1. Відділ освіти
Красноармійської міської ради
XV Всеукраїнський конкурс учнівської творчості, присвячений
Шевченківським дням ―Об'єднаємось ж, брати мої!‖
Номінація ―Література‖
Підготувала
учениця 11 класу
багатопрофільної гімназії
м. Красноармійська
Левченко Ліліана
2015 рік
2. 2
Мова — це великий дар природи,
який людина розвивала і
вдосконалювала протягом
тисячоліть.
Ми пишаємося тим, що є носіями
такої красивої, мелодійної мови. Тарас
Григорович Шевченко називав її
золотою, солов'їною. І саме від нас із
вами залежить подальша доля рідної
мови. Чи буде вона яблуневоквітнути
і плодоносити, чи житиме у далекому
майбутньому, продовжуючи таким
чином і життя самого народу?
Впевнена, що так воно і буде. Ми
мусимо навчитися поважати мову,
намагатися розвивати і
вдосконалювати власне мовлення.
Тарас Григорович Шевченко для свідомості
українців — не просто література. Він — наш всесвіт.
Явище Шевченка — виправдання України перед
людством, підтвердження нашої національної
повноцінності. Слово, яке не співвідноситься з його
Словом, - нічого не варте. До Шевченка треба
доростати всім життям.
Левченко Ліліана
3. 3
Де бур’яни в далекім полі,
Де у колоссі стиглий мак,
Овечки там паслись поволі,
І ріс хлопчина на ім’я Тарас.
Дивившись в небо синє-синє,
Він мріяв і з душі черпав
Безсмертну віру і надію,
І всіх до цього закликав.
Писав він про красу природи:
Як Дніпр широкий стогне та реве,
Про соловейка пісню, про калини вроду
Затамувавши подих, він писав про це.
Здавалося б на перший погляд - це слова,
Але такі слова, що серце завмирає.
Тарасові думки живуть в наших серцях,
Їх наша пам’ять зовсім не стирає.
4. 4
Колосся жита в полі мріють,
Пахне хлібом навкруг золотим.
Вітер гладить трави в полі,
Плете коси берізкам струнким.
Моя рідне земле, Україно,
Заколисує вітер мене.
Пісня лине тут солов’їна
І в дорогу далеку зове.
Там барвінок стеливсь під ногами,
А тут пишні мальви цвітуть,
А там мак червоніє роками,
Проводжає в далеку путь.
І блакитно – ніжними очима
Дивиться синя ріка.
Я люблю тебе, Україно,
Як весноньку природа коха!
Та як можна тебе не любити,
Зачаровуєш нас і п’яниш.
Ради чого у світі нам жити,
як без цього йти до мети?
Повна чаша цілющої сили,
Україно, є у тобі.
Всім ти даруєш крила,
Головніші вони у житті.
Україно моя, Україно,
Ти як гарненька дівчина.
У калиновім свіжім вінку
Всіх закружляєш в танку.
Україно, ти сонечко ясне!
Україно, ти річка прекрасна!
Верба тут зелена, калина.
Дуже люблю тебе, Україно!
Я за тебе, Вкраїно, молюся,
За тобою душа болить.
Ти даруєш нам віру й надію,
Учиш праведно й правильно жить.
Голуб миру несе добро,
В кожну хату всім тепло.
Моя рідна, Україно,
Ти для мене лиш єдина!
5. 5
Моя земля, немов колиска!
Все зачаровує мене.
І вабить стежечка терниста,
І колосся золоте.
Моя земля, немов колиска!
Тут оксамитові гаї,
Сади квітучі і розлогі,
і чую співи солов’їв.
Моя земля, немов колиска!
Де розквітає пишно мак.
І в травах, і квітках барвистих
Кургани мовчазні стоять.
Моя земля, немов колиска!
Тут чисте небо голубе,
І світить сонце золотисте,
Чарує і п’янить мене.
Моя земля, немов колиска!
Хай процвітає і цвіте!
І хай від бід усіх, нещасть -
Оберігає Бог, тебе!
6. 6
Рушник прабабуся вишивала,
На ньому візерунки, квіточки.
Шовкові чорні і червоні підбирала
До вишивки цієї ниточки.
Вона мені завжди казала:
―Рушник – народу доля
нелегка‖.
З дитячих років переймала
Я мудрі прабабусині слова.
Рушник шанують люди споконвіку,
На ньому подають завжди хліб-сіль.
Рушник – це не лише утіха,
А України символ, оберіг.
Коли гостей ти дорогих стрічаєш,
Коли збираєшся в далеку путь.
Немов шматочок — України- неньки,
Рушник з собою взяти не забудь!
7. 7
Донбас- це край мого дитинства,
Мій рідний край, моя земля.
Тут пісня солов’я врочиста
Лунає дзвінко, звеселя.
Вугілля шахтарі тут добувають,
Бо наш Донбас - шахтарський край.
Копри тут на світанку сяють
І кольорів веселий дивограй.
Тут вітер пісеньку співає
І над полями пролітає.
І серце радісно шепоче,
Лічить зозуленька літа.
І маки в полі червоніють –
То прадідів пролита кров.
У степу кургани все рясніють,
І соняхи їм шлють уклін.
Люблю тебе, мій краю рідний!
Люблю тебе, моя земля!
Донбас- це край мого дитинства,
Де чути пісню солов’я.
8. 8
Грає на струнах сонця
Прапор державний.
І заглядає в віконця,
Він такий гарний.
Жовтий колір – нива золотиста,
На якій пшениця стигла, чиста.
Колоски дощем умиті,
Сонцем золотим налиті.
Блакитний – це шматочок неба,
Нам прапор цінувати треба,
І кожен українець знає,
Що прапор віру і свободу означає.
9. 9
Мак, ромашки і волошки
Я вплітаю у вінок.
Чебрецю і м’яти трошки,
Ще вплету барвінок.
І колосся золотаве,
Руту запашненьку –
Символ нашої держави -
України – неньки.
І червоную калину,
І проміння сонця,
Грона стиглі горобини,
І квіточки льону.
Я вплітаю стрічки
В гарний свій віночок.
Хай завжди течуть річки
Та шелестить дубочок.
Голуб хай вінок підніме
У небесную блакить,
Щастя хай несе в родину,
Оберігає кожну мить.
10. 10
Рідна, мила, барвінкова,
Мелодійна і дзвінка.
Солов’їна наша мова
Кобзарева, гомінка.
Мова наша загадкова,
Наче срібло і кришталь.
Чарівна і калинова,
Наче золото і сталь.
Мова мамина, урочиста,
І джерельна чиста – чиста.
А Шевченкова квітуча,
Колискова і співуча.
Запашна та милозвучна,
Ллється наче джерело.
І єдина, і ласкава,
Всім несе добро.
І крилата, гармонійна,
Дивовижна, мелодійна,
Нам дає вона натхнення,
Прикрашає сьогодення.
11. 11
За що я люблю тебе, Україно?
За річку, за ліс і степ золотий,
За пісню безсмертну твою солов’їну,
За цей вільний край, мій святий.
За що я люблю тебе, Україно?
За гори, озера, за ниви, поля,
За двір і за хату, за нашу родину,
Вкраїнонько мила, Вкраїно моя!
За що я люблю тебе, Україно?
За хліб і за вільний Чумацький наш шлях.
За нашу молитву і віру єдину,
Що білим серпанком лежить на полях.
За що я люблю тебе, Україно?
За море, пісок і за сонце ясне.
За квіти, травичку, вербу і калину,
Козацькі могили,кургани… За все!
За що я люблю тебе, Україно?
За те, що дала ти все.
Моя найрідніша ти, Батьківщино!
Хай мир в кожну хату голубка несе!
12. 12
Тарасе!Сину України!
У серці нашому живеш.
Неначе Прометей одвічно
Вогонь надії нам несеш.
Ти, значно більше, ніж поет,
Пророк її , просвітник для народу,
Хоча ти завжди був простого роду.
Проживши небагато літ,
Ти вірив, ,мріяв і писав відверто:
Про свою долю тяжку, нелегку.
Собі ти ставив за святу мету
Закликати народ до миру,
Вкраїноньку любити всім свою.
13. 13
1. Передмова 2
2. Спогади про Кобзаря 3
3. Моя країна - Україна 4
4. Моя земля, немов колиска! 5
5. Рушник 6
6. Донбасс– край мого дитинства 7
7. Прапор 8
8. Я вплітаю у вінок 9
9. Українська мова 10
10. За що я люблю тебе, Україно? 11
11. Звернення до Кобзаря 12
12. Зміст 13
