урок проект шеченкове слово

1. Тема. Шевченкове слово
Мета. Систематизувати знання учнів про Т. Г. Шевченка та його твори;
викликати інтерес до читання його творів, висловлювати своє
ставлення до Шевченка, удосконалювати вміння працювати в
малих групах, аналізувати результати своєї роботи ;
розвивати творчу діяльність; вміння відображати свої враження
і почуття в малюнках, бачити художню красу Шевченкового
слова, його вміння передати любов до рідної землі через
відтворення величі її природи;
виховувати інтерес до історії рідного краю, гордість до земляків
за духовну спадщину, любов до Шевченкових творів як скарбниці
розуму, культури та історії українського народу.
Обладнання (ілюстративний матеріал) : фотодокументи, портрет
Т. Г. Шевченка, книжкова виставка, “ Кобзар “ , малюнки учнів
до творів Шевченка, прислів’я приказки про поета.
План уроку
1.Учнівська презентація.
1. 1.Усна подорож стежками Т. Г. Шевченка.
1.2.Виступ мистецтвознавців.
1. 3.Фізкультхвилинка.
1.4.Сторінка дослідників.
2.Творча лабораторія.
Хід уроку
І. Організація учнів до уроку.
В нас зараз розпочнеться цікавий урок,
Про це повідомив веселий дзвінок.
Сказав з переривом на ноті високій:
« Вітаю вас , друзі, з початком уроку.
ІІ .Актуалізація опорних знань
Хто любов’ю і терпінням
Всім країни поколінням
Шлях доволі показав?
(Бесіда за змістом вірша)
ІІІ. Оголошення теми і мети уроку . Мотивація навчальної діяльності.
- Що вам відомо про Т. Г. Шевченка?
(Група учнів, що працювала над біографією поета, всі матеріали готує на дошці і озвучує фотодокументи)
1.Захист презентації групи біографів.

2. Звучить пісня «Думи мої, думи мої!...»
Думи мої, думи мої, лихо мені з вами, Нащо стали на папері сумними рядами?
Чом вас вітер не розвіяв в степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало , як свою
дитину?
Думи мої, думи мої, квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас,—
де ж мені вас діти? В Україну ідіть, діти! В нашу Україну. Попід тинню, сиротами,
а я — тут загину.
Там найдете щире серце і слово ласкаве. Там найдете щиру правду,
а ще, може, й славу.. Привітай же, моя ненько, моя Україно, своїх діток
нерозумних, як свою дитину.
(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на сто-
лик біля портрета Шевченка. До неї підходить хлопчик.)
— Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?
— Так, мій синочку, правда.
(Жінка сідає на лаву, хлопчик — біля неї, кладе голову на коліна матусі, вона спі
ває колискову.)
Звучить «Колискова» (українська народна пісня).
Спи, моя дитино, гой доньки , гойда! Спи, моя кохана, гой доньки , гойда!
Місяць із-за хмари промінь викида , спи, моя дитино, гой доньки , гойда !
Ходять біля тину злидні і біда, спи, моя дитино, гой доньки , гойда !
— А чому так багато зірок на небі?
— Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та
свічка, поки людина не помре .А як помре, свічка гасне, зірочка падає.
Бачив?
— Бачив, матусю, бачив... Марусечко , а чому одні зірочки ясні,
великі , а інші ледь видно?
Коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли
добра , любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить
ясно , і світло це далеко видно.
— Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.
Старайся, мій хлопчику! (Гладить його по голові)
1 - й у ч е н ь
У нашій хаті на стіні
Висить портрет у рамі,—
Він дуже рідний і мені,
І татові, і мамі.
Він стереже і хату, й нас,
Він знає наші болі

3. Я добре знаю, це Тарас,
Що мучився в неволі.
Такий ріднесенький — дивись! —
Він мов говорить з нами,
Він на портреті, як живий,
Ось-ось і вийде з рами.
(Іван Гнатюк)
2 - й у ч е н ь Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами.
В похилій хаті, край села,
Над ставом, чистим і прозорим,
Життя Тарасику дала
Кріпачка-мати, вбита горем.
3 - й у ч е н ь
9 березня 1814 року
Перед самим світанням
У селі Моринцях
У сільській хатині
Уродився він на славу
Цілій Україні.
З-під низької стріхи
Соколом піднявся.
Як промовив, його голос
Громом розлягався.
4 - й у ч е н ь Не на шовкових пелюшках,
Не у величному палаці
В хатині бідній він родився
Серед неволі, тьми і праці.
Нещасна мати сповила
Його малого й зажурилась...
І цілу ніченьку вона
За сина-кріпака молилась.
І Бог почув молитву ту,
І в руки хлопцеві вручив співецьку чародійну ліру.
(Заходить мати і Тарас.)
М ат и
Як гірко, як нестерпно гірко,
Що долі нам нема з тобою,
Ми вбогі змучені раби
Не знаєм радісної днини,
Нам вік доводиться терпіть,

4. Не розгинать своєї спини.
Промовиш слово — і нагай
Над головою люто свисне.
І так усюди, з краю в край —
Панує рабство ненависне.
Ведучий. Тарасик ріс мовчазний, замислений. Ніколи не тримався хати, а
все тинявся десь по бур'янах, за що його прозвали в сім'ї «малим приблудою».
Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка в «науку».
Тарас( матері)
Ти взяла мене, маленького, за руку
I хлопця в школу одвела .
До п'яного дяка в науку.
— Учися, серденько, колись
З нас будуть люди,— ти казала.
Мати
О,любі дітоньки мої, одні залишитесь на світі! Ну, хто замінить вам мене, рожеві квіти
нещасливі, Коли безжальна смерть зітне мене на довгій панській ниві.
(Мати цілує голівку сина і тихенько виходить. Тарас дивиться їй услід, потім пере
водить погляд у залу і говорить.) '
Та рас
Тамматірдобрую моюЩемолодуюумогилу Нуждатапрацяположила.
Ведучий. Невдовзі після смерті .матері, в 1825 році, помер і батько.
Тарас
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми були малі і голі)
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята.
В е д у ч и й . Було Тарасові лише 11 років, коли він залишився сиротою.
5 - й у ч е н ь
Тяжко-важко в світі жити
Сироті без роду:
Нема куди прихилитися,—
Хоч з гори та в воду!
Утопився б молоденький
Щоб не нудить світом;
Утопився б,— тяжко жити
І нема де дітись.

5. Звучить пісня «Зоре моя вечірняя...» (муз. Я. Степового).
Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою.
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила,
А над самою водою
Верба похилилась.
6 - й у ч е н ь
Ходив, шукав що було сили
Людей, щоб розуму навчили.
Писати вчився у дяка
І малювати в маляра.
(Дівчинка Оксанка підходить до Тараса. Він плаче. Бере за руку, підводить на середину зали.)
— Чом же ти плачеш? Ох, дурненький Тарасе, бач, малий плаче. Давай я сльози тобі витру.
(Витирає рукавом) Не сумуй, Тарасику, адже, кажуть, найкраще від усіх ти читаєш,
найкраще від усіх співаєш, ще й, кажуть, малюєш ти. От виростеш і будеш малярем.
— Еге ж, малярем.
— І ти, Тарасе, розмалюєш нашу хату.
— Еге ж... А всі кажуть, що я — ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо. Я буду таки
малярем!..
— Авжеж, будеш! А що ти — ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой, бідні
ягняточка, що чабан у них такий — вони ж питоньки хочуть!
Т а р а с
По селах пас чужі ягнята,
Та мачуха прогнала з хати.
У дідича був козачком
І малював таки крадькома.
Аж дідич дав мене навчати,
Щоб з мене також користь мати.
7 - й у ч е н ь
Нишком він малює
Статуї в саду,
Вночі пише вірші
Про людську біду.
В е д у ч и й .
Доля посміхнулась Тарасові.
Земляк-художник Сошенко і його друзі за 2 500 карбованців викупили його з неволі.
Шевченкові було 24 роки.

6. 8 у ч е н ь Так в людському морі
Стрілися брати,
Що зуміли в горі
Щиро помогти.
Викупили друзі,
Вольним став Тарас!
Чом же серце в тузі
Біль чому не згас?
Сміливий і щирий
Був Тараса спів.
Він гострить сокири.
Кличе на панів.
9 - й у ч е н ь
Велику книгу написав
І «Кобзарем» її назвав.
В тім «Кобзареві» зложив заповіти,
Щоб знали всі, дорослі й діти.
1 0 - й у ч е н ь У вікні — любисток, на підлозі — м'ята, У простій оправі —книга
серед книг.
Наче щедре сонце оселилось в хаті, Як велике шастя, стало на поріг! Мудра, світла книга —
то «Кобзар» Тараса. На столі, як свято, білий Коровай. І пішло повір'я прадідського часу: Як
«Кобзар» у хаті — буде щастя, знай!
(А. Камінчук)
Ведучий. У цій книзі переплетена доля селянки-кріпачки з долею всієї неньки - України
боротьба гайдамаків та козаків з боротьбою народу за щастя і волю.
Звучить пісня «Зацвіла в долині...» (муз. А. Філіпенка).
Зацвіла в долині червона калина,
Ніби засміялась дівчина-дитина.
Любо-любо стало, пташечка зраділа,
Пташечка зраділа і защебетала.
1 1 - й у ч е н ь
В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло...
Там неволя, робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають...
1 2 - а у ч е н и ц я
...По тім боці — моя доля,
По сім боці — горе.
Там десь милий чорнобривий
По полю гуляє.
А я плачу, літа трачу,

7. Його виглядаю...
1 3 - я у ч е н и ц я Мій Боже милий, знову лихо!..
Було так любо, було тихо;
Ми заходились розкувати
Свої невольникам кайдани.
Аж гульк!.. 1 знову потекла .
Мужицька кров! Кати вінчанні,
Мов пси голодні, за маслак]
Гризуться знову.
Ведучий
За бунтарські вірші 33 – річного Тараса забрали у солдати.
у ч е н ь
Та малює й пише
Він таємно там.
Гнівні його вірші
Страх несли панам.
В е д у ч и й .
Незважаючи на заборону, Тарас писав вірші й ховав їх;
за халявою чобота. Тепер цю книжку називають «захалявною»
;
Поет писав:
О, думи мої! О славо злая! За тебе марно я в чужому краю ' Караюсь, мучуся... але не каюсь!
— Шевченко тужив за рідною Україною.
Звучить пісня «Садок вишневий коло хати...»
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають, ідучи, дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає,
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх
Сама заснула коло їх.
Заснуло все, тільки дівчата
Та соловейко не затих.
В е д у ч и й . Шевченко закликає український народ до боротьби за волю, за кращу долю:
І на оновленій землі
Врага не буде супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Заслання підірвали здоров'я Шевченка.
І хоч його звільнили,
Та жити вже не було сили.

8. Восени 1860 р. він захворів, а 10 березня 1861р. перестало битися серце великого художника, геніального Кобзаря.
Поховали його на Смоленському цвинтарі. Та чи могли люди забути і не виконати його заповіту? (Звучить
«Заповіт»)
В травні 1861р. перевезли прах Кобзаря до України і поховали на Чернечій горі, поблизу Канева
2.Фізкультхвилинка.
3.Захист презентації групи – «Мистецтвознавців».
4.Захист презентації групи – «Дослідників».
ІV. Творча лабораторія.
V. Підсумок уроку.
Чи сподобався урок? Якщо так , то чим саме?
Що нового дізналися?
Чи був Т. Г. Шевченко у нашому краї?
В якому селі написав картину « На пасіці»?
Чому він потрапив у село Бо втишу?
Навіщо ми вивчаємо життя і творчість Шевченка?
Читайте твори Т. Г. Шевченка і ваша мова буде гарною, чарівною, барвистою, тому що
українська мова – одна з найкращих мов світу.