1. Полонська гімназія
Жалюк Світлана Леонідівна
Нетрадиційні форми
методичної роботи
Полонне
2011

2. ЗМІСТ
1. Передмова………………………………………………………..4
2. Проблемні семінари:
2.1.Семінар-тренінг „Ефективність уроку – результат
організації активної діяльності вчителів і учнів”…………6
2.2. Семінар „ Педагогіка успіху”……………………………...30
2.3. Проблемний семінар «Формування еталонної
моделі компетентного вчителя»…………………………..34
3. Науково-практична конференція „Розбудова
особистісно зорієнтованого освітнього простору гімназії”…..49
4. Методичний ринг «Сучасні педагогічні технології»………....59
5. Ділові ігри:
5. 1. Ми крокуємо до майстерності……………………………62
5.2. Місія та стратегія діяльності колективу………………….67
6. Круглий стіл………………………………………………….72
7. Рекомендована ітература………………………………………..77
3

3. ПЕРЕДМОВА
Ми навчаємося не лише для школи,
а й для життя.
Сенека
В умовах розбудови національної системи
загальної середньої освіти важливого значення
набуває інноваційна діяльність, яка
характеризується системним експериментуванням,
апробацією та застосуванням інновацій в освітньому процесі.
Полонська гімназія працює в режимі розвитку, а тому „тяжіє” до
втілення різних освітніх інновацій.
Сьогодні головними завданнями оптимізації методичної роботи є
уникнення формалізму, розвиток творчого потенціалу кожного
вчителя, створення належних умов для самоосвіти та
самовдосконалення педагогічного колективу. На заступника
директора з методичної роботи покладено високу місію – бути
лідером професійного розвитку педагогів, відчувати „биття пульсу”
кожного вчителя зокрема і шкільного колективу в цілому. Як же має
побудувати методичну роботу з педагогічними кадрами заступник
директора, щоб кожен учитель відчув ситуацію успіху, динаміку
професійного росту, задоволення від роботи, потребу в самоосвітній
діяльності?
4

4. На власному досвіді твердо переконана, що нетрадиційний
підхід до методичної роботи в навчальному закладі допомагає
педагогам стати відвертішими, демократичнішими, лояльнішими – до
дітей, колег, і в першу чергу, до самих себе.
У посібнику описано технології проведення нетрадиційних форм
методичної роботи на основі досвіду роботи Полонської гімназії.
У книжці не даються готові рецепти на всі випадки шкільного
життя, а лише пропонуються орієнтири для створення в навчальному
закладі творчої доброзичливої атмосфери співпраці для всієї шкільної
спільноти, розкрито технологію проведення нетрадиційних форм
методичної роботи, приклади окремих заходів та матеріали до них.
Сподіваюсь, що форми роботи, про які йдеться, будуть сприяти
створенню позитивного іміджу навчального закладу та Вашому
професійному зростанню, активізують творчі здібності педагогів.
Якщо Вас зацікавила ця книга, - то Ви вже „загорілись” ідеєю
працювати в інтерактивному режимі – як вчити інших, так і вчитися
самому.
Хочу, щоб цей методичний посібник став Вам у пригоді.
5

5. 2. ПРОБЛЕМНІ СЕМІНАРИ
2.1. Семінар – тренінг «Ефективність уроку –
результат організації активної діяльності вчителів і
учнів»
План роботи
1. Чинники ефективності уроку.
2. Тренінги:
2.1 Зміст навчального матеріалу
- тренінг “Обсяг навчального матеріалу”
- тренінг “Терміни”
- тренінг “Понятійний апарат”
- визначення рівня ефективності змісту навчального
матеріалу.
2.2. Методи навчання
- тренінг “Репродуктивний метод”
- тренінг “Проблемні методи”
- тренінг “Частково пошукові”
- визначення рівня ефективності методів навчання.
2.3 Форми навчання
- тренінг “Колективна робота”
- тренінг “Групова робота”
- тренінг “Індивідуальна робота”
- визначення рівня ефективності форм навчання.
3. Вироблення рекомендацій проблемного семінару.
6

6. Виступ Жалюк Світлани Леонідівни,
заступника директора з науково-методичної роботи.
Сьогодні ми зібралися на незвичайний проблемний семінар. Тема
його звичайна, а ось форма проведення – нетрадиційна.
Тема: Ефективність уроку – результат організації активної
діяльності вчителів і учнів.
Мета – не лише навчитись методам і формам, а й стимулювати
вироблення бажання застосовувати їх у своїй практиці, визначити
складові ефективності уроку; методи, прийоми, форми навчання, що
підвищують пізнавальний інтерес.
Проблема дослідження – визначення ефективності змісту освіти,
методів, форм навчання.
Об’єкти дослідження – методи, форми навчання, діяльність
вчителя та учнів на уроці.
З новими словами й поняттями в наше життя входять і нові
можливості. Виявляється, успіх у людських взаєминах залежить не
тільки від природних даних, а й від того, як ми навчилися запитувати,
відповідати, коментувати.
Високого вміння спілкуватися вчить життя. Але це процес довгий
і не завжди успішний. Сучасна психологія пропонує шлях
практичний, націлений на безумовний успіх, доступний і дієвий – це
тренінги.
Тренінг – це відпрацювання конкретного питання
безпосередньо на занятті. Це ефективний спосіб навчання, що дає
можливість швидко реалізовувати будь-яке освітнє питання.
7

7. Правила тренінгу
1.Виконання групових завдань.
2.Не виносити за межі групи того, що відбувається на тренінгу.
3.Говорити про все відкрито і щиро.
4.Відмова від загальних фраз, говорити “по суті справи”.
5.Називати в процесі тренінгу на ім’я і на “ти”.
Урок – це серцевина творчості вчителя, джерело його
педагогічного натхнення, його мистецький почерк.
Запитання №1.
1.Чи є ваші уроки ефективними?
2. Які критерії ефективності вашого уроку? (спробуйте їх
сформулювати).
Результати анкетування вчителів:
1. 87% педагогів гімназії вважають свої уроки ефективними;
2. Критеріями ефективності уроку вважають;
 високий професійний рівень;
 вдале поєднання форм, методів, прийомів навчання;
 творчий підхід до проведення уроку;
 диференціацію та індивідуалізацію навчання;
 суб’єкт – суб’єктні стосунки між вчителем і учнями.
Передумовою розбудови цілісного педагогічного процесу є
усвідомлення вчителям базових ідей, принципів, методів, прийомів,
форм роботи, які об’єднані в єдину систему. Навчально-виховний
процес і є цією системою, навчальна діяльність повинна дати людині
не просто суму знань, умінь та навичок, а й сформувати її
компетенції.
8

8. Компетенція – загальна здатність, що базується на знаннях,
досвіді, цінностях, здібностях, які набуті протягом навчання.
Отже, поняття “компетентності” не зводиться тільки до знань і
навичок, а належать до сфери складних умінь і якостей особистості.
Основні групи компетенцій
(яких потребує сучасне життя)
 соціальні (готовність брати на себе відповідальність, бути
активним у прийнятті рішень, у суспільному житті);
 полікультурні (взаємоповага між людьми, повага до їх мови,
традицій, культури);
 комунікативні (опанування усним і писемним мовленням,
володіння кількома мовами);
 інформаційні (оволодіння інформаційними технологіями);
 саморозвитку і самоосвіти (потреба постійно навчатися як у
професійному відношенні, так і в особистому та суспільному
житті);
 креативні компетенції, що реалізуються у прагненні і
здатності до продуктивної, творчої діяльності.
Отже, компетенції є інтегрованим результатом навчальної
діяльності учнів і формуються передусім на основі опанування змісту
загальної середньої освіти.
9

9. Творча група
„Зміст освіти”
Для успішного здійснення навчання як важливого засобу
розвитку і формування особистості потрібно знати: чого навчати,
якими навичками повинні оволодіти учні в процесі навчання.
Що ж таке зміст освіти?
Це система наукових знань, практичних умінь і навичок, якими
повинні оволодіти учні в процесі навчання.
Історія переконує, що визначення змісту освіти - важка справа.
Що впливає на зміст освіти?
1. Об’єктивні фактори:
а) потреби суспільства;
б) зміни в розвитку науки і освіти.
2. Суб’єктивні фактори:
а) політика, ідеологія суспільства;
б) методологія позиції вчених.
Вимоги до змісту освіти
1. Формувати гармонійно розвинену особистість.
2. Формувати громадянсько – патріотичну позицію.
3. Навчати, враховувати вікові особистості учнів.
4. науковий рівень.
5. Певна система, логіка.
6. Міжпрпедметні зв’язки.
7. Зв’язок теорії з практикою.
10

10. Які документи визначають зміст освіти?
1. Навчальні плани
Навчальний план – це документ, затверджений Міністерством
освіти, який визначає склад навчальних предметів, кількість годин,
відведених на певний предмет у класах. Всі предмети в сучасних
планах поділяються на обов’язкові (базові), за вибором, шкільний
компонент (визначає школа).
2. Навчальні програми (Затвердженні Міністерством освіти
України, авторські).
3. Підручники (є експериментальні, альтернативні).
4. Навчальні посібники .
У змісті освіти виділяється 2 частини: інваріантна (обов’язкова) і
варіативна, яка оформляється з урахуванням особливостей школи і
реалізується для розширення й поглиблення змісту підготовки
школярів.
Зміст навчального матеріалу
Сучасним вважається урок, який за своїми цілями (освітнього,
розвиваючого, виховного), змістом, структурою і методами
проведення відповідає найновішим вимогам теорії і практики
навчання в школі і є високоефективним. На такому уроці школярі
оволодівають оптимальним обсягом знань, вчать творчо
застосовувати їх, набувають необхідні уміння і навички:
Урок – цілісна система, елементи якої відображають основні
положення дидактики і спрямовані на виховання учнів і
формування їх пізнавальної активності.
11

11. Сучасний урок включає в себе зміст, форми, методи і засоби
навчання.
Головне в уроці – його зміст. Урок повинен містити певний обсяг
інформації, теоретичних відомостей, засвоєння яких збагачувало б
учнів знаннями. Крім знань, до змісту входять уміння і навички, які
формуються в процесі навчання. Особливе місце в змісті уроку
займають також методи, прийоми і засоби навчання, використовувані
вчителем. Якість уроку, багато в чому, залежить від правильного
співвідношення між діяльністю вчителя і діяльністю учнів. Важливе
значення при цьому має раціональне поєднання індивідуальної,
фронтальної та групової роботи учнів на уроці. Основі складові
змісту уроку: науковість, оптимальність, зв’язок з життям, ідейність
(виховна мета).
Зв’язок навчального матеріалу з життям досягається посиланням
практичної спрямованості в проведенні уроків.
Обсяг навчального матеріалу
Кажучи про оптимальність змісту уроку, звичайно мають на
увазі, що теоретичний і практичний матеріал, який у ньому міститься,
за своїм характером і обсягом є найкращим для
даних конкретних умов школи, певного класу.
Оптимальний зміст уроку забезпечується: при
високому науковому рівні – найбільш
доцільним, з урахуванням сучасних завдань
вивчення предмета, відбором навчального
матеріалу, доступністю теоретичних відомостей, практичних завдань
і вправ для учнів.
12

12. Урок повинен бути містким, але не перевантажним. Порушення
цієї умови неминуче призводить до механічного запам’ятовування
матеріалу, послаблення інтересу учнів та затримки їхнього загального
розвитку. Прагнучи якнайбільш “втиснути” в урок інформації, без
достатнього врахування можливостей учнів, ступеня їхньої
підготовки, вчитель часом вдається до такого тлумачення певних
явищ, фактів, яке далеко виходить за межі шкільної програми.
Наприклад, тема ”Другорядні члени речення”, 4 клас.
Не варто детально розглядати різні види обставин, вони
вивчаються у старших класах.
Іноді учителі довільно збільшують обсяг і складність фактів, не
досягаючи, однак, потрібного ефекту, оскільки зайве ускладнення
матеріалу робить його значною мірою непосильним для учнів. Тим
часом вимога навчати на високому рівні труднощів повинна
здійснюватись із неодмінним урахуванням доступності матеріалу,
інакше високий рівень труднощів із позитивного фактора
перетвориться на негативний. Визначення ступеня ускладнення для
кожного конкретного уроку з урахуванням підготовки класу –
важливе завдання вчителя.
Кожен розділ шкільного курсу, хоч він і має свої особливості і
завдання, не повинен і не може вивчатися ізольовано від інших.
Учитель повинен пам’ятати, що озброюючи учнів відповідним
теоретичними значеннями та практичними вміннями і навичками,
слід одночасно сприяти вихованню особистості.
13

13. Терміни
“Початкове навчання повинне виконувати розвивальну функцію,
реалізацію якої передбачає насичення його змісту теоретичними
знаннями.” (В.Давидов.)
Ми, вчителі початкових класів формуємо в молодшого школяра
творче ставлення до навчальної діяльності та мотиви, спрямовані на
розв’язання навчальних завдань. Зміст навчального матеріалу на
уроках ми подаємо, використовуючи відповідні терміни –
лінгвістичні, математичні, природничі, економічні.
Чи необхідна робота над термінами? Звісно, необхідна. Саме
робота з термінами забезпечує принцип науковості.
Наприклад, на уроці природознавства, ми ніяк не можем обійтись
без такого наукового терміну як “масштаб.”
Під час роботи над термінами можна використати різні прийоми:
- самостійне ознайомлення
- складання схем
- анаграми
- гра “Поле чудес”.
При цьому дотримуємось принципу наступності, послідовності.
На основі знання термінів, створюються проблемні ситуації.
Учні аналізують, порівнюють, роблять певні висновки. Вивчаючи
компоненти дій при додаванні, відніманні, оперуємо термінами
доданок, доданок, сума; зменшуване, від’ємник, різниця. Один із
компонентів невідомий. Питаємо учнів, що змінилося, будуємо
алгоритм залежності між компонентами і результатом дій. В
результаті цього ми приходимо до розв’язування рівнянь, спочатку
14

14. простих, а потім ускладнених. Отже, із усього сказаного робимо
висновок: зміст навчального матеріалу повинен включати роботу
над термінами.
Понятійний апарат
Понятійний апарат – поняття більш ширше, ніж терміни.
Понятійний апарат створюємо на уроках закріплення вивчених знань,
підсумкових. До складу понятійного апарату включают
ься терміни з певної теми, визначення окремих понять,
особливості того чи іншого явища, різні сторони вивчення “поняття”.
Інноваційною формою роботи із створення понятійного апарату є
метод гронування (накопичення навколо основного поняття опорних
слів, які допомагають в різних напрямках розкрити “поняття”).
ОКЕАН САКЕ КІМОНО
РИС ЯПОНІЯ ОСТРОВИ
РОБОТИ ІКЕБАНА АВТОМОБІЛІ
Визначення рівня ефективності
змісту навчального матеріалу
обсяг матеріалу
терміни
понятійний
апарат
15

15. Творча група
“Методи навчання”
Вступне слово з теорії питання;
- Тренінг “Репродуктивний метод”;
- Тренінг “Проблемні методи”;
- Тренінг “Частково-пошукові методи”;
Поняття про методи навчання і їх класифікацію
Метод (від грец. methodos – шлях до будь-чого) означає спосіб
діяльності, спрямованої на досягнення певної мети.
Методом навчання називають спосіб впорядкованої
взаємопов’язаної діяльності вчителя і учнів, спрямованої на
вирішення завдань навчання.
Методи навчання – це частина методів цілісного педагогічного
процесу. Класифікувати їх можна по-різному:
 за джерелом подачі і характером сприйняття інформації:
- словесні;
- наочні;
- практичні;
 за основними дидактичними задачами:
- методи отримання знань;
- формування умінь і навиків;
- застосування отриманих знань у творчій діяльності;
 за характером пізнавальної діяльності учнів:
- пояснювально-ілюстративні;
- репродуктивні;
- проблемні;
16

16. - частково-пошукові;
- дослідницькі.
Репродуктивні методи
Репродуктивний характер мислення передбачає активне
сприйняття і запам’ятовування інформації, яку повідомляє вчитель
або інше джерело інформації. Застосування цих методів неможливе
без використання словесних, наочних та практичних. Під час
використання репродуктивних методів учитель формулює факти,
доведення, визначення понять, акцентує увагу на головному, що
необхідно засвоїти.
Учитель спирається уже на відомі дітям факти, на раніш
отриманні знання і не ставить завдання обговорення будь-яких
гіпотез, тверджень. Наочність при репродуктивних методах
застосовується для більш активного і міцного запам’ятовування
інформації.
В цілому ж репродуктивні методи
навчання не дозволяють на достатньому
рівні розвивати мислення школярів, їх
самостійність, формувати в учнів навички
пошукової діяльності.
(Вчитель проводить тренінг
“Пояснення нового матеріалу” за допомогою повідомлення певної
інформації)
17

17. Проблемні методи
Проблемні методи використовують під час проблемного
навчання. При цьому учитель використовує такі прийоми:
- створює проблемну ситуацію;
- організовує колективне обговорення можливих шляхів
вирішення проблемної ситуації;
- підтверджує правильність висновків;
- формулює чітке проблемне завдання.
Учні висловлюють припущення щодо шляхів вирішення
проблемної ситуації, узагальнюють раніше здобутті знання,
висувають причини явищ, пояснюють їх походження, шукають
найбільш раціональний варіант вирішення проблемної ситуації.
Цінним видом проблемних робіт є дослідницькі роботи, під час
яких учні самостійно досліджують та формулюють закони.
Частково-пошукові методи
Частково-пошукові методи застосовуються переважно з метою
розвитку навичок творчої навчально-пізнавальної діяльності. Вони
сприяють більш осмисленому і самостійному оволодінню знаннями.
Особливо ефективно застосовуються ці методи в тих випадках, коли
зміст навчального матеріалу спрямований на формування понять,
законів, а не на повідомлення фактичної інформації.
Застосовуються пошукові методи в тих випадках, коли вчитель
уже підготував учнів до діяльності з вирішення проблемної ситуації.
(Вчитель проводить тренінг з використанням частково-
пошукових методів навчання. Робота класу за певним алгоритмом
діяльності).
18

18. Визначення рівня ефективності методів навчання
Творча група
"Форми навчання"
- Вступне слово з теорії питання;
- Тренінг “Колективна робота”;
- Тренінг “Індивідуальна робота”;
- Тренінг “Групова робота”;
Колективна робота
Форма організації навчання – зовнішня сторона організації
навчального процесу, яка пов’язана кількістю, часом і місцем
навчання, а також порядком його здійснення.
Під час уроку учитель забезпечує активну пізнавальну діяльність
учнів, використовуючи різноманітні форми її організації навчальної
діяльності на уроці тісно пов’язана з формуванням і розвитком
колективу класу. Цій меті сприяє колективна робота, під час якої
19

19. класний колектив виступає як єдине ціле, а кожний учень в ній як
член колективу, виконуючи доручене завдання.
Колективна організація навчальної діяльності учнів сприяє
встановленню особливих відносин у спілкуванні учителя з класом,
дружній діяльності учнів, під час якої досягається спільна участь у
вирішенні навчальних, виховних, розливальних задач, формування
сталих пізнавальних інтересів, використання різноманітних методів і
прийомів активізації процесу навчання, залучення до роботи всі учнів
класу і спільний прогрес у навчанні.
Разом з тим така організація не може бути універсальною, тому
що вона недостатньо враховує рівень розвитку, пізнавальні інтереси і
можливості, специфічні особливості кожного учня. Тому для
максимальної ефективності пізнавальної діяльності колективна
робота повинна поєднуватись з індивідуальною. При використанні на
уроці бесіди учитель залучає до участі у роботі в колективному
обговорюванні окремих учнів, розуміючи їхні індивідуальні
особливості.
Організація навчального процесу:
1. Урок - основна форма організації навчання.
2. Лабараторно-практичні завдання.
3. Науково-теоретичне читання.
4. Дидактичні, рольові, сюжетні
ігри.
5. Тетралізоване дійство.
6. Нетрадиційні форми навчання.
o конкурси, КВК;
20

20. o урок-гра, урок-кінофільм, урок-суд;
o лекції, семінари, співбесіди, факультативні заняття;
o урок-диспут, урок-подорож, урок-екскурсія.
7. Контрольні роботи, консультації, іспити, заліки, тематичне
оцінювання.
Колективна робота на уроці:
Лекція, диспут, бесіда; вирішення проблеми, відповіді на
проблемні запитання.
(Вчитель проводить тренінг застосування колективної форми
роботи у вигляді розв’язування завдань гри “Поле чудес”).
“Поле чудес”
На дошці слово, закрите аркушем паперу.
Скільки букв – стільки завдань. Відкрити букву можна
виконавши завдання.
(Номер запитання відповідає позиції в слові).
1. Людина, яка навчає.
2. Одна з освітніх технологій.
3. Об’єкт особистісно орієнтованої технології.
4. Форма роботи з учнями.
21

21. Індивідуальна робота
Колективний характер урочних занять, породжує змагальність
учнів.
Стимулює їх пізнавальну активність розвиває їхні творчі
здібності сприяє формуванню дисциплінованості, товариськості та
інших моральних якостей. Але, хоч урочні
заняття і проводяться колективно, учбово-
пізнавальна діяльність і засвоєння знань
учнями несуть на собі відбиток
індивідуальних особливостей їх
мислення, пам’яті, кмітливості,
здібностей. Постає питання про облік цих особливостей і організації
індивідуальної роботи з учнями в процесі урочних занять. Які з цих
занять повинні бути в полі зору вчителя ?
Перше: індивідуальний підхід до учнів здіснюється більш
успішно якщо на уроках широко практикується самостійна учбова
робота. Самостійне виконання завдань дозволяє вчителю бачити
труднощі з якими стикаються окремі учні і своєчасно подати
необхідну їм допомогу. Що ж стосується більш сильніших учнів, то
їм даються більш ускладненні та додаткові завдання, які
відповідають більш високому рівню їхньої підготовки і стимулють
розвиток їх здібностей.
Друге: важливим елементом індивідуальної роботи на уроці є
підхід до більш слабих і сильних учнів. Якщо учень проявляє лінощі
і недостатню посидючість в навчанні, вчитель повинен тактично
посилити контроль за його роботою і відповідним чином орієнтувати
22

22. його батьків. Учень з недостатнім ріівнем знань потребує
індивідуальної допомоги зі сторони вчителя. Учням, які вчаться
успішно, потрібно давати більше матеріалу для роздумів,
рекомендувати для самостійного опрацювання додаткову літературу з
метою розвитку їх творчих здібностей.
Третє: індивідуальна робота з учнями на уроці здійснюється в
процесі перевірки і оцінки знань. Вона виражається, перш за все, в
тому, що слабовстигаючі школярі підлягають більш частій перевірці
засвоєнню вивченого матеріалу. Це робиться з метою залучення іх до
регулярних занять і підвищенню наполегливості в навчальній роботі.
Більш сильним учням, як правило, ставляться більш складніші
питання, перевірка їх знань проводиться на більш складному
матеріалі. Для слабовстигаючих школярів ставлять питання простіші.
Все це враховється при оцінюванні навчальних досягнень.
Четверте: дуже важливою, хоча і складною, є проблема
індивідуалізації виховної роботи з учнями в процесі урочних занять.
Учнів потрібно частіше залучати в колективні форми роботи, давати
їм завдання по наданню допомоги в навчанні своїм товаришам. Не
менше значення має індивідуальна виховна робота щодо формування
позитивних мотивів навчання в тих учнів, які не проявляють в
оволодінні знаннях, або ж ігнорують підприємницькі професії.
Потрібно добре зрозуміти, що тільки вміле поєднання колективної і
індивідуальної роботи з учнями на уроці забезпечує належну
педагогічну діяльність навчально-виховного процесу.
(Вчитель проводить тренінг застосування індивідуальної форми
роботи у вигляді тестування).
23

23. Групова форма роботи
Навчання дня дитини має бути приємним, активним і
максимально індивідуалізованим. Сучасна початкова школа шукає
гнучкі форми організації, навчання.
Гуманізація взаємин “учитель-учень”, задоволення потреб дітей у
спілкуванні та співпраці визначає певну систему поєднання
індивідуальних, групових та фронтальних видів
роботи. Бо саме через групові форми роботи у
дітей формується позитивна мотивація до
навчального співробітництва.
Групова робота, робота в парі
варіативні форми навчання учнів,
різновиди сумісної діяльності, яка
характеризується спільними для її суб'єктів
цілями, планами, прийняттям рішень, презентацією проектів. Така
діяльність передбачає напрацювання спільного багажу інформації,
який формує певна конкретна група учнів.
Групові та індивідуальні форми навчання слід розглядати
залежно від мети та форми організації:
— завдання з орієнтовно однаковим рівнем складності;
— завдання з різними рівнями складності.
Особливості групової діяльності зумовлюються характером
стосунків, що виникають у групі під час виконання певного завдання.
24

24. Ознаки групової навчальної діяльності учнів
- спільність цілей, що передбачена всіма структурними
елементами діяльності суб'єктів;
- підпорядкованість конкретних дій кожного члена групи
загальній меті та їх взаємодія;
- зацікавленість всіх учасників групової роботи у спільному
результаті, що сприяє співробітництву та взаємодопомозі;
- ефективне спілкування між членами групи;
- залучення потенціалу кожного учасника до спільної праці.
Утворюючи групи, прагнемо щоб вони були максимально
різними. У них разом працюють і хлопчики, і дівчатка, учні з різним
рівнем розвитку, типом темпераменту та стилем навчання.
Прийоми поділу дітей на групи:
• за інтересами;
• за допомогою лічилочки;
• за цифрами на картках;
• за розрахунком на 1-й — 5-й;
• за умовними позначками;
• за різнокольоровими картками;
• за геометричними фігурами;
• за кольором волосся;
• за першою буквою імені тощо.
Правила групової роботи:
1. Уважно читати завдання-інструкцію.
2. Працювати так, щоб не заважати іншим.
3. Вислуховувати думки кожного члена групи.
25

25. 4. Користуватися додатковою літературою.
5. Дотримуватися відведеного часу.
6. Дотримуватися «Правила піднятої руки».
7. Презентувати дослідження можуть всі члени групи.
Працюючи в групі, кожна дитина враховує, що їй необхідно:
• ознайомитись із завданням;
• опрацювати розділ, спрямований на оволодіння певними
уміннями та навичками;
• самостійно перевірити свої вміння;
• узгодити свої дії з групою і прийти до єдиного рішення.
Підсумком групової роботи є презентація своєї ідеї чи рішення.
Вчитель разом з дітьми визначає, як буде проводитись презентація.
Наприклад:
1. Презентувати спільний проект може лідер групи.
2. Презентувати свою роботу може кожен член групи по черзі.
3. Дотримуватись відведеного часу.
4. Бути ввічливими і стриманими.
Така робота сприяє тому, що:
 учні сміливо висловлюють свої думки, припущення та
результати досліджень;
 вчаться користуватись енциклопедичною літературою,
відшукувати необхідну інформацію, робити узагальнення,
аналізувати;
 робити вибір і відповідати за нього;
 спільно розв'язувати завдання;
 розподіляти ролі, набувати комунікативних навичок;
26

26.  працювати в команді;
 надавати підтримку один одному.
Тобто під час проведення такої роботи діти вчаться спілкуватися,
аналізувати, переконувати, висловлювати свою думку, оцінювати
свою роботу, порівнювати свої думки з думками інших, прислухатися
до думки інших, виходячи із завдання (інструкції), виконувати різні
ролі в групі, відповідати за свій вибір, дотримуватись правил роботи
в групі, захищати і відстоювати свою думку.
(Вчитель проводить тренінг використання групової форми
роботи, створюючи сенкан).
Сенкан
(Складання вільного вірша з п’яти рядків, що синтезує
інформацію, коротко описує тему).
Правила складання
1. Перший рядок – слово, яке називає тему (іменник).
2. Опис теми (прикметники, 2 слова).
3. Виражає дію, пов’язану з темою (3 слова).
4. Фраза, яка виражає ставлення до теми (4 слова).
5. Слово-синонім, що виражає сутність теми.
Наприклад:
Учень.
Творчий, активний.
Оволодіває сумою знань.
Надихає на творчий пошук.
Особистість.
27

27. Визначення рівня ефективності
методів навчання
колективна робота
групова рообта
індивідуальна
робота
Рекомендації проблемного семінару – тренінгу
1. Навчально-виховний процес будувати
виключно на засадах наукової методології.
2. Зміст, організацію, форми і методи роботи
в школі підпорядковувати реальному визнанню
особистості учня.
3. Здійснювати освітній процес шляхом розвитку
творчих задатків, здібностей учнів.
4. У навчально-виховному процесі використовувати різноманітні
форми навчальних занять, шляхом поєднання їх у раціональній
системі, яка будується з урахування змісту навчального матеріалу.
5. Спрямувати науково-методичну роботу закладу на розв’язання
інноваційних проблем:
- необхідність усвідомлення педпрацівниками потреби у
впровадженні педагогічних інновацій у власну педагогічну
практику;
28

28. - інформування кадрів про новітні педагогічні технології;
- спонукання вчителів до розробки творчих завдань, методик,
здійснення експериментальної та науково-пошукової роботи;
- стимулювання їхньої участі в апробації нових методик,
підручників, дидактичного матеріалу;
- спрямування навчально-виховного процесу на розвиток
особистості дитини;
- забезпечення реалізації освітніх реформ;
- розв’язання актуальних проблем навчально-виховного
процесу;
- впровадження ідей педагогічної та психологічної науки у
практику роботи навчального закладу.
Аналіз роботи
(за допомогою анкетування)
1. Що в роботі семінару було найбільш цінним для Вас?
2. В якій мірі задовольнились Ваші очікування?
3. Що зробило б семінар продуктивнішим?
4. Чи зміниться щось у Вашому викладанні після семінару?
5. Ваше враження про семінар?
6. Запропонуйте теми для обговорення на майбутній семінар.
29

29. 2.2. Семінар ”Педагогіка успіху”
Питання для обговорення:
 Що таке успіх?
 Педагогіка оптимізму.
Всім педагогам бути готовими до дискусії, розв’язування
педагогічних ситуацій, демонстрування інноваційних технологій та
інтерактивних методів навчання.
Форма проведення : нетрадиційна!
«Притча про рай та пекло».
Одного разу іудейський мудрець
попросив Господа показати йому рай та
пекло. Господь підвів його до
приміщення, де билися, плакали й страждали голодні люди. Посеред
кімнати стояв великий казан із смачною їжею, у людей були ложки,
але вони були довші за руку й тому було неможливо потрапити
ложкою до рота. «Так, це справжнє пекло!» — сказав мудрець.
Потім вони зайшли до наступною приміщення. Усі люди там
були ситі й веселі Та коли мудрець придивився, то побачив там такий
самий казан й точнісінько такі самі ложки! Що ж робило їхнє життя
райським?
Вони годували один одного! Тобто вміли взаємодіяти між собою.
30

30. Створення ситуації успіху
Успіх школяра може створювати вчитель, який сам переживає
радість успіху. Хто має створити ситуацію успіху для вчителя? Всі,
хто його оточує: директор, завучі, колеги, батьки, самі учні.
Проте успіх приходить до того, хто робить те, що найбільше
любить. Успіх учителя передусім поняття людське, А вже потім
професійне. Більшість педагогів прагне бути налаштованими на ті
емоційні імпульси, які “випромінюють” учні. І якщо якась частина
цієї інформації минає вчителя, або, навпаки учнів, то винні в цьому
перші: не зуміли певним чином налаштуватися. Здатність
самоналаштову-ватись – шлях до педагогічної майстерності. Розмови
про те, щоб учитель розумів учня, тільки половина правди. Це
однобічний зв’язок. Потрібен і зворотній зв’язок, щоб і учень розумів
стан учителя.
Однобічний контакт – це початок індивідуального підходу, а
двосторонній – особистісного.
Діти пробачають багато чого, але не пробачать байдужості: щоб
дарувати учням радість не потрібно бути талантом, але обов’язково
бути майстром своєї справи. Головний зміст діяльності вчителя
полягає в тому, щоб створити учневі ситуацію успіху.
 Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, що
народжує енергію подолання труднощів і бажання вчитися.
 З психологічної точки зору успіх – це переживання стану
радості, задоволення результатами діяльності.
31

31.  З педагогічної точки зору ситуація успіху – це цілеспрямоване
організаційне поєднання умов, за яких створюється можливість,
досягти значних результатів у діяльності.
Професійний педагог знає цю наявність віри в успіх кожного
учня та вміння продемонструвати класу цю впевненість сприяють
більш вільному залученню учнів у пізнавальну діяльність.
Прийоми досягнення успіху
1. Прийом «Емоційне понижування»—констатація будь-якого,
навіть незначного успіху, навіювання дитині віри в себе, відкритість
учителя для довіри і співчуття.
2. Прийом «Авансування» — репетиція майбутньої дії, що
створює психологічну настанову на успіх.
Можна заздалегідь оголосити питання
семінару, назвати прізвища учнів, яких
учитель планує опитати, дати пробну
контрольну роботу тощо.
3. Прийом «Даю шанс».
Шанс, про який йде мова, — це заздалегідь підготовлена
педагогом ситуація, за якою учень отримує можливість зненацька для
себе розкрити свої можливості.
4. Прийом «Сповідь».
Рекомендується застосовувати в тих випадках, коли є надія, що
відверте звертання вчителя до кращих почуттів дітей зустріне
розуміння, викличе відповідний відгук. Як його застосувати — справа
досвіду і техніки. Тут треба все прорахувати, прогнозувати можливі
реакції.
32

32. 5. Прийом «Загальна радість».
Це емоційний відгук оточуючих на успіх члена свого колективу.
Важливо, щоб у досягненнях кожного школяра оточуючі бачили
результати своєї праці, а сама дитина розуміла, що її радість — це
радість підтримки, стану «свій серед своїх». Зрештою, в тім, як реагує
дитячий колектив на успіхи чи невдачі своїх членів, особливо по-
мітно виявляється його моральна сутність. На практиці цей прийом
реалізується за допомогою окремих учнів, що «ведуть» за собою
невстигаючих.
6. Прийом «Емоційний сплеск».
Хороший стосовно дітей, які емоційно реагують на похвалу і
критику. Завдання вчителя — в кожному учневі визволити енергію,
перетворити її на «ланцюгову реакцію», ініційовану гарячим словом
учителя.
7. Прийом «Обмін ролями».
Рольові ігри на зразок «День дублера» або їхні елементи, які
використовують на уроках, стають діловими іграми й
перетворюються на специфічний прийом створення ситуації успіху.
Щоб цей прийом
був вдалим, важливо, щоб інтелектуальне поле колективу перет-
нулося з його емоційним полем, і в місці перетину виявився конк-
ретний учень.
8. Прийом «Еврика»
Суть прийому полягає в тому, щоб створити умови, за яких
дитина, виконуючи навчальне завдання, зненацька для себе дійде
висновку, що розкриває невідомі для себе раніше можливості.
33

33. Завдання вчителя — помітити це глибоко особисте відкриття, всіляко
підтримати дитину, поставити нові завдання й надихнути на їх
розв'язання. Допомога вчителя в створенні ситуації відкриття має
бути якомога прихованішою.
9. Прийом «Навмисна помилка».
Його можна застосовувати з урахуванням віку і знань учнів на
відомому матеріалі, що використовується як опорне знання.
10. Прийом «Лінія обрію».
Перший успіх дитини відразу ж підхоплює вчитель, пропонує
мов» способи, за допомогою яких можна збудити думку учня,
вивести його на обрії самостійного мислення, причому лінію цього
обрію вчитель постійно відсуває.
Звичайно, реалізація наведених прийомів можлива лише за
позитивної установки вчителя на успіх учня.
2.3. Проблемний семінар
«Формування еталонної моделі компетентного
вчителя»
Едвард де Боно, один із найвідоміших дослідників механізмів
творчості, розробив метод, що допомагає в навчанні дітей і дорослих
ефективному мисленню. «Шість капелюхів мислення» — назвав він
свою працю. Шість капелюхів — це шість різних способів мислення.
Для того щоб одержати еталонну модель компетентного вчителя,
недостатньо однієї думки, сьогодні, використовуючи метод Едварда
34

34. де Боно, думатимемо різними способами, давати якісну різнобічну
оцінку ключовим компетентностям, дотримуючись процедури
ігротерапії Едварда де Боно створимо модель компетентного вчителя.
Людина, одягнена у білий капелюх, займає нейтральну позицію.
Білий капелюх — це мова холодних цифр, голих фактів.
Чорний капелюх дає негативну оцінку подіям і виступає в ролі
критика.
У червоному капелюсі ви можете висловити емоційне
відношення до дій, що відбуваються.
Людина, яка одягла жовтий капелюх, повна оптимізму; під ним
живе надія і позитивне мислення.
Зелений капелюх — це трамплін для майбутніх досягнень,
символізує творчий початок, поле фантазії і розквіт.
Людина, одягнена у синій капелюх, виконує керівну і
спрямовуючу роль, диригент великого оркестру.
Відповідно до позиції колектив розбивається на шість груп (за
бажанням педагогів) і проблема семінару обговорюється в кожній
групі, після чого учасники семінару знайомляться з виробленими
моделями. Наведемо фрагменти деяких виступів.
Чорний капелюх
Прослухавши складові моделі компетентного вчителя у викладі
білого капелюха, наш капелюх вносить наступні пропозиції:
Пропоную об'єднати методичну і дидактичну компетентності в
один розділ — професійну компетентність.
2. Виключи мотиваційну компетентність, оскільки вона має
входити до всіх видів компетентності.
35

35. 3. Виділити окремо здоров'язберігаючу компетентність, тому що
необхідно піклуватися про здоров'я учасників навчального процесу як
учнів, так і вчителів.
4. Виділити окремо інформаційно-технологічну компетентність.
Сучасний учитель має бути готовим творчо переосмислювати
отриману інформацію, вміти використовувати у своїй роботі
комп'ютерну техніку.
Жовтий капелюх
До назви «комунікативна компетентність» пропонуємо додати
слово «соціально-». Це пов'язано з тим, що вчитель повинен володіти
знаннями в галузі соціології і теорії
спілкування; принципів
міжособистісного спілкування; уміти
проектувати стратегії власної
діяльності з урахуванням інтересів і
потреб навчального закладу і
суспільства в цілому, продуктивно працювати з колегами, учнями,
батьками, адміністрацією, виявляти самостійність і ініціативу, вміти
емоційно налаштовуватися на спілкування, мати свій стиль
поводження в конфліктних ситуаціях.
Ми згодні з доповненням «інформаційна і громадська
компетентність». Тільки до терміна «інформаційна» додати
«технологічна» компетентність і об'єднати під загальною назвою
«інформаційно-технологічна компетентність». Під поняттям
«інформаційна компетентність» ми розуміємо здібність вчителя
орієнтуватися в інформаційному просторі, володіти й оперувати
36

36. інформацією відповідно до своєї професійної підготовки. Вміння
ефективно використовувати технічні засоби навчання, ЕОМ, засоби
наочності. Поняття «технологічна компетентність» — це
використання і створення банку інноваційних технологій, методик,
форм і методів роботи.
Що стосується громадянської компетентності, то компетентний
учитель повинен вміти орієнтуватися в проблемах сучасного
суспільно-політичного життя України, виконувати свої громадянські
обов'язки, вміти використовувати засоби і моделі поводження, що
відповідають законодавству України.
У результаті наших доповнень запропонована нами модель
компетентного вчителя має такий вигляд:
1. Психолого-педагогічна компетентність.
2. Інформаційно-технологічна компетентність.
3. Соціально-комунікативна компетентність.
4. Інтелектуальна компетентність.
5. Громадянська компетентність.
6. Мотиваційна компетентність.
7. Управлінська компетентність.
8. Загальнокультурна компетентність.
9. Професійна компетентність.
Червоний капелюх
Ми не згодні в плані об'єднання методичної і дидактичної
компетентності. Представники чорного капелюха, внісши свої
корективи в модель компетентного вчителя, не врахували, що є
класичні компетентності, що необхідні як основа всієї роботи
37

37. вчителя. Такою є дидактична компетентність. Адже дидактика — це
педагогічна техніка, тактика, стратегія, це базис, початок усіх
початків, константа. Методична компетентність — це змінювана
величина, що залежить від предмета, інноваційних технологій і,
зрештою, від таланту і творчості вчителя.
Об'єднання психологічної і здоров'язберігаючої компетентностей
вважаємо недоцільним, бо психологічна компетентність – урахування
психологічного стану кожного учня (тобто наявність знань загальної
та вікової психології), нормальний психічний стан і стійкий настрій
учителя, розумні вимоги вчителя до учня, педагогічний етикет і такт.
Здоров'язберігаюча компетентність — це і температурний режим, і
норми освітлення, і провітрювання тощо.
Синій капелюх
Наша група вважає що дану модель можна вважати еталонною
моделлю компетентного вчителя для асоціації наших шкіл. Модель
— це фундамент для формування в
собі поданих ключових
компетентностей. Тепер на основі
цього фундаменту кожен з нас
зобов'язаний працювати над собою,
над своїм професійним
удосконаленням.
Усі ми обов'язково дивимося у дзеркало, щоб оцінити свій
зовнішній вигляд. Це тільки гоголівська Оксана, дивлячись на себе в
дзеркало, говорила: яка я красива, яка гарна. А ми, бачачи своє
38

38. відображення, починаємо підфарбовуватись, виправляти недоліки,
щоб бути «на висоті».
Ця модель компетентного учителя свого роду теж дзеркало. Вона
зобов'язує нас працювати над собою, підвищувати свій професійний
рівень, педагогічну майстерність і культуру.
Модель одна, цілі і завдання єдині. Але кожен з нас йтиме до
досконалості своїм шляхом — і результати будуть, звичайно, зовсім
різні. І ми через кілька секунд у цьому переконаємося.
Завдання: Візьміть аркуш. Складіть вдвічі, ще раз складіть, і так
4-5 разів. А тепер відірвіть один кутик, другий кутик, відірвіть
частину середини. А тепер розгорніть аркуш і підніміть свої витвори
вгору. Вони в нас усі різні, як і ми всі різні. Тому модель у кожного
буде своя, а та, яку ми представили, беріть її за основу і працюйте.
Бажаємо всім також старанно, творчо трудитися над собою, як ви
це тільки що робили. І нехай ваші учні з ваших рук виходять
компетентними учнями. Боротись і шукати, знайти і не здаватися!
Ключові компетентності учнів початкової ланки
Соціальна компетентність.
 почуватися часткою колективу, жити з ним спільним життям;
 вміти спілкуватися з друзями, шанобливо ставитися до
дорослих;
 уміти висловлювати власну точку зору, вислуховувати думку
товариша;
 виконувати правові, морально-етичні норми, громадські
доручення;
39

39.  уміти працювати в парах, малих групах за інтересами, рольових
групах;
 уміти розв'язувати тестові та різнорівневі завдання, проблемні
ситуації.
Полікультурна компетентність:
 поважати традиції, звичаї України;
 володіти досягненнями національної культури, розуміти інші
культури;
 толерантно ставитись до культури і традицій інших народів;
 володіти загальнолюдськими цінностями, нормами
гуманістичної моралі.
Інформаційна компетентність:
 уміти працювати з підручниками, словниками, пам'ятками;
 уміти користуватися художньою літературою, енциклопедичною
літературою, картами, таблицями, репродукціями;
 уміти опрацьовувати інформацію на підставі аналізу, синтезу,
порівняння;
Компетентність саморозвитку і самоосвіти:
 володіти загальнонавчальними уміннями як основою
самоосвітньої діяльності;
 уміти виконувати диференційовані, творчі завдання, брати
участь в інтелектуальних, розвивальних, пізнавальних іграх;
 володіти початковими навичками критичного мислення;
 вміти доводити правильність судження, власної думки;
40

40.  розвиненість пізнавальних, психічних процесів: мислення,
пам'яті, уваги.
Комунікативна компетентність:
 володіти усним і писемним мовленням як засобом вільного
спілкування та самовираження.
 Компетентність творчої діяльності:
 вміти працювати під девізом: «Допоможи мені це зробити
самому»;
 мати розвинуте логічне, образне мислення, бажання пізнати себе,
самовизначитись, самореалізуватися.
Ключові компетентності учнів середньої ланки
Соціальна компетентність:
 здатність до вибору (вивчення курсів, факультативів, профілю
подальшої освіти, навчального закладу тощо);
 вміння співпрацювати з різними людьми, брати відповідальність
за індивідуальну, групову діяльність, узгоджувати свої дії з
діями членів колективу, визначати напрямки майбутньої
діяльності;
 володіти навичками етичної та правової поведінки,
толерантністю і поваги до інших;
 використання самооцінки та взаємооцінки учнів;
 оволодіння знаннями, навичками на рівні, не нижчому від
Державного стандарту базової школи.
41

41. Полікультурна компетентність:
 оволодіння духовними і культурними цінностями свого та інших
народів;
 вміння толерантно ставитися до людей різних расових,
культурних і соціальних груп;
 вміння проявляти і виділяти гуманістичні цінності особистості;
 оволодіння мовами: українською, російською, іноземними
нарівні навчальних програм;
 додержання партнерських стосунків з людьми.
Інформаційна компетентність:
 вміння раціонально використовувати фактичний матеріал
підручника як основного джерела інформації;
 вміння аналізу, синтезу, порівняння інформації;
 вміння використовувати нові інформаційні технології;
 вміння формалізувати інформацію через складання схем,
алгоритмів, малюнків;
 вміння обирати потрібні додаткові джерела інформації,
використовувати додаткову літературу;
 критичне ставлення до повідомлень засобів масової інформації;
 володіння загальною інформаційною культурою.
Компетентність саморозвитку і самоосвіти:
 осмислення потреби в саморозвитку;
 готовність до постійного навчання;
 оволодіння прийомами і формами самоосвітньої діяльності;
42

42.  свідоме застосування знань, умінь і навичок в умовах швидких
змін для здійснення самоаналізу і самоконтролю;
 розв'язання проблемних завдань і ситуацій;
 використання інтенсивних завдань, які передбачають пояснення
учнями певних питань;
 оволодіти здатностями самокритики і самоорганізації.
Комунікативна компетентність:
 вміння висловлювати свою точку зору;
 вміння використовувати усні і письмові рецензії на відповідь,
доповнення і зауваження до неї;
 вміння ставити перед собою цілі власної
діяльності і робити висновки за резуль-
татами;
 вміння слухати і чути з метою запобігання
помилок у чужому і власному мовленні;
 володіння культурою мовлення через
дотримання норм сучасної літературної
мови;
 вміння поважати одне одного;
 емоційна врівноваженість.
Компетентність продуктивної творчої діяльності:
 створення проблемних ситуацій на основі сучасного життя;
 вміння самостійно складати задачі, тести, вірші, експерименти,
вести дослідження, творчі роботи, звіти і захищати їх;
43

43.  вміння розв'язувати проблеми в індивідуальній діяльності та
групі;
 використання своїх особливих творчих здібностей (в музиці,
живопису, літературі тощо) в нестандартних ситуаціях;
 вміння вибирати творчі завдання;
 вміння нетрадиційно підходити до розв'язання задач.
Ключові компетентності випускника школи
Соціальна компетентність:
 свідоме ставлення учнів до власного здоров'я;
 сформована власна позиція, орієнтація на успіх, позитивне
ставлення до себе, інших людей і життєвих перспектив;
 свідоме професійне самовизначення;
 свідоме ставлення до природи, її багатств;
 наявність патріотичних почуттів;
 здатність усвідомлювати свої права, обов'язки.
Комунікативна компетентність:
 уміння спілкуватися усно, письмово рідною та іноземними
мовами;
 вміння працювати в команді;
 володіння комунікативними навичками:
а) вміння вести дискусію;
б) поставити запитання;
в) відрекомендувати себе;
г) вміння адаптуватися в мовному середовищі;
д) толерантне ставлення до думки опонента.
44

44. Компетентність саморозвитку й освіти:
 здатність до саморегульованого набуття знань та вмінь,
самостійного пошуку відповідей на актуальні запитання;
 вміння вільно орієнтуватися в різноманітних джерелах
інформації та критично аналізувати їх, аналізувати й контролю-
вати власну діяльність;
 вміння працювати з науковою літературою, досвід написання
наукових робіт, участь у дослідженнях.
Інформаційна компетентність:
 уміння учнів обирати потрібні джерела
інформації;
 уміння користуватися комп'ютером;
 володіти загальною інформаційною
культурою;
 вміння здобувати, опрацьовувати та використовувати
інформацію з різних джерел.
Полікультурна компетентність:
 повага до традицій, звичаїв рідного народу, релігій;
 оволодіння досягненнями культури;
 толерантне ставлення до представників різних расових,
культурних та соціальних груп;
 досягнення високоморальних, гуманних, духовних цінностей.
Продуктивна творча діяльність:
 вміння побачити та сформулювати проблему;
 вміння знаходити нові рішення, діяти в нестандартних ситуаціях;
45

45.  активізація творчих здібностей;
 реалізація творчого потенціалу учнів.
Професійність:
 знання предмета діяльності (учитель повинен вільно і гнучко
оперувати інформацією, бачити зв'язки у складній структурі
доказів, уміти легко подавати учням знання і націлювати їх на
оволодіння ними);
 любов до дітей (віра в потенційні можливості учнів);
 розумна вимогливість (дисциплінує учня);
 педагогічний такт (створення толерантних стосунків);
 педагогічне передбачення (уміння визначити можливі
ускладнення);
 інноваційність науково-педагогічного мислення.
Особисті якості:
 високий рівень соціальної відповідальності;
 прагнення до самоосвіти (тісно пов'язане із зацікавленістю
вчителя, натхненням до роботи, що у свою чергу підвищує
емоційно-вольовий вплив педагога на учнів);
 духовна культура, справжня інтелігентність;
 гуманність, оптимізм, почуття гумору; критичність і
самокритичність;
 креативність мислення.
Компетентності:
 інтелектуальна компетентність (наукові знання);
 психологічна компетентність;
46

46.  управлінська компетентність (базові вміння);
 мотиваційна компетентність;
 комунікативна компетентність;
 проективна компетентність;
 дидактична компетентність;
 методична компетентність.
Творчі якості:
 креативність (здібність виробляти нові ідеї);
 інтуїція (виявлення суттєвості);
 дивергентність (здатність мати декілька підходів до вирішення
однієї проблеми);
 оригінальність (наявність творчої уяви та підходу);
 асоціативність (вміння проводити аналогію).
Ключові педагогічні компетенції
 компетенція щодо моделювання, проектування, конструювання
навчально-виховного процесу;
 компетенція щодо запуску механізмів відновлення фізичного,
психічного, соціального та інтелектуального здоров’я учнів;
 компетенція щодо реалізації суб’єкт-суб’єктного підходу в
побудові особистісно зорієнтованого педагогічного процесу;
 компетенція щодо створення ситуації успіху для творчого
самовиявлення вихованців;
 компетенція щодо створення інформаційно насиченого
мотиваційно-спонукального життєтворчого освітнього процесу;
47

47.  компетенція щодо методичного забезпечення педагогічної
діяльності;
 компетенція щодо здійснення іноваційно-пошукової
новаторської діяльності.
соціальна відповідальність
• знання предмета
• прагнення до самоосвіти
• любов до дітей
• інтелігентність
• педагогічний такт
• почуття гумору
• інноваційність
• самокритичність
• науково-педагогічного
• креативність мислення
• мислення
Вчитель-
майстер
• інтелектуальна
Творчі якості • психологічна
• креативність • управлінська
• інтуїція • мотиваційна
• дивергентність • комунікативна
• оригінальність • проективна
• асоціативність • дидактична
• методична
48