вірші поетів Токмацького краю

1. Токмацька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5
Шкільна бібліотека
Упорядкувала
Симоненко Галина Вікторівна
місто Токмак
2016 рік

2. Місто Токмак
Розташоване: вздовж річки Токмачка у центрі Запорізької областіна
відстані 91 км від обласного центру - м. Запоріжжя.
Дата заснування міста: 1784 рік.
День міста: 20 вересня.
Адміністративний рівень: місто обласного значення.
Площа: 32,46 км2
Чисельність населення: 35,3 тис. чол.
Символіка міста
Прапор Герб

3. Гімн Токмака
слова і музика Сергія Локоткова
Сергій Володимирович Локотков – директор Токмацькоїдитячої
музичної школи
Де степи лягли за обрій,
Де блакить сіяє –
На землі святій і добрій
Наш Токмакзростає.
Красивіша щохвилини,
Став як сад квітучий,
Ти як зерно України
На землі родючій!
Приспів:
Для усіх, Токмак, ти станеш
Рідним і бажаним,
І в красі своїйпостанеш
Гордим і невзнаним.
Заіскряться ясніднини
І щасливі долі,
Бо ти – частка України
І в славі, і в волі!
Хай життя навік вирує:
Сонечне, озірне,
Боротьбанехай існує
Але тільки мирна!
Пісні душу звеселяють
І в будні і в свята,
І на радість підростають
Малі козачата!

4. Пальоха Василь Лукич
(15.01.1924-12.10.2005)
Василь Лукич Пальоха народився 15 січня 1924
року в селі Бабайківці Царичанського району
Дніпропетровської області. Освіта вища – за фахом
учитель. Закінчив спочатку Бердянський
учительський (з відзнакою), а згодом
Сімферопольський педагогічний інститут.
Працював завучем Токмацької міської школи № 12,
а упродовж 20 років – її директором. Відомий на
Запоріжжі як поет, публіцист, гуморист.
Вірші, зарисовки, нариси, матеріали для досліджень з історії
рідного краю – це не повний перелік світу його захоплень.
Друкувався в республіканській, обласній та районній пресі, в
колективних збірниках і журналах. Керівник літературного об’єднання
«Світанок», що створена при міській газеті «Таврія», пристрасний
пропагандист української мови – активіст місцевого осередку
«Просвіти» ім. Т. Г. Шевченка. Василь Пальоха – один з авторів
академічного видання «Історія міст і сіл УРСР. Запорізька область».
Творчий доробок: «Прийде
час… : Проза. Публіцистика.
Поезія», збірка поезій «Коли
ховають літо», нариси «Степовий
богатир» і «Чарівний різець» -
вийшли окремими виданнями в
Запоріжжі.
Пісня про Токмак
Там, де зорямиПришибськігори
По весні закосичуємак,
Де пшениці янтарнеє море, -
У степу молодіє Токмак.
Хай пісень ще немає про тебе,
Хай десь ходять трамваї твої,
Але ти підіймаєшся в небо
В хороводідзвінких солов’їв.
Де носились червоніудари,
Щоб здолати недолю твою –
Ходять в парках закохані пари,
Розквітають салюти в маю.

5. І нехай до столиць не доріс ти,
Але нам не забути того:
Перший трактор – це твій, моє місто,
Перші крила – це сина твого.
Ми тебе полюбили навіки,
Отчий дім на вкраїнськійземлі –
Знають наші молочнії ріки
І ще більше твої дизелі.
Хай же линуть пісні молодечі
Про твоїхсимпатичних дівчат,
Хай загони твоєї малечі
Лише сонячнийдень зустріча.
…Там, де зорямиПришибськігори
По весні вигаптовує мак –
Зачаровують рідні простори
І віта ясночолийТокмак.
Де колись в степах Таврійських
(Фрагмент з «Токмацької сюїти»)
Де колись в степах
Таврійських,
Де колись
Злий буран,
Мов враже військо,
Веселивсь,
Рвав у гніві земне тіло,
Що у мареві тремтіло,
І просило вік завжди:
- Дай води…
Там зростаєнаше місто,
Садом квітне,
У рожевомунамисті,
Самоцвітнім,
Що з Дніпровськихтих веселок,
До яких степи веселі
Манять здалеку завжди:
- Приїзди!

6. На діла та на величні
В нас бригад
До праці звичних
Виступає ряд.
Ми йдемо у час
Прекрасний,
Дню новому кажем:
- Здрастуй!
Йдем у Сонцеград!
В нас земля
Героїв родить,
В нас прославлені заводи,
Марганцевий клад.
Все, що краще будем мати,
Требазбудувать,
Нам в труді творить-зростати,
Нам зростать!
Жить в добробутіі мирі,
Всім добротнії квартири
Будувать нам залюбки
На віки.
Це у нас в степу отак,
Де Токмак.

7. Полякова Раїса Іллівна
Раїса Полякова – поетеса за призванням,
ветеран педагогічної праці, 25 років
пропрацювала в Токмацькій загальноосвітній
школі № 5. Поетичний голос РаїсиПолякової
звучить самобутньо. На протязібагатьох років
РаїсаІллівна Полякова виступає на сторінках
газет Токмака і Запоріжжя. Те і як вона пише,
підкуповує глибиною почуттів і переживань,
філософським осмисленням життя.
Чудовий світ її поезії і прози. Багато чого
вбирає цей світ, де словами, що йдуть із глибини
душі, схвильовано і поетично виражається любов до рідної землі, її людей і
природи.
Поетеса Раїса Полякова знайшла шлях до
читацьких сердець. Її поезії вражають душевною
щедрістю, ніжністю. Та й сама Раїса Іллівна дарує
людям добро, бо вірить вона в те, що душі людські
завжди відкриті для добра і ласки, для ніжності й
любові. Хто хоч раз спілкувався з Раїсою Іллівною,
той ніколи не забуде її благородне й натхненне
обличчя, теплоту душі, проникливий погляд очей і
головне – простоту і доступність.
Парк над Токмачкою-рікою
Нас весни сонцем, квітами вітали,
Парк над рікою цвів, неначе рай.
А як там гарно музиканти грали,
Котилося відлуння з краю в край!
Травневі свята в парку зустрічали,
Кружляли в парі тато й мама там.
За ними їхні діти поспішали
Назустріч швидкоплинностілітам.
А з парку повертались, як з параду,
На вулицях – ногоюніде стать.
І кожен ніс в душі весняну радість,
Щоб день новий в надії розпочать.
Нехай з тобоюдоля в нас не вийшла,
Та ще звучить той незабутній вальс,
Де квітла біля парку біла вишня
І пелюстками обсипаланас.
І в пам’яті назавжди збережеться
Із срібними перильцями місток,
Де юність залишила частку серця –
У ніч Купали на воді вінок.
Де силу набирали наші крила,
Де в водах весен повнилось життя,
Де справжнідолі ми свої зустріли,
Минулому ж немає вороття.
Давно вже наші весни відшуміли,
За обрієм той неповторний час.
І хоч сніги нам скроні посріблили,
Ти знову запросив мене на вальс.

8. Школа добра
Поки ще я не склала свої крила,
Поки мене недуга не скорила.
Поки мене оберігає час,
Я буду знову віршувати
І добрим словом сповіщати
Про рідний дім – місто Токмак.
Мені веліла “Так!”
Природа-мати,
І Бог подарував щасливий шанс.
***
Ще й досішкола мені сниться
І гомінлива дітвора.
Тополі – за вікном, світлиця –
Сюди навідатись пора.
Почула, що у п’ятій школі
Шевченківські проходять дні.
Учительській я вдячнадолі,
Яку обраланавесні.
***
Гостей з півслова розуміють
Юні усміхнені обличчя.
Добратут зерна зріють вічні
Вже не одне десятиріччя.
Тут хлібом-сіллю зустрічають,
Людей звитягитут вінчають.
Тут так співають “Заповіт”,
Що спів той полонить весь світ.
До справ кориснихтут стремління,
В праці – настійливість, сумління.
“Нам рідна ненька Україна”,-
Свідчать прийдешні покоління.
***
Школа добраусім знайома:
Дороговказ– у нашім домі!

9. Федан Зінаїда Павлівна
Народилася Зінаїда Павлівна Федан у 1944
році, на Ставропольщині, в тому ж році переїхала
на Токмаччину.
Після успішного закінчення СШ № 1 в 1961
році в різні роки працювала у міськвиконкомі,
міськвідділі ЗАГС і школах міста.
Поезія ввійшла в її життя в роки, коли син служив в армії – з з 1987
року.
Шанувальники поезії мали змогу неодноразово зустрічатися з її
поезією на сторінках газети «Вісник Токмаччини», «Наше місто
Токмак» і «Компас», учні – на святах поезії в школах і Центру дитячої
творчості, дорослі – в краєзнавчому музеї, міських бібліотеках і
Будинку культури.
В душі поезія, перед очима – вишивка, якою вона захоплюється з
дитинства. Має звання майстра декоративно-прикладногомистецтва, яке
присвоєне Запорізьким обласним відділом культури в 1998 році.
Побачити її персональні виставки токмачани мали змогу в Будинку
культури, краєзнавчому музеї та школах міста.
За високі творчіздобутки, вагомийвнесоку розвитокта пропаганду
декоративно-прикладного мистецтва рідного краю нагороджена
багатьма дипломами та грамотами.
Про свою творчість в одному із віршів вона писала:
Щоб не сказали, що даремно прожите життя,
Що буде нічого залишити для майбуття,
Я засівала творчу ниву щирими словами
І вишивала полотно барвистими,
Червоними і чорними нитками…
В поезії, як і в житті, все мною зміряне
любов’ю. Любов’ю до до найріднішихдля мене:
сина, мами і онука; до України, рідного краю,
його природиі довкілля.
Зінаїда Федан
Токмак – відоме місто
Маленьке місто півдня України,
Що квітне серед степу з чебрецю й полину,
Тут влітку все буяє різнобарвним цвітом,
Токмак – відоме місто в цілім світі.

10. З’явився першийдизель тут могутній,
І прокладали наші тракторидорогуу майбутнє.
Звістка про цю приємну новину летіла світом,
Відомим стало наше місто всьомусвіту.
Тут народилися відоміспіваки й поети,
Конструкторам ігенералам видалося тут зростати,
І розквітали їх таланти пишним цвітом,
Щоб прославлятинаше місто перед світом.
Тут Мадонни-тавричанки радують красою,
А дівчата-токмачанки – пишною косою,
І навкруг усе собоюприкрашають наче світом,
Щоб Токмак був кращим містом в цілім світі.
Степи мого краю
До 900-річчя Половецької битви
І
Краю мій Токмацький,
Рідний серцюкрай,
Широчінь степів за обрій
І ланів розмай.
Тут нас радує колоссям
золота пшениця,
Тут приваблюєдо себе
річка-чарівниця,
Тут в степу гірко-духмяна
є полин-трава,
Тут красується під сонцем
ніжна ковила,
нас в минуле повертає,
Шлях Муравський нагадає
степова трава,
Що чумаки називали
трава-мурава.
……………………………..
Тут дівчата-тавричанки
степом милувались,
З трав духмяно-запашних
краси набирались,

11. Тут красуні-тавричанки
горя й сліз зазнали,
Долі кращої шукали, чекали,
кохали…
ІІ
Таври, скіфи, кіммерійці
В степах кочували
І найкращі землі степу
Вони заселяли.
Шведи, турки і татари
Ці степи топтали,
Наші воїнихоробрі
Відсіч їм давали.
ІІІ
Степи, степи…
Ви багато таємниць
сховали,
Бачили багато і багато
знали…
Половецькі хани в цих
степах бували
І великої поразки
війська їх зазнали,
Наші воїнихоробрі
ворогів здолали,
Двадцять ханів половецьких
головипоклали.
………………………………………..
Дев’ять століть вже
відтоді минуло,
Та пам’ятать повинні
всі ми про минуле.
І щоб жилося мирно людям
на землі,
Хай скажуть всі: - не бути
війнам, ні!

12. Красою радує таврійський степ
Квітує у степу ковил-трава,
Така красива, ніжна і тендітна,
Ти тільки придивися, яквона
Вклоняється тобі привітно.
Благає: - не зірви й не кинь,
Красоюніжною моєю помилуйся,
Навкруг така краса, лиш оком кинь,
Іі ти про цю красу піклуйся.
Дурманять пахощами квіти степу,
Полин духмяний сили прибавляє,
Безсмертникиі астрагал ростуть в степу,
Чебрець і шавлія тут зацвітає.
Цвіте ромашка польова – красуня степу,
І мак пишається присутністю своєюу природі,
Є горицвіт, фіалка і тюльпан в степу,
Ірис, жовтець і сон-траву…
дарує нам природа.
Дзвіночокбілий головусхилив,
І деревій стоїть тут гордо йвеличаво,
Буркун тут щедро квіточки свої розкрив,
І радує красоюспаржа кучерява.
Який красивий наш Таврійський степ!
До нього б тільки оком «доторкатись»,
Та не уміємо про цю красу степів
По-справжньомуусі ми піклуватись.

13. Полявка Галина Василівна
Народилася 20 грудня 1951 рокув
невеликому, але дуже живописномуселі на
Уралі.
В 1987 році з сім’переїхала до України.
14 років пропрацювалавчителем
Роботинськоїшколи Токмацькогорайону. На
уроках разом з учнями малювали гарні
картини, робилирізноманітні поробкиіз
підручних матеріалів. З 2001 року на
заслуженому відпочинку, але невгамовнадуша не дозволяєсидітибез діла.
Була вибрана депутатом Новопрокопівськоїсільської ради, а для душі
залишила рукоділля. Її роботивиробленіз насіння, пір’я, пуху, оріхових
шкарлупок, морськогопіску та черепашок високо оцінило журі обласного
конкурсу«Жінка Батьківщини – берегиня рідного краю» (2013 р.),
визнавши переможницею у номінації «Жінка – творчаособистість».А ще
Галина Василівна – активна учасниця художньої самодіяльності, та
поетеса.
Публікується в місцевих газетах «Вісті Токмаччини»,«Таврія».
Активний учасник літературної вітальні «Поетичний травень» в
центральній районній бібліотеці.
***
Токмакскийкрай,
Любимый край!
Земля моя родная!
Ты мне силы отдала,
Растила, воспитала.
И как же не любить тебя,
И как не восхищаться?
Кругом такая красота.
Смотрии наслаждайся.
Какие люди тут живут:
Открытые, простые.
Случится вдруг беда с тобой,
Помогут, как родные.
И пусть сегодня нелегко
Живётся людям этим,
Придут другие времена,
Мы их с надеждой встретим!

14. Яценко
Ольга Олександрівна
Вчитель початковихкласів Токмацької ЗОШ№5.
Закінчила у 1996 роціЗапорізьке педагогічне
училище та Бердянськийдержавнийпедагогічний
університет у 2003р.
Професійне кредо: Маленький спалах творчості
перетворюється в яскраве сяйво, думка однієї
дитини будить думку інших.
Хобі: Пише вірші, малює.
***
Я люблю тебя, город родной,
Твоиулицы, парки, сады
Ты навек стал моею судьбой,
Воплощеньем моей мечты.
Там за рощеюплещет река,
У дорогишумят тополя,
А над нами плывут облака,
В даль небесную нас маня.
Я люблю тебя, город мечты,
Фонари здесь горятслишком ярко,
Сколько судеб и тайн знаешь ты.
И поройпреподносишь подарки.
Токмаче мій
Токмачемій, ти - рідне місто,
Де народилась я й живу.
Тут хати, мов чиєсь намисто,
Стоять біленькі, мов в раю.
Ростекалина, цвітом сяє,
І річка тихо гомонить.
Люблю, коли буяють трави
І неба чистого блакить.
Цей вірш я хочу присвятититобі,
Мій краю дорогий.
Бажаю я тобі ще жити
І бути вічно молодим.

15. Рідний край
На світанку трави в полі квітнуть,
Колосяться ішумлять гаї,
Скільки туги, радостій любові
В піснях, що співають солов'ї .
Ти тільки глянь,
Як гарно тут навколо,
В садах рясніють яблука смачні,
І обертається земля по колу,
І добрезараз так чомусь мені.
Бо це мій край,
Це наша Батьківщина,
Тут жили наші пращури, діди.
І дай же Боже нашій Україна
Позбутись сліз, печалей і журби.
Моя пісенька
Рідний край чудовий, - кажеш ти,
Так яскраво сонцесвітить з висоти.
Жайворонспіває прямо на льоту.
Червоніють маки в нашому степу.
Я ж вплітаю квіти у своюкосу,
Подивіться, друзі, на таку красу.
Щоб було нам радісно в рідному краю,
Заспіваймо разом пісеньку мою.