2. Агресія підлітків безпосередньо не пов'язана з порушенням усталених
Правил і норм та відокремлюється від асоціальної поведінки.
• Становлення агресивної поведінки — складний і
багатогранний процес, у якому діє низка чинників:
Агресивна поведінка визначається впливом сім'ї. Характер
стосунків між батьками, між батьками та дітьми, дисгармонія
в сім'ї є чинниками, що визначають агресивну поведінку
дітей. Особистісні характеристики
також відіграють
важливу роль у формуванні агресивної поведінки. До них
відноситься підвищений рівень психопатизації, нестійкість
емоційного стану, що виявляється в підвищеній збудженості,
подразливості, а також депресивності, яка призводить до
підвищення рівня тривожності, скутості, невпевненості в
собі.
3. Основними формами агресивної поведінки є:
•
•
•
•
•
фізична агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої людини;
негативізм, спрямований проти керівництва і встановлених правил;
підозріливість, тобто недовіра до людей, яка ґрунтується на переконанні, що
вони мають намір зашкодити;
вербальна агресія, тобто вираження своїх почуттів через чвари, образи,
приниження;
аутоагресія — агресія, спрямована на самого себе.
4. Агресивна поведінка підлітків постає
як спосіб:
• задоволення потреб у спілкуванні;
• самовираження та самоствердження;
• відреагування на неблагополучну обстановку
в сім'ї та на жорстоке ставлення з боку
батьків;
• досягнення значущої мети.
5. За будь-якою проблемною поведінкою
дитини стоять певні мотиви.
• Причому, одна і та ж поведінка може бути викликана
різними мотивами. Наприклад, агресивна поведінка може
бути викликана і прагненням до лідерства, і компенсацією
підвищеної тривожності. Отже, виховні методи в кожному
випадку будуть індивідуальні. Тому в першу чергу необхідно
з'ясувати мотиви поведінки, проблеми дитини. Ми зможемо
допомогти дитині, якщо вона відчуває і розуміє, що педагоги
і батьки розуміють її проблеми і приймають її такою, якою
вона є. Тільки тоді дитина буде відкритою для спілкування і
захоче змінити свою негативну поведінку.
6. Причини та особливості негативної
поведінки підлітків:
•
•
•
•
Не вистачає уваги дорослих, які вічно зайняті. "Відстань!", "Не лізь!", "Не
чіпляйся!", "Набрид!" - часто чує підліток. Сім'я не забезпечує психологічного
комфорту, любові, підтримки, і підлітки прагнуть до лідерства серед своїх
однолітків;
Високий рівень тривожності. У родині неправильно оцінюють можливості
дитини: або занижують можливості і здібності ("Нічого хорошого з тебе не
вийде! Все одно не зможеш впоратися з цим завданням"), або завищують, коли
батьки чекають дуже високих результатів, показують підвищену стурбованість
проблемами успішності, а підліток не може відповідати батьківським
очікуванням;
Багатьом підліткам важко впоратися зі своїм холеричним темпераментом і
акцентуацією характеру. Такі діти порушують дисципліну несвідомо;
Відсутність душевної близькості з батьками веде підлітка з будинку в двір,
змушує шукати порозуміння з іншими підлітками чи дорослими.
7. Найбільш характерні особливості
підліткового віку:
•
•
•
Реакція групування. Підліткам властивий майже інстинктивний потяг один до
одного. Так реалізується прагнення до неформального спілкування, до своєї
вікової групи, вирішується питання про своє місце в ній. Заборона ж дорослих
дружити з тим чи іншим товаришем веде до протестних форм поведінки;
Реакція емансипації. Підліток може, а значить, і повинен проявляти
самостійність. Якщо ми будемо весь час намагатися водити його за руку, то
зустрінемо іншу характерну реакцією підліткового віку - реакцію емансипації.
Чим сильніше затиснутий підліток, тим гостріше його прагнення завжди і скрізь
чинити по-своєму. Незвичайні зачіски, одяг, «своя» музика - це виклик дорослим,
протест. В цьому випадку, можливо втрачається довіра до всіх дорослих і
відкидається все, що пропонується ними, в тому числі і корисне, необхідне для
підлітка;
Реакція захоплення. Для становлення своє особистості, підлітку необхідно
мати яке-небудь захоплення. Батькам ці заняття можуть представлятися марними,
і з об'єктивної точки зору це може відповідати істині. Але для підлітка
захоплення завжди викликає позитивне емоційне забарвлення, дає почуття
задоволення. Але для того щоб пізнати свої здібності, треба випробувати себе в
різних видах діяльності;
8. • Реакція протесту. У незрілих підлітків зустрічаються поведінкові
реакції, більш характерні для дитячого віку. Ці реакції протесту
різноманітні: відмова від їжі, спілкування, відвідування школи, втечі з
дому, агресія до кривдника, псування його речей. У такому разі важливо
зрозуміти причини протесту й усунути їх;
• Реакція імітації (наслідування). Для підлітка об'єктом імітації часто
стають кумири молодіжної моди, зірки шоу-бізнесу та спорту. Підлітки
наслідують їх стиль одягу, зачіски, манери, судження, смаки. Реакція
імітації стає небезпечною, коли наслідують антигероя, антисоціальну
особистість;
• Романтичні стосунки з однолітками іншої статі.
9. • Підлітковий вік - час активного пошуку. Дитина намагається зрозуміти,
що вона означає в цьому світі, хто вона і як її сприймають оточуючі.
Намагаючись зрозуміти себе, підліток ставить під сумнів авторитет своїх
батьків. У власній сім'ї йому дуже важливо довести, що він - самостійна
особистість. А значить, має право на власну думку з будь-яких питань. І
часто його думка не збігається з думкою батьків. Це протиріччя і стає
джерелом постійних конфліктів. Батьки потрібні підліткові як партнери,
опора, підтримка, орієнтир у мінливому житті.
• У спілкуванні з підлітками психологи рекомендують уникати оцінок,
осудів, нотацій, а дотримуватися спокійного, ввічливого тону розмови.
Адже в стані негативних емоцій здатність розуміння один одного зникає.
Дорослому легше керувати своєю поведінкою, ніж підліткові з його
нестійкою психікою. Тому саме батьки повинні дати приклад гідного
виходу із складних ситуацій. Якщо батьки демонструють підліткові власну
нестриманість, непослідовність у судженнях і діях, то важко чекати від
дитини правильного поводження.
10. Психологи відзначають, характерні форми
поведінки для молодших підлітків:
• Зниження частоти спілкування з дорослими;
• Агресивність у спілкуванні;
• Занурення у свій внутрішній світ.
11. Для старших підлітків властиві такі форми
поведінки:
• Демонстративні дії негативного характеру;
•
Непокора дорослим;
•
Прагнення уникнути небажаних контактів (іноді це відмова
від спілкування з дорослими).
12. Причинами такої поведінки можуть бути:
• Глузування над підлітком в сім’ї;
•
Вимога негайного виконати певну дію, не дивлячись на те,
що дитина вже щось робить;
•
Зауваження та вказівки в присутності однолітків;
•
Не враховування інтересів та бажань підлітка.
13. Для того щоб уникнути конфліктів з підлітком при
спілкуванні рекомендується:
•
цікавитися думкою дитини (прислуховуватися до її порад);
•
цікавитися планами дитини та враховувати їх;
•
звертатися до дитини за допомогою в чому-небудь (таким чином, ви дасте дитині
можливість побачити, наскільки вона важлива і потрібна);
•
схвалювати її позитивні вчинки;
•
просити вибачення, якщо ви не праві;
•
звертати якомога більше уваги на дитину та її проблеми (приділяти хоча б 15 хв. щодня для
спілкування з дитиною, в цей час ви ні чого не маєте робити);
•
тілесний контакт 2-3 рази на день (обнімайте дитину, беріть її за руку, гладьте по спині і
т.д.)
14. Загальні рекомендації, як уникнути конфліктів із
підлітком:
• Не нав'язуйте йому свою думку;
• Підтримуйте його починання;
•
Не поводьтеся з підлітком, як з маленькою дитиною;
•
Ніколи не іронізуйте над підлітком, він надзвичайно чутливий до будьяких коментарів;
•
Завжди дослухайтеся до його думки;
• Забудьте про фізичні покарання як про засіб впливу на важкого підлітка.
Стосунки з підлітком потрібно будувати на повазі та довірі.
15. Поради батькам конфліктних дітей:
• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба
звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або
бурмотіння собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли
ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають
«бурі»;
• Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитини в її
виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об'єктивно розібратися в
причинах її виникнення;
• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення,
визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту.
Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації;
• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може
утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде
продовжувати провокувати їх.
16. Мотивація агресивної поведінки підлітків:
•
•
Мотив самоствердження, пов'язаний з почуттям власної гідності, честолюбством,
самолюбством. Це прагнення утвердити себе в соціумі. Людина намагається довести
навколишнім, що вона чогось варта, прагне здобути певний статус у суспільстві, хоче, щоб
її поважали твторитетну особистість і є особливо актуальним для дітей і молоді, які
намагаються наслідувати інших людей у своїх діях. Ідентифікація з іншою людиною,
прагнення бути схожим на неї, приводить до підвищеного енергетичного потенціалу
індивіда за рахунок символічного “запозичення” енергії в кумира. Наприклад, при
ідентифікації з кіногероєм, у підлітка з'являються сили, натхнення робити і діяти, як діє і
робить їх герой. Батькам, вчителям дуже важливо знати, з ким прагне ідентифікуватись чи
ідентифікується підліток;
Мотив влади - це мотив, який спонукає людину до того, щоб панувати владою над
іншими людьми і подіями, контролювати їх, керувати ними, впливати на них. Люди, яки
мають такий мотив, активно прагнуть до заняття керуючих постів, є учасниками різних
політичних, суспільних рухів. У групах і колективах, до яких ці люди відносяться, вони
намагаються стати лідерами і зберегти за собою такий стан. Існують різні погляди про
цінність та моральну виправданість такого мотиву. Одні спеціалісти відносяться до
присутності у людини такого мотиву нейтрально, вважаючи, що розвинутий мотив такого
роду ще не характеризує людин як погану чи добру, а уся справа у тому, чого людина
прагне отримати від досягнення влади. Є і інша, більш жорстка думка про це питання.
Справа у тому, що даний соціальний мотив часто виявляється у людей авторитарного
складу. Така особистість не просто прагне до влади, а й для того, щоб своєю владою
пригнічувати інших людей. Як зазначає Р.С. Немов, у дітей ця риса особистості може
поєднуватися із жорстким або навіть із жорстоким поводженням з однолітками, які
виявилися більш слабкими фізично чи психологічно .
17. •
•
•
•
Мотиви саморозвитку, досягнення - це важливі мотиви, які спонукають
людину до саморозвитку і самовдосконаленню. Актуалізація у людини цих
мотивів сприяє її розвитку;
Як мотив, може виявитися бажання людини уникнути неприємностей і
покарання. Встановлено, що потреба в уникненні невдач часто поєднується з
такими особистісними якостями, як занижена самооцінка та висока тривожність.
Таке сполучення індивідуальних особливостей створює неблагополучні умови
для психічного розвитку дитини і її життєвого шляху;
Мотив аффіліації (приєднання) - це прагнення до встановлення або
підтримання стосунків з іншими людьми, прагнення до контакту і спілкуванню з
ними. Слід підкреслити, що відношення між людьми, побудовані на основі
аффіліації, як правило, взаємні. Партнери по спілкуванню не розглядають один
одного як засіб для задоволення особистісних потреб, не прагнуть к домінуванню
один над одним;
Як протилежний до аффіліації, виступає мотив заперечування (відхилення),
який проявляється у побоюванні бути відхиленим, неприйнятим значущими для
особистості людьми. Домінування у людини цього мотиву призводить до
невпевненості, напруженню, створює перепони на шляху між особистісного
спілкування .
18. •
Особливе місце в дослідженні мотивів займають так звані про соціальні
мотиви поведінки. Під такою поведінкою розуміються будь-яки альтруїстичні
дії людини, які спрямовані на благополуччя інших людей, надання їм допомоги.
При альтруїстичної поведінці акти турботи про інших людей здійснюються за
власними переконаннями людини, без будь-якого розрахунку чи тиснення.
Протилежним до альтруїстичної поведінки розглядається агресія. В ході
дослідження агресивної поведінки було виявлено, що за цією формою
поведінки лежить особливого роду мотив, який одержав назву “мотив
агресивності”.
Мотивація агресивної поведінки може бути двоякою: біологічною та
соціальною.
- Біологічна мотивація припускає наявність певних органічних даних для
проявлення агресивності, тобто таких її проявів, які є спонтанними і мало
залежать від будь-яких зовнішніх впливів. Біологічна мотивація агресивності
припускає спадкову чи органічну основу, а її проявлення в людині залежить від
того, як побудований і як функціонує з дитинства її організм.
- Соціальна мотивація агресивності, напроти, тісно пов'язана із зовнішніми
впливами. Соціальна мотивація агресивності базується на переконанні, що
мотив, а відповідно і проявлення агресивності людиною є результатом научіння.
19. Причини і специфіка прояву агресивності дітей на
різних стадіях підліткового віку:
Поєднання несприятливих біологічних, психологічних, сімейних і
інших соціально-психологічних чинників спотворює весь спосіб життя
підлітків. Характерним для них стає порушення емоційних відносин з
навколишніми людьми та однолітками. Підлітки попадають під сильний
вплив підліткової групи, що нерідко формує асоціальну шкалу життєвих
цінностей. Сам спосіб життя, середовище, стиль і круг спілкування
сприяють розвитку і закріпленню девіантної поведінки. Таким чином,
негативний мікроклімат, що має місце, в багатьох сім'ях обумовлює
виникнення відчуженості, грубості, неприязні певної частини підлітків,
прагнення робити все на зло, всупереч воля тих, що оточують, що
створює об'єктивні передумови для появи демонстративної непокори,
агресивності і руйнівних дій. Інтенсивний розвиток самосвідомості і
самокритичності призводить до того, що дитина в підлітковому віці
виявляє суперечності не тільки в навколишньому світі, але і власного
уявлення про себе:
20. •
•
•
На першій стадії підліткового періоду (у 10-11 років) дитини характеризує
дуже критичне відношення до себе. Близько 34% хлопчиків і 26% дівчаток (за
даними Фельдштейна Д.И.) дають собі повністю негативні характеристики,
відзначаючи переважання негативних рис і форм поведінки, зокрема грубості,
жорстокості, агресивності. При цьому у дітей цього віку переважає фізична
агресивність і найменше виражена агресивність непряма. Вербальна агресія і
негативізм знаходяться на одному ступені розвитку;
Ситуативно негативне відношення до себе зберігається і на другій стадії
підліткового віку (у 12-13 років), обумовлюючись, значною мірою, оцінками тих,
що оточують, як дорослих, так і однолітків. У цьому віці найбільш вираженим стає
негативізм, наголошується зростання фізичної і вербальної агресії, тоді як
агресивність непряма, хоч і дає зрушення в порівнянні з молодшим підлітковим
віком, все ж таки менш виражена;
На третій стадії підліткового віку (у 14-15 років) спостерігається зіставлення
підлітком своїх особових особливостей, форм поведінки з певними нормами,
прийнятими в референтних групах;
При цьому на перший план у них виходить вербальна агресивність, що на 20%
перевищує показники 12-13 років і майже на 30% в 10-11 років. Агресивність
фізична і непряма підвищуються неістотно, також як і рівень негативізму.
21. •
Компанії однолітків, що стихійно складаються, об'єднують підлітків, близьких по рівню
розвитку, інтересам. Група закріплює і навіть культивує девіантні цінності і способи
поведінки, робить сильний вплив на особовий розвиток підлітків, стаючи регулятором їх
поведінки. Відчуття дистанції, що втрачається підлітками, відчуття допустимого і
неприпустимого приводить до непередбачуваних подій. Існують особливі групи, для яких
характерна установка на негайне задоволення бажань, на пасивний захист від труднощів,
прагнення перекладати відповідальність на інших. Підлітків в цих групах відрізняє
зневажливе відношення до навчання, погана успішність, бравада невиконанням обов'язків:
всіляко уникаючи виконувати які-небудь обов'язки і доручення по будинку, готувати
домашні завдання, а то і відвідувати заняття, подібні підлітки виявляються перед лицем
великої кількості "зайвого часу". Але для цих підлітків характерний саме невміння змістовно
проводити дозвілля. У переважної більшості таких підлітків відсутні які-небудь індивідуальні
захоплення, вони не займаються в секціях і кухлях. Вони не відвідують виставки і театри,
украй мало читають, а зміст прочитаних книг звичайно не виходить за рамки
пригодницько-детективного жанру. Час, що беззмістовно проводиться, штовхає підлітків на
пошук нових "гострих відчуттів ". Алкоголізація і наркотизація найтіснішим чином
вплітаються в структуру девіантного способу життя підлітків. Часто підлітки розпиванням
спиртного як би відзначають свої "заслуги": вдалі пригоди, хуліганські вчинки, бійки, дрібні
крадіжки. Пояснюючи свої погані вчинки, підлітки мають неправильне уявлення про
моральність, справедливість, сміливість, хоробрість.
22. Висновки
В підлітковому віці одним з видів відхилення в поведінці, є агресивна
поведінка, що нерідко приймає ворожу форму (бійки, образи). Для
деяких підлітків участь в бійках, твердження себе за допомогою кулаків є
сталою лінією поведінки. Ситуація посилюється нестабільністю
суспільства, міжособистісними та міжгруповими конфліктами.
Знижується вік прояву агресивних дій. Все частіше зустрічаються
випадки агресивної поведінки у представниць жіночої статі.
Неодмінною умовою девіантної поведінки є надлишок вільного часу,
відсутність позитивно формуючих захоплень. Для багатьох підлітків, з
такою проблемою, характерним є неповна сім'я з порушеними
функціональними зв'язками. З іншого боку, гіперопіка, також як і
бездоглядність, нерідко сприяють девіантній поведінці. Реакції,
викликані надмірним контролем і повчаннями, знаходять свій вираз у
вигляді втікання з дому і безпритульності, агресивності.
23. Методи і методики дослідження :
•
•
•
•
•
Опитувальник «Басса-Дарки» . Основним завданням дослідження є
встановити взаємозв'язок між агресивною поведінкою підлітків і їх
«социометрическим статусом» у групі однолітків.;
Для підтвердження даних по одній методиці можна використати тест А.
Ассінгера;
Соціометрія - метод, розроблений Дж. Морено. Соціометрична техніка
застосовується для діагностики міжособистісних відносин у колективі з метою їх
зміни, покращення і вдосконалення.;
Методика «Агресивна поведінка» (Є. Ільїним та П. Ковальовим).Методика
розроблена Є. Ільїним та П. Ковальовим і спрямована на визначення
стриманості-нестриманості й типу агресивної поведінки;
Тест “Неіснуюча тварина” належить до проективних тестів.
