зимовий вернісаж

1. Підготувала: Карпачова Н.Я.,
учитель української мови та літератури,
кваліфікаційна категорія:
“спеціаліст вищої категорії”, учитель-методист.
Виконали: учні 7 – А класу
ЗОШ № 80 м. Запоріжжя.

2. Завдання:
 розширити знання про творчість
письменників та фотохудожників
запорізького краю;
 поглибити знання про історичне минуле
нашого краю з проекцією на сучасність;
 формувати почуття патріотизму, любові до
міста, в якому проживаємо;
 удосконалити навички виразного читання
та креативного мислення.

3. Термінологія
 Патріотизм (із грец. – співвітчизник,
Батьківщина, Вітчизна) – це любов та
відданість Батьківщині, прагнення своїми
діями служити її інтересам (Великий
тлумачний словник).
 Верніса́ж (від фр. — лакування) — урочисте
відкриття художньої виставки для
запрошених гостей, також для
фахівців і критиків (із Вікіпедії — вільної
енциклопедії).
 Креат́ивність — (із лат. creatio —
створення) — творча, новаторська
діяльність... (із Вікіпедії).

4. Петро Ребро
«Ні, ти не знаєш добре України ...»
Ні, ти не знаєш добре України,
Якщо на Запоріжжі не бував,
Де небо – то від хвиль дніпрових синє,
То золоте – від степових заграв.
Де на весь світ хоралить колосками
У січах кров'ю зрошена земля.

5. Де кожен дім і міст, і навіть камінь
Народу невмирущість прославля.
Де сяйво з вод висотують турбіни,
А Хортиця сурмить, як пароплав…
Ні, ти не знаєш добре України,
Якщо на Запоріжжі не бував.

6. Ми – діти України,
а Запоріжжя – це її часточка,
якою ми можемо пишатися.
Це наша славна Хортиця, яку Олесь Гончар
назвав «Козацьким серцем України».

7.  Це і Великий Луг, який Тарас
Шевченко назвав «славним
батьком Запорозьким».
 Це історія запорозьких козаків –
безкорисливих оборонців
України.

8.  Багато років тому на цій території
була Запорозька Січ, де жили козаки
(вільні люди).
 Якими вони були і чим займалися?

9. Володимир Омельченко
«Козаки в дозорі»
 Козаки в дозорі
Козаки в дозорі -
На кургані хортицькім,
де гудуть віки,
Гей, на конях здиблених
Пильно, гострозоро
Синь степів пронизують
славні козаки.

10. Може, злий ординець
З тирси на дорогу
Тінню потаємною
раптом промайне?
Може, з башти ближньої
Покликом тривоги
Задимиться вогнище,
полум'ям сяйне?..

11.  Козаки в дозорі,
Козаки в дозорі!..
А вже степ розкрилився,
Розпросторивсь весь.
Ой Дніпрові зорі, живодайні зорі,
Ой заграви доменні - сяйво до небес!

12. А бекет козацький той
Прозира простори
Од нових ординців
Сторожить він шлях.
На кургані хортицькім
Козаки в дозорі,
Козаки в дозорі
У віках!

13. Хортиця!
 Про цей острів знають не лише українці, а й далеко за
межами нашої держави. Адже він – пам’ятка доби
Козацької Республіки, символ свободи та мужності.
 Острів Хортиця є одним із «семи чудес України»,
красивим і унікальним обличчям нашої держави.

14. Віктор Чабаненко
«Хортицькі дуби»
 Сини прадавньої доби,
Славути рать зеленоглава, –
Стоять на Хортиці дуби,
Неначе вої Святослава.
За ними срібна гладь води,
За ними рай і світлочари.
Ступить не здужають сюди
Посухи чорні яничари.

15.  Стоять звитяжці вікові.
Їх сила часу не зборола.
Щити черлені у траві,
Відкриті сонцю заборола.
Розгін космічної доби –
I велич тихо-соборова!
Ростуть на Хортиці дуби,
Росте, нуртує міць Дніпрова.

16. Тетяна Нещерет «Дніпре мій»
 Дніпре мій єдиний‚ дорога перлино‚
Де б я не бувала, у яких краях,
Серцем і думками я до тебе лину,
Ти моє дитинство, мій блакитний шлях!

17.  Доторкнусь до тебе – берег обміліє.
Дівчинка в уяві, мов русаленя…
Вітерець повіє, хвиля зарябіє –
I весела юність бачиться моя…
 Як же не любити Україну милу.
У хвилини щастя, в смуткові біди‚
Дніпре мій, у тебе я з крутого схилу
Наберу відерце чистої води.

18. Любов Геньба «У степу»
 Тут пахне грозою, і медом, і літом,
Тут світ роздягнувся, стоїть і мовчить.
Тут пісню придумали хмари і вітер –
Вона лиш для мене звучить.
Тут можна спитати: «Ну як мені бути?» –
В очей волошкових, в пісень солов’я.
Тут все величаве; по змісту й по суті,
І щира висока молитва моя.

19. Гайда у степ, там досі пахне літом,
I соняхи в грузинських картузах.
I молоденький місяць в душу світить,
I в очереті качка «ках» та «ках»...
Спинюся, озирнуся: я і тиша,
Хіба що коник вигляне: «Цить-цить...»
В копиці сіна щось звелися миші,
А потім все притихне і мовчить.

20.  Загадую: дзвенить в якому вусі?..
Я тут щаслива, точно, повезе.
Чумацький віз вверх дном перевернувся,
А сонних коней тиха ніч пасе.

21. Микола Роман
«Мої тополі»
 За межами рідного краю
Це диво велике земне
Теплом і розкішним
розмаєм
Гостинно стрічає мене.
Я вірю в журбу тополину
I в тугу в чужому краю.
Люблю Україну,
Люблю Україну‚
Як матінку рідну свою!

22.  Коли повертаюсь додому,‚
До їх я схиляюся ніг.
I тільки потому,
I тільки потому
На отчий вертаюсь поріг!
 Ще й гілочку ту пломенисту,
Що вітер скосив у грозу‚
В долоні беру, як намисто‚
Як сонце додому везу.

23.  Я вірю в журбу
тополину‚
В їх тугу в чужому
краю.
Люблю Україну‚
Люблю Україну,
Як матінку рідну
свою!

24. Геннадій Літневський
«Зимовий дощ»
 Розчулений і мокрий, як щеня,
Чужа рідня гучним травневим грозам,
Усупереч гаданням і прогнозам,
Непроханий приходить він щодня.
Подумати б – який йому резон?
Ходити в диваках – була б охота!

25.  Хіба не видно: вже не та погода,
Не ті манери і не той сезон?
Хіба не видно: вже пора снігів,
Таких сухих, колючих, незворушних?
 Візьми морозу у вологу душу
Й лежи собі у спокої лугів.
О, бач, таки послухався, ущух.
Шкода, звичайно, таж пора зимова.
Ні, знов іде, мов не про нього мова.

26.  Ну що із нього зліпиш – із дощу?!
А може, це і справді неспроста:
Узимку – дощ? Принаймні не банально.
I хоч доречним бути – це й похвально,
Доречність – то іще не правота.

27. Віра Шмига «Зима»
 Котрий раз ти сказав: «Зима».
Та хіба то чиясь провина?
Бавить Хортицю хуртовина,
Барви з’їв сніговий лиман.
Десь за спиною білий стан –
Ледь стоїть на ногах зупинка.

28.  Білий погляд всмоктав
стежинки,
Недоречно блакитним став.
Колір є, а тебе нема.
Вже автобус летить у вирій.
I, можливо, тобі повірить,
Що між нами горить зима.

29. В. Солодовніков «Кічкас»
Можливо, і краще в Парижі,
яскраві Москва і Тамбов.
Мій Кічкас, моє Запоріжжя,
Моя колискова любов…
Парк на Павло-Кічкасі

30. Це – щастя отут народиться,
Під величним серцем Дніпра,
Молитви співає синиця,
Щоб доля привітна була.

31. Від травня прозоріше небо,
З сльозою дніпрова вода.
Я тут забуваю про себе,
Що там десь панує біда.
У травах купаються роси
Під сольні пташині пісні,
Синочку, як станеш
дорослим,
Прийди-но сюди навесні.

32. Г. Літневський «Космічний район»
 Приїжджим буває
інколи смішно,
А дехто – так зовсім
дивиться косо...
Новий район назвали
Космічним,
Для зручності кажуть
коротше: Космос.

33.  Послухать – навколо самі пришельці,
Хоч академію клич у свідки.
Бабуся, така собі старушенція.
– Ви звідки, бабуню?
– З Космосу, дітки.
Парк ім. Ю.Гагаріна

34.  А наші таксисти – куди астронавтам! –
Фірмові кашкети. Ключі на пальцях.
Оце вам і сервіс, оце вам і авто:
– Вже тричі сьогодні у Космос
мотався...
вул. Космічна

35.  Отак і живемо. А тим, кому смішно,
Гарячий привіт від царя Гороха.
У нас індустрійне сучасне місто,
Двадцяте сторіччя у нас.
Епоха!
Будівля
райадміністрації в
Космічному районі

36. Алла Міхеєнко «Володарі Всесвіту»
Люди планети Земля! Щоб не трапилося
з вами, які сни не приходили б до вас,знайте:
це не випадково. До вас озивається Всесвіт…

37. Дякую за увагу!
Для презентації використано
роботи запорізьких поетів та
фотохудожників.