kremlins war against Ukraine

1. Безпековий огляд ЦДАКР №6 (45)
31 березня 2016
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2016
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-
промислових проектів ЦДАКР
Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2016
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Ключові виклики та ризики для України у другій половині
березня 2016 року
Стратегия России и реакция Запада
Бухарест ефективніше відреагував на події в Україні, ніж на
кризу в Молдові
Европа и террор. Подготовка к круговой «гибридной» обороне
Таємна війна Путіна, або як не дати Кремлю дестабілізувати
цивілізований світ
Казахстан. Конец прекрасной эпохи
Возможный ответ НАТО на угрозу России

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2016
4
Друга половина березня 2016
року характеризувалася продо-
вженням урядової кризи в Україні
та загальним зниженням рівня
довіри до чинної влади — як з
боку українського суспільства,
так і з боку західного співтовари-
ства. Під останнім слід розуміти
не лише експертів та фахівців у
галузі безпеки, що готують клю-
чові рішення, але й безпосеред-
ньо лідерів країн Європи та Аме-
рики.
Враховуючи, що Кремль над-
звичайно активно використовував
цей фактор у боротьбі проти Укра-
їни та, серед іншого, суттєво збіль-
шив кількість атак у зоні протисто-
яння на сході України, а також у
проведенні підривної роботи на
європейському політико-диплома-
тичному фронті, саме чинник кри-
зи влади перетворюється на най-
більшу небезпеку для України на
початку квітня.
Внаслідок того, що український
парламент структурований скорі-
ше за фінансово-політичними гру-
пами, ніж за партіями, як резуль-
тат, за влучним визначенням
авторитетного політика Миколи
Томенка, «у країні «уряд без дові-
ри», а, відповідно, і суспільно-полі-
тична криза». На його переконан-
ня, «олігархічна модель лише
змінила форму», а нині «велика
кількість людей, наближених до ро-
дини Януковича, впливають на
ухвалення рішень сьогодні ледь не
більше, ніж люди із колишньої опо-
зиції». Це дуже небезпечні для вла-
ди визначення, оскільки спостері-
гається чітка тенденція відходу від
Президента України та його най-
ближчого оточення частини авто-
ритетних фахівців, які асоціювали-
ся як частина команди глави
держави.
Відповідно збільшилися ризики
для України щодо отримання тако-
Загальні
оцінки
Ключові виклики та ризики для України у
другій половині березня 2016 року
Саме чинник кризи влади перетво-
рюється на найбільшу небезпеку
для України на початку квітня
Спостерігається чітка тенденція
відходу від Президента України та
його найближчого оточення час-
тини авторитетних фахівців, які
асоціювалися як частина команди
глави держави

5. 5
го собі аналогу «Придністров’я-2»
у вигляді нав’язаного, але непід-
контрольного Донбасу. Ймовірно,
за такий компроміс Захід організує
підтримку у сфері відновлення інф-
раструктури зруйнованого Росією
регіону.
Так само набирає обертів згада-
на у попередньому випуску загроза
реваншизму через впровадження
до влади вагомого прошарку про-
російського політикуму.
Головні ризики військового
характеру
Теракти в Брюсселі 22 березня
фактично зафіксували новий рі-
вень терористичної небезпеки для
усього регіону Європи. Експерти
вже наголосили, що фактично не-
має різниці між терористами у
Брюсселі (та у Парижі наприкінці
2015 р.) та надісланими Росією те-
рористами на Донбасі. То ж і вій-
ськово-терористична загроза для
України не тільки нікуди не зникає,
а лише трансформується у непе-
редбачувані форми.
Терористичні акти, що відбули-
ся у 2015 році в Парижі та 2016 році
в Брюсселі, не лише засвідчили не-
захищеність Європи, але й вимага-
ють перегляду можливостей реагу-
вання на схожі сценарії в Україні.
Фахівці недержавного аналітично-
го Центру досліджень армії, кон-
версії та роззброєння (ЦДАКР)
вже висловили свої погляди на
можливість посилення протидії у
стабільних регіонах держави. Зро-
зуміло, що неможливо у повній
мірі запобігти проникненню ймо-
вірних терористичних груп на те-
риторію України. Однак важливим
чинником організації протидії має
стати усвідомлення, що така небез-
пека може прийти до України пе-
редусім «за викликом сусідньої Ро-
сії».Прицьомуатакуватисяможуть
будь-які, в тому числі, й проросій-
ські групи населення. Крім того, у
найближчі місяці зберігатиметься
головна ідеологія терактів – деста-
білізація обстановки та доведення
нездатності влади організувати за-
хист громадян. Отже, експерти
ЦДАКР переконані, що слід розви-
вати спроможності протидії теро-
ристичній загрозі за декількома на-
прямками. Перший — посилення
контррозвідувальних структур,
формування системи глобального
моніторингу — починаючи від баз
даних потенційно небезпечних еле-
ментів та структур і закінчуючи
суттєвим посиленням технічних
можливостей спецслужб. Це має
включати широкий спектр техні-
ки — від створення для потреб
України розвідувальних супутни-
ків до використання специфічних
радарів та пристроїв для зняття ін-
формації. Друга складова – форму-
вання потужних підрозділів фізич-
ної протидії терористичним
групам. Слід нагадати, що після ви-
знання Україною нездатності про-
ведення операції зі звільнення за-
Так само набирає обертів згадана у
попередньому випуску загроза
реваншизму через впровадження до
влади вагомого прошарку
проросійського політикуму
То ж і військово-терористична
загроза для України не тільки нікуди
не зникає, а лише трансформується
у непередбачувані форми

6. 6
ручників на судні «Фаїна», в 2008
році було констатовано сплеск у
підготовці означених структур, од-
нак досі потенціал у сфері створен-
ня та підготовки таких структур не
використано. І це притому, що
Україна ще з часів СРСР має пози-
тивні історичні традиції у підго-
товці таких структур. Нарешті,
третя й найбільш вагома складо-
ва — підготовка населення з фак-
тичним створенням системи ци-
вільного сповіщення, що
базуватиметься передусім на фун-
даменті патріотичного виховання
громадян.
Щодо можливості проведення
Росією масштабної воєнної опера-
ції, то, незважаючи на підготовлені
можливості, для Кремля більш ак-
туальним стає використання полі-
тичного фактору. А саме, досягнен-
ня певних змін у структурі
української влади, де фактор воєн-
ної загрози та використання атак
на українські сили оборони носи-
тиме у найближчий місяць тактич-
ний, допоміжний характер. Не слід
виключати спроб захоплення тери-
торій, але це на даному етапі не є
вагомою ціллю для Кремля.
Що ж до підготовки оборони, то
чинне військово-політичне керів-
ництво покладається, як і протя-
гом 2014-2015 років на формуван-
ня ЗСУ за «радянською калькою».
Водночас, має розвиток тенденція
щодо збільшення практичних захо-
дів підготовки. Так, 28 березня у
Збройних Силах України стартува-
ли Стратегічні командно-штабні
навчання «Весняний грім — 2016».
Важливою рисою маневрів є від-
працювання питань адекватного
реагування на загрози на всіх мож-
ливих напрямках для відбиття
можливої широкомасштабної агре-
сії, використання територіальної
оборони, мобільного переміщення
військ та маневру. Крім того, як
відзначає військове відомство,
важливою ознакою навчань є про-
ведення усіх заходів в нових орга-
нізаційно-штатних структурах,
адаптованих під стандарти країн-
членів НАТО, на які в ході рефор-
мування переходять Збройні Сили
України.
Водночас, відомий британський
експерт Джеймс Шерр, що відвідав
Україну всередині березня, відзна-
чив високу ймовірність воєнної за-
грози з боку Росії влітку (детальні-
ше у матеріалі Д.Шерра нижче).
Виклики для України на
міжнародній арені
Останні дні березня стали зна-
ковими в плані підготовки візиту
Президента Петра Порошенка до
Вашингтону, де відбуватимуться
важкі політичні консультації із ви-
сокопоставленими американськи-
ми урядовцями. Незалежно від ре-
зультатів даного локального заходу
важливо відзначити, що нинішній
команді керманичів не вдалося до-
вести лідерам західних держав, що
Фактор воєнної загрози та викорис-
тання атак на українські сили
оборони носитиме у найближчий
місяць тактичний, допоміжний
характер. Не слід виключати спроб
захоплення територій, але це на
даному етапі не є вагомою ціллю
для Кремля

7. 7
Україна є активом, а не пасивом. Не
виходить у команди Порошенка
перейти від партнерства зі США до
союзництва та отримання такого
рівня підтримки, як, скажімо, Ізра-
їль або Туреччина.
Водночас зафіксовані й негатив-
ні тенденції довкола відносин
США – РФ. А саме, аналіз подій не
може виключати високого рівня
консультацій західних лідерів із ха-
зяїном Кремля. Фахівці «ВіР» у ми-
нулому випуску вже відзначали
фактичну підтримку планів Крем-
ля з боку Німеччини та, зокрема,
підштовхування зовнішньополі-
тичного відомства ФРН до ідеї ви-
борів в окупованих регіонах. Нині
загальна лінія перемовин має своє
продовження. А саме, той факт, що
директор ЦРУ Джон Бреннан на
початку березня відвідав Москву,
після чого відбулося оголошення
Путіним про виведення військ з
Сирії, не може залишитися поза
увагою аналітиків. І, хоча США
поки що не бачать ознак підготов-
ки Росії до повного виведення із
Сирії своїх військ, ситуація може
локалізуватися та зменшити пото-
ки мігрантів до Європи. Ситуатив-
ний збіг інтересів Заходу та РФ (як
це вже мало місце після терактів у
Парижі) дає підстави не виключати
також й домовленостей сторін
щодо України.
Важливим кроком Заходу може
стати зменшення санкційного тис-
ку на РФ. Хоча західні партнери не
визначали дедлайнів щодо «Мін-
ська-2», санкції реально можуть
бути частково зняті з РФ вже у
червні, а Україна у такому випадку
опиниться у дуже незручному та
вкрай небезпечному становищі.
Фахівці визнають, що саме нері-
шучість адміністрації президента
Обами та її намір завершити пре-
зидентську каденцію так, щоб пе-
рекласти всі наявні проблеми на
плечі наступного президента США,
заважають масштабній підтримці
України. Однак, немає сумніву, що
це далеко не єдина причина посту-
пового наступу Росії, який продо-
вжиться й у квітні ц.р. До того ж,
занадто м’яка та неконсолідована
політика Заходу не дає змоги вико-
ристати попередній досвід врегу-
лювання локальних конфліктів та
сформувати міжнародну мирот-
ворчу місію.
Між іншим, рівень довіри між
Заходом та РФ остаточно втраче-
но. Про це, серед іншого, свідчить
подальше посилення Прибалтики
з боку НАТО. Так, США передали
Естонії ракети для «Джавелінів»
на суму 33 мільйони доларів (21
березня). Фахівці вказують, що за
допомоги американських ПТУР
естонська армія зможе знищити
танкову бригаду (Естонія отрима-
ла від США ракети типу Javelin
Block-1, які порівняно зі своїми
попередниками мають більшу
швидкість і вражаючу силу. До
того ж США перекинули в При-

8. 8
балтику системи крупнокалібер-
ної артилерії).
Виклики в економічній сфері
Для України виклики у сфері
економіки набувають нових рис.
Так, для Заходу стало очевидним,
що уряд в Україні формується не
під стратегію і програму дій, а лише
для отримання чергового траншу
від МВФ та унеможливлення до-
строкових виборів. Зрозуміло, що
ситуативний і тимчасовий уряд не
матиме особливої довіри Заходу.
Негативу додають суспільні
резонанси. Черговий з них
з’явився 19 березня, коли суспіль-
ство дізналося, що шість компа-
ній, зареєстрованих в Україні з
левовою часткою російського ка-
піталу, потрапили в топ-20 най-
більших платників податків до
бюджету Києва 2015 року. А саме,
за даними Міжрегіонального го-
ловного управління ДФС, це Про-
мінвестбанк (89,4 млн), Київстар
(87,3 млн), МТС Україна (85,4
млн), Ощадбанк Росії (57 млн),
Альфа-Банк (45,9 млн), а також
ВТБ Банк (45 млн). Проте, у ЗМІ
відзначалося, що в цьому перелі-
ку не виявилося кондитерської
корпорації Roshen і заводу «Ле-
нінська кузня», що належать Пе-
тру Порошенку. На тлі падіння
рівня життя українців така ін-
формація суттєво впливає на
зниження особистого рейтингу
чинного глави держави.
Основні виклики всередині
держави
Слід зауважити, що у березні
ц.р. владою було здійснено низку
кроків, спрямованих на посилення
сектору безпеки держави. І хоча
експертами вони вважаються рад-
ше косметичними заходами, в разі
реалізації цих задумів Україна
справді посилить певні ділянки
оборонного будівництва. Тому їх
варто розглянути більш детально.
Услід за кроками у розвиток
Сил спеціальних операцій («ВіР»
вказував на це у попередньому ви-
пуску) президент Петро Порошен-
ко ввів в дію рішення Ради націо-
нальної безпеки і оборони України
від 27 січня «Про Стратегію кібер-
безпеки України». Хоча можливос-
ті держави у цій сфері експерти
вважають вкрай слабкими, тим не
менш вагомим може стати розви-
ток потенціалу протидій у цій ца-
рині. Серед іншого, у документі на-
голошується про поширення
випадків незаконного збору, збері-
гання, використання, знищення,
поширення персональних даних,
незаконних фінансових операцій,
крадіжок і шахрайства в мережі Ін-
тернет. «Сучасні інформаційно-ко-
мунікаційні технології можуть ви-
користовуватися для здійснення
терористичних актів, зокрема,
шляхом порушення штатних режи-
мів роботи автоматизованих сис-
тем управління технологічними
процесами на об’єктах інфраструк-
Ситуативний і тимчасовий уряд
не матиме особливої довіри Заходу

9. 9
тури. Більшого поширення набуває
політично вмотивована діяльність
в кіберпросторі у вигляді атак на
урядові і приватні веб-сайти в ме-
режі Інтернет», - йдеться в повідо-
мленні. При цьому найбільш акту-
альними в середньостроковій
перспективі визначено загрози
агресивних дій з боку Росії.
Також президент України Петро
Порошенко підписав указ, яким
ввів в дію рішення Ради національ-
ної безпеки і оборони від 4 березня
«Про Концепцію розвитку сектора
безпеки і оборони України». Це до-
кумент фактично є переліком намі-
рів чинної влади. Однак, як і у по-
передньому випадку, важливим
стане саме рівень реалізації перелі-
чених кроків.
Як приклад можна згадати позна-
чений у документі центральний ор-
ган виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну
військово-промислову політику.
Йдеться саме про структуру, яку
президент погодився створити ще
під час укладання коаліційної угоди
восени 2014 року. Загалом в разі реа-
лізації усіх пунктів означеного доку-
менту в країні можлива побудова
системного управління сектором
безпеки – на відміну від сьогодніш-
нього ручного формату, який крити-
кується як західними фахівцями, так
і вітчизняними експертами.
До означеного варто додати, що
у поточному році на заходи з роз-
витку озброєння та військової тех-
ніки передбачено майже 7 мільяр-
дів гривень, що у 4 рази перевищує
обсяг фінансування 2014 року, та
майже у 8 разів — обсяг фінансу-
вання 2013 року. Так, з початку
року для Збройних Сил було при-
дбано: 33 одиниці автомобільної
техніки, 30 одиниць засобів розвід-
ки, 20 одиниць засобів радіоелек-
тронної боротьби, 7 одиниць бро-
нетехніки, 28 тисяч боєприпасів.
Важлива подія сталася 22 берез-
ня на полігоні, де відбулося успіш-
не випробування ракети україн-
ського виробництва. За словами
секретаря РНБО України О.Турчи-
нова, відновлення ракетного щита
є «одним з пріоритетних завдань
для оборони і безпеки нашої краї-
ни». Важливо, що забезпечено ви-
робництво українських ракет без
комплектуючих російського ви-
робництва. Крім того, чиновник
зазначив, що це - не єдина ракетна
програма, над якою працюють
українські вчені та загалом обо-
ронна індустрія.
Також слід згадати, що на 31 бе-
резня Міноборони спланувало
перше засідання Ради реформ, до
якого залучено низку неурядових
та закордонних фахівців. Хоча
власне Рада реформ є громіздкою
структурою, втім не виключені
уточнення оборонного реформу-
вання та створення нових умов для
кардинальних змін як самого обо-
ронного відомства, так і структури
ЗСУ.
У поточному році на заходи з розви-
тку озброєння та військової техніки
передбачено майже 7 мільярдів
гривень, що у 4 рази перевищує
обсяг фінансування 2014 року

10. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2016
10
РФ не уменьшит давление на
Украину, а создание из Крыма плац-
дарма направленно на закрепление
своих прав в «управлении простран-
ством». Кремль намерен использо-
ватьвсвоихполитическихинтересах
Украину прежде всего как зону инте-
ресов. В военном смысле критиче-
ским моментом для Украины может
стать проведение в РФ выборов в Го-
сударственную думу. Президентская
партия не имеет сегодня такой же
поддержки в обществе, как непо-
средственно Путин. Оттого для соз-
дания рейтинга вполне возможно
использование Россией именно во-
енного сценария в Украине.
К активизации военных дей-
ствий Кремль может подтолкнуть и
критический уровень прессинга, на-
пример, отключение от системы
SWIFT. С другой стороны, Запад по-
нимает пикантность политики санк-
ций. В частности, до этого Путин
никогда не атаковал более сильного
противника, однако отказ Запада от
консолидированных санкций пре-
доставит Путину основания считать
наличие разногласий у Запада, то
есть, позволит считать его слабым. В
то же время Запад сегодня полити-
чески слабый настолько, насколько
экономически слаба Россия.
Фактически прекращение санк-
ций, если это произойдет в конце
текущего года, может рассматри-
ваться как существенное ослабле-
ние Запада.
Стратегия России и реакция Запада
У дзеркалі
експертноі
думки
Джеймс Шерр,
научный сотрудник Королевского института
международных отношений
(Chatham House, Великобритания)
В военном смысле критическим
моментом для Украины может
стать проведение в РФ выборов в
Государственную думу. Президент-
ская партия не имеет сегодня такой
же поддержки в обществе, как
непосредственно Путин. Оттого
для создания рейтинга вполне воз-
можно использование Россией имен-
но военного сценария в Украине

11. 11
Одной из наиболее важных про-
блем Украины является отсутствие
стратегии сопротивления России.
Все, что делается, является реаги-
рованием на предлагаемые Крем-
лем сценарии. Четкой, продуман-
ной, последовательной стратегии,
которая должна включать как во-
енные, так и невоенные меры, нет.
Это существенно уменьшает пер-
спективы Украины. Впрочем, чет-
кой стратегии действий нет и у ев-
ропейских государств.
Запад не понимает того, что по-
нимать необходимо. Россия – стра-
на с сильным государством и сла-
бым гражданским обществом.
Украина — страна со слабым госу-
дарством и сильным гражданским
обществом
Стратегия России, частью кото-
рой является оккупация и милита-
ризация Крыма, стоит на трех стол-
пах — внутреннем, европейском и
глобальном. В политической пло-
скости цель этой стратегии - смена
международного порядка, который
российский президент считает не-
справедливым. В военной плоско-
сти такая постановка вопроса оз-
начает разрыв геополитических и
цивилизационных связей, которые
за последние десятилетия сложи-
лись на Западе.
С точки зрения России, ее ны-
нешняя стратегия является отве-
том на угрозу. Она борется с агрес-
сивным Западом во главе с США. В
контексте этой угрозы есть два вза-
имодополняющих вектора — век-
тор НАТО и вектор ЕС, которые
посредством различных инстру-
ментов должны ослабить Россию,
дестабилизировать, изолировать и
свергнуть правящий ею режим.
Здесь я имею в виду не конкретных
людей, а систему. И мировоззре-
ние, которое превалирует в этой
власти.
Аннексия Крыма и вторжение
на восток Украины раскрыли агрес-
сивную суть этой российской по-
литики. Причем даже среди тех из
моих знакомых россиян, которым
не нравится нынешняя система
власти, которые считают ее неде-
мократической, и которые хотели
бы, чтобы Путина заменил кто-то
другой, многие просто не могут по-
нять, зачем Западу было рисковать
своими отношениями со столь
важной страной как Россия. Украи-
ну же вообще не берут во внима-
ние, дескать, дело вообще не в ней.
Средний россиянин верит, что За-
пад, особенно американцы, нена-
видят Россию. Так что с ее стороны
речь идет о контрстратегии, об
обороне.
Принципы построения защиты
России совершенно отличны от
тех, которыми руководствуемся
мы. В нашем западном понимании
угроза характеризуется в категори-
ях возможностей и интересов. Рос-
сияне же понимают ее в контексте
территорий — этим определяются
их цели и устремления.
Одной из наиболее важных проблем
Украины является отсутствие
стратегии сопротивления России.
Все, что делается, является реаги-
рованием на предлагаемые Крем-
лем сценарии
Украину же вообще не берут во
внимание, дескать, дело вообще не
в ней. Средний россиянин верит, что
Запад, особенно американцы, нена-
видят Россию. Так что с ее стороны
речь идет о контрстратегии, об
обороне

12. 12
Украина — это территория,
страны Балтии — это территория,
моря — это территории. Здесь речь
о субъективном восприятии. Это
означает, что когда возрастает вли-
яние России, растет и ее периметр
безопасности. В этот периметр вхо-
дят все соседние страны, соответ-
ственно, его минимальная базовая
линия соответствует не границам
Российской Федерации, а террито-
риям либо границам бывшего Со-
ветского Союза. Теперь он распро-
страняется и за пределы Черного
моря — на Сирию, и далее на Вос-
точное Средиземноморье.
В этом ключе стоит сказать пару
слов о гибридной войне. Еще в 2006
году г-н Лавров высказывался в
том духе, что в России понимают:
помимо существования американ-
ской супердержавы, весь Запад
объединен многочисленными
альянсами и институциями. Соот-
ветственно, поиск трещин в этом
массиве является одной из приори-
тетных целей дипломатии. И здесь
приходят на ум факторы, разделя-
ющие США и Европу, и те линии,
по которым делится сама Европа,
будь то энергетика или политиче-
ские вопросы. Можно привести
пример попытки изолировать Тур-
цию от ее союзников, лишить ее
поддержки [посредством инциден-
та со сбитым Су-24].
Наконец, чекистская традиция
лежит в основе нынешней военной
науки РФ. Ее характерная черта —
объединение действий на разных
театрах, ради влияния в других
сферах. К примеру, взглянем, что
россияне делают в Сирии. Здесь
есть несколько целей. Первое - сбе-
речь режим Асада. Повторюсь,
речь опять-таки не о персоне. Пер-
соной можно пожертвовать, систе-
мой — нет. Именно в ней они очень
нуждаются. Им нет необходимости
контролировать всю страну, их во-
обще, возможно, не интересует, что
с ней будет. Им нужна Сирия, кото-
рую можно использовать - вроде
(но не только) побережья для нужд
флота. То, что не является частью
этой цели, можно отбросить, хоть
бы это и имело ужасные послед-
ствия для других стран региона.
Естественно, русские понима-
ют, что вызвали новую волну им-
миграции в Европе. На Западе го-
ворят, что этому нет
непосредственных подтверждений.
Ой ли? Кто сказал, что РФ исполь-
зует эмиграцию как оружие? От-
нюдь не генерал Бридлав [до недав-
него времени командовавший
силами НАТО в Европе], а министр
иностранных дел Финляндии. И
это при том, что они очень осто-
рожны в своих высказываниях ка-
сательно России. С этим солидар-
ны и норвежцы, у которых кризис
беженцев: в прошлом году к ним
прибыло 40 тыс. человек [причем
Москва категорически отказывает-
ся принимать тех из них, которые
прибыли с российской террито-
Весь Запад объединен
многочисленными альянсами и
институциями. Соответственно,
поиск трещин в этом массиве
является одной из приоритетных
целей дипломатии
Естественно, русские понимают,
что вызвали новую волну иммигра-
ции в Европе

13. 13
рии]. Это локальная цель, но, в то
же время, это один из шагов, на-
правленных на разрушение архи-
тектуры международных отноше-
ний, выстроенной американцами
либо при содействии американцев.
Из того же списка - угроза без-
опасности и целостности Турции,
от которой у Анкары мурашки по
коже. И турки сделали то, что
должны были - они сбили «Сухой».
НАТО отреагировал «для профор-
мы», это сразу было очевидно. Ре-
акция альянса была совершенно
скомканной. Во-первах, она была
очень нервной, а зарубежные пред-
ставители Пентагона прессовали
Турцию. Что с тех пор изменилось?
Сейчас [доклад был сделан накану-
не заявления Путина о выводе кон-
тингента из Сирии] количество по-
летов вдоль турецкой границы
даже больше, чем было. Я отвечу на
вопрос, который всегда поднимают
на Западе. Это, впрочем, даже не
вопрос - на Западе не спрашивают,
а знают: Россия испытывает труд-
ности в экономике, в этой сфере и в
той, и в остальных. Разумеется, это
не может длиться долго, и русские
хотят найти симпатичный выход. А
они почему-то стреляют. С чего
бы? А ведь ответ предельно ясен -
потому что россияне правильно
понимают: Запад столь же слаб по-
литически, сколь Россия слаба эко-
номически. Они полагают, что все
решает политическая переменная,
и верят, что единство Запада, по
крайней мере, в нынешнем виде
трещит и долго не протянет. Так
что, если они выиграют политиче-
скую битву, то устаканится и все
остальное, включая экономку. Я не
утверждаю, что они правы, но уве-
рен, что таково восприятие ситуа-
ции Кремлем.
Теперь о реагировании Запада.
Позвольте начать с хороших ново-
стей. Если вы послушаете нынеш-
ние брифинги высшего эшелона
британских вооруженных сил или
дискуссии в рамках НАТО о спосо-
бе мышления россиян, их возмож-
ностях, потенциале и потенциаль-
ных угрозах, то услышите нечто,
что было невозможно вообразить
еще пару лет назад. В этих кругах
случился скачок мышления отно-
сительно стандартов, а на некото-
рых уровнях даже революция
мышления. Оборонная политика
усиливается. В то же время, стра-
ны, для которых членство в НАТО
ранее было немыслимо, теперь от-
носятся к такой перспективе очень
серьезно. Упомяну, к примеру,
Финляндию и Швецию, которые к
тому же очень эффективно собира-
ют свою интегрированную систему
обороны в ответ на происходящее.
Это плюс, и очень серьезный.
Минусы. Во-первых, более по-
ловины поколения мы системати-
чески срезали свой уровень компе-
тентности в аналитике не только
России как страны, но и в целом
российской оборонной и военной

14. 14
системы как единого целого. И хотя
я подозреваю, что это ни для кого
не секрет, с моей стороны было бы
нецелесообразно назвать вам чис-
ло людей, скажем, в британских во-
оруженных силах, владеющих рус-
ским языком. Так что я не стану
этого делать. Но приведу пример
того, чем оборачивается такая не-
компетентность. За время Холод-
ной войны, между сталинским Бер-
линским кризисом 1949 года и ее
завершением, на границе между
двумя Германиями было порядка
160 провокаций. В каждом случае
НАТО давало пропорциональный
ответ, потому что все знали, что
это проверка. Скажем, в прошлом
году нечто подобное было в Норве-
гии. Минувшим летом в Грузии
прошли учения НАТО — Radi Boga,
bravo! Посреди этих учений росси-
яне улучили момент и передвинули
границу Абхазии на километр, по-
лучив контроль над полукиломе-
тром нефтепровода Баку-Супса.
Тем самым напомнив о его страте-
гическом характере. Что это было?
Учения НАТО в Грузии.
Нужно ли говорить, какой вы-
вод из этого сделал Кремль? Так
что повторюсь: у нас больше нет
людей, понимающих такой стиль
мышления и образ действий, но по
ту сторону остались все те же люди,
которые тролят и прессингуют нас
все время, делая выводы из наших
действий или - большую часть вре-
мени - отсутствия таковых. Увы,
нам не хватает знаний и опыта, и
их обретение потребует длительно-
го времени. И получать их нужно
из правильных источников. Я и ряд
моих коллег еще в 1999 году пред-
сказывали большую часть проис-
ходящего. Здесь нет ничего удиви-
тельного. Что удивляет (это за
пределами понимания) - никто не
мог в это поверить в виду того, что
у нас такой стиль мышления остал-
ся в прошлом.
Второй минус очевиден. Сейчас
Европейский Союз полностью со-
средоточен на себе и озабочен со-
бой. На кону Brexit. Меня очень
беспокоит перспектива того, что
Британия покинет ЕС. Надеюсь,
этого не произойдет, потому что
тогда начнется цикл распада, в ходе
которого многое разрушится. Кри-
зис еврозоны. Миграционный кри-
зис. Большинство этих явлений
возникли совершенно самостоя-
тельно и, конечно, не были вызва-
ны Россией. Но она использует
свои силы и разум, чтобы усилить
их эффект. А с нашей стороны ре-
акция на происходящее в Украи-
не — реакция формальная, по ша-
блону. Мы слишком поглощены
своими насущными проблемами.
Следующая проблема — повсе-
местная нехватка уверенности на
Западе. Когда-то, еще до санкций,
кто-то говорил, мол, зачем вообще
волноваться, если ВВП РФ состав-
ляет четверть от ВВП Запада? Но
войны выигрывают не соотноше-
Меня очень беспокоит перспектива
того, что Британия покинет ЕС.
Надеюсь, этого не произойдет,
потому что тогда начнется цикл
распада, в ходе которого многое
разрушится
Но войны выигрывают не соотно-
шением уровней ВВП. Их
выигрывают превращением пре-
имущества страны в силу, пригод-
ную к применению

15. 15
нием уровней ВВП. Их выигрыва-
ют превращением преимущества
страны в силу, пригодную к приме-
нению. В 1941 году, когда Япония
напала на США, ее ВВП составлял
1/7 американского. Последовала
четырехлетняя война, завершить
которую удалось лишь с помощью
атомной бомбы.
Повторюсь, на Западе слишком
плохо понимают российское миро-
воззрение, слишком плохо рассчи-
тывают риски и последствия, слиш-
ком плохо понимают, как
соотносятся цели и средства, слиш-
ком плохо определяют критерии
победы и поражения. Но за всем
этим стоит дефицит уверенности
Запада. Россия же это знает и чув-
ствует. Приведу еще один пример.
Минувшей осенью нормандские
игроки по факту ужесточили мин-
ские соглашения. Сигнал, который
они послали Владимиру Владими-
ровичу, был предельно ясен, и он
его понял: мы требуем незамедли-
тельного и полного прекращения
огня, все остальное неважно. Режим
прекращения огня на Донбассе про-
держался два месяца, что абсолют-
но четко продемонстрировало: если
русские хотят контролировать сво-
их марионеток, они их контролиру-
ют. Два месяца. Зачем этого добива-
лись?Тутначаласьэскалация войны
в Сирии, за которой последовали
теракты в Париже. Появилось
оправдание для отхода от Минских
соглашений. Каков был ответ Запа-
да? Никакого. Ничего заслуживаю-
щего внимания. Вот что я имею в
виду под дефицитом уверенности.
Мы боимся не только российской
мощи, но и своей собственной. Мы
не желаем готовить поражение
России без ее согласия.
В то же время, в вопросе санк-
ций есть определенная двузнач-
ность. В частности, в том, что каса-
етсяотключенияРоссииотсистемы
SWIFT. Вряд ли нужно доказывать,
что этот вариант обдумывался.
Россия не приемлет в отношении
санкций подхода око за око. К тому
же, вновь напомню о Японии - ата-
ка на Перл-Харбор в 1941 году ста-
ла ее ответом на санкции. Имеются
ли у России ответы на санкции?
Разумеется. И если торговлю мож-
но использовать как оружие, если
технологии можно использовать
как оружие, то и оружие вполне
может быть использовано как ору-
жие. В обстановке секретности
россияне изучают возможности
перерезание подводных кабелей в
Атлантике. Они вообще присма-
триваются ко многим вещам. Это
меры военного характера, и я не
уверен, что у нас есть ответы на
них. Полагаю, что на этот путь их
может толкнуть то, что они назы-
вают «крайними санкциями». Так
что не думаю, нам стоит доходить
до них, чтобы изменить всю дина-
мику ситуации - правильная стра-
тегия и без того позволит сделать
это за пару недель. Нам не следует
Мы боимся не только российской
мощи, но и своей собственной. Мы
не желаем готовить поражение
России без ее согласия
В обстановке секретности россияне
изучают возможности перерезание
подводных кабелей в Атлантике
В обстановке секретности россияне
изучают возможности перерезание
подводных кабелей в Атлантике

16. 16
этого делать, но и отметать тоже не
стоит.
Но проблемой санкционной по-
литики является стремление сце-
пить все одной булавкой. В какой-
то момент булавка сломается.
Единство Запада в вопросе санк-
ций рассыплется. Если не в июне,
то в январе. И никто не думает, что
будет после. Невозможно выстраи-
вать всю политику Запада вокруг
санкций. Нужна широкая страте-
гия с множеством инструментов,
включая и военные.
Теперь что касается Украины.
Первое, что нужно сделать, и я
не впервые об этом говорю, - пре-
доставить ей возможности для са-
мозащиты. Отчасти речь об осна-
щении и подготовке украинской
армии, но и помимо этого есть ве-
ликое множество иных типов под-
держки, которые нужно обеспе-
чить.
Сейчас у нас нет возможности
влиять на структуры и людей, ко-
торые не прикладывают всех уси-
лий для проведения реформ укра-
инской системы обороны и
безопасности, поскольку мы не
предоставляем оружейных и воен-
ных систем, которые могли бы. И
если мы хотим заиметь такие рыча-
ги, нам нужно делать больше. Если
ЕС хочет получить контроль над
ходом реформ, тогда имейте, пожа-
луйста в виду, что деньги, которые
мы даем Украине, — это не деньги
на реформы. Хотелось бы, чтобы
на Западе это понимали. Так что в
этом смысле деньги не тратятся по-
пусту. Это макроэкономическая
помощь, и макроэкономическая
политика в Украине ведется, в об-
щем и целом, профессионально и
хорошо. Это не проблемная зона.
Но если мы говорим о реальных
деньгах на реформы, тогда нам
нужны рычаги, нужно открыть до-
ступ к деньгам. Масштаб такой по-
мощи, конечно, будет несопоста-
вим с тем, что мы сделали для
Греции, потому что у нас нет такого
количества денег, но нечто суще-
ственное нужно, чтобы получить
такой инструмент. Наконец, давай-
те будем хотя бы столь же агрес-
сивны в интерпретации Минских
соглашений, как Россия. Нет ниче-
го в Минских соглашениях. Мин-
ские соглашения совершенно четко
утверждают, что статус сепарати-
стов должен согласовываться с
украинским законодательством и
ее Конституцией. Там нет ни ма-
лейшего указания на то, что эти по-
ложения должны устанавливаться
«с консультации и по согласованию
с другой стороной». Ничто не обя-
зывает Киев принимать абсурдные
требования, выдвигаемые ДНР и
ЛНР. Так что все наше дипломати-
ческое давление нужно прилагать к
той стороне. Мы должны помочь
неоккупированной Украине стать
настолько кредитоспособной,
крепкой и безопасной, насколько
возможно.
Единство Запада в вопросе санкций
рассыплется. Если не в июне, то в
январе
Невозможно выстраивать всю
политику Запада вокруг санкций
Ничто не обязывает Киев прини-
мать абсурдные требования,
выдвигаемые ДНР и ЛНР

17. 17
И, наконец, заключительные ре-
марки. Первое. Запад не понимает
того, что понимать необходимо.
Россия - страна с сильным государ-
ством и слабым гражданским об-
ществом. Украина — страна со сла-
бым государством и сильным
гражданским обществом. Однако
Запад ведет дела только с государ-
ствами. Их он видит. И в этом сла-
бость Украины. Запад не понимает,
что если бы в Украине все зависело
от государственной машины, ее су-
дорожных процедур, ее неработаю-
щей правовой системы, с ее кор-
рупцией и преступностью на
каждом уровне, Украины бы уже не
было. Тот факт, что она существует,
и тот факт, что Россия оккупирова-
ла лишь 5% ее территории, указы-
вает на то, что дело в стране, а не
государстве. Так что настоящим
вызовом для Украины, для ее обще-
ства является изменение системы
координат Запада и перенесение
фокуса его внимания от государ-
ства к стране. Вторая ремарка
очень неприятная. В прошлом я не
раздувал панику, когда Россия кон-
центрировала свои войска в Украи-
не. Но ввиду нынешней комбина-
ции обстоятельств, боюсь, нужно
очень тщательно оценивать веро-
ятность того, что в разгар лета Пу-
тин попытается провернуть некий
«августовский сюрприз». Между
июнем, когда ЕС либо продлит
санкции, либо нет, и сентябрем,
когда пройдут думские выборы,
которые Кремль заботят куда боль-
ше, чем показатели личной попу-
лярности Путина.
(Материал Джеймса Шерра
сформирован на основе его высту-
пления на международной конфе-
ренции «Милитаризация оккупи-
рованного Крыма как угроза
международной безопасности» (14
марта), организованной совместно
Майданом закордонных справ и
Центром исследования армии, кон-
версии и разоружения при под-
держке и участии Фонда Конрада
Аденауэра, а также на основе вы-
ступления эксперта в ходе совмест-
ной пресс-конференции 15 марта
(В.Огрызко, Дж.Шерр, В.Бадрак,
А.Смелянский)
Настоящим вызовом для Украины,
для ее общества является измене-
ние системы координат Запада и
перенесение фокуса его внимания
от государства к стране

18. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2016
18
Ті, хто стежив за тим, як розви-
вався конфлікт, розуміли ще з вес-
ни 2014 року, що криза триватиме в
середньостроковій або довгостро-
ковій перспективі. Конфлікт, оче-
видно, знаходиться зараз в латент-
ному стані. Перемир’я не працює
так, як воно було зафіксовано на
папері. Експерти, які стежать за до-
триманням угод, затверджених в
рамках переговорних форматів для
вирішення цього конфлікту, продо-
вжують констатувати порушення
домовленостей. Наприклад, на 1
березня 2016 року було зареєстро-
вано 35 випадків порушення режи-
му припинення вогню. Найбільш
активними областями з точки зору
застосування зброї і порушення
режиму припинення вогню зали-
шаються частини Донецької і Лу-
ганської областей, особливо поруч
з аеропортом у місті Донецьку. Та-
кож залишається складною ситуа-
ція і під Маріуполем. Перемир’я
було порушено і в Мар’їнці біля
Гнутове. І це всього лише кілька
прикладів ....
У конфліктах, в яких беруть
участь актори з настільки високи-
ми інтересами, теорія і практика
часто несумісні. Прийняті стратегії
служать обмеженому переліку ці-
лей та інтересів, а тих, хто їх сфор-
мулював, важко переконати від-
ректися від них. Таким чином,
ситуація залишиться напруженою,
навіть якщо реєструється менше
Бухарест ефективніше відреагував на
події в Україні, ніж на кризу в Молдові
Анжела Гремаде,
президент Асоціації експертів з питань безпеки та глобальних питань
(«Experts for Security and Global Affairs Association»), Румунія
У конфліктах, в яких беруть участь
актори з настільки високими інтер-
есами, теорія і практика часто
несумісні

19. 19
жертв. Сторони не готові давати
противнику дуже багато місця для
маневру.
Є багато факторів, які необхід-
но враховувати: одна сторона веде
боротьбу за відновлення територі-
альної цілісності, інша - щоб не
опинитися на лаві засуджених за
злочини, вчинені проти людства
або проти держави. Є й інші кате-
горії, інтереси яких пов’язані між
собою, і вони не обов’язково
пов’язані з забезпеченням безпеки
і стабільності на східних кордонах
Європейського Союзу. Вони мають
прагматичний зміст, який впливає
на електоральну поведінку, якщо
ми маємо на увазі кінцевих спожи-
вачів державної політики і мають
фінансові наслідки в середньостро-
ковій і довгостроковій перспекти-
ві, якщо ми говоримо про політи-
ків, інвесторів або трейдерів, які
розвивали свій бізнес в Росії або
російських бізнесменів.
Президент України Петро Поро-
шенко нещодавно заявив, що Росія
може найближчим часом відновити
наступ на Україну… Заява була зро-
блена в конкретному закладі, в рам-
ках конкретного заходу, тобто в вій-
ськово-навчальному закладі
(Національний університет оборо-
ни України імені Івана Черняхов-
ського). Ми могли б спробувати
зрозуміти по різному послання Пе-
тра Порошенка, але ми зобов’язані
враховувати контекст внутрішньої
політики, ситуацію на сході країни,
зовнішню підтримку і спроби Мо-
скви відновити свій імідж на міжна-
родній арені через участь у вирі-
шенні регіональних криз, інших,
ніж в Україні. Залежно від обраного
для аналізу послання президента
України елемента або фактора, ми
можемо отримати кілька сценаріїв:
• Петро Порошенко намагається
взяти на себе роль політика,
який може тримати Україну єди-
ною проти зовнішніх агресорів
(цю роль він взяв на себе ще в
ході виборчої кампанії для вибо-
ру президента в 2014-му році),
він відповідальний по відношен-
ню до свого власного прагненню
увійти в історію, по іншому, ніж
його попередники, але в той же
час спостерігається послідов-
ність по відношенню до своїх
власних політичних інтересів;
• Коли базовий елемент аналізу є
ситуація на сході України, по-
слання президента слід розуміти
як підтримку подальших дій для
відновлення територіальної ці-
лісності країни, ця заява є звер-
ненням до українців, не як до ви-
борцівзправомголосу,аскоріше
до громадян нової країни, з гро-
мадянською відповідальністю і
рішучістю продовжити просу-
вання інтересів національної
безпеки, і в даному конкретному
випадку мова йде про зовнішню
агресію;
• Як відповідь на спроби Москви
відновити принаймні частину
Одна сторона веде боротьбу за
відновлення територіальної ціліс-
ності, інша - щоб не опинитися на
лаві засуджених за злочини, вчинені
проти людства або проти держави

20. 20
свого зовнішнього іміджу, нама-
гаючись ініціювати коаліцію
проти Ісламської Держави —
військові операції в Сирії — в
цьому випадку державні органи
в Києві відправили прямий ме-
седж Кремлю, а саме, що будь-
який інший можливий диплома-
тичний успіх Росії в інших
країнах світу не зупинить
Україну в прагненні досягти
своїх зовнішніх і внутрішніх
політичних цілей.
Можливе відновлення наступу
проросійських сил на сході України
зумовлено багатьма чинниками.
Атаки зосереджені на деяких стра-
тегічно важливих точках, в певній
місцевості. Незважаючи на те, що
проросійські сили ще мають додат-
кову зовнішню підтримку з боку
Москви, українські сили змогли
мобілізувати велику кількість вну-
трішніх і зовнішніх ресурсів для
організації опору більш послідов-
ним чином в порівнянні з початко-
вим періодом конфлікту.
Мета Росії при анексії Криму та
заохочення сепаратизму на сході
України має досить просте пояс-
нення: збереження свого геополі-
тичного впливу на колишньому
радянському просторі, збережен-
ня України як можна ближче до
себе і її усунення з проєвропей-
ського вектору. Ці цілі, можна ска-
зати, в короткостроковій перспек-
тиві були досягнуті. Але, якщо ми
проаналізуємо детально цілі Росії,
не вибираючи при цьому тільки
найважливіші, що проектуються в
довгостроковій перспективі, вони
не можуть бути досягнуті, тому
що Москва не змогла нічого досяг-
ти крім створення ворожого зо-
внішнього середовища, сприяючи
самоізоляції в різних проектах, у
розвитку яких приймала раніше
участь. Реванш Росії проти Заходу,
проти міжнародної системи, «піді-
гнаної» під стратегію США, зазнав
поразки.
Повертаючись до анексії Криму
та як був заохочений сепаратизм в
Східній Україні, ми повинні напо-
лягати щоразу, коли ми можемо це
зробити, на тому, що ці речі відбу-
лися в першу чергу через безвідпо-
відальність, з якою реалізовувався
раніше процес управління держа-
вою в Україні. Якби були дотримані
всі умови хорошого управління
країною, протестів на Майдані не
було, а анексії Криму та військових
дій на сході України не відбулося б.
Для цього був відсутній належний
контекст і причина спрацьовуван-
ня зовнішньої агресії, яка ради-
кально змінила образ функціону-
вання системи міжнародних
відносин.
Чинники, що підштовхнули
Кремль на застосування сили в
Україні, — це поєднання внутріш-
ніх і зовнішніх чинників, обставин,
інтересів колишнього уряду в Киє-
ві, зміна змісту зовнішньої політи-
ки України в напрямку ЄС, амбіції
Реванш Росії проти Заходу, проти
міжнародної системи, «підігнаної»
під стратегію США, зазнав поразки

21. 21
російського президента Володими-
ра Путіна, направлені на просуван-
ня свого власного бачення і регіо-
нальних проектів, на уникнення
розвалу вертикалі влади в яку було
вкладено багато ресурсів і часу.
Тут також має бути розглянута і
боязнь російських політичних лі-
дерів пройти через власний Май-
дан, і цей ризик є реальним, коли
соціальна політика підтримується
в основному за рахунок бюджетних
коштів, отриманих від договорів
купівлі-продажу енергоресурсів.
Мало хто знає про те, як російські
чиновники намагаються управляти
і обмежувати потенційні джерела
соціальних протестів в своїй краї-
ні. Вони наполегливо працювали
над тим, щоб усунути такі ризики,
з грудня 2011-го року, коли відбу-
лися протести проти того як були
організовані парламентські вибо-
ри. Це в значній мірі обмежує пра-
во на свободу зборів і асоціацій.
Тенденція полягає в обмеженні і
окремих індивідуальних протестів.
Російське громадянське суспіль-
ство перебуває в дуже складній си-
туації і має дуже мало інструментів
для реагування щодо заходів, які
вживаються органами влади з точ-
ки зору зовнішнього фінансування
соціальних проектів та ініціатив.
Мені важко оцінювати дії офі-
ційних осіб НАТО, як і країн Заходу
в цілому, однак можна оцінити дея-
кі окремі реакції ЄС і США в кон-
тексті російської агресії в Україні.
По-перше, ми маємо визнати,
що ніхто не був готовий до анексії
Криму. Європейці очікували відмо-
ву українського керівництва підпи-
сати Угоду про асоціацію, але вони
не були підготовлені до перегляду
кордонів в безпосередній близь-
кості до своїх територій. Це був
дуже складний процес, мається на
увазі об’єднати позиції і політику
держав-членів, які показали, що
пріоритет мають національні ін-
тереси і внутрішній обов’язок пе-
ред своїми виборцями та підтрим-
ка національних економічних
агентів. Проте, поступове усвідом-
лення викликів, загроз, вплив, які
вони можуть мати, і вибіркове за-
стосування міжнародного права в
кінцевому підсумку призвело до
розробки і застосування санкцій. І
дуже важливо, що включені в спи-
сок санкціонованих і росіяни, і ті
українці, які несуть відповідаль-
ність за запуск цієї регіональної
кризи.
Іншим важливим елементом є
той факт, що європейські лідери не
залишилися під враженням дій Ро-
сії в Сирії, хоча спочатку це могло
служити одним з елементів страте-
гії виходу з «української кризи».
Санкції продовжені, і дві регіо-
нальних кризи вирішуються окре-
мо. Росія продовжує нести відпові-
дальність за те, що відбувається в
Східній Україні, а також за те, що
сталося в Криму, і це досі носить
назву «анексія».

22. 22
Що стосується підтримки США,
наданої Україні, вона як і раніше
цінується в Києві, незважаючи на
те, що були бурхливі дискусії на
найвищому рівні про те, як ця дер-
жава має підтримуватися в разі зо-
внішньої агресії: має бути надано
чи ні зброю для захисту від зовніш-
ньої агресії? Технічна підтримка,
матеріально-технічне сприяння в
проведенні реформ в різних дер-
жавних установах, навчання спів-
робітників цих установ, а також фі-
нансовадопомогарізнимпроектам,
що здійснюються громадянським
суспільством, буде мати результати
в середньостроковій і довгостроко-
вій перспективі. Ми є свідками
трансформації свідомості україн-
ців, навіть якщо політичні і еконо-
мічні еліти не готові до змін і не в
змозі скласти цей іспит. Це пере-
творення відбувається без участі
Росії, і це дратує Москву.
Анексія Криму та події, що від-
буваються в Східній Україні актуа-
лізували для США регіон Чорного
моря. Тут відбудеться реорганіза-
ція інтересів, стратегії, бачення з
наслідками для багатьох зацікавле-
них сторін.
Що стосується реакції Румунії
на кризу в Україні, то це залежить
від перспективи або оцінки — якою
зі сторін визначається якість по-
точного діалогу між двома сусідні-
ми державами. Київ дуже цінує
підтримку Румунії щодо європей-
ського курсу і надану допомогу де-
яких державних установ з Румунії
(кібербезпека, наприклад), а також
підтримку для відновлення дер-
жавної цілісності і засудження ро-
сійської зовнішньої агресії. Така
позиція зрозуміла, особливо якщо
у вас є якісь обов’язки як держави
члена Європейського Союзу, розта-
шованого в безпосередній близь-
кості від регіональних змін, що ге-
неруються в односторонньому
порядку таким гравцем як Росія.
Румунія починає сприйматися
не тільки як опонент або проти-
вник в Гаазькому суді, який боров-
ся за контроль над континенталь-
ним шельфом. Румунія в даний час
є першою державою, яка ратифіку-
вала Угоду про асоціацію між Єв-
ропейським Союзом і Україною.
Крім того, українці мають позитив-
не сприйняття щодо того, як відбу-
вається боротьба з корупцією в Ру-
мунії і готові перейняти досвід в
цій області, а румуни готові поді-
литися цим досвідом (цей тренд
можна визначити через аналіз зміс-
ту спільних проектів, здійснюва-
них державними органами або
представниками громадянського
суспільства Румунії). Але в даному
випадку здійснюється поки тільки
поверхнева оцінка. Київ дивиться
на цю реформу по телевізору, без
розуміння структурних змін як ре-
зультату політики по боротьбі з ко-
рупцією.
Існує також ще одна дуже важ-
лива річ, яка часто не береться до
Ми є свідками трансформації свідо-
мості українців, навіть якщо полі-
тичні і економічні еліти не готові
до змін і не в змозі скласти цей
іспит

23. 23
уваги: навмисна дезінформація, за-
маскована пропаганда, спроби пі-
дірвати якість взаємодії, яка існує
між Києвом і Бухарестом (тут мож-
на згадати як приклад статтю, яка
була опублікована в російській
пресі, про наміри Румунії напасти
на Україну 26-го лютого 2014 р.,
стаття з’явилася в кінці січня 2014
року в російській пресі). Щоб зро-
зуміти ці речі, має враховуватися
вплив кризи між Росією і Україною
на імідж Росії на регіональному і
міжнародному рівнях, тобто, як
сприймається ця держава: чи мож-
лива в майбутньому співпраця з
державним гравцем, який не пова-
жає норми міжнародного права
або вибірково застосовує її прин-
ципи, який змінив навіть націо-
нальне законодавство у зв’язку з
цим?
Втрата довіри, одностороння
зміна кордонів, особливо тих, які
належать тим державам, з якими
раніше були підписані договори
про взаємне визнання кордонів,
призвели до необхідності визна-
чення або назви конкретних імен
інших дійових осіб, ворожих по
відношенню до поточної політики і
напрямків розвитку України. Руму-
нія може стати ідеальним кандида-
том для цього, з огляду на історію
румунсько-українських двосто-
ронніх відносин. Такі форми при-
хованої пропаганди проявляються
при підтримці виступів окремих
румунських політиків, які прагнуть
стверджувати, що в Україні відбу-
вається «винищення» румун. Це
використовується як привід для за-
пуску нових політичних проектів
(румунський політик Богдан Дия-
кону звинуватив українську владу
в спробах знищити румунську мен-
шість в Чернівецькій області, від-
правивши їх боротися на сході
України), виявленням і вкиданням
помилкових повідомлень в медіа-
просторі, що дозволяє надалі мані-
пулювати громадською думкою.
Не можу поставити оцінку «від-
мінно», але ми повинні бути чесни-
ми із самими собою і визнати ще
раз, що ніхто не був готовий до та-
кого розвитку подій - в Бухаресті, в
Брюсселі або в Вашингтоні. Руму-
нія відреагувала інтуїтивно, як і ба-
гато інших партнерів України. Про-
те, слід розуміти, що ця реакція на
події, які відбувалися в регіоні,
була швидшою порівняно з іншими
нашими партнерами. Іноді у мене
під час цього конфлікту з лютого
2014 року було враження, що Буха-
рест відповів краще на необхід-
ність України відстояти свою пози-
цію за часів зовнішньої агресії, ніж
на ситуацію і політичну кризу в
Молдові, і це не дивлячись на те,
що Кишинів говорить румунською
мовою. Час покаже, чи є це бажан-
ня зрозуміти українців повністю
заслугою румунських лідерів або
регіональних формул для вирішен-
ня таких завдань, в яких ми беремо
участь.

24. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2016
24
Брюссель потихоньку отходит
от ужаса терактов. Уже не по горя-
чим следам ловишь себя на мысли,
что одной из самых страшных осо-
бенностей брюссельской трагедии
стало ощущение то ли ее законо-
мерности, то ли некой зловещей
неотвратимости. Признайтесь
сами себе - что-то подобное ожида-
лось. Не обязательно в Брюсселе,
но где-нибудь в топовой стране Ев-
ропы однозначно. Нарастающий
накал страстей мировой неста-
бильности постепенно, но неотвра-
тимо затягивает в эту адскую обы-
денность террора, который, то ли
рядом, то ли все ближе…
Мир весьма по-разному отреа-
гировал на последний брюссель-
ский кошмар – слезами и соболез-
нованиями (искренними и
напускными), обильной «конспи-
рологией», местами безразличным
пожиманием плечами и откровен-
ным злорадством (масштаб резо-
нанса от теракта давно уже не за-
висит от количества погибших).
В плане реакции на брюссель-
ские теракты снова ожидаемо вы-
делился Кремль. Москва стает уз-
наваемой своими клише, которые
выдает сразу же по горячим следам
европейских трагедий… В этот раз,
право слово, это было какое-то де-
жавю… Вспомним теракты в Пари-
же. Тогда сразу же отметился рос-
сийский премьер Дмитрий
Медведев, заявив, что теракты в
Москва стает узнаваемой своими
клише, которые выдает сразу же
по горячим следам европейских
трагедий
Европа и террор. Подготовка к круговой
«гибридной» обороне
Владимир Копчак,
заместитель директора Центра исследований армии,
конверсии и разоружения

25. 25
мире происходят, потому что За-
пад не сотрудничает с Россией. По-
нимать это можно было как угодно.
После Брюсселя подошла очередь
«отличиться» главы комитета Гос-
думы РФ по международным делам
Алексея Пушкова, который наехал
на генсекретаря НАТО, сражающе-
гося с «мнимой «российской угро-
зой», пока у него под носом в Брюс-
селе взрывают людей». И опять же
призыв к совместной дружбе про-
тив ИГИЛ. Который, кстати, как и
после Парижа, оперативно взял на
себя ответственность за произо-
шедшие теракты.
Интересно, в Москве список
спикеров по горячим следам после-
дующих европейских терактов уже
утвержден, или они спонтанно са-
моназначаются? По прочтении
эскапады Пушкова, сразу подума-
лось, а где же привычный аккомпа-
немент Сергея Маркова? И Марков
«не подвел». Вот полюбуйтесь:
Франция его, видите ли, разо-
чаровала, а на Бельгию он даже не
надеется… Потом и МИД РФ на-
звал отказ от сотрудничества с Рос-
сией одной из причин терактов.
Был еще Жириновский, которо-
му уже давно и срочно пора к врачу.
Тут еще очень удачно «зашел»
глава СБУ Василий Грицак, «нео-
сторожно» обронивший во время
лекции в Могилянке, что не уди-
вится, если брюссельские взрывы
окажутся элементом «гибридной
войны», развязанной Россией. Со-
знательно или нет (скорее, второе),
но попал он в самое яблочко. Мо-
сковских «остапов» понесло осно-
вательно и на всех уровнях (в этом
флешмобе истерики и невежества с
большим отрывом победил Дми-
трий Медведев). Вообще-то вброс
В.Грицака должен войти в учебни-
ки по информационной войне или
контрпропаганде. «Неосторожная
фраза на лекции» в информацион-
ном (или, если хотите, «гибрид-
ном») противостоянии с Кремлем
принесла имиджевого урона врагу
больше, чем деятельность всего
министерства информационной
политики за последние два года…
«Конспирологический»
водораздел
Информационное поле вокруг
брюссельских терактов жестко раз-
граничилось несколькими «водо-
разделами», один из которых про-
ходит по линии «Кремль причастен
или нет?». Спецслужбы, не обяза-
тельно бельгийские, скорее рано,