4. Шевченківське
«Я»
у творчості
Миколи
Вінграновського
Щоб повертався я на Україну
Плугами чорнокрилими орать
І тополята в полі поливать,
І поливати землю тополину .

5. Мета проекту :
Дослідити ідейно-естетичні переконання Т.Шевченка на
розвиток та становлення Миколи Вінграновського – поета ;
Встановити спадкоємність традицій Т.Шевченка,який слово
поставив на сторожі народу у творчості митця;
Прослідити і зробити висновок чи є М.Вінграновський
реінкорнацією Т.Шевченка ;
Тип проекту
Асоціативне проектування творчості поетів

6. Питання проекту
У чому схожість поетичної духовності
Тараса Шевченка з поетичною духовністю
Миколи Вінграновського ?
Гіпотези
Світогляд
Талант
Оточення Корсакова Марія Освіта
11-А клас

7. Талант
 Микола Вінграновський… Він у всьому поет. Неповторна
індивідуальність,невловна і біжуча, як живе срібло.
Його поезія — це стихія.
Постійне переливання настроїв, станів, натхненна гра уяви.
Питання які підіймаються в його творах , теми, на які він пише ,
це — народ, нація, Україна в усій складності, її історичної долі .
Батьківщина , діти , рідні , природа, доля , незалежність.
Вітчизна, Любов і Свобода — від самих початків творчості ці поняття
для М. Вінграновського близькі настільки , що їх емоційні значення
раз по раз збігаються. І це не дивно, коли вдуматися і збагнути,
що то є вищі символи життя. Вони з одного кореня і однієї
енергії — віталістичного захвату землянина, що
«встав з колін і небо взяв за зорі».
«Не десь і колись, не хтось і якось— а тут, на берегах Дніпра»

8. Оточення
Їх називали «дітьми війни». Справді, на їхню дитячу долю випали
тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнної відбудови.
Історичні події, картини зрушення світу сприяли формуванню
такого душевного ладу, в якому визрівали розмах уяви, масштабність
мислення,дух тривожної причетності до історії, почуття
відповідальності за долю свого народу.
Шкільне навчання на Миколаївщині – через захоплення
Шевченком, Пушкіним, Лєрмонтовим – до Київського театрального
інституту, «вивела» на Олександра Петровича Довженка.
І як результат–перші п'ятнадцять віршів, що відтоді так і лишилися
в українській поезії її непритьмянілими перлинами: «Прелюд Землі»
«Зоряний прелюд», «Прелюд кохання» та інші стали початком
духовної творчості поета.

9. Світогляд
Вінграновський порівнює любов до України , і любов до жінки .
Висвідчується людська сутність , здатність віддати себе всього .
« Я люблю тебе степом, Дніпром і Тарасом, Орлім небом
в барвистості хмарних споруд. Я люблю твої рухи, вчаровані часом,
І вологу, розтулену музику губ»
Поетові однаково болить і доля України, й убогість обділених
любов’ю людських душ.Герой М.Вінграновського як і Т. Шевченка
шукає сили в любові до Батьківщини, заклинаючи:
«Будь при мені, будь навіки мені при мені».

10. Прелюд землі – М.Вінграновський Мені однаково,чи буду –Т.Шевченко
Мені однаково, чи буду
Із океанами, полями і стодолами. Я жить в Україні, чи ні.
Із місяцем і сонцем на плечах Чи хто згадає, чи забуде
Лечу, обліплена народами, Мене в снігу на чужині —
як бджолами, Однаковісінько мені.
І атомні гриби в моїх очах!.. В неволі виріс між чужими,
Кривавий мій! Могилистий! Космічний! І, неоплаканий своїми,
Споживач пристрасний людських В неволі, плачучи, умру,
страждань і мрій. І все з собою заберу —
Не спопелись, мій вік двадцятивічний! Малого сліду не покину
Не змавпся ти, двадцятий віче мій!. На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
I не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: — Молись.
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись. —
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.

11. Освіта
Навчався в Богопільській десятирічці, яку закінчив 1955 р.;
Навчався у Всесоюзному інституті кінематографії (1960);
 У 1986 році в складі делегації України брав участь у роботі сесії
Генеральної Асамблеї ООН;
Перші вірші з'явилися 1958 року на сторінках журналів
«Дніпро» та »Жовтень («Дзвін»)
Перша збірка - «Атомні прелюди» - вийшла 1962 року .
Дуга поетична збірка «Сто поезій»

12. Починаючи з поезії Тараса Шевченка, образами Дніпра,
козацьких могил, калини, верби ідентифікує Україну.
Перший з-поміж рівних у плеяді «шістдесятників»,
Вінграновський витворив художній світ, законом якого є
краса. Тут красиве все — національна гідність і повага до
співземлян, ніжність і обурення, шаленство і скруха, бо
навіть розпач і огида. За всієї життєвої конкретності цей
світ принципово відмінний од реального і за вищим
рахунком є бунтом краси проти недосконалості й
приземленості життя .

13. Поетична медитація , де бурлить історіософський дух .
«..Минає все, лиш наше не минає,
«Дурні та гордії ми люди
Одним займаємось, що ставимо свічки,
На всіх шляхах, по всій усюді,
Та гордо плачемо, та «Заповіт»
А хвалимось, що ось-то ми
співаєм,
І над землею, і водою
Співаєм тяжко так, що наче залюбки.
І од палат та до тюрми
Та всмак їмо могутніми зубами,
Усе царі, а над собою
Цілуємось могутньо, як бійці,
Аж деспоти — такі царі,
І в кого на душі синці або рубці,
І на престолі і в неволі.
То аж тоді – це не в ім’я забави...
І все то те по добрій волі,
...Попід небом, листом і соломою,
По волі розуму горить,
Під землею в вічність завглибки,
Як той маяк у синім морі,
Синьою безоднею солоною
Чи те… в житейськім. Само так
Козаки ладнають байдаки.
У нас у костяній коморі
Там Самійло Кішка й Сагайдачний,
Горить розумний той маяк,
Там Небаба чорний і гіркий,
А ми оливи наливаєм
І правиці рапаногарячі
Та байдуже собі співаєм —
Козаків над лугом у віки.
Чи то в годину, чи в напасть…»
Вони ідуть мені в обличчя
В тій небрехливій глибині,
Т.Шевченко
Де воля волю тихо кличе,
Де море стогне і кигиче,
І зиче дещо і мені...».
М.Вінграновський

14. Народе мій! Поки ще небо
Лягає на ніч у Дніпро —
Я на сторожі коло тебе
Поставлю атом і добро.
Пригадаймо шевченківське «А на сторожі коло них поставлю
Слово» — це перегук не форм, а ідеалів, суголосність мети, що
має надособистісну, надгенераційну суть. І хоча в цьому було ще
чимало декларативності, але вона вже здебільшого ставала
декларативністю пристрасті й думки, а не готових публіцистичних
формул; «глобальне», навіть коли залишалося в загальних
поняттях, поставало як глибоко особисте,в якості переживання,а не
називання

15. Як і Т.Шевченко,М. Вінграновський відображає багато образів .
Таких як : природа , Україна , тварини ,діти.
Діти для Вінграновського — не просто тема.
Це і особливе ставлення до життя, внутрішньо близьке йому, це
компенсація втрат дорослої тверезості і практичної доцільності.
Мені тринадцятий минало Перша колискова
Я пас ягнята за селом. Спи, моя дитино золота,
Чи то так сонечко сіяло, Спи, моя тривого кароока.
В теплих снах ідyть в поля жита,
Чи так мені чого було?
І зоря над ними йде висока.
Мені так любо, любо стало, Спи, моя гіллячко голуба,
Неначе в бога.. Тихо в моїм серці і щасливо.
За вікном хлюпочеться плавба
Твоїх літ і долі гомінливої.

16. Микола Вінграновський дуже талановита і
різноманітна людина .
На таких як він треба рівнятися ,треба цінувати
і завжди пам’ятати.
У великого таланту завжди попереду більше, ніж позаду.

17. Підсумок
Наближення до справжнього ,неперехідного ,дійсного буде рухом
від дійсності - ось в чому полягає поетична духовність
Миколи Вінграновського і Тараса Шевченка.
Поезія Миколи Вінграновського,як і поезія Тараса Шевченка – явище
глибоке самобутнє й невичерпне як саме життя.
З неї постає людина з добрим серцем,чесна,порядна,щира,
милосердна й талановита.
Висновок
1)Ми дослідили ідейно-естетичні переконання Т.Шевченка на розвиток та
становлення Миколи Вінграновського - поета ;
2)Також встановили успадкованість традицій Т.Шевченка,який слово поставив на сторожі
народу у творчості митця, М.Вінграновським;
3)Висновком цієї роботи: М.Вінграновський є реінкарнацією Т.Шевченка у літературі.

18. Посилання на літературу
http://www.ukrainian-nation.org.ua/literatura/vidomi-literatory/749-mykola-vingranovskyj
http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=40&type=tvorch
http://poezia.org/ua/personnels/145
http://194.44.242.244/portal/Soc_Gum/Magisterium/Lit/2010_38/13_trefyak_ni.pdf
Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 76—78.
“Вінграновський був неперекладним поетом “; “Газета по-українськи” №245 за 07.11.2006
Салига Тарас. Микола Вінграновський. – К.: Рад. письменники, 1989. – 167 с.

19. Я скучив по тобі, де небо молоде,
Два наших імені розлука вполювала,
Й за руки їх, розлучених, веде,
Отак довіку б їх не розлучала.
Люблю тебе. Боюсь тебе. Дивлюсь
Високим срібним поглядом на тебе.
З вогню і вод, від неба і до неба
Твоім ім ям на тебе я молюсь…
Роботу виконала :
Корсакова Марія - учениця 11-А класу
загальноосвітньої школи I-III спупенів
№ 22 ім. М.Острякова
Керівник :
Копотун Світлана Олександрівна – учитель
української мови та літератури