Война Кремля против Украины

1. Безпековий огляд ЦДАКР № 14 (77)
1 серпня 2017
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 серпня 2017
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКР
Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 серпня 2017
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики та ризики для України у другій половині
липня 2017 року
Росгвардия: новые опричники России. Часть 1
Операция «Малороссия»: что стоит за очередной инициативой
марионетки Кремля
Санкції проти зиску: подвійні стандарти ЄС
Нова реформа спецслужб Республіки Польща: кому вигідно?

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 серпня 2017
4
Фахівці Центру досліджень ар-
мії, конверсії та роззброєння
(ЦДАКР) пропонують свій аналіз
ключових тенденцій у сфері безпе-
ки і оборони другої половини лип-
ня 2017 року.
Головні ризики воєнного
характеру
Протягом двох останніх тижнів
липня ситуація на лінії розмежу-
вання залишається стабільно на-
пруженою. За даними прес-центр
штабу АТО внаслідок обстрілів по-
зицій українських військових з
боку проросійських бойовиків з 15
по 30 липня загинуло 16 україн-
ських бійців ЗСУ, більше 40 отри-
мали поранення різного ступеня
тяжкості.
Водночас найпотужніших об-
стрілів зазнали житлові квартали
Мар’їнки та Зайцевого. Відповідно,
життя та здоров’я мирних мешкан-
ців прифронтових міст і сіл зали-
шається в небезпеці через нехту-
вання російською стороною
умовами мирних домовленостей.
Тим часом на початку липня в
Міністерстві оборони України за-
спокоювали громадськість. Про-
фільний міністр Степан Полторак
висловив переконання, що бойови-
ки не планують наступати: «За-
грозливих ситуацій на Донбасі, в
тому числі, будь-яких дій проти-
вника для проведення наступаль-
них дій українська сторона на сьо-
годні не бачить».
Однак у Генштабі занепокоєні
нарощуванням Росією сухопутно-
го угруповання біля східних кордо-
нів України. Йдеться про 3-тю (міс-
цепостійноїдислокації–м. Валуйки,
Білгородська область РФ), 144-ту
(м. Смоленськ) та 150-ту (м. Ново-
черкаськ, Ростовська область РФ)
мотострілкові дивізії. За словами
начальника Генерального штабу –
Головнокомандувача ЗСУ генерала
Загальні
оцінки
Основні виклики та ризики для України у
другій половині липня 2017 року
Життя та здоров’я мирних мешкан-
ців прифронтових міст і сіл залиша-
ється в небезпеці через нехтування
російською стороною умовами
мирних домовленостей

5. 5
армії України Віктора Муженка:
«Організаційно-штатна структура,
озброєння, та військова техніка,
яка надходить на їх комплектуван-
ня, свідчить про те, що ці російські
дивізії є по своїй суті ударними, і
призначені для ведення швидких
наступальних дій».
ЦДАКР наголошує на важли-
вості акцентування уваги на бря-
цанні російської зброї поблизу
українського кордону та беззапере-
чних фактах присутності військо-
вих формувань РФ на окупованих
територіях. Така комунікативна
стратегія розвіює ілюзії про вну-
трішнє походження збройного
конфлікту на сході нашої держави.
Значення цього фактору важко пе-
ребільшити в умовах цинічної ін-
формвійни, яку Росія веде проти
України.
Майбутні російсько-білоруські
навчання «Захід-2017», які про-
йдуть з 14 по 20 вересня приверта-
ють пильну увагу вітчизняних та
європейських експертних кіл.
ЦДАКР констатує: ці злагодження,
з одного боку, можуть стати при-
криттям для пошуку слабких місць
в обороні східних рубежів НАТО
та українського кордону, а з іншого
- елементом повзучої окупації Біло-
русі. При цьому експерти ЦДАКР
зауважують, що з огляду на те, що в
квітні 2016 року РФ і Білорусь за-
вершили формування об’єднаної
системи протиповітряної оборони
(фактично Мінськ давно знахо-
диться під військовою парасоль-
кою Москви), цьогорічні навчання
не варто розглядати як спробу кар-
динально змінити стратегічний ба-
ланс сил у регіоні. Розгортання вій-
ськових спроможностей Росії на
західному напрямку слід розгляда-
ти як елемент стратегії, в рамках
якої Москва проектує свій воєнний
потенціал на сферу міжнародних
відносин, створюючи в такий спо-
сіб нові плацдарми для геополітич-
ного торгу із Заходом.
Варто зазначити, що НАТО пла-
тить Кремлю тією ж монетою – ак-
тивно проводить навчання в Бал-
тійському та Чорноморському
регіонах, залучаючи країни-парт-
нери – Україну, Грузію та Молдову.
Так, у Грузії 30 липня стартували
багатонаціональні військові на-
вчання «Гідний партнер-2017» за
участі трьох тисяч військовослуж-
бовців та 500 одиниць бронетехні-
ки зі США, Великої Британії, Укра-
їни, Туреччини, Словенії та
Вірменії. З 10 по 22 липня в аквато-
рії Чорного моря тривали міжна-
родні військово-морські навчання
«Сі Бриз-2017», в яких взяли участь
3,5 тис. військовослужбовців із 16
країн; близько 30 кораблів, катерів
та суден; 22 одиниці авіаційної тех-
ніки, автомобільна та бронетанко-
ва техніка.
Практичним продовженням «Сі
Бриз-2017» стало будівництво мор-
ського операційного центру для
Управління 5 бригади надводних
Розгортання військових спромож-
ностей Росії на західному напрямку
слід розглядати як елемент стра-
тегії, в рамках якої Москва проек-
тує свій воєнний потенціал на сферу
міжнародних відносин, створюючи в
такий спосіб нові плацдарми для
геополітичного торгу із Заходом

6. 6
кораблів, яке розпочалося 25 липня
в Очакові за підтримки США. Че-
рез цей пункт має здійснювати ке-
рівництво морським, повітряним
та береговим компонентами, а та-
кож Силами спеціальних операцій.
Окрім того, до функцій морського
операційного центру буде належа-
ти розробка плану, координація,
управління та логістика тієї чи ін-
шої операції.
Більше того, США і Україна до-
мовляються про передачу україн-
ському флоту американських вій-
ськових патрульних катерів Islands.
Таке поповнення ВМС України
стане важливим етапом формуван-
ня так званого «москітного флоту»
(концепція організації ВМС, яка
передбачає створення угруповання
катерів, оснащених сучасним
озброєнням, здатним виконувати
завдання у виключній економічній
зоні країни). Варто зауважити, що
дана модель відновлення спромож-
ностей військово-морського флоту
України була прийнята на озброєн-
ня з огляду на економічні реалії та
характер зовнішніх ризиків, з яки-
ми Київ зіштовхнувся після анексії
Криму.
Внутрішньополітичні виклики
Позитивним сигналом про під-
тримку зусиль України щодо стри-
мування російської експансії є про-
позиція законодавців Палати
представників США виділити на
військову допомогу Києву не мен-
ше 410 млн доларів у наступному
фіскальному періоді (про це йдеть-
ся в проекті «Закону щодо асигну-
вань на потреби Державного де-
партаменту, зарубіжні операції та
суміжні програми на 2018 фінансо-
вий рік»). Хоч у процесі прохо-
дження через сито Конгресу ця
сума може бути відкоригована,
беззаперечним є консенсус амери-
канських політичних еліт навколо
питання необхідності допомоги
українським військовим.
Разом із тим керівництво Украї-
ни продовжує грати «на виперед-
ження», педалюючи надання ЗСУ
летальної зброї. Днями про готов-
ність прийняти летальне озброєн-
ня від США нагадав міністр оборо-
ни України. Від початку російської
агресії на Донбасі дана тема періо-
дично випливає на поверхню укра-
їно-американських відносин. У по-
точному місяці ці розмови вкотре
активізувались і навіть отримали
підтримку з боку американських
військовиків (на засіданні Коміте-
ту Сенату з питань збройних сил
заступник голови Об’єднаного ко-
мітету начальників штабів США
генерал ВПС США Пол Селва ви-
словив підтримку ідеї надання ЗСУ
«летальної оборонної допомоги»).
Втім наразі прийняття такого
рішення ускладнене через політич-
ні причини. За умов збереження
нинішньої динаміки війни на Дон-
басі, Вашингтон навряд чи дослу-
хається до закликів української

7. 7
сторони, якщо не матиме зеленого
світла з боку Парижу та Берліну.
В таких умовах розвиток оборо-
ноздатності України залежить від
реформування вітчизняного вій-
ськово-промислового комплексу
(ВПК), який має залишатися осно-
вною кузнею для ЗСУ. Відповідний
потенціал у країни, безумовно, є.
До прикладу, наприкінці липня
було опубліковано рейтинг світо-
вої оборонної промисловості аме-
риканського видання
«DefenseNews». За підсумками 2016
року Держконцерн «Укроборонп-
ром» опинився на 62-му місці із за-
робітком у 1,075 млрд доларів (з
яких 770 мільйонів – доходи від
експорту, що на 25% більше, ніж у
2015 р., а 305 мільйони зароблені на
внутрішньому ринку).
Разом із тим варто зазначити,
що підприємства державного сек-
тору за нинішньої моделі управ-
ління сектором не здатні забезпе-
чити навіть ту частину
переозброєння, яку опанували у
вигляді розробок та прийнятих на
озброєння зразків військової тех-
ніки. З огляду на це, ЦДАКР наго-
лошує на важливості ініціативи
щодо створення центрального ор-
гану виконавчої влади зі спеціаль-
ним статусом для формування та
реалізації воєнно-технічної полі-
тики держави. Такий орган має під-
порядковуватися першому віце-
прем’єр-міністру України. Дієвим
може стати також створення
контролюючого підрозділу в адмі-
ністрації глави держави.
Звісно, подібна реформа має
проводитись у комплексі з ліквіда-
цією недоліків нормативно-право-
вої бази, особливо, у сфері відно-
син держави з приватними
оборонними підприємствами. У
зв’язку з цим ЦДАКР підтримує
розроблений Фондом Вільна Украї-
на законопроект «Про внесення
змін до деяких законодавчих актів
щодо забезпечення відкритості та
прозорості державного оборонно-
го замовлення з метою зменшення
рівня корупції в оборонній сфері та
адаптації і гармонізації національ-
ного законодавства до сучасних
умов і стандартів безпеки країн
НАТО та ЄС». Подібні ініціативи
ліквідовують архаїчні практики в
сфері управління ВПК, що є ключо-
вою передумовою забезпечення
стійкості держави.
«Малоросійська» авантюра
Кремля
18 липня на українську територію
прилетіла «інформаційна міна» доне-
цьких сепаратистів – терористи за-
кликалидостворенняновоїдержави,
так званої «Малоросії». За оцінкою
ЦДАКР, ідея створення «Малоросії»,
яку Кремль запустив до медіапросто-
ру, мала працювати як на внутрішню,
так і на зовнішню аудиторію.
По-перше, в такий спосіб росій-
ська пропаганда намагалася відво-
ЦДАКР наголошує на важливості
ініціативи щодо створення цен-
трального органу виконавчої влади
зі спеціальним статусом для фор-
мування та реалізації воєнно-тех-
нічної політики держави
Російська пропаганда намагалася
відволікти увагу від річниці трагедії
малайзійського Боїнга MH17

8. 8
лікти увагу від річниці трагедії ма-
лайзійського Боїнга MH17. Ця
маніпуляція, в першу чергу, була
направлена на російське суспіль-
ство, адже, для решти цивілізова-
ного світу питання про пряму при-
четність військових РФ до цього
злочину сумнівів не викликає.
По-друге, спроба інкорпорува-
ти малоросійський симулякр у
внутрішньоукраїнський дискурс
спрямована на підрив суспільної
дискусії щодо статусу окупованих
територій. Ескалація даної пробле-
матики дасть Кремлю додаткові ар-
гументи у політичному пінг-понгу,
в який Київ та Москва грають зви-
нуваченнями у недотриманні Мін-
ських угод.
Третя мета – вказати на те, що
Кремль (принаймні на даному ета-
пі) не планує анексувати Донбас за
кримським сценарієм, тож Донецьк
і Луганськ можуть і надалі гратись
у «незалежність».
Прикметно, що теза про «Мало-
росію» прозвучала напередодні те-
лефонної розмови лідерів країн
«нормандської четвірки», яка від-
булась 24 липня. Завдяки цій про-
вокації Кремль в черговий раз
«розмив» порядок денний перего-
ворів. Втім це не змінило конфігу-
рації всередині «четвірки», яка на-
разі складається на користь
України. Так, «план Макрона»,
який позиціонується як алгоритм
втілення у життя малих кроків, що
відображені в Мінських угодах, пе-
редбачає першочергове припинен-
ня вогню і розведення військ. Це,
по суті, є підтримкою формули, яку
відстоює українська сторона –
спершу безпека, потім політичний
процес (вибори). Однак, зважаючи
на відсутність конструктиву в по-
зиції Москви та постійний саботаж
«Мінська» проросійськими бойо-
виками, навряд чи ініціатива ново-
обраного президента Франції вдих-
не життя в нормандський формат.
Як би там не було, в другій полови-
ні серпня відбудеться зустріч на
рівні радників глав держав по ви-
робленню дорожньої карти вико-
нання Мінських домовленостей.
Напередодні цього етапу перегово-
рів і варто очікувати нового піку
диверсійної активності ворога та
провокацій на фронті.
Тим часом у Кремлі вже поспі-
шили каналізувати «державотвор-
чі» потуги Захарченка, які наразі
виконали свою функцію: прес-
секретар Путіна Дмітрій Пєсков
назвав ідею Малоросії «особистою
ініціативою» лідера так званої ДНР
і запевнив у відданості Москви
мінському процесу.
Виклики та ризики на
міжнародній арені
В другій половині липня на Ка-
пітолійському пагорбі потужні по-
літичні вітри не вщухали ні на
мить. Трампу з самого початку ка-
денції дошкуляють звинувачення
місцевої преси у зв’язках його ко-

9. 9
манди з Кремлем. Тепер обертів на-
бирає відповідне розслідування
Конгресу, яке у віддаленій перспек-
тиві може перетворитися на Дамо-
клів меч імпічменту.
Природно, що в таких умовах
президент США намагається вибу-
дувати максимально надійний тил і
вимагає від своїх соратників повної
і безумовної підтримки. Але не всі
члени Адміністрації готові посту-
питися власними принципами і
«тягати чужі каштани з вогню».
Свою роль відіграє також управ-
лінська модель Трампа, в якій за-
вжди є місце для протилежних
стратегій його підлеглих. В бізнесі
така методика дозволяла обирати
оптимальне рішення, але в політи-
ці вона не спрацьовує. Тому ресур-
си Білого дому, які могли б бути
спрямовані на зміцнення міжна-
родної ролі та престижу США, по-
глинаються придворними чварами
і безглуздою війною з медіа.
Нещодавно Трамп побив гор-
щики з генпрокурором Джеффом
Сешнсом, якого звинуватив у не-
здатності згорнути розслідування
ймовірного російського втручання
в президентські вибори в США.
Привід дорікнути Сешнсу Трамп
обрав доволі несподіваний. Під га-
рячу руку американського прези-
дента потрапила Україна, точніше,
керівництво країни, і, вочевидь, ві-
тчизняне посольство у Вашингто-
ні. Українським посадовцям Трамп
дорікнув на саботаж своєї прези-
дентської кампанії і «роботі на те,
щоб просунути Клінтон». Цю ді-
яльність, мовляв, варто було б роз-
слідувати генпрокурору США.
Звинувачення Києва у спробах
напряму вплинути на результат
президентських виборів вигляда-
ють доволі анекдотично. Втім, ця
історія кидає тінь на нещодавній
візит Порошенка до Вашингтону.
Закономірне питання, яке виникає
в цій ситуації – чи були дані обста-
вини роз’яснені представникам но-
вої Адміністрації, в першу чергу,
власне Трампу? Відповідь ми на-
вряд чи отримаємо. В будь якому
разі історія залишає неприємний
осад, а головне вона вкотре засвід-
чує суттєві прогалини в комуніка-
ції Банкової та Білого дому.
Схоже, ймовірною відставкою
Сешнса справа не обмежиться. Піс-
ля того як претензії Трампа до генп-
рокурора стали відомі громадськос-
ті, в пресу просочилась інформація
про можливу відставку держсекре-
таря Рекса Тіллерсона. Розбіжності
у питанні яку роль має відігравати
дипломатичне відомство у прове-
денні зовнішньої політики США по-
глиблюються активним втручанням
Білого дому в кадрову політику Рек-
са Тіллерсона, який досі не має мож-
ливості набрати свою команду. Не-
вдовзі повідомлення про те, що
Тіллерсон збирається піти зі своєї
посади, було спростоване, однак по-
дібні чутки рідко з’являються на
пустому місці. Для України зміна

10. 10
очільника Держдепу є невигідною,
адже досі питання, пов’язані з виро-
бленням політики щодо України,
циркулюють безпосередньо через
очільника американської диплома-
тії.
Схоже, не знайшов спільної
мови Трамп і з радником з націо-
нальної безпеки генералом Гербер-
том Макмастером. Хазяїн Білого
дому не підтримав його план щодо
стабілізації ситуації в Афганістані.
Враховуючи принципову позицію
Макмастера у питанні відносин з
Москвою, втрата радником пози-
цій в Адміністрації ускладнить ві-
тчизняній дипломатії пошук точок
дотику з Білим домом.
Черговим підтвердженням жор-
стких підкилимних війн всередині
апарату команди Трампа стало
звільнення з посади голови апарату
Білого Дому Райнса Прібуса. Втрата
Прібуса, який в Адміністрації Трам-
па відігравав роль зв’язкового з апа-
ратом республіканської партії та ме-
діатора між двома найбільшими
таборами всередині Білого дому
(«правими популістами» та «помір-
кованими лібералами»), скоріш за
все, лише посилить міжфракційну
боротьбу. Це у свою чергу обмежить
можливості Трампа реалізувати
власний порядок денний. Як наслі-
док, американські законодавці змо-
жуть скерувати у більш виважене
русло політику 45-го президента
США, в тому числі, і в міжнародній
площині.
В умовах дефіциту підтримки з
боку партійних еліт республіканців
хазяїн Овального кабінету опинив-
ся в лещатах американських інсти-
тутів влади, що фактично позбави-
ло його простору для маневру у
відносинах з Кремлем. Тож після
завершення саміту G-20, ключовою
подією якого була зустріч лідерів
США та РФ, стало зрозуміло, що
фактор «російського втручання»
поставив хрест на перспективах
Москви нав’язати Трампу вигідну
їй угоду.
Показовою є ситуація довкола
законопроекту, що посилює режим
санкцій проти КНДР, Ірану та Росії
(при цьому більша частина доку-
менту присвячена саме Росії). Не-
залежно від його бажання, Трампу
фактично не залишили вибору,
окрім як підписати документ.
В контексті «дивідендів», які
Україна може отримати в такому
випадку, варто зазначити, що зако-
нопроект передбачає створення
спеціального Фонду протидії впли-
ву Росії з бюджетом на 2017/18 фі-
нансовий рік у $250 млн. Гроші бу-
дуть розподілятися за лінією
Держдепу і через афілійовані орга-
нізації в країнах, які стали об’єктом
гібридної агресії Кремля. Не менш
важливим для Києва є спрямова-
ність даного акту проти будівни-
цтва «Північного потоку - 2», а та-
кож згадка про сприяння
приватизації українських держав-
них енергетичних компаній.
Після завершення саміту G-20,
ключовою подією якого була зустріч
лідерів США та РФ, стало зрозуміло,
що фактор «російського втручан-
ня» поставив хрест на перспекти-
вах Москви нав’язати Трампу вигід-
ну їй угоду
Не менш важливим для Києва є
спрямованість даного акту проти
будівництва «Північного потоку -
2», а також згадка про сприяння
приватизації українських державних
енергетичних компаній

11. 11
Щоправда, є у цієї ініціативи
Конгресу є і зворотній бік медалі.
Під американськими санкціями
можуть опинитися п’ять європей-
ських енергокомпаній (ENGIE,
OMV, Royal Dutch Shell, Uniper и
Wintershall), які підписали в квітні
цього року з Nord Stream 2 AG уго-
ду, за якою нададуть довгострокове
фінансування в обсязі 50% від за-
гальної вартості проекту в розмірі
€9,5 млрд. Тож природньо, що зако-
нопроект викликав невдоволення
європейських столиць. «Новий
американський закон про санкції
проти Росії неприйнятний, оскіль-
ки торкається інтересів європей-
ських підприємств», – заявив 28
липня міністр закордонних справ
Німеччини Зігмар Габріель. Тим ча-
сом, Єврокомісія не виключає при-
йняття нових законів, які дозво-
лять не визнавати або не
виконувати умови санкцій США.
Тож, якщо Трамп поставить
підпис під чинним текстом дано-
го закону, це може спричинити
колапс цілісної санкційної полі-
тики Заходу. Перша «ластівка»
злетіла з уст глави МЗС Німеччи-
ни Зігмара Габріеля 18 липня:
«Згідно з попередніми рішеннями
ЄС, Мінські угоди мають бути ви-
конані на 100%, тоді будуть скасо-
вані 100% санкцій. Я думаю, що
це нереалістично. Було б пра-
вильно поступово скасовувати
санкції, реагуючи на прогрес», –
заявив міністр.
З 2014 року Вашингтон був ко-
ординатором західних санкцій.
Після прийняття цього закону
США «скинуть із воза» нерішучих
європейських політиків. Таким чи-
ном, ініціатива реалізації європей-
ських санкцій перейде до Берліну.
Зважаючи на подібну риторику ні-
мецької дипломатії, посилення ан-
тиросійських санкцій чекати не до-
водиться. Навпаки, більш
вірогідним видається сценарій по-
ступового згортання секторальних
обмежень.
21 липня в Києві проходив біло-
русько-український бізнес форум,
в якому взяла участь урядова деле-
гація на чолі з президентом Білору-
сі Олександром Лукашенком.
Зв’язки двох країн у ОПК також
стали предметом обговорень. За 5
років Білорусь експортувала обо-
ронної продукції українського ви-
робництва на суму 19 мільйонів до-
ларів (ця цифра виглядає мізерною
порівняно з об’ємом російського
експорту озброєнь до Білорусі,
який за аналогічний період склав
475 млн. доларів). Втім для україно-
білоруської співпраці у сфері ОПК
залишаються доволі перспективні
ніші – збірка вантажівок МАЗ в
транспортній корпорації «Богдан»,
створення броньовика для НГ, ро-
бота СП «Мотор Січ» в Орші. Важ-
ливим результатом зустрічі може
стати демаркацією кордону – дане
питання має ключове значення в
умовах гібридної війни, яка попри

12. 12
нинішню локалізацію на Донбасі
має екстериторіальний характер.
Загалом, Лукашенко зацікавле-
ний у збережені добросусідських
відносин з Банковою, адже, від
цього значною мірою залежить по-
тенціал Мінська як міжнародного
переговорного майданчика. Статус
«хазяїна» Мінських переговорів
дозволяє керівництву Білорусі під-
тримувати певні форми діалогу з
ЄС, що в свою чергу, є важливим
козирем для політико-економічно-
го торгу з Москвою.
Тим часом порядок денний вну-
трішньої політики північного сусі-
да поступово входить у русло пре-
зидентських виборів, які в умовах
авторитаризму фактично перетво-
рились на опитування про довіру
до Путіна. Після «дискваліфікації»
Навального всяка можлива інтрига
(якщо така й була) остаточно роз-
танула. Однак маргіналізацією ви-
борчого процесу завдання владної
російської вертикалі не вичерпу-
ється. Юридичний формалізм –
важлива компонента світогляду
Путіна, яка глибоко вкарбувалась в
тіло його режиму. Тому, як і для
будь-якого авторитарного прави-
теля, для Путіна велике значення
має легітимізація правління. Запо-
рука цього - переконливий резуль-
тат на президентських виборах.
Контент-аналіз федеральних
ЗМІ засвідчує, що під час цієї кам-
панії Кремль не пропонує своїм ін-
формаційним військам нову «док-
трину». Тож каталізатором
потрібного результату стане тради-
ційний коктейль із штампів росій-
ської пропаганди. Відтак, Україні
вже в найближчі місяці слід готува-
тися до нових інформаційних атак.
В той же час, у разі виникнення
чи посилення неприємних для вла-
ди внутрішньополітичних факто-
рів (наприклад, падіння курсу ру-
бля), Москва спробує переключити
увагу російського суспільства на
яскраву картинку в телевізорі. Най-
кращий спосіб зробити це – роз-
дмухати тліючий конфлікт на Дон-
басі. Російська влада перетворила
війну з «бандерівцями» на безвід-
мовний ідеологічний амортизатор,
завдяки якому більшість росій-
ських виборців не помічають еко-
номічних і геополітичних вибоїн, в
які влітає Росія.
20 липня 2017 року Путін підпи-
сав Указ «Про затвердження Основ
державної політики Російської Фе-
дерації в галузі військово-морської
діяльності на період до 2030 року».
В якості основних загроз безпеці
Росії названо прагнення ряду дер-
жав, перш за все, США та їхніх со-
юзників по НАТО, до домінування
в Світовому океані. Відзначається,
що Росія не допустить істотної пе-
реваги ВМС інших держав над
ВМФ і буде прагнути до його закрі-
плення на другому місці в світі за
бойовими можливостями (після
ВМС США). На флот покладається
завдання ядерного і неядерного
Статус «хазяїна» Мінських перего-
ворів дозволяє керівництву Білорусі
підтримувати певні форми діалогу з
ЄС, що в свою чергу, є важливим
козирем для політико-економічного
торгу з Москвою
Україні вже в найближчі місяці слід
готуватися до нових інформаційних
атак

13. 13
стримування (таким чином, ставка
робиться на високоточні крилаті
ракети «Калібр», застосування
яких РФ активно демонструвала на
сирійському театрі бойових дій), а
потенціал флоту буде нарощувати-
ся шляхом будівництва і модерні-
зації багатоцільових атомних і неа-
томних підводних човнів. Варто
зазначити, що наприкінці червня
підводний крейсер Північного
флоту «Юрій Долгорукий» виконав
запуск міжконтинентальної баліс-
тичної ракети (МБР). Загалом, до
2020 року РФ планує спустити на
воду вісім підводних човнів класу
«Борей», які можуть нести МБР
морського базування «Булава».
У зв’язку з активізацією росій-
ського підводного флоту в Геншта-
бах ВС Великобританії та Норвегії
занепокоєні низьким потенціалом
НАТО у сфері протичовнової обо-
рони (ПЧО). З метою ліквідувати
цю прогалину в європейській обо-
роні, Лондон і Осло нещодавно
уклали контракти із закупівлі аме-
риканських літаків-розвідників
Boeing P-8A Poseidon. США і Вели-
кобританія домовилися про розмі-
щення американських літаків-роз-
відників в Шотландії. Норвегія свої
літаки отримає лише 2022 року, а
до цього часу на її території будуть
базуватися американські Boeing
P-8A Poseidon.
Єдиним предметним втіленням
інформаційного резонансу зустрі-
чі Трампа та Путіна в ході саміту
G-20 можна вважати рамкове узго-
дження позицій Вашингтону та
Москви щодо дій в Сирії. Рішення
США згорнути всі програми ЦРУ
з озброєння і фінансування озбро-
єної опозиції торкається проектів
допомоги ісламістам у провінціях
Ідліб, Хама і Алеппо, а також ан-
клавів противників режиму Асада
на півдні і південному сході Сирії.
Навряд чи це той результат на
який розраховував Кремль, втру-
тившись в близькосхідний кон-
флікт. Отож, сирійська авантюра
Путіна стала для Росії грою з ну-
льовою сумою. Путін не отримав
ані нового майданчика для розпо-
ділу зон впливу, ані іміджу «ми-
ротворця».
Сирійська авантюра Путіна стала
для Росії грою з нульовою сумою.
Путін не отримав ані нового май-
данчика для розподілу зон впливу,
ані іміджу «миротворця»

14. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 серпня 2017
14
Ставленник Москвы и лидер
так называемой ДНР Захарченко
взбудоражил информационное
пространство идеей создания «Ма-
лороссии» вместо Украины. В среде
украинских западных партнеров
это вызвало очередную волну «обе-
спокоенности», к которой уже так
привыкли украинцы.
Еще в Украине успели привы-
кнуть к эскападам «шоумена» За-
харченко. И, покрутив у виска,
можно было бы оставить без вни-
мания очередной пьяный бред
кремлевской марионетки. Однако
здесь мы видим «канонический»
пример информационной атаки
Кремля - удачной с точки зрения
выбора целевой аудитории и при-
вязки к конкретным событиям, но
провальной из-за плохой коорди-
нации и скудного выбора «испол-
нителей главных ролей».
Собственно, человек, который
собирался танками брать Лондон и
чья прабабушка «прошла Бухен-
вальд, Освенцим и Рейкьявик», сам
по себе вряд ли способен чем-то
удивить. Хотя Захарченко очень
старался. В свежей инициативе о
«Малороссии» прекрасно всё - от
заплетающегося языка местечково-
го «вождя» до желания сохранить
безвизовый режим с ЕС, закреплен-
ного в новом «конституционном
акте» провозглашенного «нового
государства». (Не поленитесь озна-
комиться с полным текстом этого
шедевра – здоровый смех и хорошее
настроение продлевают жизнь).
Операция «Малороссия»: что стоит за
очередной инициативой марионетки Кремля
У дзеркалі
експертноі
думки
Владимир Копчак,
заместитель директора Центра исследований армии, конверсии и разоружения
Здесь мы видим «канонический»
пример информационной атаки
Кремля - удачной с точки зрения
выбора целевой аудитории и привяз-
ки к конкретным событиям, но
провальной из-за плохой координа-
ции и скудного выбора «исполните-
лей главных ролей»

15. 15
Вариант того, что это была «са-
модеятельность» Захарченко и его
штаба мы отметаем сразу. Если
сейчас мы не правы, то один из
«лидеров Донбасса» в скором вре-
мени уйдет на заслуженную пен-
сию по состоянию здоровья. И это
в лучшем для него случае. Посему
главарь «ДНР» выполнил заказ, в
который раз отыграв роль «говоря-
щей головы». Причем, сложилось
впечатление, что он сам был в шоке
от предложенного кураторами для
озвучки текста, изрядно выпив пе-
ред выступлением для храбрости.
На этом с элементами шоу предла-
гаю закончить.
С тем, какие цели преследовал
куратор «вождя ДНР» Сурков мож-
но ознакомиться здесь: http://cacds.
org.ua/ru/comments/1147. Мы же
остановимся на других аспектах
информационной атаки – сопут-
ствующих и всплывших ситуатив-
но, что не делает их менее важны-
ми или менее показательными.
Отвлекающий маневр
Одной из особенностей инфор-
мационной войны Кремля, развя-
занной после аннексии Крыма, яв-
ляется то, что любая
информационная акция безотноси-
тельно зарубежного объекта атаки
обязательно рассчитана и на вну-
треннюю российскую аудиторию.
В этот конкретный период вре-
мени Кремлю было необходимо
срочно и максимально заполнить
информационное пространство но-
вой резонансной темой, тем самым
отвлечь внимание населения Рос-
сии от годовщины трагедии мала-
зийского Боинга MH17. Под эту
дату все активнее звучали тезисы о
финальной части расследования, о
достаточной доказательной базе, а
также призывы наказать истинных
виновников теракта. В Кремле есть
понимание, что «удавка MH17»
сжимается неотвратимо, отмыться
не удастся, поэтому приходится от-
влекать внимание внутри страны
неоднократно отработанным пере-
ключением внимания на «украин-
ский вопрос». Проект «Малорос-
сии» на уровне идеи в
околокремлевских идеологических
кругах живет достаточно давно, но
в виде «государственной инициати-
вы Захарченко» он был вброшен в
четко выбранный момент времени.
Так, утром 18 июля все ведущие
российские СМИ в унисон и как
под копирку (не утруждаясь хотя
бы заменой слов в названии сооб-
щения) объявили о том, что «глава
ДНР заявил об учреждении нового
государства Малороссия». Следом
на телевидении и в Интернете на-
чался откровенный пропагандист-
ский «трэш» в виде комментариев
экспертов и официальных лиц, те-
матических сюжетных линий и так
далее. Всплеск интереса и одновре-
менно угасание темы произошло в
виде запуска линейки политиче-
ских ток-шоу с участием «тяжело-
В Кремле есть понимание, что
«удавка MH17» сжимается неот-
вратимо, отмыться не удастся,
поэтому приходится отвлекать
внимание внутри страны неодно-
кратно отработанным переключе-
нием внимания на «украинский
вопрос»

16. 16
весов» российской пропаганды на
всех ведущих телевизионных кана-
лах. И здесь совершенно не прин-
ципиально, что во время это шаба-
ша вещали «по поводу» и
несогласные с проектом Захарчен-
ко, – важно, что другим темам ме-
ста в информационном простран-
стве попросту не оставалось.
Внешние акценты
Вытягивание из нафталина про-
екта «Малороссия» также может
укладываться в текущую геополи-
тическую парадигму Кремля в ка-
честве многозначительного месед-
жа Вашингтону, Парижу, Берлину.
Так, в свете продолжающихся тор-
гов по Сирии, Северной Корее,
опять же на фоне приближающего-
ся финала в судебном процессе по
МН17, Кремль не снимает с повест-
ки дня Украину, а украинский во-
прос в руках Москвы остается ин-
струментом давления и шантажа.
При этом все нормы приличия
якобы соблюдены – официально
Кремль не говорит ни «за» ни «про-
тив», в любой момент будучи гото-
вым слить своих марионеток на
Донбассе.
Также Москва демонстрирует,
что сохраняет за собой опцию на
обострение ситуации на востоке
Украины, тем самым окончательно
помножив на ноль «Минские со-
глашения» под любым, даже самым
неожиданным предлогом. По мно-
гострадальному «Минску» сказано
уже столько, что повторяться как-
то неприлично. Здесь всё просто:
процесс в тупике, потому как
Кремль на текущий момент де-
факто не собирается ни при каких
условиях выполнять 2 условия:
• выводить с украинской террито-
рии Донбасса 1-й и 2-й армей-
ские корпуса из состава Центра
территориальных войск (г.Ново-
черкасск) Южного военного
округа (г.Ростов-на-Дону), кото-
рым придумана вывеска «На-
родная милиция» ЛДНР;
• передавать под контроль Киеву
ныне захваченный участок укра-
инско-российской границы на
Донбассе.
Всё остальное – это лирика, при-
званная закамуфлировать истин-
ные притязания Кремля на кон-
троль над всей территорией
Украины. Даже в комичном «кон-
ституционном акте» о создании
«Малороссии» среди откровенно
бредовых норм, не имеющих ничего
общего с реальностью, зафиксиро-
ваны главные требования Кремля
по Украине, адресованные не столь-
ко Киеву, сколько Западу: «Крым –
российский (и это не обсуждает-
ся)», федерализация и внеблоковый
статус «другой Украины», в которой
заинтересованы в Кремле.
А так, «Минску» действительно
нет альтернативы. Ибо это какой-
никакой баланс, как отметил рос-
сийский публицист Александр Не-
взоров: это «мерзкий, кровавый и
Москва демонстрирует, что сохра-
няет за собой опцию на обострение
ситуации на востоке Украины, тем
самым окончательно помножив на
ноль «Минские соглашения» под
любым, даже самым неожиданным
предлогом

17. 17
грязный», но все-таки баланс. И за-
дача Киева и его европейских пар-
тнеров должна состоять в том, что-
бы под давлением многих других
факторов он стал в итоге тупиком
для развязавшего против Украины
войну Кремля…
Стоит учесть, что «малороссий-
ский» информационный вброс
также совпал по времени (допу-
скаю, что ситуативно) с визитом
президента Петра Порошенко в
Грузию. По этому поводу отмечен-
ные министром иностранных дел
Украины Павлом Климкиным на-
меки Кремля на «абхазский сцена-
рий» для Донбасса в виде «Мало-
россии» выглядят обоснованно,
так же как и неприемлемость в
принципе такого развития собы-
тий для Киева.
Противопоставление другой -
«правильной» с точки зрения
Кремля - Украины Украине «непра-
вильной» имеет свои исторические
аналогии. Так действовали больше-
вики в период 1918-1922 гг. во вре-
мя «гибридной» (именно так бы её
назвали сегодня!) войны против
Украинской Народной Республики
(УНР). Создавая при этом картин-
ку, что войну против Киева ведет
«другая» Советская Украина со
столицей в Харькове. Воплощение
в жизнь аналогий с событиями без
малого столетней давности сегодня
обречены на провал. Хотя бы в
силу разной международной субъ-
ектности той УНР и нынешней
Украины – государства, остановив-
шего вторжение России на нынеш-
ней линии разграничения и 4-й год
живущего под постоянной угрозой
полномасштабной войны...
Важно понимать, «Малорос-
сия» – это многолетняя заготовка, на
которой время от времени спекули-
руют околокремлевские идеологи
«несуществования государства под
названием Украина». Особенность
таких спекуляций - частые экивоки в
сторонуПольши,Венгрии,чутьреже,
Румынии по поводу «обоснованно-
сти» территориальных претензий к
Украине. Вот один из недавних при-
меров (сообщение от 13 июня):
https://www.facebook.com/avigdor.
eskin/posts/10211413547846702. Это
страничка в Фейсбуке Авигдора
Эскина - израильского публициста,
большого друга вице-премьера пра-
вительства России и украинофоба
Дмитрия Рогозина. Эскин - частый
гость на российских телевизионных
ток-шоу во главе с «тяжеловесами»
российской пропаганды калибра
Владимира Соловьева. С недавних
пор он колумнист агентства РИА
«Новости».ВуказанномпостеЭскин,
не веря в приход в Киеве «правиль-
ной для Кремля» политической ко-
манды, по сути, призывает к расчле-
нению Украины – будь то с помощью
«Новороссии», «Малороссии», Поль-
ши или Венгрии. И это всего лишь
один из многих эпизодов.
От Захарченко Эскин отличает-
ся лишь тем (помимо отсутствия

18. 18
«прабабушки, прошедшей Рейкья-
вик»), что он способен самостоя-
тельно сформулировать подобные
мысли (как и какие-либо связные
мысли в принципе) – либо будучи
уверенным в своей правоте (клас-
сический пример «полезного идио-
та» Путина, но это вряд ли), либо
видя конкретный профит для себя
от такого ситуативного сотрудни-
чества с режимом Кремля. Но
смысла развязанной Кремлем ин-
формационной войны против
Украины это не меняет.
Что порадовало в последней эпо-
пее с «Малороссией» помимо актер-
ских качеств Захарченко. В Кремле,
судя по всему, нет единого видения
будущего оккупированного Донбас-
са, продолжается борьба между раз-
ными группировками за распределе-
ние влияния в оккупированном
регионе между разными кураторами
процесса. Так, от инициативы Захар-
ченко моментально открестился его
коллега по марионеточному цеху из
«ЛНР» Игорь Плотницкий. На фоне
информационного шабаша в СМИ
что-то нечленораздельное произнес
пресс-секретарь В.Путина Дмитрий
Песков, подчеркнув при этом, что
Россия «привержена Минским дого-
воренностям». А полномочный
представитель РФ в трехсторонней
контактной группе в рамках того же
«Минска» Борис Грызлов прямо зая-
вил, что создание «Малороссии» не
согласуется с минским процессом, а
есть частью информационной вой-
ны.
Так что информационный раз-
дражитель под названием «Мало-
россия» как вспыхнул внезапно,
так внезапно и угас. А потуги Крем-
ля на информационном фронте все
больше напоминают агонию…
Информационный раздражитель
под названием «Малороссия» как
вспыхнул внезапно, так внезапно и
угас. А потуги Кремля на информа-
ционном фронте все больше напо-
минают агонию…

19. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 серпня 2017
19
Допоки Україна захищає на
Сході власну незалежність та за-
безпечує ЄС безпеку від російської
агресії, окремі європейські країни
та компанії не гребують подвійни-
ми стандартами, торгуючи з РФ в
обхід власних та американських
санкцій. Чому таке відбувається, і
як варто Україні протистояти цьо-
му?
Синдром Siemens
Потужний скандал довкола по-
ставок турбін компанії Siemens в
Росію і подальшої їхньої переправ-
ки до окупованого Криму став по-
казовим і вкотре відкрив усьому
світові подвійну гру деяких країн
ЄС щодо антиросійських санкцій.
Нагадаємо, скандал розгорівся
після того, як німецька газета
Süddeutsche Zeitung повідомила,
що дві турбіни, які були закуплені
РФ начебто для ТЕС «Тамань», опи-
нилися в севастопольському порту.
Згодом і агентство Reuters вираху-
вало доставку ще двох турбін до
Криму, але на цей раз їхнім кінце-
вим пунктом стала Феодосія.
Siemens нічого не залишалося, як
визнати, що це їхні нові турбіни,
але при цьому наголосили, що ком-
панія не давала згоди на передачу їх
до Криму.
Зважаючи на резонанс, компа-
нія навіть оголосила, що розриває
відносини з росіянами та розпочи-
нає процедуру відкликання ліцен-
Санкції проти зиску: подвійні стандарти ЄС
Сергій Радкевич,
Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

20. 20
зій у сфері поставок обладнання
для електростанцій, які були вида-
ні кільком російським компаніям.
Мало того, Siemens має намір суди-
тися зі своїми російськими «дочка-
ми» через порушення умов контр-
акту на постачання турбін…
Правда, у російському суді…
Втім, така реакція однієї з най-
старіших компаній Європи на від-
верту «підставу» з боку Росії ви-
кликала неоднозначні відчуття.
Більшість європейських і світових
спостерігачів та експертів постави-
лись до неї доволі скептично, на-
звавши це діло елементом вистави,
яку почали розігрувати Siemens та
її російські партнери. Мало хто ві-
рить в те, що переправлення турбін
до Криму стало аж такою несподі-
ванкою для німців. Навряд чи ком-
панія могла не знати, що проект
ТЕС «Тамань» є, насправді, вірту-
альним, його навіть немає у страте-
гії розвитку енергопотужностей
РФ. Крім того, експерти відзнача-
ють, що чотирма турбінами пере-
крити дефіцит цього регіону нере-
ально.
Але, звичайно, питання тут ви-
кликають аж ніяк не технічні ню-
анси російського енергозабезпе-
чення. Те, що турбіни, поставлені в
Росію однією з головних країн ЄС,
опинилися в анексованому Криму,
показує обмеженість, а можливо й
відсутність контролю над виконан-
ням антиросійських санкцій,
оскільки в Союзі не існує відом-
ства, яке б здійснювало відповід-
ний нагляд. Інститути ЄС хоча й
відіграють основну роль в юридич-
ному оформленні режиму санкцій,
однак, кілька десятків експертів,
які розробляють ці заходи, не ма-
ють реальних ресурсів для контро-
лю над їхнім виконанням.
Нагадаємо, санкції ЄС, схвалені
ще в 2014 році всіма країнами-чле-
нами ЄС, були введені у відповідь
на окупацію РФ Криму і підтримку
сепаратистських угрупувань на
Донбасі. Хоча з їхнім прийняттям
були певні складнощі - зокрема, це
проявлялося в небажанні втрачати
прибутки - санкції подовжувалися
кожні півроку. Однак їх виконання
залишалося на розсуд кожної з дер-
жав ЄС окремо, крім того, обме-
ження не торкнулися російських
філій західних компаній, що прак-
тично унеможливило контроль над
їхнім дотриманням. Власне, при-
клад Siemens і продемонстрував
цей суттєвий недолік.
Санкції з «подвійним дном»?
Вочевидь відсутність належно-
го контролю та відповідальності за
дотримання санкцій проти Росії
призвело до їх неодноразового по-
рушення. Звичайно, у відкритій
формі європейські компанії побо-
юються співпрацювати з РФ, як і
раніше, але низка лазівок у санкці-
ях дає можливість їх обходити. На
фоні постійних заяв провідних
країн ЄС про підтримку України в
Навряд чи компанія могла не знати,
що проект ТЕС «Тамань» є, насправ-
ді, віртуальним, його навіть немає
у стратегії розвитку енергопотуж-
ностей РФ. Крім того, експерти
відзначають, що чотирма турбіна-
ми перекрити дефіцит цього регіо-
ну нереально

21. 21
її боротьбі проти російської агресії,
це виглядає як ведення подвійної
гри за нашою спиною та певним
чином легітимізує як окупацію
Криму, так і підтримку сепаратис-
тів на Сході.
Власне головний апологет євро-
санкцій – ФРН у тій чи іншій мірі
продовжує залишатися одним із
ключових інвестиційних партнерів
Росії. Судячи з минулорічних даних,
в РФ працюють більш як 5 тис. ком-
паній з німецькою долею капіталу, а
в Німеччині продовжують повно-
цінну діяльність майже 1,5 тис. під-
приємств з російським капіталом.
Сьогодні в Криму спокійно працю-
ють автосалони, які продають нові
автомобілі марок Volkswagen і Audi,
причому не лише російської, а й єв-
ропейської зборки. А минулої осені
агентство Reuters розслідувало
кримську діяльність двох глобаль-
них європейських ритейлерів –
Metro і Auchan. Офіційно мережі
пішли звідти ще у квітні 2014 року.
Однак гіпермаркети з їх фірмовими
вивісками з Криму чомусь не зни-
кли. При цьому, ритейлери активно
використовують порти, що також
знаходяться в зоні дії санкцій, для
постачання товарів. Втім, комента-
рів від Мінекономіки Німеччини і
Франції, до чиїх юрисдикцій відно-
сяться ці компанії, а також Бюро
митних розслідувань, агентство не
отримало.
Якщо один зі «стовпів» ЄС до-
зволяє собі подвійні стандарти - то
логічно, що приклад Німеччини
активно наслідують й інші країни.
Італія помічена у постачанні Росії
бронемашин Iveco LMV «Рысь», які
активно використовуються нею у
Сирії. І це попри те, що Кодекс пове-
дінки ЄС щодо експорту озброєнь
прямо забороняє поставляти озбро-
єння і військову техніку країні, яка
бере участь у збройному конфлікті.
Відомо також і про наміри побудува-
ти спільне підприємство з виробни-
цтва гелікоптерів AW189 за участі
компаній «Роснефть» та «Ростехно»,
які перебувають під санкціями. Вра-
ховуючитакінаміри,недивно,щоця
країна є однією з активних проти-
вників антиросійських санкцій.
Поки що невідомо, яку політику
насправді проводитиме новообра-
ний французький президент, але
до цього часу Франція також була
«не без гріха». У РФ продовжує ак-
тивно діяти французький промис-
ловий конгломерат SAFRAN, який
є партнером багатьох російських
промислових підприємств авіакос-
мічної галузі, а також у сфері обо-
рони і безпеки. Відомі й інші факти
співробітництва Франції і РФ у
військово-промисловій галузі в об-
хід прийнятих санкцій, здебільшо-
го за допомоги третіх країн, зокре-
ма, Індії та Єгипту. Ще свіжа у
пам’яті «каламутна» історія з «Мі-
стралями», яка, скоріш за все, ма-
тиме своє продовження.
Не відстає від провідних країн
ЄС і Греція. В минулому році ця кра-

22. 22
їна ратифікувала угоду з Росією
щодо поставок продукції військово-
го призначення. Враховуючи, що ще
до агресії РФ проти України, Греція
закупила російські комплекси ППО
С-300 і бойові кораблі, ця техніка
потребує постійного обслуговуван-
ня… Тож, які там ще санкції?
Ці та інші приклади свідчать
про те, що в ЄС все ще немає єдиної
жорсткої політики щодо Росії, що
шкодить довірі до нього не лише з
боку України, але й інших держав.
Американські санкції: чому ЄС
проти США?
Зазначимо, після скандалу з
Siemens Німеччина на офіційному
рівні виступила «за» подальше по-
силення антиросійських санкцій.
Але проблема в тому, що під поси-
ленням Берлін розуміє не новий їх
рівень, а лише включення до санк-
ційних списків кількох нових пер-
сон та юридичних осіб, причетних
до перевезення турбін в Крим. Тоб-
то, мова не йде про якихось значи-
мих фігур в керівництві РФ, а про
призначених «хлопчиків для бит-
тя» з Міненергетики та компаній,
які здійснили доставку турбін.
Така «точкова» реакція Берлі-
ну – хай навіть у купі з «глибоким
обуренням» - кардинально відріз-
няється від запропонованих Ва-
шингтоном санкцій.
25 липня, Палата представників
Конгресу США ухвалила новий па-
кет санкцій проти Росії, Ірану і Пів-
нічної Кореї. Документ підтримали
419 конгресменів, проти виступи-
ли лише троє. Для вступу нових об-
межувальних заходів в силу їх має
схвалити Сенат США і підписати
президент країни Дональд Трамп.
Цікаво, що «російський» блок зако-
нопроекту є набагато більшим, ніж
щодо інших двох країн. Але голо-
вним є те, що документ не лише
підтверджує всі раніше запрова-
джені проти Росії санкції, але й до-
дає до них нові, більш жорсткі.
Згідно із законопроектом, санкції
направлені на низку секторів еконо-
міки РФ: гірничодобувний, металур-
гійний, морський і залізничний
транспорти. Які конкретно компанії
будуть піддані санкціям, встановлю-
ватиме Мінфін США. Також нові об-
меження будуть стосуватися інвес-
тицій в російські експортні нафто- і
газопроводи,зокрема,підсанкціїпо-
траплять інвестори, які вкладуть у
цю сферу більше $1 млн. Санкції та-
кож будуть введені проти фізичних і
юридичних осіб, які причетні до ро-
сійських кібератак на США і пору-
шень прав людини, брали участь в
незаконній приватизації та постача-
ли зброю до Сирії. Окремою «фіш-
кою» документу є те, що відмінити
прийняті санкції без згоди Конгресу
не зможе не лише діючий президент,
алеййогонаступники.Тобто,«домо-
витись», як це полюбляє робити Ро-
сія, цього разу не вийде.
Зазначимо, ще на етапі обгово-
рення санкцій ЄС категорично ви-
«Точкова» реакція Берліну - хай
навіть у купі з «глибоким обурен-
ням» – кардинально відрізняється
від запропонованих Вашингтоном
санкцій

23. 23
ступив проти прийняття США но-
вих санкцій, оскільки, як вважають
в Європі, вони є односторонніми і
готувалися у Вашингтоні без вра-
хування інтересів Євросоюзу. А це,
на думку Брюсселя, нанесе відчут-
ної шкоди економіці союзу. Осо-
бливо обурила Брюссель можли-
вість введення американських
санкцій проти компаній третіх
країн, у тому числі, й європейських,
які ці санкції порушують. А на від-
міну від ЄС, за виконанням торго-
во-економічних санкцій суворо
стежить Управління контролю над
іноземними активами, яке знахо-
диться у складі Мінфіну США.
За інформацією видання
Financial Times, в Єврокомісії готу-
ють кілька варіантів відповіді, зо-
крема, щодо отримання від прези-
дента США запевнень, що санкції
не торкнуться інтересів ЄС, або ж
нерозповсюдження на його терито-
рію тих санкцій, які порушувати-
муть інтереси європейських ком-
паній.
Істерика в ЄС цілком зрозуміла.
Берлін, який «грає першу скрипку»
в ЄС, не зацікавлений в імплемен-
тації американських санкцій, бо
якщо вони будуть прийняті в сьо-
годнішній редакції, це завдасть по-
тужного удару по великих німець-
ких компаніях, що десятиліттями
співпрацюють з РФ у нафтогазовій
сфері. Саме ФРН та Австрія мали
стати потужним європейським ха-
бом при реалізації проекту «Пів-
нічний потік-2». Як кажуть самі ж
американці — нічого особистого,
лише бізнес. Ось це й турбує євро-
пейців, оскільки вони виявилися
не готовими до утиску свого бізне-
су та втрати прибутків, які зараз
нав’язує Вашингтон. Тому в най-
ближчі дні між США та ЄС буде
розвиватися жорстоке протисто-
яння, яке, на жаль, тільки на руку
Кремлю.
Зробити вибір
На тлі цих подій вже не так
сприймається передача на липне-
вому саміті «Україна-ЄС» пред-
ставникам Союзу інформації про
обхід Росією санкцій, і яку роль у
цьому відіграють деякі європейські
країни. Як бачимо, навіть європей-
ські демократичні цінності тьмяні-
ють на тлі газових прибутків від
контрактів з Росією. Схоже, що і ві-
йна проти України вже не здається
Європі чимось катастрофічним.
Тому Україні доведеться сподіва-
тись, що американці «дожмуть»
Європу і змусять останню припи-
нити політику подвійних стандар-
тів. А паралельно слід докласти зу-
силь і робити все необхідне для
того, щоб РФ не змогла розповсю-
дити свою агресію на інші терито-
рії, не лише України, а й Європи.
Однак перш за все, Україна, бу-
дучи об’єктом російської агресії,
має сама припинити усі існуючі біз-
нес-стосунки з РФ. Лише тоді вона
матиме моральне право вимагати
Навіть європейські демократичні
цінності тьмяніють на тлі газових
прибутків від контрактів з Росією
Україна, будучи об’єктом російської
агресії, має сама припинити усі
існуючі бізнес-стосунки з РФ. Лише
тоді вона матиме моральне право
вимагати дотримання санкцій євро-
пейцями

24. 24
дотримання санкцій європейцями.
Адже на сьогодні Росія все ще зали-
шається для України одним з торго-
вельних партнерів: її частка в укра-
їнськійзовнішнійторгівлістановить
не менше 10%, при цьому імпорт
перевищує експорт. Незважаючи на
те, що обсяги торгівлі з РФ, як і в по-
передні три роки, стрімко скорочу-
валися, в 2016 році Україна експор-
тувала до країни-агресора товарів
на $ 3,5 млрд., а імпортувала —
більш ніж на $5 млрд. Чи не завели-
кий це товарообіг з країною, яку ми
називаємо агресором?
Немає сумніву, що нові санкції
США несуть для Росії не лукаву
картинку «глибокої занепокоєнос-
ті», як це відбувається останнім ча-
сом в ЄС, а дійсно реальну загрозу.
Якщо ЄС дійсно зацікавлений в
Україні, так як це декларується в
Угоді про Асоціацію, він має відмо-
витися від російського газу і нафти.
Це стане вирішальним кроком до
знищення економіки Росії, бо, як
ми знаємо, поки що вся вона пере-
важно тримається на видобутку й
експорті енергосировини. Як бачи-
мо, США готові допомагати в цьо-
му, знайдуться й інші бажаючі за-
мінити Росію на європейському
ринку енергоресурсів.
Безумовно, певна частина євро-
пейських компаній втратить при-
буток на контрактах з РФ. Але ЄС
має зробити вибір – що для нього
важливіше – російські гроші, що
тхнутимуть війною, чи дійсно єв-
ропейські цінності?

25. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 серпня 2017
25
Нова реформа спецслужб Республіки
Польща: кому вигідно?
Володимир Паливода,
старший науковий співробітник відділу проблем національної безпеки НІСД
Починаючи з середини минулого
року, у польських ЗМІ періодично
з’являється інформація щодо мож-
ливості об’єднання Агентства вну-
трішньої безпеки (АВБ) і Агентства
розвідки (АР) в єдине відомство.
Приводом для цього, як й у випадку
попереднього «проштовхування»
правлячою партією «Право і спра-
ведливість» суперечливого закону
«Про антитерористичну діяльність»,
влада декларує необхідність зміцнен-
ня системи забезпечення національ-
ної безпеки РП в умовах посилення
терористичних загроз і загострення
міжнародної ситуації (включно з
українсько-російськимконфліктом)1
.
1 Більш докладно див. Паливода В. «Що кри-
ється за лаштунками реформи спеціальних
Критики урядових планів вва-
жають задуману реформу ще одним
кроком на шляху обмеження демо-
кратії у Польщі, тому що за своїми
повноваженнями нова спецслужба
буде нагадувати сумнозвісну Служ-
бу безпеки – політичну поліцію ча-
сів комуністичного режиму2
.
Попередньо передбачалось, що
реформа почне впроваджуватися у
серпні 2016 р. після завершення са-
міту НАТО у Варшаві та Світового
служб Республіки Польща». Аналітичний
бюлетень «Виклики і ризики», № 5 (68) від
15.03.2017 р. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://cacds.org.ua/ru/bulletin/1032
2 Superminister od bezpieczeństwa. [Електро-
нний ресурс]. – Режим доступу: http://
wiadomosci.onet.pl/tylko-w-onecie/
superminister-od-bezpieczenstwa/v7k36cl

26. 26
дня молоді у Кракові за участю Папи
Римського, однак негативні тенден-
ції у внутрішньополітичному стано-
вищі країни змусили керівництво
держави відтермінувати її реаліза-
цію3
.
У червні 2017 р. у мас-медіа про-
сочилася інформація щодо підго-
товленого урядом законопроекту
про створення Агентства націо-
нальної безпеки (АНБ), до якого на
правах окремих підрозділів мають
увійти АВБ та АР. Документ ще не
надійшов на розгляд до парламенту,
а його текст з невідомих причин
тримається у таємниці. Хоча, як
вважають експерти, цей «витік» був
організований навмисно з метою
3 W jakim kierunku zmierza sytuacja w Polsce?
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://wiadomosci.dziennik.pl/wydarzenia/
artykuly/538074,sondaz-wyniki-badanie-cbos.
html
зондування громадської думки. До
такої тактики неодноразово вдава-
лися політтехнологи як нинішньо-
го, так і попереднього урядів РП.
Ініціатором розробки законо-
проекту виступив міністр-коорди-
натор спеціальних служб Маріуш
Каміньський, впливовий політик з
близького оточення голови партії
«Право і справедливість» Ярослава
Качиньського. Згідно з документом,
планується надати співробітникам
АНБ повноваження проводити спе-
ціальні заходи (негласне спостере-
ження, слуховий та візуальний
контроль) ще на стадії виникнення
загроз національній безпеці. На сьо-
годні АВБ має такі права лише у ви-
падку вчинення конкретного злочи-
ну.КерівниковіАНБ,якийфактично
стає міністром національної безпе-
ки (і яким себе вже бачить Маріуш
Джерело: http://s.tvp.pl/images/f/0/8/uid_f089a20fb52aef63e389a3003d495e181399479864451_
width_640_play_0_pos_4_gs_0.jpg
Цей «витік» був організований
навмисно з метою зондування
громадської думки. До такої такти-
ки неодноразово вдавалися політ-
технологи як нинішнього, так і
попереднього урядів РП