1. 2
КЗ «Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»
Технологія продуктивного навчання на
уроках фізики
Опис досвіду роботи над проблемним питанням
Зміст
1. Вступ 3
1.1 Актуальність теми 4
1.2 Основнінапрями реалізації ідеї 5
2. Структура продуктивного уроку 8
2.1 Пропедевтична практика 9
2.2. Орієнтація 12
2.3 Презентація 13
2.4 Практика на прикладах 18
2.5 Керованапрактика 19
2.6 Незалежна практика 21
2.7 Домашня практика 24
3. Складові продуктивної технології навчання 25
4. Продуктивна діяльність учнів і гра на етапі пропедевтичної та
незалежної практики
26
5. Метод проектів складова в організації продуктивного навчання
— (етап домашньої самостійної роботи)
29
6. Проблемне навчання на продуктивнихуроках 31
7. Ситуації успіху і продуктивненавчання 34
8. Висновок 36
9. Список використаної літератури 38
10. Додаток 40
2. 3
Вступ
Як можна пізнати себе?
Не шляхом споглядання,
але лише шляхом діяльності.
Спробуй виконати свій обов’язок
і ти пізнаєш, що в тобі є.
Й. Гете
Загальновизнано, що школа - це модель суспільства. Саме від якості
шкільного навчання й виховання залежить збагачення культурних
цінностей. Стрімкий розвитокусіх сфер суспільного виробництвазумовлює
збільшення обсягута підвищення складностінавчального матеріалу
практично з усіх шкільних дисциплін. Тому реформування загальної освіти
супроводжується введенням новихспеціальних форм організації
пізнавальної діяльності, які мають конкретну мету - створититакі умови
навчання, за яких би кожен учень успішно навчався, розвивав свій інтелект і
був готовим до творчоїсамореалізації. Бо ж у формуванні особистості
дитини, на мою думку, чи не найбільшу роль грають саме форми організації
навчального процесу, який відображає характер взаємозв'язків його
учасників. Із реформуванням освіти України й переходом до 12-річної
середньої школита приєднанням до загальноєвропейського освітнього
просторуактуальним стає поняття продуктивного навчання.
Термін «продуктивненавчання» відбиває принциповуідею активної,
самостійної навчальної діяльностіучня.
Продуктивність передбачає забезпечення чіткої націленості на реальний,
конкретний, кінцевий продукт, створенийучнем у рамках навчально –
пізнавальної діяльності під час опанування предмету.
Досвід багатьохкраїн, що входять до мережі продуктивнихшкіл,
доводить, що освіту можна було б переорієнтувати з трансляції знань і
контролюїх формального засвоєння наорганізацію мотивованого,
3. 4
самостійного практично орієнтованого навчання, результати якого
пред'являютьсяв конкретному соціально значимомупродукті.
Технологія продуктивного навчання надає можливість навчання на
основіпрактичного життєвого досвіду, що допомагає молодів їхньому
професійному пошуку, розв'язанніїхніх соціальних, освітніх психологічних
і культурних проблем. Саме такий підхід до організації навчальної
діяльності в загальноосвітній школі обумовив вибір теми цієї роботи:
«Технологія продуктивного навчання на уроках фізики».
Актуальність теми пов’язана з сучаснимитенденціями в педагогіці, а
саме: становленням нової системинавчання. Томуперед сучасною школою
стоять такі завдання:
- розвинути індивідуальні пізнавальні здібностікожної дитини;
- максимально виявити, ініціювати, використати індивідуальний
(суб’єктний) досвід дитини;
- допомогтиособистостіпізнати себе, самовизначитися,
самореалізуватися;
- сформуватив особистостікультуру життєдіяльності, яка дає можливість
продуктивно будувати своє повсякденнежиття, тобто формувати
технологічно освічену особистість, підготовленудо самостійного життя
й активної перетворювальної діяльностів умовах сучасного
високотехнологічного, інформаційного суспільства.
Сучасніосвітні технології та інтерактивні методинавчання надають
навчанню природнийхарактер, сприяють створенню в школі для дитини
комфортногомісця для активного громадськогожиття, а навчальна
діяльність стає засобом реалізації потенціалу учня та розвитку особистих
здібностейвід рівня освітнього стандартудо творчості. Саме продуктивне
навчання дозволяєстворення учнем і вчителем певного продукту. Воно
передбачає навчання дітей у ситуаціях, максимально наближених до
реального життя, коли матеріал не повідомляється вчителем, а знання
здобуваються в процесіпевних практичних прийомів. Адже
4. 5
експериментально встановлено, що в пам’ятілюдини залишається до 90 %
інформації, яку вона здобуває сама, до 50% того, що вона бачить, і лише
10% того, що чує. Продуктивна орієнтація освіти дозволяє учням пізнати
навколишній світ (когнітивні методи), створитиосвітню продукцію. На
сьогоднішній день технологія продуктивного навчання вважається однією з
інноваційних педагогічних технологій, що відповідає вимогам Національної
доктринирозвиткуосвіти Українищодо переходу до нового типу
гуманістично-інноваційної освіти.
Мета роботи: розкритиструктуру продуктивного урокуй провести
аналіз використання деяких методів продуктивногонавчання при вивченні
фізики.
Для досягнення поставленої в роботімети необхідно виконати наступні
завдання:
- розкритисутність продуктивного навчання як основустратегії
розвиткукреативної особистості;
- виявити можливостівикористання проектного, проблемно-
пошукового методів при використаннітехнології продуктивного навчання
на уроках фізики;
- показати значення інтерактивних методів у системіпродуктивного
навчання;
- оцінити основнізасадистворення та підтримки продуктивної
атмосферина уроці;
- показати, як впливають ігрові ситуації на підтримку зацікавленості
учнів навчальним матеріалом;
- апробувати структуру продуктивного уроку.
Основні напрями реалізаціїідеї:
- залучення учнів до самостійного пошуку інформації, синтез матеріалу з
виходом на самостійні узагальнення й висновки;
- розвиток критичногомислення;
- розвиток творчихздібностей;
5. 6
- розвитокособистостіучня та його адаптація у світовому
інформаційному просторі;
- формування інформаційної культури учнів, забезпечення їх
інформаційних потреб;
- інтенсифікація навчання і виховання за рахунок використання ІКТ;
- удосконалення науково – методичного забезпечення навчально –
виховного процесу;
- оптимізація освіти на основі використання інформаційно –
комунікаційних технологій.
- Використання технології продуктивногонавчання надаєможливість:
створитикомплекс оптимальних умов для розвиткуособистостіучня;
створитиумови для розумовоїдіяльності;
- створитиу навчально-виховномупроцесіцілісну систему знань, умінь,
навичок;
- максимально пристосуватиосвіту до потреб людини;
міжсуб’єктні, партнерськівзаємини педагога й учня;
- набуття учнями життєвих умінь, що ініціюють особистіснезростання
та індивідуальний розвиток, міжособистіснеспілкування, взаємодію
та самовизначення;
- отримати конкретний продукту результаті самостійної
предметної діяльностіучня згідно із загальними вимогами навчання;
- конкретний соціально значимийпродукт;
організувати мотивоване, самостійне практично-орієнтоване
навчання;
- створитидіяльнісний підхід до навчання, формувати в учнів уміння
утверджувати себе через постійну продуктивну діяльність;
- орієнтуватися на практичне дослідження успіхів у самоосвітній
діяльності.
Щоб дійсно був результат і був він ефективним, необхідна більша
інтеграція теоретичного навчання в практичний досвід. Школа має
6. 7
максимально реалізувати головні принципипродуктивноїосвіти.
У своїйроботікеруюся
Принципами продуктивного навчання
Використання продуктивної педагогічноїтехнології гарантує надійність
результатів настільки, наскільки об’єктивніці засадий наскільки правильно
вони дотриманівчителем у процесіїї практичної реалізації.
Продуктивне навчання передбачає формування й розвитокуспішної
особистості. У цьому аспекті воно являє собою послідовність кроків, кожен із
яких має певний позитивний результат, оскільки є продуктивно-
орієнтованоюдіяльністю в реальних життєвих ситуаціях.
продуктивність,
результативність, самоосвіта
індивідуальність , вільнийвибір
глибоке знання природи дитини,
законів її розвитку й виховання
демократизація, гуманізація
національний характер
зв'язок теорії з практикою
свідомість та міцність засвоєння
цілеспрямованість і мотивація
7. 8
Структура продуктивного уроку
Дзеркалом будь-якої технології є урок, який будую за відповідною
структурою.
Серцевина продуктивної технології — продуктивний урок. Структура
продуктивного навчального заняття — проста, позбавлена всіх тих
«заморочок» і«прибамбасів», що ними так буйно обросла простата ясна
справа навчання. На моїхуроках органічно взаємодіють між собою тривічні
складники навчально-виховного процесу:учитель, учень, предмет. Більше
немає нічого. Із цього випливає простата надійна схема. У значенні простоти
і надійності ми переконуємося на кожному кроці. Скрізь і всюди те, що
влаштовано просто, працює надійно.
Урокскладається із семи обов'язковихелементів. Із них 5 елементів
різноманітної практики, 2 елементи стосуються пояснення,роз'яснення,
інструктажу. Останні на продуктивному уроці займають максимум 15
хвилин навчального часу, а не менш як 30 хвилин уроку відводжу на різні
види практичної діяльності. Витримую «золоте» співвідношення пояснення
та практики — 20 : 80.
Мета кожного продуктивногоуроку — сформувативміння,
використовуючинабуті знання. Досягаю її збільшенням часу активної
самостійної (тренувальної)роботикожного учня. Відповідно до законів
навчання, в умовах високої концентрації уваги й активності, великого обсягу
самостійно виконаних вправ коефіцієнт засвоєння (правильного виконання
завдань) може досягати90 і більше відсотків.
На уроках використовую сім обов'язковихелементів (етапів)
продуктивного уроку:
8. 9
Постійно присутніми в процесіє поточнадіагностика (оцінювання) й
моніторинг (фіксування зрушень, просування вперед).
На кожномуетапі задається показник, якого мають досягнутиучні. Для
продуктивного навчання цей показникне може бути меншим, ніж 85-100%.
Якщо заданий показник не досягається, то цикл розпочинаюз початку.
1. Пропедевтичнапрактика
2. Орієнтація
3. Презентація нових, знань, умінь
4. Практика на прикладах
5. Керованапрактика
6. Незалежна практика
7. Домашня практика
Обговоримо коженз етапів.
ПРОПЕДЕВТИЧНА ПРАКТИКА
Добре розпочнеш, успішно завершиш.
Коли суть справи обдумана заздалегідь,
успіх не запізниться.
Перший етап продуктивного уроку — пропедевтичнапрактика. На цьому
етапі досягається вирішення кількох завдань:
1 • пропедевтичнапрактика;
2 • орієнтація;
3 • презентація;
4 • практика на прикладах;
5 • керованапрактика;
6 • незалежна практикав класі;
7 • домашня самостійна робота.
9. 10
1) перевірка домашнього завдання;
2) повторення пройденого;
З) установлення рівня готовностіучнів продовжуватинавчання;
4) підготовка учнів до тестування.
Чому треба діяти саме так? Педагогічний закон не залишає вибору: щоб
успішно засвоюватинові знання, формувати нові вміння та навички, треба
домогтися ґрунтовногозасвоєння попередніх. Принцип наступності, що є
практичним виразником цього закону, відомий усім педагогам. Там, де він
порушується, продуктивність навчання невисока. Отже, наступність,
поступовість, міцність — непорушні опори цього етапу.
Установлюю рівень готовностіучнів продовжуватинавчання. Навчання
продовжуємо тодій лише тоді, коли досягнутийзапроектованийрівень
володіння знаннями, уміннями. Якщо він не досягнутий, то перехід до
наступного етапу заборонений.
Ця суворавимога диктується гарантією досягнення продуктузаданої
кількості та якості. Кожномузрозуміло, якщо одинурок непродуктивний,
другий — малопродуктивний, то звідки візьметься на виході процесу
гарантований високийпоказник. Адже найміцніший ланцюг не може бути
міцнішим від своєї найслабшої ланки. Навчально-виховнийпроцес у цілому
не може бути продуктивнішим за свій найменш продуктивнийурок.
Отже, урок розпочинаємоз фронтального виконання практичних завдань,
щоб виявити рівень підготовленостіучнів. У цих завданнях відтворюються
сформованізнання й уміння, а також вивчені раніше.
Не мудруючий не затягуючи процес, уже на першій хвилині уроку
пропонуюзавдання (тест, диктант, будь-який інший вид фронтальної
практичної роботи), виконання якого засвідчить, чиможна переходити до
вивчення нового матеріалу, формування нових умінь. Це завдання буде
коротким, інформативним, складність його не вища від складності
домашнього завдання, з «родзинкою»,що дозволить установити, чи готові
школярі до успішного продовження навчання. Найчастіше це тест на
10. 11
швидкість, результатом правильностівиконання якого є конкретний
показник. Результативні також диктанти, різноманітні практичні завдання
(на порівняння, співставлення, виявлення спільного та протилежного тощо).
Отже, на уроці немає так званої «організації»:уже з першої хвилина учні
розпочинають роботу. Усінеобхідні для практикуму приладдя готуються
заздалегідь. З першої хвилини — напружена праця. До речі, так педагоги
можуть уникнути низки проблем, пов'язанихз «розкачуваннями»,
запізненнями, симуляціями тощо.
Напружений момент цієї частини уроку пов'язаний із тим, що вчителеві
необхідно за лічені секунди перевірити правильність виконання практичного
завдання, установити коефіцієнт продуктивностікласу й ступінь його
готовностіперейти до вивчення нових знань.
Правильність виконання тестів, диктантів можна доручитисамим учням.
Спосіб швидкої перевірки — стандартизованізаписи, перфокарти, умовні
коди, підняті руки. Час перевірки не перевищує 30-60 секунд. За результатом
виконання тесту приймаю рішення — чи переходити до вивчення нового
матеріалу, чи зупинитися на повторенній зміцненні вивченого. Якщо він
досягнув запроектованого показникана 90-95%, то рухаємося далі. Години
навчального плану не мають для нього жодногозначення, адже мета —
навчити, а не «пройти» програму.
Поділюся досвідом швидкого фронтального тестування досягнень учнів.
Готую стандартний тест «на швидкість» із орієнтовним часом виконання 8-9
хвилин. Обсяг тесту — 5-10 завдань приблизно однакової складності, що
охоплюють зміст, про рівень засвоєння якого ви хочете дізнатися. Завдання
тесту проектуються на екран, роздаютьсяроздрукованимиабо зачитуються
усно. Учні їх не записують, час на це не витрачається. (Див. додаток1)
Свої відповіді учні подають на стандартизованихаркушах, які готую й
роздаюзаздалегідь. За результатами тестування виставляю оцінки, але це вже
роблюпісля уроку, уважно переглянувши подані відповіді.
Добрим способом організації пропедевтичної практикина уроках є
11. 12
повторневиконання домашнього завдання. Прочитайте, наприклад, диктант
за вправою, що була запропонованадля домашнього виконання. Потім
подавайте правильно виконане завдання, кожен учень виправить свої
помилки, а педагог дізнається про фактичний рівень сформованостівмінь.
Якщо, наприклад, задається показникправильностівиконання тесту 90%, то
в тесті з 10 запитань кожен учень може допустити лише однупомилку. Якщо
помилок більше — приймайте відповідне рішення.
Індивідуальне опитування не проводиться.Усіучні отримують оцінки за
виконання практичної роботи. Оцінка за пропедевтичнупрактику
доповнюється такоректується оцінками за виконання інших видів практики.
Результатом оцінювання є підсумковий «поурочнийбал». Проблема
накопичення оцінок зникає. За уроккожен учень може отримати більше, ніж
одну оцінку.
Доводиться докладатичималих зусиль, доки учні звикнуть до
продуктивної діяльності. Звичайно, на перших етапах упровадження
технології в слабших класах не можна задавати показник виконання 90-95%.
Требаоцінити реальні можливостіучнів і розпочинатиз полегшеного
варіанту, проте неухильно від уроку до уроку збільшувати показник,
доводячийого до 100.
ОРІЄНТАЦІЯ
Найбільш ретельно треба перевіряти
правильність висновків,
що здаються нам очевидними.
Наступний етап продуктивного навчальногозаняття — орієнтація, де
задаються межі, умови, характеристики навчального матеріалу, що буде
вивчатися далі. Тут педагог роз'яснює своїсподівання, чітко викладає мету,
визначає обсяг і структуру майбутньої роботи, інформує, у який спосіб
будуть фіксуватися та оцінюватися результати.
12. 13
Завдання цього етапу такі:
1) домогтися усвідомлення наступних кроків у формуванні нових знань,
умінь;
2) забезпечити наступність і послідовність вивчення матеріалу, формування
системи знань, умінь.
Повне розуміння сенсута послідовностінавчання досягаєтьсятоді, коли
учні самостійно можуть установити, у якому напрямку далі розвиватиметься
вивчення матеріалу. Вивчили ми, наприклад, електричний струм. А навіщо?
Що з цими знаннями робитимемо далі? Де і з якою метою їх можна
використати?Якщо діти самі підкажуть напрямокподальшого навчання - це
тріумф учителя. Вони в темі, вони розуміють, вони в процесі.
Структуру цього етапу орієнтації вибираю таку:
• короткахарактеристика змісту, зв'язків між новими й вивченими знаннями,
уміннями;
• пояснення (якщо треба) порядкувивчення нового:з яких частин буде
складатися освоєння нового змісту, яка роль учнів при розглядікожної з його
частин.
Орієнтовний етап заняття можна розширитий об'єднатийого з
пропедевтичноюпрактикою. Тодівін набуває гнучкої структури, як
наприклад:
1. вступні вправи, мета яких актуалізувати опорнізнання, уміння, особистий
досвід учнів, що будуть необхідні при вивченні нового матеріалу;
2. проективні творчівправи, що виходять за межі вивченого та вимагають
самостійного пошуку нових знань для вирішення поставлених завдань.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ
Педагог має точно знати, що він робить.
Результат його роботи — робота учнів.
13. 14
Третій етап продуктивного уроку — презентація, тобто представлення,
виклад нових знань. Роблю все, що для цього необхідно: пояснюю, показую,
демонструю, ілюструю, підтверджую прикладами. Основним методом цього
етапу уроку є пояснювально-ілюстративний. Цей метод споконвічно
використовується педагогамивсьогосвіту і, можна сказати, є домінуючим у
школі. Він довів своюжиттєздатність та ефективність. Частка використання
пояснювально-ілюстративногометодув школі перевищує 90 %. Учитель
тільки те й робить, що пояснює та візуалізує своє пояснення, тобто
підкріплює та пояснюєйого за допомогою ілюстрування й демонстрування.
Єдинийнедолік цього методу — пасивність учнів. Максимально активний
лише вчитель. І хоча він активно закликає (залучає) учнів сприймати,
аналізувати, мислити, запам'ятовувати, його намагання підсумовує
українськаприказка: в одне вухо влітає, із другого — вилітає. По-
справжньомулюдина починає мислити лише тоді, коли вона щось починає
робити.
Продуктивність пояснювально-ілюстративного навчання низька. У
середньомувонане перевищує 15%.
Парадоксально, але змусити навчально-виховнийпроцес «обертатися»
навколо учня зможетільки той учитель, який керує ним з «капітанського
містка». 15 хвилин — максимальний час презентації. За цей час я повинен
встигнути подати матеріал тричі. Повторитийого три рази в усе більш
скороченомувиді.
Ефективність цього прийомублискуче доведена в практиці
- В.Ф. Шаталова. Саме завдяки доведеномудо вищого рівня
досконалості«триповерховому» поясненню видатнийпедагог
домагався розуміння та засвоєння знань, умінь усіма учнями. Якщо
досліджується нова теорія, концепція, то докладно обговорюються всі
поняття, що відносяться до неї, даються їм визначення, формулюються
правила та наводяться приклади. Якщо це нове вміння, то
14. 15
визначаються всі крокийого формування.
Кожен крокобов'язковоілюструється прикладами. Цим усувається
один із головнихнедоліків пояснювально-ілюстративногонавчання —
у ньому завждибракує прикладів. Учителі, зазвичайне враховують
того, що діти не знають стільки, скільки вонисамі, і не все для них є
так само очевидним, якдля вчителя.
Побудова доступного учневі пояснення (розповіді) :
- Мова педагогапроста, ясна, зрозуміла навіть дитині. Тон — веселий,
подання — із гумором.
- Розповідь максимально коротка, змістовнаі глибока — тобто
талановита.
- Кожна ідея проілюстрованазрозумілим прикладом.
- Кожна ідея (думка) проілюстрованамалюнком.
- Незрозумілі, тобто такі, що допускають подвійне тлумачення, слова
відсутні.
- Нові терміни вводяться дужеобережно й багаторазово пояснюютьсяв
різному контексті.
- Розповідь системна — розбитана частини, пункти й підпункти.
- Важливі думки й факти виділяються, ілюструються опорним
конспектом чи «інтелектуальною картою».
Успішне засвоєння нового матеріалу багато в чомузалежать від якості
першого пояснення вчителя, тому прагну більше часу приділити
роз'ясненнюнезрозумілого. Хід пояснення може бути таким. Матеріал
розбиваєтьсяна малі частини (блоки, порції, кроки) й вивчається поступово
«крокза кроком», так, щоб кожен крокможна було розглянутидокладно. У
кожномублоці матеріалу наводжу достатнюкількість прикладів. Показую,
як треба виконувати вправи, моделюю ситуації. Практикую кількаразове
повернення до найбільш складних моментів, нових термінів. Пояснююкожне
слово або не вживаю його.
Важливо не тільки повідомити інформацію усно, але й максимально
15. 16
прояснитиїї за допомогоюнаочнихзасобів, щоб в учнів на цій стадії
вивчення матеріалу склалися міцні зоровіасоціації. Візуальна репрезентація
навчального матеріалу приблизно для однієї третини учнів найбільш
доцільна. Для «візуалів», тобто дітей, які тяжіють до образногосприйняття,
наочність відіграє головнуроль у розумінні й засвоєннівивченого, для всіх
інших — буде важливою підмогою на шляху повного розуміння. З'ясовую, чи
всі правильно розуміють візуальну інформацію, чи немає розбіжностейу
тлумаченні побаченого. Етап завершую перевіркою розуміння всього
навчального матеріалу.
На цьому етапі кожен учень складає власний опорнийконспектвивченого
матеріалу. Цим досягається вирішення щонайменше двох завдань.
Перше: учень щось робить. Він не просто пасивно слухає вчителя, а
зобов'язанийвідобразитипочуте — виділити й дуже коротко занотувати
головне, дослідити, що з чого випливає і як між собою пов'язаніпоняття, що
досліджуються.
Друге: учень створюєвласну символічну карту, що буде слугувати йому
опороюпривідтворенні матеріалу.
Користь опорнихконспектів довів В. Ф. Шаталов. Зрозуміло, що я підказую
учням, як готується опорнийконспект. Своїмидуже стислимизаписами на
дошці підказую основнийнапрямокрозвиткуідеї. Не допускаюпоказ
готового конспектуза допомогою ТЗН,бо тодіроботаучня зводитьсядо
перемальовування картинки у власний зошит. Пізнання немає. Пояснюю, що
опорнеконспектування за допомогоюскорочень,позначень, символів,
стрілок, з'єднань і т. д. є дуже ощадною формою кодування думок, замінює
нераціональне «лінійне» конспектування, тобто дослівний запис інформації.
Останнє сьогодніактивно вилучається з практики навчання. За кордоном
поширюється технологія підготовки «карт мислення», «карт інтелекту», за
якими навчаються студенти провідних університетів та елітарних шкіл.
Іноді для урізноманітнення важких продуктивних уроків вдаюся до
обговорень, дискусій, дидактичнихігор (особливо в старших класах), під час
16. 17
яких перевіряю, як зрозуміли учні нові концепції, поняття та терміни. Я не
запитую, як звичайно, чивсе зрозуміли учні, чи немає в них яких-небудь
запитань, і якщо ніхто не підніме руку, то вважається, що можна переходити
до наступної стадії уроку. Я обов'язковойдокладно запитую кожного, що і
як саме він зрозумів, з'ясовую, скільки, чого і як засвоєно. Риторичне
питання «Усезрозуміло?» не задаю ніколи. Задаю, як у тестах, чіткі й
однозначніпитання, що вимагають конкретних відповідей. Часто учнів
прошу пояснити, як була отримана та чи інша відповідь.
Формулюючи питання на перевірку розуміння, корисно дотримуватися
таких правил:
1) задавати конвергентні(такі, що сходяться), ане дивергентні (розбіжні)
запитання;
2) давати можливість відповідати на запитання всім без винятку учням — не
тільки тим, хто піднімає руку чи голосніше за інших вигукує відповідь. Це
можна забезпечитикількома способами, наприклад, спочаткуназвати того
учня, який буде відповідати, потім того, хто буде опонувати. Іноді дітей
просять відповідати разом;
3) більшу частину часу (75-90%) треба відводити на обговорення йвправи, у
яких здійснюється закріплення та зміцнення вивченого;
4) уникати тем, запитань, дій, що не стосуються справи. Після того, як
учитель поставив запитання, а учень на нього відповів, настає реакція
педагога на отриману відповідь. Я ніколи не залишаю невиправлених
помилок і не сповіщаю відразу правильну відповідь, якщо учень помилився.
Для виправлення відповідей використовуюспеціальні методи або ж
пояснююматеріал заново. Крім цього, роботазавждиведеться у високому
темпі. Учень змушений стежити за поясненням, він не має можливості
відволікатися. Щоб домогтися ще більшого ефекту, я надаю більше
можливостейвідповідати на питання самим учням. Одержуючиправильну
відповідь, «нагнітають ситуацію», задають нові, складніші запитання. На
ранніх стадіях навчання, коли правильна відповідь дається «навмання», я
17. 18
кілька разів перефразовував запитання, доти його «крутив» перед класом,
поки не був цілком упевнений, що всі учні все зрозуміли. Якщо учень
припускається механічної помилки, просто поправляюйого й іду далі. Якщо
неправильна відповідь указує на те, що учень не зрозумів, то спершу
намагаюся підказати йому чи натякнути. За незадовільного результату
пояснення розпочинаюзаново.Важливо допомагатиучням розбиратися в
ситуації та самим виправляти свої помилковівідповіді.
ПРАКТИКА НА ПРИКЛАДАХ
Не метушись ділом, дозрівай думкою.
На етапі презентації вчитель пояснює, демонструє все, що стосується теми
уроку, перевіряє, чи зрозуміли учні навчальний матеріал. Після цього
розпочинаю поетапнезміцнення вивченого шляхом самостійного виконання
завдань. Перші практичні завдання обов'язкововиконуються під
окерівництвом вчителя. Требадомогтися, щоб безпомилковобули виконані
саме перші дії, адже від цього залежить успішність наступної пізнавальної
діяльності.
Важливо дізнатися, чи готовіучні приступати до практичної апробації
навчального матеріалу. Пропонуючипрактичні завдання, з'ясовую:
• чи можуть усі учні безпомилково пригадати й визначитивсі поняття,
терміни, про які йшла мова під час презентації;
• чи можуть вони пригадати алгоритм формування нового вміння, визначити,
скільки, яких кроків і в якій послідовностівходить до нового вміння.
Дослідження цих питань організовую у виглядінайрізноманітніших
практичних завдань, де основним завданням буде назвати, установити,
порівняти, дослідити, визначити, виділити, співставити тощо. Не треба
вдаватися до усних відповідей учнів. Завдання виконують усі.
Приступаючи до практики на прикладах, спершу розбираєморазом з
18. 19
учнями одинтиповий приклад. Далі приклади виконуються самими дітьми.
Практика на прикладах може здійснюватися фронтально всім класом, а може
проводитисьу підгрупах, трійках і парах. Гарною підмогою, що супроводжує
цей етап роботи, буде кодоскоп(або його сучаснийаналог — проектор).
Коли записуюхід розв̕ язування завдання (його алгоритм) на кодограмі
(дошці), то всі бачать, що з чого випливає, розуміють, як здобувається
кінцевий результат. Моя роль у тому, щоб підтримувати зворотнийзв'язок,
чуйно реагуючи на всі відповіді учнів. Правильні відповіді підтримуються,
неправильні — відсіваються чи виправляються.
КЕРОВАНА ПРАКТИКА
Усі діти різні. Але механізми
формування вмінь — однакові.
У продуктивній технології доцільно переходити до виконання
самостійних практичних завдань тільки тоді, коли точність відтворення
(оволодіння навичкою) у класі досягає не менше 80%. Це треба розуміти так:
або всі учні класу виконують 80% вправ безпомилково, або 80% учнів класу
виконує безпомилково всівправи. Моніторинг і поточнетестування
допомагають учителеві легко встановити цю необхідну межу.
Цього досягають на етапі керованої практики. Тут слово «керована»
означає, що вона проводитьсяпід керівництвом учителя. Учні мають
можливість попрактикуватися в присутностіпедагога. Роботаучнів на цьому
етапі дозволяєвчителеві оцінити їхню здатність самостійно виконувати
навчальні завдання з певної теми. Дію як індивідуальний помічник,
фасилітатор надаючи допомогутим, хто її потребує.
На початку практики (при необхідності) ще раз проведжу інструктаж
щодо виконання завдань та нагадаю, якими матеріалами можна або треба
користуватися.
19. 20
Коротенько нагадую загальні вимогита напрацьований досвід організації
самостійної роботиучнів на уроці. Найперше виділяю рівні самостійної
діяльності:
1. Відтворювальна діяльність, що зводиться до копіювання дії.
2. Репродуктивнадіяльність, що зводитьсядо повторення дії. Може бути як
неусвідомленою, так і усвідомленою.
3. Продуктивна діяльність — усвідомлене та самостійне виконання дій.
4. Творчадіяльність, що передбачає самостійне перенесення набутих знань,
умінь на нові об'єкти, процеси, галузі знань.
Рівень діяльності, що пропонується учням, має відповідати рівневі їх
підготовленості. Пропонувати учням діяльність вищого рівня від того, на яку
вони спроможні, означаєдаремно витрачати час і зусилля. Школа має
формувати діяльність продуктивного рівня. Це не означає, що треба
відкинути два нижчих рівні: у багатьохвипадках через них треба пройти,
особливо колипропонуються новій складні видидіяльності.
Сьогоднів школі використовуютьсярізноманітні види самостійної
діяльності учнів. Серед найпоширеніших можна виокремититакі:
1. Роботаз книгою. Нинішні реалії такі, що учні мало працюють з книгами,
тому збільшую обсягичитання книг у класі. Цим, до речі, вирішую ще одну
проблему, окреслену вище, — забезпечення розуміння прочитаного.
Конспектування й реферування прочитаного — важливі навички, яких учні
повинні набути в процесі класного читання.
2. Найрізноманітніші вправи й завдання: тренувальні, відтворювальні,
репродуктивні, вправи за зразком, реконструктивні, продуктивні, творчі.
Диктанти, повідомлення та рецензії, критичні оцінки та багато іншого.
3. Задачій приклади. Практичні та лабораторніроботи.
4. Тести, перевірочні самостійні роботи, контрольніроботи.
5. Доповідіта реферати;.
6. Виконання індивідуальних та груповихзавдань, пов'язанихіз
самостійними спостереженнямив природі, під час екскурсій, на літній
20. 21
виробничійпрактиці, на пришкільній ділянці, у теплиці тощо.
7. Самостійне здобування та оприлюднення інформації на задану тему з
джерел масової інформації.
8. Моделювання, конструювання.
9. Домашня навчально-пізнавальна діяльність.
НЕЗАЛЕЖНА ПРАКТИКА
Продуктивний педагог при ближчому
розгляді виявляється диктатором.
Шостий етап — незалежна (чи цілком самостійна) практика в класі. Вона
розпочинається тоді, коли учні досягають рівня точностівиконання завдання
не нижчого за 85-90% на попередньомуетапі керованої практики.
Мета незалежної практики полягає в тому, щоб закріпити нове знання,
забезпечитийого запам'ятовування на тривалий період часу. Під час
незалежної практики учні виконують практичні вправи без допомоги
вчителя.
Роль педагога — своєчаснаперевірка та коригування робіт учнів.
Визначаю, чи залишився рівень точностівиконання завдань на належному
рівні, чи досягнув він вищого показника. За результатами визначається
необхідність у допомозіта додатковихзаняттях для тих учнів, які цього
потребують.
На продуктивномууроцідіти самостійно працюють над завданнямивід 50
до 70% часу уроку. Якщо ми хочемо, щоб більша частина цього часу дійсно
йшла на засвоєння знань, то учні не повинні відволікатися. Не миттєвий і
швидкозгасаючийінтерес, а воля, свідомо вихована увага, старанність
повинні допомагатиїм у цьому. Одним містким словом — старанність.
21. 22
Стержень продуктивного уроку — практичні заняття з високим рівнем і
якістю педагогічної підтримки з боку вчителя й однокласників. Підвищенню
ефективності самостійної роботисприяють:
1) Багаторазовевідточування, «шліфування» вмінь і навичок. Мета будь-якої
практики полягаєв тому, щоб домогтися майстерності, тобто здатності
користатися навичкоюнезалежно й безпомилково. Вигострюючинавичку,
проводжуучня через різні стадії практики, що характеризуються різним
ступенем допомогиз його боку. Такого родупрогресія потрібна, щоб
забезпечувати необхідну підтримку учня доти, поки він не досягнерівня
самостійного володіння відповідними знаннями, уміннями. Метод
відточування окремих блоків уберігає від помилок на ранніх стадіях
вивчення матеріалу, коли уразливість пам'яті ще дуже високай легко може
запам'ятатися неправильний досвід. Буває, і нерідко, що початковапомилка
надалі веде до перекручування всієї інформації. У процесінавчання вчитель
більше забезпечуєкоригувальний зворотнийзв'язок,вчасно виправляючи
допущені помилки й закріплюючи правильно засвоєне. Коли учні вже
можуть виконувати роботуз достатньою точністю, то це означає, що вони
готовідо незалежної (власної) практики. Допомогаїм уже не потрібна.
Можна виходити на домашнє завдання.
2) Збільшення тривалості виконання практичних завдань. Дослідження
показують, що, чим більше часу було в сукупностівиділено на практичне
відпрацьовування матеріалу, чим більше було можливостей
попрактикуватися, тим більш тривалий період зберігаються знання та
навички в пам'яті. Короткі, інтенсивні періоди роботизабезпечують краще
засвоєння матеріалу, ніж більш тривалі. Для молодших школярів короткі(по
5-10 хвилин) практичні вправи, які чергуються протягом одного чибільше
днів з іншими видами роботи, будуть більш ефективними, ніж одноразові30-
40-хвилинні вправи. Старші школярі здатні виконувати тривалу роботу, але й
для них ефективніші коротківправи.
3) Інтенсивне спостереження за роботою кожногошколярана початковій
22. 23
стадії практики, тому що помилки, допущені на цій стадії, можуть
закріпитися й надалі перешкоджати навчанню. Необхідний постійний
коригувальнийзворотнийзв'язок, щоб помилки не осіли в пам'яті.
Інформація про те, як діяти правильно, запобігатиме помилковій
концептуалізації вже на ранній стадії навчання. Це допомагає знизити рівень
тривожностіучнів: виконуючипрактичні вправи, вони будуть упевнені, що в
разі потребиїхні дії будуть негайно скориговані. Важливо не тільки
запобігати закоріненню помилок на ранній стадії, але й мати повне уявлення
про динаміку формування навички.
4) Коли рівень точностівиконання завдань досягне75-80%, можна
переходити до наступного рівня практики. Стежачи за коефіцієнтом точності,
ми можемо бути впевнені, що дії будуть закріплювати успішний досвід, а не
помилки.
5) Рівномірний розподілпрактичних вправ та рознесення загальної кількості
практичних вправ на весь період навчання. Відомо, що без повторення
протягом 24 годинзабувається дві третини отриманої інформації. Але якщо
протягом досить тривалого проміжкучасу (наприклад, 3-4 місяці) регулярно
проводитиповторення вивченогоматеріалу, то можна домогтисяпереходув
довгостроковупам'ять майже всієї нової інформації. Найпоширеніша
помилка — учитель припиняє вправи, коли досягнуто перше безпомилкове
виконання. Для якісного навчання регулярно повертаюся до найважливішого
матеріалу.
6) Тривалість проміжків між практичними вправами не повинна бути занадто
великою. Загальна рекомендація тут така: на початку навчання вправи
проводитичастіше, а як тільки учні виходять на рівень самостійної практики,
вправи проводятьсярідше, — спочатку через 1 день, потім через 2, потім
через 6 і, нарешті, через 15 днів.
23. 24
ДОМАШНЯ ПРАКТИКА
Не знаючи точного продукту, неможливо
розробити технологію його отримання.
Сьомийетап — домашня самостійна практика. Визначаю обсяг
оптимальної тренувальної роботи, необхідної для безумовного закріплення
вивченого й набування міцних навичок. Своїхцілей досягаюне
перевантаженням, збільшенням обсягувправ, а системою — перспективою
подальшого підвищення міцності навичок шляхом розглядувивченого в
контексті подальшого вивчення нових знань.
Особливістю цього етапу продуктивногоурокує те, що виконання
домашнього завдання розпочинається в класі, коли дзвінок сповіщає про
завершення уроку, роботапереривається на півреченні, півслові, півлітері.
Чому дію саме так? Дослідженнями психологів незаперечно доведено, що
краще запам'ятовуються перервані(тобто незавершені) дії, ніж дії завершені
(закінчені). Науковцям відомий так званий «ефект Зейгарник», що пов'язує
міцність засвоєння із завершеністю дії. Завершені дії «викидаються» з пам'яті
як «завершені», а незавершені, навпаки, довго «стирчать»,вимагаючи
завершення. Отже, домашнє завдання має розпочинається в класі, тоді воно
буде відноситися до незавершеного, що його треба завершити вдома.
Із цих міркувань «акцентоване» закінчення уроку, до якого тяжіє класична
методика, є непродуктивним. Дія має перериватися й чекати свого
продовження. Уцьому є ще одинвиграшний момент. Ось учитель домігся,
щоб учень таки записав до щоденника номеривправ чи прикладів, які треба
виконати вдома. Учень це зробив, завершив справу. Удомавін довго
розглядаєці записи, не може пригадати того, що робилося в класі. Домашні
вправи часто не виконуються саме тому, що дії завершилися в класі.
Зовсім по-іншому виглядає домашня робота, перервана у виконанні. Учень
24. 25
розгортаєсвого зошитана перерваномуслові, дії, йому значно легше
пригадати, що і як він робив у класі. У результаті відсотоквиконання
домашнього завдання значно зменшується (навіть до 70%), а продуктивність
(усвідомленість, самостійність) виконання роботизначно підвищується.
Тому продуктивнийурок завершується не за дзвоником, атоді, коли учень
сам згортаєроботунад виконанням свого завдання. Інколи діти так
захоплюються роботою,що затягують виконання завдань на кілька хвилин.
Учителі мають тільки радіти з цього, бо самостійність, відповідальність
наростають, а підневільність, залежність скорочуються,що й необхідно для
демократично організованогонавчально - виховного процесу.
Проаналізувавши структуру продуктивного урокуможнавиділити
складовіпродуктивної технології навчання.
ПРОБЛЕМНО-ПОШУКОВЕ
НАВЧАННЯ
РОЗВИВАЛЬНЕ НАВЧАННЯ
ПРОГРАМОВАНЕ НАВЧАННЯ
ПРОЕКТНЕ НАВЧАННЯ
ІГРОВЕ НАВЧАННЯ
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ
НАВЧАННЯ
ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯКОЛЕКТИВНИЙ СПОСІБ
НАВЧАННЯ
СИТУАЦІЯ УСПІХУ МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ
АВТОРСЬКІ ПРОГРАМИ
25. 26
Застосування методикпродуктивної технології надає широкі можливості
для змістовної мотивації навчання, пов’язаної з усвідомлення учнями зв’язку
навчального матеріалу та повсякденної життєвої практики, із з’ясуванням
можливостеййого практичного використання, із розумінням суспільного й
особистісного значення засвоюванихзнань. Прикладом впливу мотивації на
продуктивне навчання учнів може бути початоквивчення теми:
«Електричний струм». Зачитую уривок із твору відомої поетеси Н. Забілої
Той струм дає заводам міць,
трамваї водить дзвінко,
яскравим світлом блискотить
у кожному будинку,
і хліб пече, й живить приймач,
пере й прасує одяг,
і поїзди могутні, бач,
без пари й диму водить.
Н. Забіла
У ньому конкретно названі приклади застосування енергії електричного
струму. Навіть останній рядокцього вірша дозволяє підсилити значимість
використання електричного струму, порівнюючи його ефективність із
ефективністю парових машин. Зацікавлення учнів підсилюється
використанням поезії на уроці фізики.
Продуктивна діяльність учнів і гра на етапі пропедевтичної та
незалежної практики
Ефективним засобом створення умов для інтенсифікації продуктивної
діяльності учнів є гра, адже саме під час гри з учнями відтворюються
реальні життєві ситуації, легше долаються труднощі, перешкоди,
психологічні бар’єри, відбувається вироблення необхідних людських
якостей, навичок, створюється ситуація співтворчостій довіриміж учнем і
вчителем. Старші школярі виконують більш складні роліпід час проведення
26. 27
уроків-конференцій, уроків- судів, інтелектуальної гри«Інтерв’ю з ученим»
та ін. Ігроваситуація – це іскра, яка здатна запалити процес пізнання. Вона
підвищує пізнавальний інтерес учнів і служить попередньою зарядкою,яка
настроюєна уважне сприйняття і осмислення матеріалу. Захоплені живою,
емоційною грою, учні швидше набувають знань і навичок.
При систематичномувикористанніна уроках ігрових форм
спостерігаються наступні результати:
- формуються такі якості особистостіяк терпіння, наполегливість,
відповідальність, цікавість, спрямованість до пізнавальної діяльності;
- виробляєтьсявміння самостійно добуватизнання та застосовуватиїх на
практиці;
- створюєтьсяпозитивнийморально-психологічнийклімат у класі для
розвиткуособистостейучнів;
- підвищується рівень розвиткукомунікативних навиків учнів;
- розвивається спостережливість, уміння бачити незвичайне в знайомих
речах.
Саме такі результати я спостерігав під час проведення педагогічного
експерименту в 10 класі (тема «Електричний струм у різних середовищах»,
аукціон «Позолотиручку»);
Конкурс казкарів – використовуюдля роботиз підручником – у домашніх
умовах. Учні, прочитавши параграф підручника, складали за змістом казку
(тема «Електричний струм у напівпровідниках» -
казка «Подорож електрончика»);
Задача без вимог – учням наводились умови задач, у яких не
сформульованівимоги. Треба було скласти запитання до описання ситуації
та відповісти на них (тема «Електричний струм у напівпровідниках» –
«Погасисвітло на відстані»);
Перевертні – завдання полягали у складанні слів – фізичних понять – із
літер, що написані на картках, розкриттіїх фізичного змісту та
характеристиці (тема «Відбивання світла. Дзеркала»: «іксолп» – плоскі,
«інчирефс» – сферичні).
До ігрових форм навчальної діяльності належить складання та
розв’язування кросвордів.
Кросворд— це задача-головоломка. Кросвордисприяютьрозвитку
пошуково-творчихздібностейучнів, умінню застосовуватисвої знання,
швидко орієнтуватись у здобутихвідомостях. Вони є хорошим тренінгом
27. 28
розумовоїдіяльності, дають тому, хто відгадує можливість для
самовираження. Розв’язування кросвордів тренує пам’ять, покращує
кмітливість, виробляєнаполегливість, здатність логічно мислити, зіставляти,
вчить працювати з додатковою літературою, енциклопедіями, розширює
кругозір, стимулює інтерес до предмету.
Кросворд— це ж та сама дидактична гра, яка складається з ігрової та
навчальної задач. Ігровузадачу учень розв'язує заумови цієї гри
(розгадування чискладання кросвордів);а навчальну ставить перед собою,
вірніше її ставлю я, вона розрахованана оволодіння певними знаннями,
вміннями й навичками. Требачітко уявляти, з якою метою використовується
даний кросворд, якізнання можуть бути закріплені з його допомогою,
систематизовані, виявлені в учнів, які вміння сформованіта перевірені.
Навчальні кросвордиможнакласифікувати, виходячиіз навчальної мети, що
дозволяєвиділити наступну головнутематику кросвордів із фізики для учнів
старших класів:
- історія фізики і техніки;
- фізичні величини, одиниці їх вимірювання, прилади;
- основнітеми курсу фізики середньої школи;
- прикладні запитання фізики;
- загальнофізичні запитання.
Найчастіше переможцямиігор стають «слабші» в навчанні учні. У ході
ігрової діяльності в них проявляютьсятерпіння та наполегливість, тобто ті
якості, яких їм не вистачає при систематичній підготовці домашнього
завдання. Захопившись грою, учні не помічають, що вчаться, запам’ятовують
нове, орієнтуються в незвичайних ситуаціях, а також поповнюють запас своїх
понять, уявлень, розвивають фантазію. Ігровіелементи дають змогувчителям
зацікавити учнів і протягом досить тривалого часупідтримувати їхній
інтерес до складних питань, властивостей і явищ, на яких у звичайнихумовах
зосередитиувагу дітей не завжди вдається. Більш ніж у будь-якій іншій
діяльності, в колективній грі виявляються особистіякостікожного,
28. 29
формуються стосункиз однолітками. Ігри важливо проводитисистематично
й цілеспрямовано на кожномузанятті, починаючиз елементарних ігрових
ситуацій, поступово ускладнюючий урізноманітнюючи їх у міру
накопичення в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, розвиткулогічного
мислення, виховання кмітливості, самостійності, тобто таких якостей
інтелектуальної сфери, які характеризують творчуособистість. Таким чином,
гра є своєрідним поштовхом для творчогопошуку нових навчальних форм,
що забезпечують інтенсифікацію учбового процесу.
Важлива складова в організації продуктивного навчання — метод
проектів (етап домашньої самостійної роботи)
Однією з важливих складових в організації продуктивного навчання є
метод проектів. Його застосування на уроках фізики допомагає школярам
поступово набувати вмінь і навичок, без яких їм не обійтися в реальному
житті, незалежно від обраної професії. Діти перетворюються на самостійних,
нехай поки ще маленьких, дослідників. Коженпроект необхідно розглядати
як реалістичний задум про бажане майбутнє, який, як правило, передбачає
виконання таких завдань, що раніше не виконувались. Проектний задум
указує нам, що саме й яким чином необхідно зробитидля його втілення в
життя. Із його допомогоюрозвивається логічнемислення учнів, їхні творчі
здібності, навички стилістичного оформлення своєї думкитощо. Учні із
задоволенням працюють над створенням різного видупроектів.
Готуючись до уроку за методом проектів, пропоную учням наступні типи
навчальних проектів:
Дослідницький— дає змогу активізувати й розвиватирозумовіта
мовленнєві здібностіучнів, їхнє мислення, пам'ять, привчає до уважності,
спостережливості, відповідальності. Дослідницький проект вчить учнів
чітко, грамотно й логічно висловлюватись.
Інформаційний- зорієнтований на збирання інформації. Це проект
інтегрованого характеру.
29. 30
Учні отримують проблемні завдання залежно від пізнавальних інтересів і
творчихздібностей. Вони збирають цікаві факти із життя вченого, з історії
експременту, досліду, визначного відкриття,складають географічні маршрути
відкриття закону.
Ігровий або пригодницький - зорієнтований на опрацювання учасниками
проекту ролей, зумовлених змістом проекту.
Так, на уроці учні виступають у ролі вченого, якийрозповідає про своє
життя та відповідає на запитання учнів.
Творчий - передбачає створення та презентацію матеріалу, який розкриває
певну тему.
На уроках учні пропонують презентації вивчення того чи іншого фізичного
явища. Приклади використання в народномугосподарстві. Дослідницькіта
експериментальні задачі.
Практико-орієнтований– спрямованийна вироблення конкретної
програмидій.
Оскільки навчальний проект – це організаційна форма роботи, яка
спрямованана опанування навчального матеріалу і складає частину
предмета, важливим є чітке планування етапів роботи й виконавців, а саме:
вибір теми або проблеми;
планування проекту;
процес дослідження;
результати, висновки;
презентація результатів роботи;
оцінка результатів і процесу.
Тобто проект – це «П’ять П»:
30. 31
Метод проектів активізує всі аспекти особистостіучня: його
інтелектуальну й емоційну сфери, його індивідуальні особливості, впливає на
розвитокцілеспрямованості, комунікабельності, креативності, усвідомлення
моральних цінностей.
Продуктивне навчанняспрямованена організацію навчальних занять,
які сприяють створеннюпід керівництвом учителя проблемних ситуацій, й
активну самостійну діяльність учнів з їх вирішення, у результаті чого
відбувається розвитокрозумовихздібностейособистостіта творче
Проблема
Проектуван
ня
Пошук
інформації
Продукт
Презента-
ція
31. 32
оволодіння знаннями, навичками, уміннями.
Пізнавальна самостійність учнів у навчанні визнається як готовність
особистостідо оволодіння знаннями своїмисилами.
А пізнавальна активність полягає в тому, що учень, аналізуючи,
порівнюючи, синтезуючи, узагальнюючи та конкретизуючифактичний
матеріал, сам шукає та одержує нову інформацію.
Розумовийпроцес — складний процес, який, як правило, починається з
виникненням проблеми. Але не всякийпошук пов'язанийіз виникненням
проблеми. Якщо вчитель дає завдання, указавши, як його виконати, то навіть
самостійний пошук не буде рішенням проблеми.
Проблемна ситуація - це інтелектуальне утруднення, що виникає у
випадку, коли людина не знає, як пояснитидеякі явища або факти, не може
досягтибажаної мети відомим їй способом. Створивши перед поясненням
нової теми проблемну ситуацію, увага учнів буде привернена до вирішення
проблеми, а значить, і до теми, що вивчається.
На уроках я використовую такі типи ситуацій.
Формування
самостійності
Аналіз
контрольної
роботи
Вивчення
нового
матеріалу
Перевірка
домашніх
завдань
Закріплення й
поглиблення
навчального
матеріалу
Науково-
дослідницька
робота
Робота в позаурочний
час(виготовлення
макетів просторових
фігур і складання задач
до них, написання
рефератів)
32. 33
Ситуація 1: учитель формує проблему й сам її розв’язує. Прикладом
може бути проблемнийвиклад матеріалу.
Ситуація 2: учитель формує проблему, але для її розв’язання частково
залучає учнів. Така ситуація при евристичній бесіді.
Ситуація 3: учитель формує проблему, а учні розв’язують її самостійно.
Така ситуація виникає при виконанні проблемних лабораторнихробіт.
Ситуація 4: проблемуформують учні, але розв’язує її учитель. Ця
ситуація реалізується за допомогою демонстраційного експерименту.
Створення проблемнихситуацій, висунення й доведення гіпотез є
постійними елементами уроку фізики.
Створююпроблемніситуацій на уроках фізики за допомогою таких
прийомів:
1) підводжу учнів до протиріччя і пропонує їм самостійно знайти
спосіб його уникнення;
2) викладаю одне й те саме питання з різних точокзору;
3) пропонуюкласу розглянутиявище з різних позицій (наприклад,
юриста, еколога, фінансиста);
4) спонукаю учнів робитиузагальнення, висновкиз ситуацій,
порівнювати факти;
5)формулюю конкретне питання (на узагальнення, обґрунтування,
міркування);
6) визначаю проблемні, теоретичні і практичні завдання (наприклад,
дослідницькі);
7) формулюю проблемні завдання (наприклад, з недостатнім або
залишковими вихідними даними, з помилками, з обмеженим часом, на
подолання «психологічної інерції» та ін.).
Для реалізації проблемної ситуації:
33. 34
- ретельно продумуюсистему запитань;
– добираюактуальні суттєві завданя;
– визначаю особливостіпроблемного навчання в різних видах
навчальної діяльності;
– використовую особистіснийпідхід і майстерність, які здатні
викликати активну пізнавальну діяльність учня.
Усе це дозволяєнаправити мислення учнів в потрібне русло й мобілізує
їх активність. Особливо ефективними, на мою думку, є використання на
уроках невеликих творчихзавдань, наприклад таких, як міні-твори,
роздуми, малюнки, цікаві задачі, схеми тощо. Виконання таких завдань, у
своючергу, сприяєбільш глибокому засвоєнню фізики, адже, перед тим, як
виконати таке завдання, учневі потрібно добреподумати, підключити свою
уяву, звернутися до спеціальної літератури. При цьому спонукаю учнів
знаходити ідею і втілювати її у життя. Висока оцінка виконаної роботи й
популяризація її серед учнів вносять у процес навчання особливо ефективно
позитивний елемент. Прикладом може бути задачаз розділу
«Механіка»(Див. додаток2). Умова цієї задачі в тому чи іншому варіанті
трапляється в багатьох збірниках задач або тестових завдань.
Ситуації успіху і продуктивне навчання
Важливе значення має використання сучаснихпедагогічних технологій,
які дозволяютьстворюватита реалізовувати принципово інші моделі
навчання й виховання, а учням допомагають у становленні відповідальної,
соціально мобільної, здатної до антикризовоїстратегії особистості, а також у
здобуттідосвіду творчоїдіяльності, розвиткуїх креативних здібностей,
критичного мислення.
Як учитель із багаторічним стажем роботи, я давно помітив, що
створення ситуації успіху в процесінавчання і виховання вносить атмосферу
приязніта взаємодопомоги, упевненостій захищеності. Ситуації успіху є
34. 35
джерелом внутрішніх сил, можливостей самореалізації учнів, дає їм енергію
для подолання труднощів і формування в процесі навчання життєвої
компетентності.
Використання в навчально-виховномупроцесіситуації успіху, як однієї
із складових технологій продуктивного навчання, сприяє підвищенню
продуктивностінавчально-виховного процесу, дає можливість кожному
учневі максимально реалізувати індивідуальні особливості, розвинутисвою
пошукову активність, відійти від проблем, пов’язанихіз безпосередністюу
вирішенні конкретних навчальних завдань. Реалізувати поставлені мною цілі
й завдання перед учнями допомагають різноманітні прийоми, за допомогою
яких здійснюється роботаз навчальною групою та індивідуально з різними
категоріями учнів.
Спираючись на власні дослідження (анкетування учнів та вчителів) щодо
впровадження під час уроків фізики елементів продуктивногонавчання,
можу стверджувати, що потенціал продуктивної технології є дуже високим, а
реалізація її, беззаперечно,позитивно впливає на результати навчально-
виховного процесу. Для того, щоб навчання було плідним і ефективним,
стало радістю, задоволенням для кожної дитини, щоб шкільне життя, у якому
беруть участь і учні, і вчителі досягло гармонії, потрібно зовсім небагато:
ретельний розрахуноккожного крокунавчально-виховноїдіяльності,
виконаний із дотриманням усіх вимог наукової організації процесунавчання.
35. 36
Висновок
У системі продуктивногонавчання здійснюється якісне оцінювання
індивідуального освітнього процесу, що фіксує особистепросування кожного
учня відповідно до персональнихзавдань і якостіпродукту. Як учитель
фізики, я роблюакцент при оцінці навчальної діяльності учнів на умінні
використовувати фізичні знання, інформацію в різних видах діяльності.
У зв’язкуз цим актуальними є методи, що оцінюють уміння і здатність
використовуватиодержанізнання в реальній діяльності, це й тестування,
підготовка та аналіз повідомлень із інформаційних джерел, міні-проекти,
складання учнями задач, тестів, написання рефератів, проектна діяльність,
участь у олімпіадах, ЗНО.
Під час продуктивного навчання, яке систематично здійснюється на
уроках фізики, в учнів починає діяти установка поліпшити, досягти,
взаємодіяти. Для школярів поняття діяльностіє центральним у
продуктивномунавчанні. Завдякизалученню до реальних умов
індивідуальної та колективної праці, учні стають активними в тій сфері
діяльності, яку вони обралисамі.
Разом із учителем учні планують та реалізують індивідуальну освітню
програму, осмислюють і узагальнюють свій досвід у різних аспектах. Вони
здатні самостійно одержуватизнання з окремих питань і тем. Для більшості
учнів навчання буде продуктом їхдіяльності за умови стимулювання, порад,
розв’язання проблемнихпитань і якісного оцінювання їх діяльності з боку
педагога та однокласників. Це дає велику можливість особистості, яка
навчається, відкрити себе, й реалізувати свою навчальну діяльність, яка
здійснюється поетапно.
Для себе я виділив п’ять таких етапів, як:
1. Діяльність у колективі, у процесіякої учні активно
шукають поле діяльності в середині навчального закладу й починають
виходити за його межі.
36. 37
2. Ситуації постійного вільного виборудозволяють учням
відчувати результати своєї діяльності.
3. Обговорення результатів і проблем з учителем, що
водночас єдіяльнісним оцінюванням і формою педагогічної
підтримки.
4. Оцінювання: самооцінювання і взаємооцінювання
допомагаєучневі усвідомити досягнутірезультати й проблеми,
прийняти рішення про подальші дії.
5. Обговорення проблемиз іншими учнями, завдякичому
вони можуть виявити походження особистихпроблем, допомогти
одне одномувирішити спільні важливі питання.
Результативність продуктивного навчання як одного з найважливіших
шляхів формування життєвої і професійної компетентностідля мене
очевидна. Я переконаний у тому, що в процесіпродуктивного навчання
учень:
- набуває досвідупрактичної роботи;
- розвиваєвпевненість та відповідальність,
- формує здібностіміжособистісногоспілкування,
- набуває творчоїсамостійності;
- набуває цінних для себе професійних та ділових контактів.
