2. 1930, 30 січня - у Бердичеві народився
Всеволод Нестайко, якому судилося стати
одним із найпопулярніших у світі дитячих
письменників. За 55 років літературної
діяльності він написав більше 30 повістей,
романів і збірок оповідань, частина яких
увійшла до золотого фонду дитячої
літератури України.
3. Мама майбутнього письменника була
викладачкою російської словесності
(вчителювати вона почала іще в 1913 році,
коли про окрему українську літературу й мови
бути не могло). Вона була начитаною
інтелігентною жінкою. Під час вагітності часто
гуляла місцями, пов’язаними з перебуванням
у Бердичеві відомих письменників: Бальзака,
Конрада, Шолом-Алейхема, Рильського.
Родинна легенда стверджує, що старий
бердичівський акушер, який приймав пологи,
почувши перший крик хлопчика, привітав
маму словами: «Мадам! У вас, здається,
з’явився письменник!».
4. ● Батько Всеволода знав п'ять мов. Рідною мовою в сім'ї Нестайка була
російська, але мама віддала Всеволода вчитися в українську школу -
"щоб знав мову батька".
● Всеволод мріяв бути капітаном далекого плавання, але через те, що не
розрізняв зелений та червоний кольори, мрії не збулися. Письменник
згадує:
"У дитинстві я був худенький і маленький - чи не найменший у першому
класі. І хотів якнайшвидше вирости. За порадою однокласника Васі, такого
ж, як я, шпінгалета, я прив'язував до однієї ноги важку праску, до другої -
цеглину, хапався за верхню планку одвірка і висів, поки вистачало сил,
намагаючись витягти своє тіло. А ще той Вася мені сказав, що від дощу
все росте. І я довго простоював під дощем. Мама дивувалася, чого в мене
постійний нежить".
5. Все змінилося в 1933-му, коли
заарештували батька. Зиновій Нестайко в
молодості був січовим стрільцем, вояком
Української Галицької армії. Наприкінці 1920-х,
під впливом радянської пропаганди, повіривши
в успіхи українізації, зважився переїхати із
Західної України, яка тоді була «під Польщею»,
в УСРР. Працював у Проскурові (нині -
Хмельницький) на цукровому заводі, пізніше
переїхав у Бердичів.
Всеволод Нестайко
6. Батька звинуватили у шпигунстві на
користь імперіалістичних держав,
згадавши службу в Австрійській армії в
часи Першої світової війни, духовну
семінарію, знання п’яти іноземних мов, а
також заслуги його батька, отця Діонізія
Порфировича Нестайка, греко-
католицького декана, який керував
парафією в Бучачі. Більше Всеволод
батька не бачив – у пам’яті хлопчика
лишився тільки смак цукерок, які той дав
синові, коли по нього прийшли. Мамі з
сином, рятуючись від голоду довелося
тікати до Києва, до маминої сестри.
м. Бердичів
7. «У дитинстві в мене не було дитинства», — зізнавався пізніше
письменник. Через постійні хвороби він не зміг виїхати з Києва, коли
почалася війна, тож два окупаційні роки випало пережити в столиці. «Неволя
– це найстрашніше, що може бути в світі – коли йдеш ти з мамою по
вулиці, тримаєшся, а будь-який фашист може штовхнути твою маму,
образити, і ти нічого не можеш вдіяти. У 1941-му році мені було 11 років, і з
того часу я став дорослим, напевно», - згадував пізніше Нестайко.
Бачив він і голод, і смерть. Однак навчився дивитися на світ з
оптимізмом і гумором. Як розповідав Всеволод Зиновійович, допомагали
родинні перекази — саме такими дотепниками, які викрутяться з будь-якої
ситуації, були його дідусь по материнській лінії Іван Довганюк та прадід
письменника Семен Довганюк.
8. Творчість
Свій творчий шлях Всеволод Нестайко
починав у дитячому журналі «Барвінок», де
друкувався разом з іншими класиками —
Юрієм Яновським, Павлом Тичиною, Наталею
Забілою, Оксаною Іваненко, Максимом
Рильським. У 1956 році побачила світ збірка
оповідань письменника під назвою «Шурка і
Шурко». А через два роки - казкова повість «У
Країні Сонячних Зайчиків».
9. ● Нестайко не викликав захоплення у радянської влади - на письменника
доносили через "нерадянських" героїв, які закохувалися та провалювали
іспити, отримуючи двійки.
● "В Країні Сонячних Зайчиків" Нестайко писав упродовж 40 років - діти
спонукали продовжувати історію. Якось на зустрічі з юними читачами до
Нестайка звернулася дівчинка - мовляв, у автора всі персонажі - хлопці,
а треба ж щось і про дівчат. Невдовзі письменник написав пригодницьку
повість "В Країні Місячних Зайчиків" з головною героїнею дівчинкою
Нусею.
10. Найвідомішими книгами Всеволода
Нестайка стали підліткова трилогія
«Тореадори з Васюківки», казкова казки
про Країну Сонячних Зайчиків»,
оповідання «Одиниця з обманом»,
«П'ятірка з хвостиком», «Загадка старого
клоуна», «Чудеса в Гарбузянах» та
багато інших.
11. ● У 1979 році Міжнародна рада з дитячої та
юнацької літератури включила "Тореадорів
з Васюківки" до Особливого Почесного
списку Г. К.Андерсена - як один із
найвидатніших творів світової літератури
для дітей.
● Стрічка за твором Нестайка "Тореадори з
Васюківки" в 1968 році отримала гран-прі
на міжнародному фестивалі в Мюнхені та
головну нагороду в Алегзандріі (Австралія)
в 1969-му. Кінофільм "Одиниця з обманом"
отримав спеціальну відзнаку
кінофестивалю в Габрово (Болгарія) в
1985-му.
12. "...коли я став дорослий, захотілося
повернутися у дитинство - догратися,
досміятися, добешкетувати. Вихід був
один - стати дитячим письменником.
І, пам'ятаючи своє невеселе
дитинство, намагався писати якомога
веселіше", - говорив Нестайко.
13. ● В 1990 році вийшла книга Нестайка
"Таємничий голос за спиною", тож письменника
вважають основоположником українського
дитячого детективу.
● Книги Нестайка перекладено 20 мовами світу -
зокрема, англійською, німецькою,
французькою, іспанською, російською,
арабською, бенгалі, угорською, румунською,
болгарською, словацькою.
14. Помер Всеволод Нестайко 16 серпня
2014 року. Похований у Києві на Байковому
кладовищі. На похорон сотні киян взяли із
собою дзеркальця, щоб провести
улюбленого письменника сонячними
зайчиками.