“Сад божественних пісень” “Байки харківські” Григорій Сковорода

1. “Сад божественних пісень”
“Байки харківські”
Григорій Сковорода

2. Творчий доробок Г. Сковороди
Увесь творчий доробок Григорія Сковороди,
який включає 17 філософських творів, 7
перекладів, збірник «Сад Божественних пісень»,
«Байки Харківські», — це єдина система
поглядів, єдина філософія.
Свого часу І.Франко назвав Г.Сковороду
«національним філософом», оскільки він дав
вираження глибоким і суттєвим духовним
цінностям нації.
Меморіальний музей
Г.С.Сковороди у Переяславі

3. Філософське вчення
Однією з головних ідей філософії
Г.Сковороди була ідея « сродної праці» –
запорука успіху та щастя. На думку видатного
українського філософа й мислителя, кожна
людина має займатись тією справою, до якої
вона має потяг і схильність. Тоді її діяльність
принесе не тільки особисте задоволення, але й
суспільну користь. Забезпечення кожного
громадянина можливістю займатись улюбленою
справою – ось у чому секрет процвітаючого
суспільства.
Меморіальний музей
Г.С.Сковороди у Переяславі

4. Періоди творчості
Його творчість не є однорідною. Умовно її можна розділити
на домандрівний та мандрівний періоди. Твори першого періоду
є популярними, частина з них мають художньо-літературну форму. Ймовірно,
вони були розраховані на відносно широке коло освічених людей. Це збірки
«Сад божественних пісень», «Байки Харківські», «Початкові двері
до християнської доброчесності» тощо. Схоже, саме вони користувалися
найбільшою популярністю — переписувалися, розповсюджувалися, деякі
вірші були покладені на музику й співалися. Щодо творів «мандрівного
періоду», то вони, часто завдяки своїй «затемненості», були
малозрозумілими й не мали такого поширення.

5. “Сад божественних пісень”
«Сад божественних пісень, що проросли із зерен
Святого Письма» (рос. дореф. Садъ божественныхъ
пѣсней, прозябшій изъ зернъ священнаго писанія) —
барокова збірка метафізичних віршів, написаних
українським філософом Григорієм Сковородою й
виданих посмертно в 1861 році санкт-петербурзьким
видавцем Лисенковим у книзі «Сочинения в стихах и
прозе Григория Саввича Сковороды. С его портретом
и почерком его руки» («Твори у віршах та прозі
Григорія Саввича Сковороди. З його портретом та
почерком його руки»)
Меморіальний
музей Г.Сковороди
у Переяславі

6. Історія створення збірки
Переяславський період — важлива віха в житті Г. Сковороди. На власні
очі він спостерігав свавілля й жорстокість поміщиків, які нещадно
визискували кріпаків. Тут він мав можливість тісніше зблизитись з трудовим
народом, пройнятися його думками і сподіваннями. Саме в цей період
остаточно формується його світогляд як просвітителя, демократа,
визначаються основні творчі принципи як передового письменника і
філософа. Численні враження і живі спостереження, нагромаджені в ці роки,
митець осмислює й узагальнює в літературній творчості. Він складає вірші, в
яких виявив себе талановитим і своєрідним поетом-філософом, поетом-
ліриком.

7. Історія створення збірки
Написані в переяславський період і
пізніше (1753–1785), поетичні твори
Г.Сковорода об’єднав у збірку «Сад
божественных песней, прозябшій из зерн
священнаго писанія». Зі «священным
писанием» вірші здебільшого пов’язані
тільки формально. Автор брав лише
епіграфи з Біблії, але за своїм змістом
твори далекі від біблійних текстів. Меморіальний музей Г.Сковороди
у Переяславі

8. Особливості назви
Збірка митця отримала таку назву за
давньою поетичною традицією (згадаймо
збірник «Сад страданій Христа…» або курс
піїтики Митрофана Довгалевського «Сад
поезії»). Поет виступає як лірик, що пов’язав
своє життя з життям народу, а тому й по-
новому ставив та розв’язував ряд важливих
питань сучасної йому дійсності. Не бог, а
природа, людина, її думки і почуття стали
основним змістом його збірки. Меморіальний музей
Г.Сковороди у Переяславі

9. Характерні ознаки
Вірші Г. Сковороди, як ті, що увійшли
до збірки, так і ті, що зустрічаються в його
філософських трактатах і листуванні,— це
передусім поезія особистих переживань
автора, його морально-філософських
роздумів про смисл життя, про істинне
щастя, добро, чесність тощо. Органічне
поєднання особистих і громадських
мотивів — найхарактерніша ознака поезії
Григорія Савича.
На подвір’ї Переяслівського
музею

10. Ідейно-тематична спрямованість збірки
Г. Сковорода звертається до пейзажної лірики і проникливо оспівує красу
рідної природи. Досі не втратили естетичного значення його пісні «Весна
люба, ах, прийшла!», «Ах поля, поля зелені», «Ой ти, птичко жолтобоко». В
останньому творі ми бачимо піднесення найвищих якостей людини: розуму,
совісті, працьовитості, проповідь життя, близького до природи. Ідеал поета –
не явір, який стоїть над горою і якому буйні вітри ламають вітки, а верба, що
шумить низько над водою. Відповідний і епіграф до цієї пісні: «Господь
гордим противиться, смиренним же дає благодать». У пісні 13 («Ах поля,
поля зелені»), як і в попередній, виразно звучать народнопісенні мотиви.
Автора приваблюють поширені в народній ліриці образи зелених ланів,
чистих потічків, кучерявих лісів, жайворонків, соловейків і т. п.

11. Особливості віршування
Силабічний розмір поезії наближається до побудови українських
народних пісень. Життю міста з його гарячковою невсипучістю, виром
пристрастей і бажань він протиставляв поезію тихих полів, зелених дібров,
настрій безтурботного мандрівника, який не знає честолюбства і користі.
Критика соціального зла, як і у всіх просвітителів ХУІІІ ст., поєднується в
його віршах з антиурбаністичними мотивами, наприклад, як у пісні 12 («Не
пойду в город богатий…»). Тут міським настроям протиставлена сільська
природа як запорука свободи духу, морального здоров’ я, гармонії: «Не пойду
в город богатий. Я буду на полях жить, / Буду век мой коротати, где тихо
время бежит». І ці слова – не лише поетична фігура, а справжнє
переконання Сковороди, який відмовляється від духовної і світської кар’єри.

12. Ідейно-тематична спрямованість збірки
Почуттям досягнутого миру з собою
пройняті пісні 14, 28, 30. Так у пісні 28
(«Возлети на небеса, хоть в Версальскіи ліса»)
поет ніби подає екстракт тих думок, які
становлять предмет його філософських
шукань. Пісня сповнена відвертого презирства
до земних благ, до розкошів. Ні небеса, ні
краса Версальських парків, ні золота одежа, ні
царська корона не приносять щастя. Мудрість
життя – у радості душевної гармонії.
Меморіальний музей
Г.Сковороди у Переяславі

13. “Всякому місту звичай і права”
Вершиною поетичної творчості Сковороди є знаменита 10-та пісня
(«Всякому городу нрав і права»). Написав її поет у 1758-59 рр. у с. Ковраї,
коли працював домашнім учителем у родині поміщика Томари і мав змогу
глибоко вивчати життя селян-кріпаків. Добре знав він і життя міського
населення. Тому змальовані поетом персонажі постають перед нами в
доказових, живих деталях. Це типові образи панів і підпанків: злодіїв,
шахраїв, розпусників. Перед нами постає точна картина тогочасної дійсності
з пекучими протиріччями, соціальною нерівністю, вседозволеністю багатіїв
та бідами скривджених.

14. “Всякому місту звичай і права”
У цьому вірші кожний рядок має величезне смислове навантаження. Під
вогонь сатири потраплять чиновники-бюрократи, шахраї, стяжателі, нечесні
судді та схоластична система тогочасної освіти. Сковорода засуджує і брехню,
і неробство. Пісня позначена впливом українського фольклору. Вона навіть
побудовою і мовними засобами нагадує відому кобзарську лірницьку пісню
«Про Правду і Кривду». Сковорода протиставляє недосконалому суспільству
«совість, як чистий хрусталь». Ясний розум, чисте сумління є морально-
естетичним ідеалом Сковороди, який він протиставляє світові зла, наруги,
несправедливості.
с. Ковраї Золотоноського
району Черкаської області

15. “Басни харьковскія”
Залишивши педагогічну працю і живучи в селах поблизу Харкова,
Г.Сковорода написав знамениту збірку байок «Басни харьковскія».
Перша половина її (15 байок), очевидно, створена у 1769 р., бо сам автор
повідомляє, що «полтора десятка басен» він написав «в седьмом десятке
нынешняго века, отстав от учительской должности».
Друга половина збірки написана 1774 р. в селі Бабаях, і тоді ж Г.Скворода
надіслав увесь збірник з 30 байок до свого приятеля П. Ф. Панкова з листом-
посвятою, в якому висловив свої погляди на жанр байки.
Покинута садиба Щербініних в
Бабаях

16. “Басни харьковскія”
У цих байках, з одного боку, автор продовжував традиційну тематику
байок Антонія Радивиловського, байок з риторик і поетик, а з іншого —
виступав як новатор, що розширює ідейно-тематичні обрії байки, виводить її
на шлях самостійного розвитку.
Григорій Савич визначив байку як «мудрую играшку, що в собі ховає
силу». Ця розумна штука «сверху ничто, но в серіодке чтось, снаружи ложь,
но внутрь истина… картинка, сверху смешна, но внутрь благолепна». Він
добре розумів, що форма байки дає йому можливість висловлювати і
пропагувати свої суспільно-політичні та філософсько-етичні погляди.
Покинута садиба Щербініних
в Бабаях

17. “Басни харьковскія”
Ідейно-тематична спрямованість байок
шкільного репертуару була досить обмеженою
потребами практичної моралі. Як і його попередники
на ниві байкарства, Г. Сковорода підносить у байках
дружбу, любов, розум та позитивні людські риси,
показує, що справжня цінність людини визначається
не одягом, зовнішньою красою, багатством,
походженням, титулами, чинами, посадами, тобто не
зовнішніми, а внутрішніми якостями. Ці якості —
розум, знання, працьовитість, чесність,
справедливість — визначають вчинки кожної
людини.
В центрі селища Бабаї, напроти
місцевого Будинку Культури стоїть
наполовину зруйнований маєток, в
одній частині якого проживають
люди. Як його називають місцеві
"Будинок Сковороди". Насправді
цей будинок в першу чергу є
садибою поміщика та
представника знатного роду Петра
Олексійовича Щербініна, котрий
отримав Бабаї як придане за
донькою Донця-Захаржевського.
За однією теорією, Сковорода,
котрий підтримував дружні
стосунки з Щербініними,
зупинявся саме в цьому маєтку, але
документальних підтверджень де
саме проживав Сковорода немає.
Він часто зупинявся в Бабаях,
приблизно протягом шістьох років
(70-ті - 80-ті роки 18 століття), у
свого друга і бабаївського
священика Якова Правицького.

18. Ідейно-тематична спрямованість байок
Найбільший інтерес становлять байки, в яких Г. Сковорода викриває
негативні явища тогочасного суспільства. Насамперед байкар таврує
згубність честолюбства та сластолюбства, нестримного прагнення до
багатства і маєтків, показує безглуздість багатства. Серед байок є також такі,
які спрямовані проти ненаситного и зажерливого панства, його гонитви за
славою і чинами.
Отже, філософ-байкар вважав, що відтворення істини є характерною
рисою байки: «Басня тогда бывает скверная и бабія, когда в подлой и
смешной своїй шелухе не заключает зерно истины, похожа на орех свищ».

19. Пам’ятник Григорію Сковороді на Контрактовій площі біля
Києво-Могилянської академії , м. Київ (1977 р.)