4. Артикуляційний праксис - здатність вимовляти
звуки мовлення та їх поєднання (слова)
Умовним предметом для артикуляційної пози звуку
промови служить його акустичний образ
(О.М. Вінарська)
Дитина чує звук мовлення і «підганяє» під нього власні
артикуляційні рухи, які досягаються шляхом
поступового наближення до бажаного результату і по
мірі уточнення слухомовленнєвих уявлень

5. Аферентний артикуляційний праксис
(кінестетичний) — це здатність відтворювати
ізольовані звуки мовлення, їх артикуляційні пози,
які мають назви мовних кінестезій чи артикулем
Эферентний артикуляційний праксис
(кінетичний) — це можливість вимовляти групи звуків

6. Коли людина мовчить, робота дихального апарату
забезпечує його киснем, який під час вдиху
потрапляє в легені та вивільнює від вуглецю, який під
час видиху видихається в навколишнє середовище.
Таке дихання називають фізіологічним або
газообмінним.
При диханні під час вимови до фізіологічної функції
приєднується голосова. Таке дихання називається
голосоутворюючим або фонаційним.
Фізіологічне та фонаційне дихання за суттєво
різняться між собою.

7. Три типи дихання
Грудне: дихальні рухи відбуваються у верхньому та
черевному відділах грудної клітини. Грудне дихання
сприяє забору великої кількості повітря та швидкій втомі
голосу.
Черевне: дихальні рухи відбуваються в нижньому відділі
грудної клітини. Пасивність верхніх та середніх відділів
грудної клітини впливають на якість звука – погіршують
його.
Обидва типи дихання не дозволяють розвивати
на їх основі мовний голос
Змішане (діафрагмальне): забезпечує одночасне
функціонування м'язів грудної клітини та черевного
пресу.
Змішано-діафрагмальний тип дихання покладено
в основу формування мовного голосу.

8. Помилки під час мовного
дихання:
• підняття грудної клітини догори, втягування живота
під час вдиху;
• дуже великий вдих;
• збільшення темпу дихання;
• скорочення видиху;
• невміння робити непомітний для оточуючих добір
повітря;
• неправильна осанка

9. Техніка виконання дихальних
вправ:
Повітря необхідно набирати через ніс
Плечі не піднімати
Видих робити довгим і плавним
Необхідно стежити, за тим, щоб не надувати щоки (на
початку їх слід підтримувати руками)
Не можна багато разів поспіль повторювати вправу, це
може призвести до головокружіння

10. Правила успішного виконання
дихальних вправ:
 Дихати потрібно із задоволенням, тому що
позитивні емоції мають оздоровчий вплив
 Необхідно концентрувати увагу на дихальних
вправах
 Дихати треба повільно. Це необхідно для
насичення киснем організму
 Виконувати кожну вправу необхідно так, щоб вона
приносила задоволення
 Дихати необхідно носом

11. Етапи виконання
дихальних вправ:
1. Прийняти положення й зафіксувати його
2. Розслабитися
3. Сконцентруватися на вправі, обдумати її
основні елементи
4. Виконувати дихальні вправи
5. Відпочити після проведених вправ, змінити
позу

12. Вправи для розвитку
мовного дихання
(ДОЗУВАННЯ ВПРАВ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ
ВЧИТЕЛЯ-ЛОГОПЕДА)
ФУТБОЛ
Сформувати кульку з кори лози, поставити два нарізаних пеньочки
з лози в якості воріт. Запропонувати дитині подути на солом'яну
кульку так, щоб забити нею гол у ворота
ВІТРЯЧОК
Поставити перед дитиною вітрячок, вироблений із природного
матеріалу, та запропонувати їй подмухати на вітрила в різних
напрямках
ШПАКІВНЯ
Виробити пташок із сухої тонкої трави (різних розмірів)та ниток.
Підв’язати їх так, щоб вони начебто “парили”. Пояснити дитині,
що необхідно налякати пташок, щоб вони полетіли
РАВЛИКИ
Дмухати плавно та довго на солом'яних равликів, які розташовані
на уявній галявині, так, щоб вони почали рухатися

13. Вправи для розвитку
мовного дихання
(ДОЗУВАННЯ ВПРАВ ЗА РЕКОМЕНДАЦІЄЮ
ВЧИТЕЛЯ-ЛОГОПЕДА)
ЯНГОЛЯТА
Виготовити з листя кукурудзи ляльки-мотанки у вигляді янголят.
Підвісити їх за ниточки так, щоб вони легко могли рухатися.
Запропонувати дитині по черзі дмухати на янголят так, щоб вони
почали “танцювати” . Наприкінці вправи створити танок янголят,
дмухаючи на них з різною силою та інтенсивністю
МЕТЕЛИКИ
Виробити із соломи метеликів та підвісити їх до основи-кола
на нитках. Запропонувати дитині подмухати на метеликів так,
щоб вони полетіли. При цьому необхідно стежити,
щоб дитина робила довгий, плавний видих