1. Опис досвіду вчителя початкових класів
Жалюк Світлани Леонідівни
Не думкам треба вчити, а вчити
мислити.
Е. Кант.
У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, державній
національній програмі «Освіта. Україна ХХІ століття» наголошується, що
головною метою, ключовим показником і основним важелем сучасного прогресу
є всебічний гармонійний розвиток людини, зростання її культурного,
інтелектуального й духовного потенціалу Отже, є реальна потреба суспільства в
інтенсивному розвитку інтелектуального потенціалу кожної людини. І
найважливіша роль у цьому процесі належить школі, навчання в якій має бути
підпорядковане ідеї розвитку творчих здібностей учнів. Школа має навчити
кожного вихованця самостійно мислити, діяти в нестандартних умовах,
вирішувати найрізноманітніші проблеми (побутові, навчальні, глобальні).
Початкова школа - старт великої і цікавої мандрівки дитини до країни знань.
У кожній дитині природою закладено потяг до знань, але труднощі, що
виникають під час навчання, часто зводять бажання дітей вчитися до мінімуму.
Актуальність проблеми. Аналіз сучасної педагогічної теорії та практики
дозволяє стверджувати, що одним із пріоритетних напрямків у навчанні є
розвиток пізнавальних та творчих здібностей. Тому розвиток творчої особистості
молодшого школяра був і залишається одним іх найважливіших завдань навчання
та виховання. Зважаючи на актуальність даної проблеми Жалюк С. Л. досліджує
тему: «Розвиток інтелектуальної компетентності молодших школярів».
Проблема – розвиток інтелектуальних здібностей у дітей молодшого шкільного
віку та їх вплив на формування творчої особистості школяра.
Об’єкт – методи і прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів
молодшого шкільного віку.
Основні завдання
• Розвиток логічної грамотності;
• Усвідомлення закономірностей;
• Формування навичок свідомого вибору дій, розвиток елементів
статистичного мисленняя;
• Формування просторових уявлень;
• Активізація пізнавальної діяльності учнів;
• Рошширення кругозору дітей.
Теоретичною базою сутності інтелектуальних здібностей і шляхів їх
формування присвячені ґрунтовні дослідження Д. Богоявленського, П.
Гальперіна, В. Давидова, Л. Виготського, Д. Ельконіна, С. Жуйкова, Л. Занкова.
Одним з найважливіших результатів проведених досліджень є висновок про те,
що особливе значення має надаватися інтелектуальному розвитку учнів

2. молодшого шкільного віку, тому що саме на цей період припадає формування
основних логічних структур мислення та інтелектуальних умінь дитини –
фундаменту її успішного навчання і розвитку в подальші роки.
Після детального знайомства з науковою літературою вчителька звернулась до
практичної апробації теоретичних висновків. В своєму досвіді Жалюк С. Л.
орієнтується на психологічні особливості творчості дітей, а саме:
• оригінальність рішень задач,
• гнучкість мислення,
• вміння знаходити оптимальні способи діяльності,
• швидкість прояву мовленнєво-розумових процесів,
• успішність виконання діяльності.
Зрозуміло, що можливості молодших школярів різні, тому Світлана
Леонідівна наводить переконливі аргументи на користь твердження, що навіть
слабовстигаючі учні, якщо навчити їх прийомів нестандартного мислення,
думатимуть творчо, завдяки цьому поліпшують свої успіхи у навчанні. Щоб
дитина повірила в свої можливості вчитель апробує елементи технології
«створення ситуації успіху». В початковій школі кожна дитина має відчути,
пережити багато разів ситуацію успіху, радість від спілкування, самоствердження.
Дитина активна тоді, коли діяльність задовольняє її потреби у визнанні, тоді
виникає почуття компетентності, що супроводжується відчуттям радості та
задоволення від діяльності. Успіх у діяльності — потужне джерело внутрішніх
сил дитини, що народжує енергію для подолання труднощів і стимулює бажання
вчитися, сприяє формуванню мотиву досягнення успіху в цій діяльності.
Деякі прийоми створення "ситуації успіху":
1."Радість класу" — емоційний відгук навколишніх на успіх члена
колективу, констатація будь-якого, навіть незначного позитивного результату
діяльності, навіювання дитині віри у себе.
2."Лінія горизонту" — перший успіх дитини одразу підхоплюється
вчителем, пропонується повторити завдання на більш складному рівні, наче
"відсуваючи" лінію горизонту.
3."Авансування" — вчитель в індивідуальній роботі виконує з учнем
завдання, пояснюючи йому складні місця, а потім у класі дає подібне завдання,
що самостійно виконується учнем, і він відчуває успіх.
Методичне забезпечення ідеї розвитку інтелекту дитини Жалюк С. Л.
здійснює шляхом впровадження інноваційних технологій. Навчально-пізнавальну
діяльність учнів вчитель будує в такій послідовності: цікаво—> шукаю —>
знаю —> вмію. Саме ж навчання робить не простішим, а зрозумілішим для
учнів початкової школи. Значне місце приділяє навчальним іграм,
дослідницькому, пошуковому, проблемному та інтерактивним методам навчання.

3. В процесі проведення ігор для розвитку інтелектуальних здібностей Світлана
Леонідівна виділяє позитивні результати. Діти значно краще:
1) виділяють протилежні властивості речей;
2) більш конкретно формулюють запитання;
3) переформульовують власні думки;
4) генерують ідеї;
5) “включають” об’єкт в нові зв’язки;
6) вибирають найоригінальніші шляхи розв’язання проблем.
В своїй роботі вчитель розглядає розвиток інтелектуальних здібностей
дітей молодшого шкільного віку в урочній та позаурочній діяльності.
Жалюк С. Л. будує уроки так, щоб кожен учень почувався дослідником, який
самостійно здобуває знання, має змогу зіставляти, порівнювати, шукати і знаходити
істину, доводити висунуті гіпотези під час спілкування зі своїми однокласниками
та з учителем. Такий підхід до процесу навчання й виховання дітей сприяє
розвитку їхніх інтелектуально-творчих задатків, формує дослідницько-пошукові
здібності, що забезпечується альтернативними формами навчання: фронтальною,
індивідуальною роботою, роботою в парах, у малих і великих групах.
На уроках української мови завдання і обов'язок кожного учителя – донести
красу рідної мови до кожного учня, викликати бажання досконало володіти нею.
Для цього Світлана Леонідівна постійно підтримує стійкий інтерес до вивчення
граматики, прагне зробити процес вивчення мовних явищ цікавим, захопливим.
В її педагогічному арсеналі використання інтелектуальних ігор, цікавих
вправ, граматичних казок та сканвордів, нестандартних форм роботи. Саме
завдання інтелектуального характеру вчать дітей аналізувати, порівнювати,
узагальнювати, а також розвивають наочно-образне та абстрактно - логічне
мислення.
Одним з активних методів розвитку інтелекту, який набагато покращує
засвоєння матеріалу учнями і розвиває в них уважність, гнучкість розуму є
використання нестандартних, цікавих задач. Такі задачі вчитель пов’язує з
навчальним матеріалом, їх умови формулюються коротко, просто,
супроводжуються кольоровими малюнками, які викликають позитивні емоції в
учнів і економлять час. Цікаві задачі Світлана Леонідівна використовує як
допоміжний матеріал для тренування мислення, формування елементів творчої
діяльності. Вона надає можливість учням експериментувати і не боятися помилок.
Для кожного цікавого матеріалу, який передбачається використовувати на уроці,
вчитель з'ясовує: чи буде він цікавим для учнів даного класу? Чи органічно він
увійде до структури уроку? Чи буде його використання ефективним?
Інтелектуальна компетентність учнів об’єднується загальними характеристиками:
- спосіб розв’язування цікавих задач невідомий учням;
- цікаві завдання сприяють підтримці інтересу і відіграють роль мотиву до
активізації навчально-пізнавальної діяльності;
- інтелектуальні завдання враховують закономірності процесу мислення.
Правильно підібрані і добре організовані ігри, логічні задачі, вправи для розвитку
уяви, пам’яті, уваги сприяють всебічному, гармонійному розвитку школярів,
допомагають виробити компетентності, необхідні в навчанні та житті.
Проте «розвиваючі ігри», зауважує Світлана Леонідівна, вимагають особливої
обережності. Складні, непосильні завдання можуть дитину злякати. Тут особливо

4. необхідно дотримуватися принципу від простого до складного. Але, зате, коли
дитині вдається осмислити завдання, перебороти перші труднощі, вона відчує
велику радість і буде готова до більш складної гри чи завдання. В дитини
з’являється віра в свої сили, розвивається “розумовий апетит”. Звичайно, коли діти
відгадують головоломку, логічні завдання, вони, як правило, застосовують метод
проб і помилок, перебираючи різноманітні варіанти. Частіше всього це не
приводить до раціональних результатів. Виникає необхідність подумати, знайти
якусь закономірність, зрозуміти, чому завдання не розв’язується, які нові прийоми
слід застосувати, щоб наблизитись до мети. Цей момент особливо важливий, бо
починається інтенсивна робота думки
(і індивідуальної, і колективної). В цей період необхідна допомога і підтримка
вчителя, його пояснення і рекомендації. Іноді може бути корисна навіть підказка,
що допомагає учневі знайти правильне рішення. При цьому дуже важливо мати на
увазі, що під час розв’язування логічних завдань, роботи з текстом важливіше
значення має сам процес, експериментування, а не прагнення досягнути якогось
конкретного результату.
Значну увагу Жалюк С. Л. приділяє питанням тренування логічного мислення.
Оскільки логічне мислення формується на основі наочно-образного і є вищою
стадією мислення взагалі, то процес досягнення цієї стадії доволі тривалий і
складний. Проте основи розвитку логічного мислення закладається в
дошкільному і молодшому шкільному віці. Молодші школярі здатні оволодіти на
елементарному рівні такими способами логічного мислення, як порівняння,
узагальнення, класифікація, систематизація і змістове співвідношення.
1. Порівняння
Порівнянням називають особливий спосіб мислення, спрямований на
виявлення ознак подібності й відмінності між предметами та явищами.
Навчаючись способу порівняння, дитина повинна оволодіти такими вміннями:
•виділяти ознаки об’єкта на основі співставлення його з іншим об’єктом;
•визначити спільні і відмінні ознаки порівнюваних об’єктів;
•відрізняти важливі і неважливі ознаки об’єкта;
2. Навчання способів “узагальнення” і “класифікації”
Класифікація – це вміння подумки поділяти предмети на класи за їх найбільш
суттєвими ознаками.
Для проведення класифікації необхідно вміти аналізувати матеріал, співставляти
(співвідносити) один з одним окремі його елементи, знаходити в них спільні
ознаки, здійснювати на основі цього узагальнення, розподіляти предмети на групи
на основі виділених в них спільних ознак.
Узагальнення – це здатність подумки об’єднувати предмети і явища за їх
спільними і суттєвими ознаками.
3. Навчання способу “систематизація”
Систематизувати – значить приводити до системи, розміщувати об’єкти за
певним порядком, встановлювати певну послідовність.
У молодшому шкільному віці дитина може оволодіти такими вміннями,
необхідними для здійснення систематизації:
•знаходити закономірність об’єктів, впорядкованих за однією ознакою і
розташованих в одному ряді;
•впорядковувати об’єкти, розміщені в ряді за принципом випадковості;

5. •знаходити закономірність розташування об’єктів, впорядкованих на основі двох
чи більше ознак і розміщених в матриці.
4. Навчання способу “змістове співвідношення”
Коли дитина навчиться співвідносити, порівнювати предмети за їх
зовнішніми ознаками, наприклад, за формою, кольором, величиною, можна
переходити до навчання більш складної інтелектуальної дії – співвідношення
предметів за змістом.
Співвідносити предмети за змістом – означає знайти якісь зв’язки між ними.
Краще, якщо ці зв’язки базуються на суттєвих ознаках, властивостях предметів і
явищ. Проте важливо вміти спиратися і на другорядні властивості й ознаки.
Так, на заняттях з розвитку логічного мислення, Світлана Леонідівна якомога
ширше урізноманітнює навчальний матеріал, вчить учнів комбінувати, міркувати,
встановлювати закономірності, шукати і знаходити незвичні способи
розв'язування логічних завдань. Виробленню міцних обчислювальних навичок,
усвідомленню математичних закономірностей сприяють комбінаторні задачі.
Задачі геометричного змісту формують у дітей просторові уявлення, сприяють
чіткому встановленню зв'язків між реальними предметами та поняттями. Дуже до
вподоби дітям задачі з «сірникової коробки», малювання «під команду», робота з
«чарівними» квадратами тощо.
Таким чином, систематичне застосування цікавих нестандартних завдань
сприяє формуванню та розвитку прийомів розумової діяльності і логічного
мислення учнів. І помітним стає той факт, що учні в захопленні не тільки від
сюжету заняття, скільки від можливості вивести нове правило, встановити
закономірність, визначити межі своїх знань, знайти засоби розширення меж
відомого та способи розв'язання проблеми.
Шляхів розвитку інтелектуального, дослідницько-пошукового потенціалу
особистості дитини існує багато. Один із них, на думку Жалюк С. Л., – учнівські
наукові конференції. Їх теми близькі і зрозумілі для учнів, хоча й окремі сторони
дітям невідомі, що спонукає дітей охоче працювати над ними. Саме вони вчать
дітей досліджувати, аналізувати та робити певні висновки щодо досліджуваної
проблеми. У процесі підготовки конференції учні створюють певний навчальний
творчий продукт. Крім того, створення відеоряду (презентації) розвиває
інформаційно-комунікаційні здібності дітей, уміння розподіляти обов’язки в групі,
формує навички публічного виступу перед аудиторією.
Вчитель звертає увагу й на успішність формування інтелектуальних умінь
молодших школярів у процесі роботи з комп’ютером, а саме:
• використанням дидактичних комп’ютерних ігор для засвоєння і
закріплення навчального матеріалу з дисциплін початкової школи;
• залучення учнів до виконання спеціально розроблених комп’ютерних
завдань, що вимагають прояву інтелектуальних умінь.
Таким чином, Світлана Леонідівна робить висновок про те, що
найсприятливішим періодом для формування і розвитку інтелектуальних та
дослідницько-пошукових здібностей дитини є молодший шкільний вік. Тому у
своїй роботі використовує метод розвиваючого навчання; методики, які формують
творчу, інтелектуальну, здатну до наукового пошуку особистість дитини;
організовує навчання дітей без примусу, розвиває в них стійкий інтерес до знань.

6. Наукова новизна й теоретична значущість досвіду Жалюк С. Л. полягають
у тому, що вчителем
• обґрунтовано доцільність застосування методів та прийомів роботи для
формування інтелектуальних умінь молодших школярів;
• аргументовано органічне поєднання навчально-тренувальної діяльності
з ігровою; створення позитивного емоційного фону для діяльності
учня;
• розглянуто адаптацію навчального середовища до індивідуальних
особливостей і потреб учня;
• звернено увагу на формування інтелектуальних умінь молодших
школярів у процесі роботи з комп’ютером;
• чільне місце відведено реалізації атмосфери успіху.
Практична значущість досвіду роботи Жалюк С. Л. з питання «Розвиток
інтелектуальної компетентності молодших школярів» полягає в тому, що
певні рекомендації вчителя щодо розвитку інтелектуальних здібностей молодших
школярів можуть бути використані в роботі вчителів початкової школи.
Використана лiтература:
1. Астахова В.І. Гуманістичний підхід – головний принцип освітньої реформи
в Україні // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. – К.: ІЗМН, 2004. –
Вип. 12. – 216 с.
2. Балашова С., Безпалько Л.Формування дослідницьких здібностей у процесі
контролю знань та умінь молодших школярів // Початкова школа. - 2005. - №
4. - С.8-12.
3. Баєва Т. Ф. Дізнайся. Відгадай. Обчисли // Абетка.- 2000.
4. Біда О.А. Проблеми розвивального навчання // Початкова школа.- 1999. -
№3.-С. 13-17.
5. Бутрім В. Л. Граматична веселочка //Основа.- 2006.
6. Бутрім В. Л. Логіка – молодшим школярам // Початкова освіта.- 2005.-
№21.
7. Математична логіка //Упор. Г. П. Сорокатюк. – Х.,- Основа.- 2004.
8. Фінько Г. М. Творчість//ХОІППО.- 2002.