2. Рисунок 1
Рисунок 2
В ім’я народу, що здолав свій
страх,
В ім’я звання високого –
Людина –
В усіх тисячоліттях і віках
Нехай святиться слово Україна
3. Наша рідна ненька Україна – це мальовничі краєвиди гірських
карпатських долин, золотоверхий Київ, темно-сині хвилі Чорного
та Азовського морів. А ми – її діти, виплекані її ланами, садами,
полями і гаями. Вона для нас є найріднішою і неповторною.
Шевченкова Україна – це поняття неспівмірно ширше від самого
краєвиду, від географічного поняття території. Україна – це в
першу чергу комплекс долі людей. Та й для Шевченка його власна
доля є маленькою проти долі України, хоч і в нього, як в кожної
людини, є бажання особистого щастя.
Тарас Шевченко жив у нелегкі часи, коли останні залишки волі
зникли з української землі, коли українець прирівнювався до
мужика, а тих, хто розмовляв українською, вважали неосвіченими
людьми. У такому суспільстві важко було повірити, що колись
український народ відродиться, а українська мова набуде статусу
державної. Але поетам дано талант Богом, щоб вони бачили
майбутнє. Т.Г. Шевченко ще в середині ХІХ століття передрікав
відродження України, у яке він світло вірив.
У поезії «Заповіт» відображені спочатку тяжкий стан поета і
тимчасова зневіра. Він думає, що швидко помре. Єдине, що бажав
поет – повернутися на Батьківщину, хоча б після смерті. Але він не
хоче бачити свою Україну у майбутньому закованою у кайдани.
Тому, останні його слова своїм сучасникам і нащадкам саме про це:
4. Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте,
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
Т. Шевченко вірить у те, що народ зможе з’єднати свої зусилля і
побороти своїх ворогів. Він хоче підтримати своїм словом, духом
українців. Його віра настільки велика, що він відмовляється від
раю, від Бога, бо зможе увірувати тільки тоді, коли у його країні
відновиться справедливість:
...понесе з України
У синєє море
Кров ворожу...
У майбутньому Т. Шевченко бачить себе
... в сім’ї вольній,
В сім’ї вольній, новій...
Кожен поет є пророком. А сила поетичного слова, віри
підштовхнула українців до боротьби. А отже, поезія Шевченка
гартувала дух, віру нашого народу, їхню наснагу до боротьби. Тому
у відродженні нашої країни багато в чому ми завдячуємо Т. Шев-
ченку. Саме завдяки таким творцям, на мій погляд, народ
залишається нацією.
Я вірю, що ми, нащадки Великого Кобзаря, втілимо в життя його
світлі мрії. Що ми – те саме нове покоління.
5. Україна
Україна – найкраща країна,
Україна – мова солов’їна,
Україна – калиновий цвіт,
Україна – серцю «привіт».
Україна – мамина колиска,
Україна – борщу ціла миска,
Україна – верба і тополя,
Україна – барвінок у полі.
Україна – слово Шевченка,
Україна – немов писанка.
6. Об’єднаймося, брати українці!
Об’єднаймося, брати українці!
Об’єднаймося – настав наш час!
Об’єднаймося і йдімо до правди!
Об’єднаймося заради всіх нас!
Об’єднаймося й здобудемо волю!
Об’єднаймося і збережемо мову!
Об’єднаймося, бо ми українці!
Об’єднаймося й дійдем до кінця!
Об’єднаймося, закликаю всіх вас!
Об’єднаймося та настане кращий час!
Об’єднаймося й не треба винагород –
Об’єднаймося, український народ
7. Мово!
Мово, мово!
Мов зростаю я в тобі,
Розумію кожне слово
З ніжних вуст річок твоїх. до неба
І кидаєш різко вниз,
Щастя більшого не треба
Та не треба гірких сліз.
І, читаючи, живу я,
Промовляю всі слова:
Українська, калинова – ти
Найкраща в світі мова.
Говори, говори – не бійся
Страти у пекельному вогні,
Та ніколи ти не смійся
Із чужої сторони.
Мово рідна, розливайся
Ти по світу, як вода.
Людей наших ти не бійся
І даруй свої слова.
.
8. Найкраще слово – Україна
Найкраще слово – Україна,
У ньому гори і ліси,
У ньому пісня солов’їна,
Душа наповнена краси.
І ніжні співи, сон, дрімота,
Там працювати аж охота.
Там труд і воля.
Там славна доля.
Зоря, веселка, колискова
І материнська рідна мова,
Якою вчились говорити,
Щоб добрі справи цим робити.
9. Люблю...
Люблю я степи, лани, моря,
Люблю Україну, люблю солов’я.
Дрімучий ліс таємниць багатий,
Люблю їх щодня пізнавати.
Вчитись люблю, малювати,
Під зоряним небом гуляти.
Краплі теплі люблю із неба,
Гарна книжка та більше нічого не треба.
Мамина пісня нічна завжди
Заспокоїть вона мене.
Із книги знання люблю черпати,
А ще дуже люблю гори Карпати.
Милозвучну, колискову
Українську рідну мову
Над усе її люблю,
З нею в світі я живу.
10. Спомин
В далеке минулепішликозаки.
У полі бій проти татар вели.
ЛюбилиВкраїну, шанувалиїї
І в спомині залишились вічно живі.
Минулось давно, хтось забутий,
Хтось в пам’ятівічно живе,
Лиш дух поміж нами тут ходить,
І пісня тихо у небі пливе.
11. Прізвище Філатенко Оксана
Вік 14 років ( 19.08.1995)
Адреса 08012,
вул..
с.Королівка,
Макарівський район,
Київськаобласть
Назва навчального закладу КоролівськаЗОШ І-ІІІ ступенів
Телефон
Учитель Лукашина Людмила Григорівна
Короткібіографічні відомості
Народилася 19.08.1995року в селі Королівка Макарівського району
Київської області в родині робітників.
Навчаюся у Королівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів.
Найбільше люблю доглядати за рослинами і тваринами.
Люблю читати, малювати.
На дозвіллі пишу вірші.
