111

1. Відділ освіти Добропільської міської ради Донецької області
Водянська загальноосвтня школа І – ІІІ ступенів №11
Добропільської міської ради Донецької області
Світове кафе «Партнер»
(за участю батьків, учнів, педагогів)
«У світі дітей жорстокості немає…»

2. Світове кафе «Партнер»
Тема: «У світі дітей жорстокостінемає…»
Мета заходу:
Загостритиувагу слухачів на проблемітолерантності, байдужостіта
булінгу в нашому суспільстві; розповісти про значення толерантностів
житті людей та в демократичномусуспільстві; засвоїтизвичкитолерантної
поведінки, розвивативміння аналізувати, приймати рішення, вибирати
правильну позицію; виховувати почуття взаємодопомогита дружнього
прийняття іншої людини; сприятиформуванню ціннісних установокна
толерантне спілкування та навичоктолерантної поведінки.
Обладнання: ватмани, маркери, мультимедійне обладнання, ілюстації,
вислови видатних людей, презентації, відео матеріал тощо.
Актуальність теми:
Сьогоднігостро постає питання про нехтування учнями та молоддю
загальнолюдськимицінностями, порушення особистихправ людини,
нетолерантне ставлення дітей одне до одного.Сьогоднідуже важливо
зрозуміти необхідність толерантностів суспільстві. Трагічні приклади історії
показують нагальну потребув злагоді, добросусідстві, повагидо інших
людей, їхніх думок.
Хід засідання
(захід починається музичним номером)
Ведучий:
Як легко буває комусь нагрубити,
Як тяжко сказати : «Прости».
Як легко буває нечесному жити,
Як тяжко до храму прийти.
Частенько далеко гріхи чужі бачим,
Під носом не бачим своїх.
Найменшу провину чужу не пробачим,
На кпини піднімем і сміх.
Як часто буває: не власного болю
Нам серцем не осягнуть,
І знов по життю понівечені долі
Пліч-о-пліч вже поряд ідуть.
Щоб горе, байдужість тебе обминули,
Щоб друзів не розгубив,
Требащоб люди Людину відчули,

3. Щоб сам ти Людиноюбув.
Хай друзі отримають справжнього Друга,
В любові знайди своюціль,
Підставити вмій де плече, а де руку,
Простивсі образиі біль.
Вмій стримати прояв нещадного гніву ,
Терпимим до інших ти будь,
Добрим, порядним,чутливим і ніжним,
Та посмішку не забудь!
Ведучий.
Добрийдень, шановна громадо!Ми радо вітаємо вас в нашому
світовому кафе «Партнер». Тож почнемо нашу роботу, яка пройдепід гаслом
«У світі дітей жорстокостінемає…». Зверніть увагу на те, що гасло
закінчується три крапкою, тобто не зрозуміло, а що далі. У кінці нашої
роботивам треба поставити відповідний розділовийзнак (?!...), значення
якого буде повністю співпадати з вашою точкою зору. Ви працюєте в
групах, виконуєте певні завдання, підсумок яких треба зобразитина ватмані
та захистити своє рішення.
Ітак, ми починаємо.
І. Ведучий.
Я пропонуюпереглянути відео - ролик, сюжет якого пов'язанийз
нашою темою. (перегляд відео «У світі дітей жорстокостінемає…»)
Робота з аудиторією
- Як ви вважаєте, яким чином переглянутий вами матеріал, перегукується
з проблемою, якої миторкнемося сьогодні?
- Дайте характеристику відповідям дітей.
- Який світ дітей? Які діти в цьомусвіті?
Відповідь дайте протягом декількох хвилин, працюючив групах.
(учасники працюють в групах, висловлюють свою думку, рішення
зображують у вигляді колажу, вислову, схеми, малюнкутощо)
(Захист робіт)
ІІ. Ведучий.
Впродовж останніх років в Україні дуже часто почали говорити про
булінг (цькування) серед дітей. Численні факти проявів дитячого насильства
стали причиноюпривернення серйозноїувагидо цього явища і здійснення на

4. державному рівні конкретних кроків щодо протидії та запобігання цій
проблемі. Булінг, насамперед, психологічна та соціально-педагогічна
проблема. Вона не нова, однак вперше досліджувати її розпочали лише
наприкінці ХХ сторіччя у Скандинавії. В правовому полі України до 2019
року також не було поняття «булінгу» або «цькування».
Гра «Міф та реальність»
(на екрані з’являються вислови для кожної групи окремо, кожна група
обговорює свій вислів та дає рішення: даний вислів – міф чи реальність, та
доводить свою точку зору)
Міф: «Цькування у школі - це звичайніжарти, буденні конфлікти
дітей, які були, є і будуть. Це нормальні взаємовідносиниу групі, їх
природнийрозвиток». Для вчителів
Реальність. Булінг (цькування) - це не жарти і не дитячі пустощі. Це
прояв репресивних стосунків, в яких відбувається зловживання владою і
силою. Законом щодо протидії булінгу внесено зміни до Закону України
«Про освіту» та Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі
–КУпАП), відповідно до яких зокрема визначено поняття булінгу
(цькування). Це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у
психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому
числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються
стосовно дітей та (або) дітьми стосовно інших учасників освітнього процесу,
внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або
фізичному здоров’ю потерпілого.Таким чином з січня цього року булінг
(цькування) в Україні вважається правопорушенням, за вчинення якого
передбачена адміністративна відповідальність (стаття 173-4 КУпАП).
Міф: «Сучасні діти добре знають свої права і можуть розпізнавати їх
порушення, володіють інформацією до кого звернутися у разі чинення
насильства і вірять, що відповідальні дорослі прийдуть на допомогу»
Для дітей
Реальність. Знання дітей про свої права є досить фрагментарними і не
мають системного характеру. Діти добре розпізнають фізичне насильство,
плутаються в економічному, не визнають психологічного та соромляться
сексуального, при тому що досить часто до нього вдаються, не розуміючи
наслідків.
До речі, перше рішення суду про булінг, прийняте 05 лютого 2019 року
у Бориспільському міськрайонному суді Київської області, стосувалося
проявів психологічного та сексуального насильства дитини щодо своєї

5. ровесниці у школі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме,
висвітлення непристойних фото у мережі «Інстаграм». «Жарт» кривдниці
обернувся для її батьків стягненням у вигляді штрафу в розмірі 50
неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 гривень) та судового
збору (384 гривні).
Міф: «Вихованням має займатися школа. Те, що моя дитина агресивно
поводить себеу школі провина педагогів, які не організували процес таким
чином, щоб моїйдитині було цікаво і вона не гаяла час на дурниці»
Для батьків
Реальність.Виховання дитини починається з сім'ї. Дитина – ходячий
симптом того, що відбувається вдома. Якщо дитина – свідок насильства,
агресивної поведінки, деспотичного стиля виховання, систематичного
приниження або з браком уваги, турботи, любові батьків, або за люблена до
вседозволеності, без відчуття допустимих меж в спілкуванні і так далі... цей
перелік можна продовжуватидовго. Головнепотрібно відмітити, що дитина
слідує тим нормам поведінки, які вона бачить у сім'ї. Насильницька
поведінка дитини в першу чергу викликає питання до батьків щодо
відповідальності за один з основнихїх обов`язків – належне виховання дітей.
Основнаскрипка у вихованні дітей, як не диригуй, а належить все ж таки
батькам! І це закріплено у всіх нормативнихактах, починаючивід Конвенції
про права дитини, відповідно до положень якої батьки або у відповідних
випадках законні опікуни несуть основнувідповідальність за виховання і
розвитокдитини(частина перша статті 18 Конвенції).
Обов`язків із закладів освіти теж ніхто не знімає. Закон України«Про
освіту» закріплює право на безпечніумови навчання. Під час перебування
дитини у школі реалізацію цього права забезпечує школа.
Ведучий
Враховуючи викладене, хочеться розвіятиусі ці міфи і донестиголовний
меседж. Дитині для повного і гармонійного розвиткуїї особинеобхідно
зростатив сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Батькам необхідно уважно ставитися до кожного випадку булінгу і
співпрацювати зі школою, обговорюватибулінг зі своєю дитиною, навіть
якщо він/вона не страждає від цькування і не кривдить інших, вчити дитину
не підтримувати булінг, підтримувати жертву та розповідатипро ці факти
дорослим. Тількиразом ми створимо безпечнета комфортне освітнє
середовище, в якому діти будуть почуватися щасливими!
(виступ музичного колективу)

6. ІІІ. Ведучий
Дуже часто ми можемо почути від людей старшого віку, що раніше всі
були більш довірливі та уважні, частіше допомагали одне одному, а тепер
багатьох виховують так: покладайся тільки на себе, нічого для інших
задарма не робіть, допоможеш іншому – відбереш у себе. Людям чомусь
дуже бракує вміння співчувати, радіти чи переживати за ближніх, а не лише
за себе… Сучасне покоління виростає під впливом усіх досягнень технічного
прогресу (телевізор, комп’ютер, Інтернет тощо), воно огорнуте повною
байдужістю до всього справжнього, щирого ісправді вартого уваги: ми часто
навіть не помічаємо краси неба, нової квітки на клумбі, приємного подиху
теплого вітру… Все реальне ми підмінюємо віртуальним, чимось
неіснуючим, а це часто дуже болісно відбивається на наших стосунках навіть
з найріднішими для нас людьми. І, на жаль, це схвалюється оточуючими.
Яким чином? Ми спробуємо це з’ясувати, ознайомившись з наступним
матеріалом.
(перегляд ролика «Про людяність» із зупинками)
- Що можуть люди?( кожна команда обговорює це та дає відповіді)
( продовження перегляду)
- А люди? Як може відреагувати оточення на цю проблему?
Ведучий
До категорії сучасних соціальних проблем не часто відносимо таку
рису суспільства, як байдужість. Рідко можемо почути чи прочитати щось
про неї взагалі як про проблему. Люди стали байдужими вже і до самої
байдужості… То чи справді це проблема лише нашого часу, та й чи взагалі
це проблема?.. У будь-якому разі байдужість присутня, а щоб її подолати,
найперше треба почати про неї говорити…
- Як ви думаєте, в чому причинабайдужості?
- Через 2 хвилини обговорення дайте, будь ласка, відповідь на
питання. Бліцопитування
Виконаннявправи «Створи шедевр»
Кожній групі роздаєтьсяконвертз набором окремихречень, які потрібно
розташувати послідовно, керуючись логікою, щоб вийшло змістовне
оповідання. Потім представниккожної групи презентує результат.

7. Картки з реченнями
Його серце тьохнуло. Було вже пізно. Десь загавкавпес. Місяць – немов
великий апельсин. Потяг рушив. Чи має щось сенс у цьому житті? Вінузяв її
за руку. Почулося скреготіння заліза. Він поглянув на неї. Пролунав постріл.
Він зрозумів, що тільки вона могла зробити його щасливим. Її очі були
заплющені. Ця зустріч остання. Легкий вітерець доносив схвильований
шепіт.
Ведучий
Люди звикли діяти стереотипно, оглядаючись накимось придумані правила.
Тут немає правильної або неправильної відповіді. У кожного вийшло своє
оповідання, і кожен може пояснитилогіку його побудови. Ми вчимося
приймати і поважати думку інших, адже вона має право на існування.
(виступ музичного колективу)
IV.
Гра «Товариський суд»
Учасникам пропонуються проблемні ситуації для обговорення в підгрупах.
Група відіграє роль товариського суду, який повинен винести «вирок»
ситуації. Потім усі учасники обговорюють, чи був цей суд толерантним, і чи
можна бути толерантним у цій ситуації.
Ситуація 1.
В одному із старших класів школи, де навчаються представники
різних національностей, склалася конфліктна ситуація: побилися хлопчики.
Причиноюбійки стало «національне питання». Дорослі – педагоги і батьки –
зайняли різні позиції щодо учасників і причин інциденту. Оскільки конфлікт
набув розголосу, й батьки «потерпілого» хлопчика вважають себе і свою
дитину скривдженими, вони подали до суду для компенсації фізичного й
морального збитку.
Яке рішення прийняв товариський суд?
Ситуація 2.
В одній із загальноосвітніх шкіл спалахнув конфлікт через те, що
класним керівником 10 – го класу було призначено викладача, члена «Свідків
Єгови». Учитель на належному рівні проводив уроки. Ніколи не вів
релігійної пропаганди. І хоча жодних інших претензій до вчителя не було,
батьки вимагали від адміністрації «захистити» їхніх дітей від «сектанта».
Яке рішення прийняв би товариський суд?
Ситуація 3.
У дитячому оздоровчому таборі проходила зміна для дітей – інвалідів
«Повір у себе!». Поруч , у цьому ж таборі, відбувалися заняття школи для

8. обдарованих дітей. Одну з «обдарованих» дівчаток батьки забрали з табору,
висуваючи претензії керівництву табору за те, що дівчинка отримала
психологічну травму, оскільки щодня бачила хворих дітей. Вони вимагали
покарати винних, які не вжили заходів для того, щоб захистити групи дітей
одну від іншої, і навіть не повідомили батьків про таке «небезпечне»
сусідство.
Яке рішення прийняв товариський суд?
Обговорення в групах.
Захист робіт в групах
Притча про цвяхи
Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько дав йому
мішок із цвяхами й велів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли
хлопчик втратить терпець і з кимось посвариться. У перший день хлопчик
забив37 цвяхів. Згодом він навчився володіти собою, і кількість цвяхів щодня
зменшувалася. Хлопчик зрозумів, що легше навчитися опановувати себе. Ніж
забивати цвяхи.
Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов
до батька і сказав йому про це.
Тоді батько велів синові витягати із паркана по одному цвяху тими
днями , коли він не втратить самоконтролю, і ні з ким не посвариться.
Минали дні, і згодом син зміг сказати батькові, що у паркані не
залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до паркана і сказав: « Ти
добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося… Паркан ніколи
не буде таким, як колись».
Ведучий.
Коли ви з кимось сваритеся і говорите щось неприємне, ви залишаєте
по собі такі ж рани, як ці дірки від цвяхів. Словесні рани завдають такого ж
болю, як і фізичні. Не залишайте на своєму шляху цих дірок. Не забивайте
цвяхи ворожнечі, нерозуміння і жорстокості в душі людей. Тільки мир і
злагода, взаємодопомога, подолання особистого егоїзму принесуть щастя та
впевненість у майбутньому. Будьте толерантними.
VI. «Поема про толерантність»
Кожнийучасник отримує аркуш паперу та фломастер і пише на своєму
листі коротку фразу, яка буде рядком спільної поеми. Наприклад:
“толерантність – це впевненість, що тебе зрозуміють”, “це – можливість

9. знайти друзів”, “таким коли-небудь стане світ” тощо. Ведучий збирає аркуші
та зачитує їх одинза одним, як поему.
Ведучий
Всі ми несхожі одинна одного і, щоб мирно співіснувати, нам треба
миритися з цим розмаїттям. У кожного з вас лежить аркуш паперу, візьміть
його, а потім усі одночасновиконайте наступні дії:
1. Складіть аркуш навпіл.
2. Відірвіть верхній правий кут.
3. Знову складіть навпіл.
4. Відірвіть правий верхній кут.
5. Знову складіть.
6. Знову відірвіть верхній правий кут.
7. Складіть аркуш надвоє.
8. Якщо можна, відірвіть правий кут.
9. Розгорніть аркуш і покажіть іншим.
Ведучий
Чи можемо сказати, що хтось виконав роботунеправильно? Чому
аркуші відірвані так по-різному? Чи можете ви сказати, що всі, хто відірвав
аркуші інакше, ніж ви, є гіршими за вас? Чи буває так, що ми оцінюємо
людину тільки з оглядуна те, чи робить вона щось так само, як ми? Чого
навчає ця вправа?
Усі ми люди, але кожнийзі своїм характером, своїмизвичками, своїм
баченням світу. Требабути терплячим до інших. Щасливий той, хто вміє
пробачатий починативсе з чистого аркуша. З цією якістю не народжуються,
її набувають протягом життя. Комусь пощастить набратися мудростіу стінах
рідного дому, хтось здобуватименеобхідний досвід у навчальних закладах, а
хтось «набиватиме гулі» тричі на день протягом усьогожиття. Парадокс
полягає в тому, що людськамудрість накопичувалася століттями, але саме її
завжди бракує людям, щоб зробитисвіт щасливим.
А ми з вами повертаємося до нашого гасла, і кожній командіслід все ж
таки визначитися з розділовим знаком, який треба поставити в кінці. Тож ми
чекаємо на ваші рішення.
Виступ команд.

10. Ведучий.
Я сподіваюся, що колись ми поставимо крапку або знак оклику в цьому
питанні. А поки, що ми будемо про це говорити, ми повинні про це говорити,
бо тільки справжні люди, добрі, виховані та співчутливі, врятують світ від
насильства.
(танок)(граєлегка музика, на сценувиходять учасники заходу)
Ведучий
Толерантне ставлення людини
Збереже планету від негод,
Розрубаємотлохпавутини,
Переріже нитку перешкод.
Толерантне ставлення до всього
Збереже, врятує і спасе,
Допоможевгледіть перемогу,
Допоможевитримати все.
Будь завждинестримним вільнодумцем,
Свої мрії пензлем намалюй.
Освіти життя яскравим сонцем,
Толерантний Всесвіт побудуй!
Добігає кінця наша черговазустріч в світовомукафе «Партнер». Я
сподіваюся, що проблеми, які ми розглядалисьогодні, змусилиприсутніх
замислитися над важливими питаннями, до яких ми будемо ще не раз
повертатися.