2. “ Він був сином мужика і
став володарем в царстві
духа. Він був кріпаком і став
велетнем у царстві людської
культури …Доля
переслідувала його в житті
скільки лиш могла, та вона не
зуміла перетворити золота
його душі у ржу…Найкращий і
найцінніший скарб доля дала
йому лише по смерті –
невмирущу силу і
всерозквітаючу радість, яку в
мільйонів людських сердець
все наново збуджуватимуть
його твори ”
Іван Франко
5. «Художник»
«Близнецы»
«Нещастный»
«Музыкант»
«Капитанша»
«Варнак»
«Прогулка с
удовольствием и не без
морали»
« Княгиня»
«Наймичка »
6. Наймичка.
Ця повість - один з перших прозових
дослідів Т.Шевченка-
написана в Новопетровському
укріпленні орієнтовно в 1853 році.
Повість написана на сюжет
однойменної поеми «Наймичка»,
створеної в листопаді 1845года. На
Україну в Переяслове.
7. Варнак.
Повість написана в
Новопетровському укріпленні. Дія
твору відбувається на Волині на
Поділлі, де Т.Шевченко побував за
дорученням Київської археографічної
комісії. У повісті зображено
засланець-варнак, дана
характеристика Оренбурзького
краю, відтворені деякі риси побуту
уральського козацтва, описана
Соляна (Ілецька) Захист.
8. Княгиня
Повість написана в
Новопетровському укріпленні.
«Княгиня»-перша з повістей
Т.Шевченка, яку він прагнув
опублікувати.
У повісті використовується
сюжет близький за назвою
поеми «Княжна»,
написаній в 1847 році в Орській
області. Початок повісті
носить
автобіографічний характер.
9. Художник
Повість написана в 1856 р. - це
автобіографічний твір: в ньому
передана історія викупу
Т.Шевченка з кріпацтва,
розповідається про роки
навчання в Академії мистецтв,
близьких взаєминах «Карла
Великого»-Брюллова. Інтерес до
творчості Брюллова в середині
50-х років 19 століття
посилився і це, безумовно,
послужило стимулом для
написання повісті. Повністю
вигадана історія одруження і
смерть героя повісті.
10. Близнюки
Повість написана між
10июня і 20 липня 1856
р. У епізодах, які
зображують
перебування братів
Саватія і Зосима в
Оренбурзькому краї,
відбилися власні
враження і
спостереження
Т.Шевченка в засланні
13. «Не хапайся, братику, друкувати московських
повістей. Ні грошей, ні слави за них не здобудеш.
Адже ж і Данте, і Петрарка думали, що
прославляться латинськими своїми книгами. Отак
тебе морочить ся москальщина. Цур їй! Лучче
нічого не роби, так собі сиди та читай, а ми тебе
хлібом прогодуємо, аби твоє здоров'є»
14. «Про московсьі ж повісті скажу, що зневажиш
ти їми себе перед світом, та й більш нічого.
Щоб писать тобі по-московськи, треба жити
між московськими писателями і багато чого
набраться [...] Якби в мене гроші, я б у тебе
купив їх усіх та й спалив. Читав я твою
«Княгиню» і «Матроса». Може, ти мені віри
не піймеш, може, скажеш, що я московщини
не люблю, тим і ганю. Так от же тобі: ні одна
редакція журнальна не схотіла їх друкувати»
15. «Я не раджу Вам друкувати цю повість. Вона
незрівнянно нижча від вашого віршованого
таланту. [...] Я без будь-якої пересороги кажу
Вам цілковину правду. Я думаю, що такому
таланту, як Ви, можна сміливо говорити її, не
боячися образити ваше людське
марнославство