2. Походження поняття - природа
Поняття "physis" (грец. -
природа.) відтворювало у
філософії античності два
основних смисли:
внутрішня сутність предмета, а
також означає «вирощувати»,
народжувати», «виводити на
світ», тобто смислове і фізичне
походження одночасно.
У Новий час переважним
значенням поняття П. стає її статус
як об'єкта природознавства - з
"фюсиса" П. перетворюється в
"натуру", тобто в природне буття
природних явищ.
3. Пошук природного начала
У перших «фізиків» філософія мислиться як наука
про причини і начала всього сущого. Як начало кожен
з них пропонує своє Архе:
•Фалес –– вода
•Анаксимандр –– апейрон (безмежне)
•Анаксимен –– повітря
•Геракліт –– вогонь
•Демокріт –– атоми
•Піфагор –– число
•Парменід –– буття
•Платон –– ідеї
•Арістотель –– форма
Першооснова виявилася для еллінів
«невідомим Богом», сутність Якого не має назви,
але дії Його явлені в існуванні світу.
4. Античне розуміння природи
• Поняття природи як особливої основи
світу, що протистоїть людині немає.
• Божественне-Природне-Людське
складають єдиний міфологічний простір
• Дивлячись на себе, на рух власної
душі, вони розуміли причини руху
природи.
5. Природа у Платона і Аристотеля
У системі Платона –– це світ розсудку
(«докса»), а не істини і не співвідноситься зі
світом-ідеєю, досліджуваних метафізикою.
Власне тільки внутрішня природа і є
дійсною, діючою, такою що народжує.
Тому-то Платон і використовує міфи у
тлумаченні природи світу, як символічної
форми вираження внутрішнього буття.
У Аристотеля замість «породження»
ставиться «причина», яка розщеплюється на
чотири різних види причин.
1.Формальна.
2.Матеріальна.
3.Цільова.
4.Діюча.
6. Природа у Платона і Аристотеля
Платон і Аристотель говорять про
одне й те саме, про эйдоси-види,
ідеальну сутність буття.
Але якщо Платон наголошує на
внутрішній природі речей, то
Аристотель на формальному прояві.
Платонівський світ ідей є небо
духовне. Арістотелівський світ речей є
світ земний, ті самі ідеї, але вже втілені
у речах.
Єдине природне начало залишається
невідомим, оскільки невідомою
залишається особистість.
7. Християнське вчення
про природу
Світ створений Богом, а
отже Бог вище від світу,
Його природа – друга.
Людина є образ і подоба
Бога, а отже може бути
співучасником
божественної природи.
Людина долучається до
божественної природи
через співпрацю з
божественними енергіями
(синергія).
8. Не природне походження людини
Природа породжує
сама, самостійно
виконує закладене в неї.
У людини природою не
задане її власне “Я”
9. Сполучення 2-х природ у людині
Про існування двох природ у
людині говорить той факт, що
людина:
(1)Що? –– індивідуальність і
(2) хто? –– особистість
1.Індивідуальність це
наявність у людини природних
якостей – пам’ять, стать,
фізиологія, почуття
2.Особистість, 2-а природа,
божественна по своїм
потенційним задаткам, але яку
можна реалізувати залучивши
божественні енергії.
10. Людське тіло – повинне стати
співучасником божественної природи
Людське тіло являє собою
повноту божественної творчості.
З одного боку воно є втіленням
божественних якостей, здатність до
волевияву, мислення, чуття
З другого боку тіло є вершиною
природньої ієрархії:
• нежива
• жива-рослинна
• жива-емоційно-інстинктивна
(тваринна)
• жива-почуттєва
свідомо-вільна (людська)
Христос прийняв людську
тілесність і відновив її, і дав людині
11. Між Богом і світом
Божественні
«нетварні енергії»,
діють у світі і
незалежні від нього,
не дають змішати
світ і Бога та не
дають віддалити
світ від Бога.
Мойсеєва неспалима купина
12. Народження згори
Духовне і тілесне у людині,
співвідноситься як небесне і земне
Небо духовне споглядає
внутрішня людина, духовними
очима, розумним зором.
Внутрішня людина, тобто
духовна сутність людини – ще
повинна втілиться, одержати
тілесне здійснення, дорости
(фісіс) до небесного.
До гріхопадіння людська
плоть слухняно слідувала за
своєю розумною людською
сутністю. Після гріхопадіння
плоть отримує свою окрему
волю та встановлює першість
над розумом.
Небесне і земне повинні
поєднатися знову.
13. Два вектори – тілесний і
духовний
В результаті гріхопадіння змінився природній
напрямок тілесної волі, з’явилося “самохотіння
плоті”.
Людська совість – зв’язкова ланка між
внутрішнім духовним образом і зовнішнім
тілесним життям.
Совість прагне відновити цілісну спрямованість
особистості та її онтологічну роздільність
Совість вказує доцільну мету існування.
Компас
14. Форма тілесності ↔ сутність тілесності
Тіло має ієрархічну ідея ідея
структуру динамічно
узгоджену. ↓ ↑
Тіло повинне відповідати душа душа
своїй сутності, своєму
призначенню і не міняти ↓ ↑
місцями опозиції:
Верх-низ, ліво-право, тіло тіло
зад-перед.
Глибина сердечна ↔
зовнішнє вираження:
15. Божественна пропорція
Форма тіла –– обмежена
безкінечністю (телос-ціле).
Числова пропорція – 90х60х90
ідеал раціоналістичного
світогляду,
А жива природа
побудована на золотому
перетині ––
а/в= в/с
16. Людина улаштована –
золотою мірою
Від дрібних до
загальних рис – все
має золоту гармонію
Чоловіче і
жіноче тіло
– обернено
симетричні
17. Природні ритми мають
золоту, або божественну пропорцію
Кардіограма серця
когерентна
природним циклам і
духовному стану
людини:
• .
19. Новое отношение к природе
• "Эксперимент – это испанские сапоги, в который я зажимаю
природу, для того, чтобы заставить ее дать нужный мне ответ“
Галилео Галилей
• "Природу следует загнать псами, вздернуть на дыбу,
изнасиловать; ее нужно пытать, чтобы заставить выдать свои
тайны ученым, превратить в рабу, ввести в рамки и управлять
ею". Ф.Бэкон ученый, генеральным прокурор короля Джеймса I.
• Природа не храм, а мастерская, и человек в ней работник.
И. С. Тургенева (1818—1883).
Слова Базарова (гл. 9) из романа «Отцы и дети» (1862).
• «Мы не можем ждать милостей от природы, взять их у неё -
наша задача» И.Мичурин (1855—1935)
20. Кант о природе
• Слова И. Канта, сказанные им в «Предисловии» ко
второму изданию «Критики чистого разума»:
• «Разум должен подходить к природе, с одной
стороны, со своими принципами, лишь сообразно с
которыми согласующиеся между собой явления и
могут иметь силу законов, и, с другой стороны, с
экспериментами, придуманными сообразно этим
принципам для того, чтобы черпать из природы
знания, но не как школьник, которому учитель
подсказывает все, что он хочет, а как судья,
заставляющий свидетеля отвечать на предложенные
им вопросы»
• Кант И. Критика чистого разума. М., 1994. С. 17.
21. Вплив науки на природу людини
ПЕРЕРВАНИЙ ДОСВІД
БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО БУТТЯ У СВІТІ
Замість здібності орієнтуватися по зорях
винайдено компас, а духовний зір заміщується
науковими методологіями.
Втрата внутрішнього слуху, і безпосереднього
взаєморозуміння між людьми відтворюється через
зовнішні пристосування, наприклад через мобільний
зв’язок.
Якщо в давні часи люди користувалися духовним
даром пророцтва, то зараз йому на зміну приходить
теорія прогнозування і наукове передбачення,
замість інтуїції приходить знання законів.
22. “Информационное общество и
технологии управляемой эволюции”
•выделение из клетки отдельных генов
•синтез генов вне организма Валентин
Чешко
•молекулярное клонирование
•целенаправленную перестройку
генетических структур
•трансгенез — перенос и интеграция
генов
•соматическая гибридизация —
объединение нескольких геномов
23. Техно-природність – утопія?
Создание организмов
с модифицированным
геномом
Генотерапия —
лечение
наследственных
болезней
Клонирование целого
организма и его
отдельных органов
• «переплавка человека» означает не только и не
столько изменение его наследственности, сколько
реконструкцию его психики — управление сознанием.
Л.С.Выготский
