: ліпідні, жирові та пігмент міоглобін.
Вздовж всієї клітини в цитоплазмі гладенького міоцита
розташовані міофіламенти, які орієнтовані переважно
невпорядковано вздовж довгої осі клітини.
Розрізняють міофіламенти:
товсті міозинові
тонкі актинові
Ядро клітини витягнутої еліпсоподібної форми і звичайно
розміщується у центрі клітини.

8. Скоротливий апарат гладкого міоцита
представлений актиновими та міозиновими філаментами, які не
формують міофібрил ! – тому не має посмугованості
Актинові міофіламенти переважають над міозиновими,
розміщені пучками по 10-20 філаментів, лежать паралельно або
під кутом утворюючи сіткоподібні структури закріплені в
“щільних тільцях ”, що складаються із білка α-актиніну та
десміну. До їх складу входять білки:
Міозинові філаменти мають різну товщину, вкриті міозиновими
головками, які володіють АТФ-азною активністю по всій довжині
та хвостики у центральній частині. На 1 міозиновий філамент
приходиться не менше 12 актинових філаментів.
товсті міозинові
тонкі актинові
актин тропонін тропоміозин
міозинові
головки
міозинові
хвостики
актин
тропонін
тропоміозин

9. Скорочення гладких міоцитів індукується притоком Са2+ в
саркоплазму, але на відміну від поперечно-посмугованої
м’язової тканини Са2+ впливає не на актинові, а на міозинові
філаменти. Скорочення розвивається у відповідності із моделю
ковзаючих ниток.
Са2+

10. Під час скорочення гладких міоцитів відбувається утворення
містків типу «щеколди» це є особливістю скоротливого апарату
гладкого міоцита: частина міозинових містків після
дефосфорилювання не від’єднується від актину, а залишається
з ним зв’язаним.
Тому гладенька м’язова тканина характеризується повільним
ритмічним скороченням і здатністю протягом тривалого часу
перебувати у стані скорочення. При цьому вона витрачає
відносно невелику кількість енергії і відповідно, не так швидко
втомлюється.

11. щільні тільця
скорочення
актинові
міофіламенти
міозинові
міофіламенти
«щеколди»
При скороченні клітини форма ядра значно змінюється, ядра в
клітині витягнуті в довжину вигинаються і скручуються
особливо при перистальтичних скороченнях стінок шлунку та
кишечнику.
При розслабленні клітини, ядра знову набувають
еліпсоподібної форми.

12. Форма клітини під час скорочення
“гладкий міоцит”

13. Навколо м’язових клітин колагенові, еластичні та ретикулярні
волокна утворюють сітку – ендомізій, який поєднує сусідні
міоцити.
Міоцити об’єднуються в пучки, між якими знаходиться пухка
сполучна тканина з кровоносними судинами та нервами.
Вісцеральна мускулатура іннервується ВНС і тому не
підпорядкована нашій волі, хоча перебуває під контролем кори
великих півкуль, як і всі інші види скоротливих тканин.
ВН волокно
міоцити

14. Фізіологічна регенерація гладенької м’язової тканини відбувається
шляхом оновлення клітинних елементів на клітинному рівні
мітотичним поділом гладеньких міоцитів. Можливість повноцінного
заміщення тканини визначається об’ємом пошкодження.
Гладенька м’язова тканина
Забарвлення: гематоксилін-еозин
поперечній розріз повздовжній розріз

15. Скелетну м’язову тканину
Структурно-
функціональною
одиницею скелетної
м’язової тканини є м’язове
волокно, яке утворене
міосимпластом та
міосателітоцитами.
Серцеву м’язову
тканину
представлена серцевим
м’язом - міокардом.
Структурно-функціональною
одиницею серцевої м’язової
тканини є кардіоміоцит.
Поперечно-посмугована м’язова тканина
поділяється на:
м’язове
волокно
Кардіоміоцит

16. М’язове волокно має форму циліндра, його довжина часто
співпадає з довжиною м’яза.
Волокно оточене сарколемою, яка складається:
зовнішньої базальної мембрани
плазмолеми міосимпласта
М’ЯЗОВЕ ВОЛОКНО
сарколемою

17. Між базальною мембраною і
плазмолемою розташовані
міосателітоцити – так звані “клітини-
сателіти”, які є камбіальними
елементами, за рахунок них
відбувається ріст і репаративна
регенерація скелетної м’язової
тканини на протязі всього життя.
Цитоплазма міосимпласта
(саркоплазма) містить:
велику кількість ядер
органели заг. призначення (крім
клітинного центру)
спеціальні органели- міофібрили
включення
міоглобін червоний пігмент, який
зберігає кисень.
міосателітоцити
М’ЯЗОВЕ ВОЛОКНО
міофібрила
саркомер

18. Структури м'язового волокна формують декілька функціональних
апаратів:
скоротливий
опорний
енергетичний
синтетичний
лізосомальний
апарат передачі збудження
Скоротливий апарат м’язового волокна представлений смугастими
міофібрилами – спеціальними органелами, які мають вигляд ниток і проходять
уздовж волокон.
На поперечному зрізі утворюють
групи - поля Конгейма.
Феномен смугастості міофібрил
складає чергування світлих та
темних ділянок (ізотропних та
анізотропних дисків) відповідно з
різноманітними фізико-хімічними
та оптичними властивостями
заломлення світла.

19. Структурно-функціональною одиницею міофібрили є саркомер.
Саркомер являє собою ділянку між двома Z-лініями (телофрагмами), які
розташовані посередині кожного світлого ізотропного диска (І-диск).
Темний анізотропний диск (А-диск), у свою чергу, в центрі має світлу ділянку
(Н-зону), всередині якої розташована темна М-лінія (мезофрагма).
саркомер
М-лініяZ-лінія Z-лінія
міозинактин
А-диск
Н-зону
І-диск І-диск

20. До складу міофібрил входять актинові та міозинові:
тонкі актинові міофіламенти містять білок:
Актин це полярні глобулярні субодиниці, які мають активні центри, що
здатні зв’язуватися із молекулами міозину
Тропонін глобулярний білок, складається із 3-х субодиниць:
TnТ– кріпиться до тропоміозину,
TnС – зв’язує кальцій,
TnI – інгібує зв’язування міозину із актином.
Тропоміозін представлений ниткоподібними молекулами, які
з’єднуються своїми кінцями, утворюючи довгий тонкий тяж, що лежить в
борозні перевитими ланцюгами актину

21. До складу міофібрил входять:
Товсті міозинові міофіламенти утворені впорядковано упакованими
молекулами фібрилярного білка міозину.
Молекула міозину має вигляд нитки довжиною 150 нм і товщиною 2 нм.
На одному із кінців ця молекула містить дві округлі голівки. Молекула
міозину може згинатися як на шарнірах в місці з’єднання шийки із
хвостиком та шийки із головкою.
Міозин головок володіє АТФ-азною активністю (здатністю
розщеплювати молекулу АТФ), але швидкість розщеплення низька без
взаємодії із актином.

22. Товсті міофіламенти розташовані лише в середній частині А-диску, і
мають два вільних кінці.
Білок із еластичними властивостями коннектин (тітін), приєднуються до
товстих філаментів по усій їх довжині, продовжується в І-диски та
кріпляться кінцями товстих філаментів до Z- ліній. Нитки коннектину
зв’язують М- та Z- лінії, завдяки своїй еластичності перешкоджає
перерозтягнення м’язів.
 Тонкі міофіламенти розташовані в І-диску і частково заходять між
товстими нитками в А-диск до Н-зони. Одним кінцем вони
прикріплюються до Z-лінії , а другий кінець у них вільний.
Білок небулін – має вигляд витягнутих ниток, які розташовані по всій
ширині І-диска паралельно тонким філаментам та відповідає за
підтримку довжини всіх тонких філаментів та забезпечує їх механічну
стабілізацію.
Z-лінія Z-лінія
А-диск
І-диск

23. Механізм м'язового скорочення
Скорочення виникає внаслідок різкого збільшення іонів Са 2+ в ділянці
міофіламентів. Це відбувається в декілька етапи:
1. Іони Са 2+ з'єднуються з
тропоніном, при цьому він
змінює свою конфігурацію
відкриваючі активні центри
зв'язування з міозином.
2. Зв'язування міозина з
актином формує “поперечні
містки”, після чого
відбувається гідроліз АТФ,
що призводить до зміщення
1/2 довжини саркомера. При
цьому волокно скорочується
у два рази.
3. Роз'єднання містка, при
цьому нова молекула АТФ
викликає від'єднання та
повернення у вихідне
положення.! Кожен цикл замикання та розмикання
супроводжується розщепленням молекули
АТФ.

24. сарколема
саркоплазма
мітохондрії
міофібрила
міофіламенти
Опорний апарат м’язового волокна включає елементи цитоскелета, які
забезпечують впорядковане розташування міофіламентів і міофібрил, а
також зв'язану з ними сарколему та базальну мембрану.
Енергетичний апарат м’язового волокна представлений мітохондріями,
які розташовані у вигляді ланцюжків під сарколемою та між
міофібрилами. Вони виробляють АТФ, яка необхідна для механізму
скорочення.
Т- трубочки
Тріади:
Т - трубочки
ЕПС
ядро

25. сарколема
саркоплазма
мітохондрії
міофібрила
міофіламенти
Синтетичний апарат м’язового волокна представлений вільними
рибосомами та полісомами, цистернами грЕПС та комплексом Гольджі,
елементи якого розсіяні по саркоплазмі міосимпласта.
Лізосомальний апарат м’язового волокна включає лізосоми, що
забезпечують перебіг процесу оновлення структурних компонентів
м’язового волокна.
Т- трубочки
Тріади:
Т-трубочки
ЕПС
ядро

26. сарколема
саркоплазма
мітохондрії
міофібрила
міофіламенти
Т- трубочки
Тріади:
Т-трубочки
ЕПС
ядро
Апарат передачі збудження необхідний для роботи скоротливого апарата
міофібрил. У м’язовому волокні зв’язок між збудженням і скороченням
виконують дві спеціалізовані мембранні системи:
саркоплазматична мережа
поперечні Т-трубочки, які утворюють функціонально єдину саркотубулярну
систему.

27. Саркоплазматична мережа являє собою систему компонентів агрЕПС
різної форми – від трубочок до сплощених цистерн, які оточують
міофібрили, які служать джерелом іонів кальцію.
Поперечні Т-трубочки представляють собою вип’ячування сарколеми,
які відходять від неї під прямим кутом до осі волокна. Гілочки сусідніх
Т-трубочок оперізують кожний саркомер та анастомозують одна з
одною.
Значення Т-системи полягає в тому, що по ній нервовий імпульс
плазмолеми проникає в глибину м’язового волокна, викликає зміну
проникливості мембран саркоплазматичної мережі та вихід внаслідок
цього іонів кальцію в саркоплазму, де вони необхідні для ініціації
скорочення міофібрил.
Саркоплазматична
мережа
(іони Са 2+)
Т-трубочоки
(іони Са 2+)
сарколема
саркомер
нервове волокно

28. САРКОПЛАЗМАТИЧНА МЕРЕЖА
Саркоплазматична мережа
Т-трубочоки
саркомерміосателітоцити міофібрила

29. Тип скоротливої активності поперечносмугастої скелетної
тканини тетанічний:
 скорочення сильні
 швидкі
 не тривалі
 Тканина іннервується
соматичною нервовою системою,
і тому скорочення залежать від
свідомості людини.
 Смугасті м’язи дуже швидко
втомлюються і не можуть
перебувати довго в стані
скорочення.

30. СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЮ ОДИНИЦЕЮ
СЕРЦЕВОЇ М’ЯЗОВОЇ ТКАНИНИ Є КАРДІОМІОЦИТ
Кардіоміоцити розташовані ланцюжком і формують серцеві волокна, які
анастомозують між собою, й утворюють сітку. Між волокнами розміщена
пухка сполучна тканина з кровоносними судинами та нервами.
Кардіоміоцити формують серцеві волокна
вставний диск
ядра

31. Кардіоміоцити– це
клітини, які у розрізі мають
прямокутну форму, містять 1-2
ядра по центру.
Зовні вкриті сарколемою, яка
утворена:
плазмолемою
базальною мембраною, яка з
латеральних сторін кардіоміоцита
утворює інвагінації канальців
Т-системи.
Т-системи
Т-системи
СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЮ ОДИНИЦЕЮ
СЕРЦЕВОЇ М’ЯЗОВОЇ ТКАНИНИ Є КАРДІОМІОЦИТ

32. L -система
Т -система
У цитоплазмі добре розвинуті саркоплазматична сітка
(аЕПС), яка утворює латеральні розширення L -системи
мітохондрії і мало міофібрил.
Канальці L -системи та Т-системи утворюють діади.

33. Характерною морфологічною ознакою серцевого
м’яза є контакти двох сусідніх кардіоміоцитів. Бічні
поверхні кардіоміоцитів сполучаються між собою за
допомогою вставних дисків, утворюють
поперечносмугасте м’язове волокно.
вставний диск

34. До складу вставного диска входять:
•місце прикріплення міофібрил;
•десмосомний контакт, який забезпечує міцне з’єднання клітин,
•щілинний
контакт(нексус),
який забезпечує
швидке
проведення
імпульсів від
клітини до
клітини.
десмосоманексус

35. щілинний контакт
(нексус)
десмосома
проведення імпульсів
вставний диск
саркомер
Сарколема
Сарколема

36. Вставний диск

37. ФІЗІОЛОГІЧНА РЕГЕНЕРАЦІЯ
 Серцевої м’язової тканини відбувається на
внутрішньоклітинному рівні з високою
інтенсивністю, тому що для кардіоміоцитів
характерне швидке їх зношування.
 Активність цього процесу посилюється при
підвищеному навантаженні на серцеву
м’язову тканину.
 У вказаних умовах відбувається різко
виражена гіпертрофія кардіоміоцитів із
збільшенням їх діаметра в два рази.

38. РЕПАРАТИВНА РЕГЕНЕРАЦІЯ
 На тканинному і клітинному рівнях у
дорослої людини не відбувається !
 При значних пошкодженнях цієї тканини
(наприклад, при інфаркті міокарда, що
розвивається внаслідок припинення
кровопостачання певної його ділянки)
кардіоміоцити гинуть, а на їхньому місці в
подальшому розростається сполучна
тканина, що формує рубець.

39. Дякую за увагу!