kremlins war against

1. Безпековий огляд ЦДАКР №23 (39)
17 грудня 2015
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 17 грудня 2015
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-
промислових проектів ЦДАКР
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 17 грудня 2015
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики і ризики для України у грудні 2015 р.
Кремль замітає сліди своїх збройових зв’язків з «ІДІЛ»
Система управления ОПК должна функционировать на
базе единых, универсальных механизмов, установленных
государством
Франція: сучасні виклики, шляхи їх розв’язання і наслідки для
України
Одинокая Россия на пути к краху
Финляндия. Почему «финляндизация» невозможна в Украине
Турция. Зеркало для Путина
Иран. Новая фигура на доске
Армения. Зыбкое спокойствие кавказского бастиона Путина

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 17 грудня 2015
4
У першій половині грудня 2015
року загальна ситуація довкола
України з огляду на виклики у без-
пековій сфері не змінилася на кра-
ще. Більше того, на тлі зростання
загального напруження між Росією
та країнами НАТО певною мірою
не очікувано з’явилися нові викли-
ки у площині міжнародних відно-
син.
Йдеться про ознаки незадово-
лення діями української влади з
боку адміністрації президента
США та можливості перегляду по-
літики економічних санкцій країн
Заходу щодо Росії.
Крім того, незважаючи на змен-
шення загрози прямого вторгнен-
ня ЗС РФ для подальшого просу-
вання на території України,
реалізація Кремлем стратегії ве-
дення війни низької інтенсивності
перетворилося у боротьбу на ви-
снаження. Той факт, що нанесен-
ням щоденних ударів професійним
російсько-терористичним угрупо-
ванням в регіоні Донбасу Кремлю
вдається досягати майже щоденних
втрат серед українських військо-
вих, має негативний психологічний
резонанс. Останній підсилюється
вимогою утримуватися від від-
криття вогню у відповідь. Крім
того, вкрай негативний ефект несе
нездатність української влади за-
пропонувати мешканцям окупова-
них та прилеглих до них україн-
ських територій інформацію
українських ЗМІ. Це створює до-
даткові можливості впливу для
Кремля, а загальна оцінка ситуації
на інформаційному фронті не ви-
кликає сумніву у фахівців – Кремль
має переваги і використовує їх.
Нажаль, за Росією залишився
вибір «воєнної опції» - здійснення
у будь-який момент атаки керова-
ними професійними угруповання-
ми, що було сформовано Кремлем
в регіоні окупованого Донбасу. Кім
Загальні
оцінки
Основні виклики і ризики для України у
грудні 2015 р.
Нажаль, за Росією залишився вибір
«воєнної опції» - здійснення у будь-
який момент атаки керованими
професійними угрупованнями, що
було сформовано Кремлем в регіоні
окупованого Донбасу. Кім того, за
Москвою залишився вибір форма-
ту війни – від продовження підрив-
ної діяльності на усій території
України до безконтактних ударів з
декількох напрямків. Отже, на боці
РФ залишалася ініціатива, що є
найголовнішим викликом на 2016
рік

5. 5
того, за Москвою залишився вибір
формату війни – від продовження
підривної діяльності на усій тери-
торії України до безконтактних
ударів з декількох напрямків. Отже,
на боці РФ залишалася ініціатива,
що є найголовнішим викликом на
2016 рік.
Головні ризики військового
характеру
Протягом першої половини
грудня ризики військового харак-
теру залишалися актуальними,
проте, не були головними.
Важливо відзначити, що завдя-
ки інформації Головного управлін-
ня розвідки Міноборони (ГУР
МОУ), українське суспільство та
міжнародна спільнота інформува-
лися щодо переміщень озброєнь та
військової техніки (ОВТ) керова-
них Кремлем угруповань на сході
України. Зокрема, 12 грудня зазна-
чено про наявне заборонене Мін-
ськими домовленостями озброєн-
ня у районі Алчевська,
Первомайська, Донецька. Йдеться
про танки, РСЗВ та артилерійські
системи калібром понад 100-мм
(САУ). ГУР МОУ також поінфор-
мував (13 грудня), що навесні 2016
року на окупованих територіях
Донбасу бойовики планують про-
вести призов на строкову службу.
Останнє означає намір Кремля за-
безпечити довготривалий характер
війни і використовувати наявні
військові структури для підсилен-
ня впливу як на українське суспіль-
ство (владу), так і на позицію Захо-
ду.
Аналіз подій свідчить, що не-
безпека війни залишатиметься ви-
сокою на початку 2016 року. Водно-
час, у зв’язку з продовженням
воєнної операції в Сирії зафіксова-
но й зростання проблем всередині
Росії – це має прямий вплив на по-
тенційне рішення щодо застосу-
вання ЗС проти України.
Крім того, важливою стає
трансформація використання вій-
ськової сили: якщо на початку во-
єнної кампанії РФ проти України в
регіоні Донбасу військовий фактор
був головним (протягом травня
2014 року – лютого 2015 року), то
наприкінці 2015 року він став до-
поміжним. Війна в Україні вико-
ристовується для досягнення тако-
гожефекту,як,скажімо,порушення
повітряного простору країн НАТО
– просто це інша технологія для ін-
шої зони впливу.
Серед негативних для Украї-
ни тенденцій, що складають окре-
мий виклик, є відсутність прогресу
у стратегічному рівні переозброєн-
ня і забезпечення можливостей для
військ вести безконтактну війну.
Виклики для України на між-
народній арені
Найбільшим викликом на між-
народній арені для України стала
висока ймовірність перегляду краї-
нами Заходу економічних санкцій
Аналіз подій свідчить, що небезпека
війни залишатиметься високою на
початку 2016 року. Водночас, у
зв’язку з продовженням воєнної
операції в Сирії зафіксовано й зро-
стання проблем всередині Росії – це
має прямий вплив на потенційне
рішення щодо застосування ЗС
проти України

6. 6
проти Росії. Так, 16 грудня внаслі-
док заяви прем’єр-міністра Італії
Маттео Ренці стало відомо, що Єв-
ропа та інші західні країни, «ймо-
вірно, будуть переглядати свої еко-
номічні санкції проти Росії в
найближчі місяці». Ще раніше по-
сли країн-членів ЄС вирішили не
приймати рішення про продовжен-
ня санкцій проти Росії і відкласти
його до саміту. Важливо врахувати,
що з відповідною пропозицією ви-
ступила Італія, яка виступає за об-
говорення цього питання на саміті
разом з іншими лідерами ЄС. Відо-
мо, цю пропозицію підтримали
відразу декілька країн. Також слід
мати на увазі, що Італія заблокува-
ла продовження санкцій проти РФ
минулого тижня та зажадала обго-
ворити це питання на саміті ЄС че-
рез невдоволення підтримкою Ні-
меччини проекту «Північний
потік-2».
Слід наголосити, що продо-
вження реалізації стратегії захід-
них санкцій проти Росії має ви-
ключне значення для майбутнього
України. В разі скасування або
зменшення санкційного тиску
Кремль розцінить це не лише як
слабкість Заходу, але й як сигнал
для реалізації власної імперської
стратегії щодо України. Включно з
вирішенням на свій розсуд долі
окупованих територій сходу Украї-
ни, вважаючи, що світ погодився із
анексією Криму. У цьому контексті
скоріше негативним для України є
заява держсекретаря США Джона
Керрі за підсумками переговорів з
президентом Росії Володимиром
Путіним 15 грудня: «Чим швидше
будуть виконані Мінські домовле-
ності щодо України, тим швидше
скасують санкції проти РФ».
Оскільки так звані Мінські домов-
леності більш вигідні Росії та є за-
надто великим компромісом ви-
снаженої війною та економічними
проблемами України.
Існує декілька взаємопов’язаних
факторів, що впливають на зміну по-
зиції Заходу. Крім виснаження від
власних проблем (передусім, неза-
конна міграція та війна у Сирії, а та-
кож бажання частини бізнесменів
повернутися до співпраці з Росією)
набуває обертів загальне невдово-
лення діями української влади. Про
це яскраво засвідчив візит в Україну
у грудні віце-президента США Джо-
зефа Байдена на тлі відмови прези-
дента США Барака Обами зустріча-
тися в грудні з Петром Порошенком.
«У Білому домі поки що не бачать
підстав вважати Україну успішним
проектом, у який варто втягуватися
особисто Бараку Обамі, який думає
про місце в історії на межі другого
президентського терміну». – Так вда-
ло визначила позицію глави Білого
Дому Юлія Мостова (11 грудня,
«Дзеркало тижня. Україна» №48).
Водночас, на Україну «працює»
подальше загострення відносин
між РФ та блоком НАТО. Хоча
Альянс традиційно діє більш обе-
Продовження реалізації стратегії
західних санкцій проти Росії має
виключне значення для майбутньо-
го України
Аналіз подій грудня свідчить, що
сторони вирішили витримувати
паритет, уникаючи подальших
зіткнень та переходу до воєнної
конфронтації. Передбачається, що
саме такий паритет зберігати-
меться й на початку 2016 року.
Однак за умов збереження ниніш-
нього рівня конфронтації Росії і
Заходу санкційний тиск на Росію
буде збережено щонайменше до
середини 2016 року

7. 7
режно (що Кремль завжди сприй-
має як слабкість), Брюссель після
збиття російського літака турець-
кими ВПС вимушений попередити
Москву про межу, намалювати
«червону лінію». Ця «лінія» не тор-
кається України, однак чітко
пов’язана з кодонами НАТО. Ана-
ліз подій грудня свідчить, що сто-
рони вирішили витримувати пари-
тет, уникаючи подальших зіткнень
та переходу до воєнної конфронта-
ції. Передбачається, що саме такий
паритет зберігатиметься й на по-
чатку 2016 року. Однак за умов збе-
реження нинішнього рівня конф-
ронтації Росії і Заходу санкційний
тиск на Росію буде збережено що-
найменше до середини 2016 року.
Як страхування на майбутнє
НАТО продовжить зміцнювати
оборону Туреччини. 2 грудня Вели-
кобританія заявила про розміщен-
ня у Туреччині своїх літаків, а Да-
нія – про спрямування кораблів
ВМФ у східне Середземномор’я.
Окремим планом дій Альянс
почав реалізовувати несиловий
вплив, спрямований на підрив ро-
сійських інформаційних та психо-
логічних операцій в Європі – через
прихильників та сформовані спец-
службами структури. Так, Чорно-
горію офіційно запросили вступи-
ти в НАТО. Країни-члени
Північно-Атлантичного Альянсу
схвалили рішення почати перего-
вори про вступ Чорногорії до
НАТО. «Міністри закордонних
справ прийняли історичне рішення
- почати процес переговорів про те,
щоб Чорногорія стала 29-м членом
нашого Альянсу», - сказав генсек
НАТО Йенс Столтенберг на засі-
данні Північноатлантичної ради 2
грудня. Цей крок певною мірою
можна вважати суттєвою зміною
позиції НАТО та демонстрації
здатності атакувати противника. У
цьому контексті особливої ваги на-
буває й пропозиція Вашингтону
розглянути можливість повного
членства в НАТО Грузії. Безумов-
но, ця демонстрація асиметрично-
го наступу вплинула на Кремль,
ймовірно, не менше, ніж знешко-
дження бойового літака у повітря-
ному просторі Туреччини.
У відповідь Москва заохочує
своїх потенційних союзників до
дій. Хоча, з іншого боку, й самі «со-
юзники» намагаються підігравати
Кремлю лише у тих позиціях, що
відповідають їхнім власним інтер-
есам. Наприклад, пуск Іраном ба-
лістичної ракети, що вже визнаний
порушенням резолюції ООН (16
грудня), можна вважати як резуль-
татом таємної діяльності Кремля,
так і вдалим використанням мо-
менту Тегераном. Хоча Білий Дім у
зв’язку з пуском ракети Emad не
виключає запровадження відносно
Ірану нових санкцій (вважається,
що Іран порушення резолюції СБ
ООН 1929), Тегеран скоріше хова-
ється за конфронтацію РФ і НАТО,
ніж підіграє Москві.

8. 8
Все ж Путін, хоча і досяг мож-
ливості перегляду санкцій Захо-
дом, поступово втрачає «друзів»
серед країн-прихильниць політики
Кремля. Показовим епізодом стала
відмова Республіки Білорусь від
російської авіабази (та й від креди-
ту з Антикризового фонду ЄАЕС),
про що стало відомо 16 грудня. Так,
Путін і Лукашенко не змогли досяг-
ти прогресу в переговорах у Москві
щодо розміщення авіабази ВКС РФ
на території Республіки Білорусь.
Виклики у площині економіки
Падіння цін на нафту стало го-
ловною економічною темою груд-
ня. Деякі фахівці вже встигли зро-
бити ряд застережень з цього
приводу.
Варто звернути увагу на матеріал
Леоніда Бершидського (Bloomberg
View, 15 грудня), де вказується на
таке.
«Путін не може бути впевненим,
що антизахідна риторика, яка ма-
лює Росію в оточенні ворогів, буде
так само ефективно діяти на росіян
і тоді, коли вартість бареля нафти
впаде до 35 доларів і нижче. В Мін-
фіні РФ вважають найгіршим сце-
нарій, за яким нафта коштує 40 до-
ларів. А в центробанку кажуть, що
якщо ціна триматиметься на рівні
35 доларів, то економіка скоротить-
ся на 3%, а на додачу з’явиться дефі-
цит бюджету в розмірі 5% від ВВП.
При цьому фінансові резерви закін-
чаться до кінця року. З початку цьо-
го тижня барель нафти марки
«Брент» коштує 37 доларів»
(Bloomberg View, 15 грудня).
Інша симптоматична тема, яка
раптом з’явилася у грудні, - декла-
ративний характер санкцій власне
України проти Росії. Підрахунки,
які провів ректор Міжнародного
інституту бізнесу Олександр Сав-
ченко, свідчать, що проста заборо-
на імпорту товарів з Росії, які мо-
жуть вироблятися в Україні, дала б
країні приріст ВВП на 81 млрд. грн.
— приблизно 4% (DT.UA, 12 груд-
ня). Фахівець вказує, що Україна
продовжує купувати в Росії продо-
вольчі товари та продукти сіль-
ського господарства, продукцію хі-
мічної, легкої промисловості,
машинобудування, «в тому числі,
«лади», «газелі» та інший непо-
тріб». Варто наголосити: хоча
йдеться про відносно невеликі об-
сяги ресурсів, питання має полі-
тичний характер та може негатив-
но вплинути на рішення країн
Заходу продовжувати тиск еконо-
мічними санкціями. Продовження
таких закупівель цивільної про-
дукції російського виробництва
надає підстави робити висновки
про подвійні стандарти української
влади у сфері боротьби з країною-
агресором. Серед іншого, це поши-
рює недовіру до влади та створює
передумови для публічного ви-
словлення незадоволення зацікав-
леними політичними силами чи
громадськими організаціями.
Все ж Путін, хоча і досяг можливос-
ті перегляду санкцій Заходом, по-
ступово втрачає «друзів» серед
країн-прихильниць політики Кремля
Путін не може бути впевненим, що
антизахідна риторика, яка малює
Росію в оточенні ворогів, буде так
само ефективно діяти на росіян і
тоді, коли вартість бареля нафти
впаде до 35 доларів і нижче
Продовження таких закупівель
цивільної продукції російського
виробництва надає підстави роби-
ти висновки про подвійні стандар-
ти української влади у сфері бо-
ротьби з країною-агресором

9. 9
Позитивним кроком на шляху
до отримання енергетичної неза-
лежності стала зустріч прем’єр-
міністра України Арсенія Яценюка
з президентом Польщі Анджеєм
Дудою у Києві - сторони домови-
лись про можливість для України
закуповувати у Польщі до 8 млрд.
кубометрів газу після того, як буде
побудований інтерконнектор між
газотранспортними системами
двох країн (15 грудня).
На завершення даного блоку
матеріалу зауважимо, що 15 грудня
в Архангельській області РФ в ході
випробування крилатої ракети від-
бувся збій, і вона влучила в житло-
вий будинок. Цей випадок є пря-
мим свідченням технологічного
виснаження Росії та слабкого по-
тенціалу в разі втягування у нову
гонку озброєнь.
Основні виклики всередині
держави
Протягом усього 2015 року най-
більш проблемною ділянкою Украї-
ни залишалася оборонна реформа у
частині посилення воєнних спро-
можностей.Допричинданоїпробле-
ми фахівці найчастіше відносили не-
бажання військово-політичного
керівництва готувати сили оборони
до війни, корупцію в оборонному
секторі, відсутність системного під-
ходу у сфері переозброєння.
Найбільш критичною темою
стала позиція Генштабу ЗСУ у пи-
танні створення Сил Спеціальних
Операцій (ССО). Незважаючи на
те, що йдеться про сферу створен-
ня однієї з найважливіших ланок
для нинішньої війни, фахівці фік-
сують неабияке гальмування. Од-
нак ця тема не єдина. Стримані по-
зиції у галузі переозброєння,
зростання проблем у відносинах з
НАТО, нездатність проводити обо-
ронну реформу, невдала кадрова
політика, – ці позиції стали подраз-
никами не лише для фахівців, але й
для багатьох представників грома-
дянського суспільства, що спосте-
рігає за будівництвом Української
Армії.
За даними порталу http://censor.
net.ua/ (оглядач Ганна Коваленко,
13.12.15), ключовими нестиковка-
ми з позицією країн НАТО стали
три пункти: «Неготовність пере-
підпорядкування начальника Гене-
рального штабу міністру оборони,
небажання зробити посаду МО ци-
вільною (нині він генерал армії),
що могло б посилити цивільний і
парламентський контроль, а також
небажання зменшити кількісно
структури оперативного команду-
вання і чітко розмежувати функції
формування сил і їх застосування в
контексті наближення до стандар-
тів НАТО».
Фахівці у галузі безпеки протя-
гом 2015 року намагалися змусити
військово-політичне керівництво
переглянути принципи розвитку
Збройних Сил. А саме, розробити
механізми для переходу армії на
Продовження таких закупівель
цивільної продукції російського
виробництва надає підстави роби-
ти висновки про подвійні стандар-
ти української влади у сфері бо-
ротьби з країною-агресором

10. 10
професійну основу і реальної під-
готовки мобілізаційного резерву в
межах Військ територіальної обо-
рони (шляхом прийняття відповід-
ного закону). Паралельно забезпе-
чити початок вдалого
переозброєння, створити умови
для появи в ЗСУ стратегічно важ-
ливих ОВТ. На кінець 2015 року
варто констатувати: два роки війни
довели, - поки що Україна здатна
реалізовувати переозброєння лише
на тактичному рівні.
В сфері оборонного будівни-
цтва є не лише прорахунки, але й
незрозумілі прийняття рішень Вер-
ховним Головнокомандувачем,
тобто Главою Держави. Проблеми
стосуються низки оборонних спро-
можностей, включно зі створенням
Сил Спеціальних Операцій, підго-
товки та ухвалення значної кіль-
кості нормативно-правових актів,
реалізації кадрової політики у сфе-
рі безпеки, забезпечення досягнен-
ня ЗСУ критеріїв для вступу в
НАТО. Останнє є обов’язковою
умовою для того, щоб Альянс міг
нам допомагати і у військово-тех-
нічній сфері, і у підготовці.
Крім того, з’явилися навіть
ознаки депрофесіоналізації секто-
ру безпеки і оборони. Зокрема,
Держприкордонслужба в 2016 році
заявила про відновлення призову
на строкову службу (12 грудня).
Глава прикордонного відомства
України Віктор Назаренко заявив
про плани призвати близько 4 ти-
сяч молодих людей (призов на
строкову службу було скасовано
ще в 2008 році).
З іншого боку, слід відзначити,
що всередині української оборон-
ки в 2015 році відбувалися пози-
тивні зміни та пожвавлення. Чер-
гова щорічна науково-практична
конференція в Центральному НДІ
ОВТ ЗСУ (15 – 17 грудня) зафіксу-
вала реальні просування нових
можливостей українських підпри-
ємств у сфері розробки та вироб-
ництва нових, сучасних ОВТ. Серед
іншого, зафіксовано збільшені
можливості щодо створення в
Україні ракетного неядерного щита
стримування та значні просування
у проблематиці протиповітряної
оборони. Крім того, 3 грудня Хар-
ківське конструкторське бюро ім.
О.О.Морозова (ДК «Укроборонп-
ром») представило новітню реак-
тивну систему залпового вогню
«Верба» - збройна новинка є на-
ступним поколінням систем «Град».
Перспективи Росії та України в
2016 році
Слід зробити невтішний висно-
вок, що Кремль в 2016 році не від-
мовиться від боротьби за знищен-
ня незалежності України. За певних
умов можливе відновлення масш-
табних військових дій. Найбільш
вірогідним стане поєднання Крем-
лем боротьби у політичній, еконо-
мічній, енергетичній, інформацій-
ній та військових площинах.
З’явилися навіть ознаки депрофесіо-
налізації сектору безпеки і оборони

11. 11
Визначальними чинниками ста-
нуть позиції Західних держав у пи-
таннях економічних санкцій та під-
тримки України, а також у питанні
ведення консолідованої політики
щодо Сирії.
Росія, як і раніше, не погодиться
на пряму конфронтацію із Заходом,
тому боротьба відбуватиметься у
зонах зіткнення інтересів, – однією
з таких зон і є Україна.
В разі курсу Кремля на довго-
тривале протистояння Росія оби-
ратиме ризикований шлях на само-
знищення. Хоча такий сценарій
здається позитивним для України,
він залишається дуже ризикова-
ним – як в економічній, так і у во-
єнній площинах.
Хоча Росії вдалося (переважно
за рахунок війни у Сирії) уникнути
міжнародної ізоляції на цьому ета-
пі, уточнення стратегії НАТО після
збиття турецькими ВПС росій-
ського Су-24 може призвести до
курсу на вимушене збільшення всі-
лякого тиску навіть такими лояль-
ними державами як ФРН, Франція
та Італія. Але після втягування у ві-
йну в Сирії ризики РФ зросли та
носять критичний характер.
Росії можливо вдасться залиша-
тися великою державою в 2016
році, але виключно в разі очевид-
них тимчасових поступок амери-
канської сторони (до завершення
повноважень президента Барака
Обами). В разі ж консолідації Захо-
ду Росія вийде з глобального про-
тистояння виснаженою, з очевид-
ними втратами. Цей сценарій
підкріплюватиметься падінням цін
на нафту, яке вже другий рік не
припиняється, вносить напругу в
політику і робить кроки російсько-
го президента все більш ризикова-
ними.
Що стосується України, то зна-
чною мірою її розвиток залежати-
ме від здатності продемонструвати
Заходу здатність влади реформува-
ти державу, зробити її в очах парт-
нерів активом, а не пасивом. Такий
шлях перетворить західних парт-
нерів на союзників, а сама Україна
отримає статус європейського
гравця. В протилежному випадку
на Україну чекає стагнація – само-
тужки, без ефективної допомоги
ззовні, влада України не зможе впо-
ратися із наявними та потенційни-
ми проблемами «на всьому фрон-
ті».
Одним із слабких місць ниніш-
нього глави держави стала консер-
вація системи прийняття рішень –
Президент та його найближче
оточення не готові слухати думки
ззовні. Цікаві зауваження на цю
тему можна знайти в інтерв’ю нар-
депа Сергія Тарути («Першим було
бажання сформулювати 10 або 15
пунктів і йти з ними до президента.
Потім почали ділитися між собою
- яка ймовірність того, що нас по-
чують. Близькі до президента люди
сказали, що ймовірність менше 2%.
Тоді ми вирішили не втрачати час
Після втягування у війну в Сирії
ризики РФ зросли та носять кри-
тичний характер
В разі ж консолідації Заходу Росія
вийде з глобального протистояння
виснаженою, з очевидними втра-
тами

12. 12
даремно», 1 грудня, Українська
правда). На жаль, нинішній владі
не вдалося створити системного
протиборства Росії, залучивши до
цього здорові зрушення знизу.
Тому боротьба з агресором у 2014
та 2015 роках мала два рівні: спора-
дичні дії влади та стихійні дії наро-
ду.
Слід визнати, що у 2016 рік
Україна входить під тиском кри-
тичних ризиків та екзистенціаль-
них викликів державності. Які про-
тягом двох років війни постійно
зростали. Ймовірність масштабної
війни знижено, однак вразливість
України лише збільшилася. Потен-
ціал держави тримається за допо-
могу партнерів, але як вклад у
спільну справу Україна пропонує
лише «прозахідну позицію». Цього
виявляється замало, про що зага-
лом свідчать останні реакції Ва-
шингтона як головного акціонера.
Однак з’явилися й точки зростан-
ня: готовність до об’єднання під
українським прапором значної
кількості активного населення, го-
товність до справжньої кривавої
боротьби з Росією певної критич-
ної кількості українців, готовність
стати прихильниками західної сис-
теми цінностей переважної біль-
шості тих, хто пов’язує своє по-
дальше життя з Українською
Державою.
Слід визнати, що у 2016 рік Україна
входить під тиском критичних
ризиків та екзистенціальних викли-
ків державності
з’явилися й точки зростання: го-
товність до об’єднання під україн-
ським прапором значної кількості
активного населення, готовність
до справжньої кривавої боротьби з
Росією певної критичної кількості
українців, готовність стати при-
хильниками західної системи ціннос-
тей переважної більшості тих, хто
пов’язує своє подальше життя з
Українською Державою

13. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 17 грудня 2015
13
Інформаційні операції проти
України Росія проводила завжди,
зокрема й у ті періоди, коли глаша-
таї Кремля називали дві держави
братніми. Країна, керівництву якої
вдалося обдурити свій народ і про-
писати свої неосяжні спецслужби в
усіх солідних установах, редакціях і
університетах, виконувала за допо-
могою ЗМІ багато специфічних за-
вдань. Від банальної дезінформації
до витончених способів залякуван-
ня, як, наприклад, стаття «Меха-
нічний мандарин» (2008), в якій
змодельована військова інтервен-
ція РФ в Україні. Класикою жанру
й одночасно початком нового ета-
пу — боротьби на знищення дер-
жави — стало особисте проведення
інформаційно-психологічної опе-
рації першим кремлівським аван-
тюристом. Йдеться про негарний
виступ Путіна на саміті НАТО в
Бухаресті 4 квітня 2008 року, де не
лише вистачало дезінформації («з
сорока п’яти мільйонів осіб за офі-
ційним переписом лише сімнад-
цять мільйонів росіян»), а й були
чітко оформлені офіційні територі-
альні претензії до України.
2015 року Росія перетворилася
на відверто ворожу державу для
України, а її беззмінний і неперед-
бачуваний лідер — на головну за-
грозу українській державності.
Саме час пригадати, що Путін по-
ступально перетворюється на де-
мона для всього світу. Минулого
Кремль замітає сліди своїх збройових
зв’язків з «ІДІЛ»
У дзеркалі
експертноі
думки
Валентин Бадрак,
Директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння

14. 14
місяця Велика Британія визнала
Росію загрозою вищого рівня в
рамках нової стратегії національ-
ної безпеки. А начальник штабу
Сухопутних військ США Марк
Міллі показово зазначив, що «Росія
являє більшу загрозу для США, ніж
«Ісламська держава». Ось чому
будь-які нові заяви й публікації
щодо України слід сприймати як
продовження загальної стратегії
Росії на руйнування й розчленову-
вання України.
Саме такою є канва спроби
представити Україну спонсором
міжнародного тероризму. Цікаво,
що слуги Путіна поставили Украї-
ну на третє місце — безпосередньо
після ключових ворогів США і Ту-
реччини.РосійськийресурсВзгляд.
ру, що обслуговує Кремль у сфері
пікантних інформаційних послуг, в
радянському стилі (як любить бос)
виставив Україну постачальником
китайських ПЗРК FN-6 до Сирії на
користь «ІДІЛ». Можна, звісно,
представляти аргументи, що ви-
кривають чисельні качки Путіна в
російських ЗМІ. Як, наприклад,
факт, що затриманий у Кувейті
прибічник «ІДІЛ» ліванець Усама
Хайат (Osama Mohammad Sayed
Khayat), як і згадувані п’ятеро його
спільників, ніколи не відвідував
Україну й ніколи не пересікав її
кордонів. Або те, що Держекспорт-
контроль України не отримував
звернень і не надавав дозвільних
документів на здійснення міжна-
родних передач, зокрема транзит
через територію України перенос-
них зенітно-ракетних комплексів
китайського виробництва FN6.
Набагато важливіше інше: поді-
бні публікації деколи з’являються
не лише щоб очорнити призначе-
ного Кремлем «ворога», а й щоб
приховати свої темні справи. А тут
говорити є про що. Є неспростовні
факти, що саме ПЗРК користували-
ся популярністю в «ІДІЛ» і активно
«реекспортувалися» під час бойо-
вих дій з окупованих проросій-
ськими бойовиками територій
Донбасу й анексованого Криму.
Щоправда, йдеться переважно про
комплекси радянського виробни-
цтва — Москві було важливо під-
живлювати непримиренних воро-
гів тих, хто наступає на її інтереси в
різних точках планети. У цьому
контексті варто звернути увагу на
примітний сюжет відомого теле-
журналіста Андрія Цаплієнка (6
грудня 2015 року), в якому офіцер
ФСБ заявив про причетність Росії
до заворушень у Лондоні, терактів
у Парижі й зв’язків з «Ісламською
державою». Ця стратегія повністю
відповідає кегебешному стилю Пу-
тіна — в найбридкішому виконанні
він набув терміну «путінізм».
Для створення демонічних об-
разів, хоч Туреччині, хоч України,
хоч ще якоїсь держави, агенти
Кремля витрачають гігантські суми
з бюджету РФ. За оцінками фахів-
ців у російському бюджеті передба-

15. 15
чені щорічні витрати на пропаган-
ду в розмірі близько 1,4 млрд
доларів на рік. Ці гроші йдуть на
фінансування інформаційних ре-
сурсів, спрямованих як на вну-
трішню, так і на зовнішню аудито-
рії. Це ресурси, що
використовуються на підкуп іно-
земних журналістів і відомих полі-
тиків. Адже абсолютно очевидно,
що ганебна заява колишнього пре-
зидента Франції Ніколя Саркозі
одразу після терактів у Парижі (з
палким закликом до тісніших від-
носин з Росією і формування коалі-
ції, «що включала б росіян») стала
результатом безумовної домовле-
ності з Кремлем.
Звісно, що цілеспрямовані ан-
тиукраїнські кампанії в інформа-
ційній сфері завжди залишаються у
фокусі уваги Москви. До речі, не-
рідко Кремль прагне одним махом
виконати одразу кілька завдань.
Варто звернути увагу, що зусилля
дуже часто пов’язані з ринком
озброєнь. Не в останню чергу за-
вдяки системній роботі російських
спецслужб і ЗМІ Ірак переорієнто-
вувався на замовлення
Білокам’яної, залишивши колишні
ідеї закупівель в України. Якраз но-
вим переділам ринку присвячені
нещодавні «хорові пісні» про пла-
ни постачань з України через Катар
зенітно-ракетного комплексу
«Печора-2Д» (проекту модернізації
комплексу радянського виробни-
цтва С-125. Практично одночасно
наприкінці листопада цього року
з’явилися статті однакового змісту
на цю тему (як то «Катар і Україна
постачають «ІДІЛ» ЗРК «Печора-
2Д»).
Варто зауважити, що статті
з’являються на різних ресурсах ан-
глійською, арабською, іспанською,
португальською, французькою й
іншими мовами — це свідчення
розмаху путінської агентурної ме-
режі, що загрожує далеко не лише
Україні. Одна зі статей закінчуєть-
ся симптоматичною сентенцією:
«Зважаючи на те, що комплекс
«Печора-2Д» здатен уражати літа-
ки на висотах до 21 км, розсліду-
вання авіакатастрофи літака A321
може отримати несподіваний по-
ворот...». У зв’язку з цим абсолют-
но не можна виключати, що РФ го-
тувала провокацію зі знищення
літака ВПС РФ на території Сирії з
використанням ЗРК/ПЗРК, який
дійсно був на озброєнні ЗС України
й був захоплений РФ у Криму або в
Донбасі. Мета — звинувачення
України в підтримці тероризму,
здійсненні терористичного акту і
як наслідок — блокування міжна-
родних процесуальних дій світової
спільноти щодо розслідування ка-
тастрофи рейсу МН-17 і блокуван-
ня звинувачення РФ у тероризмі.
...Але Туреччина випередила
РФ, викликавши вогонь інформа-
ційної артилерії на себе. І, до речі,
викликавши справжній шок у
Кремлі, що отримав добрячий ля-

16. 16
пас. Ця подія, здається, унеможли-
вила створення горезвісної коалі-
ції, про яку мріяв Путін. А в самій
політиці й заявах Путіна дедалі
більше можна знайти ірраціональ-
ного й нелогічного, що не лише ля-
кає здатних мислити, а й демон-
струє невиліковні метастази
нинішнього політичного курсу
Кремля. А постачаючи зброю бойо-
викам «ІДІЛ» із території й з вико-
ристанням інфраструктури тимча-
сово окупованого Криму, Росія вже
підставила саму себе. Відверте ви-
користання для цього кораблів ЧФ
РФ, допоміжного флоту ВМФ РФ
та й кораблів іноземних держав,
які, порушуючи санкції проти РФ,
здійснювали заходи в порти Криму,
вже спричинило «закриття» Бос-
фору для військових кораблів. Ро-
сія дедалі більше ризикує перетво-
ритися на країну-ізгоя, ізольовану
від усього цивілізованого світу. І
чимало аналітиків схильні вбачати
в роздаванні направо й наліво зви-
нувачувальних статей ні що інше
як агонію самої кремлівської про-
паганди.
Завершуючи тему інформацій-
них інсинуацій Москви, варто не
упустити ще дві цікаві ознаки. Пер-
ша пояснює причину пильної уваги
Кремля до військово-технічної
співпраці, ринку зброї й іміджу
України як впливового міжнарод-
ного збройового гравця. Проблема
для РФ набагато глибша, оскільки
на сучасному етапі вона все більше
скочується в зону технологічної
відсталості. Тоді як Україна посту-
пально налагоджує ВТЗ із Заходом,
зокрема й організацію імпортоза-
міщення російських комплектую-
чих, сама Росія вже має технологіч-
ний дефіцит, блокаду постачань
високоточних верстатів і агрегатів
для військової техніки. У цьому
теж слід шукати коріння істерії й
спроб дискредитувати Київ в очах
західних партнерів, адже навіть
свої традиційні ринки — китай-
ський і індійський — Москва може
наполовину втратити внаслідок ко-
операції України й Заходу.
Нарешті, ще один, дуже хитро-
мудрий штрих згубної російської
риторики. А саме послання прези-
дента Путіна до Федеральних збо-
рів на початку грудня якось дивно
не містило ані слова про Україну.
Можливо, господар Кремля про-
мовчав унаслідок виконаних пла-
нів дестабілізації України. Але не
виключено, що проблема в іншому:
Путін відверто зав’язнув у створе-
ній ним же орді ворогів, проявив
себе небезпечним і шкідливим для
всього світу індивідом, а його ува-
га, енергія й завдання дедалі більше
розсіюються. Аналіз свідчить, що
Кремль переживає найскладніший
період з часів появи в ньому Путі-
на. І якщо Україна вже припиняє
бути для нього потужним подраз-
ником, то чи не свідчення це без-
прецедентного ослаблення одер-
жимого владою демона?!

17. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 17 грудня 2015
17
Согласно действующему укра-
инскому законодательству доста-
точно большой объем полномочий,
функций и задач в секторе разви-
тия оборонной промышленности,
а также военно-технического со-
трудничества, возложен, на Мини-
стерство экономического развития
и торговли.
О текущих перспективах
На сегодняшний момент на рас-
смотрении в Кабинете министров
Украины находится Программа
развития вооружения и военной
техники (ВВТ) на период до 2020 г.
Задержки с её своевременным при-
нятием были связаны с уточнени-
ем бюджетных показателей. Перво-
начальные варианты программы
имели ожидаемые бюджетные по-
казатели, которые не состыкова-
лись с сегодняшними финансовы-
ми возможностями государства.
На данный момент Министерство
подошло к окончательным бюд-
жетным показателям. Поэтому,
ожидаем, что в ближайшее время -
до конца 2015 г., программа будет
утверждена, а ее показатели будут
реализованы в проекте Гособорон-
заказа на 2016 год.
В разработке находится Про-
грамма развития оборонно-про-
мышленного комплекса до 2020
года. Концепция этой программы
уже согласована со всеми ответ-
ственными министерствами и ве-
Система управления ОПК должна
функционировать на базе единых,
универсальных механизмов,
установленных государством
Руслан Корж,
заместитель министра
Министерства экономического развития и торговли Украины

18. 18
домствами и подаётся для приня-
тия Кабинетом Министров
Украины. Как только будет приня-
та Программа развития вооруже-
ния и военной техники, сразу же,
за ней, в течение максимум месяца
будет подготовлена и принята Про-
грамма развития оборонно-про-
мышленного комплекса.
Если говорить об акцентах этих
программ, то они расставлены ис-
ходя из финансовых возможностей
государства. На сегодняшний мо-
мент, по понятным причинам, нет
возможности удовлетворить все
потребности Вооруженных Сил в
новейшей технике. Поэтому, рабо-
та в рамках программы ВВТ орга-
низована по двум параллельным
направлениям. Первое – это макси-
мально быстро, качественно и эф-
фективно, с точки зрения затрат,
обеспечить вооруженные силы мо-
дернизированной и восстановлен-
ной техникой. Плюс отечественны-
ми новейшими образцами техники
в тех объёмах, которые на сегод-
няшний момент позволяет бюджет.
Второе – развивать современное
вооружение, для того чтобы на вто-
ром этапе – через 3-4 года, постав-
лять в войска более современное
новейшее вооружение.
Касаемо единого управления в
системе ОПК
Решать проблемы, существую-
щие в системе управления ОПК,
назначением конкретного ответ-
ственного вице-премьера, это зна-
чит не решать саму проблему, а бо-
роться с её последствиями.
Говорить сегодня о появлении ви-
це-премьера, отвечающего за обо-
ронку, можно лишь как о времен-
ном явлении. Конечно, его
присутствие в какой-то мере сни-
мет с премьер-министра бремя от-
ветственности за координацию
усилий, связанных с выполнением
государственного оборонного за-
каза, с деятельностью оборонно-
промышленного комплекса, реали-
зацией реформ в секторе
безопасности и обороны в той ча-
сти, которая не касается Президен-
та, его администрации и СНБО. Но
на будущее система управления
ОПК должна работать на базе ме-
ханизмов, которые обеспечивают-
ся нормативными актами, чётким
планированием, долгосрочным
взаимодействием между заказчи-
ком и исполнителем. Когда обо-
ронная промышленность не ждёт
указаний сверху по поводу того,
чем заниматься дальше, а как во
многих странах с помощью систе-
мы самоорганизации и взаимодей-
ствия со всеми участниками про-
цесса, на рыночных условиях
повышает свою конкурентоспо-
собность, борется за заказы и раз-
вивает экспортные возможности.
То есть, роль государства с точ-
ки зрения поддержки ОПК должна
сводиться к выработке приорите-
тов и перспектив развития, а также
Решать проблемы, существующие
в системе управления ОПК, назначе-
нием конкретного ответственного
вице-премьера, это значит не
решать саму проблему, а бороться
с её последствиями
Роль государства с точки зрения
поддержки ОПК должна сводиться к
выработке приоритетов и перспек-
тив развития, а также потребнос-
тей основных государственных
заказчиков

19. 19
потребностей основных государ-
ственных заказчиков. При этом,
должно иметь место как государ-
ственное, так и собственное (от са-
мих предприятий) финансирова-
ние оборонных проектов.
До тех пор пока эта система не
выстроена до конца, вполне воз-
можно, что наделение какого-то
одного высокопоставленного чи-
новника властными полномочия-
ми может помочь решить вопрос
управления в сфере ОПК.
Во многом, вопросы будут ча-
стично сняты, когда будут приняты
все необходимые элементы, обе-
спечивающие деятельность обо-
ронно-промышленного комплекса
и общей системы безопасности го-
сударства. За прошедшие полтора
года, был практически пройден
путь от военной доктрины и даль-
ше по всем правоустанавливаю-
щим и стратегическим докумен-
там.
О государственно-частном
партнерстве
На сегодняшний момент госу-
дарственно-частное партнёрство
реализуется в контексте как во вза-
имодействии госпредприятий с
частными компаниями, так и во
взаимодействии частных компа-
ний с госструктурами. Частные
предприятия являются субпостав-
щиками, субподрядчиками для
многих государственных предпри-
ятий и наоборот. Достаточно боль-
шое количество частных предпри-
ятий участвуют и в контрактах по
ремонту и модернизации вооруже-
ния и техники.
Касаемо того, каким образом
обеспечивать механизм управле-
ния или координации между ними,
опыт зарубежных стран подсказы-
вает, что лучше всего, на самом
деле, координация осуществляется
снизу вверх. То есть, самими пред-
приятиями в рамках собственной
самоорганизации, когда проблема-
тика деятельности организаций
обговаривается внутри, а на по-
верхность выносятся уже здравые
«зерна» обобщённых проблем и
путей их решения.
При этом загонять все предприя-
тия под «Министерство оборонной
промышленности», не является са-
моцелью.Оченьважно,какужебыло
отмечено ранее, выработать пра-
вильные и действенные механизмы
деятельности оборонных предприя-
тий разной формы собственности.
При этом, по большому счёту, не
должно быть разницы между госу-
дарственным и частным предприя-
тием, с точки зрения их возможно-
стей и права участия в оборонных
программах и контрактах.
Об институте генеральных
конструкторов
Появление института генераль-
ных конструкторов в свое время

20. 20
было вызвано историческими об-
стоятельствами, когда было необ-
ходимо координировать деятель-
ность всех участников процесса и
всех производителей вооружения
и военной техники, в действующей
тогда командно-административ-
ной системе. К сожалению, Украи-
на ещё не совсем ушла от этой си-
стемы. Поэтому как
промежуточный этап есть смысл
найти достойных специалистов,
которым можно было бы поручить
координацию конкретных оборон-
ных программ/проектов государ-
ственного масштаба. Наделить их
полномочиями генеральных кон-
структоров, которые под себя
сформировали бы целую сеть глав-
ных конструкторов. Отладили бы
производственную кооперацию, и
подхватили бы те направления раз-
вития новых вооружений, кото-
рые, к сожалению, на сегодняшний
момент в Украине не производятся.
Однако в дальнейшем, следует все
же переходить к иным механизмам
и способам оборонно-промышлен-
ного строительства. Ведь в преды-
дущей системе было и ряд недо-
статков, когда генеральный
конструктор, по сути, был не толь-
ко конструктором и управленцем
программы, но ещё и хозяйствен-
ным деятелем.
Что должно получиться после
условно называемого «переходного
этапа» сейчас обсуждается в рам-
ках СНБО Украины. В ближайшее
время будут наработаны некото-
рые комментарии и предложения,
которые в дальнейшем перерастут
в изменения в действующую нор-
мативную базу.
О ГК «Укроборонпром»
К сожалению, ГК «Укроборон-
пром» живет между двумя ипоста-
сями. С одной стороны, это неза-
вершенный орган государственной
власти, с другой - не совсем хозяй-
ствующий субъект. Грубо говоря,
он пока есть некая надстройка над
предприятиями, которая, по сути
дела, питается за счёт их отчисле-
ний. Рано или поздно следует пре-
образовать концерн в некий обо-
ронныйхолдинг,вкоторомдолжны
быть так называемые субхолдинги
по направлениям. Какое количе-
ство этих субхолдингов и какой
глубины они должны создаваться,
- вопрос, решаемый в рабочем по-
рядке. Уже есть некоторые нара-
ботки, которые сейчас проходят
стадию обсуждения. Было бы не-
плохо, если, скажем, из той право-
вой формы, в которой сейчас при-
бывает концерн, он превратится в
нормальный холдинг, в рамках ко-
торого формировалась бы полити-
ка и стратегия развития самой
структуры.
К вопросу о военно-техническом
сотрудничестве
На сегодняшний день Минэко-
номразвития должно подготовить

21. 21
новый законопроект о Военно-тех-
ническом сотрудничестве. На дан-
ный момент у нас происходит це-
лый ряд рабочих встреч с
представителями министерств и
ведомств, ответственных за ВТС.
Конечно, последнее время было
много дебатов по вопросу того, кто
должен быть главным в сфере
ВТС – Минобороны или Минэко-
номики. Однако здесь необходимо
смотреть шире. Оборонное ведом-
ство, преимущественно, занято во-
просами подготовки личного со-
става, оснащения армии
необходимым вооружением, пере-
ходом на стандарты НАТО, в том
числе, с получением военно-техни-
ческой помощи. Минэкономики,
больше уделяет внимание вопро-
сам развития внешней торговли, в
том числе, продукции оборонного
назначения, которое касается не
только импорта, что ближе Мини-
стерству обороны, а и экспорта.
На сегодня без экспортной на-
правленности наша оборонная
промышленность не сможет вы-
жить. Так как, если посмотреть на
объёмы оборонного заказа, то он
невзирая на свою весомость, по
сравнению с прошлыми годами,
составляет лишь 5-10% от того
объема промышленного потенциа-
ла нашей оборонной промышлен-
ности, который она может и долж-
на реализовывать. Понятно, все
остальные 90% должны уходить на
экспорт. Словом, есть разные ак-
центы в приоритетах Министер-
ства обороны и Министерства эко-
номического развития, а также
оборонной промышленности. По-
этому может быть и нет необходи-
мости назначать главный орган, от-
ветственный за ВТС, а просто
разделить полномочия между раз-
ными органами власти.
Тем не менее, в ближайшие
месяц-два выйдем на окончатель-
ный текст закона о ВТС, после чего
он будет согласован и подан на рас-
смотрение на заседании Кабинета
Министров и далее в Верховную
Раду Украины. В лучшем случае
весь этот процесс может завер-
шиться в первом квартале 2016
года.
По роли Минобороны сложно
дать универсальный рецепт, но тот
факт, что Министерство обороны
должно быть прямым заказчиком и
покупателем продукции военного
назначения для своих нужд, у меня
нет никаких сомнений. Миноборо-
ны должно иметь и компетенции, и
возможность осуществлять такие
закупки.
На сегодня отсутствует единая
база украинских военных техноло-
гий, и это очень скверно. Как раз
сейчас Министерство разрабаты-
вает некий подход для проведения
инвентаризации наших основных
технологий. Минэкономики нача-
ло этот процесс по тем позициям,
которые связаны с необходимо-
стью снижения импортной зависи-

22. 22
мости от Российской Федерации,
так как на сегодняшний момент это
является одним из основных прио-
ритетов. Поэтому крайне важно
понять, какие из технологий, кото-
рые учувствуют в данных позици-
ях, можно развивать самостоятель-
но, а какие необходимо закупать за
рубежом. Пока есть потребность
проведения большой инвентариза-
ции. Этим вопросом по всей види-
мости будет заниматься Министер-
ство экономического развития и
торговли в координации с Укробо-
ронпромом, с Академией Наук и
другими научно-профильными ис-
следовательскими институтами.
Гособоронзаказ как основа
Размер ГОЗ-2015 был несколько
уменьшен по сравнению с первич-
ными показателями, так как в тече-
ние года несколько раз пришлось
сокращать затраты, для того чтобы
выделить средства на содержание
наших Вооруженных Сил. Тем не
менее, по истечении 10 месяцев
уходящего года деятельность ве-
дется приблизительно в графике по
заключению договоров. Может
быть с каким-то отставанием. С
точки зрения реализации этих до-
говоров, то существенных проблем
нет. Есть отдельные трудности по
отдельным видам вооружений,
связанным с процессом принятия
на вооружение, а также отставани-
ем в производственном графике. В
обоих случаях есть как объектив-
ные, так и субъективные причины.
Тем не мене все находится на кон-
троле у премьер-министра Украи-
ны. В целом ГОЗ будет выполнен,
хотя часть объёмов «перетечёт» на
следующий год.
На сегодня подготовлен каталог
продукции, которая подлежит им-
портозамещению. В первую оче-
редь речь идет об изделиях, по ко-
торым был импорт из Российской
Федерации. Там несколько десят-
ков тысяч позиций, из них около
трети уже освоены на предприяти-
ях Украины. В этом смысле ГК
«Укроборонпром» провел доста-
точно хорошую работу, взаимодей-
ствуя с обладминистрациями и
предприятиями на местах. Но, ко-
нечно же, осталось достаточно
большое количество позиций, где
переход от российского импорта
либо на собственное производство,
либо на импорт из других стран,
достаточно сложный. Поэтому сей-
час начинается самый сложный
этап. Ключевые трудности возни-
кают в сфере материаловедения.
Потенциал у нашей страны есть, но
его нужно развивать. Сейчас отра-
батывается несколько потенциаль-
ных инвестиционных проектов,
которые позволят нам произво-
дить ключевые материалы и эле-
менты по критическому импорту.
На сегодня каждый госзаказчик
имеют свою систему согласования
цены на закупку, ремонт и модер-
низацию ВВТ. У кого-то есть воен-

23. 23
ная приемка, у кого-то ее нет. Каж-
дый определяется в этом вопросе
самостоятельно, а государственная
нормативно-правовая база, даёт
лишь основные вводные. Получа-
ется, что разные оборонные заказ-
чики могут одну и ту же технику
закупать по разным ценам. Отсут-
ствие, скажем так, универсализа-
ции, создаёт, в том числе, и корруп-
ционные риски. Поэтому совсем
недавно было совещание в СНБО
Украины, в результате которого
было принято решение о том, что-
бы Минэкономики подготовило
проект методики калькуляции цен
на оборонную продукцию, для того
чтобы потом её распространить
для всех заказчиков. Если измене-
ния в закон о ГОЗ будут приняты в
ближайшее время в парламенте, то
там появится уже прямая норма,
что за порядок ценообразования
отвечает Кабинет министров Укра-
ины. И тогда та методика, которую
разрабатывает Министерство, и
ляжет в основу этого порядка. В ре-
зультате появится более прозрач-
ный и защищённый от коррупци-
онных рисков единый порядок
ценообразования на продукцию
оборонного назначения.

24. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 17 грудня 2015
24
Терористичні атаки в Парижі 13
листопада 2015 року з численними
людськими жертвами викликали
необхідність як глибинного аналізу
роботи французьких спецслужб,
так і активізації французької зо-
внішньополітичної стратегії для
боротьби з Ісламською Державою
(ІД).
Напередодні візиту до Москви
президента Франції Ф.Олланда
прем’єр-міністр Франції М.Вальс
вперше висловився про можли-
вість зняття санкцій з Росії за умо-
ви виконання Москвою своєї час-
тини мінських угод. 25 листопада
2015 р. виступаючи перед депута-
тами Вальс наголосив, що він спо-
дівається на зняття санкцій за умо-
ви виконання мінських угод. До
того ж, права партія Н.Саркозі
«Республіканці» звернулася до пре-
зидента Ф.Олланда з проханням
зняти ембарго з Росії.
26 листопада 2015 р. Ф.Олланд
на зустрічі з В.Путіним у Москві за-
кликав до створення світовими
державами «великої коаліції» для
боротьби проти ІД.
Так, директор французького Ін-
ституту міжнародних і стратегіч-
них відносин П.Боніфас вважає,
що оскільки у Франції з Росією є
спільна мета – перемогти ІД, то для
кращої ефективності ці країни мо-
жуть координувати свої удари по
Ісламській Державі. Франція також
проситиме Росію не наносити уда-
Оксана Мітрофанова,
старший науковий співробітник відділу трансатлантичних досліджень
Державної Установи «Інститут всесвітньої історії НАН України»
кандидат політичних наук
Терористичні атаки в Парижі викли-
кали необхідність як глибинного
аналізу роботи французьких спец-
служб, так і активізації французької
зовнішньополітичної стратегії для
боротьби з Ісламською Державою
(ІД).
Франція: сучасні виклики, шляхи їх
розв’язання і наслідки для України

25. 25
рів по антиурядовим організаціям,
а наносити удари по ІД. На думку
цього фахівця, увійшовши в коалі-
цію з Росією по Сирії, Франція ні-
чим не ризикує, тому що обидві
країни мають не лише розбіжності,
а й спільні інтереси.
Інший французький воєнний
експерт, полковник у відставці на
умовах анонімності звертає увагу
на важливий нюанс: якщо повітря-
ні удари мають незначний ефект, –
це через те, що літаки літають дуже
високо, щоб не бути збитими сис-
темами протиповітряної оборони,
а отже, щоб не було загиблих, наяв-
ність яких би дуже негативно оці-
нила б французька громадськість.
Росія, вважає француз, не бачить
подібної проблеми, а на Заході це
дуже важко зрозуміти. Таким чи-
ном, співпраця Заходу з Росією
розпочнеться з координації пові-
тряних ударів, а потім, за необхід-
ності, Росію можуть прийняти як
повноправного члена коаліції.
На думку французького генера-
ла у відставці, спеціаліста з питань
політики Росії (також побажав за-
лишитись неназваним), метою
Франції є створення міжнародної
коаліції для операцій у Сирії, зо-
крема, у складі США, Великобрита-
нії та Росії. Він вважає, що це – й
мета Росії, однак у Парижа і Мо-
скви є розбіжності щодо майбут-
нього уряду Сирії. Тому через цей
чинник під час останнього візиту
президента Ф.Олланда до Москви,
домовилися лише про координа-
цію повітряних ударів.
В свою чергу, згідно із комента-
рем С.Сюра, почесного професора
Університету Пантеон-Ассас, Па-
риж ІІ, Франція готова прийняти
Росію в коаліцію ad hoc, але й коор-
динація ударів є також прийнят-
ною для неї, навіть якщо вона праг-
не більшого.
Стосовно сценарію можливої
участі французьких військових у
гіпотетичній наземній операції в
Сирії французький генерал у від-
ставці зауважив, що він не думає,
що така операція відбудеться в
принципі. В той час як полковник у
відставці зазначає, що немає мож-
ливого сценарію, окрім третьої сві-
тової війни, та нагадує принцип
«No boots on the ground». Згідно з
цим принципом, лише деякі части-
ни французького спецназу (FS)
братимуть участь в операціях в Си-
рії (а Париж заперечуватиме будь-
яку наземну участь). Втім, там
французький спецназ вже діє з 2012
року.
Професор С.Сюр зауважує, що
не буде взагалі наземної операції
Франції у Сирії, окрім малоймовір-
ного сценарію наземного втручан-
ня коаліції під проводом США.
Оцінюючи французьку зовніш-
ньополітичну стратегію полковник
у відставці зазначає, що, на його
думку, Міністерство закордонних
справ Франції від часів приходу до
влади Н.Саркозі обрало помилкову
Метою Франції є створення міжна-
родної коаліції для операцій у Сирії,
зокрема, у складі США, Великобри-
танії та Росії
Міністерство закордонних справ
Франції від часів приходу до влади
Н.Саркозі обрало помилкову дипло-
матичну вісь: Лівія, «арабська
весна», Мурсі в Єгипті, смертоносні
зближення з Саудівською Аравією
та Катаром (французькі політики
корумповані саудитами та катар-
цями).