2. Актуальність теми безсумнівна і викликано
це сумацією цілого ряду несприятливих
факторів
• Збільшенням частки патологічних пологів, які залишають
наслідки у вигляді ушкоджень головного мозку дитини;
• Кризою сімейного виховання;
• Неувагою школи до нервово-психічного стану дитини;
• Погіршенням соціальних умов життя дітей;
• Пропаганда культу насилля, яке діти спостерігають із ЗМІ,
комп’ютерних ігор, кіно і відео індустрії і, навіть, з дитячих
мультфільмів.
3. ПСИХОЛОГІЯ АГРЕСІЇ
Агресія – природня властивість людини, закладена біологічно. Це
механізм, який дозволив Homo sapiens в давні часи вижити
серед більш пристосованих і сильних істот. В наші часи агресія не
зникла, вона потрапила під контроль соціальних норм і функцій.
Тому викорінити прояви агресії неможливо, необхідно
добиватися її соціалізації.
4. ПСИХОЛОГІЯ АГРЕСІЇ
Агресія – це мотивована деструктивна поведінка, що
суперечить нормам і правилам існування людей у суспільстві,
яка завдає шкоди об’єктам нападу ( живим та неживим),
наносить фізичний та моральний збиток людям або викликає
в них психологічний дискомфорт .
5. ПСИХОЛОГІЯ АГРЕСІЇ
Агресивність – це особистісна риса, обумовлена особливостями
нервової системи людини, її темпераменту, емоційної сфери,
тривожністю і т.п.
Агресивність – це властивість особистості, що виражається в
готовності до агресії.
Агресивність може бути проявом форми протесту через
обмеження природних бажань та потреб дитини, наприклад
потреби в русі, в активній діяльності.
6. Механізм утворення паталогій з
властивої людині агресії
Агресивна
реакція
Агресивна
поведінка як
стереотип
Агресивність як
риса особистості,
наряду з
іншими
Агресивність
як основна риса
особистості –
акцентуація
характеру
8. Основними чинниками, що впливають
на появу агресивності вважають
1. Cоматичні захворювання або
захворювання головного мозку,
вроджені фізичні аномалії;
2. Індивідуальні особливості людини
(темперамент, знижена довільність,
низький рівень активного
гальмування тощо);
3. Психологічні чинники;
4. Сімейний фактор;
5. Соціальні чинники.
9. Форми прояву агресії:
У дітей, як і у дорослих, існує дві форми прояву агресії:
- недеструктивна агресія;
- деструктивна агресія.
10. Форми дитячої агресивності проявляються в
наступних реакціях:
• негативізм - почуття протиріччя,
відкидання, відторгнення суспільних
стереотипів і прийнятих
в суспільстві форм поведінки;
• дратівливість - готовність до прояву
негативних почуттів при щонайменшому
збудженні (запальність, грубість);
• підозрілість - в діапазоні від недовіри і
обережності по відношенню до людей до
переконання в тому, що інші люди
планують і приносять шкоду;
• образа - заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії;
• почуття провини - висловлює можливе переконання суб'єкта в
тому, що він є поганою людиною, що від нього надходить зло, а
також відчуваються їм докори сумління;
• запальність - дитина кидає іграшки, грубо відповідає, плюється.
11. Вікові особливості проявів дитячої
агресії та її причини
Вік Прояв агресивності Причини агресивності
0-10
міс.
Різкий плач, відмова у якихось діях,
жестах
Біологічні потреби
З 2-х
років
Виплеск негативних емоцій: плач, крик,
кусання, тупотіння ногами, забіякуватість
Спроби дорослих виробляти
загальноприйняті навички
З 3-х
років
Вередування, впертість, плач, крик, бійки
з ровесниками
Обмеження прагнення дитини до
самостійності, відкидання
дорослим ініціатив малюка
6-7
років
Бійки з однолітками, напади гніву,
вибухи злості, дратівливість, невміння
зрозуміти іншого, впертість тощо
Приниження дитини, вияв
суперництва, результат
фрустрації, засвоєння еталонів
агресивної поведінки в родині
12. Вікові особливості проявів дитячої
агресії та її причини
Вік Прояв агресивності Причини агресивності
7-10
років
Фізична та вербальна агресія,
демонстрація сили, непокора вимогам
старшого, образливі прізвиська,
псування майна іншого, позбавлення
грошей, непряма агресія, аутоагресія
Приниження, образи з боку
однокласників, формування
почуття незахищеності,
виявлення батьками не любові
до дитини їхня постійна
агресивна поведінка
11-16
років
Конфлікти з батьками, навмисна
грубість, прагнення чинити наперекір,
образа, заздрість, бійки, поневіряння по
вулиці, куріння, вживання алкогольних
напоїв, «спілкування» з протилежною
статтю
«Підліткова криза», тиск з боку
дорослих, відсутність
адекватних каналів для
самореалізації
13. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ДИТЯЧОЇ АГРЕСИВНОСТІ
• 1. Агресія дітей молодшого (дошкільного) віку:
• прагнення стати популярним серед однолітків на тлі недорозвинутості
комунікативних норм та переваги процесу збудження над процесом
гальмування веде до використання агресивних методів;
• особливо швидко агресія виникає у дітей розумово відсталих, соціально
занедбаних, знехтуваних батьками, у дітей з органічним ураженням головного
мозку; появі підвищеної агресивності сприяють деякі батьківські приклади та
засоби виховання;
• молодші діти погано усвідомлюють свою агресивну поведінку,
• дуже легко переходять від вербальної до фізичної;
• легко втягують у свої конфлікти дорослих (грамотні дорослі не поспішають
втручатися, пропонують малюкам розібратися самостійно) — розв'язання
проблем за дитину дорослим заважає її розвитку: вона не навчиться правильно
вирішувати конфліктні ситуації, вгамовувати свою агресію;
• ініціаторами агресії є окремі діти;
• агресія проявляється у вигляді окремих спалахів гніву, має інструментальний
характер.
14. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ДИТЯЧОЇ
АГРЕСИВНОСТІ
• 2. Агресія молодших школярів:
• ініціаторами агресії є угруповання дітей;
• агресивна поведінка стає більш організованою;
• ворожнеча починає переважати над інструментальною агресією;
• проблеми вирішуються в колі дітей, не застосовується допомога
дорослих (тому зникає страх покарання за прояви агресії,
загострюється бажання ствердитися в ролі повноцінного учасника
групи, що призводить до зростання жорстокості та інших проявів
ворожої деструктивності);
• у деяких дітей з комунікативними порушеннями група може бути
уявною; за допомогою ідентифікації діти намагаються наслідувати
поведінку улюблених героїв (герої книг, мультиків, фільмів), тому
небезпечними можуть бути деякі фільми та серіали, що є пропагандою
агресивного братства.
15. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ДИТЯЧОЇ
АГРЕСИВНОСТІ
• 3. Підліткова агресивність:
• для підліткового віку характерна необхідність подолати свою залежність від батьків,
сформувати свої погляди та почати здійснювати власні вчинки (дорослі повинні
зрозуміти, що підліток, для того, аби навчатися науки комунікабельності, має більше
часу проводити серед однолітків, навчатися конструктивно формувати стосунки; батьки
повинні залишатися порадниками, надійним тилом);
• сучасний підліток може реалізувати свою агресивність двома способами:
• проявляти відкрито, отримуючи «щиглі» та життєвий досвід, — цей шлях веде до того,
що підліток добивається авторитету й самореалізації, або до того, що він «ламається»,
починає пити, вживати наркотики тощо;
• ховати та стримувати, ставати слухняним хлопчиком (дівчинкою), при цьому втрачати
частину енергії, нічого особливого в житті не досягати; пригнічена енергія в цьому
випадку буде «вириватися» назовні у вигляді неврозу чи психосоматичного
захворювання;
• фактори, що сприяють росту агресивності у підлітків:
• 1)ендокринний вибух, різке зростання статевих гормонів, головним чином тестостерону
в хлопчиків;
• 2) органічні ураження головного мозку;
• 3) ставлення дорослих — школи та, головне, батьків.
16. Портрет агресивної дитини
• Відмовляється від колективної гри;
• Надто говорлив;
• Багато рухається;
• Імпульсивний;
• Метушливий;
• Не розуміє почуттів та переживань інших;
• Часто свариться з дорослими;
• Створює конфліктні ситуації;
• Перекладає провину на інших;
• Не може адекватно оцінити свою поведінку;
• Має м`язове напруження;
• Мало і погано спить.
17. Припустити, що дитині властива агресивність, можна
лише тоді, коли впродовж не менш ніж шести місяців у її
поведінці часто домінують (переважають) такі ознаки
(хоча б чотири):
• втрачає контроль над собою;
• сперечається та свариться з дорослими;
• відмовляється дотримуватися правил;
• навмисно дратує людей;
• звинувачує інших у своїх помилках;
• гнівається та відмовляється зробити що-небудь на прохання
дорослих або однолітків;
• заздрісна, мстива і чутлива;
• швидко реагує на різні дії оточуючих, які нерідко дратують її.
18. Психологи виділяють чотири типи агресивних
дітей:
1. Дитина, схильна до фізичної агресії. Вона активна,
любить ризик, прагне до загального визнання. Має
організаторські здібності. Лідер у колективі, але водночас
схильна до садизму, у неї немає самоконтролю, вона
імпульсивна, для неї не існує моральних обмежень.
19. Психологи виділяють чотири типи агресивних
дітей:
2. Дитина, схильна до прояву вербальної агресії. Доведено, що ці діти
психологічно неврівноважені, у них спостерігаються підвищена
тривожність, невпевненість, вразливість, нерідкі депресивні стани,
відзначається недостатня працездатність.
20. Психологи виділяють чотири типи агресивних
дітей:
3. Дитина, схильна до прояву непрямої агресії. Ці діти надмірно
імпульсивні, їх відрізняють примітивні потяги, прагнення до
негайного задоволення своїх бажань. З одного боку, вони
схильні до ризику, з іншого — чутливі, м’які, поступливі. Дуже
болісно реагують на критику.
21. Психологи виділяють чотири типи агресивних
дітей:
4. Діти - «негативісти». Цей тип властивий здебільшого
підліткам, які вже мають достатній соціальний досвід,
щоб обмірковувати кожне слово й кожну дію.
22. Основні правила роботи
з агресивними дітьми
1. Бути уважними до потреб дитини.
2. Демонструвати модель неагресивної поведінки;
3. Бути послідовним у покараннях дитини, карати за
конкретні вчинки;
4. Покарання не повинні принижувати дитину;
5. Надавати дитині проявляти гнів безпосередньо після
фруструючої події;
6. Розширювати поведінковий репертуар дитини;
7. Розвивати здібність до емпатії;
8. Вчити розпізнавати власний емоційний стан і стан дітей.
23. Формування моральних взаємин між дітьми має
базуватися на таких принципах:
•Відсутність оцінювання.
•Відмова від реальних предметів та
іграшок.
•Відсутність конкурентної основи в іграх.
•Головна мета психолого-педагогічної
роботи з дітьми – формування єдності між
ними та уміння бачити в ровесниках
друзів і партнерів.
24. Пам`ятки
• Як бажано поводитися з агресивною дитиною
• Як не бажано поводитися з агресивною дитиною
25. Негайне втручання при агресивних проявах
(поради на кожний день)
1. В випадках незначної агресії, коли вона безпечна і
може бути пояснена.
2. Для зниження агресії встановити з дитиною
зворотній зв’язок.
3. Зберегти позитивну репутацію дитини.
4. Контролювати свої негативні емоції.
5. Акцентувати увагу на поведінці, а не на особистості
за допомогою техніки об’єктивного опису поведінки.
6. Показати зразок конструктивної поведінки за
допомогою наступних прийомів
26. Психологічні джерела конфліктів в учнівській
діяльності:
Теперішні учні значно відрізняються від учнів, які вчилися
10-15 років назад:
• значно погіршилося соматичне здоров`я сучасних дітей;
• слабкий розвиток емоційно-вольової сфери, низький
рівень розумового розвитку, відсутність етичного
виховання, відсутність виховання моральних норм і
цінностей загострюють протиріччя в конфліктних
ситуаціях;
• значно погіршилась соціально-економічна ситуація в
школі;
• матеріальні проблеми в сім’ях провокують підвищення
агресивності і серед учнів, і серед вчителів;
• загострилися ситуації з вживанням алкоголю, сигарет,
наркотиків, токсичних речовин.
27. Притча
«Когда-то давно старый индеец открыл своему
внуку одну жизненную истину.
- В каждом человеке идет борьба, очень похожая на борьбу двух волков.
Один волк представляет зло – зависть, ревность, грубость, агрессию.
Другой волк представляет добро – мир, любовь, верность,
отзывчивость.
Маленький индеец, тронутый до глубины души словами деда, на
несколько мгновений задумался,
а потом спросил:
- А какой волк в конце побеждает?
Старый индеец улыбнулся и ответил:
- Всегда побеждает тот волк,
которого ты кормишь».
